Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії

У статті проаналізовано підготовку Гуцульського театру Гната Хоткевича до гастрольної подорожі по Російській імперії, а також виступи в 1914 році концертної групи цього колективу в Харкові, Москві та Одесі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Шлемко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38009
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії / О. Шлемко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 99-108. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-38009
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-380092012-10-28T12:13:10Z Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії Шлемко, О. З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції У статті проаналізовано підготовку Гуцульського театру Гната Хоткевича до гастрольної подорожі по Російській імперії, а також виступи в 1914 році концертної групи цього колективу в Харкові, Москві та Одесі. В статье осуществлён анализ подготовки Гуцульского театра Игнатия Хоткевича к гастрольной поездке по Российской империи, а также выступлений в 1914 году концертной группы этого коллектива в Харькове, Москве и Одессе. The article analyses the preparation of Hnat Khotkevych’s Hutsul Theatre to its consert tour of the Russian Empire and the performances of the present theatre’s concert group to Kharkiv, Moscow and Odessa in 1914. 2010 Article Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії / О. Шлемко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 99-108. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38009 792.051 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
spellingShingle	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції Шлемко, О. Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії Народна творчість та етнографія
description	У статті проаналізовано підготовку Гуцульського театру Гната Хоткевича до гастрольної подорожі по Російській імперії, а також виступи в 1914 році концертної групи цього колективу в Харкові, Москві та Одесі.
format	Article
author	Шлемко, О.
author_facet	Шлемко, О.
author_sort	Шлемко, О.
title	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії
title_short	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії
title_full	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії
title_fullStr	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії
title_full_unstemmed	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії
title_sort	гастролі гуцульського театру гната хоткевича до російської імперії
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38009
citation_txt	Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії / О. Шлемко // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 99-108. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT šlemkoo gastrolíguculʹsʹkogoteatrugnatahotkevičadorosíjsʹkoíímperíí
first_indexed	2025-07-03T19:50:38Z
last_indexed	2025-07-03T19:50:38Z
_version_	1836656612222173184
fulltext	99 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції ольга Шлемко ГАСТРОЛІ Г У Ц УЛЬСЬКОГО Те АТРУ ГН АТА ХОТК еВИ ч А ДО РОСІйСЬКОЇ ІМПеРІЇ У статті проаналізовано підготовку Гуцульського театру Гната Хоткевича до гастрольної подорожі по Російській імперії, а також виступи в 1914 році концертної групи цього колективу в Харкові, Москві та Одесі. Ключові слова: Гуцульський театр, гуцульська майстерня, концертна група, артисти, гастролі, Москва, Хар- ків, Одеса, фольклор, музика, пісні, танці, казка, колядка, світова війна. УДК 792.051 З нагоди 100-літнього ювілею Гуцульського театру Гната Хоткевича присвячується світлій пам’яті всіх його учасників У 2010 році виповнюється 100 років із часу утворення видатним письменником і громадсько-культурним діячем Гнатом Хот- кевичем Гуцульського театру, що став мис- тецьким та етносоціокультурним феноменом, безприкладним явищем в історії не лише укра- їнського, але й загалом європейського театру. Проте міф про Гуцульський театр, створений багатьма дослідниками, призвів до примітиві- зації цього самобутнього мистецького явища, до введення його у вузькі регіональні рамки. Актуальність дослідження проблеми підго- товки гастрольної подорожі Гуцульського театру до Російської імперії та виступів концертної групи цього театру в Харкові, Москві, Одесі пов’язана з необхідністю заповнення «білих плям» в історії українського театру, розв’язання проблеми націо- нальної ідентичності та соборності українського народу, збереження архаїчних народних тради- цій, виявлення феномену Гуцульського театру, продовження діалогу слов’янських культур. Гуцульський театр цікавив дослідників у пе- ріод своєї діяльності ще на початку ХХ ст., але особливо зріс до нього інтерес у другій половині ХХ ст. Проте наявні дослідження Гуцульського театру, здійснені переважно істориками, крає- знавцями, філологами без залучення театро- знавчого інструментарію, позбавлені світового контексту, відзначаються здебільшого науково- популярним характером, фрагментарністю, пере- крученням та недостовірним вик ладом окремих фактів. Не є винятком і висвітлення підготовки Гуцульського театру до гастрольної подорожі до Російської імперії та виступів там його концертної групи. Започатковано вивчення цього питання в публікаціях П. Хоткевич, Ф. Погребенника, Р. Кирчіва, В. Полєка, В. Стеф’юка, П. Арсе- нича, А. Мельничук, Н. Супрун. Авторка за- пропонованої статті також студіювала згадану проблему 1. Цінним джерельним матеріалом до- слідження стала епістолярна спадщина та спогади безпосередніх учасників цих подій Г. Хоткевича, Леся