До питання про походження імені язичеської богині Мокоша

Приводяться екстралінгвістичні та лінгвістичні докази, що Мокоша пов’язана з водою. Виявлено лексична спорідненість цього ім’я не тільки з індоєвропейськими, але й семітськими мовами. На основі аналізу структурних компонентів слів, які мають спільну сему “вода” та подібність у звучанні, у дослідж...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Московченко, О.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
Назва видання:	Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
Теми:	Студії з ономастики
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38328
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша / О.П. Московченко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2010. — Вип. XXIII, ч. 3. — С. 433-438. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-38328
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-383282013-02-13T03:39:58Z До питання про походження імені язичеської богині Мокоша Московченко, О.П. Студії з ономастики Приводяться екстралінгвістичні та лінгвістичні докази, що Мокоша пов’язана з водою. Виявлено лексична спорідненість цього ім’я не тільки з індоєвропейськими, але й семітськими мовами. На основі аналізу структурних компонентів слів, які мають спільну сему “вода” та подібність у звучанні, у досліджуваному слові виділено етимологічний корінь о-(а), префікс м- і суфікси -к - і -ош(а). Ключові слова: глубинна етимологія, Мокоша, загальна сема, подібні структурні компоненти, індоєвропейські, семітські мови. Приводятся экстралингвистические и лингвистические доказательства, что Мокоша связана с водой. Обнаружено лексическое родство этого имени не только с индоевропейскими, но и семитскими языками. На основе анализа структурных компонентов слов, которые имеют общую сему “вода” и сходство в звучании, в исследуемом слове выделено этимологический корень о-(а-), префикс м- и суффиксы -к - и -ош(а). Ключевые слова: глубинная этимология, Мокоша, общая сема, похожие структурные компоненты, индоевропейские, семитские языки. Extra-linguistic and linguistic arguments are adduced that Mokosha is connected with water. The lexical affinity of this name was established both with Indo-European and Semitic languages. On the basis of the analysis of structural components of the words which have the common seme “water” and show resemblance in sounding, the etymological root o-(a-), prefix m- and suffixes -k- and -osh(a) were singled out in the investigated word. Keywords: deep etymology, Mokosha, common seme, similar structural components, Indо- European, Semitic languages. 2010 Article До питання про походження імені язичеської богині Мокоша / О.П. Московченко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2010. — Вип. XXIII, ч. 3. — С. 433-438. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0041 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38328 81’373.231 uk Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Студії з ономастики Студії з ономастики
spellingShingle	Студії з ономастики Студії з ономастики Московченко, О.П. До питання про походження імені язичеської богині Мокоша Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
description	Приводяться екстралінгвістичні та лінгвістичні докази, що Мокоша пов’язана з водою. Виявлено лексична спорідненість цього ім’я не тільки з індоєвропейськими, але й семітськими мовами. На основі аналізу структурних компонентів слів, які мають спільну сему “вода” та подібність у звучанні, у досліджуваному слові виділено етимологічний корінь о-(а), префікс м- і суфікси -к - і -ош(а). Ключові слова: глубинна етимологія, Мокоша, загальна сема, подібні структурні компоненти, індоєвропейські, семітські мови.
format	Article
author	Московченко, О.П.
author_facet	Московченко, О.П.
author_sort	Московченко, О.П.
