Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області
Статтю присвячено позаобрядовим ліричним пісням одного із сіл Правобережної Наддніпрянщини (с. Семигір’я Світловодського р-ну Кіровоградської обл.). На прикладі пісенного репертуару трьох виконавиць літнього віку розглянуто особливості їхньої співочої манери та музичної стилістики ліричних пісень. Ц...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37948 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області / А. Філатова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 89-99. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37948 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379482012-10-27T12:07:24Z Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області Філатова, А. Трибуна молодого дослідника Статтю присвячено позаобрядовим ліричним пісням одного із сіл Правобережної Наддніпрянщини (с. Семигір’я Світловодського р-ну Кіровоградської обл.). На прикладі пісенного репертуару трьох виконавиць літнього віку розглянуто особливості їхньої співочої манери та музичної стилістики ліричних пісень. Це дозволило виявити різні комплекси структурно-стилістичних ознак, складність і неоднозначність кожного зі структурних рівнів пісенного матеріалу. Багатство музичних форм, оригінальність виконавських утілень яскраво репрезентують культуру традиційного співу с. Семигір’я та відзначають її музично-стильову єдність. Статья посвящена необрядным лирическим песням одного из сёл Правобережного Поднепровья (с. Семигорье Светловодского р-на Кировоградской обл.). На примере песенного репертуара трёх исполнительниц пожилого возраста рассматриваются особенности их певческой манеры и музыкальной стилистики лирических песен. Это позволило выявить различные комплексы структурно-стилистических признаков, сложность и неоднозначность каждого из структурных уровней песенного материала. Разнообразие музыкальных форм и оригинальность исполнительских воплощений ярко представляют культуру традиционного пения с. Семигорье и обозначают ее музыкально-стилевое единство. The article is devoted to the non-ritual lyric songs of one of the D nieper Right-Bank Ukraine villages. Based on the song repertoir of the three aged female performers there is a consideration of the features of singing manner and musical style of their lyric songs. This allowed the author to elucidate the different complexes of structural and stylistic signs, complicacy and ambiguity of each song’s structural level. The variety of musical forms and originality of performer’s embodiments strikingly represent the Semyhirya village traditional singing culture and mark the culture’s musical and stylistic unity. 2010 Article Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області / А. Філатова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 89-99. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37948 398.838(477.65) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника |
| spellingShingle |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Філатова, А. Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області Народна творчість та етнографія |
| description |
Статтю присвячено позаобрядовим ліричним пісням одного із сіл Правобережної Наддніпрянщини (с. Семигір’я Світловодського р-ну Кіровоградської обл.). На прикладі пісенного репертуару трьох виконавиць літнього віку розглянуто особливості їхньої співочої манери та музичної стилістики ліричних пісень. Це дозволило виявити різні комплекси структурно-стилістичних ознак, складність і неоднозначність кожного зі структурних рівнів пісенного матеріалу. Багатство музичних форм, оригінальність виконавських утілень яскраво репрезентують культуру традиційного співу с. Семигір’я та відзначають її музично-стильову єдність. |
| format |
Article |
| author |
Філатова, А. |
| author_facet |
Філатова, А. |
| author_sort |
Філатова, А. |
| title |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області |
| title_short |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області |
| title_full |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області |
| title_fullStr |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області |
| title_full_unstemmed |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області |
| title_sort |
пісенна лірика села семигір’я світловодського району кіровоградської області |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Трибуна молодого дослідника |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37948 |
| citation_txt |
Пісенна лірика села Семигір’я Світловодського району Кіровоградської області / А. Філатова // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 89-99. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT fílatovaa písennalírikaselasemigírâsvítlovodsʹkogorajonukírovogradsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-03T19:46:58Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:46:58Z |
| _version_ |
1836656381488267264 |
| fulltext |
89
Трибуна молодого дослідника
пісенн а лірик а се л а семигір’я
світловодського ра йон У к іровогра дської
об л асті
Анастасія філатова
Статтю присвячено позаобрядовим ліричним пісням одного із сіл Правобережної Наддніпрянщини
(с. Семигір’я Світловодського р-ну Кіровоградської обл.). На прикладі пісенного репертуару трьох виконавиць
літнього віку розглянуто особливості їхньої співочої манери та музичної стилістики ліричних пісень. Це дозволи-
ло виявити різні комплекси структурно-стилістичних ознак, складність і неоднозначність кожного зі структурних
рівнів пісенного матеріалу. Багатство музичних форм, оригінальність виконавських утілень яскраво репрезенту-
ють культуру традиційного співу с. Семигір’я та відзначають її музично-стильову єдність.
Ключові слова: Правобережна Наддніпрянщина, регіональна традиція, лірична пісня, виконавська манера,
музична стилістика.
