На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа)
У статті простежено життєвий шлях і основні наукові здобутки відомого дослідника Покуття М. Паньківа. Авторка проаналізувала публікації вченого, присвячені побуту покутян і трансформації традиційної культури Прикарпаття в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Також відзначено велику роль етногра...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37951 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) / О. Дрогобицька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 110-115. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37951 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379512012-10-27T12:07:49Z На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) Дрогобицька, О. Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії У статті простежено життєвий шлях і основні наукові здобутки відомого дослідника Покуття М. Паньківа. Авторка проаналізувала публікації вченого, присвячені побуту покутян і трансформації традиційної культури Прикарпаття в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Також відзначено велику роль етнографа в розбудові мережі музейних установ на території Івано-Франківської області, організації польових досліджень, наукових конференцій тощо. В статье раскрыт жизненный путь и основные научные достижения известного исследователя Покутья М. Панькива. Автор проанализировал публикации учёного, посвященные изучению быта покутян и трансформации традиционной культуры Прикарпатья в условиях современных глобализационных процессов. Также отмечается значительная роль этнографа в развитии сети музейных учреждений на территории Ивано-Франковской области, организации полевых исследований, научных конференций и т. п. The article traces the course of life and major scientific achievements of well-known researcher of Pokuttia M. Pankiv. The author reviewed the scholar’s publications dedicated to the P okutiany’s way of life and transformation of the P rykarpattia traditional culture in contemporary globalizational processes. The article also noted the important role of M. Pankiv in building a network of museum institutions on the territory of Ivano-Frankivsk Region, organizing of field researches, scientific conferences, etc. 2010 Article На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) / О. Дрогобицька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 110-115. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37951 929 Панькто+39(477.81/.86)(092) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії |
| spellingShingle |
Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії Дрогобицька, О. На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) Народна творчість та етнографія |
| description |
У статті простежено життєвий шлях і основні наукові здобутки відомого дослідника Покуття М. Паньківа. Авторка проаналізувала публікації вченого, присвячені побуту покутян і трансформації традиційної культури Прикарпаття в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Також відзначено велику роль етнографа в розбудові мережі музейних установ на території Івано-Франківської області, організації польових досліджень, наукових конференцій тощо. |
| format |
Article |
| author |
Дрогобицька, О. |
| author_facet |
Дрогобицька, О. |
| author_sort |
Дрогобицька, О. |
| title |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) |
| title_short |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) |
| title_full |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) |
| title_fullStr |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) |
| title_full_unstemmed |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) |
| title_sort |
на сторожі традиційної культури прикарпаття (до 70-річчя від дня народження михайла паньківа) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Постаті. Конференції та наукові форуми. Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37951 |
| citation_txt |
На сторожі традиційної культури Прикарпаття (до 70-річчя від дня народження Михайла Паньківа) / О. Дрогобицька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 110-115. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT drogobicʹkao nastorožítradicíjnoíkulʹturiprikarpattâdo70ríččâvíddnânarodžennâmihajlapanʹkíva |
| first_indexed |
2025-07-03T19:47:10Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:47:10Z |
| _version_ |
1836656393771286528 |
| fulltext |
110
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
н а сторож і тра диційної к Ульт У ри
прик а рп ат тя (до 70-р іч ч я в і д д н я народ жен н я
м и х а й ла па н ьк і ва)
Оксана дрогобицька
У статті простежено життєвий шлях і основні наукові здобутки відомого дослідника Покуття М. Паньківа.
Авторка проаналізувала публікації вченого, присвячені побуту покутян і трансформації традиційної культури
Прикарпаття в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Також відзначено велику роль етнографа в розбудові
мережі музейних установ на території Івано-Франківської області, організації польових досліджень, наукових
конференцій тощо.
Ключові слова: дослідник, традиційна культура, музей, польові дослідження, Покуття, Прикарпаття.
The article traces the course of life and major scientific achievements of well-known researcher of pokuttia M. pankiv. The
author reviewed the scholar’s publications dedicated to the pokutiany’s way of life and transformation of the prykarpattia traditional
culture in contemporary globalizational processes. The article also noted the important role of M. pankiv in building a network of
museum institutions on the territory of Ivano-Frankivsk Region, organizing of field researches, scientific conferences, etc.
Keywords: researcher, traditional culture, museum, field researches, pokuttia, prykarpattia.
