До джерел: монографія Юрія Ясіновського

Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18)...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Сиротинська, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Огляди. Рецензії. Критика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39379
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-39379
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-393792012-12-16T12:17:16Z До джерел: монографія Юрія Ясіновського Сиротинська, Н. Огляди. Рецензії. Критика Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18) 2011 Article До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39379 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди. Рецензії. Критика Огляди. Рецензії. Критика
spellingShingle	Огляди. Рецензії. Критика Огляди. Рецензії. Критика Сиротинська, Н. До джерел: монографія Юрія Ясіновського Студії мистецтвознавчі
description	Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18)
format	Article
author	Сиротинська, Н.
author_facet	Сиротинська, Н.
author_sort	Сиротинська, Н.
title	До джерел: монографія Юрія Ясіновського
title_short	До джерел: монографія Юрія Ясіновського
title_full	До джерел: монографія Юрія Ясіновського
title_fullStr	До джерел: монографія Юрія Ясіновського
title_full_unstemmed	До джерел: монографія Юрія Ясіновського
title_sort	до джерел: монографія юрія ясіновського
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Огляди. Рецензії. Критика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39379
citation_txt	До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT sirotinsʹkan dodžerelmonografíâûríââsínovsʹkogo
first_indexed	2025-07-03T21:19:16Z
last_indexed	2025-07-03T21:19:16Z
_version_	1836662188109987840
fulltext	123 ДО ДЖЕРЕЛ: МОНОГРАФІЯ ЮРІЯ ЯСІНОВСЬКОГО Чи єсть у нас культура, ми й самі не дуже впевнені.., надто довго нам було втовкмачувано, що її нестак-то вже й єсть. Оксана Забужко У червні 2011 року вийшла друком моно- графія проф. Юрія Ясіновського, що стала підсумком тривалої праці автора над дослі- дженням джерел української сакральної мо- нодії 1. На перший погляд, ця книга є вузько- спеціалізованою працею, що стосується передусім медієвістики; проте детальніше ознайомлення з її змістом переконує нас у тому, що головні акценти тут не лише зо- середжені на дослідженні визначеної теми, але й скеровують до переосмислення уста- лених штампів історії української культури, зокрема й церковного співу. Тут суголосними є слова Валерія Шевчука щодо тритомного видання праці Юрія Шереха (Шевельова) «Пороги і Запоріжжя»: «Якісно відмінне піз- нання нової української реальності без тво- рів Юрія Шереха хибувало б на однобічність, однозначність. Його твори нам потрібні, щоб навчитися по-новому мислити, бачити, сприймати, руйнуючи залізобетонну клітку внутрішньої неволі» 2. Здавалося б, про яку «внутрішню неволю» йдеться в моно графії Ю. Ясіновського? Проте книга спонукує до роздумів над багатьма суттєвими проблема- ми сучасної науки, які, на жаль, не закцен- товані в українському науковому дискурсі. Наприклад, питання походження писемних літургійних пам’яток Княжої доби. На цьо- му окремо наголошує автор: «При вивченні нотованих книг Княжої доби актуальним за- лишається питання їх південноруської лока- лізації. Дивно, але джерела та історіографія переважно мовчать про такі пам’ятки і ство- рюється враження, що в ХІ–ХІІІ ст. гимногра- фія та її співні форми (церковна монодія) розвивалися переважно на північних землях Русі. Причин тут декілька: 1) в Україні збере- глося дуже мало таких рукописів, і то лише декілька уривків; 2) виразна тенденційність існуючої історіографії, як російської, так і за- хідної; 3) поки що українські науковці прак- тично не цікавляться цією проблематикою, зокрема, у наш час. Усе це спричинилося до того, що українська музична медієвістика (як філологія і лінгвістика) сьогодні перебуває поза сучасним науковим дискурсом, не во- лодіє відповідними науковими методологія- ми та методами як з позиції археографії, так і з огляду на загальні культурно-мистецькі і богословсько-літургійні аспекти» 3. Отже, важливим є особливе наголошення авто- ром на значимості дослідження літургійних книг Княжої доби, і не лише з погляду