Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»

With extraordinary qualities, epic heroes are of ideal types of societies. For this reason they have psychologically and physically more different characteristics than ordinary people have. Extraordinary qualities attributed to epic hero are mainly stated by various symbols. This condition can be se...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Алі Дуймаз
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Епічний світ традиції
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37964
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» / Алі Дуймаз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 42-47. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37964
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379642012-10-27T12:09:26Z Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» Алі Дуймаз Епічний світ традиції With extraordinary qualities, epic heroes are of ideal types of societies. For this reason they have psychologically and physically more different characteristics than ordinary people have. Extraordinary qualities attributed to epic hero are mainly stated by various symbols. This condition can be seen Oguz body descriptions in Oguz Kagan Epic, being on the position of prototype of Turkish epics and The Book of Dede Korkut, being qualified as the last ring of tradition of Oguzname. In this study, some topics like hero descriptions, symbols in these descriptions, the meaning of the very symbols, and the causes of using these symbols are evaluated in the context of Oguz Kagan and Dede Korkut. By doing so, some conclusion on the belief and value systems of people who created these telling, their political and social structure, cosmic curiosity, universe and perception of object are reached. Destan kahramanları olağanüstü nitelikleriyle toplumların ideal tipleridirler. Bu nedenle destan kahramanları hem psikolojik hem de fiziki anlamda sıradan insanlardan daha farklı özelliklere sahiptirler. Destan kahramanına yüklenen olağanüstü nitelikler çoğunlukla çeşitli sembollerle ifade edilirler. Bu durumu Türk destanlarının prototipi konumundaki Uygurca Oğuz Kağan Destanı’nda Oğuz’un beden tasvirlerinde ve Oğuznamecilik geleneğinin son halkası olarak niteleyebileceğimiz Dede Korkut Kitabı’nda görebilmekteyiz. Bu makalede Oğuz Kağan ve Dede Korkut bağlamında kahraman tasvirleri, bu tasvirlerdeki semboller, bu sembollerin anlamı, sembollerin kullanılma nedenleri gibi konular üzerinde değerlendirmeler yapılmıştır. Bu şekilde bu anlatmaları yaratan insanların inanç ve değerler sistemi, siyasi ve sosyal yapısı, kozmik merakları, evreni ve eşyayı algılama tarzları üzerine bazı sonuçlara ulaşılmıştır. 2010 Article Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» / Алі Дуймаз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 42-47. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37964 [82–13+82.091](560) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Епічний світ традиції Епічний світ традиції
spellingShingle	Епічний світ традиції Епічний світ традиції Алі Дуймаз Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» Народна творчість та етнографія
description	With extraordinary qualities, epic heroes are of ideal types of societies. For this reason they have psychologically and physically more different characteristics than ordinary people have. Extraordinary qualities attributed to epic hero are mainly stated by various symbols. This condition can be seen Oguz body descriptions in Oguz Kagan Epic, being on the position of prototype of Turkish epics and The Book of Dede Korkut, being qualified as the last ring of tradition of Oguzname. In this study, some topics like hero descriptions, symbols in these descriptions, the meaning of the very symbols, and the causes of using these symbols are evaluated in the context of Oguz Kagan and Dede Korkut. By doing so, some conclusion on the belief and value systems of people who created these telling, their political and social structure, cosmic curiosity, universe and perception of object are reached.
format	Article
author	Алі Дуймаз
author_facet	Алі Дуймаз
author_sort	Алі Дуймаз
title	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»
title_short	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»
title_full	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»
title_fullStr	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»
title_full_unstemmed	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»
title_sort	дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «огузнаме» до «книги деде коркута»
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Епічний світ традиції
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37964
