Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»

Стаття розповідає про долю підводного човна „Пелікан”, який був затоплений у 1919 році на виході з Одеської гавані та піднятий ЕПРОПом у 1924 році. Йдеться про участь чекістів у розробці суднопідйомного проекту, про його реалізацію чорноморськими водолазами, про реформи у радянському Держсуднопідйом...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Штоквиш, О.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2009
Schriftenreihe:	Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг
Schlagworte:	З історії суднопідйому і водолазної справи
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38883
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан» / О.А. Штоквиш // Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг. — 2009. — Вип 1. — С. 92-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-38883
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-388832012-11-25T12:14:38Z Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан» Штоквиш, О.А. З історії суднопідйому і водолазної справи Стаття розповідає про долю підводного човна „Пелікан”, який був затоплений у 1919 році на виході з Одеської гавані та піднятий ЕПРОПом у 1924 році. Йдеться про участь чекістів у розробці суднопідйомного проекту, про його реалізацію чорноморськими водолазами, про реформи у радянському Держсуднопідйомі та монополізації усіх підводних робіт на Чорному та Азовському морях ЕПРОПом. Статья рассказывает о судьбе подводной лодки «Пеликан», которая была затоплена в 1919 году на выходе из Одесской Гавани и поднята ЭПРОНом в 1924 году. Упоминается о роли чекистов в разработке судоподъемного проекта, о его реализации черноморскими водолазами, о реформах в советском Госсудоподъеме и монополизации всех подводных работ на Черном и Азовском морях ЭПРОНом. The article tells about the fate of the submarine boat «Pelican», which was flooded in 1919 at the exit from Odessa Harbor and lifted by EPRON in 1924. The role of KGB officials in the development of the ship lifting project, its realization by the Black sea divers, the reforms in the Soviet state ship lifting and monopolization of all submarine works on the Black and Azov seas by EPRON are described in the article. 2009 Article Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан» / О.А. Штоквиш // Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг. — 2009. — Вип 1. — С. 92-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2078-9645 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38883 uk Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії суднопідйому і водолазної справи З історії суднопідйому і водолазної справи
spellingShingle	З історії суднопідйому і водолазної справи З історії суднопідйому і водолазної справи Штоквиш, О.А. Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан» Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг
description	Стаття розповідає про долю підводного човна „Пелікан”, який був затоплений у 1919 році на виході з Одеської гавані та піднятий ЕПРОПом у 1924 році. Йдеться про участь чекістів у розробці суднопідйомного проекту, про його реалізацію чорноморськими водолазами, про реформи у радянському Держсуднопідйомі та монополізації усіх підводних робіт на Чорному та Азовському морях ЕПРОПом.
format	Article
author	Штоквиш, О.А.
author_facet	Штоквиш, О.А.
author_sort	Штоквиш, О.А.
title	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»
title_short	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»
title_full	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»
title_fullStr	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»
title_full_unstemmed	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»
title_sort	судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «пелікан»
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2009
topic_facet	З історії суднопідйому і водолазної справи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38883
citation_txt	Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан» / О.А. Штоквиш // Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг. — 2009. — Вип 1. — С. 92-100. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг
work_keys_str_mv	AT štokvišoa sudopídjomníoperacííradânsʹkihspecslužbpídvodnijčovenpelíkan
