Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло
Gespeichert in:
| Datum: | 2001 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2001
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38281 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло / Й. Дзендзелівський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 6-11. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38281 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382812012-11-02T12:13:49Z Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло Дзендзелівський, Й. Діалектологія 2001 Article Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло / Й. Дзендзелівський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 6-11. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38281 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Дзендзелівський, Й. Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Дзендзелівський, Й. |
| author_facet |
Дзендзелівський, Й. |
| author_sort |
Дзендзелівський, Й. |
| title |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| title_short |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| title_full |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| title_fullStr |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| title_full_unstemmed |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| title_sort |
ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38281 |
| citation_txt |
Ще одна карпатоукраїнська-південнослов'янська лексична паралель: укр. діал. вереслó, серб. і хорв. врéсло, вриjèсло / Й. Дзендзелівський // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 6-11. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT dzendzelívsʹkijj ŝeodnakarpatoukraínsʹkapívdennoslovânsʹkaleksičnaparalelʹukrdíalveresloserbíhorvvreslovrijeslo |
| first_indexed |
2025-07-03T20:11:55Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:11:55Z |
| _version_ |
1836657951257919488 |
| fulltext |
У лютому 2001 року виповнилося 80 патріархові української
діалектології Йосипові Олексійовичу Дзендзелівському.
Редколегія збірника “ Волинь-Житомирщина” щиро здоровить
ювіляра і з приємністю друкує цей матеріал ученого.
Йосип ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ
ЩЕ ОДНА КАРПАТОУКРАЇНСЬКО-
ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКА ЛЕКСИЧНА ПАРАЛЕЛЬ:
УКР. ДІАЛ. ВЕРЕСЛÓ, СЕРБ. І ХОРВ. ВРÉСЛО,
ВРИJÈСЛО
Протягом останнього півстоліття помітний розвиток
слов’янської лінгвогеографії, зокрема лінгвістичних атласів
різних типів (загальнослов’янського, загальнокарпатського, ряду
національних та регіональних), спричинив значне (кількісне і
якісне) розширення фактичного матеріалу, а отже істотно сприяв
і сприяє поглибленому вивченню структури говорів, їх
взаємостосунків, генетичних питань, у тому числі й проблеми
карпатоукраїнсько-південнослов’янських мовних зв’язків.
Мовці старшої генерації окремих сіл різних регіонів
Закарпаття пам’ятають слово вереслó ‘перевесло, джгут із
скручених стебел скошеної пашні, сколота та ін. для
перев’язування снопів’, яке скрізь засвідчується факультативне з
його дериватом повеирéсло, повереислó іd. Занотовано воно
зокрема в сс. Розтоцька Пастіль Великоберезнянського р-ну,
Березники Свалявського р-ну, Підгоряни Мукачівського р-ну,
Верхні Ремети Берегівського р-ну [6, 79], Луково Іршавського р-
ну [3, 77]. Є. Желехівський, посилаючись на “Grammatica Slavo-
Ruthena” М. Лучкая, подає верéсло ‘стебло гарбуза’ [8, 63], хоч у
говорах фіксується лише вереслó.
У М. Лучкая в байці “Тыква й
дубъ” читаємо: “Тыква все лем по
земли волочилас#, и неЄ знала "ко на ����
Діалектологія
велика. Сталос#, жеЄ впало зерн# при дубh, найшло добру
землю, и изыйшло, незадолга вересло дуба дос#гло, и по малому
часу на вершку "вилос#... Неєзабавки прїйде мороз поварит
лист#, квhт#, и верєесло” ”””””” [14, 154]. Однак Б. Грінченко,
який для добору реєстру свого словника взагалі досить уважно
використав існуючі друковані не лише лексикографічні, а й
фольклористичні та етнографічні праці, цього слова у “Словарі
української мови" 1907-1909 рр. чомусь не подає [4, 1, 135].
Слово вереслó ‘перевесло’, ‘ стебло гарбуза’, наскільки
відомо, пов’язується із Закарпаттям. Це уже релікт, про що
свідчить його і локалізація, і функціонування. Для цього
специфічного закарпатського діалектизму в доступній літературі
як відповідник можна привести лише серб. і хорв. врéсло,
вриjèсло ‘повраз, полукружна метална дршка на котлу, бакрачу и
сл., коjа служи за ношење й вешање’, ‘ уже, узице’ [21, 49].
Зрозуміло, що укр. діал. вереслó не перейнято із сербської
або хорватської мов, а серб. і хорв. врéсло, вриjèсло не українізм.
Це варіанти (рефлекси) одного й того ж слова із *tert, псл.
*verslo < *verzslo від *vьrzti ‘в’язати’ [9, 3; 24, 630], первинне
значення ‘те, чим в’яжуть, поворозка, мотузка’. Отже, описувана
карпатоукраїнсько-південнослов’янська паралель сягає
доісторичної, праслов’янської епохи (див. нижче).
Серб. та хорв. значення ‘дужка котла та ін.’ секундарне.