citation_txt	Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» / Алі Дуймаз // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 42-47. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT alídujmaz doslídžennâsimvolíkitasemantikiopisutílageroívvíddastanaoguznamedoknigidedekorkuta
first_indexed	2025-07-03T19:47:56Z
last_indexed	2025-07-03T19:47:56Z
_version_	1836656442262683648
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 Персонажі героїчного епосу – дастана – зі своїми надзвичайними властивостями є втіленням ідеальних типів суспільства. Саме тому ці персонажі наділені рисами, що відрізняють їх від простих людей як із пси- хологічного погляду, так і фізичного. Особливі власти- вості, характерні для героїв дастанів, здебільшого вира- жені за допомогою різноманітних символів. У цьому можна переконатися, читаючи описи тіла Огуза в «Дас- тані про Огуза Кагана» уйгурською мовою. Названий дастан уважають прототипом усіх тюркських дастанів, а також «Книги Деде Коркута», яку можна назвати останньою ланкою традиції казання Огузнаме. У запро- понованій статті проаналізовано описи персонажів у взаємозв’язку епосів про Огуза Кагана та Деде Коркута, досліджено окремі символи, їх семантику та мету вико- ристання. Завдяки цьому сподіваємось отримати певні висновки щодо системи цінностей та вірувань людей – творців означених оповідей, політичну та соціальну будову їх суспільства, космогонічні уявлення, спосіб сприйняття навколишнього світу. «Дастан про Огуза» є видом героїчного епосу, що містить міфологічні та історичні тексти. У дослідженні за основу взято «Дастан про Огуза Кагана» уйгурською мовою. Це зумовлено тим, що такий давній міфологіч- ний текст, щодо якого дослідники вже досягли єдності думок, зберіг свою оповідну гостроту і продовжив існу- вання в різних прошарках тюркської культури. Традиція казання Огузнаме увібрала в себе ісламські елементи в таких різновидах тексту, як Огузнаме Решідеддіна або ж Шеджере-і Тюркі («Родовідне древо тюрків»). В опові- даннях про Деде Коркута виявилися географічні рамки та племінна будова суспільства, що її створило. Цей героїчний епос висвітлює образи та символіку, які покладено в основу відкритості тюркської культури та збереження власного способу життя за будь-яких умов та в будь-якому середовищі. Незважаючи на використання лише двох назв – «огуз» та «уйгур», названий дастан у всіх засадничих принципах виявляє космогонічні уявлення тюрків та породжену цими уявленнями типову політичну, адміні- стративну та соціальну будову суспільства. Епос не обмежується, як здавалося б, віддзеркаленням лише певної історичної доби, певної географічної території, рівня культури та цивілізації. Відображаючи всі зазна- чені категорії, він водночас містить у своїй будові всі індикатори спільної тюркської ментальності, що дійшли до наших днів, пройшовши крізь численні жорна таких змінних для тюркської культури історичних, географіч- них та цивілізаційних чинників. 1. «Благословенний» / «посвячений» Огуз Як відомо, дослідники одностайні в тому, що в «Дастані про Огуза Кагана» бракує основного розділу. Текст починається словами: «Болсунґил теп теділер, анунґ анґаґусу ушбу турур» («Нехай буде, – сказали вони, – ось це і його зображення)». Під ними – зобра- ження бика. Далі текст продовжується такими слова- ми: «Таки мундин сонг севінч тапдилар» (А вже після цього знайшли радість)». У наступних рядках подано опис Огуза: «Бір кюн ай каґаннуґ кьозю ярип 1 бодади, Дослідження символічної семантики опису тіла героїв: від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» ali duymaz. The evolutions on the Heroes body descriptions’ Symbolic meaning from epic of oguz Kagan to book of dede Korkut. With extraordinary qualities, epic heroes are of ideal types of societies. for this reason they have psychologically and physically more different characteristics than ordinary people have. Extraordinary qualities attributed to epic hero are mainly stated by various symbols. This condition can be seen Oguz body descriptions in Oguz Kagan Epic, being on the position of prototype of Turkish epics and The Book of Dede Korkut, being qualified as the last ring of tradition of Oguzname. In this study, some topics like hero descriptions, symbols in these descriptions, the meaning of the very symbols, and the causes of using these symbols are evaluated in the context of Oguz Kagan and Dede Korkut. By doing so, some conclusion on the belief and value systems of people who created these telling, their political and social structure, cosmic curiosity, universe and perception of object are reached. Keywords: Epic of Oguz Kagan, Book of Dede Korkut, hero description, symbolic meaning. ali duymaz. oğuz kağan destanı’ndan dede Korkut kitabı’na Kahramanların beden Tasvirlerinin Sembolik anlamları üzerine değerlendirmeler. Destan kahramanları olağanüstü nitelikleriyle toplumların ideal tipleridirler. Bu nedenle destan kahramanları hem psikolojik hem de fiziki anlamda sıradan insanlardan daha farklı