Курбаса, О. Ремеза, Й. та Г. Гулейчуків, Д. Минайлюка, І. Ілійчука, Л. Сулержицького, М. Попелло-Давидова, рецензії Х. Алчевської, М. Сумцова, Б. Підгорецького. Основним завданням цієї розвідки є ре- конструкція подій, пов’язаних з підготовкою гастрольної подорожі Гуцульського театру до Російської імперії, створенням у Харкові гуцуль- ської майстерні як одного з «джерел виживання» гуцульських артистів та фінансування гастролей, виступами концертної групи в Харкові, Москві, Одесі, виявленням мистецького та етносоціо- культурного феномену цього театру. Очевидно, що твердження актора Гуцуль- ського театру Д. Минайлюка «Побували ми скрізь по приїзді до Росії. На все життя згад- ка лишилась про перебування в Москві, Киє- ві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні» 2 не критично сприйнято багатьма дослідниками The article analyses the preparation of hnat khotkevych’s hutsul Theatre to its consert tour of the Russian Empire and the performances of the present theatre’s concert group to kharkiv, Moscow and odessa in 1914. Keywords: hutsul Theatre, hutsul workshop, concert group, artists, tour, Moscow, kharkiv, odessa, folklore, music, songs, dances, fairy tale, Christmas carol, World War. 100 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 (П. Арсенич, О. Степанюк, А. Мельничук, В. Стеф’юк) і продубльовано в їхніх статтях як доконаний факт гастролей концертної гру- пи Гуцульського театру в усіх згаданих містах. Однак досі не вдалося виявити фактів виступів згаданої концертної групи в Києві, Миколаєві та Херсоні, де гуцульські артисти, найімовірні- ше, побували лише проїздом. Краєзнавець з Івано-Франківська П. Арсе- нич спілкувався з акторами Гуцульського театру Г. Хоткевича і, починаючи з 1966 року, опублі- кував про цей театр низку статей. Проте він без- підставно стверджує, що «з Харкова відправився Г. Хоткевич з концертною групою на гастролі до Одеси, Миколаєва, Херсона, Києва», а після цього «поїхав з трупою до Москви» 3. Насправді ж після виступів у Харкові Г. Хоткевич лише з кількома гуцулами, а не з трупою, вирушив спо- чатку в гастрольну подорож до Москви, а вже згодом, після недовгої перерви, – до Одеси. П. Арсенич також помилково вказує дату не- вдалої спроби виїзду до Харкова групи гуцулів на чолі з Й. Гулейчуком 28 квітня 1914 року 4, хоча насправді відбулося це 28 червня 1914 року. Підготовка гастрольної поїздки гуцуль- ського театру до російської імперії Навесні 1910 року молодь гуцульського села Красноїлля (нині с. Красноїлів Верховинсько- го р-ну Івано-Франківської обл.) запросила по- ставити виставу в щойно створеному ними при місцевому осередку Товариства «Січ» драма- тичному гуртку політичного емігранта з Над- дніпрянської України письменника Гната Хотке- вича, який перебував у Галичині з 1906 року. Як добрий знавець театрального мистецтва він одра- зу помітив у гуцулів природжені акторські дані, а тому радо відгукнувся на їхнє прохання. Отже, гуцульський театр виник у результаті унікально- го поєднання прагнень талановитої гуцульської молоді, їхнього досвіду, набутого завдяки участі в народно-драматичних дійствах, та професійно- го досвіду всебічно обдарованого митця Г. Хот- кевича, який зумів синтезувати кращі традиції наддніп рянського українського театру і фольк- лорного театру Гуцульщини, створивши в такий спосіб яскравий колектив з неповторним стилем. Самобутність Гуцульського театру пов’я зана з автентичністю таких чинників: гуцульських артистів як «станового хребта театру»; звичаїв, ритуалів, ігор, музики, пісень, танців як драма- тургічної основи вистав; гуцульської говірки як важливого комунікативного засобу; сценічних костюмів, реквізиту як знакових систем, що тво- рили відповідне середовище. Гуцульський театр за короткий час свого творчого життя зумів пройти шлях від звичай- ного аматорського гуртка до напівпрофесійного мандрівного театру, який за інтенсивністю га- строльної діяльності посідав друге місце в краї після професіонального театру товариства «Русь- ка бесіда». Репертуар Гуцульського театру складали: п’єса польського письменника Ю. Коженьовсько- го «Верховинці» («kаrpaccy górale») у переробці Г. Хоткевича і три оригінальні п’єси останньо- го – «Довбуш», «Гуцульський рік», «Непро- сте». Усі чотири твори, написані гуцульською говіркою, становили літопис життя гуцулів у всіх його проявах, давали можливість гуцульським артистам виявити всі грані свого таланту і були візитівкою колективу. На відміну від багатьох так званих малоросійських труп, які послуговували- ся «горілчано-гопаковим» репертуаром, Гуцуль- ський театр зумів уникнути псевдофольклорнос- ті, піднісши гуцульський фольклор до вершин поетичної образності і захопливої видовищності. Гуцульському театрові довелося діяти в екс- тремальних умовах, пов’язаних з посиленням українсько-польського протистояння і боротьбою українців за свої соціальні та політичні права, до- лати цензурні перепони, спротив місцевої влади, байдужість частини української інтелігенції. Гу- цульський театр кинув виклик часові, зловісній системі гноблення окупаційною владою галицьких та буковинських українців і став їхнього політич- ною трибуною, своєрідним етносоціокультурним інститутом Гуцульщини, основними функціями якого були естетична, дидактична, репрезента- тивна, охоронна та націотворча. Повертаючись на початку лютого 1912 року разом зі своєю матір’ю і трьома дітьми до Над- дніпрянської України, Г. Хоткевич розумів усю 101 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції небезпеку, яка чатує на нього не лише в Києві, де він спочатку поселився, але й у