Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)

У статті на основі текстів наративів, записаних 2009 року на Сході України, досліджуються вияви процесу спадкоємності традицій – міжпоколінної передачі інформації у сфері звичаїв, обрядів та пов’язаних з ними міфологічних вірувань....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Гаврилюк, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37917
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) / Н. Гаврилюк // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 47-63. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37917
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379172012-10-26T12:08:24Z Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) Гаврилюк, Н. Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі У статті на основі текстів наративів, записаних 2009 року на Сході України, досліджуються вияви процесу спадкоємності традицій – міжпоколінної передачі інформації у сфері звичаїв, обрядів та пов’язаних з ними міфологічних вірувань. В статье на основе текстов нарративов, записанных в 2009 году на Востоке Украины, исследуются проявления процесса преемственности традиций – межпоколенной передачи информации в сфере обычаев, обрядов и связанных с ними мифологических верований. The features of the traditional heredity processes are explored on the basis of the narrative texts written in Eastern Ukraine in 2009. These are “inter-generation” informational transfer in the customary, ritual and mythological spheres. 2010 Article Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) / Н. Гаврилюк // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 47-63. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37917 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі
spellingShingle	Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Гаврилюк, Н. Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) Народна творчість та етнографія
description	У статті на основі текстів наративів, записаних 2009 року на Сході України, досліджуються вияви процесу спадкоємності традицій – міжпоколінної передачі інформації у сфері звичаїв, обрядів та пов’язаних з ними міфологічних вірувань.
format	Article
author	Гаврилюк, Н.
author_facet	Гаврилюк, Н.
author_sort	Гаврилюк, Н.
title	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
title_short	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
title_full	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
title_fullStr	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
title_full_unstemmed	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
title_sort	традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37917
citation_txt	Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення) / Н. Гаврилюк // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 47-63. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT gavrilûkn tradicíjnízvičaíâksistemaspadkoêmnoíkulʹturnoítransmísíízasaditadosvídvivčennâ
first_indexed	2025-07-03T19:45:17Z
last_indexed	2025-07-03T19:45:17Z
_version_	1836656275564265472
fulltext	4747 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Народні традиції передаються з покоління в покоління. цей відомий фразеологізм давно і широко вживається у сфері повсякденного життя, суспільно-наукової думки і засобів масової інформації. Він несе в собі розуміння того, що явища культури і побуту, норми поведінки людей, компоненти суспільної свідомості (ідеї, погляди, уявлення тощо) дістаються у спадок від попередніх історичних епох, від пращурів. Отже, перед нами іманентний – один із невід’ємних для людської природи – комунікативно-трансляційний процес культурного значення, що має історичну тривалість. У цьому світлі постає закономірне дослідницьке питання: «Чим власне можна підтвердити процес міжпоколінної передачі культурних традицій, як він осмислюється й реалізується носіями цих традицій?». Джере- лом вивчення поставленого питання може бути фактографічний етнографічно-фольклорний матеріал, представлений записаними від сіль- ського населення України розповідями й свід- ченнями, зокрема, про народні звичаї, свята, обряди і пов’язані з ними світоглядні уявлення (ці споріднені дефініції входять у коло обра- ного нами узагальненого поняття «традицій- ні звичаї», що міститься в назві статті і час- то вживатиметься далі). Багато з них, навіть попри ймовірну втрату колишніх значень, за- лишаються необхідною складовою сучасного життя і пристосовуються до нього. Попередній розгляд текстів відповідного наративного матеріалу показав, що серед його різноаспектних за змістом контекстових ознак (власне етнографічних, фольклорних та сполу- чених з ними історичних, географічних, етно- національних, релігійно-конфесійних тощо) чітко проступає й ознака спадкоємності того, про що оповідається. Вона розпізнається за допомогою специфічних ключових слів, ви- словів, фразеологізмів, термінологічних по- нять. Наше завдання – спробувати встано- вити ті вербальні домінанти, які найвиразніше демонструють вияви процесу міжпоколінної передачі традицій, охарактеризувати змістові особливості цих виявів та їх єдність як сис- темного й здатного до змін феномену. З цією метою скористаємося власними експедицій- ними записами з тематики народних звичаїв родильного, поховального, календарного циклів, а також способів лікування, міфологічних повір’їв, зробленими в 2009 році на території півночі Донеччини й суміжних з нею районів Харківської і Луганської областей. Записаний матеріал складається з індивідуальних опо- відних свідчень жінок старшого й середньо- го віку, отриманих у відповідь на наші запи- тання, тематичний корпус яких, у разі певної невизначеності повідомлення, включав у себе запитання на кшталт уточнювального – «так було раніше чи тепер?» або провокативного – «для чого, чому так?», що робило інформацію Наталя Гаврилюк ТРА ДИЦІйНІ зВИ Ч А Ї ЯК СИСТЕм А СП А ДКОємНОЇ К УлЬТ У РНОЇ ТРА НСмІСІЇ (заса д и та досв і д ви вчен н я) У статті на основі текстів наративів, записаних 2009 року на Сході України, досліджуються вияви процесу спадкоємності традицій – міжпоколінної передачі інформації у сфері звичаїв, обрядів та пов’язаних з ними міфо- логічних вірувань. Ключові слова: традиційні звичаї, сучасний наратив, Схід України, міжпоколінна спадкоємність, трансляція традицій. The features of the traditional heredity processes are explored on the basis of the narrative texts written in Eastern Ukraine in 2009. These are “inter-generation” informational transfer in the customary, ritual and mythological spheres. Keywords: traditional rites, contemporary narrative, Ukrainian East, “inter-generation” heredity, tradition’s transfer. 4848 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 дещо повнішою з погляду розуміння нюансів змін або обізнаності, пам’ятливості оповідачок у сфері згаданих традицій. Використання відповідних словесно- текстових даних – інакше кажучи, різних те- матичних сюжетів – культурної інформації у вирішенні поставлених завдань передбачає по- єднання етнологічного й лінгвістичного підходів, що найбільше відповідає комплексному етно- лінгвістичному напрямку вивчення традиційної народної культури 1. Серед багатопланових ме- тодологічних засад напрямку однією з головних для нас стала теза щодо принципового значення дій, тісно пов’язаних з функцією дійових осіб, яка складає структурну основу сюжету 2. Щоб конкретизувати тезу стосовно і обрядової ре- альності, і міфологічних текстів, наголошувало- ся: «Самі по собі предмети, персонажі та інші субстантиви отримують міфологічне тлумачен- ня лише через предикати, тобто насамперед че- рез характерні для них або спрямовані на них дії, позаяк саме дії супроводжуються мотиву- ваннями, які прочиняють світло на прихований, “глибинний” смисл, що приписується народною свідомістю різним фактам дійсності» 3. ці по- ложення актуальні для вирішення завдань стат- ті не лише з огляду на подібність тематичного складу нашого джерельного матеріалу (звичаї, обряди, міфологічні уявлення), але й із позиції аналізу його сюжетних текстів, де висвітлю- ються комунікативні ситуації й відповідні ді- йові особи. Тому акціонально-комунікативний аспект, тобто з’ясування конкретного смислу дій як різних реалізацій передачі культурних тра- дицій між контактуючими особами, матиме для нас першочергове значення. Однак це потрібно дещо деталізувати. Записані індивідуальні розповіді свідчать про те, що вони є вербальним утіленням знань і досвіду їх авторок у ділянці звичаїв, обрядів і уявлень, якими супроводжуються різні події соціального життя людини. ці події висвітлю- ються виключно на тлі ситуацій спілкування між поколіннями як родинного, так і оточую- чого громадського колективу. Інакше кажучи, кожна оповідачка в контексті того, про що вона розповідає, виступає як особа, котра прийняла культурну інформацію від старших, засвоїла, зробила її надбанням і практикою свого жит- тя і передала (або передає) її