Сучасну українську етнологічну науку важ-
ко уявити без Михайла Ілліча Паньківа – відо-
мого дослідника Прикарпаття, музеєзнавця та
громадського діяча. Упродовж п’ятдесяти років
наполегливої праці в галузі етнографії і музеєз-
навства він зумів виховати не одне покоління
молодих вчених, прищепити їм любов до рід-
ного краю та його традицій, навчити основних
методів польової роботи тощо.
Михайло Паньків народився 9 вересня
1940 року в с. Вербівці Городенківського ра-
йону Івано-Франківської області в селянській
сім’ї. По батьковій лінії його рід веде свій по-
чаток від першого поселенця Вербівців, після
того як татари спалили село і винищили усіх
мешканців. Легенду про цей факт, який при-
падає десь на XV ст., записано в «Історії села
Вербівці» І. Григорчука 1.
Дитинство майбутнього вченого не було
безхмарне, враховуючи, що воно припало на
суворі післявоєнні роки. Однак уже тоді з ма-
миних розповідей та улюблених книжок хло-
пець увібрав безмежну любов до народних
звичаїв і традицій. Після закінчення вербі-
вецької семирічки (1953 р.) до 1956 року на-
вчався в тишківській середній школі. Село
Тишківці знаходилося на відстані 12 км від
Вербівців, тому малому Михайлові довелося
жити в гуртожитку і щосуботи пішки повер-
татися додому. Рік такого навчання коштував
150 карбованців, що лягло важким тягарем на
плечі батьків (тим більше, що в сім’ї одночасно
навчалося двоє синів – Михайло та його стар-
ший брат).
Закінчивши 10-й клас, М. Паньків ви-
рішив поступати в Снятинський культурно-
освітній технікум. Крім природного хисту до
декламування та інсценізацій, юнаком керу-
вали і суто практичні міркування: навчання
там тривало тільки півтора року, що дозволя-
ло швидко здобути фах і власні засоби для іс-
нування. Про вищу освіту простий сільський
хлопець тоді навіть і не мріяв, бо, як згадував
пізніше, «вуз для нас, випускників, був на
небесах, і ніхто навіть не пробував туди по-
ступати» 2.
Після закінчення в 1958 році технікуму
працював завідуючим вербівецьким сільським
клубом. Тоді ж М. Паньків вирішив поступати
на історичний факультет Львівського універ-
ситету. Однак ця спроба виявилася невдалою,
бо до вузу приймали абітурієнтів, які мали не
менше трьох років стажу роботи. Особливо
охоче приймали шахтарів з Донбасу.
УДК 929 Панькто+39(477.81/.86)(092)
111
Постаті. Конференції та наукові форуми. рецензії
Військову службу від листопада 1959 до
серпня 1962 року проходив у тайзі на терито-
рії сучасної Російської Федерації. Ці роки до-
слідник вважає своєю першою етнографічною
практикою, яка дала можливість спостерігати
за місцевою культурою, звичаями та поведін-
кою представників різних етнічних груп *.
Після служби в армії М. Паньків вступив
на історичний відділ історико-філологічного
факультету Івано-Франківського педагогічного
інституту. Свої незабутні роки навчання, будні
і свята, а також педагогічний колектив інститу-
ту він детально описав у спогадах під назвою
«Такими ми були» 3. Умови побуту тогочасного
студентства вдало ілюструють такі рядки з його
спогадів: «Своє навчання розпочав з одним кос-
тюмом і двома сорочками. Нас четверо старших
хлопців жили спільно за рахунок наших сти-
пендій – 22 крб за місяць. За ці гроші ми купу-
вали продукти, щоб зварити їсти, та купували
по черзі щось з одягу. З дому я привозив ще
деякі продукти, а хлопцям висилали посилки,
бо вони були з інших областей. Зате семестрові
екзамени я здав на підвищену стипендію і вже
її отримував до кінця навчання» 4.
