Олесь Бабій - співець слави січових стрільців
Збережено в:
| Дата: | 2001 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2001
|
| Назва видання: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38287 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Олесь Бабій - співець слави січових стрільців / В. Шинкарук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 57-60. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38287 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382872012-11-02T12:13:41Z Олесь Бабій - співець слави січових стрільців Шинкарук, В. Літературознавство 2001 Article Олесь Бабій - співець слави січових стрільців / В. Шинкарук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 57-60. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38287 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літературознавство Літературознавство |
| spellingShingle |
Літературознавство Літературознавство Шинкарук, В. Олесь Бабій - співець слави січових стрільців Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Шинкарук, В. |
| author_facet |
Шинкарук, В. |
| author_sort |
Шинкарук, В. |
| title |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців |
| title_short |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців |
| title_full |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців |
| title_fullStr |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців |
| title_full_unstemmed |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців |
| title_sort |
олесь бабій - співець слави січових стрільців |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Літературознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38287 |
| citation_txt |
Олесь Бабій - співець слави січових стрільців / В. Шинкарук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 57-60. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT šinkarukv olesʹbabíjspívecʹslavisíčovihstrílʹcív |
| first_indexed |
2025-07-03T20:12:17Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:12:17Z |
| _version_ |
1836657973548548096 |
| fulltext |
Володимир ШИНКАРУК
ОЛЕСЬ БАБІЙ – СПІВЕЦЬ СЛАВИ
СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
Полісся завжди дарувало творче натхнення, викликало
піднесення духовних і фізичних сил у багатьох майстрів
художнього слова. Навіть ті, хто на дуже короткий час
пов’язували свою долю з Житомирщиною, не могли не відчути
на собі благодатного впливу цього на диво щедрого і
живописного краю, його духовно багатих людей. Мабуть, варто
згадати знаменитого французького письменника Оноре де
Бальзака, котрий у маєтку своєї дружини Евеліни Ганської у
Верхівні активно працював над новими прозовими і
драматичними творами, польського письменника Ярослава
Івашкевича, який у одній із своїх найпоетичніших новел “Сон-
трава” відтворив юнацькі враження від перебування у Житомирі,
російського письменника Олександра Купріна, у якого якраз під
час недовгого перебування на Поліссі, склався задум знаменитої
повісті “Олеся”. На все життя залишилися закоханими у наш
край і багато українських письменників.
Пережиті на Житомирщині миттєвості, яскраві життєві
враження і факти у подальшому знаходили своє яскраве
художнє втілення у літературних творах.
Недавно, перебуваючи у Сполучених Штатах Америки, я
випадково натрапив на зшиток старих журналів “Овид”
української діаспори у місті Чикаго. В одному із журналів я
прочитав невеличку статтю літературознавця Романа Завадовича
про відомого українського поета, прозаїка, публіциста і
дослідника літератури Олеся Бабія. Я вважав, що з творчістю
цього письменника обізнаний достатньо, тому був приємно
вражений, довідавшись із статті, що перші поетичні твори Олесь
Бабій написав саме на Житомирщині.
Народився Олесь Бабій у 1897 році у селі Середнє неподадік
від міста Калуша, що на Івано-Франківщині. Початкову школу
закінчив у містечку Войнилові, середню – у Калуші, вищу освіту
здобув у Празі.
У сімнадцятилітньому віці майбутній письменник записався
на військову службу до Легіону українських січових стрільців.
Легіон входив до складу австрійського війська. Але австрійська
влада, боячись згуртованих і озброєних українців, розподілила
стрільців по власних військових частинах. Під час першої
світової війни Олесь Бабій воював у піхоті на італійському
фронті.
Після розпаду австрійської монархії він поступив
військовим старшиною на службу до Української Галицької
армії. Як відомо, влітку 1919 року Галицька і Наддніпрянська
армії здійснили швидкий і успішний наступ на Київ.
Стрілецький полк, у якому перебував Олесь Бабій, зупинився на
кількаденний відпочинок у селі Соколівка біля самого
Житомира. Значна частина населення активно допомогала
українському війську. Втішений цим фактом і переживаючи
особливе емоційне піднесення, тут, у Соколівці, Олесь Бабій
пише два своїх патріотичних вірша “Привіт січовим стрільцям”
та “На Київ”:
Гей, волинськими шляхами
І безмежними степами
Горде військо в бій іде.
