Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва
У статті подано коротку характеристику дослідження проявів українських національних ознак у стильових особливостях фасадів будівель на різних етапах розвитку та в проектах сучасних творчих колективів архітектурних майстерень Києва....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37997 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва / Т. Товстенко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 23-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37997 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379972012-10-28T12:11:35Z Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва Товстенко, Т. Етнос. Нація. Культура У статті подано коротку характеристику дослідження проявів українських національних ознак у стильових особливостях фасадів будівель на різних етапах розвитку та в проектах сучасних творчих колективів архітектурних майстерень Києва. В статье дана краткая характеристика исследования проявлений украинских национальных черт в стилевых особенностях архитектуры фасадов зданий на разных этапах исторического развития и в проектах современных творческих коллективов архитектурных мастерских Киева. This article is devoted to a profile of the researches of Ukrainian national outlines’ displays in the styles of architecture of the buildings facades’ on the different phases of the development and in the projects of modern creative groups of the Kyiv architectural studios. 2010 Article Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва / Т. Товстенко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 23-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37997 72.03(477) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура |
| spellingShingle |
Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура Товстенко, Т. Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва Народна творчість та етнографія |
| description |
У статті подано коротку характеристику дослідження проявів українських національних ознак у стильових особливостях фасадів будівель на різних етапах розвитку та в проектах сучасних творчих колективів архітектурних майстерень Києва. |
| format |
Article |
| author |
Товстенко, Т. |
| author_facet |
Товстенко, Т. |
| author_sort |
Товстенко, Т. |
| title |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва |
| title_short |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва |
| title_full |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва |
| title_fullStr |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва |
| title_full_unstemmed |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва |
| title_sort |
етновияви в стильових рисах сучасної архітектури києва |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Етнос. Нація. Культура |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37997 |
| citation_txt |
Етновияви в стильових рисах сучасної архітектури Києва / Т. Товстенко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 23-30. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT tovstenkot etnoviâvivstilʹovihrisahsučasnoíarhítekturikiêva |
| first_indexed |
2025-07-03T19:49:51Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:49:51Z |
| _version_ |
1836656563056541696 |
| fulltext |
23
Етнос. Нація. Культура
еТНОВИ ЯВИ В СТИ ЛЬОВИ Х РИСА Х СУ ч АСНОЇ
А РХ ІТеК Т У РИ К ИєВА
тетяна товстенко
У статті подано коротку характеристику дослідження проявів українських національних ознак у стильових особли-
востях фасадів будівель на різних етапах розвитку та в проектах сучасних творчих колективів архітектурних майстерень
Києва.
Ключові слова: етновияви, українські національні риси, історична та сучасна архітектура, стильові ознаки.
This article is devoted to a profile of the researches of Ukrainian national outlines’ displays in the styles of architecture of the buildings
facades’ on the different phases of the development and in the projects of modern creative groups of the kyiv architectural studios.
Keywords: ethnical displays, Ukrainian national outlines, styles of historical and modern architecture, stylish outlines.
УДК 72.03(477)
Етновияви в стильових рисах архітектури
віддзеркалюють її самобутність, указують на
належність до національних традицій у полі-
етнічному середовищі населених пунктів. На
сьогодні це мало вивчені грані вираження на-
ціональних рис у стильових характеристиках
об’єктів, особливо сучасної архітектури вели-
ких міст.
На всіх етапах розвитку архітектурної нау-
ки так чи інакше простежуються етно вияви
в стильових рисах архітектури. Водночас в
епоху тоталітарного режиму за радянських
часів масштабні дослідження національних
традицій були унеможливлені й навіть кара-
лися законом. Заяви про те, що Україна має
самостійний розвиток мистецтва асоціювалися
з вірогідністю існування незалежної держави
та розглядалися як прояви українського бур-
жуазного націоналізму. Усе, що будували на
теренах України, вважалося досягненням ро-
сійської культури.
До питань історії вивчення національних
рис в українській архітектурі зверталися такі
знані українські вчені, як Г. Логвин, В. Чепе-
лик, З. Мойсеєнко, М. Коломієць, пізніше –
В. Тимофієнко, В. Вечерський, Л. Прибєга,
З. Гудченко.
Г. Логвин – один з основних дослідників
стилю українського бароко – вказував на
властиві українській народній архітектурі про-
яви в стилі бароко, а саме – м’які лінії абри-
сів куполів, пропорції об’ємів споруд, багатий
ліпний декор, меандри на пілястрах на основі
рисунка народних орнаментів, використання
білого та блакитного чи бірюзового кольорів в
оздобленні фасадів культових споруд.
