Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях

One of the features of the folk song is that it is based on a symbolic expression. In Turkish folk songs many symbols are used, as in other cultures, and some of them have a mythological character. In this paper, Turkish folk songs will be analyzed in terms of mythological elements and the relations...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Епічний світ традиції
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37968
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях / Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 67-73. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37968
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379682012-10-27T12:09:45Z Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи Епічний світ традиції One of the features of the folk song is that it is based on a symbolic expression. In Turkish folk songs many symbols are used, as in other cultures, and some of them have a mythological character. In this paper, Turkish folk songs will be analyzed in terms of mythological elements and the relationships between these symbols and mythological stories, motifs and symbols. Türkünün özelliği onun simgeleridir. Diğer kültürlerin gibi türkülerin de çok simgeleri var. Bazıları mitoloji nitelik taşımaktadır. Bu makalede türkülerin mitolojik unsurleri ve onların mitoloji hikayelerle, simgelerle ve motiflerle ilgisi incelenir. 2010 Article Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях / Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 67-73. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37968 82–141+398.8(560) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Епічний світ традиції Епічний світ традиції
spellingShingle	Епічний світ традиції Епічний світ традиції Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях Народна творчість та етнографія
description	One of the features of the folk song is that it is based on a symbolic expression. In Turkish folk songs many symbols are used, as in other cultures, and some of them have a mythological character. In this paper, Turkish folk songs will be analyzed in terms of mythological elements and the relationships between these symbols and mythological stories, motifs and symbols.
format	Article
author	Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи
author_facet	Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи
author_sort	Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи
title	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
title_short	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
title_full	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
title_fullStr	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
title_full_unstemmed	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
title_sort	деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Епічний світ традиції
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37968
citation_txt	Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях / Ф. Гюлай Мірзаоглу-Сиваджи // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 67-73. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT fgûlajmírzaoglusivadži deâkímífologíčníelementivturecʹkihnarodnihpísnâh
first_indexed	2025-07-03T19:48:11Z
last_indexed	2025-07-03T19:48:11Z
_version_	1836656457940992000
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях F. gulay mirzaogluSivadj. Some mythological elements in Turkish Folk Songs. One of the features of the folk song is that it is based on a symbolic expression. In Turkish folk songs many symbols are used, as in other cultures, and some of them have a mythological character. In this paper, Turkish folk songs will be analyzed in terms of mythological elements and the relationships between these symbols and mythological stories, motifs and symbols. Keywords: Turkish folk songs, symbolic expression, mythological elements. F. gülay mirzaoğluSıvacı. Türkülerin bir Kaç mitolojik unsuru. Türkünün özelliği onun simgeleridir. Diğer kültürlerin gibi türkülerin de çok simgeleri var. Bazıları mitoloji nitelik taşımaktadır. Bu makalede türkülerin mitolojik unsurleri ve onların mitoloji hikayelerle, simgelerle ve motiflerle