Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст.
Збережено в:
| Дата: | 2001 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2001
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38282 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. / В. Михайленко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 12-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38282 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382822012-11-02T12:12:57Z Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. Михайленко, В. Діалектологія 2001 Article Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. / В. Михайленко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 12-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38282 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалектологія Діалектологія |
| spellingShingle |
Діалектологія Діалектологія Михайленко, В. Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Михайленко, В. |
| author_facet |
Михайленко, В. |
| author_sort |
Михайленко, В. |
| title |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. |
| title_short |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. |
| title_full |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. |
| title_fullStr |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. |
| title_sort |
динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років хх ст. |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Діалектологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38282 |
| citation_txt |
Динаміка рефлексації e на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за останні 50 років ХХ ст. / В. Михайленко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 12-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT mihajlenkov dinamíkarefleksacííenateritorííserednʹonaddníprânsʹkopolísʹkogodíalektnogosumížžâzaostanní50rokívhhst |
| first_indexed |
2025-07-03T20:11:59Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:11:59Z |
| _version_ |
1836657955038035968 |
| fulltext |
Владислав МИХАЙЛЕНКО
ДИНАМІКА РЕФЛЕКСАЦІЇ Ě НА ТЕРИТОРІЇ
СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКО-ПОЛІСЬКОГО
ДІАЛЕКТНОГО СУМІЖЖЯ ЗА ОСТАННІ
50 РОКІВ ХХ СТ.
Фонетична характеристика полісько-середньонаддніпрян-
ського мовного порубіжжя має важливе значення для з’ясування
процесів, що відбуваються у перехідних говірках і у мові в
цілому. У говірках, які розташовані у зоні контактування двох
чи більше говорів, ми знаходимо явища як спільні для кількох
говорів, так і відмінні від тих, які характерні для контактуючих
говорів, типові лише для того діалектного континууму, який
утворився внаслідок взаємодії кількох діалектних систем. Ще за
часів В.Ганцова було визначено, що різна рефлексація ě є одним
із явищ, які протиставляють поліські говори південно-східним.
[1: 12-32].
Під час дослідження українського вокалізму, виникнення і
на місці колишнього ě привертає особливу увагу. Ця риса
увійшла і усталилася в українській мові, ставши її типовою і
виразною ознакою [2: 68].
Відповідно до давнього ě північноукраїнські говори в
наголошеній та ненаголошеній позиціях мають або дифтонг A,
або монофтонги е, и чи і. Південно-східним говорам у всіх
позиціях, незалежно від наголосу, властивий монофтонг і (іноді
в ненаголошених складах у цьому випадку спостерігається звук
е). У середньонаддніпрянських говірках давній наголошений і
ненаголошений ě перейшов у і (з пом’якшенням попереднього
приголосного), хоча наприкінці або в середині як наголошеного,
так і ненаголошеного складу зрідка трапляється відсутність
такого переходу.
Давній ě у наголошеній позиції в середньонаддніпрянських
говірках послідовно змінився в і: \б’ ілиt, \в’ іра, \в’ ітер, го\р`іх,
д\в’ іст`і, \д`іўка, \д`ід, \д`іло, \д`ірка, \д`іти, з\в`ір, з\м’ іt, \л`ізти,
ме\н`і, о\б’ ід, \п’ ішки, \р`ідко тощо.
Згідно зі свідченнями АУМ у поліських говорах відповідно
до наголошеного ě виступав дифтонг A, або монофтонги е, и, о,
а. Явище рефлексації ě на досліджуваній території є
лексикалізованим, оскільки в одній і тій же говірці словоформи
із давнім ě мають різну його рефлексацію. Так АУМ на
досліджуваній території фіксує рефлекс A у таких словах:
го\р`Aх, \р`Aдко, \р`Aч’ка, ст\р`Aти (н.пп. 1241, 272, 274-277,
307); д\в’Aст`і (н.пп. 124, 272, 274-275, 277); \д`Aўка, \д`Aўон`ка
(н.пп. 124, 271, 276, 280); \д`Aд, \д`Aт`і, \л`Aзти, \с`Aно, с\н`Aг,
с\л`Aд, \т`Aло (н.пп. 124, 238, 271-277, 279, 307, 324); з\в’Aр(
`
),
з\м’At, с\в’Aт, с\м’Aх (н.пп. 238, 272, 274-277); х\р`Aн (н.пп. 272,
274-278); \б’Aлиt, о\б’Aд, \в’Aтер, \в’Aра, \п’Aшки (н.пп. 124, 238,
271-277, 289); \с`Aтка (н.пп. 124, 238, 271-277, 289, 324) .