Його, гадаю, можна пояснювати двояко: 1. У давнину котел,
відро та ін. носили, вішали, правдоподібно, за допомогою
мотузки *verslа, а згодом ця назва за функцією перейшла на
металеву дужку. 2. Спочатку назва врéсло, вриjèсло, очевидно,
відносилася до ручки виплетеного з лози кошика, а пізніше
поширилася на дужку котла, відра тощо. (Так слід пояснювати й
вторинне значення ‘дужка відра, котла, кошика та ін.’ для
словен. роvràz, с. х. пőврâз, болг. повръзлó; див. нижче).
Значення укр. діал. вереслó ‘стебло гарбуза’ також
секундарне, що постало за подібністю до поворозки, мотузки.
У минулому ареал *verslo був значно ширшим і охоплював,
якщо майже не весь, то значну частину праслов’янського ареалу.
Про це переконливо свідчить його дериват-назва для перевесла:
пор. укр. діал. (закарп.) повеирéсло, повереислó ‘перевесло’ [6,
176], бойк. повирéсло, повеиресíл’а іd. [17, II, 86], лемк.
повересло, повересво іd. [13, 176]; пор. також з цим же чи
близьким значенням н.луж. powrjestło, діал. powrеsło, powrěsło,
powŕastło, powŕazło [14, 166], в.луж. powrjestło, діал. powrjejstło
[19, 509], пол. діал. powrіósło, powrząsło [11, 864], чес. povŕísło,
словац. povrіeslo, с.-х. поврéсло, повриjéсло, поврúсло [10, 531],
діал. риjèсло [10, 669], словен. povrіéslo [18, 200], болг. повръзлó
‘извита дръжка на котел, кошница й под. за носене’ [20, 533].
Отже, можна б передбачати *ро-verslo (< *ро- verzslo).
Наскільки відомо, у Східній Славії майже монолітним
ареалом відповідно виступає утворення з префіксом пере-; пор.
укр. перевéсло [25, 139], рос. перевеслó, перевяслó ‘пояс, связка
снопа’, ‘ одноручное коромыслецо’, ‘ дужка на посудине, на
ведре, корзине’ [5, 91], блр. перевясла ‘перевесло’ [29, 170], діал.
перевясло ‘связка’ [16, 400], перавясло, перевясло, перэвесла
‘веревочная ручка ведра’ [13, 239].
Вірогідно, східнослов’янське перевесло сягає глибокої
давнини, ще часів відповідного праслов’янського діалектного
членування, хоч, наприклад, укр. перевесло письмово
відзначається лише з XVII ст. [7, 76]
Видно, *verslo на переважній частині Славії давно
втратилося.
Повересло і перевесло, безперечно, між собою тісно
пов’язані. Гадаю, що перевесло постало з повересло: у зв’язку з
деетимологізацією (через затрату *verslo) повересло зблизилося
з перев’язати, зазнавши при цьому метатези в – р > р – в.
Твердження Д. Бандрівського, що розвиток відбувся: перевесло
> повересло, на мою думку, не переконливе [1, 49]. Випадки
заміни префікса ро- на рrе- (<* реr-) мають місце і в говорах
польської мови – przewіosło, przewіąsło id. [11, 864]
В українських південнолемківських говорах району на захід
і схід від Бардієва відзначаються перевесло, поровесло іd. [13,
176], що, очевидно, слід кваліфікувати як контамінації місцевого
традиційного повересло і занесеного переселенцями десь із
північного сходу перевесло. До речі, атлас В. Латти саме в цьому
регіоні фіксує немало аналогічних випадків занесення лексем із
північного сходу.
Паралельно з *verslo від дієслова *vъrzti ‘в’язати’, очевидно,
ще в праслов’янській мові з тим же значенням існував варіант з
кореневим голосним на ступені о – * vorzъ [24, 630]: пор. укр.
діал. ворóза, ворóзка ‘мотузка, ремінь, петля батога’ [2, 8; 4, I,
255; 8, 121], бойк. ворозóчка, ворóска ‘одна з двох мотузок або
один з двох ланцюгів, на яких висить колиска’ [17, I, 144-145] і
префіксальна форма поворóзка та його демінутив поворóзочка
‘мотузка’, ‘ тасьма’, ‘шнурок’ [25, 691].
Очевидно, ще в праслов’янській широко вживалося *ро-
vоrzъ ‘скручена з волокон мотузка’. З таким чи близьким
значенням це слово добре відоме в усіх слов’янських мовах: пор.
серб. пőврāз, серб. цслав. повразъ, словен. pòvraz, укр. пóвороз,
рос. і з відбитим аканням пáвороз (у формах поворозъ, поворузъ
ч. р., паворуза ж. р. письмово відзначається з XII ст., див. [28,
1002-1003]), словац. pоvraz, н.луж. pоvróz, пол. pоvróz
(фіксується з 1404 р., див. [27, 530]) і похідні pоwrozek,
pоwrozjwy, pоwroźnik ‘ten co wyrabia powrozy’ [26, 529-530] і
с.пол. з 1414 р. особова назва Роwroznik [27, 334] тощо.