The article is devoted to the non-ritual lyric songs of one of the dnieper Right-Bank Ukraine villages. Based on the song repertoir
of the three aged female performers there is a consideration of the features of singing manner and musical style of their lyric songs.
This allowed the author to elucidate the different complexes of structural and stylistic signs, complicacy and ambiguity of each song’s
structural level. The variety of musical forms and originality of performer’s embodiments strikingly represent the Semyhirya village
traditional singing culture and mark the culture’s musical and stylistic unity.
Keywords: dnieper Right-Bank Ukraine, regional tradition, lyric song, performer’s manner, musical style.
Одним з актуальних напрямів сучасної
української етномузикології є регіональні й ло-
кальні дослідження народної музики. Опис та
аналіз різних регіональних традицій, місцевих
пісенних стилів українського фольклору дають
можливість виявити їхні своєрідні оригіналь-
ні риси. Матеріали кожної фольклористичної
експедиції щоразу дозволяють відкрити нові,
невідомі деталі в пізнанні народного музично-
го мистецтва.
Неабиякий і цілком закономірний інтерес
до обрядового фольклору, який останнім часом
є темою переважної більшості досліджень,
дещо витіснив з поля зору жанр «звичайних»
(позаобрядових) пісень. Здавалося б, із їхнім
записом ще можна зачекати, а дорогоцінний
час витратити на фіксацію архаїчного шару
фольклору. Але виявилося, що якісна пісенна
лірика зникає з ужитку так само стрімко, як і
обряд.
УДК 398.838(477.65)
3. Квитка К. Песни украинских зимних
обрядовых празднеств. – М.: Советский компози-
тор, 1971. – Т 1. – 154 с. – С. 103.
4. Клименко І. Зимові мелоареали південної
Пінщини в системі поліської мелоареалогії // Ет-
нокультурна спадщина Полісся. – Рівне: Перспек-
тива, 2005. – 37 с. – С. 27.
5. Рибак Ю. Мелотипи зимових обрядів
Верхньоприп’ятської низовини // Етнокультурна
спадщина Полісся. – Рівне: Перспектива, 2005. –
27 с. – С. 6.
6. Сопілка Т. Щедрівки у пісенній традиції Полтав-
щини (за матеріалами експедицій 1986–2000 рр.) // Про-
блеми етномузикології. – К., 2004. – Вип. 2. – 255 с.
1 Линева Е. Опыт записи фонографом украинскихъ
народныхъ песенъ. Изъ музыкально-этнографической
поездки въ Полтавскую губ., въ 1903 г. – М., 1905.
2 Відомо, що Є. Линьова опублікувала лише
невелику частину своїх експедиційних матеріа-
лів. Імовірно, решта зберігається у фонограмар-
хіві Пушкінського Дому (Санкт-Петербург) у ви-
гляді металевих матриць.
3 Така форма виникає завдяки мелодичній орга-
нізації. Мелодія першого коліна має направленість
на продовження, що підкреслює висхідна інтона-
ція. Відповідно в другому коліні наявний проти-
лежний мелодичний рух і кадансування в голо-
вний опорний тон.
90
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Запропоновану статтю присвячено пісен-
ній ліриці села Семигір’я Світловодського
району Кіровоградської області. Збирацьку
роботу в селах Світловодського району роз-
почала у 2000 році група фольклористів, до
складу якої, крім автора статті, входили ви-
пускники Київського національного універ-
ситету культури і мистецтв С. Постольніков
та І. Барамба, викладачі Кіровоградського
музичного училища О. та Н. Терещенки.
У період із 7 квітня 2000 року по 1 липня
2001 року було досліджено пісенну культуру
шести сіл (Григорівка, Кобзарівка, Калан-
таїв, Семигір’я, Глинськ, Федірки) Світло-
водського району, серед яких нашу увагу
привернуло унікальне село Семигір’я. Ціка-
ва історія, самобутній пісенний репертуар,
майстерні виконавці – усе це спонукало за-
писувачів відвідати село декілька разів. Ре-
зультатом пошукової роботи в цьому селі
(було опитано одинадцять місцевих жите-
лів) стали двадцять два фольклорні сеанси 1,
12-годинний аудіозапис (музичні зразки та
етнографічна інформація). Загальна кіль-
кість зафіксованого музично-етнографічного
матеріалу становить понад триста одиниць
інформації.
Досвід фольклористичних експедицій, за-
писи музичного фольклору в окресленому
регіоні, здійснені впродовж останніх років,
засвідчують, що з-поміж різноманітних пі-
сенних жанрів (колядок, щедрівок, веснянок,
весільних пісень тощо) одним з найрозпо-
всюдженіших і чи не найкраще збережених
є жанр ліричної пісні. Тут Семигір’я не стало
виключенням. Традиційний ліричний репер-
туар з розвиненим підголосковим стилем став
домінуючим матеріалом серед наших записів.
