Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)

Однією із характеристик сучасної української соціології є її перехід на нові форми науково-дослідної роботи — моніторингові обстеження стану українського суспільства або ж його окремих структур. Перехід цей засвідчує, по-перше, відхід від колишніх радянських практик наукового дослідження до світових...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2011
Main Author: Рибщун, О.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2011
Series:Збірник наукових праць "Політологічні студії"
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38817
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження) / О.В. Рибщун // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 240-250. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-38817
record_format dspace
spelling irk-123456789-388172012-11-23T12:11:58Z Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження) Рибщун, О.В. Політична соціологія Однією із характеристик сучасної української соціології є її перехід на нові форми науково-дослідної роботи — моніторингові обстеження стану українського суспільства або ж його окремих структур. Перехід цей засвідчує, по-перше, відхід від колишніх радянських практик наукового дослідження до світових стандартів, прагнення до самоідентифікації та самоствердження як повноправного партнера в системі світової соціології; по-друге, завершення процесу інституціоналізації української соціології та початки її якісного зростання; і по-третє, професіоналізм українських соціологів, котрі адекватно реагують на суспільні виклики, вчасно відчуваючи «зміни епох». One of the characteristic features of contemporary Ukrainian sociology is the move to the new forms of research activities, that is monitoring the Ukrainian society and of its certain social spheres. This move is the appearance of, the first, the refuse by Ukrainian sociology from the former Soviet practice of sociological research in the favor of the world standards, the search for its self-identification and self-affirmation as the full-fledged partner in the system of the world sociology, the second, the complication of the institutionalization of Ukrainian sociology and of the beginning of its renovation, particularly in its theoretical-methodological aspects, and the third, the appearance of a raising professionalism of Ukrainian sociologists, who are adequately respond to social challenges, feeling the «change of the epochs» on time. 2011 Article Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження) / О.В. Рибщун // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 240-250. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0103 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38817 316(477) uk Збірник наукових праць "Політологічні студії" Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Політична соціологія
Політична соціологія
spellingShingle Політична соціологія
Політична соціологія
Рибщун, О.В.
Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
Збірник наукових праць "Політологічні студії"
description Однією із характеристик сучасної української соціології є її перехід на нові форми науково-дослідної роботи — моніторингові обстеження стану українського суспільства або ж його окремих структур. Перехід цей засвідчує, по-перше, відхід від колишніх радянських практик наукового дослідження до світових стандартів, прагнення до самоідентифікації та самоствердження як повноправного партнера в системі світової соціології; по-друге, завершення процесу інституціоналізації української соціології та початки її якісного зростання; і по-третє, професіоналізм українських соціологів, котрі адекватно реагують на суспільні виклики, вчасно відчуваючи «зміни епох».
format Article
author Рибщун, О.В.
author_facet Рибщун, О.В.
author_sort Рибщун, О.В.
title Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
title_short Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
title_full Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
title_fullStr Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
title_full_unstemmed Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
title_sort характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження)
publisher Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
publishDate 2011
topic_facet Політична соціологія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38817
citation_txt Характерні риси сучасної української соціології : моніторингові проекти (зародження, становлення, утвердження) / О.В. Рибщун // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 240-250. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series Збірник наукових праць "Політологічні студії"
work_keys_str_mv AT ribŝunov harakternírisisučasnoíukraínsʹkoísocíologíímonítoringovíproektizarodžennâstanovlennâutverdžennâ
first_indexed 2025-07-03T20:43:44Z
last_indexed 2025-07-03T20:43:44Z
_version_ 1836659953573560320
fulltext 240 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 applying descriptive and analytical methods, the author endeav- ors to identify typological characteristics of informational society which in an integrated way emerge in the global and local (region- al) functioning of economy, social networks, politics, culture and science. It is maintained that in political science the chronological parameters of identification of various stages of society evolution are of secondary, insignificant importance. Instead it is proposed that its place should be taken by the matrix of substantial logical characteristics built on the interplay of extra-economic, economic and super-economic (symbolic) arguments of social architecture, which offers a possibility to appropriately describe the trajectories of politics and power in the modern global world. Key words: post-industrial society, information (informational, programmed, technotronic) society, infosphere, informationalism, information technologies, mass society, mosaic society, super- symbolic economy, local politics, global politics, new political ac- tors, Catholic Church, terrorism, science, culture, cultural identity, instrumental rationality, social communication, social dynamics, «time acceleration» phenomenon, identification of society. Отримано 19.04.11 УДК 316(477) О. В. Рибщун ХАРАКтЕРНі РИсИ сУЧАсНОЇ УКРАЇНсЬКОЇ сОЦіОЛОГіЇ: мОНітОРИНГОВі ПРОЕКтИ (ЗАРОДЖЕННЯ, стАНОВЛЕННЯ, УтВЕРДЖЕННЯ) Однією із характеристик сучасної української соціології є її перехід на нові форми науково-дослідної роботи — моніто- рингові обстеження стану українського суспільства або ж його окремих структур. Перехід цей засвідчує, по-перше, відхід від колишніх радянських практик наукового дослідження до світо- вих стандартів, прагнення до самоідентифікації та самоствер- дження як повноправного партнера в системі світової соціології; по-друге, завершення процесу інституціоналізації української соціології та початки її якісного зростання; і по-третє, профе- сіоналізм українських соціологів, котрі адекватно реагують на суспільні виклики, вчасно відчуваючи «зміни епох». Ключові слова: українська соціологія, соціологічний моні- торинг Соціологія на Україні утвердилась вже майже півтора століття тому, проте її історичний розвиток на вітчизня- них теренах був досить суперечливим, а іноді навіть тра- гічним. Через вплив різноманітних факторів українські соціологи змушені були то боротись за своє існування, то шукати способи самоствердитись в системі світової соціо- логії, то ще якось пристосовуватись до вимог часу. Все це зумовило унікальність періодизації української соціологіч- © Рибщун О. В., 2011 241 Політична соціологія ної науки, для кожного з періодів якої був притаманний набір специфічних рис, зумовлених «духом епохи». Так, для раннього, академічного періоду, який розпочався ще у 2-й пол. ХІХ ст. і був обірваний в часи утвердження на Україні більшовицького комуністичного режиму, була притаманна рецепція класичних зразків світової