XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді

У статті на основі епістолярної спадщини, критики та публікацій у тогочасній пресі висвітлено організацію та проведення у Єлисаветграді 1910 року ХХ періодичної виставки Товариства південноросійських художників....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Боса, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Schriftenreihe:	Студії мистецтвознавчі
Schlagworte:	Історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39391
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді / І. Боса // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 97-105. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-39391
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-393912012-12-19T22:00:36Z XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді Боса, І. Історія У статті на основі епістолярної спадщини, критики та публікацій у тогочасній пресі висвітлено організацію та проведення у Єлисаветграді 1910 року ХХ періодичної виставки Товариства південноросійських художників. In the article on the basis of epistolary inheritance, criticism and chronicle of events in a periodicals organization and holding of the ХХth Periodical exhibition of the Society of sonth-russian artists in Yelysavetgrad іn1910 are examined. 2011 Article XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді / І. Боса // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 97-105. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39391 069.5(477.65)“1910” uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Боса, І. XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді Студії мистецтвознавчі
description	У статті на основі епістолярної спадщини, критики та публікацій у тогочасній пресі висвітлено організацію та проведення у Єлисаветграді 1910 року ХХ періодичної виставки Товариства південноросійських художників.
format	Article
author	Боса, І.
author_facet	Боса, І.
author_sort	Боса, І.
title	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді
title_short	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді
title_full	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді
title_fullStr	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді
title_full_unstemmed	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді
title_sort	xx періодична виставка товариства південноросійських художників 1910 року в єлисаветграді
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39391
citation_txt	XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді / І. Боса // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 4(36). — С. 97-105. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT bosaí xxperíodičnavistavkatovaristvapívdennorosíjsʹkihhudožnikív1910rokuvêlisavetgradí
first_indexed	2025-07-03T21:19:58Z
last_indexed	2025-07-03T21:19:58Z
_version_	1836662232908300288
fulltext	97 Виняткову роль у популяризації об- разотворчого мистецтва серед широких верств суспільства Російської імперії на- прикінці ХІХ – на початку ХХ ст. відігравало Товариство пересувних художніх виставок. Завдяки йому витвори мистецтва стали до- сяжними не тільки для мешканців великих міст, а й провінції. Тож і створене в Одесі Товариство південноросійських художників (далі – ТПРХ), наслідуючи досвід останніх, теж влаштовувало пересувні експозиції. Товариство прагнуло сприяти розвитку вітчизняного мистецтва, поширенню в сус- пільстві розуміння та любові у ставленні до нього, налагодженню безпосередніх зв’язків між художниками та їхніми шанувальника- ми. За роки своєї діяльності – від початку 1890 до 1922 року – Товариство організува- ло понад сотню виставок (річні, пересувні, благодійні та ін.). Серед майстрів, які брали участь у виставках і культурних акціях ТПРХ, було чимало вихідців з Єлисаветграда. Так, членами Товариства були: Петро Ганський, Микола Околович, Іван Похитонов, а екс- понентами: Віра Акимович, Самійло Дудін, Амвросій Ждаха, Дмитро Кюльц, Амшей Нюренберг, Ісак Грінштейн 1. Ідея влаштувати виставку ТПРХ в Єлисаветграді виникла задовго до її реалі- зації. Спочатку члени Товариства планува- ли відправити сюди ІІ періодичну виставку, яка була організована 1891 року. Її спря- мували по південному маршруту, проте Єлисаветград оминули, оскільки в місті на той час перебувала експозиція Товариства пересувних художніх виставок 2. Цю ідею втілили в життя лише в 1910 році, коли піс- ля показу в Кишиневі ХХ виставку проде- монстрували в місті 7–28 березня. Згодом її відправили до Катеринослава. Клопітною була справа організації ви- ставки. Про це свідчить листування членів Товариства з чиновниками та громадськи- ми діячами Єлисаветграда щодо виділення та облаштування приміщення для експону- вання. Протягом тривалого часу проведен- ня виставки було під загрозою. Листи яскра- во передають цю напружену ситуацію. Так, О. Стіліануді