Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)

У статті йдеться про відомого артиста балету, соліста Національної опери, балетмейстера Володимира Чуприна. Авторка, яка працювала разом з В. Чуприним у балетній трупі Національної опери, описує найцікавіші моменти їхньої спільної роботи, а також найяскравіші образи, створені цим неповторним артисто...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Коваленко, Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Постаті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39375
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн) / Є. Коваленко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 95-104. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-39375
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-393752012-12-16T12:16:59Z Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн) Коваленко, Є. Постаті У статті йдеться про відомого артиста балету, соліста Національної опери, балетмейстера Володимира Чуприна. Авторка, яка працювала разом з В. Чуприним у балетній трупі Національної опери, описує найцікавіші моменти їхньої спільної роботи, а також найяскравіші образи, створені цим неповторним артистом. В статье рассказывается об известном артисте балета, солисте Национальной оперы, балетмейстере Владимире Чуприне. Автор, которая работала вместе с В. Чуприным в балетной труппе Национальной оперы, описывает наиболее интересные моменты их совместной деятельности, а также самые яркие и запоминающиеся образы, созданные этим необычайным артистом. This article tells about a well known ballet dancer, a soloist of the National Opera of Ukraine and choreographer Volodymyr Chupryn. A former ballet soloist of the National Opera of Ukraine the author recalls the most interesting points of their team work as well as the most remarkable roles of this unusual actor. 2011 Article Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн) / Є. Коваленко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 95-104. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39375 7.071.2:792.82(477-25) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Постаті Постаті
spellingShingle	Постаті Постаті Коваленко, Є. Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн) Студії мистецтвознавчі
description	У статті йдеться про відомого артиста балету, соліста Національної опери, балетмейстера Володимира Чуприна. Авторка, яка працювала разом з В. Чуприним у балетній трупі Національної опери, описує найцікавіші моменти їхньої спільної роботи, а також найяскравіші образи, створені цим неповторним артистом.
format	Article
author	Коваленко, Є.
author_facet	Коваленко, Є.
author_sort	Коваленко, Є.
title	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)
title_short	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)
title_full	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)
title_fullStr	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)
title_full_unstemmed	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)
title_sort	творча лабораторія сучасної хореографії (соліст національної опери володимир чуприн)
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Постаті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39375
citation_txt	Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн) / Є. Коваленко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 95-104. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT kovalenkoê tvorčalaboratoríâsučasnoíhoreografíísolístnacíonalʹnoíoperivolodimirčuprin
first_indexed	2025-07-03T21:19:03Z
last_indexed	2025-07-03T21:19:03Z
_version_	1836662174616911872
fulltext	95 ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ СУЧАСНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ (cОЛІСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ ВОЛОДИМИР ЧУПРИН) Єва Коваленко УДК 7.071.2:792.82(477-25) У статті йдеться про відомого артиста балету, соліста Національної опери, балетмейстера Володимира Чуприна. Авторка, яка працювала разом з В. Чуприним у балетній трупі Національної опери, описує найцікавіші моменти їхньої спільної роботи, а також найяскравіші образи, створені цим неповторним артистом. Ключові слова: київський балет, В. Чуприн, балет, В. Литвинов, «Панянка і Хуліган», Д. Шостакович. This article tells about a