Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського
У статті розглянуто наукові засади реставраційної діяльності в галузі державної охорони культурної спадщини, подано результати реставраційних досліджень Інституту УкрНДІпроектреставрація з підготовки проекту реставрації Шевченківського національного заповідника у Каневі....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Студії мистецтвознавчі |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39360 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 114-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39360 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-393602012-12-16T12:16:43Z Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського Безякін, В. Дорофієнко, І. Рутковська, О. Позиція У статті розглянуто наукові засади реставраційної діяльності в галузі державної охорони культурної спадщини, подано результати реставраційних досліджень Інституту УкрНДІпроектреставрація з підготовки проекту реставрації Шевченківського національного заповідника у Каневі. There is an consideration of the scientific principles of restoration activity in a sphere of governmental protection of cultural heritage, presented are the results of the Ukrainian Research institute for Restoration researches regarding preparation of a draft project of the Shevchenko national preserve in Kaniv restoration. 2011 Article Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 114-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39360 069(477.46)+929(Шевченко+Кричевський) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Позиція Позиція |
| spellingShingle |
Позиція Позиція Безякін, В. Дорофієнко, І. Рутковська, О. Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського Студії мистецтвознавчі |
| description |
У статті розглянуто наукові засади реставраційної діяльності в галузі державної охорони культурної спадщини, подано результати реставраційних досліджень Інституту УкрНДІпроектреставрація з підготовки проекту реставрації Шевченківського національного заповідника у Каневі. |
| format |
Article |
| author |
Безякін, В. Дорофієнко, І. Рутковська, О. |
| author_facet |
Безякін, В. Дорофієнко, І. Рутковська, О. |
| author_sort |
Безякін, В. |
| title |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського |
| title_short |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського |
| title_full |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського |
| title_fullStr |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського |
| title_full_unstemmed |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського |
| title_sort |
охорона пам’яток – справа державна. нове дослідження споруди музею т. г. шевченка в каневі архітектора василя кричевського |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Позиція |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39360 |
| citation_txt |
Охорона пам’яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 114-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT bezâkínv ohoronapamâtokspravaderžavnanovedoslídžennâsporudimuzeûtgševčenkavkanevíarhítektoravasilâkričevsʹkogo AT dorofíênkoí ohoronapamâtokspravaderžavnanovedoslídžennâsporudimuzeûtgševčenkavkanevíarhítektoravasilâkričevsʹkogo AT rutkovsʹkao ohoronapamâtokspravaderžavnanovedoslídžennâsporudimuzeûtgševčenkavkanevíarhítektoravasilâkričevsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-03T21:18:11Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:18:11Z |
| _version_ |
1836662119767998464 |
| fulltext |
114
ОхОРОНА ПАМ’ЯТОК – СПРАВА ДЕРжАВНА.
НОВЕ ДОСЛІДжЕННЯ СПОРУДИ МУЗЕю
Т. Г. ШЕВчЕНКА В КАНЕВІ
АРхІТЕКТОРА ВАСИЛЯ КРИчЕВСЬКОГО
Василь Безякін, Інна Дорофієнко, Ольга Рутковська
УДК 069(477.46)+929(Шевченко+Кричевський)
У статті розглянуто наукові засади реставраційної діяльності в галузі державної охорони культурної
спадщини, подано результати реставраційних досліджень Інституту УкрНДІпроектреставрація з
підготовки проекту реставрації Шевченківського національного заповідника у Каневі.
Ключові слова: заповідник, охорона культурної спадщини, наукові засади реставрації.
There is an consideration of the scientific principles of restoration activity in a sphere of governmental protection
of cultural heritage, presented are the results of the Ukrainian Research institute for Restoration researches regard-
ing preparation of a draft project of the Shevchenko national preserve in Kaniv restoration.
Keywords: preserve, cultural heritage restoration, scientific principles of restoration.
Позиція
Position
Якщо донедавна реставраційна галузь
науки зазнавала певного інформаційного
голоду, не всі досягнення і нові розробки
з теорії реставрації діставали оператив-
ного оприлюднення серед реставраторів-
практиків та наукової громадськості, то ни-
ні, в час інформаційної революції, а також
появи в Україні кількох видань з охорони
пам’яток 1 та створення Академії реставра-
ції з виданням з 2000 року спеціалізованого
журналу «Реставратор», у сусідній держа-
ві – Російській Федерації, на непоінформо-
ваність посилатися не можна.
Охорона пам’яток – одна з небагатьох
сфер людської діяльності, яка є, з одного
боку, предметом державного управління, а
з другого, – постійно перебуває в полі зору
громадськості.