в листі від 13 лютого 1910 року повідомляв одному з організато- рів В. Коханському про необхідність продов- ження виставки в Кишиневі через відмову надати для неї приміщення Громадського зібрання в Єлисаветграді. Тож постало питання пошуку іншого залу – можливо Дворянського клубу 3. К. Костанді звернувся до очільника дворянства С. Варун-Секрета з проханням надати згадане приміщення для експонування картин, мотивуючи тим, що Товариство має просвітницьку мету: «…Товариство наше існує 20 років в Одесі і в даний час розширило свою діяльність, влаштовуючи мистецькі виставки в провін- ції. …Переслідуючи освітні цілі, Товариство організовує на своїх виставках паралельно лекції з питань мистецтва, але оскільки ви- трати по переїзду і устаткуванню виставки обходяться занадто дорого, то переконливо просимо Вас посприяти влаштуванню на- шої виставки наданням приміщення…» 4. ХХ ПЕРІОДИЧНА ВИСТАВКА ТОВАРИСТВА ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ 1910 РОКУ В ЄЛИСАВЕТГРАДІ Ірина Боса УДК 069.5(477.65)“1910” У статті на основі епістолярної спадщини, критики та публікацій у тогочасній пресі висвітлено організацію та проведення у Єлисаветграді 1910 року ХХ періодичної виставки Товариства південноросійських художників. Ключові слова: Товариство південноросійських художників, ХХ періодична виставка, Єлисаветград. In the article on the basis of epistolary inheritance, criticism and chronicle of events in a periodicals organiza- tion and holding of the ХХth Periodical exhibition of the Society of sonth-russian artists in Yelysavetgrad іn1910 are examined. Keywords: the Society of sonth-russian artists, the ХХ th Periodical exhibition, Yelysavetgrad. 98 ІсторІЯ Предводителя на той час не було в місті, тож наступного дня К. Костанді звернувся з проханням допомогти знайти необхідне при- міщення до місцевої художниці й організа- торки благодійних виставок Ольги Дикової. У листі до неї він писав: «…Вельмишановна Пані, як до особи, якій дорогі завдання мис- тецтва, з покірним проханням посприяти нам перед Членами Правління наданням примі- щення Дворянського зібрання перед Великим постом, для вищезазначеної мети…» 5. Цього ж дня К. Костанді за порадою єли- саветградця А. Шполянського – співробітника «Одеських новин», надіслав листа до одного з активістів Громадських зборів Я. Мета – з проханням посприяти в наданні приміщення: «Якщо неможливо надати безоплатно примі- щення, то ми просили б запропонувати час- тину збору, у розмірі 10%. …Сподіваючись, що цілі Громадського зібрання збігаються з культурно-просвітницькими завданнями нашого Товариства, розраховуємо отрима- ти позитивну відповідь» 6. Але відповіді на свій лист К. Костанді не отримав. Водночас О. Стіліануді звернувся телеграмою до ди- ректора Комерційного училища В. Харцієва з нагальним проханням: «виклопотати Дворянське на початку Посту» 7. За кілька днів О. Стіліануді повідомив роз- порядника виставки Я. Борченка, що отримав лист-відповідь від Ольги Дикової, в якому во- на засвідчила згоду голови Дворянських збо- рів С. Варун-Секрета на використання цього приміщення для виставки ТПРХ з приміткою – «Його можна буде отримати, якщо не зо- всім задарма, то за найнижчу плату» 8. Виходячи з цього, О. Стіліануді надіслав телеграму Я. Борченку з проханням везти ви- ставку до Єлисаветграда 9. Однак через кіль- ка днів він у розпачі повідомив Я. Борченка, що з Єлисаветградом уладнати всі справи не вдалося. Натомість отримав відповідь на свій запит від повіреного І. Реута, який за- пропонував безоплатно зал у Полтаві. Тож О. Стіліануді радив якнайшвидше надісла- ти картини з Кишинева до Єлисаветграда, оскільки дорога йде саме через це місто: «Може Ви особисто влаштуєте приміщення в Єлисаветграді, тому що це місто краще Кременчука і Полтави… у Єлисаветграді зверніться до В. Харцієва…». А в разі не- вдалого завершення справи радив їхати до Кременчука, наголошуючи, що виставку по- трібно в кожному разі відкрити 1 березня не- залежно від міста 10. 3 березня О. Стіліануді надсилає В. Коренєву листа про те, що приміщення Дворянського зібрання у Єлисаветграді вдалося винайняти за 100 руб. на 4 тижні. Хоч із запізненням, проте виставку все ж організували 11. Редактор єлисаветградської газети «Голос Юга» Д. Горшков, який любив мис- тецтво і розумівся на ньому, до того ж мав найбільшу в місті колекцію картин, сте- жив, аби його газета відображала всі куль- турні й мистецькі події. Тож до прибуття в Єлисаветград ХХ виставки ТПРХ для під- тримування інтересу міщан писали про все, що було пов’язане з організацією виставки. А міська Контрольна комісія у процесі під- готовки навіть розглянула пропозицію про- класти трамвайну гілку до приміщення, де відбуватиметься виставка 12. Таким чином, після місячних клопотань організаторів питання оренди приміщення за сприяння п. Варун і секретаря п. Вікторова для виставки вирішилося позитивно, про що і повідомили в пресі. Також зазначали, що на виставці експонуватимуть близько 200 картин і кілька скульптурних творів, а для глядачів заплановано курс лекцій з мисте- цтва 13. Жителі міста щодня дізнавалися про най- менші подробиці підготовки виставки. Так, 4 березня преса повідомила про приїзд з Одеси розпорядника виставки Я. Борченка, який зайнявся облаштуванням залу 14. 