Проте давня лірика – гуртова, багатоголос-
на – «доживає» в пам’яті лише поодиноких
інформантів. Ідеться про сольне виконання
гуртових пісень (вимушений одиночний спів)
або виконання пісень сольної традиції. У селі
немає колективу, який би репрезентував гур-
товий спів цієї місцевості, хоча існують окремі
виконавці, дуети, тріо, що дає можливість
скласти уявлення про локальний репертуар
та стан збереженості колись багатої, тема-
тично розмаїтої, стилістично монолітної (за
деякими винятками) і цікавої наддніпрянської
традиції.
У ході роботи члени експедиції широко
застосовували метод повторного запису тих
самих пісень від різних виконавців, що дало
змогу простежити деталі виконавських вер-
сій, а загалом – феномен парадигми як ва-
ріантної розгалуженості пісні в її побутовому
поширенні. Серед пісень ліричного жанру це
близько вісімдесяти різних пісенних сюжетів
загалом у ста двадцяти двох варіантах.
Щоб хоч трохи компенсувати втрачену ма-
неру багатоголосного співу, збирачі здійснили
спробу комбінованого запису 2. Звісно, його
якість не була високою, а повнота і достовір-
ність фактури може викликати сумнів. Дока-
зом наукової цінності такого методу є записи
тих самих пісень від ансамблю трьох жінок.
Виконавські варіанти в обох випадках зде-
більшого збігаються. Отримані в такий спосіб
зразки багатоголосної фактури змогли допов-
нити нечисленні записи натурального багато-
голосся від родинних дуетів і тріо.
Авторці статті (у складі вищезазначеної
групи фольклористів) пощастило здійснити
записи від трьох виконавиць літнього віку. Це
яскраві носії культури традиційного співу села,
які найповніше представили пісенний репертуар
Семигір’я, – Залюбовська Одарка Макарівна
(1906–2001), Залюбовська Федорка Григо-
рівна (1923 р. н.), Залюбовська Галина Ні-
стратівна (1932 р. н.).
На момент запису Одарці Макарівні було
94 роки, і вона мешкала в інтернаті для літніх
людей у с. Глинськ (8 км від Семигір’я), бо
дітей не мала, хоча все своє життя прожила
в Семигір’ї. За словами мешканців села, це
була одна з найкращих виконавиць. Колись
гарно співала зі своїм чоловіком, а потрапив-
ши до Глинська вже в літньому віці, часто
співала сама. Незважаючи на вік, викона-
виця згадала дуже багато пісень, пам’ятала
майже всі слова. Пісні звучали без перерви,
91
Трибуна молодого дослідника
на одному диханні, ніби Одарка Макарівна
чекала на нас і боялася не встигнути проспі-
вати всі пісні, які знала. Після закінчення
однієї з пісень вона так і сказала: «Ма’ть
[Мабуть. – А. Ф.] не встигну». Як най-
старша з-поміж інших, що народилася на
початку ХХ ст., співачка продемонструвала
найбільш «класичний» репертуар і стиль пі-
сенної лірики, успадковані з ХІХ ст. З обря-
дових пісень у репертуарі Одарки Макарівни
були колядки, ігрові веснянки, весільні. Але
більшість пісень представлено сферою ліри-
ки. Не останнє місце належить пісням чоло-
вічого середовища – чумацьким, козацьким,
некрутським, солдатським, тюремним, що
засвідчує питому вагу чоловічого співу в ми-
нулому, особливо, якщо врахувати буремні
історичні події на землях Наддніпрянщини
(«А ярма тріщать, гей та воли ревуть», «Гей!
Косарики сіно ж косять», «А летів пуга та
вилетів пуга», «Забілєлі сніжки, ай забілєлі
бєлі», «А Дунай-рєчка, й братця, не широка»,
«Ой казали вражі люди» та ін.). Згодом ця
група пісень увійшла до жіночого репертуару.
Усі виконавиці засвідчують мішаний склад
побутових гуртів у минулому: жінки й чоло-
віки співали разом. У співі Одарки чується
колись сильний, яскравий голос. За словами
її молодшої односельчанки Федорки, голос
Одарочки був «не такий, шо дзеленчить
отам десь, а такий сильний». Під час співу
чоловічих пісень Одарка виразно наслідува-
ла виконавські риси саме чоловічого співу, що
можна встановити при зіставленні виконання
цієї інформантки та місцевого співака За-
любовського Івана Васильовича (1931 р. н.).