Під час навчання викладач археології Петро
Арсенич через М. Паньківа постачав студен-
там заборонену літературу («Інтернаціоналізм
чи русифікація», «Чи був Христос?», «Історія
України» О. Барвінського та ін.). Від того часу
зберігся унікальний документ – Програма
ХІІІ Студентської наукової конференції (6–8
квітня 1964 р.). Із неї, зокрема, дізнаємося, що
в той час, коли більшість доповідачів висту-
пали про соціалістичні перетворення в селах
Прикарпаття, провідну роль КПРС та «мо-
ральний кодекс будівника комунізму», тема
доповіді студента ІІ курсу історичного відділу
М. Паньківа звучала таким чином: «Історич-
* Особливо вражали удмурти, в яких зберігся
звичай одружуватися із жінками, старшими від
чоловіків на 8–12 років. При народженні хлопця
батьки вибирали йому дружину серед дівчат-
підлітків, вона допомагала виховувати свого
майбутнього чоловіка, а після досягнення ним
вісімнадцятирічного віку виходила за нього заміж.
ні погляди Т. Г. Шевченка» 5. На наш погляд,
цей факт промовляє сам за себе.
Загалом, як стверджує сам етнограф, його
групу вважали неблагонадійною, оскільки
в ній неодноразово висловлювали критичне
ставлення до політики комуністичної партії.
Страйк студентів на третьому курсі під час
практики зі збирання льону в с. Підгірки Ка-
луського району Івано-Франківської області
викликав конфлікт із партійними чиновниками
та керівництвом навчального закладу. Коли це
питання розглядалося на ректораті, то ректор
запропонував виключити М. Паньківа як ста-
росту групи. Врятувало його тільки заступни-
цтво відомого дисидента Валентина Мороза,
який описав важкі умови праці та проживан-
ня студентів під час польових робіт. Згодом,
коли В. Мороза заарештували, ніхто із гру-
пи не захотів виступити на зборах інституту
із його засудженням. Натомість вони оголо-
сили обструкцію і перестали спілкуватися зі
студентами-істориками молодших курсів, які
виступили з критикою свого викладача 6.
Відомий ще один цікавий епізод із біографії
вченого. На останній дзвінок він одягнув ви-
шиту синіми нитками краватку, за що потра-
пив на допит до тогочасного ректора інститу-
ту на предмет благонадійності та соціального
походження. Ситуацію владнали тільки після
того, як випускник запевнив, що його батьки –
не «куркулі» чи засуджені, а селяни-бідняки
(саме так тоді писали в анкетах) 7.
Закінчивши інститут у 1966 році і отримав-
ши диплом з відзнакою, М. Паньків упродовж
року працював учителем історії чернелицької
школи Городенківського району. Увесь свій
вільний час він присвячував позакласній робо-
ті: керував кількома гуртками, організовував
старшокласників на збір фольклорних матері-
алів, їздив із концертами по селах та випускав
щотижневу сатиричну радіопередачу «Тай-
фун». Враховуючи такий досвід культурно-
освітньої діяльності та чималі організаторські
здібності, у 1967 році його запросили на робо-
ту в Івано-Франківський обком комсомолу для
роботи з молодою інтелігенцією області.
112
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Однак чиновницька, безініціативна ро-
бота не припала до душі, тому в січні 1969
року М. Паньків влаштувався в Івано-
Франківський краєзнавчий музей. Саме тут
йому вдалося найбільш повно розкрити свій
талант організатора й керівника, людини, не-
байдужої до минулого свого краю, його багатої
етнокультурної спадщини. Тут він пройшов
усі щаблі професійного зростання, перебува-
ючи спершу на посаді наукового працівника,
далі – завідуючого відділом історії, заступ-
ника директора з наукової роботи і нарешті –
директора музею (1985 р.).
Займаючи керівну посаду, М. Паньків не
покинув наукової роботи. У 1987–1989 роках
під його керівництвом археологи Б. Томенчук
та Б. Василенко провели обстеження населе-
них пунктів області, внаслідок чого виявлено
1405 археологічних пам’яток та видано «Реєстр
пам’ятників археології Івано-Франківської об-
ласті». Щороку музей організовував 30–35
виставок. Серед них: перша в Україні виставка
прикарпатських майстрів музичних інструмен-
тів (1987 р.), Імпреза-89 (Перша міжнародна
виставка образотворчого мистецтва), Етногра-
фія Марамурещини (1990 р.) тощо. Від 1991
року з ініціативи директора розпочався випуск
«Наукових записок» Івано-Франківського
краєзнавчого музею (на сьогодні вийшло у світ
уже 10 випусків).