5 бе- резня в газеті «Голос Юга» один з кореспон- дентів подав яскраву картинку з місця подій: «У великому просторому залі Дворянського будинку з вікнами, що виходять на пів- день – сонячно. Біля стіни праворуч стоїть дерев’яний каркас, який ще треба обвішати картинами. Зліва на підлозі порається ро- бітник, який установлює частину каркаса. Посеред зали стоять нерозпаковані ящики з картинами. Біля стін на вікнах і на підлозі стоять і лежать картини, етюди, портрети. Біля стіни у глибині залу притулився етюд, а перед ним стоїть рама, що розбилася в дорозі. “Багато картин буде на виставці?” – 99 ІрИнА босА. ХХ перІодИЧнА ВИстАВкА тоВАрИстВА пІВденноросІйсЬкИХ ХудоЖнИкІВ... Питаю п. Борченка. “У нас є картини які ще не увійшли до каталогу. У газеті неточно по- відомили, їх до 200. У нас їх більше…”» 15. У перший день відкриття виставки – 7 березня – її відвідало багато людей, чому сприя ла чудова сонячна погода. Кореспондент «Голосу Юга» висловився щодо виняткової ролі виставки в культурно- му житті міста, яке, на його думку, на той час перебувало в занепаді. Оскільки пуб ліка, відколи в Єлисаветград перестали їздити «передвижники», була фактично позбавле- на можливості стежити за розвитком мисте- цтва, виставка ТПРХ викликала особ ливий інтерес. Адже подані на ній картини давали уявлення про нові течії в живопису: «твор- чість південноросійських щасливо уникає крайнощів модернізму і дотримується най- більш правильного середнього шляху». Далі кореспондент закликав жителів міс- та відвідати виставку: «Бажаючи успіху на- шим гостям – художникам, дозволимо собі висловити надію, що наша публіка витри- має хоча б поблажливий іспит на культур- ність і дасть таке число відвідувачів, при якому будуть можливі і наступні приїзди ви- ставки. Було б дуже сумно, якщо і ці худож- ники покинуть Єлисаветград, як це зробили передвижники» 13 березня у часописі «Голос Юга» за- значено, що виставку активно відвідують: «Бувають на виставці учні, і поодинці і гру- пами, оглядають картини під керівництвом викладачів» 16. Однак 18 березня у статті «На виставці картин» анонімний дописувач відзначив, що виставка не вразила кількістю експонатів та іменами першокласних художників. Хоча на ній були представлені різні жанри живопи- су: портрети, пейзажі, був графічний відділ, стилізовані малюнки, ескізи декоративних панно та скульптура – автор статті наголо- сив на тому, що з кожним роком на вистав- ках Товариства дедалі більше переважає пейзаж: «Навіть такий типовий жанрист, як Костанді, і той перейшов на пейзаж». Далі автор під впливом власних вражень подав огляд експозиції. Про твори В. Крихацького «Шосе» та «Стара каплиця» було сказано так: «Перша річ в теплих тонах, дуже м’яко і з любов’ю написана, вся картина світиться і виконана з великим смаком; друга карти- на – з ліричним настроєм у сіруватих, але не холодних, тонах. У ній художник показав себе гарним живописцем» 17. Кореспондент відзначив П. Волокидіна в етюдах річки Синюхи, Г. Горєлова та І. Бродського, який на той час шукав нові шляхи в мистецтві: «Його витончені гілоч- ки, що закривають верхні частини картин і дають їм перший план, вміло і зі смаком розподілені в картинах, своєю ажурністю вони милують око і роблять картини живи- ми». Проте було зазначено, що подібні мо- тиви в художника часто повторювалися, а гарні й невеликі малюнки пейзажів уставле- ні в дуже грубі та брудні рами, що не гармо- ніювали з витонченими роботами. У статті також висловлено жаль з приводу того, що на виставці не були подані картини члена ТПРХ К. Богаєвського. Закінчуючи огляд творів пейзажистів, до- писувач звертає увагу на акварелі В. Калініна, які «виконані жваво, красиво і колоритно». Жанровий і портретний відділ на виставці, на думку оглядача, був менш цікавим. З картин було відзначено «Віllеіt douх»: «Ця інтимна річ виконана з великою любов’ю, у приємних рожевих тонах, з добре зображеною лівою рукою». Наприкінці рецензії автор дав загальну оцінку виставці ТПРХ, відзначивши, що: «Загалом виставка справляє приємне вра- ження і повинна мати успіх у публіки» 18. 19 березня в газеті було опубліковано стат- тю, присвячену ювілею директора Одеського художнього училища академіка Олександра Попова, учителя багатьох художників, пред- ставлених на ХХ виставці. До експозиції по- дано п’ять його картин: «Ставок», «Ранок над ставком», «Вечірній етюд», «Місячна ніч» та «Річка в лісі», одну з яких було продано 19. 