Це активна подача звука, виразні вигуки-
вставки «гей», «ой», яких більше, ніж у співі
молодших виконавиць, а також інтенсивна
вокалізація приголосних. Помічено також,
що ритміка зачинів і катенів у її співі більше
тяжіє до рубато порівняно із заспівами ана-
логічних пісень у двох інших виконавиць, які
вже частково втратили деякі особливості ви-
конавської манери і значною мірою «вирівня-
ли» ритм. Зауважимо і наявність у її піснях
одноопорних ладів. Від Одарки було записа-
но декілька пісень у форматі комбінованого
запису. Але ця спроба від початку не дуже
вдалася. Серед вдалих зразків повноцінного
двоголосся – пісня «Ой брови чорні, ай а очи
ці карі».
Федорка Григорівна Залюбовська зараз
ні з ким не співає, але пам’ятає, як раніше
гарно співали і жінки, і чоловіки. Її родина
була співуча. Любить Федорка згадувати
діда Демида Леонтійовича Залюбовського,
який «витягував» так, «шо куда той женщі-
нє, так він вмів отам переливи, так ними
заводе». Найбільш широко представлено у
співі цієї виконавиці ліричні пісні «з гегекан-
нями, переливами», балади, строкові та пісні
суто чоловічі. З-поміж обрядових пісень тра-
пляються колядки, ігрові веснянки, весіль-
ні. Знає також чимало примовок, приказок.
Узагалі вона виявилася цікавою співрозмов-
ницею, яка надала чимало цінної інформації
про побутування та манеру місцевого співу.
Під час першої експедиції в село Федорка
Григорівна співала з двома молодшими жін-
ками, і було помітно, як відрізняється ця ви-
конавиця від інших своєю манерою говорити,
співати, здатністю тримати гурт. Проте під
час другої експедиції сталося так, що співала
вона одна. Але неповнота фактури не при-
звела до збідненості співу. З’ясувалося, що
виконавиця досконало знає і може заспіва-
ти окремо всі партії відомих їй гуртових пі-
сень. Тому шляхом комбінованого запису ми
отримали від однієї інформантки триголосну,
а подекуди й чотириголосну фактуру старо-
давніх пісень, яку вже не почуєш в сучасному
гуртовому співі («Їхали чумаки з України»,
«Дунай-рєчка, ой братця, не широка», «Ой
сів козак на могилі та й вітру й питає», «Да
із-за гори ай чорна хмара встала», «Ой ідуть
хмари та й з Полтави», «Ох я ж по клад-
вищі й гуляла»). Про своє виконавство вона
розповідає так: «А ше підгремлять і зачи-
нать пісні – зачинаю я і громким голосом,
а тягти не могу... [після простуди переста-
ла тягти. – А. Ф.]. А мужикам я тягла до-
92
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
бре, мені було легко співать, як мужчини, я
мощно співала, здорово». Її техніка насиче-
на вишуканою орнаментикою, якою співачка
прикрашає всі голосові лінії пісні.
Виконавиця Залюбовська Галина Ністра-
тівна співає не тільки сама, але й зі своїм чо-
ловіком – Залюбовським Іваном Васильови-
чем. Від неї було записано більшість балад,
ліричні пісні як із чоловічого, так і з жіночо-
го репертуару, колискові. Обрядові пісні за-
лишилися поза її пісенним досвідом. Маючи
високий, легкий, «летючий» голос, Галина
Ністратівна, на відміну від зазначених вище
виконавиць, про спів каже так: «Громко ти
не виведеш, [від пісні залежить. – А. Ф.],
це тікі тоненько виводиться, ті ж громко
співають, а та ж тоненько тягне». Май-
же кожний протяжний звук, особливо яким
закінчується певна композиційна структу-
ра, виконавиця підкреслює динамікою: від
тихого звучання до більш гучного. Як емо-
ційна, вразлива людина, Галина Ністратівна
щоразу переживає пісню, іноді припиняючи
спів сльозами («жалкá пісня»). Її спів, на
перший погляд, справляє враження рівно-
го, метрично врівноваженого, у якому мен-
ше орнаментальних прикрас, але вже перші
спроби нотації засвідчили, якою непростою,
ритмічно вишуканою є насправді її виконав-
ська манера.
На жаль, від подружнього дуету не вда-
лося записати повною мірою ті пісні, які
Галина Ністратівна співала соло. Це по-
яснюється тим, що Іван Васильович не до-
статньо добре знає старі пісні, а може тіль-
ки підспівувати «навмання». І тут ми знову
звернулися до комбінованого запису. Від
виконавиці вдалося в такий спосіб записа-
ти «двоголосся» («Чорноморець, мамінь-
ко, чорноморець», «Тихо, тихо ж на вулиці
буде», «Ой коли б той вечір та й повечеріло»,
«Ой ходив донець сім год по Дону»). Також
виявилося, що в її репертуарі є пісні, яких
співають тільки сольно («Мате сина колиха-
ла», «Ой сяду я край віконця», «Напалю я
нову хату сирими дровами», «Марусина по
бережку ходе»), до того ж деякі пісні мають
одну й ту саму мелодію.