first_indexed	2025-07-03T20:46:31Z
last_indexed	2025-07-03T20:46:31Z
_version_	1836660127832211456
fulltext	2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 92 З ІСТОРІЇ СУДНОПІДЙОМУ І ВОДОЛАЗНОЇ СПРАВИ СУДОПІДЙОМНІ ОПЕРАЦІЇ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ: ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН "ПЕЛІКАН" Штоквиш О.А. кандидат філософських наук, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник Національної академії Служби безпеки України, Стаття розповідає про долю підводного човна „Пелікан”, який був затоплений у 1919 році на виході з Одеської гавані та піднятий ЕПРОПом у 1924 році. Йдеться про участь чекістів у розробці суднопідйомного проекту, про його реалізацію чорноморськими водолазами, про реформи у радянському Держсуднопідйомі та монополізації усіх підводних робіт на Чорному та Азовському морях ЕПРОПом. Ключові слова: підводний човен „Пелікан”, Одеса, ЕПРОП, Ф.Е.Дзержинський, Л.М.Захаров-Мейєр, Ф.А.Шпакович. Доля цього підводного човна дивовижна. Він не здійснив жодного бойового походу, не зробив жодного пострілу чи торпедного залпу, але став предметом запеклої боротьби між флотами і розвідками провідних країн світу. Отримавши при будівництві назву „Пелікан”, він був перейменований Морським міністерством Української Народної Республіки у „Щуку”. Єдиним судном, яке він потопив, став тральщик „Бесарабець”. Проте сталося це... через два роки після загибелі самої субмарини. „Пелікан” належав до підводних човнів типу „Барс”. Цей тип субмарин талановитого конструктора, професора І.Г.Бубнова і досі вважається одним з найвдаліших у російському Імператорському морському флоті. Початок його будівництва припадає на розпал Першої Світової війни, коли влітку 1915 року на заводі „Наваль” у м.Миколаєві була закладена партія з чотирьох човнів, що згодом отримали назви „Буревісник”, „Лебідь”, „Орлан” та „Пелікан”. За своїми тактико-технічними характеристиками „пташина партія” мало чим відрізнялася від головного човна „Барс”, побудованому на Балтійському заводі в Петербурзі: довжина 68 метрів, ширина – 4,5, водотоннажність – 650 тонн. Надводна швидкість - 16-17 вузлів, дальність плавання до 2400 миль, глибина занурення до 90 метрів, що було явно вищим за середні показники того 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 93 часу. Озброєння складали чотири торпедні апарати (по два у носу і кормі), чотири зовнішні торпедні апарати Джевецького, дві гармати і кулемет [1]. Підводний човен типу "Барс" 4 вересня 1917 року останній з човнів був спущений на воду, але добудувати їх перешкодили революція та громадянська війна. На човні вже були призначені команди. Під час змін влади над ними підіймалися то андріївські, то червоні, то жовто-блакитні стяги. У 1919 році білогвардійці вивели з заводу всі чотири субмарини. Хроніка тих подій коротко висвітлена Е.А. Ковальовим у книзі „Короли подплава в море червонных валетов”. „Листопад <1918 р. – О.Ш.>. З докладу командира Миколаївського порту командуючому ЧФ: „Окрім „АГ-23” є 24, 25 і 26-а в незібраному виді в ящиках. Підводні човни „Лебідь” і „Пелікан” на воді, представляють з себе плаваючі коробки” [2, с. 57]. „У другій половині січня <1919 р. – О.Ш.> білі відвели з Миколаєва на буксирі підводні човни „Пелікан” (70 % готовності) і „Лебідь” (60 % готовності) до Одеси, де один затопили на вході в торговий порт, а інший в самому порту. Такі дії робляться лише тоді, коли зникає впевненість в стабільності положення, що склалося ” [2 , с. 58]. Таким чином, вся „пташина партія” миколаївських субмарин була знищена: „Лебідь” і „Пелікан” був затоплений в Одесі; „Орлан” – в Севастополі; „Буревісник” знайшов свій кінець в Бізерті. Як бачимо, білі не лише знищили „Пелікан” як потенційну бойову одиницю, але й затопили його на фарватері у входу до Одеської гавані. Човен лежав на 16- метровій глибині і, враховуючи розміри його корпусу, являв собою небезпеку для судноплавства. Його не Сучасний вигляд Одеської гавані 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 94 раз таранили судна, і водолази Держсуднопідйому Чорного і Азовського морів намагалися підняти субмарину, продуваючи цистерни і відсіки стислим повітрям. Проте марно. Дійшло до того, що серйозно розглядалися пропозиції підриву човна, щоб потім краном витягнути його з води по частинах. 