молодшим, як і реш ті учасникам спілкування. Не випадково в різних розповідях їх авторки, окрім означення самої себе – я, мене, мені тощо, вводять озна- чення інших осіб, поміж яких можуть бути рідні й нерідні попередники, ровесники, наступни- ки (бабуся, дід, мати, батько, діти, онуки й правнуки, сестра, брат, хрещені батьки, батюшка, сусідка-знахарка та ін.), можуть користуватися й подібними загальними понят- тями (старші люди, молодь, покоління тощо). Для характеристики комунікації між особами вживаються слова з ознакою дії, діяльності, у граматичних категоріях – предиката, складено- го предиката. ці дії, модуси діяльності можуть мати пряму або непряму форму спрямування на об’єкт контакту, указуючи таким чином на безпосередній або опосередкований характер функції передачі традицій. Разом з тим відпо- відні комунікативно марковані слова виявля- ють різну мету, різне змістове значення функ- ції передачі традицій, акцентуючи, наприклад, такі теми, як навчання; дотримання морально- етичних норм, заборон; довіри чи недовіри до звичаїв тощо. Саме сутнісне контекстне значен- ня комунікативно маркованих характеристик (передусім дій, предикатів), що проявляються в текстах оповідних сюжетів, стануть для нас індикатором функціонально-змістових особли- востей або мотивів міжпоколінної трансмісії традиційних звичаїв. Перш ніж запропонувати певний перелік цих мотивів, зробимо кілька зауважень. Зміс- тове означення кожного мотиву буде заголовком присвяченої йому окремої рубрики, що ділить- ся на дві частини. Першу складає наш комен- тар відмітних рис мотиву, другу – сам факто- графічний матеріал, на основі якого ми, власне, і виводимо ці відмітності. Фактографічна час- тина має групу прикладів, якими є фрагменти із записаного матеріалу про звичаї родильного, поховального, лікувального та інших згадува- них вище циклів. Тобто це окремі тематичні 4949 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі сюжети, текстову цілісність яких ми намагали- ся всіляко зберегти не лише через важливість контексту, але й заради їх самостійного на- укового й пізнавального значення. Тому серед сюжетів, відібраних як зразок одного певного мотиву, може фігурувати і такий сюжет, у тек- сті якого водночас міститься і зразок мотиву, означеного в іншій рубриці, що виглядає ціл- ком природно для розгорнутого наративу, під- порядкованого внутрішній логіці його викладу. Щоб він не загубився, на нього робитимуться посилання у відповідному для його значення розділі. Оповідні тексти, означені лапками, викладаються майже в аутентичному вигляді: з особливостями місцевої більш або менш змі- шаної українсько-російської або (як у селах з переважно російським населенням) російсько- української говірки зі скороченим посиланням на ім’я, по-батькові, прізвище авторки, що роз- шифровуються в кінці статті («Скорочення»). У самих текстах виділятимемо: напівжирним шрифтом – важливі для нашого завдання до- мінантні слова, словесні конструкції, курси- вом – місцеві терміни звичаїв, аргументації обрядових дій, ритуально-вербальні формули, а також інші, необхідні для наших завдань, означення, у квадратних дужках додаватимемо слова, яких бракує через характер оповідно- розмовного жанру досліджуваного матеріалу. Починаючи характеристику мотивів, що нас цікавлять, умовно виділимо серед них різнови- ди загального (І, ІІ), аксіологічного (ІІІ–VІІ) і трансформаційного (VІІІ, ІХ) значення. І. Мотив дотеперішнього побутування певних традиційних звичаїв типовий для ба- гатьох сюжетів розглядуваної тематики, тому проявляється як ознака загального плану (те саме стосується протилежного йому мотиву колишнього існування певних звичаїв – тих, що залишилися в історії, – який окремо не розглядатимемо, але не обійдемо увагою у ви- сновках). У текстах прикладів, що наводяться нижче, оповідачки розказують про різні по- дії, ситуації: 1) ритуальне покладення ново- народженої дитини на кожух після її хрещен- ня; 2) обряд постриження однорічної дитини; 3) лякання чотирирічної дитини домовиком; 4) календарне поминання померлих. Відповід- на інформація викладається в теперішньому часі, зокрема акцентується словами на зразок «я знаю в нас», «у нас», «зараз», «я ось, оце»: «Я знаю в нас, як Віку хрестили», «ось я хрестила» (1); «і зараз так роблять», «зараз ще по-новому придумали» (2); «я оце сво- го онука лякала» (3); «якраз на Пасху у нас ходять на кладбище», «у нас заведено заби- рати [поминальні] рушнички» (4) тощо. Нара- тиви з усією очевидністю відображають стій- кість конкретних старих звичаїв, пов’язаних із зазначеними подіями, спільну участь у них дорослих (бабусь, матерів, хрещених бать- ків – кумів, «рідні») і дітей (у т. ч. в стату- сі онуків, правнуків, «дітвори»), через що останні, звісно ж, отримують досвід у галузі відповідних до ситуації звичаєвих норм. На користь цього свідчать висловлювання стосов- но дітей: «Повиростають [діти] – поотдаю їм [перше зістрижене волосся]» – 1, «дити- на, як у школу іде, пуповину розв’язує… і волосики [перші] спалюють [над нею]» – 2, «розговілися, дітвора бігає коло церкви», «тільки порозкладали [поминальне] – ді- твора забрала», «дітям даєм [пасхальне], ще й [вони] стукаються яйцями» – 4. Захопли- вим є сюжет на тему домовика: його заключна частина промовисто свідчить про те, як онук запам’ятав і органічно сприйняв бабусину роз- повідь про цього персонажа: «Бабушка, чу- єте, двері відкрилися, це точно домовий пішов провірять!» (3). 1) «У нас хто зразу хресте [дитину] через місяць, хто через дев’ять місяців, а хто і в год старається хрестити, коли стрижуть. Коли куми збираються і привозять після хреста, кладуть [дитя] на кожух. Я знаю в нас, як Віку хрестили. Привезли. Бабушка її сади- ла на кожух і мєлочью обсипала, шоб багата була. А ось я хрестила дєвочку, то тоже на кожух [її] ложили і тоже дєньгами обсипали, шоб не боліла, шоб здорова була… Коли ди- тину стрижемо, як на год, собираємся всі і куми ж всі, то садимо [дитину] на кожух. Ло- 5050 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 жуть [на кожух] дєньгі, бутилку становлять та ще всяке кладуть – і до чого поповзе, таким і буде! У нас Віка потягнулася за книжкою і дєньгами, Саша у нас бутилку взяв і книжку, Люда тоже потянула книжку і дєньгі, Руслан тоже книжку і дєньгі потягнув, Кирюха – йому три года – тоже за книжкою… це так: кум стриже, кума держе. Вирізають хрестика зразу. А тоді, єслі хочеш, можна зразу і на- лисо стригти під машинку. Волоссячко соби- раєм і так лежить на пам’ять. Повирастають [діти] – поотдаю їм!» (ІВЩ). 2) «Як [дитині] год, стрижка. Збира- ється вся рідня з подарками, а хрьосні золо- ті хрестики дарять. Сіли, пообідали. – Ну, шо ж, ми зібралися постригти нашу дитину! Беруть лаву, кожух і садять дитину на ко- жух. Кума держе, заговорює [дитину], кум вистригає навхрест з усіх сторін по кусочку. І кладуть волосся в конверт. Мама зберігає і пуповину, і волоссячко зберігає. Оце ж тоді, як пуповину дитина розв’язує, як в школу іде, тоді ж і волосики ці спалюють [над нею] і кажуть: «Поки волосся горить, стільки голова болить. Щоб умом був розв’язаний і голова світла була!» І зараз так роблять. А зараз ще по-новому придумали. Бачу, що і моїх онуків і правнуків, як уже год [справляє- мо і стрижемо], кладуть біля дитини на кожух ключі, кладуть губну помаду, кладуть ручку, гроші – і за шо дитина візьметься, тим і буде! Ручку візьме – учений буде, ключі – буде хазяйством завідувать, бізнесменом буде, як губну помаду – буде модниця, гроші ві- зьме – банкіром буде. Оце вже молоді попри- думували. А тоді [раніше] цього не було. Це розкладають [предмети на кожусі] приблизно з 80-х років. Дітям не клали, а онукам уже клали!» (ЛФЗ). 3) «Я оце свого онука лякала домовиком. Він не схотів у садік ходить, і він так боявся темноти. Я оце піду корову доїти і він за мною. Так йому годів чотири було – іде за мною, бере розливчик, сідає і жде, поки я здою корову. Приходимо тож в кухню, поцідила молоко, все поприбирала, помила ж його і сама помилася. Він сидить. – Ну, Максим, давай однесу тебе в хату, подивишся тєлєвізор, а я ще поприбираю миски, тарілки! А він: «Я сам в хату не піду, бабушка, я буду з вами!» Кажу: «Ну ладно, сиди!» І прибираю. А він: «Бабушка, ну нашо ви його прибираєте, завтра і приберете!» – Ні, онучечок, незя, бо домовий як прийде, як гля- не, як перечепиться, і буде він ніч торохтіти і спати не даватиме. Домовий любе в домі по- рядок, бо він провіряє послє! А тоді один раз двері я гарно не прикрила. А кіт у мене такий здоровий і лапою откривав двері. І ми тільки в хату ввійшли, я чую двері – рип! А він: «Ба- бушка, чуєте, двері відкрилися, це точно до- мовий пішов провірять!» (ЛФЗ). 