Спонука до роздумів
Рецензія на енциклопедію: Енциклопедія Української Діяспори. Т. 1. Кн. 1. А – К / голов. ред. В. Маркусь; співред. Д. Маркусь. – Нью-Йорк; Чікаго: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 2009. – 448 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнографія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38012 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спонука до роздумів / В. Євтух // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 126-129. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38012 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-380122012-10-28T12:13:18Z Спонука до роздумів Євтух, В. Огляди та рецензії Рецензія на енциклопедію: Енциклопедія Української Діяспори. Т. 1. Кн. 1. А – К / голов. ред. В. Маркусь; співред. Д. Маркусь. – Нью-Йорк; Чікаго: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 2009. – 448 с. 2010 Article Спонука до роздумів / В. Євтух // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 126-129. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38012 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди та рецензії Огляди та рецензії |
| spellingShingle |
Огляди та рецензії Огляди та рецензії Євтух, В. Спонука до роздумів Народна творчість та етнографія |
| description |
Рецензія на енциклопедію: Енциклопедія Української Діяспори. Т. 1. Кн. 1. А – К / голов. ред. В. Маркусь; співред. Д. Маркусь. – Нью-Йорк; Чікаго: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 2009. – 448 с. |
| format |
Article |
| author |
Євтух, В. |
| author_facet |
Євтух, В. |
| author_sort |
Євтух, В. |
| title |
Спонука до роздумів |
| title_short |
Спонука до роздумів |
| title_full |
Спонука до роздумів |
| title_fullStr |
Спонука до роздумів |
| title_full_unstemmed |
Спонука до роздумів |
| title_sort |
спонука до роздумів |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Огляди та рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38012 |
| citation_txt |
Спонука до роздумів / В. Євтух // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 126-129. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT êvtuhv sponukadorozdumív |
| first_indexed |
2025-07-03T19:50:50Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:50:50Z |
| _version_ |
1836656624143433728 |
| fulltext |
126
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
Видання книги про українців у Сполучених
Штатах Америки в рамках проекту «Енцикло-
педія Української Діяспори» (ЕУД), на наш по-
гляд, – подія непересічної ваги, яка спонукає до
філософських і практичних роздумів не лише
про дослідницький проект, дійсно новаторський,
дійс но цікавий і продуктивний. Це – чергова
нагода замислитися над долею українців, поза
межами України сущих, про тяглість українсько-
го етносу, про взаємодію різних його частин (ма-
терикової та діаспорних), про стосунки між різ-
ними поколіннями української діаспори, про роль
зарубіжних українців у боротьбі за незалежність
України й творення іміджу нашої держави у сві-
товому співтоваристві та, зрештою, про ставлен-
ня України до тих українців, які через різні об-
ставини опинилися поза її територією, та до їхніх
нащадків. Проект «Енциклопедія Української
Діяспори» може зібрати невичерпний матеріал,
який збагачуватиме наші знання про Україну, про
її людей, що своєю долею дотичні до її долі. І що
надто важливо (у цьому, принаймні, убачаємо
найбільшу його цінність) – це відтворення ста-
ну й, особливо, потенційних можливостей вза-
ємодії України, українців зі світом, можливостей
інтеграції їх у світове співтовариство (зважаючи
на відмінність культур, менталітету, освіченості,
дивацтва поведінки й примітивності мислення
так званої української еліти – ідеться про тих,
що «вискочили з конопель» і привласнили собі
такий титул).
Свого часу, на початку 1990-х років, ми з
професором Василем Маркусем (згодом –
дійсний іноземний член НАН України) по-
чали втілювати в життя його давній задум –
видання енциклопедії про українців у всьому
світі. В Україні на базі Центру етносоціологіч-
них та етнополітичних досліджень Інституту
соціології НАН України за підтримки НАН
України та Наукового товариства ім. Шев-
ченка в Америці було створено Бюро ЕУД, а
в самому Центрі почав функціонувати відділ
дослідження української діаспори. У висліді
кількарічної діяльності «українського бюра
ЕУД», як ми тоді його називали, нам удало-
ся видати четвертий том Енциклопедії «Ав-
стралія – Азія – Африка» (1995), робота
над яким розпочалася ще в Америці, та десять
чисел часопису «Українська Діаспора». За цей
час було зібрано матеріали до сьомого тому про
українців у країнах колишнього Радянського
Союзу. Та найважливіше – упродовж цьо-
го періоду склався цілий колектив ентузіастів
ЕУД із Києва, Чикаго, Нью-Йорка, Москви,
Санкт-Петербурга, багатьох інших міст Росії
та країн Європи, які віддано працювали й
продовжують працювати над проектом.