У атласі Т.В.Назарової [3], який відзначається докладним
відтворенням фонетичних нюансів і змалюванням детальної
картини поширення різних рефлексів ě, крім дифтонга x, були
зафіксовані його різновиди із посиленням артикуляції однієї з
складових частин, що вже в той час свідчило про тенденцію до
спрощення дифтонгів у монофтонги на досліджуваній території.
Сучасні дослідження показали, що у мовленні середнього і
молодшого покоління дифтонг x не спостерігається. На його
місці зафіксовано монофтонги: і – го\р`іх, \р`ідко, \р`іч’ка,
ст\р`іти (н.пп. 272, 275-277, 307); д\в’ іст`і (н.пп. 274, 275, 277);
1 Тут і далі номери населених пунктів подаємо за мережею Атласу
української мови – Т. 1. Полісся, Наддніпрянщина і суміжні землі. – К.,
1984.
\д`іўка, \д`іўон`ка (н.пп. 124, 271, 276, 280); \д`ід, \д`іт`и, \л`ізти,
\с`іно, с\н`іг, с\л`ід, \т`іло (н.пп. 124, 238, 272-277, 289, 307, 324);
х\р`ін (н.пп. 274-277); \б’ ілиt, о\б’ ід, \в’ ітер, \в’ іра, \п’ ішки
(н.пп. 238, 272, 275-277, 289); з\в’ ір(
`
), з\м’ іt, с\в’ іт, с\м’ іх
(н.пп. 238, 272, 275-277); е – го\р`ех, \р`едко, \р`еч’ка, ст\р`ети
(н.пп. 124, 271, 274); д\в’ест`і (н.пп. 124, 272); \д`ед, \д`ет`і,
\л`езти, \с`ено, с\н`ег, с\л`ед, \т`ело (н.п. 271); з\в’ер(
`
), з\м’еt,
с\в’ет, с\м’ех (н.п. 274); х\р`ен (н.п. 272); \б’елиt, о\б’ед, \в’етер,
\в’ера, \п’ешки (н.пп. 124, 271, 274); \с`етка (н.пп. 124, 238, 271-
277, 289, 307, 324); и – х\рин (н.п. 278).
Перехід ě>е зафіксовано в словоформах: \б’елиt, \в’ера,
\в’ет(
`
)
ер, о\б’ед, \п’ешки (н.пп. 271, 278, 307), (н.пп. 124∗, 271*,
274*); з\в’ер(’ ), з\м’еt, с\в’ет, с\м’ех (н.п. 271); ст\р`ети, \р`едко,
\р`еч’ка (н.п. 271), (н.пп. 124*, 271*, 272*, 274*); \д`ед, \д`ет`і,
\л`езти, \с`ено, с\н`ег, с\л`ед, \т`ело (н.п. 278), (н.п. 271*); хр`ен
(н.пп. 271, 287, 307), (н.пп. 271*, 272*); \сетка (н.пп. 124*-125,
154*-156*, 328*, 271*-283*, 285*-293*, 296*-297*, 299*-301*, 303*,
305*-327*, 329*, 331*, 337*-342*, 344*-352*, 354*-355*, 357*-358*,
360*, 362*, 365*-366*, 372*, 377*, 382*-383*, 385*, 388*, 391*, 514*-
515*, 518*, 548*-550*, 552*-554*, 557*); д\в’ест`і (н.пп. 124*, 272*).
Монофтонг е (< ě) у свою чергу теж зазнав змін за останні
50-т років. Нами зафіксовано його перехід у і в таких
словоформах: го\р`іх, \р`ідко, \р`іч’ка, ст\р`іти (н.п. 271); \д`ід,
\д`іт`и, \л`ізти, \с`іно, с\н`іг, с\л`ід, \т`іло (н.п. 278); \б’ ілиt, о\б’ ід,
\в’ ітер, \в’ іра, \п’ ішки (н.пп. 278, 307).
