Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії)
У статті висвітлюються основні напрямки та методи, особливості застосування адміністративного ресурсу центральною та місцевою владою під час виборів до ІІ Державної Думи Російської імперії на прикладі Подільської губернії....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38785 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) / А.Л. Глушковецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 132-145. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38785 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-387852012-11-23T12:10:45Z Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) Глушковецький, А.Л. Політична історія У статті висвітлюються основні напрямки та методи, особливості застосування адміністративного ресурсу центральною та місцевою владою під час виборів до ІІ Державної Думи Російської імперії на прикладі Подільської губернії. Іn the article basic directions and methods light up, features of application of administrative resource by central and local power during election to State Duma the IІ of the Russian empire on the example of the Podil’ska province. 2010 Article Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) / А.Л. Глушковецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 132-145. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0103 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38785 94(477.43)“19”:324 uk Збірник наукових праць "Політологічні студії" Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політична історія Політична історія |
| spellingShingle |
Політична історія Політична історія Глушковецький, А.Л. Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| description |
У статті висвітлюються основні напрямки та методи, особливості застосування адміністративного ресурсу центральною та місцевою владою під час виборів до ІІ Державної Думи Російської імперії на прикладі Подільської губернії. |
| format |
Article |
| author |
Глушковецький, А.Л. |
| author_facet |
Глушковецький, А.Л. |
| author_sort |
Глушковецький, А.Л. |
| title |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) |
| title_short |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) |
| title_full |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) |
| title_fullStr |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) |
| title_full_unstemmed |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) |
| title_sort |
адміністративний ресурс на виборах до іі державної думи російської імперії (на прикладі подільської губернії) |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Політична історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38785 |
| citation_txt |
Адміністративний ресурс на виборах до ІІ Державної Думи Російської імперії (на прикладі Подільської губернії) / А.Л. Глушковецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 132-145. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| work_keys_str_mv |
AT gluškovecʹkijal admínístrativnijresursnaviborahdoííderžavnoídumirosíjsʹkoíímperíínaprikladípodílʹsʹkoíguberníí |
| first_indexed |
2025-07-03T20:39:26Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:39:26Z |
| _version_ |
1836659682168537088 |
| fulltext |
132
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
УДК 94(477.43)“19”:324
А. Л. Глушковецький
АДміНістРАтИВНИЙ РЕсУРс НА ВИБОРАХ
ДО іі ДЕРЖАВНОЇ ДУмИ РОсіЙсЬКОЇ імПЕРіЇ
(НА ПРИКЛАДі ПОДіЛЬсЬКОЇ ГУБЕРНіЇ)
У статті висвітлюються основні напрямки та методи, особливос-
ті застосування адміністративного ресурсу центральною та місцевою
владою під час виборів до ІІ Державної Думи Російської імперії на
прикладі Подільської губернії.
Ключові слова: адміністративний ресурс, вибори, Державна Дума,
влада, губернська адміністрація.
Самодержавна влада, визнавши необхідним створення ново-
го владного інституту — Державної Думи шляхом виборів, опи-
нилася у складній ситуації. Адже їх проведення в умовах надзви-
чайно складної суспільно-політичної ситуації в країні було не-
легким завданням. Крім того, в Російській імперії був відсутній
будь-який досвід організації виборів такого масштабу. За таких
обставин весь тягар виборчого процесу лягав на губернські адмі-
ністрації. Від їхнього вміння і досвіду залежало те, як пройдуть
вибори. Царський уряд покладав на них великі надії, сподіваю-
чись стабілізувати ситуацію в країні; урядом неофіційно ставило-
ся завдання місцевим адміністраціям зробити все для того, щоб у
Думу не пройшли революційні депутати. З іншого боку, населен-
ня сподівалося, що Державна Дума зможе зініціювати прийняття
законів, які покращать життя в країні. До всього цього додавали-
ся метаморфози виборчих законів, що періодично змінювалися
на догоду тим чи іншим політичним силам, а також унаслідок
посилення революційного руху. Ці зміни потребували оператив-
ного реагування місцевої влади. Такі нелегкі завдання було по-
ставлено і перед Подільською губернською адміністрацією.
Під час виборів до І Державної Думи взимку-навесні 1906 р.
адміністративний ресурс влади, внаслідок гострої революційної
ситуації в імперії та новизни виборчого процесу, був задіяний
мінімально. Однак, опозиційний склад Державної Думи першо-
го скликання та послаблення революційного руху кардинально
змінили позицію царського уряду. Вибори до ІІ Державної Думи
в Подільській губернії, як і загалом у Російській імперії, про-
ходили під тиском органів державної влади. Враховуючи досвід
виборів до І Думи, столипінське міністерство внутрішніх справ
мало на меті будь-що не допустити обрання в ІІ Думу представ-
ників «крайніх» партій чи радикально налаштованих безпартій-
них депутатів. Тому в своїй доповіді Миколі ІІ П. А. Столипін
ще в липні 1906 р., з одного боку, наполягав на якнайшвидшому
здійсненні суспільних та економічних реформ [30, с. 338], а з
© Глушковецький А. Л., 2010
133
Політична історія
іншого, визнав необхідним здійснювати «урядовий тиск на про-
ведення виборів» [30, с. 338; 29, с. 162].