özelliklere sahiptirler. Destan kahramanına yüklenen olağanüstü nitelikler çoğunlukla çeşitli sembollerle ifade edilirler. Bu durumu Türk destanlarının prototipi konumundaki Uygurca Oğuz Kağan Destanı’nda Oğuz’un beden tasvirlerinde ve Oğuznamecilik geleneğinin son halkası olarak niteleyebileceğimiz Dede Korkut Kitabı’nda görebilmekteyiz. Bu makalede Oğuz Kağan ve Dede Korkut bağlamında kahraman tasvirleri, bu tasvirlerdeki semboller, bu sembollerin anlamı, sembollerin kullanılma nedenleri gibi konular üzerinde değerlendirmeler yapılmıştır. Bu şekilde bu anlatmaları yaratan insanların inanç ve değerler sistemi, siyasi ve sosyal yapısı, kozmik merakları, evreni ve eşyayı algılama tarzları üzerine bazı sonuçlara ulaşılmıştır. anahtar Kelimeler: Oğuz Kağan Destanı, Dede Korkut Kitabı, kahraman tasviri, sembolik anlam. Алі Дуймаз УДК [82–13+82.091](560) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 43 іркек оґул тоґурди. Ошул оґулнунґ ьонґлюкі чираґ кьок ірді, аґизи аташ кизил ірді, кьозлері ал, сачлари каш лари кара ірділер ірді» («Спалахнули очі Кагана-Місяця і народив дитину-хлопчика. Колір обличчя того хлопча- ка був небесним, рот – вогняно-червоним, очі – шарла- хові, а волосся та брови – чорні. Він був кращим за прекрасних пері» [13, с. 13, 29]. У цьому розділі йдеться про народження Огуза Кагана. Особливу увагу хотілося б звернути на світ символів, оповитий назвами світла, кольорів та небесних тіл. При спробі лінійного потрак- тування тексту може створитися враження, що він є плетивом з метафор. Однак, гадаємо, паралелізм між такими, пов’язаними зі світлом та кольором, поняття- ми, як «ай», «яримак», «чираг», «кьок», «аташ», «кизил», «ал», «кара», і частинами тіла народженої дитини – «кьоз», «ьонґлюк», «аґиз», «сач», «каш» використаний не лише з метою порівняння. Пов’язані зі світлом асоці- ації, хоча й опосередковано, присутні також і в словах «непсікі» (= пері) та «кьокюрлюґрек» (= прекрасні- ший). Слід зазначити, що й «Каган-Місяць», про стать та батьківство-материнство якого дослідники спереча- ються, також не є титулом, а найімовірніше, посідає визначене місце в символізмі кольору та світла. Насправді в цих рядках розповідається про «благосло- венну» рису Огуза Кагана, яка дана йому при наро- дженні і відображена на його обличчі. У «Кутадґу Біліґ» так само «благословенного» представляє образ Айтолди. Дароване Господом благословення постає перед нами в його особі. Справді, Айтолди, коли його питають, хто він такий, відповідає: «Ім’я моє та вдачу мудреці уподі- бнюють до місяця». З «Кутадґу Біліґ» стає зрозуміло, що сонце в абстрактному сенсі символізує традиційну зви- чаєвість та мораль, у конкретному – правителя, так само як місяць в абстрактному сенсі символізує благо- словення, у конкретному – везіра [3, с. 49–69]. Благословенність («щастя»), що посідає надзвичайно важливе місце в тюркській системі займає і являється у вигляді місячного світла або ж пучка променів світла, є дарованим Господом деяким особам та предметам, насамперед каганам та ханам, привілеєм. Дуже багато тюркських каганів, починаючи від Мо-Туна і до Кюльтіґіна, говорять про себе як про «благословен- них», або ж «посвячених» 2. Ось і Огуз Каган іще при народженні досягає цієї благословенної посвяченості. Тому, на нашу думку, відмінність між вищенаведеною дефініцією та словами «Тенґрі теґ тенґріде болмуш Тюрк Більґе Каґан» є не більше ніж стилістична відмін- ність між діловим текстом та естетично-художнім. Привертає увагу й те, що рот Огуза – вогненного кольору, а очі – шарлахові. У Манаса при народженні були червоні очі, як і в Огуза. У деяких алтайських легендах можна прочитати про дітей з вогненними очима, до того ж існує вірування, що вони послані Господом [19, с. 136–137]. Червоний колір у міфології численних народів є кольором сонця та богів війни. Він символізує силу, міць, владу та панування [7, с. 186]. Беручи до уваги наявність в тюркській міфології людей із червоним ротом або очима (і навіть присутність цих мотивів у героїчному епосі), можна сказати, що черво- ний колір так само символізує силу, божественність, і тому його використано в зображенні обличчя Огуза. Напевне, має бути зв’язок між зображенням бика та ім’ям «Каган-Місяць» на початку »Дастана про Огуза Кагана». Не лише в тюркській, але і в багатьох міфоло- гічних системах світу місяць, що виступає як небесне тіло, яке керує водою та дощем, дає врожай на землі, зазвичай ототожнюється з биком. Схожість форми неповного місяця – молодика із бичачими рогами, а також запліднюючі властивості обох спричинили між ними асоціативний зв’язок. Крім того, бик у міфологіях став традиційним відображенням Богів неба та їх сили [10, с. 102–107]. У цьому випадку можна говори- ти, що зображення бика в описі образу Огуза є визна- нням його прародителем, першим запліднювачем роду, саме тому він уподібнений до бика, який пов’язаний з Богом і встановлює