Автори
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37957 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Автори // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 4-5. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37957 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379572012-10-27T12:08:38Z Автори 2010 Article Автори // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 4-5. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37957 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| title |
Автори |
| spellingShingle |
Автори Народна творчість та етнографія |
| title_short |
Автори |
| title_full |
Автори |
| title_fullStr |
Автори |
| title_full_unstemmed |
Автори |
| title_sort |
автори |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37957 |
| citation_txt |
Автори // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 4-5. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| first_indexed |
2025-07-03T19:47:32Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:47:32Z |
| _version_ |
1836656416744538112 |
| fulltext |
5
Етнос. Культура
У к ра їнськ а етні чність поза ме ж а ми
У к ра їни
Володимир Євтух,
Олена Ковальчук,
Андрій Попок,
Володимир Трощинський
Продовжуючи дослідження світового українського етнічного простору, автори концентрують увагу читача на тих
реаліях українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвердження
української етнічності у світі.
Ключові слова: українська діаспора, громадські організації, осередок еміграції, національно-культурне відро-
дження української етнічності у світі.
Continuing the research of a world-wide Ukrainian ethnical space, the authors concentrate a reader’s attention on those realities
of Ukrainian emigratory life which characterize the active processes in direction of creation and strenghthening of the Ukrainian
ethnicity in the world.
Keywords: Ukrainian diaspora, public organizations, emigratory centre, world-wide Ukrainian national-cultural revival.
УДК 39(477):327.58+06.07–054.72
(Продовження, початок див. в «НТЕ», 2009, № 4–5; 2010, № 1)
Останніми роками помітно зменшився рі-
вень політизації, яка раніше була на першому
плані діяльності культурно-просвітницьких
товариств, в тому числі й «Дніпра», особли-
во в період його формування. Важливу роль
у житті української громади відіграє Ризька
українська середня школа – базовий осере-
док задоволення освітніх потреб. Водночас
вона стала тим закладом, який не лише дбає
про збереження в молоді зв’язків з етнічною
батьківщиною, але й готує її до повноцінної
інтеграції в латвійське суспільство.
Однак через різні обставини організоване
життя українців Латвії розвинуте порівняно
слабо. Як зазначає у своїй книжці «Українці
в Латвії», виданій 1996 року в Ризі, соціолог і
демограф Лео Дрібінс, «головні інтереси пере-
важної більшості місцевих українців пов̀ язані
з їхнім економічним становищем, з намаганням
підвищити свій правовий статус і отримати до-
помогу від України як при поверненні на бать-
ківщину, так і при вирішенні питань соціаль-
ного забезпечення тут, на місці (особливо для
колишніх військовослужбовців та учасників
Другої світової війни). Значно енергійніше ви-
суваються вимоги та пропозиції із забезпечен-
ня національного культурного життя, створен-
ня мережі українських національних шкіл».
Ще наприкінці 1980-х років на хвилі зрос-
тання активності громадських організацій, що
виступали за необхідність перебудови сус-
пільних відносин і відновлення незалежності
країни, у Литві виникають товариства націо-
нальних меншин. Одними з перших свою ет-
нічну організацію створили українці. У 1988
році при Литовському фонді культури постало
Товариство української культури м. Вільню-
са. У жовтні 1989 року у Вільнюсі відбулася
установча конференція Громади українців
Литви (ГУЛ). Вона схвалила конфедератив-
ну форму діяльності ГУЛу, за якою діяль-
ність осередків є повністю автономна і лише
координується радою представників. У 1997
році було створено два українські культурні
центри: Центр української культури Литви
у Вільнюсі та Український культурний центр
«Барвінок» у Вісагінасі. При центрі існує хор
української пісні з тією ж назвою. Як части-
на литовської спілки «Скаутіс» у Вільнюсі діє
українська молодіжна організація «Пласт».
У 2001 році створено: Товариство українців
Литви ім. Князя К. Острозького, Литовське
6
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
товариство українського мистецтва ім. Князів
Острозьких, Товариство українців Панєвє-
жиса, Клайпедський центр української куль-
тури «Троянда». Загалом українці об’єдналися
у двадцять різноманітних позаурядових орга-
нізацій. Особливістю науково-просвітницької
діяльності українців Литви, яка вирізняє їх
з-поміж українських громад на колишньому
радянському просторі, є функціонування від
1992 року Асоціації україністів.
В Естонії українські осередки виникли
ще в ході боротьби за її незалежність. У лис-
топаді 1989 року зареєстровано Українське
земляцтво в Естонії, яке впродовж багатьох
років було єдиною українською організацією в
країні. Земляцтво приділяє велику увагу під-
тримці української греко-католицької церкви,
яка після реставрації нещодавно відкрилася в
Таллінні. У червні 1998 року в Таллінні зареє-
стровано Союз українок Естонії, у 2001-му –
«Асоціацію українських організацій Есто-
нії», до якої ввійшли організації переважно
культурно-спортивного спрямування. Крім
цього, функціонують регіональні організації –
українські земляцтва міст Нарва, Сілламяе,
Маарду, Пярну. Особливо успішно працюють
українське земляцтво «Водограй» м. Сілламяе
та земляцтво «Стожари» м. Маарду. При де-
яких з українських організацій діють неділь-
ні школи. Регулярно проводяться концерти і
культурні вечори, працюють фольклорний ан-
самбль «Журба», вокальна група «Відлуння»,
дитячий фольклорний колектив «Струмочок».
Від 1990 року четверта програма Естонсько-
го радіо раз на тиждень українською мовою
транслює передачу «Червона калина».
Отже, у кожній країні поселення україн-
ських іммігрантів та їхніх нащадків громад-
ська діяльність займає чільне місце в розвитку
українських спільнот. Вона генерує українську
етнічність, стримує асиміляцію поколінь, до-
помагає зберігати самобутність у поліетнічно-
му середовищі.
***
Вище мовилося про умови (ті, які створю-
ють країни помешкання вихідців із України,
та ті, що своєю діяльністю формують самі
українці) та організаційні можливості збе-
реження й розвою української самобутності
у країнах їхнього поселення. Зазначимо, що,
пройшовши закономірний етап акультурації,
тобто прилучення, інтеграції до культур країн
проживання, українські етнічні групи прагну-
ли зберігати й підтримувати таке середовище,
у якому можна було би плекати свою україн-
ську самобутність. Суттєву роль у тому, що
українці в різних країнах, можливо, передусім,
у Сполучених Штатах, спроможні зберігати
свою етнічну специфіку, відіграють різнома-
нітні форми шкільного навчання. Власне, це і є
той фактор, який суттєво впливає та, зрештою,
формує перспективи існування українськості
поза межами України, оскільки рідна мова є
найважливіший транслятор етнічності.
Передовсім – це парафіяльні школи при
українських церквах (у 1970 році УГКЦ у
США утримувала 54 парафіяльні українські
класи, 6 середніх шкіл і 2 коледжі, де навчалося
близько 16 тис. осіб; у свою чергу, 80 % україн-
ських православних парафій мали свої школи і
класи). Другу форму шкільного навчання пред-
ставляють суботні програми, у яких українська
тематика посідає вагоме місце. На вказаний
період їх нараховували понад 50, а навчалось
у них до 4 тис. студентів та учнів. Третій варі-
ант – недільні школи, які, хоч і зосереджені на
релігійній просвіті, часто-густо вводять курси
української мови, пісні та історії.
Слід пам’ятати про позитивний вплив му-
зеїв на збереження української етнічності в
Америці. Це і діючий від 1952 року Україн-
ський музей-архів у Клівленді з найповнішою
збіркою емігрантської преси та літератури, і
українські музеї в Нью-Йорку та Стенфорді,
і Український музей народного мистецтва в
Мейнор-коледжі (Філадельфія), і Українська
галерея сучасного мистецтва та Український
національний музей-бібліотека в Чикаго, і
Український національний музей-архів у Де-
тройті.
Значну роль у розвитку етнокультурного
життя української громади відіграють бібліо-
7
Етнос. Культура
теки (про це ми вже попередньо в загальних
рисах згадували). Так, бібліотека коледжу
св. Василя на початку 1980-х років нарахову-
вала близько 15 тис. примірників книг, газет
і журналів; бібліотека Центру українознавчих
і релігійних студій у Чикаго лише монографій
мала понад 2500; бібліотека УАПЦ – 14 тис.