well known ballet dancer, a soloist of the National Opera of Ukraine and choreographer Volodymyr Chupryn. A former ballet soloist of the National Opera of Ukraine the author recalls the most interesting points of their team work as well as the most remarkable roles of this unusual actor. Keywords: Kyiv ballet, V. Chupryn, ballet, V. Lytvynov, «A Young Lady and a Hooligan», D. Shostakovych. Як почати розповідь про талановитого артиста, який більшість свого життя при- святив мистецтву танцю і продовжує ство- рювати яскраві хореографічні образи на сцені Національної опери? Напевне, тре- ба перелічити всі його звання й нагороди? Але вони далеко не повною мірою відобра- жають творчий внесок цього неординар- ного обдарованого актора у розвиток ки- ївського балету. Можна почати з біографії танцівника. Але він надто скромний, щоб розповідати засобам масової інформації і навіть колегам, близьким друзям про своє особисте життя. Ідеться про Володимира Чуприна – відо- мого соліста балету, актора, балетмейсте- ра, педагога і просто чудову людину. Дуже важко дати об’єктивну оцінку професійної діяльності свого колеги: легко потрапити під вплив емоцій, власного позитивного чи негативного ставлення до людини і мимово- лі проектувати це ставлення на її творчість. Але якщо звернутися до біографій відомих людей, можна побачити, що вони склада- ються майже цілком із свідчень їхніх су- часників. З роками ці свідчення набувають ваги історичних документів. Отже, варто розпочати розповідь про В. Чуприна з його виступу, який особливо вразив і його колег- артистів, і глядачів, і педагогів-репетиторів, яких дуже важко взагалі чимось вразити. Постаті Figures Володимир Чуприн – Ротбарт у балеті П. Чайковського «Лебедине озеро». Світлина О. Путрова 96 постаті 15 травня 2011 року в Національній опері відбувся творчий вечір заслуженої артист- ки України Шінобу Такіти, японки за похо- дженням, яка живе і працює в Києві. У ньо- му взяли участь відомі артисти з Москви, Санкт-Петербурга, Берліна, Штутгарта а також провідні солісти Національної опери. Незважаючи на те, що ціни на квитки були досить високими, у залі був аншлаг. Глядачі не лишилися розчарованими, адже вони по- бачили уривки з кращих класичних балетів у виконанні першокласних артистів. У пер- шому відділенні були виконані фрагменти з балетів «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Жізель» та «Корсар» А. Адана, «Лебедине озеро» П. Чайковського, «Раймонда» О. Глазунова. Сама Шінобу Такіта виступила в дуеті з балету «Шехеразада» М. Римського- Корсакова та в «Умираючому лебеді» К. Сен-Санса (цей номер вона присвятила жертвам трагедії на японській АЕС). У другому відділі було показано балет на музику Дмитра Шостаковича «Панянка і Хуліган» у постановці В. Литвинова, де провідні партії виконали Шінобу Такіта та дуже здібний молодий соліст Національної опери Костянтин Пожарницький, голов- ні ж негативні образи Елітної Дами та Авторитета створили яскрава балерина Оксана Гуляєва та Володимир Чуприн, яко- го неможливо охарактеризувати тільки як актора чи тільки як танцівника. Саме йому дісталися оплески всіх учасників концер- ту – зірок балету, які дивилися спектакль із-за куліс, чекаючи на свій вихід у фіналі концерту. Колег-артистів вразили технічна довершеність виконання В. Чуприна в поєд- нанні з переконливою акторською грою, що допомогло йому створити правдивий образ жорстокого й підступного Авторитета – ва- тажка банди. Балет «Панянка і Хуліган» був поставле- ний В. Литвиновим 1986 року в Дитячому му- зичному театрі, де він працював головним балетмейстером, а потім, значно пізніше, перенесений на сцену Національної опери. Але вперше цей спектакль було поставле- но у Ленінградському малому оперному те- атрі (МАЛЕГОТі) в 1962 році балетмейсте- ром Костянтином Боярським за сценарієм Олександра Бєлінського. До музичної пар- титури «Панянки» ввійшли уривки з ранніх балетів композитора «Болт», «Золота до- ба», «Світлий струмок» та уривки до музи- ки з кінофільмів. Сценічне життя цих спек- таклів, поставлених на початку 30-х років, не було щасливим з різних причин, але ге- ніальна музика Шостаковича знайшла своє достойне прочитання майже через 30 років у нових постановках. Основою лібрето ба- лету «Панянка і Хуліган» став німий кіно- фільм 1918 року з однойменною назвою за