у світі божественну креативну сут- ність. У тому, що будова тіла Огуза від народження є подібною до бичачої, ми можемо переконатися, проа- налізувавши малюнок, на якому це зображено. Зважаючи на це, доходимо висновку, що численними символами передано ідею, що в тілі Огуза відтворюєть- ся божественна модель, а його самого прийнято вважа- ти першолюдиною, родоначальником прийдешніх поколінь. Місяць, сходячи та заходячи щоночі, указує на наро- дження, смерть та відродження знову. Те, що космогоніч- не уявлення про появу місяця передається в тюркських мовах словосполученням «місяць народився», насправді вказує на семантичну близькість між поняттями «місяць» та «народження». Тобто серед усіх символічних значень, ототожнюваних з місяцем, є також і народження. Зауважмо й те, що людська думка побудувала зв’язок між божественним та світлом, що ґрунтується на інако- мовності. В ісламі існує подібна асоціація в понятті «нур» (місячне сяйво) 3. Якщо звернутися до літератури суфіз- му, то «нур» є еманацією Господа. Поняття ж еманації як естетичний термін є виокремлювальною властивістю символу. Господь не має алегорії або ж дороговказу, однак він має символ, тобто еманацію, і ця еманація – світло. Інакше кажучи, світло саме по собі не є Господом, його людиноподібним втіленням або ж органічним знаком. На чолі ж тих, хто удостоївся еманації божественного сяйва, стоїть пророк Мухаммад. У суфізмі, говорячи про сонце, мають на увазі Господа, а про місяць – пророка. Разом з тим колір є чуттєвим символом, що реалізу- ється з потраплянням світла на предмети. Світло робить видним усе суще, і тлумачення всього сущого як емана- ції божественного сяйва увійшло до суфізму. Скільки б не було у вищенаведених рядках опису конкретики та віддалених від символізму уподібнень, у тюркській міфології «благословенність» («щастя») передається назвою божественного сяйва, що з’явилось еманацією на обличчі Огуза Кагана. Межі людської уяви тут надто малі, аби в містичному символізмі змог- ти сприйняти ідею Бога. Тому й використано небесні тіла, що їх давня людина знала найменше, сяйво, дже- релом якого є небо, а також кольори, утворені відбит- тям цього сяйва на земних предметах. Алі Дуймаз. Дослідження символічної семантики опису тіла героїв: від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 44 Епічний світ традиції Якщо уявити зображення обличчя Огуза Кагана, про яке мовиться в наведених рядках, то перед нами поста- не досить химерна картина. Адже ми побачили б особу з блакитним або зеленим обличчям, сліпучо-червоним ротом, шарлаховими очима, смоляно-чорним волоссям та бровами, – але ж ідеться про красу «прекраснішого від пері». Або розуміння краси тут дуже відрізняються, або ж метою цих метафор є не здійснення опису справжнього обличчя, а якраз навпаки, здійснення абстрактного малюнка обличчя, прекраснішого від «створених зі світла пері». Нам видається прийнятні- шим друге припущення. Мета подібних висловлю- вань – не унаочнити опис реалістичної картини, а роз- повісти про еманацію світла як божественного, «щас- ливого благословення» перед очима Огуза Кагана. Символізм кольору використано також у «Книзі Деде Коркута». Описуючи коней, перевагу надали сірому кольору. Візир з роду Богача, також сина Дірсе Хана, постає на сірому коні, сірими є коні Ґафлета Коджі та Бамси Берек з роду, що загарбав дім Салур Казана [14, с. 90, 112, 121]. Крім коней, у «Книзі Деде Коркута» колір деяких ханських шатрів та мечів також сірий [7, с. 188]. 2. Символіка небосхилу У вищенаведених рядках привертає увагу великий символічний простір, пов’язаний з небесними тілами. Це пояснюється тим, що використовувані як означення образу Огуза Кагана такі кольорово-світлові 4 елемен- ти, як місяць та небо, насправді мають символічне зна- чення небесних тіл. Небесна символіка по своїй суті містить безліч таких традиційних обрядів, вірувань та мотивів, як «безкінечність у часі і просторі», «висота», «вищість», «переважання, перевага», «злет», «пануван- ня», «космічне дерево», «космічна гора», «обряд ініціа- ції» та, зрештою, «божественність». Пригадаймо також, що слово «Тенґрі» («Бог») є похідним від поняття зі зна- ченням «небо». Одразу ж зауважмо, що жодне з них само по собі не вказує на Господа, можливо, лише кон- статує статус від Бога, або вияв Його. Як «благословен- ність» є еманацією Господа, так і такі небесні тіла, як Місяць, Небо, Сонце, а також такі природні явища, як буря, дощ, блискавка, є божественними виявами. В особі людини вони так само символізують повернен- ня до легендарної моделі – першомиті, бездоганності, космосу, або ж наближення до неба, тобто сходження на престол, злет соціальними щаблями, воскресіння, перевагу. Сюди необхідно додати такі традиційно асо- ційовані з висотою предмети природи, як гора, дерево. І справді, усіх їх можна одразу ж побачити в наступних розділах дастана, де йтиметься про Огуза Кагана. У тюркській системі вірувань небосхил уявляється як святий простір Господній, тому вважають, що створіння, наділені святістю, неодмінно пов’язані з небом. Для того, аби наголосити, що і Огуз є героєм, котрий так само має стосунок до небосхилу, вдалися до певних символів, що виказують схожість особли- востей рис обличчя й тіла Кагана до небожителів. Навіть можна сказати, що в обличчі Огуза символізо- вано саме небо. У дастані за допомогою символічних висловів повідомляється, що він посланий на землю як син неба або «щастя» і в ім’я Господа розпочав рід людський, злягаючи з дівчатами, яких йому віддава- ли. Про це можна дізнатися з опису сцени народжен- ня Огуза 5. 