21 березня 1910 року один з авторів га- зети «Голос Юга» Р. Пекаторос помістив у ній аналітичний нарис, подавши в ньому оцінку творчості художників, роботи яких були представлені на виставці. Журналіст підкреслив унікальність південноросійських митців: «Наші південноросійські художни- ки є Товариством надзвичайно цікавим. Живучи в провінції, вони абсолютно уникли провінціалізму і йдуть у шерезі кращих сво- 100 ІсторІЯ їх представників – з хорошими столичними художниками, відрізняючись від них хіба що більш південним темпераментом і пів- денними мотивами, а сучасні художники, на моє глибоке переконання, не відстають від своїх західних художників, і в них менше манірності ніж у тих і, можливо, є більше щирості. Повторюю, їх знають мало, мало тому, що ми живемо в Росії поза широким життям, яке висуває на висоту все талано- вите і створює йому славу. В цьому винна і наша закостенілість та байдужість» 20. На шпальтах газет зазначали, що ці ху- дожники не відкидали здобутків передвиж- ників, а навпаки, продовжували їх розвива- ти. Шляхетний «незгораючий передвиж ник» Киріак Костанді взяв від передвижництва все, що було в ньому живого, і це додало нової привабливості його картинам. Це від- чували як глядачі, так і журналісти: «Він є досить сильним імпресіоністом… Він пи- ше все сонячне, сильне, тепле, мелодій- не. Все у нього виходить молодо і бадьо- ро. Найцікавіша на виставці “Синя хмара”. У ній видно великого художника. Здається мені, що вона написана циклопічними бри- лами і що голова художника йде в саме не- бо. Сюжет простий: дерева, трава, веран- да і синя хмара. Але яке сильне дихання у цієї хмари! Його дерева живуть красивим великим життям і розуміють небо. Раніше Костанді писав інакше, що можна бачити в його картині “Сімейна ідилія”, яка була дав- но написана ним у стилі вже вимираючих передвижників, яким властиво блякнути від самої незначної прохолоди. Але пей- заж гарний, у ньому є настрій материнства. Сильний по кольору, свіжий і яскравий. Його вечірній етюд “Вечір” написаний жва- во, колоритно і з темпераментом. Сповнені настрою “Негода” та “Із пташиного польо- ту”, які показують нам, що художник цілком на боці нових напрямів» 21. Кореспонденти газет схвально від- гукувалися про колишнього єлисавет- градця Петра Ганського, називаючи його земляком. Адже свій творчий шлях ху- дожник розпочинав саме в цьому місті, навчаючись у Вечірніх рисувальних кла- сах в академіка портретного живопису П. Крестоносцева. У творчості П. Ганського виразно від- чувався вплив живописців Парижа, де він переважно мешкав. На виставці художник експонував низку різнопланових творів: «Ранковий чай», «За читанням», «У ка- фе», «Пейзаж», «Вранці», «Купальниці» та «Етюд» 22. Про його етюд «РІеіn-аіr» сказано так: «…на передньому плані голова дівчини, а задній план залитий сонцем. Незважаючи на те, що все обличчя дівчини в тіні, ви ним милуєтеся, і якась душевна чистота і ніж- ність відображена на ньому, деталі обличчя рефлексують і в сенсі колориту написані ду- же добре, у прозорих тонах» 23. Про одного з найсерйозніших та найціка- віших жанристів Товариства П. Нілуса, ранні твори якого були близькі до передвижників, писали, що увагу глядачів привернули такі його картини, як «Біля хворої дитини» та «У місячному світлі», на яких зображено життя звичайних людей. Проте один із до- писувачів газети «Голос Юга» зауважив, що композиція «Сад поетів» написана з темпе- раментом і є одним із кращих його творів. Інші експоновані художником твори, зокре- ма «Біля моря», «Портрет Г. Б» були не та- кими вдалими через «сухість письма», яка була притаманна й іншим творам митця то- го часу 24. Вирізнялися в експозиції роботи Г. Головкова і Т. Дворнікова, які регулярно брали участь і у виставках передвижників. Про Г. Головкова, який помер незадовго до виставки, восени 1909 року писали, що він володів даром знаходити глибоку красу не в показній пишноті пейзажу «багатої» природи, а в найбуденніших речах, які більшість лю- дей не помічали. Він створював свої «зими», «осені» та «весни», наповнюючи їх життям та особливим настроєм: «…у його сірому коло- риті відчувається дивовижна гармонійність, а яскравий осінній сонячний день [з виставки у Єлисаветграді. – І. Б.], попри простоту сю- жету (дерево, яке відкидає тіні на білу стіну) потрактований дуже сильно і справляє не- абияке враження своїми переливами світла і напівпрозорими тінями…» 25. Проте деякі відвідувачі відзначали, що Г. Головков на цій виставці не надто цікавий і не справляє враження цілісності. А його роботи безпричинно розмашисті і позбавле- 101 ІрИнА босА. ХХ перІодИЧнА ВИстАВкА тоВАрИстВА пІВденноросІйсЬкИХ ХудоЖнИкІВ... ні «душі» («Осінь», «Вечоріє біля берега», «Весняний струмок»). «Сонячний день» – маса чорного листя, землі, терпкого неба, хоча в ній живе велика сила, яка перемагає відразу; «Останній сніг» – майже гарна книга, де є