Після здобуття Україною незалежно сті за
редакцією В. Тимофієнка було видано збірник
«Архітектурна спадщина України» (1995),
но беруть участь у колядуванні, яке фактично
перетворилося на молодіжну забаву. Важливою
також є мотивація безпосередньої участі чи спо-
стереження за проведенням обряду. Привабли-
вість у тому, що так колись святкували предки,
виявили 34,22 %, перспектива весело провести
час привабила 67,11 %, можливість включитися
у будь-який момент і бути не тільки глядачем,
але й безпосереднім учасником свята зацікавила
23,89 % опитаних, нагода дізнатися щось нове
для себе – 33,63 % (лише 1 % опитаних відпо-
віли, що такий спосіб проведення часу їм не по-
добається).
6 Пономарёв А. П. Развитие семьи и брачно-
семейных отношений на Украине. – К., 1989. –
С. 123.
7 Там само. – С. 130.
8 Там само. – С. 131.
9 Дитина в звичаях і віруваннях українського
народа: матеріали з полудневої Київщини, зібрав
Мр. Г[рушевський] / обробив З. Кузеля // Матеріали
до українсько-руської етнології. – Л., 1906. – Т. 8.
24
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
присвячений питанням національного та інтер-
національного в архітектурі України.
У цьому збірнику в статті «Італієць
Ф. Фраполлі та проблеми українського ампіру»
В. Тимо фієнко заперечує визначення україн-
ського зодчества початку ХІХ ст. як провінцій-
ного відбитку російського класицизму та наго-
лошує на об’єктивному висвітленні архітектури
цієї доби з урахуванням внеску зодчих інших
країн. Він підкреслює, що в кожному світово-
му стилі є інтернаціональна складова (особливу
увагу звертає на ампір). Водночас В. Тимофієн-
ко підкреслює, що кожен народ вносить щось
своє, притаманне саме його світосприйняттю в
абриси силуету, побудову форм, їх пропорційне
співвідношення, декор. Тому дослідник акцен-
тує увагу на необхідності вивчення особливос-
тей саме українського внеску в стильову течію
визначення національних рис українського ам-
піру та врахування впливів не тільки російської,
а й італійської, польської, німецької, австрій-
ської та інших художніх шкіл.
У цьому ж збірнику Н. Логвин у статті
«Хрестовобанні храми стародавнього Києва»
в контексті середньовічної східнохристиян-
ської архітектури дослідила та провела порів-
няльний аналіз храмових споруд, збудованих у
Візантії, Вірменії, Грузії та Україні (а саме – в
Києві) і визначила відмінні особливості Київ-
ської художньої школи.
Вагомий внесок у дослідження стилю мо-
дерн в Україні зробив знаний історик архі-
тектури В. Чепелик. Він здійснив ґрунтовний
аналіз впливу на риси цього стилю різнома-
ніття варіантів європейських шукань – сецесії
у Львові, віденської школи в Києві чи Одесі,
північноєвропейського стилю в Харкові і виді-
лив такі стильові течії:
– модерністична – набула поширення в
усіх регіонах, у ній європейські ознаки пере-
важали над національними особливостями;
– сецесійно-романсько-візантійська –
побутувала лише в західному регіоні;
– народно-стильова – вирізнялася бага-
тим декором, заснована на розвитку модерніс-
тичних народних традицій;
– необарокова – містила модерністичні
українсько-барокові та народні риси;
– раціоналістична – характеризувалася
досить стриманими формами;
– неокласицистична течія відзначалася
спробою поєднання модерністичних народних
традицій з класицистичними принципами, на-
була поширення в 1930-х роках [2, с. 40].
Загалом, як вказує В. Чепелик, форму-
вання українського архітектурного модерну
відзначалося двома важливими творчими
особливостями – українізацією модерну та
модернізацією українських народних тра-
дицій. Варто зазначити, що вияви україн-
ських національних рис у модерні притаманні
творчості таких видатних архітекторів почат-
ку ХХ ст., як В. Кричевський, О. Сластіон,
І. Левинський, О. Лушпинський, С. Тимо-
шенко, Є. Сердюк, В. Троценко, К. Жуков,
О. Вербицький, М. Даміловський та інші, які
водночас були й теоретиками цього стилю.