3. Швидкість як інший вимір виходу в позачасо вий простір Спробуємо проаналізувати наступні рядки даста- ну: «Ошул оґул анасининґ кьоґюзюндюн оґузни ічіп, мундин артикрак ічмеді. Йіґ ет, аш, сюрме тіледі. Тілі кіле балади. Кирик кюндін сонг бедюкледі, юріді, ойнади» («Це немовля виссало першого молока з гру- дей матері і більше не ссало. Хотіло сирого м’яса, юшки та вина. Почало говорити; за сорок днів вирос- ло, пішло й затанцювало»). Тут є кілька моментів, які заслуговують на увагу. По-перше, це те, як швидко ріс Огуз Каган, що, за логі- кою дастана, вимірюється не хронологічним виміром часу, а його якісними та позаісторичними властивостя- ми. Герой дастана Огуз – особлива людина, він ріс значно швидше, ніж звичайна дитина. Огуз надзвичайно швид- ко все робив для того, щоб рости. Біологічний процес його зростання тривав «сорок днів». Але все це – неіс- тотні речі і не мають ніякої ваги в дастані. Число сорок також, як ми вже зазначали, важливе не з кількісного погляду, а з якісного. По-друге, – це слово «огуз». Яким же чином це слово стосується до Огуза Кагана? Дослідники читають його по-різному, наприклад: «угуз», «оґуз» тощо, а тлумачать зазвичай як «молози- во», «перше молоко». Незбориме відчуття Огузом свого «ідеалу завойов- ника світу» та докладання всіх зусиль для здійснення мети – важливий чинник, що надає йому такої швид- кості [17, с. 29–31; 18, с. 16]. Певне, є ще один момент. Це здійснення обряду ініціації Огуза, що народився як біологічна істота, проте, використову- ючи природжену благословенність та силу, він дуже швидко потрапив до кола божественних героїв. Адже він, відповідно до суспільної думки, є смертним, але виступає як потенційний божественний герой – пере- можець. Людина неодмінно має долучитися до сонму досяглих досконалості, тобто вона має бути членом справжнього соціуму. Це своєю чергою здійснюється за звичаєм, що відповідає цивілізаційному рівню означеного суспільства. В огузів, які є мисливсько- кочовою спільнотою, наперед визначено, що має робити герой. Це – перемога над чудовиськом, яке становить реальну загрозу для суспільства, тобто порушує встановлений порядок. Саме до цього моменту період дитинства Огуза (лише одноразове його ссання, бажання наїдків, сирого м’яса та вина, ставання на ноги тощо) оповідається стисло, лише кількома маленькими подробицями. Зауважмо, що все це також виказує паралелізм на традиційно існуючі та практиковані в Анатолії до останніх часів такі звичаї малої ініціації, як кирклама (40 днів), діш хедії (пшениця на зубик) тощо. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 45Алі Дуймаз. Дослідження символічної семантики опису тіла героїв: від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» 4. Природа та сила Уявлення, що в Огуза Кагана проявляються особли- вості, запозичені в представників сили в природі, є зоо- морфом або метафорою-персоніфікацією. Це уявлення не варто розглядати як реалістичний опис. У тюркській культурі аналізований опис не закарбований у камені, як у грецькій цивілізації, яка залишилася в слові, літера- турі. На нашу думку, символічну цінність цих описів визначають особливості сил природи, зокрема тварин, уособлюючи в образі Огуза перемогу над природою. Це не просто метафора, а дане Господом благословення, що робить його героєм, каганом. Огуз Каган – прабатько, покликаний зреалізувати божественну модель на землі. Основна риса таких праотців – організувати та цивілізувати світ, створе- ний Богом. Адже, завершивши акт творіння, Господь віддаляється від людства, усамітнюється на небі і від- почиває. Натомість обов’язок завершення акту тво- ріння він залишає легендарним прабатькам. У «Дастані про Огуза Кагана» Бог, що усамітнився на небі, є єди- ним небесним Господом, тоді як Огуз Каган – леген- дарний прабатько. У кожній своїй дії та поведінці Огуз Каган символізує божественний вияв та еманації, наприклад: божественне явлення на землі ще під час його народження, його шлюби, вовк, що вказує йому шлях, тощо. Вислови «ноги, як бичачі копита», «стан, як вовчий стан», «плечі, як соболине плічко», «груди, як ведмежі груди», «усе тіло його було покрито з ніг до голови шер- стю», використані для опису тіла Огуза Кагана, насам- перед указують на