Хоча загалом вибори до ІІ Думи регламентувалися тими са-
мими законами, що і перші вибори, царський уряд намагався ви-
користати будь-які можливості для обмеження участі у них ре-
волюційно налаштованих верств населення. З цією метою було
розроблено та надіслано в губернські адміністрації додаткові пояс-
нення щодо законодавства про вибори. Зокрема, вони стосувалися
прав на участь у виборах окремих категорій населення. Так, губер-
натор Подільської губернії отримав циркуляр, у якому Правлячий
Сенат указом від 7 жовтня 1906 р. роз’яс ню вав, що робітники,
які мали право на участь у виборах за Законом 11 грудня, вже не
могли брати участі у них за міськими виборчими округами чи на
з’їздах міських виборців. Робітникам заборонялося також брати
участь у з’їздах повітових землевласників чи уповноважених від
волостей, навіть якщо вони володіли встановленим майновим цен-
зом. Виборчі права селян, що не виправдали сподівань уряду на
попередніх виборах, теж обмежувалися. Так, селяни, які придбали
землю за допомогою Селянського банку, особисто чи у складі сіль-
ських общин, окремих поселень або товариств, не могли завдяки
володінню цією землею брати участь у з’їздах повітових землев-
ласників і не вносилися у виборчі списки [28, с. 2].
Для зменшення впливу на результат виборів була заборонена
участь у виборах представників інтелігенції та робітників, які були
приписані до сільських громад і під час перших виборів здійсню-
вали активне та пасивне виборче право у селянській курії. Так,
Подільський губернатор у циркулярі волосним правлінням від
27 жовтня та 9 листопада 1906 р. особливо підкреслював, що селя-
ни, які належать до сільської громади, але не мають господарства
або не користуються землею і постійно проживають на стороні,
за законом не визнаються селянами-до мо господарями, а тому не
можуть брати участь у волосних сходах чи обиратися в уповнова-
жені [4, арк. 42 зв, 43 зв]. Контроль за виконанням циркуляру по-
кладався на мирових посередників, що зобов’язувалися ретельно
перевіряти присуди волосних сходів про обрання уповноважених.
У разі виявлення осіб, які не мали права бути обраними, посеред-
ники повідомляли про це повітові комісії, котрі проводили відпо-
відну перевірку та відміняли вибори [15, арк. 45-45 зв].
Циркуляр МВС губернаторам та градоначальникам від 1 лис-
топада 1906 р. забороняв участь у виборах залізничних службовців
у міській курії, оскільки квартири їм надає управління залізниць,
кур’єрів, швейцарів, кучерів і т. д. [23, с. 1].
Були доповнення й уточнення щодо самої організації вибо-
рів. Так, опублікування списків виборців у місцевих «Губернських
відомостях» було замінено виставленням їх біля приміщення
134
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
установ, які складали списки. Скорочувався термін подачі скарг.
Також була видана особлива інструкція про порядок складання
списків осіб, які мали право на участь у виборах до Державної
Думи. Згідно з нею, особи, що перебували на обліку в міських
земських управах і казенних палатах як платники державних по-
датків, земських і міських зборів за нерухоме майно, вносилися до
виборчих списків автоматично. Такі ж права мали особи, що отри-
мували пенсію за державну службу, службу в земських, міських
установах чи на залізниці. Перевірка прав таких осіб належала до
компетенції установи, що складала виборчі списки [22, с. 2].
Складніше було скористатися виборчим правом особам, які
отримали його за квартирним цензом, за управління маєтками чи
оренду землі. Вони мали подати заяву про бажання взяти участь у
виборах і довести свої виборчі права. Однак ті особи, які були вне-
сені в додаткові списки на попередніх виборах, вважалися такими,
що заявили про своє бажання стати виборцями й автоматично
вносилися у виборчі списки [21, с. 2]. Всі інші повинні були під-
твердити свої виборчі права такими документами: особи, що брали
участь у виборах за квартирним цензом, — договором про найман-
ня квартири чи відповідним посвідченням місцевої поліції; орен-
дарі — договором на оренду землі; управителі маєтків — договором
чи дорученням на управління. Договори і доручення могли бути
подані як в оригіналі, так і в копіях, але обов’язково засвідчених
нотаріально. Документи також могли засвідчити: поліція, мирові
судді, міські управи, земські начальники [21, с. 2].
Подільська губернська адміністрація чітко дотримувалася
доктрини царського уряду, що передбачала тиск на хід виборів.
Це яскраво відображено у секретному розпорядженні губерна-
тора О. О. Ейлера начальникам поліції від 20 грудня 1906 р. У
зв’язку з виборами уповноважених від волостей він покладав на
них такі завдання:
1. Розпорядитися, щоб у день виборів усі урядники були
при волосних правліннях і контролювали, щоб сторонні особи не
допускалися на зібрання.
2. Всіма засобами намагатися вплинути на посадовців во-
лосного правління в сенсі вибору уповноважених із числа до-
брих господарів, що за своїми особистими якостями могли б бути
представниками Подільської губернії в майбутній Думі.
3. У тих волостях, де агітація вже встигла вплинути на се-
лян, за згодою з мировим посередником, особисто виїхати на
зібрання або доручити чиновникам поліції впливати на виборщи-
ків у бажаному сенсі, маючи, однак, на увазі, що бути присутнім
при балотуванні чинам поліції безумовно забороняється.
