Спостереження над мовою судової справи 1635 року
Збережено в:
| Дата: | 2001 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2001
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38283 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спостереження над мовою судової справи 1635 року / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 21-24. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38283 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382832012-11-02T12:13:47Z Спостереження над мовою судової справи 1635 року Мойсієнко, В. Історія мови 2001 Article Спостереження над мовою судової справи 1635 року / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 21-24. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38283 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія мови Історія мови |
| spellingShingle |
Історія мови Історія мови Мойсієнко, В. Спостереження над мовою судової справи 1635 року Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Мойсієнко, В. |
| author_facet |
Мойсієнко, В. |
| author_sort |
Мойсієнко, В. |
| title |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| title_short |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| title_full |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| title_fullStr |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| title_full_unstemmed |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| title_sort |
спостереження над мовою судової справи 1635 року |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Історія мови |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38283 |
| citation_txt |
Спостереження над мовою судової справи 1635 року / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 21-24. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT mojsíênkov sposterežennânadmovoûsudovoíspravi1635roku |
| first_indexed |
2025-07-03T20:12:02Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:12:02Z |
| _version_ |
1836657958816055296 |
| fulltext |
Віктор МОЙСІЄНКО
СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД МОВОЮ СУДОВОЇ СПРАВИ
1635 РОКУ
У ЦДІАУ м. Києва зберігається актова книга
Житомирського гродського уряду (ф. 11, оп. 1, спр. 2), у якій
поміщені справи від 1590 по 1639 роки. Заповненість судових
справ за роками різна: наприклад, під 1590 роком наявні записи
протягом усіх дванадцяти місяців, але подані вибірково (3-4
справи на місяць); під 1635 роком наявні записи протягом лише
січня-лютого, подані дуже щільно (2-5 справ на один день).
Переважна більшість справ написані староукраїнською мовою,
однак за деякі роки трапляється чимало документів польською.
Збереженість документів різна, зрозуміло, що писані вони
різними почерками.
За 1635 рік на звороті 278 аркуша записана справа № 42,
яка вирізняється з-поміж інших, поданих за цей рік, як
почерком, так і мовою. Нижче подаємо текст цієї справи.
Протестаци" ω(д) пана Замоиского старо(с)ти
калуского на пановu Халаимовu братю рожонuю
року тисєча шє(ст)со(т) тридъцатъ п"того
мца фεврал" шо(с)того дн"
На vрядε кгоро(д)ски(м) v за(м)ку ε(г) к(р) м(л)
житомεр(р)ски(м) пεрεдо мною пано(м) Vити(н)ски(м)
по(д)старо(с)ти(м) житомε(р)ски(м) по(с)таноvиvъши с"
ωчεви(с)то v за(м)ку εго к(р) м(л)
житоми(р)ски(м) шляхεтни(и) панъ
Проко(п) Соvин(с)ки слуга
vε(л)мо(ж)ного εjо м(л) пана "на на Замо(с)тю Замо(с)кого
Історія мови ����
старо(с)ти калу(с)кого манhfε(с)това(в)с" протиvъко
оурожоного εjо м(л) па(н) Vалεри"на и Ма(р)ка Халаима(м)
братh мижи собою рожани(м) v то(т) способъ и тоε ижъ ủхъ
м(л) ω(б)жалоvаниε запо(м)нhvши права собh набутого
вhчно(т)ю на добра Халаи(м) jородокъ ω(д) vεлможно
∗ εε м(л)
панεủ Соfhủ с Карабачоvа Хо(д)кεvичоvоủ каштεл"новhи
vилεнъ(с)ко(и) а кн"гинh ружинъско(и) в кгрuнта до мε(с)тεчка
Vъчораишого и Лεбεдинεцъ сεла за ωзεро Лεбεдиноvо за моjилу
назvи(с)ко(м) Пробитую и шл"(х) Чо(р)ни(и) коломи(и)ски
которими то граница шл"хо(м) знаками по(д)дε(л)но(с)тю
маю(т) сvою оудε(л)но(ст) добра сεло Халаи(м) jородокъ нова
коліонh" а ủхъ м(л) ωбvинεни нεко(н)тεнътуючи(с)" ти(м) алε
vдираючис" кгvа(л)то(v)ни(м) способо(м) v кгрунта
ω(б)крhслεніε граници халаи(м)городскои собh приvлащаεтε и
оуша(р)пуεтε а зати(м) ω то(т) усε нинhшніи конъпарε(н)тъ
пεрεдъ оур"до(м) нинεшни(м) ω(с)vεдъчаεтъс" и ω такоvо(и)
бεзпраvно(и) акцεủ ωфεруε(т)с" праvнε чинити нε занεхати и
зо(с)таvиvъши тоεủ vкоротцε написано(и) манεфεстацhủ
са(л)vε оучинεня и и мнои(м) εжεли того потрεба будεтъ любъ
чεрεзъ позоvъ попраvлεн" проси(л) мεнε оуряду аби була до книгъ
прин"та и уписана.