Розвиток форм хати й вежі В. Чепе-
лик убачав в архітектурі готелю «Асторія»
в Катеринославі (архітектор П. Фетісов,
1909–1911 рр.), житлових будинків у Харко-
ві (архітектор С. Тимошенко, 1909–1911 рр.;
1912–1913 рр.), дачі Куліжанського в По-
мерках під Харковом (архітектор К. Жуков,
1912 р.) та серії земських шкіл у Лохвицько-
му, Чорноухівському та Лубенському повітах
(архітектор О. Сластіон, 1913–1916 рр.), Пол-
тавського губернського земства (архітектор
В. Кричевський, 1903 р.) та ін. Він здійснив
графічний аналіз хат народних умільців та ар-
хітектури стилю модерн.
В. Чепелик наголошує, що найбільше до на-
родних традицій будівництва хат, доповнених
формами гранчастих або дещо заокруг лених
об’ємів з вікнами, розкритими в різні боки, та
пластикою дахів з домінуючими баш тами, в
українському архітектурному модерні тяжіла
об’ємна композиція споруд.
Особливе значення в українському архі-
тектурному модерні мала форма вікна та ви-
рішення порталів. Вікна були прямокутними,
арковими, з напівциркульними, лучковими
25
Етнос. Нація. Культура
еліптичними перемичками, трапеційні з різ-
ними скосами у верхніх кутах, як в училищі
ім. М. Грушевського на Куренівці (архітектор
В. Кричевський). Співзвучні європейській ар-
хітектурі були спарені та зтроєні вікна (будин-
ки Полтавського земства, школа ім. І. Котля-
ревського). Іноді віконні прорізи облямовували
лиштвами чи фланкували колонками або піля-
страми. Цікавими є приклади оздоблення ві-
кон кольоровими орнаментальними плитками
у вигляді «рушника» (Дяківська бурса «Коле-
гіон» у Львові, архітектор О. Лушпинський;
земська лікарня в Лубнах, архітектор Д. Дя-
ченко). Однією зі знахідок В. Кричевсько-
го є вікна, зроблені в будинку Полтавського
земства, де трапецієвидне вікно фланкують
дві витончені колонки, що підтримують п’яти
трапецій. В. Чепелик запропонував назвати це
вирішення «вік ном Кричевського» за аналогі-
єю до відомих назв – «вікна Браманте», «ві-
кна Палладіо».
В. Чепелик проаналізував сім композицій
порталів архітектури українського модерну,
серед яких трапецієвидні портали, портали з
дашками на консолях з різноманітним оздоб-
ленням та інші, а також ідентифікував їх з на-
родними витоками вирішення вхідних частин
та віконних прорізів, підкреслюючи єдність на-
родних традицій і новаторства початку ХХ ст.
Варто звернути увагу на портал будинку Пол-
тавського земства (архітектор В. Кричевський,
1903–1908 рр.), де в трапецієвидній за формою
лоджії розташований дверний проріз із різьбле-
ними дверима, прикрашеними орнаментальною
композицією «Дерево життя», та на бічні стіни
лоджії, де виконано панно «вазон».
Народні риси виявлені у формах капітелі й
колони (капітель – форма витонченого глечи-
ка, база – перевернутий жбан), у пропор ціях,
у кольорі – сині, жовті, білі кольори на вигляд
справжньої порцеляни – та декоративні при-
краси (орнаментація) колон і балюстради схо-
дового холу Полтавського губернського земства
у вигляді різьблених куманців зі стовпчиками,
увінчанні стін карнизами різноманітної форми
із застосуванням кронштейнів-коників.
Порівняльний графічний аналіз споруд на-
родної архітектури та стилю українського архі-
тектурного модерну, здійснений В. Чепеликом,
наочно підтверджує, що джерелом формуван-
ня українського архітектурного модерну була
українська народна культура.
У 1925–1930 роках з використанням рис
стилю українського бароко за проектами ар-
хітектора Д. Дяченка було споруджено комп-
лекс Української сільськогосподарської ака-
демії в Голосієво. Будинки Лісотехнічного
(1925–1927) та Землеробного (1927–1928)
інститутів, житловий будинок для професорів
(1925–1927) та два студентські гуртожитки
(1926–1928) – визначні зразки українського
необароко, за які автора звинуватили в україн-
ському буржуазному націоналізмі. У 1950 році
зруйновані під час війни корпуси Лісотехнічно-
го та Землеробного інститутів було відновлено
та надбудовано (архітектори – П. Петрушен-
ко, В. Созанський) [2, 3].