соціології та політич- но зорієнтована дослідницька проблематика; для пізньора- дянського періоду (60-80-ті рр. ХХ ст.) — стандарти радян- ської соціології, прикладний синдром, обмежений доступ до надбань західного суспільствознавства тощо. Свої характерні риси має й найбільш близький нам су- часний період української соціології, який розпочався на рубежі 80-90-х рр. ХХ ст. і триває до сьогоднішніх днів. Такими рисами є завершення процесів інституційного ста- новлення української соціології, поява нових організацій- них форм, відновлення конструктивного діалогу із світо- вою соціологією. Однією з особливих рис сучасної української соціології, яка стане об’єктом даного дослідження, є розширення форм науково-дослідної роботи вітчизняних академічних соціоло- гів, які від фрагментарних дослідів суспільства, характерних для радянської соціології опановують практику комплексного вивчення соціуму через соціологічний моніторинг. Від традицій радянської науково-дослідної методи до нових дослідницьких стандартів вітчизняні соціологи пе- рейшли досить швидко. Динамічні соціальні зміни не мо- гли надовго законсервувати науково-дослідну активність українських соціологів на стабільній плановій тематиці, як то було за радянських часів, тому вже з кін. 1991 — поч. 1992 рр. першочерговою метою їх діяльності було визна- чено своєчасне та адекватне реагування на кардинальні зміни в українському суспільстві, аналіз гострих практич- них проблем сьогодення. Таким чином, науково-дослідна робота вітчизняних академічних соціологів вже з 1992 р. набуває нового характеру — комплексного вивчення дина- мічних змін у суспільстві, яке переживає трансформаційні системні зміни. Перші ж кроки у цьому напрямку дали ве- личезної ваги результати, але то все ще були фрагментарні дослідження, емпіричною базою яких були локальні обсте- ження, результати яких проектувались на усе суспільст- во [1]. Потрібно було кардинально змінювати традиції науково-дослідного підходу. Відповіддю на потребу стають ідеї моніторингового соціологічного обстеження українського суспільства, за допомогою якого можливо було б, по-перше, відійти від 242 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 фрагментарних знань про окремі сторони його життя до комплексного аналізу і, по-друге, перейти до поглибленого вивчення динаміки соціальних трансформацій. Одним з перших багаторічних проектів, який спочат- ку був типовим для радянської соціологічної науки госп- договірним замовленням, стало вивчення соціально-пси- хо логічних аспектів ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте чимале фінансування, яке було закладено на півто- ра річний проект [2], одразу ж вивело його в ранг головних напрямів науково-дослідної роботи Інституту. Серйозна увага (під загальним керівництвом ю. Саєнка було про- ведено близько 20 самостійних досліджень) дозволила со- ціологам здійснити комплексне обстеження проблеми і в результатах показати неефективність існуючої соціальної політики щодо населення уражених регіонів і негативні тенденції у масовій свідомості населення цих регіонів [3]. Довівши актуальність дослідження і показавши потенційну ефективність наукової діагностики, соціологи забезпечили себе замовленням на «чорнобильську» проблематику більш ніж на десять наступних років. Навіть фінансові трудно- щі, які періодично призводили до збоїв у темпах робіт, не вплинули на рішення дослідників застосовувати моніто- рингову форму. На кінець 1994 р. вдалось таки вироби- ти концепцію і єдину комплексну програму дослідження, здійснити відбір соціально-економічних показників, зібра- ти необхідні статистичні дані, провести вибіркові опиту- вання постраждалого населення, а вже в 1996 р. узагальне- ні результати досліджень було представлено у колективній монографії «Соціальні наслідки Чорнобильської катастро- фи» (Х. : Фоліо, 1996). На кін. 90-х рр. науковий авторитет Інституту, зароблений завдяки кількарічним дослідженням соціально-психологічних наслідків Чорнобильської ката- строфи, дозволив йому стати координатором відповідного міжнародного проекту (який триває донині), в результаті якого було зібрано унікальний соціографічний