Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми
У статті аналізується висвітлення історії і діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря у XVIII – початку ХХ ст. у працях дослідників дожовтневого, радянського і новітнього періодів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39465 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 70-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39465 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-394652013-02-13T03:40:44Z Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми Гапоненко, Д. Церковна старовина У статті аналізується висвітлення історії і діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря у XVIII – початку ХХ ст. у працях дослідників дожовтневого, радянського і новітнього періодів. В статье анализируется освещение истории и деятельности Нежинского Благовещенского монастыря в XVIII – начале ХХ в. в работах исследователей дооктябрьского, советского и новейшего периодов. The researches of scientists in pre-october, soviet and the newer period of history and activity of Nizhyn Blagovishensky Monastery in the XVIII-th – the beginning of the XX-th centuries are analyzed in the article. 2012 Article Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 70-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39465 94(477) «17–19» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Гапоненко, Д. Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті аналізується висвітлення історії і діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря у XVIII – початку ХХ ст. у працях дослідників дожовтневого, радянського і новітнього періодів. |
| format |
Article |
| author |
Гапоненко, Д. |
| author_facet |
Гапоненко, Д. |
| author_sort |
Гапоненко, Д. |
| title |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми |
| title_short |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми |
| title_full |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми |
| title_fullStr |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми |
| title_full_unstemmed |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми |
| title_sort |
ніжинський благовіщенський монастир (xviii – початок хх ст.): історіографія проблеми |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39465 |
| citation_txt |
Ніжинський Благовіщенський монастир (XVIII – початок ХХ ст.): історіографія проблеми / Д. Гапоненко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 1-2. — С. 70-75. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT gaponenkod nížinsʹkijblagovíŝensʹkijmonastirxviiipočatokhhstístoríografíâproblemi |
| first_indexed |
2025-07-03T21:23:47Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:23:47Z |
| _version_ |
1836662472775303168 |
| fulltext |
70 Сіверянський літопис
УДК 94(477) «17–19»
Дмитро Гапоненко .
НІЖИНСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ
МОНАСТИР (XVIII – ПОЧАТОК ХХ СТ.):
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
У статті аналізується висвітлення історії і діяльності Ніжинського Благові-
щенського монастиря у XVIII – початку ХХ ст. у працях дослідників дожовтневого,
радянського і новітнього періодів.
Ключові слова: Ніжинський Благовіщенський монастир, С. Яворський, історіографія,
господарство, архітектура.
У цілому у вивченні історії і діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря
можна виділити три основні періоди: дореволюційний (ХІХ – початок ХХ ст.), радян-
ський (кінець 20-х – середина 80-х рр. ХХ ст.) і новітній (з кінця 80-х рр. ХХ ст.), у
кожного з яких були свої особливості, які полягали у використанні джерельної бази,
ідеологічних установках та специфіці підходів до вирішення історичних проблем.
Наукова розробка теми почалася у першій чверті ХІХ ст., коли в м. Ніжині перебу-
вав І. Чернов, який дослідив і опублікував у своїй праці «Краткая история построения
Нежинского Благовещенского монастыря»1 значний масив монастирських докумен-
тів, пов’язаних із заснуванням обителі, зокрема: грамоти царя Петра І, митрополитів
І. Кроковського і С. Яворського, а також листи, записки і звернення преосвященного.
Разом з тим автор практично не зупинявся на аналізі змісту використаних матеріалів,
а лише обмежився поданням їхнього тексту.
Подібною розвідкою була рукописна праця С. Гульєма «Краткая история по-
строения Нежинского Благовещенского монастыря, называемого богородичным
Назаретом»2. Її особливість полягає в тому, що автор, як і у вищезазначеній праці,
наводить у повному обсязі значну кількість документального матеріалу, проте так
само без належного його аналізу, і взагалі в роботах простежується певна подібність.