Послідовниками використання рис націо-
нальної архітектури в забудові подальших
років були А. Добровольський, В. Єлізаров,
А. Заваров, М. Холостенко, А. Мілецький,
О. Малиновський, А. Косенко, В. Гопкало,
М. Шило, О. Тацій, М. Буділовський, М. Ко-
ломієць та ін.
З використанням мотивів давньоруського
та українського народного зодчества за проек-
том архітекторів О. Малиновського та А. Мі-
лецького в 1949 році було зведено будинок на-
вчального закладу (нині – Академія водного
транспорту) в Києві, на вул. Фрунзе, 9 [3].
У 1950-х роках найбільш яскраво риси укра-
їнського національного стилю проявилися в
творчому доробку архітектора А. Доброволь-
ського. Це насамперед пропорції, співвідно-
шення розмірів споруд в архітектурній ком-
позиції ансамблів центрів сіл; використання в
архітектурі Києва кераміки, у багатьох випад-
ках – декорованої орнаментом у народному
стилі (інтер’єр станції метро «Хрещатик», за-
будова вулиці Хрещатик); включення в силует
будинків картушів – елементів, притаманних
архітектурі українського бароко; декорування
26
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
вінцевих карнизів, входів, міжвіконних та під-
віконних площин орнаментами в національно-
му стилі, що, за задумом А. Добровольського,
знайшло відображення в архітектурі житлових
та громадських споруд Києва (забудова ву-
лиць Хрещатик і Прорізна, Соцміста). Ана-
логічні зразки проявів в архітектурі 1950-х ро-
ків українських національних рис є також і в
інших містах України – Черкасах та особливо
Кривому Розі.
Після прийняття постанови уряду щодо
боротьби з надмірностями настав період так
званої «рейшінної» архітектури. Однак вияви
національних рис, хоч і в досить збідненому
вигляді, усе ж відобразилися в орнаментуванні
площин технічних поверхів (забудова проспек-
ту Перемоги в Києві).
У кінці 1960-х років павільйон України на
Міжнародному фестивалі молоді і спорту в
Москві здобув премію ім. М. Островсько-
го (архітектори В. Штолько, Ю. Бородкін,
С. Невін). Споруда мала металеві вантові кон-
струкції, стіни яких вирішені у вигляді рушни-
ків з українським орнаментом. Водночас нама-
гання цього автора в 1967 році використати в
інтер’єрі критого ринку на Подолі (при оздоб-
ленні стелі) орнамент рушників у червоному
та чорному кольорі викликало супротив мож-
новладців і звинувачення в українському на-
ціоналізмі. До моменту відкриття ринку стелю
було перероблено.
Панно в ресторані метро «Хрещатик» у Ки-
єві (художник І. Литовченко) з українськими
національними мотивами – жовтими соняшни-
ками на тлі блакитного неба (жовто-сині кольо-
ри вважалися символом української державнос-
ті), – за вказівкою партійних керівників перед
відкриттям ресторану повинні були знищити,
але робітники на свій ризик поверх панно натяг-
ли сітку «рабітцу» та затинькували, сподіваю-
чись, що колись його таки буде відкрито.
У кінці 1970-х років вхідну частину магази-
ну на першому поверсі житлового будинку на
бульварі Лесі Українки оформили керамічними
панно, у рисунку яких були використані мотиви
українських килимів (художник-монументаліст
А. Гайдамака). Це була визначна подія для
збідненого архітектурного середовища міста.
В архітектурі 1980-х років громадськість
також вразила споруда М. Левчука – Буди-
нок народної творчості на бульварі Т. Шев-
ченка, де втілилися риси українського націо-
нального стилю. Чільний фасад цієї споруди
розчленований на п’ять об’ємів, з’єднаних за-
глибленими площинами. Низ будинку вирі-
шено у вигляді ґанку з колонами. У заглиблені
площини верхніх поверхів та ґанку вмонтовано
керамічні панно з використанням орнаменту в
національному стилі.
У 1985–1986-х роках у Києві було побудо-
вано готель «Хрещатик» (архітектори В. Гоп-
кало, Л. Філенко, М. Гершензон, Л. Лінович
та ін.) [3], де при вирішенні чільного фасаду
використали стилізовані мотиви українського
рушника, виявлені вертикалями французьких
балконів на тлі тонованого скла коричневого
кольору, а круглі пласкі розетки над ними, за
задумом авторів, асоціюються з орнаментом
часів Київської Русі. Нині висувають пропози-
ції декорувати орнаментом у формі вертикаль-
них панно в національному стилі головний
фасад Українського Дому на Європейській
площі. Апробація принципу такого вирішення
у вигляді вертикально змонтованих реклам, на
думку автора, досить слушна.
