“Національна меншина”: підходи до визначення
Основна мета статті полягає в роз’ясненні поняття національної меншини як суспільного явища. Здійснюється аналіз категорій ”національна меншина”, ”національна група”, ”етнічна меншина”. Автор зауважує, що у вітчизняній і світовій політичній літературі не існує універсальної, сталої концепції націона...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2010
|
| Назва видання: | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38788 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | “Національна меншина”: підходи до визначення / М.О. Туник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 161-167. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-38788 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-387882012-11-23T12:10:53Z “Національна меншина”: підходи до визначення Туник, М.О. Політичні актори Основна мета статті полягає в роз’ясненні поняття національної меншини як суспільного явища. Здійснюється аналіз категорій ”національна меншина”, ”національна група”, ”етнічна меншина”. Автор зауважує, що у вітчизняній і світовій політичній літературі не існує універсальної, сталої концепції національних меншин. The main goal of article is to explain national minority phenomenon with a help of etnopolitological conception. National minority, nation, ethnic, ethnic group and ethnic minority conceptions analyze. The author of article says that «Domestic and world political literature don’t have universal concept». 2010 Article “Національна меншина”: підходи до визначення / М.О. Туник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 161-167. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0103 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38788 323.15 uk Збірник наукових праць "Політологічні студії" Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні актори Політичні актори |
| spellingShingle |
Політичні актори Політичні актори Туник, М.О. “Національна меншина”: підходи до визначення Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| description |
Основна мета статті полягає в роз’ясненні поняття національної меншини як суспільного явища. Здійснюється аналіз категорій ”національна меншина”, ”національна група”, ”етнічна меншина”. Автор зауважує, що у вітчизняній і світовій політичній літературі не існує універсальної, сталої концепції національних меншин. |
| format |
Article |
| author |
Туник, М.О. |
| author_facet |
Туник, М.О. |
| author_sort |
Туник, М.О. |
| title |
“Національна меншина”: підходи до визначення |
| title_short |
“Національна меншина”: підходи до визначення |
| title_full |
“Національна меншина”: підходи до визначення |
| title_fullStr |
“Національна меншина”: підходи до визначення |
| title_full_unstemmed |
“Національна меншина”: підходи до визначення |
| title_sort |
“національна меншина”: підходи до визначення |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Політичні актори |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38788 |
| citation_txt |
“Національна меншина”: підходи до визначення / М.О. Туник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 161-167. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| work_keys_str_mv |
AT tunikmo nacíonalʹnamenšinapídhodidoviznačennâ |
| first_indexed |
2025-07-03T20:39:36Z |
| last_indexed |
2025-07-03T20:39:36Z |
| _version_ |
1836659693217382400 |
| fulltext |
161
Політичні актори
Роль еліт у трансформаційному суспільстві: Матеріали “круглого столу”. 12.
— К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2003 — 96 c.
Чорноволенко В., Іващенко О, Симончук О. Проблеми статусної 13.
легітимації політичних і господарських еліт сучасного українського
суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1999. —
№ 4. — С. 5-28.
Хоффман-Ланге У. Элиты и демократизация: германский опыт // 14.
Социс. — 1996. — № 4. — С. 50-57.
Шипілов Л. Юридичне освоєння еліти. Еліта як інструмент та об’єкт 15.
соціального міфотворення // Молода нація. — К.: Смолоскип, 2000. —
С. 39-43.
Шкурат І. Роль виборів у формуванні національної і регіональних еліт // 16.
Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Укр.
академії державного управління при Президентові України. Одеський фі-
ліал. — Одеса: Аспропринт, 1999. — Випуск II. — С. 111-118.
Яременко О., Медведєв Ю., Шалієв А., Щіченко О. Державно-17.
політична еліта Кіровоградщини // Актуальні проблеми державно-
го управління: Збірник наукових праць Укр. академії державного
управління при Президентові України. Одеський філіал. — Одеса:
Аспропринт, 1999. — Випуск II. — С. 119-123.
In the article the main factors of political elite formation are analyzed,
the systems of forming and recruiting are discovered. The main directions
of political elite forming at the modern stage are discovered.
Key words: elite, political elite, elite recruiting
Отримано 23.02.2010
УДК 323.15
М. О. Туник
“НАЦіОНАЛЬНА мЕНШИНА”: ПіДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ
Основна мета статті полягає в роз’ясненні поняття національної
меншини як суспільного явища. Здійснюється аналіз категорій ”на-
ціональна меншина”, ”національна група”, ”етнічна меншин”. Автор
зауважує, що у вітчизняній і світовій політичній літературі не існує
універсальної, сталої концепції національних меншин.