Особливу увагу привертають дві статті під назвою «Нежинский мужской
монастырь»3, опубліковані у часопису «Черниговские епархиальные известия». Вони
являють собою своєрідне синтетичне дослідження, в якому зроблено спробу довести
спадковість між Ветхоріздвяним і Благовіщенським монастирями та охарактеризо-
вано роль у цьому процесі митрополита С. Яворського. Разом з тим у вказаній праці
зовсім не висвітлюється питання походження кількох назв обителі, а використання
незначної кількості гетьманських універсалів на право власності, у яких згадуються
імена настоятелів, не дає повного уявлення як про діяльність останніх, так і про
формування монастирських угідь.
Однією з перших спроб повнішого і глибшого дослідження історії Благовіщен-
ського монастиря була праця ніжинського священика П. Огієвського, оригінальна
назва якої не збереглася. Однак, за свідченням А. Хойнацького, пізніше її відредагу-
вав, доповнив і опублікував на шпальтах «Черниговских епархиальных известий»
професор Чернігівської духовної семінарії Л. Белоусович під назвою: «Нежинский
Благовещенский второклассный монастырь, называемый «Назарет» Пресвятой
Богородицы»4. Перш за все слід відмітити, що до роботи залучено різноманітні
фактичні дані. Одночасно автор, намагаючись з’ясувати широке коло таких питань,
© Гапоненко Дмитро Іванович – кандидат історичних наук, в/о доцента кафедри
українознавства, політології і соціології ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка.
Сіверянський літопис 71
як заснування монастиря, формування його угідь, історію розвитку та опис архітек-
турного ансамблю, розглядав їх поверхово, не зупиняючись на аналізі використаних
документів. Окрім того, в праці Л. Белоусовича повністю відсутня інформація про
діяльність більшості настоятелів обителі, що значно обмежує важливість даної роботи.
У той же час почали з’являтися перші праці історико-краєзнавчої спрямованості.
Зокрема, проблеми церковної історії та монастирського розвитку на Чернігівщині
дослідив архієпископ Філарет (Гумілевський). У багатотомному виданні «Историко-
статистическое описание Черниговской епархии»5 він, приділяючи значну увагу іс-
торичним та економічним описам міст і сіл Лівобережної України, особливо відзначив
монастирі Чернігівської єпархії, у тому числі і Ніжинський Благовіщенський, нарис
історії якого розміщений у третьому томі. Однак слід зазначити, що автор окремого
дослідження не проводив, а зібрав у єдине ціле статті, опубліковані Л. Белоусовичем.
З подальшим проявом інтересу до церковної минувшини Лівобережної України
збільшилася і кількість матеріалів з історії монастиря. Своєрідним підсумком усіх
попередніх робіт дожовтневого періоду, що стосувалися дослідження різних аспектів
діяльності монастиря, стала праця ніжинського протоієрея А. Хойнацького «Очерк
истории Нежинского мужского Благовещенского монастыря, именуемого «Назарет
Богородичен» и его положение в настоящее время»6. Спочатку вона була надрукована
по частинах у кількох номерах часопису «Черниговские епархиальные известия» у
1882-1883 рр. і лише у 1906 р. побачила світ як окреме монографічне дослідження під
назвою «Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря»7. Незважаючи
на досить широке коло питань, які намагалися охопити його попередники, дослі-
дження А. Хойнацького залишається єдиним доробком, в якому автор зробив спробу
комплексно висвітлити різні сторони історичного розвитку і діяльності обителі. На
відміну від більш ранніх робіт, він надав своїй праці чіткого структурного вигляду,
розділивши її на окремі параграфи, які охоплювали період від заснування обителі до
початку діяльності архімандрита Г. Лукашевича (1878). Загалом автор, підіймаючи
такі проблеми, як історіографічний опис досліджень, присвячених темі історичного
розвитку Ніжинського Благовіщенського монастиря, побудованого на основі харак-
теристики діяльності його засновника і архімандритів, окремо не розглянув основні
напрямки господарської діяльності обителі та механізми його управління.
