Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької

Лиcти відомого історика Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької – дружини, відданого друга й однодумця видатного українського вченого Дмитра Івановича Яворницького – збагачують нас не тільки новою інформацією про Д. Яворницького і діяльність Української Академії наук в передвоєнні роки,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Новійчук, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Розвідки та польові матеріали
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37945
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 75-80. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37945
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379452012-10-27T12:07:00Z Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької Новійчук, В. Розвідки та польові матеріали Лиcти відомого історика Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької – дружини, відданого друга й однодумця видатного українського вченого Дмитра Івановича Яворницького – збагачують нас не тільки новою інформацією про Д. Яворницького і діяльність Української Академії наук в передвоєнні роки, але й розкривають людяність, що проявляється у цих взаєминах. Письма известного историка Натальи Полонской-Василенко к Серафиме Яворницкой – жене, преданному другу и единомышленнице выдающегося украинского ученого Дмитрия Ивановича Яворницкого – дают нам не только новую информацию о Д. Яворницком и деятельности Украинской Академии наук в предвоенные годы, но и раскрывают человеческую сущность этих взаимоотношений. The letters of a well-known historian N ataliia P olonska-Vasylenko to Serafima Y avornytska, a wife, true friend and assistant of outstanding Ukrainian scholar D mytro Y avornytskyi, not only give us a new information about Y avornytskyi himself and activities of pre-war Ukrainian Academy of Sciences, but also reveals a humaneness of their relations. 2010 Article Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 75-80. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37945 929 Полонська-Василенко+Яворницька [930.253+394.92] uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали
spellingShingle	Розвідки та польові матеріали Розвідки та польові матеріали Новійчук, В. Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької Народна творчість та етнографія
description	Лиcти відомого історика Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької – дружини, відданого друга й однодумця видатного українського вченого Дмитра Івановича Яворницького – збагачують нас не тільки новою інформацією про Д. Яворницького і діяльність Української Академії наук в передвоєнні роки, але й розкривають людяність, що проявляється у цих взаєминах.
format	Article
author	Новійчук, В.
author_facet	Новійчук, В.
author_sort	Новійчук, В.
title	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької
title_short	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької
title_full	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької
title_fullStr	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької
title_full_unstemmed	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької
title_sort	листи наталії полонської-василенко до серафими яворницької
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Розвідки та польові матеріали
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37945
citation_txt	Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької / В. Новійчук // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 75-80. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT novíjčukv listinatalíípolonsʹkoívasilenkodoserafimiâvornicʹkoí
first_indexed	2025-07-03T19:46:47Z
last_indexed	2025-07-03T19:46:47Z