Ключові слова: національні меншини, національні групи, етнічні
групи, етнічні меншини.
Питання національних меншин для будь-якого суспільства
завжди залишається актуальним і потребує постійного вивчення
та аналізу. Однак відомо, що проблематика національних мен-
шин належить до особливо складних та дискусійних питань.
Найчастіше в цій сфері суперечності стосуються таких понять,
як визначення, типології, критерії визначення чисельності, стану
національної свідомості або ж суті відносин між державою про-
живання і національними меншинами. Усе це вказує на неодно-
рідність проблеми національних меншин.
© Туник М. О., 2010
162
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
В Україні вже існують певні напрацювання в галузі міжна-
ціональних відносин, однак їх недостатньо, враховуючи динаміку
етнонаціонального розвитку та його важливість для процесів дер-
жавотворення. Тому вивчення даної проблеми вимагає постійної
уваги та нових теоретичних розробок.
Питання національних меншин привертало увагу науковців
у різні часи, однак на початку двадцятого століття воно набуло
системного характеру. В першій половині двадцятого століття
особливий внесок у розвиток етнополітики та дослідження пи-
тання національних меншин вніс О. Бочковський (праця «Вступ
до націології», де подається аналіз розвитку нацменшин у того-
часній Європі) [1].
Починаючи з другої половини двадцятого століття, в центрі
уваги стають такі питання, як самоідентифікація національних
меншин, повернення національних меншин до своїх культурних
витоків, що згодом отримало назву «етнічного ренесансу». Серед
зарубіжних дослідників особливий внесок у вивченні питання
етнічного ренесансу зробили Д. Белл, Е. Сміт, Н. Глейзер.
Проте вже наприкінці двадцятого століття ряд дослідників
виділяє окремо таке поняття, як «політизація національних мен-
шини». Розвивали цей напрям Д. Белл, В. Ісаїв, Дж. Рот шильд.
Вони аналізують проблему взаємовідносин національних мен-
шин та політики, набуття національними меншинами політичної
свідомості, політичну мобілізацію національних меншин, участь
національних меншин у формуванні влади тощо.
Опису визначень, складу, чисельності і розселення націо-
нальних меншин присвячені праці українських дослідників, а
саме Ф. Д. Заставного, С. Макарчука, В. Євтуха, Л. Шкляра,
О. Май бороди та ін.
За останній час особливий внесок у вивчення питання діяль-
ності національних меншин внесли праці І. Варзара, О. Картунова,
О. Майбороди, Ю. Римаренка, О. Мироненка, В. Євтуха,
С. Здіорука, С. Макарчука, І. Онищенко, Л. Шкляра. Саме ці авто-
ри розглядають такі поняття, як «політизація етнічності», питання
взаємовідносин держави та етносів, аналізують ґенезу національно-
політичних рухів у західній політологічний думці.
Враховуючи значний потенціал напрацювань з даного питання,
метою статті є аналіз наукової літератури на наявність підходів тлу-
мачення та меж застосування поняття «національна меншина».
Оскільки поняття «національна меншина» пов’язане з таки-
ми складовими, як нація, меншина та етнос, необхідно для полег-
шення завдання визначити їх межі спільності та відмінностей.
В західній науці термін «етнічність» вживається як поняття
для етнічних спільнот, що включає в себе поняття «етнос», «на-
род», «нація», «національність», «етнічна» та «національна група»
[2]. Але за своїми особливостями ці спільноти не є однаковими.
163
Політичні актори
Англійський етносоціолог Е. Сміт розмежовує «етнос» і «на-
цію», надаючи кожній притаманні атрибути. Етнос (фр. «ethnic»)
— це спільнота, яка має: власну назву; спільні міфи про похо-
дження; спільну пам’ять; культурну диференціацію; звязок з бать-
ківщиною; деяку солідарність еліт. Нація: власна назва; спільні
міфи; спільна історія; спільна національна культура; завойована
батьківщина; спільні права і обов’язки; єдина економіка [3]. Таким
чином, специфіка етнічної меншини тісно пов’язана з особливос-
тями походження етносу. Проте наявність деяких особливостей,
притаманних саме нації, вказує на те, що етнос є її складовою.