Ставлення держави і суспільства до
культурної спадщини є свідченням право-
вого стану держави, рівня цивілізованості
народу і можливості його повноцінної учас-
ті в житті міжнародного співтовариства.
Період народження реставрації як нау кової
дисципліни на наших теренах був пов’язаний
із створенням 1943 року Українського філіа-
лу Академії архітектури СРСР (реорганізо-
ваний у 1945 році в Академію архітектури
УРСР) і його наукових закладів, таких, як
Інститут історії і теорії архітектури, Інститут
монументального живопису і скульптури з
творчими майстернями і відділом музею. Це
забезпечило відповідність світовим стандар-
там реставраційної справи, яка була струк-
турною ланкою радянської системи охорони
пам’яток.
У 1987 році успіхи української реставрації
відзначено Європейською золотою медаллю
за збереження і реставрацію пам’ятки XI ст. –
Софійського собору в Києві, і в доповіді при
врученні медалі наголошено: «Хай рестав-
ратори Софійського собору будуть зразком
для своїх послідовників і колег на Сході і
Заході» 2.
Усі ці напрацювання з теорії та методології
реставрації не втратили свого значення й до-
нині, хоча й потребують розвитку у зв’язку з
епохою змін та інтенсивним перерозподілом
майнових прав, приватизацією, надзвичайно
активною містобудівною діяльністю тощо.
Але наукові засади залишилися незмінни-
ми: консервація і реставрація пам’яток є тією
сферою діяльності людини, що пов’язана з
багатьма галузями науки і техніки, провідною
115
василь безякІн, Інна дорофІєнко, ольга рутковська. оХорона пам’яток...
серед яких є мистецтвознавст во. Будь-яка
пам’ятка потребує захисту від суб’єктивної ін-
терпретації в ім’я уявної актуальної доктрини
не меншою мірою, ніж від руйнівної дії неспри-
ятливих природних або соціальних обставин.
Без усвідомлення всіх аспектів реставрацій-
ного втручання неможливо зробити той єди-
но правильний вибір, який дозволить зберег-
ти для нащадків пам’ятку культурної спадщи-
ни. Саме відповідальність у прийнятті рішень
потребує від реставраторів високого кваліфі-
каційного рівня, як того вимагає професійний
кодекс Європейської конфедерації організа-
цій реставраторів (ЕССО) 3. Спеціалізовані
вітчизняні підприємства в галузі реставра-
ції, корпорація «Укрреставрація» та інститут
«УкрНДІпроектреставрація» щороку підтвер-
джують відповідність вимогам міжнародного
стандарту ISO 9001:2008.
Чимало держав упродовж 1979–1989 ро-
ків створили національні кодекси етики та
стандарти практики. На території колиш-
нього СРСР вони існували де-факто, а де-
юре ввійшли до складу окремих інструкцій з
реставрації пам’яток культурної спадщини.
В Україні, крім науково-методичних
рад двох державних відомств з охоро-
ни пам’яток – Міністерства культури та
Міністерства регіонального розвитку та бу-
дівництва, у 1993 році було створено Ко місію
з атестації художників-реставраторів Украї ни
різного фаху – монументалістів, художників-
реставраторів станкового темперного і олій-
ного живопису, художників-реставраторів
графічних творів, виробів з металу, кераміки,
скла тощо. Тобто існують усі засоби контро-
лю за збереженням і реставрацією пам’яток
культурної спадщини, але чиновники від куль-
тури, яких ніхто не готує як фахівців цієї сфе-
ри і не контролює, не дотримуються правил
і законодавства, нехтують думкою фахівців
та відкидають об’єктивні факти віднайдені
дослідниками, під час реставрації архітек-
турних споруд, що були спотворені внаслідок
політичних обставин.
Звичайно, дослідження об’єкта реставрації
ґрунтується не лише на архівних документах
з історії створення пам’ятки, а й на зондаж-
них обстеженнях самої споруди. Комплексні
наукові дослідження музею Т. Г. Шевченка
у Каневі, який протягом 75 років входить до
Шевченківського національного заповідника
як пам’ятка архітектури (охоронний № 68-Н),
дали нові відкриття щодо декоративного опо-
рядження, про що й ітиметься далі.
Будинок музею Т. Г. Шевченка в Каневі
став останнім архітектурним твором в
Україні професора Київського художнього
інституту, одного з фундаторів Української
академії мистецтв, відомого митця Василя
Григоровича Кричевського.