зовсім непогані розділи, але чорнильно- зелений сніг псує всю картину. При цьому кореспондент відзначив: «Шкода, що немає тут його улюб лених річок серед степів біля чорніючих лісів» 26. Ще більше настрою, ліричного відчут- тя природи, суб’єктивного переживання, порівняно з картинами Г. Головкова, було в роботах Т. Дворнікова: «Тит Дворніков – схожий з Головковим у володінні даром ба- чити в найбуденніших речах природну кра- су, і, можливо, дещо й поступається йому в силі, але витонченіше відчуває і передає ніжну гармонію фарб. Дворніков – тихий, меланхолійний і витончений поет. Він за- коханий у парки зі ставками, в яких лебеді плавають серед сонячних плям на воді, та у вечірнє сонце у вікнах старовинних са- диб і в осінні сади. Прекрасна його “Осінь”. Кожен шматочок полотна – шматок душі в сутінках. Він на своїх картинах збирає все, що можна знайти в душі, коли сонце і день вмирають, – і розповідає їм чудові легенди про якісь заснулі ставки, де відображають- ся золоті верхівки нудьгуючих дерев. А в тінях від дерев, що падають на ставок, жи- вуть чарівні розповіді про дитинство в цих картинах (“Осінь”, “Ставок”, “У човні”) – у нього приємний, соковитий і здоровий жи- вопис» 27. Яскраво-колоритним живописом та особ ливою манерою виконання вирізняв- ся на виставці Василь Кандинський. Цікаву оцінку його творчості дали дописувачі га- зети «Голос Юга»: «Він – художник брехні найціннішої в житті – тобто вигадки. У нього свій світ фарб, свої казки, свої сни, якими він ділиться, не інакше після того, як сам пересититься ними». На виставці експонувалися такі тво- ри: «Весна», «Російське село», «Арабські вершники», «Дитячий сад», «Озеро». Олександр Стіліануді представив на ви- ставці сімнадцять творів, переважно пасте- лей з тенденцією до схематичності та де- коративності. Серед них – «Осіння елегія», «Місячне світло», «Сутінки». Проте він не завжди був зрозумілий глядачам, а деколи отримував і негативні відгуки від них. Юлій Бершадський експонував два де- сятки робіт, серед яких, на думку преси, було мало вдалих, «у багатьох картинах проглядалося якесь учнівське малярство і відсутність художнього смаку». Оглядач назвав його «нудним художником, картини якого не дають можливості ні відпочити, ні помріяти». Ще більш категоричними були відгуки про картини Катерини Іваницької («Груші», «Копиця», «Козачка», «Дощ», серія «Полтавські селяни»), про яку напи- сали, що «…вона не вміє ні малювати, ні писати» 28. Бориса Егіза було відзначено як майстра зображення жіночих фігур, котрі він зазви- чай трактував реалістично і в гармонійних тонах. На виставці було подано його роботи «Портрет В. И. Ш», «Портрет Е. К. У» та ін. Водночас автори публікацій зовсім омину- ли увагою таких художників, як В. Заузе, В. Нааке, К. Петрококіно, В. Куровського, О. Попова 29. Дуже поетичним і навіть філософським був відгук про гостей-живописців під на- звою «Свято». Автор статті, сприймаючи виставку художників південної школи як справжнє весняне свято кольору, співзвуч- не Великодню, назвав їхні мистецькі одкро- вення специфічною духовною проповід- дю, що була набагато ціннішою, ніж звичні словесні проповіді-лекції. Чистота і краса душі живописців, на думку кореспондента, полягали в тому, що «вони творили заради самої краси, зображуючи гаряче південне сонце, безкраї степи, річки і дику природу в її одвічному стані» 30. У нарисі «Свято» відобразилася небай- дужа реакція відвідувачів на виставку і спе- цифіка мистецького діалогу між творцем об- разів і глядачем. «Витвори цих художників не передбачали жодних повчань для тіла чи духу, це було абсолютне представлення суб’єктивних форм, у яких втілилося безпо- середнє сприйняття світу. Вони писали тро- янду виключно як троянду. А що може бути досконалішим і ближчим до краси?» 31. Роботи членів Товариства були занад- то близькими до того мистецтва, яке живе 102 ІсторІЯ тільки фарбами, лініями і піснями, «а тому їх художня проповідь не схожа на словес- ні проповіді. Їхня проповідь – це гімн. Це крики язичників, що живуть вогнем землі і чарують дикістю. Це і не напрямок, бо до форм мистецтво завжди приходить лише для того, щоб надихатися повними грудь- ми. І з цих форм мистецтво бере найцінніші і дорогі вина, найтонші нитки свого життя. Ось чому їх свято (виставка) близьке до те- перішнього весняного свята з квітами і за- пахами, від яких душа не втомлюється» 32. Чи не найцікавішою публікацією під час експонування виставки був допис від 23 бе- резня «Діти на виставці картин» анонімного автора, який підписався «К-ий» (імовірно, це був відомий у місті художник-педагог Ф. Козачинський). Оглядач, зачарований тим, як учні висловлюють свої почуття, не- гайно діляться враженнями, наводить у статті власні спостереження за реакцією ді- тей на роботи в експозиції, підкреслюючи, що їхнє сприйняття картин було іншим, ніж у дорослих, адже вони дають