ilgisi incelenir. anahtar Kelimeler: türküler, mitoloji nitelik, simgesel ifade. УДК 82–141+398.8(560) Ф. Гюлай МірзаоглуСиваджи Фольклорна пісня – одна з найпоширеніших поетич- них і музичних культурних форм. Незалежно від місця та часу вона продовжує функціонувати. Протягом сто- літь серед різних соціальних верств фольклорна пісня завжди залишається популярною. Це робить її активно функціонуючою та привабливою для дослідників. Б. Тоелкен зауважував, що народні пісні акумулюють культурну інформацію і тому можуть бути проаналізо- вані як у культурному, історичному, музичному, так і у виконавському контексті [37, с. 50]. Також прийнято вважати, що фольклорні пісні є джерелом історії куль- тури [25, с. 278–302]. З різних досліджень відомо, що фольклорні тексти розглядаються як історичні доку- менти [25; 33; 38; 26]. Фольклорні пісні (балади) протистоять часу, зберіга- ючи міфологічні елементи, надають нам розуміння того, як люди століття тому уявляли Всесвіт, природу та життя взагалі. Хоча сучасники вже не пояснюють життя через міф, легко помітити, що міфічні елементи в різ- них формах присутні й у нашому житті. Крім числен- них вірувань і традицій, залишки міфів можна просте- жити у фольклорних піснях. Загальний аналіз балад демонструє, що міфологічні елементи трапляються в двох типах пісень, перший з яких – наративні пісні. Баладні легендарні тексти скла- даються переважно з міфологічних елементів. У цих випадках баладні тексти ґрунтуються на сюжетах відо- мих легенд. У другому типі балад міфологічні елементи присутні в текстах інколи без зв’язку з основною темою. У турецьких піснях другий тип трапляється набагато частіше. У першому типі текстів легенда (пов’язана з певним міцем або регіоном) впливає на сюжет балад. Лірика двох відомих балад в анатолійській традиції «Полювання на оленів» та «Керванкіран» може слугува- ти взірцем [32, с. 309, 310; Sakaoğlu 2004: 146, 147]. Як приклад першого типу ми проаналізуємо сюжет та лірику балади «Полювання на оленів» [32, с. 309, 310]. Фольклорні тексти та міфологічні мотиви Балада «Полювання на оленя» («Geyik Avı Türküsü»). Одного разу декілька хлопців пішли полю- вати на оленів. Під час полювання один з них, наздоганяючи оленя, загубився. Олень обдурив хлопця, заманивши його на круту скелю. Коли юнак вирішив, що вже час повертатися, зрозумів, що не може цього зробити. Друзі розшукали його, але не змогли допомогти та врятувати його. Це стало баладним сюжетом. І я також пішов на полювання… о Боже, о Боже Олень привів мене на ці схили… о Боже, о Боже Ніколи не піду полювати знов, ніколи… о Боже, о Боже Брати, йдіть додому, мені не вибратися звідси… о Боже, о Боже… зі скелі Коли я ліз на скелю верхівка була вкрита снігом… о Боже, о Боже Вітер налетів, і розтанув сніг на скелі… о Боже, о Боже Мої білі ноги здерті об каміння… о Боже, о Боже Брати, йдіть додому, мені не вибратися звідси… о Боже, о Боже… зі скелі Мій одяг зачепився за каміння… о Боже, о Боже Моє вбрання зачинене в коморі… о Боже, о Боже Моя наречена з розбитим серцем далеко… о Боже о Боже Брати, йдіть додому, мені не вибратися звідси… о Боже, о Боже… зі скелі Скажіть усім поставити намет у підніжжя скелі… о Боже, о Боже Нехай грають на барабанах і вальторнах… о Боже, о Боже Накажіть їм віддати мою наречену моєму братові… о Боже, о Боже Брати, йдіть додому, мені не вибратися звідси… о Боже, о Боже… зі скелі Ben de gittim bir geyiğin avına... aman aman ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 68 Епічний світ традиції Geyik çekti beni kendi dağına... aman aman Tövbeler tövbesi de geyik avına... aman aman Siz gidin kardaşlar kaldım burada... aman aman kayada Ben giderken kaya başı kar idi... aman aman Yel vurdu da erim erim eridi... aman aman eridi Ak bilekler taş üstünde çürüdü... aman aman Siz gidin kardaşlar kaldım burada... aman aman kayada Urganım kayada asılı kaldı... aman aman Esvabım sandıkta basılı kaldı... aman aman basılı kaldı Sılada nişanlım küsülü kaldı... aman aman Siz gidin kardaşlar kaldım burada... aman aman kayada Kayanın dibine çadır kursunlar... aman aman Çifte davul çifte zurna vursunlar... aman aman vursunlar Nişanlımı kardaşıma versinler... aman aman Siz gidin avcılar kaldım burada... aman aman kayada З тексту відомо, що молодий