Звертаючись до творчого доробку
В. Г. Кричевського, коротко нагадаємо про
його внесок в історію української культури й
мистецтва. Василь Кричевський (31.12.1872 –
15.11.1952) отримав архітектурну освіту в
майстернях відомих харківських архітекторів
С. Загоскіна і О. Бекетова 4. Від 1895 року по-
чав розроб ляти проекти громадських і приват-
них споруд, низка яких побудована в Харкові,
на Полтавщині, у Сумській області та в Києві.
Світоглядне розуміння Кричевським україн-
ської культури в контексті європейської архі-
тектури, традицій багатьох країн світу, приве-
ло митця до кола фундаторів українського ар-
хітектурного модерну. Морфологічні та семан-
тичні засади цього стилю стали предметом
ґрунтовних дослід жень науковців протягом не
одного десятиліття 5. Загальновідомими є но-
ваторські досягнення Василя Григоровича у ці-
лій низці видів мистецтва: живописі, книжковій
графіці, кіно, українській геральдиці (1918 ро-
ку він створив малий і великий Державні герби
України), килимарстві, вибійці, кераміці тощо.
Проте навесні 1944 року митець, на жаль, був
змушений емігрувати з України 6.
Життя і творчість Василя Григоровича
Кричевського в Україні були тісно пов’язані
з ім’ям Тараса Шевченка. Василь Гри-
горович, як член журі, брав найактивнішу
участь у міжнародному конкурсі на кращий
проект пам’ятника Т. Г. Шевченкові в Києві
(початок ХХ ст.), встановив місцезнахо-
дження та реставрував за власним проек-
том будинок, в якому жив Шевченко в Києві
у 1846 році. За підтримки Кричевського
доля та творчий доробок Поета знайшли
відображення в українському кінематогра-
фі ще за часів його становлення. Василь
Григорович був консультантом і худож-
ником фільмів «Малий Тарас», «Тарас
Шевченко» та «Назар Стодоля» 7.
116
позицІя
Дослідження творчості Кричевського,
усвідомлення його внеску в українську та
світову культуру активізувались в остан-
ній третині ХХ ст. Дослідниками україн-
ської архітектури вже зазначалося, що з
часів еміграції Кричевського творчий ге-
ній митця, який через свою особистість
передав сутність українського національ-
ного світосприймання природи і жит-
тя, вперше постав у всій повноті у нью-
йоркському виданні 1974 року (монографія
В. М. Павловського) 8. На основі історичних
та іконографічних матеріалів зі збірки му-
зею Т. Г. Шевченка в Каневі вперше де-
тально проаналізовані та оприлюднені (у
науково-історичному літописі, укладеному
Зинаїдою Тарахан-Березою у 1998 році 9)
особливості спорудження будинку музею.
Серед монографій, опублікованих останні-
ми роками в Україні, вирізняється фунда-
ментальне дослідження доктора мистецт-
вознавства Валентини Рубан-Кравченко
(2004) присвячене ролі В. Г. Кричевського в
національній художній культурі ХХ ст., йо-
го долі, яке містить найповніший каталог
творчого доробку митця. Зрештою, остання
реставрація будинку музею Т. Г. Шевченка
в Каневі, розпочата 2001 року (Інститут
«УкрНДІпроектреставрація», архітектори
В. Безякін, С. Школьна, Л. Болюк), дала ряд
нових фактів щодо об’ємно-просторових
особливостей і деталей опорядження фа-
садів та інтер’єрів останнього архітектур-
ного твору Кричевського, здійсненого на
Батьківщині.
На початку проектно-дослідницьких ро-
біт авторам проекту реставрації були ві-
домі тільки чорно-білі світлини проекту з
монографії В. М. Павловського. Однак ви-
рішальне значення на першому етапі від-
родження пам’ятки відіграли оригінальні
матеріали проекту Василя Кричевського
1935–1936 років з родинного архіву, що бу-
ли передані нащадками Галини Василівни
Кричевської-Лінде у 2003–2004 роках до
Шевченківського національного заповідника
в Каневі. Саме автентичні ескізи, розроб лені
Василем Григоровичем, спонукали до ви-
никнення основної ідеї реставраційних ро-
біт – максимальної реабілітації опоряджен-
ня споруди, яке було детально продумане
Кричевським, однак вповні не реалізоване з
політичних причин.
Говорячи про особливості декоративного
вирішення, варто стисло нагадати про відо-
мі факти історії будівництва самої пам’ятки
архітектури та звернутися до її місця в іс-
торії української архітектури.