4. Напередодні виборів, спільно з мировим посередником,
з’ясувати стан справ у кожній волості й обговорити заходи, які
необхідно вжити.
135
Політична історія
5. Агітаторів і людей неблагонадійних, що погано вплива-
ють на селян, необхідно одразу відраховувати з числа виборщи-
ків, звинувачуючи їх за aрк. 21 “Положення про посилену охоро-
ну”, і повідомляти про це губернатора [20, арк. 120].
Отже, Подільська губернська адміністрація активно вико-
ристовувала адміністративний ресурс у організації виборчого
процесу до ІІ Думи. Вона намагалася усіма засобами не допуска-
ти обрання до Думи прогресивних депутатів.
Були видані рекомендації і стосовно виборів на попередніх
з’їздах повітових землевласників і міських виборців. Виконання
усіх правил і законів щодо виборів покладалося безпосередньо
на керівництво повітових управ і голів виборчих з’їздів. Але
контроль за їх виконанням виборцями здійснювали чини полі-
ції, обов’язком яких було також складання протоколів про по-
рушення правил і точна реєстрація будь-якого ухилення від їх
виконання. Ці зауваження щодо організації виборів передавалися
у місцеву комісію з виборів [20, арк. 120]. Такі розпорядження
губернатора надавали поліції фактично необмежену владу на ви-
борчих з’їздах. Адже, при бажанні, можна було відшукати пору-
шення у будь-яких діях.
Однак на цьому повноваження чинів поліції не закінчували-
ся. Їх обов’язком була також видача бланків виборчих записок.
Губернатор зобов’язував поліцейських приділяти цьому завданню
особливу увагу. Це було зумовлено тим, що сама система видачі
бланків була дуже зручною для позбавлення права голосу «непо-
трібних» виборців. Спочатку два бланки виборчих записок вру-
чалися кожному виборцю через поліцію або, не менш як за два
тижні до виборів, в управі, з обов’язковим пред’явленням посвід-
чення особи. Цей спосіб використовувався виборцями, котрі не
отримали виборчі записки вдома або проживали за межами міста.
Ще два бланки виборець міг отримати у разі втрати двох перших
у листах, позначених управою, з подачею іменного оголошення.
Нарешті, ще два бланки виборчих записок, маючи посвідчення
особи, кожен виборець міг отримати при вході в приміщення, де
проходили вибори, заявивши про втрату виданих раніше [20, арк.
120]. Таким чином, кожен виборець, за бажання, міг роздобути
6 бланків виборчих записок і заповнити їх іменами своїх кандида-
тів. Це чудово розуміла губернська адміністрація. Але такий стан
справ був якраз на руку владі. За розпорядженням губернатора,
кожен чиновник поліції, що контролював проведення виборів, а
також голови з’їздів повинні були мати список усіх виборщиків,
котрим були вручені виборчі записки вдома. Видача ж посвідчень
особи, що були необхідні для отримання бланків записок, роз-
починалася поліцією не раніше шести днів до дня виборів. При
видачі посвідчення чини поліції зобов’язувалися перевірити, чи
136
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
отримував зазначений виборщик бланки вдома. У такому разі про
це робилася відмітка у посвідченні [20, арк. 120-120 зв].
На перший погляд, таке розпорядження мало на меті чіт-
кий контроль за проведенням виборів і запобіганням зловживань
при голосуванні. Однак такий розвиток подій був би можли-
вий за умови толерантного ставлення влади до всіх політичних
сил. В умовах тиску на хід виборів та розпоряджень губернатора
про проведення «потрібних» кандидатів така плутанина у видачі
виборчих записок сприяла усуненню від виборчої урни небла-
гонадійних виборців. Так, поліцейський міг «знайти» у списку
прізвище виборця, якому нібито вже були вручені бланки, або
затримати видачу посвідчення. За умов, коли у виборщика на
доведення своїх виборчих прав залишалося кілька днів, вибори
могли відбутися без нього.
Але і цими застереженнями не закінчувалися спроби губерн-
ської влади вплинути на результат виборів. Кожен бланк ви-
борчих записок мав бути завірений печаткою місцевої управи
(контроль за цим покладався на ту ж таки поліцію). Крім того,
на кожному бланку мав ставити свій штемпель чи робити по-
мітку «вручив такий-то чин поліції». Обов’язком цього «чину»
було також складання протоколу у випадку подачі бланків без
печатки управи чи інших незаконних дій виборців, що тягнуло
за собою відміну виборів на даному з’їзді [20, арк. 121]. Тобто
поліцейський фактично одноособово мав змогу не лише зробити
недійсним голос окремого виборщика, а й загалом відмінити ви-
бори з’їзду у разі обрання небажаних кандидатів.
Губернатором для обрання виборщиків до Державної Думи
були призначені різні дати, залежно від категорії населення.
Вибори уповноважених від волосних сходів, заводських і фаб-
ричних робітників, у залізничних майстернях, на підприємствах
гірничої промисловості, а також обрання уповноважених на по-
передніх з’їздах були призначені на 12 січня 1907 р. 22 січня
відбувалися вибори виборщиків від волостей і міських виборців.
З’їзди повітових землевласників проходили 23 січня, а з’їзди упо-
вноважених від робітників — 24 січня [25, с. 1]. Міським вибор-
цям присилалися повідомлення про дату, час та місце виборів від
імені міського голови [10, арк. 1].