сценарієм Володимира Маяковського, в якому поет сам зіграв головну роль. Зворушлива історія кохання Хулігана до шкільної вчительки, заради якого він гине, вступивши у нерівний бій з бандитською зграєю, не може нікого залишити байду- жим. О. Бєлінський, працюючи над лібрето, трохи переробив сценарій кінофільму, від- кинув деякі епізоди, залишивши найдра- матичнішу сюжетну лінію. Спектакль мав великий успіх завдяки цікавій хореографії, а 1970 року на кіностудії Ленфільм було знято фільм-балет «Панянка і Хуліган», де головні партії виконали Ірина Колпакова та Олексій Носков. Фільм дуже точно пере- дає атмосферу 20-х років ХХ ст.: дорогий ресторан, куди можна потрапити тільки «за особливою рекомендацією», афішна тум- ба в парку, старий єврейський скрипаль, який грає на безлюдній нічній вулиці про- никливу й ніжну мелодію, костюми й зачіс- ки виконавців, танці, що були популярними в епоху непу, і навіть характери головних героїв – усе це співзвучне часу, зображу- ваному на екрані. Довершений класичний танець Ірини Колпакової різко контрастує з характерно-побутовою хореографічною лексикою інших персонажів. Особливе враження справляє акторська гра солістів, правдивість їхніх почуттів. Український балетмейстер В. Литвинов створив свою оригінальну версію спектаклю, максимально наблизивши його до сьогоден- ня. Особливо це проявилося в другій його постановці балету в Національній опері. На першій балетній сцені країни прем’єра відбулася 10 червня 1998 року. Спектакль мав підзаголовок «Червоні піджаки» (натяк на «нових росіян»), оформлення було суто умовним, символічним (сценографія Марії 97 єва коваленко. творча лабораторія сучасної хореографії... Левицької), єдиними елементами декорації були три чорні столи, які залежно від об- ставин перетворювалися то на парти, то на бандитські нари, то на подіум у непман- ському ресторані. Стилістика 20-х років ХХ ст. відсутня: така історія може відбутися коли завгодно і де завгодно. Хореографія спектаклю також зазнала великих змін. У новому варіанті спектаклю В. Литвинов майже зовсім відмовився від класичного танцю, масові сцени він ви- рішив засобами танцю модерн, ритмічної гімнастики, степу, акробатики. Дуже вда- лими вийшли гротескові, «хуліганські» сце- ни спектаклю. Молоді артисти з великим ентузіазмом працювали над спектаклем, засвоюючи новий оригінальний стиль ба- летмейстера Литвинова. Парадокс цієї ви- стави полягав у тому, що негативні персо- нажі вийшли яскравішими, ніж позитивні. Це, мабуть, тому, що народному артистові України В. Литвинову, який прославився ви- конанням здебільшого гострохарактерних ролей, близька саме така хореографія: гро- тескова, жорстка, саркастична. Позитивні ж герої не мають чітких пластичних лейт- мотивів, не виділяються вони із загальної маси і своїм зовнішнім виглядом, їх робить особливими історія кохання, за яке вони го- тові боротися, не шкодуючи власного жит- тя. Головна героїня спектаклю – звичайна дівчина, але з дуже сильним характером. Саме тому Хуліган закохується в неї і ба- чить її у своїх мріях. Новий спектакль з оригінальною хо- реографічною мовою мав великий успіх у глядачів, а в 1999 році отримав «Київську пектораль» у номінації «За краще хорео- графічне рішення року». На деяких момен- тах постановочної роботи слід зупинитися, бо вони мають пряме відношення до теми статті, а саме – до творчості соліста балету Володимира Чуприна. Єдиним образом, про який і балетмей- стер, і художник мали чітке уявлення, при- ступаючи до постановочного процесу, був Авторитет. З виконавцем теж не виникало ніяких заперечень: це, безумовно, буде відо- мий характерний танцівник та мімічний ак- тор Дмитро Клявін – асистент балетмейсте- ра В. Литвинова. [Д. Клявін – син народного артиста України Роберта Клявіна, з яким пов’язано багато славних сторінок в історії українського балету. – Є. К.]