У пошуках нового архітектурного стилю
сучасні зодчі почали звертатися до історич-
них стилів з рисами, властивими українській
архітектурі та з етновиявами інших національ-
ностей, представники яких мешкали та й зараз
мешкають на теренах України (росіяни, євреї,
поляки, кримські татари, німці, серби), або до
стилів на основі сучасних зразків загально-
європейської чи азійської культури, що не
пов’язані з українськими традиціями.
Варто зазначити, що з 1990-х років при
проектних та науково-проектних інститутах як
окремі організації почали з’являтися творчі ар-
хітектурні колективи, що їх очолили знані ініціа-
тивні архітектори. Найвідоміші з них – творчі
архітектурні колективи В. Єжова, М. Левчука,
В. Шкрогаля, В. Жежеріна, М. Гершензона
27
Етнос. Нація. Культура
Г. Духовічного, О. Слєпцова, В. Ісака, Ю. Бо-
родкіна, М. Дьоміна, С. Целовальника, С. Ба-
бушкіна, Я. Віга, І. Шпари та ін.
Працюючи над новою архітектурою Киє ва
такі творчі колективи, як ПП «Творча архітек-
турна майстерня “Шкрогаль”», Архітектурно-
будівельна компанія «Жежерін», ТОВ НП АБ
«ЛІЦЕНЗ і АРХ» (директор О. Слєпцов),
певною мірою архітектори під керівництвом
М. Гершензона у своїх проектах намагалися
використовувати та творчо переосмислювати
історичні стилі, притаманні українській архі-
тектурі, з виявами народних українських, дав-
ньоруських чи єврейських рис.
У творчості архітектурного колективу
ПП «Творча архітектурна майстерня “Шкро-
галь”» (яка заснована в 1990 р.) простежують-
ся тенденції до створення нового архітектур-
ного стилю на основі народних традицій, що
використовувалися в історичних стилях укра-
їнського бароко чи українського модерну (на
базі вивчення теоретичних розробок В. Чепе-
лика) та українського класицизму [4].
Так, житловий будинок на вулиці М. Раскової
(проект 2006–2007 рр.) зведений із застосуван-
ням рис класицизму та стилю модерн. Чільний
фасад має симетричну, ступінчасту композицію,
дев’ять розкріповок по вертикалі, що підкреслю-
ють його стрункість. Центральна розкріповка з
великими спареними вікнами, обрамлений фі-
льончастими смужками білого кольору, завер-
шується великим вітражним вік ном, що має ско-
си, притаманні стилю модерн. Будівлю зведено
на значному подіумі. Верх будинку вирішений
у вигляді башти, увінчаної ажурними метале-
вими конструкціями у формі прямокутника та
піраміди. Будова включена в план будівництва.
Двадцятиповерховий будинок розташований не-
подалік від Русанівського обвідного каналу. Тут
запроектовано облаштування квітників та газо-
нів, у курдонерах – майданчиків для відпочинку
дорослих та дітей. Поруч із будинком у прибе-
режній зоні заплановано зробити спортивні май-
данчики та стадіон. Благоустрій Русанівської на-
бережної передбачає також організацію зеленої
зони та пляжів уздовж каналу.
Ескізний проект житлового будинку на
вул. Гоголівській, 36, виконаний у стилі укра-
їнського модерну (архітектори М. Бондарчук і
В. Шкрогаль), поки що не затверджений для
будівництва. Пластика фасадів, завершення
будинку, скоси вінцевих та цокольних вікон-
них прорізів, орнаментація площинних стін
нагадує архітектуру споруд знаного зодчого
В. Кричевського. Будинок розташований в іс-
торичному центрі міста, між вулицями Арте-
ма, Коцюбинського і Тургенівською, забудова
яких здебільшого датована ХІХ – початком
ХХ ст. та представлена стилями цегляної ар-
хітектури й модерну з окремими включеннями
конструктивізму. Будинок восьмиповерховий,
з мансардою, на першому поверсі передбачені
офісні приміщення.
Сьогодні за проектом цієї ж майстерні за-
плановане спорудження житлового комплексу
на вул. М. Раскової, 4 з використанням мотивів
українського класицизму та конструктивізму.
Комплекс має ступінчасту об’ємно-просторову
композицію, поверховість – від 6-ти до 14-ти.