Подільська губернська адміністрація активно перешкоджа-
ла у проведені передвиборної кампанії опозиційним кандидатам.
Систематичних переслідувань зазнавав колишній гайсинський
предводитель дворянства В. С. Завойко. Зазначивши розпливчасті
формулювання про те, що він постійно не проживає у м. Гайсині і
не має квартирного цензу, ще на етапі складання виборчих спис-
ків колишні колеги Завойка, члени Гайсинської повітової комісії,
постановили виключити його зі списку виборців по м. Гайсину [7,
137
Політична історія
арк. 133 зв]. Проте опозиціонерові вдалося довести абсурдність
постанови комісії та взяти участь у передвиборній боротьбі.
Однак переслідування опального чиновника з боку місцевої
влади на цьому не лише не припинилися, а ще більш посилилися.
Особливо яскраво це виявилося у середині січня 1907 р. під час під-
готовки В. С. Завойком та його соратником М. О. Шанявським по-
переднього передвиборного зібрання міських виборів у м. Гайсині.
Коли організатори звернулися за дозволом на проведення зібрання,
гайсинський повітовий справник заявив, що обране ними примі-
щення може вмістити лише 300-400 осіб, а виборців у Гайсині —
1500 [20, арк. 136]. Тому на зібрання можуть бути допущені лише
зазначені 300-400 осіб. Крім того, справник застерігав, що у ви-
падку порушення правопорядку особами, що не були допущені на
зібрання, його взагалі буде закрито [20, арк. 136 зв]. Отже, місцевою
владою вишукувалися приводи для того, щоб не допустити обгово-
рення політичної ситуації в країні й визначення виборцями своїх
політичних вподобань на виборах до ІІ Думи. Так адміністративні
дії губернської влади в зв’язку з виборами до ІІ Думи різко контрас-
тують з організацією перших виборів. Тоді попередні передвиборні
зібрання виборців не мали таких перепон.
У Гайсинському повіті були й інші факти порушень закон-
ності виборів, спрямовані особисто проти В. С. Завойка. Він скар-
жився у різні інстанції (повітову з виборів комісію, Подільському
губернаторові, міністрові внутрішніх справ) на дії того ж таки
гайсинського повітового справника Пражмовського. Кандидат у
виборщики звинувачував справника у порушенні виборчого за-
кону, створенні перешкод у проведенні виборчої кампанії, упе-
редженому ставленні та відкритій агітації проти його кандида-
тури [20, арк. 135]. Повітовий справник загалом відкидав звину-
вачення В. С. Завойка, однак у своєму рапорті губернатору так
пояснював свої дії: «Дякуючи Аладьїним, Жилкіним, Рамішвілі,
Оніпкам* і компанії була розпущена І Дума, то й тепер, якщо до
Думи потраплять Завойкіни і йому подібні, її теж розпустять»
[20, арк. 122 зв]. Як бачимо, саме політичні переконання канди-
дата у виборщики спонукали представника органів влади чинити
йому перепони на виборах.
Методичне цькування В. С. Завойка з боку місцевої вла-
ди ще більше посилилося після його обрання виборщиком від
м. Гайсина. Губернатор особисто звернувся до обер-прокурора
Правлячого Сенату з протестом проти його обрання. Аргументи,
висловлені керівником губернії, невідомі, але обер-прокурор по-
годився з ними і вже після виборів виключив колишнього пред-
* Справник мав на увазі депутатів І Державної Думи трудовиків О. Ф. Аладьїна,
І. В. Жилкіна, Ф. М. Оніпко та представника Соціал-демократичної фракції
І. І. Рамішвілі.
138
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
водителя дворянства зі списку виборців. Подільська губернська
комісія, в свою чергу, 3 лютого 1907 р. прийняла рішення про
виключення Завойка з числа виборщиків. Переможцем на вибо-
рах у м. Гайсині було визнано його найближчого переслідувача
Л. З. Ратнера, який набрав менше половини голосів міщан [11,
арк. 572, 574, 575]. Отже, органи влади губернії використовували
адміністративний ресурс для усунення від участі у виборах неба-
жаних кандидатів. У цьому випадку було проігноровано виборчі
голоси більшості виборців м. Гайсина.
Серйозний тиск із боку місцевої влади під час виборів від-
бувався на опозиційну пресу. Про це яскраво свідчить діяль-
ність губернатора щодо обмеження впливу на вибори газети
«Подольский край», що виходила у Кам’янці-Подільському. У
зверненні до генерал-губернатора у грудні 1906 р. він підкреслю-
вав, що газета ліва і проводить передвиборну агітацію, та звертав
увагу на необхідність закриття на час виборів типографії, в якій
вона друкувалася [3, арк. 1].
Як і на перших виборах, організація виборчого процесу була
покладена на спеціальні комісії з виборів до Державної Думи.
В зв’язку з цим 28 жовтня 1906 р. було проведено збори пред-
ставників відділів Кам’янець-Подільського окружного суду. На
них було обрано голів повітових комісій [23, с. 1]. Наприкінці
листопада було сформовано повний склад комісій і вони розпо-
чали роботу.