Обстеження населених пунктів визначеної мережі показало,
що за останні 50 років збільшилася кількість говірок, у яких
відбувся перехід ě>е, і це пояснюється кількома чинниками:
∗ Тут і далі знаком * позначаємо населені пункти, у яких описуване
явище зафіксоване під час обстежень, проведених у 1998-2001 рр.
занепадом дифтонга xxxx та його переходом у монофтонг е, а
також впливом російської мови на мовців середнього і
молодшого покоління.
Відносно стійким до змін виявився монофтонг и. Хоча
територія його поширення і зменшилася, порівняно з
п’ятдесятими роками ХХ ст., але на нього у наш час
натрапляємо значно частіше, ніж на інші монофтонги. И-
рефлекс ě зафіксовано у таких словоформах: го\рих, \ридко,
\рич’ка, ст\рити (н.пп. 247, 252, 259, 284, 311, 325, 327-328),
(н.пп. 247*, 252*, 325*-326*); \дирка (н.пп. 124-125, 238, 247, 252,
271-281, 283, 285-289, 291, 307, 309-312, 315-317, 319-320, 322-
323, 325, 353, 364), (н.пп. 124*-125*, 154*, 238*, 247*, 252*, 271*-
279*, 307*-317*, 319*-320*, 344*, 353*); х\рин (н.пп. 247, 252, 282-
284, 288, 311, 325, 350), (н.пп. 252*, 278*, 282*, 284,* 311*). У
слові хрон звук о, що властивий деяким говіркам (н.пп. 334,
515), виник на місці ě у результаті, можливо, фонетичної
деетимологізації, тобто переходу в сферу дії закону про
чергування і-о в закритому і відкритому складах на місці
давнього о. У наш час у зазначених говірках о-рефлекс у
словоформі хрон заступився і-рефлексом.
У деяких говірках монофтонг и (<ě) занепав, його заступив
і-рефлекс, який характерний для середньонаддніпрянських
говірок: го\р`іх, \р`ідко, \р`іч’ка, ст\р`іти (н.пп. 259, 284, 311,
328); х\р`ін (н.пп. 247, 283, 288, 325, 350); \д`ірка (н.пп. 280-283,
285-289, 291, 323, 325, 364). Про силу і стійкість и-рефлекса ě
свідчить і той факт, що нами зафіксована заміна ним і-рефлекса
ě у словоформі \д`ірка> \дирка (н.пп. 154, 308-309, 313-314, ). У
цьому випадку і-рефлекс, що властивий для
середньонаддніпрянських говірок змінився на и-рефлекс, яких є
характерним переважно для поліських говорів. Очевидно, ця
зміна сталася під впливом говірок для яких характерний саме и-
рефлекс ě.
Зі сказаного вище можна зробити висновок, що за останні
50-т років у рефлексації наголошеного ě відбулися зміни, які
можна пояснити кількома причинами. Перша – це
внутрішньомовні чинники (перехід дифтонгів у монофтонги),
друга – вплив літературної мови на мовців, третя – вплив
російської мови на мовлення представників молодшого і
середнього покоління. Така поліська фонетична риса як
дифтонги під тиском середньонаддніпрянського говору у
наголошеній позиції (незалежно від попереднього і наступного
приголосного) продовжує занепадати, відбувається перехід A>е,
A>і з пом’якшенням попереднього приголосного. Значно
зміцнив свої позиції типовий середньонаддніпрянський і-
рефлекс за рахунок переходу и>і та е>і.
Давній ě у ненаголошеній позиції в середньонаддніп-
рянських говірках у всіх позиціях послідовно змінився в і.
Картотека АУМ фіксує це явище у таких словоформах: в’ ід\ро,
в’ іт\ри, д`і\док, д`і\ла, д`і\ра, д`і\теt, л`іў\ша, л`і\сами, л`і\си,
м’ і\шок, \пас`іка, п’ і\сок, с`іў\ба, с`іно\к’ іс, сп’ і\вайе, ст`і\на,
т`і\ла, у гн`із\д`і, у хл`і\в’ і, хл`і\би, ц`ілу\вати.
