Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом

Now it is impossible to research folk art, basing on traditions of the 19th century. The new cultural researches are made, which based on new theories that appeared after the 1970s. Folk art and traditions are defined as «collective memory» and «common experience». Most of these elements are cultura...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Оджал Огуз
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Фольклорний вимір культури
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37958
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом / Оджал Огуз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 6-8. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37958
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379582012-10-27T12:07:41Z Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом Оджал Огуз Фольклорний вимір культури Now it is impossible to research folk art, basing on traditions of the 19th century. The new cultural researches are made, which based on new theories that appeared after the 1970s. Folk art and traditions are defined as «collective memory» and «common experience». Most of these elements are cultural images. Turkish universities should participate in this discussion and should play their own role and then Turkey will form and develop perspectives of cultural industry. Folklor günümüzde artık 19. yüzyıldaki kuramlarla çalışılamaz. Kültür çalışmaları 1970’lerden sonra yeni kuramlara göre yapılmaktadır. Folklor günümüzde, ortak bellek ve paylaşılan deneyim olarak tanımlanmalıdır. Bu elemanların da çoğunu kültürel imgeler oluşturmaktadır. Türkiye üniversiteleri bu tartışmaların içinde yer almalıdır. Kültür endüstrisi yaklaşımlarının oluşturulmasına ve geliştirilmesinde rol almalıdır. 2010 Article Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом / Оджал Огуз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 6-8. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37958 398(560):316.654.001.86 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний вимір культури Фольклорний вимір культури
spellingShingle	Фольклорний вимір культури Фольклорний вимір культури Оджал Огуз Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом Народна творчість та етнографія
description	Now it is impossible to research folk art, basing on traditions of the 19th century. The new cultural researches are made, which based on new theories that appeared after the 1970s. Folk art and traditions are defined as «collective memory» and «common experience». Most of these elements are cultural images. Turkish universities should participate in this discussion and should play their own role and then Turkey will form and develop perspectives of cultural industry.
format	Article
author	Оджал Огуз
author_facet	Оджал Огуз
author_sort	Оджал Огуз
title	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
title_short	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
title_full	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
title_fullStr	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
title_full_unstemmed	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
title_sort	фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Фольклорний вимір культури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37958
citation_txt	Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом / Оджал Огуз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 6-8. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT odžaloguz folʹklorzagalʹnosuspílʹnenadbannâtaobmíndosvídom
first_indexed	2025-07-03T19:47:35Z
last_indexed	2025-07-03T19:47:35Z
_version_	1836656420124098560
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 Сучасні форми використання культурного продукту та методи його створення суттєво відрізняються від тих, які існували в ХІХ–ХХ ст. до початку Другої світо- вої війни. На жаль, ці значні та фундаментальні зміни не привернули увагу науковців, на відміну від власни- ків масмедіа, які розвивають культурну індустрію. Важко навіть говорити про такі пріоритети «іншого світу» Туреччини. Сучасні світові університети, врахо- вуючи попит та пропозицію, відкривають нові напря- ми, відкидаючи школи, які існували в довоєнні роки і проводили дослідження в галузі культури з погляду таких понять, як «еволюційний», «національний», «класовий», достосовуючи їх до потреб сучасності. Де зараз та популярність інститутів «археології», «істо- рії», «антропології», «етнології», «етнографії», «фоль- клору», яку вони мали в ХІХ ст. та напередодні Другої світової війни? Чому такі популярні свого часу школи стали нецікаві сучасним приватним університетам? Чи до багатьох думок науковців, які працюють у цій сфері, прислухалися при вирішенні соціальних та культурних проблем? До того ж, згідно з сучасною ідеологією «іншого світу», людину як соціальне явище не може розглядати жодний напрям науки, окрім соціології. Таким чином, ті, що займаються «серйоз- ними» справами, звертаються до соціологів, а роман- тики – до науковців. Газети, телебачення, політичні партії, щоб вирішити нагальні соціальні та культурні проблеми, звертаються до соціологів, але в жодному разі не до дослідників культури. Тобто соціологи, про яких ідеться, беруть на