Харкові чи будь- якому іншому місті Російської імперії, основи якої він намагався розхитати ще в 1905 році. Поліція одразу ж по приїзді Г. Хоткевича встановила за ним негласний нагляд. Письменник захопився іде- єю організувати гастролі Гуцульського театру на Наддніпрянщину, у Москву та в інші міста імпе- рії. Він почав шукати людину, яка могла б обійняти посаду директора під час гастролей колективу. Розраховувати на Олексу Ремеза, колишнього директора Гуцульського театру, не можна було, оскільки на території Російської імперії на нього очікував арешт. Так, у листі до Г. Хоткевича від 13 квітня 1913 року О. Ремез зазначав, що в Росії його «щонайменше запакують туди, де козам роги правлять, як не повішають» 5. Тому він порадив Г. Хоткевичу залучити для цієї місії старого акто- ра Лазаря Шевченка, який працював на той час у Росії в українській трупі П. Прохоровича, беручи до уваги насамперед те, що він чоловік чесний, ін- телігентний, «об’їхав усю Росію, знає міста, імпре- саріо і є фаховий актор і добрий режісер» 6. Аналіз листів Леся Курбаса дає підстави стверджувати, що він сам готовий був очолити Гуцульський театр під час російських гастролей. Та й Г. Хоткевич теж, очевидно, бажав бачити на чолі театру людину не надто поважного віку, яка до того ж не знає специфіки Гуцульського театру, а молодого, енергійного і перспективного Леся Курбаса, який уже мав досвід роботи в цьо- му колективі. По завершенні на початку квітня 1912 року гастролей Гуцульського театру Лесь Курбас, перебуваючи в себе вдома в Старому Скалаті, що на Тернопільщині, постійно тримав під конт ролем ситуацію, пов’язану з підготовкою до гастролей. Він листувався з Г. Хоткевичем 7, Й. Стадником, Й. Гулейчуком, О. Ремезом і од- разу ж після Великодніх свят планував поїхати в Красноїлля, щоб підібрати нових артистів і про- вести репетиції вистав. Бажання Леся Курбаса поїхати з Гуцульським театром у зарубіжне тур- не можна пояснити його прагненням вирватися із задушливої театральної атмосфери Галичини і серйозними намірами пов’язати своє мистецьке майбутнє з Наддніп рянською Україною. Однак, не дочекавшись від Г. Хоткевича по- зитивної відповіді щодо гастролей Гуцульського театру, Лесь Курбас змушений був шукати інший варіант застосування свого творчого потенціалу. У травні 1912 року він уже працює в театрі това- риства «Руська бесіда», де швидко зарекоменду- вав себе як талановитий різноплановий актор. У вересні 1913 року Г. Хоткевич отримав дозвіл цензурного відомства царської Росії на постановку чотирьох своїх п’єс: «Гуцульський рік», «Прахти- кований жовнір», «Непросте», «Довбуш». Отже, у разі організації гастролей Гуцульського театру в межах Російської імперії він мав змогу винести на суд глядача різнобічний репертуар. Прихильно поставився до ідеї організації га- стролей Гуцульського театру один з найближчих помічників К. Станіславського відомий росій- ський режисер Л. Сулержицький. Він просив Наталію Хоткевич, яка працювала в Москві драматичною артисткою, передати своєму брато- ві – Г. Хоткевичу – прохання приїхати до Мо- скви для ведення переговорів з приводу гастролей Гуцульського театру, а також сповіщав про це письменника в листі від 21 грудня 1912 року 8. Г. Хоткевич неодноразово виїздив до Петер- бурга та Москви, сподіваючись знайти там меце- натів та конкретно домовитись про гастролі теа- тру. Під час перебування в Москві Г. Хоткевич жив у Симона Петлюри, майбутнього Головного отамана військ УНР. «Він і тоді був Петлюра, – зазначав у своїх спогадах Г. Хоткевич, – але не Петлюра, а просто Петлюра, маленький помбух в одній бавовняній конторі» 9. Не випадково Г. Хот- кевич пішов саме до С. Петлюри, оскільки знав його не лише як редактора «Украинской жизни», але і як палкого прихильника українського театру, автора театрознавчих статей. Урешті Г. Хоткевичу вдалося зацікавити га- стролями Гуцульського театру геніальну україн- ську артистку М. Заньковецьку, яка повірила в можливість втілення в життя цієї дещо авантюрної акції. «Тож коли всі патріоти, до яких я звертав- ся, – згадує Г. Хоткевич, – стали на лихварських позиціях – “а скільки мені”, – Марія Костян- тинівна побачила, що тут не ходить о зиск […] і відізвалась як тільки можна найщиріше, віддав- 102 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 ши все що у неї було» 10. Щоб добути гроші для організації гастролей, М. Заньковецька доручила Г. Хоткевичу 6 жовтня 1913 року закласти свої коштовності. У листі до М. Заньковецької, від- правленого, очевидно, з Москви, Г. Хоткевич по- відомив, що під заклад коштовностей у держав- ному банку отримав на вигідних умовах позику в сумі 750 руб. 11 Однак викупляти коштовності згодом довелося самій М. Заньковецькій, оскіль- ки гуцульська майстерня, у яку Г. Хоткевич уклав отримані кошти, збанкрутувала, а початок війни унеможливив перевезення Гуцульського театру на Наддніпрянську Україну. гастролі з концертною програмою «гуцульські вечори» Одразу ж після переїзду на початку 1914 року з Києва в Харків Г. Хоткевич взявся за органі- зацію там гуцульської майстерні та перевезення гуцульських майстрів. «А ідея моя, – згадує Г. Хоткевич, – була така. Зорганізувати театр – це багато народу, декорація, бутафорія. А зор- ганізувати концертову групу з 7–8 душ – це можна і без великих грошей. Ся концертова група дасть гроші на театр, а на саму концертову гру- пу дасть гроші гуцульська майстерня з продажу прекрасних гуцульських виробів» 12. Продавати вироби гуцульських майстрів планувалося під час концертних подорожей. Однак утілити цей доволі логічний, але на той час майже фантастичний за- дум