_version_	1836656369979097088
fulltext	75 розвідки та польові матеріали і не думаєш про зиму // Вісті Придніпров’я. – 2005. – № 67. – С. 16; Народний календар // Галичина. – 2008. – № 131–132. – С. 14; Народні прикмети і звичаї // Житомирщина. – 2005. – № 144. – С. 11. 4 День за днем // Житомирщина. – 2009. – № 10. – С. 12; Наумчик О. Треба злазити з печі // Волинь. – 2005. – № 21. – С. 7; Квітень землю будить // Черкаський край. – 2009. – № 24. – С. 8; Квітень прохолодний – рік недородний // Вісті Придніпров’я. – 2005. – № 25. – С.16; Миколаєнко В. У серпні спина мліє, а зерно спіє // Деснянська правда. – 2008. – С. 16; День за днем // Житомирщина. – 2005. – № 137. – С. 8. 5 Всі у літечко, сюди! Червень – хлопець хоч куди! // Свобода. – 2009. – № 44. – С. 14; Прикмети місяця // Черкаський край. – 2009. – № 1. – С. 12; Народні прикмети // Житомирщина. – 2006. – № 64. – С. 10; Прикмети // Свобода. – 2005. – № 68–69. – С. 7; Натальчук А. На порозі осінь золота // Вісті Придніпров’я. – 2008. – № 61. – С. 8; Народні прикмети // Житомирщина. – 2009. – № 10. – С. 11; Домашні синоптики // Житомирщина. – 2005. – № 52. – С. 7; Куценко П. Січень – року початок, зими середина // Деснянська правда. – 2008. – № 2. – С. 10; Прикмети місяця // Галичина. – 2008. – № 70– 71. – С. 16; Липень – місяць громовий // Земля, садиба, господар. – 2005. – № 25. – С. 4; Прикмети місяця // Галичина. – 2008. – № 18–19. – С. 19. 6 Какадій О. «Якщо кінь фиркає...» // Хочу все знати. – 2005. – № 24. – С. 8; Коти – метеорологи // Галичина. – 2008. – № 10. – С. 20; Вандзеляк Г. Світ захоплення – бджоли // Свобода. – 2008. – № 53. – С. 8. 7 http://www.vashsad.ua/rus/forum/showthread. 8 http://0kk.org. 9 http://rybalka.co.ua/article.php. 10 http://20minut.ua/news. 11 http://borvisti.com.ua/index. 12 http://20minut.ua/news. 13 http://www.gismeteo.ua. 14 http://www.volyn.com.ua. 15 Лис В. Вікно відчинив, а навстріч – листя зелене... // Донеччина. – 2008. – № 6. – С. 4. 16 http://www.domivka.net/forum/showthread. 17 http://forum.lvivport.com/showthread.php. 18 http://forum.jerelo.info/viewtopic.php. 19 http://forum.lvivport.com/showthread.php. 20 http://forum.lvivport.com/showthread.php; http://www.olexandrivka.at.ua/forum; http://www. forum.poshtovh.org.ua/index.php. 21 http://novynar.com.ua/politics. 22 http://romny.info/cikavo. Валентина Новійчук листи н ата лії полонської-васи ленко до сераФими яворницької Лиcти відомого історика Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької – дружини, відданого друга й однодумця видатного українського вченого Дмитра Івановича Яворницького – збагачують нас не тільки новою інформацією про Д. Яворницького і діяльність Української Академії наук в передвоєнні роки, але й розкривають людяність, що проявляється у цих взаєминах. Ключові слова: листування, дослідження Півдня України, Н. Полонська-Василенко, С. Яворницька, Д. Явор- ницький. The letters of a well-known historian nataliia polonska-Vasylenko to Serafima yavornytska, a wife, true friend and assistant of outstanding Ukrainian scholar dmytro yavornytskyi, not only give us a new information about yavornytskyi himself and activities of pre-war Ukrainian Academy of Sciences, but also reveals a humaneness of their relations. Keywords: correspondence, study of Ukrainian South, n. polonska-Vasylenko, S. yavornytska, d. yavornytskyi. УДК 929 Полонська-Василенко+Яворницька [930.253+394.92] Увазі читачів пропонується листування Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко із Серафимою Дмитрівною Яворницькою (у ді- воцтві Бураковою) – дружиною Дмитра Івано- вича Яворницького – видатного українського історика, фольклориста, етнографа, організа- тора музейної справи в Україні. У Наукових архівних фондах рукописів