Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)

У статті розглянуто питання трансформації традиційних цінностей у житті молоді великого міста. Ця проблема є досить актуальною сьогодні, бо саме молодь передусім стає об’єктом впливу кризових явищ в економіці й політиці. Наше дослідження базувалося на опитуванні студентів різних вищих навчальних зак...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Поріцька, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнос. Нація. Культура
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37996
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів) / О. Поріцька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 17-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37996
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-379962012-10-28T12:10:26Z Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів) Поріцька, О. Етнос. Нація. Культура У статті розглянуто питання трансформації традиційних цінностей у житті молоді великого міста. Ця проблема є досить актуальною сьогодні, бо саме молодь передусім стає об’єктом впливу кризових явищ в економіці й політиці. Наше дослідження базувалося на опитуванні студентів різних вищих навчальних закладів Києва. Анкета містила декілька взаємопов’язаних блоків, що стосувалися питання мови, ставлення до традиційних і нових обрядів, усталених родинних цінностей, зокрема форм існування сім’ї, до народження дітей у шлюбі та поза ним (цивільний шлюб). Навіть побіжні спроби розглянути оцінювання сучасною молоддю традиційних цінностей засвідчують, що сьогоденні кризові явища найбільше позначаються саме на молодому поколінні. Відсутність національної консолідуючої ідеї і послідовної державної культурницької політики призводить до зниження інтересу серед молодих людей до історії власної культури, зокрема традиційної культури. В статье рассмотрены проблемы трансформации традиционных ценностей в жизни молодёжи большого города. Эта проблема является весьма актуальной сегодня, поcкольку именно молодёжь прежде всего становится объектом воздействия кризисных явлений в экономике и политике. Исследование базировалось на опросах студентов различных высших учебных заведений Киева. Анкета состояла из нескольких взаимосвязанных блоков, которые касались вопросов языка, отношения к традиционным и новым обрядам, установившихся семейных ценностей, в том числе форм функционирования семьи, рождения детей в браке и вне его (гражданский брак). Даже поверхностные попытки изучить отношение современной молодёжи к традиционным ценностям свидетельствуют, что нынешние кризисные явления больше всего отражаются именно на молодом поколении. Отсутствие национальной консолидирующей идеи, последовательной государственной культурной политики приводит к снижению интереса среди молодых людей к истории собственной культуры, в частности традиционной культуры. The problem of transformation of traditional values in present-day urban youth circles is under consideration in this article. The problem is very urgent today because the crisis phenomena in economics, politics perhaps have the most influence just upon the youth. The study is based on the materials of a poll conducted among more than 400 students of the different K yiv institutions of higher education, which was collected and proceeded by the author. The questionnaire had several interdependent blocks. They related to the choice of language; to the attitude towards traditional ceremonies, which have been saved up to the present but continue to exist mainly in the rural areas in somewhat reduced forms; to the attitude towards such traditional values as family and form of this family existence; to the attitude towards birth of children out of wedlock (in «civil» marriage), which is significant for present-day public opinion; to the attitude towards family holidays connected with the Christian calendar and national holidays as well. Even the superficial attempts to study the present-day attitude of youth to several traditional values suggest that a present-day crisis situation in society has the greatest impact on young people. The absence of national idea, which would consolidate society, and of consistent state policy directed at the preservation of national values and national authenticity results in a decline of interest among the younger generation and young people in the history of their own culture including traditional culture. 2010 Article Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів) / О. Поріцька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 17-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37996 [303.433:378](477)(049.5) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура
spellingShingle	Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура Поріцька, О. Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів) Народна творчість та етнографія
description	У статті розглянуто питання трансформації традиційних цінностей у житті молоді великого міста. Ця проблема є досить актуальною сьогодні, бо саме молодь передусім стає об’єктом впливу кризових явищ в економіці й політиці. Наше дослідження базувалося на опитуванні студентів різних вищих навчальних закладів Києва. Анкета містила декілька взаємопов’язаних блоків, що стосувалися питання мови, ставлення до традиційних і нових обрядів, усталених родинних цінностей, зокрема форм існування сім’ї, до народження дітей у шлюбі та поза ним (цивільний шлюб). Навіть побіжні спроби розглянути оцінювання сучасною молоддю традиційних цінностей засвідчують, що сьогоденні кризові явища найбільше позначаються саме на молодому поколінні. Відсутність національної консолідуючої ідеї і послідовної державної культурницької політики призводить до зниження інтересу серед молодих людей до історії власної культури, зокрема традиційної культури.