З *ро-vоrzъ пов’язується пол. powrósło ‘перевесло’
(powrosło, powrozsło), пол. діал. (з метатезою w – r > r – w)
porwósło, powrіósło id. [11, 864] та, можливо, с.пол. (з XV ст.)
powrzósło іd. [26, 529]. Сюди ж належить укр. діал. (говірка
с.Вишково Хустського р-ну) павôрôз` ж. р. іd., що вживається
факультативно з поверéсло і паворóзло [6, 79 коментар]. Укр.
діал. паворóзло іd., очевидно, постало шляхом контамінації
павôрôз` i поверéсло.
Пол. діал. prowiosło іd. [11, 864] та пол. діал. [кашуби, див.
22, 153] prowosło id. стоїть в залежності від пол. діал. prowoz
‘powróz’ [11, 1035], що (як і чес. рrovz ‘мотузка’ < *роvraz)
постало з роwróz внаслідок метатези ow > row. У польських
говорах на Коцев’ю prowosło співіснує з prowoz у значенні
‘powróz’ [23, 38].
Вторинна назалізація о у пол. діал. powrząsło, przewіąsło,
prowіonsło, очевидно, стоїть у зв’язку з непрозорою етимологією
(у мовній свідомості не лише звичайних мовців) описуваного
слова. Так, вірогідно, слід пояснити й нетимологічний звук t у
лужицьких powrjestło, powrjejstło (очевидно, під впливом
іменників на -tłо) та афрезу серб. діал. риjèсло.
1. Бадрівський Д.Г. Говірки Підбузького району Львівської
області. – К., 1960.
2. Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського. –
Львів, 1877.
3. Грицак А. Словник українських говорів Закарпатської
області. – Т. II. (Рукопис)
4. Грінченко Б.Д. Словарь української мови. – Т. І. – К., 1907.
– Т. III. – К., 1909.
5. Даль В.Й. Толковый словарь живого великорусского
языка. – Изд. 3. – Т. III. – СПб–М., 1911.
6. Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських
народних говорів Закарпатської області УРСР: Лексика. –
Ч. 1. – Ужгород, 1958.
7. Дзендзелівський Й.О. Сільськогосподарська лексика
говорів Закарпаття: Лексика, пов’язана з обробітком землі,
вирощуванням сільськогосподарських культур та збором
урожаю.– Studia Slavica Hungarica. – Т. X. – Будапешт,
1964.
8. Желехівський Є. Малоруско-німецкий словар. – Львів,
1886.
9. Етимологічний словник української мови / За ред.
О.С. Мельничука. – Т. 1. – К., 1982.
10. Карацић В. Српски рjeчник истумачен њемачкиjeм и
латиyскjeм риjeчима. – Београд, 1935.
11. Karłowicz J., Kryński A., Niedźwedzki W. Słownik języka
polskiego. – T. IV. – Warszawa, 1908.
12. Касьпяровіч М.І. Віцебскі краёвы слоўнік. – Віцебск, 1927.
13. Латта В.П. Атлас українських говорів Східної
Словаччини. – Пряшів, 1991.
14. Lutskay M. Grammatica Slavo-Ruthena. – Budaе (Будапешт),
1830.
15. Muka E. Słownik dolnoserbskeje rěcy a jeje narěcow. – T. II. –
Praha, 1928.
16. Носович И.И. Словарь белорусского наречия. – СПб, 1870.
17. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. – Т. І-ІІ. –
К., 1984.
18. Pleteršnik M. Slovensko-nemški slovar. – T. 2. – Ljubljana,
1895.
19. Pful Chr. Tr. Lužiski serbski słownik. – Budyšin, 1866.
20. Речник на съвременния български книжовен език. Главен
редактор Акад. С. Романски. – Т. II. Л.-П. – София, 1957.
21. Речник српскохрватског книжевног й народног jeзика, књ.
III. – Београд, 1965.
22. Sychta B. Słownik gwar kaszubskich na tle kultury ludowej. –
T. IV. P-R. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1970.
23. Sychta B. Słownictwo kociewskie na tle kultury ludowej. – T.
III. 0-Ź. – Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź, 1985.
24. Skok P. Etimologijski rjećnik hrvatskoga ili srpskoga jezika. –
T. 3. – Zagreb, 1973.
25. Словник української мови. – Т. VI. П–Поїти. – К., 1975.
26. Słownik staropolski. – T. VI. P-Pożżenie. – Wrocław–
Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1970-1973.
27. Słownik staropolskich nazw osobowych. – T. IV. N–R. –
Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1974-1976.
28. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского
языка по письменным памятникам. – Т. II. – С-Пб, 1895.
29. Тлумачальны слоўнік беларускай мовы. – Т. 4. –
Мінск, 1980.
|