Серед літератури, що мала безпосереднє відношення до окремих напрямків
діяльності обителі, перш за все, слід вказати розвідки істориків, що розкривають
особливості формування монастирського господарства, зокрема, праці О. Лазарев-
ського «Малороссийские посполитые крестьяне. Историко-Юридический очерк
(1648 – 1783)»8 і М. Василенка «Отношение правительства к монастырскому зем-
левладению в Малороссии в XVII и первой половине XVIII вв.»9, у яких автори на
основі законодавчої бази того часу досліджували ставлення українських гетьманів до
монастирських володінь унаслідок подій 1648 – 1657 рр., нові шляхи їх придбання і
розширення, а також заходи гетьманської адміністрації і царського уряду щодо по-
ступового обмеження прав обителей на нерухоме майно. Проте історики подавали
інформацію у загальнодержавному контексті, що значно обмежувало можливості її
використання.
Окремо можна виділити розвідку І. Кулжинського10, присвячену життю і діяльнос-
ті святителя Михайла Грецького, а також легендарним переказам, що поширювалися
серед місцевого населення після його смерті.
До питань з історії бібліотеки С. Яворського звертався С. Маслов11. Автор на базі
значного масиву документів Ніжинського Благовіщенського монастиря першої по-
ловини XVIII ст. дослідив особливості формування бібліотеки митрополита, його
ставлення до неї, окреслив умови передання зібрання до Ніжина і заходи Синоду
щодо її вилучення і переведення до Харківського колегіуму. Окрім того, С. Маслов
на основі каталогів склав детальний опис бібліотеки, розділивши книги за змістов-
ним принципом, однак у праці повністю відсутні такі бібліографічні дані, як місце
і час виготовлення книг, а також їх доля упродовж другої половини XVIII–ХІХ ст.
Отже, вивчення праць істориків дореволюційного періоду показало, що вони, за не-
72 Сіверянський літопис
значними винятками, історію і діяльність Ніжинського Благовіщенського монастиря
окремо не виділяли, а здебільшого досліджували її в загальноісторичному процесі,
і лише окремі автори зробили спробу комплексно підійти до розкриття даної проб-
леми. Використовуючи у своїх розвідках широке коло джерельного матеріалу, вони
започаткували вивчення окремих напрямків історії монастиря, зокрема: особливості
заснування обителі у центрі м. Ніжина і роль у цьому процесі братів Яворських, про-
ведення своєрідної паралелі спадкоємності від Ветхоріздвяного до Благовіщенського
монастиря, поєднання особливостей формування їх нерухомої власності, будівництво
і розвиток архітектурного ансамблю тощо.
Аналіз досліджень другого періоду з історії монастирського життя показав їх не-
рівномірність та упередженість, яка була зумовлена відповідними особливостями,
що панували в історичній науці впродовж тривалого часу. Загалом дослідження
історії релігії і церковних установ наприкінці другого десятиліття ХХ ст., якщо і не
заборонялося, то і не мало належної уваги з боку істориків, чому, безперечно, спри-
яла цілеспрямована антирелігійна кампанія радянського партійного керівництва. В
означений період ще проводилися фрагментарні дослідження, однак з 30-х рр. ХХ ст.
подібні розвідки фактично були заборонені. Існуючі публікації висвітлювали куль-
тові об’єкти лише як складову частину культури. Що стосувалося безпосередньо
Ніжинського Благовіщенського монастиря, то, окрім незначних енциклопедичних
довідок і опису архітектури центрального собору, за цей час конкретних досліджень
не виявлено.
У зазначеному контексті на першочергову увагу заслуговує праця П. Федоренка «З
історії монастирського господарства на Лівобережжі XVII-XVIII ст.»12, у якій автор на
основі значного джерельного матеріалу подав схему, за якою рекомендував досліджу-
вати господарську діяльність монастирів у двох напрямках: горизонтальному (опис і
вивчення господарства окремого монастиря) і вертикальному (по окремих галузях,
що складали цілісну систему). Окрім того, у своєму дослідженні він прослідкував
зміни у монастирському землеволодінні, викликані подіями Української національної
революції 1648 –1657 рр. На прикладі Глухівського Петропавлівського монастиря оха-
рактеризував ієрархію та механізми управління господарством, окреслив обов’язки і
відповідальність найманих працівників. Велику увагу дослідник приділив опису умов
та особливостей ведення різних напрямків промислового виробництва. Разом з тим
автор, намагаючись з’ясувати загальний вплив на стан і розвиток монастирського
господарства таких чинників, як особливості географічного положення вотчин (на-
явність річок, шляхів, віддаленість від обителі), склад населення (співвідношення
між козаками і посполитими) та умов організації прибуткових статей, практично не
вказував на дії монастирської адміністрації щодо його покращення.