У поліських говорах відповідно до ненаголошеного ě
здебільшого виступає е, рідше – і, A (за аналогією до
наголошеної позиції).
Перехід ě>е зафіксовано у словоформах: д`е\док, д`е\ла,
д`е\теt, л`е\сами, л`е\си, с`ено\к’ іс, т`е\ла, у гн`ез\д`і, у хл`е\в’ і,
хл`е\би (н.пп. 124-125, 238, 247, 271-281, 283, 285-286, 289, 291,
307, 309, 311-312, 315-317, 319-324, 344), (н.пп. 124*, 271*-272*,
274*, 307*); в’ед\ро, в’ет\ри, м’е\шок, п’е\сок (н.пп. 124-125, 238,
247, 252, 259, 271-281, 284-287, 289, 291-292, 307, 309-312, 315-
317, 319-324, 326-328), (н.пп. 124*-125*, 271*-273*, 275*-279*,
307*, 309*, 311*, 315*, 317*, 319*); л`еў\ша (н.пп. 124-125, 238, 247,
252, 259, 271-277, 279, 282, 291-292, 296, 307, 316, 327, 345, 348,
350, 353), (н.пп. 124*-125*, 271*-276*, 278*, 345*, 348*); \пас`ека
(н.пп. 247, 271, 323), (н.пп. 271*); сп’е\вайе (н.пп. 271-273, 277,
280, 311); ст`е\на (н.пп. 124-125, 247, 252, 271-281, 283-286, 289-
292, 297, 307, 311, 315-317, 319-324, 328), (н.пп. 124*-125*, 271*-
275*, 278*-279*, 281*, 283*, 307*, 311*, 315*-317*); ц`елу\вати
(н.пп. 317, 328). Ф.Т. Жилко зазначав, що попередні приголосні
перед е < ě не пом’якшуються (де\док, бе\да, сне\ги, ле\си,
ме\шок), як і перед е, що походить з давніх е чи ь [4: 67]. АУМ
фіксує паралельне співіснування твердих і м’яких губних
приголосних у словах м
(’ )
е\шок, в
(’ )
ед\ро. Тверді губні
приголосні фіксувалися переважно у мовців старшого
покоління.
За останні 50 років значно збільшив територію свого
побутування і-рефлекс (на місці давнього ě) за рахунок
заступлення ним е-рефлекса. Це явище зафіксоване у таких
словоформах: д`і\док, д`і\ла, д`і\теt, л`і\сами, л`і\си, с`іно\к’ іс,
т`і\ла, у гн`із\д`і, у хл`і\в’ і, хл`і\би (н.пп. 125, 238, 247, 273, 275-
281, 285-286, 289, 291, 309, 311-312, 315-317, 319-324, 344);
в’ ід\ро, в’ іт\ри, м’ і\шок, п’ і\сок (н.пп. 238, 247, 252, 259, 274, 280-
281, 284-287, 289, 291-292, 310, 312, 316, 320-324, 326-328);
л`іў\ша (н.пп. 238, 247, 252, 259, 277, 279, 282, 291-292, 297, 307,
316, 328, 350, 353); \пас`іка (н.пп. 247, 323); сп’ і\вайе (н.пп. 271-
273, 277, 280, 311); ст`і\на (н.пп. 247, 252, 276-277, 280, 284-286,
289, 291-292, 297, 319-324, 328); ц`ілу\вати (н.пп. 317, 328).
Як показують наші спостереження, найсприятливішою
позицією для переходу е>і є позиція після зубних та губних
приголосних.
Сучасне обстеження говірок цього регіону показало, що у
мовленні середнього та молодшого покоління переважає і-
рефлекс давнього ě.
Окремі словоформи засвідчують на місці ě и-рефлекс:
вид\ро, вит\ри, ми\шок, пи\сок (н.пп. 325, 329, 332); \пасика
(н.п. 325); цилу\вати (н.пп. 238, 292, 296, 312, 315-316, 319-320,
324, 333, 336, 343, 369, 371-373, 388), (н.пп. 315*-316*, 319*-320*).
