Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід

У сучасній школі недостатньо уваги приділяють патріотичному вихованню учнів. У підручниках трапляються поширені в суспільстві стереотипи архаїчності та провінційності нашої культури. Над спростуванням зазначених стереотипів та подоланням комплексу меншовартості школярів працюють педагоги-новатори, я...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Шиприкевич, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Розвідки та польові матеріали
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37942
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 58-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37942
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379422012-10-27T12:06:33Z Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід Шиприкевич, О. Розвідки та польові матеріали У сучасній школі недостатньо уваги приділяють патріотичному вихованню учнів. У підручниках трапляються поширені в суспільстві стереотипи архаїчності та провінційності нашої культури. Над спростуванням зазначених стереотипів та подоланням комплексу меншовартості школярів працюють педагоги-новатори, які розробляють нові засади виховання учнів, спираючись на досягнення й традиції народної педагогіки. В современной школе недостаточно внимания уделяется патриотическому воспитанию учащихся. В учебниках встречаются распространенные в обществе стереотипы архаичности и провинциальности нашей культуры. Над опровержением указанных стереотипов и преодолением комплекса неполноценности школьников работают педагоги-новаторы, разрабатывающие новые принципы воспитания учащихся, опираясь на достижения и традиции народной педагогики. There is no attention enough to the pupils’ patriotic education in a modern school. Textbooks are full of socially prevalent stereotypes about our culture’s archaics and provinciality. In order to refute these stereotypes and overcome the pupils’ inferiority complex, the school teachers-innovators elaborate the new principles of the students’ education, being guided by the achievements and traditions of folk paedagogics. 2010 Article Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 58-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37942 39(477):37.035-057.874 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали
spellingShingle	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали Шиприкевич, О. Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід Народна творчість та етнографія
description	У сучасній школі недостатньо уваги приділяють патріотичному вихованню учнів. У підручниках трапляються поширені в суспільстві стереотипи архаїчності та провінційності нашої культури. Над спростуванням зазначених стереотипів та подоланням комплексу меншовартості школярів працюють педагоги-новатори, які розробляють нові засади виховання учнів, спираючись на досягнення й традиції народної педагогіки.
format	Article
author	Шиприкевич, О.
author_facet	Шиприкевич, О.
author_sort	Шиприкевич, О.
title	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
title_short	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
title_full	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
title_fullStr	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
title_full_unstemmed	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
title_sort	патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Розвідки та польові матеріали
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37942
citation_txt	Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід / О. Шиприкевич // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 58-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT šiprikevičo patríotičnevihovannâškolârívnatradicíâhukraínsʹkogonaroduproblemiídosvíd
first_indexed	2025-07-03T19:46:35Z
last_indexed	2025-07-03T19:46:35Z
_version_	1836656357024989184
