Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища

Автор висвітлює умови заснування давньосховищ в Україні, прослідковує історію формування колекції культових предметів Чернігівського єпархіального давньосховища, здійснює опис його церковних старожитностей, які збереглись і ввійшли в колекцію Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Литвин, К.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38010
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища / К. Литвин // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 108-118. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-38010
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-380102012-10-28T12:13:34Z Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища Литвин, К. З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції Автор висвітлює умови заснування давньосховищ в Україні, прослідковує історію формування колекції культових предметів Чернігівського єпархіального давньосховища, здійснює опис його церковних старожитностей, які збереглись і ввійшли в колекцію Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, та опис давно зниклого церковного начиння. Автор раскрывает условия создания древлехранилищ в Украине, прослеживает историю формирования коллекции культовых предметов Черниговского епархиального древлехранилища, описывает церковные древности, которые сохранились и вошли в коллекцию Черниговского исторического музея имени В. В. Тарновского, а также давно исчезнувшую церковную утварь и облачения. The author explores history of the antiquities storages in Ukraine, highlights development of the Chernihiv Eparchial Antiquities Storage’s collection of objects of religious worship, and inventories the church antiquities of the Chernihiv Storage of Relics that were preserved and became a part of the collection of the Tarnovskyi Chernihiv Historical Museum. The church implements that disappeared long time ago are also analyzed. 2010 Article Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища / К. Литвин // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 108-118. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38010 069.02:247(477.51)“18/19” uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
spellingShingle	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції Литвин, К. Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища Народна творчість та етнографія
description	Автор висвітлює умови заснування давньосховищ в Україні, прослідковує історію формування колекції культових предметів Чернігівського єпархіального давньосховища, здійснює опис його церковних старожитностей, які збереглись і ввійшли в колекцію Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, та опис давно зниклого церковного начиння.
format	Article
author	Литвин, К.
author_facet	Литвин, К.
author_sort	Литвин, К.
title	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища
title_short	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища
title_full	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища
title_fullStr	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища
title_full_unstemmed	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища
title_sort	церковні старожитності в колекції чернігівського єпархіального давньосховища
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38010
citation_txt	Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища / К. Литвин // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 108-118. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT litvink cerkovnístarožitnostívkolekcííčernígívsʹkogoêparhíalʹnogodavnʹoshoviŝa
first_indexed	2025-07-03T19:50:42Z
last_indexed	2025-07-03T19:50:42Z
_version_	1836656616721612800
fulltext	108 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 21 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 106. 22 Русские ведомости. – 1914. – 30 марта. – № 74. 23 Гуцулы // Русские ведомости. – 1914. – 1 апреля. – № 75. 24 Подгорецкий Б. Гуцулы в Москве // Голос Москвы. – 1914. – 1 апреля. – № 75. 25 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 106. 26 Минайлюк Д. Поруч з Гнатом Хоткевичем // Радянська Гуцульщина. – 1965. – 23 березня. 27 Спогади Д. Минайлюка // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6082. 28 Арсенич П. Гуцульський театр Гната Хотке- вича. – Коломия: Світ, 1993. – С. 17; Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. – Косів: Писа- ний камінь, 2000. – С. 172. 29 Хоткевич П. З історії Галицького театру (Гуцульський театр р. 1911–1914) // Наші дні. – 1943. – № 11. 30 Лист К. Варламова до Г. Хоткевича від 15 грудня [1914 р.] // ДМТМК України, від. ру- коп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6727. 31 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // Хотке- вич Г. Твори: у 2 т. – Т. 2. – С. 571. 32 Гуцулы в Одессе // Одесский листок. – 1914. – 10 июля. 33 И[саев] Б. Гуцульский вечер // Одесский листок. – 1914. – 12 июля. 34 Лист Г. Стадника до Г. Хоткевича від 4 липня 1914 р. // ЦДІАУЛ, ф. 608, оп. 1, спр. 317, арк. 86. 35 Хоткевич Г. [Театр гуцульський] // ДМТМК України, від. рукоп. фондів, арх. Г. Хоткевича, спр. 6081, арк. 102. 36 Минайлюк Д. Поруч з Гнатом Хоткевичем // Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. – С. 172. ЦеРКОВНІ СТАРОЖИТНОСТІ В КОЛеКЦІЇ чеРНІГІВСЬКОГО єПАРХІА ЛЬНОГО ДАВНЬОСХОВИщА Автор висвітлює умови заснування давньосховищ в Україні, прослідковує історію формування колекції культових пред- метів Чернігівського єпархіального давньосховища, здійснює опис його церковних старожитностей, які збереглись і ввійшли в колекцію Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, та опис давно зниклого церковного начиння. Ключові слова: Чернігівська єпархія, музей, єпархіальне давньосховище, церковні старожитності. УДК 069.02:247(477.51)“18/19” The author explores history of the antiquities storages in Ukraine, highlights development of the Chernihiv Eparchial Antiquities Storage’s collection of objects of religious worship, and inventories the church antiquities of the Chernihiv Storage of Relics that were