Смерть і поховальні звичаї та обряди турків
The phenomenon of death occupies very large place in Turkish culture. In daily life it is an important issue, both in the pre-Islamic period and Islamic modern times. This article investigates religious and cultural aspects of death in Turkey: superstitions, signifying and portending death, rites an...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37966 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Смерть і поховальні звичаї та обряди турків / Рухі Ерсой // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 53-60. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37966 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379662012-10-27T12:09:41Z Смерть і поховальні звичаї та обряди турків Рухі Ерсой Епічний світ традиції The phenomenon of death occupies very large place in Turkish culture. In daily life it is an important issue, both in the pre-Islamic period and Islamic modern times. This article investigates religious and cultural aspects of death in Turkey: superstitions, signifying and portending death, rites and rituals performing at the time of death, preparation of the dead for its disposal, its burying, and beliefs, rites and rituals related to post-burial customs. Ölüm olgusu Türk kültüründe geniş bir yer işgal eder. Hem ‹slam öncesi hem de günümüzde, günlük hayatta ölüm, çok önemli bir konudur. Bu makalede, ölümün Türkiye’deki dini ve kültürel yönü incelenecektir. Bu konular şunlardır: ölümü haber veren ve ölümü engelleyen inanç ve uygulamalar, ölüm anında gözlemlenen inanç ve uygulamalar, ölünün defne hazırlanması, defin sonrası inanç ve uygulamalar. 2010 Article Смерть і поховальні звичаї та обряди турків / Рухі Ерсой // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 53-60. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37966 393(560) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Епічний світ традиції Епічний світ традиції |
| spellingShingle |
Епічний світ традиції Епічний світ традиції Рухі Ерсой Смерть і поховальні звичаї та обряди турків Народна творчість та етнографія |
| description |
The phenomenon of death occupies very large place in Turkish culture. In daily life it is an important issue, both in the pre-Islamic period and Islamic modern times. This article investigates religious and cultural aspects of death in Turkey: superstitions, signifying and portending death, rites and rituals performing at the time of death, preparation of the dead for its disposal, its burying, and beliefs, rites and rituals related to post-burial customs. |
| format |
Article |
| author |
Рухі Ерсой |
| author_facet |
Рухі Ерсой |
| author_sort |
Рухі Ерсой |
| title |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| title_short |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| title_full |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| title_fullStr |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| title_full_unstemmed |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| title_sort |
смерть і поховальні звичаї та обряди турків |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Епічний світ традиції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37966 |
| citation_txt |
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків / Рухі Ерсой // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 53-60. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT ruhíersoj smertʹípohovalʹnízvičaítaobrâditurkív |
| first_indexed |
2025-07-03T19:48:03Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:48:03Z |
| _version_ |
1836656449750564864 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
Смерть, як і народження й одруження, є однією з
найважливіших подій у житті людини. Факт смерті,
будучи індивідуальним, водночас викликає цікавість
усього людства та є темою досліджень медиків, релігіє-
знавців, археологів, етнологів, антропологів, фолькло-
ристів, літературознавців та ін.
На поховальні вірування й обряди кожного народу
впливають його загальні звичаї та традиції [18, с. 251–
264]. У цій статті ми опишемо та систематизуємо зви-
чаї й обряди в Анатолії, пов’язані зі смертю, проаналізу-
ємо їх згідно з методами фольклористики, спробуємо
виокремити значення кожного з них.
Для цього насамперед розглянемо уявлення турків
про смерть від найдавніших часів до сьогодення, опи-
шемо, класифікуємо та проаналізуємо вірування і
церемонії, що побутують на території сучасної
Анатолії.
Поняття смерті в тюркських народів
Смерть як невідворотна подія сформувала в турків
низку відповідних вірувань. Турки протягом своєї істо-
рії належали до різних культур, сповідували різні релі-
гії, тому неоднаково сприймали смерть, але основою
їхнього світогляду вважається тенгрізм, традиційна
релігія тюрків [Tanyu, 1978, 9–12; 10, с. 1–21; 12,
с. 33–44] 1. Тюрки традиційної релігії вважали смерть
виходом із тіла «тину» – душі, духу 2.
В алтайських та якутських тюрків на позначення
понять душі та духу вживалися слова «тин», «сюне»
(«сюр») та «кут». «Тин» – душа всіх живих істот; «сюне» –
лише людська душа; «кут» – ознака священності і живих,
і неживих істот.
Таким чином, відділення «кута» від тіла означало не
смерть, а лише зникнення священності. «Кут» для людини
є незамінним джерелом сили та довголіття, без якого
ніхто не може подовжити життя (приклади вірувань у
святість людини буде наведено нижче). Але щойно «тин»
залишає тіло – людина неминуче гине [14, с. 176].
У своїй праці «Явище смерті в алтайських тюрків»
(«Altay Türklerinde Ölüm») Жан-Поль Ру приділив знач-
ну увагу поняттю «кут» і подав такі його визначення:
1) желатиноподібна речовина, що пробивається
через отвір у наметі;
2) розум, душа, сила життя;
3) шанс;
4) талісман, який оберігає натовп або який носять
від пристріту [24, с. 36].
Однак у цих поясненнях ми не бачимо найголовні-
шої особливості поняття «кут»: бути щасливим, бла-
женним [Arat, 1979: xxıv–xxvııı]. Крім того, у давніх
текстах у значенні «шанс» трапляється слово «ülüg».
А «желатиноподібна речовина, що пробивається через
отвір у наметі», на нашу думку, означає сходження на
сім’ю святості (священності).
Тюрки вірили, що смерть є наслідком хвороби, вод-
ночас вони опиралися їй, виказуючи цим бажання
жити. Так, надаючи потойбічному світу вагомого зна-
чення, тюрки, які в різні періоди, а іноді й в один від-
різок часу сповідували різні релігії, постійно наголо-
шували на бажанні зостатися в живих. У зв’язку з цим
для хворих застосовували своєрідну систему каранти-
ну: їх тримали в шатрі, не підпускаючи до них нікого,
крім уповноважених осіб. Як засіб запобігання поши-
ренню хвороби така міра видається розумною. Але
для нас важливими є вірування, з огляду на які таку
міру вживали.
Тюрки вірили лише у вічність Бога, а людину вважа-
ли смертною. Ось як про це зазначено в Орхунських
написах: «öd tengri yasar; kişi oglı kop ölüglü törünmüş»
(«час визначає Господь; людина народжується, щоб
померти») [KT-Ş10] 3. Явище смерті в цьому випадку
пояснювали різними за формою та змістом словами.
Так, на позначення смерті в стародавніх тюркських
написах трапляються такі вислови: щоб увічливо сказа-
ти «померла» про особу, яку поважали, використовува-
ли «kergek bolmak» 4 – «відійти в інше життя»,
«uçabarmak» 5 – «покинути цей світ», про ворога ж гово-
рили «ölti», іноді – «adrılmak». Останні вислови вжива-
ли також у просторіччі.