зміс- ясіновський Ю. Візантійська гимногра- фія і церковна монодія в українській ре- цепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія укра- їнської музики : дослідження. – Вип. 18) 124 огляди. рецензії. критика ту, але й зважаючи на їх територіальне по- ходження, що є знаком історичного почуття відповідальності перед культурною спадщи- ною минулого. Звідси й подальша деталіза- ція Ю. Ясіновським історії сховищ та збірок давньої книжності, описів та каталогів руко- писних книг, кодикологічних аспектів їх вив- чення. Такий підхід дозволяє вдумливому читачеві дослухатися тонкощів джерельних студій задля поглибленого розуміння склад- них історичних процесів. Хотілося б, щоб саме такий акцент, представлений у моно- графії, знайшов своє продовження у дослі- дженнях наступних поколінь, спонукав до об’єктивних суджень, опертих на стрункий перелік джерел та матеріалів, що перегуку- ється з гаслом Ю. Шереха про «літературу без політики» 4. Тільки в такий спосіб можна вибудовувати науку, у якому б напрямі не велися такі студії. Повертаючись до рецензованої моно- графії Ю. Ясіновського, зазначимо, що до її прочитання спонукує вже сама назва доволі провокативного характеру, підсилена титул- кою книги, де за давнім звичаєм кіновар’ю (червоною фарбою) закцентовано слово- сполучення візантійська гимнографія, що затіняє мініатюрне роз’яснення – і церковна монодія в українській рецепції ранньомо- дерного часу. Зауважмо, що такий вибір на- зви має незвичний характер для української науки, де десятки років підкреслювався на- самперед національний характер досліджу- ваних тем. Тож, узявши в руки цю книгу із зображеннями на обкладинці старозавітних Анни, царя Давида та Мойсея, допитливий читач подумає – про що ж, властиво, ідеться, чи про національне явище церковного співу, чи про візантійську спадщину, і яке місце від- ведене власне «українській рецепції»? Лише третій елемент оздоби титулу підводить до національних ознак церковного співу – фраг- мент українського нотолінійного збірника Ірмолоя ранньомодерної доби, що, власне, і є основною темою монографії. У цьому й полягає пафос монографії – якомога глиб- ше розкрити розвиток національної традиції церковного співу через сприйняття могутніх потоків візантійського богослужбового обря- ду, досконалого за змістом, формою і новим християнським виміром всеосяжного всесві- ту. Не знаємо, чи свідомо вибрані для титул- ки перші рядки Різдвяного канону, але текст «Христос раждаєтся – славіте, Христос снебес – срящайте, Христос на земли – возноситеся» – є символічним: Христове слово приймається молодою Київською дер- жавою, а вісником Христового вчення стала візантійська гимнографія, яка сформувала- ся на найдосконаліших здобутках античних і старозавітних культур. На це звертає увагу Ю. Ясіновський: «Витоки гимнографії сяга- ють найдавніших форм релігійної творчости: греко-еллінська міфологія, давня єгипетська й єврейська релігійна епіка, індійські веди, іранська Авеста, релігійні гимни Шумеру й Вавілону» 5. І все це багатство влилося в «нові міхи» молодої держави й заклало міцні підвалини подальшого розвитку її на- ціональної культури. Тож повернувшись до закцентованої автором уваги на домінанті візантійська гимнографія, зазначимо, що саме такий погляд на нашу історію є чи не найвідповіднішим методом дослідження церковної монодії в Україні. Звідси й вибу- довано зміст першого розділу, присвяченого викладу генези й сутності явища візантій- ської гимнографії, що розкриває перед чита- чем яскравий поетико-музикальний світ, на основі якого виростала Київська церква та її літургійно-співна практика. Так візантійська гимнографія стала першим етапом фор- мування на Русі-Україні нової культури, що охопила найрізноматніші сфери духовного життя народу, і найповніше зблиснула в ран- ньомодерну добу, зокрема, у повнозвуччі національних форм церковної монодії – ір- молойних піснеспівах Української церкви. У другому розділі монографії, який влас- тиво є основним, головне місце відведено ґрунтовному дослідженню новаційного яви- ща в українській культурі ранньомодерної доби – Ірмолоя 6. До створення цього збірни- ка пройшли століття від часу впровадження християнського обряду в Україні, але його по- ява була не випадковою. Як пише автор, «ви- никненню Ірмолоя передував тривалий час пошуків універсальної гимнографічної ното- ваної книги. Тут переплелися давня візан- тійська спадщина та її південнослов’янська і давня руська рецепції, жива місцева прак- тика, ранньомодерні європейські впливи» 7. 125 наталя сиротинська. до джерел... Звідси й універсальність цього збірника, що зосередив основний відібраний репертуар в одній літургійній книзі. Збірник упроваджує новий спосіб запису півчих текстів – київ- ською п’ятилінійною нотою, – що дозволяло не лише точно відчитувати музичний матері- ял, але й швидше його опановувати завдяки простій і зрозумілій формі запису. У цьому проявився також вплив європейського ре- несансу, що разом з багатоголосими фор- мами імпортував в Україну й новітні способи запису музичних текстів. Усе це «зумовило рішучий музично-стильовий злам на поро- зі барокової доби, та при цьому Україна й Білорусь зуміли зберегти свої давні форми цековного співу як органічну частку візантій- ського обряду» 8. Дослідженню Ірмолоя, цього справді унікального явища української культури, Ю. Ясіновський присвятив багато років нау- кової праці в архівах і бібліотеках в Україні та за її межами. Віднайдення і науковий опис цих збірників, що ввійшли до спеціаль- ного каталогу, десятки статей, створення комп’ютерної бази даних 9, численні виступи на наукових конференціях і, нарешті, факси- мільне видання найдавнішого Львівського ірмолоя кінця XVI ст. 10 – усе це створило унікальну наукову базу для подальших нау- кових студій. Десятиліттями напрацьовані матеріали набули досконалої форми і юве- лірного вироблення найрізноманітніший де- талей, що вибудовує сприйняття і розумін- ня Ірмолоя як однієї з найяскравіших вер- шин еволюції візантійської спадщини. При цьому розкривається широке коло питань виникнення, побутування і самої сутності збірника, його літургійної, мистецької та пе- дагогічної вартостей. Усі ці питання послі- довно викладені в таких параграфах дру- гого розділу: «Витоки і структурна організа- ція нотолінійного Ірмолоя», «Кодикологічні аспекти вивчення ірмолоїв», «Палеографія словесного тексту», «Палеографія київ- ської ноти», «Датування і локалізація ір- молоїв», «Творці-переписувачі ірмолоїв», «Мистецький декор», «Марґінальні запи- си», «Перші друковані видання ірмолоїв». Тобто Ірмолой розглядається не лише як літургійний збірник і рукописний кодекс, але і як фундаментальне явище в україн- ській культурі, що мало значний вплив на розвиток освіти, мистецької і релігійної сві- домості, а його «поширення на всіх етніч- них землях українців є переконливим свід- ченням культурно-національної єдности народу, півчою традицією, що згуртувала роз’єднаний політичними обставинами на- род» 11. Автор спирається на майже вичерп- не коло джерел, яке охоплює всю терито- рію українського етносу, включно з анало- гічними білоруськими пам’ятками, переко- нуючи в існуванні окремого півчого стилю сакральної монодії ранньомодерної доби, що заклало підвалини для подальшого розвитку української культури. А поруч із узагальненим стилем проявилися індиві- дуальні риси кожного збірника, відбиваючи як творчий метод переписувача, так і особ- ливості місцевої богослужбової практики. У цьому добрим помічником є дослідження репертуару ірмолоїв, манери письма пере- писувача, маргінальних записів, мистецько- го декору, ілюстрацій, передмов, що виріз- няють кожний список з тисячі інших, у чому також важлива роль відводиться встанов- ленню імен переписувачів. Цьому питанню Ю. Ясіновський завжди приділяв особливу увагу, поступово формуючи словник пере- писувачів нотолінійних ірмолоїв (250 імен), уперше опублікований 2008 року 12 і допо- внений та уточнений у монографії. Досліджуючи Ірмолой, автор не лише констатує факти, але й звертає увагу на важливі проблеми і певні методологічні штампи сприйняття гимнографії та церков- ної монодії сучасною наукою. Наприклад, підкреслює нові погляди на переклади слов’янських текстів, звертаючи увагу на збереження поетики й мелодики візантій- ської гимнографії: «гимнографічні тексти були невіддільними від музичного контек- сту, що впливало на форму і зміст їх пере- кладів слов’янською мовою» 13. Ця теза є особливо актуальною в наш час, коли під час