preserved and became a part of the collection of the Tarnovskyi Chernihiv historical Museum. The church implements that disappeared long time ago are also analyzed. Keywords: Chernihiv Eparchy, museum, eparchial relics storage, church antiquities. Катерина Литвин Сьогодні проблема церковної історії та куль- тури є однією з пріоритетних тем регіональних досліджень. Адже в лоні церкви зароджувалися й розвивалися музика, архітектура, релігійне об- разотворче мистецтво. Духовенство замовляло, фінансувало та зберігало шедеври іконопису, роз- пису, оздоблення культових приміщень і старо- винного начиння. Систематичне вивчення церковних старожит- ностей Чернігівщини розпочав видатний архіпас- тир Чернігівської єпархії (1859–1866) Філарет Гумілевський (Конобеївський) (1802–1866). Упорядковане ним дослідження «Историко- статистические описания Черниговской епархии» є невичерпним джерелом цінних відомостей про минуле цього краю 1. За радянської влади ви- вчення життєвого та творчого доробку архієпис- копа було перервано. Лише на початку 1990-х років науковці розпочали досліджувати та ви- вчати спадщину Філарета Гумілевського. Одні- єю з перших публікацій, присвячених Філарету та його внеску в розвиток історичного краєзнав- ства України, була стаття історика О. Ковален- ка 2. Згодом історик О. Тарасенко 3 та протоієрей 109 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції Артемій Сластьон 4 присвятили вченому-владиці свої дисертаційні дослідження. З-поміж дослідників минувшини Чернігів- щини варто назвати краєзнавця, археолога, му- зеєзнавця П. Добровольського (1871–1910). Починаючи з 1898 року, на сторінках «Черни- говских епархиальных известий» за його підпи- сом з’являлися публікації церковно-історичного змісту. Він дослідив розписи Спаського собору та Єлецького монастиря в Чернігові, залишки Юрі- ївської божниці в Острі та інші пам’ятки 5. Вивчав і складав опис церковного начиння Чернігівської єпархії завідувач місцевого давньо- сховища В. Дроздов 6. Свою увагу дослідник зо- середив на пам’ятках українського золотарства XVII–XVIII ст., питаннях збереження церков- них старожитностей. Так, на сторінках тогочасно- го єпархіального часопису було опубліковано його статтю «Учреждение Черниговского епархиаль- ного древлехранилища» про історію заснування Чернігівського єпархіального давньосховища 7. У 20-х роках XX ст. вийшов друком науковий збірник, присвячений Чернігову та Північному Лівобережжю, на сторінках якого було вміщено розвідки про давні церкви та літургійне срібло 8. Лише за часів незалежності в Україні було розпочато систематичні дослідження цієї проб- лематики. Питання церковної історії, охорони пам’яток архітектури та мистецтва Чернігів- щини спеціально вивчав історик, краєзнавець Г. Курас. Він, зокрема, опрацював і ввів до на- укового обігу масив маловідомих архівних дже- рел з історії створення Чернігівської архівної комісії, дослідив біографії її діячів 9. Ця пробле- матика стала основою його дисертації «Черні- гівська архівна комісія та її внесок у вивчення історії України» (1992). До теми функціонування православних музе- їв долучилася історик Я. Хіміч. Вона реконстру- ювала умови заснування єпархіальних музеїв, проаналізувала принципи формування, структу- рування, шляхи поповнення колекцій Кам’янець- Подільського, Полтавського та Чернігівського єпархіальних сховищ церковних старожитнос- тей 10. На початку 90-х років XX ст. свої дослі- дження розпочала історик-краєзнавець О. Гейда. Її розвідки були присвячені історії виникнення церковно-історичного краєзнавства, характерис- тиці його основних центрів наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 11, пам’яткам церковної архітек- тури краю та умовам їх збереження 12. Питання історії формування колекції культових предметів Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тар- новського досліджувала І. Синельник 13. Окре- мий інтерес науковців і музейних працівників становило вивчення церковного начиння (В. Зай- ченко 14, Г. Арендар 15, І. Свєтачова 16 та ін.). Отже, у центрі уваги дослідників перебу- вають проблеми заснування сховищ церковних старожитностей переважно в контексті загальної церковної історії. Значний інтерес викликає та- кож вивчення окремих груп культових предметів. Ми маємо на меті звернутися до маловідомих ас- пектів опису зразків церковної старовини. Важливою подією для Чернігівщини стало заснування архівної комісії (1896), на основі якої згодом створено історичний музей. Завданнями комісії були зібрання, опис і збереження архівних документів, етнографічних і статистичних мате- ріалів, відомостей про місцеві старожитності та пам’ятки минувшини. Власне ідея заснування музею такого типу виникла ще в чернігівського архієпископа Філарета Гумілевського, відомого вченого-історика та богослова. Він народився й виріс у російській глушині, здобув вищу освіту в Московській духовній академії, де після закін- чення навчання отримав перший викладацький досвід і прийняв чернецтво з ім’ям Філарет (у святому хрещенні його звали Дмитром) 17. Про- тягом 1835–1841 років Філарет Гумілевський обіймав посаду ректора Московської духовної академії. У 1841 році був висвячений на єписко- па Ризького, а від 1848 року й аж до смерті був пов’язаний з Україною 18. Призначений у 1859 році на чернігівську архі- єрейську кафедру, Філарет захопився вивченням місцевої старовини. Результати крає знавчих до- сліджень він викладав на сторінках неофіційної частини часопису «Черниговские епархиальные известия» 19, який заснував у 1861 році. Єпархі- альний журнал складався з двох частин: крім що- тижневої офіційної, була й неофіційна, яка вихо- 110 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 дила раз на два тижні під назвою «Прибавление к Черниговским епархиальным известиям». Вона містила відомості про церковні старожитності краю, описи стародавніх ікон, культових речей, а також побуту та звичаїв місцевих жителей. У 1907 році Чернігівське єпархіальне давньосховище очолив відомий дослідник церковної старовини та історії Чернігівщини Володимир Дроздов (1879–?). Він наро- дився в місті Петровськ (нині – Саратов- ська обл., РФ) у родині протоієрея, а після закінчення Казанської духовної академії отримав ступінь кандидата богослов’я. Про сферу його інтере сів свідчить активна ді- яльність В. Дроздова протягом 1906–1908 років у роботі Чернігівського попереднього комітету, зокрема участь в організації XIV Всеросійського археологічного з’їзду 20. Він цікавився питаннями історії українського зо- лотарства XVII–XVIII ст., детально вивчав Царські врата чернігівської Єкатерининської церкви. Аналізуючи наукову діяльність Фі- ларета Гумілевського, В. Дроздов звертає увагу на заклик владики не лише вивчати та описувати пам’ятки старовини, а й сприяти їхньому збереженню: «Как мало ценятся и как быстро гибнут памятники старины, – наконец значение самих памятников, как вещественных доказательств» 21. «Споді- вався владика, – пише В. Дроздов, спира- ючись на дослідження П. М. Доброволь- ського 22, – на заснування хоча б на п’ять губерній по одному товариству, які б “поста- вили своей задачей приводить в известность местные исторические памятники и, по мере сил, заботиться об их обнародовании, то нет сомнения, что в четверть столетия запас наших исторических знаний удесятился бы в сравнении с настоящим. […] Руководясь этой мыслью, считаю своим долгом сделать попытку к образованию такого общества для Черниговской губернии”» 23. У серпні 1866 року, під час поширення в Чер- нігівщині епідемії холери, архіпастир поїхав у Конотоп, де, заразившись, помер 9 серпня. Його було поховано під Троїцьким собором у Чернігові. Передчасна смерть завадила створенню музею церковної старовини. Задуми вченого-владики почали реалізо- вуватися із заснуванням Чернігівської архівної комісії. У її роботі брали активну участь цер- ковні історики-краєзнавці П. Добровольський, М. Доброгаєв та клірики Чернігівської єпархії, котрі досліджували рідний край, зокрема свяще- ник кафедрального собору (на той час – Спасо- Преображенського) О. Єфимов, священик Геор- гієвської церкви с. Рудка Чернігівського повіту К. Карпинський та ін. Спільними зусиллями членів комісії та україн- ського письменника й громадського діяча М. Ко- цюбинського було складено програму збору відомостей археологічного, історичного та етно- графічного характеру в Чернігівській єпархії. Однак наслідки Першої світової війни негативно позначи- лися на діяльності Чернігівської архівної комісії – у 1919 році вона припинила свою роботу. Поштовхом до вивчення культурних надбань Чернігівщини послужили й започатковані в 1869 році археологічні з’їзди. Відомо, що за доручен- ням XI археологічного з’їзду, який відбувся в Києві (1899), член Чернігівської археоло гічної комісії П. Уварова оглянула сільський храм, по- будований на Чернігівщині О. Розумовським, з метою вжиття заходів для його збереження та реставрації. Під час ознайом лення з історичною пам’яткою графиня була глибоко вражена не- дбалим ставленням причту до старовини. Свя- щеннослужителі, не розуміючи історичної та художньої цінності культових речей, продавали або викидали старовинні предмети церковного вжитку 24. Свої претензії П. Уварова висловила єпископу чернігівському та ніжинському Анто- нію Соколову 25. Тоді преосвященний Антоній постановив: «в предотвращение на будущее вре- мя случаев уничтожения и утраты старинных церковных вещей учредить в Черниговской епархии “Епархиальное Древле хранилище”… с тем, чтобы в нем были собираемы и хранимы старинные церковные вещи… в виду сего при- вести в известность, в каких именно церквях и монастырях епархии и какие именно имеются старинные вещи» 26. 111 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції Варто зауважити, що в Україні вже було нако- пичено певний досвід створення церковних музеїв при духовних академіях, церковно-археологічних товариствах і давньосховищах – місцях зберіган- ня культових предметів. На той час функціону- вав Київський церковно-археологічний музей при Київській духовній академії (відкритий у 1872 р.), який мав відділи рукописів, богослужбового на- чиння, історичних реліквій тощо 27. У 1887 році на кошти Свято-Володимирського братства було засновано Свято-Володимирське давньосхови- ще 28, започатковано музей церковних старожит- ностей у Кам’янці-Подільському при Казансько- му кафедральному соборі (1890) 29. Відомо, що консисторія Чернігівської єпархії розіслала циркуляр владики з метою до 22 липня 1900 року отримати відомості з понад 90 церков і монастирів з переліками й описами культових ре- чей, цінних як пам’ятки історії та мистецтва, що потребують спеціального збереження 30. Орга- нізацію Чернігівського музею церковних старо- житностей стимулювала підготовка до чергових архео логічних з’їздів – ХІІІ в kатеринославі (1905) та ХІV в Чернігові (1908). У рамках остан- нього проводилося святкування 1000-ліття від першого повідомлення про місто в давньорусько- му літопису. Тому організатори спрямували про- блематику з’їзду на вивчення церковних пам’яток Чернігівщини та частково Полтавщини. Дослід- никам було запропоновано зібрати перекази про Спаський собор у Чернігові, описати стародавні церкви міста, вивчити дерев’яні церкви Чернігів- ської губернії, залишки стародавньої церкви із фресками в Острі, виявити народні елементи в пам’ятках місцевого церковного живопису, роз- глянути питання впливу італійського живопису на релігійне малярство України, проаналізувати поширення стилю рококо в національному цер- ковному зодчестві та відображення українського побуту в релігійному живопису 31. Напередодні XIV археологічного з’їзду готу- валася виставка, що презентувала старожитності Лівобережної України 32, зокрема культові пред- мети. Відомо, що в травні 1906 року представники духовної консисторії звернулися до ректора Чер- нігівської духовної семінарії – протоієрея Якова Яковича Галахова – з проханням призначити з педагогічного складу семінарії відповідального за створення Чернігівського єпархіального сховища старожитностей, і він поклав цей обов’язок на ви- кладача словесності та історії російської літерату- ри В. Дроздова 33. Реалізацію свого завдання В. Дроздов розпо- чав підготовкою статуту, який складався