оцінку поба- ченому, насамперед за все спираючись на попередній досвід. «У нас краща веранда! – заявляє хлоп- чик своїм товаришам, зупинившись біля картини, на якій зображено веранду». Побачивши синє небо, хмару та зелень на картині К. Костанді «Синя хмара», діти поспішають висловити власну думку. «Один тоном дорослого звертається до товаришів: – Гарно! – Такого неба не буває! – А хмара-ж синя, синя! – захоплюється інший» 33. Далі увагу дітей привертає етюд «У чов- ні» Т. Дворнікова. Роздивляючись її, один із хлопчаків хизується перед товаришами: – Човник. Який гарний! – Я вже катався на човні в цьому році. – Де? 34 Діти підходять до картини «Біля хво- рої дитини» П. Нілуса. На ній вони бачать матір зі свічкою в руці, яка нахилилася до голівки хворої дитини і дивиться на неї. «Дитина зовсім не хвора!» 35 – висловлює думку один з дітей. Сонячна картина Г. Головкова «Осінній день» в одного гімназиста викликає таке захоплення, що він одразу ж звертається до розпорядника Я. Борченка з питанням про її вартість: «Скільки коштує ось ця ве- лика картина? – Тисяча рублів! – Хороша картина! – говорить хлопець, і по його обличчю видно, що ціна відпові- дає тому враженню, яке справила на нього картина. І те, й інше в його уяві незмірно великі» 36. На виставці також експонувалися роботи скульптора Б. Едуардса – бюсти «Шурка» і «Пастер» та «Барельєф» 37. Портрет «Шурки» – хлопчика з хитрими, усміхнени- ми очима, викликає неабияке пожвавлення і сміх у дітвори. «Мармуру торкаються руками, ляскають по щоках, прозорих, наче живих. “Шурку” навіть цілують. А він стоїть на своєму маленькому п’єдесталі й хитро посміхається. Для дітей виставка – свято. К-ий» 38. До речі, Б. Едуардс – автор надгробного пам’ятника відомому славісту В. Григоро- вичу, встановленого в Єлисаветграді 1892 року. За три дні до закриття виставки преса повідомила про новацію, запроваджену на ній, – експозиція почала освітлюватися електрикою. Тож роботу виставки подов- жили з 18-ої до 22-ої години, аби її змогли відвідати ті, хто працює допізна. Один із вдячних відвідувачів охоче поділився сво- їми враженнями у газеті «Голос Юга». Він зазначив, що освітлення забезпечило гар- ний настрій усім поціновувачам мистецтва: «Ми мали можливість оглядати виставку під час штучного освітлення електрикою. При цьому освітленні враження виходить дуже вигідне для виставки» 39. Загалом ХХ виставку відвідало понад 1000 осіб. За даними преси, рівень відвіду- ваності зростав у вихідні дні. Плата за вхід становила для дорослих 35 коп., для окре- мих учнів – 20 коп., а для групи – по 10 коп. з кожної особи. Організатори давали мож- ливість і безкоштовно відвідати виставку, про що свідчить видрукувана в газеті по- дяка Товариству за такий дозвіл місцевого товариства «Артіль» 40. 28 березня 1910 року – в останній день перебування виставки в Єлисаветграді – кореспондент підбив підсумки її проведен- 103 ІрИнА босА. ХХ перІодИЧнА ВИстАВкА тоВАрИстВА пІВденноросІйсЬкИХ ХудоЖнИкІВ... ня і висловив думку, що матеріальний успіх виставки таки не викликає оптимізму в її організаторів. Однак ТПРХ розглядало експозицію не тільки з погляду її матеріальної успішності, а розпорядник виставки Я. Борченко зау- важив, що вона була влаштована з метою служіння суспільству та мистецтву. При цьому «організатори виставки не переслі- дували наживи на цій справі, і всі їхні ба- жання зводяться лише до покриття витрат для переїзду виставки далі» 41. Єлисаветградська виставка ТПРХ ста- ла вагомим внеском у розвиток художньо- го життя міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Попри всі труднощі, з якими зіткну- лися організатори, виставка, безумовно, пробудила знач ний інтерес до мистецтва в місцевої публіки. На виставці були пред- ставлені всі жанри живопису, а експоновані картини дозволяли скласти уявлення про новітні течії у мистецтві. До того ж виставка спричинилася до публікації на шпальтах га- зет критичних думок місцевих авторів та ано- німних відвідувачів. Відгуки в пресі засвід- чили, що єлисаветградська громадськість мала досить розвинені мистецькі смаки, адже тут не одне десятиліття працювали Рисувальні класи під керівництвом відомих художників-педагогів П. Крестоносцева та Ф. Козачинського (серед учасників виставки також були їхні колишні випускники). Окрім того, у місті й раніше відбувалися виставки передвижників. Нечисленні меценати також намагалися підтримувати художників, зокрема, купуючи їхні картини. Найвідомішим серед них був Дмитро Горшков – редактор газети «Голос Юга», у якій детально висвітлювалися всі етапи організації та проведення ХХ вистав- ки ТПРХ, друкувалися коментарі оглядачів та враження глядачів. Попри те що виставка не виправдала матеріальних сподівань її організаторів, вона стала помітним явищем у культурно- му житті Єлисаветграда і сприяла розвит- ку художніх смаків жителів провінційного містечка, які мали змогу безпосередньо познайомитися зі справжнім мистецтвом та отримати яскраві враження від його споглядання. 