Вираз «kergek bolmak» науковці трактують як ввічливу
форму слова «померти». А от О. Недім Туна ототожнив
Смерть і поховальні звичаї та обряди турків
Ruhi ersoy. death and dead body Rites and Rituals in Turkish culture. The phenomenon of death occupies very large
place in Turkish culture. In daily life it is an important issue, both in the pre-Islamic period and Islamic modern times. This
article investigates religious and cultural aspects of death in Turkey: superstitions, signifying and portending death, rites and
rituals performing at the time of death, preparation of the dead for its disposal, its burying, and beliefs, rites and rituals related
to post-burial customs.
Keywords: Tengrism, death, necromancy, condolence.
Ruhi ersoy. Türklerde Ölüm ve Ölü Ile Ilgili Rit ve Ritüeller. Ölüm olgusu Türk kültüründe geniş bir yer işgal eder. Hem ‹slam
öncesi hem de günümüzde, günlük hayatta ölüm, çok önemli bir konudur. Bu makalede, ölümün Türkiye’deki dini ve kültürel yönü
incelenecektir. Bu konular şunlardır: ölümü haber veren ve ölümü engelleyen inanç ve uygulamalar, ölüm anında gözlemlenen inanç
ve uygulamalar, ölünün defne hazırlanması, defin sonrası inanç ve uygulamalar.
anahtar Kelimeler: Tanrıcılık, ölüm, nekromansi, başsağlığı.
Рухі Ерсой
УДК 393(560)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
54 Епічний світ традиції
ций вислів з дієсловом «відлітати», навівши й етимоло-
гічне пояснення. З погляду традиційних вірувань тюр-
ків, посилаючись на Бартольда, він дав таке тлумачення
вислову: «З Орхунських написів зрозуміло лише те, що
тюркські народи вірили в переселення після смерті душі
людини в птаха чи комаху. Про померлого говорили:
“відлетів”. Також відомо, що в західних тюрків навіть
після прийняття ісламу замість слова “помер” вживали-
ся фрази “şunkar boldu”, “şahin oldu” – “перетворився на
канюка”» [27, с. 131–148].
Подібну думку з цього приводу має й А. Інан:
«З Манаса вилетіла душа, схожа на муху, полетіла до
свого справжнього житла» [14, с. 182]. Фуат Кьопрюлю
у своїй роботі «Перші суфії в тюркській літературі»
(«Türk Edebiyatında İlk Mutasavvıflar») зазначає, що ска-
зання про «перетворення на птаха» в орденах ясаві та
бекташі пов’язує їх із шаманізмом.
Отже, сталі вирази, пов’язані з поняттям смерті, що
функціонують у наш час у Туреччині, імовірно, походять
саме з періоду традиційної релігії тюрків: «випустити
дух», «життя, наче птах: прилітає – відлітає», «хворий,
хоча й слабкий, але з духом», «полетів, як птах» і т. п.
Поняття смерті в наш час
На вірування та обряди тюрків Анатолії, пов’язані зі
смертю, значно впливала зміна географічного поло-
ження та навколишнього середовища, але деякі момен-
ти, притаманні тільки їм, лишилися сталими.
Безумовно, суттєво вплинув і іслам. Тут можемо ствер-
джувати, що традиційні вірування й обряди тюрків
збереглися такою мірою, якою дозволила ця релігія.
Принаймні поняття та сталі вислови, пов’язані зі смер-
тю, при адаптації до ісламу збереглися. Наприклад,
«ruh» – душа, «ecel» – смертна година, «vade» – час роз-
плати, «ahiret» – нескінченність життя після смерті,
«cennet» – рай, «cehennem» – пекло, «defin» – поховання,
«sırat köprüsü» – важкопрохідний міст до раю, що роз-
міщується над пеклом, «Azrail» – Азраїл, янгол смерті,
який забирає душу людини, «Münker-Nekir» – Мункір і
Некір, два янголи, які допитують душі померлиих про
їхні земні діяняння та ін. Як уже зазначалося, традицій-
ні вірування тюрків зберег лися в ісламському просторі
Анатолї, що позначилося на кожному етапі феномену
смерті. Саме це ми намагатимемося продемонструвати
нижченаведеними прикладами.
Описуючи поняття смерті та пов’язані з ним обряди,
ми будемо використовувати таку класифікацію:
1. Прикмети, що віщують смерть. Вірування та
обряди, пов’язані з відвертанням смерті:
а) фізіологічні прикмети;
б) психологічні прикмети;
в) сновидіння;
г) прикмети, пов’язані з тваринами;
д) некромантичні прикмети;
е) прикмети, пов’язані з природними явищами.
2. Вірування та обряди, пов’язані з моментом
смерті.
3. Девір та Іскат.
4. Поховання померлого.
5. Траур і співчуття.
6. Поминальні дні та вірування, пов’язані з ними:
а) перший вечір після смерті;
б) перша п’ятниця;
в) перший тиждень;
г) сороковий день ;
д) п’ятдесят другий день;
е) чорне (перше) свято;
є) річниця.
Далі спробуємо розтлумачити вірування та обряди
Анатолії, аналізуючи приклади та де необхідно, зверта-
ючись до їхнього історичного коріння.
1. Прикмети, що віщують смерть. Вірування та
обряди, пов’язані з відвертанням смерті
У народу Анатолії сформувався певний набір подій і
ситуацій – так званих провісників імовірної смерті.
Класифікувати їх можна таким чином:
Фізіологічні прикмети. Визначити історичне під-
ґрунтя таких прикмет неможливо, оскільки фізіологія –
суто індивідувальне явище. Це питання радше стосуєть-
ся медиків. До фізіологічних прикмет належать: втрата
здатності говорити, погляд, що спрямований в «одну
точку», неконтрольовані рухи ротом, набрякання тіла,
затвердіння органів тощо [22, с. 31–34].
Психологічні прикмети. Прикмети цього типу різні
для кожного народу. Зокрема, для турків найхарактер-
нішими психологічними прикметами у разі смертель-
ної хвороби є складання заповіту, запрошення родичів,
які живуть далеко, прощання з ними та пробачення
всіх образ. Такі прояви – прийняття людиною в резуль-
таті життєвого досвіду провісників смерті, які, як і
вищезазначені фізіологічні прикмети, неможливо
прив’язати до жодної історичної події [22, с. 30, 31].
Сновидіння. Одними з найпоширеніших прикмет
смерті в Туреччині є сновидіння. Поява певних подій і
предметів уві сні віщує імовірну смерть. Такі сновидін-
ня можна поділити на п’ять категорій:
1. Сновидіння, пов’язані з особистостями. Якщо вві
сні людину кличе хтось із померлих – уважається, що
найближчим часом ніхто з її родини не помре [22,
с. 25–30]. Таким чином, імовірність смерті зменшу-
ється, що може бути своєрідним її запобіганням і
уникненням. У цьому випадку йдуть до найближчої
святої могили, читають вірші з Корану, моляться, роз-
дають «садаку» (пожертви у вигляді їжі, напоїв, гро-
шей). Уважається, що, задобривши померлих, можна
прикликати їх собі в сон і в такий спосіб відкласти час
можливої смерті.