себе дослідження тенденцій сучасної епохи. Дисципліни ХІХ ст., здобувши собі місце в університетах, працюючи за старими схема- ми, зупинилися в своєму розвитку. Приватні універси- тети, спостерігаючи за попитом та пропозиціями, згідно з потребами епохи відкривають нові кафедри соціології, і в жодному з них навіть не йшлося про можливість відкриття кафедр етнології, антропології або фольклористики. Невже це означає, що ці науки відмирають? За таких умов відповідь на це питання є ствердною. «Фундаментальні ідеї» ХІХ ст. у сфері антропології, етнології та фольклору в сучасних умовах значних змін та соціальних процесів, що відбуваються, не можуть бути життєздатними і потребують змін. Поза сумнівом, культурні дослідження у цій сфері залиша- ються актуальними. У декларації 1989 року, прийнятою ЮНЕСКО, було визначено термін «фольклор», а вже в резолюції 2003 року з’явилося нове поняття «нематеріальна куль- турна спадщина». Незважаючи на те, що ця резолюція стосується досліджень у сферах фольклору, етнології та антропології, ці науки залишилися поза увагою. Усе це свідчить про те, що ці науки та їх методи досліджень не викликають зацікавленості в сучасному суспільстві. Сьогодні у постановах ЮНЕСКО з’явилися тверджен- ня, що фольклор слід розуміти як «колективну пам’ять», «загальний досвід», «соціальну ідентичність», «безпе- рервність історичного процесу». Другим важливим терміном, який уже вважають застарілим та не розгля- дають у фольклорних працях, є «традиція». Хоча, прой- шовши через століття, через терни історії, термін «тра- диція» не втратив свого первісного значення. Термін «міжособистісний код», який увів А. Дандес, разом із терміном «перехід», пов’язав деякі теми культури з поняттями, поширеними в ХІХ ст. У своїй статті «Поезія та будівництво» Зія Паша під- дав сумніву належність творчості Бакі, Недіма та Шейха Галіба до нашої культури. Чи знайдемо ми місце для «Загального плачу», «Пісень Недіма» чи «Кохання Хюсню» у сучасній міській культурній спадщині, яка відома як «колективна пам’ять» у «безперервності істо- ричного процесу». Якщо схожі асоціації та поняття, такі, як: Фузулі – Караджаоглан, пам’ять – збірник пое- тичних народних творів, Лейла та Меджнун – Керем та Асли, тамбур – приспів, ней – сопілка, ревані – бахлава, Херекський палац – туркменські килими, аванська Оджал Огуз Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом Odzhal Oguz. Folk art and Traditions: collective memory or common experience. Now it is impossible to research folk art, basing on traditions of the 19th century. The new cultural researches are made, which based on new theories that appeared after the 1970s. folk art and traditions are defined as «collective memory» and «common experience». Most of these elements are cultural images. Turkish universities should participate in this discussion and should play their own role and then Turkey will form and develop perspectives of cultural industry. Keywords: collective memory, common experience, cultural image, cultural industry. Öcal Oğuz. Folklor: Ortak bellek veya paylaşılan deneyim. folklor günümüzde artık 19. yüzyıldaki kuramlarla çalışılamaz. Kültür çalışmaları 1970’lerden sonra yeni kuramlara göre yapılmaktadır. folklor günümüzde, ortak bellek ve paylaşılan deneyim olarak tanımlanmalıdır. Bu elemanların da çoğunu kültürel imgeler oluşturmaktadır. Türkiye üniversiteleri bu tartışmaların içinde yer almalıdır. Kültür endüstrisi yaklaşımlarının oluşturulmasına ve geliştirilmesinde rol almalıdır. anahtar Kelimeler: Ortak Bellek, Paylaşılan Deneyim, Kültürel İmge, Kültür Endüstrisi. УДК 398(560):316.654.001.86 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 7Оджал Огуз. Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом кераміка – плитка Ізніка, новий рік – невруз, Темел – Насреддин Ходжа стануть самобутніми та зможуть бути охарактеризовані поняттями «чужий» або «свій» у світі, який об’єднується та стає однотипним, займуть місце між «кодами», які необхідні у визначенні основи сучасного фольклору, тоді вони збагатять «суспільне надбання» та зумовлять «обмін досвідом». Продукт «суспільного надбання», який сформувався від тих понять, які було передано завдяки «кодам, відо- мим як обопільні», лежить в основі фольклору, того культурного спадку, який передається від покоління до покоління, посівши в процесі споживання культурного продукту відповідне місце в соціальній індустрії та зба- гативши сучасний світогляд. Хибною є думка про те, що культурний продукт ство- рюється лише в культурній галузі сучасного міста, що фольклор не може існувати в сучасному місті. Проте неважливо, де виникло «суспільне надбання», у місті чи в селі. Воно може виконувати не тільки розважальну функцію, а бути цікавим для науки і має бути поверне- но в культурну індустрію, попри свій занепад у другій половині ХХ ст. Завдяки засобам масової інформації символи та обра- зи, які притаманні певній місцевості, можуть передава- тися по всьому світові та з легкістю ставати частиною інших культур. Вони поширюють культурний продукт, притаманний певній культурі, наприклад: Бременські музиканти та Жанна д’Арк, вина Бордо та італійські спа- геті, іспанська корида та китайська панда, Дракула та Червона Шапочка, Санта Клаус та великодні крашанки, Ейфелева вежа та міст у м. Мостар, Сервантес