1 НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 60, спр. 54, арк. 374. 2 Афанасьев В. Товарищество южнорусских ху- дожников: Биобиблиогр. справочник: в 2-х ч. / сост.: В. А. Афанасьев, О. М. Барковская; Одес. Гос. Науч. Б-ка им. М. Горького. – О. : Друк, 2000. – С. 18. 3 Лист О. Стіліануді до В. Коханського в Кишинів сто- совно влаштування виставки ТПРХ в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 16. 4 Лист К. Костанді до Голови дворянства в Єлисаветграді відносно влаштування виставки ТПРХ в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 2. 5 Лист К. Костанді до О. Дикової стосовно приміщен- ня для проведення виставки ТПРХ в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 8. 6 Лист К. К. Костанді до Я. А. Мета відносно приміщення для проведення виставки ТПРХ в Єлисаветграді. // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 9. 7 Телеграми О. Стіліануді стосовно приміщен- ня для виставки в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 3, 4. 8 Лист О. Стіліануді до Я. Борченка відносно влаш- тування виставки в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 11, 12. 9 Телеграма О. Стіліануді до Я. Борченка в Кишинів відносно влаштування виставки ТПРХ в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 15. 10 Лист О. Стіліануді до Я. Борченка… – арк. 11, 12. 11 Лист О. Стіліануді В. Коренєву стосовно приміщен ня для виставки в Єлисаветграді // НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. – Ф. 20, од. зб. 54, арк. 17. 12 Ветка трамвая к выставке // Голосъ Юга. – 1910. – 9 марта. – С. 3. 13 Выставка // Голосъ Юга. – 1910. – 3 марта. – С. 3. 14 Выставка картин // Голосъ Юга. – 1910. – 4 мар- та. – С. 3. 15 Выставка картин // Голосъ Юга. – 1910. – 5 мар- та. – С. 3. 16 XX Выставка Т-ва южно-русскихъ художниковъ // Голосъ Юга. – 1910. – 13 марта. – С. 3. 17 Там само. 18 На выставке картинъ // Голосъ Юга. – 1910. – 13 марта. – С. 3. 19 Юбилей художника // Голосъ Юга. – 1910. – 19 марта. – С. 3. 20 Выставка // Голосъ Юга. – 1910. – 21 марта. – С. 3. 21 Там само. 22 Там само 23 На выставке картинъ // Голосъ Юга. – 1910. – 13 марта. – С. 3. 24 Выставка // Голосъ Юга. – 1910. – 21 марта. – С. 3. 25 Там само. 26 Там само. 27 Там само. 104 ІсторІЯ 28 Выставка // Голосъ Юга. – 1910. – 21 марта. – С. 3. 29 Там само. 30 Там само. 31 Там само. 32 Там само. 33 Дети на выставке картин // Голосъ Юга. – 1910. – 23 марта. – С. 3. 34 Там само. 35 Там само. 36 Там само. 37 Выставка картин // Голосъ Юга. – 1910. – 9 мар- та. – С. 3. 38 Дети на выставке картин // Голосъ Юга. – 1910. – 23 марта. – С. 3. 39 Местная жизнь // Голосъ Юга. – 1910. – 25 мар- та. – С. 3. 40 Там само. 41 Местная жизнь // Голосъ Юга. – 1910. – 28 мар- та. – С. 3. РЕЗЮМЕ / SUMMARY Значну роль у популяризації професійного мистецтва наприкінці ХІХ – на почат- ку ХХ ст. відігравало одеське Товариство південноросійських художників, яке за ро- ки своєї діяльності – від початку 1890 до 1922 року – організувало понад сотню ви- ставок. Серед художників, які брали участь у виставках і культурних акціях ТПРХ, було чимало вихідців із Єлисаветграда. Членами Товариства були: Петро Ганський, Микола Околович, Іван Похитонов; експонентами: Віра Акимович, Самійло Дудін, Амвросій Ждаха, Дмитро Кюльц, Амшей Нюренберг, Ісак Грінштейн. 7–28 березня 1910 року в Єлисаветграді в Будинку дворянського зібрання відбулася ХХ-а періодична виставка Товариства, яка стала яскравою подією у культурному житті міста. Значна частина матеріалів, які стосувалися організації та проведення цієї виставки, зберіга- ється у Наукових архівних фондах рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. В експозиції виставки було представлено близько 200 картин усіх жанрів і кілька скульп- турних творів. Під час проведення виставки був прочитаний курс лекцій з історії мистецтва для її відвіду вачів. У її експозиції були представлені картини, які відображали практично увесь спектр новітніх течій живопису, що спричинило гарячі дискусії на сторінках міської газети «Голос Юга». Тематично на виставці переважав пейзаж, що схвально сприйняли відвіду- вачі, при цьому жанровий і портретний живопис їх менше цікавив. На шпальтах газет жваво обговорювалися роботи К. Костанді, Б. Едуардса, В. Кандинського, Г. Головкова, Т. Дворнікова, О. Стіліануді та Б. Егіза. Водночас автори публікацій зовсім оминули увагою таких художників, як В. Заузе, В. Нааке, К. Петрококіно, В. Куровського, О. Попова та критично відгукувалися про картини Ю. Бершадського і К. Іваницької. Попри те що виставка не виправдала сподівань її організаторів у матеріаль- ному плані, вона пробудила значний інтерес до мистецтва в місцевих жителів, стимулю- вала творчість художників та стала вагомим внеском