4) «Якраз на Пасху у нас ходять на кладбище. Оце ж всеношна. Придуть додо- му, похристосуються, розговілися. Дітвора бігає коло церкви. А тоді йдем на кладбище до родичів. А там їх багато. Там з хазяїнової сторони дванадцять гробиків і з моєї сторони вісім. Паску, яйця, канфети, печеньє на гроби- ках порозкладаємо. Христосуємося до гроби- ків: «Христос воскрес (ім’я)!». Тільки пороз- кладали – дітвора забрала. І самі за столом поїли. А уже на Проводи – у нас в понеді- лок – хто хоче, приглашає батюшку служить на погребєніє, за це платять, квітанцію видають. На Пасху або на Проводи носять, вішають [на пам’ятники, хрести] рушнички або платочки. Тільки повісиш, обернешся, а його вже нема. У нас заведено забирати: хтось забере або одразу скажеш комусь, шоб забрав і споминав. Дітям даєм канфети, печеньє, яйця, ще й [вони] стукаються яйцями» (КМН). ІІ. Мотив міжпоколінної переда- чі традиційних звичаїв як стала ознака комунікативно-трансляційних зв’язків стар- ших з молодшими має універсальний характер і певним чином проявлятиметься у всіх наступ- них мотивах. Однак у наведених нижче нарати- вах він, з огляду на авторок, показовий з точки зору їхнього безпосереднього й самостійного осмислення звичаю як успадкованого явища. У сюжеті, присвяченому святкуванню Зеленої суботи і Трійці, це фраза «так робили наші 5151 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі [батьки, рідні] і ми так!» (1); коли йдеться про похоронні співи, авторки тексту констатують: «Старші люди співали, тоді старші одій- шли, ми попереписали [пісні] і співаємо» (3), «з покоління в покоління люди передають ці пісні» (3), «моя бабушка [мне] передала, а бабушке её бабушка» (4). Не менш цікавим з огляду на сув’язь поколінь, продовження, під- тримування в часі традиції є сюжет (2), де не лише засвідчується життєздатність звичаїв передріздвяної вечері, новорічного засівання, але й через прохання старшої особи, звернені до дітей – «приносьте мені вечерю», «про- шу, шоб прийшли посівать», демонструється і підсвідомо передається малечі сам чуттєвий досвід: відчуття правильності, важливості об- рядових дій, які вони виконують. «Зелена субота. На кладбище у нас не ходять. Рвем щебрець, травичку і трусимо [на долівці], і ставляємо в хаті цвіти піони. Гілоч- ки липи тільки на воротях, де відкриваються [встромляємо]. це на Троїцю, на цілий тиж- день. Так робили наші [батьки, рідні] і ми так!» (ВГВ). «Вечеря [яку носять перед Різдвом] – ми- сочка полив’яна, глибока, у ній трошки куті і узвару. Тарілочкою накривають і зверху два пиріжка, і в хустинку зав’яжуть. І несе дити- на: «Просили батько і мати. Нате вам ве- черю!» Бабушка [повитуха] бере, ложечкою попробувала, поблагодарила. Пирожок один возьме, а свій положе, бо вони ж [діти] далі ідуть, щоб було два пирожки. І давали гос- тинчика. Тоді ж канфетів мало було… Пекли самі – барішні пекли, коники пекли… Барішні красили із буряка соком… – красня барішня, а коники – хлопцям… Зараз вечерю носять до рідних, хрещених або хто запросить. Я іноді скажу (хлопці ж бігають чужі): «Приносьте мені вечерю!» І то, як посівають на старий Новий рік, на Маланки, то прошу, шоб прийшли посівать!» (ЛФЗ). «У нас ночує одну ніч покійник. Ввечері приходимо [ми] – певчі, шість чи сім, рань- ше було більше. У нас не читають [євангелію], тіки певчі. Старші люди співали, тоді старші одійшли, ми попереписали [пісні]. І в нас оце остається. У мене є зошит [з текстами]… Ми співаєм з шести до десяти, тоді вечерю дають. Співаємо різні пісні. Ну [є] така: Прощавай родино, бо я йду від вас, Більше я не буду, уходю від вас. (2 р. і далі так) Прощавайте діти, онуки мої, Далекі і близькі, сусіди мої. Прийдіть подивіться на тіло моє, Тіло пропадає, а душа живе. Щаслива та дорога, куди душа іде, Вона іде до Бога, там спокій знайде. Прийдіть помоліться за душу мою, І не забувайте могилу мою. В свята і в неділю і в церкву кожен раз, Бо там їхні душі чекають на вас! З покоління в покоління люди передають ці пісні. це не з церкви беруть. це люди самі [складають] і для мами, і для тати!..» (СІГ). 4) «Покойник ночь переночевал, на завтра хоронят. Как ждут – и сутки и двое ждут [родственников] – вывозят на кладбище и на кладбище ночует покойник… В головах по- койника на столе свечка горит, есть тарелочка для печенья, конфет і для денег – для по́мина. Ложат на полотенце или носовой платочек хлеб, чтобы хлеб не лежал голый. И при- ходят: человек читает [евангелию], а певчие поют до девяти-десяти вечера… С утра снова приходят читалка и певчие до одиннадцати часов. Я учавствую в певчих. Вот, например, приходим и поем… Я все эти спевки знаю, моя бабушка ходила спевала. Моя бабушка [мне] передала, а бабушке её бабушка» (МПР). ІІІ. Мотив усвідомлення статусу звичаю як «закону», як правила, обов’язкового для виконання всіма членами сім’ї, громади. це свого роду профільний мотив для нашого мате- ріалу, присвяченого власне звичаям як таким. Зважаючи на джерела, він здебільшого про- являється в сюжетах з тематики похорону та поминання, прийомів лікування дітей, дорос- лих, часом у зв’язку з відзначенням хрестин, з повір’ям про домовика. У структурі оповідних текстів засвідчується авторськими імперати- вами: «такий закон, що треба», власне – 5252 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 «надо», «треба», «должны», «обя зательно», «всегда», «желательно», «з давніх-давен старалися», «только, чтобы», які несуть в собі ознаки неодмінності, постійності або ба- жаності виконання встановлених правил. ці імперативи сполучаються в текстах з озна- ченням певного способу дії, до якого часто додаються вказівки на інший компонент дії (атрибутивний, мовленнєвий – замовляння, молитви, локативний тощо) і утворюють ви- слови, що мають характер емоційно забарв- леної повчальної, більш-менш категоричної настанови: «такий закон, що треба сидіти» (6), «надо нести лечить» (2), «надо успеть сказать» (9), «треба носити, читати» (3), «должны обмывать» (5), «обязательно свячёная вода и свечечка должна гореть» (4), «хліб обязатєльно» (7), «обязательно приготавливают, кладут, вспоминают» (8), «первое – усєгда молитву рассказать» (4), «всєгда приходять з хлібом, пироги – це всєгда» (1), «желательно [кидати] жовту мє- лочь» (5), «з давніх-давен старалися сидіти» (6). Щоб посилити виняткову правильність дії, вживаються протиставні уточнення: «чу- жой человек, а не мама, должен нести» (2), «только, чтобы кшоный (крещеный) был» (2), «только, чтобы никто не пил [воду]» (4), «только всё ненадёванное приготавливают» (8). Трансляційна ознака переважно виражена опосередковано через опис взаємодії людей різних нинішніх поколінь (окрім особи опові- дачки, у текстах фігурують «хазяїн [сім’ї], ма- лятко» – 1, «дитина, бабка [лікувальниця], чужой человек, мама» – 2, «батюшка, діти, сусіди – і чоловіки, і жінки» – 5, «сусідська баба, люди свої, близькі, родичі» – 6, 7) або ймовірні особи. Іноді ця ознака проступає прямо завдяки формулі «кажуть [люди], що, як» (6), «кажуть [люди] надо» (9), якою ар- гументується виконувана дія, існуюче повір’я і водно раз маніфестується загальноприступ- ність та спадкоємність колективних знань. (Мотив статусу звичаю також має місце: ІV1,3; VІІ1,2,4; VІІІ3; ІХ10). 1) «На хрестини всєгда приходять з хлі- бом. І зараз з хлібом. Хлібина всєгда в руш- нику або в платочку, і залишаєш, отдаєш ха- зяїну хліб, а для маляти подарок. Обично на хрестини пироги – це всєгда! Просто став- лять на тарілки пироги з капустою, печінкою, сиром – у печі печені. Сметану для цього ста- новлять – хто любе вмочать…» (ЛФЗ). 2) «Вот дитя плачет, кричит, вывертается, кидается. Надо к бабке нести лечить. А нет бабки, сами лечите. Надо – в селе ж есть куры – под курей нести. Чужой человек, мо- жет свой кто-либо, а не мама, должен нести. Это, когда криксы. Просто к курам надо идти, три раза сказать «Отче наш» и слова: “Куры серые, куры белые, куры красные! Возьмите криксы з кшоного, поражонаго, рождённого, молитвенного (имя)!” Сказать три раза «Отчу» и эти [слова]. Только, чтобы кшоный был ребёнок. И проходило!» (МФР). 3) «Від плачу, безсонниці [дитини] носять під курей – на схід сонця, рано, шоб ще сон- це не зійшло. Як сонце сходе, воно забирає все з собою! Тоже ж треба читати “Отче наш” і несуть мама [дитину] під сідало. І як кашлюк [коклюш] було, так тоже носили під сідало і по- над річкою в декого. Як туманець понад річкою, треба носити, читати “Отче наш”» (ЛФЗ). 4) «Человек и не думает, а похвалит и сгла- зит. Сама себя лечу. Первое – усєгда молит- ва «Отче наш», рассказал, а тогда начинаєш: “Или касное, водяное, подуманное, погадан- ное. Тут тебе не стоять, тут тебе не бо- леть, червонои кости не ломить и паростки не пускать. Не я тебя вызываю, вызывает тебя Исус Христос и матушка Пресвятая Богородица. Аминь, аминь, аминь!” И три раза вот так. Обязательно свячёная вода и свечечка должна гореть. Только, чтобы никто не пил эту воду. И тогда себя помочишь обрызнешь. И проходит!» (МФР). 5) «У нас сусіди обмивають [покійного]. Батюшка казав діти должни обмивать, а в народі сусідів гукають, і чоловіків, і жінок… Гроші у нас не кладуть йому в кишеню, а кида- ють в гроб [могилу] і кажуть: «Я тобі долж- 5353 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі на, я даю, шоб ти у мене більше нічого не просив!» – Треба, желатєльно, шоб це була жовта мєлочь!» (СІГ). 