Філософія Шопенгауера й постмодернізм
It is possible to conclude that this article contains facts concerning the substantive provisions of philosophy of Schopengauer, describes the essence of postmodernist philosophy, and outlines connection between them in the context of the whole picture of postmodernist philosophy and literature. Bes...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Назва видання: | Літературознавчі обрії. Праці молодих учених |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38355 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософія Шопенгауера й постмодернізм / Н. Захарчук // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. — 2010. — Вип. 17. — С. 61-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38355 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-383552012-11-03T12:15:26Z Філософія Шопенгауера й постмодернізм Захарчук, Н. Теорія літератури It is possible to conclude that this article contains facts concerning the substantive provisions of philosophy of Schopengauer, describes the essence of postmodernist philosophy, and outlines connection between them in the context of the whole picture of postmodernist philosophy and literature. Besides this information, there are a lot of facts which describe different ways of appearing of the ideas of Schopengauer in the context of postmodernist literature presented in the works of famous postmodern writers. 2010 Article Філософія Шопенгауера й постмодернізм / Н. Захарчук // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. — 2010. — Вип. 17. — С. 61-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38355 uk Літературознавчі обрії. Праці молодих учених Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія літератури Теорія літератури |
| spellingShingle |
Теорія літератури Теорія літератури Захарчук, Н. Філософія Шопенгауера й постмодернізм Літературознавчі обрії. Праці молодих учених |
| description |
It is possible to conclude that this article contains facts concerning the substantive provisions of philosophy of Schopengauer, describes the essence of postmodernist philosophy, and outlines connection between them in the context of the whole picture of postmodernist philosophy and literature. Besides this information, there are a lot of facts which describe different ways of appearing of the ideas of Schopengauer in the context of postmodernist literature presented in the works of famous postmodern writers. |
| format |
Article |
| author |
Захарчук, Н. |
| author_facet |
Захарчук, Н. |
| author_sort |
Захарчук, Н. |
| title |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм |
| title_short |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм |
| title_full |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм |
| title_fullStr |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм |
| title_full_unstemmed |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм |
| title_sort |
філософія шопенгауера й постмодернізм |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Теорія літератури |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38355 |
| citation_txt |
Філософія Шопенгауера й постмодернізм / Н. Захарчук // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. — 2010. — Вип. 17. — С. 61-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Літературознавчі обрії. Праці молодих учених |
| work_keys_str_mv |
AT zaharčukn fílosofíâšopengauerajpostmodernízm |
| first_indexed |
2025-07-03T20:16:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:16:14Z |
| _version_ |
1836658222253998080 |
| fulltext |
Теорія літератури
61
Ніна Захарчук (Білгород-Дністровський)
ФІЛОСОФІЯ ШОПЕНГАУЕРА Й ПОСТМОДЕРНІЗМ
Одним із завдань дослідження основ постмодерна (особливо його літературного аспекту) є
розгляд тенденції використання ідей Шопенгауера у струмі постмодернізму. Занадто вже
виразно почали звучати основні положення філософії Шопенгауера у творах літераторів
сучасності, тих, кого ми відносимо до епохи постмодернізму. Його філософія з ідеями
«песимізму» і відносності буття всі частіше виявляється у творіннях письменників
постмодерністів, що не може не привертати уваги як літературознавців так і філософів. До того
ж слід зауважити, що багато знавців сучасності (філологи, літературознавці, філософи), серед
яких Іхаб Хассан та Зігмунт Бауман, провели паралелі між шопенгауерським песимізмом та
філософією постмодерну, і при зростанні інтересу до постмодернізму не можна не зважати
уваги на цей факт частого використання ідеї шопенгауерського «песимізму» в основних
філософських засадах постмодернізму. І природно, що не втрачає актуальності сама тема
головних ідей його філософії й впливи її на реалії світу.
Звичайно в ряді теоретиків, що поклали початок постмодерністському типу
філософствування, першими називаються імена Шопенгауера, Ніцше, Хайдеггера.
Шопенгауера називають «філософом світової скорботи», але це не сумовита скорбота. Це
констатація того факту, що світ саме такий, який він є (на думку Шопенгауера), це визнання
переможного довління волі над усім. Сама ця воля, яка є єдиним, що існує, – носій зла. І
людина не спроможна вирватися з цієї ситуації, але що певно хотів довести своєю філософією
«песимізму» Артур Шопенгауер, не можна змінити Волю, але можна змінити ставлення до
цього стану цілковитої визначеності й страждання. Тож можна заключити, що
шопенгауерський «песимізм» набагато ближчий до стоїцизму, як такого, ніж до філософії
занепаду й розпачу.
«Теоретик всесвітнього песимізму», Шопенгауер виходив з того, що досвід, «світ явищ»,
даний людині як його «подання», його апріорні форми – простір, час, причинність. Суб’єкт і
об’єкт – це співвідносні моменти світу як «подання». Світ як «річ у собі» з’являється в
Шопенгауера як безосновна «воля», що виявляється й у сліпо діючій силі природи, і в
обміркованій діяльності людини, розум – лише інструмент цієї волі.
