Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля
Здійснено аналіз ситуації на російському вугільному ринку. Виявлено особливості впливу російських вуглевиробників на український ринок коксівного вугілля.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Назва видання: | Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39632 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля / Д.Д. Чейлях, В.В. Рибалко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 266-274. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39632 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-396322013-02-13T03:46:42Z Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля Чейлях, Д.Д. Рибалко, В.В. Здійснено аналіз ситуації на російському вугільному ринку. Виявлено особливості впливу російських вуглевиробників на український ринок коксівного вугілля. Выполнен анализ ситуации на российском угольном рынке. Выявлены особенности влияния российских углепроизводителей на украинский рынок коксового угля. The authors analyze the situation on the Russian coal market. The focus is made on the features of the Russian producers influence on the Ukrainian market of coke coal. 2009 Article Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля / Д.Д. Чейлях, В.В. Рибалко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 266-274. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39632 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Здійснено аналіз ситуації на російському вугільному ринку. Виявлено особливості впливу російських вуглевиробників на український ринок коксівного вугілля. |
| format |
Article |
| author |
Чейлях, Д.Д. Рибалко, В.В. |
| spellingShingle |
Чейлях, Д.Д. Рибалко, В.В. Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| author_facet |
Чейлях, Д.Д. Рибалко, В.В. |
| author_sort |
Чейлях, Д.Д. |
| title |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| title_short |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| title_full |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| title_fullStr |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| title_full_unstemmed |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| title_sort |
тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39632 |
| citation_txt |
Тенденції розвитку вуглевидобутку в росії та їх вплив на український ринок коксівного вугілля / Д.Д. Чейлях, В.В. Рибалко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2009. — С. 266-274. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| work_keys_str_mv |
AT čejlâhdd tendencíírozvitkuvuglevidobutkuvrosíítaíhvplivnaukraínsʹkijrinokkoksívnogovugíllâ AT ribalkovv tendencíírozvitkuvuglevidobutkuvrosíítaíhvplivnaukraínsʹkijrinokkoksívnogovugíllâ |
| first_indexed |
2025-07-03T21:36:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:36:13Z |
| _version_ |
1836663254814818304 |
| fulltext |
Д.Д. Чейлях,
В.В. Рибалко
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВУГЛЕВИДОБУТКУ
В РОСІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК
КОКСІВНОГО ВУГІЛЛЯ
Здійснено аналіз ситуації на російському вугільному ринку. Виявлено особливості
впливу російських вуглевиробників на український ринок коксівного вугілля.
Выполнен анализ ситуации на российском угольном рынке. Выявлены особенности
влияния российских углепроизводителей на украинский рынок коксового угля.
The authors analyze the situation on the Russian coal market. The focus is made on the
features of the Russian producers influence on the Ukrainian market of coke coal.
© Д.Д. Чейлях, В.В. Рибалко, 2009
Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) відіграє ключову роль у розвитку економіки
України. Він забезпечує близько 25% валового внутрішнього продукту й 40% валютних
надходжень країни [1]. Останніми роками Україна посідає восьме
місце в рейтингу найбільших виробників металу у світі. У 2009 р. виробництво чавуну склало
25,7 млн. т, сталі – 29,8, прокату –26,9, коксу – 17,2 млн. т [2]. Тим часом металургійна галузь,
як і більшість інших галузей промисловості, не позбавлена проблем, однією з яких є
відсутність достатніх обсягів коксівного вугілля вітчизняного виробництва. Через різні
причини основним постачальником цієї сировини є Росія.
Метою статті є вивчення процесів, що відбуваються у російському вуглепромі й
визначення перспектив українського ринку коксівного вугілля.
Україна має надлишкові потужності з виробництва коксу, і повне їх використання
багато в чому залежить від наявності сировинної бази. Тому вугілля як основний компонент у
собівартості виробництва металургійного коксу становить близько 90%, визначає економічну
й технологічну ефективність коксохімічної та металургійної галузі.