title	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша
title_short	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша
title_full	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша
title_fullStr	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша
title_full_unstemmed	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша
title_sort	до питання про походження імені язичеської богині мокоша
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Студії з ономастики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38328
citation_txt	До питання про походження імені язичеської богині Мокоша / О.П. Московченко // Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2010. — Вип. XXIII, ч. 3. — С. 433-438. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство
work_keys_str_mv	AT moskovčenkoop dopitannâpropohodžennâímeníâzičesʹkoíboginímokoša
first_indexed	2025-07-03T20:14:47Z
last_indexed	2025-07-03T20:14:47Z
_version_	1836658131735674880
fulltext	Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 433 Summary The article is devoted to the contrastive-comparative analysis of the semantic peculiarities of the quasistative verbs that denote the psychoemotional state of a person. There were revealed the common and the distinguishing features of the semantic peculiarities of the quasistative verbs in the English, German and Ukrainian languages. Keywords: the quasistative verbs, the verbs that denote the psychoemotional state, the semantic peculiarities. СТУДІЇ З ОНОМАСТИКИ УДК 81’373.231 Московченко О.П., перекладач, Інститут зрошуваного садівництва ДО ПИТАННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ІМЕНІ ЯЗИЧЕСЬКОЇ БОГИНІ МОКОША О.П. Знойко відмічав недостатність досліджень з вітчизняної міфології і вказував на неповноту наших знань про язичеських богів [4]. У зв’язку з цим етимологія імен богів київського пантеону потребує додаткових досліджень. Метою даної роботи є уточнення та доповнення етимології слова Мокоша. Завдяки розширенню бази порівняння в індоєвропейській сім’ї мов, а також за її межами з огляду на те, що індоєвропейська сім’я мов виявляє спорідненість не тільки з ностратичними, а й з усіма мовами світу [16, 18–19], було уточнено походження імен язичеських богів Хорс, Лада, Яр (Ярило), Лель, Леля, Стрибог та загальних назв міфологічних осіб мавка, навка (нявка) [16, 8–12]. В “Українській міфології” В. Войтовича та роботах Г. Лозко (виступає також під псевдонімом Волхвиня Зореслава) Мокоша (інші варіанти імені – Макош, Мокша, Макоша) характеризується як богиня, пов’язана з жіночою сферою в господарстві: рукоділлям, прядінням, тканням. У давніші часи вона була богинею землеробства й родючості, жіночої життєвої сили, достатку, покровителькою полів і домашніх тварин. Через те що від урожаю й родючості залежала доля давніх русів, то Мокоша вважалась також богинею долі. Її ім’я дослівно означає “матір долі” (пор. ст.-сл. къшь “жереб, доля, удача”). Мокоша була єдиним жіночим божеством у пантеоні князя Володимира. Ще однією функцією богині було піклування про вологу, дощ, річки, струмки. І тому деякі дослідники вважають, що ім’я богині походить від мокрий, мокнути. Походження Мокоші дуже давнє. Як і більшість жіночих божеств, вона відома ще за трипільської доби. Мокоша, імовірно, походить від ще давнішого культу води богині Дани – всеслов’янської богині води. Переказ про богиню Дану записав ще Геродот: вона незрівнянна красуня, непорочна діва, мати всього живого, богиня родючості. Її днем була п’ятниця, яка вважалася святом. Богиня судила за порушення звичаїв. До таких порушень належало прядіння та шиття в п’ятницю. Дані приносили жертви, кидаючи коштовності у води Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 434 річок, озер, криниць та джерел. Культ цієї богині розвинувся від Дани до Мокоші і від Мокоші до християнської Параскеви – П’ятниці, причому вони часто вшановувалися одночасно. Від імені Макоша (Мокоша) утворено назви поселень: Макошине на Чернігівщині, Мокошин у Чехії. Подібні назви існують у всіх слов’янських народів. На Новгородщині культ Мокоші зберігався аж до ХІХ ст. У литовській мові є слово максі “в’язати, плести” і макаш “плетений гаманець”, що, як відзначає Г. Лозко, може вказувати на одну з функцій богині, яку мали й литовці. Оскільки ця богиня має форму імені Макоша, то висловлюється також думка, що це ім’я походить від назви рослини мак, який в українців завжди був символом родючості, достатку, розуму. Ще в ХVI ст. мокошами називали знахарок, чаклунок; загалом же Мокоша позначає водну, жіночу природу Землі. В Україні й досі існує назва квітів, що ростуть на воді, – мокоша (синоніми – водяна лілія, лотос, латаття біле) [1, 5–7]. “Персонажи славянской мифологии”, “Мифологический словарь”, “Русская мифология” описують ті ж самі основні функції цієї богині [21; 20; 22]. На загальнослов’янський характер богині Мокоші вказує словенська казка про чарівницю Mokoška, західнослов’янські топоніми типу Mokošin vrch “Мокошин верх” (пор. положення кумира на вершині пагорба), назва чеського села Mokošin, польські топоніми Mokos, Mokoszyn, Mokosznica, Mokossko, старо- лужицькі – Mococize, Mockschiez, полабські – Muuks, Mukus, словенський гідронім Mokoš [20; 22, 113]. Безпосереднім продовженням образу Мокоші після прийняття православ’я стала Параскева-П’ятниця. П’ятницю в українських ритуалах ХІХ ст. представляла жінка з розпущеним волоссям, яку водили по селах. П’ятниці приносили жертву, кидаючи в колодязь пряжу, кудель. Назва цього обряду мокрида, як і ім’я богині, пов’язана з мокрий, мокнути, але разом з тим можливий і зв’язок з mokos “прядіння” [див. 20]. У “Русской мифологии” також указується на те, що це жіноче язичеське божество зв’язане з вологою й зі стихією води в цілому й що вчені вважають, що саме ім’я Мокошь, імовірно, бере початок від кореня mok-, mokrъ, а образ Мокоші співвідноситься з матір’ю-сирою землею. Непрямим доказом цього є шанування у росіян св. Параскеви-П’ятниці як “водяної земляної матінки”. Як порівняння можна навести матеріал чеської міфологічної традиції, де відоме ім’я чоловічого роду Mokoš, яке має божество вологи, дощу й сирості, до якого зверталися з молитвами й жертвоприношеннями під час великої засухи. На співвіднесення Мокоші з водою вказує й відмічена заборона прати в п’ятницю. У новгородських говорах словом мукуш називають русалку, міфологічну істоту, безпосередньо пов’язану з вологою. На думку дослідників, трансформацією мокуші, або мокоші, – духу, який пряде по ночах, є надприродна істота новгородських і вологодських повір’їв мокруха, яка лишає мокрим те місце, де посидить. Мокруха, як і мокоша, любить прясти, тобто також пов’язана з прядінням. Сліди шанування Мокоші лишилися в північноросійських областях. Зовнішність та функції Мокоші відновлюються не стільки на основі історичних джерел, скільки за мовними та етнографічними даними, з урахуванням можливих змін первісного образу божества, які були зумовлені витісненням язичеських вірувань християнством. З одного боку, Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 435 образ Мокoші, як і всіх язичеських божеств, був погіршений. Златоуст, що викриває язичників, згадує Мокошу в одному ряду з упирями. Невипадково в північноросійських говорах (новгородських, оловецьких, вологодських) слова мокошá, мóкуш означають “нечистий дух”, “нечиста сила”, а в ярославських говорах слово мокошá означає “привид”. З другого боку, відбулося злиття образів язичеської Мокоші та християнської святої Параскеви-П’ятниці [22, 113–115]. Валентин та Юлія Гнатюк відзначають, що “Макошь (Макош, Мокоша, Мокош, Мокуша)” – це єдина богиня, згадувана літописцем Нестором у складі пантеону богів, спорудженого князем Володимиром у Києві в 980 р. Вони указують, що Є.В. Аничков писав про “здогадний характер богині”, а Н.М. Гальковський вважав, що Макоша – щось подібне до русалки. І.І. Срезневський, відмічають вони, звертає увагу на те, що слово къшь означає “жереб”. Б.