fulltext	58 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 п атріоти чне ви Хова нн я школ ярів н а тра диці я Х У к ра їнського н а род У: проб леми і досві д Оксана Шиприкевич У сучасній школі недостатньо уваги приділяють патріотичному вихованню учнів. У підручниках трапляються поширені в суспільстві стереотипи архаїчності та провінційності нашої культури. Над спростуванням зазначених стереотипів та по- доланням комплексу меншовартості школярів працюють педагоги-новатори, які розробляють нові засади виховання учнів, спираючись на досягнення й традиції народної педагогіки. Ключові слова: патріотичне виховання, етнокультурна спадщина, комплекс меншовартості, шкільна освіта, педагоги- новатори. There is no attention enough to the pupils’ patriotic education in a modern school. Textbooks are full of socially prevalent stereotypes about our culture’s archaics and provinciality. In order to refute these stereotypes and overcome the pupils’ inferiority complex, the school teachers-innovators elaborate the new principles of the students’ education, being guided by the achievements and traditions of folk paedagogics. Keywords: patriotic education, ethnocultural heritage, inferiority complex, school education, school teachers-innovators. Наш час диктує нові підходи до освіти та виховання школярів. У сучасному глобалізо- ваному світі школа зосереджується насампе- ред на інтелектуальному розвиткові учнів з практичним застосуванням набутих знань та вихованні в них лідерських навичок. Однак унаслідок нинішньої глобалізації українського суспільства проявляється нехтування етно- культурними надбаннями, що посилює дена- ціоналізацію сучасної молоді. Виростає ціле покоління молодих людей, які позбавлені на- ціональної гідності. Як зазначав український педагог Г. Ващенко, денаціоналізація – це найбільша небезпека для людини, тому мо- лодь слід виховувати у свідомій і органічній єдності з нацією 1. Декларуючи інтеграцію українського сус- пільства в європейський культурний простір, у контексті входження України в Болонський процес, нерідко пріоритетом у системі освіти України проголошується глобалізація на про- тивагу національно-освітнім традиціям. Про- те, за висловленням О. Савченко, Болонський процес – «це не просте копіювання, не сти- рання національних традицій, а запозичення кращих рис з однієї системи освіти і перене- сення їх на свої національні терени... Одночас- но необхідно внести у європейську скарбницю свої, українські самобутні національні і за- гальнолюдські культурні, освітні, технологічні цінності» 2. Досліджуючи українознавче та етнокуль- турне наповнення сучасної освіти, доцільно звернутися до змісту шкільних підручників мовного, історичного та етнографічного спря- мувань. Авторами однієї з перших навчально- виховних концепцій вивчення української мови стали С. Єрмоленко та Л. Мацько. Вони за- пропонували вивчати мову на засадах укра- їнознавства, відвівши центральне місце об- ґрунтуванню й усвідомленню понять «рідний край», «родовід», «народна культура і мисте- цтво», «мова мого народу» тощо 3. Безумовно, підручник з української мови має містити не просто ілюстративний матеріал змісту програ- ми з української мови, а й інформативний та виховний, що сприятимуть формуванню укра- їнознавчого світогляду. Дотримуючись такого підходу, автори «Концепції навчання державної мови в школах України» виділяють три компоненти змісту курсу української мови як рідної: лінгвістич- ний, етнокультурознавчий та методологічний 4. Метою етнокультурознавчого аспекту автори вважають ознайомлення з культурою народу, виховання патріотизму й моральних переко- нань. З текстових матеріалів підручника шко- УДК 39(477):37.035-057.874 59 розвідки та польові матеріали лярі мають черпати інформацію про історію, культуру, звичаї, побут українців, про минуле, сучасне і майбутнє України, про красу приро- ди, людини, мови, духовної спадщини народу, про найвидатніші постаті в нашій історії 5. Автори концепції когнітивної методики на- вчання української мови висувають на перший план увагу до регіонального