2. Сновидіння, пов’язані з тваринами. Уважається,
що поява вві сні коня, вовка, собаки, шакала, курки,
ворони, орла чи змії віщує смерть того, хто бачить сон,
або когось із його родини. Наприклад, якщо сниться
подорож на коні, імовірно, помре той, хто в сідлі. Аби
убезпечити себе та своїх рідних, також вдаються до
вищеописаного способу.
3. Сновидіння, пов’язані з речами. Той, хто побачить
уві сні річ або речі когось із померлих, найближчим
часом піде з життя. Метод запобігання – той самий.
4. Сновидіння, пов’язані з рослинами. Якщо вві сні
людина побачить зламане дерево або фрукти чи овочі,
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
55Рухі Ерсой. Смерть і поховальні звичаї та обряди турків
вирощувати які зараз не сезон, вона або хтось із її сім’ї
може померти. Убезпечитись можна так само, як і в
попередніх випадках.
5. Сновидіння, пов’язані із зубами. Виривання хво-
рого зуба чи випадіння корінного зуба уві сні віщує
смерть когось із близьких родичів. Якщо надломлюєть-
ся саме корінний зуб, уважається що в родині помре
хтось із літніх людей.
Вивчення праць фольклористів і антропологів у цій
галузі, без сумніву, дасть змогу збільшити кількість прик-
ладів. Тому подібні дослідження варто продовжувати.
На цьому етапі можна зробити загальний аналіз наяв-
них даних. Щоб визначити, що стало основою факту
ймовірної смерті в снах, необхідно звернути увагу на
місце Анатолії в релігійному та культурному просторі в
давнину. У тюркських дастанах та написах – джерелах
інформації про повсякденне життя тюрків, які сповіду-
вали традиційну релігію, – на згадки про вірування та
обряди, пов’язані зі сном, натрапляємо не одразу. Лише
в дастані «Огуз» герої бачили сни, але пов’язані вони
були з державною символікою (золотий лук і три срібні
стріли) [21, с. 203]. Більше не вдається знайти згадок
про сни, пов’язані з повсякденним життям. Це, імовірно,
безпосередньо пояснюється ісламською (семітською)
традицією. Священна книга іудеїв (Тора), священна
книга мусульман (Коран) і хадиси пророка Мухамеда
містять дуже багато подібних прикладів.
Скажімо, у 5–11 віршах розділу 37 першої книги
Тори «Буття» йдеться про сон св. Юсуфа та його батька,
який тлумачить цей сон. У цій самій книзі в 1–36 віршах
розділу 41 розповідається про те, як Юсуф пояснює єги-
петському фараону його сновидіння.
У Корані також знаходимо тлумачення батьком сну
Юсуфа: «Юсуф батьку: “Батечку, уві сні я бачив як 11
зірок, сонце та місяць били поклони мені”. Батько на
це: “Сину мій! Не розказуй свій сон братам своїм, інак-
ше вони влаштують пастку для тебе, тому що диявол
найбільший ворог людини. Всевишній, як і уві сні,
обере тебе та навчить тлумачити сновидіння”» [Yusuf:
4–6]. Так і сталося. Юсуф навчився пояснювати сни.
Підтвердження цього знаходимо і в Торі, і в Корані:
у в’язниці в Єгипті Юсуф тлумачив сновидіння
ув’язнених [Kur’an, Yusuf: 36, 37, 41]. Дізнавшись про
це, фараон наказав покликати його та попросив роз-
тлумачити свої сни [Kur’an, Yusuf: 43–50]. Крім цього, у
Корані є згадки і про сон св. Ібрагіма [Kur’an, Saf-
fat: 102–106].
Пророк Мухамед також тлумачив сни людей, при-
сутніх на його проповідях. Він використовував симво-
ліку кольорів – білого, зеленого та червоного.
Отже, у період традиційних вірувань серед тюрків не
існувало традиції тлумачення снів, пов’язаних з побу-
том. Незвичні тлумачення подій повсякденного життя
стали результатом упровадження ісламських ідей. Так,
на початковому етапі формування ісламу як релігії в
турецьких писемних пам’ятках існують також твер-
дження такого роду. Наприклад, Юсуф Хас Хаджиб у
своїй праці «Кутадгу біліг» («Kutadgu Bilig») у 4366–
4375 рядках говорить про важливість при тлумаченні
та класифікації снів враховувати, що їла людина до сну,
а також зважати на пори року, щоденні справи, віру в
диявола [2, с. 6005–6288] 6.
Однак нас цікавить, чим пояснити те, що мотиви снів,
які майже не трапляються у віршах і хадисах, набули
такого поширення серед народу Анатолії у зв’язку з
прик метами смерті. Варто з’ясувати, з яких причин
певні мотиви стали прикметами нещастя та смерті.
Відповіді на ці запитання можемо знайти, пов’язавши
тюркські дастани із зазначеними мотивами. Однак
основи деяких мотивів у наш час віднайти неможливо,
їх можна вважати наслідками розвитку суспільства.
Якщо розглядати тюркські дастани, то в міфології яку-
тів можна помітити подібні до вищеописаних, мотиви
ворони та орла як провісників імовірної смерті. За леген-
дою, герой Ер-Соготог, аби захистити людей, змагаючись
із нечистим Буурою Дохсуном з пекла, відрубав йому
голову, а пошматоване тіло розвіяв небесами. Проте зали-
шився шматочок серця нечистого, який перетворився на
ворону та полетів. Тому голос ворони вважався негар-
ним, а сама птаха – нещасливим знаком [21, с. 106].
Мотив змії можна пояснити прикладом з міфології
алтайських тюрків: перші чоловік і жінка в Раю за
порадою змії з’їли заборонений Богом фрукт. За це Бог
покарав їх, відіславши з вічного життя в смертне, а
змію прокляв як ворога людства [21, с. 453–456].
М. Еліаде, досліджуючи мотиви змії в культурах інших
народів, зазначав, що ця істота є символом кінця життя
[8, с. 164–167].
Таким чином, можна стверджувати, що мотиви,
пов’язані з речами, рослинами, тваринами, людьми, а
також із зубами, як і інші мотиви, утвердилися в куль-
турі в результаті поширення індивідуального досвіду.
Прикмети, пов’язані з тваринами. Тварини мають
вагоме значення в культурі тюркських народів. Це
засвідчено і в культурних, і в літературних джерелах
[11; 6]. У низці стародівніх тюркських пам’яток «Ірк
Бітік» («Irk Bitiğ») розповідається, як тісно співіснували
тварини та тюрки у своєму повсякденному житті.