назв видань; бібліотека Української єван-
гельської церкви – понад 4 тис. публікацій.
Важко переоцінити значення Українсько-
американської книгозбірні при Дослідниць-
кому центрі імміграційної історії університе-
ту штату Міннесоти, відповідних джерел у
Гарварді, Колумбійському та Іллінойському
університетах, а також відомому Гуверів-
ському інституті. Так, скажімо, у згаданому
університеті Міннесоти архіви зберігають ві-
домості про історію українців не тільки в цьо-
му штаті, але й усіх США. На сьогоднішній
день – це комп’ютеризовані версії провідних
газет української діаспори (наприклад газети
«Свобода»), видань як авторів українського
походження, так і американських, а також ви-
дання, залучені з України. Наголосимо, що за-
значений Центр надає свої джерела для дослі-
джень історії й культури української діаспори
науковцям з України (вони час від часу відвіду-
ють Центр) та усім, хто цікавиться україн-
ською проблематикою, зокрема питаннями про
українську присутність у Північній Америці.
Необхідно підкреслити, що якої б орієн-
тації не були українські партії, організації,
товариства, а також українські церкви (пра-
вославна, католицька, баптистська), у своїй
діяльності вони не ігнорують питання укра-
їнської школи. Наведемо для прикладу деякі
факти з діяльності однієї з найвпливовіших
організацій 20–30-х років ХХ ст. у США –
«Гетьманської Січі». Її українознавча про-
грама включала обов’язкові лекції з історії
України, політичної економії та української
культури. «Гетьманська Січ» зобов’язувала
своїх членів до громадської відповідальнос-
ті, самоосвіти, дотримання закону, порядку,
здорового родинного життя, поваги до релі-
гійних традицій і поведінки.
Українські дослідники в США стверджу-
ють, що серед українських іммігрантів та їхніх
нащадків українською мовою володіє кожен
п’ятий. Найкращий показник має штат Іл-
лінойс, там – кожен третій. Однак якщо не
вживати рішучих заходів, то кількість молодих
людей українського походження, які не воло-
діють українською мовою, буде зростати. Ось
яскравий приклад: у 1969/1970 навчальному
році у США нараховували понад 50 україн-
ських шкіл, тоді як у 1965/1966 навчальному
році їх було 76 1. У згаданому штаті Іллінойс,
який у цій галузі має непогані здобутки, кіль-
кість дітей, які навчаються в україномовних
школах, останнім часом значно зменшилася.
1983 року в Чикаго ними було охоплено лише
20 % українських дітей міста, тоді як у 1978-му
їх було 30 %.
Кількість україномовних шкіл сьогодні по-
стійно зменшується, що викликано, на наш
погляд, двома причинами: 1) діти українських
іммігрантів не відчувають потреби у володінні
українською мовою; 2) новоприбулі вихідці з
України, розуміючи, що соціокультурна адап-
тація в країні поселення не можлива без знан-
ня офіційної мови цієї країни, намагаються
оволодіти нею ще до прибуття на місце нового
поселення.
Наші спостереження та результати до-
сліджень засвідчують, що плідні результати
наших колишніх співвітчизників зі збере-
ження своєї етнічності на Американському
континенті найбільш очевидно виявляються
в царині культурно-просвітницького життя.
Так було вподовж усієї історії їхнього пере-
бування в іноетнічному оточенні. Скажімо,
на всеамериканському конкурсі 1928 року в
Чикаго український гурток з Нью-Йорка здо-
був головну премію. Ще раніше в Нью-Йорку
за підтримки Союзу українських робітничих
організацій (СУРО) успішно почали функ-
ціонувати тримісячні курси з підготовки вчи-
телів української мови. На 1928 рік лише під
егідою СУРО діяло 40 драматичних гуртків і
народних хорів, 23 українські робітничі будин-
ки 2, які вели досить активну культурницьку
8
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
та просвітницьку діяльність. Створювалися
курси для режисерів і диригентів у хорових ко-
лективах, організаторів культмасової роботи і
вчителів. Високою оцінкою мистецького рівня
українських американців стали відвідини їх-
ніх вистав та концертів представниками інших
національностей та етнічних груп. Скажімо, в
українських етнічних фестивалях брали участь
вихідці з польської, ірландської, індіанської та
інших спільнот. Такі фестивалі були продук-
тивним простором міжкультурного діалогу.
Щоправда, ця ситуація поступово відходить в
історію: сьогодні культури в поліетнічних краї-
нах усе рідше взаємодіють на таких форумах.
У 1920–1930-х роках, попри численні
труднощі, з якими українцям досить часто до-
водилося стикатися, зокрема брак матеріаль-
них коштів, робота на культурно-освітній ниві
тривала. Для шкіл, художніх колективів вида-
валися «Букварі», «Читанки», збірники поезій
і прозових творів українських літераторів, від-
бувалися концерти української пісні, танців і
музики. У цьому контексті варто наголосити,
що високі місця на конкурсах і фестивалях не
були самоціллю для українських митців та ке-
рівників їхніх колективів. Головне – масовість,
участь усіх поколінь у культурно-освітніх за-
ходах, збереження культури того народу, з
якого вони вийшли.
Нині у Сполучених Штатах діє велика
кількість художніх колективів. Переважна
більшість із них – аматорські, хоча за своєю
майстерністю, професіоналізмом деякі з них
не поступаються професійним колективам.
Так, капела бандуристів ім. Тараса Шевченка
за час своєї діяльності випустила понад двад-
цять платівок. На них записано все те, що
вони привезли із собою з батьківщини, все, що
зберегла пам’ять. Капела добре знана у своїй
країні, гастролювала в Канаді, Франції, Іспа-
нії, Німеччині, Швейцарії, Голландії, Бельгії
та інших державах світу, співала на україн-
ській землі. На прикладі її мистецтва глядачі в
Україні мали можливість переконатися в тому,
що українська етнічність сьогодні зберігається
й поза межами України.
З метою забезпечення спадковості в збе-
реженні традицій танцювального мистецтва
в українських громадах створюються дитячі
осередки. Так, 1978 року при Центрі свв. Во-
лодимира й Ольги в Чикаго почала діяти шко-
ла балету та народного сценічного танцю, яка
об’єднує дітей і молодь усіх віросповідань та
різних молодіжних організацій. У 1985 році в
Чикаго було відкрито школу українського ба-
лету.
Вагому роль у підтримуванні етнічності ві-
діграє україномовна преса, інші друковані ви-
дання. Їх десятки, і кожне, за всього розмаїття
політичних підходів, робить головне – озна-
йомлює іммігрантів та їхніх нащадків з поді-
ями, які відбуваються на українській землі,
зберігає українську мову, знайомить молодь із
культурним надбанням нашого народу, його іс-
торією та традиціями. Те ж саме стосується і
десятків українських видавництв і друкарень,
продукція яких включає художню й наукову
літературу, підручники, альманахи, художні
альбоми. Практично в кожному значному міс-
ці поселення діють українські книгарні. Що-
правда, їхня роль сьогодні вже не така вагома,
як це мало місце, скажімо, до здобуття Украї-
ною своєї незалежності.
Власне, уся ця діяльність, про яку йшлося
вище, не дозволила підім’яти українство під
англосаксонські культурні зразки американ-
ського суспільства, розчинити й витравити
елементи української культури в Сполучених
Штатах. Вона досягла того, що сьогодні багат-
ство української культури є складова частина
етнічного розмаїття США.
Ще більш очевидним є це в Канаді. У піс-
лявоєнний період ситуація суттєво змінюється:
постійно зростає кількість зайнятих у промис-
ловості (серед них, зокрема, кваліфікованих
робітників), у сфері обслуговування, торгів-
лі. Значно збільшується кількість управлін-
ців (від 1971 по 1981 р. майже на 30 %), осіб
із вищою освітою (на 45 %), службовців (на
34 %). У різні періоди кількість людей україн-
ського походження була доволі помітна: понад
10 тис. українців мають спеціальну освіту в
9
Етнос. Культура
галузі природничих наук, 4 тис. – соціальних
наук, близько 12 тис. працюють у медицині,
13 тис. – в освіті, понад 3 тис. – творча інте-
лігенція 3.