компонента. На їхню думку, у підручнику з рідної мови мають друкуватися тексти з відомостями про приро- ду, економіку, промисловість свого регіону, про відомих земляків, історію та народну творчість рідного краю 6. Безсумнівно, краєзнавча робо- та має важливе значення і для інтелектуального розвитку особистості, і для виховання патріотиз- му. Однак, зваживши сучасну ситуацію напруги на міжрегіональному рівні, у підручниках варто пропагувати діалог між регіонами, посилювати їх взаємоідентифікацію, а також національну та державну ідентифікацію. Регіональна тематика може стати цікавим інформативним матеріалом для написання диктантів та переказів і має по- сісти чільне місце в курсі українознавства. Огляд шкільних підручників з української мови дає підстави стверджувати, що в них, як правило, відображено стильове та жан- рове розмаїття. Приміром, художній стиль широко представлений зразками поезії і про- зи, зокрема оповіданнями, казками, легенда- ми, жартами та усмішками. Науковий стиль відтворений лексикографічним матеріалом, офіційно-діловий – державними документами про статус української мови, а розмовний – сконструйованими діалогами. Водночас, на нашу думку, у підручниках з української мови не зовсім коректно використовувати переклади з інших мов, адже вони містять світоглядні та мовленнєві моделі не рідної мови, як випливає, наприклад, з підручника для 3 класу 7. При цьому навіть не вказується прізвище перекла- дача. Ці твори доречніше будуть сприйматися на уроках зарубіжної літератури. Автори за- значеного підручника намагаються ознайо- мити учнів з такими славними сучасниками, як С. Бубка, Л. Каденюк, розповідають про Всесвітній день авіації, але при цьому ігнору- ють інші професійні свята, які ближчі третьо- класникам (День учителя, День лікаря тощо). У підручнику відсутні будь-які згадки про Ве- ликдень, інші релігійні свята нашого народу. У процесі вивчення української мови в школі чи не найважливішим є завдання на- вчити учнів любити і поважати її, спонукати до користування нею не лише на уроках, а й у всіх сферах суспільного життя. Для цього необхідно передусім спростовувати стереотип провінційності та другосортності української мови як наслідку поширеного комплексу мен- шовартості українців, а також працювати над збагаченням мовлення учнів за допомогою ак- тивного вживання синонімів, фразеологізмів, тлумачення незрозумілих рідковживаних слів та очищення від жаргонізмів і суржику. З цією метою варто активно використовувати побудо- ву діалогів, максимально наближених до мов- леннєвої практики, більше уваги приділяти вправам на переклад з інших мов, що сприяти- ме викоріненню суржику в мовленні учнів. Найповніше етнокультурна спадщина українців представлена в курсі «Людина і світ», який у початковій школі реалізується через викладання дисципліни «Я і Україна». При ознайомленні з підручниками зазначе- ного курсу вражає певна фрагментарність, що випливає з об’єднання під одними палітурками тем із громадянської освіти, природознавства й етнографії. Зваживши незначний соціаль- ний досвід молодших школярів, етнографічний матеріал обмежується рамками найближчо- го оточення – дім, родина, школа, місто чи село, рідний край. На жаль, тут відсутня ін- формація про традиційний родинний уклад українців, громадське життя, звичаєве право та мораль, народний етикет тощо. Окрім того, доволі скупими є відомості про народні зви- чаї й вірування, народні ремесла, харчування, одяг, житло. На нашу думку, мало враховано чуттєво-емоційну сферу сприйняття в молод- ших школярів, майже не залучено фольклору з календарною обрядовістю, прислів’ями і при- казками, загадками і скоромовками, народни- ми дитячими іграми. 