Отже, перший варіант проекту музею на
могилі Т. Г. Шевченка в Каневі Кричевський
почав розробляти навесні 1929 року за про-
позицією Раднаркому УРСР 10. Цей проект,
виконаний художником упродовж кількох
місяців, довелось полишити, оскільки будів-
ництво музею було відкладене на невизна-
чений термін. Робота над ескізами мемо-
ріального Шевченківського музею віднови-
лася 1932 року 11. Співавтором інженерно-
конструкторської частини проекту став Петро
Федорович Костирко, учень Кричевського,
у співпраці з яким він розробляв проект
«Роліту» (Будинок робітників літератури у
Києві, 1930–1931 роки). У травні 1933 року
комісія Народного комісаріату освіти, разом
з авторами архітектурного проекту, під час
виїзного засідання на Чернечій горі 12, визна-
чилася з плануванням, композицією забу-
дови створюваного державного заповідника
«Могила Т. Г. Шевченка», у якій споруда му-
зею мала підпорядковуватися пам’ятникові
Т. Г. Шевченку. Знавець народних традицій,
Кричевський пропонував вирішення музею
у стилістиці українського архітектурного мо-
дерну, що на цьому етапі переживав часи
критики та замовчування.
Натхненний ідеєю достойного увічнен-
ня пам’яті поета, Кричевський розглядав
завдання створення заповідника «Могила
Т. Г. Шевченка» комплексно. Він опрацьо-
вував в ескізному варіанті проект упорядку-
вання всієї Чернечої гори з монументальним
пам’ятником Поетові (висота пам’ятника
передбачалася 24 м, спільний проект зі
скульптором В. В. Климовим), загальним
характером благоустрою та озеленення.
Орієнтуючись на об’єм та висоту пам’ятника,
пропонувалося цікаве вирішення споруди
музею із асиметричною, Т-подібною за пла-
ном, композицією. У ній об’ємно-просторове
вирішення поєднувало прямокутний двосвіт-
ний головний вестибюль, що своїми форма-
ми нагадував античний храм, та прибудова-
117
василь безякІн, Інна дорофІєнко, ольга рутковська. оХорона пам’яток...
ні до його південного фасаду двоповерхові
експозиційні приміщення, південний фасад
яких фланкував невеликий портик. Вінцем
композиції між основними об’ємами мав бути
баштовий об’єм. Утім, на закритому конкурсі
проектів пам’ятника Т. Г. Шевченкові 1 липня
1933 року 13 прийняли проект із стриманіши-
ми пропорціями (скульптори К. П. Бульдін
та А. С. Дараган, архітектор Д. Торубаров),
що змусило Кричевського спростити про-
ектоване об’ємно-просторове вирішення
музею, відмовившись від баштового об’єму
та малого портика. Домінуючим у структурі
музею стало приміщення вестибюля, вияв-
лене прямокутним двоповерховим на цоколі
об’ємом з портиком колосального ордера.
Двоповерховому об’єму експозиційних залів,
як і раніше, надавалося підпорядковане зна-
чення. У такому вигляді проект і прийняли до
будівництва, яке почали у березні 1934 року.
Складні економічні обставини призводи-
ли до постійних перероблень інженерно-
конструкторської частини проекту під час
самого будівництва. Довелося відмовитися
на користь дешевших матеріалів від залі-
зобетонних перекриттів та колон в експо-
зиційних залах; облицювання цоколю гра-
нітом; дубового віконного заповнення; залі-
зобетонного карнизу 14. Під час будівництва
експозиційних залів відсутність належних
будівельних матеріалів змусила відмови-
тись і від залізобетонних стовпів, які були
замінені на цегляні. Зрештою, 1936 року
будівництво музею завершили.
За урядовою пропозицією, зовнішнє оздо-
блення споруди передбачало скульптурні
та горельєфні прикраси, для опрацювання
яких запросили скульптора І. В. Макогона,
однак розроблений ним варіант пластично-
го опорядження було відхилено. Зважаючи
на те, що фінансування ставало дедалі
меншим, того ж року Кричевський запро-
понував скромніший за витратами варіант
опорядження музею. У гармонії класичних
форм, колосальний ордер яких виразно про-
мовляв про суспільну вагу Поета, нова про-
позиція розкривала образ народного житла,
хати, оспіваної Т. Г. Шевченком. За задумом
митця, основною прикрасою головного фа-
саду мала стати майоліка з добре знаною
з української вишивки та кераміки орнамен-
тальною композицією «Дерево життя», яка
заповнювала б тимпан портика. Рослинні
лінійні орнаменти та вазони повинні були за-
повнити глухі міжвіконні простінки портика та
площини стін під вікнами на фасаді об’єму
експозиційних залів. Сходи до порталу пла-
нували облицювати майолікою та гранітом.