мисливець, який полює на оленя, заручений, і має одружитися наступного ранку. Він покинув приятелів під час полювання, після чого опинився на скелі, звідки його вже не змогли врятувати. Зрозумівши, що надії на порятунок немає і на нього чекає смерть, він попросив друзів зіграти йому весільну музику на барабанах і вальторнах, наказав одружити наречену з його братом, це стало його останнім бажан- ням. В Анатолії барабани та вальторни традиційно вико- ристовують на весіллях та у випадках, коли наречений несподівано вмирає; у деяких регіонах брат померлого хлопця одружується з його нареченою. У цьому тексті олень уособлює тварину, яка спокушає та обманює мис- ливця, і яку неможливо впіймати. Як і в міфах, спроби вполювати оленя є марними. Мотив оленя. Олень є одним з найдавніших образів турецької міфології. Цю тварину вважають сакраль- ною, посланцем Бога. Жіноча постать оленя репрезен- тує богиню чи душу жінки. У шаманських ритуалах саме на оленів маскують людей [31, с. 29–40; 9, с. 142, 143; 35, с. 100, 101, 187, 265]. Білий олень пов’язаний з небом, а червоний та корич- невий – з підземеллям. У турецький міфології існує бага- то легенд про оленя, який заводить мисливця до підзе- мелля (смерті) [9, с. 25, 307, 569, 570]. Цей сюжет покла- дено в основу відомої анатолійської легенди «Variegated Deer». Подібна легенда також стала підґрунтям вищезаз- наченої наративної пісні (балади). Інакше кажучи, сим- волічне значення оленя залишається незмінним. Оскільки олені та інші подібні тварини (наприклад, газелі) вирізняються вродою, вони є жіночими симво- лами та символами кохання в сучасних баладах і народних піснях. Крім того, відомі фольклорний танок та вистава під назвою «Танок оленя» («The Deer Dance») [1, с. 40; 15, с. 108]. Міфологічні мотиви та їхнє поширення у фольк лорних текстах Другий тип міфологічних елементів переважно не є складовою сюжету баладних текстів. Лише в певних випадках міфологічні елементи безпосередньо пов’язані з головною темою балади. Існує безліч прикладів дру- гого типу. Головні міфологічні мотиви (космологічні елементи, сакральні тварини, рослини та цифри) вико- ристано в баладній ліриці у формі міфологічних симво- лів. Отже, їх слід вважати «залишками міфології у фольк лорних піснях». Якщо порівняти уральсько-алтайські племена із шумерською цивілізацією, можна побачити, що турець- кій цивілізації приблизно 7 тис. років [5]. За цей період у турків сформувалося безліч міфів і вірувань. Деякі функціонують як усна традиція, деякі – як писемна. Міфологічні елементи простежуються в легендах, каз- ках, баладах, а також у ритуалах і віруваннях. У сучас- ному світі оригінальне значення міфів було забуте, але, незважаючи на соціальні зміни та час, деякі міфологіч- ні елементи збереглися. Наприклад, символи оленя, дерева, журавля трапляються і в сучаному житті, і в наративах. Відомо, що в середньоазійській шаманській культурі турків Бог Неба, Бог Землі та Бог Води впливали не лише на формування церемоній і ритуалів повсякденного життя, але й на усну традицію (казки, міфи, легенди). Найпоширенішими міфологічними елементами, які існували в шаманській культурі середньо азійських тур- ків, були: дерева життя та неба – бук, сосна, яблуня, гранат, ялівець; сакральні птахи – орел, сокіл, журавель; сакральні тварини; космологічні елементи – сонце, місяць, зірки. Розглянемо деякі із цих елементів. А. Космологічні елементи в баладних текстах: місяць, сонце, зірки Відомо, що середньоазійські племена мали культ місяця та сонця. Алтайські шамани присягалися на сонце. Вони вважали сонце за матір, а місяць – за батька. Цей феномен також відображено в деяких каз- кових текстах. Сонце зазвичай зображали у вигляді пожежі. У якутських народних казках герої перебува- ють під захистом сонця та місяця. За віруваннями шаманів, злі духи постійно борються із сонцем та місяцем та інколи насаджають темряву. Саме тому під час затемнення сонця шамани грають на барабанах і голосно промовляють, щоб злі духи покинули тіло того, ким вони заволоділи [18, с. 29]. У деяких турець- ких спільнотах вітають сонце щоранку. Навіть сьогод- ні серед турків вважається, що спання після сходу сонця може прикликати нещастя та призвести до втрати добробуту. За відомою турецькою легендою, Огуз Каган одру- жується двічі: уперше – на прекрасній дівчині, яку послали боги і яка тікає з раю в аурі світла північної зірки, що сяє над її головою. Її дітей названо на честь трьох космологічних елементів: Gün-Han (Сонце/ Світло), Ay-Han (Місяць) та Yıldız-Han (Зірка). Друга дружина – прекрасна донька бога, яку Огуз Каган поба- чив у стовбурі дерева, що росло посеред джерела [31, с. 115–144]. У неї також народилося три сини: Gök-Han (Небо), Dağ-Han (Гори) та Deniz-Han (Море). Отже, Огуз Каган одружився з доньками Богів Неба і Землі та отримав силу неба й землі, що мало допомогти йому заволодіти всім світом. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 69 Місяць сходить і з’являється на небі Моя витончена кохана прагне покриття, Моє нетерпляче серце Прагне дістатися коханої. Місяць сходить великий та повний, Моє серце комусь належить. Навіть якщо мене стратять, Я не можу сказати кому. Схід Сонця нас розлучає, Ти сходиш як сонце та відлітаєш як вітер, Ти покинула мене Через те, що я сказав щось не те? Дивись на Місяць, дивись на зірки, дивись на кохану, що йде по воду. Ay doğar aşmak ister Ufağum yaşmak ister Habu divane göğnum Yara gavuşmak ister. Ay doğar sini sini Severum birisini İplan assalar beni Deyemem doğrisini [14, с. 138]. Seher yıldızı ayırdı bizi Perişan eyledi dost hepimizi (nakarat) Gün gibi doğdun yel gibi estin Kötü söz mü dedim ki sen bana küstün? [32, с. 250]. Aya bak, yıldıza bak Suya giden kıza bak. Місяць, сонце та зірки найчастіше трапляються на початку (у перших рядках) балад про кохання та розлуку. Сонце та зірки підкреслюють славу коханої у вигляді порівняння або метафори. Зірки також є одним з найпо- ширеніших мотивів у турецькому вжитковому мистецтві (на килимах, дерев’яних виробах та меблях). У турецькій культурі зірки символізують щастя й достаток. Б. Культ гори та приклади з баладних текстів У давніх тюркських текстах гори, річки, струмки, озера називаються «yer-sub» (культи, пов’язані із землею). Найважливіший серед них – культ гір. У турецькій культурі культ гори пов’язаний з куль- том Бога Неба. У центральноазійських турецьких племенах пожертви богам небес відбувалися на вер- шині величезної гори, цей ритуал мав назву «tengere tayıg» (пожертва богам небес). Давні турки вірили, що боги збираються на вершинах гір, відповідно до чого давали назви найвідомішим горам Центральної Азії: Han Tanrı, Bayan-ula, Buztağ-ata, Kayrakan, Erdene Ula тощо [18, с. 48, 49]. Кожен клан і плем’я мали власну сакральну гору. Відомо, що в VІІ ст. гора Ötüken та навколишні ліси були культовими для всіх тюркських племен. Сакральні духи води та землі, що жили біля гори, обороняли першу турець- ку державу Гьоктюрків. Шамани набиралися сили від алтайських гір: «Із шаманських молитв зрозумі- ло, що моляться вони не лише духам гір, але й горам як таким» [18, с. 50]. Між шаманськими молитвами та сучасними балада- ми існує багато спільного. Здається, що гори – головна тема балад. У мандрівках героя їх зображено як живих істот. Інколи вони є перешкодою в коханні, і тоді чоло- вік звертається безпосередньо до гір із проханням допомогти. Іноді їх змальовано в ролі друга, з яким герой розділяє горе від утраченого кохання. (1) Любі гори, чому ви в поганому настрої? Мені сказали, що кохана перейшла гірську вершину, Чому ти додаєш проблем мені – Мої сльози вкрили увесь світ. (2) Гори мої, гори Я повіряюся вам Не кажіть нічого, бо я буду плакати. (3) Нехай сніг на горах розтане, Нехай води покриють долини навкруги, Нехай вода з джерел дійде до земель Туркменії, Ми підемо, коли білі вівці почнуть бекати. (4) Гори вкрилися білим снігом, немає новин від коханої, прийди, чи хоча б надішли листа, нехай скінчаться мої страждання. (1) Yüce dağlar ne kararıp pusarsın? Aştı derler nazlı yâri başından Oturmuş derdime dert mi katarsın? Alem sele gitti didem yaşından [8, с. 231]. (2) Dağlar dağımdır benim Dert ortağımdır benim Çok söyletme ağlarım Yaman çağımdır benim Uy dağlar dağlar Başı dumanlı dağlar Göğsü çimenli dağlar [2, с. 102]. (3) Erisin dağların karı erisin; İniş seli düz ovayı bürüsün. Türkmen ili yaylasına yürüsün, Ak kuzular melesin de gidelim [8, с. 33]. (4) Dağlar ağardı kardan Haber gelmedi yardan Ya gel ya mektup gönder Kurtar beni bu dardan [2, с. 103]. У першому та другому прикладі герой звертається до гір та розповідає їм про втрачене кохання. У тре- Ф. Гюлай МірзаоглуСиваджи. Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 70 Епічний світ традиції тьому та четвертому – сніг на горах є показником часу: весна приходить, коли розстає сніг на верхів- ках. Іноді у баладах мотив гір використано просто як формулу, наприклад: «На горах, на дубах рожеве масло у пляшках». В. Сакральні дерева і приклади з балад Дерево життя – символ невмирущості та вічності. Воно є одним з найпопулярніших міфологічних мотивів у світі; це дерево, що поєднує небо та землю. У якутських та алтайських тюрків на верхів- ці цього дерева (посадженого біля юрти) намальо- вано постать двоголового орла. Дерево життя – це космічне дерево, верхівка якого сягає до Бога, а орел є посланником Бога та символом сили й муж- ності. Отже, орел – істота, найближча до Бога, а душі парять, ніби птахи. Бук – це дерево, яке турки співвідносять із репродук- тивною функцією. Він є символом материнства. Тому бук та букові ліси вважаються сакральними. У Центральній Азії та Сибіру існують вірування про дерево – душу богині. Алтайські тюрки вірять, що коли було створено перших людей, Умай (богиня народжен- ня) спустилася з небес на бук. Крім бука, сосни, ялівця, дуба, кипариса сакральни- ми також вважаються верба та в’яз. Наприклад, остан- ній і досі використовують для захисту від зурочення. Мотив дерева досить популярний у баладах і нерідко є зачином. Інколи він пов’язаний із сюжетом, а іноді є лише формульним виразом. Гілка ялівця недовга – Меч у руці коханої. Я їй наказав не плакати, всі ридання – марні. Дощ вкриває дуб, Дощ зробив нас мокрими, Коли дві душі поєднуються, Ми покладаємося на гори. Верба росте навпроти їхнього дому, Предки її посадили, Мужній воїн, що покинув кохану, Одного дня повернеться додому. Arduç dali kısadur Yarun elinde satır Dedum ona ağlama Ağlamalar boşadur [14, с. 82]. Yağmur yağar meşeye Yağar da ıslanuruk İki can bir olinca Dağlara yaslanuruk [14, с. 82]. Evlerinin önü söğüt Atalardan almış öğüt Yarinden ayrılan yiğit Sılasına döner gelir [8, с. 272]. Г. Елементи культу води: річки, струмки, джере ла та приклади з баладних текстів Вода, земля, вітер і вогонь – важливі складові у ство- ренні людини в перській та західноазійській міфології, та не досить суттєві в турецькій. Цей феномен бере поча- ток, на нашу думку, в ісламському містицизмі та суфізмі [31, с. 487–490). Залишки культу води-землі в турецькій культурі можна знайти в текстах легенд, епіки та фоль- клорних казок. Так, у «Книзі Деде Коркута» Салур Казан, головний герой, спілкується з водою дорогою додому [12]. Багато прикладів, що стосуються культу води, можна навести з баладних текстів. Давні турки вірили, що все в природі має душу. (1) Я не зміг перейти річку, Я не міг пити з неї, Ти залишаєш мене, але я не можу залишити тебе. Не наповнюйся до краю, бо я не зможу випити. Ти залишаєш мене, але я не можу залишити тебе. (2) О струмочку, любий струмочку! Не питай мене про мої труднощі, Якщо дівчина прийде по воду, Дай їй воду Не розмовляй з нею, о струмочку. (3) Я хотів би бути джерелом, Брудним чи ні… (4) Я дістався джерела, Я привітався з папугою… (5) Якщо б я розповів про труднощі річці, Це була б бурхлива гірська річка. (6) Мій струмочку, мій фонтане… Не питайте про мої труднощі. (1) Irmakdan geçemedim Az doldur içemedim Sen benden geçtin amma Ben senden geçemedim. (2) A pınar eşme pınar Derdimi deşme pınar O kız suya gelirse Su ver, söyleşme pınar [4, с. 18]. (3) Pınar başı ben olayım... Bulanırsam bulanayım... (4) Çıktım pınarın başına... El ettim dudu kuşuna... (5) Derdimi söylesem derin dereye Doldurur dereyi düz olur gider. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 71 (6) Çay benim çeşme benim Aman derdimi deşme benim... Зазначені приклади є першими рядками балад. У бага- тьох випадках міфологічні елементи не пов’язані з голов- ною темою, а лише збагачують поетичну структуру тек- стів за допомогою конотацій і художніх образів. У друго- му, п’ятому та шостому прикладах протагоніст повіряєть- ся воді. Фонтани, джерела, струмки – постійні елементи баладних текстів про кохання. Це найпопулярніше місце зустрічі сільських хлопців та дівчат у східних країнах. Цілком можливо, саме тому головною темою баладних текстів, у яких використано елементи культу води, є кохання. Д. Мотив орла в турецькій міфології та баладах Орел символізує сонце, владу та силу. Його та інших хижих птахів відтворювали на емблемах королів і лор- дів; вони є символами справедливості та ангелами- охоронцями. У якутській культурі орла зображували на верхівці земного древа як душу шамана або як Бога Неба. Крім того, орел зазвичай уособлює позитивні якості [9, с. 133, 134]. У турецькому героїчному епосі «Книга Деде Куркута» орла охарактеризовано як птаха, що живе на скелі, близько до Бога [12, с. 114]. У церемонії пожертви в давніх турків шаман грав на барабанах, промовляв вірші або молитви та імена всіх відоміх духів, серед яких і дух орла (bürküt) – символічного птаха, якого вважали рятівником, помічником та передвісником не лише в турецькій, але й у інших традиціях [18, с. 105]. Гусак, лебідь, качка Гусак – один із птахів, який відіграє значну роль у міфології та фольклорі багатьох суспільств. У фіно- угорській міфології герой під час повені подорожує в образі гусака. Давні греки тримали сакральних гусаків у палацах. У Китаї пару гусаків дарують молодятам, щоб їхні почуття тривали якомога довше [3, с. 101]. У давніх турків гусак має різне значення та функції. Алтайські турки, зокрема клан Kuğu Kişi (плем’я лебе- дів), уважали, що вони походять від лебедів/гусаків. У ритуалах шамани потрапляють на небо верхи на гусаках [18, с. 104, 106]. Також це ім’я доньки відомого турецького короля Ефрасіяба та назва міста, названого на її честь. У турецькій мові та культурі ці птахи – мета- фори краси та кохання. Я пірнув до озера як зелена качка, Ти всім розповіла про мене, Я поїду далеко-далеко, Ти ніколи мене не забудеш, я ніколи тебе не забуду. Білі лебеді прилетіли з далеких країв, Закоханий чоловік не може страждати від розбитого серця, Після ранкової молитви біля мосту Белен, Я нарахував шість красунь, що летіли до озера. Yeşil ördek gibi daldım göllere Sen düşürdün beni dilden dillere Başım alıp gidem gurbet ellere Ne sen beni unut, ne de ben seni. Ak kuğular sökün etti yurdundan, Koç yiğitler yanamıyor derdinden Sabah namazında Belen ardından Saydım, altı güzel indi pınara [8, с. 7]. У наведених прикладах зелена качка та біла лебідка є метафорами кохання. Врода цих птахів є непрямою вказівкою на красу коханої. Отже, посилена символіка наративного стилю є домінантою. Е. Сакральні фрукти в турецькій міфології та баладах Яблуко. У релігіях та міфології яблуко вважається сакральним. У священних книгах – це заборонений плід. Адам і Єва з’їли яблуко під спокусою Сатани, ігно- руючи заборону, і відтоді вони покинули рай і стали простими смертними. Яблуко, що має однакову символіку в багатьох культу- рах, є символом родючості в турецький традиції. Мотив яблука широко використовували в баладах, казках, леген- дах. У фольклорних наративах дервіш дає яблуко подруж- жю, у якого немає дітей. Половину має з’їсти чоловік, іншу – жінка, і після цього в них народиться дитина. Як правило, у баладах яблуко – символ пристрасті, кохання, освідчення та заручин. У наступних прикладах ідеться про кохання, але не платонічне, а фізичне. Якщо дівчина бере яблуко, це означає, що вона погоджується на кохання. Візьми червоне яблуко з гілки, Краще не з гілки, а з моїх рук. Я зірвав яблуко з дерева, Я поцілував любу в уста, Якщо б ти стала моєю, Я б тебе не відпустив. Хіба можна не кохати красу, Візьми яблуко, візьми п’ять. Al almayı daldan al Daldan alma elden al Duydum gelin olisin Ben ölem de ondan al [2, с. 109]. Alma aldım budaktan Yari öptüm dudaktan A gız seni alaydım İndirmezdim gucaktan [32, с. 100]. Güzel sevmesi iş midir Al elmayı, beş elmayı Bas daline al elmayı [32, с. 187]. Гранат. Гранат відомий у міфології як фрукт кохання, символ достатку й родючості. Ця символіка граната також відома в інших культурах, наприклад, у грецькій міфології та античному мистецтві. У грецькому міфі Зевс перелом- Ф. Гюлай МірзаоглуСиваджи. Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 72 Епічний світ традиції 1. And Metin. Türk Köylü Dansları. – İstanbul: İzlem Yayınları, 1964. 2. Abaci Tahir. Harput/Elazığ Türküleri. – İstanbul: Pan Yayıncılık, 2000. 