6 червня 1921 року із затопленим човном стався інцидент, який привернув увагу до нього радянських спецслужб. Під час свого знаходження у Києві Фелікс Едмундович Дзержинський надіслав до Особливого відділу ВНК В.Р.Менжинському наступну телеграму (мова і стилистика оригіналу): «Москва, ВЧК, Менжинскому лично. Передайте Склянскому нижеследующую записку и проследите точное выполнение моей телеграммы Крымской ЧК [об] аресте Максимова в Севастополе и [в] Одессе Сполатбога. [В] Киеве 6 июня 1921 года совещание [под] моим председательством с участием Манцева, Дыбенко, [начальника] укрепрайона Одессы Урицкого, председателя Одесской и Николаевской губчк [начальника] мортрана Иванова и других парт-представителей мортрана, признано несомненно доказанным, что морведы являются притоном белогвардейщины. [По] вине морведа первого [и] второго июня произошли две возмутительные аварии. Первого июня английский пароход «Камилла Жильберт» [с] грузом 420 тысяч пуд[ов] угля посажен лоцманом на мель [в] пяти милях от Одессы. Следствием установлена возмутительная халатность управления безопасности кораблевождения Черназморей и старшего [на] одесском рейде начминообороны Максимова, [в] результате чего угольщик и посажен на мель. Заведомо намереваясь до окончания снятия угольщика с мели выехать [в] Севастополь, Максимов взял на себя руководство операцией и пошел на помощь на тральщике «Бесарабец» и, не дав последнему закончить работу, Максимов ночью вернулся на нем в Одессу, чтобы отплыть на пароходе «Брусилов» в Севастополь. В самом порту «Бесарабец» напоролся на давно затонувшую подлодку «Пеликан» и, получив пробоину, стал тонуть. Максимов первым сошел [на] шлюпку и той же ночью уехал в Севастополь, оставив «Бесарабец» без внимания и указаний. Следствием установлено, что меры к спасению тральщика приняты не были, [в] результате чего корма погрузилась в воду [на] 3-4 фута, затоплена кочегарка [и] машинное отделение. Непринятием своевременных мер корма проломилась. Следствием вполне установлено, что обе аварии – результат преступного бездействия и разгильдяйства чинов морведа в течение долгого времени до катастрофы. Придавая случившемуся государственное значение и принимая во внимание, что изложенное является частью обширного фактического материала, доказывающего белогвардейскую работу чинов морведа, совещание единогласно признало необходимым в корне пресечь возможность повторения 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 95 [и] постановило арестовать виновников аварии: [начальника] минно-обороны Максимова, [начальника] [ управления] [ безопасности] [ кораблевождения] Черназ[морей] Сполатбога и капитана «Бесарабца», придав их суду. Дальнейшее следствие и установление остальных виновных производится. Распоряжение [об] арестах мною отдано. [Председатель] ВЧК Дзержинский»[3]. Інакше кажучи, передчасно повертаючись до Одеси начальник рятівної партії Максимов наштовхнувся своїм тральщиком на „Пелікан”, в результаті чого тральщик затонув, а сам Максимов з колегами отримав звинувачення у „білогвардійщині”. Чим закінчувалися подібні справи ВЧК добре відомо. Декілька років по тому у Фелікса Едмундовича з’явилася нагода згадати про затоплений підводний човен на одеському рейді у дещо іншому контексті. Слід зазначити, що Дзержинський був не лише головою Всесоюзної Ради Народного Господарства. У радянському уряді він займав безліч посад: з лютого 1922 року був наркомом внутрішніх справ, потім очолював Народний Комісаріат шляхів сполучення (НКШС), який мав до морського транспорту і суднопідіймання безпосередн є відношення. Достатньо вказати, що у відомстві НКШС знаходилася Центральна Водолазна база в Петрограді. У листопаді 1923 року при Раді Народних Комісарів СРСР було створено Об'єднане державне політичне управління (ОДПУ). Дзержинський був Головою ДПУ і ОДПУ до кінця свого життя. Отже, в особі Фелікса Едмундовича перетнулися інтереси спецслужб і морського транспорту, що, врешті- решт, призвело до створення в структурі ОДПУ Експедиції Підводних Робіт Особливого Призначення (ЕПРОПу). Офіційно ЕПРОП був затверджений Наказом по ОДПУ № 528 від 17 грудня 1923 року як експедиція за золотом „Принца” – англійського парусно-гвинтового судна, що загинуло під час Кримської війни на Балаклавському рейді. Очолив експедицію професійний чекіст Л.М.