Ще до початку засідань повітових комісій губернатор звер-
нув увагу їх голів, що першочерговим завданням є проведення
окремих попередніх з’їздів дрібних землевласників і міських ви-
борців, а також розподіл числа виборщиків, що мали бути об-
рані на них. Голови зобов’язувалися організувати роботу комісій
таким чином, щоб виключити можливість потрапляння до ви-
борчих списків осіб, які на минулих виборах були внесені по-
милково. Виконанню останнього завдання сприяла поліція, що
отримала наказ перевіряти виборчі права осіб, занесених до спис-
ків як квартиронаймачі, та своєчасно повідомляти про резуль-
тати виборчі комісії [12, арк. 7-7 зв; 15, арк. 46]. До цієї кате-
горії виборців висувалися жорсткі вимоги. Правлячим Сенатом
було встановлено чіткі ознаки окремої квартири: окрема кухня,
окремий вхід, відсутність сполучення з сусідніми квартирами,
наймання квартири безпосередньо у власника будинку та про-
живання у ній не менше року [18, арк. 15].
Зобов’язавши повітові комісії на першому ж засіданні при-
ймати рішення про створення окремих з’їздів виборців, губернська
адміністрація внесла певний сумбур у їх діяльність. Намагаючись
якнайшвидше виконати поставлене завдання, не всі повітові комі-
сії робили це якісно, оскільки ще не було відоме число виборців,
139
Політична історія
їхні цензи тощо. Наприклад, Ушицька комісія на першому ж засі-
данні утворила два з’їзди міських виборців у Новій Ушиці та м-ку
Жванчик і лише один попередній з’їзд дрібних землевласників для
виборців усього повіту [12, арк. 10]. Звичайно, таке рішення ви-
кликало значні незручності для виборців із околиць повіту. На
це у своєму зверненні від 10 грудня 1906 р. звернув увагу членів
комісії губернатор. У відповідь комісія вирішила утворити аж чо-
тири з’їзди [12, арк. 36; 24, с. 2], що при загальній кількості 212 ви-
борців було іншою крайністю. У свою чергу, кількість виборців у
256 осіб дала підстави Кам’янецькій повітовій комісії призначити
лише один попередній з’їзд у Кам’янці-Подільському, через незна-
чну кількість учасників [16, арк. 10]. Два попередні з’їзди дрібних
землевласників та священиків було утворено в Балтському повіті.
Перший відбувався у Балті, другий — у м-ку Голованівськ [25,
с. 2]. Очевидно, саме такі дії комісій відіграли не останню роль у
тому, що в роботі попередніх з’їздів дрібних землевласників взяли
участь лише 30,6% виборців, занесених у списки.
Царський уряд та Подільська губернська адміністрація всі-
ляко намагалися обмежити вплив на вибори представників єв-
рейського населення, що отримали цілковиту перемогу на пер-
ших виборах у містах та містечках губернії. З цією метою пові-
тові комісії долучалися до призначення з’їздів міських виборців
таким чином, щоб зменшити чисельну перевагу єврейських ви-
борців. Про це, зокрема, свідчить лист Подільського губернатора
від 23 листопада 1906 р. до голови Гайсинської повітової комі-
сії М. О. Падеріна. Вказуючи на необхідність посилення пози-
цій християнського населення на виборах у містах та містечках,
губернатор зауважував: «Товариш Міністра Внутрішніх Справ
С. Є. Крижановський просить мене вжити заходів, щоб у пові-
тах, у яких обирається кілька міських виборщиків, містечка, що
стоять на міському становищі, були за можливістю виділені в
окремий від міст міський виборчий з’їзд із розподілом між обома
з’їздами необхідного за розписом числа виборщиків» [7, арк. 75-
75 зв]. Тому губернатор указував на необхідність утворення в
Гайсинському повіті двох виборчих з’їздів міських виборців: од-
ного — для жителів м. Гайсина та іншого — для всіх інших місь-
ких виборців повіту [7, арк. 77].
За такою схемою були утворені з’їзди міських виборців і
в інших повітах губернії. Зокрема, у Балтському повіті на пер-
ших виборах було утворено три з’їзди міських виборців, а на
виборах до ІІ Думи — лише два. Перший проходив у Балті (для
місцевих виборців), другий — у м-ку Богопіль (для усіх інших
міщан Балтського повіту). Балтський з’їзд обирав трьох вибор-
щиків, а богопільський — лише одного [25, с. 2]. Аналогічною
була ситуація і в Кам’янецькому повіті, де з’їди міських вибор-
140
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
ців відбувалися у Кам’янці-Подільському та м-ку Лянцкорунь,
причому на першому з них обирали 4 виборщиків, а на другому
— 2 [14, арк. 6; 16, арк. 2,8]. В Ольгопільському повіті вибор-
чі з’їзди відбувалися у м. Ольгополі та м-ку Пісчанка. Перший
з’їзд обирав 2 виборщиків, а другий — 1 [9, арк. 83-83 зв, 91].
Загалом у 9 повітах із 12 (крім Летичівського та Ямпільського,
де від міщан обиралося по одному виборщику, та Вінницького,
де було утворено три з’їзди) було утворено по два з’їзди, ви-
борці у яких розподілялися за вказаною схемою [11, арк. 685].
Прохання жителів деяких містечок про створення окремих з’їздів
не бралися комісіями до уваги, оскільки тоді потрібно було від-
мовлятися від указаної центральною та місцевою владою схеми.