60 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 Важливим чинником у сприйнятті під- ручника молодшими школярами є його ілю- стративність. Однак в аналізованих книжках майже не використовуються картини відомих українських художників і народних майстрів. Ілюстрації подаються переважно із сільської тематики, що нав’язує стереотип провінцій- ності української культури, автори ілюстрацій не вказані. До недоліків підручників з курсу «Я і Україна» слід зарахувати також їхню пере- важну інформативну спрямованість, хоча, як зазначають фахівці, сучасний підручник має виконувати не лише інформаційну функцію, а й розвивальну, виховну та мотиваційну 8. Отож, такий підхід відводить учням пасивно- споглядальну роль. Тексти підручників здебільшого написа- ні в минулому часі, без зв’язку із сучасністю, що підсилює поширений стереотип архаїчності нашої культури. Так, тема «Народний кален- дар» подається як явище з нашої історичної минувшини 9, а про народний костюм написа- но, що його «тепер можна побачити в музеях, під час народних гулянь, коли виступають на- родні ансамблі пісні й танцю» 10. Таке тракту- вання орієнтує на сприйняття учнями нашої етнокультури як чогось екзотичного, яке існує лише в музеях. А про використання елементів народного одягу сучасними дизайнерами, про елементи традиційної архітектури й інтер’єру в сучасному житлі навіть не згадується. Уважаємо, що основним принципом побудо- ви курсу «Я і Україна» має стати взаємозв’язок «минуле-сучасне-майбутнє», щоб учні впізна- вали і плекали сучасні форми етнокульту- ри як наслідок минулого народного досвіду в усіх сферах суспільного життя. У процесі ви- вчення курсу перевагу слід надавати активно- пізнавальному принципу. Наприклад, ви- вчення народних іграшок можна поєднати з практичним заняттям виготовлення найпро- стіших її зразків, але не для виставки, а для створення ігрового кутка, щоб діти усвідом- лювали користь своєї праці. Вивчаючи народні ремесла, доцільно виготовляти традиційні ви- роби для подарунків у дитячий садочок, дитя- чий будинок, для старших людей тощо. У та- кому разі матеріальна культура народу оживає та осучаснюється. Окремим циклом у навчальному курсі мав би стати краєзнавчий практикум, до якого учні готували б розповіді про свою родину, сімей- ні традиції, духовні й матеріальні цінності, які вони бережуть, про славних земляків, про іс- торичні місця свого краю тощо. Такі заняття розвивають уявлення, пробуджують емоції та збагачують життєвий досвід учнів і як наслі- док – дають змогу відчути свою причетність до існування і творення етнокультури. Важливим аспектом курсу «Я і Україна» мають стати знання про морально-етичні цін- ності українців, які співзвучні із загальнолюд- ськими і покладені в основу сучасних правил життя в суспільстві. Слід зазначити, що, крім самопізнання, названий курс доцільно орієнтувати на само- проектування й самовиховання. Для цього потрібно ознайомлювати учнів з видатни- ми особистостями минулого і сучасного, з національно-виховним ідеалом українців, спонукати школярів до проектування себе на майбутнє, виховувати в них почуття відпові- дальності за долю Батьківщини. У контексті викладеного вважаємо необґрунтованою про- позицію про вилучення зі шкільних підручни- ків інформації про останні десять років нашої держави і прізвищ цілої когорти українських діячів – наших сучасників, які вже давно посі- ли чільне місце в історії та культурі. Незнання сучасної суспільної ситуації спричинить прірву у свідомості школярів між минулим і сучасним життям, знову перемістить українську куль- туру в далеку історичну минувшину. Гадає- мо, саме приклад сучасників може надихнути учнів на активну і творчу роботу в сучасному суспільстві й окресленні своїх майбутніх пер- спектив. За роки незалежноcті з’явилося чимало но- вих підручників з історії України, які покли- кані формувати новий світогляд і морально- етичні цінності громадян нової держави. Утім, 61 розвідки та польові матеріали чи не найбільше дискусій нині пов’язано саме зі шкільними підручниками історії. Історик Наталя Яковенко зазначає, що історія України в підручниках подається як історія українських низів. Звідси постає питання: «Чому сучасним школярам пропо- нують ототожнювати себе із “знедоленими низами”?». Вихід з такої ситуації, на думку