Максаківський монастир - до історії заснування
У статті досліджується історія заснування Максаківського монастиря, події суспільно-політичного життя, які мали безпосередній вплив на його появу.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39167 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Максаківський монастир - до історії заснування / А. Подорван // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 49-53. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39167 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-391672013-02-13T02:55:03Z Максаківський монастир - до історії заснування Подорван, А. Церковна старовина У статті досліджується історія заснування Максаківського монастиря, події суспільно-політичного життя, які мали безпосередній вплив на його появу. В статье исследуется история основания Максаковского монастыря, события общественно-политической жизни, которые имели непосредственное влияние на его возникновение. The article defines the history of the Maksakivskyy monastery foundation, social and political events having the direct impact on its appearance. 2011 Article Максаківський монастир - до історії заснування / А. Подорван // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 49-53. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39167 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Подорван, А. Максаківський монастир - до історії заснування Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті досліджується історія заснування Максаківського монастиря, події суспільно-політичного життя, які мали безпосередній вплив на його появу. |
| format |
Article |
| author |
Подорван, А. |
| author_facet |
Подорван, А. |
| author_sort |
Подорван, А. |
| title |
Максаківський монастир - до історії заснування |
| title_short |
Максаківський монастир - до історії заснування |
| title_full |
Максаківський монастир - до історії заснування |
| title_fullStr |
Максаківський монастир - до історії заснування |
| title_full_unstemmed |
Максаківський монастир - до історії заснування |
| title_sort |
максаківський монастир - до історії заснування |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39167 |
| citation_txt |
Максаківський монастир - до історії заснування / А. Подорван // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 49-53. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT podorvana maksakívsʹkijmonastirdoístoríízasnuvannâ |
| first_indexed |
2025-07-03T21:04:35Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:04:35Z |
| _version_ |
1836661264996106240 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 49
УДК 94 (477)
Андрій Подорван.
МАКСАКІВСЬКИЙ МОНАСТИР —
ДО ІСТОРІЇ ЗАСНУВАННЯ
У статті досліджується історія заснування Максаківського монастиря, події
суспільно-політичного життя, які мали безпосередній вплив на його появу.
Ключові слова: Максаківський монастир, Трубчевський монастир, православ’я, По-
ляновський мирний договір, Адам Кисіль.
У першій половині XVII століття Чернігово-Сіверщина неодноразово ставала
ареною протистояння Речі Посполитої та Московського царства. Політична та
збройна боротьба між двома державами наклала відбиток на формування соціально-
економічних особливостей та суспільно-політичного устрою. Яскравим прикладом
такого впливу став розвиток церковних відносин на Чернігово-Сіверських землях.
Після укладення Деулінського перемир’я у грудні 1618 р. до складу Речі Посполи-
тої відійшла значна частина Сіверщини1. Перед коронним урядом поставав цілий ряд
досить складних завдань, без вирішення яких про закріплення приєднаних територій
у складі Польсько-Литовської держави не могло бути й мови. Одним з таких завдань
було й питання перебудови на сіверських землях церковних відносин2. Зрозуміло, що
Річ Посполита не була зацікавлена в панівному становищі на чернігово-сіверських
землях православної церкви. Натомість, король Сигизмунд ІІІ та адміністратор цих
територій його син Владислав Ваза приділяли значну увагу створенню умов для ді-
яльності тут католицької та уніатської церков3.
Водночас абсолютна більшість населення залишалася вірною православному
віросповіданню всупереч урядовій політиці, яка до початку Смоленської війни у
1632 р. була досить жорсткою.