Роки наполегливої праці на ниві етнографії
та музеєзнавства не пройшли даремно. У 1989
році в Інституті фольклору та етнографії Біло-
руської АН (м. Мінськ) М. Паньків захис-
тив кандидатську дисертацію на тему «Сім’я
і сімейний побут на Покутті (друга половина
ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.)». Науковим ке-
рівником роботи був відомий львівський ет-
нограф, доктор історичних наук, професор
Ю. Гошко.
Щоб зрозуміти, в яких умовах доводилося
тоді захищати дисертацію, необхідно наго-
лосити, що в радянські часи етнографія мала
статус маргінальної дисципліни. У цій галузі
працювали два-три десятки дослідників (пе-
реважно в Києві та Львові), які зосереджу-
валися на вивченні двох класичних напрямів:
матеріальної та духовної культури українців.
Усі теоретичні аспекти, пов’язані з проблемами
етногенезу та теорії етносу *, зосереджувалися
виключно в установах Москви та Ленінгра-
да 8. Для захисту дисертацій, які надходили
із трьох соціалістичних республік, а саме –
України, Білорусії та Молдови, діяла тільки
одна спеціалізована рада – у Мінську. Врахо-
вуючи такі обставини, М. Паньківу довелося
докласти чимало зусиль, щоб стати спеціаліс-
том у вказаній галузі.
Проголошення незалежності України і від-
криття досі заборонених дослідницьких гори-
зонтів дали новий поштовх для музейної та
наукової діяльності вченого. Під його керівни-
цтвом та за його активної участі краєзнавчий
музей організував виставку однієї картини-
діарами завдовжки 15 м з історії еміграції до
Канади під назвою «Ми – українці» Зенона
і Стефанії Погорецьких (1991 р.), першу до-
кументальну виставку, приурочену 50-річчю
УПА (1992 р.), шевченкіану Опанаса Зали-
вахи (1993 р.), виставку філателістичних та
пам’ятних видань, присвячену життю й діяль-
ності Патріарха, Кардинала Йосипа Сліпого
(із колекції доктора Романа Смика, США,
1993 р.) та виставку до 125-річчя від дня на-
родження Богдана Лепкого **. Схвальну оцін-
ку від мешканців Івано-Франківська та його
гостей отримали і подальші виставки: «Опа-
насові Заливасі – 70» (1995 р.), до 400-річчя
Берестейської унії (1996 р.), вишиваний іконо-
стас о. д-ра Д. Блажейовського (Рим, 1997 р.),
«Галичу – 1100», Голодомор-33», до 80-річчя
ЗУНР (1998 р.) тощо.
Івано-Франківським краєзнавчим музеєм
щорічно проводилися дві-три наукові конфе-
ренції та семінари з проблем археології, крає-
знавства та етнографії. До переліку таких за-
* Термін «етнологія» тоді було оголошено
буржуазним, антинародним, ворожим інтересам
світового пролетаріату, а тому його не вживали
взагалі.
** Обидві останні виставки було організовано
Клубом інтелігенції ім. Б. Лепкого під керівництвом
У. Скальської.
113
Постаті. Конференції та наукові форуми. рецензії
ходів уперше увійшли дві організовані в Укра-
їні міжнародні наукові конференції, присвячені
традиційній культурі українського міста, під
назвою «Етнокультурні процеси в україн-
ському урбанізованому середовищі» (2000,
2002 рр.).
Від вересня 2006 року М. Паньків працює
доцентом кафедри етнології та археології Ін-
ституту історії і політології Прикарпатського
національного університету ім. В. Стефани-
ка. За весь час педагогічної роботи (в тому
числі й за сумісництвом) ним розроблено 15
дисциплін, серед яких «Етнографія народів
світу», «Культура і побут населення України»,
«Етнографічне музеєзнавство, краєзнавство
і туризм», «Національні меншини України»,
«Українці у світі», «Декоративно-прикладне
мистецтво Прикарпаття», «Етнографічне до-
слідження на Прикарпатті у ХІХ – початку
ХХ ст.: джерела та історіографія», «Топонімі-
ка і мікротопоніміка Прикарпаття» та ін.