із семи розділів 34. У ньому було визначено мету засну- вання музею такого типу («собирание в одном месте церковно-исторических памятников, … возможность их научного исследования» 35), за- пропоновано схему поділу пам’яток на речові та писемні, подано перелік умов їхнього зберіган- ня («все поступающие предметы помещаются и хранятся в особо устроенных витринах, шкафах, рамах за стеклом» 36). Також запропоновано склад працівників сховища старовини: правлячий архієрей та його вікарний єпископ, а також чле- ни, які у свою чергу поділялися на дійсних і по- чесних. До останніх належали «лица, оказавшие особые услуги своими пожертвованиями, тру- дами на пользу древлехранению, или внесением не менее 50 руб. единовременно» 37, а дійсними членами вважалися «лица, сделавшие ценные пожертвования или уплатившие в год не менее одного рубля. […] Ежегодный взнос может быть заменен единовременным в количестве не мение 25 руб.» 38. Окремо було розроблено питання музейних коштів і схему управління єпархіаль- ним сховищем старожитностей. Устав затверди- ли єпископ Антоній і чернігівський губернатор М. Родіонов на єпархіальному з’їзді духовен- ства 39. Офіційна дата заснування Чернігівського єпархіального давньосховища – 14 жовтня 1906 року. Духовна консисторія передала В. Дроздо- ву одержані із церков і монастирів списки мис- тецьких та історичних пам’яток. Очевидно, ці відомості були неповними, адже «некоторым понималось, что сведениями требуется именно ценные – золотыя и серебряныя вещи, а так как таких вещей отдавать никакого разчета не было, то и писалось, что ценных вещей при церкви не имеется» 40. Таким чином, пошукова експеди- ція стала єдиним шляхом до створення колекції 112 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Чернігівського єпархіального давньосховища. Улітку 1907 року В. Дроздов разом зі священи- ком К. Карпинським, членом Чернігівської архів- ної комісії, здійснив подорож губернією з метою безпосереднього ознайомлення з пам’ятками, які Церковно-археологічна комісія 41 внесла до спис- ку «желательных к помещению в древлехранили- ще» 42. Серед них були ікони із золотним тлом ві- зантійського зразка, південноросійського письма, притаманного XVI–XVIII ст. Зокрема, ішлося про такі ікони, як «Бог-Отець у папській тіарі», витвори місцевих художників «Адам у раю в “брилі”», а також вирізані на дереві «Нерукотвор- ний Спас», «Знамення Божої Матері». Поміж пам’яток були й статуетки, розмальовані нату- ральними барвами, підсвічники з глухою різьбою і написами – ручними та цеховими. Цікавили чле- нів церковно-археологічної комісії також предмети церковного начиння: плащаниці з малоросійськи- ми написами тропарів, церковнослов’янськими вір шами; дарохранильниці із хрестом, мальова- ним чи рельєфним образом Христа, хрестом у виноградних лозах; натільні хрестики; маленькі іконки з чорного дерева; дискоси і звіздиці незви- чайної форми з литими бюстиками та голівками, часто нецерковного зображення; шлюбні вінці, зокрема особливий інтерес становили лубочні, розмальовані, з написами і без них, залізні, папе- рові (картонні) 43. Загалом планувалося здійснити дві по- шукові експедиції. На відрядження було ви- дано 120 крб з єпархіальних коштів 44. Перша експедиція, яка здійснювалася з 12 липня по 23 серпня 1907 року, ставила на меті озна- йомлення із церквами та монастирями в міс- тах, найменш досліджених археологами. Вона охопила такі населені пункти північних повітів: Городня, Лемешівка, Климове, Новозибків, Клинці, Сураж, Душатин, Ляличі, Мглин, По- чеп, Красний Ріг, Погар, Стародуб, Новгород- Сіверський, Короп, Сосниця, Березне. Як згадує В. Дроздов, уже на початку експе- диційної роботи дослідники були розчаровані не- дбалим ставленням до церковної старовини. До- сить часто доводилося чути: «там “старые” иконы “попалили”, или сторож самовольно на дрова изрубил, там “старыя” ризы сожгли, и серебра “богато” добыли, там отвезли несколько возов “шмаття” на берег, попалили и пепел на воду пус- тили» 45. Однак у багатьох місцях дослідникам траплялися зразки старовинного шиття оксамиту й атласу простим і крученим сріблом, з різнома- нітними малюнками вибійки та парчі, «богатый набор малороссийскаго литургическаго шитья на подризниках» 46. Під час другої експедиції, яка тривала з 26 серпня по 1 вересня того ж року, науковці мали на меті ознайомитись із церковними пам’ятками таких населених пунктів: Жукотка, Кархівка, Пакуль, Ковпит, Слабин, Любеч. Протягом двох експедицій дослідники подолали 1093 версти, об- стежити 7 монастирів і 150 церков, унаслідок чого зібрали 500 предметів старовини 47. Як засвідчує каталог, представлений на XIV археологічному з’їзді, поміж найцікавіших знахідок можна від- значити рукописне Євангеліє 1623 року, портрет Феодосія Углицького, датований початком XVIII ст., два шлюбні вінці XVI ст., дерев’яну дарохра- нильницю, два різьблені хрести з кипарису, три бронзові енколпіони давньоруського періоду, чотирнадцять ікон XVII ст., виконаних у живо- писній манері, характерній для України барокової епохи, та антимінс, підписаний митрополитом Петром Могилою 48. Саме ці експонати ввійшли до колекції давньосховища та були представлені на виставці. Було також виставлено 68 книг різ- них друкарень: Євангеліє XVII–XVIII ст. у сріб- них оправах, Анфологіон Новгород-Сіверського монастиря 1678 року, твори Лазаря Барановича («Меч духовний» 1666 р., «Труби на дни наро- чития» 1674 р.), Іоаникія Галятовського («Ключ разуменія» 1665 р., «Небо новое» 1665 р.), «Гра- матика слов’янська» Мелетія Смотрицького 1648 року та ін. 49 Найбільшу частину експона- тів Чернігівського єпархіального давньосховища (715 з 873) було віднесено до розділу церковних старожитностей. Це ікони, антимінси, плащани- ці, хрести, дарохранильниці, дискоси, звіздиці, вінці; церковне вбрання – фелони, єпитрахилі, поручі, підризники; воздухи та покрівці. Виставка мала значний успіх. У 1912 році му- зей одержав постійне приміщення – кімнату на 113 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції третьому поверсі новозбудованого Єпархіального будинку 50. У 1915 році колекція