Через досить великий проміжок часу
після появи першої книги проекту (майже
п’ятнадцять років) з’явилася друга. Її підготов-
лено зусиллями працівників Чиказького бюро
ЕУД, передусім ініціатора всього проекту Ва-
силя Маркуся, його дружини, доктора Дарії
Маркусь, яка, на жаль, нещодавно відійшла в
інший світ, родини Зайців (Чикаго), відомого
українського вченого, професора Володимира
Трощинського та багатьох інших: як працівни-
ків редакції, так і волонтерів.
Сьогодні ми маємо змогу оцінити лише час-
тину їхнього доробку (у перспективі – поява
другої і третьої книги цього тому). При пере-
гляді сторінок книги відразу стає очевидною
титанічна археографічна робота колективу,
упадає в око вражаючий архівний матері-
ал, який є підґрунтям для написання статей.
У відтинок від літери «А» до літери «К» уміс-
тилася сила-силенна інформації про долю кон-
кретних вихідців з України та їхніх нащадків,
організацію їх соціально-господарського жит-
тя, культурно-мистецьку активність, освітню
Володимир Євтух
СПОНУК А ДО РОзДУМІВ
Енциклопедія Української діяспори. т. 1. Кн. 1. а – К / голов. ред. В. Маркусь;
співред. д. Маркусь. – Нью-Йорк; чікаго: Наукове товариство ім. Шевченка в америці,
2009. – 448 с.
127
огляди та рецензії
діяльність, інтеграцію в суспільство, особисті
стосунки, міжетнічну взаємодію з вихідцями з
інших країн тощо.
Зупинимося на характеристиці бодай певної
частини матеріалу, важливої, на наш погляд,
для розуміння феномену української діаспори
у її американському виявові. До речі, у питанні
визначення поняття «українська діаспора» ми
завжди солідаризувалися з Василем Марку-
сем, що це люди, які «прибули з України, або їх
нащадки, що зберігають певний зв’язок зі зем-
лею предків, свідомі країни свого походження,
їх батьків і пращурів, що культурно і побутово
щось зберегли і зберігають зі своєї спадщини,
а найважливіше, що якось ототожнюють себе
з долею свого народу і готові причинитися до її
покращення» (с. IX). Передусім варто погля-
нути на політичну карту Сполучених Штатів
Америки, уміщену на початку видання. Вона
не лише подає уявлення про розміри цієї краї-
ни, її географічне й політичне структурування,
але й показує розсіяність українців по її тери-
торії (адже нам відомо, що українці та їхні на-
щадки мешкають у всіх штатах цієї країни).
Виклад матеріалу здійснено за узгодженою
на самому початку співпраці зарубіжних і укра-
їнських учасників проекту структурою, апробо-
ваною в «австралійському» томові: 1) біографії-
життєписи людей різних професій подано в
тій країні, у якій ця людина провела останній
період життя. Виняток становлять ті особи, ко-
трі з діаспори повернулися до України, але за
кордоном провели значну частину свого життя;
2) перелік міст, поселень, штатів чи регіонів, у
яких оселялися українці, подано за їх важли-
вістю з погляду української присутності (наяв-
ність церковних громад, світських організацій;
їх історія, пов’язана з українською громадою);
3) обов’язково зазначено центральні громадські
організації й товариства різного типу, а місцеві
(братські, політичні, виховні, молодіжні, сту-
дентські, жіночі, спортивні, кооперативні, мис-
тецькі, професійні тощо) – лише ті, які існують
під окремою назвою і залишили помітний слід у
житті конкретної громади; 4) подано ті установи
й заклади, які сприяють підтриманню й розвою
українства в США в усіх його виявах, зокрема й
ті, які не є етнічно українськими, але стосуються
українства; 5) уміщено інформацію про видання
й публікації, які здійснювали українці або при-
свячені українській проблематиці; 6) тематичні
статті про події та явища, які були знаковими й
важливими для історії української діаспори, зо-
крема, у Сполучених Штатах Америки (скажі-
мо, тиждень поневолених націй; тисячоліття хре-
щення України; зв’язки з Україною; асиміляційні
процеси; пам’ятники, цвинтарі; фундації тощо).
