Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)

Статтю присвячено дослідженню фрагмента літописної статті 947 року про встановлення київською княгинею Ольгою погостів у Новгородській землі. Автор доводить, що первісний текст є штучно прив’язаним до північної Новгородщини. Натомість його слід розглядати в контексті подій на Південному Заході Русі,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Диба, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39385
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) / Ю. Диба // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 20-28. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-39385
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-393852012-12-16T12:15:19Z Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) Диба, Ю. Історія Статтю присвячено дослідженню фрагмента літописної статті 947 року про встановлення київською княгинею Ольгою погостів у Новгородській землі. Автор доводить, що первісний текст є штучно прив’язаним до північної Новгородщини. Натомість його слід розглядати в контексті подій на Південному Заході Русі, спровокованих київсько-древлянською війною. The article discusses a fragment of the 947 chronicle text. It describes an episode when Princess Olha establishes the pohosts on the Novhorod lands. The author argues that the primary text was artificially attached to the Northern Novhorodshchyna; however, it should be considered in context of the development on the south-western part of Rus which was precipitated by the Kyiv-Drevlyanian war. 2011 Article Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) / Ю. Диба // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 20-28. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39385 930.2“09” uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Диба, Ю. Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) Студії мистецтвознавчі
description	Статтю присвячено дослідженню фрагмента літописної статті 947 року про встановлення київською княгинею Ольгою погостів у Новгородській землі. Автор доводить, що первісний текст є штучно прив’язаним до північної Новгородщини. Натомість його слід розглядати в контексті подій на Південному Заході Русі, спровокованих київсько-древлянською війною.
format	Article
author	Диба, Ю.
author_facet	Диба, Ю.
author_sort	Диба, Ю.
title	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)
title_short	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)
title_full	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)
title_fullStr	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)
title_full_unstemmed	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)
title_sort	урбаністично-адміністративні реформи княгині ольги (1)
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39385
citation_txt	Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1) / Ю. Диба // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 20-28. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT dibaû urbanístičnoadmínístrativníreformiknâginíolʹgi1
first_indexed	2025-07-03T21:19:36Z
last_indexed	2025-07-03T21:19:36Z
_version_	1836662209121353728
fulltext	20 УРБАНІСТИЧНО-АДМІНІСТРАТИВНІ РЕФОРМИ КНЯГИНІ ОЛЬГИ (1) Юрій Диба УДК 930.2“09” Статтю присвячено дослідженню фрагмента літописної статті 947 року про встановлення київською княгинею Ольгою погостів у Новгородській землі. Автор доводить, що первісний текст є штучно прив’язаним до північної Новгородщини. Натомість його слід розглядати в контексті подій на Південному Заході Русі, спровокованих київсько-древлянською війною. Ключові слова: літописи, Русь, княгиня Ольга, урбаністична реформа, адміністративна реформа, Новгородська земля, Древлянська земля, погости. The article discusses a fragment of the 947 chronicle text. It describes an episode when Princess Olha estab- lishes the pohosts on the Novhorod lands. The author argues that the primary text was artificially attached to the Northern Novhorodshchyna; however, it should be considered in context of the development on the south-western part of Rus which was precipitated by the Kyiv-Drevlyanian war. Keywords: chronicles, Rus, Princess Olha, urban reform, administrative reform, Novhorod land, Drevlyanian land, pohosts. Історія History Будівництво нових населених пунктів (масштабна та доволі витратна сфера ді- яльності), зазвичай входило до компетенції центральної та регіональної влади та було мотивоване потребами розвитку держави. Тому ініціатором та організатором будівни- цтва городів у Русі в Х–ХІІІ ст. виступала пе- реважно княжа адміністрація 1. Насамперед увагу звертали на необхідність залюднення та обороноздатності територій, підконтро- льних київським володарям. Ще від початків формування руської державності писемні джерела свідчать про розвиненість будів- ництва укріплень на східнослов’янських теренах. Так, перський історик Гардізі в написаному між 1049–1053 роками творі «Зайн ал-акбар» («Краса оповідей»), у яко- му він відтворює реалії початку Х ст., пові- домляє, що в слов’ян є «звичай будувати твердині. Декілька людей об’єднуються, щоб будувати твердині, оскільки угорці постійно на них нападають та грабують їх. Угорці приходять, а слов’яни замика- ються в цих укріпленнях, які збудували. Узимку переважно вони знаходяться в замках та твердинях, а влітку – в лісах» 2. Про будівництво городів повідомляють та- кож скандинавські джерела. За свідченням «Еймундової саги», князь «посилав своїх мужів у ліс рубати дерева, переносити їх в гóрод та ставити на стіні гóрода» 3. Про будівництво городів у Русі дізнає- мося також з літописів. Наприклад, чи- таємо про заснування городів навколо Києва 988 році й заселення їх мешканця- ми околиць держави: «и речˆ володимеръ. се не добро єсть мало городовъ ѡколо кыєва. и нача ставити городы по деснѣ. и по оустрьи. по трубешеви и по сулѣ. и по стугнѣ. и нача нарубати мужи лут- ши ѿ словенъ. и ѿ кривичъ. и ѿ чюдии. и ѿ вѧтичь. и ѿ сихъ насели и грады бѣ бо рать ѿ печенѣгъ и бѣ воюѩсѧ с ними и ѡдолѧѩ имъ» 4. Як причину згаданих буді- вельних починань князя Володимира літо- писець називає печенізьку загрозу. Подібні літописні свідчення не є поодинокими 5, про- те містобудівельну діяльність руських воло- дарів зумовлювала не лише потреба поси- лення обороноздатності держави. Літописи містять повідомлення, у яких будівництво нових населених пунктів було пов’язане 21 ЮрІй дИбА. урбАнІстИЧно-АдМІнІстрАтИВнІ реФорМИ кнЯгИнІ оЛЬгИ також з адміністративно-податковими ре- формами. Найвідомішим (і найсуперечли- вішим водночас) є літописне свідчення про реформаторську діяльність княгині Ольги. Саме передумови і причини, що спонукали реформи київської володарки, та географія її урбаністичних ініціатив є предметом до- слідження цієї публікації. Будівництво городів і реформи князя Олега Необхідність розширення мережі укріп- лених адміністративних центрів, пов’язана з намаганням вдосконалити систему управ- ління державою, постала ще перед князем Олегом. Заснуванню ним нових городів пе- редували спроби призначити («уставити») городи, де мали сидіти княжі мужі-намісники. «Повість минулих літ» фіксує посадження Олегом своїх «мужів» у Смоленську та в Любечі ще до здобуття Києва: «в лѣто. ҂s҃. т҃. ч҃ [6390 (882)]. поиде ѡлгъ поємъ вои свои многы. варѧгы чюдь. словѣны. мѣрю. весь. кривичи. и приѩ городъ и посади в нєм̑ мужь свои. ѿтуда поиде внизъ. и пришєдъ взѧ любечь. и посади мужь свои» 6. Наступною урбаністичною ініціативою Олега, після його вокняження в Києві, стало будівництво нових міст на підвладних тери- торіях, ув’язане в літописі з призначенням данини: «и сѣде ѡлегъ. кнѧжа в кыєвѣ. и реч̑ ѡлегъ. се буди мт҃(и) городом̑ рус̑скымъ. и бѣша оу него словѣни. и в(а)рѧзи. и про- чии прозвашасѧ русью. се же ѡлегъ нача городы ставит ̑. и оустави дани словѣнм̑(о) и кривичемъ. и мерѧмъ. и оустави варѧгом̑ дань даѩти. ѿ новагорода. т҃. гри ̑венъ на лѣт ̑. мира дѣлѧ єже до см҃рти Ѩрославлѧ даѩше варѧгом̑» 7 [тут і далі підкреслення наше. – Ю. Д.]. По-своєму трактує події автор «Нов- городського першого літопису», приписую- чи згадані звершення князю Ігорю: «и сѣде игорь, княжа, в кыевѣ; и бѣша у него варязи мужи словенѣ, и оттолѣ прочии прозваша- ся русью. сеи же игорь нача грады стави- ти, и дани устави словеномъ и варягомъ даяти, и кривичемъ и мерямъ дань даяти варягомъ, а от новагорода 300 гривенъ на лѣто» 8. Підтвердження масштабної діяль- ності князя Олега, у тому числі й урбаніза- ційної, до його княження в Києві, знаходимо у свідченні арабського географа ал Масуді, який пише про сучасника київського князя Дира – ал Олванга: «Услід за ним [Диром], слідує цар ал-Олванг, у якого багато во- лодінь, великі будівлі, велике війско і значне військове спорядження. Він воює з Румом, франками, лангобардами та іншими на- родами... Потім з цим слов’янським ца- рем межує цар Турка» 9. Турками (напр. у К. Багрянородного) зазвичай називали угор- ців, що дає підстави локалізувати царство ал Олванга на захід чи південний захід від Києва. Це повідомлення корелює з наведе- ною вище цитатою Гардізі, який розповідав про будівництво