матеріал про різні сторони життя «чорнобильців», що дозволило побачи- ти реальні проблеми і масштаби соціальних та соціально- психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Окрім вже згаданого «чорнобильського дослідження», у 1993-1994 рр. українські соціологи пробують свої сили у практиці соціологічного моніторингу в проекті «СЕ–ІС– 02 УА», який виконувався на замовлення Міноборони і був спрямований на вивчення ціннісних орієнтацій та поведін- кових проявів військовослужбовців (основним результатом проекту, який тривав близько 4-х років, було виявлення 243 Політична соціологія «перехідного стану» системи ціннісних орієнтацій військо- вослужбовців усіх категорій і строків служб, що було вра- ховано при розробці нових законів та військових статутів) та спільному конкурсному проекту Інститутів соціології та філософії АН України «Українське суспільство на межі ХХ– ХХІ ст.», коли було вперше підготовлено вихідну цілісну те- оретичну модель українського суспільства, яке переживає системну трансформацію від тоталітарної до демократич- ної форми, а також розроблено цілісну концепцію соціоло- гічного моніторингу суспільних процесів з урахуванням їх синхронічних та діахронічних аспектів. В цей час у динамічний розвиток вітчизняної соціо- логії вносить корективи найсуттєвіший фактор 90-х рр. — фінансова криза. У 1992-1994 рр. керівництво Інституту вимушено припиняє частину тем [4], чим з одного боку було повністю покінчено з залишками радянської науково- дослідної тематики, а з іншого — пришвидшено визначен- ня наукових пріоритетів на найбільш актуальних пробле- мах. Результатом такого фільтрування стала переорієнтація роботи підрозділів Інституту на побудову теоретичних та методологічних засад проекту «Українське суспільство на- прикінці ХХ ст.» [5]. Перші кроки у розробці цієї комплек- сної багаторічної проблеми полягали у забезпеченні теоре- тичних потреб вихідної концепції, над якою розпочинають працювати українські академічні соціологи — концепції соціальних трансформації в українському суспільстві [6]. Окрім того, для емпіричного наповнення цієї концепції Є. Головахою та Н. Паніною було розроблено загальнона- ціональне опитування з моніторинговим блоком запитань. Головним критерієм трансформації було визначено ступінь демократичних перетворень, а моніторинг мав фіксувати зміни міри демократизації масової свідомості і соціальної поведінки населення. Поряд з критерієм демократизації для визначення характеру соціальних змін було також за- кладено критерії стабільності суспільної системи та зміню- вання якості життя, значну увагу приділено показникам соціального самопочуття як емоціонально-оціночного став- лення людини до суспільства та свого становища в ньому. В 1994 р. за спеціально розробленим інструментарі- єм було проведено перше репрезентативне загальноукра- їнське дослідження, котре здійснювалося методом стан- дартизованого інтерв`ю і включало блоки питань з осно- воположних аспектів соціальної структури, економічних і політичних орієнтацій населення, міжнаціональних відно- син, соціального самопочуття, сім`ї, побуту та спілкування 244 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 представників різних категорій населення. Вибірку 1994 р. було повністю відтворено в опитуванні 1995 р. Вона репре- зентувала доросле населення України, а особливістю стало розширення мережі опитування таким чином, щоб залу- чити респондентів з кожної області України (пропорційно чисельності населення цих областей), причому кожна об- ласть мала бути представлена обласним центром, містом і селом (також у відповідних пропорціях). Таким чином вда- лося забезпечити основу для порівняння даних опитувань різних регіонів та різних років. У 1997 р. за результатами досліджень було підготовлено першу ґрунтовну монографію [7], у якій показано, що сус- пільство в Україні еволюціонувало у напрямку, протилеж- ному спочатку декларованим очікуванням — від постко- муністичного розвитку на першій стадії (1991–1992 рр.) до посткомуністичного регресу на наступній стадії (1993– 1996 рр.), коли на тлі масового розчарування в чудодій- ності демократичних декларацій почали