В радянській та сучасній науці в поняття «етнос», «етнічна
група» вкладали означення соціальної спільноти, соціального ор-
ганізму. Тобто ті, які мали спільне соціальне походження. Але
були вчені, що відносили етноси не до суто соціальних, а історич-
них, культурних, географічних, біосоціальних або етнобіологічних
спільнот (В. Вернадський, Л. Гумільов). Проблема існує і в тому,
що вкладали радянські і західні вчені в термін «етнічна група».
Наприклад, радянські використовували соціологічні категорії, а за-
хідні — психологічні (спільні етнічні почуття, спільна свідомість та
пам’ять). Проте західний дослідник Дж. Мельвіль зазначав, що на-
явність спільних етнічних почуттів, свідомості не означає існування
спільної етнічної групи, а лише сукупність індивідів, що може пере-
творитися на групу, якщо буде діяти як організована спільнота.
У 60-70-ті роки в радянському суспільствознавстві утвер-
дилася теза, за якою нація — вища форма етнічної спільності.
Відтоді нація почала визначатися як соціально-етнічна категорія
[4]. Важливим аспектом у розрізненні понять «етнос» і «нація»
є можливість існування етносу компактно (в межах однієї тери-
торії), так і дисперсно (на різних територіях), таким чином роз-
різнені групи етноса довший час можуть зберігати основні якісні
характеристики [5]. О. Нельга розрізняє ці поняття як політичне
— «нація», иа духовно-культурне — «етнос».
Що стосується термінів «народ» і «нація», то як зазначає
А. Білинський «народ» — це не будь-яка група людей, а група, по-
єднана кровними, біологічними зв’язками [6]. Виходячи з цього,
вживання термінів «народ» і «нація» як синонімічних не є пра-
вильним. Так, етнологічно «народ» і «нація» — ідентичні поняття,
що визначають біологічне походження груп людей, але в соціально-
політичному аспекті вони не є тотожними. Народ — це біологіч-
на єдність поєднана кровними зв’язками; все населення держави.
Нація — політично, державно організований народ [7, с. 184].
Окремою категорією на етнополітологічному фоні висту-
пає «національна меншина». В світі існує багато визначень і
концепцій, що характеризують дане поняття. Першими почали
з’ясовувати сутність соціологи, етнологи і антропологи. Датський
164
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
вчений Л. Вірт один з перших запропонував таке визначення
меншини: «група людей, яких через їх фізичні або культурні
ознаки виділяють серед інших у суспільстві для особливого і
нерівноправного до них ставлення і які через це вважають себе
об’єктом колективної дискримінації». Він також звертав увагу
на те, що «люди, яких ми вважаємо меншинами з точки зору
чисельності, можуть бути більшістю» [2, с. 88].
Американські етносоціологи К. Уоглі та М. Гарріс наприкін-
ці 60-х років означили критерії ідентифікації меншин, що мають
наступні риси:
меншина — це підлеглі і залежні частини поліетнічного сус-•
пільства;
їм притаманні особливі фізичні або культурні риси, які не по-•
важаються панівною частиною суспільства;
меншини це — групи, об’єднані особливими рисами, які мають •
їх члени, та безсиллям, котре спричиняється цією неповагою;
належність до меншини передається за принципом походження;•
члени меншини одружуються з представниками своєї групи.•
Зазначені характеристики меншин, запропоновані К. Уоглі
та М. Гаррісом, були частково підтримані етнополітологами на
Заході, але піднялося питання з приводу чисельності етнічних
груп. Ця сторона проблеми не розглядалася авторами критері-
альної моделі.
В 1978 році датський етносоціолог Г. Амерсфорт висунув
власну концепцію класифікації меншин, що поєднувала такі
властивості:
меншина — це безперервна спільнота у середині населення дер-–
жави. Ця безперервність має важливі аспекти: меншина склада-
ється з кількох поколінь; належність до меншини має пріори-
тетність над іншими формами соціальної категоризації;
чисельний стан меншини позбавляє її можливості брати ак-–
тивну участь у політичному процесі;
меншина має об’єктивне несприятливе становище у таких –
суспільних сферах як: законодавча система, система освіти,
ринок праці, ринок житла.
Вище зазначене приводить до думки, що прикладені до мен-
шини стереотипи найчастіше мають «узагальнений характер», тоб-
то ґрунтуються на біологічних чи культурних відмінностях [8].