вдалося лише частково. Приїзду гуцулів у Харків передувало інтен- сивне листування Г. Хоткевича з Й. Гулейчу- ком, М. Сінітовичем, М. Ломацьким, іншими учасниками та прихильниками Гуцульського те- атру, окремими майстрами гуцульських народних промислів. З листа Г. Хоткевича до Г. Гулейчук довідуємося, що він уже найняв у Харкові для гуцульської майстерні помешкання, зробив сто- ли, лави, заготовляє матеріал, вислав 200 корон на дорогу, але від Й. Гулейчука поки що немає добрих вістей, отже, невідомо, «коли він буде з людьми. А треба би якнайскорше» 13. Й. Гулейчук у листі до Г. Хоткевича від 6 лю- того 1914 року повідомляв про труднощі у вер- буванні майстрів. Жив він упроголодь, спав у дорозі, де прийдеться, ходив навіть у негоду від села до села, щоб підібрати людей для роботи в гуцульській майстерні. Пише, що витратив ба- гато грошей на придбання гуцульського одягу. Були значні проблеми з паспортами. Тож довело- ся докласти немало зусиль, «щоб правдами і не- правдами, підкупами і могоричами виробити їх». Й. Гулейчук сповіщав, що він виїздить з людьми до Харкова 20 лютого 1914 року 14. Лише наприкінці лютого або на початку бе- резня 1914 року Йосип Гулейчук разом зі своєю сестрою Ганною, Тодором Криштофовичем та його дружиною Марійкою, Петром Гондураком та Дмитром Минайлюком, тричі поклонившись своїм рідним горам, вирушили в дорогу до Хар- кова, звідки повернутися додому судилося вже не всім. На початку травня в Харків приїхав ще кушнір С. Дроняк, який згодом завдав чимало клопотів Г. Хоткевичу. Майстерня гуцульських виробів містилася на Холодній горі в Харкові. Там також жили і гу- цульські майстри. Одночасно з роботою в май- стерні вони під керівництвом Г. Хоткевича готу- вали концертну програму. Складність полягала в тому, що з невеличкою групою гуцулів, серед яких навіть не всі були артистами Гуцульського театру, потрібно було підготувати такі концертні номери, які б усебічно розкривали автентичне гуцульське мистецтво. Складена Г. Хоткевичем програма «Гуцульського вечора» вже в березні 1914 року була дозволена до друку поліцмейстером. Програма «Гуцульського вечора» складалася з двох частин і була насичена піснями, колядками, танцями, грою на музичних інструментах та ви- конанням гуцульської казки. Повідомлялося, що в концерті беруть участь гуцули з Красноїлля, Бабина, Яворова, Довго пілля, а також хор під ке- рівництвом Г. Хоткевича. До першої частини за- значеної Програми входили такі номери: 1. Кіль- ка слів про гуцулів і Гуцульщину (Г. Хоткевич); 2. «Гуцулка у чвірку» (Г. Гулейчук, М. Криш- тофович, Т. Криштофович, Д. Минайлюк); 3. Колядки гуцульські; 4. Співанка про оприш ка Марусєка (Д. Минайлюк); 5. «Аркан», оприш- ківський танок (учасники хору). Другу частину Програми складали: 1. «Гуцульські пісні» на скрипках і цимбалах (П. Гондурак, Д. Минай- 103 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції люк, Т. Криштофович); 2. Гуцульська казка «Сто синів рідних» (Г. Гулейчук); 3. Колядки; 4. Народні мотиви на флоєрі (П. Гондурак); 5. «Жєль за горами» (Г. Хоткевич); 6. «Ворох- тєнцкий данец» (учасники хору). Наприкінці Програми зазначалося, що під час антракту і піс- ля концерту працює «гуцульський буфет: “горєча кулеша”, “гуслєнка”, “будз”, “дзер” і т. п. молочні продукти». Ціни квитків коливалися від 50 коп. до 2 руб., а вхідні – 30 коп. 15 Прем’єрний показ «Гуцульського вечора», що відбувся 16 березня в Харкові в невеличкій залі «Общественной библиотеки», викликав за- хоплення у вишуканої місцевої публіки. Відомий учений-етнограф М. Сумцов у газеті «Южный край» від 19 березня 1914 року відзначав уда- лий вибір Г. Хоткевичем виконавців-гуцулів, «которые знают местные сказки, песни, пляски, сохранили костюм и язык, вдобавок знают ещё местные художественные кустарные производ- ства, изготовляют красивые, оригинальной формы деревянные ножи, палки, кошелы-гаманцы, пестрые кафтаны, безрукавки. […] Лучшей частью гуцульского вечера были колядки в хоровом ис- полнении». Учений зазначав, що голов ний інтерес казки, виконаної Г. Гулейчук, «состоял в языке и в произношении, особенно для присутствовавших профессоров-славистов». Натомість гуцульський танець «Аркан», у якому багато життя, рухів, гнучкості, нагадував за формами «воинские танцы американских индейцев» 16. У цьому самому номері газети «Южный край» уміщена також рецензія письменниці Христини Алчевської, доброї знайомої Г. Хоткевича, яка дуже прихильно ставилася до гуцулів. Про ви- ступ Г. Гулейчук вона писала: «Ни одна самая искуссная декламаторша, ни одна самая талант- ливая артистка не в силах была бы воспроизвести этой сказки так выразительно, так прекрасно, как это дитя народа. Она положительно увлеклась своим рассказом и на лице ея ярко отражались: то испуг, то недоуменье, то отчаяние, то радость… Весь зал слушал эту сказку, затаив дыхание и не сводя глаз с расказчицы». Письменниця від- значила хорові співи і загальні гуцульські танці. «В жизни моей мне не раз приходилось бывать на разного рода зрелищах, – зазначала Х. Ал- чевська, – но никогда, мне кажется, я не слыхала таких громких рукоплесканий, такого единодуш- ного восторга». Вона зауважила, що публіка була здебільшого українською, а під час антракту всю- ди було чути лише українську мову, так ніби все це відбувалося в «какой-то незнакомой стране, в которой нет запрета говорить на украинском языке». З рецензії Х. Алчевської довідуємося, що у двох місцях зали на столах розміщувалися художні вироби гуцулів, серед яких можна було побачити надзвичайно красиві барвисті кептарі, тонкої роботи ножі та ін. Усі ці вироби захоплю- вали