Якщо з кожного структурного підрозділу
засвоїти хоча б невелику частину інформації
лише з першої книги американського тому, то
складається вражаюча картина величі роду
українського, благородства його людей, неви-
черпна сила натхненного духу в борні за волю
й незалежність Української держави. Звернімо
увагу на статті про окремих діячів українсько-
го сподвижництва в США. Особливо вражає
кілька моментів у цьому контексті: а) досить
високий рівень освіченості (у висліді навчання
на етнічній батьківщині й продовження його у
країні поселення) переважної більшості осо-
бистостей, представлених у книзі; б) елегантні
й інтелектуальні постави діячів українського
руху (такими виглядають вони на світлинах);
в) відданість у служінні українській справі;
г) інтегрованість у суспільство проживання й
толерантність у міжетнічній взаємодії з пред-
ставниками різних рас і народів, які населяють
Америку. Олександр Архипенко (скульптор),
Любомир Винар (історик), Яків Гніздівський
(художник), Агапій Гончаренко (перший укра-
їнський іммігрант в Америці), Григорій Китас-
тий (керівник славетної капели бандуристів),
Мирон Куропась (фаховий дослідник історії
українців у Сполучених Штатах) та багато-
багато інших – особистості, добре знані в гро-
мадських та професійних колах України.
Вражають своєю потужністю особистості
(за рівнем і якістю освіти, значимістю для укра-
їнського руху в Америці), менш знані україн-
ському, але добре відомі американському соці-
уму. Що ми довідуємося, скажімо, про Андрія
Добрянського: оперний співак, бас-баритон
128
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
(зауважмо, рідкісне явище в оперному співі);
гімназію закінчив у таборі для переміщених
осіб у Німеччині; співав на знаменитих сценах
Нью-Йорка, зокрема, був солістом прославле-
ної Метрополітен-опера.́ Оксана Драгоманова
(племінниця Михайла Драгоманова): студію-
вала в Петербурзі, Відні, Парижі (Сорбонна),
Голлівуді; активістка українського жіночого
руху в Америці; письменниця і літературозна-
вець, переклала твори Гі де Мопассана, Шарля
де Костера, Жюля Верна. Марта Богачевська-
Хом’як: історик і громадська діячка; професій-
ну освіту здобувала в Пенсильванському та
Колумбійському університетах; викладала в
американських університетах і коледжах; ке-
рівник Київського бюро фундації Фулбрайта.
Михайло Борецький: економіст, державний
урядовець, професор університету; здобув се-
редню освіту у Львові, де почав політехнічні
студії й продовжив їх у Ерлянгені (Німеччина),
звання доктора економіки здобув у Колумбій-
ському університеті (один з найбільш знаних
університетів Америки); понад 20 років працю-
вав у федеральному уряді як дослідник світової
економіки; нагороджений золотою медаллю за
заслуги від уряду США. Христина Зелінська:
графік, дизайнер, педагог; студіювала в Коле-
джі мистецтв Мура, Пенсильванському уні-
верситеті, Школі мистецтв і ремесел у Базелі
(Швейцарія); викладала в Інституті мистецтв
у Канзас-Сіті, в експериментальній мистецькій
школі «F+F» у Цюріху, надзвичайний професор
Університету мистецтв у Філадельфії; вистав-
лялася в чисельних залах Львова, Нью-Йорка,
Пітсбурга, Філадельфії, Чикаго. Ігор Зєлик:
соціолог, визнаний американським науковим
співтовариством; соціологію студіював в Укра-
їнському вільному університеті (Німеччина),
університеті Сітон Гол, університеті Північної
Кароліни та Колумбійському університеті; пра-
цює професором соціології в університеті Сі-
тон Гол. Цю славетну когорту гідних українців
Америки й усього українського етносу можна
було б безкінечно продовжувати; а ще скільки
відкриттів чекає на нас у наступних книгах!
Інформація про культурно-мистецьку ді-
яльність американців українського похо-
дження й долучених до них громадян США
інших етнічностей змушує, з одного боку,
дивуватися, а з другого, – замислитися над
цим у самій Україні. Прикладами, гідними
подиву, можуть бути численні мистецькі ко-
лективи: хори «Боян» (Балтимор), «Дніпро»
(Клівленд), «Думка» (Детройт), «Думка»
(Нью-Йорк), «Євшан-зілля» (Міннеаполіс),
«Кобзар» (Лос-Анджелес), ансамбль бан-
дуристів у Сакраменто (Каліфорнія), капела
бандуристок СУМ (Детройт), танцювальний
ансамбль «Зоря» (Даллас) та ін. Існуючи за-
вдяки ентузіазмові їх керівників і відданості
справі їх учасників, вони впродовж десятиліть
підтримують українське хорове й танцюваль-
не мистецтво в американському культурному
світі і стали ефективним ланцюжком транс-
ляції знан ня про Україну громаді країни про-
живання. На цьому тлі замислюєшся над
«культурним менеджментом» (підкреслимо,
державним) в Україні: за його межі дедалі час-
тіше виштовхується мистецтво такого штибу,
натомість увага концентрується на «попсових»
явищах культури.