слов’янами твердинь з ме- тою оборони від угорців. В «Устюзькому літописі» (за списком Мацієвича та Архангелогородським літо- писцем) мова йде не лише про данину, але й про призначення оброків (чи уроків): «В лета 6391. Иде Олг на древляны, и на северы, и на козары, и наложи на них дань по чорнои кунице с человека на год, и оброки по всеи земли Рускои устави, и многи городы постави» 10. Встановлення оброків стосується не інституту данини, а спроб нормування полюддя, незалежно від того, вдалою чи ні, реалізованою чи нереа- лізованою була ця спроба. Отже, у літопи- сах «фіксуються цілеспрямовані спроби системно-структурно-функціональних змін системи полюддя ще до періоду князювання Ольги, розпочаті князем Олегом» 11. Реформи княгині Ольги та організація погостів Реформи Олега було продовжено у низці державницьких урбаністично- адміністративних заходів, здійснених княги- нею Ольгою. Реформаторську діяльність ки- ївська володарка розпочинає відразу після загибелі князя Ігоря в Древлянській землі. Цій діяльності передує чотириразова пом- ста деревлянам. Спершу, за наказом Ольги, засипають землею живцем перше древлян- ське посольство і спалюють у лазні друге. Далі правителька розправляється з древ- лянами під час тризни за Ігорем. І, нарешті, четвертою помстою є спалення древлян- 22 ІсторІЯ ського Іскоростеня й кара його мешканцям: «и побѣгоша людє из города. и повелѣ ѡлга воємъ своимъ. имати ѩ. и ѩко взѧ городъ и пожьже и. старѣишины же города. ижь- же. и прочаѩ люди. ѡвѣхъ изби. а другиѩ работѣ преда мужєм̑ своимъ. а прокъ ѡстави ихъ платити дань. и възложи на нѧ дань тѧжьку. и двѣ частї идєта києву. а третьѩѩ вышєгороду къ ѡльзѣ. бѣ бо вышегородъ ѡльжинъ город и иде ѡлга по дєревьскои зємли. съ сн҃омъ своимъ и дружиною своєю. оуставлѧющи оуставы. и оурокы. и суть становища єѩ. и ловища єѩ. и приде в городъ свои києвъ. съ сн҃омъ своимъ ст҃ославо» 12. Повернувшись із сином з древлянської війни до Києва, через рік («прєбывши лѣт̑ єдино») Ольга поширила свою діяльність поза межі деревлянщини, на масштабніші терени («по всеи земли»): «в лѣт̑. ҂s҃. у҃. н҃е. [6455 (947)] иде ѡлга к новугороду. и оустави по мьстѣ. погосты и дань. и по лузѣ погосты и дань и ѡброкы. и ловища єѩ суть по всеи земли. и знамениѩ и мѣста и погосты. и сани єѩ стоѩть въ плєсъковѣ и до сєго дн҃и. и по днѣпру пєревѣсища. и по дєснѣ. и єсть село єѩ ѡльжичи и до сего дн҃и. изрѧдивши възвратисѧ къ сн҃у своєму в києвъ. и пребывашє с ним въ люб- ви» 13. Буквальне прочитання цитованого уривку підказує, що обраний Ольгою марш- рут було прокладено наcамперед на північ, у Псковську та Новгородську землі. А для управління й збирання данини з підвладних територій (як один з елементів урбанізації околиць Київської держави) засновували погости вздовж річок Мста й Луга. Мста виті- кає з озера Мстино, впадає в озеро Ільмень зі сходу, а західна Луга впадає в Лузьку губу Фінської затоки. Сучасні російські історики не мають жод- них сумнівів у тому, що землі вздовж Мсти та Луги на той час не були підпорядковані Новгороду, але, зважаючи на економічний та людський потенціал цих територій, їх не- обхідно було включити до складу Руської держави та поширити на них данини й об- роки. На археологічній карті Новгородщини з походом княгині Ольги пов’язують історію кількох населених пунктів, зведених на Мсті та Лузі. Уздовж середньої течії Мсти розта- шовано так званий «Бєльский археологіч- ний комплекс», сформований з кількох по- селень, двох укріплених городищ та курган- них могильників. З діяльністю Ольги на Лузі пов’язують, зокрема, Пєрєдєльський погост (Городок на Лузі), поруч з яким розташову- ється Шум-гора чи Велика сопка – один з найбільших курганів Східної Європи 14. Погости: значення та функції Пізніше, поширене переважно на росій- ській території, розуміння погосту як церков- ної общини, приходу, церкви з житловими будинками чи вужче – цвинтаря, прицерков- ного кладовища, з досліджуваною темою пов’язане опосередковано. А значення й ети- мологія цього давньоруського терміна є до- сить неоднозначними. За Максом Фасмером, погост – «жилое подворье князя и его свиты при налогообложении». Первісно погост міг використовуватися як «постоялый двор, на котором временно останавливались князь и духовне лица». Термін міг виникнути від «гость, погостить» чи через північно- німецький звичай «гощення», яким корис- тувалися також скандинавські єпископи 15. Автори «Етимологічного словника україн- ської мови», виходячи зі значення слова «гость» («гість», «іноземець»), припуска- ють використання погосту як місця