особливості тварин [13, с. 13–14] і є відображенням певної структури мислення. У середо- вищі, де було створено епос, тварини є створіннями, що на найвищому рівні можуть віддзеркалювати фізич- ну силу. Серед них перевагу надано тим, що приверта- ють увагу особливостями певних частин тіла. Тіло Огуза можна було б уподібнити якомусь одному ство- рінню, проте замість цього взяли найсильніші частини кожної з тварин і скомпонували нове тіло. Один із дослідників, що займався тлумаченням »Дастана про Огуза Кагана» – Деніс Сайнор, вивчаючи ці описи, висунув ідею, що Огуз насправді є не людиною, а обо- жненою твариною, «биком» [16, с. 65]. Однак метою такого творіння є не показати Огуза людиною або потворною твариною, створеною із частин більш ніж однієї тварини, а навпаки – наголосити на його силі й міці, використовуючи символи, що асоціюються з над- звичайністю, святістю в культурі цієї непересічної осо- бистості. Сила ніг символізує бика, міцність та гнуч- кість стану – вовка, плечі – соболя, а погруддя – ведме- дя. Коли поглянути на структуру тюркського мислення та спосіб життя, можна зрозуміти, що названі тварини вирізняються такими рисами як у реальності, так і в художньому відображенні. Цим тваринам надано пере- вагу не лише тому, що вони є найсильнішими створін- нями природи, а й тому, що вони перебували у зв’язку з розумінням святості людини тієї доби. Можна зазначити, що в ранні періоди розвитку людства, коли давали ім’я людині, зазвичай вико- ристовували назви рослин або тварин. У цьому неа- бияку роль відігравав рівень життя суспільства та спосіб сприйняття навколишнього світу. Коли люди уподібнюють себе або інших певній рослині чи тва- рині, то тим самим проголошують, що були не проти наблизитися до цієї рослини або тварини чи бути схожими на них [22, с. 224]. Інакше кажучи, люди в повсякденному житті або в літературних творах шляхом перифразування використовували певних тварин, якими вони захоплювалися чи від- чували пошану до їхніх численних особливостей. У «Дастані про Огуза Кагана» ми бачимо вдалі при- клади такого перифразування. У «Книзі Деде Коркута» так само, як у «Дастані про Огуза Кагана», присутній цей прийом слововживання. Перед нами – уподібнення героїв епосу різним тваринам, зокрема Басата, якого вважають сином лева. Салур Казан, коли зустрічається з ворогом, реве як лев, зверта- ється до свого сина Уруза «мій леве», а молодша сестра Бейрека також уподібнює його до лева, що крокує «перевальцем» [14, с. 172, 157, 142]. Такі приклади показують, що в оповідках Деде Коркута між людьми та тваринами існує тісний зв’язок, наслідування людьми певних тварин. Навіть у «Кутадґу Біліґ» зазначається, що правитель повинен мати серце лева, лапи тигра, силу вовка та хоро- брість ведмедя, тим самим визначаючи через осо- бливості тварин риси, необхідні для правителя [1, с. 172–173]. Тварини, що символізують тіло Огуза Кагана, пов’язані не лише із землею. Можна сказати, що деякі з них пов’язані з небом, тобто зі священним простором. Існує безліч оповідей та вірувань, у яких стверджується, що вовк є небесним створінням. Наприклад, у космогонічному міфі тюркської народ- ності као-чи йдеться про те, що каган Као-Чи хоче одружити своїх доньок з Богом і залишає їх на вер- шині гори, проте замість Бога їм являється самець- вовк. Молодша донька каже, що цей вовк є «най- справжнісінький бог», і злягаючи з ним, дає початок роду као-чи [19, с. 18]. Також божественною твари- ною є і «вовк-самець з блакитною шерстю та небес- ною гривою», що служить проводарем війська в «Дастані про Огуза Кагана» [13, с. 18]. Найважливішою рисою, яка вказує, що вовк є священним і пов’язаним з обителю бога створінням, є забарвленість у різні кольори та численні відтінки неба – божої та священ- ної обителі. Тобто вовк є тією священною твариною, у яку втілюється Бог, коли хоче зв’язатися із цим тлін- ним світом. З цього погляду досить показовим є те, що в описі тіла Огуза, щоб указати на його пов’язаність з Богом та святістю, використано образ вовка. Крім того, вовка надіслано, аби супроводити військо Огуза 6. У тюркській міфології існують певні міркування щодо образу ведмедя, який використано для опису тіла Огуза. Ведмідь у тюркській культурі був об’єктом поклоніння. Значущість його в релігійних віруван- нях тривала і в буддистський період, тоді як з при- ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 46 Епічний світ традиції йняттям мусульманства вірування, пов’язані із цією твариною, втрачали актуальність і поступово зника- ли. У тюрків було вибудовано зв’язок між ведмедем та лісом. При цьому вірили, що ведмідь символізує лісовий дух. У тюрків назви «ведмідь», «вовк» є табу- їзованими. Мало того, важливо, що шамани Середньої Азії та Сибіру вбираються у ведмежі шкури. Їхню шапку тут уподібнено до ведмежої голови, чоботи і рукавиці – до ведмежої лапи. Крім того, за віруван- ням тюрків, уполювати ведмедя і з’їсти