та Віктор Гюго – усіх їх об’єднує поняття «колективна пам’ять». Сьогодні авіарейси здійснюються майже по всьому світу. Приблизно два мільярди людей їздять у віддалені його куточки. Завдяки Інтернету та супутникам стало можливим ознайомлення з будь-якою інформацією, яку публікують у світі. Проте неможливо вивчати фольк лор без поєднання з цінним та рідкісним мовним досвідом, який залишився нам у спадок. Фольклор, археологія мають вивчатися разом з іншими науками як зв’язок поколінь, як суспільне надбання, у містах чи в селах, в усній чи письмовій формі. Селянин Юнус Емре та мешканець Мевляни, Хаджі Бекташ та провінційна жінка, яка розповідає казки про смарагди, «Лейла і Меджнун» Фузулі, пісні Стамбула та тюркю м. Егін – усе це колективна па’ять, яку треба вивчати, як «кодову передачу інформації». Ми маємо цінувати «історичну плинність», «обмін досвідом», «колективну пам’ять» тому, що вони виокремлюють нас у світі. Насамперед ми маємо підтримати «немате- ріальні цінності» і забезпечити передачу їх від поколін- ня до покоління, відродити «культурну індустрію», основою якої вони є. Наприклад, виробничий центр «Панда» в китайсько- му місті Ченгду складається з дуже великих відділів, які неможливо оглянути за один раз навіть їдучи на авто- мобілі, і схожий він на промислову корпорацію «Коал» в Австралії. У цих відділах розташовані кінотеатри, у яких показують фільми про життя панд, буфети, речі та подарунки, елементом яких обов’язково є образ панди. Панда в Китаї, як і коала в Австралії, сприймається не лише як рід тварин, що вимирають, але і як символ суспільства. У нас не спромоглися як символ країни винести на світовий рівень подібний зв’язок Туреччини із особливими породами кішок Ван або собак Кангал тощо. Якщо б такого роду зв’язок був утворений, то він би зайняв місце поряд з лукумом, ракú [анісова горіл- ка. – прим. перекладача] та кебабом. А на внутрішніх рейсах авіаліній Китаю безкоштов- но роздають журнал, на двох сторінках якого розміще- но статтю під назвою «Грецька кухня». Грецькі страви, які відомі 1,5 мільйонам китайців, називаються долма, мусака, кадаїф. Важливою є порада автора статті: «Якщо ви будете у Греції, не скуштувавши цих страв, не повертайтесь». У Туреччині навіть не постає питання про ство- рення нових символів чи про використання вже існуючих. Безперечно, що страву мусака готують і греки, є і поціновувачі страви кадаїф [кондитер- ський виріб. – прим. перекладача]. Хтось із розум- ників може сказати, що через їжу неможливо досяг- нути національної ідентичності, що це є застарілий аргумент та показник відсталості, який поєднує вивчення фольклору на тих самих засадах, які були прийняті в ХІХ ст. Було створено такі потужні куль- турні символи, як «французька кухня», «китайська кухня», «індійська кухня», «грецька кухня», які пере- носять такі поняття, як спільне надбання та обмін досвідом. Ці символи стали відомими в усіх куточ- ках світу як кулінарна індустрія. Народи, які дали життя цим символам, створюючи важливі сфери діяльності та споживання, продають їх як культур- ний продукт по всьому світу. Ті, що рекламують Туреччину як туристичну краї- ну, кожного року витрачають мільйони доларів на медіа потенційних країн-клієнтів. У цих рекламах з гордістю пропонують: «Ось наша родзинка! Ми пока- жемо вам таке наше багатство, якого немає у вас»! Але деякі люди, які у своїх поглядах зупинилися в ХІХ ст., сприймають такі заклики як «шовінізм». Чи можемо ми вважати шовінізмом такий вислів: «келай- нак [вид лелеки. – прим. перекладача] є лише у нас, а у вас його немає»? Китайський театр тіней, схожий на турецький фольк лорний театр з головним персонажем Карагьоз, представлений у музеї «Нематеріальної культурної спадщини» просто неба в м. Ченгду та в музеї «Нематеріальної культурної спадщини» університету Газі. У цих місцях одні роблять афіші, інші беруть участь у спектаклях, а хтось демонструє старі спектак- лі на великому екрані. Натомість у Туреччині така важлива родзинка культури, як Карагьоз, ігнорується суспільством та засобами масової інформації, тобто залишена напризволяще. Представники технічних та природничих наук порів- нюють нас із бідними вартовими, які мають великий спадок, але не знають, що з ним робити. Невже ми, дослідники культури, не говоримо те саме? ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 8 Фольклорний вимір культури Суть у тому, що сучасні науковці не можуть підтри- мувати теорії ХІХ ст. в галузі культури, а вуличні реклами на зразок: «віддалення від нас» та «зустріч у космічному просторі», які були поширеними до 1970-х років, не можуть бути витворами мистецтва. Світ за останні п’ятдесят років неймовірно швидко змінився, і ці зміни слід вивчати. А якщо хочете по-справжньому відчути традицію народу, то приїздіть у Стамбул, щоб скуштувати кадаїф, у Газіантеп – щоб скуштувати пах- лаву, у Шанлиурфу – щоб побачити келайнак. Традиційна культура вступає в конфлікт з сучасною культурою. Саме з цього погляду необхідно розглядати значення Конвенції ЮНЕСКО «Про охорону нематері- альної культурної спадщини», а також протистояти намаганням окремих країн контролювати світовий розвиток та нівелювати народні традиції. Переклад з турецької Тетяни Терещенко, Тетяни Нікітюк

Фольклор: загальносуспільне надбання та обмін досвідом

Репозитарії

Схожі ресурси