Ліричні пісні села Семигір’я ми умовно поді-
лили на пісні чоловічого і жіночого репертуару.
Групу чоловічих пісень становлять чумацькі (6;
10) 3, козацькі (6; 9) 4, некрутські (рекрутські)
(6; 7), солдатські (5; 5), тюремні (2; 3), балади
(1; 3), чоловіча лірика 5 (2; 4). До жіночих пісень
відносяться пісні дошлюбного періоду, включ-
но зі строковими (23; 40), родинно-побутові
(16; 21), балади (14; 19). Різноманітний за те-
матикою ліричний репертуар Семигір’я відзна-
чається музично-стильовою єдністю. Це під-
тверджує система звуковисотної організації,
яка дозволяє простежити досить чітку ладоме-
лодичну типологію пісень. Мелодичні варіанти
в окремих строфах майже не впливають на на-
лежність пісні до певного типу.
Інша річ – складочислова, ритмічна та ча-
сова організація мелорядків, з якою всі три
співачки поводилися досить вільно, хоча в
більшості випадків цілком можливо встано-
вити вихідний складоритмічний і структурний
тип – інваріантну модель пісні. Таким чином,
можна стверджувати, що у сфері пісенної лі-
рики простежується характерна взаємодія ка-
нонічних основ і активного творчого начала,
яке спостерігаємо у варіюванні від строфи до
строфи на різних рівнях організації: ритмічної,
звуковисотної, а також у коливанні темпу.
Для ілюстрації подаємо п’ять ліричних пі-
сень Семигір’я, які, на наш погляд, є найбільш
показові для позаобрядової лірики села. Це
чумацька «Їхали чумаки з України» (№ 1),
козацька «А Дунай-рєчка, й братця, не ши-
рока» (№ 2), солдатська «Да із-за гори ай
чорна хмара встала» (№ 3), родинно-побутові
«Ой ідуть хмари та й з Полтави» (№ 4) та
«Брови чорні, ай а очі ці карі ж» (№ 5). Крім
того, подаємо варіанти пісень № 1 та № 4
(відповідно № 1а та № 4а) у комбінованому
запису. Транскрипція кожної пісні дозволяє
простежити численні варіантні видозміни від
строфи до строфи.
93
Трибуна молодого дослідника
Розглянемо деякі особливості будови лі-
ричної пісні, які визначають її музичну стиліс-
тику.
Здебільшого ліричні пісні побудовано за
принципом народної силабіки. Вірш і вод-
ночас мелорядок поділяються на силабічні
групи (коліна, сегменти), розділені цезура-
ми, які й становлять логічну підставу для
тактування.
Двосегментний вірш представлено такими
складочисловими формами: 4+4, 4+6, 6+6,
5+5, 4+3 (основні типи), трапляються також
6+4, 6+5, 5+4, 5+7, 7+4. У трисегментно-
му вірші переважають 14-складові (4+4+6)
структури коломийкового типу та 4+4+5. Ре-
шту форм утворюють похідні від цих основ-
них типів структури, як-от: 4+4+7, 4+6+5 та
багато їхніх різновидів. Розширення складо-
вого інваріанта здійснюється як за допомогою
вставних сполучників, так і внаслідок емоцій-
ної конкретизації поетичних образів шляхом
вигуків, зміни форми іменників, прикметни-
ків.
Структура пісень найчастіше дворядко-
ва – як ізоритмічної, так і гетероритмічної
будови. Є трирядкові структури, а також
однорядкова форма з катеном. Щодо пере-
хідних, або контамінованих, форм, то тут не
може бути впевненості в тому, що такий різ-
новид структури є взагалі характерний для
цих пісень. Видозміни структурного типу,
наприклад перехід від трирядкової до дво-
або й однорядкової організації, засвідчують,
найімовірніше, виконавську «сваволю», а ніж
родову ознаку пісні.
Виконавці довільно поводяться з пісенними
моделями, що ускладнює класифікацію рит-
мічних структур. Це особливість сольної ліри-
ки в її різноманітних виконавських версіях. На
цьому рівні ми стикаємося з феноменом про-
тяжності. Його ознакою є збільшення трива-
лості складонот відповідно до часових масш-
табів другого мелорядка, інколи дуже значне.