та фонозаписів Ін- ституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Укра- їни (далі – НАФРФ ІМФЕ) зберігають- ся п’ять листів Н. Полонської-Василенко до 76 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 С. Яворницької (Ф. 8, колекція 2, од. зб. 80, арк. 39–45). Н. Полонська-Василенко (1884–1973) – відомий український історик, фахівець з іс- торії України, спеціалізувалася на питаннях історії Південної України XVІІІ ст. Д. Явор- ницький ставився до неї дуже тепло і називав її «запорозькою матір’ю» (відомо, що само- го Д. Яворницького називали «запорозьким батьком»). Закінчила історико-філологічне від- ділення Вищих жіночих курсів (1911). Учениця М. Довнар-Запольського. З 1916 року – ви- кладач Київського університету Святого Во- лодимира, де завідувала археологічним музеєм. Дійсний член Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва, Історично- го товариства Нестора-літописця, Таврійської ученої архівної комісії. Після революції – один з фундаторів і вчений секретар Київського археологічного інституту (1917–1924). Профе- сор Київського художнього інституту (1927), Київського університету (1940–1941), стар- ший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1940). Під час війни – директор Центрального архіву давніх актів (1942–1943). Емігрувала 1943 року. Професор і декан філо- софського факультету Українського вільного університету (1944–1966), професор Україн- ської православної академії в Мюнхені (1946). Залишила біографічні нариси про визначних українознавців і діячів культури. Про С. Яворницьку (1878–1943) – другу дружину Д. Яворницького, з якою він одружив- ся 1918 року, знаємо небагато. Відомо, що вона закінчила Києво-Подільську жіночу гімназію, педагогічні курси при Фундуклеївській жіночій гімназії (1898). Працювала в різних шкільних установах Катеринослава. З Яворницьким по- знайомилася задовго до одруження. Вона часто привозила своїх учнів до Катеринославського музею, директором якого був Д. Яворницький. Він став частим гостем у родині Буракових – Серафими Дмитрівни та її сестер Зінаїди та Варвари. Серафима Дмитрівна стала Явор- ницькому справжнім відданим другом, поміч- ницею й однодумцем; виконувала трудомістку секретарську роботу. Протягом більше 20 років створювала умови для плідної праці визначно- го вченого, а для багатьох відвідувачів їхнього гостинного дому – атмосферу доброзичливості й розуміння. С. Яворницька була наділена над- звичайними людськими якостями, що дозволя- ли їй спілкуватися як з простими людьми, так і з визначними діячами того часу. Майже в кожно- му листі до Д. Яворницького обов’язково згаду- ється Серафима Дмитрівна з найщирішими по- чуттями поваги і любові. Сам Д. Яворницький високо оцінював здібності Серафими Дмитрів- ни, вважав її обдарованою людиною, здібною до інтелектуальних занять, зокрема прекрасним стилістом (див. лист Н. Полонської-Василенко від 19.Х.1940). З Н. Полонською-Василенко родину Явор- ницьких пов’язували не тільки професіональні інтереси, а й дружні, теплі стосунки. Листуван- ня Н. Полонської-Василенко із С. Яворниць- кою тривало в досить непростий для обох родин час – з кінця 1920-х до початку 1940-х років 1. Від кінця 20-х років ХХ ст. почалися утиски української інтелігенції, «реорганізації» музе- їв та археологічних установ. Д. Яворницький перебував під пильним наглядом відповідних органів, хоча і не займався політичною діяль- ністю. У 1933 році його в образливий спосіб було знято з посади й усунуто від керівництва музеєм, що він дуже болісно пережив. У ці тяжкі для Д. Яворницького і його родини часи їх підтримували справжні друзі, серед яких була Н. Полонська-Василенко. П’ять листів (1933–1940), що зберігаються в НАФРФ ІМФЕ, Н. Полонської-Василенко до С. Яворницької – це вісім