торгу, одночасно трактуючи його як адміністратив- но-територіальну одиницю 16. Отже, погости могли використовувати як своєрідні митні пости, на яких зупинялися іноземні купці й могли вести торгівлю за наперед заданими умовами, чи як опорні пункти князівської ад- міністрації, призначені для збору податків з підвладної території. Воднораз реально припустити, що адміністрація такого осеред- ку могла поєднувати повноваження як збору податей, так і митного контролю. Уважають, що результатом реформ кня- гині Ольги стала заміна системи збору дер- жавної данини на чітко регламентований податок. Замість «полюддя», з об’їздом підвладних територій дружиною, яку треба було утримувати, «кормити», збір податків було покладено на спеціально призначених чиновників. Для забезпечення реалізації реформ Ольга вимушена була модернізу- вати також територіально-адміністративну 23 ЮрІй дИбА. урбАнІстИЧно-АдМІнІстрАтИВнІ реФорМИ кнЯгИнІ оЛЬгИ систему держави, запроваджуючи мережу нових фіскально-адміністративних пунк- тів – погостів. Як і скандинавські хусабю, руські погости засновували вздовж шляхів сполучення, закріплюючи зв’язки Києва з підвладними територіями 17. Питання достовірності літописного по- відомлення про встановлення погостів у Новгородській землі Правдивість викладених у літописі гео- графічних реалій, у яких відображено по- хід Ольги на північ, викликала й викликає сумнів. Чи не першим про цей сюжет, як про пізнішу вставку з легенд Новгородсько- Псковської області, висловився архіман- дрит Леонід 18. Проте найістотніші аргумен- ти проти факту подорожі Ольги Мстою та Лугою було викладено в працях Олексія Шахматова. Припускаючи, що в первин- ному тексті не було сказано про мандрів- ку Ольги Новгородською землею, останній дослідник уважав, що аналізований уривок найдавнішого Київського зведення мав та- кий вигляд: «и иде Олга по Деревьстѣи земли съ сыномъ своимъ и съ дружиною, уставляющи уставы и урокы; суть ста- новища еѣ и ловища по всеи земли и по Дънѣпру пєревѣсища и по Дєснѣ, и есть село єѣ Ольжичи и доселѣ». Далі укладач Новгородського зведення, додаючи до тек- сту свої місцеві відомості, скомпілював пові- домлення так: «и иде Олга по Деревьстѣи земли съ сыномъ своимъ и съ дружиною, уставляющи уставы и урокы; и устави по Мьстѣ погосты и дани и по Лузѣ оброки и дани, и ловища ея суть по всей земли, знамянья, мѣста и погосты, и сани еѣ сто- ят Пльсковѣ и до сего дьнѣ, и по Дънѣпру перевѣсища и по Дєснѣ, и есть село єѣ Ольжичи и до селѣ». Після цього, як дово- див О. Шахматов, укладач «Початкового зведення» поєднав обидва артикули, опус- каючи повтори та додаючи перехідні фрази, і цей текст наведено без змін у «Повісті ми- нулих літ» 19. Утім, і текст «Повісті минулих літ» зазнав пізніших редакційних втручань. Низку таких правок навів той-таки О. Шахматов. Маючи сумнів у достовірності слів «и сани еѣ сто- ят Пльсковѣ и до сего дьнѣ», пізніший ре- дактор Іпатіївського списку їх закреслив 20. У втраченому «Троїцькому літописі» замість «по всей земли» читалося «и до сего дни по всеи земли Русьтѣи и Новогородьстѣи», а закінчення аналізованого артикула «и есть село єѣ Ольжичи и до селѣ» у ньо- му змінилося на «И есть село ея у Кыева близь на Деснѣ Ольжищи и до сего дни» 21. Вставки «Троїцького літопису» повторено в «Ніконовському» 22 та «Львовському літопи- сах» 23. О. Шахматов також звертає увагу на те, що в одному зі списків «Львовського літо- пису» замість «по Мъстѣ… и по Лузѣ» чи- тається «По Мстѣ и по Полѣ» 24. Зазначена вставка також є новгородською за походжен- ням, оскільки Пола, що тече у Тверській та Новгородській областях, впадає з південно- го боку в Ільмень, перед устям з’єднуючись протокою з Ловаттю. У пізніших списках Лугу також замінювали Ладогою 25. Аналізуючи літописний текст про ман- дрівку княгині Ольги, О. Шахматов довів, що укладач новгородського зведення не випадково не виділив в окремий арти- кул повідомлення про північну мандрів- ку княгині Ольги та заснування погостів і ловищ уздовж Мсти та Луги, а пов’язав його з походом на деревлян ще тісніше, ніж це було викладено в «Початковому зведенні». На думку науковця, новгород- ський автор уважав, що Деревська земля межувала з Новгордськими володіннями. Про варіанти локалізації Деревлянщини відомо вже зі «Степенної книги»: «И иде Ольга съ сыномъ своимъ и воинствомъ по Деревской земли, уставляючи уставъ и уроки и ловища. Нѣцыи же глаголютъ, яко Деревская земля бѣ иже во области Великаго Нова града, нынѣ же Пятина Деревская именуема. Иніи же глаголютъ, яко Сѣверская страна бѣ, идѣ же Черниговъ градъ» 26. Проте автор «Степенної кни- ги» не сумнівається, що реформатор- ська діяльність Ольги поширилася далі на Новгородщину: «И пріиде Ольга въ Кіевъ градъ съ сыномъ своимъ Великимъ Княземъ Свѣтославомъ. И пребывъ лѣто едино, остави сына въ Кіевѣ, а сама иде къ Новуграду, и нача уставляти по Мѣстѣ погосты, и отъ луговъ и отъ ловитвъ дани и оброки…» 27. 