Інтер’єри мали б прикрасити вітражі (вести-
бюль), тематичні стінописи (широкі простінки
вестибюля), орнаментальний живопис (стов-
пи та міжвіконні простінки виставкових залів),
дубові панелі з інкрустацією (бар’єри другого
ярусу вестибюля), дубові решітки (радіато-
ри), індивідуальні дерев’яні меблі, розетки у
кесонах стелі вестибюля та на стелях експо-
зиційних залів, підлоги пропонувалося вкри-
ти килимами, витканими за традиційними
технологіями, тощо.
Характерною рисою проекту митця була
поліхромність – на фасадах білизну стін та
архітектурних деталей підкреслювали чер-
вона черепиця даху, червоний граніт цоко-
лю та східців і соковитий майоліковий орна-
мент, де домінували зелений і червоний
кольори. В інтер’єрі палітра була ширшою:
у пофарбуванні стін пропонувалися бірюза
та рожева вохра (тло), розбілена вохра та
світло-сірий колір (тяги, лопатки); на стелях –
вохристо-рожевий колір, розбілена вохра та
орнаментальні розетки насиченої палітри.
Об’єднуючими весь колористичний стрій
компонентами виступали вітражі вестибюля
(на їхньому тлі мали розмістити мармуровий
бюст Шевченка скульптора І. В. Макогона)
та вироби з відбіленої дубової деревини з
чорними деталями інкрустації «в ялинку».
На стінах вестибюля та окремих залів пла-
нували розмістити близько двадцяти мону-
ментальних живописних композицій.
В умовах репресій, нищення національ-
них традицій такий проект, звичайно, не діс-
тав схвалення. Пропозиції щодо майолікових
прикрас, граніту та дерев’яних виробів з дубу
були відхилені, сюжетний стінопис залишив-
ся нереалізованим. Саму ідею відтворення
в декорі споруди стилістики українського ар-
хітектурного модерну охарактеризували як
«бездарність» 15. Результатом неможливості
повноцінної реалізації проекту художнього
опорядження споруди стали скутість, неви-
разність художнього образу споруди музею.
118
позицІя
Ступінь реалізації первісного задуму
В. Кричевський та П. Костирко висвітлили
у статті, опублікованій 1938 року 16. З усього
опису здійснених для створення заповідни-
ка робіт важливо процитувати з цієї публіка-
ції опис інтер’єру, а саме: «Будинок музею
двоповерховий, цегляний, дах черепичний.
Обсяг будинку – 14.000 кб. м. Парадний вес-
тибюль – ввідна частина музею – оформле-
ний в соковитих радісних тонах з кольоро-
вими розетками народного мотиву в кесонах
стелі; просторі, світлі, з великим вітражним
вікном (також орнаментального народного
характеру) сходи ведуть на другий поверх.
Чотири експозиційних зали розписані в спо-
кійних тонах відповідно до характеру експо-
зиції. У першому верхньому залі будуть роз-
міщені експозиції з життя і творчості Тараса
Григоровича, в другому залі буде картинна
галерея з картин Шевченка. В залах першо-
го поверху розміщується експозиція увічнен-
ня пам’яті поета. Другий зал має окремий
вхід знадвору і служитиме, крім того, і для
періодичних виставок. Усі зали і вестибюль
мають великі вільні площі стін, на яких буде
написано близько 20 панно (від 6 до 15 кв. м
площею) на теми з творчості Шевченка» 17.
Значну увагу місцю останнього українсько-
го архітектурного твору В. Г. Кричевського
в історії національної архітектури приділив
В. В. Чепелик. Згідно із зіпропонованою ним
періодизацією українського архітектурного
модерну, споруда музею належить до пізньо-
го періоду в розвитку стилю – 1935–1941 ро-
ків, а саме – його неокласицистичної течії, що
характеризується поєднанням модернізова-
них народних традицій з класицистичними
принципами 18. Роль канівського меморіаль-
ного музею в останній період згасаючого під
тиском раціоналістичних та політичних тен-
денцій стилю слушно оцінена Чепеликом як
найяскравіший вияв модернізації народної
архітектури 19.
Розглядаючи таку тезу, вважаємо до-
речним дещо конкретизувати щодо стилю.
