Егоцентричні параметри наукового тексту
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38236 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Егоцентричні параметри наукового тексту / Л. Котнюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 112-116. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38236 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382362012-11-02T12:13:08Z Егоцентричні параметри наукового тексту Котнюк, Л. Текстологія 2002 Article Егоцентричні параметри наукового тексту / Л. Котнюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 112-116. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38236 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Текстологія Текстологія |
| spellingShingle |
Текстологія Текстологія Котнюк, Л. Егоцентричні параметри наукового тексту Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Котнюк, Л. |
| author_facet |
Котнюк, Л. |
| author_sort |
Котнюк, Л. |
| title |
Егоцентричні параметри наукового тексту |
| title_short |
Егоцентричні параметри наукового тексту |
| title_full |
Егоцентричні параметри наукового тексту |
| title_fullStr |
Егоцентричні параметри наукового тексту |
| title_full_unstemmed |
Егоцентричні параметри наукового тексту |
| title_sort |
егоцентричні параметри наукового тексту |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Текстологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38236 |
| citation_txt |
Егоцентричні параметри наукового тексту / Л. Котнюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 112-116. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT kotnûkl egocentričníparametrinaukovogotekstu |
| first_indexed |
2025-07-03T20:09:15Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:09:15Z |
| _version_ |
1836657783835983872 |
| fulltext |
1
Людмила КОТНЮК
ЕГОЦЕНТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ НАУКОВОГО ТЕКСТУ
Не тільки в художніх творах, а й в наукових працях спостерігається
присутність автора. Ця властивість тексту вказує на його “егоцентричність”,
тобто на орієнтацію на суб’єкта мовлення, на “ego”.
Існує суттєва різниця між роллю автора художньої літератури і
наукових праць. В художніх творах пропонується можлива інтерпретація
певної події, яка переконує читача розділити авторський погляд на те, що
описується. Науковий текст доводить гіпотезу, формулює нові концепції,
розкриває закони існування, розвитку і відношень між різними явищами.
Мовні засоби, які вживаються в наукових працях, тяжіють до
об’єктивності, точності, відсутності емоційності і індивідуальної
інтерпретації, що дає підставу говорити про загальний тон імперсональності
“the general impersonal tone” [1] викладу наукового тексту. Проте невірно
стверджувати, що наукові тексти повністю позбавлені авторської
присутності. “… academic writing cannot be considered as a series of impersonal
statements of facts which add up to the truth” [2]. Характеризуючи категорію
персональності / імперсональності тексту, автори підручника «Стилистика
английского языка» О.М. Мороховський, О.П. Воробйова, Н.І. Лихошерст
та інші зазначають [3], що в науковій прозі особисті характеристики автора
виражені мінімально, тому що автор немов би виступає “від імені науки”.
Незважаючи на мінімальну роль автора в науковій літературі, недоціль-
но нехтувати її при розгляді текстів цього функціонального стилю. Науко-
вий текст створюється автором для передачі певної інформації читачу / слу-
хачу. Під час акту комунікації ситуація мовлення егоцентрична в тому
смислі, що суб’єкт мовлення приймає на себе роль ego і все співвідносить зі
своєю точкою зору [4].
В наукових працях викладені не тільки певні наукові досягнення, але й
розуміння, ставлення, оцінка автора щодо вирішення проблеми.
”Егоцентричність“, тобто орієнтація на автора мовленнєвого фрагменту,
розкривається за трьома напрямками [5]:
суб’єкта мовлення /я – ти – він/;
просторових відношень /тут – коло тебе – там/;
часових характеристик /зараз – тепер – тоді/.
Аналіз присутності автора в науковому тексті обмежується в цій статті
розглядом фактів, пов’язаних з віссю суб’єкта: укр.: я – ти – він; англ.: I –
you – he.
Враховуючи ідею про індивідуального і колективного адресанта (від-
правника інформації), адресата (отримувача інформації) і третіх осіб [6] та
можливість належності учасників комунікації до чоловічої або жіночої стат-
ті, доцільно запропонувати більш детальний варіант ключових елементів
осі суб’єкта мовлення: I / we – you¹ / you² – he, she / they / one.
“I” вказує на автора усного чи письмового повідомлення, “we” – на
автора усного чи письмового повідомлення та іншої (чи інших людей).
“You¹” відноситься до отримувача інформації, а “you²” до групи людей, до
якої належить адресат інформації, але не належить мовець. Коли говорять
про третю особу, вживають “he”, “she”. “They” вказує у цілому на людей,
виключаючи адресанта та адресата мовлення. “One” позначає людей
взагалі, включаючи адресанта та адресата.
Кожен з ключових елементів починає групу споріднених слів,
семантична структура котрих розкривається за його допомогою.
Наприклад, “I” і “we” є домінантними для слів me, my, mine, myself і us, our,
ours. ourselves, тому що лексичне значення вказаних займенників
розкривається через різні форми “I” / “we”: my – belonging to me; our –
belonging to us, that we are concerned with, etc.