Характеризуючи скоропис пам’ятки, варто звернути
увагу на ряд особливостей:
– відсутність графеми ы;
– передача звука [у] за допомогою диграфа оу;
– однакова графічна передача звука [ш] та звукосполуки [шч];
– часте вживання літери h;
– не завжди виділяється передача подовженого внаслідок
прогресивної асиміляції звука шляхом винесення його над
рядок: оучинεня, попраvлεн";
– не завжди виноситься над рядок графема для передачі звука
[й] в кінці слова та складу Vъчораишого, городскои;
– переважає написання скорописного j над г для передачі
∗ Тут остання графема виправлена, тому виписана невиразно ω чи и.
звука [г];
– написання окремих літер ж, з, ф;
– наявність графеми і: коліонh", нинhшніи, ω(б)крhслεніε.
У справі відображено нетипову для пам’яток цього періоду та
ареалу передачу м’якості – за допомогою графеми і. Зафіксовано
це єдиний раз у слові коліонh".
Письмо писаря цієї справи можна характеризувати як
недбале. Все підпорядковане швидкості. Графеми не завжди
виписані чітко, як правило, всі з’єднані. Пропорції літер не
завжди витримані. Помітно відчутний нахил вправо. Натиск
пера рівномірний, зовсім відсутня витієватісь, декоративна
петлястість суглобів букв. Накреслення більшості літер
відчутно не відрізняється від письма інших писарів
житомирсько-овруцької школи цього періоду.
Мовними особливостями пам’ятка повністю
характеризується як поліська на всіх рівнях лінгвосистеми.
На місці давнього h виступають дві графеми h та ε: собh,
vhчно(с)тю; мεстε(ч)ка, лεси. Писар послідовно пише букву h в
іншомовних словах: манhfε(с)тоvа(v)с", Соfhủ, коліонh". Цікаво,
що і в питомих словах ця літера зафіксована, як правило, згідно
з етимологічним і-дієзним: запо(м)нhvши, кн"гинh. У словах
братh, ω(б)крhслεніε непросто визначити, який звук чув писар –
[і] чи [е]. На місці ę у ненаголошених позиціях знаходимо
типовий для поліського наріччя [е], що переданий відповідно
буквою ε: тисεча. Етимологічні o та е у новозакритих складах
передані відповідно графемами о та е, хоч їхнє артикуляційне
наповнення, напевно, було не [о],[е]: Проко(п), кjрунтоvъ, нε
по(д)лεглихъ. Послідовно в пам’ятці відображено перехід е в о
після шиплячих: рожонuю, шо(с)того, Карабачоvа,
Vъчораишого, Чо(р)ни(и). З інших вокалічних рис відзначимо
наявність повноголосся у старослов’янізмі vкоротцε.
Із графем, що в минулому передавали так звані
зредуковані звуки, використовується лише ъ. Ця літера
ставиться переважно в кінці слів та рідше в кінці складу.
Палатальна вимова приголосних передається традиційно –
наступним дієзним голосним або, у тих словах, де м’якість
«забезпечував» ь, шляхом винесення графеми над рядок:
vε(л)мо(ж)ного, по(д)дε(л)но(с)тю. Оскільки відсутня в арсеналі
писаря графема ы, то артикуляційне наповнення букви и можна
у деяких випадках встановити приблизно, за сучасним
відповідником слова у поліських говірках: лεси,
постаноvи(v)ши, написано(и), могилу – [и]; протиvъко, εжεли –
[i]. В більшості ж випадків графічна передача не дозволяє
визначити дієзність/недієзнсть и: нинεшни(м), jраници.
Послідовно грфемою ủ (з крапкою) передається двозвук [йі]:
ủхъ, Софhủ, Хо(д)кεвичовоủ, акцεủ, тоεủ.
На морфологічному рівні аналізована справа
відзначається активним вживанням дієприслівників на –учи, -
ши, -вши: по(с)танови(v)ши, запо(м)нhvши, нεко(н)тεнътуючи(с)я.
Дієслово быти передається вже зі зміною кореневого ы>у –
була. У зворотних дієсловах вживається лише варіант
займенника ся, який, переважно, лексикалізований. Іменникові
форми братh та братю відображають залишки двоїни, де в
першому випадку флексія, очевидно, вжита за аналогією до
іменників середнього роду типу двh селh, однак за контекстом
субстантив стоїть у родовому відмінку, тому закінчення мало б
бути також –у, як і в заголовку справи братю рожоную.
Таким чином, аналізована пам’ятка за лінгвальними та
графічними (манера накреслення букв) особливостями, з
певними застереженнями, не випадає із загальних норм, що
склалися у тогочасному північноукраїнському варіанті
літературно-писемної мови. Проте орфографія справи дозволяє
зробити припущення про те, що писар письмові ази здобував,
принаймні, не в тих школах, де вчилися більшість житомирсько-
овруцьких писарів кінця XVI початку XVII століть.
|