6) «Такий закон, шо треба сидіти всю ніч. З давніх-давен старалися, шоб покійник сам в хаті не був, даже і дньом. Я помню моя мама по- мерла, сусідська баба сиділа біля неї цілий день. Кажуть, шо покійник чує, як лежить в хаті, поки його не виносять… Кажуть, як вдарили [труну] до порога, він уже не чує!» (СІГ). 7) «Назавтра [після похорону] люди свої, близькі, родичі несуть снідання на кладбище, шо хто візьме. Хліб обязатєльно, а там – кол- баса, сирок, напіток… Покійному на тарілочку чи на бумажку кладуть печеньє, канфети, вод- кі наливають, єслі мужик…» (СІГ). 8) «Я уже приготовила себе узел [на смерть]. Приготовила нижнее, верхнее. Кто в чём ходил, то и приготавливает – только всё ненадёванное. Обязательно тапочки, носочки с этикетками. Если туфли оденешь – вот у нас одевали мужчину – сняться сны, что тяжело нам ходить. Умирает второй человек, передают [с ним] тапочки. На голову мужчи- не кепочку, шапку кладуть в ноги чи в голову, а женщине платочек завязывают или кладут. Если любил выпить, пожалуйста, бутылку водки и рюмочку под правую чи левую руку. Деньги и носовой платочек обязательно кладут, чтобы выкупил себе место…». «…Когда читают молитву 17-ю (последняя по усопшему), все держат свечки в платочке носовом. Свечки сгорают, их ложат мёртвому под ноги чи куда. А эти платочки оставляють нос вытирать и его вспоминать. – царство небесное твоей душе (имя)! целый год вспо- минают, обязательно целый год!» (МФР). 9) «Домовий… Ми, як переїзжали в нову хату жить, казали: “Хазяїн, пішли вместе з нами!” – Ну, мені колись було показалось, шо мене хтось за ногу взяв, а бачить не бачи- ла. Кажуть, надо казать: “К хорошему или плохому?” – Если это сказать, он отвечает» (ІВЩ); або «…Надо успеть сказать: «На худо чи добро?» – Если худо, то хукне, то – на погане!..» (ОНЛ). ІV. Мотив навчання, пізнавання, переймання досвіду в колі старших по суті відповідає принципу на зразок «роби так, як я роблю», «знай те, що знаю я». У підібраних ін- дивідуальних свідченнях йдеться про норми і правила поведінки, пов’язані з різними момента- ми життя недалекого минулого або сьогочасного: як звали до помочі бабу-повитуху і носили їй та хрещеним батькам передріздвяну «вечерю»; які страви готували на хрестини; як лікують хвороби немовлят, зубний біль; як справляли Святий ве- чір; у які проміжки часу можна працювати в день негрішного свята; як на похорон наймали голо- сити. Важливо, що авторки описують ці прак- тики в плані знань і навичок, перейнятих ними в ході сімейного або позасімейного спілкування зі старшими. Поміж останніх неодноразово на- зивається «бабушка» (у різних статусах: своя, не своя, повитуха, лікувальниця), а також мати, батько. це чітко виражено фразами: «мене це бабушка навчила» (4), «бабушка моя – по- витуха – розказувала» (3), «бабушка часто заставляла робить [квашу]» (2), «мама казала [роз’яснювала]» (7), «бува, батько каже [прого- лошує]» (7), «мої тато казали [оповідали]» (8). У деяких висловлюваннях конкретизується сама процедура ситуативної передачі досвіду і його на- ступність: «діти всєгда приносили їй [бабушці] вечерю, ходили [до неї] щедрувати, коляду- вати» (1), «то батьки приводять [дитину] за ручку, а то вже сáмі [діти ходять]» (1), «мама всєгда [каже]: «Ти ж понеси до бабушки вече- рю!» (1), «бабушка лєчила, сама бачила… тоді уже я сама мазала [лікувала]» (3). 1) «Наша бабушка була повитуха, батько- ва мати… Прибігають і кажуть: “Марія До- рофеївна, пішли скоренько, там Валя (чи Ган- на, Христе) роде!” – І баба з собою брали… пряжа-конопля, оце моточок цих ниток був от- дєльно в кошельочку-кисеті, з полотна торбоч- ка, і ножички… На хрестини її хто звав, а хто не звав. А діти всєгда приносили їй вечерю [передріздвяну], ходили [до неї] щедрувати, колядувати. Як підростає дитина, то з ми- сочкою, з мисочкою йде. То батьки приво- дять за ручку, а то вже са мі [ходять]. Мама 5454 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 всєгда [каже]: “Ти ж понеси до бабушки вечерю!” – Як сонце заходить, гуртами зби- рались, говорили: “Пішли до бабушки пови- тухи, вечерю понесем!” І хрещеним [батькам] носили вечерю» (ЛФЗ). 2) «У нас на хрестини саме основне була картошка, сало нарізне, огірки, капуста маще- на з олією, цибулею. Давали не озвар, а кисіль фруктовий, густий – в тарілки насипали і їли ложками – це наостанку, або варили квашу: запарювали житню муку – опару робили, вона ніч постоє, ніби переграє, вихолоне, а тоді в цю опару наутро кладуть сухофрукти всі і тертий буряк солодкий, і трошки пшона. Тоді варять… Вообще я квашу любила. Бабушка часто заставляла її робить. Вона тіпа кисіля, но тіки там мука… Запарювали в макитрі, а тоді в чавун виливали, і в печі як разомліє – добра, смачна. Квашу давали на десерт. це робили і на кожний день для себе, не лише на хрестини. Зараз [її] не роблять!» (ЛФЗ). 3) «Як вагітна, незя кішку бити [ногою]. У дитини може бути шерсть така, і вона мнеться, погано спить. Шерсть – видно її по спинці, по хребтику, як косичкою, вродє [як] шерсть. «Надо тоді, – бабушка ж моя по- витуха [була] і розказувала – із соняшників попіл. Соняшник [взяти], зрізати шапки, а ко- рінці різать і спалить. І ото вода кипить, а по- піл [насипать] на полотно. І цією водою, шо че- рез попіл-луг пройде, шоб дитину помити. Оце разів скільки, шоб шерсть зняти» (ЛФЗ). 4) «Зуби [я] заговорюю… Побачите моло- дий місяць, як зуби крутить, станьте, «Отче наш» прочитайте, перехреститесь і кажете: “Молодик, молодик, чи не бачив ти старо- го місяця, а старий місяць мертвих людей. Чи не крутять кості у мертвих людей, шоб так не крутили у молитвеної (ім’я)”. Три рази прочитать і через леве плече плюнуть три рази. Мене це бабушка навчила! Начинають крутить, то я читаю і не крутять. На кожному місяцю можна читать» (ОНЛ). 5) «Бабушка у нас є, переляк переливає… Віку [дочку] до неї носила, у ней лишай був, то бабушка лєчила, сама бачила. Газету перепа- лює на кришичці, молитву читає «Отче наш», тоді бере і цим попелом розведеним маже. За три дні і проходило. Тоді у Саші [сина] був [лишай], то уже я сама мазала» (ІВЩ). 6) «Святий вечір… Дома оце сідають… У нас там [в Західній Україні] і тут готують дванадцать страв. Найперше має бути кутя з медом, озвар, капусняк варять, яічка жарять, ковбаса, сало, салат з капусти роблять та ба- гато кой-чого роблять. І хто за вечерею чхне, понімаєте, тому дарили подарок. Бува, хто чхне, батько каже: “Дарю тобі козу, дарю тобі вівцю!” – А якшо корова телиться там чи є теля, то: “Дарю теля!”» (СІГ). 7) «Мама казала, є грішний і негрішний празник. Як грішний, то цілий день нельзя робить. А Вознєсєніє – негрішний, отож в Никифорівці (сільрадівське село) престольний день. З’їзжаються родичі усі. В церкві на мо- лєнії побудують. Там і ярмарок. До обіду було! Отправілі обід, роз’їхалися родичі, осталися ми – сім’ї. Мамка каже: “Беріть дівчата тяп- ки, ідіть політь город!”» (ОНЛ). 8) «Люди плачуть на гробках. Раньше голо- сили, а тепер – ні. Перестали голосить. Мої тато, як ще були живі, то казали, шо там [e Західній Україні] село якесь було, шо найма- ли голосить. Чоловік голосив. Його найняли, він голосив, ті ж хазяїни не можуть голосити. Як свадьба була, і хлопці були сердиті на дівчи- ну, і його найняли, щоб він голосив на свадьбі. І він приходив, заходив і начинає… Хазяїн: “Ой, це ж не похорон, а свадьба!” – Зразу бере його, щось дає: “Іди додому!”» (СІГ). V. Мотив важливості дотримання морально-етичних норм та обов’язків сто- совно поколінь живих і померлих, згідно з матеріалом, найбільше простежується в нара- тивах про обряди і уявлення, які експлікують 1) духовний взаємозв’язок, що виникає під час Таїнства Хрещення між дитиною та її «воспри- ємниками», 2) зв’язок між світом живих і світом мертвих. Один із сюжетів (1) містить опис ви- конання двох оказійних обрядів з метою вибору іншого хрещеного батька замість попереднього, але обумовлених різними причинами: у першому 5555 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі випадку (епізоді) – унаслідок хвороби дитини, у другому – через смерть самого «восприємни- ка». цей опис в обох випадках закріплюється одним (центральним для всієї сюжетної лінії) обрядовим термінологічним поняттям «пере- купляти дитину». У народній ритуальній прак- тиці воно має глибоке коріння, локальні варіанти назв і специфічну семантику. Не зупиняючись на цьому, відмітимо однак вражаючу історич- ну стійкість означеного поняття і пов’язаного з ним дійства, схема виконання якого, згідно з першим епізодом, включає в себе архаїчну форму ритуалу-діалогу 4. З іншого боку, озна- ка наступності, спадкоємного переконання про роль освяченого церквою покровителя дитини виразно проступає в другому епізоді сюжету, за яким дівчині-шестикласниці (дочці оповідачки) видається ненормальним опинитися поза вста- новленими морально-духовними правилами і стосунками, і вона просить матір обрати для неї нового хрещеного: «Як же я без хресного