format	Article
author	Поріцька, О.
author_facet	Поріцька, О.
author_sort	Поріцька, О.
title	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
title_short	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
title_full	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
title_fullStr	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
title_full_unstemmed	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
title_sort	традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнос. Нація. Культура
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37996
citation_txt	Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів) / О. Поріцька // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 17-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT porícʹkao tradicíjnetamodernevetníčnihcínnostâhmolodíurbanízovanogoseredoviŝazamateríalamiopituvannâstudentívkiívsʹkihviŝihnavčalʹnihzakladív
first_indexed	2025-07-03T19:49:46Z
last_indexed	2025-07-03T19:49:46Z
_version_	1836656558063222784
fulltext	17 Етнос. Нація. Культура 1 Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т. – К., 1994. – Т. V; Барвінський В. Досліди з поля ста- тистики. – К., 1993; Кубійович В. Географія України і суміжних земель. – Л., 1938. – Т. І: Загальна гео- графія; Waigel L. Rys miasta Kolomyji. – Kolomyja, 1877; Павлюк С. Словник основних понять і термі- нів з теорії етнології. – Л., 2008; Грабовецький В. Іс- торія Коломиї. – Коломия, 1996; Грабовецький В. Іс- торія Івано-Франківська. – Івано-Франківськ, 1999; Наулко В. Етнічний склад населення Української РСР. – К.,1965; Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине. – К., 1975; Рабінович Я. Й. Євреї між століттями надій (Політологічне досліджен- ня). – Івано-Франківськ, 1997; Horn M. Zydzi na Rusi Czerwonej w ХVІІ pierwzej polowinie ХVІІІ wieku. – Warszawa, 1975; Капраль М. Національні громади Львова ХVІ–ХVІІІ ст. (Соціально-правові взаєми- ни). – Л.׃ Літературна агенція «Піраміда», 2003; Ло- зинський Р. Етнічний склад населення Львова. – Л.׃ Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 2 Гайнц Г. К. Закладення поселень періоду Йо- сифінської колонізації в Галичині та особливий приклад Кьоніґсау // Німецькі колонії Галичи- ни. Історія–архітектура–культура. – Л.׃ Ману- скрипт, 1996. – С. 81, 82. 3 Паньків І. М. Польська, німецька та вірмен- ська етнічні меншини в соціокультурних проце- сах на Покутті (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.): дис. … канд. іст. наук / І. М. Паньків. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 95–98. 4 Паньків І. Караїми // Мала енциклопедія українського народознавства. – Л., 2009. – С. 259. 5 Кефели А. Культурное наследие караимов Га- лича и Луцка. История и современность // Науко- ві записки НАНУ. – К., 1998. – Вип. 4. – С. 108. 6 Szarlowski A. Stanislawow i powiat Stanislawowski pod wzglкdem historycznym i geograficzno- statystycznym. – Stanislawow, 1887. – S. 197–199. 7 Eberhardt P. Między Rosją a Niemcami. – Warszawa, 1996 – S. 93. 8 Івано-Франківський обласний державний архів. – Ф. 2, оп. 4, од. зб. 66, арк. 3, 7, 11, 12, 14. 9 Штайнінгер Р. Горохолина. Рукопис / пер. з нім. В. Капушака. – 1995. – С. 134. 10 Handbuch des Lemberger Stattalterei Gebietes in Galizien für das Jahr. – 1858. 11 Szarlowski A. Stanislawow i powiat Stanislawowski… – S. 197–199. 12 Wiadomości statystyczne o stosunkach Krajo- wych / pod red. prof. D. Pilata. – Lwów, 1883. – Zeszyt I. – S. 137–140, 189–195, 385, 386, 388, 443–446. 13 Skorowidz gminny Galicyi opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnia 1900 r. – Wiedeń, 1907. – S. 210–215, 290–297, 412– 417, 602–608, 628–631, 696–701. 