24 ІсторІЯ У XVI ст. поширеним було тлумачення, що Деревлянська земля відповідала пізнішій новгородській Деревській п’ятині, тери- торія якої відмежовувалася руслами рік Мста та Ловать. Аргументуючи свої ви- сновки, О. Шахматов цитує «Лѣтописец вкратцѣ о Рускои земли» (Публ. Библ. F.Iv.216): «Древляне съ князем, ему же имя Малъ… убиша его внѣ града Коростеня близъ Старые Русы, ту же и погребенъ бысть». Подібні «свідчення» містить і руко- пис Ундольського № 766, а також «Короткий літописець» (Публ. Бібл. F.IV.138): «И уби- ша его Игоря в Костянтинѣ градѣ близь Старые Русы Древляны и зваша Ольгу за князя своего Мала». Коростень заміне- но градом «Костянтином», який Ольга «хи- тростію взяла и дань сугубо наложи». Отже, О. Шахматов продемонстрував, що не ли- ше Древлянська земля ототожнювалася з Деревською п’ятиною (новгородські топоніми «Деревський» та «Дерева» відомі принаймні з початку ХІІ ст.), але й древлянський город Іскоростень ототожнювався з новгородським Коростенем селом («Коростѣнь»), що дава- ло підстави для фантастичного перенесення подій древлянської війни на новгородський ґрунт і стало причиною долучення до київської звістки про установлення Деревської землі фрагмента: «и устави по Мьстѣ погосты и дани и по Лузѣ оброки и дани, и ловища ея суть по всей земли, знамянья, мѣста и погосты, и сани еѣ стоят Пльсковѣ и до се- го дьнѣ» 28. Наївні намагання новгородських літописців приписувати Новгородській землі не властиві для цього терену події відзна- чав ще Василь Татіщев: «Новгородские же писцы, не зная сих обстоятельств Древлян, толковали в области Новгородской быть, еже тамо Деревская пятина именуема, и город вместо Коростень Торжек, которое сочинителя гербов градских обмануло, что Торжку положил три голубя и три воробья, нимало не приличное» 29. Імовірність того, що літописець «скомбіну- вав» подорож Ольги на північ «к Новгороду» на підставі якихось неокреслених слідів діяльності в Новгородських землях, при- пускав і Михайло Грушевський. Проте він уважав, що виконана О. Шахматовим ре- конструкція літописного тексту, з якої було вилучено подорож Ольги в Новгородську землю, навертає на думку про те, що до Деревлянської землі зараховували також Подесення 30. Проте між деревлянською та подеснянською частинами реконструйова- ного О. Шахматовим літописного артикула є фраза «по всеи земли», яка їх і розмежо- вує, знімаючи це зауваження. Питання маршруту Ольги порушив і Дмитро Лихачов у коментарях до видан- ня «Повісті минулих літ». Посилаючись на «Разыскания» О. Шахматова, цей дослідник також схилявся до версії, що діяльність кня- гині не поширювалася на такі значні терито- рії, як це зазвичай подають, а маршрут Ольги вздовж Мсти та Луги є, імовірно, домислом літописця, що виник на підставі роз’яснень якогось новгородця, яким міг бути і Вишата. Цей новгородець і міг вирішити, що Ольга відвідала ту частину Новгородської зем- лі, яка мала назву «Деревської землі» або «Дерев», а пізніше – «Деревської п’ятини». До того ж, як наголосив Д. Лихачов, так мож- на пояснити граматичну неузгодженість слів «и по Дънѣпру перевѣсища и по Дєснѣ, и есть село єѣ Ольжичи и до селѣ» з попе- реднім текстом. І далі, усупереч висновку М. Грушевського, він указує, що їх слід було б пов’язати з продовженням фрагмента з 946 року: «и иде Олга по Деревьстѣи земли съ сыномъ своимъ и съ дружиною, уставля- ющи уставы и урокы; суть становища еѣ и ловища…» 31. Натомість Олексій Карпов, критикуючи по- зицію Д. Лихачова, стверджував, що фрагмент 947 року не може бути продовженням фрази з уривку 946 року через змістові розбіжності. У першому з них ідеться про поїздку Ольги Деревлянською землею разом із сином, а в другому – про повернення княгині до Києва (до сина). Проте коментар Д. Лихачова пов’язано з «Разисканіями» О. Шахматова, де мовить- ся про реконструйований текст. Прикінце- вий вираз «възвратисѧ къ сн҃у своєму в Києвъ. и пребывашє с ним въ любви» О. Шахматов не навів серед відтворе- них текстів найдавнішого «Київського» та «Новгородського зведення» [див. вище]. Дослідник не вважав цю фразу первісною. Вона корелює лише зі вставкою «Иде Ольга къ Новугороду, сына своего Святослава 25 ЮрІй