своєю оригінальністю 17. Дебют гуцулів у Харкові, де вони постали як природжені артисти й оригінальні майстри художніх виробів, відбувся досить успішно і мав широкий резонанс. Після закінчення «Гуцуль- ського вечора» вдячні глядачі підхопили Г. Хот- кевича на руки... Г. Хоткевич не втрачав надії показати «Гу- цульський вечір» у Москві. Він продовжував працювати над концертною програмою і лис- тувався з відомими в Москві людьми. Обна- діював лист з Москви від 17 липня 1914 року, що надійшов на ім’я Г. Хоткевича від керівника Першої студії Московського художнього теат- ру Л. Сулержицького: «Общество “Алатр”, в коем я тоже состою директором, уже открылось отличным вечером, – проявило жизнь и уже просит у меня гуцулов […] Там есть и деньги, а главное – интересные люди, с которыми можно всё делать. Это дело будет сделано – я убежден». Л. Сулержицький також повідом ляв, що Гуцуль- ським театром «заинтересовались и Собинов, и Попелло-Давыдов (директор консерватории, т. е. хозяин помещения, где, я думаю, гуцулы должны играть), и Кусевицкий и пр.» 18. З листа М. Попелло-Давидова від 10 лютого 1914 року довідуємося, що Л. Сулержицький мав намір поїхати разом із Г. Хоткевичем на Гуцульщину, щоб визначити на місці готовність Гуцульського театру до гастролей у Москві 19 і, очевидно, трохи відпочити в горах після хвороби. Наприкінці березня 1914 року Г. Хоткевич виїхав разом з гуцулами в гастрольну подорож до 104 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Москви. Гуцули виступили на відкритті нового приміщення Союзу діячів мистецтв «Алатр», ди- ректором якого, як уже зазначалося, був Л. Су- лержицький. Дій Одинокий у газеті «Москов- ский листок» зауважував, що з трьох вечорів, які відбулися в приміщенні «Алатр», найменш цікавим виявився перший вечір, а «объясняется это тем, что его посвятили знакомству с гуцу- лами, привезенными г. Хоткевичем с Карпат- ских гор. Игра гуцулов на бандуре, скрипке и свирели оказалась примитивом, имеющим лишь этнографический интерес. Их кустарные изделия не привлекают к себе внимания. Явный неуспех гуцулов наложил на всех печать неприятного сму- щения» 20. Тобто рецензенту не сподобалися не лише виступи артистів, але й художні вироби, що свідчить про цілковиту упередженість. На щастя, рецензент Одинокий був одинокий у своїй нищів- ній критиці виступу гуцулів. Він навіть зарахував до гуцулів Г. Хоткевича, адже лише він міг грати на бандурі. Однак відомо, що Г. Хоткевич чудово грав на бандурі і навіть видав у 1909 році перший підручник гри на цьому музичному інструмен- ті. Проте не виключено, що Одинокий сплутав бандуру з цимбалами, оскільки більше ніхто з рецензентів не згадує про гру на бандурі. Водно- час, незважаючи на захоплені відгуки у пресі на виступи гуцулів, не варто і перебільшувати їх ви- конавський рівень. Адже сам Г. Хоткевич зазна- чав: «Грошей у Москві я не знайшов, так само, як і у Харкові, але як гуцул, із своєю фантазією розставатися не хотів. Думав – коли оці гуцули, зовсім не мають жадних талантів, Мінайлюк зроду не грав на флоєрі та й мав зараз у руках не справжню, а метольову (зробили робітники на Паровознім); Ганнуся зроду не оповідала казок, а тим більше перед тисячною авдиторією. І так далі. Словом це була ставка на всеталановитість укра- їнську і то яке вражіння! А як я привезу справ- жніх спеців?» 21. Це красно мовне свідчення того, скільки зусиль довелося докласти письменникові, щоб підготувати гуцулів до виступів. Газета «Русские ведомости» за 30 березня 1914 року повідомляла, що в цей самий день, о пів на другу годину дня, у залі Синодального училища відбудеться публічне засідання Етно- графічного відділу і Музично-етнографічної комісії Імператорського товариства любителів природознавства, антропології і етнографії при Московському університеті, присвячене допо- віді Г. Хоткевича про гуцулів (природа краю, побут гуцулів, їхня музична та поетична народ- на творчість). Для ілюстрації доповіді гуцули виконають зразки народних пісень, музики, ка- зок. Також будуть представлені зразки худож- ніх виробів горян 22. Після успішного виступу гуцулів газета «Рус- ские ведомости» за 1 квітня 1914 року помістила схвальну рецензію. Зокрема повідомлялося, що після виступу Г. Хоткевича «привезённые им двое гуцулов и молодая гуцулка демонстрирова- ли разные отрасли гуцульского искусства. […] Игра на дудке, скрипке и цымбалах познакоми- ла публику со странной, не привычной нашему уху, музыкой, отличающейся обилием фиоритур и бледностью мелодического склада […]». Від- значив рецензент також виступ Г. Гулейчук, яка «свободно и выразительно рассказала народную сказку и привела публику в восторг». Незважаю- чи на те що вона виконувала казку гуцульською говіркою, «за исключением некоторых слов, всё в рассказе гуцулки было понятно. Были также исполнены национальные танцы» 23. Газета «Голос Москвы» за 1 квітня 1914 року також відзначала цікаву доповідь Г. Хоткевича, оригінальні художні вироби та чудові виступи гуцулів. Так, відомий український композитор і музично-театральний критик Б. Підгорецький зауважив, що Г. Гулейчук виконала три весільні пісні, у яких «чувствуется глубокая тоска. […] Кроме песен, Гулейчук с поразительной мимикой и богатством оттенков в интонации рассказала сказку о “ста женихах”». Далі повідомлялося, що «молодой гуцул [Д. Минайлюк. – О. Ш.] испол- нил с сопровождением скрипки разбойническую песню опришок. […] В этой песне обращало на себя внимание противопоставление больших и малых терций. Старый гуцул [П. Гондурак. – О. Ш.] сыграл на флойере […] несколько галицийских и буковинских напевов». Але особ ливе зацікав- лення викликало виконання на скрипці та цимба- лах низки мелодій, «сплетавшихся между собой 105 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції самым причудливым образом, с оригинальными модуляциями и под голосками» 24. Вибагливий московський глядач захоплено сприйняв виступи гуцулів. «Фурор – надзви- чайний», – писав про ці виступи Г. Хоткевич. Гу- цулами зацікавилися вчені, провідні діячі культу- ри. На вулицях другої столиці імперії барвистий одяг гуцулів привертав увагу, їх фотографували, з ними спілкувалися. «Вся Москва збіглася диви- тися на гуцулів, – згадує Г. Хоткевич. – Фото- графували нас і спереду, і з боків, і ззаду» 25. Ці виступи ще більше переконали письменника в необхідності організації в Москві гастролей Гу- цульського театру. «Одного разу під час гастролей концертної групи гуцулів в Москві, – згадував Д. Минай- люк, – Г. Хоткевич, що прийшов звідкілясь ра- дісно збуджений, сказав Й. Гулейчуку: “Їдьте, Йосипе, в Красноїлля […]. Привезете в Москву решту нашого театру. Ось гроші людям на доро- гу”. Г. Хоткевич пояснив гуцулам, що “московські товстосуми, які кохались у мистецтві, дали згоду субсидувати Гуцульський театр”. Тож Й. Гулей- чук повернувся з Москви на Гуцульщину» 26. Зі спогадів Д. Минайлюка довідуємося, що під час гастролей у Москві гуцули проживали в готелі на Малій Луб’янці 27. Слід зазначити, що більшість дослідників Гуцульського теат ру стверджують, нібито в Москві на прийомі, вла- штованому видатним артистом імператорської сцени В. Давидовим, куди були запрошені гу- цули, також були присутні К. Станіславський та В. Немирович-Данченко 28. Однак, що сто- сується К. Станіславського, то як свідчить один з листів Г. Хоткевича до нього, під час перебу- вання гуцулів у Москві вони особисто знайомими ще не були. Викликає також сумнів, що прийом улаштував артист імператорських театрів В. Да- видов, який, як відомо, працював у Петербурзі. Очевидно, це був М. Попелло-Давидов, який очолював Московську консерваторію і, як засвід- чує його листування з Г. Хоткевичем, виявляв інтерес щодо приїзду гуцулів у Москву. Платоніда Хоткевич стверджує, що «артист Варламов взявся за справу влаштування концер- ту при царському дворі» 29. Ідеться, очевидно, про артиста Петербурзької імператорської сцени К. Варламова (1848–1915), з яким Г. Хоткевич спілкувався, перебуваючи в Петербурзі. Так, у листі до Г. Хоткевича, датованому 15 грудня 1914 року, К. Варламов зазначає: «Теперь и го- ворить, и начинать ничего нельзя. Кроме войны, никто ничего не знает и знать не хочет. […] По- говорите обо всем с Ракитиным: путем концерта он Вам поможет собрать эту сумму, но только не в данное время» 30. Цей лист свідчить, що навіть у розпал війни Г. Хоткевич намагався організу- вати виступи гуцулів і знайти для цього відпо- відні кош ти. У цей час Галичина була окупована російськими військами, імперська влада намага- лася знищити національно-культурні організації, піддавала репресіям українських патріотів, а тому ознайомлення представників російської політич- ної та культурної еліти з традиційною культурою і мистецтвом галицьких гуцулів могло певним чи- ном змінити їх ставлення в цілому до Галичини. Очевидно, саме цим переймався тоді Г. Хотке- вич, однак невдовзі і його самого царський режим вислав у Воронезьку губернію, подалі від україн- ських справ. Фатального для світової історії дня – 28 черв- ня 1914 року, коли в Сараєві було вбито наступника австрійського престолу архі князя Франца Ферди- нанда, – Й. Гулейчук, зібравши сімох осіб, серед яких були актори Гуцульського театру та майстри гуцульських художніх промислів, вирушив з ними в нелегку дорогу на Наддніпрянську Україну. За рахунок прибулих артистів Г. Хоткевич сподівався збільшити концертну групу, а майстрів відправити до Харкова для роботи в гуцульській майстерні. Кошти від проданих гуцульських виробів пись- менник хотів використати для подальшої організа- ції концертів. Однак після переходу через кордон Й. Гулейчук «був заарештований як австрійський шпіон, бо се було в переддень об’явлення війни, – згадував Г. Хоткевич. – Він арештований, хлоп- ці сидять в Чернівцях, його чекають, а я сиджу, проїдаю останнє з гуцулами в Одесі» 31. Так і не дочекавшись Й. Гулейчука, гуцули повернулися з Чернівців додому. Напередодні приїзду до Одеси гуцульських артистів газета «Одесский листок» за 10 липня 106 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 1914 року сповіщала: «Ожидавшиеся ещё на про- шлой неделе в Одессе из Галиции гуцулы приеха- ли к нам лишь вчера, причем в значительно мень- шем числе (ожидалось 8–10, а прибыло четверо). Возможно, что сегодня или завтра приедут ещё несколько человек из гуцульской труппы» 32. Після блискучих виступів гуцулів газети живо відгукнулися схвальними рецензіями. Газета «Одесский листок» за 12 липня 1914 року пові- домляла, що «это не было в буквальном смысле эстрадное зрелище, а интересный этнографический вечер, посвящённый гуцулам, этим живописным и характерным горцам Галицийской Украины. Ещё у входа в зал театра пришлось познакомиться с гу- цулами и их кустарными произведениями, образцы которых были разложены на столике». Що стосу- ється виступів гуцулів, то, за словами рецензента, усе тут було «ярко, красиво и оригинально. Гуцуль- ские танцы под аккомпанемент скрипки, вначале показавшиеся однообразными, под конец очень понравились. Галичанка-гуцулка Ганя Гулейчук рассказала красивую горную сказку “Сто синів рідних”. Особенно интересными явились “Спива- ночки” и обрядовые песни: коляды гуцулов. Песни эти создали какое-то особое приятное настроение