Німецький правознавець Г. Брунер не останню роль у виокрем-
ленні меншини надає груповій ідентичності. Бо почуття прина-
лежності до однієї й тієї ж спільноти є ключовою ознакою поняття
«меншина». «Ідентичності» належить особлива роль у самоствер-
дженні спільноти як цілісності [9]. Але її роль і місце залежить
також і від ступеня розвитку, на якому перебуває суспільство.
165
Політичні актори
Як синонім «національної меншини» в літературі вживаєть-
ся термін «етнічна меншина». Приведу аргументи науковців, що
не погоджуються з таким ототожненням. В. Євтух вважає, що
для національної меншини характерне прагнення до відокрем-
лення, до об’єднання в окремому політичному організмові, осно-
ву в якому складали б представники цієї меншини. Для етнічної
меншини властива окремішність. Етнічна меншина може існува-
ти дисперсно, в її долі відіграють не етнополітичні, а етнокуль-
турні цінності, які об’єднують вихідців одного й того ж етносу в
національному середовищі [15, с. 21].
В розумінні етнічної (національної) меншості німецьким до-
слідником Ф. Геккманом, термін «меншість» має відношення до
певних осіб, що зазнали поразку на виборах або при голосуванні
і отримали таким чином відторгнення від політичного владарю-
вання. Включає етнічний фактор та пов’язану з цим дискриміна-
цію, меншу кількість прав та можливість користуватися ресурса-
ми [10, с. 37]. Таким чином, термін «меншість», за трактуванням
Ф. Геккманна, означає не тільки групи людей, що сформувалися
кількісно, а і відносини між цими групами. Він запропонував ти-
пологію етнічних меншин, яка включає структурну та поведінкову
різницю. Запропонована типологія розрізняє етнічні меншини за
умовами їх формування, соціально-структурній позиції групи в
суспільстві і за етнополітичною орієнтацією. Умови формування
співвідносяться з такими історичними процесами: 1) з створенням
сучасної національної держави (національні і регіональні менши-
ни); 2) з внутрішньою і міжнародною міграцією як наслідок (нео-
дночасної) індустріалізації (іммігрантські меншини), кінцевою ме-
тою яких є створення «молодих національних держав»; 3) з наслід-
ками колоніалізму (народи-меншості, нові національні меншості)
[10, с. 38]. Виходячи з наведеної класифікації, можна виділити
такі етнічні меншості, як: національні та регіональні, іммігрантські,
народи — меншості і нові національні меншини. За Ф. Гекманом,
етнічна меншина включає в себе національну меншину, вона є
її різновидністю і відрізняється прагненням на статус у системі
адміністративно-державних стосунків, іноді пов’язаними з вимо-
гами автономно-територіального існування. Варто пам’ятати, що
термін «етнічна меншина» визначається статусом груп населення
в ієрархії полієтнічного суспільства та їхнім місцем у системі між-
етнічної взаємодії у таких напрямах: меншина — домінуюча біль-
шість; меншина — меншість. Спираючись на це, В. Євтух вважає
методологічно невірно ставити знак рівності між трьома поняття-
ми: етнічна група — етнічна меншина — національна меншина. Він
пропонує визначати цю схему як взаємодію структурних сегментів,
що містить такий зв’язок: етнічна група (охоплює як меншині гру-
пи так і домінуючу етнічну групу населення) — етнічна меншина
166
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1
(спільність на базі суто етнічних ознак що кількісно поступається
основній етнічній групі країни) — національна меншина (спіль-
ність, яка формується як на основі етнічних ознак, так і на базі
певних політичних орієнтацій) [15, с. 27]. Згідно з етнополітоло-
гічним словником, «національна меншина» — це етнічна меншина
в поліетнічному суспільстві, яка перебуває на третій стадії етніч-
ного ренесансу: стадії політизації, активної участі в політичному
житті держави проживання [11, с. 391].
При визначенні головних критеріїв національної меншини,
на думку О. Картунова, треба звертати більшу увагу не на чи-
сельність меншини, а на її становище у «великому суспільстві».
Меншина — це залежна, підлегла, субординована група [2, с. 127].
Бути в меншості не завжди залежить від кількості.
Професор Московського державного університету В. Кочет-
ков тлумачить поняття «національна меншина» як частину на-
роду, що проживає не в країні свого походження.