Цікавий досвід для нинішніх українських
реалій можна (звичайно, якщо виникає таке
бажання) почерпнути з історії та сучасної ді-
яльності різних громадських ініціатив – асо-
ціацій, об’єднань, організацій, товариств. Ось
невеликий їх перелік із книги, про яку йдеться
(у США, як і в інших країнах, де прожива-
ють українці, таких багато): «Асоціація діячів
української культури», «Асоціація колишніх
українських політичних в’язнів совєтського
та інших тоталітарних режимів», «Асоціація
українських правників Америки», «Асоціація
українців Америки», «Закордонне представ-
ництво української Гельсінської групи», «За-
рево», об’єднання українських студентських то-
вариств; «Злучений українсько-американський
допомоговий комітет», «Жіноча громада», «Ко-
мітет об’єднаних українсько-американських ор-
ганізацій», «Координаційний комітет допомоги
Україні» та ін. Власне, це приклад того, що ми
129
огляди та рецензії
називаємо громадянським суспільством. Вони
доклали чимало зусиль, щоб, з одного боку,
зберегти українську громаду, як певною мірою
цілісний конструкт, а з другого, – сприяти ін-
теграції вихідців з України в американське сус-
пільство, передусім у громадсько-суспільні та
соціальні відносини.
Важливим чинником згуртування українців та
їх нащадків поза межами України, у даному разі в
Сполучених Штатах, є друковане слово, тому ви-
хідці з українських земель завжди надавали зна-
чної ваги видавничій діяльності. У книзі знаходи-
мо достатньо інформації із цієї галузі: «Америка»
– перша україномовна газета в США; «Бандура»
– музично-літературний ілюстрований журнал
(Нью-Йорк); «Бюлетень Товариства українських
інженерів Америки»; «Вікно в Америку» – що-
тижневий тележурнал; «Вісник (The herald)»
– суспільно-політичний щомісячний журнал;
«Записки наукового товариства ім. Шевченка»
– неперіодичне наукове видання (Нью-Йорк);
«Ethnic Forum (Етнічний форум)» – журнал ет-
нічних студій та етнічної бібліографії.
Вищенаведені факти, відомості, короткі ви-
тримки з біографій видатних діячів українського
етнонаціо нального руху засвідчують, що впро-
довж більш як столітнього масового перебуван-
ня вихідців з українських земель у Сполучених
Штатах Америки простежувалася неймовірна
концентрація українськості – української етніч-
ності. І це попри те, що вона притлумлювалася в
Радянській Україні і їй було не так легко віднахо-
дити своє місце і пробиватися в загальноамери-
канський етнокультурний та соціальний контекст
за умов асиміляційного тиску й нерозуміння (а
подеколи й жорсткого несприйняття) англокон-
формістською більшістю країни. Вочевидь, за-
вдяки інтелекту, виснажливій праці (розумовій,
фізичній), уродженій та набутій толерантності
вихідцям з України та їхнім нащадкам удалося
безконфліктно «вписатися» в американські по-
літичні, економічні, соціальні та культурні кон-
структи, здобути повагу, визнання в поліетнічно-
му американському суспільстві, здобути досить
пристойний соціальний статус у ньому. І це за
умов, що в Америці всього досягати доводиться
самотужки, своїм розумом, своєю працею (хіба
що в новітній час, за окремими винятками, за-
вдячуючи спадщині своїх попередників).
При ознайомленні з різноманітною інфор-
мацією, дотичною до українськості (у контек-
сті особистостей) у США (а такої нам удалося
доволі накопичити й по інших країнах Західно-
го світу, куди доля закинула українців), вини-
кає нестримне бажання порівняти ці відомості
з інформацією з довідкових видань України, на
кшталт «Імена України. Бібліографічний що-
річник» чи подібних регіональних. Виявляєть-
ся неприваблива ситуація: з більшості світлин,
уміщених у таких виданнях, на нас дивляться
похмурі обличчя, а часом важко на більшості з
них помітити відблиск інтелігентності й осві-
ченості, але досить часто можна прочитати, що
ці «елітні» люди були активними комсомоль-
цями, партійними функціонерами, з невизна-
ченою освітою, і стали дуже спритними у на-
лагодженні свого сумнівного бізнесу (скажімо,
горілчаного, партійного будівництва тощо).
Насамкінець підкреслимо, що такі видан-
ня, як «Енциклопедія Української Діяспори»
неймовірно збагачують наші знання про са-
мих себе, як частки великого цілого (україн-
ства), інтенсифікують (принаймні, таке має
відбуватися із цивілізованими людьми) нашу
пам’ять і прагнення здобувати інформацію,
щоб об’єднуватися задля збереження своєї са-
мобутності перед викликами сучасного світу,
особливо руйнівними. Тому збирання й опра-
цювання відомостей про українську присут-
ність у світі та реставрація й конструювання її
цілісності, тяглості і єдності перетворюються у
продуктивну, благородну справу.
|