Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка
У статті висвітлюється роль, яку відіграла природа Південного берега Криму в житті і творчому розвитку М. Мурашка та його учнів В. Андреєва й Г. Дядченка.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39357 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка / Л. Толстова // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 53-66. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39357 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-393572012-12-16T12:16:40Z Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка Толстова, Л. Історія У статті висвітлюється роль, яку відіграла природа Південного берега Криму в житті і творчому розвитку М. Мурашка та його учнів В. Андреєва й Г. Дядченка. The article elucidates a role of the Crimean southern seashore nature in the life and creation of M. Murashko and his pupils V. Andreiev and H. Diadchenko. 2011 Article Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка / Л. Толстова // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 53-66. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39357 7.071.1(477.75) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Толстова, Л. Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка Студії мистецтвознавчі |
| description |
У статті висвітлюється роль, яку відіграла природа Південного берега Криму в житті і творчому розвитку М. Мурашка та його учнів В. Андреєва й Г. Дядченка. |
| format |
Article |
| author |
Толстова, Л. |
| author_facet |
Толстова, Л. |
| author_sort |
Толстова, Л. |
| title |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка |
| title_short |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка |
| title_full |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка |
| title_fullStr |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка |
| title_full_unstemmed |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка |
| title_sort |
кримські канікули миколи мурашка, володимира андреєва та григорія дядченка |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39357 |
| citation_txt |
Кримські канікули Миколи Мурашка, Володимира Андреєва та Григорія Дядченка / Л. Толстова // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 53-66. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT tolstoval krimsʹkíkaníkulimikolimuraškavolodimiraandreêvatagrigoríâdâdčenka |
| first_indexed |
2025-07-03T21:17:57Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:17:57Z |
| _version_ |
1836662105597542400 |
| fulltext |
53
У статті висвітлюється роль, яку відіграла природа Південного берега Криму в житті і творчому
розвитку М. Мурашка та його учнів В. Андреєва й Г. Дядченка.
Ключові слова: Київська рисувальна школа, Південний берег Криму, подорожі, листи і щоденники, рисунки,
етюди.
The article elucidates a role of the Crimean southern seashore nature in the life and creation of M. Murashko
and his pupils V. Andreiev and H. Diadchenko.
Keywords: Kyiv Drawing School, Crimean southern seashore, journeys, letters and diaries, drawings, studies.
УДК 7.071.1(477.75)
КРИМСЬКІ КАНІКУЛИ
МИКОЛИ МУРАШКА, ВОЛОДИМИРА АНДРЕЄВА ТА
ГРИГОРІЯ ДЯДчЕНКА
Леся Толстова
У травні–червні 1 1892 року завідувач
Київської рисувальної школи Микола Іва-
нович Мурашко вперше 2 потрапляє до
Криму, куди їде з метою розважити урока-
ми малювання хворого покровителя школи
Івана Миколовича Терещенка. Останній, на
думку М. Мурашка, має нудьгувати в розлу-
ці з велелюдною Москвою, у дикому краю,
де, крім природи, нічого немає 3. У липні то-
го ж року в листі, написаному після повер-
нення з Криму, М. Мурашко назве цю при-
роду «грандіозною» і зізнається, що кожної
ночі бачить її у снах. Відтоді вона стане
йому необхідною для творчості, здоров’я і
душевної гармонії.
Майже одразу М. Мурашко відчув труд-
нощі живописного оволодіння ландшафтом
і барвами південного берега Криму (з пер-
шого приїзду і надалі художник зупиняти-
меться в районі Ялти й Алупки). Милуючись
світанком над морем, він визнавав без-
силість відтворити «всю ту прелесть, ка-
кую видел перед глазами: это сочетание
теплых горящих тонов неба с холодными
тонами моря». Природа півдня кидає ху-
дожникові виклик; складні живописні за-
вдання мучать його навіть уві сні. «Как-то
недавно я во сне писал вид Ялты с горы,
картину около четырех аршин. Как ясно,
определенно и детально она была нари-
сована! оставалось только ее осветить; и
вот у меня уже сделан маленький этюд,
полный яркого солнца, и я «по нем/у/», т.е.
глядя на него, иллюминовал, расцвечивал
картину; как это свободно, легко выходило.
Проснулся, и мучительно хотелось при-
няться за это наяву, но на это заряду не
хватило. Солнечный этюд у меня был толь-
ко во сне» 4. Багаторічне змагання з непо-
кірними формами і кольорами принесло
художникові чимало гірких розчарувань,
але зрештою увінчалось заслуженою, хоч
і скромною, перемогою.
30 грудня 1892 року М. Мурашко вирушив
до Криму вдруге. Можливо, в поїздці його
супроводили колишній учень Г. Дядченко та
викладач рисувальної школи В. Фабріціус 5.
Проїхавши через Мерефу та Сімферополь,
у суботу 2 січня 1893 року, о 12-ій годині,
М. Мурашко прибув до Ялти.
Скупі нотатки в невеликій записній книж-
ці 6 інформують про поїздки до Массандри
та Лівадії, про зустрічі з І. Терещенком, про
роботу над етюдами та прогулянки в горах
з товаришем М. Мурашка, Г. Ярцевим. День
13 січня: «Какой это восторг: в те дни в го-
рах была полная тишина, при 1 гр[адусе] те-
пла. Я попал в какую-то котловину гор, при
мне альбом и ящик, работать полная воз-
можность, но мне просто хотелось только
насмотреться на эти милые горы, которые
то кутались в туман, то меланхолично по
частям из него выдвигались. Шатался в
горах, сколько мог, отделяясь совершенно
от провожатых товарищей». 15 січня рано
вранці М. Мурашко вирушив у зворотний
шлях до Києва.
Хворий І. Терещенко залишається в
Криму, і 21 лютого М. Мурашко пише в
листі до нього: «Будете собирать цветочки
для высокочтимой, уважаемой Лизаветы
Михайловны 7 и будет там какой-нибудь
54
ІсторІя
кривобокенький, бросьте его мне в конверт
и затрепещет сердце мое» 8. Можливо, са-
ме в Криму зароджується любов і цікавість
художника до життя і будови рослин, комах,
посилюється властива М. Мурашкові звич-
ка пильно стежити за календарем, темпе-
ратурою повітря і найменшими змінами у
стані природи. Кримські, а згодом «бучан-
ські» 9 сторінки щоденників М. Мурашка всі-
яні замальовками мурашок та метеликів,
ягід, квіток і вклеєними композиціями із за-
сушених рослин.
Втретє М. Мурашко вирушає до Криму
23 травня 1893 року, по Дніпру, через
Кременчук та Катеринослав. Увечері
25 травня він приїздить до Севастополя, де
зупиняється на ніч, а 26-го, близько п’яти
вечора, «вже їхав на візникові до милого
Мар’їно» 10.
Про плани цієї поїздки М. Мурашко пи-
сав І. Терещенкові ще 12 травня: «30 мая
мы закрываем школу. Я всегда рад бываю
куда-нибудь уехать на каникулы, а теперь
мне просто и необходимо это сделать.