Населення сучаної Анатолії поведінку деяких тварин
пов’язує зі смертю, уважаючи її прикметою імовірної
загибелі. Для різних тварин такою прикметою є певна
поведінка.
1. Свійські тварини (кішка, собака, кінь, баран, коза,
корова, бик).
Виття, жалібне скиглення, перебування поблизу
дому чи на його порозі собаки вважалися провісника-
ми смерті. Аби її відвернути, собаку виганяли, закида-
ли камінням або казали її: «З’їж свою голову». Таке
ставлення до собаки зумовлене віруванням у те, що
«Азраїл побачить і повідомить її господаря» [12,
с. 15–17].
Віщують смерть і дії інших свійських тварин.
Наприклад, коли кінь б’є об землю копитами передніх
ніг та ірже, скаче без причини, ірже в домі хворого, не
слухається; коли бик або корова раптово змінюють
поведінку, стороняться хазяїна, видають незвичні
звуки, мукають, вибігши перед людиною, привертаючи
її увагу тощо.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
56 Епічний світ традиції
2. Дикі тварини та птахи: (заєць, лисиця, кріт, шакал,
кажан, змія, півень, курка, гусак, сова, ворона, орел,
лелека).
Заєць вибігає перед подорожнім; лисиця видає
незвичні звуки; вовк виє вночі; кріт риє землю, наче
на кладовищі; гусак скидає пір’я; кажан літає вночі,
скрегочучи; півень у незвичний час (в обід, у післяо-
бідній час, після вечірної молитви, опівночі) кукурі-
кає; курка видає довгі звуки, наче півень; сова тужли-
во угукає; ворона чи орел постійно видають звуки: у
саду, біля дверей; лелека приносить у лапах або в роті
брудне ганчір’я, з’являється невчасно – усе це вважа-
ється провісниками ймовірної смерті [22, с. 16–20]. Ті,
хто вірять у ці прикмети, для відвернення чи уникнен-
ня смерті, тримають тварин якнайдалі, кажуть їм
погані слова, інколи навіть не годують. Крім цього,
найпоширенішою формою запобігання смерті в
Анатолії є відвідини найближчої святої могили кож-
ним поодинці чи всією сім’єю; читання віршів Корану,
молитви, жертвоприношення та роздача милостині 7.
Якщо звернутися до історії цих прикладів, знайдемо
їхні сліди в різних періодах і місцевостях. Зазначений
мотив собаки не знаходимо в ісламській літературі,
однак у роботі Джувейні розповідається про те, що віра
уйгурів у негативний зміст сильного іржання коней,
реву верблюдів, гавкання собаки, виття хижих звірів,
тривожного мекання овець, неспокійної поведінки
птахів стала причиною їхнього переселення [Cüveyni,
Ünal, 1996].
Основу прикладів, подібних до описаних, бачимо і в
джерелах турецької культури – тюркських дастанах.
У дастанах Алтаю та Сибірського краю в деяких ситуа-
ціях собаку змальовано проклятою твариною, хоча в
більшості випадків цей звір уважається вірним другом
людини. Зокрема, розповідається, що душа людини
«сюне» іноді, відділившись від тіла, летіла на прогулян-
ку в гори чи ліс. І якщо повертаючись «сюне» вселялася
не в тіло свого власника, а в іншу особу – це ставало
причиною смерті її першого власника. Але побачити
«сюне» в людині могли лише духи – так звані «кьос-
пьокчю», або ж собаки. Собака попереджала людину
тужливим виттям [1, с. 404–453]. Мотив змії, подібний
до описаного вище, є в алтайському дастані «Створення»
(«Yaratılış Destanı»). Тут ідеться про те, як Бог зобов’язав
собаку та змію охороняти перших чоловіка й жінку в
Раю біля Дерева безсмертя, суворо наказавши твари-
нам не підпускати до людей Ерліка. Але собака та змія
знехтували обов’язком, і Ерлік, наблизившись до
Дерева, спокусив Єву з’їсти яблуко – так перші люди
вийшли з країни безсмертя та ввійшли в смертне життя
[21, с. 451–458]. Тут змію зображено як тварину, яка
стала причиною смерті людини. Цілком можливо, що
саме цим зумовлене тлумачення появи змії уві сні як
імовірної смерті. Подібне ставлення до собаки бачимо
й у дастанах сусідніх народів – монголів і тибетців [21,
с. 564–568].
Аналогічні вірування пов’язані також з образом
вовка. Зокрема, у дастані про походження тюрків
Бозкурт попереджав людей про наближення смерті.
У тюрків-хітів існувало повір’я про те, що лисиця має
таку саму долю, як і її хазяїн. Якщо лисиця гинула, хазя-
їн теж помирав. [21, с. 558–560]. Можливо, традиція
вважати певну поведінку лисиці провісником смерті
походить від вірувань саме тюрків-хітів.
Проте знайти значення подібних вірувань шляхом
аналізу історичного та культурного підґрунтя надзви-
чайно складно, адже для цього потрібно зібрати всі
приклади з культурного та історичного досвіду тюрків.
Обґрунтувати всі прикмети та вірування також не
видається можливим, оскільки деякі з них поширилися
в суспільстві на основі індивідуального досвіду.
Некромантичні прикмети
Віра в застосування речей, що використовуються під
час церемонії поховання, або в явища, які бачать у
момент смерті, називається некромантією. Розглянемо
деякі приклади такої віри та форми запобігання подіб-
ним прикметам.
Якщо труна під час транспортування хитається,
повертається направо й наліво, скрипить, після погре-
біння зсувається, або якщо на ній хтось сидить – серед
присутніх очікують нової смерті. Уважається також, що
хтось невдовзі знову помре, якщо інструменти, якими
копали могилу, принести додому або скласти їх один на
одного, або використовувати по черзі. Крім цього, існу-
ють повір’я про казан, у якому гріють воду, та про деякі
інші предмети [Приклад, 1979: 30].
Можемо стверджувати, що зазначенені вірування
та приклади походять з глибокої давнини. Відомо,
що тюрки, які жили в Алтайському краї в стародавні
та середньовічні часи, задля очищення після цере-
монії поховання розкладали один проти одного два
багаття, поряд розташовували два списи та натягу-
вали між німи мотузку, під якою проходили самі,
проводили тварин і проносили речі [24, с. 155].
Звичай сучасних тюрків-якутів стрибати через запа-
лене вогнище на зворотному шляху після поховання
та віра в те, що смерть не може пройти крізь вогонь,
частково збігається зі звичаями алтайських тюрків і
уйгурів. Не згадувати ім’я померлого також вважа-
лося в алтайських і уйгурських тюрків мірою запо-
бігання смерті.