малоформатних, подвійних аркушів пожовклого паперу різних розмірів (18 × 11, 15 × 16, 14 × 18, 12 × 16, 14 × 19), заповнених друкованим на машинці текстом з обох боків. Кожний лист підписа- но автором власноруч. У кінці листа зробле- но від руки приписки з побажаннями добра, здоров’я, успіхів тощо (у публікації виділено курсивом). Як і в оригіналі, у правому верх- ньому куті проставлено дату написання листа. Розшифрування скорочень подано в квадрат- 77 розвідки та польові матеріали них дужках. Мову (російську), стиль і лексику автора у публікації збережено. 29.ХІІ-[19]33 Глубокоуважаемая и дорогая Серафима Дмитриевна. Я безконечно виновата перед Вами. Я дав- но уже получила Ваше письмо, такое сердечное и дружественное, в котором Вы описывали ход событий – и до сих пор не ответила на него, не поблагодарила за него и не выразила, как мы оба с Ник[олаем] Прок[офьевичем] 2 по- радовались хорошему исходу – в нем мы не сомневались, нужно добавить. Причина заключалась в том, что я заболе- ла гриппом в довольно сильной степени, и этот же грипп помешает мне выполнить полностью Ваше поручение, так как в ближайшие дни я не выхожу из дома. Я все же надеюсь, что кое что я узнаю и сообщу Вам. Мне очень жаль, что Вы не сооб- щили мне об этом раньше – мне кажется, что я даже спрашивала в первом письме о полу- чении жалованья? Я думаю Вы правы, приписывая это ре- организации Академии. В начале октября произошел аналогичный случай с акад. Ясно- польским 3. Он живет в Москве и за него по до- веренности получает жалованье его дочь. Ей не выдали жалованья – и мотивировали тем, что он не живет в Киеве. Я при этом присутство- вала. Она заявила бухгалтеру, что отец ее не живет в Киеве уже два года, приезжает в Киев изредка, и работает для Академии в Москве – она ссылалась на пример ряда академиков в Москве, Харькове, Днепропетровске. Бухгал- тер к кому-то ходил за указаниями – и жалова- нье выдали и выдают и в следующие получки. После того в Киеве был Яснопольский и офор- мил дело. Суть в том, что лицо, подписывающее ведомость, не знает ничего о строе Академии и о работе академиков вне Киева. К сожалению, сейчас в городе не работает много телефонов – может быть в связи с сне- гопадом – и в том числе у двух академиков, с которыми я хотела посоветоваться относи- тельно дела Дмитрия Ивановича – я надеюсь, что на этих днях я установлю с ними телефон- ную связь и тогда напишу Вам: я сама не знаю, к кому посоветовать обратиться Вам? В крайнем случае – очевидно, придется опять действовать через Харьков. С Сес- сией что-то неясно – Дмитрию Ивановичу сообщили, что она будет 10/1, а Ник[олаю] Прок[офьевичу] – что 6/1 и «остаточно». Так что даже имея деньги – страшно ехать на нее – могут еще раз отложить. Оба мы шлем Вам и Дмитрию Ивановичу наш сердечный привет и искреннее пожелание, чтобы и эта туча раcсеялась. Искренне уважающая Н. Полонская- Василенко. 7.V.-[19]40 Дорогая Серафима Дмитриевна. Ваша открытка глубоко взволновала меня Вашим горем, так понятным мне, и тронула тем, что Вы обратились именно ко мне. Мне так близки и понятны Ваши переживания. Дай Бог, чтоб ошиблись врачи – сколько лет они ошибались у нас, и сколько лет твердили мне, что нет надежды… От Мих[аила] Мих[айловича] 4 я более или менее была в курсе Ваших дел, но и он ведь не всегда проникал к Вам и не всегда знал все. Дми- трий Иванович такой изумительно крепкий че- ловек, а тут все же подходит весна. Будет же она когда нибудь? Солнышко сделает больше всех врачей. Какое счастье, что у Вас есть сестры, которые могут облегчить Вам, такой больной, уход за Дмитр[ием] Ивановичем. Этого не было у меня и мне приходилось прибегать к чужим, наемным рукам. Это так было мучительно. Мне совестно просить Вас, но была бы очень благодарна, если бы кое когда черкнули мне парочку слов о состоянии здоровья Дми- трия Ивановича, а пока крепко целую Вас, а Дмитрию Ивановичу шлю мой сердечный привет. Муж мой просит передать Вам и ему его поклон. Пишу Вам первой после тяжелой болезни, всего, всего доброго, сердечно Ваша Н. Полонская-Василенко. 