. Володимир Чуприн був тоді ще молодим артистом, який недавно перейшов до балетної трупи з Київського театру класичного балету, де він був солістом і виконував провідні партії в класичних спектаклях і сучасні хореографіч- ні номери. У Національній опері він танцю- вав як сольні партії, так і кордебалетні. Молодий артист дебютував у ролі лица- ря Ротбарта в «Лебединому озері». Ця роль не була зовсім новою для Чуприна, адже, працюючи в Київському театрі класичного балету, він виступав і в партії Ротбарта, і в партії принца Зігфрида, але в Національній опері «Лебедине озеро» йде в постановці Анатолія Шекери, яку молодому танцівнико- ві треба було вивчити буквально за кілька днів. В. Чуприн повинен був замінити ар- тиста, що захворів. Він провів цю складну партію на високому професійному рівні, і А. Шекера, який був тоді головним балетмей- стером трупи, доручив йому роль Меркуціо в одному зі своїх кращих спектаклів «Ромео і Джульєтта» на музику С. Прокоф’єва. Над цим психологічно складним обра- зом Чуприн працював довго і цілеспрямо- вано, а керувала репетиційним процесом, допомагаючи актору «ввійти» у спектакль, Елеонора Михайлівна Стебляк, постійний репетитор усіх спектаклів А. Шекери. Вона не тільки допомогла танцівнику оволодіти технікою, точно вивчити «текст» (на репе- тиціях навіть з’являвся відеомагнітофон, щоб не припуститися випадкових помилок у процесі навчання), але й багато уваги приділяла розкриттю характеру Меркуціо, який є одним із центральних персонажів трагедії про Ромео і Джульєтту (існує на- віть така гіпотеза, що в образі Меркуціо Шекспір зобразив себе). В. Чуприну вда- лося дуже правдиво відтворити цей психо- логічно складний образ хореографічними засобами: він з’являвся на початку вистави веселим і життєрадісним пересмішником, блазнем, а в сцені своєї смерті підносився до трагедійного пафосу. Меркуціо – вели- кий творчий успіх артиста Чуприна. А потім була звичайна робота: уроки, репетиції, виходи в балетних і оперних 98 постаті спектаклях, від яких ніхто не звільняв тан- цівника, який ще не набув статусу соліста балету. В театрі існують певні традиції ба- летної ієрархії, які було важко зламати на- віть Володимиру Чуприну з його професіо- налізмом і неймовірною працездатністю. Усе це трохи дратувало молодого артиста, який хотів танцювати тільки провідні партії і відчував, що здатен на це, але він ніко- ли не підводив колектив і не відмовлявся від будь-якої роботи. На постановочних ре- петиціях «Панянки» Чуприн теж спочатку разом з іншими молодими акторами штуді- ював масові танцювальні сцени і звернув на себе увагу балетмейстера своєю неор- динарною пластикою і акторською обдаро- ваністю. В. Литвинов запросив Чуприна брати участь у сольних репетиціях «Панянки і Хулігана». Молодий артист почав репети- рувати роль Авторитета у другому скла- ді. Прем’єру танцювали досвідчені акто- ри: Тетяна Боровик (народна артистка України), Анатолій Козлов, Ірина Бродська і Дмитро Клявін (тепер заслужені артис- ти), але глядачі-колеги з великою цікавістю чекали на другий спектакль, в якому були зай няті молоді виконавці. Особливий інтерес викликав Авторитет у виконанні В. Чуприна. Він був зовсім не схожий на Д. Клявіна, який був першим виконавцем цієї ролі і мав великий успіх 1. У постановці Литвинова партія Авторитета вирішена більш танцювально, ніж у ленін- градській виставі. А це означає, що для молодого танцівника з досвідом сольних класичних партій є можливість не тільки розкрити образ, а й показати свій техніч- ний потенціал. В. Чуприн розкрив характер свого персонажа через виразний танець. Він немовби складав іспит на провідного танцівника. Це було помічено і відзначено критикою 2. Пізніше ця партія стала знаковою в ре- пертуарі Володимира Чуприна, а остан- німи роками він – її єдиний виконавець. Танцюючи цей спектакль, артист дуже ви- ріс і в професійному, і в акторському пла- ні: тепер ми бачимо на сцені не Чуприна в ролі Авторитета, а «Авторитета Чуприна». Бачимо, на жаль, дуже рідко, бо спектакль іде здебільшого за кордоном. Актор невпин- но працює над образом, постійно додаючи до нього якихось нових цікавих деталей. Ось він виходить на сцену у красивому кос- тюмі – червоний піджак, чорні штани віль- ного покрою, біла сорочка з тоненькою чор- ною краваткою – такий вишуканий, елегант- ний, картинним рухом поправляє зачіску, танцюючи еротичне танго зі своєю Елітною Дамою в непманському ресторані. Зовсім інший він у сценах зґвалтування Панянки та бійки з головним героєм, де розкрива- ється вся його злість, хтивість, підступність і одночасно страх за втрату влади й авто- ритету у своїй маленькій «імперії». У но- вому спектаклі ці жорстокі сцени показані дуже реалістично і навіть натуралістично: це, безперечно, шокує глядачів і примушує їх замислитися. Тут немає