Описані вірування та звичаї традиційної релігії,
трансформувавшись у різні форми після прийняття
ісламу, продовжували існувати й серед тюрків
Анатолії. Наприклад, в анатолійських тюрків, якщо
хтось помер, здійснювали певні обряди, аби запо-
бігти ще одній смерті. У будинку померлого спорож-
няли посуд із їжею (боялися, щоб смерть не переда-
лася). Якщо помирав хтось у районі – у всій місце-
вості виливали воду з напов нених посудин. Під час
миття померлого будили тих, хто спав, а щойно
небіжчика виносили з помешкання, услід за ним
лили воду. Після миття померлого казан, у якому
гріли воду, перевертали догори дном [22, с. 9]. Як
бачимо, такі обряди, що мають однакову мету, про-
довжували існувати в різних формах, залежно від
місцевості, що слід враховувати під час вивченні
цієї теми [7, с. 258].
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
57Рухі Ерсой. Смерть і поховальні звичаї та обряди турків
Прикмети та обряди, пов’язані з природними
явищами
Наведемо кілька прикладів вірувань і обрядів сучас-
них жителів Анатолії, що походять з давніх часів. Серед
природних явищ найпершою прикметою смерті в її
широкому значенні вважалися затемнення місяця та
сонця. Люди вірили, що ці явища віщують смерть одно-
го або кількох поважних людей, кінець світу чи початок
війни [22, с. 24]. Як і затемнення світил, провісником
недобрих подій на землі вважається зміщення зірок.
Віра людини в значення кожної зірки є відображенням
релігійного зв’язку між небом і землею. Таким чином,
між людьми та зірками проводиться аналогія щодо
зміни положення та згасання. Ця віра втілилася в різ-
них прикметах: зміщення зірки – провісник смерті,
впала зірка – її хазяїн помре, з’явилася комета – помре
багато людей [22, с. 24].
Тісний зв’язок тюркських народів з природою відо-
бразився і в їхній культурі, що засвідчено безліччю
прик ладів з історії. У стародавні та середньовічні часи
тюрки Алтаю вважали удар блискавки Божим про к-
ляттям. Уйгури після удару блискавки запускали в небо
стріли та змінювали своє місцерозташування [24,
с. 78]. Водночас грім сприймався тюрками Алтайського
краю як гарна подія. Уважалося, що він проганяє злих
духів [24, с. 80]. Імовірно, вищеописані обряди були
проявами цих вірувань і переконань.
2. Вірування та обряди, пов’язані з моментом смерті
На території Анатолії смерть традиційно супрово-
джувалася такими обрядами:
1. Закривання очей небіжчику. Мотиви цього зви-
чаю різняться відповідно до місцевості. Зокрема, очі
закривали, щоб померлий не дивився на цей світ, щоб
не був у домовині з відкритими очима, щоб не забрав
нікого із собою тощо.
2. Прив’язування щелепи померлого: аби душа не
розділилася, щоб диявол не увійшов усередину, щоб у
рот не потрапила земля тощо.
3. Відчинення вікна в кімнаті, де перебуває небіж-
чик: аби душа вилетіла, щоб Азраїл вийшов, щоб анге-
ли залетіли [22, с. 47].
Крім цих обрядів, звичайно, з найближчої місцевості
приходить вчитель або імам і читає над померлим сури
з Корану (особливо суру «Ясін»). Близькі небіжчика
сповіщають людей про його смерть, читаючи селу в
мечеті, розміщуючи оголошення в газеті або іншими
можливими способами. Родичі виконують необхідні
приготування для поховання.
Вірування тюрків, пов’язані з моментом смерті,
засвідчують їхнє вміння давати ґрунтовне пояснення
подій. Тюрки, які жили в Алтаї в давні та середньовічні
часи, на основі спостережень, зроблених у горах, віри-
ли в єдність душі та дихання, тому вважали, що з упо-
вільненням дихання під час сну душа, відділившись від
тіла, гуляє світом, при цьому уві сні людина бачить
місця, куди потрапить після смерті. Зазвичай, проки-
нувшись від сну, душа повертається в тіло, але трапля-
ються випадки, коли вона йде – це і є смерть. Зважаючи
на це, можна припустити, що тюрки вважали сон бра-
том смерті. Це також підтверджують аяти з Корану про
традиційні вірування тюрків, пов’язані зі смертю: «Коли
прийде час смерті того, кому судилося померти, під час
сну Аллах забере і його душу, і душу того, хто житиме.
Таким чином душу померлого тримає, а другу – відпус-
кає назад до певного часу» [Zümer, 42]; «Це Вів вбиває
вас уночі, а потім, аби ви закінчили відведений час,
знову оживляє Вас» [Enam, 60].
Тюрки вірять, що після смерті душа підноситься до
небес, де в неї з’являються крила. Тому, коли хтось
помирає в закритому приміщенні, аби душа могла віль-
но злетіти до небес, відкривають усі отвори (двері,
вікна і т. п.). Ж.-П. Ру щодо продовження таких віру-
вань у тюрків Анатолії, посилаючись на Пертева Наілі
Боратава, зазначає: «У той момент до кімнати покійно-
го не впускали кішок. Боялися, аби кішка не з’їла муху,
тобто душу». Тут ідеться про традицію в районі Мудурну
[24, с. 159].
З наведених прикладів знову бачимо, що вірування
та обряди, як і інші елементи культури, дещо трансфор-
мувавшись, продовжують існувати й нині. Наприклад,
можна провести паралелі між традицією зміни постелі
покійного та плачу біля його голови в Анатолії й тради-
цією побудови шатра для померлого та перенесення
його тіла туди з місця смерті.
3. Девір та Іскат
Девір та Іскат – це милостиня, яку дають нужденним
людям за пости, намази та обіцянки, що не тримав, не
здійснив та не виконав з якихось причин померлий
мусульманин протягом життя. Така пожертва відбува-
лася у формі усталеного ритуалу: «Від віку померлого
віднімали для чоловіків 12 років, для жінок – 9, підрахо-
вували відповідну суму боргу та клали її в торбинку,
яку потім хтось зі спадкоємців (чи будь-яка вповнова-
жена особа) передавав з рук у руки одному зі знедоле-
них, які колом стояли поруч. Отримавши гроші, бідняк
віддавав їх назад промовляючи: “Отримав, прийняв”.
Це тривало доти, доки борг померлого за недотриман-
ня постів не вичерпувався. Таку саму процедуру вико-
нували і для зарахування нездійснених намазів та
невиконаних обіцянок» [22, с. 59].
Описаний обряд Девіру та Іскату свідчить про існу-
вання вірувань, пов’язаних з потойбічним світом.
У традиційній релігії тюрків першими формами таких
вірувань можна вважати захоронення разом з помер-
лим його речей. Тюрки вірили в те, що після смерті
життя продовжується в такому самому вигляді, як і на
землі, тому разом з померлим ховали його найцінніші
речі, зброю та коней [14, с. 130–189].