Так, Ольгопільська повітова комісія відмовила у такому прохан-
ні виборцям м-ка Бершадь, які скаржилися на нестачу коштів
для поїздки на з’їзд у повітове місто [9, арк. 2]. Такий розподіл
виборчих з’їздів приніс бажані для влади результати: якщо під
час перших виборів було обрано 32 виборщики єврейської на-
ціональності, то під час других — лише 23 [1, арк. 15 зв-16; 2,
арк. 257 зв; 26, с. 1-2]. Зокрема, у тому ж Ольгополі було обрано
2 православних виборщики, які займали дрібні посади в держав-
них установах повіту [11, арк. 585 зв].
Друге важливе завдання повітових комісій полягало у пе-
ревірці та уточненні виборчих списків. Розпорядження МВС
щодо формування нових списків виборців мали досить супер-
ечливий та часто запізнілий характер. Так, міністр внутрішніх
справ на початку жовтня 1906 р., своїм циркуляром, зобов’язав
Подільського губернатора вжити усіх заходів для якнайшвидшо-
го складання й опублікування відповідними установами вибор-
чих списків. Упорядкування списків повітових землевласників і
міських виборців, що мали право окремого представництва, по-
трібно було завершити до 20 листопада. Однак у циркулярі було
вкрай поверхнево вказано цензові вимоги до осіб, що мали право
на участь у виборах. Роз’яснення стосовно подання заяв про пра-
во участі у виборах, а також виборчих прав окремих категорій
власників міністерство мало повідомити пізніше [5, арк. 6; 27,
арк. 2]. Складалася парадоксальна ситуація: МВС зобов’язувало
місцеву владу складати виборчі списки без чіткого визначення
прав на участь у виборах значної частини населення краю та по-
яснення процедури подання заяв про право участі у виборах.
Повітові комісії в спішному порядку розпочали складання
та перевірку виборчих списків. Однак вони не встигали за розпо-
рядженнями центральної влади, що, прагнучи позбавити вибор-
чих прав неблагонадійні верстви населення, постійно змінювала
цензові вимоги до виборців. Так, 5 грудня затвердила додатковий
список міських виборців Гайсинська комісія [8, арк. 1-2], 11 груд-
141
Політична історія
ня 1906 р. Ушицька комісія повідомила губернатора, що здійсни-
ла уточнення виборчих списків повітових та міських виборців
та віддрукувала їх накладом у 1000 примірників [12, арк. 32].
Проте 17 грудня надійшла телеграма МВС із указом Правлячого
Сенату, яким було роз’яснено, що до списків міських виборців
можуть бути внесені лише ті квартиронаймачі, які не лише ви-
наймали, а й постійно проживали в найманій квартирі протягом
останнього року. Крім того, особи, що переходили на службу в
інше місто, втрачали виборче право, навіть якщо мали квартиру
за попереднім місцем проживання [12, арк. 53; 15, арк. 108]. Це
викликало необхідність повторної перевірки всіх виборчих спис-
ків міських виборців поліцією та затримало їх опублікування.
Проблеми виникали й під час складання списків дрібних
землевласників. Повільність державних установ у отриманні не-
обхідних відомостей про виборчі цензи іноді позбавляла вказану
категорію осіб участі у виборчих з’їздах. Так, Кам’янецька пові-
това управа 30 листопада 1906 р. подала на розгляд місцевої по-
вітової комісії додатковий список із 16 осіб, пояснюючи, що вони
не були внесені у загальний список через затримку в одержанні
необхідних даних про них. Повітова комісія, пославшись на те,
що списки виборців Кам’янецькому повіту опубліковані 22 лис-
топада і додаткові списки установами складатися не можуть, а
доповнюються лише шляхом скарг і заяв зацікавлених осіб, від-
мовила. При цьому комісія не дала жодної рекомендації щодо
повідомлення згаданим особам про можливість взяти участь у
виборах, подавши заяви чи скарги [19, арк. 1, 3-3 зв]. Крім того,
незабаром у зв’язку з причинами, наведеними нижче, списки
дрібних землевласників доповнювалися й установами.
У процесі складання виборчих списків члени повітових ко-
місій постали перед дилемою: до якої категорії виборців нале-
жать селяни, які крім надільної землі володіли ще й придбаною
за власні кошти. Звернення повітових комісій до губернської з
цього приводу протягом тривалого часу не знаходили чіткої від-
повіді: очевидно, чекали роз’яснень центральної влади.
У такій ситуації ініціативу у вирішенні цієї проблеми вияви-
ла Брацлавська повітова комісія: 2 грудня 1906 р. вона розіслала
всім головам повітових комісій повідомлення, у якому вказувала
про внесення до списків дрібних землевласників усіх селян, що
придбали у власність землю без допомоги Селянського банку.
Тому з метою одноманітності у діях повітових комісій пропонува-
ла всім іншим вчинити так само [6, арк. 136; 17, арк. 148]. Однак
9 грудня губернська комісія роз’яснила, що такі селяни не можуть
бути внесені до списків дрібних землевласників [7, арк. 155]. Але
вже 30 грудня у повітові комісії надійшло діаметрально проти-
лежне роз’яснення губернської комісії, яка зобов’язала повітові
142
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
комісії включати у списки дрібних землевласників селян, які во-
лоділи придбаною без допомоги Селянського банку землею, не-
залежно від їх участі у виборах уповноважених від волостей [7,
арк. 204; 12, арк. 54; 15, арк. 108].