Підтримка з боку уряду католицьких орденів на Чернігово-Сіверщині тривала і
після утворення у 1633–1635 роках Чернігівського воєводства. Однак загалом після
Смоленської війни ситуація православних громад на цих землях почала покращува-
тися. Цьому сприяли як зміна ставлення центральної влади до православної церкви в
цілому, так і прибуття на Чернігово-Сіверщину значної кількості православної шляхти,
яка отримала тут земельні володіння за заслуги у Смоленській війні4. Це проявилося,
зокрема, і в інструкції сеймику Чернігівського воєводства у 1646 році, коли київському
каштеляну А. Кисілю та його прихильникам вдалося включити до інструкції пункт на
захист «грецької релігії», незважаючи на досить сильні позиції католицької шляхти
на Чернігівщині5. Сеймик навіть виклав в інструкції вимогу до послів підтримувати
позицію представників Волинського воєводства у питанні повернення православним
церкви у м. Люблін. Захоплена уніатами у 1638 р., ця справа служила предметом гарячих
дебатів на сеймах 1640, 1641 та 1642 рр., спричинила до втручання короля, який доручив
люблінському старості повернути її православним, що так і не було виконано6.
Саме до цього неспокійного, з точки зору релігійної ситуації, періоду 30–40-х років
XVII століття відносять появу Максаківського монастиря, розташованого поблизу
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
© Подорван Андрій Федорович – начальник управління внутрішньої політики
Чернігівської ОДА.
50 Сіверянський літопис
сучасного села Максаки Менського району Чернігівської області. «На л вой сторон
р. Десны, въ 70-ти верстахъ отъ Чернигова и въ 30 отъ Борзны, въ Сосницком у зд , на
плоской возвышености расположенъ одинъ иъ древнихъ монастырей — Максаковскій
Преображенській…»7. Своєю появою монастир завдячує насамперед протегуванню
православ’ю з боку представників шляхетської верхівки Речі Посполитої, а також
воєнно-політичному протистоянню 1632–1634 рр. — Смоленській війні.
По завершенні воєнних дій і підписанні у червні 1634 р. Поляновського мирного
договору почався довгий процес узгодження кордонів двох держав, оскільки одразу ж
виникли численні суперечки щодо ряду населених пунктів прикордонних територій.
Часткового компромісу вдалося досягти лише у 1644 р., коли до Польщі прибули мос-
ковські повноважні посли. Провівши переговори з визначеними королем Владисла-
вом IV сенаторами — «панами радними», досягли згоди на підписання договору, який
отримав назву «Варшавської угоди»8. Саме тоді було досягнуто домовленості щодо
отримання Річчю Посполитою контролю над двома спірними містами — Гадячем та
Сарськом, за що поляки поступилися Москві Трубчевськом з повітами та волостями
і рядом інших невеликих населених пунктів Новгород-Сіверського та Путивльського
повітів9. Реалізація угоди припадає на 1645 р., коли розпочала роботу особлива комісія
у складі представників двох держав. З боку Речі Посполитої до складу комісії, яка
працювала у 1645–1647 рр., входив і київський каштелян А. Кисіль, який фактично
і став ініціатором заснування Максаківського монастиря.
Датою утворення монастиря вважається 1642 р.10 Саме цього року біля Макса-
ківського перевозу через р. Десну оселилися ченці Трубчевського монастиря, які не
побажали переходити під владу Московського царства11. Оскільки домовленостей
щодо передачі Трубчевська та навколишніх територій до Московської держави
офіційно досягнуто лише у 1644 р., постає питання пояснення причини прийняття
монахами рішення про перехід у межі Речі Посполитої двома роками раніше. Водно-
час в «Історико-статистичному опису Чернігівської єпархії» зазначається, що «при
отдач Трубчевска московському царю, монахи монастиря Трубчевскаго, которыхъ
было н сколько десятковъ, им я давнія пожертвованія князей Трубчевскихъ, разныя
им нія стоющія четыре тысячи злотыхъ, пребывая в рными республік и желая
быть не въ другомъ подданств , а нашими богомольцами, оставили вс т влад нія
монастырскія, зданія и что только было».12 При цьому автор посилається на грамоту
короля Владислава IV від 28 вересня 1642 р., тобто ще до офіційного прийняття рі-
шення про передачу Трубчевська московській стороні. Ймовірним поясненням цього
питання може стати те, що польською стороною ще на початку 40-х років уже було
прийнято рішення віддати Трубчевськ з прилеглими територіями, а також участь
на різних етапах польсько-московських переговорів та у зовнішньополітичних кон-
тактах двох держав А. Киселя, який послідовно підтримував православ’я протягом
усієї своєї політичної діяльності. Саме до цього польського посадовця і звернулися
ченці Трубчевського (або Чолнського) монастиря та висловили прохання дозволити
їм поселитися в межах Речі Посполитої, а саме «указать имъ где-нибудь м сто для
монастыря»13.