перекладів із церковнослов’янської мови на українську не враховується мело- дична форма співаного тексту, що робить переклади непридатними для співного виконання. З іншого боку, на переконан- ня Ю. Ясіновського, дослідження музич- ної складової жанрів церковної монодії 126 огляди. рецензії. критика вимагає також залучення богословсько- літургічних та лінгвістичних студій, оскіль- ки лише такий підхід уможливлює цілісну візію здобутків гимнографічної культури в Україні. Усе це прокладає шлях не ли- ше до усвідомлення національного стилю церковної монодії ранньомодерної доби, але й у зворотному напрямі – до прочитан- ня старокиївських кулизм’яних текстів, а також греко-візантійських зразків. Так від- кривається панорамне бачення тисячоліт- нього обряду християнської півчої культу- ри, сфокусованої в піснеспівах українських ірмолоїв. Так увиразнюється безперервна тяглість богослужбової півчої традиції, вод- ночас із піднесенням до найвищої точки злету – Ірмолоя, – що, безсумнівно, відіграв важливу роль у націєтворенні українського етносу, оскільки розквіт монодійної практи- ки припадає на добу визвольних змагань України. Зауважмо, у монографії відсутні патріотичні гасла й мотиви, текст написа- но строгим наукових стилем – стримано і констатуюче, з опорою на широке поле джерельних та бібліографічних матеріалів, список яких охоплює 50 сторінок книги, і на цій основі все сказане автором переко- нує, що український Ірмолой є винятковим явищем в українській культурі. Тож праця Ю. Ясіновського заслуговує на увагу якнай- ширшого кола читачів – у час, коли пере- писуються підручники української історії, коли постколоніальне суспільство поволі позбуваєтся власної меншовартості, са- ме така книга є правдивою опорою нашої Незалежності. 1 Зазначимо, що Юрій Ясіновський є автором фун- даментального каталогу, у якому описано 1111 ното- лінійних ірмолоїв (див.: Ясіновський Ю. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16–18 століть. – Л. : Місіонер, 1996). Згодом він виявив та опи- сав ще 40 таких рукописів (див.: Ясиновський Ю. Виправлення, уточнення і доповнення до Каталогу нотолінійних Ірмолоїв // Калофонія : науковий збір- ник з історії церковної монодії та гимнографії. – Л., 2004. – Чис. 2. – С. 157–193; 2008. – Чис. 4. – С. 197–209). Додамо, що ця пошукова праця три- ває – досліднику вдалося виявити ще 10 ірмолоїв, опис яких він готує до друку. 2 Шевчук В. Передмова // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. – Х., 1998. – Т. 1. – С. 7. 3 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... – С. 103. 4 Шерех Ю. На риштованнях історії літератури // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя... – С. 361. 5 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... – С. 14. 6 Зазначимо, що в заголовках використано цей термін для визначення книги – «Ірмолой», і лише в тексті трапляється інший відповідник – «Ірмологіон», що також є правильним, але перший варіант є ви- ключно національною формою назви збірника, тоді як другий відповідає також визначенню одножан- рового збірника ірмосів, що існував у візантійській практиці і в київську добу. Тож виокремлення форми «Ірмолой» не випадкове, а є свідченням свідомого авторського кроку задля акцентування на досліджен- ні саме нотолінійного збірника ранньомодерного пе- ріоду в Україні. 7 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... – С. 112. 8 Там само. – С. 238. 9 Бондаренко В., Ганнік К., Ясіновський Ю. Репертуар української і білоруської сакральної моно- дії: комп’ютерна база даних [буклет]. – Л., 2003. 10 Das Lemberger Irmologion. Die älteste liturgische Musikhandschrift mit Fünfiniennotation aus dem Ende des 16. Jahrhuderts / herausgegeben und eingeleitet von Jurij Jasinovs'kyj, übertragen und kommeniert Carolina Lutzka // Bausteine zur Slavischen Philologie und Kulturgeschichte. – Köln ; Weimar ; Wien : Bölau, 2008. – Band 24. – 509 s. 11 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... – С. 364. 12 Ясіновський Ю. Переписувачі нотолінійних ірмо- лоїв // Калофонія. – Л., 2008 – Чис. 3. – С. 197–209. 13 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... – С. 34. Наталя Сиротинська

До джерел: монографія Юрія Ясіновського

Репозитарії

Схожі ресурси