буду?! Хай дядя Ваня буде хресним!» (1). В інших сюжетах (2, 3) оповідачки репре- зентують і осмислюють статус, дії хрещених батьків, їх відповідальність за хрещеників. Ха- рактеристики цих норм, обов’язків як приписи або існуючі факти передаються фразами: «они должны молиться за своих крёсников», «они как свидетели [перед Богом]», «та – кума, шо под хрестом была!», після церкви – «на по- розе кладут [дитя] на шубу» тощо (2); у разі смерті рідної матері «клянуться допомогати дитині, можуть забрати до себе», а стосовно важливих етапів у житті хрещеників – «ви- проводжають в армію, обносять, обдарову- ють людей, подарки збирають», «і на весіллі так», «і на росписі [під час реєстрації шлюбу] бувають». При цьому відповідна ключова роль хрещених наголошується спеціально – «не так [рідні] батьки, як крьосні!» (3). Моральні обов’язки живих перед померли- ми вже самі по собі – суть усіх поховальних та поминальних звичаїв. Відібрані ж наративи (4, 5) цікаві з огляду на ту частину традицій по- минання, яка стосується поширеного уявлення про зв’язок «того» і «цього» світів. Оповідачки розказують про випадки зі свого життя, супро- воджуючи їх характеристику часто вживаним або здогадним ритуально маркованим словом і поняттям «поминати». Вони описують дві си- туації: коли в їхньому сні чи напівсонному стані з’являється образ померлої людини (в одному випадку це – матір, у другому – сусід) і ви- словлює докір щодо свого неналежного споми- ну; коли оповідачки миттєво реагують на сон й одразу, шоб виправити свою або чиюсь по- милку, ідуть на кладовище, у церкву, викону- ють передбачені звичаєм поминальні функції на кшталт предикатів: «йти зразу на кладбище», «заносити, приносити, класти на гріб пече- ньє, конфети», «вимовляти молитву», «ви- бачатися [перед мертвим]», «заспокоювати: не обижать, не волновать [мертвого]» (4, 5). Скарги померлих у сні та миттєвий відгук на них з боку живих добре виражають значимість ідеї своєчасного й повного виконання живими обряду спомину й шани мертвих заради спокою як одних, так і інших. Доказом цього служить заключна фраза «С тех пор он мне ни разу не стал сниться!» (5), яка загалом є досить типо- вою для сюжетів розглядуваного зразка. 1) «Як дитина хворіє, то перекупляли дитину. Дитина хворає, значить кажуть, чи нечиста кума була, або вавки якісь напада- ють – у нас перекупляли. це вже просили, шоб перекупили. Запросили, наприклад, су- сіда. – Нема з дитини діла, не росте, плаче! Він приходе і стукає в вікно. У хату не заходе. Йому з вікна гукають: “Хто там такий, чого прийшли? – Я чув, шо у вас є товар, який мені потрібен! – Єсть! Заходте в хату! Ото загу- кали в хату. Він дає гроші, скільки там грошей. Вони [нові куми] беруть дитину і знов ідуть в церкву і батюшці кажуть: “Ми перекупляєм!” І батюшка там кругом стола носить. – У мене оця дочка, шо зараз тут, тоже перекуплена була, вона, може, в шостий клас ходила. Ну, у неї трошки інакше. У неї хресний вмер, а вона: “Як же я без хресного буду! Хай дядя Ваня буде хресним!” – І вони поїхали в церкву. це – по случа ю!» (ЛФЗ). 5656 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 2) «Крёсные кумовья они должны мо- литься за своих крёсников! Потому что они как крестят, батюшка каже: “Отрекаетесь от сатаны?” – Отрекаемся! – Они как свиде- тели. И они должны молиться за них – и подарочек чи когда для кресника… Как из церкви возращаются, на порозе кладуть [дитя] на шубу, кажуть: “Брали некрещьоне, а принесли крещьоне!..” – У меня тут багато крёсных. Вот прийдут крестить – кум есть, кумы нєма. А батюшка: “Дайте Паше [вона одна з певчих, допомагає в церкві] подержать! Я и пайду крестить. То мати уже и называє мэнэ кумою, а сама молодая, она мне дочка. Щас побачу єє… кажу: “Знаешь, Света, ты хоть при людях [не называй кумой], ну я ж вже стара !. Вона: “Ничего! Та – кума, шо под хрестом была!”» (ПАС). 3) «Як умре мати, то хрещена може забра- ти [дитину] до себе. І даже перед гробом кля- нуться, шо я твоїй дитині буду допомагати, поки їй буде потрібно. І оце, як хлопця в ар- мію випроводжують, батькі хресні обносять, обдаровують оце ж людей і подарки збира- ють на дорогу. І на свадьбах так. І на роспи- сі [вони] бувають. Не так [рідні] батькі, як крьосні!» (ЛФЗ). 4) «І таке було. Я Славку – чоловіка по- минала. Після по минів всі роз’їхалися, розі- йшлися. Думаю, заморилася, трошки ляжу. Тільки лягла, ось мама тут як тут: “Ти поми- нала Славка , поминала, а мене ти й не зга- дала!” – Я тільки – брик і встала з кроваті. Ой, боже, може, я й сказала: “Поминайте мого чоловіка, а за маму і не згадала, може, й правда, не сказала?!” – Я тоді ж беру канфети, печеньє, пиріжки, іду зразу на кладбище. Поспитала- ся своя сваха: “Де ти йдеш? – Да на кладби- ще! – Да ти ж тіки поминала! – Да, поминала! Я маму бачила наче вони живі”, – і розказала. Принесла, канфети, печеньє і на його гроб положила і на мамин. «Отче наш» вимови- ла, вибачилась і пішла додому» (СІГ). 5) «Когда-то мне приснился сон. У нас со- сед – мы сильно дружили – умер, Лёнька. Года два или три прошло, как схоронили. И мне снится сон… И он ко мне приходит. – Ой, – кає, Мария, я еле к тебе добрался! Я: “А шо такое?” – Просто я к тебе посове- товаться и пожаловаться! Приезжали ко мне все [родные], пили, гуляли, сидели. Поели, попили, ничего мне не оставили!” Я: “Ничего, ничего?” Он: “Ничего!..” – Собралась я, схо- дила в церковь. Взяла маленькую упаковочку печенья и сто грамм конфет. Кажу: “Лёнь, ты не обижайся, я вот тебе сама занесу. Не вол- нуйся, не они, так я занесла!” – С тех пор он мне ни разу не стал сниться!» (МФР). VІ. Мотив значимості заборон і неми- нучості поганих наслідків за їх порушення найкраще висвічується тоді, коли йдеться про застережливі приписи для вагітних, яких вони мають дотримуватися заради народження здо- рової дитини, а також про заборону для всіх членів громади працювати в неділю та святкові дні традиційного календаря. У підібраних на- ративах мотив засвідчується безумовними й рішучими конотаціями: «не можна», «нельзя», «гріх робити». Останні майже завжди супро- воджуються вказівкою на певний набір забо- ронних дій: «вагітним в празники не можна ні шити, ні стірати, мазати…» (1), «нельзя в воскресенье шить, воду выливать… нельзя варувать… на кладбище ходити» (2), «бере- менних в поїзд весільний не можна брать» (3), «в празники гріх робити» (4), «на Тро- ицу нельзя ничего делать» (5), які у свою чергу часто поєднані в текстах з авторським коментуванням «живих» прикладів шкоди від недотримання цих заборон. Через таке текстове переплетення інформації їх трансляційний ас- пект двобічний. З одного боку, оповідачки спи- раються на знання застережень, отриманих від старших родичів, сусідів чи людей взагалі: «ба- бушка моя покойна розказувала» (2), «баба Соня Македонська каже [сказала]» (3), «щи- таєца, як [що]» (2), «я чула, шо» (3), «кажуть, казали люди, шо» (1, 4, 5). З другого боку, або й одночасно з попереднім, авторки розповіда- ють про більш-менш невтішний наслідок для тих, хто легковажить пересторогою, що мав місце у власній чи іншій родині: «в нашій сім’ї 5757 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі ось як було» (1), «я знаю у одного дядька» (4), «у нас на Троицу люди строили» (5), – і у та- кий спосіб ознайомлюють потенційного слухача зі сферою заборон, яка залишається актуальною і в сьогоденному побуті. Серед наведених ниж- че текстів, зміст яких відбиває давні уявлення про взаємозалежність недотримання заборони і її наслідку, і які мало чим відрізняються на те- ренах інших регіонів України, є досить рідкісна референція (3), за якою кожна нова вагітність дочки оповідачки супроводжується вошивістю через те, що в її «весільному поїзді», усупереч забороні, опинилася вагітна жінка. (Мотив за- борон див. також: ІV3,7; VІІІ1; ІХ8,9,10). 1) «Як вагітна, в празники не можна ні шити, ні стірати, мазати, рубати. Як шити, гляді, пальчики [у дитини] так бувають до кучі. Кажуть – це в празник шила! В нашій сім’ї ось як було… у моєї сестри. На Пасху свекри її собирались йти гуляти десь в компанії чи шо. Вона [сестра] якраз на сносях була. Свекор одягав сапоги, вони в пилюці були. Сестра: “От, підождіть, тато, я вам зараз щіткою раз, раз!” – І вона народила дитину, і це відсіля [на обличчі] як щьоткою мазнула – риже пят- но. Вона носить [таку] стрижку, шо прикриває. Вона щас в Кировограді…» (ЛФЗ). 2) «Беремєнним в воскресеньє не можна робити. Це бабушка ще моя покойна роз- казувала, шо нельзя шить, воду виливать в воскресеньє. Варувать беремєнним нельзя, вишні не рвать – щитаєца, як украв. Як вкра- деш, в дитини буде родимоє пятно. На клад- бище нельзя беремєнним ходити» (ІВЩ). 3) «Беремєнную на свадьбу в поїзд весіль- ний не можна брать. Моя дочка йшла за- між… і в свадєбном поєздє була беремєнная, Маруська їхняя… Я чула, шо не можна.., но вони ж приїхали [з молодим] сюди. Так вона [дочка], як забеременіє – повна голова вош! Ну, спєрва я не знала, а була баба Соня Ма- кедонська, я їй сказала. А вона каже: “це тому, шо така в поїзді була вагітна. В поїзд бе- ремєнную нельзя брать!”» (ОНЛ). 