Досить високий освітній рівень забезпечує
соціальну мобільність у країнах проживання.
Українці, оселившися за тисячі кілометрів від
рідної землі, змогли не лише зберегти мову й
культуру, а й розвивати їх, вносячи свою част-
ку в розвиток загальноканадської мозаїки.
Матвій Шатульський, який багато зробив для
збереження й розвитку культурно-освітньої ді-
яльності своїх земляків у Канаді, ще в 1920-х
роках наголошував: «Як боротьба українсько-
го народу в Канаді за свої громадські права,
за те, щоб з “чужинецької імміграції” стати
неподільною частиною канадського народу,
була затяжна, важка, вимагала великих зу-
силь і навіть жертв з боку передових, прогре-
сивних сил українського народу, так і поряд з
тим і культура українського народу з велики-
ми труднощами, із затратою великих зусиль і
енергії пробивала і далі пробиває собі шлях в
скарбницю загальної канадської культури».
Спробуємо тут хоч побіжно оглянути на-
бутки в галузі культурно-просвітницької ді-
яльності, у збереженні української етнічності в
Канаді, акцентуючи увагу на конкретних вия-
вах. Від кінця 1940-х років завдяки ентузіазму
українців їхня материнська мова, ще до прий-
няття закону про мови (1970 р.), поступово
повертається до навчальних закладів. Окремо
слід підкреслити роль у цій справі Комітету
українських канадців (КУК). Завдяки ді-
яльності його та низки інших українських ор-
ганізацій у Канаді вже 1945 року викладання
української мови та історії запровадив Саска-
тунський університет. Згодом це зробили Ма-
нітобський, Альбертський, Монреальський,
Торонтський, Оттавський університети, уні-
верситет Британської Колумбії та ін.
Прилучення до української мови і культури
розпочинають ще з дошкільного віку. В Ед-
монтоні, приміром, у 1978 році при католицькій
церкві св. Матвія було засновано український
садок, а 1986 року відкрив свої двері осередок
цілодобової опіки дітей «Садок». Обидва осе-
редки організували та підтримують батьки, у
рамках політики багатокультурності їх частко-
во субсидують провінційні уряди. Завважимо,
що така політика, яка і сьогодні підтверджує
свою ефективність, відкрила реальні мож-
ливості для розвитку української культури в
Канаді, зокрема і в освітній царині. Тому й не
дивно, що і по сьогодні для вихідців з України
та їхніх нащадків властивим є високий рівень
володіння українською мовою: за різними ві-
домостями, понад 40 % канадців українського
походження знають українську мову 4.
Характерною особливістю переважної
більшості українських організацій було те, що
від самого початку поселення на новій землі
вони «не будували відокремленості від канад-
ського народу. Навпаки, – наголошував зга-
дуваний нами М. Шатульський, – наші орга-
нізації і наша преса стали тим містком, через
який ми принесли великі досягнення культури
і мистецтва українського народу у скарбницю
канадського». Цій меті, безумовно, сприяли
фестивалі самодіяльного мистецтва, свята, в
яких беруть участь представники різних ет-
нічних груп.
Перший всекрайовий українсько-
канадський фестиваль пісні, музики і танцю
відбувся в липні 1939 року в Торонто. Необ-
хідно зазначити, що в Канаді такі фестивалі
започаткували саме українці – до того часу
жодна етнічна група нічого подібного не здій-
снювала. У фестивалі взяли участь 1500 мит-
ців з різних місцевостей країни: 38 струнних
оркестрів, 32 хори, танцюристи і солісти, які
виступили перед 10-тисячною аудиторією. Усі
учасники фестивалю були вбрані в прекрасні
національні строї, які приваблювали глядачів
своєї колоритністю. Особливе враження це
справило на канадську публіку, яка фактично
вперше побачила такий яскравий різнобарв-
ний український національний одяг. Фести-
валь мав великий успіх. Це була дійсно істо-
рична подія в житті українців Канади, вона
по-справжньому надала снаги до подальшої
праці та згуртування вихідців з України на
10
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
землі їхньої нової країни проживання. Перший
українсько-канадський фестиваль значно під-
няв престиж українців. Це був «тріумф нашої
культурно-мистецької діяльності». «Народна
газета» 22 липня 1939 року писала: «Фести-
валь показав англо-саксонцям й усім етнічним
групам Канади, який великий культурний
вклад можуть зробити українці у скарбницю
канадської культури, якщо будуть створені
кращі можливості порозуміння, ще міцнішого
зближення між різними національними час-
тинами». Тодішній президент Промислового
і робітничого конгресу Канади Д. Драйпер,
відвідавши фестиваль, підкреслив, що, забез-
печуючи притулок людям із «старих країв»,
Канада не тільки щось їм давала, але й сама
багато чого набувала. «Не найменше, що ми
скористали, це культурні надбання кожної
групи нашого народу, що були спроможні при-
везти і проявити в спадщині будь-якого на-
роду, – це їхня музика». А закінчив словами:
«Ми вітаємо різноманітність і тому ми хочемо,
щоб наші громадяни українського походження
не тільки зберігали свою музику, але й дали
всім нам нагоду вдоволятися її мелодійними
якостями» 5.
Другий фестиваль провели в 1946 році.
У ньому взяло участь близько тисячі виконав-
ців і більш як 15 тис. слухачів. Лише за період
від 1939 по 1974 рік було проведено 10 загаль-
ноканадських фестивалів. Останніми роками
традиція проведення подібних заходів зане-
падає: вони зазвичай відбуваються в окремих
провінціях.
Нині в Канаді діє досить-таки велика кіль-
кість українських художніх колективів. Лише
в трьох степових провінціях (Альберта, Мані-
тоба, Саскачеван) працює 150 танцювальних
груп. Про їхню роль і популярність говорить
хоча б той факт, що не буває жодного загаль-
ноканадського фестивалю чи святкового кон-
церту, в якому б не взяли участь українські
співаки, танцюристи, музиканти. Високоху-
дожні натхненні виступи українських аматорів
знайшли своїх прихильників серед тисяч слу-
хачів – людей різного віку, різних національ-
ностей. На сторінках канадської преси можна
прочитати захоплені відгуки професіоналів-
критиків про велику майстерність виконання
самодіяльних колективів. Вони, до речі, озна-
йомили зі своїм мистецтвом жителів багатьох
країн Америки, Європи, Азії. Дедалі частіше
ці колективи виступають і на українській зем-
лі, скажімо, такий колектив, як «Шумка».
Взірцем збереження української спадщини
в далекій Канаді (не лише для діаспори, а й
для України) є багатогранна діяльність Села
Спадщини української культури, яке було
зорганізоване українцями ще 1971 року. Воно
розміщене неподалік від Едмонтона. Утриман-
ня цього музею вимагало значних коштів, тому
уряд Альберти в 1976 році викупив українське
Село, і тепер його повністю фінансують з дер-
жавної скарбниці, знову ж таки, за програмою
багатокультурності. Мета створення Села-
музею – відтворити раннє українське посе-
лення центрально-східної Альберти 1892–
1930 років, де розміщено будинок для гостей
та понад 30 історичних будівель. Село-музей
пропонує цілий набір програм для сімей, шкіл
та громадських груп. Цей осередок україн-
ства виріс сьогодні за рамки свого первинного
призначення, він перетворився на справжній
культурно-мистецький, освітньо-просвітній
та певною мірою методичний центр плекання
української етнічності.
Важливим чинником збереження україн-
ської мови, зокрема і в Канаді, та прилучен-
ня до української культури є преса. Перший
український часопис на канадський землі
з’явився 12 листопада 1903 року під назвою
«Канадійський фармер». Тираж спочатку був
невеликим, десь близько 2 тис. примірників, а
в 1915 році піднявся до 7 тис., видання роз-
ходилося всією Канадою, у США та Європі.
У 50–60-х роках ХХ ст. в Канаді виходило
понад 50 україномовних видань, які належа-
ли різним політичним і релігійним організаці-
ям. На середину 1980-х років їхня кількість
зменшилася до 26 (окрім того, ще 2 видан-
ня – англійською мовою). Подальше існуван-
ня україномовної преси свідчить, що вона не
11
Етнос. Культура
має контакту з більшістю української грома-
ди. Практично перед усіма виданнями тією чи
іншою мірою стоїть питання кваліфікованих
кореспондентів і редакторів (одна з причин –
низька заробітна плата). Власне, такий стан –
це вже результат асиміляційних процесів 6. Як
наслідок, сьогодні в Канаді з̀ являється кілька
україномовних газет з не дуже високими ти-
ражами.
