Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах

У статті на основі вивчення міфологічних, фольклорних та лінгвістичних матеріалів розглянуто питання структурно-організуючої функції заліза в космогонічних міфах....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Тупчієнко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Розвідки та польові матеріали
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37941
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 48-57. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37941
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379412012-10-27T12:06:23Z Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах Тупчієнко, М. Розвідки та польові матеріали У статті на основі вивчення міфологічних, фольклорних та лінгвістичних матеріалів розглянуто питання структурно-організуючої функції заліза в космогонічних міфах. В статье на основе изучения мифологических, фольклорных и лингвистических материалов рассматривается вопрос структурно-организующей функции железа в космогонических мифах. Based on the study of the mythological, folklorical and linguistical sources, there is a consideration of iron’s stucture-organizing function in the myths of cosmogony. 2010 Article Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 48-57. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37941 398.22–034.1 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали
spellingShingle	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали Тупчієнко, М. Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах Народна творчість та етнографія
description	У статті на основі вивчення міфологічних, фольклорних та лінгвістичних матеріалів розглянуто питання структурно-організуючої функції заліза в космогонічних міфах.
format	Article
author	Тупчієнко, М.
author_facet	Тупчієнко, М.
author_sort	Тупчієнко, М.
title	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
title_short	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
title_full	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
title_fullStr	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
title_full_unstemmed	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
title_sort	структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Розвідки та польові матеріали
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37941
citation_txt	Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах / М. Тупчієнко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 48-57. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT tupčíênkom strukturnoorganízuûčasimvolíčnafunkcíâzalízavkosmogoníčnihmífah
first_indexed	2025-07-03T19:46:31Z
last_indexed	2025-07-03T19:46:31Z
_version_	1836656353224949760
fulltext	48 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 стрУ к т У рно-орга нізУ юч а символі чн а ФУ нк ці я за ліза в космогоні чни Х міФа Х Микола Тупчієнко У статті на основі вивчення міфологічних, фольклорних та лінгвістичних матеріалів розглянуто питання структурно- організуючої функції заліза в космогонічних міфах. Ключові слова: залізо, міф, світогляд, Всесвіт. Based on the study of the mythological, folklorical and linguistical sources, there is a consideration of iron’s stucture-organizing function in the myths of cosmogony. Keywords: iron, myth, worldview, Universe. УДК 398.22–034.1 Культура, в тому числі й народна, є склад- ною, ієрархічно впорядкованою структурою, кожний компонент якої не тільки взаємодіє з іншими, але й комплементарно доповнює їх. Тому будь-яка культурна інновація, зокрема й поява в житті народу заліза, обов’язково пе- редбачає включення її в уже існуючу систему цінностей у відповідній культурній моделі. Найповнішим утіленням такої моделі в тради- ційних культурах, до яких належить і народна, є космогонічні міфи, що знайшли своє відобра- ження у фольклорі. Метою нашого дослідження є виявити зміст символічної функції заліза та виробів з нього у фольклорних текстах космогонічного харак- теру, що має допомогти усвідомити не лише прагматичну цінність металу в народній куль- турі, але й виявити його вплив на світоглядні аспекти життя народу. Актуальність окресле- ної теми полягає, з одного боку, у зростаючому інтересі серед вітчизняних етнологів (О. Бо- ряк, О. Босого, Ю. Пошивайла) до духовних аспектів народної культури, в тому числі й до міфоритуальної складової народних ремесел, а з другого, – у потребі усвідомити необхідність і закономірність креативної складової в між- культурних діалогах та запозиченнях не тільки минулого, але й сьогодення, що обумовлено сучасними викликами-загрозами для етнічних культур інформаційною глобалізацією. Матеріали нашої статті базуються на ви- вченні писемних пам’яток, міфів, епосу та фольклору цілого ряду народів (слов’ян, фіно- угорців, германців, греків, хетів, кавказьких народів), предки яких у минулому взаємо- діяли між собою протягом тривало часу, але центральне місце в дослідженні посідає епос і фольклор народів Східної Європи (українців, білорусів, росіян). З погляду методології ця розвідка є спро- бою комплексного осягнення означеної в за- головку проблеми із залученням, окрім