78 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 14.ІХ.-[19]40 Дорогая Серафима Дмитриевна. Я только что вернулась из отпуска, из Ка- нева, и нашла Ваше письмо. Спасибо Вам за него. Никто, я думаю, не может так понимать Ваше горе, как я, так недавно (пять лет…) пережившая такое же. Читая Ваше письмо, я ярко представляла себе картину безнадежного ужаса, какое переживали Вы ночами, слыша стоны и крик страданий любимого челове- ка. Смерть неизбежна, но за что выпадают человеку еще и эти страдания? Ник[олай] Прокоф[ьевич] страдал ведь 6 лет, когда боль- ше, когда меньше, но за все эти 5 лет, за не- большими просветлениями он не мог спать но- чью от жестоких болей. Вы правы: человек живет в коллективе и па- мять его, душа его переживает тело. Такой че- ловек, как Дмитрий Иванович будет долго жить между всех нас, я боюсь сказать слово «вечно». То что сделал он для истории Южной Украины и Запорожья переживет еще много поколений. Я уверена, что и наша Академия соответствую- щим образом примет меры для увековечивания его памяти. Но, конечно, все это не уменьшит Вашего горя и не наполнит Вашу жизнь… Как живете Вы сами? Как Ваше здоровье? В какие материальные условия поставлены Вы? Что будет с материалами Дмитр[ия] Ива- новича? Вам нужно серьезно подумать о ле- чении. Сердечно предана Н. Полонская-Василенко. 19.Х.-[19]40 Дорогая Серафима Дмитриевна. Письмо Ваше глубоко взволновало и тро- нуло меня. Мне вспомнились мои собственные переживания, так близко напоминающие Ваши. Я тоже тогда искала утешение только в воспоминаниях о Ник[олае] Прок[офьевиче], разбирала его бумаги и т. д. Я написала боль- шую биографию его, которая при моей жизни, конечно, не увидит свет, но в будущем послу- жит кому-нибудь на пользу. Вы в ином поло- жении. Вы можете печатать теперь же отрывки из нее. Ваш этюд о Репине 5 чудесно написан. Вы ведь прекрасно владеете пером, и я помню, как когда-то я сказала Дмитрию Ивановичу о том, как необычно хорошо написаны Ваши письма, – он с «захопленням» сказал мне, что считает Вас «виключним» * стилистом – и он совершенно прав. В Вашем описании «Запо- рожцев» меня удивило одно: я всегда слышала, что стоящий с левой стороны, подбоченясь козак в белой шапке – сын В. В. Тарновско- го 6, тоже Вас[илий] Вас[ильевич] 7, муж зна- менитой своим процессом в Венеции Марии Ник[олаевны] Тарновской, известный в Кие- ве (и не только в Киеве) под прозвищем «Ва- сюк» – редкий красавец. Ваше положение меня изумило и возму- тило. Я вчера же звонила Конст[антину] Григ[орьевичу] Воблому 8, он говорит, что уже без конца говорил об этом в Академии. Вчера же я говорила с нашим учен[ым] се- кретарем, который обещал выяснить дело по парт[ийной] линии. Вчера я говорила с секре- тарем президии, кот[орый] тоже обещал пого- ворить. Вчера же у нас был акад. Крымский 9, только что вернувшийся в Киев – он тоже обещал поговорить с президентом, который нибудь да сделает что-либо. Я бы считала, что Вам нужно написать лично Богомоль- цу 10 и официально в президию. Я взывала к всем аргументам, которые могли бы подей- ствовать. Сегодня буду еще атаковать нашего секретаря. Относителько фольклора – я сделала, что могла: вчера видела одного из сотрудни- ков Ин[ститу]та фольклора, который обещал узнать в каком положении дело с кобзарями. Крепко Вас целую и желаю, чтоб скорее наладилась деловая часть Вашей жизни. Муж мой просит передать Вам его поклон и благо- дарит за внимание. Ваша Н. Полонская-Василенко. 