Уеду куда-нибудь подальше. Мне хорошо
у моря. Захвачу с собою всех своих чад
и домочадцев, Гришу и Володю, и дви-
ну на юг» 11. Гриша і Володя – студенти
Імператорської Академії Мистецтв Григорій
Кононович Дядченко та Володимир
Антонович Андреєв (Яні), колишні учні
Київської рисувальної школи, виховували-
ся в сім’ї М. Мурашка і товаришували з його
сином Євгеном (Жекою). Зі шкільних часів
у М. Мурашка виробилася звичка проводи-
ти з хлопчиками канікули на етюдах у сіль-
ській місцевості, на природі. Так, 1886 ро-
ку вони разом працювали в Коростишеві,
1887 – у Шепетівці, 1991 – в Острі.
Літо 1893 року М. І. Мурашко проводить
у Криму з родиною – дружиною, Оленою
Костянтинівною (уродженою Деркачовою-
Літте), душевнохворим братом Семеном
(Сенею), дочками Лідою і Оленою; якийсь
час із ними живе Євген Мурашко; у серп-
ні приїздить з візитом наречений Олени
В. Язєв. Олена Костянтинівна тяжко хворіє;
лікарі підозрюють туберкульоз. В особ ливо
гіркі дні, з 24 до 29 червня, Миколу Івановича
опановує страх назавжди втратити кохану
людину. Попри все, він не полишає занять
живописом; вірний Сеня супроводжує брата
на етюдах і самовіддано тримає над голо-
вою художника парасольку.
З кримських етюдів М. Мурашка, які збе-
рігаються в Національному художньому
музеї України (далі – НХМУ), два датова-
ні 1893 роком. Беззаперечно 1893 року –
«Пейзаж з камінням» (можливо, куточок
знаменитого алупкінського Хаосу, про який
М. Мурашко згадує у щоденнику в записі
від 2 серпня 1893 року) 12. Етюд темний і
навіть тьмяний, у повному розумінні цьо-
го слова – навчальний. М. Мурашко з йо-
го допомогою намагається «уяснити собі»
(його улюблений вираз) тонально-колірний
розвиток трав’янистого схилу під мінливим
освітленням близького і рухливого гірсько-
го неба. Сонце, як ускладнювальний фак-
тор, у даному випадку винесене за дужки
живописної формули. Від півдня – особли-
ва, жорстка насиченість дуже стриманих,
неяскравих кольорів і коричнево-червоний
важкий полиск у надрах припечених сон-
цем шорстких кущів. Імовірно, 1893 року
виконані і два етюди на одній дощечці, що
зберігаються в НХМУ під назвою «Крим.
Алупка». Дата «5 Сент 93» поставлена на
звороті дощечки і стосується зображеного
там етюду церкви; щодо кримських етюдів,
то вони підписані так: «Іл. 8 Алупка». Запис
у щоденнику 13 свідчить, що в цей день
М. Мурашко і справді був на етюдах. Обидві
замальовки – камінь у кущах та верхівки
кипарисів на тлі гори і неба – не складні за
живописним завданням, оскільки не вима-
гають значних узагальнень кольорів, форм
чи тону.
15 липня, «прошлявшись три дні на
Байдарах» 14, до родини Мурашків приєд-
нується В. Андреєв (Яні): «…Я любовно
его облобызал как именинника 15». Володя
ночує на підлозі в кімнаті М. І. Мурашка,
який безсонними ночами дослухається до
рівномірного дихання молодої істоти, ми-
моволі порівнюючи його із переривистим
диханням хворої дружини.
25 липня пізно ввечері прибуває
Г. Дядченко. «Вчера приехал Гриша.
Я спал уже и был приятно изумлен».
М. Мурашко показує Г. Дядченкові крим-
ські етюди, які коштували йому чималих
55
леся толстова. кримськІ канІкули м. мураШка, в. андреєва та г. дядченка
зусиль і роздумів, і з жалем констатує: «ни
полсловечка у него не нашлось для меня
хорошего, ничего он не сказал. Как я да-
лек, значит, от их идеала и как они черти
требовательны. Все-таки буду работать.
Сворачивать уже мне некуда (…) Пойду
мазать свою большую мечеть, может се-
годня будет лучше» 16.
26 липня 1893 року – знаменний день:
М. Мурашко відзначає 25-ліття держав-
ної служби. І. Терещенко з дружиною та
О. Шкляревським надсилають вітальну те-
леграму. «Праздник, которого я ждал, про-
шел. Мои дети, мама, надежда и цвет из мо-
их учеников Володя, Гриша и простодушный
усердный работник Скляров 17 – вот мои
гости. Какая славная выпивка и закуска,
все обдумано моим милым дорогим ма-
тематиком: две бутылочки вкусного вен-
герского, прелестная вкусная камса, не
уступающая сардинкам, балык и икра.
Прекрасный барашек молодой, жирный,
нежный. Пирог с яблоками и фрукты, дыни и
арбузы. Так праздновать мог и Государь» 18.
Напередодні М. Мурашка дуже хвилювало,
чи згадає про ювілей його покровитель, чи
не обділить увагою скромного трудівника,
але тепер він коментує отримане вітання
з філософським спокоєм: «Я этого желал
и они мне это сделали. Спасибо добрым и
милым людям» 19.
Самопочуття О. Мурашко покращується;
приїзд В. Андреєва та Г. Дядченка її розва-
жив: «мамуню утром вчера, придя с этюда,
застал уже вставшей и веселою, разгова-
ривала с Грицьком»; «в 10 часов она уже
очень оживленно толковала с Грицьком, и
на сегодня собиралась в парк»; «пришел с
последнего этюда в семь с лишком часов,
застал маму болтающей с Гришей. Я в ду-
ше очень был счастлив и не заикнулся о
температуре. И черт с ней, и слава Богу,
что о ней нет речи» 20.
Між тим стосунки між самим М. Мурашком
і хлопцями стають менш теплими і сердеч-
ними. Напруження почасти пояснюється
неспокоєм творчого духу, живописним мак-
сималізмом юнаків, їх безоглядною вірою у
власне творче майбутнє. Але не можна не
поважати стоїчної скромності їхнього вчи-
теля, який мистецтво цінує вище власних
успіхів у ньому, приймаючи із вдячністю са-
му можливість на крихту розвинути власну
майстерність.
«Хочу даже свободно относиться к сво-
им этюдам. Всю жизнь они у меня дневные
все зеленые и довольно однообразны и
противны, но я на них кое-что выяснил, не-
множко овладеваю формой. Немножко бо-
лее и лучше слушается меня кисть. И я не
должен огорчаться особенно. Природа эта
для меня чужая, и я ею не овладел так сра-
зу, как сделали бы это Гриша и Володя, но
и они пока хватили тут шилом патоки. Хотя
молодцы: каждый из них, что ни мазнет,
все радует меня. Эгоисты только, канальи,
пришли, наелись, напились, выспались (…)
и совсем с легкой душой меня старика бро-
сили. Уехали в Севастополь, чтобы пеш-
ком шляться по Крыму. Что может быть бо-
жественней этого», – записує М. Мурашко
29 липня 21.
М. Мурашко щиро захоплюється твор-
чою силою своїх учнів, визнає їх худож-
ню вищість, але, коментуючи їхні кримські
успіхи, виявляє чіпкий погляд педагога й
ущипливість художнього критика. І не втра-
чає волі до власної творчості. «Окончил
свою курьезную саклю, хотя на вид я по-
двинулся мало, но как будто все-таки чув-
ствую себя сильней. Хотя очень грустно,
что мало художественно красивого. Но что
делать. Я все-таки удовлетворен. Делал
что мог» 22.