Коксохімічні заводи України як споживачі коксівного вугілля для свого виробництва
використовують вітчизняне й імпортне вугілля.
Серед найбільших вугільних підприємств, що видобувають коксівне вугілля, в Україні
виділяють такі групи:
за маркою вугілля К – шахти "Красноармійська-Західна №1", ім. В.М. Бажанова,
"Щегловська-Глибока" і "Суходільська-Східна":
за маркою Ж – шахти "Краснолиманска", ім. О.Ф. Засядь-ка і ДП "Краснодонвугілля";
за маркою Г – шахти "Добропільська" ДП "Добропіллявугілля", "Південнодонбаська
№3" і ВАТ "Павлоградвугілля".
Необхідність споживання імпортного коксівного вугілля обумовлена недостатніми
обсягами цього видобутку в Україні, а також його низькими якісними характеристиками.
Основним недоліком українського коксівного вугілля є великий вміст сірки (в окремих
випадках цей показник досягає 2,8%), що призводить до погіршення якості коксу і збільшення
його використання під час виплавки чавуну. До того ж мінеральна частина вугілля на 80%
складається з окислів металів.
Імпорт вугілля також обумовлений необхідністю оптимізації вугільної шихти, від чого
залежить якість металургійного коксу.
Таким чином, у ГМК України в середньостроковій перспективі переважатиме тенденція
зростаючої залежності українських підприємств від імпорту вугілля. Ситуація на
українському ринку коксівного вугілля багато в чому залежатиме від світового й насамперед
російського ринків.
Світовий ринок коксівного вугілля високою мірою є монополізованим. Середній обсяг
експортованого вугілля останніми роками становить близько 200 млн. т. Поставки коксівного
вугілля на світовий ринок в основному здійснюють 5 компаній (BHP Billiton Mitsubishi
Alliance (поставляє на світовий ринок 45 млн. т на рік), Elk Valley Coal (22 млн. т), Anglo
American (10 млн. т), Xstrata (9 млн. т) і Rio Tinto (9 млн. т). Зовсім недавно значні обсяги
вугілля експортував Китай, який одночасно є великим імпортером. Крім Китаю, до потужних
споживачів коксівного вугілля належать Японія (80 млн. т) та Індія (24 млн. т). Переорієнтація
Китаю у 2008 р. з експортера на імпортера змусила Індію перейти до закупівлі вугілля в
Австралії, а Південну Корею і Тайвань – на пошук постачальників у
Південній Африці й Північній Америці [3].
Ситуація, яка склалася в українському ГМК щодо забезпечення металургійним коксом,
характеризується деякими особливостями. Так, спостерігається тенденція зниження
виробництва коксу на вітчизняних коксохімічних заводах. В основному це пояснюється
недостатніми обсягами поставок вугілля на КХЗ. У результаті металургійні заводи змушені
закуповувати кокс в інших країнах, а потужності українських коксохімзаводів простоюють. У
свою чергу, КХЗ намагаються завозити імпортне коксівне вугілля для завантаження власних
батарей. Протягом останніх років щорічні обсяги імпортних закупівель коксівного вугілля
становили близько 10 млн. т. Як правило, це вугілля більш якісних і дефіцитних в Україні
марок К і Ж. У структурі українського імпорту російське вугілля становить близько 83-87%.
Імпортні поставки вугілля з інших країн обмежуються малою кількістю й нерозвиненістю
інфраструктури портів в Україні. Таким чином, ситуація на російському ринку коксівного
вугілля відіграє визначальну роль у розвитку подій на укра-
їнському ринку.
Вугільна промисловість Росії є однією з галузей економіки, що найбільш динамічно
розвиваються. Багато в чому цьому посприяла реструктуризація, яку протягом останніх років
успішно проводили федеральні й регіональні органи влади. Практично всі безперспективні та
хронічно збиткові шахти й розрізи, особливо небезпечні для життя і здоров'я робітників,
закриті. Упроваджено серйозні заходи для фінансового оздоровлення збиткових підприємств.