4) «В празники не робили, гріх робити. Я знаю у одного дядька – він був портний, не признавав ні празників, нічого – родилась у них дєвочка. І задній проход – так була малю- сінька дірочка. Як оправлялася, то ніточкою йшло. Воно прожило год чи півгода і вмерло. То казали люди, шо він не признавав праз- ник, він шив, а жінка ходила вагітна. То він за- шив [дитині] задній проход!» (ОНЛ). 5) «У нас на Троицу люди когда-то строили, мазали хату. Пообедали и ушли. А на Троицу ж нельзя ничего делать! Тут тебе гром, мол- ния – хоп, сгорает эта хата. Понимаете! И ка- жут: “Ну казали ж, шо на Троицу нельзя, нет, все равно начали строить?!!”» (МФР). VІІ. Мотив довіри до традиційних об- рядів, уявлень, як це видно із самого озна- чення, домінує в наративах, присвячених 1) власне обрядовим (символічним) діям, якими фіксуються етапи зростання дитини, 2) ма- гічним способам лікування дітей, дорослих, 3) демонологічним повір’ям. Тексти із цієї те- матики мають характерну заключну частину, за допомогою якої авторки засвідчують своє або чиєсь особисте переконання у дієвості чи достовірності явища, про яке оповідається, а саме: коли йдеться про обряд «перерізання пута» з метою прискорити ходіння дитини, по- гляд оповідачки закріплюється фразою: «І це правда! Люді, Кирилу перерізали пута, вони зразу і пішли!» (1); тексти про при- кмету ритуального характеру, за якою підрос- таюча дитина, котра спромоглася розв’язати збережений матір’ю засохлий пупок, розв’яже разом з тим і свій розум, завершуються фра- зеологізмами на зразок «Саша розв’язав – непогано і учиться!» (2), «всі четверо дітей розв’язували – факт, усі покончали інсти- тути!» (3). Більш клішованими є вислови, що виражають корисність лікувального методу: «Ой, як помоглося!», «і той переляк прой- шов!», «і все проходе!» (4, 5, 6 див. також ІІІ2,4; ІV4,5; VІІ4). Зміна особистого погляду – від не- віри до визнання – стосовно повір’я-прикмети про домовика-доможила через події, що ста- лися в оселі й родині оповідачки, – познача- ється першим висловом – «Я никогда нико- му не верила!» і заключним – «Вот вам и не 5858 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 верила, вот и случилось!» (7). Позиція ре- зультативності або справедливості традицій- ного явища ґрунтується на прикладі власної практики оповідачок і має ознаки передбачу- ваного засвоєння й подальшого передавання завдяки контакту з особами реальними (сво- їми дітьми – 1, 2, 3, іншою дитиною та її матір’ю – 4, стороннім хлопцем, хрещеною матір’ю чоловіка – 7) або ймовірними (5, 6). З такої точки зору показовою є апеляція де- яких авторок до колективних правил і знань: «кажуть, надо пута перерізать», «кажуть, треба, щоб пупок розв’язав», «кажуть люди, в каждом доме есть домовик» (1, 2, 7), чим вони не просто аргументують необхід- ність виконання обрядів, урахування старого повір’я, але й демонструють спадкоємний ха- рактер цих явищ. 1) «Вероніка повзає, як обезьянка, на четве- реньках, ногу під себе. Становиться [на ноги]. У нас кажуть, ножик надо брать, пута перері- зать, зразу піде. І це правда! Люді, Кирилу пе- рерізали пута, вони зразу і пішли!» (ІВЩ). 2) «Я народжувала дітей в Олександров- кє. З роддому пупок, коли відпадає, віддають і бірочку [дають]. Лежать пупки всіх [дітей]. У мене Саша, як в перший клас шов – кажуть, треба, шоб пупок розв’язав – він розв’язав. Непогано і учиться!» (ІВЩ). 3) «Пупок, шо висох – це і зараз так і тоді [раніше] так – забирали і держали, шоб дитина розв’язала, як іде в школу. У мене четверо дітей, усіх родила в больниці. І пупки всіх я дома сохраняла. І вони їх розв’язували. Розумні чи нерозумні – факт, усі покончали інститути!» (ЛФЗ). 4) «До мене приїзжала одна женщина і при- везла одну дєвочку. Но я лєчу сибірку, воспалєніє! А у цеї дєвочкі на ручкє вондарь [гуля]. Кажу: “Но пораду я тобі дам! Як умре хтось, шоб там не було нікого, один покійник лежав. Возьми ту дєвочку і безимянним пальцем [мертвого] нажми навхрест, скажи – не бачила, де ти взялося, не побачу, де і дінешся! Но на трьох похоро- нах треба зробить!” – Ну прошло, мабуть, три чи п’ять років, та ж [жінка] мене встрічає. – Ой, спасибо, тьотя Паша, як помоглося! Уже вона вийшла заміж і все хорошо!» (ОНЛ). 5) «Клечальна субота [перед Трійцею]. Ходять наламають клеченья, скрізь натика- ють. Щебрицю нарвуть, любистку [і] посиплять, поставлять цвітів яких. У ліс підуть, чорнок, осика, липа – на воротях ставили, в хаті ста- вили, в хвірточку, як входиш, ставили осику. цею осикою [користувалися так]: як дитина перелякається, ставлять до дверей її і ді- рочку провірчують, і з цеї осики забивають кілочок. Як тільки чуть дитина переросла, де той кілочок, то цей переляк, переполох пройшов!» (ОНЛ). 6) «Після Різдва Водосвятіє. Всі ідуть свя- тить воду. 18-го [січня] ідемо після обід – вечір- ня вода, то для худоби. Ідеш в курятник і бризка- єш, і в хаті хрестики поробим і бризкаєм. А 19-го, на Ордань – орданська вода, до обід [святять] і цю воду, як захвораєш, і від зглазу [помічна]. Я, як піду в магазин, все! – мене хтось зглазе. Я цією водою побризкаю і все проходе! Можна [її] пити, можна вмиватися. «Отче наш» перечи- таю, пересплю і все проходе!» (КМН). 7) «Кажуть люди, в каждом доме есть домовик. Часто кажуть, вот оставляют детей дома – ребёнка не с кем оставить, на работу надо идти – приду, каже, ребёнок всегда ухоженый. Кажуть – домовик, домовик! Я никогда ни- кому не верила! А вот я расскажу, вот у меня было! Вот строились, построились… возле отца, матери… Здоровенный, хороший дом. Прихожу на обед, захожу в квартиру, передо мной гадюка – ш-ш-ш! Голова такая чёрная, чёрная, отакие глаза, отакий язык вытянула – ш-ш-ш! Я как закричу… Один парень захо- дит.., а у меня тяпка стояла, он взял как начал рубать тяпкою и порубил её на куски. Яйца, яйца такие в ней были, повыпадали… Вот при- ходит соседка, она крёстная моего мужа… – О, да што ж вы наделали, это ж доможыл! Да вы ж доможыла вбили! Или с дома выйдете, или что-то слу читься! Ну и что вы думаете?! И мы продали той дом. Заругались з своими. Муж заболел после аварии… машина придави- 5959 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі ла ногу ему… потом умер. Вот, понимаете, и не верила! Вот и случилось!» (МПР). VІІІ. Мотив переосмислення і критики традиційних звичаїв, як засвідують джере- ла, становить невід’ємний компонент свідомості й психології носіїв традицій, обумовлений по- ступом історії взагалі і впливом християнських уявлень зокрема. У цьому сенсі він виступає альтернативою, зокрема, попереднього «моти- ву довіри», відображаючи неоднаковість, само- стійність, переоцінку погляду наших авторок на одні і ті самі звичаї. Сумнів щодо правдивості наслідку недотримання заборони – 1; запере- чення старої прикмети щодо свята Благовіщен- ня, узвичаєного елементу похоронного обряду – 2,3; критику дитячих післязасівальних пустощів на Новий рік – 4 репрезентують вислови: «не знаю, правда чи ні!» (1), «но це неправда!» (2), «а я противниця цього!» (3), [будучи ді- тьми] кидалися пиріжками – ума не було!» (4). Скептичне ставлення до прабатьківських покійницьких ігор-забав, коли ремінця били, дубака били тощо, дискредитація повір’я про домовика закріплюються протиставними ре- марками оповідачок: «зараз лучше… пісні такі хороші, а то таке – били?!» (5), «воно мені не надо – то, щітаєца, як нечиста сила!» (6). Наступництво цих оціночних суджень, згідно із сюжетами, у яких вони містяться, має переважно побічну форму вираження. А втім, пряме відтво- рення і впровадження християнського погляду як протилежного віруванню в прикмети виразно проступає у взаємопов’язаних висловах одно- го оповідного тексту: «Батюшка каже, шо не надо в приметы верить.., так теперь и я кажу [присутнім]» (7). Посилання на слова батюшки, церковної літератури є досить типовим (і не лише для матеріалу розглядуваного регіону) елементом характеристик стосовно традиційного способу дій і уявлень, що суперечить християнським при- писам. У формулюваннях на кшталт: «батюш- ка казав должны…», «пишеться [у церковній книжці] – ніколи нельзя на кладбищі розво- дить [влаштовувати]…», «предупреждав ба- тюшка, шоб не клали…», «шас батюшка сам розв’язує…» (8), – оповідачки констатують ці колізії або нейтрально, або, частіше, у дусі схва- лення того, що зауважує чи робить батюшка, рекомендовано церквою і таким чином вільно чи невільно підважують і транслюють авторитет- ність християнських настанов. 1) «Всім не можна робить на празники. Було! У мене дочка з 58-го року і в школу піш- ла в перший клас. І там одна привела хлопчи- ка – це так кажуть, не знаю правда чи ні! Вона на Пасху отрізала хазяїнові на сорочці рукава, і родився хлопчик – нема по локоть ручки. І сейчас він живий, жонатий» (КМН). 2) «Знаю, шо до Благовіщення не можна нічого робить… Птичка до Благовіщення гніздо не мосте. Но це неправда! Я знаю на Благовіщення в колхозі робили, біля посадки стояли… І сорока мостила гніздо!» (ОНЛ). 