єпархіального давньосховища поповнилася перевезеними цер- ковними речами з Максаківського та Новгород- Сіверського монастирів 51. Воєнний час уніс корективи в діяльність Чернігівського єпархіаль- ного давньосховища. У приміщенні Єпархіально- го будинку розташували госпіталь для поране- них. Музейні експонати під час війни зберігалися в ящиках, де вони пролежали до 1921 року 52. Тоді колекція давньосховища стала основою щойно організованого музею культів, який у свою чер- гу в 1925 році увійшов до складу Чернігівського державного музею. Нині ми можемо послуговуватися трьома описами колекції церковних старожитностей Чернігівського єпархіального давньосховища. Перший, найповніший з них, було складено 1908 року П. Добровольським до XIV архео- логічного з’їзду в Чернігові у вигляді «Катало- гу» 53. Він уміщає описи пам’яток дев’яти відді- лів виставки, підготовленої до з’їзду. Зокрема, відділів старожитностей, виявлених шляхом археологічних розкопок, і звичайних знахідок, церковних старожитностей, медальйонів і ну- мізматики, стародруків, рукописів, історично- го, етнографічного та картографічного відділів. У відділі церковних старожитностей було опи- сано 24 антимінси, 21 плащаницю, 22 фелони та єпитрахилі, 60 пар поручів, 72 підризники, 127 стихарів, 41 воздух, 73 покрівці. Другим джерелом є «Опис речових та писем- них пам’яток», складений того ж року В. Дроздо- вим та О. Карпинським і надрукований у вигляді каталогу в спеціалізованому виданні давньосхо- вища 54. Тут було описано 262 експонати XVIII– XIX ст., розміщені в таких розділах: святі ікони (написані по дереву, барельєфні, підвісні, дукачі, Царські врата; окремо виділено старообрядниць- кі ікони); святі ікони та зображення, написані на полотні; портрети святителів та історичних осіб – митрополита Варлаама Ясинського, архі- єпископів Феодосія Углицького, Філарета Гумі- левського; гравіювальні дошки, кліше з чернігів- ської друкарні, печатки чернігівських єпископів, архієпископа Філарета; закладні мідні дошки – з Вознесенської церкви в Чернігові, із церков Чер- нігівського повіту. Нарешті, третій каталог В. Зайченко * «Гапти XVII–XIX століть» 55 було опубліковано в 1991 році. У ньому описано 281 пам’ятку гаптування, які збереглися та ввійшли до колекції церковних старожитностей Чернігівського історичного му- зею. Ця колекція була сформована з експонатів музею культів, зібрань архівної комісії, колекції Чернігівського єпархіального давньосховища, а також пам’яток невідомого походження. З колек- ції давньосховища В. Зайченко описала 7 фело- нів, 5 єпитрахилей, 7 пар поручів, 16 покрівців, 15 воздухів і 1 плащаницю. На підставі цих описів (каталогів) ми має- мо унікальну можливість не лише реконстру- ювати первісний склад колекції, а й здійснити її етнокультурологічний, мистецтвознавчий аналіз. Церковне вбрання колекції Чернігівсько- го єпархіального давньосховища репрезенту- ють фелони кінця XVII – XVIII ст. Їх шили переважно з вишневого та зеленого оксамиту, золотисто-срібної, блакитної, коричневої чи зе- леної квітчастої парчі та квітчастого шовку. Під- кладки виготовляли полотняні 56, а їхній колір залежав від кольору фелона. Так, трапляються підкладки зеленого, синього, темно-сірого ко- льору. Є в колекції єпархіального сховища і фе- лон на шовковій кремовій підкладці, обшитий золотним мереживом. Опліччя фелонів майстрині виділяли гапто- ваною орнаментальною смужкою із зеленого чи бордового оксамиту. На опліччі вигаптовува- ли Деісусний чи Богородичний ряд. У колекції давньо сховища був лише один фелон з вигап- туваним Богородичним рядом, але, на жаль, усі постаті, крім Богородиці Оранти, Варфоломія та Іакова, втрачено 57. Деісусний ряд мав декілька варіантів: Ісус Христос на троні в оточенні двох янголів і деся- ти постатей предстоячих; Ісус Христос на троні в оточенні чотирьох янголів; десять постатей пред- стоячих і півфігури Богородиці, преподобних Ан- * Каталог люб’язно надала авторці статті В. Зайченко, за що висловлюємо їй щиру подяку. 114 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 тонія та Феодосія; Ісус Христос на троні в ото- ченні двох янголів і десять постатей предстоячих. Зберігся в чернігівському музеї у відділі церков- них старожитностей фелон, на опліччі якого був вигаптуваний тричастинний Деісусний ряд на хмарах: Ісус Христос на троні в оточенні двох ян- голів, Богородиці та Іоанна Предтечі (у центрі) та дві групи предстоячих із шести постатей (обабіч). Кожна з трьох частин Деісусного ряду обрамлена орнаментальними лініями з квітів і листя 58. Залишився у спадок Чернігівському істо- ричному музею ім. В. В. Тарновського і фелон з колекції давньосховища, на опліччі якого ви- гаптувано багатофігурну композицію «Успіння Богородиці», півпостаті преподобних Антонія і Феодосія та «Покрова Богородиці» 59. У більшості випадків гаптування виконували золотними, срібними та шовковими нитками. Тра- пляється й гаптування різнокольоровими пряде- ними та блакитними шовковими нитками, намис- тинами та блискітками (вінці), склом «у прикріп». Риси облич, руки та ноги постатей вишивали шов- ком по саєту чи робили живописними. Довжина фелона становила від 130 см до 138 см. На виставці, підготовленій до XIV археоло- гічного з’їзду, було представлено опліччя фелона кінця XVII – XVIII ст., виготовлене російськими майстрами – з темно-лілового оксамиту на полот- няній підкладці. На ньому вигаптувана компози- ція з рослинних шишкоподібних мотивів різного розміру, перевитих хвилястими гілками. Центр композиції виділено трьома великими мотивами. Гаптування виконано золотними та срібними нит- ками «у прикріп». Великі мотиви вишиті окремо та нашиті на тканину по високій «карті». Тло тка- нини зашито блискітками з білого металу 60. Серед церковного вбрання в місцевому дав- ньосховищі також представлено єпитрахилі дру- гої половини XVII – першої половини XVIII ст. Як правило, єпитрахилі шили в комплекті з фе- лоном, поручами, поясом, набедреником та пали- цею. Набір виготовляли з тканини одного кольо- ру. Підкладки, як і на фелонах, робили з полотна синього кольору 61, хоча в колекції чернігівського давньосховища