На дахах пропонують облаштувати так звані
«висячі сади». Площини фасадів вохристо-
го, характерного для класицизму кольору, на
тлі яких яскраво виділяється декор вінцевих
карнизів («гуськи», «каблучки», «полички»,
спрощеної форми тригліфи), облямування
вертикаль них ніш сходових кліток, ризалітів,
нижні горизонтальні тяги над першими повер-
хами. Ризаліти, що виступають, увінчані пря-
мокутними елементами, через прорізи яких ви-
дно небо та простота яких співзвучна зі стилем
конструктивізм. Комплекс, розміщений на розі
вулиць О. Туманяна та М. Раскової, відіграє
роль виразного архітектурного акценту. Окрім
житлового і прибудованого блоків офісних
приміщень, проектом передбачені підземний
паркінг, криті гостьові стоянки, майданчики
для відпочинку дорослих, ігрові майданчики
для дітей, малі архітектурні форми тощо.
У кінці 1990-х років побудований житловий
будинок на вулиці Жилянській з використанням
мотивів стилю класицизм та елементів україн-
ського модерну, які проявились у формі (стиль
28
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
модерн) та оздобленні вінцевих карнизів, ар-
кади, вікон мансарди й карнизу між житловим
поверхом та мансардою. Будівля розташована
в мальовничому кварталі історичної забудови
міста, між вулицями Саксаганського та Жи-
лянською. Ухил рельєфу вирішений терасами,
з трьох боків обмежений підпірними стінками.
Будинок двосекційний, має підземний паркінг
та гостьову стоянку, на 10-му та 11-му поверхах
є дворівневі квартири.
Варто зазначити, що скоро закінчується бу-
дівництво офісно-житлового комплексу на ву-
лиці Туманяна, 15 (Дніпровський р-н Києва).
Він має назву «Лазурний блюз», яку здобув
завдяки мальовничому краєвиду, що відкри-
вається з вікон будинку на кручі правобереж-
жя, увінчані величним храмовим комплексом
Києво-Печерської лаври. Будівля виконана з
використанням мотивів замкової архітектури
України, має три башти, завершені трикутни-
ми шпилями. На жаль, у ході будівництва не
вдалося виконати абриси цих башт, як було
заплановано за проектом. Комплекс має сім
секцій, п’ять з яких різнорівневі (18–24 по-
верхи). Він розташований на березі Русанів-
ського каналу. Дві 22-поверхові секції зве-
дені в глибині ділянки забудови. На верхніх
поверхах цих секцій запроектовані квартири-
пентхауси, які надають усьому комплексу ви-
гляду просторово завершеної композиції. На
перших поверхах розміщені офісні приміщен-
ня. Проектом передбачена гостьова стоянка,
а під усім комплексом – підземний паркінг
на 510 автомашин. Окрім того, споруджують
велосипедні доріжки, спортивні майданчики,
дитячі ігрові майданчики, проводять благо-
устрій берега Русанівського каналу. Варто
додати, що комплекс «Лазурний берег» буде
мати свою інфраструктуру: магазини, фітнес-
центр, ігрові кімнати для дітей, салон краси
та кафе.
Колектив ПП «Творча архітектурна май-
стерня “Шкрогаль”» виконав також проект
Свято-Миколаївського храму УПЦ КП в
с. Чайки Богуславського району Київської
області, в архітектурі якого було втілено риси
українського бароко. Він розташований на міс-
ці старої дерев’яної козацької церкви, збудова-
ної в 1758 році, що згоріла в 1979 році. Храм
тридільний, має три куполи і дзвіницю, три
входи: центральний – царські врата і два біч-
ні – південний та північний. У пам’ять про ко-
зацький храм по периметру фасадної частини
притвору встановлено колонаду, у центрі увін-
чану картушем. Розписи інтер’єру храму ви-
конані з використанням мотивів, притаманних
старому козацькому храму Святого Миколая.
Храм розрахований на 130 парафіян.
Житлові будинки на вул. Щербакова, 42 в
Шевченківському районі Києва та на вул. По-
жарського, 4 у Дніпровському районі також
зведені на основі творчої інтерпретації укра-
їнського модерну. Майстерно вирішені верти-
кальне, гранчасте членування фасадів на схо-
дових клітках та картуші над ними.