Зважаючи на можливість існування меншини при наявності
політичного аспекту, визначаючи зміст цього поняття, треба роз-
глянути юридичний бік, тому що статус меншини потребує пра-
вового її захисту від утисків домінуючої більшості [12]. Через це
у документах ООН і інших міжнародних організаціях зазначені
певні ознаки, при наявності яких меншина виступає об’єктом
міжнародного права: кількісний склад (вона повинна поступати-
ся іншій частині населення); непанівне становище; відмінності
в етнічному чи національному характері, культурі, мові, релігії
та наявність почуття солідарності до іншої частини населення з
метою збереження культурних особливостей.
Враховуючи досвід та практику щодо визначення поняття «на-
ціональна меншина», можна виділити її основні характерні критерії:
кількісний (в більшості випадків національна меншина посту-•
пається в кількості іншій частині населення);
критерій недомінування;•
відсутність власної державності на території проживання;•
наявність етнічних, релігійних та мовних характеристик, які •
відрізняють меншину від більшої частини населення;
почуття солідарності з більшістю з метою збереження своєї •
культури.
Отже, в науковій літературі існує багато підходів щодо ви-
значення поняття національні меншини. Однак констатуємо від-
сутність одностайності щодо її трактування серед науковців світу
та України зокрема. Це зумовлено перш за все багатомірністю
даного феномена. По-друге, складність полягає також і в роз-
маїтті ситуацій, пов’язаних з існуванням національних меншин.
Що стосується термінів «етнічна група», «етнічна меншина» та
«національна меншина», то у міжнародному законодавстві не-
167
Політичні актори
має чіткого розмежування між цими поняттям. Але аналіз різних
джерел дає підстави визначити їхню спорідненість, а не тотож-
ність: етнічна група включає в себе домінуючу і меншину групи;
етнічна меншина є складовою етнічної групи та відрізняється від
неї однорідністю етнічної культури; національна меншина відріз-
няється від інших переважанням політичних факторів обєднан-
ня, але і не виключає етнічних.
Список використаних джерел:
Бочковський О. Вступ до націології / О. Бочковський. — К. : Ґенеза, 1.
1998. — 144 с.
Картунов О. В. Вступ до етнополітології : науково-навч. посібник / 2.
О. В. Картунов. — К. : Ін-т економічного управління та господарсько-
го права, 1999. — 300 с.
Сміт Е. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія / Е. Сміт ; [пер. з анг.]. 3.
— К. : К.І.С., 2004. — 170 с.
Обушний М. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності / М. І. Обушний. 4.
— К. : Український Центр духовної культури, 1999. — 204 с.
Етнічні меншини Східної та Центральної Європи. Компаративний 5.
аналіз становища та перспектив розвитку / за ред. В. Євтуха,
А. Зуппан. — К. : ІНТЕЛ, 1994. — 208 с.
Білинський А. Народ, нація, держава / А. Білинський // Віче. — 6.
1994. — № 9. — C. 24-32.
Політологія : підручник / за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — 7.
3-є вид., перероб., доп. — К. : ВЦ «Академія», 2008. — 568 с.
Мейнтел Д. Що таке меншина? / Д. Мейнтел // Кур’єр ЮНЕСКО 8.
— 1993. — Серпень. — С. 10-13.
Нагорна Л. Українська політична нація: лінії розламу і консолідації 9.
/ Л. Нагорна // Віче. — 2000. — №1 (94). — С. 132-146.
Геккманн Ф. Народ, нация, этническая группа и этническое мень-10.
шинство: к некоторым основным категориям этничности / Ф. Гекк-
манн // Зарубежный мир: социально-политические и экономические
проблемы. — 1990. — Вып. 19. — С. 30-40.
Етнополітологічний словник. Енциклопедично-довідковий словник 11.
/ [за ред. О. В. Антонюка, М. Ф. Головатого, Г. В. Щокіна]. — К. :
МАУП, 2007. — 576 с.
Кочетков В. Национальные диаспоры в транснациональном про-12.
странстве / В. Кочетков // Вестник Московского университета. —
Серия 18. Социология и политология. — 2009. — № 1. — С. 72-85.
The main goal of article is to explain national minority phenomenon with
a help of etnopolitological conception. National minority, nation, ethnic, ethnic
group and ethnic minority conceptions analyze. The author of article says that
«Domestic and world political literature don’t have universal concept».
Key words: national minority, nation, ethnic, ethnic group and ethnic
minority.
Отримано 28.03.2010
|