У живій природі й суспільстві воля проявляється в якості «волі до життя» – джерела
тваринних інстинктів і нескінченного егоїзму людини. Усякий «усвідомлює себе всією волею
до життя», тоді як всі інші індивіди існують у його поданні як щось від нього залежне, що
виражається в безперервній війні всіх проти всіх. Держава не знищує егоїзму, будучи лише
системою збалансованих часток воль. Шопенгауер говорить про стадну людину, як про
масовий продукт виробництва природи.
На противагу Лейбніцу Шопенгауер називав існуючий світ «найгіршим з можливих», а
своє навчання – «песимізмом». Світова історія не має змісту. Страждання – «покарання» за
«перворідний гріх», провину відособленого існування. Подолання егоїстичних імпульсів і
обумовленого ними страждання відбувається в сфері мистецтва й моралі. В основі мистецтва –
«незацікавлене споглядання» ідей, що звільняє суб’єкт від влади простору й часу й служіння
«волі до життя». Вище з мистецтв – музика, що має своєю метою вже не відтворення ідей, а
безпосереднє відбиття самої волі. Однак повне звільнення відбувається тільки в сфері моралі,
на шляхах аскетизму, умертвіння бажань і пристрастей (тут Шопенгауэр близький до буддизму
та його концепції нірвани).
Особливу увагу слід приділити основному питанню його філософії – поняттю світової волі.
«Воля – це причина усього існуючого. Це означає сутність прихованого існування феноменів.
Воля – це абсолютно вільне бажання, що не має ні причин, ні підстав» [4; 169–321]. Воля, яка
«бажає бажати» [4; 16], – саме ця ідея ефемерного існування, бажання буття й відринення
основних положень і традицій звичного світу поставила ім’я Шопенгауера серед тих, кого
вважають передвісниками філософії постмодернізму. На не меншу увагу заслуговує й так
Літературознавчі обрії. Випуск 17
62
званий песимізм Шопенгауера, завдяки якому його й назвали «філософом світової скорботи»,
але при детальному розгляді можна побачити,що справа не в скорботі, а у своєрідному
світосприйнятті філософа, у його трактуваннях праць Платона та Канта, що в значній мірі
вплинули на його творчість. Шопенгауер не робить висновку, що в житті абсолютно всі
безнадійно. В оточуючому нас світі, на думку філософа відбуваються постійні повторення
трагічних станів, і в цих повтореннях винна сама воля. Невилучний складник того варіанту
«трагічної діалектики», що його створив Шопенгауер, – поняття провини світової волі. Слід
зауважити, що ідеї цього песимізму також знайшли своє відображення в естетиці філософії
постмодернізму, особливо в літературі постмодерністського періоду.
Сучасна культура рефлексивно осмислює себе як «постмодерн», тобто пост–сучасність.
Філософія постмодернізму відмовляється від диференціації філософського знання на
онтологію, гносеологію тощо, фіксуючи неможливість конституювати в сучасній ситуації
метафізики як такий і рефлексивно осмислюючи сучасний стиль мислення як «пост
метафізичний». Останній реалізує себе поза традиційними функціонально-семантичними
опозиціями, що виступали в культурі класичного й некласичного типів у якості
фундаментальних гештальтуючих осей розумового простору: піддаючи критиці саму ідею
бінарних опозицій як таку, постмодернізм мислить себе поза дихотомічними протиставленнями
суб’єкта та об’єкта, чоловічого й жіночого, внутрішнього й зовнішнього, центра й периферії.
«Загалом якщо сучасний культурний стан може бути зафіксоване за допомогою поняття
«постмодерн», той стан усвідомлюючої його ментальности – за допомогою поняття
«Постмодернізм»» [3]. У цьому плані дослідники наполегливо підкреслюють рефлексивний
характер постмодернізму як феномена культури: по словам Баумана «постмодернізм як такий є
не що інше, як сучасність для самої себе»[1; 129]. Отже, як вважає інший дослідник Вельш
«постмодерн розуміється як стан радикальної плюральности, а постмодернізм – як його
концепція» [5; 240].
Відтак можна говорити про те, що філософія Шопенгауера стала вагомим внеском у
розвиток постмодернізму. Якщо розглядати постмодерн у концепції літератури, то тут
особливо чітко можна дослідити основні риси шопенгауерської філософії у творчості
письменників постмодерністів. Його ідея всесвітнього песимізму – проникає в літературу,
будує розвиток подій по своїм законам передбаченості провалу та неможливості виходу. В
творах таких відомих постмодерністів як Віктор Пєлєвін, Любко Дереш та інші ідеєю
песимізму проникнутий майже кожен рядок. Наприклад пошук істинної дійсності в
пєлєвінському творі «Чапаєв та Пустота», чи невідворотність смерті в «Намірі» Любка Дереша.
Не можна заперечити, що песимізм тут важко назвати саме цим словом, характеризуючим
сприйняття світу в чорних тонах. Швидше можна виснувати, що у творах постмодерністів
вимальовується своєрідне світосприйняття, де головний герой може бачити світ «чорним», але
питання який він насправді залишається відкритим.