В означений період найбільшого поширення набули дослідження питань господар-
ської діяльності, у тому числі і монастирів. За таких обставин, перш за все, необхідно
звернутися до дослідження В. Дядиченка13, в якому автор на основі суспільно-політич-
ного становища Лівобережної України кінця XVII-початку XVIII ст. розглядав такі
важливі питання економічного розвитку, як переробка сільськогосподарської продукції
у найважливіших об’єктах тогочасної промисловості – млинах і ґуральнях. Історик
чітко дослідив законодавчі механізми, за якими феодальна верхівка суспільства
і монастирські адміністрації отримували права на будівництво та використання
промислових об’єктів, а також зазначив необхідні умови для ведення господарства.
Широке використання В. Дядиченком гетьманських універсалів на право власності
монастирів дозволило йому зробити висновки щодо шляхів формування нерухомої
власності православних обителей.
Основним напрямкам сільськогосподарської діяльності монастирів і козацької
старшини присвятив свою монографію В. Борисенко14. На основі документальних
даних автор висвітлює такі їх напрямки, як землеробство, городництво, садівництво,
тваринництво тощо. Суттєво доповнив підняті проблеми О. Гуржій15. Використавши
у дослідженні значну кількість описових джерел, автор узагальнив основні процеси,
що панували у феодальних господарствах Гетьманщини, і здебільшого вони відпо-
Сіверянський літопис 73
відали загальним рисам діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря в
означеній сфері.
Серед праць, які представляли інші напрямки досліджень з історії монастиря,
варто вказати роботу М. Цапенка16, присвячену церковному будівництву на Ліво-
бережжі, хоча характеристика Ніжинського Благовіщенського собору тут більше
нагадувала коротку енциклопедичну довідку, аніж вагоме дослідження.
Отже, впродовж семи десятиліть українська історіографія ґрунтувалася на сте-
реотипах і схемах, вироблених в умовах радянського режиму. Вона була складовою
пропагандистського апарату комуністичної партії, що мала вирішувати ідеологічні
потреби, і лише наприкінці 80-х рр. ХХ ст. почали проводитися дискусії про нові
погляди на розвиток суспільства та православної церкви як необхідної його складо-
вої, але фактичні зміни відбулися лише після проголошення незалежності України.
Перші роки третього періоду розвитку історичної науки характеризувалися сут-
тєвим переосмисленням усталених поглядів на релігійне минуле, що відкрило новий
сучасний науковий підхід до історії православної церкви загалом і монастирів зокре-
ма. Відкриття архівів духовних консисторій дало можливість українським ученим
глибше зайнятися малодосліджуваними раніше проблемами. Завдяки залученню до
наукового обігу великої кількості джерел з’явилися нові напрямки наукових розвідок,
підтвердженням чому є ряд дисертацій, в яких висвітлюються окремі сторони історії і
діяльності монастирів Лівобережної України. Вагомим у цьому аспекті є дослідження
В. Мордвінцева «Церковно-вотчинне господарство та секуляризаційна реформа на
Лівобережній Україні у XVIII ст.»17. Автор детально охарактеризував широке коло
питань, пов’язаних з відновленням і розширенням монастирських володінь, шляхи
їх придбання, особливості ведення господарства, а також умови, що призвели до
секуляризації вотчин церковних феодалів. Комплексне дослідження окремого мо-
настиря зробила І. Акименко у праці «Чернігівський Троїцько-Іллінський монас-
тир: історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність (друга половина
XVII – XVIII ст.)»18, у якій використані значна документальна база та дослідження
істориків починаючи з середини ХІХ ст., проаналізована історія і широке коло на-
прямків господарської та культурно-просвітницької діяльності обителі, встановлено
її вплив на релігійний, духовний та історичний поступ не тільки м. Чернігова, а й
усього Лівобережжя.
