Приказки та прислів'я жителів села Мелені
Gespeichert in:
| Datum: | 2001 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2001
|
| Schriftenreihe: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38292 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Приказки та прислів'я жителів села Мелені / О. Васянович // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 148-156. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38292 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-382922012-11-02T12:13:25Z Приказки та прислів'я жителів села Мелені Васянович, О. Поліські животоки 2001 Article Приказки та прислів'я жителів села Мелені / О. Васянович // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 148-156. — укp. XXXX-0097 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38292 uk Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Поліські животоки Поліські животоки |
| spellingShingle |
Поліські животоки Поліські животоки Васянович, О. Приказки та прислів'я жителів села Мелені Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| format |
Article |
| author |
Васянович, О. |
| author_facet |
Васянович, О. |
| author_sort |
Васянович, О. |
| title |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені |
| title_short |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені |
| title_full |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені |
| title_fullStr |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені |
| title_full_unstemmed |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені |
| title_sort |
приказки та прислів'я жителів села мелені |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Поліські животоки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38292 |
| citation_txt |
Приказки та прислів'я жителів села Мелені / О. Васянович // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2001. — № 7. — С. 148-156. — укp. |
| series |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| work_keys_str_mv |
AT vasânovičo prikazkitaprislívâžitelívselamelení |
| first_indexed |
2025-07-03T20:12:35Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:12:35Z |
| _version_ |
1836657993181036544 |
| fulltext |
Олександр ВАСЯНОВИЧ
ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я ЖИТЕЛІВ СЕЛА МЕЛЕНІ
Кожен народ, протягом віків живучи на своїй землі, у
тяжкій праці і у хвилини відпочинку, у найрізноманітніших
життєвих ситуаціях безперестанку плекає свою мову,
збагачуючи її влучними прислів’ями, приказками,
приповідками, афоризмами, стійкими словосполученнями, що
вживаються завше у звичному, усталеному оформленні.
Такими мовними багатствами володіють і жителі села
Мелені Коростенського району, які живуть на поліській землі з
давніх-давен.
Всі прислів’я та приказки поділяємо на групи залежно від їх
семантичного наповнення.
Дуже численними є філософські мотиви, в яких виражено
народні роздуми над життєвими явищами, долею людини та її
місцем у суспільстві, швидкоплинністю часу:
Краси у венку не носить, абі з торбою не ходить.
Гуща семнє не розгонить, толькі батько дома не ночує.
Хто вперед встав, тей штани склав.
Як охота, до й робота.
Вода як возьме, то комусь занесе, а огонь як возьме, то вже
некому не занесе.
Як дочок сєм, то і доля всєм, а як одна, то й долі жадна.
Горе менє гошному, шо я вінен кожному.
Домашня думка в дорозі не годицца.
Всякі Іван має свой план.
Шо згоріть, те не зогниє.
Грушка мінушка, абі хлєб родив.
У мене роду, як спороду, а
����
Поліські животоки
пооб’єдать нема де.
Та сторона міла, де мати родила.
Кінеш кія – зловіш кія; кінеш хлєба – зловіш хлєба.
Нема горш некому, як коту і попу.
Яке сьвато не є, але больше за нас.
Обецанка – цацанка, а дурню радость.
Давно це було: ще за цара Горошкі, як було людей толькі
трошкі.
Так добре, шо й у материному жівотє так добре не було.
Як сиротє женицца, до й ноч мала.
Як коротко, до ще і рвецца.
Я з своїм соколом сяду за столом, а ти з своєю Наталкою
сядеш под лавкою.
Седи, грібе, покуль тебе хтось здибе.
Не кликани гость горше татаріна.
Вон мене раз-по-раз колом, а я його коли-не-коли ярмолкою.
Додому і конь скорей бежіть.
Як у току не молотицца, то у хаті колотицца.
Прідуть не прошениє, пойдуть не дякуваниє.
Хазяїн по горєлку – чорт по гості.
На їхні гнєв не закріти хлєв.
