Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38241 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом / Г. Доброльожа // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 137-141. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38241 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382412012-11-02T12:13:12Z Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом Доброльожа, Г. Текстологія 2002 Article Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом / Г. Доброльожа // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 137-141. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38241 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Текстологія Текстологія |
| spellingShingle |
Текстологія Текстологія Доброльожа, Г. Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Доброльожа, Г. |
| author_facet |
Доброльожа, Г. |
| author_sort |
Доброльожа, Г. |
| title |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| title_short |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| title_full |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| title_fullStr |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| title_full_unstemmed |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| title_sort |
світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Текстологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38241 |
| citation_txt |
Світ української родини у прислів'ях та приказках з порівняльним компонентом / Г. Доброльожа // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 137-141. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT dobrolʹožag svítukraínsʹkoírodiniuprislívâhtaprikazkahzporívnâlʹnimkomponentom |
| first_indexed |
2025-07-03T20:09:33Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:09:33Z |
| _version_ |
1836657802478616576 |
| fulltext |
Галина ДОБРОЛЬОЖА
СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ У ПРИСЛІВ’ЯХ
ТА ПРИКАЗКАХ З ПОРІВНЯЛЬНИМ КОМПОНЕНТОМ
Розкрити одвічну тему родинних стосунків допомагають прислів’я –
образні вислови повчального характеру, які узагальнили житейські спосте-
реження народу, а також приказки, які є влучним натяком на судження.
Автором відібрано ті поліські прислів’я та приказки, які у своєму складі ма-
ють порівняльні конструкції. Порівняльний зворот (як частина структури
прислів’я) надає висловленню ще більшої образності, оригінальності, роз-
криває і пояснює думку [1: 59].
З допомогою прислів’їв можна створити модель-схему всього життя
української сім’ї, і кожного її члена зокрема. Для зручності прислів’я поді-
лимо на декілька семантичних блоків.
1. Любов до рідної землі – це запорука спокійного, щасливого життя; це
передумова сімейної злагоди та любові в родині: свій край як рай, а чужа
країна як домовина*; нема в світі, як своя країна; людина без Вітчизни – як
соловей без пісні;
2. Родинні стосунки. В усі часи й усіма філософами, мудрецями, вче-
ними стверджувалося, що повноцінне виховання дитини можливе тільки
тоді, коли участь у ньому беруть і батько, і мати. Важлива роль батька –
охоронця, годувальника сім’ї; недарма казали, що сім’я без батька як хата
без даху. В народі засуджувалася негідна поведінка дітей щодо батьків: кри-
чить як дурний до батька; визвірився як дурень на батька; як дурний за
батька торгується; заправив як дурень за батька (матір); спішить як дур-
ний поперед батька у пекло. Особлива роль відводилася матері як Берегині
сімейного вогнища, правікової мудрості, доброти та любові [2: 61]: нема в
світі цвіту цвітнішого як маківочка, нема ж і роду ріднішого як матіноч-
ка; як ластівка з ластів’ятком, так мати з дитятком; за материною спи-
ною як за кам’яною стіною; материн гнів як весняний цвіт: рясно випадає,
та скоро минає.
Різким контрастом до образу матері, як втілення добра й турботи, є
образ мачухи: тепла як у мачухи серця; тепло як у мачухи на серці; з дому
гонить мачуха як з лісу ведмідь; латана свитина як нерідна дитина.
* Усі використанні у статті приклади-ілюстрації зібрано та зафіксовано автором
у додатку А “Класифікація порівнянь за компаративним модулем” до канди-
датської дисетрації “Ідеографія та генезис поліських антропогностичних по-
рівнянь”.
Неодноразово у прислів’ях підкреслюється, що в кожній сім’ї повинні
бути діти, та й то не одне: син-одинак як не злодій, то пияк; з одинака – як
не пес, то собака, і піклування про діток – це святий обов’язок батьків: діти
як квіти: поливай – то й ростимуть; тяжко діти годувати як камінь
глодати; хата з дітьми як базар, а без них як цвинтар; дитина людям як
болото, а матері як золото.