Отже, протягом одного місяця з одного і того ж питання
губернська комісія прийняла абсолютно протилежні рішення. Це,
безумовно, утруднило складання списків дрібних землевласни-
ків та повідомлення про їхнє виборче право виборцям-селянам.
Особливо це важливо з огляду на той факт, що до попередніх
з’їздів дрібних землевласників, які були призначені на 12 січня
1907 р., залишалося не більше 10 днів, значна частина яких при-
падала на свята. Разом із тим, таке розпорядження губернської ко-
місії дозволило внести до виборчих списків дрібних землевласни-
ків значну кількість селянства. Наприклад, у Гайсинському повіті
після цього розпорядження було внесено 200 селян, що володіли
від 0,5 до понад 50 дес. [6, арк. 2, 4-8], тоді як загалом у списку
налічувалося 380 осіб. В Ушицькому — 30 селян із 212 учасни-
ків з’їзду [13, арк. 3-3 зв, 4]. Однак, значною мірою через згадані
вище недоліки у роботі комісій, чимала частина селянства не змо-
гла взяти участь у попередніх з’їздах дрібних землевласників. Так,
у тому ж Гайсинському повіті прибули на з’їзди лише 146 осіб.
Подібна тенденція, іноді у ще гострішій формі, спостерігалася і в
решті повітів [11, арк. 685]. Крім того, не всі повітові комісії ви-
конували розпорядження губернської. Зокрема, Кам’янецька ко-
місія, навіть після роз’яснення від 30 грудня, на засіданні 7 січня
заблокувала участь у попередніх з’їздах дрібних землевласників
467 селян, список яких уже був складений повітовою управою
[16, арк. 32-33]. Цікаво, що ніяких скарг із боку селян та реакції
на цю постанову з боку губернської комісії не було. Перший факт
можна пояснити необізнаністю селян, оскільки право на участь
у виборах у курії землевласників було їм надане нещодавно. Що
ж до бездіяльності губернської комісії, то тут вбачається не про-
стий недогляд, а сплановане відсторонення селян від участі на
єдиному попередньому з’їзді дрібних землевласників у Кам’янці-
Подільському. Оскільки число селян майже вдвічі переважало
число священиків та дворян (467 та 256 відповідно), то неважко
було спрогнозувати, що всі уповноважені можуть бути обрані з
середовища селянства. Завдяки ж діям комісій 126 осіб, які взяли
участь у з’їзді, обрали 38 уповноважених, серед них 37 священи-
ків і 1 дворянина [17, арк. 76-76 зв].
Отже, діяльність органів державної влади Подільської губер-
нії з організації виборів до ІІ Державної Думи була спрямована
на попередження обрання радикально налаштованих депутатів.
Подільська губернська адміністрація активно використовувала
адміністративний ресурс для тиску на опозиційних до влади кан-
143
Політична історія
дидатів. На міських виборах штучно обмежувалося число вибор-
щиків від єврейського населення краю. Виборчі комісії, з одно-
го боку, були змушені виконувати розпорядження губернської
адміністрації та центральної влади, а з іншого, — дотримуватися
законності виборчого процесу. Таке маневрування зумовлювало
як цілком об’єктивні, так і доволі суперечливі рішення.
Список використаних джерел:
Центральний державний історичний архів України у м. Києві
Ф. 442. Канцелярия Киевского Подольского и Волынского генерал-1.
губернатора. — Оп. 637. — Спр. 545. Материалы подготовки уездных
съездов в земские учреждения. — 61 арк.
Ф. 442. Канцелярия Киевского Подольского и Волынского генерал-2.
губернатора. — Оп. 658. — Спр. 95. — Ч. 1. Дело о выборах в І и
ІІ Государственные Думы. — 464 арк.
Ф. 442. Канцелярия Киевского Подольского и Волынского генерал-3.
губернатора. — Оп. 856. — Спр. 799. По прошению Подольского губер-
натора о закрытии типографии в г. Каменце-Подольском. — 2 арк.
Державний архів Вінницької області
4. ФД. 35. Вендычанское волосное правление. — Оп. 1. — Спр. 16.
Циркуляры Подольского губернатора о выборах в Государственную
Думу. Списки избирателей в городскую думу. — 48 арк.
5. ФД. 200. Винницкий уездный предводитель дворянства. — Оп. 1. —
Спр. 794. Переписка с Подольским губернским по городским делам
присутствием о выборах в Государственную Думу. — 9 арк.
6. ФД. 446. Гайсинская уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 1. Списки крестьян, которые при-
обрели землю на общих основаниях установленных гражданскими
законами и имеющих право на участие в съездах уездных землевла-
дельцев Гайсинского уезда. — 8 арк.
7. ФД. 446. Гайсинская уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 6. Циркуляры и распоряжения
Министерства внутренних дел. — 288 арк.
8. ФД. 446. Гайсинская уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 14. Дело с дополнительными спи-
сками лиц имеющих право на участие в съездах городских избирате-
лей. — 5 арк.
9. ФД. 520. Ольгопольская уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 2. — Спр. 2. Постановления, протоколы засе-
даний комиссии о проверке списков лиц имеющих право на участие
в съездах городских избирателей. — 116 арк.
10. ФД. 888. Могилевская уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 1. — Без назви. — 18 арк.