Якщо в Сполучених Штатах та Канаді,
найбільших осередках концентрації україн-
ської діаспори, ще значною мірою вдається
зберігати українську самобутність, зокрема в
її етнокультурних виявах, то в інших країнах
української імміграції ці можливості досить-
таки обмежені. Певною мірою це поки що
вдається вихідцям з України та їхнім нащад-
кам у країнах Латинської Америки. Важливу
роль у цій ситуації відіграли іммігранти першої
хвилі, коли засновували українські поселення
та осередки культури й освіти. Їхній шлях до
самозбереження як структурованої етнічної
групи з усіма притаманними українцям рисами
наштовхувався там на додаткові труднощі. Ім-
мігранти ж другої хвилі розширили кількість
українських поселень, утворивши їх в арген-
тинських провінціях Чако (міста Бермехо,
Фернанденс, Хенераль-Бельграно, Нуеве-де-
Хуліо, Сан-Лоренсо), Мендоса (Хенераль-
Альвеар), Формоса (Пількомайо і Піране),
Ентре-Ріос, Кордоба, Коррієнтес, Ріо-Негро.
Саме у цих місцинах розгорталася і продовжу-
валася культурницька діяльність вихідців з
України.
Для другої хвилі іммігрантів характерні ви-
щий освітній рівень, наявність певного числа
висококваліфікованих спеціалістів з диплома-
ми західних університетів, що великою мірою
і визначало долю української самобутнос-
ті, передусім в Аргентині та Бразилії. Серед
5–6 тис. українців, які впродовж 1946–1950
років іммігрували до Аргентини, та 7–8 тис.
прибулих до Бразилії було чимало людей з ви-
соким рівнем національної свідомості. Спо-
стерігалася тенденція до швидшого входження
українців у середній прошарок місцевого сус-
пільства, а подекуди і в його еліту. Одним з
важливих кроків на шляху збереження етніч-
ної самобутності слід вважати утворення 1924
року в аргентинському місті Бериссо україн-
ського драматичного гуртка «Молода грома-
да», який уже в лютому того ж року переріс у
Товариство «Просвіта», на взірець того, що ді-
яло в Галичині. Окрім Центральної управи на
вулиці Солер у столиці країни, сьогодні воно
нараховує 16 філій у провінціях Буенос-Айрес,
Місьйонес, Чако, Мендоса, Кордоба. При
Товаристві діють «рідні школи», мистецькі
колективи, відпочинкова оселя для дітей і мо-
лоді «Веселка». Ці колективи зазвичай корис-
туються будь-якою нагодою, щоби поліпшити
свою майстерність. Скажімо, під час перебу-
вання дитячого танцювального колективу з
України «Шумка» в Аргентині (1996 р.) з на-
годи століття українських поселень у м. Апос-
толес (штат Місьйонес) українські митці на
прохання творчих колективів Буенос-Айреса
дали майстер-класи.
Українська громада Бразилії докладає чи-
мало зусиль, аби продовжити традицію ви-
вчення української мови, а через неї – зберегти
свою цілісність і самобутність у бразильсько-
му оточенні. Перспективи рідної мови діячі
української спільноти пов’язують із прийнят-
тям конституційного закону, що дозволяє ви-
кладати українську мову в державних школах
штату Парана, де мешкає основна маса укра-
їнців Бразилії. Уже в 1991 році рідну мову як
шкільний предмет вивчали 500 учнів у чоти-
рьох класах. Діти сьогоднішніх українських
іммігрантів надають перевагу іспанській (Ар-
гентина) та португальській (Бразилія) мовам,
які служать важливим чинником їхньої інте-
грації в суспільства проживання.
Повертаючись до статистики, зауважи-
мо, що виведення середніх даних на основі
загальнодержавних матеріалів, у тому числі і
переписів населення у вказаних двох країнах,
є надто складна справа. Полегшують ситуа-
цію: збереження місцевими українцями тра-
диційної української сім’ї, висока скупченість
поселень, прагнення батьків і дітей жити ра-
12
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
зом або поблизу, значний відсоток приватного
домоволодіння, вірність віросповіданню, якого
дотримувалися до виїзду з України (сьогодні в
Аргентині 50 % українців – католики східного
обряду, 30 % – православні, ще кілька відсот-
ків – євангелісти, решта – «байдужі»; у Бра-
зилії ж: 85 % – греко-католики, 4 % – пра-
вославні, і лише 300 осіб – євангелісти). Цю
інформацію варто завжди мати на увазі, тому
що з релігією тісно пов’язана культурницька ді-
яльність поселенців у згаданих країнах.
Українські культосвітні організації в Ар-
гентині та Бразилії, у тому числі жіночі, нині
утримують деякі будинки для людей літнього
віку, сирітські притулки, «рідні школи», лікар-
ні, відпочинкові оселі із живописними назва-
ми («Веселка», «Калина» тощо), україномовні
радіопрограми, духовні навчальні заклади,
семінарії і т. д. В обох країнах є кілька укра-
їнських видавництв, виходять газети. Вули-
ці міст носять імена Тараса Шевченка, Івана
Франка, Маркіяна Шашкевича. Пам’ятники
Кобзареві встановлено в містах Буенос-Айрес,
Апостолес, Обера (Аргентина), Куритиба,
Прудентополіс, Порт-Алегра (Бразилія). На
ниві культосвітньої роботи особливо слід від-
значити зусилля чернечих орденів, зокрема
«сестер-служебниць» та «сестер-василіянок».
Дещо відмінними були умови адаптації
українців на Австралійському континенті, що
визначалося передовсім часом їхнього прибут-
тя (після Другої світової війни). Сьогодні, коли
минуло більш як півстоліття від початку фор-
мування української діаспори в Австралії, є всі
підстави стверджувати, що українці, завдяки
притаманним їм старанності й працелюбству,
вмінню переборювати труднощі, мають нині
досить високий рівень добробуту. Проте така
швидка інтеграція українців в австралійський
соціум дала не тільки позитивні економічні на-
слідки, але й породила низку проблем внутріш-
нього громадського життя. Найгостріша з них
полягає в тому, щоби зберегти себе як україн-
ську національно-культурну субстанцію.
Що ж до країн Західної Європи, то, на
нашу думку, яка базується на різних джерелах,
інтеграція українців тут відбувалася значно
швидше, а асиміляційні впливи давалися взна-
ки значно сильніше, ніж, скажімо, у Північній
Америці. Це зумовлено, зокрема, незнач-
ною кількістю українців в окремих країнах,
дисперсним розселенням, вагомим прошарком
інтелігенції тощо. Однак з вищесказаного не
варто робити висновок, що українська етніч-
ність у країнах Західної Європи зникає. На
підтвердження цього наведемо слова з допо-
віді комісії лорда Свонна (Англія): «Україн-
ська громада, – говориться в цьому докумен-
ті, – намагається зберегти свою національну
першооснову, передаючи новим поколінням
українську мову, знання про Україну та її істо-
рію, українські релігійні і культурні традиції...
Асиміляції запобігти неможливо, але схоже на
те, що найближчим часом ця спільність буде
існувати в нашій країні як певна етнічна група».
Украй несприятливими до недавнього часу
були умови для збереження етнічності в укра-
їнського автохтонного населення країн Схід-
ної Європи. Об’єктивні асиміляційні процеси
тут доповнювалися репресивними урядовими
заходами, спрямованими на прискорення де-
націоналізації українців. «Дискримінаційна
політика держави, що проголошувала ідеї ін-
тернаціоналізму, – писала газета українців
Польщі «Наше слово» (1990 р., 29 квітня), –
загнала українську громадськість в ізольоване
“гетто”, щоб не заважала так званому проце-
сові інтеграції польського суспільства, нібито
однонаціональної держави».
Навіть у тодішній Чехословаччині – країні,
де українська меншість почувалася краще по-
рівняно з тією ж Польщею або, скажімо, Ру-
мунією – національне питання українців було
далеке від справедливого вирішення. Ось лише
два показові приклади, що їх навів тижневик
Союзу русинів-українців Чехословаччини
«Нове життя» в номері за 1 грудня 1989 року:
якщо в 1910 році, у період найбільшої мадя-
ризації на території Словаччині, за офіційною
статистикою, тут нараховували понад 153 тис.