в зале». Відзначалося, що «гуцульская музыка, исполненная на скрипке и на цымбалах, способ- ствовала этому создавшемуся в зале настроению. И. М. Хоткевич, оказавшийся также недурным скрипачем, аккомпанировал на скрипке во время выступления гуцулов и удостоился шумных ап- плодисментов». Тож у кінці своєї статті рецензент констатував: «Гуцулы имели успех. Вечер следует признать интересным, хорошим» 33. Вдалий початок гастролей гуцульських артис- тів в Одесі в залі «Гармонії» та схвальні відгуки у пресі зацікавили вишукану одеську публіку. Наступний виступ гуцулів відбувся на Хаджи- бейському лимані. За повідомленнями преси, по- дальший показ «Гуцульського вечора» передба- чався у Польському домі (16.07), у Пушкінській аудиторії (17.07), на Слободці-Романівці (19.07) й у Люстдорфі (20.07). Гастролі гуцулів в Одесі відбувалися в умовах дедалі більшого загострення міжнародної ситуа- ції. 19 липня 1914 року війну Росії оголосила Ні- меччина, а 24 липня – Австро-Угорщина. Поча- ток світової війни змусив Г. Хоткевича припинити концертні виступи гуцулів і вирушити з ними до Харкова. З неабиякими труднощами вони спо- чатку добралися пароплавом до Миколаєва, а звідти поїздом до Харкова, де гуцулів як австрій- ських підданих оголосили військовополоненими. Після початку війни гуцульська майстерня опинилася на межі повного розвалу. Особливо далася взнаки відсутність попиту на гуцульські вироби. Гуцулам, відірваним від своєї домівки і рідного краю, було важко адаптуватися в чужому для них місті, де вони жили впроголодь і не бачи- ли тут для себе жодної перспективи. Напруження серед майстрів урешті досягло критичної точки, і, як повідомляв письменника завідувач майстер- нею Г. Стадник, «гуцулы бросили работать и 7-го пойдут до губернатора, чтобы он направил до консула. Решайте скорей как поступать» 34. Лише знаючи всі перипетії, пов’язані з гу- цульською майстернею, можна зрозуміти гір- кі слова Г. Хоткевича: «…висмоктала з мене та майстерня всі сили і всю душу. Людям платити, матеріал пожирає силу грошей, вироби обходять- ся дуже дорого – і я чув, що котюся в якусь про- пасть» 35. Коли майстерня врешті припинила своє існування, Г. Хоткевич знайшов для Г. Гулейчук іншу роботу, дав їй притулок у своєму помешкан- ні, де вона проживала деякий час. Д. Минайлюк пішов працювати на цегельний завод. Зі спогадів Д. Минайлюка довідуємося, що йому вдалося згодом улаштуватись у якійсь конторі рахівником. «Петро Гондурак погодився піти з російською армією в Карпати, де він мав бути провідни- ком. […] Так він з цього походу і не повернув- ся. Тодор Криштофович влаштувався сторожем на якомусь німецькому заводі, ледве дотягнув до початку 1916 року і помер». Ганнуся Гулейчук та її сестра Марійка Криштофович «пішли в найми і повернулись додому аж після війни» 36. Таким чином, Перша світова війна «похова- ла» ідею відродження Гуцульського театру і мрію Г. Хоткевича показати його світові. Складною і трагічною виявилася доля багатьох учасників цього колективу. Один поплатився за участь у Гуцульському повстанні, другий – січовий стрі- 107 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції лець – склав голову в рідних Карпатах, третій не повернувся з Першої світової війни, четвертий навіки лежатиме в сирій землі далекого Сибіру… Серед тих, хто був знищений комуністичним ре- жимом, значаться, зокрема, імена Г. Хоткевича, Леся Курбаса, П. Шекерика-Доникова. Важко переоцінити значення культурно- просвітницької місії гастрольної діяльності Гуцульського театру. Парадоксальним є те, що гуцульські актори, чимало з яких були малописьменними, несли в народ просвіту. Успішна гастрольна подорож до деяких міст Наддніпрянської України (Харків, Одеса) та до Москви, здійснена концертною групою Гу- цульського театру, учасники якої виконували автентичні гуцульські танці, пісні, колядки, казки, грали на традиційних музичних інстру- ментах, а також демонстрували глядачам екзотичні гуцульські страви та вишукані ви- роби декоративно-вжиткового мистецтва, що виготовлялися в організованій Г. Хоткевичем гуцульській майстерні, сприяла популяриза- ції Гуцульщини та її самобутнього мистецтва, духовно-культурному єднанню розділених кордонами західних і східних українців. Завдяки своїй народній сутності, інтенсивній гастрольній діяльності та жертовній праці Гуцуль- ський театр став соборним народним театром, який сприяв духовному об’єднанню галицьких, буковинських і наддніпрянських українців, будив їхню національну свідомість, гідно репрезентував у світі Гуцульщину. Подальша доля учасників Гу- цульського театру лише підтверджує думку про те, що вони були мужніми й одержимими не лише на культурному фронті, але й на фронтах Першої і Другої світових воєн. 1 Шлемко О. Гуцульський театр під «опі- кою» шовіністичних режимів трьох імпе- рій // Історія Гуцульщини / редкол.: М. До- машевський (гол.), Н. Библюк (заст. гол.) та ін. – Л.: Логос, 2001. – Т. 6. – С. 144–157; Шлемко О. Гастрольна діяльність Гуцуль- ського театру Гната Хоткевича // ЗНТШ. – Л., 2003. – Т. ССХLV. – С. 174–218; Шлемко О. Гуцульський театр Гната Хоткевича як мис- тецький та етносоціокультурний феномен: дис. … канд. мистецтвознав. – К., 2004. – 249 с.; Шлемко О. Поетика драматичних тво- рів Гната Хоткевича на гуцульську тематику та їх сценічне втілення // ЗНТШ. – Л., 2007. – Т. CCLIV. – C. 170–224. 2 Спогади сучасників – аматорів Гуцуль- ського театру [М. Сінітовича, І. Ілійчука, Д. Минайлюка, І. Стусяка, Т. Ясельської- Мельничук] / записано і впорядковано Пла- тонідою Хоткевич у липні-серпні 1985 р. // Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України (далі – ДМТМК Укра- їни), від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6082. 