14 Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności dn. 30 września 1921 r. i innych żródeł urzędowych. – Warszawa, 1923. – T. XIV. – S. 9, 10, 12, 20, 21, 56. ольга Поріцька ТРА ДИЦІйНе ТА МОДеРНе В еТНІчНИХ ЦІННОСТЯХ МОЛОДІ УРбАНІзОВАНОГО СеРеДОВИщА (за матер іа ла м и оп и т у ва н н я ст уден т і в к иївськ и х ви щ и х на вча л ьн и х за к ла д і в) У статті розглянуто питання трансформації традиційних цінностей у житті молоді великого міста. Ця проблема є досить актуальною сьогодні, бо саме молодь передусім стає об’єктом впливу кризових явищ в економіці й політиці. Наше досліджен- ня базувалося на опитуванні студентів різних вищих навчальних закладів Києва. Анкета містила декілька взаємопов’язаних блоків, що стосувалися питання мови, ставлення до традиційних і нових обрядів, усталених родинних цінностей, зокрема форм існування сім’ї, до народження дітей у шлюбі та поза ним (цивільний шлюб). Навіть побіжні спроби розглянути оціню- вання сучасною молоддю традиційних цінностей засвідчують, що сьогоденні кризові явища найбільше позначаються саме на молодому поколінні. Відсутність національної консолідуючої ідеї і послідовної державної культурницької політики призво- дить до зниження інтересу серед молодих людей до історії власної культури, зокрема традиційної культури. Ключові слова: молодь, традиційна культура, традиційні цінності, шлюб, дошлюбні контакти, державна політика. The problem of transformation of traditional values in present-day urban youth circles is under consideration in this article. The problem is very urgent today because the crisis phenomena in economics, politics perhaps have the most influence just upon the youth. The study is based on the materials of a poll conducted among more than 400 students of the different kyiv institutions of higher education, which was collected and proceeded by the author. The questionnaire had several interdependent blocks. They related to the choice of language; to the attitude УДК [303.433:378](477)(049.5) 18 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Серед широкого кола актуальних проблем етнології та етнокультурології, а також суміж- них дисциплін, важливе місце посідають пи- тання вивчення культури та побуту населення сучасної України, зокрема їх соціологічний ас- пект 1. Особливу увагу, на нашу думку, варто приділити сучасним культурним орієнтирам молоді різних регіонів країни. Така пильна ува- га викликана, з одного боку, винятковою рол- лю молодих людей у житті соціуму, адже вони приходять на зміну середньому, визначаль- ному для суспільства поколінню, з другого, швидким поширенням серед певної її частини (на жаль, достатньо значної) інфантильності, споживацьких настроїв, зниженням резистен- ції щодо найгірших зразків масової культури, бездуховності, зростанням рівня злочинності, пияцтва та наркоманії. Вивчаючи коло сьогод- нішніх культурних зацікавлень молоді, етно- логія долучається до корегування культурної політики держави, що має неабияке значення в розбудові незалежної України. Проаналізувати нинішню ситуацію в мо- лодіжному середовищі дозволяють результа- ти опитування, проведеного серед студентів київ ських вищих навчальних закладів різних напрямів знань. Студентська молодь не випад- ково стала об’єктом дослідження ставлення до традиційної культури, формування системи певних духовних цінностей. Вищі навчальні заклади, студентів яких було опитано, репре- зентують технічний (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут») та гуманітарний напрями (Київ- ський національний університет ім. Т. Г. Шев- ченка, Інститут філології; Київ ський націо- нальний університет культури і мистецтв, ф-т музичного мистецтва, ф-т хореографічного мистецтва). Зібрані відомості (було опитано чотириста осіб) не можна вважати цілковито репрезентативними, однак вони досить чітко показують тенденції побутування і трансфор- мування традиційних культурних цінностей в умовах урбанізованого середовища. Анкета, за якою проводилося опитування, містила кілька взаємопов’язаних блоків. Вони стосувалися вибору мови, ставлення до тради- ційних обрядів, що збереглися до сьогодні, але продовжують існувати переважно в сільсько- му середовищі вже в редукованому вигляді, поглядів щодо таких традиційних цінностей, як сім’я та форми її існування, ставлення, що є показовим для сучасної громадської думки, до народження дітей у громадянському шлю- бі, до родинних свят – як пов’язаних з хрис- тиянським календарем, так і державних. На наш погляд, оскільки подібні питання так чи інакше вже висвітлювалися раніше, зібравши свіжу інформацію, можна відстежити ті зміни, що відбуваються у свідомості молодих людей, які потрапляють у нове для себе, міське, се- редовище. Мова як одна з основних етнічних цін- ностей посідає центральне місце в системі етно ціннісних пріоритетів, адже є найдіє- вішим засобом трансляції етнічної інформа- ції. Значущість етнічної