Цей рятівний і, за певних обставин, згуб-
ний принцип – над усе цінувати саморозви-
ток, вимірювати успіх потребами і можли-
востями власного творчого «я», виховувати
себе природою, безумовно схиляючись пе-
ред нею, – згодом виявиться і в творчості
Г. Дядченка.
Суворі випробування та емоційні по-
трясіння, які випали М. Мурашкові влітку
1893 року, змушують його жити напруженим
духовним життям. «Я страшно сознательно
живу эти дни. И волнуюсь не заметно, но
сильно. Лихорадочно все чувствую». Цей
стан засвідчують короткі, стилістично «не
причесані», але проникливі літературні за-
мальовки: «У нашего балкона – роскошный
орех стоит, слегка, степенно пошумливает
листьями. Ему отвечает наш прекрасный
56
ІсторІя
тополь. Два кипариса между ними стоят и
мрачно молчат»; «четыре часа пробило.
Еще писать трудно. Луна скрылась еще с
вечера. Море дружно и непрерывно шумит,
звезды скрылись. Одну бедненькую звез-
дочку я уловил, но скоро исчезла и она.
Прошла корова, хрустя крупным песком под
ногами, и завыл муэзин на минарете» 23.
8 серпня, в неділю, М. Мурашко записує,
повернувшись із прогулянки над морем:
«Мы видели как вдали двигался громадный
пароход в Ялту и его швыряло то вниз то
вверх; боковая издали не была заметна, но
была и она. Ехали Володя, Гриша и друг
их Стабровский. Я долго наблюдал и не
почувствовал, что там трепало близких ко
мне людей» 24.
Очевидно, молоді люди на кілька днів
повернулися до Алупки після мандрівки до
Севастополя. Десятого серпня – вечір їх-
нього прощання з М. Мурашком: «послед-
ний вечер провел с ребятами. Гуляли по-
здно по парку и над морем. Общение меж-
ду нами неважное. Говорилось плохо» 25.
У п’ятницю, 13 серпня, М. Мурашко з
Оленою Костянтинівною та двома прияте-
лями піднімається в гори і висловлюється
з приводу написів, якими і тоді туристи па-
плюжили вершину Ай-Петрі: «один идиот
пишет на другом» 26. 17 серпня художник
виїжджає з Алупки, і після нетривалого
гостювання в Александровському саду під
Курськом 27 23 вранці прибуває до Києва.
Новий навчальний рік додає гірко-
ти Миколі Івановичу. І. Терещенко тяж-
ко хворіє, а взаємини з його братом,
О. Терещенком, який фактично перебирає
на себе справи школи, рішуче не склада-
ються. На щастя, Євген Мурашко веде
всі фінансові справи і звільняє батька від
важких переговорів з новим хазяїном щодо
шкільного бюджету. Дружина, після нетри-
валого покращення, знову «худа і хвора»…
Літо 1894 року родина проводить у сосно-
вому лісі під Києвом; М. Мурашко у супрово-
ді Сені ходить на етюди, уперше в житті чи-
тає Євангеліє, на яке «навів його» М. Ге, спо-
стерігає життя природи. «Пишу этюдик уже
несколько сеансов, желаю поразить всех
тонкостью обработки, себя превзойти, соба-
ку съесть что называется. Из вздорной лужи
вылупившийся комар летит, жужжит прямо
на меня. Хлоп и нет глупого комара. А этот
комар тоньше, удивительней, поразитель-
ней всех этюдов в мире вместе взятых» 28.
В оновленому погляді на суще вчувається
відлуння емоційного впливу природи Криму.
М. Мурашка відвідує В. Андреєв, про що
свідчить запис від 13 липня: «Утром уехал
Володя. Люблю этого мальчика. Грустно, что
не скоро его увижу. А еще более грустно,
что теряется общее между нами. Я уступаю,
а он выступает» 29. Кількома днями пізніше
М. Мурашко зробить запис про від’їзд сина:
17 липня Євген Мурашко вирушає до Криму.
Того ж літа в Криму побували В. Андреєв
і, можливо, Г. Дядченко, про що дізнаємо-
ся з двох кримських альбомів В. Андреєва,
які зберігаються в НХМУ. Більшість за-
мальовок – зображення татар, їхніх жи-
тел, ніжні і витончені зарисовки кримських
ландшафтів, зроблені в Бахчисараї в пе-
ріод з 18 серпня по 3 вересня. Рисунки
В. Андреєва, сповнені тонкої спостереж-
ливості і легкого гумору, виконані м’якими
контурними лініями, не дуже гострим, се-
редньої твердості олівцем, який залишає
широку, але легку сріблясто-сіру лінію.
Надзвичайна легкість моделювання при
органічному і сильному чутті форми і плас-
тики руху – характерна особливість манери
В. Андреєва, притаманна йому з учнівських
років. Серед зарисовок – портрет молодо-
го художника на етюдах, у рисах обличчя
і постаті якого вгадується Г. Дядченко; він
же зображений ще на кількох рисунках, але
портретна схожість в останніх не настіль-
ки виразна. На рисунку 11-ї (за авторською
нумерацією – 9-ї) сторінки меншого з аль-
бомів Г. Дядченко (?) сидить, обхопивши
голову руками; підпис під зображенням
українською мовою 30 «Дуже мини нудно
й голова въ мене болить». На 15-й і 16-й
(останніх) сторінках меншого альбому (за
авторською нумерацією – сторінки 13 і 14)
міститься ще одне зображення якогось мо-
лодого художника за роботою; виконане
воно в дещо відмінній від решти рисунків
манері – гостро відточеним чорним олів-
цем, різкішими лініями, нервово і динаміч-
но. В. Андреєв в альбомних замальовках
здебільшого уникає моделювати обличчя,
57
леся толстова. кримськІ канІкули м. мураШка, в. андреєва та г. дядченка
надаючи перевагу контурному зображен-
ню, тоді як на цьому рисунку обличчя моде-
льоване, але підкреслено конструктивно:
різко окреслена і легкими діагональними
лініями заштрихована його тіньова части-
на. Рисами зображений юнак, схожий на
самого В. Андреєва; можливо, перед нами
портрет власника альбому, виконаний його
другом і супутником, Г. Дядченком.
Альбоми вказують на зацікавлення мо-
лодих художників татарською мовою і куль-
турою: на одній із сторінок більшого альбо-
му олівцем накреслений турецький алфа-
віт, тут і там розкидані татарські слова або
короткі фрази.
За кримськими враженнями В. Андреє-
вим створено офорт «У мечеті» (НХМУ):
двоє татар у вільній одежі сидять на під-
лозі, підвернувши під себе ноги, а на пе-
редньому плані вишикувався ряд скинутих
віруючими черевиків. Офорт цікавий і, за
бідності наших знань про художника, вва-
жається мало не головним його твором.