суто історичних, ще й методів семіотики та порів- няльної лінгвістики. З окресленої теми зібрано колосальний ма- теріал українськими та російськими істориками й фольклористами ХІХ – початку ХХ ст., се- ред яких перш за все варто назвати П. Чубин- ського, О. Потебню, Г. Булашова, М. Дикарє- ва, О. Афанасьєва, Ф. Буслаєва та ін. Дехто з них (О. Потебня, М. Дикарєв, О. Афанасьєв, Ф. Буслаєв) уперше здійснили спробу ви- користати лінгвістичні методи для вирішення проблеми розкриття змісту символічних явищ народної духовної культури, у тому числі й символіки залізних виробів в обрядах. У 20– 30-х роках ХХ ст. К. Грушевська дослідила психологічний механізм продукуючих магіч- них ритуалів і відмітила, що залізу і речам з нього загалом притаманні захисні властивості, незалежно від їх функціонального призначен- ня [16, с. 39], тоді як Є. Кагаров розробив кла- сифікацію охоронних ритуальних актів, відпо- відно до ступеня їх активності в протидії злим силам, і частково також звернув увагу на сим- волічні функції обрядової атрибутики. Напри- 49 розвідки та польові матеріали кінці ХХ ст. російський етнолог Ф. Болонєв у статті «О некоторых архаических элементах в заговорах русского населения Сибири» роз- глянув символіку заліза в контексті вивчення системи архаїчних образів текстів замовлянь, зосередивши особливу увагу на образі «тына железного». Дослідник справедливо вважав, що останній виник унаслідок значних ідеоло- гічних і соціально-економічних змін у житті слов’ян, спричинених освоєнням технології ме- талообробки ще в період раннього залізного віку. Відповідно опанування технології залізних знарядь, на його думку, дало новий імпульс сві- домості, посилило віру в можливість людського вторгнення у світ і природу та переробки його відповідно до потреб суспільства, а отже, обра- зи «железного тыну», «железного мужа» та по- дібні символізують надійність і міцність. Окрім того, автор зауважив, що в зазначеній якості залізу передував образ «каменной стены» як більш архаїчний, породжений ще кам’яною до- бою [6, с. 66–77]. Таким чином, Ф. Болонєв поділяє традиційно матеріалістичний погляд про обумовленість виникнення символіки залі- за в замовляннях історичною ситуацією. Вод- ночас він не розглянув детально варіативність символічних значень заліза та залізних виробів у замовляннях. Російський лінгвіст М. Маковський у своєму «Сравнительном словаре мифо- логической символики в индоевропейских языках» наводить дев’ять міфологічних зна- чень металу в індоєвропейських мовах, п’ять з яких мають пряме відношення до космого- нії, – це «класти», «покривати»; «плавити», «пекти»; «ударяти», «чарувати»; «небесні сили»; «дім», «Всесвіт». Однак дослідник окремо на символіці заліза увагу не акцен- тує [23, с. 228]. Тому розглянемо деталь- ніше символіку заліза-сталі, спираючись на дані мовознавства, міфології та фольк- лористики слов’янських народів. Зазначимо, що сучасний стан розроблення теми вимагає комплексного опрацювання символіки заліза в космогонічних уявленнях східнослов’янських народів, що й пропонуємо далі. Дослідження В. Топорова показали, що в міфопоетичній традиції загалом присутнє пев- не ототожнення світу з конкретними об’єктами природи, культури, соціальними інститутами або ж частинами цих об’єктів, що обумовлено нездатністю архаїчної міфологічної свідомості до абстрагувань. Серед міфологічних уявлень про будову Всесвіту переважають образи сві- тового дерева, двору, споруди (палацу, церкви, будинку), щита тощо [33, с. 398–406]. Зо- крема, слов’янський фольклор зберіг уявлення про одну з таких архаїчних слов’янських моде- лей – будову Космосу як двору і житла, що безпосередньо стосується обраної нами про- блематики. Так, у давньоруській билині про Чурилу Пленковича, яка належить до билин київського циклу про богатирів, дім Чурили описується як космічна споруда: «Двор у него на семи верстах, Около двора железный тын, На всякой тычинке по маковке, А и есть по жемчужине» [12, с. 360, 387]. Скажімо, український етнограф М. Дика- рєв вважає, що залізний тин в описі двору сим- волізує небо і наводить до прикладу російську пісню, в якій «господинов двор» представлено як світобудову: «Господинов двор на семи верстах, На семи верстах на семи столбах, (Что) вокруг двора тын серебряный. На всякой тычинке по жемчужинке, Во этом тыну да три терема, Во этом тыну златоверхие, В первом терему светел месяц, Во втором терему красно солнышко, В третьем тереме часты звёздочки. Светел месяц – то хозяин в дому Красно солнышко – то хозяюшка, Часты звёзды – малы деточки». Яскравий образ космогонічної ролі залізно- го тину наявний також у російських весільних оберегах, де він моделює як вертикальні, так і горизонтальні виміри Всесвіту: «...ставит царь морской железные тыны от земли до неба, от неба до земли» або «...и ставит святой Его- 50 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 рий, железной тын от востока до заката и от лета до севера, от каменной горы до небесной высоты, до Господня престола; от престола до каменной горы; от каменной горы до же- лезной подошвы, до трех китов, а толщина по три сажени печатных», а також «...