русинів, то в 1980 році, за тією ж офіційною
статистикою, це число становило трохи більше
13
Етнос. Культура
38 тис. русинів-українців, а сьогодні ця цифра
не перевищує 20 тис. Якщо після 1945 року
серед українського населення Східної Сло-
ваччини діяло понад 270 початкових шкіл, 44
неповні середні школи та 11 повних середніх
шкіл, то наприкінці 1980-х років у всій Чехо-
словаччині нараховували 21 школу, а також ще
кілька шкіл, у яких по два уроки щотижня у тій
чи іншій формі викладають українську мову.
Вочевидь, у наповненні життєдіяльності
українських етнічних груп культурницькими
подіями в різних країнах були відмінні періоди:
початкові часи відзначалися досить активною
діяльністю у цьому напрямку; остання стає
дещо менш інтенсивною в новітні часи.
***
Могутнім стимулом у збереженні й роз-
вої української етнічності за межами України
завжди були зв’язки діаспори з країною по-
ходження. Історично обставини складалися
таким чином, що вони переважно виникали
спорадично, оскільки ідеологічні перепони не
давали можливості налагоджувати обміни та
безпосереднє спілкування між різними час-
тинами українського етносу. Тривалий час ці
зв’язки концентрувалися навколо політико-
ідеологічних питань, пов’язаних з рухами за-
рубіжних українців за незалежність України,
та підтримки зусиль національно свідомих
«українців на материку» в їхніх змаганнях за
соборну Україну. Щоправда, у певні періоди
історії України вихідці з України, особливо в
США та Канаді, розгортали рухи солідарнос-
ті з українським народом, висловлюючи йому
моральну й матеріальну підтримку.
Від середини 1980-х років, після довгої пе-
рерви, рух солідарності з Україною набув но-
вого розмаху й нового змісту. Власне, він зно-
ву повернувся до республіки, у якої з’явилися
реальні шанси стати суверенною державою.
Українська діаспора піднялася на підтримку
України: створила численні комітети сприяння
Рухові за перебудову. По всій країні в США
й Канаді створювалися комітети, одним із за-
вдань яких було «розповсюдження інформації
про сучасні події в Україні. Подібні комітети
виникали в багатьох місцевостях, де компактно
проживають українці». Переломною подією,
яка сколихнула всю діаспору, знову підняла її
на допомогу, стала Чорнобильська катастрофа.
Як тільки стало відомо про трагедію 26 квітня
1986 року на Чорнобильській атомній станції
(ЧАЕС), українці всього світу виявили не лише
солідарність із постраждалими, але намагалися
зробити все, аби світ більше дізнався про цю ка-
тастрофу, а також надати допомогу потерпілим.
Проголошення Акту незалежності 24
серпня 1991 року викликало не тільки радіс-
не піднесення в середовищі діаспори, але й
зміцнило її надії на те, що цього разу справу
відбудови самостійної демократичної й вільної
Української держави буде доведено до кінця.
У всіх країнах, де проживають українці та їхні
нащадки, Акт про незалежність сприйняли як
найбільшу радість. Ось що повідомляв влас-
ний кореспондент «Голосу України» Нестор
Кутинський з далекої Бразилії: «Прес-служби
засобів масової інформації Бразилії постійно
зверталися до Українсько-бразильської репре-
зентації (організація, що об’єднує українців цієї
країни. – Авт.) за інформацією і новинами.
З огляду на це, місцеве Товариство прихильни-
ків української культури підготувало для теле-
бачення спеціальну програму про Україну, яка
транслювалася чотирма каналами на всю Бра-
зилію. Також бразильська преса повідомляла
про мітинги та демонстрації, що відбувалися у
Києві та інших українських містах, друкувала
великі інтерв’ю з українськими поселенцями
про їх ставлення до Акта, завдяки якому ста-
ла суверенною земля їхніх предків». Урочис-
то відсвяткувала проголошення незалежності
українська громада Куритиби – столиці штату
Парана. Під проводом Центральної репрезен-
тації 25 серпня на площі «Україна» відбулася
велика маніфестація. Біля пам’ятника Тарасові
Шевченку із синьо-жовтими прапорами від-
значили українці спільно з бразильцями цей
великий радісний день. Хвилиною мовчання
вони пом’янули всіх загиблих борців за свобо-
ду, а також тих іммігрантів, які не дочекалися
цього радісного дня.
14
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Принципова позиція зарубіжних україн-
ців щодо державотворчих процесів в Україні
та їхня підтримка проявилися і в ході візиту
офіційної української делегації на чолі з Лео-
нідом Кравчуком до Канади та США у верес-
ні 1991 року. Ще напередодні візиту Світовий
конгрес вільних українців виступив зі спеці-
альним Зверненням, в якому закликав укра-
їнську спільноту Північної Америки виявити
делегації традиційну українську гостинність і
належну пошану, а також визнати Україну як
незалежну державу. У Зверненні висловлюва-
лася надія, що уряд і парламент України до-
кладе всіх зусиль, «щоб Україна зайняла на-
лежне їй місце серед державних народів світу
й назавжди позбулася колоніальних пут чужих
імперій. Зі свого боку, – зазначалося у Звер-
ненні, – Президія Секретаріату СКВУ разом
з усією українською діаспорою допомагатиме
вам усіма своїми доступними засобами в цьо-
му важливому, історичної ваги ділі». Цю ж
думку постійно наголошували і на численних
зустрічах української делегації з представни-
ками українських громад Канади та США.
Завважимо, що могутній рух солідарнос-
ті, пов’язаний передусім з питаннями побудо-
ви, а згодом і підтримки, незалежної України,
стимулював розвиток міжкультурного діало-
гу, культурних зв̀ язків українців в Україні та
українських емігрантів і їхніх нащадків.
Питання культурних зв’язків діаспори з
Україною дедалі більше набирає своєї ваги, ці
зв’язки постійно інтенсифікуються. Незважа-
ючи на те, що ще донедавна між різними по-
літичними силами в середовищі зарубіжних
українців точилася досить гостра боротьба
щодо доцільності чи недоцільності культур-
них контактів з Україною, такі контакти не
припинялися ніколи. Спочатку вони були опо-
середкованими, через збереження культурної
спадщини українського народу, відзначення
в країнах поселення визначних дат його істо-
рії, популяризацію творів дожовтневих укра-
їнських письменників і поетів, встановлення
пам’ятників видатним діячам історії та культу-
ри українського народу тощо.
Починаючи від перших повоєнних років,
можна вже вести мову про безпосередні куль-
турні зв’язки української громади з Україною.
1946 року в Канаду прибула делегація митців
України – народні артисти Зоя Гайдай та Іван
Паторжинський, поет Андрій Малишко. Вони
взяли участь у фестивалі української музики,
пісні й танцю. Населення Північної Америки
ознайомили зі своїм мистецтвом Заслуже-
ний академічний український державний хор
ім. Г. Верьовки, Заслужений державний ака-
демічний ансамбль танцю ім. П. Вірського,
Заслужена хорова капела «Трембіта», окремі
виконавці з УРСР.
Щоправда, довгий час цей зв’язок був одно-
стороннім – це стосувалося Канади й США.
80-ті роки ХХ ст. стали в цьому плані певною
мірою переломними, і сьогодні ми маємо змо-
гу ознайомитися з виступами представників
діаспори на українській сцені. Їхня мистецька
майстерність з усією виразністю засвідчує, як
можна не лише зберігати національну пісню
і танок далеко від землі походження батьків,
часто-густо – в багатонаціональній країні, але
й плекати та розвивати їх. Скажімо, велике
враження на глядачів справив самодіяльний
ансамбль ім. Тараса Шевченка з Канади: у
1989 році він побував в Україні, давши кон-
церти в Києві, Каневі, Львові, Тернополі та
Чернівцях.