Беручи до уваги церковно-релігійні відносини 30–40-х років XVII століття, бажан-
ня православних ченців залишити кордони Московської держави та переселитися до
Речі Посполитої виглядає нелогічним. Уже Філарет Гумілевський помітив цілковиту
невідповідність такого пояснення: «что-то странное является въ переход иноквъ изъ
православной страны въ Польшу»14.
Пояснень мотиву такого рішення православних ченців могло, на наш погляд, бути
декілька. Першим та найбільш вірогідним є те, що ченці повернулися на місце, на
якому за часів входження Чернігово-Сіверських земель до Московської держави у
XVI столітті існував невеликий православний монастир. У часи військових конфлік-
тів монастир міг серйозно постраждати внаслідок пожежі, грабунку одної чи другої
сторони протистояння, а можливо, й місцевих жителів. Подібне припускається і в
«Історико-статистичному опису Чернігівської єпархії»: «монахи захот ли возвра-
Сіверянський літопис 51
титься на прежнее свое пепелище, въ Максаки, гд жили до 1608 г., т. е. до перехода
Максаковъ под управленіе польское»15.
Іншою причиною, котра могла спонукати православних ченців прийняти рішення
про переселення до Речі Посполитої, стала демонстрація підтримки Трубчевського
монастиря з боку польських королів від самого часу його існування (ймовірно — з
1620-х років), яка проявлялася в наданні привілеїв на навколишні села16.
Тож, будучи свідомою певних переслідуваннь православної церкви у Польсько-
Литовській державі, частина монахів справді могла надати перевагу переселенню на
територію поблизу с. Максаки з одночасним отриманням значних привілеїв у вигляді
маєтностей, земельних володінь та грошових компенсацій. Адже значна частина
шляхти не приховувала своєї протекції православному духівництву.
Не виключено, що політичні питання цілеспрямовано вплетені в історичні свід-
чення щодо причин переселення монахів з монастиря поблизу міста Трубчевськ до
Речі Посполитої. Адже такий факт міг підтвердити ту чи іншу політичну доцільність.
І навпаки – у вигідному світлі показати суспільно-політичну діяльність уряду Поль-
сько-Литовської держави.
Визначною для заснування монастиря є особа відомого військово-політичного
діяча Адама Киселя. Будучи одним з найбільших землевласників Речі Посполитої,
він одночасно представляв ту частину шляхти, яка використовувала свій політичний
вплив на підтримку православ’я.
У 1642 р. Адам Кисіль звертається до короля Владислава IV з клопотанням дати
ченцям Трубчевського монастиря прихисток «въ собственныхъ своихъ влад ніяхъ,
находящихся въ пр делахъ киселевскихъ и менскихъ при р. Десн »17.
У 1646 р. польський король підтвердив право ченців на земельні володіння та
маєтності, передані новоствореному монастиреві А. Киселем18. У грамоті від 10
жовтня 1648 р. А. Кисіль засвідчив, що Максаки переходять у власність монастиря,
виділив також необхідні під будівництво церкви i монастирських будівель кошти19.
Ця грамота, підписана «Адамомъ Киселемъ, Каштеляномъ кіевскимъ, Александромъ
Киселемъ подстоліемъ черниговскимъ, свид телями: Яномъ Севастіановичемъ
войсковымъ писаремъ новгородскимъ и писаремъ Криштономъ Кобгицкимъ»20, була
також внесена у гродські книги новгород-сіверського замку, а пізніше і київського.
Допомога А. Киселя також проявлялася і у сприянні культовому будівництву но-
воствореного монастиря. Про цей факт дізнаємося з «Описания Старой Малороссии»
А. Лазаревського, в якому автор стверджує, що Адам Кисіль наказав привезти з-під
Чолнська, що під Трубчевськом, дерев’яну церкву, яку плотами по р. Десні доставили
до Максаків та витягли з води21.