щасливого фі- налу, добро не перемагає зло – скоріше, це оптимістична трагедія. «Если звезды зажигают – значит, это кому-нибудь нуж- но», – ці рядки з раннього вірша Володи- Володимир Чуприн та Оксана Гуляєва в балеті Д. Шостаковича «Панянка та Хуліган». Світлина О. Путрова 99 єва коваленко. творча лабораторія сучасної хореографії... мира Маяковського можуть бути епіграфом до вистави. У фіналі балету на чорному не- бі справді спалахують зірки: це як символ надії на те, що наш жорстокий світ може врятувати тільки любов, за яку потрібно боротися до кінця. Чуприн перебуває в постійному творчо- му пошуку, завжди прислухається до зау- важень своїх колег, аналізує їх і робить висновки. У кожному спектаклі актор зна- ходить місце для імпровізації. Ось і на кон- церті зірок балету він так вразив усіх своїми шаленими жете антурнан (jeté en tournant), високими со де басками (saut de basque) 3 та ще якимись неймовірними обертан- нями в повітрі, що не лише глядачі, а на- віть артисти за кулісами влаштували йому справжню овацію. У присутніх склалося таке враження, що у Володимира Чуприна енергії вистачить ще не менш, як на деся- ток Авторитетів. І нікому не спало на думку, що цей талановитий актор, який не уявляє свого життя без танцю, без сцени, уже під- ходить до віку, який у балеті вважається пенсійним. Звичайно, В. Чуприн уже давно готує себе до зміни професії, але всі його ін- тереси так чи інакше пов’язані з танцями, пластикою, театральним мистецтвом. Він ще 2004 року закінчив балетмейстерське відділення Київського національного уні- верситету театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Його педагогом з мис- тецтва балетмейстера була Олександра Майорова, дочка відомого хореографа Генріха Майорова, який подарував нашому театру чудові дитячі спектаклі «Білосніжка і сім гномів» Б. Павловського та «Чиполліно» К. Хачатуряна. Протягом свого навчан- ня в інституті В. Чуприн поставив танці в операх «Кантата про каву» Й.-С. Баха, «Телефон» Дж. Менотті (обидві – 2001 ро- ку, Національна опера України), балет «Байка про Лисицю, Півня, Кота та Барана» І. Стравинського (2003, до 100-річчя від дня народження композитора), хореографічну мініатюру А. Бондаренка «Золота сере- дина», танці на музику Г. Генделя «Месія». Двічі Чуприн виставляв свої роботи на конкурси балетмейстерів. Тут його перемо- ги ще попереду. А як виконавець він одер- жав диплом міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря за акторську майс- терність (Київ, 1996), премію «Лотос» між- народного конкурсу сучасної хореографії (Київ, 1998), премію міжнародного фестива- лю «Танець ХХІ століття» (Київ, 2000). Свою роботу в Національній опері артист поєд- нує з педагогічною діяльністю в Київському хореографічному училищі, Київському на- ціональному університеті театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та в школі-студії ім. П. П. Вірського, де він викладає танець і майстерність актора. Він бере участь у різних заходах, концер- тах, презентаціях, іноді знімається в кіно. Завдяки цьому Чуприн завжди у прекрасній професійній формі. Зрозуміло, що Володимир Чуприн не розгубиться в «післябалетному» житті, але чи варто театру втрачати цього прекрасно- го артиста, який досяг такого високого рів- ня майстерності й може створити ще бага- то незабутніх образів. Після тріумфального виступу у «Панянці і Хулігані» актору не вдалося відпочити. Рівно за тиждень він знову був на сцені: 22 травня – манірний принц Лимон у ба- леті «Чиполліно», 25 травня – Марцеліна в балеті на музику В.-А. Моцарта «Весілля Фігаро». Для цієї партії Володимиру дове- лось оволодіти технікою жіночого танцю на пуантах. І хоча ця роль ніби не вписувала- ся до діапазону творчої індивідуальності артиста, він довго й наполегливо працював над образом, пристосувався до технічних труднощів (він робить 2 і навіть 3 оберти на пуантах), і Марцеліна «підкорилася» йому, залишилась у його репертуарі. А 27 травня В. Чуприн узяв участь у гала-концерті, присвяченому видатному українському хореографу, народному ар- тистові України А. Ф. Шекері і виконав ра- зом із Ксенією Іваненко гумористичний но- мер на музику М. Теодоракіса «Сиртакі». На цьому номері слід спинитися окре- мо. «Сиртакі» поставила Алла Рубіна для творчого вечора народного артиста України Валерія Парсегова – визнаного