Державний архів Хмельницької області
11. Ф. 117. Подольское губернское по городским делам присутствие. —
Оп. 2. — Спр. 20. Сообщения владельцев предприятий, уездных ко-
миссий по делам о выборах в Государственную Думу, рапорты уезд-
144
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
ных исправников, сведенья о выборах уполномоченных от мелких
землевладельцев, городских избирателей, рабочих и их анкеты, о ходе
выборов; списки выборщиков по губернии, кандидатов в члены и чле-
нов Государственной Думы, перечень изменений в списках избира-
телей по Проскуровскому уезду, цифровые сведенья и отчет о ходе
выборов во 2 Государственную Думу по губернии и др. — 696 арк.
12. Ф. 274. Ушицкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 9. Переписка о прошении дворя-
нина Германа Ивановича Винтера о внесении его в списки уездных
избирателей по Ушицкому уезду. — 82 арк.
13. Ф. 274. Ушицкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 19. Переписка о внесении соглас-
но сообщения Ушицкой уездной управы по делам земского хозяй-
ства в список мелких землевладельцев Ушицкого уезда Леонтия
Иосифовича Буяльского и др. — 8 арк.
14. Ф. 276. Маковская волосная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 1. Переписка о включении в спи-
ски избирателей жителей местечка Макова Ивана Федоровича
Палагнюка и с. Гуменец Петра Григоровича Кучера. — 7 арк.
15. Ф. 300. Каменецкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 1. Копии указов Правительственного
Сената о порядке проведения выборов. — 113 арк.
16. Ф. 300. Каменецкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 2. Наряд журнальных постановле-
ний комиссии. — 46 арк.
17. Ф. 300. Каменецкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 3. Заявления и документы к ним
граждан о внесении их в списки избирателей. — 164 арк.
18. Ф. 300. Каменецкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 9. По сообщению Каменецкого
уездного исправника от 6 декабря 1906 г. по №7573 об исключении
из состава уездных избирателей лиц, не имеющих права участия в
выборах. — 41 арк.
19. Ф. 300. Каменецкая уездная по делам о выборах в Государственную
Думу комиссия. — Оп. 1. — Спр. 12. О внесении в список избира-
телей мелких землевладельцев уезда по представлению Каменецкой
уездной управы. — 3 арк.
Кам’янець-Подільський державний міський архів
20. Ф. 228. — Оп. 2. — Спр. 27. Сообщения Главного управления МВД
о привлечении к судебной ответственности 180 бывших членов
Государственной Думы по делу о составлении ими в г. Выборге воз-
звания «Народу от народных представителей», их список и воззвание;
указ царя Николая ІІ Правительствующему Сенату о проведении вы-
боров в Государственную Думу, телеграммы министров Столыпина,
Витте, переписка с ними, циркулярные предписания Подольского
губернатора начальникам полиции о ходе подготовки, проведения и
результатов выборов в Государственную Думу. — 140 арк.
145
Політична історія
Преса
21. Инструкция о порядке составления списков лиц имеющих право уча-
стия в выборах в Государственную Думу (официально) // Винницкая
газета. — 1906. — №22. — 22 октября. — С. 2.
22. Перед выборами в Государственную Думу // Винницкая газета. —
1906. — №22. — 22 октября. — С. 2.
23. По выборам в Государственную Думу // Подольские губернские ве-
домости. — 1906. — №89. — 11 ноября. — С. 1.
24. По выборам в Государственную Думу // Подольские губернские ве-
домости. — 1906. — №102. — 30 декабря. — С. 2.
25. По выборам в Государственную Думу // Подольские губернские ве-
домости. — 1906. — №98. — 13 декабря. — С. 2.
26. По выборах в Государственную Думу // Подольские губернские ве-
домости. — 1907. — №1. — 3 января. — С. 2.
27. Последние известия (обзор телеграмм) // Винницкая газета. — 1906.
— №19. — 12 октября. — С. 2.
28. Циркуляр о выборах // Винницкая газета. — 1906. — №23. — 26 ок-
тяб ря. — С. 2.
Монографії
29. Королева Н. Г. Первая российская революция и царизм: Совет мини-
стров России в 1905-1907 гг. — М.: Наука, 1982. — 184 с.
30. Черменский Е. Д. Буржуазия и царизм в первой русской революции.
— М.: Мысль, 1970. — 448 с.
Іn the article basic directions and methods light up, features of ap-
plication of administrative resource by central and local power during
election to State Duma the IІ of the Russian empire on the example of
the Podil’ska province.
Key words: administrative resource, election, State Duma, power,
province administration.
Отримано 26.02.2010
УДК 94(477.4):355.2
С. А. Сидорук
ЕтНОНАЦіОНАЛЬНі тА ПРАВОВі АсПЕКтИ ПОЛітИКИ
сАмОДЕРЖАВстВА В РЕГУЛЮВАННі РЕКРУтсЬКОЇ
ПОВИННОсті НАсЕЛЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
В статті зроблена спроба висвітлити особливості організації та пра-
вового регулювання рекрутської повинності населення Правобережної
України за його етнічними та національними ознаками.
Ключові слова: Правобережна Україна, рекрутська повинність,
шляхта, євреї, етнополітика.
Після приєднання Правобережної України до Росії в 1793-
1795 роках, в цьому регіоні було поширено систему російського
управління, кріпосне право і низку повинностей, на яких трима-
© Сидорук С. А., 2010
|