Прикладом може бути чумацька пісня № 1
«Їхали чумаки з України». Чотири сегменти
її дворядкової строфи мають таке масштабне
співвідношення в метричних одиницях :
Як бачимо, співвідношення долей у двох
рядках виявилось у співачки напрочуд пропор-
ційним (подвійна масштабна прогресія).
Прикметою протяжності є також обри-
вання (переривання) і подальше відновлення
цілого слова, описані І. Земцовським у праці
«Русская протяжная песня» 6 під терміном
«словообрыв» (№ 2 «Дунай-рєчка, ой братця,
не широка»).
Ліричні пісні Семигір’я здебільшого нале-
жать до розвинених діатонічних систем. Зву-
ковий обсяг ладів сягає від септими до октави
і навіть більше. Винятком є питомі солоспі-
ви – жіночі строкові пісні та пісні про жіно-
чу долю кварто-квінтового амбітуса – одно-
опорні та двоопорні G–fII (субсекунда) (№ 5
«Брови чорні, ай а очі ці карі ж»). З-поміж
різноманітних функцій опорного тону (опо-
ри побічні, композиційні, ритмічні, емфатичні
та ін.) для систематизації ладових типів ви-
користовуємо феномен протиставної опори,
що опосередковує явище ладової змінності.
Остання впливає на внутрішню динаміку
ладу, сприяє процесуальній цілісності ладо-
мелодичного розвитку, що стає важливим
чинником пісенної лірики.
На відміну від побічної опори, яка цілковито
підпорядковується головній, протиставна опора
є центром відносно самостійної субсистеми з на-
лежними їй звуками. Найпоширенішими порти-
ставними опорами є fII, b, с, розташування
яких у композиції наспівів може бути різне.
У такий спосіб розрізняємо одноопорні ладові
системи – без вираженої протиставної опори
(№ 2 «А Дунай-рєчка, й братця, не широка»,
№ 3 «Да із-за гори ай чорна хмара встала»,
№ 4 «Ой ідуть хмари та й з Полтави»), дво-
опорні – G–fII (№ 5 «Брови чорні, ай а очі ці
карі ж»), триопорні – G–b–fII (№ 1 «Їхали
чумаки з України»).
Система мелодичних варіантів у піснях ха-
рактеризується наявністю замінних тонів та
зворотів у мелодичній формулі. Основним за-
мінним тоном у варіантах є так званий «терці-
94
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
євий двійник», який не суперечить гармонічній
вертикалі багатоголосся.
Ліричні пісні Семигір’я багаті на мелодичні
розспіви, випадки розвиненої вокалізації тра-
пляються здебільшого в кадансах. Найбільш
індивідуалізованими та мелодично розвинени-
ми є сольні заспіви. Іноді логіка мелодичного
фразування суперечить синтаксичній будо-
ві вірша. Звідси «алогічні» дихальні цезури
(віддихи), що порушують цілісність пісенного
коліна чи навіть слова. Однаскладові вигуки,
сполучники, частки, займенники приєдну-
ються до повнозначних слів – кожен має свій
мелодичний (короткий) комплекс. Характер
розспівів є однією з найбільш важливих скла-
дових локального пісенного стилю.
У багатоголосній фактурі ліричних пі-
сень розрізняють два основні пласти: ба-
сова (нижня) партія, яка співається гуртом
або соло, і верхня партія. Якщо «бас» ве-
дуть декілька виконавців або пісню запи-
сано в умовах комбінованого запису, то він
часом розгалужується на мелодичні варі-
анти, створюючи фрагменти дво-, три- або
чотириголосся. Усі розгалуження в нижній
партії, її варіювання й орнаментальні роз-
співи здійснюються, як правило, у діапазоні
сексти, іноді – септими. Діапазон підголос-
ка вужчий – у межах кварти або квінти.
Таким чином, ліричні пісні с. Семигір’я
виявляють різні комплекси структурно-
стилістичних ознак, відзначаються багатством
музичних форм, оригінальністю виконавських
утілень та відповідають особливостям наддні-
прянської пісенної традиції.
Здатність не підлягати жорстким вимогам
канонічного ритуалу є однією з рис пісенної
лірики Середньої Наддніпрянщини. В умо-
вах протяжного стилю це створює переду-
мови для багатоваріантності, рівноправного
співіснування версій, локалізація яких обме-
жена навіть рамками пісенної культури одно-
го села.
На жаль, динаміка фольклорної традиції
не сприяє дослідницькій діяльності. Функ-
ціонування позаобрядової багатоголосної пі-
сенності Середньої Наддніпрянщини дедалі
більше переходить до «пасивної пам’яті» по-
одиноких виконавців. Хоча, як засвідчує
досвід, навіть спілкування з одним інфор-
матором може заповнити багато прогалин
у знаннях про невичерпні скарби протяжної
ліричної пісні.