У Криму, очевидно, виконана недато-
вана акварель Г. Дядченка «Ручай серед
каміння» (НХМУ). У високих кущах, се-
ред брил діабазу, небесною голубизною
дзвенить маленький ручай; дрібні білі і
блідо-жовті квіточки на тендітних стеблах
зворушливо світяться на тлі сірих і фіоле-
тових граней голого каміння. За манерою
виконання твір перегукується з аквареллю
«Міський пейзаж. Вид на Поділ» (НХМУ) –
той самий неяскравий колорит, з перева-
жанням сіро-коричневих і зелених тонів,
так само делікатно прокладені прозоро-
матові мазки; тільки у «Міському пейза-
жі» пензель поводиться вільніше, не ва-
гаючись виходить за контури предметів, а
ставлення до ледь тонованої основи як до
активного складника малюнка, синтезова-
ної матерії-простору, з якої за допомогою
мазків виявляється форма, посилюється.
Обидва твори, виходячи з манери вико-
нання, яку Г. Дядченко згодом різко змінив,
написані приблизно у середині 1890-х, у
період навчання в ІАМ або в перші рік-два
після її закінчення.
Вірогідно, кримські враження відбилися
в одній з не датованих академічних компо-
зицій Г. Дядченка, «Гомер (?) співає». На
відміну від інших композицій, створених на
біблійні теми, у ліричному настрої і тепло-
му колориті «Гомера» відчувається присут-
ність власного досвіду, можливо, емоцій,
викликаних зустріччю з морем і середзем-
номорською природою.
У червні 1895 року в записнику М. Му-
рашка з’являється запис: «3-го дня
в 7 час[ов] утра двинулись в Крым.
(…) Милосердному Господу угодно,
чтобы я еще раз увидел Крым со всей его
Божественной кра сотой» 31.
Через Кременчук, Катеринослав, Се-
вастополь і Байдарський перевал 6 червня
художник із супутниками дісталися Алупки,
де о дев’ятій вечора їх зустрів Євген
Мурашко. З М. Мурашком їхали Олена
Костянтинівна, дочка Ліда, племінниця
(ім’я не назване), Г. Дядченко, брат Семен
і кухарка.
На наступному аркуші записника – за-
рисовка молодого чоловіка, який лежить
у вільній, блаженній позі і підпис: «Так
Гриценько раскинувся на морском бережку.
8 июня в Алупке на камушках».
У листопаді 1894 року М. Мурашко роз-
мірковував на сторінках щоденника: «Гар-
мония, красота красок мне не дана (…) что
делать, я только копиист натуры. И красота
у меня входит в картину, если она случай-
но подвернется в природе (…). Но если бы
Господь помог в всю силу как есть. Природа
ведь и так божественно хороша» 32.
У Криму художник придивляється до бо-
жественної краси колориту морського пей-
зажу. «Светлое море, нежнейшей окраски,
чуть-чуть Веронезом, кадмием золотистым
и чуть-чуть лиловатыми чертами. Светло-
светло золотисто-зеленоватые по нем
полосы как реки разливаются. Едва замет-
но протянулись по нем кораблики» 33.
Дуже пошкоджений, з численними оси-
пами, етюд «Море» (НХМУ) видає мо-
мент творчої капітуляції М. Мурашка пе-
ред незвичною стихією: плоске каміння,
наївно-синя вода другого плану, моноліт-
но застигла, ніби присохла до хвиль, піна.
Маленькою перемогою видається впійма-
ний художником тон зелених тіней під гре-
бенями хвиль другого плану, який робить
зображення моря в цій частині живим і рух-
58
ІсторІя
ливим. Етюд не датований, але, безпереч-
но, виконаний в одну із перших кримських
поїздок.
4 липня М. Мурашко записує: «Начал
этюд сакли. Хочу повторить ту, что у
Натансона 34». Очевидно, Алупка та її око-
лиці користувалися популярністю серед
викладачів Київської рисувальної школи.
7 липня М. Мурашко піднімається на
Крестову гору; 17-го записує в щоденни-
ку: «Большое счастие, кто чувствует при-
роду».
25 липня, о сьомій годині ранку, М. Му-
рашко у супроводі сина Євгена, Г. Дядченка,
брата Сені і провідника «Ашралі молодого
Абі-Були» розпочинає монументальну, по
хвилинам розписану подорож на Ай-Петрі.
Мандрівники п’ють воду з джерела, відпо-
чивають на кам’янистому схилі, милують-
ся краєвидом – «Великолепные сосны и
в стороне беспредельное море с высоко
поднятым горизонтом», відпочивають у
лісочку біля корони і «в 6. 15 мин. были с
Грицьком на самой верхушке. Ветер свистит
и рвет удручающе. Я, не просидев минуты,
должен ретироваться вниз». Провівши три
дні в горах, 27 липня о третій годині ман-
дрівники повернулися додому, встигнувши
якраз до обіду.
У 1897 році М. Мурашко знову побував
у Криму (після закордонної подорожі), але
записів щодо цього періоду не лишилося.
Мало відомостей дійшло до нас і про на-
ступний, 1898 рік.
Коло супутників М. Мурашка змінюєть-
ся. Восени 1893 року вийшла заміж дочка
Олена, у травні 1897 року відбувся «не-
щасний шлюб» Ліди; віддалилися від учи-
теля «милі хлопчики». Зникає із записів ім’я
В. Андреєва (пізніші згадки про нього мають
ретроспективний характер); з Г. Дядченком
(з 1895 – викладачем Київської рисуваль-
ної школи) дружні стосунки підтримують-
ся навіть після болісного для М. Мурашка
закриття школи (так, у квітні 1908 року
«Гриша і Фотій 35, милі рідні хлоп’ята» від-
відають старого вчителя в Бучі, у липні того
ж року М. Мурашко разом з Г. Дядченком
редагують другий зошит «Спогадів старо-
го вчителя» 36); але інтерес до дорослого і
самостійного художника далеко не такий
пильний, і записів про нього в листах і що-
денниках обмаль. Любимий син Євген піс-
ля закінчення інституту живе власним жит-
тям; у 1901 році він отримує призначення
на службу в Самарканд. Його рідкісні наїз-
ди до батьків сприймаються М. Мурашком
як особливе, довгоочікуване і скороминуще
свято. Нетривала близькість з племінником,
О. Мурашком (1897 року вони разом їздили
за кордон, «счастливые, как дюжина дура-
ков» 37), завершується антагонізмом; теплі
і дружні стосунки відновляться лише в се-
редині 1900-х. Найближчою людиною для
М. Мурашка залишається кохана дружина.
Після того, як Володя і Гриша зника-
ють з листів і щоденників М. Мурашка,
їхній слід у документах стає пунктирним,
а біографія – суцільним скупченням білих
плям. Подальші стосунки юнаків з півден-
ним берегом Тавриди нез’ясовані, і яку
роль відіграв Крим у їхній творчій біогра-
фії, визначити важко.
Кримські канікули М. Мурашка трива-
ють. У 1899 році він з родиною приїздить
до Криму; спочатку їдуть поїздом до Одеси,
звідки М. Мурашко із сином виїжджають на
пароплаві «Пушкін», і 11 червня увечері
прибувають до Алупки, а у вівторок 15-го
зустрічають там родину: О. Мурашко, внука
«Хрюшеньку», зятя І. Малярова і, очевидно,
Ліду. У Криму родина Мурашків-Малярових
відпочиває до 13 серпня. М. Мурашко пра-
цює над етюдами: пінії з Ай-Петрі («ка-
жется грубо, не вкусно, но сильно»), сірий
ранок (25 липня: «Серенькое утро с удо-
вольствием пописал. Ровное серенькое
утро, это понимает пейзажист и оценит,
что такое ровное серенькое утро»). Його
дратують живописні вправи І. Малярова:
«Мой зять чистопробнейший дилетантиш-
ка, ничего не понимает, захлебывается от
восторга от своих банальнейших помазков
и мне скорей вредит, чем полезен, своим
присутствием. Иду окунуться в море!»38.