його м’яса означає перебрати на себе ведмежу силу [5, с. 155– 158; 7, с. 139–141]. Зважаючи на сказане вище, ува- жаємо, що в уподібненні Огуза ведмедю малося на меті не лише показати його силу та міць з фізичного погляду. Слід зазначити, що тут мають вплив числен- ні вірування, зібрані як стосовно вовка, так і ведме- дя. Вірили, що ця тварина є священною або зі свя- щенним пов’язана. Її властивостями наділено Огуза, і він стає досконалою людиною. Уподібнюючи тіло Огуза до особливостей певних тварин, суспільство поставило за мету пов’язати влас- ний рід з тими тваринами. Адже якщо поглянути на традицію надання імені, то можна завважити, що люди встановлюють зв’язок з душами істот, назви яких вони застосовують, і користуються їхньою силою. Тобто люди вірили в те, що, використовуючи назви сильних в природі тварин, вони й самі стануть такими сильними. Змальовуючи різні частини тіла Огуза як тваринні, було створено ідею, що й він теж набуде сили цих тва- рин. З цього погляду Огуз є надзвичайною людиною, що має силу кількох тварин. Слід також звернути увагу й на те, що тіло Огуза покрите шерстю, що є не лише міфологічним уявлен- ням, але й ознакою надзвичайної сили та витривалості. Одного з охоронних духів якутів (дух лісу Баай Баяаай) зображено як вкритого шерстю діда. У деяких алтай- ських текстах також мовиться про те, що першолюдина була покрита шерстю. Навіть у деяких епічних текстах певних історичних періодів перед нами постають нездоланні герої, тіло яких від грудей до колін покрите шерстю, і цей факт вказує на їхню силу [4, с. 567–568]. Оскільки Огуз Каган посланий у цей світ як праотець, першолюдина і культурний герой, його тіло також зображено покрите волоссям, аби наголосити на тому, що він має як божественну, так і нездоланну силу. Кошлатість Огуза та особливості тіла, пов’язані з твари- нами, ставлять його в надзвичайне положення і дозво- ляють панувати над усім світом. У «Книзі Деде Коркута» модель людини з тілом твари- ни має місце в оповіді про вбивство Басатом Тепеґьоза. Басат від народження не має надприродних здібностей, проте його надзвичайним робить те, що він росте в лігві лева, у результаті чого його тіло та рухи уподібнюються до левових. Його фізичні особливості, що нагадують лева, описано словами: «Ханум сазан бір аслан чикар, ат урур, апул апул йориїши адам кібі, ат басубан кан сьомю- рюр» [14, с. 207]. У «Книзі Деде Коркута» деяких героїв уподібнено до тварин. У майже повному ототожненні Басата з левом та в тому, що згодом він перемагає набага- то сильнішого за нього Тепеґьоза, простежуються парале- лі з описом тіла Огуза та його перемогою над чудовись- ком, що є великою небезпекою для соціуму. Логіка обох наведених оповідей розвивається подібно. Ідеться про те, що герой з властивостями найсильніших тварин перема- гає ворога. *** У «Дастані про Огуза Кагана» для опису тіла героя використано певні символи, пов’язані з небом та зем- лею. Дешифруючи ці символи, переконуємося, що Огуз є непересічною людиною. Це герой, пов’язаний з Богом і являє собою божественне. Щоб відзначити, що Огуз є героєм, котрий походить від священного джерела і тому є надзвичайною істотою, в описі його тіла вико- ристовуються деякі висловлювання, пов’язані з небос- хилом та тваринами, яких прийнято вважати священ- ними. Інакше кажучи, Огуз є моделлю героя, що опису- ється в символіці як неба, так і землі. У його обличчі символічно представлено щастя, тобто благословення (небо), а в тілі – силу (тобто землю). «Дастан про Огуза Кагана» містить характеристики епосу, указує на добу, коли міфологічна свідомість поступалася перед історичною. Міфи доби історичної свідомості змінюють своє функціональне навантажен- ня і стають фольклорними текстами. Тобто, як тільки міфологія, що розробляє космогонічні питання, істори- зується, вона починає перетворюватися на етногонічні міфи. Космогонічні міфи утворюють підвалини міфо- логічної системи, а отже, їх предметом є створення світу, людини та всього сущого, тоді як етногонічні міфи розробляють питання створення першолюдини, встановлення між ними шлюбних та родинних зв’язків, заснування держави та прийняття законів, початок цивілізації тощо. У «Дастані про Огуза Кагана» можна побачити обидві із зазначених стадій. У деяких описах тіла в «Дастані про Огуза Кагана» простежується будо- ва зооантропоморфного характеру. Це, з одного боку, указує на обставини, пов’язані з тотемізмом, з друго- го – з культом прабатьків. З цього погляду мотив бика (вола) слід сприймати як символ землі. Алегорії, пов’язані з небесними тілами, насамперед місяцем, потрібно вважати знаком божественного творіння, як віддзеркалення космогонічних міфів. Отже, в описах тіла героїв у фольклоризованих тек- стах (від «Дастана про Огуза Кагана» до «Книги Деде Коркута») або ж у символічних потрактуваннях на кшталт пов’язаних з тілом метафор та перифразів ми також натрапляємо як на сліди космогонічних міфів тюркської культури, так і на етногонічні міфи, що вті- люють найдавніші прояви історичної свідомості. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 47Алі Дуймаз. Дослідження символічної семантики опису тіла героїв: від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута» Примітки Переклад з турецької Ірини Дриги 1 Пелльо прочитує це слово як «ярап», з осторогою звертаючи увагу на те, що воно подібне до дієслова «єрімек» у зна- ченні «нездоланно хотіти чогось» (як бажання вагітних). Радлов та Банг- Рахметі-Брін прочитують це слово як «яримак» у значенні світити, Риза Нур – як «яримак», пов’язуючи його із семан- тикою «агримак» – боліти, і виводить зв’язок цього значення з віруванням, що біль в очах (ільк ґьоз агриси) є пер- шою ознакою вагітності. Відмічене Жаном Дені використання ідіоми «ґьо- зюн айдин» (просвітлені очі) у відпо- відь на радісну звістку народження під- тверджує, що це слово насамперед означало «сяяти», потім – «радіти», тому правильним є дієслово «яримак», що вже в «Дівані Люґат-іт Тюрк» набуло переносного значення [20, с. 9, 10]. 2 Напр. див. Орхонські написи, напис Кюльтігіна, східний фронтон, рядок 29 [12; с. 18]. 3 Священний Коран, сура «Нур», аят 35. 4 У тюркських мовах слова «небо» та «місяць» водночас мають значення «білий» та «блакитний». 5 Мірча Еліаде зазначив, що зв’язок між небом і Богом було встановлено тюрка- ми. На його думку, слово «динґир» у шумерській мові, що означає «Бог», «випромінюючий світло», пов’язане із тюрко-монгольським «тенґрі». Він зау- важує, що в IV тис. існував певний куль- турний взаємовплив між алтайською та каспійською культурами, унаслідок чого деякі слова потрапили до шумер- ського регіону. Еліаде також зазначив, що небесний «бог-тенґрі» належить до найдавнішої прототюркської цивіліза- ції, а будова релігійних інституцій індо- європейців набагато більше наближена до структури релігійних інституцій прототюрків, аніж до інших доісторич- них східних або середземноморських цивілізацій [10, с. 83]. 6 В одній з пов’язаних із вовком легенд, яку вважають такою, що належить тюркам, один жебрак заходить до яко- їсь оселі і наїдками тамує голод. У цей час господиня оселі помічає, що жебрак має голову вовка. Коли подружжя вирішує подивитися, куди пішов, вийшовши з дому, жебрак із вовчою головою, то йдуть за ним і опиняються Отюкену. Той помічає їх і проказує: «Я – бог! Сьє-єн-тьолар зникнуть!» [22, с. 243]. І тут Бог постає у вигляді істоти з вовчою голо- вою. У тюрків ми можемо на багатьох подібних прикладах побачити сакральну позначеність вовка. У тюр- ків від ранньої доби розвитку суспіль- ства прийнято вважати вовка симво- лом Бога. Так само бачимо, що в наступних періодах вовк – символ Бога – перетворюється на символ пра- отця та родоначальника [5]. 1. Arat Reşit Rahmeti. Kutadgu Bilig. II. Çeviri. – Ankara, 1998. 2. Bang W.-G., R. Rahmeti. Oğuz Kağan Destanı. – İstanbul, 1936. 3. Başer Sait. Kutadgu Bilig’de Kut ve Töre’den Sevgii Toplumuna. – İstanbul, 1995. 4. Beydili Celal. Türk Mitolojisi Ansiklopedik Sözlük. – Ankara, 2005. 5. Çoruhlu Yaşar. Kozmolojik, Mitolojik, Astrolojik, Dini ve Edebi Tasavvurlara Göre Türk Saantında Hayvan Sembolizmi. I. – İstanbul, 1995. 6. Çoruhlu Yaşar. Türk Mitolojisinin ABC’si. – İstanbul, 1999. 7. Çoruhlu Yaşar. Türk Mitolojisinin Anahatları. – İstanbul, 2002. 8. Durand Jilbert. Sembolik İmgelem // Çev. Ayşe Meral. – İstanbul, 1998. 9. Eliade Mircea. İmgeler Simgeler / Çev. Mehmet Ali Kılıçbay. – Ankara, 1992. 10. Eliade Mircea. Dinler Tarihine Giriş // Çev. Lale Arslan. – İstanbul, 2003. 11. Eliade Mircea. Zalmoksis’ten Cebgiz Han’A Daçya ve Doğu Avrupa folkloru ve Dini Üzerine Karşılaştırmalı br İnceleme / Çev. Ali Berktay. – İstanbul, 2006. 12. Ergin Muharrem. Orhun Abideleri. – İstanbul, 1973. 13. Ergin Muharrem. Oğuz Kağan Destanı (Tercüme, Metin, Sözlük). – Ankara, 1988. 14. Ergin Muharrem. Dede Korkut Kitabi. – (Gitis – Metin – faksimile). – 1994. 15. Esin Emel. Türk Kosmolojisine Giriş. – İstanbul, 2001. 16. Kaplan Mehmet. Dede Korkut Kitabında Hayvanlar // Türk Edebiaytı Üzerinde Araştırmalar I. – İstanbul, 1976. – S. 55–69. 17. Kaplan Mehmet. Oğuz Kağan Destanı. – İstanbul, 1979. 18. Kaplan Mehmet. Oğuz Kağan – Oğuz Han Destanı // Türk Edebiaytı Üzerinde Araştırmalar III. Tip Tahlilleri. – İstanbul, 1996. – S. 11–28. 19. Ögel Bahaeddin. Türk Mitolojisi (Kaynakları ve Açıklamalarıyle Destanlar). – Cilt 1. – Ankara, 1993. 20. Pelliot Paul. Uygur Yazısıyla Yazılmış Uğuz Han Destanı Üzerine // Çev. Vedat Köken. – Ankara, 1995. 21. Roux Jean-Paul. Türklerin ve Moğolların Eski Dini // Çev. Aykut Kazancıgil. – İstanbul, 1994. 22. Roux Jean-Paul. Orta Asya’da Kutsal Bitkiler ve Hayvanlar // Çev. Aykut Kazancıgil. – İstanbul, 2005. Література

Дослідження символіки та семантики опису тіла героїв від дастана «Огузнаме» до «Книги Деде Коркута»

Репозитарії

Схожі ресурси