Отже, навколо виділених домінант (I / we, you¹ / you², he, she / they / one)
групуються такі слова:
I – me, my, mine, myself; we – us, our, ours, ourselves;
you¹ – your, yours, yourself; you² – your, yours, yourselves;
he – him, his, himself; she – her, hers, herself;
they – them, their, theirs, themselves; one – everyone, everybody.
Лексичні одиниці, вжиті в тексті для вказівки на відправника і
отримувача інформації та на третю особу, про яку йде мова в тексті, є
маркерами “егоцентричності” тексту. Егоцентричні параметри наукових
текстів вивчалися на основі фрагментів лінгвістичних праць, які були
використані при укладанні хрестоматії з англійської філології [7].
Матеріалом дослідження стали роботи 24 вчених з різних проблем
сучасного мовознавства. Звичайно, у всіх них присутній авторський
початок, тобто всі ці тексти мають такі слова і вирази, які вказують на
автора. Це слова “I” / “ я” і “we” / “ми”. Вживання вченими займенника “we”
/ “ми” виправдано, тому що конкретна наукова праця – це лише “маленька
цеглина”, що використовується для створення велетенського храму науки.
Певне наукове досягнення можливе завдяки розвиткові багатьох інших ідей
і гіпотез, і його значення полягає в можливості використання для більш
глибокого розуміння різних явищ. Наприклад:
“The concept of CONTEXT OF SITUATION was formulated by Malinow-
ski in 1923 …and subsequently elaborated by Firth… It has been worked over
and extended by a number of linguists, the best-known treatment being perhaps
that of Hymes in “Models of interaction of language and social setting”. Hymes
categorizes the speech situation in terms of eight components which we may
summarize as: form and context of text, setting, participants, ends (intent and
effect), key, medium, genre and interactional norms” (Halliday, Hasan).
Людмила Котнюк. Егоцентричні параметри наукового тексту.
Наведена цитата показує, як концепція “контексту ситуації”, яка була
сформульована Маліновським у 1923 році, знайшла свій розвиток у роботах
багатьох лінгвістів. Зокрема, Халідей і Хасан, використавши здобутки своїх
попередників, запропонували свою власну класифікацію компонентів
ситуації, що й пояснює вживання займенника “we” / “ми”.
На відміну від наведеного прикладу, в якому “we” / “ми” виключає
читача / слухача, в деяких ситуаціях “we” / “ми” включає слухача / читача:
“Let us now try to place semantics within linguistics...” (Palmer).
Ф.Р. Палмер пропонує читачам: “Давайте визначимо місце семантики
серед лінгвістичних дисциплін...”, заохочуючи читача до процесу роздуму і
пошуку істини. Поряд з “we” / “ми”, яке робить автора наукового твору час-
тиною світу науки, вживання “I” / “ я” характеризує якісь персональні дії і
передає особливості світосприйняття і ставлення автора до
висловлюваного: “I do not mean that Latham has been forgotten within
University College” (Quirk). Зауважуючи: “Я не маю на увазі ...”, Кверк
виражає своє власне ставлення до певного стану речей.
“Егоцентричність” тексту також проявляється в безпосередньому
звертанні до читача / слухача. Французький лінгвіст Е.Бенвеніст [8] вважав,
що усвідомити себе можливо тільки у протиставленні. Ми можемо
використати слово “я” тільки при звертанні до когось, який в нашому
звертанні буде представлений словом “ти”: “If you want to record an
individual speech act you must use the talking film” (Firth).
Мовець, який вказує на себе “я” / “I”, і слухач, до якого відправляється
інформація, і якому мовець говорить “ти”, є основними учасниками
комунікативного акту. Крім них, як вказує Г.Г. Почепцов [9], в акті
комунікації може бути третя особа, присутність якої є факультативною. Ця
можлива в комунікативному акті особа знаходиться в межах сприйняття на
слух висловлювання і може (в оцінці мовця або слухача) сприйняти пові-
домлення, яке відправляється до слухача. При такому розумінні особи
слухача його присутність лише ймовірна, коли акт комунікації
здійснюється в діалогічній формі. Присутність автора проявляється не
тільки у вказівках на того, хто створив текст чи для кого призначений текст,
а й в самому викладі матеріалу.
Характерною ознакою наукових робіт з лінгвістики є відсутність
абсолютно категоричних тверджень, що пояснюється певним сумнівом та
невпевненістю дослідника. Така манера написання наукової прози свідчить
про те, що будь-який вчений, напевне, не може категорично заявити, що він
повністю оволодів певною галуззю науки, і що тільки результати його до-
сліджень є остаточні.
В лінгвістичних працях використовується широкий арсенал мовних за-
собів, направлених на пом’якшення категоричності висловлення певної думки.