Захаров-Мейєр [4]. Проте, як тільки виникли перші труднощі у пошуках британського скарбу, партія водолазів була відряджена до Одеси – піднімати „Пелікан”. Крім розчистки фарватеру чекісти плекали надію, що той буде у стані, придатному для подальшого використання за призначенням. Адже навіть у середині 20-х років „барсів” аж Л.М.Захаров- Мейєр – першій начальник ЕПРОПу Ф.Э.Дзержинский – Голова ВРНГ. Фото 1924 г. 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 96 ніяк не можна було вважати застарілими човнами. Природньо, що радянське військово-морське командування було зацікавленим у поповненні Червоного флоту бойовими кораблями подібного типу. Очолив водолазний десант Феоктист Андрійович Шпакович (1882-1964) - один з найдосвідченіших водолазних фахівців країни. Ознайомившися з документацією, він поспішає особисто обстежити положення субмарини на дні. „Підйом „Пелікана”, - визнавав він пізніше, - не здавався вже нам задачею нездійсненною. Ми міркували так: човен можна примусити спливти, якщо закласти в ньому отвори, а їх у човнах обмаль – лише декілька круглих люків; ці люки, крім того, на підводних човнах обладнуються так, щоб їх легко можна було задраювати водонепроникно, перед тим, як човен зануриться під воду. Після того, як люки будуть нами закриті, залишиться тільки продути з „Пелікану” воду стислим повітрям, і він повинен спливти. Проте, коли водолази оглянули човен на місці, то виявилося, що оскільки він недобудований, люки у нього незакінчені, кришок немає або вони несправні. Виникли також сумніви, чи вистачить сили у продутого човна спливти, оскільки його сильно засмоктало у грунт” [5]. Порадившись з інженерами, Шпакович визначив підйомну масу „Пелікану” у 500 тонн. Для того, щоб подолати донний присос він запропонував піднімати човен за допомогою двох 400-тонних понтонів. Погоджувати свій проект він возив до Москви, де його розглядав особисто Голова ОДПУ. Дзержинський довго розмовляв з водолазом, намагаючись переконатися, що враховані найдрібніші деталі проекту. Вочевидь, вже тоді він планував використати підйом субмарини для передачі ЕПРОПу (а отже – й ОДПУ) всіх замовлень Держсуднопідйому на Чорному та Азовському морях. А для цього йому потрібна була перемога... 11 травня 1924 року проект затверджений, і Ф.А.Шпакович повертається до Одеси. Феоктист Андрійович мобілізує епроповців своєї групи – боцмана Г.І.Варіводу, водолазів Ф.К.Хандюка, В.Т.Сергєєва та інших. У повній відповідності із затвердженим планом робіт під днищем субмарини були промито два тунелі, в які потім заведені по два сталеві рушники. Ці рушники з'єднали над корпусом „Пелікана” так, що вони опоясали човен чотирма сталевими кільцями. Для з'єднання рушників використовували стропи і міцні скоби вагою у 160 кілограм кожна. До скоб прикріпили прямостінні сталеві понтони. Підготовчі роботи тривали до середини жовтня. Спуски здійснювалися з катера, яким командував П.Д.Ветов. Шпакович не лише керував, але і сам щодня занурювався під воду, працюючи як рядовий водолаз. Пізніше він Ф.А.Шпакович - начальник підйомної партії ЕПРОПу 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 97 згадував, що на папері все виглядало без проблем, а насправді труднощі виникали там, де їх зовсім не чекали. Зокрема, пливучий грунт вимагав промивки тунелів з негайним його відсмоктуванням. „Перший водолаз, що скомандував дати повний натиск струменю, у той же момент був сильним поштовхом відкинутий на декілька сажень назад і трохи не вилетів на поверхню. Довелося прив'язувати до наконечника вантажі, що дуже ускладнювало маніпуляції з ним водолаза. Спустившись на грунт, водолаз чудово бачить човен і всі предмети на грунті, може правильно встановити наконечник і правильно почати роботу. Але як тільки ударив перший струмінь, підіймається суцільна муть, і водолаза закутує повна темрява, в якій він втрачає орієнтацію. Доводиться час від часу припиняти роботу і чекати осадження муті. Згодом водолазу стає нестерпно жарко, оскільки помпою подається тепла вода, забирана з поверхні моря” [5, c. 33]. До цих незручностей додавалися ще й інші: працювати доводилося лежачи, у вузькому тунелі, в положенні, при якому надзвичайно незручно регулювати повітря. Бувало, що роздувався водолазний костюм, і епропівець безпорадно застрявав в тунелі. Було й таке, що грунт, який осідав позаду водолаза, загороджував йому вихід. В обох випадках доводилося спускати додаткового водолаза на допомогу. Промивши під корпус половину тунеля з одного борту, епропівці виконали подібну операцію з іншого борту, з'єднали тунель, завели троси, протягнули рушники, потім повторили все у іншому місці. До рушників приєднали понтони. Нарешті, все було готово до продувки. Ретельне опрацьовування щонайменших деталей проекту позбавило епропівців від сюрпризів. Запас у 300 тонн підйомній силі понтонів гарантував відрив і спливання субмарини. 