відтворюватись елементи комуністичної організації суспільства, які немов би залишились в минулому. Загалом монографія стала ві- дображенням кількарічної науково-дослідної роботи прак- тично всіх відділів Інституту, кожен з яких поглиблював проблематику на «своєму фронті» [8]. Успішний досвід моніторингових проектів та утвер- дження Інституту соціології у статусі серйозної дослідниць- кої організації дозволили в 2-й пол. 90-х рр. розпочати кілька нових моніторингів. Так, у 1997р. Інститут соціоло- гії розпочинає новий напрямок досліджень — «Моніторинг зовнішньої політики України та політики в галузі безпеки». Унікальна методика моніторингу експертних думок закла- ла основи для створення в подальшому оригінальної соціо- логічної теорії міжнародних відносин, а перші ж резуль- тати досліджень виявили цілий ряд вражаючих і підтвер- джених у теперішні дні висновків, зокрема, що основним фактором впливу на міжнародну безпеку України є не економічний, як вважалось раніше, а політичний: політич- на еліта країни утворила два полюсних сценарії стратегії зовнішньополітичних орієнтацій країни (вступ України до НАТО незалежно від кроків інших пострадянських країн, і нейтральний позаблоковий статус), через що міжнародна безпека України поступово погіршується. У 1998 р. вперше з’являється ідея про створення на базі Інституту соціології Національного соціологічного мо- ніторингу. Для реалізації цієї ідеї потрібно було насамперед розробити на основі вже діючого моніторингу «Українське 245 Політична соціологія суспільство...» методологічну та методичну базу проек- ту у вигляді комплексної системи соціальних показників. Роботу доручили відділу ю. Саєнка, який у співпраці з ав- торами моніторингу, насамперед, його головним методоло- гом Н. Паніною, в 1999 р. розпочинає тему «Національна система соціальних показників в Україні». Таку систему показників було дійсно створено, що дозволило відтепер проводити моніторинг стану суспільства та динаміки його змін не лише на національному, але й на регіональному і локальному рівнях. Поклавши в основу побудови системи три основні джерела знань про соціальні процеси і ситуа- ції — дані адміністративної статистики, соціологічні дані і експертні оцінки, дану систему було побудовано за такою логіко-функціональною схемою: 1) політична, соціальна та економічна ситуація (зовнішня і внутрішня); 2) цикл соці- альної свідомості соціуму, який поєднує в собі національний потенціал і ціннісно-нор ма тив ний базис (соціальні уявлен- ня, норми та стандарти, забезпеченість, задоволеність, со- ціальні наміри, соціальна напруженість, реальна поведін- ка) [9]. Відтепер (з 2001 р.) усі подальші моніторингові об- стеження українського суспільства, які проводив Інститут соціології, будувались, виходячи саме з даної схеми [10]. Необхідною складовою Національного соціологічного моніторингу мав стати «Національний банк соціологічної інформації». Практичні початки цього проекту датують- ся 1997 р., коли сформувалось коло вчених, які взялись за створення такого архіву. Керівниками проекту стають Є. Головаха, Н. Паніна та А. Горбачик, а основною метою — «створення сучасного архіву соціологічної інформації, який відповідає міжнародним вимогам і має вільний до- ступ для всіх зацікавлених осіб і організацій, що потребу- ють ретроспективної і поточної інформації про особливості формування і зміни суспільної думки в Україні, соціально- політичні і економічні орієнтації різних категорій населен- ня» [11]. Досить швидко було створено електронну основу архіву, в 1998 р. його було розтиражовано на електронних носіях та підготовлено до використання в системі Інтернет, а в 2001 р. А. Горбачиком розроблено першу версію про- грамного забезпечення для роботи з таким банком даних. Доопрацьована таким чином автоматизована система збе- рігання та пошуку соціологічної інформації дозволила вже у 2002 р. обробити 25 масивів даних репрезентативних за- гальноукраїнських опитувань. В цьому ж 2002 р. на міжна- родній конференції з питань створення архівів соціологіч- ної інформації (Москва, ВЦДГД) відбулася перша презента- 246 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 