Директор, творчий керівник і головний
архітектор проекту Володимир Михайлович
Шкрогаль – член-кореспондент Української
академії архітектури, член Національної спіл-
ки архітекторів України, нагороджений Ор-
деном святого рівноапостольного князя Во-
лодимира ІІІ ступеня. Зі слів В. Шкрогаля,
у своїй творчій архітектурній діяльності він
орієнтується на основні принципи, що сфор-
мувалися в процесі архітектурної практики:
тактовне й бережне ставлення до культурної,
архітектурної та містобудівної спадщини; ор-
ганічне вписування архітектурних об’єктів в іс-
нуючу ландшафтну, історичну та містобудівну
структуру; пошук образного вирішення нових
об’єктів і надання їм виразного архітектурно-
містобудівного значення; пошук нового на-
ціонального архітектурного стилю в сучасній
архітектурі України.
Ще один творчий колектив – Архі тектурно-
будівельна компанія «Жежерін» – було засно-
вано в 1998 році. Його очолює Вадим Борисо-
вич Жежерін – народний архітектор України,
якого обрали Президентом Київської органі-
зації Національної спілки архітекторів Украї-
ни та Президентом «Міжнародної Асоціації
спілок». Джерелом творчого натхнення цього
колективу здебільшого є давньоруський стиль.
Основні роботи В. Жежеріна – станції метро-
29
Етнос. Нація. Культура
політену «Площа Льва Толстого» (1980) та
«Золоті ворота» (1989) – мають виразні риси
давньоруського стилю.
З використанням стилю давньоруської та
замкової архітектури виконана Комплекс-
на забудова і реконструкція Бессарабського
кварталу на розі вулиці Хрещатик і бульвару
Т. Шевченка у м. Києві (керівник авторського
колективу В. Жежерін).
Цікавим є житлово-офісний комплекс на
вул. Володимирській, 79. Фасадний будинок
зведено з дотриманням традицій стилю кон-
структивізм.
Доцільно також звернути особливу увагу
на архітектуру церкви Преображення Гос-
поднього (Теремки), де на основі інтерпре-
тації давньоруського стилю (купол церкви)
й елементів бароко (абриси головних воріт та
увінчання притворів церкви) вирішені сучасні
форми і композиція цієї споруди.
«Архітектура – це створення своєрідного
сценарію життя в місті, де архітектор виступає
в ролі і режисера, і художника, і оператора, –
зазначає Вадим Жежерін, – …архітектура
складна тим, що ти проектуєш її ззовні, а по-
тім перебуваєш всередині. Вміння оперувати
простором – ось що найважливіше».
Творчі роботи компанії «Жежерін» – стан-
ція Київського метрополітену «Золоті ворота»
та комплексна реконструкція Площі Льва Тол-
стого в Києві – відзначені двома Державними
преміями України.
На особливу увагу заслуговують роботи
Науково-проектного архітектурного бюро
«ЛІЦЕНЗ і АРХ», заснованого в
1992 році [5]. Його генеральний директор
Олег Слєпцов – доктор архітектури, про-
фесор, лауреат Державної премії України в
галузі архітектури, заслужений архітектор
України – нагороджений Орденом Рівно-
апостольного Князя Володимира ІІІ ступе-
ня, УПЦКП, Орденом Святого Миколая
Чудотворця, почесною медаллю «Золота
каріатіда» УАА, є Кавалером Міжнарод-
ного ордену Святого Станіслава ІІІ ступе-
ня. Творчий колектив під його керівництвом
працює над створенням сучасного архітек-
турного стилю, заснованого на українських
національних традиціях та в окремих робо-
тах – на особливостях авангарду.
Розглянемо споруди, у стильових рисах яких
простежуються етновияви. Так, архітектура хра-
мового комплексу ікони Божої Матері Живонос-
не джерело в Києві на масиві Південна Борща-
гівка на вулиці Симоненка, 12 (1996) має риси
українського бароко, що проявляються у формі
та розписі купола, оздобленні люкарен. Цікаво,
що до конструктивного вирішення храму вклю-
чені залишки зруйнованої за радянських часів
церкви та прибудовані приміщення, зведені під
час її перепрофілювання. У такий спосіб храмо-
вий комплекс було збільшено втричі, порівняно
з первісною церквою. Він відіграє роль містобу-
дівної домінанти району. До складу комплексу
входять нижній храм, житло для сімей священи-
ків, недільна школа, просвірня, їдальня, швейна
майстерня та інші приміщення. Проект відбудови
виконаний на благодійній основі.
Храм апостолів Петра і Павла в Києві на
Центральному кладовищі на вул. Стеценка, 18
(2000–2008) також має риси українського
бароко, що втілилися у формі купола та оздоб-
ленні люкарен. Однокупольний, круглий у
плані, об’ємно-просторової композиції, він від-
повідає задуму створення Пантеону пам’яті.