Один з етюдів І. Малярова – рожевий захід
сонця над одинокою сосною – був переда-
ний його сином М. Маляровим до НХМУ, де
нині зберігається в одній папці з етюдами
М. Мурашка.
У серпні 1901 року, після морально
важкого для М. Мурашка випробування –
59
леся толстова. кримськІ канІкули м. мураШка, в. андреєва та г. дядченка
ліквідації родиною Терещенків-Ханенків
Рисувальної школи, він з дружиною
їде до Криму, на відпочинок і лікування
(М. Мурашко мав якусь запущену хворобу
носоглотки). Тут, в Алупці, а з листопада – у
Ялті, М. Мурашко намагається переконати
себе в перевагах свого нового становища:
свобода від житейської метушні, вільний
час для творчості, для неспішного читан-
ня улюблених книг, спостережень за жит-
тям природи. Щодня, якщо дозволяють
самопочуття і погода, художник вирушає
на етюди, малює Ай-Петрі, саклі, кипари-
си, намагається вловити найтонші відтінки
феєрії світанків. «Встаю иногда до восхо-
да солнца. Небо играет уже разными цве-
тами над морем, румянеет и золотится в
том месте, где должно показаться солнце.
И я страстно люблю ждать и смотреть,
наблюдать над игрою неба. Озолотятся
вдруг тучки, и сердце дрогнет, когда вдруг
из-за морского горизонта огненная искра,
и за ней сейчас же определится и край
дальнейший солнца» 39.
У Криму М. Мурашко з дружиною про-
будуть до 20 березня 1902 року. Художник
невтомно працює, розмірковує над успі-
хами і невдачами, осмислює свій творчий
шлях. «1 Октябрь… Божественное утро –
тихое, ясное. Поработал с удовольствием.
(…) Когда-то, кажется в 1877 году, я в этот
день тоже писал этюд с натуры, (…) стало
быть, между тем этюдом и сегодняшним
прошло почти ¼ века, шутка сказать. И ка-
кая же разница, какой успех сделан? успех
конечно есть. Но далеко не равный тому
количеству большому лет, как я занимаюсь.
Этот будто бы блестящее. Мне кажется, то
был этюд старательного ребенка или, вер-
нее, любовно начинающего. Робкий этюд,
его совестно даже кому-либо и показать.
Теперешний я думаю выставить на любой
выставке, в нем много интереса; но как тог-
да я не был художником, так и теперь во
мне нет художника» 40.
Традиційні для південного Криму сю-
жети – гори і саклі. «Работал этюд, и уже
немножко нарезался: ужасно трудно, чтоб
Ай-Петри сиял и вместе с тем тонул в воз-
духе. Чувствую эту розоватость, мягкость
желтого тона, который я раньше делал рез-
ко; но все-таки сразу сделать не удалось,
а за вторым разом, боюсь, что будет за-
мучено. Но я побьюсь!»; «Пейзаж по крас-
кам, по гармонии, по богатству тонов, то
розовых вдруг, то коричнево-карминовых,
то холодно-зеленоватые, прямо золотые
или коричнево-золотистые – это богатство,
к которому не знаешь, как приступить»;
«на рассвете я силился тоже занести один
горный эффект, но безуспешно: это надо
порядочно потонизовать, чтоб что-нибудь
вышло, из туч выделилась ярко освещен-
ная верхушка; но у меня это вышло и кра-
сочно и грубо»; «После обеда я немного
поработал над синевой гор» 41.
У НХМУ зберігаються два живописних
етюди гір і одна завершена картина із пасмом
скелястих урвищ. Етюд «У горах» належить,
вірогідно, до «середнього» кримського пері-
оду М. Мурашка, коли художник відійшов від
скутої грамотності ранніх замальовок, але
не набув розкутості пензля, характерної для
пізніх робіт. Невиразно-пістрява рослинність
позначена на першому плані, монотонний
чорно-фіолетовий масив гори панує на дру-
гому, і лише верхня частина етюду – бузко-
ве пасмо віддалених гір, стрімка рухливість
хмар і латка ніжно-голубого неба – написана
динамічно і цілісно.
Другий етюд міститься на звороті дуже
гарно написаного «Портрета юнака» і є
обрізаним зображенням вершини гори на
світанку. Етюд позначений рідкісною для
М. Мурашка свіжістю і дзвінкістю тонів.
Рожеві, жовті, голубі відтінки поєднуються
гармонійно, пензель рухається вільно і не-
вимушено. Очевидно, перед нами – один
з останніх кримських етюдів: у 1900-і роки
М. Мурашкові вдалося значною мірою «уяс-
нити собі» співвідношення тонів і барв при-
роди, його етюди цього часу відзначаються
яскравими, соковитими кольорами 42.
«Гірський пейзаж», невелика картина,
що має на звороті напис: «Собственность
Ив. Ив. Молярова 15 марта 1900 г.», була
написана, очевидно, в Києві, за кримськи-
ми етюдами і подарована зятеві незадовго
до від’їзду М. Мурашка за кордон. Характер
кримського краєвиду, чеканність його пла-
нів, фіксованих стрункими кипарисами, пе-
реданий дуже правильно; можливо, зобра-
60
ІсторІя
ження зелені в нижній частині дещо моно-
тонне, але мальовничість гір – золотавих,
оповитих легкою імлою, – засвідчує знач-
ний крок уперед у розвитку М. Мурашка-
живописця.
У зібранні музею є дві «Саклі», письмо-
вих згадок про етюди – набагато більше.
Ось вибрані записи сезону 1901–1902 ро-
ків: «Этюд мой сегодняшний «Сакля утром»
начат довольно местами ловко. Но сегодня
коснулось дело оконченности – явилась
сухость. Пятый сеанс и уже некоторое
огорчение»; «После обеда пошел в горы
и начал вновь саклю к этюду № 6. Солнце
трудно – но ужасно хочется уловить хоть
немножко этого огня. Буду работать, пото-
му что чувствую, что в палитре еще есть
силы, которые далеко не все еще пущены
мною в ход. Хочется страстно»; «Я кончил
цветущее дерево и после обеда в горах пи-
сал первый план у «Сакли»; написал самый
небольшой кусочек и измочалился скоро.
Беру во всю силу, кажется, и все кажется
мало и мало. Ушел в некотором унынии,
но пришел домой, открыл и кое-чем дово-
лен: есть сила, но еще больше и больше
не нужно бояться краски, когда работаешь
солнце, его эффекты» 43. Здається, ці запи-
си найбільше підходять до етюду «Сакля»,
на звороті якого є напис: Начало Марта
около 7-го. Справді, у цьому етюді худож-
ник ставить собі завдання оволодіти ефек-
тами сонячного освітлення – різко покла-
дена грань між світлом і тінню підкреслює
принципову важливість поставленої мети.
Але гармонія не досягнута: загальний ко-
лорит лишається дещо тьмяним, попри
пістрявість рожевих, голубих і жовтих від-
тінків.