З цією метою, перш за все, можуть вживатися модальні дієслова, які
передають різний ступінь ймовірності. Наприклад, can / could і may / might:
“It may not be necessary for the language-learner to know much about the theory
of phonetics” (Palmer). Тут модальне дієслово “may” передає значення
“сумнів, невпевненість”.
Крім модальних, деякі повнозначні дієслова використовуються для
передачі оцінки і сумніву. Сюди належать дієслова типу: to think, to believe,
to assume, to suggest, to propose, to argue, to seem, to appear: “English appeared
to be a language with minimum inflexions” (Burchfield).
Вирази I think / feel / reckon / guess, примушують звучати вислов-
лювання менш догматичними, вони мають на увазі, що автор твору передає
власну думку, з якою читачі можуть не згодитися: “Most people, I suppose,
regard the meaning of a word as something at the back of their minds which they
can express and communicate” (Firth). Таку ж функцію виконують ввідні
вирази без дієслів (наприклад: in my opinion, in my view) або навіть цілі
ввідні речення: “So far as the philologist is concerned, this way of procedure is,
unless I am mistaken, nearly an untrodden path” (Gardiner).
Цікаво зауважити, що іноді не семантична структура дієслова, а його
видо-часова форма вказує на спробу автора висловлювання уникнути
прямої категоричності. Наприклад, вживання Past Indefinite і Future
Indefinite в контексті, де можливо вжити Present Indefinite, пропонує деяку
віддаленість від безпосередньої реальності теперішнього, в результаті чого
пом’якшується категоричність висловлювання: “This is clearly a question for
the psychologist, and I shall not attempt to decide whether the word rain emerged
in James’s mind now or only later…” (Gardiner).
Форма Present Indefinite “shall not attempt” (не буду робити спроби)
більш віддалена від теперішнього і, отже, менш категорична, ніж форма
Present Indefinite “do not attempt” (не роблю спроби), котра могла б теж бути
використаною тут.
Інший шлях віддалити дію від теперішньої реальності, зробити її менш
категоричною, – це вжити форми умовного способу (the Conditional mood)
чи заперечну форму цього дієслова: “Language is often irrational even in the
way it combines words into sentences… If languages were perfectly rational, we
should be able to handle words like the nine digits in arithmetic” (Sweet).
Не тільки дієслова різних типів, а й слова інших частин мови можуть
використовуватися для уникнення абсолютної категоричності вислову:
a) іменники: аassumption, possibility; b) прикметники: possible, probable,
likely, unlikely; с) прислівники: perhaps, possibly, presumably, apparently,
virtually. “English is generally acknowledged to be the world’s most important
language. It is perhaps worth glancing briefly at the basis for that evaluation.”
До семантичної структури таких слів входять модальні компоненти:
perhaps – possibly; maybe; possibly – in accordance with what is possible;
possible – that can be done; that can exist or happen.
Використання різнотипних мовних засобів з метою зменшення
Людмила Котнюк. Егоцентричні параметри наукового тексту.
категоричності висловлювання в науковій прозі не є результатом сум’яття
та розгубленості автора, а, навпаки, його намаганням більш точніше
викласти свою думку. Результати дослідження певного автора мають бути
такими, щоб не відкидати, перебільшуючи свою значимість, інші наукові
положення, що висвітлені в існуючій літературі цієї галузі науки, а логічно
узгоджуватися з ними.
Присутність автора також відчувається в оцінних виразах, які
передають його ставлення до викладеного матеріалу: it is true, it is easy, it is
difficult, it is worth while, fortunately, unfortunately та інші.
Отже, наукові праці з лінгвістики не позбавлені присутності автора, що
робить можливим характеризувати їх “егоцентричні” параметри, які
проявляються за такими напрямками:
1) вказівки на автора тексту та адресата (читача, слухача), для кого при-
значається створений текст;
2) використання автором різних мовних засобів, направлених на по-
м’якшення категоричності висловлювання;
3) вираження ставлення автора до висловлюваних наукових положень.
1. Galperin I.R. Stylistics. – Moscow, 1981. –
C. 310.
2. Miller T. Functional Approaches to Written
Text: Classroom Applications. – Washing-
ton, 1997. – 288 c.
3. Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Ли-
хошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилис-
тика английского языка. – К., 1984. –
С. 221.
4. Lyons J. Semantics. Vol. 1, 2. – London,
1977.
5. Степанов Ю.С. В трехмерном простран-
стве языка. – М., 1985. – 126 с.
6. Leech G., Svartvik J. A Communicative
Grammar of English. – Moscow, 1983. –
S. 41.
7. Хрестоматия по английской филологии.
– М., 1991. – 253 с.
8. Бенвенист Е. О субъективности в язы-
ках. – М., 1958. – С. 11-20.
9. Почепцов Г.Г. Фактор слушателя //
Коммуникативные единицы языка:
Тезисы докладов всесоюзной научной
конференции. Московский
государственный педагогический
институт иностранных языков имени
Мориса Тореза. – М., 1984. – С. 99-102.
|