11.ХI.-[19]40 Дорогая Серафима Дмитриевна. Лапки автора публікації 79 розвідки та польові матеріали Спешу поблагодарить Вас за Вашу вдох- новенную поэму, или балладу. Читая ее мне трудно было поверить, что толчком для со- здания ее послужила я с моей защитой… Да, Вы правы, дело это было для меня важное и не легкое. Легче всего было написать диссерта- цию (я действительно положила во главу угла те материалы, которые собрала в Днепропе- тровске в 1927 году, в тот приезд, когда позна- комилась с Вами и провела несколько таких приятных часов в Вашем чудном доме). Труд- нее было «провести» защиту: я ведь защищала без предварительной защиты кандидатской, нужно было получить разрешение Комите- та по делам В[ысшей] Школы, дело тянулось больше года, а тут, перед отъездом я заболела гриппом, чуть не отложила поездку и т. д. Относительно Вашего дела я говорила вче- ра с нашим ученым секретарем т. Супруненко, и сейчас – с Конст[антином] Григ[орьевичем] Воблым. Оба они, по зрелому размышлению, согласились со мною, что та комбинация, кото- рую предлагает Вам Музей, лучше всего обес- печит память Дмитрия Ивановича и Вас. Все, что связано с ним, фактически будет у Вас на глазах и при Вашей энергии Вы не дади- те его в обиду. Лучше обеспечит и Вас лично. Академия далеко, кроме того с ростом ее она все более превращается в бюрократическое учреждение, управляемое секретарями, а не академиками. Президента сейчас нет, он вер- нется в конце ноября. Без него никто не при- мет Вашего дела близко к сердцу, т. к. оста- лись в аппарате одни химики и биологи. Мой совет – не тянуть дела и принимать предложе- ния музея. Это то, о чем я столько лет мечтала для Ник[олая] Прок[офьевича], и в конце кон- цов махнула рукой. У нас была даже избрана комиссия, которая должна была по перво- му указанию Президии Академии выехать в Днепропетровск для окончания дела, но этого указания Президии не последовало, хотя про- шло уже 2,5 месяца. Мне кажется, Вы имеете полное моральное право не ожидать ее. Отно- сительно 7 я поговорю в Ин[ститу]те; в газе- тах, вероятно, не удастся напечатать ничего, т. к. даже некролог сократили до 4–5 строк, а послан был от Ин[ститу]та целый «подвал». Я читаю сейчас курс «Південна Україна» в Ун[иверсите]те, и там, во вступительной лекции много говорила о заслугах Дмитр[ия] Иван[овича] – его имя мне подсказали сразу сами студенты. Я указала, как широка и много- гранна была его деятельность, и рассказала, между прочим, и о его вкладе в картину Ре- пина, отметив, что даже в изобразительном искусстве он оставил яркий след. Относитель- но «Васюка» я передала Вам версию, которую слышала от Ник[олая] Прок[офьевича], а он был ведь очень близок к семье Тарновских – он был не только учителем единственной доче- ри, Соф[ьи] Вас[ильевны], но и частым гостем этой семьи в начале 90-х годов. Итак, в Днепропетровске водворился наш милый «Мих». Мне очень жаль, что я не встре- тилась с ним в Москве – а могла бы. Действи- тельно, «не судилось». Мы оба не подозревали друг о друге, что находимся в Москве… Крепко целую Вас, желаю Вам здоровья и бодрости. Работа для упрочения памяти Дм[итрия] Ив[ановича] должна давать Вам большое утешение: так было и со мною. Муж мой просит передать Вам его почтительный привет. Крепко целую Вас. Ваша Н. Полонская-Василенко. 1 29 листів С. Яворницької до Н. Полонської- Василенко зберігаються в Центральному держав- ному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМУ, ф. 542, оп. 1, од. зб. 264) і опубліко- вані у виданні: «Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Листи Д. І. Яворницького до діячів науки і культури». – Д.: Арт-Прес, 2005. – С. 274–300. 