мови як головного етнооб’єднувального чинника визначає зде- більшого середнє та старше покоління україн- ців, тимчасом як молодь вважає мову етносу другим етнічним пріоритетом 2. Додамо, що, як і мова та фольклор, традиційна культура загалом є органічною складовою духовного надбання, а отже, ставлення до неї може бути важливим показником еволюції соціальної психології, зокрема сільського жителя, який потрапляє в місто 3. За даними нашого опи- тування, більшість студентів, які є українця- towards traditional ceremonies, which have been saved up to the present but continue to exist mainly in the rural areas in somewhat reduced forms; to the attitude towards such traditional values as family and form of this family existence; to the attitude towards birth of children out of wedlock (in «civil» marriage), which is significant for present-day public opinion; to the attitude towards family holidays connected with the Christian calendar and national holidays as well. Even the superficial attempts to study the present-day attitude of youth to several traditional values suggest that a present-day crisis situation in society has the greatest impact on young people. The absence of national idea, which would consolidate society, and of consistent state policy directed at the preservation of national values and national authenticity results in a decline of interest among the younger generation and young people in the history of their own culture including traditional culture. Keywords: young people, traditional culture, traditional values, marriage, premarital relations, national policy. 19 Етнос. Нація. Культура ми за національністю, визнає українську мову рідною; 16,9 % цих інформантів вважають рідною російську мову, однак жоден з тих, хто визначає себе росіянином, не назвав рідною мовою українську. Як засвідчують статистич- ні дослідження, у старших групах населення показники відрізняються. Такі відміннос- ті в оцінці мови як етнічного пріоритету між молодшим і старшим поколінням є не випад- ковими, а радше закономірними. Міжпоко- лінну трасформацію цінностей етнічної мови сьогодні характеризує її знецінення у сферах вищої освіти (не даремно один із респонден- тів, студент НТУУ «КПІ», на запитання, що повинно сприяти формуванню патріотичного ставлення молоді до своєї держави, відповів, що «насамперед викладання предметів в ін- ституті українською мовою»), професійного та державного спілкування, у засобах масової ін- формації. Цілком очевидно, що чим освіченіша та професійно-кваліфікованіша людина, тим значнішого впливу русифікації вона зазнала. Тут домінантне значення має установка на па- тріотичне ставлення до своєї культури та мови як її складової. Більшою мірою русифікація позначилася на технічній інтелігенції, оскільки технічна література здебільшого друкується і вже опублікована російською мовою. Даєть- ся взнаки тут і видавнича політика держави, оскільки переклади з англійської, німецької, французької та інших мов з’являються також у російському варіанті, до того ж діє інерція мислення в тому, що російська мова має розви- ненішу термінологію в галузі техніки. Асиміляційні процеси об’єктивно створили негативні умови для формування етнічної само- свідомості сучасного українського етносу, особ- ливо у представників молодшого та середньо- го поколінь 4. Інформаційний простір, що став доступним, диктує свої вимоги та зумовлює вибір мови спілкування насамперед молодого покоління. При отриманні та обробці інформа- ції знання традиційних європейських мов між- державного спілкування, у тому числі росій- ської, стало очевидною необхідністю. Площини професійного та побутового спілкування стали надто русифікованими. Показово, що на запи- тання, чи має значення мова спілкування, лише 26,1 % опитаних студентів-українців відповіли ствердно. В умовах сьогодення це, на жаль, за- свідчує не так знання української або російської мови чи толерантність (94,25 % опитаних – українці), як надто байдуже ставлення до рід- ної мови, адже спілкуються російською саме українці. Мовна культура українського етносу та пріоритетність рідної мови бере свій початок у родинному колі, тому представники всіх трьох поколінь українців у спілкуванні з сім’єю нада- ють перевагу саме їй. Відродження та розвиток української мови відбувається