тан- цівника і педагога Київського держав ного хореографічного училища 4. Цей номер у виконанні Тетяни Андреєвої та Володимира 100 постаті Чуприна мав шалений успіх. Молодий ар- тист одразу став зіркою. «Сиртакі» стали запрошувати на всі престижні концерти, фестивалі, гастролі. Чуприн танцював з різними партнерками, і завжди «Сиртакі» проходили під гучні оплески залу. Глядачі від усієї душі сміялися з героя-олімійця з лавровим віночком на голові, одягненого у давньогрецький короткий хітон. Він вико- нує з дуже серйозним виглядом гімнастич- ні вправи, граючи своїми «величезними» м’язами. Весь комізм полягає в тому, що сильний і технічний Володимир Чуприн за своєю фактурою дуже тендітний, з довгими тонкими руками й ногами, і коли він починає різко жестикулювати, виходить дуже сміш- но. У номері є місце і для акторської гри, і для високих стрибків, і для технічних обер- тань, а у фіналі танцівник виносить свою партнерку на сцену у високій підтримці. У 1996 році на сцені Національної опе- ри проходив ІІ Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря. Алла Рубіна запро- сила В. Чуприна взяти участь у своїх кон- курсних постановках: це були вже знайомі київським глядачам «Сиртакі» та новий но- мер «Чудернацькі люди» на музику до ви- стави цирку «Дю солей». У номері показа- но, як двоє непутящих п’яниць (В. Чуприн та Г. Денисенко) спочатку знущаються з бідної вишуканої інтелігентки (Є. Коваленко), по- тім ридають над її «тілом», а побачивши, що вона «оживає», дуже радіють, і далі вже всі разом ідуть дорогою життя... А. Рубіна отримала другу премію і срібну медаль ІІ Міжнародного конкурсу балету імені Сержа Лифаря, а В. Чуприн, який не брав участі у конкурсі в номінації «танцівники», був нагороджений спеціальним дипломом «За акторську майстерність». Потім були ви- ступи на фестивалі «Танець ХХІ століття», творчому вечорі народної артистки України Тетяни Боровик, інших концертах і презен- таціях. А ще варто згадати про участь артиста в бенефісі народної артистки України Ганни Кушнірової, який відбувся в Національній опері 1998 року. Прима-балерина блиску- че виконала 8 номерів, серед яких були як шедеври класичної хореографії, так і Володимир Чуприн. Хореографічна мініатюра «Сиртакі» 101 єва коваленко. творча лабораторія сучасної хореографії... твори сучасних балетмейстерів. В. Чуприн танцював з Г. Кушніровою «Танго» з бале- ту Д. Шостаковича «Золота доба» у поста- новці Ю. Григоровича та адажіо з балету на музику М. Жарра «Нотр Дам де Парі» ви- датного французького хореографа Ролана Петі. Артист дуже зворушливо створив тра- гічний образ горбаня Квазімодо, який страж- дає від безнадійної любові до прекрасної Есмеральди, точно відтворивши складний хореографічний малюнок партії, в якій ви- ступали і славетний Рудольф Нурієв, і сам знаменитий постановник. Чуприн не боїться бути на сцені некра- сивим, комічним, у його репертуарі багато характерних, «вікових» партій. Артист зна- ходить у кожній з них якісь особливі деталі, що роблять їх неповторними. Це і підстар- куватий багатий наречений Гамаш у балеті «Дон Кіхот» (уперше Володимир виступив у цій партії, коли йому не було і 30 років), і володар гарему Сеїд-паша у «Корсарі», і старий п’яний дід, що залицяється до моло- дих дівчат, в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», і Мишачий ко- роль у «Лускунчику» П. Чайковського, королі в «Попелюшці» С. Прокоф’єва та «Сплячій красуні» П. Чайковського, грізний Шахезман у «Шехеразаді» М. Римського- Корсакова і багато інших різноманітних і цікавих образів. Артист вважає, що маленьких ролей не існує і доводить це своїми виступами. Якось хтось із колег зробив Володимиру зауважен- ня, що він надто грубо штовхає тіло вбитого Золотого раба у фіналі балету «Шехераза- да». «Так поставив Фокін», – упевнено від- повів артист, ще більше роздратувавши співрозмовника. – «Звідки він може зна- ти, як ставив Фокін? Це він придумав, щоб звернути на себе увагу!» Але якщо відкрити книгу Фокіна «Проти течії», можна прочита- ти такі рядки: «Шах Земан (так звати цього персонажа за лібрето) бачить, що його брат Шах Назар, який знищив усіх своїх жінок, не може віддати наказ, щоб зарізали і головну, його найулюбленішу дружину Зобеїду. Він вагається. Жаліє [її. – Є. К.]