А. Рибаков пише, що слово Макошь складається з двох частин – ма “мати” та кошь “щасливий жереб, удача, доля” – і трактує це ім’я як “мати щасливого жеребу”, “богиня удачі, долі”. В. та Ю. Гнатюк наводять додаткові відомості щодо образу Макоші. Виявилось, що Макоша уособлювала, перш за все, Місяць. У “Сказанні про Святослава” дається опис богині. Подаємо уривок з нього у вільному перекладі: “Мать-Макошь в небе встаёт, чтобы сиять нам в ночи. Садится она в серебряную ладью и плывёт над туманами, гонимыми стрибожьими ветрами. Однако время от времени ладья Макоши тускнеет и тогда Перун с Белобогом отправляют её во Сварожью небесную кузницу. Там Семаргл-Огнебог разжигает горн, а Стрибог кузнечными мехами раздувает его, и в горниле этом раскаляют ладью добела. А потом кладут её боги на наковальню и бьют по ней молотами, так что искры сыплются во все стороны, и растекаются до самого края небесного, и играют в ночи зарницами. Куют боги лодию, с боку на бок переворачивают, а когда темнеть начинает, опять раскаляют и продолжают ковать, пока не заблестит вся, как новая. Тогда возвращают лодию, мать-Макошь в неё садится и вновь по синим небесным водам продолжает свой извечный путь над землёй” [15]. Згідно з М. Фасмером, мокошá “домовий в образі жінки з великою головою й довгими руками”, череповецьк. (ЖСт. 1898. – Вып. 3–4. – С. 393; Этногр. Обозр. 88, 283, Герасим.), сюди ж д.-рус. Мокошь – язичеське божество (Пов. врем. лет, Паис. сборн.; див. Срезн. ІІ, 164), чеська місцева назва Mokošin (Махек, RES 23, 55 і наст.), д.-рус. власне ім’я Мокошь (чол.) у Псковській писцовій книзі 1585 р. (неодноразово; див. Соболевский, “Slavia” 7, с. 176). // Імовірно, її треба розуміти як богиню родючості. Від мокрий. Сумніви Ягича (AfslPh 5, 7) в існуванні цього давньоруського божества застаріли з огляду на діалектні назви; див. Преобр. І, 547, а також Ягич, AfslPh 37, 503. Здогадне порівняння з д.-інд. makhás “багатий, благородний”, також “демон” (див. Махек, там же) або з герм.-батав. Hercules Magusanus (Шпехт 170), а також з грец. μάχλος “похітливий, буйний” (див. Лёвенталь, ZfslPh 7, 406). Погодін (ЖСт. 18, 1, 106) без підстав припускає фракійське походження, довільні також інші зближення цього вченого (ЖСт. 20, 426). [Будимир (Зборник Филоз. фак. у Београду, 4, 1957, с. 21 і наст.) повторює зближення Шпехта. – Т.] [23]. Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 436 Багаторічні дослідження О.П. Знойка показали, що дохристиянське язичництво на Русі було спадщиною великих древніх цивілізацій Східного Середземномор’я і ґрунтувалося на астральному культі, аналогічному культові стародавніх цивілізацій. Це було поклоніння небесному вогню й воді, при цьому богів символізували небесні світила. Київське язичництво першоджерелами всесвіту вважало космічні вогонь і воду. Усіх богів київського пантеону символізували сузір’я або небесні тіла. Учений вважає, що назви сузір’їв відносяться до V–III тис. до Р.Х. та ще давніших епох. У колі Сварожому, або на карті сузір’їв і небесних тіл, Мокоші відповідає сузір’я Водолія [4, 44, 53–54; 3, 33; 2]. Язичницькі обряди календарних свят відповідають рухові сузір’їв і небесних тіл, а також даним фольклору й літописів [3, 33]. Оскільки Мокоші відповідає сузір’я Водолія і в “Сказанні про Святослава” говориться, що Мокоша в човні продовжує свій одвічний шлях по синіх небесних водах над землею [див. 15], а також з огляду на те, що в чеській міфології існує подібне за звучанням божество на ім’я Mokoš (чоловічого роду), божество вологи, дощу й сирості [22, 114] і що дохристиянські язичники Київської Русі поклонялися небесному вогню й воді, а також тому, що квітка мокоша росте на воді, можна зробити висновок, що Мокоша – це жіноче божество, пов’язане з водою, і, отже, це слово походить від праслов. moky “волога, сирість” і споріднене, зокрема, з д.-рус. мокрыи, укр. мокрий, мокнути, рос. мокрый, мокнуть, макать “вмочати”, болг. макам, макна, ч. mákati “мочити”, лит. makonė “калюжа”, ірл. moin “болото, драговина, мочар”. Але слово Мокоша, на нашу думку, споріднене зі словами не тільки індоєвропейської, а й семіто-хамітської сім’ї мов, наприклад з івр. маім “вода” (-ім – закінчення іменника у множині), ар. маа “тс”. Крім суфікса -ош(а), воно має етимологічний суфікс -к-. Укр. багно, рос. багно, бр. багно, п., н.