важким шляхом ствердження мовної самоцінності, тим більше, що зараз цим процесам не сприяє державна по- літика. Показовим є ставлення молоді до тра- диційної культури. Звичайно, сьогодні, в умовах глобалізації, активних інтеграційних процесів, інтенсивного впливу засобів масової інформації, було б дивно, якби молоде поколін- ня намагалися знову виховувати тільки на заса- дах традиційної культури. Зворотних процесів у культурі майже не буває. Проте в сучасних соціально-політичних умовах ставлення до традиційної культури нерідко є визначальним, коли йдеться про патріотичну налаштованість молодих людей. Така проблема продовжує іс- нувати у зв’язку з тривалою відсутністю дер- жавності (до початку ХХ ст.), а в період її формального відновлення в складі СРСР – з подальшою русифікацією і денаціоналізацією, що під прикриттям інтернаціоналізму проводи- лися як державна (партійна) політика. Отже, у запропонованій анкеті не випадковими були питання про участь у різдвяно-новорічних об- рядах, які збереглися по селах, а зараз у формі молодіжної розваги набули поширення в міс- тах і стали елементом міської культури (більш популярними вони є на Правобережжі, значно менше – на Сході України, де іноді сприйма- ються, як дивина). Показовим є ставлення молоді в цілому до традиційних обрядів. Респондентам було запропоновано відповісти на запитання про 20 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 святкування певних календарних свят (Різдво, Новий рік, Водохреща, Масниця, Великдень та інші (особисто вказані респондентами) свя- та). Позитивну відповідь про відзначення цих свят дали 81,8 % усіх опитаних. З них 81,86 % відповіли, що святкують Різдво, 90,82 % – Новий рік, 28,76 % – Водохреща, 22,12 % – Масницю, 80,53 % – Великдень, інші тра- диційні свята (були згадані Спас, Маковія тощо) 5. Можливо, через відсутність в анкеті запитання щодо відзначення Дня святого Ва- лентина (14 лютого) про нього жодного разу не згадувалося, хоча відомо, що це свято стає дедалі популярнішим, особливо серед молоді України, насамперед завдяки активній рекламі його торговельними підприємствами. Родинні свята (дні народження – 61,95 %, іменини – 15,04 %) виявилися менш поширеними (хоча, можливо, це пояснюється зростанням тенден- ції до відзначення їх не в родині, а з друзями за межами дому). З-поміж державних свят були вказані День конституції, День незалежності, День перемоги, Міжнародний жіночий день, День захисника Батьківщини тощо. Досить широким виявилося коло професійних свят – День пожежника, День бібліотекаря, День учителя, День студента, День культурного працівника тощо. З темою відзначення свят пов’язане й пи- тання про дотримання певних родинних тра- дицій, зокрема приготування обрядових страв, які в багатьох випадках залишилися єдиними ознаками колись розгорнутих обрядів. Так, 77,88 % опитаних відповіли, що в їхніх ро- динах споживають різдвяну кутю, паску (не йшлося про те, чи останню страву купують, чи печуть за традиційними переписами), значно рідше нині готують традиційні страви, при- урочені до інших свят (наприклад, на Мако- вія, Спаса спеціальне застілля влаштовують у родинах близько 23 % опитаних). Самовизначення в релігії. З усіх респон- дентів на запитання «Чи вважаєте Ви себе ві- руючою людиною?» 65,49 % дали ствердну відповідь, 11,5 % – негативну, а 22,12 % не визначилися. Показово, що кілька осіб назвали себе християнами без вказівки конкретної кон- фесії. Із тих, хто відповів ствердно на зазначене запитання, 90,5 % визначили себе православ- ними, 1,18 % – греко-католиками, 3,55 % – католиками, 1,78 % – протестантами, 2,96 % респондентів належать до інших віросповідань. Однак уявлення в сучасних студентів про віру- ючу людину та її обов’язки розходяться з ви- могами церкви до своїх парафіян. Лише 8,85 % опитаних відповіли, що ходять до церкви часто, 68,58 % поінформували, що лише інколи від- відують храм. Проте сьогоднішня тенденція повернення до християнських цінностей, часто навіть лише до зовнішніх їх проявів, як-от освя- чення пасок і крашанок на Великдень, виявилася в нашому опитуванні в тому, що, хоча віруючи- ми себе назвали 65,49 % респондентів, святи- ти святкові страви до церкви ходять 72,57 %. Мотивація була різною не завжди, як засвідчу- ють цифри, це були власне релігійні переконан- ня; із тих, хто ходить святити паски до церкви, 64,42 % роблять це, оскільки вважають родин- ною традицією і за інерцією, 6,75 % – бо це стало до певної міри престижним і 28,83 % – з релігійних переконань. Вступивши до навчальних закладів, студен- ти зазвичай оселяються в гуртожитку. З по- явою нового тимчасового помешкання виникає бажання його якимось чином маркувати як своє, прикрасити. Було поставлено запитання: «Чи виникає бажання прикрасити тимчасове житло національними традиційними елемен- тами декору (вишитий рушник чи серветка, писанки тощо)?». 