Деяку скептичність та несхвалення помічаємо в семантиці фразеологіз-
мів, які характеризують багатодітну родину. Можливо, маються на увазі
сім’ї, де дітей було надміру навіть за тодішніми мірками, і вони були недо-
глянуті, а то й кинуті напризволяще: обложився дітьми як дід онучами; об-
клалася дітьми як льоха поросятами; обступили матір як квочку курчата.
Поведінка батька-матері завжди була взірцем для нащадків, отож не
дивно, що наші діти так схожі на нас, а ми, у свою чергу, – на своїх батьків:
яке дерево, такі і його квіти, які батьки, такі і їхні діти; який татко, таке
й дитятко; яка вода, такий млин, який батько, такий син; яка клепка, та-
ка й бочка, яка мати, така й дочка; сини й дочки як з одного дерева листочки.
Споконвіку діти ставилися до батьків та до інших родичів чи старших
людей з повагою, прислухалися до порад, допомагали, доглядали в старості:
любить як рідну матір; голосить як по рідній матері; засумував як батька
потеряв (поховав). Тому, зважаючи на українську ментальність, дуже див-
ними видаються оті декілька прислів’їв, де йдеться про непошану до старих
батьків: стара мати потрібна в хаті як віник; старе, як гнила колода, ніко-
му не потрібне.
3. Родичання. В українській сім’ї завжди гостинно ставилися до роди-
чів, однак досить дошкульно висміювали самозвану рідню: родич як нашо-
му тинові двоюрідний пліт; родич як вовк (чорт) козі дядько; родич як сьо-
ма (десята) вода на киселі; рідня як заєць корові (кобилі) брат; рідня як че-
рез дорогу навприсядки; родина як дід бабі рідний Федір; Василь бабі як рід-
ний Федір; рідний як коваль бабі рідний швець; наш Хома вашій кумі як
троюрідна теща; дід бабі вуйко як вона йому тітка.
4. Створення власної сім’ї. Чимало народних прислів’їв та приказок
стверджують, що до одруження молоді люди мають привабливу зовніш-
ність: дівчина з косою як трава з росою; дівчина в красі як горох на полосі:
хто йде – то й вщипне; дочка як ластівка: пощебече, пощебече, та й поле-
тить; хлопець гарний як мак в полі; хлопець гарнесенький як кілочок рів-
несенький.
Особливо чарівних рис набирає кохана дівчина чи хлопець: з коханою
наговорився як меду наївся; людям як повітка, а мені як квітка; кому як
мара, а мені як зоря; дівка як сова, аби з другого села; кому як постіл, а мені
як сокіл; добру дівку, як і добру корову, на інше село не віддають.
Народна мораль переконує в необхідності створення сім’ї. До того ж,
зауважимо, що чільну роль в сім’ї посідала саме дружина: чоловік як
ворона, а все ж жінці (хаті) оборона; чоловік без жінки як болт без гайки;
без жінки мужчина як без хвоста скотина; без жінки як без ума; без
Галина Доброльожа. Світ поліської родини в прислів’ях та приказках з порівняльним …
жінки як без кішки; без жінки як без рук. Однак розумна дружина завжди
підкреслить, що вона без чоловіка як без голови і що добрий чоловік ліпший
за рідну матір, надійніший кам’яного мосту.
Негативно ставилися люди до тих парубків та дівчат, які не бажали чи
не мали змоги одружитися. Їм “чіпляли” ось такі словесні колодки: старого
парубка женити як старе м’ясо варити; гарна дівка як торішня весна;
хитра як дєвка до Дмитра, а після Дмитра хоч ноги витри.
Не обминули доброзичливі всюдисущі кумасі й період залицяння
молодят: впала в око як сливка в болото (як грушка в болото, як грушка в
гній) – про невдале знайомство; ходить як муха до меду; ходить наче йому
там медом намазано; затесався як ополоник межи ложками; занадився як
свиня в моркву – про надмірне вчащання.