дИбА. урбАнІстИЧно-АдМІнІстрАтИВнІ реФорМИ кнЯгИнІ оЛЬгИ оставивше Кыевѣ» 32, відомою за «Троїцьким літописом» та текстами, що його наслідува- ли – за «Ніконовським» 33 та «Львовським літо писами» 34. Отже, сумніви щодо достовір- ності літописної згадки про подорож Ольги до Новгорода і заснування погостів уздовж Мсти та Луги залишаються. Принаймні іс- нує достатньо підстав аби стверджувати, що «північноруські книжники XVI–XVII ст. були вельми послідовними у своїх прагненнях зв’язати, нехай і білими нитками, життя та діяльність княгині Ольги з історичними й насамперед географічними реаліями сво- го краю» 35. Новгородська річка Мста чи Ольжина помста? Вірогідну причину появи версії про ман- дрівку Ольги на північ визначив Андрій Нікітін: «В плане географическом вся эта статья основана на недоразуме- нии, обусловленном знакомством “крае- веда” с географией Новгородской земли, в частности, Деревской пятины, из-за чего выражение “по мьсте” (т. е. – “по отмщении”) было понято в качестве ука- зания на реку Мсту…» 36. І дійсно, увесь текст попередньої оповіді пронизано моти- вами помсти древлянам. Слово «помста» («мьсть», «мѣсть», «мьстѧ» 37) фігурує від- разу після звістки про смерть князя Ігоря. На думку Анджея Поппе, автором дерев- лянської помсти був воєвода Свенельд, на- званий у літописі її (помсти) батьком («ѡц҃ь мьстишинъ» 38): «погрєбєнъ быс̑ игорь. и. єсть могила єго оу искоростинѧ горо- да. в деревѣхъ и до сего дн҃и. ѡльга же бѧшє в києвѣ. съ сн҃омъ своимъ дѣтьском̑. ст҃ославомъ. и кормилець бѣ єго асмудъ. и воєвода бѣ свиндєлдъ. то же ѡц҃ь мьстишинъ» 39. Якщо «мьстѧ» 40 – це помста дерев- лянам, то наступний етап реформатор- ської діяльності мусив напряму бути пов’язаним з попередніми організацій- ними діями Ольги на племінній території древлян. І цю історичну реалію засвідчує сам літописний текст.Фраза «и оустави по мьстѣ. погосты и дань» стоїть від- разу після встановлення уставів та уроків у Деревлянській землі та організації на підвладній території княжих становищ та ловищ. Цілком очевидно, що між означеним актом помсти та мандрівкою до північ- ної Новгородщини жодних причиново- наслідкових зв’язків за літописними текста- ми не простежується. Покарання древлян зумовило накладання на них важкої дани- ни, дві частини з якої було призначено для Києва, а третя – для Ольжиного Вишгорода, від далекого ж походу Ольги на північ для Києва не було жодного зиску. Адже всі нов- городські намісники від часів Олега й до часів Ярослава віддавали Києву ті самі дві тисячі гривень уроків: «Ѩрославу су- щу в новѣгородѣ и оурокомъ дающю. ҂в҃. гривенъ. ѿ года до года. кыєву. а тысѧщю новѣгородѣ гривенъ раздаваху. и тако да- ху вси посадницѣ новьгородьстии» 41. Про стабільність фіскальних зобов’язань, накла- дених на Новгород з часів Олега, свідчить і данина у 300 гривень варягам, яку новго- родці також сплачували аж до Ярослава: «и оустави [князь Олег. – Ю. Д.] варѧгом̑ дань даѩти. ѿ новагорода. т҃. гри ̑венъ на лѣт ̑. мира дѣлѧ єже до см҃рти Ѩрославлѧ даѩше варѧгом̑» 42. Наразі слід зважити ще на одну обставину. Як відомо, основним засобом отримання новгородцями прибут- ків була торгівля. Отже, поява погостів на торгових маршрутах Новгородщини мала б, слід гадати, помітно пожвавити торгові зв’язки з півднем. Одначе фактичних під- тверджень цьому досі не виявлено. Зрешою це й закономірно, адже водний торговий шлях, що пролягав Мстою, був пов’язаний з басейном Волги, а не Дніпра 43. З цього постає логічний висновок: облаштування погостів на берегах Мсти видимої користі для Києва не давало. Якщо новгородська географія рефор- маторської діяльності київської княгині є такою сумнівною, то на якій же території княгиня Ольга встановлювала погости піс- ля упокорення древлян? 1 Толочко П. Древнерусский феодальный город. – К., 1989. – С. 111. 2 Переклад з російської за виданням: Древняя Русь в свете зарубежных источников : хрестоматия. – М., 2009. – Т. 3 : Восточные источники. – С. 58. 26 ІсторІЯ 3 Переклад з російської за виданням: Ридзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия. – М., 1978. – С. 95. 4 Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская летопись. – Стб. 106. 5 Ширше про будівництво городів на Русі див: Диба Ю. Творці монументальної архітектури Русі // Буття в мистецтві: Збірник наукових праць і матеріа- лів на пошану Степана Костюка з нагоди 80-річчя. – Л., 2007. – С. 194–197. 6 ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская летопись. – Стб. 17. 7 Там само. 8 Новгородская первая летопись старшого и млад- шего изводов. – М., 1950. – С. 107. 