-л. bagno, в.-л. bahmo, полаб. bognö, а також с.-х. бага “мокрець”, англ. bog “болото, трясовина”, нім. Bah “струмок”, іт. bagnare “купати”, “мочити”, “мити”, зволожувати, лат. aqua “вода”, ісп. agua, іт. aсqua “тс”, Агава “вода” – область в Ассирії та річка, де Єздра зібрав іудеїв, щоб відправити їх на свою батьківщину [14], ар. бахр “море”, бухейра “озеро” споріднені і містять спільну сему “вода”. Укр. багно та його відповідники в інших мовах містять етимологічний префікс б-, який у словах сучасних мов міцно зрісся з коренем і не виділяється. Однобуквені етимологічні префікси можна виділити і в словах англійської мови із семою “вода”: boggy “болотистий”, foggy “туманний”, soggy “болотистий, сирий”, “дуже мокрий, просочений водою” (пор. укр. мокрий, рос. сок, ар. маа “вода”, івр. маім “вода”, шумер. та протошумер. а “вода” [17], Еа “ассиро-вавилонський бог води, моря й мудрості” [13], фр. еаи [о] “вода”). Ураховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що м- у словах мокрий та Мокоша і с- у слові сок є префіксами за походженням. О-/а- – етимологічний корінь слова Мокоша (Макоша). Етимологічний префікс м- нами було виділено раніше, зокрема, у словах мрак, мавка, млько, млечный (пор. лат. lac “молоко”, івр. халав “тс”), млад, младенец, младенець (пор. англ. child “младенець, дитина, хлопчик, дівчинка”, “родити”, lad “хлопчик, юнак”, івр. єлед “дитина, хлопчик, син”, ялда Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 437 “дівчинка, дочка”, “родила”, ялад “родив”, нолад “народився”, кр.-тат. евляд “дитина”, тур. evlat (di) “дитина, син, дочка”). Інші варіанти цього префікса – ма-, мо- (пор., наприклад, бр. малады, укр. молодий). Префікси ма-, мо- існують також в івриті, наприклад у словах моледет “батьківщина” (пор. івр. леда “роди”, рос. родина), матос “літак” (пор. латус “літати”), махшава “думка” (пор. лахшов “думати”). Детальніше про це див. у [8; 9; 12]. Залучення до дослідження етимології слів більшої кількості мов різних сімей, імен богів різних народів, виділення спільних сем, аналіз структурних компонентів зіставлюваних слів з подібною семантикою та схожим звучанням сприятимуть глибшому вивченню походження слів, їх первісної семантики, морфемної будови та значень морфем. Література 1. Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. – К. : Либідь, 2002. – С. 319–320. 2. Волхвиня Зореслава. Велесова Книга – Святе Письмо українців (Волхвиня Зореслава про Рідну Віру) : [текст] / Волхвиня Зореслава. – К. : Ред. часопису “Сварог”, 1999. – С. 43. 3. Знойко О. Коли сузір’я були богами : [текст] / О. Знойко // ІндоЄвропа. Такі справи. – 7504 (1996–1997). – Кн. 1–2. – С. 33. 4. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні : [текст] / О. П. Знойко. – К. : Молодь, 2004. – С. 64. 5. Лозко Г. Коло Свароже : відроджені традиції : [текст] / Г. Лозко. – К. : Укр. письменник, 2004. – С. 45–46. 6. Лозко Г. Українське народознавство : [текст] / Г. Лозко. – К. : Зодіак – ЕКО, 1995. – С. 124–126. 7. Лозко Г. Українське язичництво : [текст] / Г. Лозко. – К. : Укр. центр духовної культури, 1994. – С. 18–20. 8. Московченко О. П. До етимології слова ярий та споріднених з ним власних імен людей і богів : [текст] / О. П. Московченко // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : збірник праць та доповідей Всеукраїнської наукової конференції, Хмельницький, 12–13 травня, 2005 р. – Хмельницький : ХНУ, 2005. – С. 39–41. 9. Московченко О. П. До питання про походження слова Лада : [текст] / О. П. Московченко // Загальні питання філології : збірник наукових праць / [під заг. ред. Ю. О. Шепеля]. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. – Т. 2. – С. 39–41. 10. Московченко О. П. До питання про походження слова Хорс : [текст] / О. П. Московченко // Наукові записки. – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – Вип. 37. – С. 49–51. – Серія “Філологічні науки (мовознавство)”. 11. Московченко О. П. Коментарі до етимології слова Стрибог : [текст] / О. П. Московченко // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : збірник наукових праць / [ред. кол. : В. В. Левицький, Л. І. Бєлєхова та ін.]