Н. Яковенко, полягає в «мультиплікації соці- альної структури, представленні українського суспільства як строкатого конгломерату соці- альних груп та прошарків, у тому числі аристо- кратів, шляхти, міщан, селян, а від часів, коли такі з’являються – й чиновників, буржуазії, робітників, врешті, тих-таки пролетарів» 11. З історії воєн, перемог і поразок історик про- понує переакцентувати увагу на історію про- явів громадянського суспільства, історію ідей і світоглядів, історію повсякдення та життєві колізії «маленької людини» в соціальних ка- таклізмах. Водночас Н. Яковенко наголошує на відсутності різних точок зору на певні по- дії та явища, що не сприяє вихованню кри- тичного мислення. Серед вад нинішнього під- ручника з історії науковець називає агресивну, «пропагандистсько-наступальну» лексику, за- лишену в спадок від радянської історіософії 12. На двох проблемах, які стосуються сприй- няття змісту підручника історії, наголошує Олександр Лисенко: «По-перше, не можна оминути проблеми строкатості й неоднорідності суспільної свідомості, її неготовності сприйняти історичні реалії в ракурсі, який нам здається ба- жаним (скажімо, навіть всередині родини може функціонувати різна історична “пам’ять сім’ї”, те саме – серед учнів одного класу і т. д.). По- друге, існують політичні сили, які спекулюють на історичній тематиці, шукаючи у ній засо- би мобілізації електорату, і цим доволі помітно впливають на характер історичної пам’яті, особ- ливо серед людей менш освічених, а отже, – по- збавлених інтелектуального порогу знань» 13. Саме до таких політичних спекуляцій нале- жить пропозиція створити підручник історії на нових засадах. Виступаючи за історичну ко- ректність підручника та наповнення його не- заперечними фактами, чинний міністр освіти й науки наголошує, що «трактування вітчизня- ної та світової історії не може змінюватися зі зміною президента чи міністра освіти, не може і не повинне залежати від особистих смаків, комплексів і фобій будь-якої посадової осо- би» 14. До себе таке твердження він не засто- совує, а свою позицію вважає незаперечною. Далі своєрідно пояснено, які історичні події спонукають до переписування підручника. Першочергове завдання насамперед полягає в тому, щоб пояснити учням, «чим відрізняла- ся Велика Вітчизняна війна від Другої світо- вої, які коаліції брали участь у війні і які були їхні цілі, де проходили лінії фронтів, хто, коли, кому і з якої причини війну оголосив, хто ви- знаний світом агресором, хто в кого приймав капітуляцію» 15. І начебто найголовніше – це ідентифікація особистостей Сталіна і Бандери із Шухевичем. Сталін, попри те, що є «без- посереднім винуватцем смерті… ні в чому не винних людей», залишається «Верховним го- ловнокомандувачем сили переможців і ліде- ром країни, яка винесла основний тягар війни, в досягненні Великої Перемоги», а Бандера і Шухевич «залишаться в історії як націона- лісти і організатори масових вбивств, але при цьому вони ще й будуть навічно заплямовані колабораціонізмом» 16. За такий «історично коректний підручник, наповнений незаперечни- ми фактами» виступає нинішній міністр осві- ти. Однак він уважає, що підручник історії не може охоплювати події останніх як мінімум десяти років, бо інакше це вже не історія, а по- літика. Має рацію Олександр Удод, який уважає, що шкільний підручник історії має представ- ляти традицію й наступність національного іс- торичного процесу 17. Національно-державне відродження вима- гає відродження історичної пам’яті, формуван- ня національної свідомості й самосвідомості. Для цього необхідно оновити зміст освіти й виховання. Основним стрижнем при побудові концепції національної школи має стати тради- ційний національно-виховний ідеал української 62 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 людини, який, за висловленням Г. Ващенка, «відбивається і в звичаях народу, і в його пісні, і в творах письменників, він твориться віками і по традиції переходить від старших поколінь до молодших, що його доповнюють і