Етюд «Саклі в горах», очевидно, нале-
жить до більш раннього періоду, але, не-
зважаючи на «академічну» стриманість
брунатного колориту, видається певною мі-
рою більш довершеним. Власне, на етюді
зображені не саклі, а якась подоба сараю
з необтесаного каміння, прикритого грубо
складеною з окремих стовбурів покрівлею.
За будівлею здіймається вершина крутого
пагорба, всіяного хаотично розкиданими
брилами врослого в землю каміння; гола
земля де-не-де помережана темною зе-
ленню кущів. З-за пагорба, на тлі темно-
синього неба, підіймається округло-пружна
біла хмаринка. Червонувата земля на вер-
шині освітлена сонцем; нижче лягла про-
зора фіолетова тінь. Етюд може видатися
надміру стриманим у кольорі і темнуватим,
кладка стіни написана і зовсім монотонно;
але рельєф переданий надзвичайно вираз-
но, освітлення цікаве, настрій – правдивий.
Незвичний ритм життя південної приро-
ди, її комах, рослин, квітів, який М. Мурашко
спостерігав протягом семи місяців у сезон
1901–1902 років, справив на художника
велике враження. Особливо – зимове цві-
тіння мигдалю. «Цветочки миндаля мы
увидели первого января, (как) цветет рос-
кошно весь январь и февраль»; «Я пошел,
подымаясь уличками, выше и выше. Какая
волнующая красота – у домов цветущие де-
ревья. Белым снежком местами осыпались
миндали»; «Утром рано я пошел путать по
подымающимся вверх дорожкам (…) (у)
двух мещанских домиков и кипариса при-
ютилось деревцо, все как снегом осыпано
цветами, чуть розоватое. Это так неожи-
данно и так прекрасно. На фоне кипариса
темном – эти белоснежные цветы. Я на-
бросил в малюсинькой шкатулке, и вышло
грубовато».
Невеликий етюд «Квітуче дерево»
(НХМУ) має на звороті дату: «16 Мар[та]».
На сірому тлі, над непримітними будівля-
ми і кривим парканом, підноситься вкри-
те рясним біло-рожевим цвітом деревце
мигдалю. Настрій художника, зворушеного
скромним чудом цвітіння під хмарним не-
привітним небом, відтворений дуже вираз-
но; хоча, можливо, М. Мурашкові забракло
вміння поставити колірний акцент, який на-
дав би рожевим квітам більшої дзвінкості.
У Щоденнику під 16 березня 1902 року міс-
титься запис: «16 утро серое, моросит до-
ждик. (…) Я все-таки имел хороший сеан-
сик. Написал еще цветущее дерево. Пошел
очень неохотно, лениво, а поработал охот-
но, как уселся» 44. І поряд – зарисовка ко-
льоровими олівцями тієї самої композиції,
яку бачимо в живописному етюді, що й до-
зволяє датувати останній 1902 роком.
Витриманий у сизувато-ліловій гамі крає-
вид приморського міста, що зберігається в
61
леся толстова. кримськІ канІкули м. мураШка, в. андреєва та г. дядченка
НХМУ під назвою «Крим. Етюд» і датується
1890-и роками, також хочеться зарахувати
до циклу етюдів 1902 року. Судячи з висоти
гір, затягнених хмарами, перед нами – Ялта,
в якій художник прожив зиму 1901–1902 ро-
ків. Написані вільними довгими мазками,
гори не справляють враження глухого моно-
літу: чудово вловлене і передане враження
рухливої вологої імли, яка огортає краєвид.
Хмари, написані дрібними динамічними маз-
ками, здається, і в етюді зберігають власти-
вість швидкої мінливості обрисів. При від-
чутній стриманості колориту, виправданій зо-
браженою порою року і станом погоди, етюд
видається живим, цілісним і майже вишука-
ним. Зауважимо, що саме на початку 1900-х
у щоденниках М. Мурашка з’являються запи-
си, що свідчать про відчутне задоволення ху-
дожника результатами своєї роботи: «Я на-
бросал в малюсинькой шкатулочке тучу над
морем, кусочек Ялты. Сравнительно с вче-
рашним помазочек сочен и живописен, хотя
сделал минут в 25», «пошел в горы и там с
удовольствием порисовал, сделал этюдик
снегом покрытых гор и лиловый лес в да-
ли (…) и был очень доволен» 45.
1902 роком можна датувати і чудовий
зимовий етюд «Крим. Вид міста» (НХМУ).
Волога атмосфера, просторовість, бага-
те рефлексами вільне письмо, свіжість
враження, декоративність фактури – все
свідчить про початок нового етапу в твор-
чості М. Мурашка. У подібній манері вико-
нані ще два зимові етюди зі збірки НХМУ –
просторово-імлиста недатована «Зима»
з ефектним протиставленням холодних і
теп лих тонів, і однойменний етюд 1904 ро-
ку, виконаний у холодній гамі і більш деко-
ративний за фактурою.
Під час перебування в Криму в 1901–
1902 роках М. Мурашко мав кілька цікавих
зустрічей. 21 жовтня 1901 року він записав у
щоденнику: «к нам сегодня попал неожиданно
художник Труш. Он хочет немножко здесь по-
работать. Пили у нас кофе и вместе обошли
парк. Он Крымом не поражен. Напротив, нахо-
дит все каким-то опереточным. И есть в этом
своя доля правды». 24 жовтня: «Художник
Труш работает четыре этюда разом, т. е. в
продолжении дня. Чувствует и ловится на
красоту тона. Форма на втором плане».
3 грудня відбулася ще одна несподі-
вана і радісна зустріч: «На набережной
встретили Кардовского с женой. Вот уж не
ожидал встретить своего милого знакомо-
го, с которым так тесно связаны воспоми-
нания о Мюнхене 46». Родина Кардовських,
як перед тим І. Труш, оселилася в Алупці.
11 березня 1902 року М. Мурашко виїхав
до них з Ялти – подивитись останні роботи
Д. Кардовського – але розминувся з ним у
дорозі. 12 березня М. Мурашко стрічає ще
одного мюнхенського знайомого: «Когда
ехал с мамой в экипаже, то на тротуаре
неожиданно увидел идущего и приветливо
мне кланяющегося мюнхенского художника
Явленского, с которым бы рад был очень
остановиться покалякать; человек он так
же, как и Кардовский, даже еще более,
интересный для меня. Но, увы, он торопил-
ся в одну сторону, я проехал в другую, и мы
только и виделись» 47.
Того ж дня М. Мурашко з дружиною від-
відують ялтинське кладовище: «отыскали
могилу Ф. Ал. Васильева. Я помолился у
этого юного гения, просил дух его вразу-
мить меня в том деле, в котором он так
блестяще поработал». До Ф. Васильєва,
якого бачив один раз у житті, М. Мурашко
ставився з особливою повагою і любов’ю;
його ім’я для М. Мурашка асоціюється на-
самперед з природою Криму. У 1905 році,
живучи в Бучі, художник запише в щоденни-
ку: «Я охотно работал и мне нравится. И я
доволен, что сделал хоть маленькую кар-
тинку, но сделал ее на чистоту, не пользуясь
фотографией. Картинку эту я задумал еще в
Крыму, под впечатлением Феди Васильева
и памяти его духа ее и посвящаю».