у розвиток художнього життя міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Ключові слова: Товариство південноросійських художників, ХХ періодична виставка, Єлисаветград. Significant role in promoting professional arts in the late XIX – early XX c. was played by Odessa Fellowship of south-russian artists (FSRA). Over the years of its activity - from the beginning of 1890 to 1922, it organized over a hundred exhibitions. Among the artists who participated in exhibitions and cultural events of FsRa there were a lot of people originally from Yelisavetgrad. There were such members of the Society as Peter Hanska, Nicholas Okolovych, John Pohytonov, exhibitors Faith Akimovich, Samiylo Dudin, Ambrose Zhdaha, Dmitry Kyults, Amshey Nuremberg, Isaac Greenstein. On the 7 – 28 Mach, 1910 the XX periodic exhibition pf the Society was held in the House of Assembly of Nobility, which became a bright event 105 ІрИнА босА. ХХ перІодИЧнА ВИстАВкА тоВАрИстВА пІВденноросІйсЬкИХ ХудоЖнИкІВ... in cultural life of the city. Much of the material concerning the organization and holding of exhibitions is stored in scientific archival collections of manuscripts and audio records of Rylsky’s IAFE of Natinal Academy of Sciences of Ukraine. There were about 200 paintings of all genres and a few sculptural works presented in the exhibition. During the exhibition lectures on the history of art was read for the visitors. The paintings presented in the exhibition, which reflected almost the full range of the latest trends of painting, caused heated debate in the pages of local newspaper «Voice of South». Thematically, landscapes dominated in the exhibition, what was positively accepted by the visitors, therewith genre and portrait painting was less interesting for them. Lively discussions were maintained in newspapers about works of C. Costandi, B. Edwards, V. Candynski, G. Holovkov, T. Dvornikov, O. Stilianudi and B. Egis. However the authors of publications entirely omitted the attention of such artists as V. Zauze, V. Naake, K. Petrokokino, V. Kurowski, A. Popov and critically spoke about paintings of Y. Bershadsky and K. Ivanytsky. Despite the fact that the exhibition did not justify expectations of its organizers financially, it aroused considerable interest in the art of local residents, stimulated creativity of artists and has become an important contribution to the artistic life of the city in the late XIX – early XX c. Keywords: the Society of sonth-russian artists, the ХХ th Periodical exhibition, yelysavetgrad. Значительную роль в популяризации профессионального искусства в конце XIX – начале ХХ в. имело одесское Товарищество южнорусских художников, которое за годы своей деятельности – от начала 1890 до 1922 года – организовало более сотни выставок. Среди художников, которые участвовали в выставках и культурных акциях ТЮРХ, было немало выходцев из Елисаветграда. Членами Товарищества были: Петр Ганский, Николай Околович, Иван Похитонов; экспонентами: Вера Акимович, Самуил Дудин, Амвросий Ждаха, Дмитрий Кюльц, Амшей Нюренберг, Исаак Гринштейн. 7–28 марта 1910 года в Елисаветграде в Доме дворянского собрания состоялась ХХ-я пери- одическая выставка Товарищества, которая стала ярким событием в культурной жизни города. Значительная часть материалов, касающихся организации и проведения этой выставки, хранится в Научных архивных фондах рукописей и фонозаписей ИИФЭ им. М. Т. Рыльского НАН Украины. В экспозиции выставки было представлено около 200 картин всех жанров и несколько скульптурных произведений. Во время проведения выставки был прочитан курс лекций по истории искусства для ее посетителей. В ее экспозиции были представлены картины, которые отражали прак- тически весь спектр новейших течений в живописи, вызвавшие горячие дискуссии на страницах городской газеты «Голос Юга». Тематически на выставке преобладал пей- заж, который одобрительно восприняли посетители, при этом жанровая и портретная живопись их меньше интересовала. На страницах газет живо обсуждались работы К. Костанди, Б. Эдуардса, В. Кандинского, Г. Головкова, Т. Дворникова, А. Стилиануди и Б. Эгиза. Одновременно авторы публика- ций вовсе обошли вниманием таких художников, как В. Заузе, В. Нааке, К. Петрококино, В. Куровского, А. Попова и критически отзывались о картинах Ю. Бершадского и К. Иваницкой. Несмотря на то что выставка не оправдала надежд ее организаторов в материальном плане, она пробудила значительный интерес к искусству в местных жите- лей, стимулировала творчество художников и стала весомым вкладом в развитие худо- жественной жизни города в конце XIX – начале ХХ в. Ключевые слова: Товарищество южнорусских художников, ХХ периодическая выставка, Елисаветград.

XX періодична виставка Товариства південноросійських художників 1910 року в Єлисаветграді

Institution

Ähnliche Einträge