З огляду на широке коло питань регіонального характеру важливого значення на-
були дослідження місцевих істориків-краєзнавців. Перш за все необхідно відмітити
колективну працю В. Віроцького, А. Карнабіда і В. Киркевича «Монастирі та храми
землі Сіверської»19. Базуючись на матеріалах місцевих архівних фондів, дослідники
вивчали історію і діяльність найбільших православних монастирів Чернігівщини.
Висновки авторів суттєво вплинули на розуміння ролі православних обителей не
тільки у духовному і релігійному житті тогочасного суспільства, але і їх значення у
культурному та політичному житті регіону.
Разом з тим за часів незалежності з’явилися і перші наукові розвідки з історії
Ніжинського Благовіщенського монастиря. Так, особливості місцевого іконопису
вивчала С. Курач20, архітектуру і бібліотеку обителі досліджували Г. Самойленко,
О. Самойленко, С. Самойленко та І. Мармиш21. Однак характерною рисою озна-
чених робіт було те, що автори здебільшого спиралися на вже відомі дослідження
попередників.
Таким чином, історіографію визначеної проблеми можна поділити на три основні
етапи (дореволюційний, радянський і новітній), кожний з яких має свої особливос-
ті, переваги і недоліки. Формування і становлення наукової думки розпочалося у
середині ХІХ ст., коли перші науковці окреслили основні напрямки дослідження
православної церкви і її інституцій. Наступний етап за радянських часів спочатку
продовжив надбання попередників, однак починаючи з 30-х рр. ХХ ст. відбувся прак-
тично повний занепад історичних досліджень, пов’язаних з особливостями політики
партійного керівництва у духовному і релігійному житті суспільства. Більшість іс-
ториків зверталася в основному до загальних соціально-економічних і культурних
74 Сіверянський літопис
проблем. Церковна і монастирська історія майже не вивчалася навіть у поширених
на той час дослідженнях з господарсько-промислового розвитку. Незначний від-
ступ від усталених стереотипів стався наприкінці 80-х рр. ХХ ст., однак остаточно
нові тенденції в історичній науці намітилися лише з проголошенням незалежності
України. Відкриття доступу до архівів духовних установ Лівобережної України
суттєво розширило коло досліджень, значного поширення набуло вивчення вузьких
тем краєзнавчого характеру. Аналіз розглянутої історичної літератури свідчить, що
при висвітленні процесів, пов’язаних з історією і діяльністю православних обителей
Лівобережної України, автори дуже рідко зверталися до певних аспектів розвитку
окремих монастирів, а здебільшого розглядали їх у загальноісторичному контексті.
1. Чернов В. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря / Чернов В. – М.: Типография А. Решетникова, 1815. – 85 с.
2. ІР НБУВ. Ф. V. Справа 761, 28 арк. Славони Гульем. Краткая история по-
строения Нежинского Благовещенского монастыря, называемого богородичным
Назаретом.
3. Нежинский мужской монастырь // Прибавления ЧЕИ. – 1861. – № 6. – С. 317 –
332; 1861 – № 7. – С. 342 – 362.
4. Белоусович Л. Нежинский Благовещенский второклассный монастырь
называемый «Назарет» Пресвятой Богородицы / Л. Белоусович // Прибавления
к ЧЕИ. – 1867. – № 19. – С. 617 – 627; № 20. – С. 654 – 665; № 21. – С. 691 – 697;
№ 24. – С. 829 – 838; 1868. – № 3. – С. 72 – 84.
5. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской
епархии: в 7 т. / Филарет (Гумилевский). – Чернигов: Типография Губернского
правления, 1873. – Т. 3. – 1873. – 445 с.
6. Хойнацкий А. Ф. Очерк истории Нежинского мужского Благовещенского
монастыря, именуемого «Назарет Богородичен» и его положение в настоящее
время / А. Ф. Хойнацкий // Прибавления к ЧЕИ. – 1882. – № 31. – С. 650 – 654;
1882. – № 33. – С. 730 – 741; 1882. – № 33. – С. 730 – 741; 1883. – № 2. – С. 67 – 82;
1883. – № 3. – С. 114 – 133; 1883. – № 10. – С. 551 – 561; 1883. – № 14. – С. 788 – 797;
1883. – № 16. – С. 868 – 879; 1883. – № 17. – С. 931 – 936; 1883. – № 18. – С. 978 – 985.