. Шах Земан обу- рений слабкістю брата. ... Шах похмуро під- ходив до тіла вбитого негра, штовхав його Володимир Чуприн. Хореографічна мініатюра «Сиртакі» 102 постаті ногою і, коли мертве тіло переверталося, вказував брату на нього рукою. І це все» 5. Може, В. Чуприн читав ці рядки, чи уважно прислухався до пояснень балетмейстера В. Яременка, але в його виконанні немає ні- чого «від себе», тільки – «від Фокіна». На жаль, роки беруть своє, і Чуприн уже не має можливості танцювати так багато, як він хотів би: керівництво віддає перева- гу молодим виконавцям і доручає їм сольні партії, щоб вони частіше виходили на сце- ну і набували майстерності. Але іноді до- свідченому артисту Чуприну доводилося за дуже стислий термін готувати складну партію, щоб «урятувати спектакль». Майже всі балетмейстери, які ставили свої спектаклі в Національній опері, зна- ходили цікаві ролі для цього талановитого артиста. Почалося з Ю. Пузакова – балет- мейстера Московського музичного театру імені К. Станіславського та В. Немировича- Данченка, який у 1995 році поставив на сцені театру спектакль «Фрески Софії Київської» на музику В. Кікти. В. Чуприн зі- грав у ньому роль Митця, який побачив у своїх мріях образ «матері-заступниці за рід людський Марії Оранти» і переніс його на стіни Святої Софії. Володимир був єдиним виконавцем головної ролі. Робота Чуприна у «Фресках» заслуговує на повагу, бо він точно виконував усі завдання балетмейсте- ра і мав на сцені дуже достойний вигляд. Оригінальний сучасний хореограф Раду Поклітару виконавців для своїх балетів обирав сам, улаштовуючи кастинги перед репетиціями та відвідуючи ранкові класи, обов’язкові для артистів балету. Працювати з Раду Поклітару було дуже цікаво. Епатажний балетмейстер, відомий своїм негативним ставленням до класичного танцю, цього разу примусив вісімку дівчат, які виконува- ли ролі відвідувачок вернісажу («Картинки з виставки»), одягнути пуанти. З пуантів не сходили до самої прем’єри: ніхто не хворів і репетицій не пропускав. Р. Поклітару теж звернув увагу на Чуп- рина: він доручив йому роль Культуриста з величезними (штучними) м’язами у своїй інтерпретації «Картинкок з вистав- ки» на музику М. Мусоргського, у поста- новці ж «Весни священної» на музику І. Стравинського артист отримав роль Учителя. Дія балету відбувається в якійсь зловіс- ній фантасмагоричній школі чи колонії, де всі підкоряються тільки наказам безжаліс- ного і підступного Вчителя, «що уособлює систему антигуманного фізичного й духов- ного гноблення людини» 6. Серед цієї уні- фікованої маси знаходяться двоє – Юнак і Дівчина, що покохали одне одного і втекли на волю, до прекрасного лісу. Але мати свої власні почуття – це злочин, і Вчитель за- кликає всіх до переслідування закоханих і жорстокої помсти. Оскаженілий натовп, ке- рований зловісним і страшним Учителем і нахабним Суперником, наздоганяє щасли- вих молодих людей і вбиває їх. Нова цікава робота Раду Поклітару діста- ла суперечливі оцінки глядачів і театрознав- ців. Спектакль справив дуже сильне вра- ження, але основна його ідея не була опти- містичною. Балетмейстер дуже майстерно і правдиво показує нищівну силу бездумної юрби. Цей балет не тільки не розважає, а навіть лякає своєю безвихіддю. Солісти, серед яких були імениті майстри сцени Тетяна Боровик, Тетяна Білецька (народні артистки України), молоді виконавці Сергій Сидорський (зараз заслужений артист України), Артем Дацишин, Ігор Буличов, а також Володимир Чуприн, працювали з ве- ликим ентузіазмом і створили яскраві актор- ські образи. Під час постановки «Весни священної» Володимир Чуприн ще встигав займатися викладацькою діяльністю у Київському дер- жавному хореографічному училищі і готу- ватися до іспитів з балетмейстерської май- стерності в Інституті театру, кіно і телебачен- ня імені І. К. Карпенка-Карого. Саме тоді він запропонував мені взяти участь у його новій постановці. Я підібрала музику, яка мені по- добалась, і ми пішли працювати. У тиші балетного залу залунала чарівна музика: Ф. Шопен, Адажіо з Другого концер- ту для фортепіано з оркестром. Цей твір так геніально передає внутрішній стан ком- позитора, у ньому стільки нюансів почуттів, що хочеться скоріше їх висловити мовою танцю. Але як знайти потрібні засоби ви- разності, пластичний малюнок номера? 