З подібних переконань у разі смерті хана чи коман-
дира, а також понад сотні солдатів, які їх супроводжу-
вали, усіх хоронили разом в одному місці. Щодо цього
Ж.-П. Ру цитує Ван Дер Луя: «Смерть і нове народження
слуг господаря полегшать його власну смерть і нове
народження» [24, с. 172]. Це означає, що страждання
та смерть разом спричиняють виникнення нового
життя. Власне, таке вірування свідчить про те, що
тюрки не були індивідуалістами, натомість цінували
суспільні інтереси, що демонструє філософію їхнього
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
58 Епічний світ традиції
життя, значення для них понять вірної дружби та само-
відданості.
В алтайських тюрків смерть молодих людей, які не
досягли віку одруженя, уважалася серйозною пробле-
мою – рідні переймалися щодо їхнього подальшого
життя. Тому відраховували час після їхньої смерті й у
період, коли вони ніби досягали відповідного віку, їх
одружували. Як на справжньому весіллі, хлопця заочно
одружували з дівчиною такої самої долі. Сім’ї померлих
наречених визнавали один одного родичами, для ново-
створеної пари навіть малювали необхідні речі, а зго-
дом спалювали ці малюнки, аби дим-вістун піднявся до
них і сповістив їх [24, с. 182]. Відомо, що цей звичай
зберігся й донині в азербайджанських тюрків, які
живуть на території Алтаю [25, с. 284].
Згідно з віруваннями тюрків у нове життя після
смерті, на тому світі все набуває протилежних форм.
Тому на цвинтар несли спеціально зламані речі помер-
лого – вони мали відновитися, як відроджується сам
небіжчик [24, с. 183].
Те, що тюрки вірили у відродження та подальше
життя після смерті, засвідчує також і спосіб, у який у
деяких місцевостях клали померлого в могилу.
Наприклад, попередньо готуючи до нового народжен-
ня, небіжчика розміщували у формі ембріона: тіло
трохи згинали, голову та ноги зближували [24, с. 184].
Обряди та вірування тюрків, пов’язані з життям після
смерті, поширилися на території Анатолії та після зміни
географічних меж ісламу відобразилися у формі розумін-
ня безкінечності потойбічного світу (Ahiret). Заключна
підготовка небіжчика до життя на «тому» світі – причина
появи вищеописаного ритуалу Девір та Іскат.
4. Поховання померлого
Поховання померлого в Туреччині, відповідно до
традицій ісламу, передбачає обмивання померлого,
загортання його в саван, поміщення в домовину та
власне поховання одразу після заупокійного намазу.
Відповідно до регіону, під час процесів обмивання та
загортання в саван, дотримуються низки місцевих обря-
дів. Наприклад, вірять у те, що деякі рослини мають
запах раю, тому кладуть їх у воду, якою обмивають
померлого; іноді на савані пишуть аят або молитву.
Я. Калафат зазначає, що обряд поховання померлого
наближався до традиційного, попри ісламські нововве-
дення. [15, с. 90–102]. Розлога інформація щодо цього
міститься в китайських джерелах.
Перші зі збережених описів поховальних обрядів древ-
ніх і середньовічних тюрків пов’язані зі смертю правите-
лів. Церемонії, описані в джерелах, свідчать про те, що
проводилися вони для людей з певним статусом. Тюрки
надавали неабиякого значення церемонії поховання,
тому у зв’язку з приготуваннями небіжчика ховали лише
через сім днів після смерті [24, с. 61]. Тільки за такий про-
міжок часу визначали дату та місце проведення церемо-
нії. Приготування починалися з того, що покійника пере-
носили до спеціально зведеного шатра. Ось як описано в
джерелах церемонію поховання Атілли: «Його тіло демон-
стративно, аби всі могли бачили, помістили всередину
зведеного на площі шовкового шатра» [24]. Згідно з цією
інформацією, хто б не пішов з життя в тюркському кага-
наті, його поміщали до шатра померлого. Сини, онуки та
родичі небіжчика різали коней та овець і розкладали їх
перед шатром. Об’їжджали на конях шатро з померлим
сім разів, а перед входом різали обличчя та плакали – по
обличчю текли кров і сльози. Усі речі, якими померлий
користувався за життя, а також його коня спалювали на
вогнищі. Попіл потім закопували на кладовищі в певний
день року: останки померлих навесні ховали восени,
коли жовкло листя; тих, хто помер узимку чи восени,
ховали в період цвітіння квітів. У день поховання родичі
померлого, як і в день його смерті, їздили на конях, різали
обличчя та плакали [14, с. 177, 178].
Деякі вчені стверджують, що звичай об’їжджати на
конях сім разів шатро з померлим під час церемонії
поховання пов’язаний з планетами та представляє
цілісну систему вірувань. Так, на їхню думку, число сім,
яке вважалося священним, також пов’язане з планета-
ми. Із цим також можна пов’язати те, що померлого
ховали лише через сім днів. Шатро об’їжджали по колу,
подібно до руху планет, тому цей обряд пов’язують з
астрологією [24, с. 246].
Азербайджанський дослідник і письменник Мірелі
Сеїдов описує дійства під час похорон: друзі, наче пан-
томіму, показували сцени з різних періодів життя
померлого. Він тлумачить це як початок Орта-Оюну
(Orta Oyunu) – традиційного тюркського театру. [25,
с. 342].
5. Траур і співчуття
Люди, які втратили близького, по-різному виража-
ють свій біль. Нижче ми розглянемо такі прояви трау-
ру: не вбиратися у світлі кольори, не їсти надмірно, не
розважатися, не використовувати пристрої на кшталт
радіо, телевізора тощо, не голити бороду (для держав-
них службовців у наш час ніхто не може зробити це
обов’язковим), не ходити на весілля.
Період трауру починається з моменту смерті. Його
тривалість може змінюватися відповідно до соціально-
го статусу померлого. У сільській місцевості період
трауру може тривати рік, іноді навіть більше, а у жите-
лів міст, державних службовців і людей, які працюють
на особливих посадах, цей період значно коротший.
Під час трауру близькі та знайомі відвідують тих, хто
носить траур, втішають, висловлюють співчуття, розді-
ляють гіркоту втрати, прагнуть, аби вони якнайшвид-
ше повернулися до звичного життя.
Тривалість трауру в Анатолії здебільшого становить
один рік, але в нижчеописані поминальні дні можна
вийти з трауру, особливо це стосується сорокового дня
після смерті. Нині поховальні традиції в Туреччині
наближені до народних вірувань і звичаїв, які мають
спільну етнологічну основу, але різняться за формами
вираження, залежно від місцевості. Тому розглядати їх
слід з огляду на теорію функціонування [7, с. 213].