ція архіву для наукової гро мад ськості [12], а в 2003 р. його було представлено на міжнародній конференції з питань створення архівів соціологічного інформації у Берліні. В подальшому саме завдяки регулярному поновленню архів- ного масиву було сформовано потужну інформаційну базу, яка забезпечила врешті відхід від фрагментарності знань до комплексного уявлення про соціальні процеси в Україні і до здійснення постійних порівняльних аналізів результа- тів емпіричних досліджень за різні роки. На рубежі ХХ-ХХІ ст. завдяки виробленню системної концепції українського суспільства і створенню архіву соціологічної інформації українські соціологи отримують можливість не лише діагнозувати проблеми, притаманні для окремих сфер суспільного життя, але й долучитись до вироблення механізмів «лікування» (реформування) най- більш гострих проблем. Затяжна економічна криза і спри- чинені нею негативні тенденції у інших сферах вітчизня- ного суспільства потребували негайного втручання. Тому то у кін. 90-х — на поч. 2000-х рр. вітчизняні соціологи зо- середжують значну увагу саме на систематичних соціоло- гічних дослідженнях економічного реформування у держа- ві, розпочинають розробку концепції науково-прак тич них заходів для сприяння реформування системи дер жав ного управління в Україні, розробку концепції застосування мо- дернізаційних моделей в Україні як основи побудови гро- мадянського суспільства, з’ясування перспектив подаль- шого розвитку етнонаціональних відносин. Одночасно моніторингові дослідження дозволили гли- боко і комплексно проаналізувати зміст основних соціаль- них процесів, що відбувались в Україні і якими ще всере- дині 90-х рр. займались фрагментарно. Предметом дослі- джень вітчизняних соціологів в цей час стають зміни в спо- собах мислення і фундаментальних цінностях вітчизняного суспільства, що спричинюють коливання та нестабільність громадської думки, маргіналізація соціальних груп, різкі зміни соціальних статусів особистості, руйнування старої системи ідентичностей, формування образів нових можли- востей в масовій свідомості. Початок ХХІ ст. ознаменувався для вітчизняної соціо- логії насамперед новим рівнем легалізації стандартів со- ціологічного дослідження і принаймні декларованою дер- жавної підтримкою та захистом. У 2001 р. приймається перший за більш як столітнє існування на українських те- ренах соціологічної науки законопроект «Про розвиток со- ціологічної науки в Україні», яким фактично закінчилась 247 Політична соціологія стражденна багаторічна епопея утвердження соціологічної науки в Україні. Вітчизняні соціологи отримали хоча б де- кларовану цілеспрямовану державну допомогу соціологіч- ним дослідженням з найбільш актуальних напрямів, пра- вове регулювання та захист соціологічної інформації, ряд інших гарантій та обіцянок від імені держави. Розробленою відповідно указу програмою комплек- сних заходів щодо державної підтримки соціологічної на- уки в Україні на 2001–2005 рр. було нарешті уможливлено виконання цілого ряду у недавньому минулому ще лише далекоглядних мрій та планів вітчизняних соціологів — на- самперед, створення загальнонаціональної системи соціо- логічного моніторингу, заснованої на кращих традиціях зарубіжного науково-методичного та організаційного до- свіду, а також збільшення фінансування на започаткуван- ня нових державних наукових програм у галузі соціології, заснування державних грантів соціологам для здійснення наукових досліджень в галузі теорії та методології соціо- логічної науки, фінансова підтримка утримання та понов- лення банку соціологічних даних, підтримка кадрового ре- зерву соціологічної науки та ін. Знаючи непослідовність державних рішень, фахівці Інституту соціології одразу ж розпочинають максимально напружену роботу, спрямовану насамперед на створення національного соціологічного моніторингу. Зокрема, вже у 2001-2002 рр. було апробовано створену на цей час систему соціальних показників [13], продовжилось її удосконалення шляхом детального аналізу питань методології та методики визначення інтегральних соціальних показників [14]. В сер. 2000-х рр. вітчизняні соціологи виходять на нові дослідницькі