Здійснені у 1994-2000 рр. основні етапи цього процесу звільнили вугільні компанії від
збиткових і непрофільних виробництв, створили умови для ринкового ціноутворення на
вугільну продукцію. Повною мірою були задіяні переваги приватної власності. Системно
почали вирішуватися проблеми істотного зниження витрат у вугільному виробництві. У
результаті вугільна галузь Росії стала єдиною з усіх галузей промисловості, що вийшла після
реструктуризації оновленою, ринковою, конкурентоспроможною, соціально захищеною і
політично стабільною. Послідовно нарощувались обсяги виробництва вугільної продукції,
зросли інвестиційні вкладення у відновлення гірничої техніки. Так, за останні 10 років
видобуток вугілля в Росії зріс в 1,4 раза. Інвестиції в основний капітал збільшилися з
13 млрд. руб. у 2000 р. до 60 млрд. руб. у 2008 р., при цьому 74% інвестиційних вкладень
направлено на відновлення активної частини основних фондів. Продуктивність праці
робітників із видобутку вугілля за останні 15 років зросла у 3,2 раза [4].
У даний час у вугільній промисловості Росії діє 96 шахт і 148 розрізів. Практично весь
видобуток вугілля забезпечується приватними підприємствами. У державній власності
перебуває тільки одна шахта, яка входить до складу ФГУП «Арктикуголь». У галузі працює
близько 200 тис. чол.
Максимальний видобуток у Росії був досягнутий у 1988 р. (425 млн. т), мінімум
припадав на 1998 р. – 232 млн т. Починаючи з 1999 р. відзначається щорічний приріст обсягів
вуглевиробництва, які в 2008 р. склали 328,8 млн. т, у тому числі 223,9 млн. т відкритим
способом. До десятки найбільших компаній з видобутку вугілля входять: ВАТ "СУЭК" із
видобутком вугілля в 2008 р. 92,6 млн. т, ВАТ "КК"Кузбассразрезуголь" (50 млн. т),
ВАТ "Мечел" (26,4 млн. т.), КК "Востсибуголь" (15,3 млн. т.), ВАТ "ОУК "Южкузбассуголь"
(13,0 млн. т.), ВАТ ХК "СДС-Уголь" (13,0 млн. т.), ТОВ "Холдинг Сибуглемет" (11,3 млн. т.),
ЗАТ "Русский уголь" (11,3 млн. т), ЗАТ " Север-
сталь-Ресурс" і ВАТ "Распадская" (9,4 млн. т). Рівень видобутку коксівного вугілля склав 21%
від загального. Основний обсяг його видобутку (78%) здійснюється на підприємствах
Кузбасу.
У 2008 р. середньодобовий видобуток вугілля з одного діючого очисного вибою склав у
середньому по галузі 2318 т. Середньодобове навантаження на комплексно-механізований
очисний вибій склало 3157 т [5].
Відмінною рисою оподаткування вугільного бізнесу в Росії є застосування податку
ПВКК (податок на видобуток корисних копалин). Ставка податку є диференційованою.
Залежно від виду вугілля її величина для коксівного вугілля становить 40 руб./т, а для
енергетичного – 9 руб./т. Крім того, для коксівного вугілля передбачені поправочні
коефіцієнти, величина яких залежить від географічного розташування родовища (від 0 на
Далекому Сході до 1 на європейській частині Росії). Застосовуються також коефіцієнти, що
враховують ступінь метаноносності пластів і схильність їх до самозаймання (від 0 до 1). В
окремих регіонах установлена додаткова диференціація ПВКК з урахуванням різниці в
гірничо-геологічних і технічних умовах роботи. Технологічні розбіжності у видобутку вугілля
не враховуються при диференціації ПВКК. Наприкінці 2009 р. уряд РФ вніс у Держдуму
законопроект про введення ПВКК, відповідно до якого змінюються розміри ставок для різних
видів вугілля (55 руб./т – для антрацитів і 70 руб./т – для коксівного вугілля). У цьому
документі передбачено також поправочні коефіцієнти, що враховують зміни ринкових цін на
вугілля.