Що ж до історичного походження таких вірувань і
обрядів, варто розглядати їхнє місце в основних джерелах
тюркської культури: Орхунських написах (Orhun Yazıtları),
«Диван-и Люгат-ит Тюрк» («Divan-i Lügati’t-Türk») та в роз-
повідях Деде Коркута (Dede Korkut Hikayelerinde).
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
59Рухі Ерсой. Смерть і поховальні звичаї та обряди турків
В Орхунських написах Більге-хан так говорить про
траур за Кюльтегіном: «Помер мій молодший брат.
Я постарів. Я наче дивлюся й не бачу, знаю, але не вірю.
Я постарів. Час визначає Бог, це він створив людину так,
щоб вона завжди помирала. Ось так я і постарів. Сльози
ллються з очей, а з душі виривається крик. Горе вбило
мене. Я постарів аж занадто» [20, с. 50–52, 70].
У «Диван-и Люгат-ит Тюрк» Махмуда Кашгарли так
описано траур за Афрасіябом, тобто за Альпер Тунгою:
«Усі зібралися, як вовки, кричать, рвучи собі коміри,
кричать до втрати голосу, плачуть, поки не змикаються
очі» [3, с. 189].
Існування вірувань і обрядів, пов’язаних зі смертю, в
огузів описано в епосі «Книга Деде Коркута» в оповіданні
про Бейрека: «Почувши про смерть Бейрека, його батько
зняв із себе чалму та ударив нею об землю; відтягнувши,
порвав комір. “Сину! Сину!” – кричав він, наче віл.
Репетував і волав. Сива, кучерява мати гірко плакала,
лила сльози, кусала нігті, з блідим обличчям то падала, то
вставала, порвала собі щоку, висмикувала волосся, наче
чорна ворона, плачучи, скиглячи вона прийшла додому.
А сім сестер вдягли чорний одяг» [9, с. 172].
6. Поминальні дні та вірування, пов’язані з ними
У тюрків Анатолії поминальні вірування та обряди
значною мірою прив’язані до культури ісламу.
Поминальні дні мають різні назви, але відбуваються
відповідно до ісламських традицій. Нижче коротко роз-
глянемо поширені в Анатолії поминальні дні, що справ-
ляються одразу після смерті.
Перша ніч. Перша ніч після поховання може вважа-
тися поминальним днем. Цієї ночі приходять знайомі,
зазвичай у період після вечірнього намазу та до настан-
ня ночі, моляться, читають Коран і Мевлют. У таку ніч
родичі померлого не готують їжу – цим займаються
сусіди. Ця ніч – час висловлювання співчуття.
Перша п’ятниця. Так називають вечір першого чет-
верга від дня поховання. У цю ніч виконують такі самі
обряди, як і в першу ніч після смерті. Сім’я покійного
майже ніколи не готує частування для гостей. Деякі
сім’ї після цього дня виходять з трауру.
Тиждень після смерті – сьомий день після похован-
ня, коли здійснюються такі самі обряди, як у першу ніч
і в першу п’ятницю.
Сороковий день. Це обрядовий день пам’яті помер-
лого. Організація цього дня, на відміну від інших, пиш-
ніша та повністю належить родині померлого. Чимало
сімей після цього дня припиняють траур.
П’ятдесят другий день. У більшості місцевостей
країни, цей день, як і вищеописані, справляється відпо-
відно до традицій ісламу.
Чорне свято. Будь-яке перше релігйне свято
(Рамазан або Курбан) після поховання називається
Чорним святом. У цей день родичі померлого не
виходять на вулицю привітати зі святом інших. Інші
приходять до них, але святкового настрою ні в кого
немає – кожен відчуває скорботу за померлим, як у
день його смерті. Хазяїн дому пригощає гостей не
традиційними святковими солодощами, а чаєм або
гіркою кавою.
Річниця. У день роковин, як і на сороковий день,
влаштовують день пам’яті. У цей день, порівняно з
рештою поминальних днів, сім’я почуває себе вільніше.
Переважно траур припиняється від цього дня.
Поминальні дні – частина соціального життя людей,
а церемонії, які проводяться під час них – один з консо-
лідуючих факторів суспільства. Тож елементи часту-
вання, обслуговування гостей і роздавання подарунків
в обрядах такого типу свідчать саме про суспільну згур-
тованість [5, с. 66].
Поминальні обряди є давнім звичаєм тюркських наро-
дів. Правителі древніх і середньовічнх тюрків Алтаю
перед смертю заповідали провести церемонії їх похован-
ня відповідно до вищезазначених традицій [24, с. 238].
Поминальні дні у стародавніх тюрків відбувалися й під
час церемонії: від моменту смерті до поховання, від похо-
вання до річниці смерті – будь-які ритуали слід уважати
частиною поминального процесу. У древніх тюрків не
було традиції відвідування кладовищ – до могили разом з
небіжчиком клали коштовні речі, тому місце поховання
приховували, побоюючись, що хтось відкриє могилу та
пограбує її. Аби місце поховання не було помітним, його
маскували за допомогою коней, яких спеціально приво-
дили тупцюватися на ньому [24].
***
Поховальні звичаї та обряди посідали чільне місце в
житті тюркських народів. Отже, актуальність вивчення
та дослідження поховальних церемоній тюрків є очевид-
ною, особливо, якщо розглядати їх із соціологічної точки
зору. Прикметно, що поховальні церемонії виявилися,
на наш погляд, важливим джерелом соціальної згурто-
ваності та зближення людей. Під час них з’являлася
можливість відвертого спілкування і, що важливо, роз-
ради близьких померлого. Поховальні церемонії допо-
магали родичам небіжчика подолати довготривалий
смуток і тугу та швидше зануритися у вир життя.
Водночас обряд частування, що символізував гостини
самого померлого, має абсолютно соціальну природу та
є обрядом, який зберігся до наших днів – частування під
час поховання чи в поховальні дні поширене й нині.
До того ж, якщо розглядати церемонії поховання як
привід для спілкування, то траплялося, що безпосеред-
ньо під час царемонії люди знайомилися, розмовляли
один з одним або навіть закохувалися. Існує також
інформація про те, що царемонія поховання породжу-
вала протилежні почуття, аж до веселощів на зворотно-
му шляху [24, с. 278; 4, с. 54].
Як бачимо, вірування та обряди, пов’язані з церемо-
нією поховання, продовжують існувати як ланки одно-
го ланцюга. І навіть якщо спробувати викорінити їх як
забобонні й такі, що не відповідають ісламу, який спо-
відують тюрки, вони однаково продовжуватимуть існу-
вати, тому що коріння народних вірувань сягають гли-
бокої давнини.
Обряди, пов’язані з церемонією поховання, що трап-
ляються в найрізноманітніших джерелах, свідчать про
те, що всі описані звичаї продовжують існувати як
невід’ємна частина культури в цілому.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
60 Епічний світ традиції
1. Anohin A. V. Altay Samanlığına Ait
Maddeler / Çev. A. İnan // Makaleler ve
încelemeler-1. – Ankara, 1987. – S. 404–
451.