29,38 % респондентів дали позитивну відповідь, однак більшість тих, хто відповів на це запитання, як ми і передбача- ли, – особи жіночої статі, здебільшого вихідці із сільської місцевості. Цікаво, що серед еле- ментів декорування тимчасового житла молоді люди часто називали державний герб Украї- ни, національний прапор, рідше – предмети традиційного декору, серед яких – власноруч вишиті серветки, а також фотографії як попу- лярних співаків, акторів (частіше постери), так і близьких людей. 21 Етнос. Нація. Культура Стан національної свідомості відобража- ється і на ставленні до традиційного одягу. Ми спробували з’ясувати, як сучасні студенти київських вищих навчальних закладів сприй- мають елементи народного строю в сучасному одязі. Було запропоновано чотири варіанти відповіді, співвідношення позитивних відгуків на які не є однаковими: а) мені подобається і я ношу такий одяг – 8,85 %; б) мені подоба- ється, але я не ношу такого одягу – 53,98 %; в) вважаю це застарілим і мені це не подобаєть- ся – 9,73 %; г) важко відповісти – 27,43 %. На нашу думку, значна кількість опитаних, які дали ствердну відповідь на зазначене за- питання, засвідчує перспективність пропаган- ди елементів народного строю, хоча, звісно, не йдеться про агітацію за повернення традицій- них строїв, бо це об’єктивно неможливо, однак «не-боязнь» використовували такі елементи свідчить про відсутність комплексу меншовар- тості. Отже, молоді люди не вагатимуться, чи можна демонструвати свою прихильність до етностилю, який зараз, в умовах глобалізації, набуває дедалі більшої популярності в одязі, музиці, дизайні приміщень тощо. Ставлення до шлюбу та сім’ї. У тради- ційному суспільстві, як відомо, ставлення до інституту сім’ї та шлюбу було дуже важливим. Серед основних чинників у створенні нової сім’ї були соціальний стан шлюбного партнера (належність до «свого» середовища), природ- ною вважалася належність до однієї конфесії і тієї самої національності. Протягом останньо- го століття відбулися суттєві зміни в ставлен- ні до міжнаціональних шлюбів. Наприклад, у 1897 році їх кількість в Україні сягала близько шести тисяч, що становило 2,7 % від загаль- ної кількості шлюбів 6. Звісно, на той час по- ширенню такого явища, як міжетнічні шлюби, заважало багато чинників – слабка терито- ріальна й соціальна мобільність, конфесійна ізольованість, побутова замкненість, терито- ріальна розрізненість. Проте в умовах націо- нального тиску як у підросійській Україні, так і на українських територіях, що перебували в складі Австро-Угорської імперії, це сприя- ло виживанню етносу. За радянських часів кількість міжнаціональних шлюбів поступово зростала і в 1925 році становила вже 6,66 %, а в 1979 році – 25 %. До кінця ХІХ ст. відсо- ток міжетнічних шлюбів був дуже низьким, до того ж укладалися вони здебільшого на пери- ферії української етнічної території. У 1897– 1917 роках питома вага міжетнічних шлюбів зросла і становила 4,1 % 7. У 20–30-х роках ХХ ст. значною мірою завдяки активному процесу урбанізації, пропаганді та політиці інтернаціоналізації міжетнічних шлюбів стало значно більше. У 80-х роках ХХ ст. в середо- вищі українців чисельність таких шлюбів уже становила 26,7 %, серед росіян – першої за величиною національної меншини в Україні – 31,3 % 8. Питання про ставлення студентської молоді до національності майбутнього шлюбного парт- нера було поставлено не випадково. З одного боку, укладання однонаціональних шлюбів деякі сучасні соціологи тлумачать як показник «закритості» нації, з другого, цілком логічним було б, на нашу думку, вважати поки що пре- валюючі однонаціональні шлюби підсвідомим прагненням підтримувати «чистоту» нації, а крім того, свідченням збереження певних культурних особливостей менталітету україн- ців, які можуть бути несумісними з цінностя- ми інших народів, навіть достатньо близьких культурно, як-от росіян, білорусів, поляків тощо. Сьогодні, особливо із здобуттям Украї- ною незалежності, у молоді поступово зникає комплекс національної меншовартості, який нав’язувався багатьом народам політикою ком- партії в Радянському Союзі, тому й ставлення українців до представників інших національ- ностей, які проживають в Україні і становлять національні меншини, змінилося. На запитан- ня «Чи має для Вас значення національність майбутнього шлюбного партнера?» 