Важливою подією в розвитку культурно-
гуманітарних зв’язків між Україною та укра-
їнською діаспорою стала подорож по респуб-
ліці «Спадщина-86». Ініціаторами цієї акції
були Робітниче запомогове товариство (Ка-
нада), Товариство об’єднаних українців Ка-
нади та Федерація російських канадців. До
неї вони залучили прихильників художньої
самодіяльності з Ванкувера, Едмонтона, Ре-
джайни, Вінніпега, Торонто, які під час по-
їздки об’єдналися у своєрідний ансамбль, що
складався з хору, струнного оркестру та тан-
цювального гуртка. Слухачі й глядачі мали
можливість переконатися, мабуть, у головно-
му – українці і в умовах іноетнічного та етно-
культурного оточення зберігали й самовіддано
15
Етнос. Культура
плекали елементи української культури, звичаї
та обряди.
Чи не вперше в історії культурно-мистецьких
зв’язків різних гілок українського етносу від-
булося поєднання їхніх мистецьких здобутків.
Учасники згаданого ансамблю та аматори з
України виступали зі спільними концертами
у Львові, Одесі, Запоріжжі, Каневі та Киє-
ві. Цікавою була програма, яка складалася
з трьох частин. У першій образно показано
взаємозв’язок і взаємозбагачення української
народної музичної культури і національних
культур індіанців, франкоканадців, англосак-
сонців. Цей момент укотре підкреслив відкри-
тість українців, загалом української культури,
до взаємодії з іншими народами, до діалогу з
іншими культурами, іноді й не такими близь-
кими. У другій – відображено той період істо-
рії українських поселенців, коли пісня мобілі-
зувала їх на боротьбу за економічні, політичні,
демократичні права. Заключна частина розпо-
відала глядачам України про боротьбу канад-
ського народу за збереження миру й дружби
на землі. Характерно, що у всіх цих заходах
взяли участь молоді канадці українського по-
ходження, до речі, лише за деяким винятком,
англомовні. У багатьох із них, безумовно вже
асимільованих, як показали їхні виступи в
Україні, прокидається зацікавленість Украї-
ною і українством узагалі.
Діяльність «Спадщини» стала дійсно могут-
нім чинником посилення прагнення поєднати
українців в Україні сущих та тих, батьки й діди
котрих із примхи долі опинилися поза межами
своєї етнічної батьківщини, вона сприяла роз-
ширенню контактів між українцями Канади
і батьківською землею. Так, «Спадщину-91»
було приурочено до 100-річчя першопоселень
наших колишніх земляків у Канаді. Гості по-
бували в селах Небилів та Нижній Березів на
Івано-Франківщині, де встановлено пам’ятник
на честь тих, хто першими залишили рідний
край, а також в Івано-Франківську, Чернів-
цях, Тернополі, Львові та Києві.
1989 року в усьому світі широко відзна-
чали 175-річчя від дня народження Великого
Кобзаря, яке пройшло під гаслом «Від серця
Європи – до серця України». Цей грандіоз-
ний форум, на якому були присутні шевченко-
знавці, перекладачі його творів, пропагандис-
ти української літератури з 18 країн світу і з
більшості республік колишнього СРСР, роз-
почався в Празі, а завершився в Києві.
Щедрими на візити мистецьких колективів
з діаспори в Україну були 1990 і 1991 роки.
Танцювальний ансамбль «Шумка» з Канади
під керівництвом Івана Піхлика познайомив
зі своєю творчістю жителів Києва, Львова,
Івано-Франківська. У цей же час уперше мали
змогу приїхати в Україну відомі в усій Канаді
та далеко за її межами, але, на жаль, незнані
у нас, художні колективи з Торонто: жіночий
хор «Левада», чоловічий «Оріон», оркестр
«Авангард», чоловічий хор «Бурлаки» і жіно-
чий «Веснівка». Надзвичайно тепло прийняли
жителі України хор «Думку» з Нью-Йорка,
який довгий час очолював талановитий дири-
гент Семен Комірний, родом із Закарпаття.
З успіхом пройшли також гастролі україн-
ського хору ім. Олександра Кошиця з Канади,
який уже не вперше знайомив Україну зі своїм
мистецтвом. Київ, Канів, Полтава, Харків,
Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Кри-
вий Ріг, Вінниця, Чернівці, Івано-Франківськ,
Тернопіль, Львів надзвичайно тепло прийма-
ли капелу бандуристів ім. Тараса Шевченка
зі Сполучених Штатів Америки, яка вперше,
майже через 50 років, повернулася на землю,
де 1918 року утворилася і розпочала творчий
шлях. До речі, капела бандуристів ім. Т. Шев-
ченка і хор ім. О. Кошиця 1992 року відзначи-
ли Державною премією України ім. Т. Шев-
ченка.
Визначною подією стало проведення в лип-
ні 1990 року у Львові представницького між-
народного фестивалю українського фолькло-
ру «Громада». Серед прибулих із-за кордону
були художні колективи «Чуплак» (Велико-
британія), «Каштан» (США), «Ослов’яни»
(Польща), Товариства ім. Тараса Шевченка
(Югославія), «Весна» (Франція), «Ластів-
ка» (Румунія). Цей фестиваль з повною від-
16
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
повідальністю можна назвати святом єднання
українців світу. Перед від’їздом одна з тан-
цюристок заявила, що представники молодої
генерації українства прощаються ненадовго,
бо вирішили частіше зустрічатися. За цей ко-
роткий тиждень, сказала вона, «ми стали ще
більш гордими за свою землю, її культуру,
історію, за те, що українці належать до най-
більших народів світу. Ми будемо ширити на
чужині правду про свою батьківщину, ширити
її славу. А сила наша – у єдності». Щоправда,
доводиться констатувати, що вже у ХХI ст. ці
культурно-мистецькі зв’язки поступово втра-
чають свою інтенсивність.
Варто відзначити тенденцію до урізноманіт-
нення форм культурних зв’язків діаспори з Укра-
їною, які сьогодні виходять за усталені рамки.
Скажімо, у серпні-вересні 1990 року в Києві
відбувся перший конгрес Міжнародної асоціації
україністів (МАУ), на якому були присутні вчені
з 23 країн світу. Великі зали, де проходили за-
сідання, були переповнені. Конгрес став першим
кроком до нормального спілкування та співробіт-
ництва науковців українського походження, де б
вони не жили. Головна його мета – об’єктивно
вивчити й висвітлити складну і неоднозначну
історію України, а також вивести українознав-
ство з провінційної науки – знайшла підтримку
у всіх, хто прагне пізнати істину та зробити ви-
сновки з минулого. Міжнародні конгреси про-
водять кожні три роки, уже було проведено сім
конгресів: другий відбувся 1993 року у Львові,
третій – 1996 року в Харкові, четвертий – 1999
року в Одесі, п’ятий – 2002 року в Чернівцях,
шостий – 2005 року в Донецьку та сьомий –
2008 року в Києві. На кожному з конгресів були
присутні вчені-україністи з понад 20 країн світу.
Варто зазначити, що останнім часом ці конгре-
си стали не лише справжніми (більш-менш по-
стійними) форумами взаємодії науковців, але й
носіями українських культурницьких традицій з
різних країн світу.
Ще одним чинником, який достатньо сут-
тєво вплинув і, можна сказати, продовжує
впливати на стан взаємодії українців усього
світу, стали всесвітні форуми українців. У пер-
шу річницю незалежності України, 21–24
серпня 1992 року, в Києві завдяки спільним
зусиллям українських організацій, товариств
України і зарубіжжя та за сприяння уряду
України було проведено Перший Всесвітній
форум українців (ВФУ). На Першому ВФУ
були присутні понад півтори тисячі делегатів
від українських громад із 26 країн світу. Пре-
зидент України Леонід Кравчук закликав
українців покласти край політичним і релі-
гійним суперечкам і висловив упевненість, що
високе зібрання дасть могутній поштовх до
об’єднання зусиль світового українства задля
утвердження й розквіту незалежної України.