Споруда музею має всі композиційні та мор-
фологічні ознаки архітектури українського
архітектурного модерну. Композицію харак-
теризують: фронтальність структури об’єму;
дво-трисхилість даху (з коником), що простя-
гається паралельно площині фасаду; засто-
сування функціонально виправданого фрон-
тону. При цьому загальне вирішення компози-
ції є асиметричним. Типовою для цього стилю
є і площинна композиція фасадів та обране
для них біле пофарбування. Елегантним по-
жвавленням їхньої площинності та даниною
класиці стали стрункі лопатки у міжвіконних
простінках. Традиційне структурне увираз-
нення цоколю та задумане Кричевським його
облицювання гранітом – характерне явище
українського модерну. Типова ознака стилю –
запропоноване Кричевським щедре опоря-
дження рослинними мереживами порталу та
орнаментальне заповнення тимпана фрон-
тону – апелювала певною мірою до традицій
декору портиків класичної архітектури. Не
менш символічною, з огляду на призначення
споруди, є лапідарність форм обраного для
портика доричного ордера, що надав компо-
зиції рис значущості. Монументальність нео-
класицистичних архітектурних форм музею
в поєднанні з соковитим поліхромним деко-
ром, задуманим Кричевським, утілювали об-
раз своєрідного класичного храму, у якому
постать національного Пророка прославля-
лася як квінтесенція кількасотрічних тради-
цій української культури.
Під час розробки проекту останньої рес-
таврації будинку музею Т. Г. Шевченка у Каневі
авторам, нарешті, випала можливість реабілі-
тувати первісний задум опорядження музею.
Тим більше, що повноцінне обґрунтування
проектних рішень забезпечували історико-
бібліографічні, іконографічні матеріали та
відкриті під пізніми нашаруваннями зразки
первісного пофарбування, орнаментально-
го опорядження стін музею, стель і стовпів
експозиційних залів. Ідея повної реабілітації
первісного задуму Кричевського знайшла
підтримку колективу музею та відображена
у відповідних документах владних структур
(рішення науково-методичних рад Мінбуду
та Міністерства культури і мистецтв України
від 02.12.2004 та від 16.07.2008). Науковим
рецензентом проекту став заслужений ар-
хітектор України, лауреат Державної премії
України в галузі архітектури С. К. Кілессо.
Важливого значення для відродження
інтер’єру будівлі набуло звільнення несу-
чих конструкцій від пізніх перегородок. Так
була виявлена первісна структура експози-
119
василь безякІн, Інна дорофІєнко, ольга рутковська. оХорона пам’яток...
ційних залів – прозора анфілада, сформо-
вана двома рядами пілонів. Зазначимо, що
до початку робіт головним обґрунтуванням
важливості докорінного звільнення від піз-
ніх конструкцій в експозиційних залах була
чорно-біла світлина первісного художнього
оформлення одного з таких залів, опубліко-
вана З. Тарахан-Березою 1998 року 20.
Відкриті внаслідок звільнення від пізніх
нашарувань кольори пофарбування стін в
інтер’єрах дали можливість констатувати,
що передбачене аутентичним проектом по-
фарбування було реалізоване майже пов-
ністю. Виявлений у зондажах характер
орнаментального заповнення площин стелі,
міжвіконних простінків та стовпів в експози-
ційних залах, за відсутності авторських ескі-
зів Кричевського, був уперше відкритий для
досліджень. В орнаменті заповнення верти-
кальних площин в експозиційних залах ви-
користані два варіанти композиції «Дерево
життя». Стелі були прикрашені рослинними
мереживами на контурах плафонів та ро-
зетками в центрі. Застосована в орнаментах
техніка клейового живопису давала спокійне
колірне вирішення, яке не суперечило ха-
рактеру експозиції, а гармонійно доповню-
вало її. Для подальшого відновлення всі від-
криті орнаменти були ретельно скопійовані.
Реставраційний проект передбачав повне
відновлення як орнаментів, так і первісної ко-
лористичної гами пофарбування.
Головною частиною реставраційних ро-
біт в інтер’єрі стало відродження вестибюля,
тим більше за наявності кількох оригінальних
ескізів його первісного задуму. Відновленню
підлягали: кесонована стеля, вітражі цен-
трального вікна, бар’єри другого ярусу у ви-
гляді дубових панелей з інкрустацією, цен-
тральні сходи з мармуровим обличкуванням
та прикрасами-вазонами, тональний харак-
тер пофарбування. Потребували реставрації
і твори відомого художника О. Івахненка –
єдині реалізовані за первісною концепцією
живописного опорядження музею. Творча
група художників на чолі з О. Мельником
готувала ескізні пропозиції за тематичною
програмою, яка продовжувала реалізацію
ідеї Кричевського про опорядження простін-
ків вестибюля живописними панно на теми з
творчості Шевченка.