була єпитрахиль на двох підклад- ках – кремовій шовковій та полотняній (під шов- ковою) 62. Аналізуючи характеристики гаптованих ком- позицій для єпитрахилей, приходимо до виснов- ку, що існувало декілька їх варіантів. Перший – «Древо Єсеєве»: серед гілок з квітами та листям 24 півфігури, унизу – дві напівлежачі постаті, угорі – зображення Богоматері з Немовлям і двох херувимів. Відомий і такий варіант компо- зиції: дві пари постатей («Благовіщення», препо- добні Антоній і Феодосій), розділені широким рослинним орнаментом 63. Інша гаптована компо- зиція – не менш цікава: дві гнучкі гілки, пере- плітаючись, утворюють у центрі вертикальну лі- нію з медальйонів, у медальйонах і заглибленнях між ними вміщено 16 постатей святителів, фігури Богородиці з Немовлям, папи Климентія, Бога Саваофа та двох янголів. Унизу, починаючись на підніжжі Климентія, і далі на тканині виши- то напис: «Леонтієм Уласенко року 1714 місяця листопада дня 5 ця єпитрахиль створилася». Об- личчя та руки постатей живописні. Відомо, що ця пам’ятка надійшла з Домницького монастиря Різдва Богородиці 64. Гаптування на єпитрахилях виконували «у прикріп» золотними та срібними нитками, пряде- ними з блакитними і зеленими шовковими. Не менш важливим елементом священицько- го вбрання були поручі. У колекції єпархіального давньосховища їх нараховувалося 60 пар 65. Їх виготовляли з блакитного шовку, на синій по- лотняній підкладці, з гаптованою композицією «Благовіщення»: на одній поручі – постать Бого- родиці за аналоєм, на другій – архангела Гаври- їла. Обидві фігури стоять під арками, оточеними рослинними мотивами. Гаптування виконували золотними та срібними нитками «у прикріп». Руки вишивали шовком, риси обличчя – шовком по саєту. З такою самою гаптованою композиці- єю, але на коричневому оксамиті, надійшов комп- лект поручей із с. Локнисте Менського району. З містечка Короп до колекції місцевого схо- вища старожитностей потрапив комплект поручів із зеленого оксамиту на коричневій полотняній підкладці. На одній вигаптувано постать препо- 115 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції добного Антонія, на другій – преподобного Фео- досія; фігури розміщено під уквітчаними арками. Зберігся й донині в колекції Чернігівського історичного музею комплект поручів середини XVIII ст., який надійшов із с. Хоромне. Вони виготовлені із зеленого оксамиту на зеленій шовковій підкладці. На поручах зображено постать святителя Амвросія Медіоланського на хмарах, уміщена в медальйон, що оточений рослинним орнаментом. Обличчя та руки свя- того – живописні 66. Підризники виготовляли з вовни, полотна, шовку чи репсу на полотняній підкладці. Цікавим було їхнє художнє оздоблення: від килимової ви- шивки вазонів із квітами чи зображень драконів до звичайної вишивки «у хрестик» 67. Покрівці XVII – першої половини XVIII ст. – це літургійний набір, який використовували тіль- ки для божественної літургії, виготовляли з ви- шневого, зеленого, темно-малинового оксамиту чи малинового, рожевого атласу. Траплялися по- крівці із зеленуватої чи коричневої шовкової тка- нини 68. Інколи українським майстриням вдавало- ся вміло комбінувати різні за кольором тканини. Наприклад, центральну частину покрівця робили зеленою, а кінці – з бежевого шовку на корич- невій оксамитовій підкладці (до речі, підкладка у ХVІІ ст. була необов’язковим елементом). На центральній частині вигаптовували такі композиції: п’ятифігурну сцену «Введення в храм Богородиці» (на кінцях – дві постаті, півпостать і зображення Святого Духа); букет з чотирьох квіток, оточений обабіч рослинним орнаментом, де тло зашите срібними нитками; чашу з Немовлям Ісусом Христом, поставлену на престол, і двох янго лів з рипідами (на кін- цях – постаті архангелів під арками); чашу з Немовлям в оточенні трьох херувимів (на кін- цях – поколінні постаті архангелів під арками). Центральну частину та кінці обшивали зеленою, бежевою, червоною, червонувато-коричневою або малиновою торочкою 69. Гаптування виконували золотними та сріб- ними нитками «у прикріп». Риси облич та руки постатей вишивали шовком по саєту чи прядени- ми з чорним і зеленим шовком нитками «у при- кріп». Розміри покрівців у XVII – першій поло- вині XVIII ст. становили від 30 см × 30 см до 39 см × 39 см. У другій половині XVIII ст. були поширені по- крівці з вишневого оксамиту чи палевого шовку, а кольорова гама підкладок обме жувалася бла- китними відтінками. Робили їх із шовкової чи полотняної тканини. Ще одна, не менш цікава, особливість оздоблення покрівців того періоду: центральну частину та кінці виробу обшивали зеленою, світло-коричневою або триколірною то- рочкою 70. Значний інтерес становить покрівець другої половини XVIII ст., який нині зберігається в міс- цевому історичному музеї, а був пожертвуваний давньосховищу Троїцькою церквою с. Халявин Чернігівського району 71. У центрі композиції – медальйон з променями та монограмою Ісуса Христа, на кінцях – херувими. Обличчя та руки зображених постатей – живописні. Привертає увагу також воздух XVII ст., який був пожертвуваний храму Різдва Пресвя- тої Богородиці Домницького монастиря Іваном Головчаївком за відпущення гріхів, що засвідчує відповідний вишитий напис: «Року божого 1696 [або 1693, остання літера нечітка. – К. Л.] місяця травня… я, раб божий Іван з дружиною своєю Анастасією із дітьми своїми Іваном, Марією і ін- шими вклав воздух цей за відпущення гріхів сво- їх». Воздух виготовлено із зеленого атласу на си- ній полотняній підкладці та обшито коричневою торочкою. У вигаптуваній композиції «Покла- дання до гробу» 72 простежуємо характерні риси стилю бароко: вираження неспокою, чуттєвості, віри в чудеса. Гаптовану композицію з таким самим сюже- том містить воздух кінця XVII ст. з вишневого оксамиту на коричневій узорній шовковій під- кладці, що надійшов до місцевого історичного музею з Михайлівської церкви м. Вороніж Глу- хівського повіту 73. Як засвідчують описи, на воздухах вигапто- вували такі композиції: «Преображення», «Бого- матір Знамення», «Розп’яття». Найпоширенішим матеріалом для виготовлення воздухів слугував малиновий атлас чи оксамит, рідше – світло- 116 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 1 Филарет (Гумилевский). Историко- статистические описания Черниговской епар- хии. – Чернигов, 1873–1874. – Кн. 1–7. 