49,56 % відповіли негативно, 37,17 % – позитивно, 13,27 % не визначилися. Незважаючи на це, більшість юнаків-українців повідомили, що національність майбутньої дружини має зна- чення, хоча мова спілкування з друзями для 22 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 них не настільки важлива. Дівчата виявилися толерантнішими до національності майбутньо- го чоловіка: 37 % відповіли, що національність партнера не є для них суттєвим чинником. Важливим питанням при порівнянні тради- ційних цінностей є ставлення до дошлюбних інтимних стосунків. У суспільстві до ХХ ст. (принаймні в християнську добу) громадська думка не допускала подібних зв’язків. Неза- міжня дівчина, яка вагітніла, ставала парією в суспільстві й отримувала тавро «покритка», її дитина також часто не була повноцінним чле- ном громади. Є лише поодинокі згадки про те, що шлюб з дівчиною, яка мала незаконнона- роджену дитину, приносив щастя 9. Щоправ- да, громада могла поблажливо поставитися до парубка, який одружувався з покриткою, од- нак це не було закономірністю. Як дохристиян- ські пережитки можна розглядати дошлюбне спілкування української молоді, що, зокрема, включало й інтимні контакти, загалом засу- джувані суспільством, але які, очевидно, були дуже поширеними, оскільки у весільному об- ряді зберігся ритуал перевірки «чесності» на- реченої. Так звана сексуальна революція, що відбулася на Заході в 1960–1970-х роках, поступово поширилася й на терени України. І хоча її частково стримує загроза СНІДу, од- нак у суспільній свідомості, особливо молод- шого покоління, вона призвела до зниження бар’єру «забороненості» дошлюбних (та й позашлюбних) зв’язків, що, однак, і далі не узгоджується із церковними заборонами та- ких стосунків (а серед молоді, як засвідчує опитування, хоча більше половини опитаних вважають себе християнами, 67,41 % з числа тих, хто відповів на запитання про ставлення до дошлюбних сексуальних контактів, дали позитивну відповідь, лише 9,82 % ставляться негативно, 22,77 % – не визначилися). Навіть побіжні спроби дослідити сприй- няття молоддю деяких традиційних ціннос- тей дозволяють дійти висновку, що сучасний кризовий стан у суспільстві найбільшою мі- рою позначається саме на молодих людях та їх оцінці різних питань культури. Відсутність консолідуючої ідеї, послідовної державної по- літики, скерованої на збереження національ- них цінностей та автентичності українського етносу зумовлюють те, що переважна частина молоді мало переймається ідеєю збереження національної культури. Звісно, світові глобалі- заційні процеси об’єктивно скеровані на інте- грацію як позитивних, так і негативних явищ у культурі, однак кризові явища в освіті, не за- вжди виправдані експерименти, заручниками якої стають молоді люди, поляризація серед молодшого покоління (коли більшість вияв- ляє інертність як до засвоєння традиційних цінностей, так і до опанування найкращими здобутками світового співтовариства і пере- творюється фактично на плебс) призводять до занепаду в молоді інтересу до історії власної культури, у тому числі традиційної. 1 Серед перших соціологічних досліджень у віт чизняній етномузикології варто назвати праці С. Грици: Грица С. Й. Фольклор у про- мисловому середовищі (на матеріалі Чорно- бильської АЕС) // Народнопоетична творчість в ідейно-естетичному вихованні радянських лю- дей. – К., 1978. – С. 142–170; Социологическое направление в этномузыкологии // Проблемы музыкальной культуры. – К.: Музична Укра- їна, 1987. – С. 51–66; Соціологічна програма «Фольк лор у Вашому житті». – К., 1991; Соціо- логічний напрямок в етномузикології // Транс- місія фольк лорної традиції. – К.; Т., 2000. – С. 81–100. 