удосконалю- ють» 18. Початки нашого традицiйного iдеалу Г. Ва- щенко шукає ще в доiсторичних часах, що може засвiдчити археологiя, бо iншi пам’ятки матерiальної культури не збереглись, а також фольклор, особливо обрядовi пiснi. Як і інші дослiдники, педагог звертає увагу на те, що головним заняттям населення на наших землях було хлiборобство, а формою родинного устрою вважає матрiархат. Таке заняття зумовлювало лагiднiсть вдачi, загальну iнтелiгентнiсть, ба- гатство емоцiйного життя, чим нашi предки вiдрiзнялися вiд тих народiв, які займалися мисливством, збиральництвом чи вели кочо- вий спосiб життя. На виховному iдеалi наших предкiв за- карбувався процес християнiзацiї. Г. Ващенко застерiгає: «Абсолютна Євангельська iстина сприймалась українським народом вiдповiдно до його психiчних властивостей, iсторiї й побуту, що вiдбилось на релiгiйних обрядах, моралi i на виховному iдеалi» 19. Адже християнство не за- перечувало попереднiх духовних здобуткiв, якщо вони не протистояли духовi цiєї релiгiї. Iнакше кажучи, воно набувало нацiональних форм. У княжi часи «межовiсть» України не мог- ла впливати на iдеал людини так, як вона впливала пiзнiше, коли нашi землi увiйшли до складу iнших держав, а на пiвднi виникло вогнище постiйної небезпеки. О. Кульчицький пише: «Геополiтична межовiсть «українного» нiчим не захищеного, а одночасно надзвичай- но врожайного i багатого простору в клiщах ворожого завойовницького Заходу i степово- хижацького Сходу непомiрно збiльшувала тиск «межових ситуацiй» кожної української людини» 20. Як наслідок, утверджувалась «екзистенцiальна форма iснування з турботою про «трансценденцiю», i водночас витiснялася форма «бiотичного iснування». Iдеалом тако- го буття О. Кульчицький називає лицарсько- козацький тип людини. У цьому типі прояв- ляється спадковiсть з попереднiми iдеалами героїчного життя з їх пiдпорядкованiстю iдеалам оборони волi свого народу i вiри та особистої честi. О. Кульчицький наголошує, що цей iдеал аналогiчний тим, що iснували в iнших європейських державах. Iдеал козака вiдтворено в українськiй народнiй творчостi. «Характеристична особливiсть свiто- гляду нашого народу, як вона вiдбилася в народнiй пiснi, є високий iдеалiзм на релiгiйнiй основi. В iдеальному образi людини в першу чер- гу пiдкреслюються високi властивостi душi» 21. Iдеальною людиною, як уважає Г. Ващенко, може бути лише релiгiйна людина. Протилежнiстю до найбiльших чеснот, що втiлюють безмежну вiдданiсть Боговi й Батькiвщинi, учений називає зраду вiрi й Українi. Нині, відроджуючи національну школу, необхідно відроджувати національні цінності і святині. Особливу увагу слід приділяти козаць- кій педагогіці, на базі якої сформувалася цілісна навчально-виховна система. Таку позицію від- стоюють вітчизняні вчені. Так, Ю. Руденко і О. Губко вважають, що «творче відродження і виховання лицарської духовності в сучасних умо- вах – історична необхідність», бо сучасні україн- ці «багато в чому змарніли і здрібніли, знизили критерії, вимоги до формування духовного світу особистості» 22. Взірцем для сучасної української молоді має стати козацький характер як вищий тип українського характеру з такими своїми чес- нотами, як шляхетність і порядність, кмітливість і дотепність, підприємливість і практичність, стійкість і незламність у боротьбі, безкомпро- місність і твердість у відстоюванні правди і спра- ведливості, ніжність і ліризм, братерство і това- риськість, шана до громади й вірність обов’язку, співчуття і милосердя 23. З утвердженням зазна- чених чеснот зростатиме рівень духовного й фі- зичного здоров’я нації, у житті та побуті народу утвердиться національно-патріотичний дух. Хоча сьогодні не існує національної програми виховання молоді на козацьких засадах, чимало педагогів і керівників шкіл у містах і селах Укра- їни, складаючи плани виховної та позакласної 63 розвідки та польові матеріали 1 Ващенко Г. Виховання волі й характеру. Тво- ри. – К., 1999. – Т. 3. – С. 312. 