поставьте железный тын в небесную вышину и в мор- скую глубину» [41, с. 72, 75, 82]. У наведених прикладах чітко простежується організуюча роль залізного тину, який окреслює просто- рові межі Всесвіту, а отже, і всі його крайні координати, як-от небо і земля, що мисляться залізними. В одному з російських замовлянь, яке проголошували під час проводів нареченої, описується процес творення залізного Все- світу, покликаного вберегти наречену від зло- го помислу: «Огражу вокруг меня (имярек) и дружины моей с ослятами тын железный, по- чву укладну, небо булатно...» [41, с. 69]. Подібні до російських уявлення про симво- лічне ототожнення селянської хати, оточеної залізним тином – небом, – з Космосом збе- реглися також в українських різдвяних коляд- ках: «Ой позволь нам, пан хазяїн, Та й колядочку сказать. Навкруги твого двора Та й залізнії тина. Посеред твого двора Стоїть стовп золотий. А на тім, на стовпі Сидить птиця – орел». На думку М. Поповича, обгородження двору «залізними тинами» гарантує захист від злої сили дикого (некультурного), неосвоєно- го світу. У колядці двір організований уявною вертикаллю «золотого стовпа», а не дерева, оскільки стовп – це культурний еквівалент дерева, тоді як двір – це світ культури, а не натури [29, с. 36]. У цьому контексті «залізний тин» окрес- лює контури не просто Всесвіту, а Всесвіту культурного, що й підкреслює організуюча роль саме ковальського виробу, який вийшов з рук майстра – Божественного Деміурга. Найдавніші письмові витоки уявлень про залізне небо зафіксовані в хетських текстах, що описують ритуали, пов’язані з анатолійсько-хаттською традицією [3, с. 127]. У давньохетському царському ритуалі очіль- ник ритуалу тримав чашу із залізним небом [44, с. 18], а в пізньохетському серед начиння столяра згадується небо і земля із заліза. До того ж у ритуальному тексті йдеться про за- лізні стовпи, що підтримують небо і завдяки яким небо тримається над землею [3, с. 112] подібно до того, як розділяють (підтримують) небо й землю залізний тин та золотий стовп у східнослов’янському фольклорі. Крім того, сюжет про залізні стовпи, що стоять на краю землі і підпирають небо, досить поширений в українській казковій традиції. Власне, як організатор меж Всесвіту фольк- лорний залізний тин дублює аналогічний сим- волічний зміст крові й зірок у ролі частини неба. Таким чином, досить чітко простежуєть- ся механізм формування цього значення залі- за завдяки перенесенню на нього відповідного значення із семантичних полів двох, здавалося б, різних елементів Всесвіту. Однак транс- понування на залізо символічного значення крові у якості маркера верхньої межі відбува- лося через посередництво іншого природного матеріалу – руди, що виявляла семантичну близькість із кров’ю і водночас була найпоши- ренішою формою перебування заліза в приро- ді. Символічний зв’язок між кров’ю і залізним тином як організатором космічного просто- ру втілений у фінській «Калевалі», у дев’ятій руні, що оповідає про зупинення крові з рани Вяйнемейнена після того, як він розповів Богу історію походження заліза: «Как стена, ты стань недвижно, Как забор, ты стой спокойно, Стой, как меч, упавший в море… Как стоит на поле глыба, Как скала средь водопада» (Калевала. Руна ІХ). Перенесення ж відповідного значення на залізо із зірок відбувалося через посередни- 51 розвідки та польові матеріали цтво їх дериватів – залізних метеоритів – ще одного природного стану заліза. Зрештою, окресленість периметра міфіч- ного Всесвіту залізною замкнутою лінією привело до його моделювання у фольклорі східнослов’янських народів у вигляді інших об’єктів культури, які могли виготовляти із за- стосуванням заліза, – будівлі (хати, храму, церкви), щита, дверей, ланцюга, замка, наді- лених залізною або, ширше, металевою приро- дою. Так, в українській казці «Іван мужичий син» наявне символічне представлення Все- світу як залізної селянської хати [36, с. 94], а в російському весільному замовлянні магіч- ний дім набуває масштабів космічної метале- вої споруди: «железный тын от земли до неба, крыша медна, пол чугунный». Подібний заліз- ний терем згадується й у російському «Заго- воре полюбовного молодца на любовь красной девицы» [41, с. 14, 86]. Образ металевої споруди – мідної башти, в якій, як і в українській казці, має бути засма- жений герой, – наявний також в адигському фольклорі [32, с. 184], генетично спорідненому з малоазійською традицією. Проте вже в хет- ських текстах зафіксовано вислів «E habalki» («дім заліза» або «залізний дім»), який не має однозначного трактування [18, с. 95], що до- зволило грузинському мовознавцю Г. Гіоргідзе висунути припущення про позначення цим по- няттям кузні – місця, де обробляють залізо [14, с. 251]. У кожному разі в хетських текстах уже присутній прямий зв’язок між залізом і бу- динком (спорудою). Образ металевого будинку, конструкція якого містить залізні частини, ві- домий також і грецькій міфологічній традиції. В «Одісеї» опис палат царя Алкіноя дещо на- гадує міфічний металевий терем-всесвіт билин- ного Чурила: «Всё лучезарно, как на небе светлое солнце иль месяц, Было в палатах любезного Зевса царя Ал- киноя; Медные стены во внутренность шли от по- рога и были сверху