3) «Можуть обмивати [покійника] і свої; але кличуть чужих. Обмиють, нарядять, по- ложать і надо, шоб в хаті переночувало. А я противниця цього! Лєтом можна винести в труні на двір!» (ОНЛ). 4) «Зранку на Новий рік хлопчики засівали: «Сію, вію, засіваю. Ой в полі, в полі там Господь оре, а за тим плужком сам Господь іде. Дєва Марія їсти носила, Бога просила. Ой, вроди, вроди всяку пашницю. Сєю, вєю, повиваю, з Новим роком поздравляю!» Давали гроші, хлоп- ці засівали за гроші, пиріжки давали з фасолею. І отож льод, по льоду скользаємо і тими пиріж- ками кидаємося – ума не було!» (ОНЛ). 6) «Були в нас там [в Західній Україні] за- бави [покійницькі]. І ремінця били, і, вибач- те, дубака били, і корець робили. це раньче було. Ми виїзжали у 50-ті роки ще було – сміялися, шутіли хлопці. Прив’язали мотузку їм [покійнику] до ноги, як дьоргнули, а моло- дьож як злякалася, і дьору – бо мертвяк встає! Скушно було сидіти, де по дві ночі сиділи. Пере- одягалися в смерть. Помню, оце Францішка- ня померла, хлопці переодягнулися, наділи на себе простинь і лякали. Казали: “Встала баба Францішкова!” це ж розвеселяли?! Зараз лучше! Прийдуть, поспівають, такі пісні хороші. А то таке – били?!» (СІГ). 6060 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 6) «Домовий – там [у Західній Україні] такого не було. Я тут чула, шо в кожній хаті є, годують його. Але я не розпрошувала людей, воно мені не надо, то [для християни- на] щітаєца як нечиста сила!» (СІГ). 7) «Кого дитина запіся [під час її хрещення], то, кажуть, того і на свадьбе буде більш шану- вати. А як кричить чи мовчить?!! – Батюшка каже, шо не надо в приметы верить. Если плачет сильно ребёнок, родители стараются сос- ку ему положить. А він [каже]: “Дитина не може розмовляти, то чого ж ви її трусите, вона своїм голосом, як може, просе щастя в Бога! Так те- перь и я [певча, допомагає в церкві], як бачу, шо вони трусять дитину. – Да не кричи! – кажу. – Та хай дитина просе щастя в Бога!» (МПР). 8) «Батюшка казав діти должни обмивать, як помирає, а в народі сусідів гукають» (СІГ); «пишеться [в церковній книжці] – ніколи нельзя на кладбищі розводить водопой!» (ОНЛ); «предупреждав батюшка, шоб не клали померлому грошей [місце викуплять]!» (ВГВ); «щас батюшка сам розв’язує руки і ноги померлого і кладе [мотузку] в труну, шоб ніхто не взяв [на погане] (СІГ). ІХ. Мотив переривчастості, неповноти знань у галузі традиційних звичаїв стоїть в одному ряду з попереднім мотивом з огля- ду на об’єктивність факторів змін, під вплив яких підпадала й підпадає розглядувана сфе- ра. Серед цих чинників неабияку роль відіграє пам’ять з її здатністю не лише зберігати й ре- продукувати, хай і в оновленій формі, узвичає- не старе, але й щось із цього старого залишати минулому, забувати. З фактором пам’яті тісно пов’язана здібність людини осмислювати й ви- значати ступінь власного досвіду і знань. Не випадково частина наративів містить у собі лапідарні вислови оповідачок на кшталт: «я не пам’ятаю!», «забула!», «не знаю про це, шо воно!», «не знаю, для чого, чому!», які поде- куди виникають в розповіді спонтанно, однак частіше (особливо «не знаю») є відповіддю на запитання, шо ставилося нами як співбесідни- ком, хоча в подібному статусі може виступати й інша зацікавлена особа, у т. ч. з найближчого оточення оповідачки: діти, онуки та інші і та- ким чином не отримувати якоїсь конкретної ін- формації або отримувати її частину чи уривки. У деяких фрагментах наші авторки мимо- волі пояснюють вадами своєї пам’яті неможли- вість інформативно поновити окремі традиційні складники, пов’язані з особливостями святку- вання дня Івана Купали, відзначенням інших календарних дат: «на Івана Купала… щось співали, але я їх [ці пісні] не пам’ятаю!» (1), «не пам’ятаю, шоб кострище робили, може й було – я забула!» (2), «за [прикмети щодо] Здвиження – не помню!» Стереотипне «не знаю» деколи вживають невимушено, але частіше воно залежить від фор- ми нашого запитання, через що отримує різне смислове навантаження. Іноді факт свого певно- го незнання оповідачки так чи інакше проекту- ють у минуле, на своїх старших родичів. В одно- му випадку, коли оповідається про властивості домовика і акцентується увага на тому як нале- жить на його витівки реагувати, авторка, не без прик рості, констатує: «свекруха знала, шо ро- бить, а я вже не знаю!» (4). В інших випадках власну необізнаність стосовно вміння колишньої баби-повитухи провіщати долю дитини, стосовно міфо логічного образу русалки оповідачки обґрун- товують самою відсутністю таких повідомлень з боку їх найближчих попередників: «не знаю, бо бабушка не розказувала!» (5), «старші не розказували, не балакали, то не знаю!» (6). Тим часом, зокрема, про русалок все-таки згадують передусім для застереження дітей, а дехто і повніше – у вигляді термінологічної наз- ви, паралельної до дня Івана Купали, і заборони в цей день працювати в полі. Але сказати що- небудь про іпостась русалки, її зовнішній вигляд чи будь-яку фантастичну подобу (на відміну від досить насиченого загалом образу домовика), авторки не можуть, фіксуючи цю конкретну не- обізнаність фразами: «мама, бывало, кажет… и русалки, и ведьмы ходят…, а что такое ру- салки [мы] не знали!» (7), «нельзя в город́ ходити.., бо русалка витолоче. А як воно, шо воно [таке русалка] – не знаю!» (8). 6161 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Однак найчастіше конкретна обмеженість зна- ння стосується не так форми, формального складу певного явища, що зберігається й відтворюється в реальній дійсності, як його внутрішнього змісту. Власне, з огляду на те, що сенс існуючого явища є не зрозумілим, втраченим або таким, над яким просто не замислюються, оповідачки вживають слова: «не знаю для чого, чому»: «беременных нельзя брать в кумы, а чому – не знаю!» (9); «я у вас хрестила [дитину], то ви вже у мене не можете хрестити, а чого – не знаю!» (10); «скамейки [як винесли покійника] перекидає- мо, не знаю для чого!» (11); (щодо норми ура- хування чисел) «ещё наши бабушки, дедуш- ки знали, что покойнику надо чётное число, а живым – нечетное, а почему – не знаю!» (12), «на Троицу у нас кумуется молодёжь… а кто знает, для чего? Не задавались этим [воп- росом]!» (13). Наведені висловлювання і тексти, у яких вони містяться, ще раз підтверджують, що форма традиційного явища є дещо стійкішою за його змістове значення, яке швидше переосмис- люється або губиться в часі. Отже, ми спостерігали різні вияви перерив- чатості, неповноти в галузі традиційного знання і досвіду наших авторок: одні вияви пов’язані з ва- дами їх власної пам’яті (1–3), інші – демонстру- ють припинення рецепції конкретних навичок на рівні їх особистості (4) або доводять, що певна необізнаність дісталася їм у спадок від поперед- ніх поколінь (5, 6), решта – відображає частко- вість знаного ними явища (7, 8), відсутність здо- гадок про сенс деяких існуючих правил, повчань, звичаїв (9–13). Таким чином, попри невимуше- ний чи вимушений характер ключових висловів «не пам’ятаю», «не знаю», вони вказують на факт припинення певної обізнаності або існуван- ня певної необізнаності у сфері розглядуваних звичаїв, а разом з тим і на те, що міжпоколінне інформаційне наступництво на окремих ділянках цієї сфери слабшає, скорочується і збіднюється. 1) «На Івана Купала при нас плели вінки і кидали в ставок, куди, в яку сторону пливе, туди заміж вийдеш. Костьор робили і пли- гали. Шось співали, але я їх [ці пісні] не пам’ятаю!» (ОНЛ). 2) «Я не пам’ятаю, шоб було оце, як зараз в клубі відмічають Івана Купала. Воно, кажуть, здавна було. Ми вінки плели і обливалися водою на Івана Купала. Не пам’ятаю, шоб кострище робили, може і було – я забула!» (ВГВ). 3) «Покрова. Казали, яка Покрова, така й зима. За Здвиження – не помню!» (ОНЛ). 4) «У мене була свекруха, шо лікувала. До неї ходили. Оце ж вона пчол мертвих підпа- лювала, як зуби болять [у дорослого], коров вона якось лічила. І було таке у їх – ще дєд розказував: сіни і було там шось [на увазі домовик] – начне з горища кидать дерев’яні колодки, шо шиють, то лоша біга по хаті кри- чить, або підіпре двері чи столом, чи чим. То вона [свекруха] знала, шо робить. А я вже не знаю!» (ВГВ). 5) «Чула, шо були знаючі повитухи. Я не знаю, бо бабушка не розказувала!» (ЛФЗ). 6) «За русалку старші не розказували, не балакали, то не знаю!» (ІВЩ). 7) «Тогда, когда начинали спеть ябло- ки, груши (а у нас после войны были сады), мама, бывало, кажет: “Дети, боже сохрани, по чужим садам ходить, и русалки, и ведьмы ходят, да, не дай бог, вас повешают и вас не будет!” – И вот есть у тех яблоки, у тех – гру- ши, и мы сроду не пойдём. А что такое русал- ки – не знали!» (МПР). 8) «На Івана Купала кажуть: “Не лізь в воду, русалка схватить!” В селі казали – русалкін дєнь, нельзя в город ходити, нічого робити, бо русалка витолоче. А як воно, шо воно [таке русалка] – не знаю!» (ЛФЗ). 