Любов до місцевих традицій, шанобливе
ставлення до пам’яток старовини відобразилися
і в навчальній роботі дослідника. Під його ке-
рівництвом студенти та аспіранти здійснюють
ґрунтовні дослідження традиційно-побутової
культури населення Прикарпаття, сучасних етно-
культурних та етносоціальних процесів у нашому
регіоні. Студенти та колеги знають М. Паньківа
як високопрофесійного викладача, який завжди
готовий надати їм кваліфіковану консультацію
чи просто дружню пораду. Він бере активну
участь у культурно-освітньому житті Інституту
історії і політології, неодноразово організовуючи
різноманітні виховні заходи й дійства.
Викладацьку роботу доцент М. Паньків
тісно поєднує з науковою. Від 2008 року він
очолює відділ етнології Науково-дослідного
інституту історії, етнології та археології Карпат
Прикарпатського національного університету
ім. В. Стефаника. Наразі вчений активно роз-
робляє проблеми матеріальної і духовної
культури населення краю, етнографічного ра-
йонування, історичної топоніміки, а також
національно-визвольної боротьби на Прикар-
патті. Він автор 9 монографій, близько 140 ста-
тей з етнографії, музеєзнавства і краєзнавства.
Етнограф увійшов до авторського колекти-
ву таких фундаментальних ілюстрованих
видань Інституту історії і політології, як
«Прикарпаття: спадщина віків» 9, «Західно-
Українська Народна Республіка (1918–1923):
Ілюстрована історія» 10 та «Покуття: історико-
етнографічний нарис» 11.
Окремо слід згадати посібник «Організація
польових досліджень з етнографії» (2005 р.),
адже в ньому узагальнено весь багаторічний до-
свід М. Паньківа в галузі польової етнографії 12.
Автор спершу подав загальні рекомендації сто-
совно методики збору, фіксації та документування
польових матеріалів. Не оминув він увагою і таку
важливу ділянку роботи «в полі», як етика дослі-
джень, або правила роботи з респондентами. Далі
етнограф навів зразки анкет для вивчення різних
явищ матеріальної культури, календарних та ро-
динних обрядів, громадських відносин тощо. Цей
посібник є незамінний при проходженні студен-
тами етнографічної практики та служить зразком
для багатьох молодих вчених та аспірантів.
Вичерпний аналіз динаміки розвитку етно-
графічних груп на Прикарпатті вчений подав у
колективній монографії «Етнос. Соціум. Куль-
тура: регіональний аспект» 13. В окремому роз-
ділі, присвяченому аналізові етнографічної мо-
заїки краю, автор окреслив територіальні межі
Гуцульщини, Бойківщини, Покуття та Опілля,
показав особливості місцевого одягу, харчуван-
ня, житлового будівництва, ремесел, сільсько-
господарських занять, календарних та родин-
них обрядів тощо. Для ілюстрації змін, яких із
часом зазнає традиційна культура українців,
він використав власні соціологічні дослідження,
проведені 2001 року в селах Криворівня Вер-
ховинського району та Торговиця Городенків-
ського району Івано-Франківської області.
Попри широкий спектр наукових зацікав-
лень, більшість статей і розвідок дослідника
присвячено рідному Покуттю, де він народив-
ся і де пройшли його юнацькі роки. М. Пань-
ків один з перших на науковій основі виділив
та обґрунтував етнографічні межі Покуття,
включивши до нього за сучасним адміністра-
114
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
тивним поділом території Снятинського, Горо-
денківського, Тлумацького, північну частину
Тисменицького, більшість Коломийсь кого (без
південної частини) районів. Із цієї точки зору
знаковою стала стаття під назвою «Покуття.
Етнографічний нарис», опублікована в журна-
лі «Жовтень» 14.
Дослідник опублікував серію статей, присвя-
чених культурі й побуту покутян, зокрема родин-
ній та календарній обрядовості населення краю,
традиціям місцевого харчування та житлового
будівництва тощо 15. Чималу увагу він приділяє
публікації польових матеріалів, отриманих уна-
слідок багаторічних досліджень, тому не можна
не звернути увагу на його монографії «Весілля
у с. Вербівцях на Городенківщині» 16 та «Пісні
з Покуття» 17.
Останніми роками особливу увагу етно-
графа привертають питання, пов’язані з впли-
вом глобалізаційних процесів на традиційну
культуру українців, проблеми трансформації
народних обрядів у сучасних умовах 18. Від-
стоюючи потребу збереження давніх звичаїв,
він рішуче виступає проти доволі розповсю-
дженого явища, коли через незнання особли-
востей Прикарпаття окремі культурно-освітні
товариства чи навіть науковці переносять об-
ряди, притаманні для інших регіонів України,
на місцевий ґрунт. На думку М. Паньківа,
така еклектика завдає непоправної шкоди тра-
диційній культурі та формує в молодого поко-
ління неправильні знання.