увенчаны карнизом лазоревой стали; Вход затворён был дверями, литыми из чи- стого злата; Притолки их из серебра утверждались на медном пороге; Также и князь их серебряный был, а кольцо золотое» (Гомер «Одиссея». Песнь седьмая). Значна подібність, якщо не тотожність, притаманна міфологічним образам металевої споруди-всесвіту у фольклорній і міфологічній традиції народів, які мають спільний (мало- азійський) центр запозичення назви заліза або ж пов’язані з ним культурно-генетично. Ще в одному російському оберегові Всесвіт має вигляд гори, на якій герой просить загоро- дити «железным и медным небом, затворяйте тремя дверями железными, залажайте тремя цепями железными, замыкайте меня тремя замками железными!» [42, с. 81]. Завдяки ме- ханізму міфологічного мислення найменуван- ня цілого за частиною, якою могли бути завіси, окуття, клямка, замок, ланцюг абощо в будові дверей, самі дерев’яні двері в народній уяві пе- ретворюються на космічні залізні. Подібно до хати, терему та дверей, щит, який також має металеві частини (умбон, окуття), у фольклорі набуває космічних масш- табів. До того ж він дублює функцію залізного тину – окреслення безпечного та впорядкова- ного простору. Схожу картину бачимо в одно- му з російських весільних оберегів, який су- проводжує звернення до Господа з проханням поставити «круг нас, рабов твоих, своё хране- ние силою и действием святым Твоего Духа, аки тын железен от неба до земли, а от земли до неба на все четыре стороны; огради, Госпо- ди, круг нас, рабов твоих, пламенем огненным, аки щитом от неба до земли, а от земли до неба на все четыре стороны» [41, с. 83]. Водночас космічних масштабів у замовлян- нях набувають і цільні залізні вироби народної побутової культури, зокрема такі, як ланцюг, замок і ключ, що асоціюються з верхньою (не- бом) і нижньою межами міфологічного Все- світу (морем і землею). Так, ключ співвідно- ситься переважно з небом і «синім морем» або 52 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 «океан-морем», тобто маркує як нижню, так і верхню межу, що пов’язані зі стихією води, тоді як замок символічно зіставляється з «морскою глубиною», «пучиной», а також «океан-морем» і землею, тобто уособлює лише нижню часину Всесвіту. Так, скажімо, виглядає кінцева час- тина «Молитви от злого человека»: «Небо – ключ, земля – замок, тому ключу наружному. Так тын, над аминями аминь. Аминь» [42, с. 20, 32, 33, 91]. У наведених прикладах ковальські вироби подібно до щита дублюють той-таки космічний залізний тин, тому простежується символічний зв’язок між цими виробами та міфічним заліз- ним небом, що охоплює Всесвіт і його частини. Порівняльний аналіз індоєвропейських мов показав, що аналогічні ототожнення мають не тільки метафоричний характер, але й пряму етимологічну близькість назв заліза та неба: латинське ferrum – «залізо», давньо-індійське dharata – «дім»; давньо-індійське loka – «Всесвіт», а давньо-індійське loha – «залізо» [23, с. 217–219]. Лінгвістичний аналіз грець- ких назв металів, як вважає Р. Шмідт, пока- зує, що лінгвістично або ж образно вони також пов’язані з небом і його дериватами. У грецькій мові поширеними були такі епітети, як χαλαεος, σιδγρεος – «мідне, залізне небо», а грецьке ουρ-αυ-ος, тобто «небо», етимологічно близь- ке до терміна χαλ-κ-ος, який означає «мідь» і первинне залізо, тоді як kur у вірменській – це «кувати» [39, с. 15]. Символічні та мовні аналогії між залізом і небом у міфологічній традиції Середземномор’я можуть бути результатом тривалого викорис- тання в одних і тих самих обрядах як метео- ритного (небесного), так і рудного заліза, що зрештою спричинило мутацiйний стрибок у цiннiсному сприйняттi останнього завдяки ототожненню нового металу з метеоритним залізом, вiдомим у мовах Давнього Сходу як «метал неба» [18, с. 146]. Таким чином, разом з назвою нового мета- лу в протослов’янську мовну діалектну групу могли проникнути й уявлення про його не- земне (небесне) походження. Цей процес при- йняття концепції небесного походження заліза полегшували міфологічні універсалії, згідно з якими всі першоречі приходять з потойбічного світу, візуальним кордоном якого є небо. Сво- го часу ще М. Марр, наголошуючи на значенні для словотворчості господарчого використан- ня предметів культури, відзначав, що поряд з утилітарним використанням, а також нероз- ривно з ним, відбувається космічне сприйнят- тя кожного предмета на ранніх стадіях розви- тку людини, визнання в ньому магічної сили духа-покровителя і т. п., що обумовлювалося особливостями світоглядного сприйняття дій- сності людиною традиційної культури. Таке уявлення про небесне походження залiза зафіксоване у фiнській «Калевалі», де з грудей трьох небесних дiв у виглядi молока стiкає залiзо: «И из черных этих капель Вышло мягкое железо; Где же белые упали – Сталь упругая явилась, А из красных капель вышло Лишь некрепкое железо» (Калевала. Руна ІХ). Наявнiсть у фiнськiй мовi назв залiза (кarti, kort, kort), якi походять від iранського kord «залiзний нiж» [40, с. 47], але спорід- нені зі слов’янським корч «кузня», «криця» та словацьким krt «вогонь», що походять від iранського qur, kurd «коваль», робить правомiрним припущення про запозичен- ня предками слов’ян i фiнів також і комплек- су iдей, пов’язаних з небесним походженням залiза з якогось одного центру через посе- редництво давніх iраномовних народiв. Най- імовірніше, це відбувалося через кіммерійців, скiфiв і сарматiв упродовж усього раннього залізного віку, але сам термін залізо пред- ки слов’ян запозичили з хатті значно пiзнiше. Таким центром-«постачальником» iдей, як i ранiше, залишався східний район Малої Азiї та Кавказу, населений нащадками хатті та хе- тів. Своєю історичною долею з цим центром були тісно пов’язані вже згадані іраномовні на- роди Східної Європи [4, с. 8–16]. 