2 Коваленко О. Б. Архієпископ Філарет (Гу- мілевський) і розвиток історичного краєзнав- ства на Україні // Релігійна традиція в духо- вному відродженні України: матеріали Всеукр. наук. конф. – Полтава, 1992. – С. 117, 118. 3 Тарасенко О. Ф. Архієпископ Філарет (Гумі- левський) та його внесок у розвиток церковно- історичних студій в Україні в середині XIX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2002. 4 Сластен Артемий, прот. Жизнь и деятель- ность архиепископа Черниговского и Нежин- ского Филарета (Гумилевского) в историко- богословском осмыслении: дис. … канд. богословия. – К., 2004. 5 Див.: Черненко О., Ясновська Л. Археоло- гічні дослідження П. М. Добровольського на Чернігово-Сіверщині // Сіверянський літопис. – 1999. – № 5. – С. 34–40. 6 Дроздов В. Датоване срібло XVII ст. у Черні- гівському державному музеї // Чернігів і Північ- не Лівобережжя: огляди, розвідки, матеріали / за ред. М. Грушевського. – К., 1928. – С. 325–340. 7 Дроздов В. Учреждение Черниговскаго Епархиального Древлехранилища // Чернигов- ские епархиальные известия. – 1908. – № 14. – Часть неоф. – С. 512–516. 8 Чернігів і Північне Лівобережжя… – С. 235. 9 Вклад Черниговской архивной комисии в изучение и охрану памятников архитектуры и искусства // Тезисы Черниговской об- ластной научно-методической конферен- ции, посвященной 20-летию Черниговского архитектурно-исторического заповедника. – Чернигов, 1987. – С. 26, 27; Деятельность Чер- ниговской архивной комиссии (1896–1918) коричневий візерунковий шовк. Тканина та колір підкладки були обмеженими – сині бавовна чи шовк. Обшивали виріб зеленою або блакитною торочкою 74. Для другої половини XVIII ст. притаман- не виготовлення воздухів з бордового оксамиту на блакитній шовковій підкладці. Поширена в ті часи композиція – «Се агнець божий» з по- статтю Іоанна Предтечі із чашею в лівій руці, де лежить Немовля Ісус Христос. Зображення вмі- щували в орнаментальний медальйон з краплепо- дібних мотивів. Винятком був воздух із зеленого (середина) та бордового (краї) оксамиту на двох підкладках – білій бавовняній і салатовій атлас- ній. По краю обшитий золотно-срібною тасьмою та світло-коричневою торочкою. Вигаптувана срібними нитками по «карті» наскрізним швом композиція складається з трьох вертикально роз- ташованих великих стилізованих рослинних мо- тивів, що утворюють деревоподібне зображення, уміщене в прямокутну рамку й обрамлене гірлян- дою з квіток і листя 75. Найповніше особливості світосприйняття інди- віда початку XVII ст. ілюструють українські пла- щаниці. Вони пройняті відчуттям трагічної супере- чливості людини та світу, захопленням і великою печаллю. На жаль, у Чернігівському історичному музеї збереглася лише одна плащаниця з культово- го надбання церковного сховища старожитностей. У першій половині XVIII ст. в Україні під час шиття плащаниць використовували пере- важно темно-синій оксамит на підкладці, яку зшивали зі шматків червоного полотна та блакитного шовку. Вигаптовували компози- цію із зображенням розпростертого тіла Ісуса Христа, оточеного написом «Благообразный Иосиф…», та з херувимом і головою орла в кутках. Гаптували срібними нитками «в при- кріп» по підстеленню і «карті». Тіло Христа виконували живописно 76. Вплив стилю баро- ко позначився і на декоративному оздобленні плащаниць. За основу брали малиновий атлас, тло майстрині зашивали срібними нитками, підкладки обшивали золотною торочкою. Від- булися зміни й у сюжетах зображень: замість звичних букетів з’явилися вишиті знаряддя страстей як символ страждань. Отже, розвиток історичної науки наприкін- ці XIX ст., започаткування при єпархії архівної та церковно-археологічної комісій, подвижниць- кі зусилля духовенства та мирян, усвідомлення важливості збереження культурного та духовно- го надбання зумовили виникнення єпархіально- го музею церковних старожитностей. Колекція культових предметів Чернігівського єпархіаль- ного давньосховища представляє церковне мис- тецтво, що є надзвичайно цікавим об’єктом для етнографічних досліджень. 117 З історії культури. Експедиційні, архівні та музейні колекції по развитию исторического краеведения // Первая Всесоюзная научная конференция по историческому краеведению: тез. докл. и со- общ. – К., 1987. – С. 139, 140. 10 Хіміч Я. З історії православних церковних музеїв (давньосховищ) в Україні // Вісн. книжк. палати. – 2004. – № 4. – С. 40–43. 11 Гейда О. С. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині XIX – на початку XX ст.: до постановки пробле- ми // Україна і Росія в панорамі століть. – Черні- гів, 1998. – С. 187–195. 12 Гейда О. С. Охорона і вивчення пам’яток церковної архітектури на Чернігівщині (II пол. XVII – I пол. XX ст.) // Сіверянський літопис. – 2004. – № 2–3. – С. 38–41. 13 Синельник І. Колекція культових предме- тів у збірці Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського: з історії формування та вивчення // Спеціальні історичні дисциплі- ни: питання теорії та методики. – К., 2006. – Чис. 13. – Ч. 2. – С. 178–188. 14 Зайченко В. Гаптовані ікони XVIII–XIX ст. // Родовід. – 1999. – Чис. 17. – С. 41–47. 15 Арендар Г. Гданське срібло у зібранні Чер- нігівського історичного музею // Скарбниця української культури: зб. наук. праць. – Черні- гів, 2002. – Вип. 2 – С. 72–75. 16 Свєтачова І. Колекція мідної культової пластики Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського // Скарбниця української культури: матеріали ювіл. наук. конф., присвяч. 100-річчю Чернігівського іст. музею ім. В. Тар- новського. – Чернігів, 1996. – С. 37, 38. 17 Тарасенко О. Ф. Перші філаретівські читан- ня // Сіверянський літопис. – 2010. – № 1. – С. 138. 18 Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х., 1993. – С. 175. 19 Спочатку нариси Філарета (Гумілевсько- го) друкувалися в журналі «Черниговские епархиальные известия» (1861–1872), потім «Историко-статистическое описание Черниговской епархии» було видано окремо в семи томах (1874). 