20 жовтня „Пелікан” сплив на поверхню. Його рубка і ніс підносилися над поверхнею моря. У такому вигляді підводний човен відбуксирували спочатку до причалу Одеського порту, а потім – в док для очищення і подальшої добудови. Портове начальство зітхнуло з полегшенням – фарватер гавані був обчищений. Про одеський успіх ЕПРОПу із захопленням писали центральні та місцеві газети. 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 98 „Пелікан” біля стінки Одеського порту. Фото 1924 р. [6]. Попри всі очікування військових моряків, „Пелікан” не вдалося занести до лав Червоного Флоту. Авторитетна комісія визнала його стан непридатним до продовження служби, і корпус субмарини здали на металобрухт. Епроповци у «Пелікані». Фото 1924 р. [4]. 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 99 Як і планував Дзержинський, перша судопідйомна операція ЕПРОПу отримала величезний резонанс. П.А.Боровіков у своїй книзі „Водолазное дело Росии”, зазначає, що ОДПУ вдалося грамотно піднести керівництву Країни Рад цю роботу. „ЕПРОП у грудні ініціював скликання в НКПС наради, на якій Мейєр вніс пропозицію про ліквідацію Чорноморсько-азовського відділення суднопідйому і про передачу всього його майна і завдань ЕПРОПу. Ця пропозиція зустріла рішуче заперечення з боку центрального апарату Держсудопідйому, проте престиж чорноморського суднопідйому після підйому ЕПРОПом у нього під носом підводного човна „Пелікан” виявився абсолютно втраченим. У результаті в цій суперечці переміг ЕПРОП, і наказом НКПС від 5 лютого 1925 р. Чорноморсько–азовське відділення Держсудопідйому було ліквідовано. Всі роботи по підйому судів в цьому регіоні були покладені на ЕПРОП і йому ж передано, не зважаючи на опір, майно відділень” [6]. Література 1. Подводная лодка «Пеликан» // http://flot.sevastopol.info/ship/podlodki/ pelikan.htm 2. Ковалев Э.А. Короли подплава в море червонных валетов. Хроника начального периода советского подводного плавания. 1918–1941 гг. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2006. — 428с. 3. Цит. по: Додонов Р.А. Рассказы об ЭПРОНе. – Донецк: Норд- Компьютер, 2008. – 220 с. 4. Сорокина М.Ю. В поисках затонувших кораблей // Природа. – 2001. - №1. 5. Бобрицкий Т.И. Завоевание глубин. Эпизоды из жизни ЭПРОНа. – Л.: Изд-во ЦК ВЛКСМ Молодая Гвардия. Ленинградское отделение, 1934. – 228с. 6. Боровиков П.А. Водолазное дело России. – М.: Мысль, 2005. – 240с. Штоквиш А.А. Судоподъемные операции советских спецслужб: подводная лодка «Пеликан». Статья рассказывает о судьбе подводной лодки «Пеликан», которая была затоплена в 1919 году на выходе из Одесской Гавани и поднята ЭПРОНом в 1924 году. Упоминается о роли чекистов в разработке судоподъемного проекта, о его реализации черноморскими водолазами, о реформах в советском Госсудоподъеме и монополизации всех подводных работ на Черном и Азовском морях ЭПРОНом. Ключевые слова: подводная лодка «Пеликан», Одесса, ЕПРОН, Ф.Э.Дзержинский, Л.М.Захаров-Мейер, Ф.А.Шпакович. Shtokvish A.A. The ship-lifting operations of the soviet top secret organizations: the submarine «Pelican». The article tells about the fate of the submarine boat «Pelican», which was flooded in 1919 at the exit from Odessa Harbor and lifted by EPRON in 1924. The role of KGB officials in the development of the ship lifting project, its realization by 2009 Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг Випуск 1. 100 the Black sea divers, the reforms in the Soviet state ship lifting and monopolization of all submarine works on the Black and Azov seas by EPRON are described in the article. Keywords: the submarine «Pelican», Odessa, EPRON, F.E.Dzerginskiy, L.M.Zaharov-Meyer, F.A.Shpakovich.

Судопідйомні операції радянських спецслужб: підводний човен «Пелікан»

Institution

Ähnliche Einträge