. – Хмельницький : ХНУ, 2007. – Вип. 3. – Ч. 2. – С. 69–71. 12. Московченко О. Семантико-морфемні питання походження слів нав, мавка, Лель, Леля : [текст] / О. Московченко // Семантика мови і тексту : матеріали ІХ Міжнародної конференції, Івано-Франківськ, 26–28 вересня 2006 р. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2006. – С. 137–139. 13. Ярославський Е. Як народжуються, живуть і умирають боги : [текст] ; пер. з рос. / Е. Ярославський. – К. : Держполітвидав УРСР, 1957. – С. 164. 14. Библейская энциклопедия / [труд и изд. архимандрита Никифора]. – Репринтное изд. – М. : Терра, 1990. – С. 21. 15. Велесова книга. ВЛЕS КНИГА : [текст] ; пер. и коммент. В. и Ю. Гнатюк. – М. : Амрита-Русь, 2006. – С. 250–251. Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 3. 438 16. Иллич-Свитыч В. М. Опыт сравнения ностратических языков (семито-хамитский, картвельский, индоевропейский, уральский, дравидийский, алтайский) : сравнительный словарь : в 3 т. / В. М. Иллич-Свитыч ; под. ред. и со вступ. ст. В. А. Дыбо. – М. : Наука, 1971–1984. – Т. 1 (b-k). – 1971. – 370 c. ; T. 2 (l-ź). – 1976. – 154 c. ; T. 3 (p-q). – 1984. – 135 c. 17. Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная Могила : опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ–ІІІ тыс. до н.э. / А. Г. Кифишин. – К. : Аратта, 2001. – Т. 1. – С. 38, 681. 18. Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира : [текст] / А. С. Мельничук // Вопросы языкознания. – 1991. – № 2. – С. 27–42. 19. Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира : [текст] / А. С. Мельничук // Вопросы языкознания. – 1991. – № 3. – С. 46–65. 20. Мифологический словарь / [гл. ред. Е. М. Мелетинский]. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – С. 367. 21. Персонажи славянской мифологии : рис. словарь / [сост. А. А. Кононенко, С. А. Кононенко ; худ. В. А. Кононенко]. – К. : Фирма “Корсар”, 1993. – С. 117. 22. Русская мифология : энциклопедия / [составл., общ. ред. и предисл. Е. Мадлевской ; худ. Е. Савченко]. – М. : Эксмо ; СПб. : Мидгард, 2005. – С. 112–116. 23. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка ; [пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева ; под ред. и с предисл. Б. А. Ларина] / М. Фасмер. – 2-е изд., стереотип. – М. : Прогресс, 1986. – Т. 2. – С. 640. Анотація Приводяться екстралінгвістичні та лінгвістичні докази, що Мокоша пов’язана з водою. Виявлено лексична спорідненість цього ім’я не тільки з індоєвропейськими, але й семітськими мовами. На основі аналізу структурних компонентів слів, які мають спільну сему “вода” та подібність у звучанні, у досліджуваному слові виділено етимологічний корінь о-(а), префікс м- і суфікси -к - і -ош(а). Ключові слова: глубинна етимологія, Мокоша, загальна сема, подібні структурні компоненти, індоєвропейські, семітські мови. Аннотация Приводятся экстралингвистические и лингвистические доказательства, что Мокоша связана с водой. Обнаружено лексическое родство этого имени не только с индоевропейскими, но и семитскими языками. На основе анализа структурных компонентов слов, которые имеют общую сему “вода” и сходство в звучании, в исследуемом слове выделено этимологический корень о-(а-), префикс м- и суффиксы -к - и -ош(а). Ключевые слова: глубинная этимология, Мокоша, общая сема, похожие структурные компоненты, индоевропейские, семитские языки. Summary Extra-linguistic and linguistic arguments are adduced that Mokosha is connected with water. The lexical affinity of this name was established both with Indo-European and Semitic languages. On the basis of the analysis of structural components of the words which have the common seme “water” and show resemblance in sounding, the etymological root o-(a-), prefix m- and suffixes -k- and -osh(a) were singled out in the investigated word. Keywords: deep etymology, Mokosha, common seme, similar structural components, Indо- European, Semitic languages.

До питання про походження імені язичеської богині Мокоша

Репозитарії

Схожі ресурси