53 розвідки та польові матеріали Символічне ідентифікування Всесвіту або ж його крайніх меж – землі і неба, небесних світил – із залізом наштовхує на думку про тотожність процесу добування заліза і його ковальської обробки з творення самого Всесві- ту. У розпорядженні дослідників немає хатто- хетських текстів, у яких би описувався ритуал виготовлення неба й землі ковалями, але оскільки, як зазначалося вище, у низці ритуа- лів служителі культу використовували і небо, й землю, виготовлені з металів, зокрема й заліза, то це дозволяє вважати, що вони могли бути виробами божественних ковалів [3, с. 121]. Опосередкованим доказом цього можуть слу- гувати давньогрецькі релігійно-міфологічні текcти, адже грецька назва заліза генетично пов’язана з хатською, а грецький бог-коваль Гефест, за визначенням багатьох дослідників, має малоазійське походження [22, с. 89–99]. В орфічних гімнах греків Гефест, бог-коваль – це Деміург, який виковує і небо, і Всесвіт у ви- гляді щита Ахіла [2, с. 177–268]. У східно-слов’янському пантеоні язичниць- ких богів також є небесний коваль – Сварог, який в Іпатіївському літопису прямо співвідне- сений з грецьким богом-деміургом Гефестом [5]. Іншi джерела порівнюють його із солярним грецьким богом Гелiосом [37, с. 569], тобто символічно зближують самого бога-коваля з одним з дериватів неба – сонцем. Власне, сю- жет грецької міфології про виникнення світу у вигляді щита перегукується з космічними масш- табами щита в російських замовляннях, особ- ливо зважаючи на те, що останній наділений вогненною природою, а також міг мати солярну символіку, при тому що не тільки сонячний бог у слов’янській міфології ототожнений з богом- деміургом, але й саме сонце є поширеним сим- волом Всесвіту [38, с. 87–89; 35, с. 43, 44]. Найдавніші українські колядки донесли до нас міфологічні космогонічні уявлення про ви- никнення небесних дериватів – сонця, місяця й зірок – з металевих каменів, тобто золотого, срібного й мідного, добутих птахами – демі- ургами з первісного океану. До того ж в Укра- їні існувало повір’я, що в місяці є два коваля, які розбивають його і кують з нього зірки [43, с. 209]. Так само у фінському епосі, «Кале- валі», божественний коваль Вайнемейнен кує небо: «Ведь он выковал уж небо Крышу воздуха сковал он» (Калевала. Руна VІІ). Наявність у грузинському культурному се- редовищі таких висловів, як «небо оббилося зірками» чи «небо обкувалося зірками» [26], засвідчує існування аналогічних уявлень і у кавказькому регіоні. Міфологічні уявлення про металеву природу неба з появою необхідних технологій неодмінно породжували відповідні зміни і в області матеріальної культури. Ідеть- ся про матеріальне оформлення синкретичного образу «небо-метал» конструкцією металевих (у тому числі й залізних) перекриттів або ж лише декоруванням металом перекриттів куль- тових споруд, палаців, а пізніше й звичайних будинків, що є міфологічними моделями Все- світу. У грецькій міфології дах храму, будинку мислиться як небесне склепіння, свідченням чого є мідний зірковий чертог Гефеста на небі, подібно до плечей Атланта, які підтримують небо, описуються як мідні чи залізні [39, с. 16; 15, ХVІІІ, 369]. Практика прикрашати металевими дери- ватами неба стелю гробниць і храмів також походить із Середземномор’я доби бронзи (кін. ІІІ – кін. ІІ тис. до н. е.), оскільки так оздоблювали відповідні культові споруди Давнього Єгипту та Міккен. Разом із хрис- тиянством та його храмами ця близькосхідно- середземноморська традиція в Х ст. проникла й на терени Київської Русі, де спочатку цер- ковні куполи перекривали міддю, свинцем, золотили, і лише пізніше (ХVI–XVII ст.) з’явилися залізні перекриття. Цікаво, що й у наш час найпопулярнішими серед українського населення кольорами, у які фарбують металеві дахи хат і навіть храмів, залишаються зелений та червоний – відтінки окису міді та заліза, і значно рідше блакитний – колір неба. Уже на світанку металовиробництва в Схід- ній Європі з’явилися міфологічні уявлення про 54 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 небесне походження цілого ряду металевих предметів побуту, знарядь, зброї. Це, зокре- ма, золоті плуг, сокира та чаша, що їх згадує Геродот в оповіді про вибір Колаксая царем Скіфії [13, с. 181–183]. Ще М. Марр, ана- лізуючи міфологічний образ скіфського зо- лотого плуга, що упав з неба, показав тісний семантичний зв’язок слова «плуг» із «небом» і «залізом» [24, с. 352]. Як вважає Р. Шмідт, такий зв’язок плуга з небом встановлюється не тільки тому, що він золотий (а золото спо- ріднене