У своєму заповіті, датованому 18 липня 1650 року, А. Кисіль відписав села Хол-
ми, Красний Став, Ядути, Прачі та Високе на Максаківський монастир, остаточно
закріпивши право власності на вказані населені пункти за ченцями та дозволивши
вступати у володіння і в майбутньому отримувати з них прибуток.
У 1640–1650-і роки Максаківський монастир потерпав від звичайного для тих
років небажання селян працювати на монастирських землях, постійних зазіхань на
монастирські землеволодіння з боку козацької старшини. Відповідно, ченці звер-
талися з проханням до гетьманів надати жалувані грамоти щодо послушенства та
підтвердження власності монастиря на передані А. Киселем села.
У травні 1651 року Богдан Хмельницький надає Максаківському монастирю два
універсали, один з яких містив наказ, «абы помененому монастыреви жадное кривды
н от кого не было»22. За виконанням наказу гетьмана мав наглядати чернігівський
полковник, який мав право карати порушників універсалу. У другому універсалі
Богдан Хмельницький підтвердив належність до монастиря селян «холменскіх,
ядутискіх, пралничанскіх, височанскіх, красноставскіх и максаковских»23.
У 1654 р. новим універсалом Богдан Хмельницький підтверджує право власності
Максаківського монастиря на села «Холм, Едутин, Пранничъ, Высочаны, Красностав,
Максаков, з млинами в тых селахъ будучими и иншими вс ми пожитками и при-
наленостями»24. Отже, уряд козацької держави, проводячи підтримку православ’я,
52 Сіверянський літопис
залишив Максаківському монастиреві всі маєтності, відписані йому А. Киселем,
поширивши цей перелік промисловими об’єктами (млинами) та іншими важливими
для ведення господарства засобами. Видання універсалів у 1651 та 1654 рр. на під-
твердження права власності одночасно з суворим наказом представнику військової
адміністрації свідчить про постійну загрозу для монастирських володінь з боку як
козацької старшини, так і селян — жителів монастирських населених пунктів.
Що стосується місця розташування Максаківського монастиря, то він не позна-
чений на картах Г.-Л. Боплана середини XVII століття, хоча деякі з картографічних
матеріалів містять дані щодо місцезнаходження релігійних об’єктів Чернігово-Сівер-
щини. Поясненням цього є те, що дані, зафіксовані Бопланом, стосуються періоду
до 1642 р., тобто до переселення частини монахів монастиря з-під міста Трубчевська
до Речі Посполитої.25
У документах 40-х років монастир або не має назви (вказується лише місцевість
поблизу р. Десна, де він розташовується), або йменується Киселинським (від прізвища
свого засновника А. Киселя). Однак уже у заповіті 1650 р. А. Кисіль називає монас-
тир «Максаківським»26. Очевидно, з того часу ця назва і закріпилася за монастирем,
оскільки у подальшому (універсали Б. Хмельницького та інші документи) монастир
фігурує саме під такою назвою. За іншим поясненням, назва «Киселинський» могла
стати небезпечною для самого існування монастиря у період національно-визволь-
ної війни 1648–1654 рр., оскільки А. Кисіль представляв інтереси Речі Посполитої,
тобто ворожої сторони для військової адміністрації та значної частини учасників
визвольних змагань.
Таким чином, виникнення в 40-х роках XVII століття Максаківського монастиря, а
також Батуринського Крупницького, Макошинського та Омбиського стало частиною
загального процесу посилення позицій православ’я на Чернігово-Сіверських землях.
Це стало можливим завдяки частковим поступкам з боку уряду Речі Посполитої та
широкої підтримки місцевої шляхти. Важливою подією стало також відновлення
православної Чернігівської єпархії (фактичне у 1631 р., формальне – у 1650 р.).27
1. Кулаковський П. Чернігівське князівство (1619—1633 рр.) / Історія адміністра-
тивно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини: Матеріали наук.-практ. конф. /
За ред. С.А. Леп’явка, В.М. Бойка. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”,
2007. – С. 26.
