Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською

Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською

Рецензія на книгу: Пам’ятки давньогрузинської літератури / Упорядкування, переклад, передмова та примітки Олександра Мушкудіані. – К.: Київський міжнародний університет, 2006. – 338 с....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2007
1. Verfasser: Пелешенко, Ю.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2007
Schriftenreihe:Слово і Час
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38524
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською / Ю. Пелешенко // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 90-91. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-38524
record_format dspace
spelling irk-123456789-385242013-05-17T23:23:17Z Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською Пелешенко, Ю. Рецензії Рецензія на книгу: Пам’ятки давньогрузинської літератури / Упорядкування, переклад, передмова та примітки Олександра Мушкудіані. – К.: Київський міжнародний університет, 2006. – 338 с. 2007 Article Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською / Ю. Пелешенко // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 90-91. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38524 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Пелешенко, Ю.
Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
Слово і Час
description Рецензія на книгу: Пам’ятки давньогрузинської літератури / Упорядкування, переклад, передмова та примітки Олександра Мушкудіані. – К.: Київський міжнародний університет, 2006. – 338 с.
format Article
author Пелешенко, Ю.
author_facet Пелешенко, Ю.
author_sort Пелешенко, Ю.
title Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
title_short Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
title_full Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
title_fullStr Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
title_full_unstemmed Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
title_sort пам’ятки давньогрузинської агіографії українською
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate 2007
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38524
citation_txt Пам’ятки давньогрузинської агіографії українською / Ю. Пелешенко // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 90-91. — укp.
series Слово і Час
work_keys_str_mv AT pelešenkoû pamâtkidavnʹogruzinsʹkoíagíografííukraínsʹkoû
first_indexed 2025-07-03T20:29:07Z
last_indexed 2025-07-03T20:29:07Z
_version_ 1836659033016107008
fulltext 90 Слово і Час. 2007 • №10 ПАМ’ЯТКИ ДАВНЬОГРУЗИНСЬКОЇ АГІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОЮ Пам’ятки давньогрузинської літератури / Упорядкування, переклад, передмова та примітки Олександра Мушкудіані. – К.: Київський міжнародний університет, 2006. – 338 с. Грузинська література, яка почала інтенсивно розвиватися після запровадження християнства у Грузії на початку ІV ст., – одна з найдавніших літератур християнського світу. Уже впродовж перших століть її існування грузинською мовою було перекладено майже весь корпус ранньохристиянських письменників – отців Церкви, значну кількість грецьких агіографічних творів та багато різноманітних апокрифів. Прикметно, що деякі пам’ятки візантійської літератури, оригінали яких загублено, збереглися саме у грузинських перекладах. Майже одночасно з перекладною починає активно розвиватися й оригінальна література, поява якої була викликана духовними потребами тодішнього грузинського суспільства. Культурний код давнього грузинського письменства загалом зрозумілий для українського освіченого читача, адже грузинська література разом із візантійською, а згодом і православнослов’янськими, сформуB валася як складова частина східнохристиянB ського культурного простору, основою якого служило православ’я. Незважаючи на те, що грузинська духовна культура епохи Середньовіччя, як і українська, була традиційно орієнтована на еллінську та візантійську, уже в Х ст. національноBрелігійна думка Грузії витворила теорію, яка не лише проголосила грузинську і грецьку мови сестрами, такими, як були євангельські Марта й Марія (Лк. 10:38B42), а й поставила рідну мову вище еллінської, стверджуючи, що Ісус під час другого пришестя і Страшного суду саме цією мовою сповідатиме всіх людей. Цікаво, що набагато пізніше, у період першого українського відродження, Іван Вишенський називав “слов’янську” мову “найпліднішою з усіх мов і найулюбленішою в Бога”1, “чеснішою від еллінської та латинської”2. “Пам’ятки давньогрузинської літератури” в перекладі О.Н.Мушкудіані – перше за багатовікову історію українськоBгрузинських культурних зв’язків видання, в якому наш читач може познайомитися з десятьма найдоскоB налішими зразками ранньосередньовічної грузинської агіографії. Рецензована книжка відкривається доволі розлогою передмовою перекладача, в якій О.