9 Цит. за виданням: Новосельцев А. М. Образование древнерусского государства и первые его правите- ли // Древнейшие государства Восточной Европы. 1988. – М., 2000. – С. 472. 10 ПСРЛ. – Ленинград, 1982. – Т. 37 : Устюжские и Вологодские летописи XVI–XVIII вв. – С. 18, 57. 11 Зубашевський Н. Інститут полюддя у владній системі Київської держави Х–ХІІ ст. // Мандрівець: Всеукраїнський науковий журнал. – Тернопіль, 2010. – № 3. – С. 53–60. 12 ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская ле- топись. – Стб. 48. 13 Там само. – Стб. 48–49. 14 Карпов А. Княгиня Ольга. – М., 2009. – С. 113– 139, 302–306. 15 Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / перевод с нем. и дополнения О. Н. Трубачева. – М., 1971. – Т. ІІІ (Муза–Сят). – С. 295. 16 Етимологічний словник української мови. – К., 1982. – Т. 1 (А–Г). – С. 517. 17 Зубашевський Н. Становлення системи скан- динавських хусабю та руських погостів: пошук іс- торичних паралелей // П’яті «Ольжині читання». Пліснеськ, 7 травня 2010 р. – Л.; Броди, 2011. – С. 19–22. Див. також розгорнутий аналіз літератури за темою. 18 Архимандрит Леонид (Кавелин). Откуда родом была св. великая княгиня русская Ольга? // Русская старина. – С.Пб., 1888. – Т. 59. – С. 218. 19 Шахматов А. Разыскания о русских летопи- сях. – М., 2001. – С. 84–86; Шахматов А. До питан- ня про північні перекази за княгиню Ольгу // Записки Українського Наукового товариства в Києві. – К., 1908. – Кн. ІІ. – С. 84–88. 20 ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская ле- топись. – Стб. 49. – Прим. а_а. 21 Приселков М. Троицкая летопись. Реконструкция текста. – М. ; Ленинград, 1950. – С. 82. Насправді Ольжичі розташовуються на лівому березі Рудиці. Див.: Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – К., 1989. – С. 536, 538. 22 ПСРЛ. – М., 2000. – Т. 9 : Летописный сбор- ник именуемый Патриаршей или Никоновской ле- тописью. – С. 29. 23 ПСРЛ. – С.Пб., 1910. – Т. 20 : Львовская ле- топись. – Ч. 1. – С. 57. 24 Там само. – Прим. 9. 25 Шахматов А. До питання про північні перека- зи. – С. 88. 26 Книга степенная царского родословия. – М., 1775. – Ч. І. – С. 13. 27 Там само. – С. 14. 28 Шахматов А. До питання про північні перека- зи. – С. 90–93. 29 Татищев В. История российская. – М., 1773. – С. 388. – Прим. 123. 30 Грушевський М. Історія України–Руси. – К., 1991. – Т. І : До початку ХІ віка. – С. 457. 31 Повесть временных лет / под ред. В. П. Адриановой-Перетц. – М. ; Ленинград, 1950. – Ч. ІІ : Приложения / статьи и комментарии Д. С. Лихачева. – С. 305–306. 32 Приселков М. Д. Троицкая летопись. Реконструкция текста. – С. 81. 33 ПСРЛ. – М., 2000. – Т. 9 : Летописный сборник именуемый Патриаршей или Никоновской летопи- сью. – С. 29. 34 ПСРЛ. – С.Пб., 1910. – Т. 20 : Львовская ле- топись, часть 1. – С. 57. 35 Ричка В. Княгиня Ольга. – К., 2004. – С. 139. 36 Никитин А. Л. Основания русской истории. – М., 2001. – С. 30. – Прим. 15. 37 Мѣстити; Мѣситися; Мѣсть // Срезневский И.И. Материалы для словаря древне-русского языка по письменным памятникам. – С.Пб., 1895. – Т. 2 (Л–П). – С. 234–235; Мстити; Мститися; Мьсть // Словарь древнерусского язика (XI–XIV вв.). – М., 2002. – Т. V (молимъ – обятьнъ). – С. 99. 38 Poppe A. Sweneld – ojciec Msciszy, czy Sweneld – ojciec zemsty? // Studia źródłoznawcze. –1971. – T. 16. – S. 85–101. 39 ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская ле- топись. – Стб. 43. 40 Див.: «Буѣ слуга єсть. мѣстѣ злодѣѥмъ» («Богу слуга є помста злочинцям»). Цит. за ви- данням: ПСРЛ. – Ленинград, 1926–1928. – Т. 1 : Лаврентьевская летопись. – Стб. 423. 41 ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 2 : Ипатьевская лето- пись. – Стб. 114–115. 42 Там само. – С. 17. 43 Дубов И. В. Великий волжский путь. – Ленинград, 1989. – С. 20–29. РЕЗЮМЕ / SUMMARY Автор аналізує датований 947 роком фрагмент тексту літопису, у якому повідомляєть- ся про мандрівку княгині Ольги у Новгородську землю з метою організації мережі нових 27 ЮрІй дИбА. урбАнІстИЧно-АдМІнІстрАтИВнІ реФорМИ кнЯгИнІ оЛЬгИ населених пунктів – погостів. Територіально-адміністративна реформа була однією з ла- нок реформаторської діяльності київської адміністрації, спрямованих на вдосконалення управління підвладними територіями. Метою розпочатих реформ була модернізація дер- жавної податкової та митної системи. Аналізуючи літературу за темою, автор наводить низку доказів на користь припущен- ня, що редактори літописного тексту плутали географічні назви Древлянської землі зі співзвучними топонімами Новгородщини. Спираючись на