Природа Південного берега Криму –
складний і цікавий рельєф, примхлива
мінливість атмосфери й освітлення, багат-
ство колірних нюансів, якими грають море і
скелясті обриви, – багато дала для розвит-
ку руки й ока художника, і сам він це чу-
дово усвідомлював. Незадовго до від’їзду
М. Мурашко скаржиться на долю: «Горькая
моя судьба так сложилась, что страстно
полюбив уже природу здешнюю уже как
будто начал понимать ее, и вдруг должен
бросить, ехать на природу гораздо беднее
и мне уже приевшуюся» 48.
62
ІсторІя
Наприкінці липня 1902 року М. Мураш-
ко знову виїжджає до Криму і залишається
там до початку вересня: «Чудно прожил в
Крыму (…). С жаром работал: 32 помазка
привез. Как будто чего-то добился, но Бог
его знает, как-то мне все трудно дается.
Люблю все это очень и пока жив, сдаваться
не намерен» 49.
Про поїздку другої половини 1902 року
відомо мало. Зберігся етюд «Гірська річка»
(НХМУ) зі авторським написом на звороті:
«Къ концу дня Вторникъ, 3 сент. 02 Чудный
день! Славный день! Последняя улыбка
жизни». За манерою виконання – вільне
письмо рідкою фарбою, крізь яку прозирає
основа – твір дуже близький до виду Ялти,
про який ішлося вище («Крим. Етюд»). Пізні
кримські етюди М. Мурашка стають більш
легкими, світлими, гармонійними у поєд-
нанні кольорів; у них з’являється відчуття
повітряного середовища.
Очевидно, після 1902 року побувати в
Криму М. Мурашкові більше не вдалося –
хіба що у 1903 році, від якого лишилося
дуже мало записів. Але до написання кар-
тин за кримськими етюдами він удавав-
ся нераз; над невідомою нам картиною
«Зима в Криму» він працював на початку
1908 року. Оселившись у Бучі, М. Мурашко
насолоджувався моментами пробудження
природи, літнього її розквіту, і навіть запи-
сав у щоденнику, що своєю волею нікуди
з Бучі не поїде, навіть до милого Криму…
Але спогади про Крим, враження від ньо-
го, кримські етюди і набута там живописна
свобода залишилися з ним назавжди.
14 травня 1909 року, проводжаючи си-
на з невісткою до Криму, тяжко хворий
М. Мурашко запише в щоденнику: «Будь я
здоров, и я бы потянулся с ними. (…) Разве
же это не горчайшая обида» 50. Восени того
ж року художника не стало.
Десяток етюдів і картина М. Мурашка,
два альбоми й офорт В. Андреєва, акварель
Г. Дядченка – ось ніби й усе, що лишилося
від кримських подорожей трьох художни-
ків. І якщо роль природи Криму в зростан-
ні майстерності М. Мурашка простежуєть-
ся цілком виразно, кримські канікули його
учнів видаються на перший погляд не більш
ніж епізодом. Проте деякі важливі моменти
творчого розвитку юнаків були вперше по-
мічені М. Мурашком і письмово зафіксовані
саме в Криму, на тлі незвичної, непокірної
пензлеві природи. Скупі записи М. Мурашка
дозволяють відчути емоційний стан молодих
художників, зумовлений їхніми першими са-
мостійними кроками у мистецтві, амбіціями
й надіями, творчими принципами і переоцін-
кою цінностей. З окремих згадок про вечір-
ні прогулянки над морем, блукання горами,
роботу над етюдами, розмови про мисте-
цтво формується уявлення про нетривалий,
погано вивчений, але важливий етап біогра-
фій М. Мурашка, Г. Дядченка і В. Андреєва,
пов’язаний з перебуванням художників на
берегах Тавриди.
1 Дата встановлена за листами до О. Мурашко
від 23 травня 1892 року (з Криму). – НХМУ, ДАФ 17,
спр. 122; до І. Терещенка від 6 липня 1892 року
(написаний після повернення з Криму). – НХМУ. –
ДАФ 27, спр. 26.
2 Перша згадка про намір відвідати Крим – у
не датованому (за змістом – 1875 року) листі до
О. Мурашко (НХМУ, ДАФ 17, спр. 140). М. Мурашко
розраховував супроводжувати до Криму свою тодіш-
ню покровительку графиню Клейнміхель (уроджену
Канкріну). Очевидно, поїздка не відбулася.
3 Лист від 28 квітня 1892 року, у якому М. Мурашко
пропонує І. Терещенку свої послуги учителя. – НХМУ,
ДАФ 27, спр. 24.
4 Обидві цитати – з вищезгаданого листа до
І. Терещенка від 6 липня 1892 року.
5 На це нібито натякає запис у книжці 1892–
1895 рр.: «1892 год. в среду 30 Декабря в 10 час. веч.
я выехал в Ялту. Хорошо ли это я сделал я не знаю
пока хорош(о) для Фабрициуса для Грицька». Хоча
М. І. Мурашко міг мати на увазі переговори на ко-
ристь зазначених осіб з І. М. Терещенком, який від-
почивав у Криму. Державна Третяковська галерея
(далі – ДТГ) (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
6 Записна книжка 1892–1895. ДТГ (відділ рукопи-
сів). – Ф. 55, спр. 9.
7 Дружина І. Терещенка.
8 НХМУ, ДАФ 27, спр. 29.
9 Після закриття Київської рисувальної школи
М. Мурашко переїздить до Бучі, де оселяється в бу-
динку з майстернею.
10 ДТГ (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
Мар’їно – очевидно, місцевість або селище по-
близу Ялти, у якому мешкали Терещенки, оскільки
далі в щоденнику іде запис про те, що не заставши
І. Терещенка вдома, М. Мурашко трохи попрацював
у Мордвиновському саду (відкритий для публіки сад
графа Мордвинова у Ялті).
11 НХМУ. – ДАФ 27, спр. 30.
12 ДТГ (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
13 Там само.
63
леся толстова. кримськІ канІкули м. мураШка, в. андреєва та г. дядченка
14 Там само.
15 Прийнята дата народження В. Анд реєва –
25 травня (6 червня).
16 ДТГ (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
17 Особа не встановлена. У «Що деннику № 1»
М. Мурашко згадує свого учня Склярова, який поїхав
до ІАМ у 1886 році. Можливо, П. О. Скляров (р. н. 1862,
рік смерті невідомий, навчався в ІАМ в 1890–1895).
18 ДТГ. – Ф. 55, спр. 9.
19 Там само.
20 Там само.
21 Там само.
22 Там само.
23 Там само.
24 Там само.
25 Там само.
26 Там само.
27 Маєток Терещенків.
28 ДТГ (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
29 Там само.
30 Ще одне свідчення на користь того, що зобра-
жений саме Г. Дядченко: міські діти В. Андреєв і
Є. Мурашко навряд чи належали до україномовного
середовища.
31 ДТГ (відділ рукописів). – Ф. 55, спр. 9.
32 Там само.
33 Там само.
34 П. Натансон – викладач пластичної анатомії у
Київській рисувальній школі.
35 Ф. Красицький.
36 НХМУ. – ДАФ 17, спр. 3.
37 Там само.
38 ДТГ. – Ф. 55, спр. 10.
39 НХМУ. – ДАФ 17, спр. 2.
40 Там само.