Запропонований невеликий огляд локаль-
ного стилю пісенної лірики на Кіровоградщи-
ні в подальшому стане основою для серйоз-
них досліджень, які лише започатковано в цій
статті.
1. Грица С. Функціональний багаторівневий аналіз
народної творчості // Грица С. Фольклор у просторі
та часі. – Т., 2000. – С. 52–60.
2. Мурзина О. Сольна лірика Лівобережної
Наддніпрянщини: питання методики аналізу //
Проблеми етномузикології. – К., 2004. – Вип. 2. –
С. 210–239.
3. Іваницький А. Українська музична фольклорис-
тика (методологія і методика): Нав. посіб. –
К., 1997. – 392 с.
4. Ященко Л. Українське народне багатоголосся. –
К., 1962. – 235 с.
1 Враховуємо сеанси тільки з місцевими
жителями.
2 Він полягав у тому, що від однієї співачки
спочатку записували сольну партію. Потім під
час звучання цього магнітофонного запису
інформантка виконувала іншу партію. Цей
«дует» записував другий магнітофон. Далі
на утворений «дует» накладався третій голос
(бас). Такі записи ми проводили з трьома
виконавицями, дві з яких вдало виконали наші
прохання співати по черзі всі партії в супроводі
включеного магнітофона.
3 Перша цифра в дужках означає кількість пісенних
сюжетів, друга – кількість виконавських версій.
4 Слід зазначити, що в ході побутування пісня
від однієї соціальної групи іноді переходить до
іншої (або приписується іншій). У жіночому
співі немає диференціації персонажів: «Заболєло
тєло козацькоє / чумацькоє / солдатськоє бєло».
У Семигір’ї старовинна козацька пісня «Забіліли
сніжки» побутує як солдатська.
5 Так умовно називаємо групу чоловічих пісень,
у яких переважають особистісні мотиви.
6 Земцовский И. Русская протяжная песня. Опыт
исследования. – Ленинград, 1967. – С. 65–71.
95
Трибуна молодого дослідника
№ 1 Залюбовська Федорка Григорівна, 1923 р. н., Дядюра Клава Тимофіївна, 1928 р. н.
№ 1 а Залюбовська Федорка Григорівна, 1923 р. н. (комбінований запис)
1. Їхали чумаки з України,
Ой стали волів да пасти ой да край долини.
2. Край долини,
Ой викресали да вогню ой да з рогожини.
3. З рогожини,
Ой розпустили да пужар ой да й по долині.
4. Пужар по долині,
Соловейкових діток ой да попалили.
5. Соловейко літає та все плаче,
Ой що він своїх да діточок ой да й не побаче.
6. Полетів соловейко до зозулі:
– Ой сестрице-зозуле, ой пропав же я.
7. Ратуй мене,
Ой пропали мої дітки пропаду і я.
8. – Чи я ж тобі, братіку, не казала *,
Не мости ж ти гніздечка край лужечка.
А мости ж ти гніздечко у лісочку,
На високому дереві на дубочку.
Ніхто на те дерево не полізе,
Ніхто твоїх діток не поріже.
Ніхто того дерева не зламає,
Ніхто твоїх діток не займає.
Буде буйний вітер повівати,
Буде твоїх діток колихати.
* Далі текст переказаний словами.
додаток до статті А. філатової «Пісенна лірика села семигір’я світловодського району
Кіровоградської області»
96
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
1. А Дунай-рєчка й братця неширока про-
тіка... протікала бистра.
2. Протікала бистра...
Ой да шо на етой да над бистрой да рікою
стояв сад, стояв сад зільоний.
3. Ох да шо в етом а в зільоном ж садочку
виростало, виростало древо.
4. Гей, виростало древо...
Ой да ж то не древо ж й бірьозушка да
бєла, берьоза, бірьозушка ж бєла.
5. Ох да шо на етой да й на бєлой ж бірьозі
сидєл птиця, сидєл птиця-пава.
6. Ой да то ж не птиця, ай братця, то й не
пава, салдатська, то салдатська слава.
7. Ох да салдатушки, ай сламні реб’ятушки,
ой де ж ваші, ой де ж ваші жони?
8. Гей, ой де ж ваші жони..?
Наші жони ж й ружа заряжоні ой то наші,
ой то ж наші жони.
9. Ой да салдатушки, а сламні реб’ятушки,
ой де ж ваші, ой де ж ваші дєті?
10. Наші дєти а ружа й пасталєти ой то ж
наші, ой то ж наші дєті.
№ 2 Залюбовська Одарка Макарівна, 1906 р. н.
97
Трибуна молодого дослідника
№ 3 Залюбовська Федорка Григорівна, 1923 р. н. (комбінований запис)
1. Да із-за гори ай чорна хмара встала,
То не хмари ай молоді гусари.