з небом через символіку сонця), але й сам термін «плуг» походить від неба й назви іншого металу – заліза. Окрiм того, греки iменем плуга нарекли сузiр’я Оріона, а його ручками, Чепігами, українці називають зоря- не скупчення Гiад – основну частину сузiр’я Тельця, який очолює зодіак – одну з моделей Всесвiту. За міфологічним принципом ото- тожнення pars pro toto, i сам зодiак співвід- носиться з чепiгами або плугом. Оскільки зо- діак у мiфопоетичнiй свiдомостi стародавнiх народові є не тiльки географiчним, але й сакрально-мiфологiчним простором, то «за- повненість» мiфологiчного простору влас- ними iменами (на зразок Чепіги. – авт.) надає його внутрішнiм об’єктам кiнцевого, обчислюваного характеру, а йому самому – ознак відмежованостi. У цьому розумінні мiфологiчний простiр завжди невеликий і за- мкнений, хоча в самому мiфi мова може йти про масштаби космiчнi. Тому в межах міфо- логічного сприйняття світу людиною тради- ційного суспільства стає нормою символіч- не осмислення Всесвіту на рівні конкретних предметів культури, виготовлених самою людиною. При цьому варто вiдзначити, що ототожнення такого мiфологiчного простору з об’єктом, назву якого вiн має, вiдбувається на рiвнi самих об’єктiв, а не лише на рiвнi назви, у чому ми пересвідчилися на прикладах тину, будови, щита, замка та ключа. Таким чином, зоряне скупчення Гiад i сам зодiак не лише називається Чепiгами, Плугом, але й ототож- нюється з ними. У такий спосіб i сам великий Всесвiт моделюється у виглядi плуга. Водночас зірки слугували джерелом метео- ритного, небесного, заліза, з яким символічно співвідносилося й рудне залізо, тому й земне втілення небесного плуга виготовляли із засто- суванням найдоступнішого для скіфів металу, яким у середині І тис. до н. е. було залізо. За даними археологічних досліджень, саме в лісостепових скіфів уже в середині – другій половині I тис. до н. е. на територiї Середньо- го Приднiпров’я з’явилися першi залiзнi ріжу- чі елементи дерев’яного у своїй основі плуга- чересла [4, с. 128]. Появу залізних чересел у конструкції дерев’яного плуга могли спричини- ти не тільки виробничі й технологічні факто- ри (достатня поширеність заліза, опанування технологій його обробки, необхідність освоєн- ня важких ґрунтів), але й міфологічні, а саме міф про небесне металеве походження плуга. Отже, міфологічне пояснення у скіфів небес- ного походження металевого плуга могло бути пов’язане з середземноморською ідеєю метале- вості чи, радше, залізності неба, зірок і само- го Всесвіту. Опосередковано це підтверджує космічний плуг абхазького нарта Сасрикви, що символічно зіставляється з метеоритом. Прикладом скіфського сюжету про кос- мічний золотий плуг, який слугує продуктом праці божественного коваля, може бути опо- відь у фінському епосі про виготовлення Іль- маринином поряд з іншими виробами, плуга з трьох металів – золота, срібла та міді. Проте цей плуг уже десакралізується, оскільки наді- лений негативними властивостями: «С виду был тот плуг прекрасен, Но имел дурное свойство: Он пахал поля чужие, Бороздил соседний выгон» (Калевала. Руна Х). Уявлення про падаючий з неба метал є дуже поширеним серед народів світу. Африканські племена еве та бобо вважають, що з неба падає залізо-метал або що всі залізні знаряддя мають небесне походження. Таке бачення зазвичай відносять до архетипних. Однак не можна від- кидати й той факт, що в африканських племен залізо з’явилося значно пізніше, ніж у єгиптян, 55 розвідки та польові матеріали які належали до близькосхідного кола культур стародавнього світу і які вже в ІІІ тис. до н. е. використовували залізні вироби. Зближення металу з небом у традиційних культурах також відбувалося по лінії дери- ватів останнього – його світил та стихій, що знайшло своє відображення в порівнянні з не- бесними світилами залізних виробів, у декору- ванні виробів астральними символами. Подіб- ні уявлення були характерними для народів середземноморського культурного регіону протягом доби бронзи – раннього залізного періоду. Уже серед перших виробів з рудно- го заліза, виявлених у Трої (2,6–2,4 тис. рр. до н. е.), була підвіска-диск у формі півмісяця, а в хетських текстах ІІ тис. до н. е. персонаж пантеону є частиною композиції, що включає не тільки образ божества, але й пов’язані з ним елементи космології: «Прикрашають (священ- ну) гору Хилала-ципа (у вигляді) бойової па- лиці з серпом місяця (і) сонячним диском; / на ній встановлюють статуетку мужчини із залі- за, що стоїть, розміром в 1 п’ядь» [3, с. 123]. Якщо врахувати, що на території Трої (ІІІ тис. до н. е.) було знайдено булаву з метеоритного заліза, а згадана в ритуальному тексті булава моделює священну Світову гору із залізним божеством на вершині, то можна припустити, що й сама булава із зображеними на ній світи- лами була залізною, тим більше, що в інших текстах згадуються залізні булави [14, с. 240]. Як відзначає Р. Шмідт, «зіставлення сві- тил, планет з металами особливо велике роз- повсюдження отримало у пізній еліністичній містиці, яка значною мірою користувалася давніми уявленнями: метали присвячуються певним світилам, ворота небесних сфер мис- ляться зробленими із різних металів, а