2 Василенко Микола Прокопович (1866–1935) – історик, правознавець, політичний і громад- ський діяч, академік. У 1920–1929 роках – голова соціально-економічного відділу УАН. 1924 року засуджений за політичну діяльність до 10 років ув’язнення, згодом амністований. З 1929 року йому заборонено займати керівні посади в УАН. Чоловік Н. Полонської-Василенко. 80 ISSN 01306936 НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010 3 Яснопольський Леонід Миколайович (1873– 1957). Академік (1925). Економіст. Народився в Києві. Закінчив Петербурзький університет (1895). У 1902–1910 роках викладав у Харківсько- му і Київському університетах, Петербурзькому політехнічному інституті. З 1910 року – профе- сор Київського університету. Упродовж 1926– 1930 років очолював постійну комісію АН УРСР з вивчення продуктивних сил України. У 1937 році став жертвою політичних репресіій. З 1943 року працював в Інституті економіки УРСР. 4 Могилянський Михайло Михайлович (1873– 1944) – український літературний критик, пу- бліцист, літературознавець, співробітник ВУАН, керівник комісії зі складання «Біографічного словника українських діячів». Репресований 1933 року із забороною жити в Києві. Деякий час про- живав у Дніпропетровську. 5 Рєпін Ілля Юхимович (1844–1930) – видатний російський живописець. Життя і творчість тісно пов’язані з Україною. Підтримував дружні сто- сунки з Д. Яворницьким. Наслідком цієї дружби стала картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Д. Яворницький позував йому в образі козака-писаря. 6 Тарновський Василь Васильович (1837– 1899) – належав до відомого роду українських по- міщиків, власників земель у Чернігівській, Пол- тавській, Київській губ., що походили з козацької старшини. – Український меценат, колекціонер, власник маєтку в Качанівці Чернігівської губ., де було влаштовано музей старожитностей, який згодом став загальнодоступним Чернігівським музеєм старожитностей. І. Рєпін у Качанівці зі- брав матеріал для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», одним із персонажів якої був син В. В. Тарновського – теж В. В. Тар- новський, на прізвисько «Васюк». В одному з лис- тів Н. Полонська-Василенко пише: «Гірша спра- ва з сином, “Васюком”. Він якось зник з Києва, і Ник. Прок. не знає нічого про нього. Не знаю й я» (див.: Лист № 541а Н. Д. Полонської-Василенко від 27.01.1935 року // Епістолярна спадщина ака- деміка Д. І. Яворницького. Випуск І. Листи вче- них до Д. І. Яворницького. – Д.: Гамалія. – 1997. – С. 432). 7 Тарновський Василь Васильович (Васюк) – син В. В. Тарновського. 8 Воблий Костянтин Григорович (1876–1947) – економіст, статистик, економгеограф. Акаде- мік (1919). Закінчив Київську духовну академію (1900), юридичний факультет Варшавського уні- верситету (1904). Професор Київського універ- ситету (1911), директор Київського комерційного інституту (1917–1919), директор Інституту еконо- міки АН УРСР (1942–1947). 9 Кримський Агатангел Юхимович (1871– 1942) – видатний український учений, орієнталіст, славіст, історик української мови і літератури, дослідник фольклору, перекладач, письменник, поліглот. Академік АН України (1918). Закінчив Московський університет (1898). Один з органі- заторів УАН у Києві та її незмінний секретар у 1918–1928 роках. Голова історико-філологічного відділу УАН, директор Інституту української мови (1922–1929). 10 Богомолець Олександр Олександрович (1881–1946) – видатний український патофізіолог, державний і громадський діяч. Народився в Києві. Закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі (1906). З 1909 року приват- доцент Новоросійського університету. Профе- сор Саратовського (1911–1925) і Московського університетів (1925–1931). Академік АН УРСР з 1929 року, Президент Української академії наук з 1930 року.

Листи Наталії Полонської-Василенко до Серафими Яворницької

Institution

Ähnliche Einträge