103 єва коваленко. творча лабораторія сучасної хореографії... Подивившись на годинник, Чуприн зау- важив: «Це дуже довго, потрібно скороти- ти». (Мене трохи шокував такий аж надто професійний підхід: як можна дивитися на годинник, слухаючи таку музику?) Потім, трохи згодом, додав: «Ця музика – як осінь. Останні промені сонця... Дерева втрача- ють своє листя... Я придумав: ти – дере- во, яке хилиться від легкого вітру, гублячи красиве осіннє вбрання, і жаліє за літом, що пройшло». Ідея була дуже красивою, але коли Володимир почав показувати під музику перші чудернацькі пози, імітуючи дерево і розгрібаючи щось ногою, я навіть пожалкувала, що беру участь у цьому екс- перименті. Я намагалася зрозуміти задум балетмейстера і старанно виконувала всі його вказівки, але в мене нічого не вихо- дило. Чуприн нервував страшенно. Потім, замислившись, він сказав: «Треба взя- ти на репетицію довгий прозорий шарф і який-небудь хітон: напевне, костюм нам допоможе». Насправді так і вийшло. Тримаючи в ру- ках великий білий шарф, я не могла роби- ти різких рухів, пози вже не здавалися ме- ні кострубатими, з’явилась якась поетична надломленість, «осінній» смуток. Я, наре- шті, зрозуміла, що дерево – це метафо- ра, а насправді я дівчина, яка згадує про щось нездійснене і під кінець залишається на самоті, втративши останні «пелюстки» своїх мрій. Так сталося, що танцювати цей номер мені довелося на відкритті з’їзду Партії інвалідів. Річ у тім, що Чуприн допомагав у балетмейстерській діяльності дівчині, яка втратила ноги в результаті аварії, але продовжувала займатися хореографією, сидячи в інвалідному візку, і навіть ство- рила свій власний колектив. Він, як член цього колективу, попросив її надати йому можливість показати свій номер. Так я опинилася на цій акції. Володимир увесь час був поруч, хоч і почував себе дуже погано (у нього була температура майже 400). Я дуже хвилювалась, як же ці гляда- чі сприймуть наше творіння. Але коли за- кінчилася музика, почулися гучні оплески. Коли я вийшла на вулицю, якась жінка з публіки, упізнавши мене, почала плакати: «Спасибі Вам за такий натхненний і краси- вий танець!» Цей епізод дозволяє зрозуміти творчий метод балетмейстера Чуприна, простежи- ти його зблизька, «зсередини». А насправ- ді таких епізодів у житті артиста багато, бо його діяльність не обмежується висту- пами у спектаклях Національної опери. Чого варті, наприклад, постановка рок-н- Соліст Національної опери Володимир Чуприн 104 постаті ролу у християнському спектаклі-мюзиклі «Крик серця» молодого режисера Сергія Савенкова на сцені Республіканського бу- динку актора, до якої він поставився дуже серйозно, показавши віртуозний і цікавий у хореографічному плані номер, чи новоріч- ний вечір у поліклініці № 1 Шевченківського району міста Києва, де Володимир Чуприн примусив солідних людей – головного лі- каря, завідуючого відділенням, медбра- та – весело витанцьовувати «Танець ма- леньких лебедів»! Він дуже ерудована людина, має свої уподобання в музиці, літературі, мистецтві кіно. І хоч артист ще не відзначений зван- ням заслуженого, він уже давно заслужив головне – любов і повагу рідних, колег, глядачів, учнів, для яких він – справжній Авторитет, справжній Майстер. 1 Партія Авторитета стала однією з найкращих у творчому доробку заслуженого артиста України Дмитра Клявіна. 2 Ю. Станішевський відзначив «елегантного й експресивного» В. Чуприна серед інших молодих солістів, які танцювали «з повною емоційною відда- чею і справжньою насолодою» (Станішевський Ю. Балетний театр України. – К., 2003. – С. 356). 3 Жете антурнан, со де баск – високі стрибки з обертанням та просуванням у повітрі в класичному танці. 4 Володимир Чуприн також навчався у В. Парсегова. 5 Фокин М. Против течения. – Ленинград, 1981. – С. 432–433. 6 Станішевський Ю. Балетний театр України. – К., 2003. – С. 407. В статье рассказывается об известном артисте балета, солисте Национальной оперы, балет- мейстере Владимире Чуприне. Автор, которая работала вместе с В. Чуприным в балетной труппе Национальной оперы, описывает наиболее интересные моменты их совместной деятельности, а так- же самые яркие и запоминающиеся образы, созданные этим необычайным артистом. Ключевые слова: киевский балет, В. Чуприн, балет, В. Литвинов, «Барышня и Хулиган, Д. Шостакович.

Творча лабораторія сучасної хореографії (соліст Національної опери Володимир Чуприн)

Репозитарії

Схожі ресурси