3 Арсенич П. Гуцульщина у творчості Гна- та Хоткевича. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. – С. 27. 4 Там само. – С. 29. 5 Лист О. Ремеза до Г. Хоткевича від 13 квітня (ст. ст.) 1913 р. // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6721. 6 Лист О. Ремеза до Г. Хоткевича (без дати) // Там само. – Спр. 6712. 7 Лист Леся Курбаса до Г. Хоткевича від 12 квітня 1912 р. // Там само. – Спр. 6718. 8 Лист Л. Сулержицького до Г. Хоткевича від 21 грудня 1912 р. // Там само. – Спр. 6677. 9 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // Там само. – Спр. 6081, арк. 99. 10 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // Хоткевич Г. Твори: у 2 т. / упоряд., вступ. ст. та прим. Ф. Погре- бенника. – К.: Дніпро, 1966. – Т. 2. – С. 570. 11 Лист Г. Хоткевича до М. Заньковецької // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. М. Заньковецької, спр. 6491. 12 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // Хотке- вич Г. Твори: у 2 т. – Т. 2. – С. 570. 13 Лист Г. Хоткевича до Г. Гулейчук // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6651. 14 Лист Й. Гулейчука до Г. Хоткевича // Там само. – Спр. 6687. 15 Програма гуцульського вечора // Централь- ний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІАУЛ), ф. 688, оп. 1, спр. 336, арк. 24, 25. 16 Сумцов М. На гуцульском вечере // Южный край. – 1914. – 19 марта. 17 Алчевська Х. На гуцульском вечере // Там само. 18 Лист Л. Сулержицького до Г. Хоткевича // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хот- кевича, спр. 6677. 19 Лист М. Попелло-Давидова до Г. Хоткевича від 10 лютого 1914 р. // Там само. – Спр. 6695. 20 Дий Одинокий. В мире искусства. Союз «Алатр» // Московский листок. – 1914. – № 75. 108 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 21 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 106. 22 Русские ведомости. – 1914. – 30 марта. – № 74. 23 Гуцулы // Русские ведомости. – 1914. – 1 апреля. – № 75. 24 Подгорецкий Б. Гуцулы в Москве // Голос Москвы. – 1914. – 1 апреля. – № 75. 25 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 106. 26 Минайлюк Д. Поруч з Гнатом Хоткевичем // Радянська Гуцульщина. – 1965. – 23 березня. 27 Спогади Д. Минайлюка // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6082. 28 Арсенич П. Гуцульський театр Гната Хотке- вича. – Коломия: Світ, 1993. – С. 17; Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. – Косів: Писа- ний камінь, 2000. – С. 172. 29 Хоткевич П. З історії Галицького театру (Гуцульський театр р. 1911–1914) // Наші дні. – 1943. – № 11. 30 Лист К. Варламова до Г. Хоткевича від 15 грудня [1914 р.] // ДМТМК України, від. ру- коп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6727. 31 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // Хотке- вич Г. Твори: у 2 т. – Т. 2. – С. 571. 32 Гуцулы в Одессе // Одесский листок. – 1914. – 10 июля. 33 И[саев] Б. Гуцульский вечер // Одесский листок. – 1914. – 12 июля. 34 Лист Г. Стадника до Г. Хоткевича від 4 липня 1914 р. // ЦДІАУЛ, ф. 608, оп. 1, спр. 317, арк. 86. 35 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 102. 36 Минайлюк Д. Поруч з Гнатом Хоткевичем // Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. – С. 172. ЦеРКОВНІ СТАРОЖИТНОСТІ В КОЛеКЦІЇ чеРНІГІВСЬКОГО єПАРХІА ЛЬНОГО ДАВНЬОСХОВИщА Автор висвітлює умови заснування давньосховищ в Україні, прослідковує історію формування колекції культових пред- метів Чернігівського єпархіального давньосховища, здійснює опис його церковних старожитностей, які збереглись і ввійшли в колекцію Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, та опис давно зниклого церковного начиння. Ключові слова: Чернігівська єпархія, музей, єпархіальне давньосховище, церковні старожитності. УДК 069.02:247(477.51)“18/19” The author explores history of the antiquities storages in Ukraine, highlights development of the Chernihiv Eparchial Antiquities Storage’s collection of objects of religious worship, and inventories the church antiquities of the Chernihiv Storage of Relics that were preserved and became a part of the collection of the Tarnovskyi Chernihiv historical Museum. The church implements that disappeared long time ago are also analyzed. Keywords: Chernihiv Eparchy, museum, eparchial relics storage, church antiquities. Катерина Литвин Сьогодні проблема церковної історії та куль- тури є однією з пріоритетних тем регіональних досліджень. Адже в лоні церкви зароджувалися й розвивалися музика, архітектура, релігійне об- разотворче мистецтво. Духовенство замовляло, фінансувало та зберігало шедеври іконопису, роз- пису, оздоблення культових приміщень і старо- винного начиння. Систематичне вивчення церковних старожит- ностей Чернігівщини розпочав видатний архіпас- тир Чернігівської єпархії (1859–1866) Філарет Гумілевський (Конобеївський) (1802–1866). Упорядковане ним дослідження «Историко- статистические описания Черниговской епархии» є невичерпним джерелом цінних відомостей про минуле цього краю 1. За радянської влади ви- вчення життєвого та творчого доробку архієпис- копа було перервано. Лише на початку 1990-х років науковці розпочали досліджувати та ви- вчати спадщину Філарета Гумілевського. Одні- єю з перших публікацій, присвячених Філарету та його внеску в розвиток історичного краєзнав- ства України, була стаття історика О. Ковален- ка 2. Згодом історик О. Тарасенко 3 та протоієрей

Гастролі Гуцульського театру Гната Хоткевича до Російської імперії

Institution

Ähnliche Einträge