2. Ай молоді гусари,
Попереду а їдуть генерали.
3. Ай да попереду а їдуть генерали,
А позаду ай б’ють у барабани.
4. Ай да й позаду ай б’ють у барабани,
Не журіться, ай молоді й гусари.
5. А як же нам, ай братця, не журиться,
Як не дали ай дома й пожениться.
6. Ай да ж молодими а в салдати забрали,
Ой забрали та й за Дунай загнали.
7. Ай за Дунай загнали,
За Дунаєм ой тяжко-важко жити.
8. Тяжко-важко жити,
Там не дають ой ні їсти й ні пити.
9. Вой да там не дають ай ні їсти, ні пити,
Заставляють ой тяжело й робити.
10. Ой тяжело робити,
Тисаками ой сиру землю рити.
11. Ой сиру землю рити,
Рити, рити ой канави й копати.
12. Ой канави копати,
Не знатиме ой ні батько й ні мати.
13. Ай ні батько, ні мати,
Тільки знатиме й дівчина що письмо получила.
98
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
№ 4 Залюбовська Федорка Григорівна, 1923 р. н.; Дядюра Клава Тимофіївна, 1928 р. н.
№ 4а Залюбовська Федорка Григорівна, 1923 р. н. (комбінований запис)
1. Ой ідуть хмари та й з Полтави та все з
хмарочками.
2. Та все з хмарочками...
Ой чужі дочки та й паняночки та все й з
парочками.
3. Та все з парочками...
А моїй доньці ж та й паняноці пароньки не має.
4. Пароньки не має...
Ай ай вирву ж я та й з рожі квітку та й пус-
тю на воду.
5. Та й пустю на воду...
Ой пливи, пливи, та й з рожі квітка, й аж
до мого й роду.
6. Ай пливла, пливла та й з рожі квітка та й
стала кружиться.
7. Та й стала кружиться...
Ой вийшла мати та й води брати та й стала
дивиться.
8. Та й стала дивиться…
Ой чого ж ти, та й з рожі квітка, на воді
сов’яла.
9. На воді сов’яла...
Ой ай чого ж ти, та й моя дочко, така стара
й стала.
10. Така стара стала...
Ой чи ти синів та й поженила, й чи дочок
давала *.
11. Синів не женила, дочок не давала
Ой того ж я, ненько, така стара стала.
* Далі текст переказаний словами.
99
Трибуна молодого дослідника
№ 5 Залюбовська Галина Ністратівна, 1932 р. н., Залюбовський Іван Васильович, 1931 р. н.
1. Брови чорні ай а очі ці карі ж
Ой пропала ж я із вами, гей, гей ж ой про-
пала ж я із вами.
2. Ой чого ж я та й з вами пропала ж
Ой що худая й слава, гей, гей ж ой що худая
слава.
3. Харош парінь ой харош не жонатий,
Ой дурак разпроклятой, гей, гей ж ой ду-
рак разпроклятой.
4. Побив дєвку а вой да побив красну ж
Ой даром понапрасну, гей, гей ж ой даром
понапрасну *.
Стидно дєвке ой да стидно красній
За ворота вийти.
Вийшла дєвка, вийшла за ворота
Луги та болота.
Вийшла дєвка, вийшла за новії
Луги зеленії.
* Далі текст переказаний словами.
Юрій Пуківський
а гра рні мотиви У ве ликодній обря довості
У к ра їнців сХ і дної бойк івщини
(к і нец ь Х і Х – серед и на Х Х ст ол іт тя)
На основі проаналізованих джерел та власних польових записів автор розглядає локальну специфіку велико-
дньої обрядовості українців Східної Бойківщини. У статті виокремлено комплекс вірувань, звичаїв та обрядів,
пов’язаних з аграрною символікою.
Ключові слова: Східна Бойківщина, Великдень, обрядовість, символіка, родючість, урожай.
Based on his own ethnographic field recordings and on the sources, the author reviews a local spicificity of the Eastern
Boikivshchyna Ukrainian Easter rites. A complex of beliefs, customs and rites that refer to the agrarian symbolism is marked in
the article.
Key words: Eastern Boikivshchyna, Easter, rites, symbolism, fertility, harvest.
УДК 398.332.12:338.431(477.83)“18/19”
У період глобалізації, що супроводжується
процесом нівеляції етнічних особливостей на-
родів, нагальною справою є вивчення глибин-
них шарів культури українського народу та її
регіональних традицій.
У комплексі традиційної культури важливе
місце посідають календарні звичаї та обряди,
які є опосередкованим свідченням нашої пра-
історії, адже в них переплелися нашаруван-
ня різних епох. Великодній цикл – важлива
|