20 Коваленко О., Ткаченко В. Володимир Дроз- дов – історик, музейний працівник // Чернігівщи- на краєзнавча: календар 2005. – К., 2004. – С. 518. 21 Дроздов В. Зазнач. праця. – С. 511. 22 Добровольский П. М. К биографии Филарета (Гумилевского), архиепископа Черниговского // Черниговские епархиальные известия. – 1907. – № 22. – С. 512. 23 Дроздов В. Зазнач. праця. – С. 513. 24 Дроздов В. Учреждение Черниговскаго Епархиального Древлехранилища // Чернигов- ские епархиальные известия. – 1908. – № 15. – Часть неоф. – С. 578. 25 Там само. – С. 581. 26 Там само. – С. 582. 27 Див.: Хіміч Я. Мистецькі скарби Церковно- Археологічного музею при Київській Духовній Академії (1872–1923) // Вісн. Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – 2006. – № 2. – С. 75–79. 28 Див.: Мандзюк Ф. Г. Володимир-Волинський Свято-Успенський собор: історичний нарис. – Луцьк; К., 2001. – С. 80. 29 Див.: Кошель О. Між церквою і наукою: іс- торичний нарис діяльності Подільського церков- ного історико-археологічного товариства (1865– 1920). – К.; Кам’янець-Подільський, 1998. – С. 52. 30 Дроздов В. Учреждение Черниговскаго Епархиального Древлехранилища // Чернигов- ские епархиальные известия. – 1908. – № 15. – Часть неоф. – С. 581. 31 Горностаїв В. В. Программа исследований в области религиозного и гражданского искусств для ХIV Археологического съезда в Чернигове // Древности. Труды Императорского Московско- го Археологического общества. – М., 1900. – Вып. 1. – С. 32–38. 32 Белецкий А. Отдел церковных древностей на XIV-м археологическом съезде в Чернигове. – Чернигов, 1909. – С. 4. 33 Гейда О. С. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині XIX – на початку XX ст.: до постановки пробле- ми // Україна і Росія в панорамі століть. – Черні- гів, 1998. – С. 191. 34 Див.: Устав Черниговского епархиального древлехранилища. – Чернигов, 1907. – С. 12. 35 Там само. – С. 2. 36 Там само. – С. 8. 37 Там само. – С. 10. 38 Там само. – С. 11. 39 Дроздов В. Учреждение Черниговскаго Епархиального Древлехранилища // Чернигов- ские епархиальные известия. – 1908. – № 15. – Часть неоф. – С. 580. 40 Там само. – С. 596. 41 Див.: Журнал церковно-археологической ко- миссии при Черниговском епархиальном древле- хранилище № 1 // Черниговские епархиальные известия. – 1908. – № 7. – Часть оф. – С. 225–230; Чернігівщина краєзнавча: календар 2005. – К., 2004. – С. 206–208. 42 Церковно-археологическая комиссия при Черниговском епархиальном древлехранении // Черниговские епархиальные известия. – 1908. – № 7. – Часть оф. – С. 238. 43 Там само. – С. 240–244. 44 Дроздов В. Учреждение Черниговскаго Епархиального Древлехранилища // Чернигов- 118 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 ские епархиальные известия. – 1908. – № 15. – Часть неоф. – С. 588. 45 Там само. – С. 591. 46 Там само. – С. 595. 47 Там само. – С. 588, 589. 48 Див.: Каталог выставки XIV Археологическо- го съезда в Чернигове. – Чернигов, 1908. – С. 25–46. 49 Труды XIV Археологического съезда в Чер- нигове. – М., 1911. – Т. 3. – С. 52. 50 Руденок В. Чернігів – подорож 100 років на- зад. – Чернігів, 1998. – С. 35. 51 Ісаєнко О., Мудрицька В. Історія Чернігів- ського єпархіального давньосховища // Родо- від. – 1996. – № 14. – С. 64. 52 Там само. 53 Див.: Каталог выставки XIV Археологичес- кого съезда в Чернигове. – С. 268. 54 Описание вещественных и письменных памятников Черниговского епархиального древлехранилища // Сборник Черниговского епархиального древлехранилища. – Чернигов, 1908. – Вып. 1. – С. 1–50. 55 Див.: Зайченко В. В. Гапти XVII–XIX сто- літь у збірці Чернігівського історичного му- зею. – Чернігів, 1991. 56 Каталог выставки XIV Археологического съезда в Чернигове. – С. 67–69. 57 Там само. – С. 6. 58 Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 5. 59 Там само. – С. 6. 60 Каталог выставки XIV Археологического съезда в Чернигове. – С. 85. 61 Там само. – С. 70–72. 62 Черниговский соединенный музей город- ской и ученой комиссии в память 1000-летия ли- тописного существования г. Чернигова. Каталог музея. – Чернигов, 1915. – № 2906. 63 Див.: Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 6–8; Каталог выставки XIV Археологического съезда в Чернигове. – С. 70–72. 64 Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 8. 65 Див.: Каталог выставки XIV Археологичес- кого съезда в Чернигове. – С. 72–75. 66 Див.: Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 8–10. 67 Див.: Каталог выставки XIV Археологи- ческого съезда в Чернигове. – Чернигов, 1908. – С. 76–81. 68 Там само. – С. 86–92. 69 Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 12. 70 Там само. – С. 17. 71 Там само. – С. 18. 72 Див.: Каталог выставки XIV Археологичес- кого съезда в Чернигове. – С. 82–86. 73 Зайченко В. В. Зазнач. праця. – С. 22. 74 Там само. – С. 23. 75 Див.: Описание вещественных и письменных памятников Черниговского епар- хиального древлехранилища // Черниговские епархиальные известия. – 1908. – № 14. – С. 518–526; Каталог выставки XIV Археологи- ческого съезда в Чернигове. – С. 36–40. 76 Каталог выставки XIV Археологического съезда в Чернигове. – С. 36–40. Людмила Метка СУ ч АСНИй СТА Н ГОН ч А РСТВА Г У Ц УЛЬщИНИ ТА ПОК У Т ТЯ (за матер іа ла м и кера молог іч ної експед и ц ії Інст и т у т у кера молог і ї – в і д д і лен н я Інст и т у т у народозна вст ва Н А Н Ук раїн и та На ц іона л ьног о м узею-за пові д н и к а у к раїнськог о г он чарст ва в Оп і ш ном у) 6–17 червня 2007 року співробітниками Національного музею-заповідника україн- ського гончарства в Опішному та науковця- ми Інституту керамології було проведено ке- рамологічну експедицію до таких гончарних осередків Івано-Франківської області: Косів, Коломия, Кути, Пистинь. Результатами експедиції є фотоматеріали, аудіо та відеозаписи інтерв’ю з представника- ми місцевих органів влади, керівниками облас- них і регіональних організацій Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, керівниками й працівниками музейних установ

Церковні старожитності в колекції Чернігівського єпархіального давньосховища

Репозитарії

Схожі ресурси