3. Akalin L. Sami. Türk folklorunda Kuşlar. – Ankara: Kültür Bakanlığı Yayınları, 1993. 4. Attila Osman. Afyonkarahisar Türküleri. – Ankara: Güven Matbaası Yayınları, 1966. 5. Balkan Kemal. Eski Önasya’da Kut(Gut) Halkının Dili ile Eski Türkçe Arasındaki Benzerlik // Erdem (Ocak). – 1990. – C. IV (36). – S. 1–65. Література лює гранат і пропонує половину Богині Гері, а іншу з’їдає сам, це символізує початок роману. З граната народиться стільки ж кохання, як міститься в ньому зернинок. Таким чином, запропонована юнаком половина граната в грець- ких міфах означає, що він прагне провести з дівчиною решту життя, поєднавши дві частини. Гранат символізує кохання, а його зерна – це символ родючості. У Корані гранат з його цвітом і зернами вважається «райським фруктом». За Біблією, гранат був першим фруктом на землі. У турецькій культурі він є сакральним. Дівчина, яка щойно вийшла заміж, розкидує зернини граната по підлозі; уважається, що цей ритуал сприяє родючості і достатку; у родини народяться діти, які жити- муть довго й щасливо. Цю символіку граната передано в анатолійських піснях. У баладах про кохання, наприклад, гранат є символом виразу почуття закоханості. В інших фольклорних піснях безплідне дерево граната нерідко означає чоловіка, у якого немає коханої. О, юначе, юначе! Юнак без айви чи граната Нагадує тацю без покриття. Юнак без любові у світі, Це – дерево граната засохле та голе. Я втратив кохану, де знайти її? Я впізнав би її по очах поміж сорока красунь. Йди до мене, зачерпни мені води з джерела, Я не можу більше благати, Дерево граната не може бути безплідне, Моє сердце не може битися без кохання, Моя кохана не може жити без мене. Хіба можливе дерево граната без плодів, Хіба можливо бути серцю без кохання, Моє серце не може битися без тебе. Ay oğlan oğlan Ayvasız narsız oğlan Kalaysız kaba benzer Dünyada yarsız oğlan. Nar ağacı budam budam, Yar yitirdim gülüm nerelerde bulam. Kırk güzel içinde gözlerinden bilem. Haydi gel yanıma sallanaraktan Bir su doldur ver ırmaktan Kurtulurum bir gün sana yalvarmaktan Nar ağacı narsız olmaz Benim gönlüm yarsız kalmaz Benim yarim bensiz olmaz [32, с. 127, 128]. Nakarat (refrain) Nar ağacı narsız olur mu Yiğit olan gülüm yarsız olur mu Benim gönlüm sensiz olur mu. *** Незважаючи на зміни і трансформації, що відбулися в історії турецької культури, численні міфологічні віру- вання та елементи, які існували з праісторії, збереглися в сучасній культурі, але набули інших функцій за нових умов і потреб. Проте навіть змінившись, ці міфологічні елементи зберегли своє первісне значення. Отже, для того, щоб простежити трансмісію міфологічних моти- вів балади виявилися найпоказовішими текстами в турецькій культурі. Міфологічні елементи найвиразні- ше проявляються в баладах про кохання та в тих, де є опис природи. Крім того, мотиви степових птахів (наприклад, орел або сокіл) присутні в музиці та описі бійок. Вони, хоча інколи й надають наративності бала- дам першого типу, переважно є метафорами. З анти- чних часів міфологічні елементи виявляються найви- разнішими, незамінними складовими у виразах кохан- ня та емоцій, головних емоцій чоловіків. Коханець, який страждає через розлуку (зазвичай чоловік), не може повіритися нікому, але розмовляє із зірками, горами, річками, вони стають його повіреними особа- ми. Кожен рух лебедів і качок нагадує про рухи коханої. Численні метафори використовують, порівнюючи чоловіка із горою, покритою снігом; вояки стають орлами, які легко ловлять здобич; дівчача, які прихо- дять до річки, нагадують зелених качок. Цей феномен (використання метафор) відповідає стислому, але виразному наративному баладному стилю. Космологічні елементи (сонце, місяць та зірки), гори, річки, струмки, дерева та хижі птахи найчастіше трапляються в описах природи в баладах, які відповіда- ють устрою турків та місцевому ланшафту. Із середньо- азійських степів до Анатолії легко простежити міфоло- гічні елементи, які залишили відбиток у культурній історії турецьких кланів і племен. Як стверджував М. Еліаде, іншою важливою знахідкою, що стосується міфологічних мотивів у баладах, є те, що міфологія презентує модель поведінки для наступних поко- лінь, а міфологічні елементи – структурну модель у баладах (формули). Перший рядок майже всіх балад і перші рядки строф і стансів сформовані формульними виразами. Зважаючи на те, що саме перші рядки формують загальну тему, ритм і рими тексту, легко зрозуміти важливість та функціональність цих елементів. Отже, саме в баладах міфо- логічні елементи, які посідають значне місце в нашій культу- рі, перетворюються на формули, і таким чином, стають безсмертними. Залишки міфології можна знайти у форму- лах та символах турецьких фольклорних пісень. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010 73 Переклад з англійської Інни Головахи Ф. Гюлай МірзаоглуСиваджи. Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях 6. Bayladi Derman. Uygarlıklar Kavşağı Anadolu. – İstanbul: Say Yayınları, 1995. 7. Blackwell Carol. Tradition and Society in Turkmenistan: Gender, Oral Culture and Song. – Richmond, Surrey: Curzon Press, 2001. 8. Cunbur Müjgan. Karacaoğlan. – Ankara: Milli Eğitim Basımevi, 1973. 9. Çoruhlu Yaşar. Türk Mitolojisinin Ana Hatları. – İstanbul: Kabalcı Yayınevi, 2000. 10. Demirsipahi Cemil. Türk Halk Oyunları. – Ankara: İş Bankası Yayınları, 1971. 11. Eliade Mircea. Mitlerin Özellikleri / Çev. Sema Rifat. – İstanbul: Simavi Yayınları, 1993. 12. Ergin Muharrem. Dede Korkut Kitabı I. (Giriş – Metin – faksimile). – Ankara: Türk Dil Kurumu Yayınları, 1994. 13. Ergun Pervin. Türk Kültüründe Ağaç Kültü. – Ankara: Atatürk Kültür Merkezi Başkanlığı Yayınları, 2004. 14. Eyüboğlu İsmet Zeki. Karadeniz Türküleri. – İstanbul: Anadolu Sanat Yayınları, 1995. 15. Gazimihal M. Ragıp. Türk Halk Oyunları Kataloğu III. – Ankara: Kültür Bakanlığı Yayınları, 1999. 16. Halk Türküleri / İstanbul Konservatuvarı Neşriyatı. – İstanbul: Evkaf Matbaası, 1929. – Defter: 8. 17. Halk Türküleri / İstanbul Konservatuvarı Neşriyatı. – İstanbul: Evkaf Matbaası, 1929. – Defter: 10. 18. İnan Abdülkadir. Tarihte ve Bugün Şamanizm Materyaller ve Araştırmalar. – Ankara: Türk Tarih Kurumu Yayınları, 1995. 19. Kaşgarli Mahmut. Divanü Lûgat-it- Türk / Çev. Besim Atalay. – Ankara: Türk Dil Kurumu Yayınları, 1986. 20. Kitab-i Mukaddes. – İstanbul: Mukaddes Kitaplar Şirketi, 1921. 21. Kùnos Ignacz. Türk Halk Türküleri / Ed. A. Osman Öztürk. – Ankara: İş Bankası Yayınları, 1998. 22. Standard Dictionary of folklore, Mythology and Legend / Ed. M. Leach. – New York: Harper and Row Publishers, Inc, 1950. 23. Lord Albert B. The Singer of Tales. – Cambridge; Massachusetts; London: Harvard University Press, 1981. 24. Lord Albert B. The Singer Resumes The Tale / Ed. M. Louise Lord. – Ithaca and London: Cornell University, 1995. 25. Merriam Alan P. The Anthropology of Music. – Evanston; Illinois: Northwestern University Press, 1964. 26. Mirzaoğlu F. Gülay. Zeybek Türküleri ve Dansları: Doctoral Dissertation. – Hacettepe Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, 2000. 27. Mirzaoğlu F. Gülay. Çukurova Bozlağı. – Ankara: Binboğa Yayınları, 2003. 28. Mirzaoğlu F. Gülay. A Turkish folk Song: The Relationships Between The Story of Creation, Theme, Performance and Musical Structure // Studia Turcologica Cracoviensia (in print), 2005. 29. Özgen Mutlu. Türk Halk Türkülerinde Mitolojik İzler. – Hacettepe Üniversitesi, Türk Halkbilimi Anabilim Dalı, Anlatım Türleri II, Seminer Çalışması. – 2001. 30. Öztelli Cahit. Evlerinin Önü. – İstanbul: Hürriyet Yayınları, 1983. 31. Ögel Bahaeddin. Türk Mitolojisi. – I. – Ankara: Türk Tarih Kurumu Yayınları, 1998. 32. Özbek Mehmet. folklor ve Türkülerimiz. – İstanbul: Ötüken Yayınevi, 1981. 33. Propp Vladimir. folklor: Teori ve Tarih. – İstanbul: Avesta Yayınları, 1998. 34. Roux Jean-Paul. Türklerin ve Moğolların Eski Dini / Çev. Aykut Kazancıgil. – İstanbul: İşaret Yayınları, 1994. 35. Roux Jean-Paul. Orta Asya’da Kutsal Bitkiler ve Hayvanlar. – İstanbul: Kabalcı Yayınevi, 2005. 36. Sakarya Candan Işıl. Hayvan Taklitli Danslar. – Hacettepe Üniversitesi, Sosyal Bilimler Enstitüsü (Türk Halk Dansları Seminer Çalışması). – 2005. 37. Toelken Barre. Morning Dew and Roses. – Urbana; Chicago: University of Illinois Press, 1995. 38. Yildirim Dursun. Tarih Yazımı ve Sözlü Ortam Kaynakları // Türk Bitiği. – Ankara, 1998. – S. 87–101. 39. Yilmaz M. Nuri. Kuran-ı Kerim ve Meali. – Ankara: Kürsü Yayıncılık, 1998.

Деякі міфологічні елементи в турецьких народних піснях

Репозитарії

Схожі ресурси