2 Борусевич О. А. Міжпоколінна трансформа- ція етнічних цінностей (на прикладі українсько- го етносу України): автореф. дис. ... канд. соціол. наук. / О. А. Борусевич. – К., 2000. – С. 8. 3 Грица С. Й. Фольклор у промисловому се- редовищі... – С. 146. 4 До «молодшого покоління» українські со- ціологи переважно відносять людей віком від 18 до 30 років, до «середнього» – осіб від 31 до 50 років, а до «старшого» – тих, кому більше 51 року. Коливання у визначенні вікової належнос- ті до покоління можуть становити розбіжність в один-два роки. 5 Вихідним було вибрано обряд колядування, оскільки зараз він частково відновився і в місь- кому середовищі. На запитання «Чи подобається Вам бути пасивним глядачем обряду?» 73,66 % респондентів відповіли позитивно, 40 % актив- 23 Етнос. Нація. Культура еТНОВИ ЯВИ В СТИ ЛЬОВИ Х РИСА Х СУ ч АСНОЇ А РХ ІТеК Т У РИ К ИєВА тетяна товстенко У статті подано коротку характеристику дослідження проявів українських національних ознак у стильових особли- востях фасадів будівель на різних етапах розвитку та в проектах сучасних творчих колективів архітектурних майстерень Києва. Ключові слова: етновияви, українські національні риси, історична та сучасна архітектура, стильові ознаки. This article is devoted to a profile of the researches of Ukrainian national outlines’ displays in the styles of architecture of the buildings facades’ on the different phases of the development and in the projects of modern creative groups of the kyiv architectural studios. Keywords: ethnical displays, Ukrainian national outlines, styles of historical and modern architecture, stylish outlines. УДК 72.03(477) Етновияви в стильових рисах архітектури віддзеркалюють її самобутність, указують на належність до національних традицій у полі- етнічному середовищі населених пунктів. На сьогодні це мало вивчені грані вираження на- ціональних рис у стильових характеристиках об’єктів, особливо сучасної архітектури вели- ких міст. На всіх етапах розвитку архітектурної нау- ки так чи інакше простежуються етно вияви в стильових рисах архітектури. Водночас в епоху тоталітарного режиму за радянських часів масштабні дослідження національних традицій були унеможливлені й навіть кара- лися законом. Заяви про те, що Україна має самостійний розвиток мистецтва асоціювалися з вірогідністю існування незалежної держави та розглядалися як прояви українського бур- жуазного націоналізму. Усе, що будували на теренах України, вважалося досягненням ро- сійської культури. До питань історії вивчення національних рис в українській архітектурі зверталися такі знані українські вчені, як Г. Логвин, В. Чепе- лик, З. Мойсеєнко, М. Коломієць, пізніше – В. Тимофієнко, В. Вечерський, Л. Прибєга, З. Гудченко. Г. Логвин – один з основних дослідників стилю українського бароко – вказував на властиві українській народній архітектурі про- яви в стилі бароко, а саме – м’які лінії абри- сів куполів, пропорції об’ємів споруд, багатий ліпний декор, меандри на пілястрах на основі рисунка народних орнаментів, використання білого та блакитного чи бірюзового кольорів в оздобленні фасадів культових споруд. Після здобуття Україною незалежно сті за редакцією В. Тимофієнка було видано збірник «Архітектурна спадщина України» (1995), но беруть участь у колядуванні, яке фактично перетворилося на молодіжну забаву. Важливою також є мотивація безпосередньої участі чи спо- стереження за проведенням обряду. Привабли- вість у тому, що так колись святкували предки, виявили 34,22 %, перспектива весело провести час привабила 67,11 %, можливість включитися у будь-який момент і бути не тільки глядачем, але й безпосереднім учасником свята зацікавила 23,89 % опитаних, нагода дізнатися щось нове для себе – 33,63 % (лише 1 % опитаних відпо- віли, що такий спосіб проведення часу їм не по- добається). 6 Пономарёв А. П. Развитие семьи и брачно- семейных отношений на Украине. – К., 1989. – С. 123. 7 Там само. – С. 130. 8 Там само. – С. 131. 9 Дитина в звичаях і віруваннях українського народа: матеріали з полудневої Київщини, зібрав Мр. Г[рушевський] / обробив З. Кузеля // Матеріали до українсько-руської етнології. – Л., 1906. – Т. 8.

Традиційне та модерне в етнічних цінностях молоді урбанізованого середовища (за матеріалами опитування студентів київських вищих навчальних закладів)

Репозитарії

Схожі ресурси