Хлєб такі завтовщ, шо аж сьвєтицца.
Знаю без попа, шо в недєлю сьвато.
Багато говоріть, да голова болить.
Нема такого дому, шоб не було грому.
Значна частина прислів’ їв, сконцентрувавши в собі
життєвий досвід багатьох поколінь, має повчально-
наставницький характер:
Не спеші поперед батька в пекло.
Посьпешіш, людей насьмешіш.
Єж суп з грібамі, держі язика за зубамі.
Добре дитя боїцца ківа, а пагане не боіцца й кія.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Баба з воза – на колеса легше.
Ворон ворону око не віклює.
З чужого воза посеред дорогі злазь.
Бій дитя, покуль поперек лавкі лежіть.
Немєлому рукі не болять.
Гурт і в Бога краде.
Гуртом і батька легше біть.
Дай, Боже, все мнєть да не все робіть.
Доганяючі, не нацолуєшся.
Немає горш, як ждать і доганять.
Лучче подать, чім просить.
В гуртє і каша лучче єсца.
Шо зробів – то слава Богу, шо з’єв – то пропало.
Сколькі вбів, столькі й в’єхав.
Міло – не міло, а купів – до з’єж.
Комусь добре купувать толькі калача, як невгодний, то сам
з’єси.
Як не взяв за рукав, то не кажі шо злодей.
Сидун того не віседить, шо ходун віходить.
Коси коса, покі роса, сонце зиде – коса додому йде.
Не вали з слабоє голові на здорову.
За віборку чорт дає вітрешку.
Окремо слід виділити прислів’я, які характеризують різні
сторони людської вдачі, обстоюючи відповідні моральні
принципи:
Напомени козє смерть, то буде мекать і мекать.
Де сядеш, там і злєзеш.
Кобіла прі дєлі, а лоша дез дєла.
Намолов сєм мешков вовни, не єден не повни.
Які втьок, такі догнав.
Як удасца бєс, то вібі всей лєс…
Дарма, шо дурна, абі чорноброва.
Високі до неба – дурни як не треба.
Високі, як тичка, я дурни, як теличка.
Дай дурню мняло, то вон його зламає, а макотра цела
останецца.
За дурною головою нема і ногам спокою.
Застав дурня Богу молицца, то вон і лоба розб’є.
Ти йому – стріжене, а вон тоб’є – голене.
Йому хоч кола на голов’є теші.
Хіба ж сова уродить сокола, толькі таку ж сову, як сама.
Лєтом і качка прачка.
Не мала баба клопоту – купіла порося.
Ледачі два рази робіть, скупі два рази платить.
Як уродицца бик, до й вноче буде рик.
Пагане порося і в Петровку мерзне.
Якбі свінє рогі, то сьвет бі перевернула.
Горбатого могіла справіть.
Чужімі руками добре толькі жар загребать.
Хто б дятла знав, якбі не його дзюба.
Лучче з розумним згубіть, чім з дурнєм знайти.
Як не поп, то не шійся у ризи.
Пооб’єдав да хлєб єсть.
Деяка частина прислів’ їв пов’язана з вірою у Бога,
хліборобським календарем, природніми явищами:
Береженого Бог береже.
Бог не дитина, шоб послухать дурного Мартина.
Од порога, дей до Бога.
Пріде марец – здохне под плотом старец.
Пріде Ілля – наробіть гнилля.
Як пріде Ілля, пойде листє з голля.
До Міколи не сєй гречкі і не стріжі овечкі.
Прішов Спас, бері кожуха про запас.
Зима на поминальному тижні опомінаєцца, а на масляному
маслом помаже і хвоста покаже.
Прішли Ганни, знов девкі панни.
Трещи, не трещи, а мінули Водохрещи.
Покрова, як не покріє листом, то покріє сьнєгом.
До Змітра дєвка хітра, а по Змітру хоч сраку вітри.
Цікаві рифмовані прислів’я, приказки, приповідки, які часто
мають гумористичне забарвлення:
Обоє – рабоє.
Пріде коза до воза.