у гре- ків зірки – розпечене залізо» [39, с. 9, 16]. Крім того, дослідниця вважала, що егейська ритуальна дволезова сокира-лабрис також була пов’язана з небом, принаймні на це вка- зує зображення подвійної сокири на небі на мікенському золотому кільці [39, с. 18]. Деко- рування зброї астральними світилами відоме у кельтів, зокрема на кельтських мечах трапля- ються витиснені золотом зображення сонця і місяця. А в культурі північно-східних сусідів слов’ян, фіно-угрів, збереглися міфологічні уявлення про меч як один із замінників світо- вого стовпа чи світового дерева. У «Калевалі» меч деміурга Вяйнемейнена в одному випадку має «на своєму кінці місяць, сонця блиск на рукоятці», а в іншому – «місяць сяє на кінці, світить сонце посередині, блищать зорі в руко- ятці» [27, с. 83]. Водночас в українських об- рядових піснях, зібраних В. Гнатюком, бачимо порівняння меча з місяцем і стріл з «дробним дощиком» [28, с. 37]. Декорування дериватами неба залізних ви- робів було поширеним серед східнослов’янських народів і в етнографічний період. Дослідни- ця українського ковальства ХІХ – почат- ку ХХ ст. С. Боньковська відзначає, що «зі- рочки» є одним з тих орнаментальних мотивів, які широко використовувало в різних видах на- родної металообробки гірське населення Кар- пат. Солярна, місячна та астральна символіка прикрашає також церковні хрести, виконані українськими народними майстрами. І хоча самі хрести пов’язані з символікою конкретної релігії – християнством, – їх декорування, як і декорування інших ковальських виробів, здійснювалося під впливом місцевих народ- них традицій [7, с. 56, 59]. Солярна символі- ка присутня й у таких виробах, як флюгери, що прикрашали дахи не тільки міських, але й сільських осель в Україні та Білорусі в ХVІ– ХІХ ст. С. Боньковська зауважує, що сонце було найулюбленішим мотивом народного ко- вальства [7, с. 65]. І попри те, що традиція виготовлення флюгерів прийшла з різних міст Польщі, Німеччини та Італії, їх образне напов- нення, як і у випадку з церковними хрестами, сформувалося під впливом місцевої традиції, в основі якої лежало міфологічне й символічне ототожнення даху споруди (храму, будинку) з небом. Зв’язок між небесними світилами – сонцем та місяцем – простежується і в обрядовому використанні східнослов’янськими народами залізних виробів. Так, у Куп’янському повіті, 56 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 аби захистити дитину від згубного впливу мі- сячного світла, що падає на неї в люльці, ви- користовували ніж, який потрібно було кинути на підлогу під колиску, а з метою лікування від курячої сліпоти необхідно було під час сходу сонця дивитися на нього через вушко освяче- ної голки [19, с. 37, 42]. У цьому випадку за- стосування проти згубного впливу випроміню- вання небесних світил залізних ножа та голки обумовлене принципом симпатичної магії – подібне захищає (лікує) подібне, тобто і сонце, і місяць символічно пов’язані із залізом. На думку Р. Шмідт, образ металевого неба міг набути поширення на основі землероб- ського господарства, коли небо в житті селян почало відігравати значну роль, бо від нього, а також від сонця та дощу залежить їхній до- бробут. Водночас, як показують етнографічні дослідження, не завжди на ґрунті землероб- ського господарства повинен виникнути образ металевого неба. Воно може мати образ гарбу- за, як у північноамериканських індіанців пле- мені кора, або в африканського племені юруба. Разом з тим уявлення про металеве небо, як вважає Р. Шмідт, може бути вторинним щодо уявлень про кам’яну природу неба, які виник- нули, очевидно, в кам’яну добу, задовго до по- чатку доби металу. У шумерській мові слово na та у санскриті acman означають і «камінь», і «небо». У новогрецькій мові назва громо- вих стріл αοτροπελακια вказує на їх небесне, буквально, зіркове походження. У південних слов’ян «громові стріли» називаються небесни- ми. Семантичний ряд «метал» – «камінь» – «небо», точніше його дериват, «сонце», – міс- титься в грецькому терміні ηλεκτρον «електр», «бурштин» та ηλεκτωρ «сонце» [39, с. 18]. Фінська «Калевала» має сюжет, в якому і мі- сяць, і сонце походять від скелі [27, с. 109]. Як показали дослідження Франк-Кам’янецького, поняття про кам’яне небо було характерним для багатьох народів Стародавнього Світу. Можливо, ототожнення залiза й метео- рита в уявленнях давнiх слов’ян знайшло своє вiдображення в етимологiчнiй близькостi ро- сійських слів «железо» i «желвак» – камінь [34, с. 178], при тому, що семантичний ряд останнього має такі значення, як камiнь, лiд, метал (твердий i блискучий, як лiд), платити [1, с. 88]. Метеоритний «желвак», що є час- тиною неба, найбiльше сакралiзованої частини космосу, i який походить від нього, надiлений такою самою сакральнiстю, що i сам космос, тому небо i метал символiчно рiвнозначнi, а небо також стає металевим. Таким чином, розвиток семантики заліза як структурного компонента Всесвіту, його верхньої частини – неба, що організовує про- стір Космосу, – міг розвинутися шляхом ото- тожнення його з метеоритами, а останніх, – з громовими стрілами, каменями, що ніби по- ходять з неба. 1. Андреев Н. Д. Ранне-индоевропейский праязык. – Ленинград, 1986. – 328 с. 2. Античные гимны / Сост. и общ. ред. А. А. Тахо-Годи. – М., 1988. – 362 с. 3. Ардзимба В. Г. К истории культа железа и кузнечного ремесла (почитание кузницы у абха- зов) // Древний Восток: этнокультурные связи. – М., 1988. – С. 263–306. 