Та от вибір позаду. На весіллі гості пильно приглядалися до наречених і
одразу ж давали влучну характеристику: так паровані як горнята мальова-
ні; дібрана пара як пироги та сметана; один без одного як око без ока; па-
рочка як баран та ярочка. Але, на жаль, було й так: пара як гнідий та кара;
пара як миша з вовком; пара як слон та моська; ровня як конь з свинею; па-
рочка як Мартин та Одарочка; пара як Хома і Варвара; пара як чорт мо-
тузкою зв’язав.
5. Сімейне життя. Щасливе сімейне життя наступало тоді, коли дру-
жина була наділена покірністю, лагідністю, розумом; а чоловік – добротою,
покладливістю, працьовитістю та іншими чеснотами: любляться як моло-
дята; живуть як голубів пара; живуть між собою як риба з водою; жи-
вуть як в одній сорочці; живуть як в одну дудку грають; нежонатий як
вовк, оженився – як шовк; коло доброго чоловіка і жінка як квітка; розумна
жона як два мішки муки, а третій пшона; жонка як кошка лащиться; мій
зять як чужих п’ять; водиться як Микита з Настахою; водиться як Гав-
рило з Овдюшкою.
Однак значно частіше народна увага зосереджується на негараздах у сі-
мейному гнізді. І причин тут чимало:
– негарна зовнішність: чоловік як кисіль з молоком та ще й обсипаний
табаком; як у Давида – ні сраки ні вида; була жінка як маківка, а стала як
перепічка; була дівка на всю вулицю, а стала як баба на всю піч; мене мати
народила на святого Спаса, дала мені личенько як у Фантомаса;
– недобрий чоловік: за добрим чоловіком жінка як калина, а за поганим
– як билина; за доброго мужа жона як ружа, а за лихого драба за рік, за
два – баба; мужичок з кулачок, а зла як у козла; жінка не бита як миска не
мита; як чоловік жінки не б’є, то вона, як колода, гниє; жінка не бита – як
коса не клепана;
– чоловік-п’яниця: чоловік у горілці як пес (собака) в скаженівці; з
п’яного, як з дурного, не візьмеш нічого; хапається за чарку як потопельник
за соломину; п’ян – як капітан, а проспиться – боїться; п’яниця в боргах як
собака в реп’яхах; суне стопку в рот як боцюн жабу;
– недбайливий господар: хазяїн як з розбитого горшка борщ; хазяїн як
орач без плуга; з ним жити як на терню спати;
– недбайлива дружина: не так чоловік рознесе мішком, як дружина
горшком;
– сварлива дружина: вступив у закон як собака в цибулю; женився як
на льоду обломився; женився як за хмару закотився; а вже тому
жонатому як собаці кудлатому: чи обідав не обідав, а вже лайки відвідав;
краще камінь довбати, ніж лиху жінку навчати; ліпше їсти хліб з водою,
ніж жити з жінкою лихою;
– гонористе подружжя: перед жінкою як півень, а перед начальством
як мокра курка; жінка як кішка: чим більше гладиш, тим більше хвоста
задирає;
– застерігає народний досвід і від заміжжя за вдівцем: краще посивіти
дівкою як вівця, ніж іти заміж за вдівця; молода дружина живе у вдівця як
серед вовків вівця;
– безпліддя: толку, як з дуплистого дерева: ні дров, ні лика;
– сварки між подружжям: живуть як чорти навкулачки б’ються;
живуть наче чорт із чортицею; живуть в злагоді як вогонь з водою;
живемо як кіт з собакою: один у двері, другий у вікно; ми з жінкою живемо
як голуб з голубкою: то вона вилітає, то я; в сімейне діло встрявати –
однаково, що на кривому веретені прясти; люблю як сіль в оці, як кольку в
боці; лизнув щастя як пес макогона;
– подружня невірність: пішла по руках як вітер по полю; дурна дівка як
двері розкриті; набралася гріхів як овечка реп’яхів; біда, коли жінка бліда,
але лиха година, коли жінка як калина; дівчина як тінь: ти за нею – вона від
тебе, ти від неї – вона за тобою; у сусідчиного чоловіка … як гвоздь, а в
мого треба гіпсу домішати; легше сто зайців пасти, як одної жінки до-
пильнувати; сусідка як лебідка, а жінка як квочка, коли сам ти як півень;
постійний як дим: куди вітер – туди й він; чужі жінки як маківки, а моя як
опудало; чоловік без волі як кінь на припоні; сам в гріхах як пес в реп’яхах;
– значну роль в сімейних негараздах відігравало втручання новоявленої
рідні (свекрухи, свекра, тещі, чоловікової сестри): свекрусі годити як ситом
воду носити; сердита як свекруха з чорним піднебінням; отак він діло в
руки бере як свекор пелюшки пере; зовиця як синиця – усе хвостом
крутить; спритна як теща перед зятем; таке рівне як у тещі язик; м’яко
наче теща постелила; приймаці як собаці; вперся в чуже господарство як
Зачуха (завідуючий чужим господарством); невістка як чужа кістка.