Ці та деякі інші аспекти висвітлено в статті
«Сучасні традиційні обряди на Покутті та про-
блеми їх збереження», в якій автор дає низку
рекомендацій щодо способів відродження та
популяризації традиційно-побутової культури
українців. Серед необхідних заходів він, зо-
крема, пропонує: розробити та прийняти дер-
жавну програму збереження української по-
бутової культури; створити для вивчення цієї
проблеми відповідні наукові центри й філіали;
посилити регіональну збиральницьку діяль-
ність; ввести питання обрядової культури до
навчальних і виховних програм закладів осві-
ти; популяризувати традиційну культуру через
засоби масової інформації; посилити роль му-
зеїв тощо 19.
Значне місце в наукових планах М. Пань-
ківа займає видавнича робота. Уже впродовж
кількох років він виконує обов’язки заступни-
ка редактора згаданих «Наукових записок»,
входить до редакційних колегій всеукраїн-
ського народознавчого часопису «Берегиня»,
наукових журналів «Карпати: людина, ет-
нос, цивілізація» та «Краєзнавець». Окрім
того, під його редакцією вийшло друком вісім
різноманітних музейних видань. Чимало книг
молодих науковців вийшло у світ із рецензіями
цього авторитетного дослідника.
Помітною є заслуга вченого в популяриза-
ції української народної культури на шпальтах
місцевої преси, на радіо- і телебаченні. Од-
нак найбільш знаковою, на наш погляд, мож-
на вважати діяльність М. Паньківа на ниві
практичного музейництва. Тільки на території
Прикарпаття він організував більше десяти му-
зеїв. Під його керівництвом та за активної учас-
ті відкрито Літературний музей Прикарпаття у
м. Івано-Франківську, побудовано першу чергу
архітектурних об’єктів Музею архітектури і по-
буту Прикарпаття (с. Крилос Галицького р-ну
Івано-Франківської обл.), після чого його виді-
лено як самостійний державний музей, відбу-
довано в с. Криворівня Верховинського району
хату-ґражду Параски Харук та створено в ній
експозицію. Він є автор експозицій Літературно-
меморіального музею Леся Мартовича у
с. Торговиця Городенківського району, струк-
тури й тематико-експозиційного плану Музею
освіти Прикарпаття (м. Івано-Франківськ),
Літературно-меморіального музею Івана Фран-
ка та музею Михайла Грушевського в Криворів-
ні, колишнього Яремчанського музею партизан-
ської слави, Долинського краєзнавчого музею
«Бойківщина» Тетяни та Омеляна Антоновичів
і більше двох десятків громадських музеїв.
М. Паньків – заслужений працівник куль-
тури України, лауреат Всеукраїнської премії
ім. П. Чубинського, обласних премій ім. І. Ва-
гилевича та І. Крип’якевича, член правління
Івано-Франківської обласної організації То-
115
Постаті. Конференції та наукові форуми. рецензії
вариства охорони пам’яток історії і культури,
член Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Важко охопити весь спектр наукових ін-
тересів вченого. Можливо, ще варто згадати
його неабиякий хист до декламування та різ-
номанітних інсценізацій, а також літературний
талант. Нещодавно в часописі «Ямгорів» ви-
йшли друком гуморески, записані ним у рідно-
му селі Вербівці 20.
Усі наукові та творчі починання дослідника
підтримує його сім’я: дружина Ольга Михай-
лівна – учителька початкових класів, донька
Оксана, яка пішла за прикладом матері, та син
Ігор, який перейняв у батька любов до етно-
графії і захистив кандидатську дисертацію зі
спеціально сті «Етнологія».
Таким чином, наукова діяльність М. Пань-
ківа охоплює широкий спектр проблем: від
теоретичних питань, пов’язаних з методикою
польових досліджень та етнографічним ра-
йонуванням, до практичних рекомендацій,
спрямованих на збереження та популяриза-
цію традиційно-побутової культури українців.
Окремою сторінкою в його роботі є музейна
справа, завдяки чому відкрилося чимало но-
вих музеїв.