7. Хойнацкий А. Ф. Очерк истории Нежинского мужского Благовещенского
монастыря / А. Ф. Хойнацкий. – Нежин, 1906. – 102 с.
8. Лазаревский А. М. Малороссийские посполитые крестьяне. Историко-Юриди-
ческий очерк (1648 – 1783) / А. М. Лазаревский // Записки Черниговского губернско-
го статистического комитета. – Чернигов: Губ. Типография, 1866. – Кн. 1. – С. 1 – 152.
9. Василенко Н. П. Отношение правительства к монастырскому землевладению
в Малороссии в XVII и первой половине XVIII вв. / Н. П. Василенко // Чтения в
историческом обществе Нестора-летописца. – К.: Типография Г. Т. Корчак-Новиц-
кого, 1900. – Кн. 14. – Отд. І. – С. 54 – 57.
10. Кулжинский Г. Розыск о Святителе Михаиле, почивающем нетленно в г. Не-
жине Черниговской губернии / Г. Кулжинский. – Чернигов, 1882 – 18 с.
11. Маслов С. Библиотека Стефана Яворского / С. Маслов. – К., 1914. – 66 с.
12. ІР НБУВ. Ф. Х. Справа. 4477, 88 арк. Федоренко Павло. З історії монас-
тирського господарства на Лівобережжі XVII-XVIII ст.
13. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України
кінця XVII – початку XVIII ст. / В. Дядиченко. – К.: АН УРСР, 1959. – 532 с.
14. Борисенко В. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій
половині XVII ст. / В. Борисенко. – К.: Наукова думка, 1986. – 263 с.
15. Гуржий А. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в
первой половине XVIII в. / А. Гуржий. – К.: Наукова думка, 1986. – 132 с.
16. Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины в XVII – XVIII ст. / М. Ца-
пенко. – М.: Госстройиздат, 1957. – 237 с.
17. Мордвінцев В. Церковно-вотчинне господарство та секуляризаційна реформа
на Лівобережній Україні у XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора
Сіверянський літопис 75
іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В. Мордвінцев. – К, 2000. – 32 с.
18. Акименко І. Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир: історія, господар-
ська і культурно-просвітницька діяльність (друга половина XVII-XVIII ст.): авто-
реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» /
І. Акименко. – Харків, 2004. – 17 с.
19. Віроцький В. Монастирі та храми землі Сіверської / В Віроцький., А. Карнабід,
В. Киркевич. – К.: Техніка, 1999. – 232 с.
20. Курач С. До проблем існування і наукового вивчення іконопису на Прине-
сенні / С. Курач // Сіверянський літопис. – 1997. – № 6. – С. 51 – 56.
21. Самойленко Г. Нариси культури Ніжина / Г. Самойленко, О. Самойленко, С. Са-
мойленко. – Ніжин, 1996. – 224 с.; Самойленко Г. Забудова Ніжина та архітектурні
пам’ятки XVII – XX ст.: нариси культури / Г. Самойленко, С. Самойленко. – Ніжин,
1998. – 100 с.; Мармиш І. Ніжинський Благовіщенський монастир: історія та культура
(XVII-XVIII ст.) // Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. Матеріали науково-
методичного семінару. – Чернігів, 2003. – С. 152 – 155.
В статье анализируется освещение истории и деятельности Нежинского Благове-
щенского монастыря в XVIII – начале ХХ в. в работах исследователей дооктябрьского,
советского и новейшего периодов.
Ключевые слова: Нежинский Благовещенский монастырь, С. Яворский, историо-
графия, хозяйство, архитектура.
The researches of scientists in pre-october, soviet and the newer period of history and
activity of Nizhyn Blagovishensky Monastery in the XVIII-th – the beginning of the XX-th
centuries are analyzed in the article.
Key words: Nizhyn Blagovishensky Monastery, S. Javorski, historiography, economy,
architecture.
|