41 Там само.
42 Щоправда, відносно належності «Портрета
юнака» і відповідно етюду гір на звороті пензлю
М. Мурашка існують сумніви. Деякі особливості вико-
нання портрета наближають його до робіт Г. Дядчен-
ка. Питання потребує подальшого дослідження.
43 НХМУ. – ДАФ 17, спр. 2.
44 Там само.
45 Там само.
46 У Мюнхені 1900 року М. Мурашко відвідував сту-
дію Д. Кардовського, О. Явленського та І. Грабаря.
47 Там само.
48 Там само.
49 НХМУ. – ДАФ 17, од. зб. 3.
50 Там само.
РЕЗюМЕ / summary
У статті на матеріалі листів, щоденників та етюдів М. Мурашка (1844–1909), малюн-
ків його учнів В. Андреєва (1872–?) і Г. Дядченка (1869–1921) реконструюються сторінки
біографії художників, пов’язані з перебуванням на Південному березі Криму. Виконані в
Криму етюди незвичної для ока яскравої природи відіграли важливу роль в удосконаленні
живописної майстерності М. Мурашка; детальні записи художника в щоденнику ознайом-
люють з авторською оцінкою еволюції власної творчості. При спробах оволодіти формами
й кольорами «чужої» природи вперше виявляється творчий і психологічний конфлікт між
учителем та його колишніми вихованцями, які шукають самостійну дорогу в мистецтві – ці-
кавий момент, тонко проаналізований у записах М. Мурашка.
Два альбоми виконаних у Бахчисараї зарисовок В. Андреєва (1894) є важливим матеріа-
лом для вивчення творчості цього художника, біографія якого лишається «білою плямою», а
творів відомо обмаль. Перебування Г. Дядченка в Криму – єдиний (якщо не рахувати періоду
навчання в Петербурзі) достеменно відомий факт «знайомства» художника з ландшафтами,
відмінними від звичних краєвидів Києва та Кирилівки (с. Шевченкове Звенигородського р-ну
Черкаської обл.), «зустрічі» з іншою (кримськотатарською, середземноморською) культурою.
Це дозволяє поставити питання про творчі імпульси, отримані від кримських подорожей, про
їхній вплив на формування особистості молодого художника.
Певний інтерес становлять зафіксовані в щоденниках кримські зустрічі М. Мурашка
з меценатом І. Терещенком, колишнім учнем П. Скляровим, художниками І. Трушем,
Д. Кардовським, О. Явленським, а також нотатки інтимного характеру, які дозволяють
краще зрозуміти внутрішній світ видатного українського педагога і критика.
Ключові слова: Київська рисувальна школа, Південний берег Криму, подорожі, листи і
щоденники, рисунки, етюди.
Based on the material of letters, diaries and studies of M. Murashko (1844–1909), drawings
of his pupils V. Andreiev (1872–?) and H. Diadchenko (1869–1921), the article reconstructs the
64
ІсторІя
pages of painters’ biographies relating to their stay on the south coast of crimea. Performed in
Crimea, studies of unusual for an eye, bright nature have played an important role in improving
the painting skills of M. Murashko; painter’s detailed records in the diary familiarize with his
assessment of evolution of his own creative work. In attempts to master shapes and color of
an «alien» nature, the creative and psychological conflict between the master and his former
pupils, seeking an independent way in arts, first becomes apparent – an interesting moment
finely analyzed in M. Murashko’s records.
Two V. Andreiev’s albums of sketches made in Bakhchisaray (1894) are a valuable material
for studying the oeuvre of this painter whose biography keeps being a blank space and extremely
few works are known. h. Diadchenko’s stay in crimea is the only (apart from the period of
study in Petersburg) certainly known fact of the painter’s familiarity with landscapes different
from views of Kyiv and Kyrylivka (present Shevchenkove, Zvenyhorod District, Cherkassy
Region) and a meeting with another (Crimean-Tatar, Mediterranean) culture. This allows to put
a question on a chance of some creative impulses received during the stay in Crimea and an
influence of the nature of Crimea on the creative personality of young painter.
Of some interest are the Crimean M. Murashko’s meetings, fixed in the diaries, with art
patron I. Tereshchenko, former pupil P. Skliarov, painters I. Trush, D. Kardovskyi, O. Yavlenskyi
as well as the notes of a private nature enabling to better understand the inner world of the
distinguished Ukrainian pedagogue and critic.
Keywords: Kyiv Drawing School, Crimean southern seashore, journeys, letters and diaries,
drawings, studies.
В статье материале писем, дневников и этюдов Н. Мурашко (1844–1909), рисунков его
учеников В. Андреева (1872–?) и Г. Дядченко (1869–1921) реконструируются страницы био-
графии художников, связанные с пребыванием на Южном берегу Крыма. Исполненные в
Крыму этюды непривычной глазу яркой природы сыграли важную роль в усовершенство-
вании живописного мастерства Н. Мурашко; подробные записи художника в дневнике зна-
комят с его оценкой эволюции собственного творчества. В попытках овладения формами
и цветом «чуждой» природы впервые выявляется творческий и психологический конфликт
между учителем и его бывшими учениками, ищущими самостоятельного пути в искусстве –
интересный момент, тонко проанализированный в записях Н. Мурашко.
Два альбома выполненных в Бахчисарае зарисовок В. Андреева (1894) – ценный матери-
ал для изучения творчества этого художника, биография которого остается «белым пятном»,
а произведений известно крайне мало. Пребывание Г. Дядченко в Крыму – единственный (не
считая периода обучения в Петербурге) доподлинно известный факт знакомства художника с
ландшафтами, отличными от видов Киева и Кирилловки (с. Шевченково Звенигородского р-на
Черкасской обл.), встречи с иной (крымскотатарской, средиземноморской) культурой. Это
позволяет поставить вопрос о творческих импульсах, полученных во время крымских путе-
шествий, об их влиянии на формирование личности молодого художника.
Некоторый интерес представляют зафиксированные в дневниках крымские встречи
Н. Мурашко с меценатом И. Терещенко, бывшим учеником П. Скляровым, художниками
И. Трушем, Д. Кардовским, А. Явленским, а также заметки личного характера, позволяю-
щие лучше понять внутренний мир выдающегося украинского педагога и критика.
Ключевые слова: Киевская рисовальная школа, Южный берег Крыма, путешествия,
письма и дневники, рисунки, этюды.
65
В. Андреєв. Малюнок з альбому. 1894. Папір, олівець. 32,1 см х 23,5 см
66
В.Андреєв. У мечеті. Офорт. 23 см х 15,5 см; 31,5 см х 18,5 см
В. Андреєв. Малюнки з альбому. 1894. Папір, олівець. 32,1 см х 23,5 см
М. Мурашко. Крим. Алупка. 1893. Дерево,
олія. 13,3 см х 22 см
М. Мурашко. Сакля. 1900-і роки. Кар-
тон, олія. 21,2 см х 22,3 см
Г. Дядченко. Струмок серед
каміння. 1890-і роки. Папір
на картоні, олівець, аква-
рель. 22,2 см х 30,8 см
М. Мурашко. Квітуче дерево. 1902. Картон,
олія. 18 см х 15,3 см
М. Мурашко. Крим. Вигляд
міста. 1902. Дерево, олія.
9,8 см х 12,3 см
|