9) «Беременным на кладбище нельзя идти, бо гроб забивают, шоб не испугаться, дити- на не завмерла. Беременных нельзя брать у кумы. А чого – не знаю!» (ІВЩ). 10) «В куми сімейну пару у нас не беруть, треба з різних хат. Даже і єслі ви кумували у них і вас опять беруть із кимось – то нельзя! Я у вас хрестила, то ви вже у мене не може- те хрестити. А чого – не знаю!» (ЛФЗ). 11) «Так і тут даже [так, як робили в За- хідній Україні] – винесли [покійника] з хати, положили на дворі на скамейки. Забрали ска- 6262 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010 мейки, несуть на машину, а ті скамейки пере- кидають. І хатні скамейки перекидають. Не знаю, для чого!» (СІГ). 12) «Говорят, чётное число должно быть на похоронах. На кладбище роздают две конфеты, два печенья. Богачи, например, ложат шесть конфет, шесть печенья, а бедненькие по две. Чётное число для мёртвых, нечётное – толь- ко для живых. И цветы так же. Это издавна. Ещё наши бабушки, дедушки знали. Чем только и различались – что покойнику надо чётное число, а живым – нечётное. А по- чему – не знаю!» (МПР). 13) «На Троицу у нас кумуется в садах молодежь. И раньше, и сейчас! Молодёжь собирается. – Приходи, будем кумиться! – А где? – Да у нас, у нас сад красивый! Парни с девками по семнадцать, восемнадцать лет кумятся. Надо, чтобы нравились друг другу. Может быть они и не будут кумовьями в крес- те. Приходят и гуляють, приносять выпивку и закуску, ну, пары четыре, пять. У дивчат ма- нисто. Хлопцы приносят и наливают выпивку. А девки ж – яички приносят и закуску. – Так, я хочу с тобой кумиться! И она через своё ма- нисто яичко ему передавает. Он яичко себе забирает. Наливает ей и себе магарыч и целу- ются. И они стали кум и кума. Это смолоду кумятся! А кто знает – для чего это! Не за- давались этим [вопросом]!» (МПР). *** Розглядаючи оповідні тексти на тему тра- диційних звичаїв, пов’язаних з помітними поді- ями в житті людини, ми спробували вирізнити з-поміж структурної основи відповідних тема- тичних сюжетів різні функціонально-змістові особливості, тобто мотиви міжпоколінної пере- дачі інформації в досліджуваній царині. Можна сказати, що загалом характеристики цих мо- тивів – згруповані і наведені в статті як різно- види загального (І, ІІ), аксіологічного (ІІІ–VІІ) і трансформаційного (VІІІ, ІХ) порядку, – відображають певну систему традиційно- культурних цінностей, форм і значень, яка транслюється поколінням наших оповідачок з минулого в майбутнє такою мірою, якою вона зберігається в їхній пам’яті або/і реальній сього- денній практиці. Інакше кажучи, сукупний пог- ляд на різноманітні специфічні висловлювання акціонально-комунікативного спрямування, якими користувалися авторки у своїх розпо- відях, засвідчує, що сам по собі процес пере- дачі традицій відбувається постійно, але стан, змістове «наповнення» цього процесу з плином часу, еволюцією свідомості й психології людей поступово змінюється: це виразно унаочнили останні мотиви (VІІІ, ІХ) з фактографічними прикладами переосмислення й критики та пере- ривчатості, неповноти щодо окремих ділянок індивідуального звичаєво-обрядового знання. А втім, слід окремо відзначити справді вража- ючу життєву стійкість на теренах досліджува- ного регіону чималого обсягу традиційної, хай у чомусь модифікованої чи скороченої, звичає- вості, що продемонстровано переважною біль- шістю тематичних сюжетів, підібраних як доказ трансмісії мотивів загального й актуального ак- сіологічного значення (І–VІІ). З’ясованими найпоказовішими мотивами на- ступництва традицій не вичерпується їх потен- ційно можливий склад, у принципі необмежений, як і сама спадщина традиційної народної куль- тури. Зокрема, ми обійшли спеціальною увагою мотив колишнього існування певних звичаїв, які не є забутими, але вийшли із вжитку давно або за молодості наших авторок, і які легко розпізна- ються навіть у структурі наведених у статті нара- тивів через вислови на кшталт «колись (тоді, ра- ніше) було» і (або) «тепер (зараз) нема» (див. ІІ2,3; ІІІ1; ІV2,8; VІІ3), іноді з конкретно-історичною вказівкою окремих практик – «у 50-ті, 80-ті роки» (VІІІ5; І2). Простежуються також ознаки порівняльних етногеографічних харак- теристик, виражені в топічних параметрах на зразок «там і тут» (див. ІV6,8; VІІІ5,6; ІХ11), а також типові для сучасних референцій поняття з ознакою ступеня побутування явища – «зараз хто як, у кого як», «зараз мало хто», «ще буває», чим фіксується перехід від масового до диферен- ційованого, індивідуалізованого застосування певних традиційних соціонормативних навичок, знань (щоправда, у наведених матеріалах лише 6363 Українська традиційність у сучасному культурно-інформаційному просторі Скорочення ОНЛ – Олександра Никифорівна Літвінова, 1917 р. н., с. Федорівка-2, Артемівський район, До- нецька область. ІВЩ – Інна Вікторівна Щербак, 1975 р. н., с. Михайлівка, Олександрівський район, Доне- цька область. СІГ – Стефанія Іллінічна Гірак, 1937 р. н., с. Ми- хайлівка, Олександрівський район, Донецька об- ласть. Представниця переселенців 1950-х років із Західної України, що становлять половину мешкан- ців села. ПАС – Прасковія Аникіївна Сірокурова, 1929 р. н., с. Торське, Краснолиманський район, Донецька область. ЛФЗ – Любов Федорівна Зубенко, 1941 р. н., с. Червоний Оскіл, Ізюмський район, Харківська область. МПР – Марія Пилипівна Распопова, 1938 р. н., с. Петрівське, Балакліївський район, Харківська область*. КМН – Клавдія Михайлівна Невечеря, 1935 р. н., с. Нова Астрахань, Кремінський район, Луганська область. ВГВ – Валентина Григоріївна Вороніна, 1936 р. н., с. Миколаївка, Папаснянський район, Луганська область. село, у якому переважають українці ** село, у якому переважають росіяни один виразний приклад – І1). На серйозну увагу заслуговують термінологія звичаєвості, ритуаль- но марковані фольклорно-вербальні стереотипи, кліше тощо, які часом демонструють особливу стійкість на тлі трансформації решти компонен- тів явища. Згадані ключові вислови, а також обрядові терміни, формули, замовляння тощо в оповідних текстах принагідно виділялися курси- вом. Разом з розглянутими мотивами вони, на- віть у своєму вищенаведеному схематичному ви- гляді, сприяють розумінню того, що традиційні народні звичаї, обряди, уявлення – це історична система багатоманітної і гетерогенної духовно- культурної інформації, спадкоємність якої, хоча і є безперервною, проте здатна змінюватися зі зміною самих поколінь. 1 Див. напр.: розділ – Полісся: стан та перспективи етнологічних та лінгвістичних досліджень // Полісся: мова, культура, історія. Матеріали міжнародної конференції. – К., 1996. – С. 3–55; Толстая С. Этнолингвистическое изучение Полесья: состояние и перспективы / Полісся... – С. 47–54; Толстая С. М. Полесский народный календарь (Традиционная духовная куль- тура славян. Современные исследования). – М., 2005; Категории родства в языке и культу- ре. – М., 2009; Бріцина О., Головаха І. Прозо- вий фольклор села Плоске на Чернігівщині. – К., 2004; Нич Р. Світ тексту: поструктуралізм і літературознавство. – Л., 2007. 2 Толстые Н. И. и С. М. Принципы составления этнолингвистического словаря славянских древностей // Этнолингвистический словарь словянских древностей. Проект словника. Предварительные материалы. – М., 1984. – С. 18. 3 Толстые Н. И. и С. М. Принципы составления… – С. 18; Про співвідношення функцій, дій, предикатів у студіюванні тексту народних об- рядів, вірувань див. також: Виноградова Л. Н., Гура А. В., Кабакова Г. И. и др. Схема описания мифологических персонажей // Материалы к VІ Международному Конгрессу по изучению стран Юго-Восточной Европы (София, 30. VІІІ. – 6. ІХ. 89). Проблемы культуры. – М., 1989. – С. 78, 79, 83 та ін.; Виноградова Л. Н., Толстая С. М. Материалы к сравнительной характеристи- ке женских мифо логических персонажей // Материалы к VІ Международному Конгрессу по изучению стран Юго-Восточной Европы. – С. 86, 87, 102–107 та ін.; а також: Криничная Н. А. К проблеме структуры фольклорного вербаль- ного текста; Новик Е. С. Глубинная структу- ра обрядового текста и её интерпретация // Фольклор. Проблемы сохранения, изучения, пропаганды. Всесоюзная научно-практическая конференция. Тезисы в двух частях. – М., 1988. – Ч.1. – С. 81, 82, 168–170; Гаврилюк Н. К. Міфологічні формули на тему «походження» дітей. Досвід систематизації українських тек- стів та інослов’янські паралелі // Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів. ХІ Міжнародний з’їзд славістів (Братіслава, 30 серпня – 8 вересня 1993 р.). – К., 1993. – С. 176–197; Гаврилюк Н. Сучасні прояви змін та стійкості в сфері українських традиційних уявлень // Етнологія. Фольклористика. Культу- рологія. VI Міжнародний Конгрес україністів (Донецьк, 28.06. – 1.07.2005. Кн.1. Доповіді та повідомлення. – Донецьк; К., 2005. – С. 44, 55. 4 Толстой Н. И. Диалог-ритуал // Этно- лингвистический словарь славянских древнос- тей. – С. 123–129.

Традиційні звичаї як система спадкоємної культурної трансмісії (засади та досвід вивчення)

Репозитарії

Схожі ресурси