Наявність у середньонаддніпрянських і поліських говірках звука
и відповідно до ě у дієслові цилу\вати, дозволяє припустити, що
для території, на якій сформувалися досліджувані говірки був
відомий варіант із звуком и (цило\вати), який і відбився в ряді
сучасних лівобережних говорів та зберігається довгий час у
вимові переважно старшого покоління, незважаючи на вплив
літературної норми.
У наш час и-рефлекс у ряді випадків змінився в і, змін
зазнали ті словоформи, у яких, и знаходився в позиції після
губних та передньоязикових с і ц: в’ ід\ро, в’ іт\ри, м’ і\шок, п’ і\сок
(н.пп. 325, 329, 332); \пас`іка (н.п. 325); ц`ілу\вати (н.пп. 238,
292, 296, 312, 324, 333-334, 336, 343, 371-373). Очевидно,
поширення голосного і в другому та третьому випадках у н.пп.
315-316, 319-320 утруднюється тенденцією поліських говорів до
збереження давнього і (и), що виступає у середньополіських
говірках у виявах [иі], [іи]. Свого часу на це явище звернула
увагу Т.В. Назарова [5: 107]. На сучасному етапі ареал
поширення ненаголошеного рефлекса и, порівняно із
наголошеним, у досліджуваних нами говірках займає значно
меншу територію.
Спостережено о-рефлекс на місці давнього ě. Появу його
можна розглядати як результат переходу ě>о після м’яких
приголосних перед твердими. Це явище у досліджуваних нами
говірках фіксувалося матеріалами АУМ лише в одній говірці у
словоформі ц`олу\вати (н.п. 273). Згідно з нашими спостере-
женнями у наш час о в цій словоформі змінилося в і. Сталося це,
скоріше за все, під впливом сусідніх говірок, для яких у лексемі
ц`ілу\вати характерним є саме і-рефлекс.
Очевидно, як вплив “укання” і лабіалізацію під впливом
наступного голосного, що перебуває під наголосом, можна
розцінювати перехід ě>у в слові ц`ул`у\вати (н.пп. 302, 313, 318,
555). Зауважимо, що словоформа ц`ул`у\вати, за свідченнями
АУМ, поширена на Поділлі (див. АУМ, 1, к. 13) і могла бути
перенесеною на досліджувану територію саме із подільських
говірок. Наші обстеження зафіксували послідовну зміну на
досліджуваній території у-рефлекса в і.
Вивчення різночасових свідчень рефлексації ě обґрунтовує
думку І.О.Варченка про те, що процес заміни ě іншими
рефлексами відбувався послідовніше від зміни рефлексації
давніх о та е. У середньонаддніпрянських говірках на місці
давнього ě сталося значно менше змін, ніж на місці давніх о, е.
Це пояснюється тим, що рефлексація ě іншими вокалами, яка
була в досліджуваних говірках, можливо, значно інтенсивнішою
і закінчилася раніше, від рефлексації давніх о, е [6: 84].
Результати дослідження показують, що зміни на місці ě
(зокрема і-рефлекси), властиві для середньонаддніпрянського
говору, за підтримки літературної мови проникають на північ,
спричинюючи тиск на північнодіалектний тип рефлексації ě.
Виразно простежується давній і інтенсивний вплив
середньонаддніпрянського говору на поліські діалекти, оскільки
в поліських говірках, які є територіально близькими до
середньонаддніпрянських за останні 50-т рр. сталися зміни у бік
нівеляції поліських фонетичних рис (див. карту).
1. Ганцов В.М. Діалектологічна класифікація українських
говорів. – К., 1923. – С. 12-32.
2. Житецкий П. Очерк звуковой истории малорусского
наречия. – К., 1876. – С. 68.
3. Назарова Т.В. Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті. – К.,
1985. – 136 с.
4. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. – К.,
1966. – С. 67.
5. Назарова Т.В. Лабіалізовані голосні неоднорідного творення
в українських говірках нижньої Прип’яті // Дослідження з
мовознавства. – Вип. ІІ. – К., 1963. – С. 107.
6. Варченко І.О. Лубенські говірки і діалектна суміжність:
Фонетичні риси протягом трьох століть. – К., 1963. – С. 84.
|