горизонти — розпочинається абсолютно нове за своїм характером комплексне дослідження вітчизняно- го суспільства, яке поступово набуває рис пріоритетного — українське суспільство в умовах глобальних змін. Фактично, вітчизняна соціологія в умовах домінування глобальних процесів та віртуалізації світу поступово відходить від першочергового забезпечення нею соціально-проективної функції, від конструювання соціальної реальності до пошу- ку альтернативних шляхів розвитку українського суспіль- ства. В серпні 2004 р. з метою запровадження систематич- них порівняльних моніторингових міжнародних досліджень Інститут соціології приєднується до загальноєвропейсько- го соціологічного моніторингу «Європейське соціальне до- слідження», організованого країнами ЄС за підтримки Європейської Комісії. Включившись у цей проект, вітчиз- 248 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 няні соціологи вперше отримали можливість працювати за методикою, яку використовують ще у 26 країнах Європи. Це в майбутньому передбачає створення емпіричної бази, необхідної для порівняльних досліджень соціальної структу- ри та процесів українського та європейських суспільств. У 2005-2006 рр. українським Інститутом соціології спільно із Центром Соціальних Експертиз проведено перші емпіричні етапи цього загальноєвропейського моніторингу, який про- водився паралельно Національному моніторингу. Науковим керівником проекту в Україні став Є. Головаха, національ- ним координатором в Україні — А. Горбачик. А вже у 2007 р. вперше з 1994 р. українські соціоло- ги вирішують на рік перервати Національний моніторинг на користь «Європейського дослідження». Офіційною при- чиною є занадто важка фінансова ноша 2-х моніторинго- вих проектів такого рівня, проте інтуїтивно можна ще й простежити зміну науково-дослідних акцентів українських вчених: українське суспільство поступово стабілізується, тож наразі важливо вже не те, як завершуються процеси трансформації, а те, як спрямувати їх у нове якісне русло — потрібно шукати шляхи у «євросім’ю». Щоправда, така робота вимагає від вітчизняних со- ціологів чималого напруження зусиль, зокрема, виро- блення нових методологічних та теоретичних стандартів моніторингових досліджень і переведення на ці стандар- ти усіх науково-дослідних проектів, які базуються на ем- піричних ресурсах Національного моніторингу. Як автор Національного моніторингу за цю роботу взялась Н. Паніна, проте не встигла завершити. Її несподівана та рання смерть загальмувала проект, вітчизняна соціологія втрати- ла одного з найкращих професіоналів. Наразі грандіозне за своєю значимістю завдання перейняв Є. Головаха, тож є надія, що багаторічний проект, який символізує цілу епоху україн ської соціологічної науки, буде мати продовження. Загалом, як ми побачили, нова доба надала для україн- ських соціологів більші шанси, і проявились вони насам- перед саме у науково-дослідній площині, в якій фактично й народжується феномен науки як приросту нових знань, необхідних для суспільства. Усі ті процеси, які відбува- лись протягом 90-х — 2000-х рр. в академічній соціоло- гії (вихід на абсолютно новий проблематичний репертуар, теоретико-методологічна переорієнтація, хронічне неви- стачання коштів для емпіричних досліджень тощо) тенден- ційно характерні для української соціології загалом. Тож справедливо, напевне, буде поширити узагальнений образ 249 Політична соціологія саме української академічної соціології на символічне відо- браження всієї української соціологічної науки. Список використаних джерел: Костенко Н. В. Ценности и смыслы в массовой коммуникации / 1. Н. В. Костенко. — К. : Наук. думка, 1993; Мартинюк І. О. Люди і ролі / І. О. Мартинюк, Н. І. Соболєва. — К. : Україна, 1993; Пилипенко В. Е. Социальная регуляция трудового поведения / В. Е. Пилипенко. — К. : Наук. думка, 1993; Тарасенко В. И. Социология потребления : методологические проблемы / В. И. Тарасенко. — К. : Наук. думка, 1993; Шульга М. О. Особа і етнос / М. О. Шульга. — К., 1993; Етнополітична ситуація в Україні: способи наукової інтерпретації / В. Б. Євтух, Є. В. Ісип, О. В. Суглобін та ін. — К., 1993; Политическая куль- тура населения Украины : результаты социологических иссле- дований / Е. И. Головаха, Н. В. Па ни на, ю. Н. Пахомов и др. — К. : Наук. думка, 1993; Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия. — К. : Наук. думка, 1993. Звіт Інституту соціології НАН України (далі — ІС) за 1991 р. — 2. С. 7. Звіт ІС за 1992 р. — С. 14-17.3. Звіт ІС за 1993 р. — С. 14.4. Звіт ІС за 1994 р. — С. 8.5. Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної си-6. туації в Україні / І. Е. Бекешкіна. — К. : Абрис, 1994; Бекешкіна І. Е. Соціальні конфлікти і молодь / І. Е. Бекешкіна, В. П. Перебенесюк. — К. : Наук. думка, 1994; Войнович В. І. Соціальні інститути і соціальна структура в історії українсько- го суспільства / В. І. Войнович. — К., 1994; Донченко Е. А. Социетальная психика / Е. А. Донченко. — К. : Наук. думка, 1994; Головаха Є. І. Стратегія соціально-політичного розви- тку України. Досвід перших років незалежності та нові орі- єнтири / Є. І. Головаха. — К. : Абрис, 1994; Головаха Е. И. Социальное безумие. История, теория и современная прак- тика / Е. И. Головаха, Н. И. Панина. — К. : Абрис, 1994; Пилипенко В. Е. Социальная регуляция трудового поведения / В. Е. Пи липенко. — К. : Наук. думка, 1994; Пилипенко В. Е. Социальный морфогенез: эволюция и катастрофы (синер- гетический подход) / В. Е. Пилипенко, В. А. Поддубный, И. В. Черненко. — К. : Наук. думка, 1994; Психологія жит- тєвого успіху / Сохань Л. В., Ануфрієва Р. А., Головаха Є. І., Очеретяний А. Н. та ін. — К. : Інститут соціології, 1994. Головаха Е. И. Трансформирующееся общество. Опыт социо-7. логического мониторинга в Украине / Е. И. Головаха. — К. : ІС НАН, 1997. Головаха Є. І. Тенденції розвитку українського суспільства 8. (1994-1997 рр.). Соціологічні показники / Є. І. Головаха, Н. В. Панина. — К. : ІС НАН, 1998; Макеєв С. А. Социальные идентификации и идентичности / С. А. Макеєв, С. М. Ок са- 250 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 мит ная, Е. В. Швачко. — К. : ІС НАН, 1997; Міщенко М. Д. Соціальні аспекти приватизаційних процесів в Україні / М. Д. Міщенко, І. В. Буров. — К. : ІС НАН, 1998; Тихонович В. О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності / В. О. Тихонович, О. Г. Злобина. — К. : ІС НАН, 1997 та ін. Звіт ІС за 2000 р. — С. 32.9. Паніна Н. В. Тенденції розвитку українського суспільства 10. (1994-1999 рр.). Соціологічні показники / Н. В. Паніна, Є. І. Го ловаха. — К. : ІС НАН, 1999; Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999). Інформаційно-ана лі- тичні матеріали. — К. : ІС НАН, 1999; Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / за ред. М. О. Шульги. — К. : ІС НАН, 1999. Звіт ІС за 1997 р. — С. 10.11. Звіт ІС за 2002 р. — С. 14-15.12. Panina N. Tendencies in the Development of Ukrainian Society 13. (1994–2001). Sociological Indicators / N. Panina, E. Golovakha. — Kiev : Institute of Sociology, 2002; Українське суспільство: де- сять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців. — К., ІС НАНУ, 2001; Україна — 2002. Моніторинг соціальних змін. — К., ІС НАНУ, 2002. Методологія та методика визначення інтегральних соціальних 14. показників / за ред. ю. І. Саєнка. — К. : ІС НАНУ, 2004. Звіт ІС за 2003 р. — С. 14-19.15. One of the characteristic features of contemporary Ukrainian sociology is the move to the new forms of research activities, that is monitoring the Ukrainian society and of its certain social spheres. This move is the appearance of, the first, the refuse by Ukrainian sociology from the former Soviet practice of sociological research in the favor of the world standards, the search for its self- identification and self-affirmation as the full-fledged partner in the system of the world sociology, the second, the complication of the institutionalization of Ukrainian sociology and of the beginning of its renovation, particularly in its theoretical-methodological as- pects, and the third, the appearance of a raising professionalism of Ukrainian sociologists, who are adequately respond to social challenges, feeling the «change of the epochs» on time. Key words: Ukrainian sociology, sociological monitoring Отримано 24.04.11