2. Кулаковський П. Церковні структури на Чернігово-Сіверщині за польської
доби (1618—1648) / Наукові праці історичного факультету Запорізького державного
університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2005. – Вип. XIX. – С. 22.
3. Кулаковський П. Церковні структури на Чернігово-Сіверщині за польської
доби (1618—1648) / Наукові праці історичного факультету Запорізького державного
університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2005. – Вип. XIX. – С. 23.
4. Кулаковський П. Церковні структури на Чернігово-Сіверщині за польської
доби (1618—1648) / Наукові праці історичного факультету Запорізького державного
університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2005. – Вип. XIX. – С. 26.
5. Кулаковський П. Інструкція сеймику Чернігівського воєводства 1646 року. //
Україна модерна. 2001. Ч. 6. С. 121.
6. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Роки 1626 –1650. – К.:
Наук. думка, 1997.– Т. VIII – 2. – С. 85.
7. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 69.
8. Кулаковський П. Полянівський мирний договір 1643 р. і спроби створення вій-
ського союзу між Річчю Посполитою та Московською державою / Наукові записки.
Серія «Міжнародні відносини». – Острог: Видавництво Національного університету
«Острозька академія», 2010. – Вип. 2. – С. 14.
9. Соловьев С. М. Сочинения: В 18 кн. – Кн.5: История России с древнейших
времен. Т.9–10 / Отв.ред.: Иванов Н. А. – М.: Голос, 1995. – С. 236.
10. Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. – Санктпетербургъ:
Сіверянський літопис 53
Типографія В. Безобразова и Комп., 1867. – Томъ III. – С. 143.
11. Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. – Санктпетербургъ:
Типографія В. Безобразова и Комп., 1867. – Томъ III. – С. 143.
12. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 70.
13. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 70.
14. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 71.
15. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 71.
16. Granica polsko-moskiewska wedle pokoju polanowskiego (wytyczona w latach
1634-1648). Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego Krakow: 1934 – С. 38.
17. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 71.
18. Sysyn F. Between Poland and the Ukrain . The Dilemma of Adam Kysil 1600 –
1653. – Cambridge, Mass, 1985. – С. 133.
19. Михальчук Л. Дилема Адама Киселя // Минуле і сучасне Волині і Полісся:
Край на межі тисячоліть: Матеріали Х наук. іст.-краєзн. конф.: Зб. наук. праць. –
Луцьк, 2002. – С. 30.
20. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 71.
21. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории зесе-
ления, землевладения и управления. – К., 1893. – Т. 2: Полк Нежинський. – С. 512.
22. Універсали Богдана Хмельницького 1648–1657 / Упор. І. Крип’якевич, І.
Бутич. – К, 1998. – С. 118.
23. Універсали Богдана Хмельницького 1648–1657 / Упор. І. Крип’якевич, І.
Бутич. – К, 1998. – С. 119.
24. Універсали Богдана Хмельницького 1648–1657 / Упор. І. Крип’якевич, І.
Бутич. – К, 1998. – С. 154.
25. Кулаковський П. Чернігівщина на картах Боплана. // Сіверянський літопис.
– 2003. – № 1. – С. 10.
26. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. – Черниговъ: Гу-
бернская тип., 1873. – Кн. 4. – С. 72.
27. Кулаковський П. Чернігівське воєводство (1635—1648, 1651 рр.) / Історія
адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини: Матеріали наук.-
практ. конф. / За ред. С. А. Леп’явка, В. М. Бойка. – Ніжин: ТОВ «Видавництво
“Аспект-Поліграф”», 2007. – С. 40.
В статье исследуется история основания Максаковского монастыря, события
общественно-политической жизни, которые имели непосредственное влияние на его
возникновение.
Ключевые слова: Максаковский монастырь, Трубчевский монастырь, православие,
Поляновский мирный договор, Адам Кисель.
The article defines the history of the Maksakivskyy monastery foundation, social and
political events having the direct impact on its appearance.
Key words: Maksakivskyy monastery, Trubchevskyy monastery, orthodox, Polyanovskyy
peace treaty, Adam Kisiel.
|