Мушкудіані подає загальний огляд розвитку грузинської середньовічної літератури, починаючи від витоків, що, за його словами, “сховані за туманною завісою” (5), і закінчуючи Х ст. У передмові вміщено стислі відомості про суспільноBполітичне становище та культурне життя Грузії V–Х ст., ширше розглянуто проблеми, порушені в житіях та мартирологах, переклади яких надруковані у збірці. Більшість писемних пам’яток ранньосеB редньовічного періоду грузинської літератури належить до різновиду агіографічного жанру – мартиролога. Найдавніша пам’ятка оригінальної грузинської літератури, переклад якої вміщено першим у репрезентованій книжці, – “Мучеництво святої цариці Шушанік” Якоба Цуртавелі. У творі, написаному 476 р., розповідається про долю дружини картлійського пітіахша (правителя) Варскена, що, перейшовши на бік перського шаха, зрікся християнства й вимагав цього від своєї родини. Шушанік різко відкинула вимоги чоловіка, за що той віддав її на жахливі тортури й мученицьку смерть. Написаний добірною літературною мовою, твір Якоба Цуртавелі довів, що грузинське письменство вже наприкінці V ст. увійшло в коло розвинених літератур світу. До давніх мартирологів належать також подані у виданні “Мучеництво Євстафія Мцхетелі” невідомого автора та “Мучеництво Або Тбілелі” Іоана Сабанідзе (VІІІ ст.). Герої цих творів також 1 Вишенський І. Твори. – К., 1959. – С. 56. 2 Там само. – С. 57. Слово і Час. 2006 • №10 91 гинуть мученицькою смертю за віру, при цьому Іоан Сабанідзе завершує мартиролог урочистоB риторичним гімном на честь Або – заступника християнства, який загинув від рук арабського еміра. Найдавнішою пам’яткою власне житійної літератури вважається “Житіє святої рівноапостольної Ніни” (“Навернення Грузії”), створене на межі VIII–ІХ ст. невідомим автором. Народжена в Кападокії, св. Ніна у дванадB цятирічному віці потрапляє з батьками до Єрусалима. Одного разу їй у сні явилася Богородиця і звеліла йти в Іверську країну (тобто у Грузію), щоб ширити там учення Ісуса Христа. Св. Ніна виконує наказ Божої Матері – і Грузія стає християнською країною. Прикметно, що анонімний автор житія виводить витоки грузинської церкви безпосередньо від єрусалимської. Принагідно зауважмо, що “найбільший ерудит”3 України першої половини ХVІІ ст. Захарія Копистенський у “Похвалі Єрусалиму”4 стверджував, що Київ – другий Єрусалим християнського Сходу, виводячи витоки української церкви з міста, де страждав і воскрес Христос. Згадані факти сакралізації відповідно грузинської та української православних церков, хоча й здійснені в різний час, мали спільну мету – утвердження історичної пам’яті, адже лише вона могла стати і стала фактором утвердження Грузії і, відповідно, України як національноBрелігійних організмів. До рецензованої збірки ввійшли також “Житіє Грігола Хандзтелі” Георгія Мерчуле (951 р.), яке вважається класичним зразком грузинської агіографічної прози, а також “Житіє Серапіона Зармзелі” Василія Зармзелі, “Житіє препоB добного Іоана Задазнелі”, “Житіє Шіо Мгвімелі”, “Житіє Давида Гареджелі” та “Житіє Абібоса Некреселі”. Усі твори, уміщені у збірці й перекладені О.Мушкудіані, засвідчують високий рівень давньогрузинської агіографічної літератури. Незважаючи на специфіку агіографічного жанру, у мартирологах і житіях висвітлено також чимало проблем культурного, соціального, політичного характеру, з якими Грузія зіткнулася в епоху раннього Середньовіччя, коли вела нелегку боротьбу з перськими та арабськими загарбниками за християнську віру й національну незалежність. Отже, завдяки перекладам О.Мушкудіані український читач отримав змогу познайомитися не лише з ранньосередньовічною грузинською літературою, а й з історією цієї країни V–Х ст. Юрій Пелешенко Скажу одразу: апріорно ніщо не спонукало Івана Франка тяжіти до модернізму. Та й навіщо було йому щось “модерне”, коли вже існували, поBперше, щойно осмислений романтизм, поBдруге ж (а історично насправді “поBперше”), добрий і життєво випробуваний реалізм. Ні, зі здорового глузду такого не надумаєш. Коли ж усеBтаки “надумали”, тобто відчули “тяжіння до модернізму”, то – хто раніше, хто пізніше – збагнули, що людські можливості криються в самій людині, в її натурі. З розлогим колом покликань на імена сучасників Великого Каменяра – від Лесі Українки, авторки знаменитого паризького листа “Голос однієї російської ув’язненої” і до М.Коцюбинського, від О.Луцького до С.Єфремова й Д.ЧижевB ського, а далі й до Фройда! У вступному розділі рецензованої монографії прописані “Творчі дискомфорти перехідної доби”. ОТЖЕ, ПРО “ТЯЖІННЯ ДО МОДЕРНІЗМУ” Наєнко М.К. Іван Франко: Тяжіння до модернізму. – К.: “Академвидав”, 2006. – 96 с. Перший розділ – “Проза: “реальний” натуралізм і неоромантизм як передмодернізм” – традиційно охоплює весь прозовий доробок І.Франка, проакцентовуючи ранню “малу прозу”, драматичну “любовBнелюбов”, осмислену у статті “Дещо про самого себе” (1897), аж до повісті (а чи роману?) “Перехресні стежки” та оповіданняBроману “Сойчине крило” (1905). У самих жанрових визначеннях літературознавців щодо творчого доробку І.Франка одразу відчувається певна симбіотична напруга, тяжіння до поєднання, приєднання, синтезу (скажімо, відкриття в “новелі” потуги романного жанру). Так само й у невтомній поведінці І.ФранкаB лірика спостерігалось постійне його бажання урізноманітнювати жанрове окрилля. Особливо наочно це виявилося в жанропоетиці “Зів’ялого листя” – “ліричної драми”, яка розкрила давню любов письменника до драматичного жанру, точніше роду. Про Франкові здобутки на 3 Грушевський М. Історія української літератури. – К., 1995. – Т. 6. – С. 304. 4 Текст див.: Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні. – К., 1924. – С. 95'103.

Ähnliche Einträge