Ідуть Стрільці Січовії
Линуть орли степовії,
Громом пісня їх гуде –
Гей, бій буде!
“На Київ”, І, с.22
Вірші стали визначальними у творчій долі Олеся Бабія,
допомогли йому повірити у власні сили і можливості. Вони
одразу були надруковані у газеті “Стрілецька думка”, яка
видавалася у місті Старокостянтинові.
Публікація цих двох поезій стала фактом загального
визнання творчого обдарування молодого автора, і з того часу
він уже ніколи не полишав літературної діяльності. За 18
наступних років у нього вийшло 6 збірок поезій, 5 збірок прози,
а також монографія про Миколу Федюшку-Євшана. Серед книг
Олеся Бабія, написаних у цей період, були і такі, які не тільки
свідчили про поступальний розвиток таланту письменника, а й
активно впливали на літературний процес на Західній Україні.
До таких книг, без сумніву, належать збірки “Ненависть і
любов” (1921), “Поезії” (1923), “Перехрестя” (1930), “За щастя
оманою” (1937) та інші.
Уже у 1934 році у статті “Поезія по цей бік барикади”
Богдан-Ігор Антонич назвав Олеся Бабія “найздібнішим поетом”
нового покоління письменників, у творчому доробку якого є
твори “непересічної вражаючої сили” (ІІ, с. 114).
Після поразки національно-визвольного руху в Україні
колишній січовий стрілець жив у Чехії і Словаччині, згодом
перебрався до Львова. Разом із молодими письменниками-
символістами Василем Бобинським, Юрком Шкрумеляком,
Романом Купчинським та іншими організував літературний
гурток “Митуса”, випустив чотири номери мистецького
альманаху з аналогічною назвою. У 1925 році Олесь Бабій
увійшов до складу редакції журналу “Національна думка”, а
згодом став його редактором. У січні 1928 року він починає
редагувати друкований орган проводу Організації Українських
націоналістів “Розбудова нації”, стає учасником І Конгресу
українських націоналістів, який відбувся у січні-лютому 1929
року у Відні. За організацію і проведення Конгресу, а також “за
антидержавну діяльність” польська влада у листопаді 1931 року
засудила Олеся Бабія до тюремного ув’язнення строком на 4
роки. Покарання письменник відбував у Дрогобицькій в’язниці.
Після звільнення Олесь Бабій друкувався у львівських
часописах “Діло” та “Українські вісті”, а у 1939 році,
напередодні приєднання території Західної України до складу
Радянського Союзу, він перебрався углиб Польщі.Працював
шкільним інспектором та викладачем гімназії у місті Холмі. На
жаль, спішно виїжджаючи зі Львова, письменник не зміг забрати
з собою багатий літературний архів, тому декілька майже
завершених поетичних і прозових творів було втрачено
назавжди.
У роки Великої Вітчизняної війни Олесь Бабій активно
співпрацював з ОУН, але у липні 1944 року, із зрозумілих
причин, відправився в еміграцію. Після кількох літ поневірянь у
таборах для переміщених осіб він оселяється у Німеччині,
згодом переїздить до Сполучених Штатів Америки у місто
Чікаго. Тут він прожив майже 30 років. Помер письменник у
1975 році.
В останні роки життя Олесь Бабій викладав в університеті,
працював у редакції місцевого часопису. В еміграції він створив
поеми “Жнива” (1946), “Повстанці” (1956), видав збірку поезій
“Світ і людина” (1947), надзвичайно цікаву монографію про
В.Шекспіра (1965). У 1969 році вийшла з друку його збірка
“Вибране з творів”, до якої увійшло усе краще, що написав автор
протягом 50 років творчої діяльності.
Знаменно і символічно, що відкривали збірку два невеликих
вірша, які з’явилися в Олеся Бабія за відомих подій влітку 1919
року у живописному селі Соколівка біля Житомира…
І. Бабій О. Зродились ми великої години: Вибрані поезії.
Спогади. Матеріали. – Дрогобич: Видавнича фірма
“Відродження”, 1997. – С. 22.
ІІ. Антонич Б.-І. Поезія по цей бік барикади. // Дзвін. – Львів,
1990. – № 5. – С. 114.
|