помилкове розуміння геогра- фічних літописних реалій Х століття, у середовищі новгородських та псковських книж- ників виникло патріотичне переконання про мандрівку княгині Ольги на підвладні Русі далекі Північні землі. На підставі цієї помилки у подальшому сформувалася фантастична версія трактування літописних відомостей, яка переносила події древлянської війни на новгородський ґрунт. У першій частині публікації автор обґрунтовує потребу аналізу урбаністичних заходів княгині Ольги по влаштуванню погостів у стислому зв`язку з попередніми подіями, що розгорталися на Південному-Заході Русі. На думку Ю. Диби, реформаторська діяльність київської володарки була викликана виключно тими перспективами, які відкривалися пе- ред київською адміністрацією після заходів з упокорення Деревлянської землі, описаних у літописах у вигляді помсти княгині Ольги за вбивство князя Ігоря. Ключові слова: літописи, Русь, княгиня Ольга, урбаністична реформа, адміністративна реформа, Новгородська земля, Древлянська земля, погости. The author analyzes a 947 chronicle text fragment which covers a journey undertaken by Olha to the Novhorod land for building new settlements – pohosts. Administrative-territorial reform was one of the parts of the state reforms of the Kyiv administration to improve governance on the territories that belonged to Kyiv. The purpose of the reforms, initiated by the central government, was a modernization of the state tax and customs systems. Based on analysis of literature on the subject, the author advances a number of arguments in favour of an assumption that the chronicle's editors confused the names of geographical objects of the Drevlyanian land with the names of the Novhorodshchyna. Misunderstanding of the 10th century geographical annalistic realities led to the emergence of the patriotic beliefs amongst the Novhorod and Pskov scribes that Olha travelled far to the northern lands subject to the Kyiv Rus. In what follows such a mistake caused a formation of the fabulous version to interpret the annals according to which the Drevlyanian war took place on the Novhorod lands. In the first part of the publication the author substantiates the need to analyze the urban actions of Princess Olha to establish the pohosts taking the previous events, occured on the South-Western Rus, into consideration. According to Yu. Dyba, the reforms of Olha is due only to the prospects that came to light for the administration of Kyiv after the events on the Drevlyanian lands, described in the chronicles as the Olha's revenge for the murder of Prince Ihor. Keywords: chronicles, Rus, Princess Olha, urban reform, administrative reform, Novhorod land, Drevlyanian land, pohosts. Автор анализирует датированный 947 годом фрагмент текста летописи, в котором сооб- щается о путешествии княгини Ольги в Новгородскую землю с целью организации новых населенных пунктов – погостов. Территориально-административная реформа была од- ним их звеньев реформаторской деятельности киевской администрации, направленных на совершенствование управления подвластными территориями. Целью начатых ре- форм была модернизация государственной налоговой и таможенной системы. Анализируя литературу по теме, автор приводит ряд доводов в пользу предположе- ния, что редакторы летописного текста путали географические названия Древлянской земли с созвучными топонимами Новгородщины. Базируясь на ошибочном понимании 28 ІсторІЯ географических летописных реалий Х века, среди новгородских и псковских книжников возникло патриотическое убеждение о путешествии княгини Ольги на подвластные Руси далекие северные земли. На основании этой ошибки в дальнейшем сформировалась фантастическая версия трактовки летописных сведений, которая переносила события древлянской войны на новгородские земли. В первой части публикации автор обосновывает необходимость анализа урбанисти- ческих мероприятий княгини Ольги по устройству погостов в непосредственной связи с предыдущими событиями, которые разворачивались на юго-западе Руси. По мнению Ю. Дыбы, реформаторская деятельность киевской владычицы была вызвана исклю- чительно теми перспективами, которые открывались перед киевской администрацией после мероприятий по усмирению Древлянской земли, описанных в летописях в виде мести Ольги за убийство князя Игоря. Ключевые слова: летописи, Русь, княгиня Ольга, урбанистическая реформа, админи- стративная реформа, Новгородская земля, Древлянская земля, погосты.

Урбаністично-адміністративні реформи княгині Ольги (1)

Репозитарії

Схожі ресурси