Зять любіть узять, а теща язиком плеще.
Говоріли, балакали – сєли і залакали.
На, тоб’є, небоже, шо мене негоже.
Просили на дорозі, шоб не були на порозі.
Чув звон, да не знає, де вон.
Єли ягли – голодниє спать лягли.
Хлєб – не зять, які є, такі з’єдять.
Як осиковіє дрова і козини кожух, то віде пара і дух.
Як добре плече, то й тупіца пече.
Чі клок, чі вовна, абі кішка повна.
Рот дерецца – спать незаманецца.
Якбі не клин да не мох, то плотнік бі здох.
Спіцца то сницца, а встанеш – єсти хочецца.
Пересол на голов’є, а недосол на столє.
Меленівська говірка багата не лише прислів’ями,
приказками, приповідками, а й різними за структурою та
семантикою усталеними словосполученнями, які
закріплювалися у мові переважно завдяки своїй образності.
Серед зафіксованих фразеологізмів найвиразнішими є
дієслівні звороти, організовані за моделлю підрядних
словосполучень. Стрижнем таких фразеологізмів є дієслово.
Залежними словами переважно виступають іменники, але
можуть бути й інші частини мови.
Козли дерти (блювати).
Брать на ґабі (взяти дитину на спину).
Вівернуть кожуха (різко змінити ставлення до когось).
Дорогу перейти (нашкодити).
Єхать возом (заходити у хату, широко відчинивши двері).
Мозолить очи (набридати).
Телепать язиком (багато говорити).
Пороть гарачку (поспішати).
Скалить зубі (сміятися).
Тягнуть жіли (виснажувати, вимагати надмірно).
Крічать нємо (репетувати).
Плести хармани (говорити неправду).
Пустку робіть (шкоду робити).
Ходаром ходить (трясеться, ворушиться).
Гладить за шерстю (не суперечити комусь).
Подбіть под ногі (зневажити, знеславити, принизити).
Сраку спекти (здоволитися).
Уєстись у печонкі (набриднути).
Мелник утопівся (відсутність води).
Убіцца до повсмерті (дуже стомитися).
Легке сплило (дуже напитися).
Покласти за способом (покласти у надійному місці, щоб довго
не шукати).
Не йде на руку (не щастить).
Сорока вкраде (дуже чистий).
У численній групі дієслівних фразеологізмів підрядного
типу безпосередньо залежними від стрижневого дієслова
бувають два і більше компонентів:
В ложци води втопіть (ненавидіти).
Знайти сокерку за лавкою (не можна віднайти).
Мать мухі у носі (бути відьмою).
Кінуть штани у жлукто (встряти у розмову).
Ногі в шпарі позаходили (замерзли ноги).
Роскі в роті не держать (нічого не їсти).
Загнать сала за шкуру (розізлити когось).
Стать косткою у горлі (набриднути).
Толькі по смерть посилать (повільний).
Дєти в яйцях піщать (дорікання парубкові за дитячі вчинки).
У нечисленній групі фразеологізмів дієслово закріпилося
лише у формі одного способу, найчастіше – наказового. Це
фразеологізми – побажання, які характеризують норми
взаємовідношень між людьми: Дай Боже, за рок дождать;
Боронь Боже; Боже, поможі; Дай, Боже; Дякувать Богу; Хай
великі росте і здорові буде; Шоб росла да весєллєм страсла.
У формі одного способу закріпилося дієслово і в лайливих
висловах емоційно-експресивного характеру, які містять недобрі
побажання: Най тебе Перум лясне; Шоб з тебе парши
повілазили; Вовк тебе бері; Шоб тебе дощ намочів; Біт тебе
болото; Шоб ти був не дождав, Шоб тоб’є добра не було; Хай
тоб’є грец; Стогноти б ти наєвся; Хай тоб’є пуття не буде;
Коб ти трєснув; Хай ти пропади; Шоб ти лунув; Шоб з тебе
столькі кров’є вітекло, як з мене сльоз; Шоб тебе вовк навітав;
Хай тоб’є всячіна; Хай тебе яд зпече; Шоб тебе пранци з’єли.