4. Археология УССР: в 3 т. / Под. ред. И. И. Ар- теменко, В. Д. Барана, В. М. Зубаря. – К., 1986. – Т. 2. – С. 592. 5. Афанасьев А. Ф. Поэтические воззрения сла- вян на природу: в 3 т. – М., 1994. – Т. 2. – 788 с. – C. 1–120. 6. Болонев Ф. Ф. О некоторых архаических элементах в заговорах русского населения Си- бири // Русское устное народное творчество. – М., 1983. – С. 66–77. 7. Боньковська С. М. Ковальство на Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.). – К., 1991. – 111 с. 8. Боряк О. О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців. – К., 1997. – 191 с. 9. Босий О. Г. Традиційні символи у магічних ритуалах Українців. – Кіровоград, 1999. – 145 с. 10. Булашов Г. Український народ у своїх ле- гендах, релігійних поглядах та віруваннях. Кос- могонічні українські народні погляди та віруван- ня. – К., 1992. – 415 с. 11. Буслаев Ф. И. Исторические очерки рус- ской народной словесности и искусства // Рус- ская народная поэзия. – С.Пб., 1861. – Т. 1. – С. 87–124. 57 розвідки та польові матеріали 12. Былины / Сост., авт. предисл. и вводн. тек- ста В. И. Калугин. – М., 1986. – 614 с. – С. 36, 387. 13. Геродот. Історії в дев’яти книгах. – К., 1993. – 576 с. 14. Гиоргадзе Г. Г. Производство и примене- ние железа в Центральной Анатолии по данным хетских клинописных текстов // Древний Восток: Этнокультурные связи. – М., 1988. – 341 с. 15. Гомер. Илиада. Одиссея. – М., 1967. – 766 с. 16. Грушевська К. З примітивного господар- ства. Кілька зауважень про засоби жіночої ма- гії у зв’язку з найстаршими формами жіночого господарства // Первісне громадянство. – 1927. – № 1–3. – С. 9–44. 17. Дикарев М. Народний календар Валуйсько- го повіту // Матеріали україно-руської етнології. – Л., 1905. – Т. 6. – С. 113–204. 18. Иванов В. В. История славянских и бал- канских названий металлов. – М., 1983. – 227 с. – С. 107–144. 19. Іванов П. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской гу- бернии // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 22–81. 20. Кагаров Е. Г. Классификация и происхож- дение земледельческих обрядов // Изв. ОАИЭ. – 1929. – Т. ХХХІV. – Вып. 3 / 4. – С. 191–221. 21. Калевала / Перев. с фин. Л. Бельского. – М., 1977. – 574 с. – С. 105. 22. Лосев А. Ф. Античная мифология в истори- ческом развитии. – М., 1957. – 620 с. 23. Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках. Образ мира и миры образов. – М., 1996. – 415 с. 24. Марр Н. Я. Скифский язык // Избранные работы. – М.; Ленинград, 1935. – Т. 5. – С. 352. 25. Марр Н. Я. Яфетическая теория. – Баку, 1928. 26. Марр Н. Я. Яфетические элементы в языках Армении. – Издание Академии наук, 1911. 27. Мишин А. И. Путешествие в «Калевалу». – Петрозаводск: Карелия, 1988. – 166 с. 28. Москаленко М. Фольклорний алфавіт дав- ньоруського космосу // Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988. – 295 с. 29. Попович М. Нарис історії культури Украї- ни. – К., 1999. – 729 с. 30. Потебня А. А. Слово и миф. – М., 1989. – 622 с. 31. Пошивайло І. В. Міфо-ритуальні аспекти гончарства як полісемантичної знакової системи / Автореф. дис. на здобуття ступеня канд. істор. наук. – К., 1998. – 17 с. 32. Сказки адыгских народов / Сост., вступ. ст. и примеч. А. И. Алиевой. – М., 1978. – 406 с. 33. Топоров В. Н. Древо мировое // Мифы на- родов мира. – М., 1991 – Т. 1. – С. 398–406. 34. Трубачёв О. Н. Ремесленная терминология в славянских языках. – М., 1966. – 450 с. 35. Тупчієнко М. П. Залізо і бог-коваль у світогля- ді давніх слов’ян та українців: До питання про фор- мування уявлень // Матеріали ІV Міжнар. археолог. конф. студентів й молодих вчених. Київ, Україна, 14–16 травня 1996 р. – К., 1996. – С. 43, 44. 36. Українські народні казки. – К., 1990. – 271 с. 37. Фассмер М. М. Этимологический словарь русского язика: в 3 т. – М., 1977–1979. – Т. III. – 569 с. 38. Чмыхов Н. А., Тупчиенко Н. П. Представления об универсальном «законе» у населения Скифии // Киммерийцы и скифы: Тезисы докладов Всесоюз- ного семинара, посвященного памяти А. И. Тере- ножкина. – Кировоград, 1987. – Ч. II. – С. 87–89. 39. Шмидт Р. В. Металлическое производство в мифе и религии античной Греции // Известия Го- сударственной академии истории материальной культуры. – 1931. – Т. ІХ. – Вып. 8–10. – С. 1–83. 40. Шрадер О. Сравнительное языкознание и первобытная история. – С.Пб., 1886. 41. 777 заговоров и заклинаний русского на- рода: в 2 кн. / Сост. А. Александров. – М., 1998. – Кн. 1. – 281 с. 42. 777 заговоров и заклинаний русского на- рода: в 2 кн. / Сост. А. Александров. – М., 1998. – Кн. 2. – 281 с. 43. Jermoloff. Les traditions populaires de la Russie // Revue des traditions populaires. – 1907. – Т. 22. – С. 209 (Див.: Шмидт Р. В. Jermoloff. – C. 209). 44. Otten H., Souсek V. Ein althethitisches Ritual fiir das Konigspaar. – Wiesbaden, 1969.

Структурно-організуюча символічна функція заліза в космогонічних міфах

Репозитарії

Схожі ресурси