Риси українського бароко також проявля-
ються в сучасній архітектурі кафедрального
собору Святої Трійці, зведеного в Тернопо-
лі на вулиці Злуки (1994–1995), а саме – в
окресленні куполів. Основна ідея формоутво-
рення – хрест у плані і на фасаді. У великий
кам’яний хрест у вигляді арки врізаний голов-
ний вхід. У стилобатній частині розташовані
малий храм, конференц-зал, недільна школа.
Мультицентр «Оболонське коло» (2005)
споруджений у Києві на розі Оболонського
проспекту й вулиці Героїв Дніпра, над стан-
цією «Герої Дніпра». В архітектурі простежу-
ються риси конструктивізму.
Як засвідчує аналіз творчості визначних
архітекторів минулого та сьогодення, самобут-
ній гармонійний архітектурно-містобудівний
простір міст України може бути створений
лише на основі народних традицій національ-
30
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
1. Архітектурна спадщина України. –
К., 1995. – Вип. 2. – С. 33–51, 99–124, 132–
161.
2. Чепелик В. Український архітектурний мо-
дерн. – К., 2000. – 377 с.
3. Київпроект. 70 років. – К., 2007. – 248 с.
4. Творческая архитектурная мастерская
В. Шкрогаля. – К., 2005. – 73 с.
5. Олег Слєпцов – архитектор, художник,
музыкант. – К., 2008. – 320 с.
ної культури, збагаченої проявами рис полі-
етнічного середовища.
Архітектурна спадщина інших народностей,
які проживають на теренах України, доповнюють
та урізноманітнюють культурне надбання нашої
держави. Житлова забудова колишніх німець-
ких колоній, споруди кірх, елементи кримсько-
татарської, караїмської, вір менської, сербської,
єврейської культур, особливо в приватних будин-
ках початку ХХ ст. стилю модерн та в культових
спорудах (синагог, кірх, костьолів) – усе це по-
требує подальшого дослідження.
сергій Швидкий
ФА К ТОРИ ФОРМ У ВА НН Я ТА РОзВИТК У
Д У ХОВНОЇ К УЛЬТ У РИ Н АСе ЛеНН Я
У К РА ЇНСЬКОЇ С ЛОбОЖ А НщИНИ
У статті досліджено історико-етнографічні та соціально-політичні чинники формування духовної культури україн-
ців Слобожанщини впродовж XVII–XX ст.
Ключові слова: Слобожанщина, українці, колонізація, русифікація, історичний, соціальний, культура.
The author inquires into a question of the historical and ethnographical, social and political forming factors of spiritual culture
of the Slobozhanshchyna’s Ukrainians in the XVIIth – XXth centuries.
Keywords: Slobozhanshchyna, Ukrainians, colonization, Russification, historical, social, culture.
УДК3 16.723:39(=161.2)
На сьогодні українська Слобожанщина
охоплює територію Харківської області, пів-
нічні райони Донецької, північно-західні ра-
йони Луганської, північно-східні райони Дні-
пропетровської, східні райони Полтавської та
Сумської областей.
Назва цього історико-етнографічного регіо-
ну з’явилася в середині XVІІ ст., у період коло-
нізаційного руху українського етносу на схід.
На той час до складу Слобожанщини входили,
крім частини України, південна територія Во-
ронезької, Курської областей та більша частина
Бєлгородської області. Уже в XI–XIII ст. Сло-
божанщина стала об’єктом давнього східно-
слов’янського освоєння, що в основному здій-
снювали русичі Чернігово-Переяславської
землі, беручи безпосередню участь у форму-
ванні української нації. Упродовж XV–XIX ст.
на Слобожанщині також проживали переважно
вихідці з українських земель.
На думку Д. Багалія, «велика сила народу
прийшла в Слобідчину із Гетьманщини, з Лі-
вобережжя, але найбільша частина їх належала
до тих, що прийшла в Лівобережжя з Право-
бережжя» 1. Ці переселенці, отримавши тут на
певний час різні пільги («свободи»), засновува-
ли поселення – слободи або поселення на «сло-
бодах» 2. Таким чином, населення Слобожан-
щини формувалося з рiзних етнографiчних груп
українського народу, що в подальшому значно
вплинуло на формування як матерiальної, так i
духовної культури жителів краю.
Подiбної думки дотримується В. Юркевич,
який пiдкреслював, що «природнiш було б шу-
|