1 Григорчук І. Історія села Вербівці. – Городенка:
Скарбниця, 2000. – С. 7.
2 «Я вперше написав про себе». Рукопис спогадів
М. Паньківа, арк. 1. (зберігається в особистому
архіві М. Паньківа).
3 Паньків М. Такими ми були // Краєзнавець
Прикарпаття. – 2009. – № 14. – С. 70–76.
4 «Я вперше написав про себе». – Арк. 6.
5 Програма ХІІІ Студентської наукової
конференції (6–8 квітня 1964 р.). – Івано-
Франківськ, 1964. – С. 5.
6 Паньків М. Такими ми були. – С. 73.
7 Там само.
8 Борисенко В., Гримич М. Науковий доробок
кафедри етнології та краєзнавства за роки
незалежності України // www.history.univ.kiev.ua/
ethnology/sciadd.html.
9 Прикарпаття: спадщина віків / Автор ідеї та
кер. автор. колективу М. Кугутяк. – Л.: Манускрипт-
Львів, 2006. – 596 с.
10 ЗУНР (1918–1923): Ілюстрована історія /
Автор ідеї та кер. автор. колективу М. Кугутяк. –
Л.; Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2008. –
524 с.
11 Покуття: історико-етнографічний нарис /
Автор ідеї та кер. автор. колективу В. Марчук. –
Л.: Манускрипт-Львів, 2010. – 456 с.
12 Паньків М. Організація польових досліджень
з етнографії. Посібник. – Івано-Франківськ, 2005. –
123 с.
13 Етнос. Соціум. Культура: регіональний аспект /
монографія / В. Грещук, В. Кононенко, М. Лесюк,
М. Паньків, М. Романюк, С. Хороб та ін. – К.; Івано-
Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. – 315 с.
14 Паньків М. Покуття. Етнографічний нарис //
Жовтень. – 1987. – № 2. – С. 102–105.
15 Паньків М. Родильні обряди та догляд за
дитиною на Покутті (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.) //
Ямгорів: Літературно-краєзнавчий і мистецький
альманах. – 1997. – Ч. 9, 10. – С. 138–149;
Паньків М. Внутрісімейні відносини на Покутті
(друга половина XIX ст. – 30-і роки ХХ ст.) //
Народознавчі зошити. – Л., 1997. – № 2. – С. 105–
110; Паньків М. Покутські «бички»: (різдвяно-
новорічний обряд) // Берегиня. – 1995. – № 3–4. –
С. 133–139; Паньків М. Коляда на Покутті //
Берегиня. – 2002. – № 4. – С. 43–48; Паньків М.
«Мамко моя, зозуленько моя...»: (Похоронно-
поминальні звичаї і обряди на Покутті) //
Берегиня. – 2002. – № 1. – С. 37–54; Паньків М.
Народна їжа на Покутті. – Івано-Франківськ,
1991. – 20 с.; Паньків М. Садиба і житло
Покуття // Наукові записки Івано-Франківського
краєзнавчого музею. – Івано-Франківськ, 1993. –
Вип. 1. – С. 60–79.
16 Паньків М. Весілля у с. Вербівцях на
Городенківщині. – Івано-Франківськ, 2000. – 106 с.
17 Паньків М. Пісні з Покуття (зібрали і
упорядкували Микола Андрусяк і Михайло
Паньків). – Івано-Франківськ, 2001. – 279 с.
18 Паньків М. Трансформаційні етнокультурні
процеси українського міста й села: спроби
виявлення тенденцій // Етнокультурні процеси
в українському урбанізованому середовищі. –
Івано-Франківськ, 2004. – С. 12–16; Паньків М.
Сучасні традиційні обряди на Покутті та
проблеми їх збереження // Етнос і культура. –
2003. – № 1. – С. 36, 37; Паньків М. Село
Криворівня на зламі століть (Етнографічне та
соціально-економічне дослідження) // Наукові
записки Івано-Франківського краєзнавчого
музею. – Івано-Франківськ, 2005. – Вип. 9–10. –
С. 7–30.
19 Паньків М. Сучасні традиційні обряди… –
С. 36, 37.
20 Вербівський-Паньків М. У Вербівцях
практикують // Ямгорів. – 2009. – Ч. 16, 17. –
С. 141–147.
|