Також слід відзначити таку ідею Шопенгауера, як світова воля. Саме ця ефемерність
існування, бажання буття – яскраво показані в літературі постмодернізму. Герої творів
Пєлєвіна, Дереша, Сорокіна відмовляються від основних положень звичного світу, вони
ставлять під сумнів своє (і не тільки) буття, залишаючи за собою нестерпну жагу – бути. Їхні
сумніви в реальності світу й себе в ньому схожі на психічний розлад, але це тільки на перший
погляд, при детальному розгляді можна побачити, що тут проявляється ідея шопенгауерської
волі, яка «причина усього існуючого», і крім якої нічого немає й не може бути. Водночас ці
сумніви у реальності буття породжують іншу ідею. Ідею соліпсизму, яка яскраво висвітлена у
творі Пєлєвіна «Generation P». Наприклад «Татарський відчував,що його думки…кожна з них –
це пласт дійсності…» [2; 58] ідея того,що дійсно реальним є лише думка одного індивіду, і
цією думкою є цілий світ. Певний трагізм цієї ситуації можна приписати тому ж песимізму
Шопенгауера, в цьому випадку вираженому порочністю волі. Усвідомлення себе як ефемерної
думки «продавщиці Маньки» (також ефемерну сутність з твору Пєлєвіна) розшматує звичну
картину світосприйняття, призводить або до певної кризи особистості або до прийняття
існуючого порядку (що й було,можливо, головною ідеєю шопенгауерського песимізму). І все
це керується лише вільною волею цього самого індивіду. В літературі постмодернізму йде
змішення самосвідомості особистості та самоусвідомлення його як безособової волі,
Теорія літератури
63
переборюється ілюзорна границя між «я» і «не–я» і тим самим відбувається звертання волі,
переворот у самому бутті. Цього не могло б бути без самої концепції волі як такової, що була
надана Шопенгауером. Письменники постмодернізму зуміли зробити цю ідею розгубленості
між собою як суб’єктом дійсності, та собою як самою дійсністю(тобто утворюючим її
фактором), живою у своїх творах. Безособова шопенгауерська воля дивиться на нас очима
Татарського (персонажу твору Пєлєвіна «Generation P»), вимальовується в роздумах Пєтьки
(знову ж таки персонажу твору Пєлєвіна «Чапаєв та Пустота») та проглядає крізь закапані
очними краплями очі Терезки (персонажу твору Дереша «Архе»). Вона стає рушійною силою,
змушує персонажів «бажати бажати» та яскраво показує різницю між «я» і «не-я». Розуміння
буття як воно є – було, є й буде однією з головних завдань митців та письменників, та ідеї
Шопенгаура, виведені в літературних творах постмодернізму дають ще одну точку зору, таку,
яка значно відрізняється від усього, що було до того, адже сумнів я-у-світі чи світ-у-мені
з’явився саме в добу постмодернізму, і саме він підтверджує те, що ідея шопенгауерської волі й
песимізм буття вплинули не тільки на розвиток постмодернізму як такого, але й особливо
зачепила такий аспект як літературна творчість. Виражена там концепція паралельного буття
відтворює ідею множини світів не в контексті багатьох світів фантастів, а в контексті людської
свідомості, яка розглядається як чинник, що не лише підвладний впливу дійсності, а й творить
її саму. Знаходження по ту сторону речей і самого себе – характерна риса літератури
постмодернізму. Не можна не побачити тут збігу з шопенгауерівським означенням волі, яка є
по всі сторони всього і сама є цими сторонами й усім, що існує. Ідея сотворення світу як
миттєвої ефемерної картини (що просліджується в «Generation P» Пєлєвіна), усвідомлення
бруду буття й невідворотності чинного устрою світу – ось ті аспекти, що найвиразніше
засвідчують вплив шопенгауерівської філософії на розвиток ідей постмодернізму.
Література:
1. Бауман З. Жизнь во фрагментах: Эссе о постмодернистской морали / Зигмунт Бауман. –
Лондон : Блэкуэлл, 1995. – 129 с.
2. Пелевин В. Generation «П» / Виктор Пелевин. – М. : Вагриус, 2004. – 368 с.
3. Постмодернизм : Энциклопедия. – Режим доступу :
http://slovari.yandex.ru/dict/postmodernism/article/pm1/pm1–0370.htm
4. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление / Артур Шопенгауэр. – СПб. : Изд-во
А. Ф. Маркса, 1898. – 431 с.
5. Welsch W. Einleitung // Wege aus Moderne : Schlusseltexte der Postmoderne-Diskussion / Hrsg.
von Wollfgang Welsch. Mit Beitr. von Jeane Baudrillard. – Berlin : Akad. Verlag, 1994. – 240 S.
The Philosophy of Schopengauer and Postmodernism
It is possible to conclude that this article contains facts concerning the substantive
provisions of philosophy of Schopengauer, describes the essence of postmodernist
philosophy, and outlines connection between them in the context of the whole picture of
postmodernist philosophy and literature. Besides this information, there are a lot of facts
which describe different ways of appearing of the ideas of Schopengauer in the context of
postmodernist literature presented in the works of famous postmodern writers.
|