2 Савченко О. Перспективи модернізації систе- ми освіти в Україні в умовах Болонського проце- су // Українознавство. – 2006. – № 1. – С. 117. 3 Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. – 1994. – № 7. – С. 32. 4 Біляєв О., Скуратівський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. Концепція навчання державної мови в школах України // Дивослово. – 1996. – № 1. – С. 16–19. 5 Там само. – С. 17. 6 Пентилюк М., Нікітіна А., Горошкіна О. Кон- цепція когнітивної методики навчання україн- ської мови // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 9. 7 Вашуленко М. С., Мельничайко О. І. Рідна мова. Підручник для 3 класу. – Частина друга. – К., 2003. – С. 25, 59, 104, 105. 8 Кодлюк Я. Теорія і практика підручникотво- рення в початковій освіті. – К., 2006. – С. 119–160. 9 Бібік Н. М., Коваль Н. С. Я і Україна. Підруч- ник для 2 класу. – К., 2002. – С. 17–20. 10 Там само. – С.105. 11 http://khpg.org.index.php?id=1223646074. 12 http://khpg.org.index.php?id=1223646074. 13 http://khpg.org.index.php?id=1223646074. 14 ht tp://www.partyofregions.org.ua/pr-east- west/4c08a20a530d1 15 http://www.partyofregions.org.ua/pr-east- west/4c08a20a530d1 16 http://www.partyofregions.org.ua/pr-east- west/4c08a20a530d1 17 http://khpg.org.index.php?id=1223646074. 18 Ващенко Г. Виховний iдеал. – Полтава, 1994. – С. 101. 19 Там само. – С. 109. 20 Кульчицький О. Риси характерологiї україн- ського народу // Енциклопедiя українознавства. Загальна частина. – К., 1995. – С. 713. 21 Ващенко Г. Виховний iдеал. – С. 120. 22 Руденко Ю., Губко О. Українська козацька пе- дагогіка: витоки, духовні цінності, сучасність. – К., 2007. – С. 181. 23 Там само. – С. 165. 24 Гнатюк В. М. Управління системою націо- нального виховання учнів загальноосвітніх на- вчальних закладів. – К., 2006. роботи, тяжіють до відродження й виховання козацько-лицарського світогляду, який стано- вить ядро ідеалу української людини. Творче використання козацько-лицарських традицій є ядром педагогічної діяльності кандидата педаго- гічних наук, лауреата премії ім. І. Огієнка в галузі освіти 2008 року, директора Київської гімназії № 283 Володимира Гнатюка, який створив ці- лісну концепцію національного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів в урочний та позаурочний час 24 і практично реалізовує її разом з педагогічним колективом гімназії в про- цесі вивчення різних навчальних предметів. Поміж педагогів-новаторів, які розуміють нагальність впровадження національної сис- теми виховання в сучасну школу, треба назва- ти Любов Антонівну Гавриленко (заслужений учитель України, методист кафедри філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін Запорізько- го обласного інституту післядипломної освіти), Миколу Івановича Крижанівського (директор школи в с. Сліди Могилів-Подільського району Вінницької області), Миколу Яковича Скрипця (директор школи № 235 м. Києва) та ін. Використовуючи потужний виховний по- тенціал навчальних предметів, передусім гуманітарно-естетичного циклу, а також ак- тивно проводячи позакласну виховну роботу, ці педагоги виховують своїх учнів в козацько- лицарських традиціях як справжніх патріотів своєї держави. Отже, у сучасній школі недостатньо ува- ги приділяють відображенню етнокультурної спадщини українського народу та патріотич- ному вихованню учнів. Підручники нерідко переобтяжені поширеними в суспільстві сте- реотипами архаїчності та провінційності нашої культури. Над спростуванням зазначених сте- реотипів та подоланням комплексу меншовар- тості школярів працюють педагоги-новатори в містах і селах України, розробляючи нові заса- ди виховання учнів, спираючись на досягнення і традиції народної педагогіки. Принцип спад- ковості у виховній роботі, творче використання традицій українського народу з урівноваженням глобалізаційних процесів зможе підняти рівень навчання та виховання учнів у сучасній школі на новий щабель.

Патріотичне виховання школярів на традиціях українського народу: проблеми і досвід

Institution

Ähnliche Einträge