2. Hacib Yusuf Has. Kutadgu Bilig, sade-
leştiren R. R. Arat. – Ankara, TTKY, 1991.
3. Atalay Besim. Divan-ı Lügatı’t-Türk. –
Ankara, 1985.
4. Cohen Anthony Paul. Topluluğun
Simgesel Kuruluşu. – Ankara: Dost
Kitabevi, 1999.
5. Connerton Paul. Toplumlar Nasıl
Anımsar / Çev. A. Şenol. – İstanbul: Ayrıntı
Yay, 1999.
6. Çay A. Haluk. Anadolu’da Türk
Damgası. – Ankara, 1983.
7. Çobanoğlu Özkul. Halk Bilimi Kuramları
ve Araştırma Yöntemleri Tarihine Giriş. –
Ankara: Akçağ Yay, 1999.
8. Eliade Mircea. Patterns in Comparative
Religion. – London, 1971.
9. Ergin Muharrem. Dede Korkut Kitabı. –
İstanbul, 1971.
10. Eroğlu A. Hikmet. Kırgızistan’da
Bağımsızlık Sonrası Milli İdeoloji Arayışı
Çerçevesinde Tenircilik. – Ankara Üni.,
İlâhiyat fak. Dergisi. – 2000.
11. Gülensoy Tuncer. Orhun’dan
Anadolu’ya Türk Damgaları. – İstanbul,
1989.
12. Günay Ünver-Harun Güngör. Türk Din
Tarihi. – Kayseri: Laçin Yay, 1998.
13. Güngör Harun. Türk Bodun Bilimi
Araştırmaları. – Kayseri: Kıvılcım Yay,
1998.
14. İnan A. Tarihte ve Bugün Şamanizm. –
Ankara, 2000.
15. Kalafat Yaşar. Doğu Anadolu’da Eski
Türk İnançlarının İzleri. – Ankara, 1990.
16. Kitabı Mukaddes. – İstanbul, 1985.
17. Kur’an-ı Kerim ve Türkçe Anlamı. –
Ankara, 1983.
18. Nirun Nihat-Cihat Özönder. Türk
Sosyo-Kültür Yapısı İçinde Adetler, Örfler,
Görenekler, Gelenekler // Milli Kültür
Unsurlarımız Üzerine Genel. – 1990.
19. Görüşler. – Ankara, AKMY. – S. 251–
264.
20. Orkun. H. Namık. Eski Türk Yazıtları. –
Ankara: TDKY, 1987.
21. Ögel Bahaeddin. Türk Mitolojisi. –
Ankara: TTKY, 1971.
22. Örnek Sedat Veyis. Anadolu
folklorunda Ölüm. – Ankara, 1979.
23. Roux Jean-Poul. Türklerin ve Moğolların
Eski Dini / Çev. Aykut Kazancıgil. – İstanbul,
1994.
24. Roux Jean-Poul. Eski ve Orta Çağda
Altay Türklerinde Ölüm / Çev. Aykut
Kazancıgil. – İstanbul, 1999.
25. Seyidov Mireli. Azerbaycan Halkının
Soykökünü Düşünerken. – Baki, 1989.
26. Tanyu Hikmet. İslamiyetten Önce
Türklerde Tek Tanrı İnancı. – İstanbul, 1986.
27. Tuna O. Nedim. Köktürk Yazıtlarında
«Ölüm» Kavramı ile İlgili Kelimeler ve
«Kergek bol-» Deyiminin İzahı // VIII.
Türk Dil Kurultayında Okunan Bilimsel
Bildiriler (1957), T.T.K.Y. sayı, 179. –
Ankara, 1960. – S. 131–148.
28. Ünal Mustafa. A Comparative Study of
funeral Customs in Turkey and Azerbaijan
with Particular Reference to the Pre-
Islamic Turkic Aspects, (Basılmamış
Doktora Tezi). – Birmingham, 1996.
29. Milli folklor. – 2002. – S. 54. –
S. 86–101.
Література
Переклад з турецької Анни Костюк
1 У релігії, яку сповідували тюрки до
прийняття ісламу, існує декілька назв.
Найпоширеніша з них – шаманізм.
Однак фахівці з історії релігії Туреччини
вважають неправильним використан-
ня такої назви, оскільки шаманізм, не
будучи системою вірувань, яка б торка-
лася всіх ланок суспільного життя,
виявлявся лише у спілкуванні з надпри-
родними силами, чаклунстві та мистец-
тві лікування. Крім цього, вживається
також назва «стара релігія тюрків», яка
також не є прийнятною, тому що релігія
не може бути старою чи новою.
Вірування не губляться – трансформа-
ція мотивів подовжує їхнє існування.
Таким чином, постає питання, яку
назву слід вживати на позначення
релігії тюрків доісламського періоду.
Якщо підсумувати наведені погляди, то
за версіями істориків релігії така систе-
ма вірувань має називатися релігією
Небесного Божества, традиційною
вірою в Небесне Божество або традиці-
ною релігією тюрків [13, с. 19–39; 12,
с. 33–44; 26]. У цій статті ми будемо
використовувати останню назву.
2 У східних тюрків слово «тин» вжива-
лося на позначення дихання, існуван-
ня; у західних тюрків воно трапляєть-
ся у значенні «відпочивати» [14,
с. 176].
3 Шифр, який ми тут використовуємо (BK
або KT), – це заголовні літери праці
Хусейна Намік Орхуна «Стародавні тюрк-
ські пам’ятки» («Eski Türk Yazıtları»)
написів часів Більге Кагана та Кюль Тігіна,
а літери й цифри за ними позначають
сторону (Ş [şimal] – північ, C [cenup] – пів-
день, D [doğu] – схід, B [batı] – захід) і
номер рядка відповідно.
4 «Özinçe kergek bolmış» (KT-D3,4), «inim
Kültigin özinçe kergek boldı» (KT-D30) та
«inim Kültigin kergek boldı» (KT-Ş10). –
[Dipnot Sonu], «uçabar-mak».
5 «Kanım kağan uçdukda özim sekiz
yaşımda kaltım» (KT-D16), «kültigin kon
yılka yeti yigirmike uçdı» (KT-ŞD), «onunç
ay altı otuzka uçabardı» (BK-C10).
6 Детальнішу інформацію можна знай-
ти у праці Мустафи Юнала «Погляд на
народні вірування Кутадгу Біліги та
Диван-и Легат-ит Тюрк» (Mustafa Ünal.
Kutadgu Bilig ve Dinanü Lügat’i-t-Türk’deki
Halk İnançlarına fenomenolojik Bir
Bakış // TDA, 114. – S. 215–224).
7 Інформацію наведено відповідно до
наших спостережень у місцевостях
Адана, Османіс, Кайсері, Сівас і Нігде.
Примітки
|