6. Міркування про сенс життя. Обмаль прислів’їв характеризують
щастя в подружньому житті, але воно можливе, якщо в сім’ї панують ко-
хання та злагода: люблю свою любку як голуб голубку; любов як перстень –
немає кінця. Та значно частіше у сімейному житті трапляються перепони.
Про нерозбірливість у коханні свідчать фразеологізми сходила заміж як
лапті сплела; любов як роса: не відрізняє меду від полину; а про відсутність
почуттів такі прислів’я: любить як ніде нікого; палке кохання як негода –
минає швидко.
Галина Доброльожа. Світ поліської родини в прислів’ях та приказках з порівняльним …
Народ підмітив також мінливість та випадковість людського щастя
взагалі: щастя як скло – легко розбивається; щастя як трясця – кого схоче,
того й нападе; щастя як пташка – де захотіло, там і сіло; жизнь як
погода – то весела, то похмура.
Філософськи ставилися наші пращури й до життя, що вже прожите:
прожите як пролите – не повернеш; на віку як на довгій ниві: всякого
трапиться, всякого хліба ізкуштуєшся – і твердого, і м’якого.
Незначна кількість прислів’їв та приказок стверджують, що життя
може бути досить непоганим, якщо є багатство та захисток. Але на
скороминучість цього вказує форма теперішнього часу дієслів: живе як
вареник у маслі (як сир в маслі катається); живе як у Бога за дверима (за
плечима, за кроснами, за пазухою); плаває як пампух в олії.
Значно більше фразеологізмів свідчать, що життя є важким, складним і
невлаштованим: вік прокалатав як у піч уклав; прожив як на камені виспав-
ся; прожив як у ступі стовк – ні смаку, ні знаку; постраждав як стій та
дивись; горе як море – ні перепливти, ні випити; живу як сорока на тину:
хто йде – сполохне; життя як у собаки: хто не йде, той штовхне; живу як
горох при дорозі: хто йде, той кусне; людина без щастя як кадило без
вогню; щастя як в тієї курки, що каченята водить; життя як в картоплі:
або з’їдять, або посадять; живу як Ленін: і в землю не ховають, і їсти не
дають.
Аналізуючи прислів’я та приказки з порівняльним компонентом, мож-
на зробити висновок, що українці великого значення надавали сім’ї як осе-
редку суспільства, а також родинним стосункам. У фразеологізмах відбито
уклад та взаємостосунки в українській родині протягом багатьох століть.
Характерним є й те, що народ з гумором сприймає життєві негаразди і за
допомогою іронії, а то й сарказму, бореться з сімейними та життєвими не-
згодами.
Хоч аномалії в українських родинах зустрічалися нечасто, проте на них
зверталася найбільша увага, що й знайшло своє відображення у наведених
фразеологізмах як пересторога для молодого та недосвідченого покоління.
1. Мокиенко В.М. Словарь фразеологичес-
ких терминов. Рукопись. – СПб, 1997.
2. Скуратівський В.Т. Русалії. – К., 1996.
3. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкіль-
ний словник з українознавства. – К.,
1995.
|