Делегати й гості ВФУ обговорили питання
співпраці світового українства, його єднання
довкола ідей будівництва нової, демократичної
Української держави, підтримки української
діаспори, насамперед східної, питання відро-
дження національної культури, міжконфесій-
них відносин, ринкової економіки, політології
та ін. На Першому ВФУ прийняли «Маніфест
політичних партій, рухів, об’єднань, угрупо-
вань, громадських організацій України, по-
літичних партій, екзильних адміністрацій та
середовищ зарубіжного українства з нагоди
перших роковин Української самостійної дер-
жави». Було створено постійно діючий орган
ВФУ – Українську всесвітню координаційну
раду (УВКР) – постійний орган для прове-
дення планомірної діяльності в різних сферах
суспільного життя українства – із місцезна-
ходженням у Києві. Складався він із пред-
ставників від України, східної та західної діа-
спор. Другий ВФУ (Київ, 21–24.08.1997 р.),
на якому були присутні делегати й гості із 47
країн світу, пройшов під гаслом «У співпраці
та єднанні увійдемо в ХХІ століття». Третій
ВФУ (Київ, 18–20.08.2001 р.) приурочили
10-й річниці незалежності України. У його ро-
боті взяли участь делегати й гості із 42 країн.
Четвертий ВФУ, в роботі якого взяли участь
делегати й гості із 43 країн світу, пройшов 18–
10 серпня 2006 року також у Києві.
Варто мати на увазі, що всесвітні форуми
українців – це не виключно соціально-політичне
17
Етнос. Культура
явище, але й великою мірою культурно-
мистецький майдан, оскільки їх зазвичай су-
проводжують концертні програми та майстер-
класи вітчизняних та зарубіжних митців.
Характерним і до певної міри знаковим є
й такий факт. Значній частині громадськос-
ті України добре відомим є літературно-
публіцистичний часопис «Сучасність», що
впродовж тридцяти одного року виходив
спочатку в Мюнхені, а потім у Нью-Йорку.
Часопис здобув репутацію найсоліднішого
українського періодичного видання на Заході,
мистецько-культурного осередку українства.
Престижеві журналу сприяла і його зваже-
на позиція в політичних питаннях, зокрема в
ставленні до «материкової України». Упродовж
останніх років часопис еволюціонував у на-
прямку перетворення його на всеукраїнський
орган, широко публікуючи авторів з України і
стаючи дедалі більше відомим в Україні. Від
січня 1992 року журнал «Сучасність» вихо-
дить у незалежній Україні як спільне видан-
ня Республіканської асоціації українознавців
та видавництва «Пролог». Від лютого 2004
року засновником і видавецем журналу є ТОВ
«Видавнича група “Сучасність”». Редакція
визначає видання як «щомісячний часопис
незалежної української думки», а основну те-
матику – як: «література, наука, мистецтво,
суспільне життя». Саме таке визначення стра-
тегії діяльності часопису окреслює його роль у
культурі українців в Україні та за її межами.
У контексті зв’язків з діаспорою варто під-
креслити ще одну грань роздумів про Украї-
ну. За свідченням зарубіжних джерел, тільки
незначна частина українських емігрантів та
їхніх нащадків готова повернутися з діаспори
в Україну. Народжені переважно за кордоном,
вони вже інтегрувалися в суспільне життя від-
повідних країн поселення, вважають їх бать-
ківщиною, а свої етнічні спільності прагнуть
зберегти як вияв окремої культурної спадщини.
Власне, у цих культурницьких контактів
різних гілок українського етносу виявляється
і ще одна, можна сказати, непересічна місія:
спроба об`єднати українців не лише з різних
частин світу, але й згуртувати їх у їхніх закор-
донних громадах. Не викликає дискусію той
факт, що, опинившись на Заході часто-густо
без копійки в кишені, вихідці з України зав-
дяки своїй наполегливій праці та вмінню пере-
борювати труднощі досягли досить високого
добробуту, користуються нині всіма благами
демократичних суспільств і не бажають цьо-
го втрачати. Але й не секрет, що в середови-
щі української діаспори постійно виникають
суперечності політичного й чисто побутового
характеру.
Це видно, зокрема, на прикладі укра-
їнської громади у французькому містечку
Везін-Шалет. «Тут колись проживало велике
число українців з гучною і історично замарко-
ваною громадською діяльністю, – пише газета
«Українське слово» (1990 р., 15–22 квітня). –
Це було між двома війнами і в перших двох де-
сятках років після Другої світової війни. Потім
люди вмирали, роз’їжджались, трохи асимілю-
вались і мізерніли під громадсько-політичним
поглядом. Сьогодні там – небагато людей. До
того ж вони розділились між собою і відме-
жувались високими перегородами, і тільки пе-
регороди кидаються у вічі, а не люди. Все-таки
приємно ствердити, що коли зробити маленькі
зусилля, ці перегороди скоро маліють і стає
видно людей: добрих, привітних, готових на
зусилля». Сьогодні постає питання про пере-
борювання конфліктів між так званою старою
імміграцією (ті, що виїхали з України у періоди
до Другої світової війни та після неї) і новою;
очевидними такі конфлікти стали наприкін-
ці ХХ та на початку ХХI століть у країнах
Латинської Америки. За нинішніх умов, як
свідчать події, мистецько-культурницькі мо-
тиви, особливо в контексті взаємодії України й
діаспори, можуть стати спільною можливістю
примирення.
Отже, узагальнюючи сказане й дивлячись
у майбутнє, спробуємо подати можливу схему
взаємодії етнічного відродження в Україні та
діяльності української діаспори. У з’ясуванні
сутності цієї взаємодії можна спертися на за-
гальну схему, запропоновану етнологом Міл-
18
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
тоном Есманом, у якій визначено три головні
напрямки: 1) країна походження (Україна)
закликає діаспору на допомогу; 2) діаспора
прагне впливати на перебіг подій у країні похо-
дження; 3) уряд країни походження виступає
захисником прав і інтересів діаспори. У ситу-
ації з Україною та українською діаспорою дію
цієї схеми можна було донедавна спостерігати
на рівні певних громадсько-політичних сил.
Останнім часом постають умови, за яких усі
три напрямки стають дедалі актуальнішими і
для офіційної України.
Що ж до української діаспори, то тут є свої
особливості. Рівень збереження української
етнічності, яка є основою моделювання вза-
ємодії з ядром українського етносу, у різних
країнах є різний. Він за можливостями свого
впливу в іноетнічному середовищі є значно ви-
щий в Сполучених Штатах і Канаді, у країнах
Західної Європи, аніж у країнах Південно-
Східної Європи. Пояснення цієї різниці варто
шукати в рівні демократичності суспільств –
у першому випадку українська діаспора має
змогу існувати в умовах відносної політичної
свободи (відносної, бо й тут на певних етапах
були свої обмеження); у другому – українців
практично позбавлено можливостей збере-
ження й розвитку своєї етнічності.
Як парадокс може сприйматися сьогодні
той факт, що українці Польщі, Румунії, ко-
лишніх Чехословаччини та Югославії – країн,
що межують з Україною або ж знаходяться
неподалік від неї, – майже не спілкувалися
з ядром етносу як на індивідуальному, так і
на груповому рівнях. У цьому переконуєшся,
переглядаючи щорічні звіти про роботу тодіш-
нього Товариства «Україна», яке було ство-
рено спеціально для підтримання зв’язків з
українцями, які проживають за кордоном. Із
цих звітів постає, що для Товариства «закор-
дон» починається за Польщею, Румунією, Че-
хословаччиною та Югославією. Лише від кін-
ця 1980-х років, власне, в процесі політичних
змін у Південно-Східній Європі відкрилися
можливості для налагодження взаємодії укра-
їнців цього регіону та українців України.
Для відтворення загальної картини сис-
теми спілкування, стосунків, які, власне, й
складають структуру взаємодії, звернімося
до запропонованої вище схеми. Отже, інди-
відуальний рівень взаємодії. Його виявом є:
а) взаємне спілкування і контакти в процесі
відвідин родичів і знайомих у країнах мешкан-
ня українців [Донедавна вони були спорадич-
ними і, за винятком окремих випадків, одно-
сторонніми – у напрямку України. Сьогодні
ж безсумнівним є факт двосторонності цієї
форми взаємодії. Причому збільшується потік
українців у США, Канаду, країни Західної та
Південно-Східної Європи (безпосередні, осо-
бисті контакти та спілкування).]; б) широкий
(у співставленні з недавнім минулим) доступ
до інформації, яку зафіксовано в письмових
джерелах української діаспори та України.
Ідеться про можливість, і передовсім в Укра-
їні, читати діаспорні газети, журнали, твори
письменників та дослідників українського по-
ходження (опосередковані контакти).