У роботі над проектом оздоблення
екстер’єру пам’ятки також дотримувались
авторських ескізів Кричевського. Проект
реставрації пропонував повне художнє та
технологічне відродження декоративного
вирішення фасадів з опорядженням майо-
ліковими рослинними мереживами порталу
та орнаментальним заповненням тимпана
фронтону, майоліковими вставками на фа-
садах (архіт. В. М. Безякін, худ. О. Олійник).
Таким чином, комплексні дослідження
стали запорукою повноцінності втілення кон-
цепції реставрації останнього архітектурного
твору В. Г. Кричевського, а головне – реабілі-
тації художнього образу пам’ятки. Більшість
проектних рішень реалізували в інтер’єрі вже
на початку 2009 року. Одночасно тривали
підготовчі роботи до виконання майоліково-
го оздоблення фасадів і творів станкового
живопису у вестибюлі, завершили розробку
концептуальних рішень музейної експозиції,
яке враховувало особливості відреставро-
ваного інтер’єру. Однак на завершальному
етапі робіт, у липні 2009 року, реставраційні
роботи в пам’ятці були зупинені (протокол
науково-методичної ради Міністерства куль-
тури і туризму України від 02.07.2009), а рес-
тавраційна концепція повністю знівельована
в ході створення 2010 року експозиції музею
за концепцією нігілістичного спрямування,
що була розроблена КП «ТАМ Л. Скорик» і
затверджена відповідним чином, незважаю-
чи на негативне ставлення до неї наукової
громадськості.
Отже, маємо констатувати, що міжна-
родні та вітчизняні пам’ятко-охоронні заса-
ди у сучасній практиці музеєфікації об’єктів
культурної спадщини за відомчої підтримки
поступаються суб’єктивним естетичним упо-
добанням. Відповідно, охорона пам’яток зі
справи державної перетворюється на справу
політичну.
1 Міжнародні засади охорони нерухомої культурної
спадщини. – К. : Фенікс, 2008; Прибєга Л. В. Охорона та
реставрація об’єктів архітектурно-містобудівної спад-
щини України. – К. : Мистецтво, 2009; Бобров Ю. Т.
Теория реставрации памятников искусства: законо-
мерности и противоречия. – М., 2004.
2 Корпорація «Укрреставрація» на межі століть. –
К., 2001. – С. 1.
120
позицІя
3 Белозерова В. Г. Международный опыт деон-
тологии в реставрации // Экспресс-информация. –
М., 1990. – Вып. 6.
4 Ясієвич В. Є. Василь Кричевський – співець укра-
їнського народного стилю // Українське мистецтвоз-
навство. – 1993. – Вип. 1. – С. 117.
5 Див., зокрема: Ясиевич В. Е. Архитектура Украины
на рубеже XIX–XX веков. – К. : Будівельник, 1988. –
184 с.; Чепелик В. Теоретична спадщина українсько-
го архітектурного модерну // Архітектурна спадщина
України / за ред. В. Тимофієнка. – К., 1994. – Вип. 1. –
С. 162–180; Чепелик В. Морфологічні особливос-
ті українського архітектурного модерну початку
ХХ ст. // Там само. – К., 1995. – Вип. 2. – С. 132–160;
Чепелик В. Український архітектурний модерн у дзер-
калі епохи // Там само. – К., 1996. – Вип. 3. Ч. 1. –
С. 198–221; Чепелик В. В. Український архітектурний
модерн / упоряд. З. В. Моісеєнко-Чепелик. – К. :
КНУБА, 2000. – 378 с.; ілюстр.
6 Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська ху-
дожня культура ХХ століття. Василь Кричевський. –
К. : Криниця, 2004. – С. 589.
7 Бажан М. Творець в кіно // Кіно. – 1928. – Чис. 2. –
С. 6–7; Тарахан-Береза З. Святиня : науково-
історичний літопис Тарасової Гори. – К., 1998. –
С. 379.
8 Ясієвич В. Є. Василь Кричевський... – С. 117;
Павловський В. Василь Григорович Кричевський:
Життя і творчість. – Нью-Йорк, 1974. – 223 с.
9 Ясієвич В. Є. Василь Кричевський... – С. 117;
Тарахан-Береза З. Святиня... – С. 379–424.
10 Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська
художня культура ХХ століття. – С. 345.
11 Там само. – С. 349.
12 Тарахан-Береза З. Святиня... – С. 380.
13 Там само. – С. 381.
14 Матеріали фондів Шевченківського національного
заповідника (далі – ШНЗ). – Арх. П. Ф. Костирко, п. 4.