Невеликою є група субстантивних сталих словосполучень.
Всі вони одної структурної моделі – іменник у називному
відмінку + прикметник.
Б’єдна головка (про хникання дитини, якійсь у чомусь
відмовили).
Курка слепа (людина, яка нічого не бачить).
Курячі дощ (маленький дощик).
Штука невелика (вираз, яким заперечують можливість
здійснення чийогось бажання).
Привертає увагу невелика група фразеологічних одиниць
обставинної семантики:
Не за горамі (скоро).
Не з рукі (невигідно).
Сьвєт неміли (тяжко, сумно).
Хоч головою об стену (скрутно, дуже погано).
Од пупа (донесхочу).
Коту под хвост (мало).
До сход сонца (дуже рано).
У свінячі голос (дуже пізно).
Поряд з фразеологізмами у формі словосполучень, у
меленівській говірці знаходимо сталі вирази, організовані за
типом простих односкладних і двоскладних та простих речень:
Хтось пов’єсився (дуже великий вітер, погана погода).
В ухо не понесеш (у темряві не пронесеш ложку мимо рота).
Мало серце не віскочіло (перелякався).
З голові не йде (щось хвилює, немає спокою).
Хоч возом розвертайся (велике приміщення).
Змелеш без ковша (даремно).
Пропадеш не за грош (ризикована робота без певного зиску).
Мовчі да диш (спокійно себе веди).
Не йдись на лихо (не чекай горя, воно саме прийде).
До числа широко вживаних у меленівській говірці належать
порівняльні звороти, які є однією з найдавніших форм мислення
за допомогою конкретних образів, а не абстрактних понять,
способом глибшого розуміння дійсності шляхом образного
відтворення її явищ. Цю групу фразеологізмів репрезентують
такі вирази:
Віскочів, як голи з конопель (сказати щось не до місця).
Вчепівся, як у реп’ях (приставити до когось чи чогось).
Крічать, як у лєсі (голосно кричати).
Сопеш, як ковальські мешок (важко дихати, хекати).
Ллє, як з ведра (сильний дощ).
Носицца, як курка з яйцем (як дурень з ступою) (приділяє
комусь чи чомусь багато уваги).
Поможе, як мертвому кадило (не поможе).
Збіраєцца, як за море (дуже повільно).
Єсть, як мокре горіть (як голодни сере) (дуже повільно).
Розбірає, як баран на зорах (не розуміє).
Крічіть, як порося недорєзане (голосно кричати).
Седить, як міш под деркчем (дуже тихо).
Скрівіся, як середа на п’ятницю (дуже скривився).
Людей, як за грош маку (дуже багато).
Седить, як засватани (пишний).
Чістий, як заткало (брудний, замурзаний).
Ківає головою, як корова у Спасовку (сильно киває, махає).
Блищіть, як нова копейка (як собачіє яйця) (гарно виглядає).
Матаєцца, як грош по базару (дуже бистрий).
Крутить, як ціган кобілою (обдурює).
Правда, як вош кашляє (брехня).
Іде, як на огонь (швидко зникає).
Заробів, як Хома на мілі (нічого не заробив).
Прітулив, як горбатого до стени (аби як).
Обпрешся, як об грязь рукамі (як об воду рукою) (ненадійно).
Пріглядаєцца, як жід до ґузя (дуже приглядається).
Заглядає, як сорока в костку (дуже допитливий).
Наєвся, як Іван раком (не наївся).
Упрєв, як мішачі хвост (дуже змокрів).
Іде, як з-за пня (дуже повільно).
Бере, як дурень друком (з усієї сили).
Такі, як з клочча батог (нікудишній).
Такі, як пень за гороб’ямі (неуважний).
Представлений матеріал переконливо засвідчує, що
меленівці зуміли зберегти та примножити свої мовні скарби,
серед яких можна виділити спільноукраїнські та специфічно
поліські фразеологізми.
|