Ця форма контактів, принаймні на сьогод-
нішньому етапі взаємодії, є надзвичайно ваго-
ма, тому її варто всіляко обопільно стимулюва-
ти, що й робиться. Маємо на увазі формування
фонду «Зарубіжної Україніки» в Національ-
ній бібліотеці України ім. В. Вернадського
НАН України, могутню діяльність Інституту
української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського у співпраці з науко-
вими центрами зарубіжних українців з підго-
товки та видання в Україні значних архівних
джерел та праць зарубіжних українознавців,
активізацію обмінів друкованими матеріалами
між науковими, громадськими, політичними
організаціями та окремими громадянами.
На рівні групової взаємодії вже зараз мож-
на говорити про певні традиції, оскільки впро-
довж десятиліть з боку офіційних кіл України
практикували лише таку форму зв’язків, як
обмін делегаціями, художніми колективами,
студентами. На нашу думку, перевагу саме цій
формі віддавали тому, що вона забезпечувала
ідеологічний контроль за характером і змістом
зв’язків і не допускала (принаймні так вважа-
19
Етнос. Культура
лося) проникнення «ворожої» ідеології в соці-
алістичне середовище. Єдиним каналом таких
зв’язків довгий час було вже згадуване Това-
риство «Україна». На сучасному етапі групова
взаємодія зазнала значних змін: розширилася
географія контактування делегацій, художніх
колективів як в Україні, так і в країнах меш-
кання діаспори; сьогодні існує безліч каналів
реалізації цієї форми взаємодії (наукові, гро-
мадські, політичні установи й організації, різ-
номанітні асоціації, окремі творчі колективи,
фонди тощо); з’явився новий канал – спільні
малі підприємства, в основі яких лежить так
званий етнічний бізнес.
Стимулюючим моментом у взаємодії пред-
ставників різних частин українського етносу
є розширення можливостей участі вчених,
громадських і політичних діячів з України в
тих заходах, які здійснюють відомі науко-
ві центри та громадські, політичні, державні
організації зарубіжних країн, як-от: у міжна-
родних конференціях, конгресах, багатосто-
ронніх нарадах з різних питань суспільного
життя тощо.
Аналізуючи процес взаємодії української
діаспори та етнополітичного ренесансу в Укра-
їні, уже сьогодні можна виділити дві групи
факторів, що суттєво впливають на її харак-
тер. Перша – це ті, які стимулюють цю вза-
ємодію; друга група факторів стримує її.
До першої групи варто віднести: а) ста-
новлення нового мислення в міжнародних
відносинах; б) поступову деідеологізацію
суспільно-економічного життя в Україні;
в) проведення спільних заходів за участю укра-
їнців з різних країн світу – їхня роль визна-
чається об’єднанням зусиль етнічно свідомих
осіб українського походження в збереженні
етнічності в сучасному світі, що є базою для
взаємодії представників різних частин етносу.
Важливим моментом у реалізації позитивної
дії зазначених факторів є прагнення світового
співтовариства до закріплення тенденцій спів-
робітництва в усіх сферах, до вирішення проб-
лем, які виникають у міжнародних відносинах,
мирним, несиловим шляхом.
Серед факторів, які можуть стримува-
ти взаємодію української діаспори та ет-
нополітичного ренесансу в Україні, ваго-
мими виявляються такі: а) поліетнічність
населення України; б) непослідовність демокра-
тичних перетворень не лише в Україні, а й у ме-
жах усього колишнього Радянського Союзу,
оскільки за таких умов взаємодія реалізуєть-
ся не повністю; в) ідея федерального устрою
України, яку побудовано на еклектичних заса-
дах, де змішано етнографічно-економічні особ-
ливості розвитку різних регіонів республіки.
Ця ідея може спричинитися до обмеження
зони взаємодії переважно регіонами колиш-
нього масового переселення українців за океан
та чіткої регіоналізації стосунків, зумовлених
концепціями особливого статусу того чи іншо-
го регіону України.
Зважуючи значення названих вище факто-
рів у взаємодії української діаспори й етнопо-
літичного ренесансу в Україні, варто мати на
увазі ще одну обставину, як на наш погляд –
надто важливу: співвідношення фаз етнічного
відродження для різних частин українського
етносу. Найефективнішою взаємодія виявля-
ється тоді, коли ці фази співпадають. У на-
шому випадку ситуація дещо інша: в Укра-
їні ми спостерігаємо бурхливий, принаймні
порівняно з попередніми періодами, спалах
національно-культурного відродження; для
українців Південно-Східної Європи цей про-
цес лише розпочався після змін режимів; для
частин українського етносу, які знаходяться в
поліетнічних країнах західного світу, за наши-
ми висновками, пік етнічного ренесансу минає,
оскільки він співпадає з етнічним ренесансом,
властивим для країн поселення, що з біль-
шою силою виявився в 1970-х – на початку
1980-х років. Урахування цієї обставини до-
зволить уникнути спрощеного, уніфікованого
підходу до можливостей об’єднання українців
у сучасному світі – об’єднання духовного та
культурно-мистецького.
Історія взаємодії між собою різних частин
українського етносу, і передусім з його мате-
ринською частиною, має невеликий відтинок.
20
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Тоді вона була інтенсивною, наповнювалася
конкретними діями, була по-справжньому
взаємною та сприяла розвиткові української
етнічності в різних країнах. Сьогодні ж знову
актуалізується проблема перспектив культур-
ного діалогу та концентрації спільних зусиль
українців в Україні та українських емігрантів і
їхніх нащадків.
етні чні процеси н а за к а рп ат ті в сУ ч асн У
добУ
Михайло Зан
У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано резуль-
тати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення області, міграційні рухи. Етнополітичні
процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу на активізацію політичного русинства
на Закарпатті впродовж 1990–2009 років.
Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців та національних меншин Закарпаття, які трансфор-
мувалися в напрямі зростання етнічної та національної свідомості. Зроблено висновок про розвиток громадянського
суспільства представниками еліти національних меншин регіону.
Ключові слова: Закарпаття, етнічні процеси, політичне русинство, національна меншина, національно-культурні
товариства.
In the article considered is the dynamics of ethnical processes on Zakarpattia during the last period. The results of population
censuses in 1989 and 2001, natural increase of the regional population, migratory processes are analysed. Ethno-political processes
in the region are investigated on the basis of archive documents. The author pays his attention to the problem of activization of
political Rusynism on Zakarpattia during 1990–2009.
Also investigated are the ethno-cultural processes among Ukrainians and national minorities of Zakarpattia, who were
transformed in direction of growth of ethnical and national consciousness. The author draws a conclusion about the fact of
development of pluralistic civil society by the elites of regional national minorities.
Keywords: Zakarpattia, ethnical processes, political Rusynism, national minority, national-cultural associations.
УДК 323.15(477.87)“312”
(Продовження, початок див. в «НТЕ», 2010, № 1)
Етнокультурні процеси. Уже в рамках
трансформаційного етапу 1989–1991 років
визрівала проблема стимулювання розвитку
рідної мови українців. Кінець 1989 року по-
значений активним упровадженням у жит-
тя Закону УРСР «Про мови в Українській
РСР». В області було створено комісію з роз-
роблення плану впровадження в регіоні цього
закону. Крім сприяння розвитку української
мови, уже в кінці 1989 року було затверджено
склад чотирнадцяти цільових робочих груп з
розроблення комплексної програми розвитку
1 Дуда Г. Оцінка системи рідних шкіл // Укра-
їнці в американському та канадському суспіль-
ствах. − Джерсі-Сіті, 1975. − Т. 1. − С. 182−183.
2 Ювілейний альманах Ліги американських
українців. − Нью-Йорк, 1974. − С. 23.
3 Ukrainian Canadians and the 1981 Canada
Census. – Edmonton, 1988. − Рp. 80, 81.
4 Даркович В. Украинцы в Канаде 1891−1988 гг.:
Обзор тенденций // Зарубежный мир: социально-
политические и экономические проблемы. −
К., 1990. − Вып. 19. − С. 50.
5 Наша сцена. Художня самодіяльність україн-
ських поселенців у Канаді / Упорядкував Петро
Кравчук. – Торонто, 1981. − С. 135−136.
6 Будування майбутнього: канадські українці в
ХХІ столітті. − Едмонтон, 1988. − С. 22.
|