15 Протокол засідання критичної секції з питання
обговорення проекту музею в Каневі від 10.11.1937. –
Фонди ШНЗ. – Арх. П. Ф. Костирко, п. 12.
16 Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська
художня культура ХХ століття. – С. 612.
17 Кричевський В., Костирко П. Заповідник
Т. Г. Шевченка в Каневі // Архітектура Радянської
України. – 1938. – № 3. – С. 34–38.
18 Чепелик В. В. Український архітектурний мо-
дерн / упоряд. З. В. Моісеєнко-Чепелик. – К. : КНУБА,
2000. – С. 41.
19 Там само. – С. 176.
20 Тарахан-Береза З. Святиня... – С. 391,
ілюстр. 323
РЕЗюМЕ / summary
У статті розглянуто наукові засади реставраційної діяльності в галузі держав-
ної охорони культурної спадщини і подано результати реставраційних досліджень
Інституту «УкрНДІпроектреставрація» з підготовки проекту реставрації пам’ятки ар-
хітектури – Шевченківського національного заповідника в Каневі (охоронний № 68)
відповідно до вимог як національних, так і міжнародних засад охорони нерухомої
культурної спадщини.
Ключові слова: заповідник, охорона культурної спадщини, наукові засади реставрації.
In the article, considered are the scientific principles of restoration activity in a sphere of governmental
protection of cultural heritage. and also there is a presentation of the results of the Ukranian Research
Institute for Restoration researches regarding preparation of a draft project of the memorial – the
Shevchenko national preserve in Kaniv (protective no. 68) – restoration in accordance with the
requirements of both national and international principles of cultural heritage restoration.
Keywords: preserve, cultural heritage restoration, scientific principles of restoration.
В статье рассмотрены научные принципы реставрационной деятельности в сфе-
ре государственной охраны культурного наследия и представлены результаты
реставрационных исследований Института «УкрНИИпроектреставрация» по подготовке
проекта реставрации памятника архитектуры – Шевченковского национального заповед-
ника в Каневе (охранный № 68) в соответствии с требованиями как национальных, так и
международных принципов охраны недвижимого культурного наследия.
Ключевые слова: заповедник, охрана культурного наследия, научные принципы рес-
таврации.
О
ри
гін
ал
ьн
і е
ск
із
и
В
. К
ри
че
вс
ьк
ог
о.
1
93
5–
19
36
.
О
по
ря
дж
ен
ня
в
ес
ти
бю
ль
но
го
м
уз
ею
Т
. Г
. Ш
ев
че
нк
а
в
Ка
не
ві
:
а
–
це
нт
ра
ль
ні
с
хо
ди
(п
ер
ш
а
ек
сп
оз
иц
ія
, 1
93
5)
;
б
–
др
уг
ий
я
ру
с
із
в
их
од
ом
д
о
ек
сп
оз
иц
ії
на
ІІ
-м
у
по
ве
рс
і (
19
36
);
в
–
др
уг
ий
я
ру
с,
м
іс
це
д
ля
в
ід
по
чи
нк
у
(1
93
6
р.
)
а
б
в
Відкритий під пізнішими нашаруваннями пі-
лон експозиційного залу з декоративним
опоряд женням композицією «Дерево життя»
Розкрите в зондажах та в ході підсилення конструк-
цій первісне опорядження у виставкових залах
(2004): а – варіант вирішення розетки, виявлений
під пізнішими нашаруваннями; б – варіанти орна-
ментального опорядження стелі
а
б
Декоративне вирішення стелі за проектом
реставрації: а – стеля другого поверху;
б – три варіанти розеток для стелі вестибюля
а
б
Проектні вирішення щодо опорядження голов-
ного фасаду музею Т. Г. Шевченка в Каневі:
а – реставрація 2001–2009 років;
б – оригінальний проект В. Кричевського;
в – ескіз майолікового панно портика;
г – ескіз майолікової вставки фасаду;
д – ескіз майолікової вставки фронтону портика
а
б
в
г
д
а
б
в
Прийняті проектом реставрації вирішення з опорядження інтер’єрів:
а – вестибюль, центральні сходи та другий ярус; б – вестибюль, перший ярус;
в – розгортка стін експозиційних залів другого поверху
Елементи декору інтер’єру, реалізовані за проектом
реставрації:
а – стеля вестибуля (вигляд у березні 2010 р.);
б – мармурове облицювання та вазони на цен-
тральних сходах (лютий 2010 р.)
а б
в
г
в – інкрустовані дубові панелі балюстради вес-
тибюля (червень 2010 р.);
г – відреставровані твори О. Івахненка
|