У перспективі на найближчі 20 років у Росії прогнозується тенденція нарощування
обсягів видобутку вугілля і збереження на тому ж рівні (приблизно 100 млн. т) обсягів
експорту. Відповідно до Енергетичної стратегії РФ обсяг видобутку вугілля в 2030 р. має
скласти 425-470 млн.т, що на 44% більше,
ніж у 2008 р., при цьому видобуток коксівного вугілля зросте на 61% і складе 101-106 млн. т.
Введення нових потужностей у загальному обсязі до 2030 р. збільшиться на 25-30%. Питома
вага переробки кам'яного енергетичного вугілля зросте з 32% у 2008 р. до 65-70% у 2030 р.
За обсягами експорту вугілля Росія посідає п'яте місце у світі. Основна частка експорту
припадає на енергетичне вугілля – 87,6 млн. т (92% загального експорту вугілля). Із
загального обсягу експорту в 2008 р. основний обсяг вугілля відвантажувався до країн
далекого зарубіжжя – 86,4 млн. т (90% загального експорту). До країн близького зарубіжжя
поставлено 9,1 млн. т, у тому числі до країн СНД – 7,5 млн. т. Лідерами серед країн, що
імпортують російське вугілля, є Кіпр (у 2008 р. – 21 млн. т), Україна (7,3 млн. т), Японія
(4,7 млн. т), Польща (3,9 млн. т) і Туреччина (3,5 млн. т) [5].
Помітною тенденцією, що простежується останнім часом є нарощування обсягів
експорту російського вугілля до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР). Причиною
цього є перехід Китаю з розряду експортерів в імпортери. У результаті відбулося істотне
посилення позицій на ринку АТР таких російських компаній, як ВАТ "СУЭК" і ВАТ
"КК"Кузбассразрезуголь". Збільшення обсягів видобутку й експорту цими компаніями
відбулося в основному за рахунок упровадження нових технологій і зниження собівартості
вугілля.
Останніми роками в Росії спостерігається тенденція щодо придбання великими
вугільними компаніями морських торговельних портів з метою забезпечення надійності
поставок вугілля. До 2004 р. єдиною компанією, що не мала у своїх активах власних
перевалочних потужностей, був "Мечел", однак через деякий час він викупив у "СУЭК"
частину акцій порту Посьєт у Приморському краї [6].
Однією з найбільш помітних тенденцій у російському вуглепромі є консолідація
вугільних активів. Активізація цього процесу відбулася близько 5 років тому, коли великі
російські ФПГ, що спеціалізуються на виробництві металу, інтенсивно скуповували вугільні
активи. Як приклад можна навести угоду з консолідації в галузі, за якою в 2007 р. влада
Кузбасу стимулювала продаж частки менеджменту "Южкузбассугля" другому співвласнику
компанії – Еvraz Group. Це поклало початок для подальшої консолідації вугільних активів
групи шляхом злиття "Южкузбассугля" і ВАТ "Распадская", у якому Evraz Group належить
40%. Восени того ж року відбувся аукціон із продажу вугільних компаній Якутії. Компанія
"Мечел" здобула перемогу та стала власником 75% мінус одна акція "Якутугля" і 68,86%
"Эльгаугля". Інтерес до цих активів проявляли також японська Sumitomo і корейська LG,
однак брати участь в аукціоні компанії не зважилися. Велике бажання на участь в аукціоні
було ще від одного претендента – ТОВ "Колорпрофиль", що представляв інтереси найбільшої
металургійної компанії світу Arcelor Mittal, але її просто не допустили до торгів [7].
Консолідація вугільних активів основними гравцями на російському ринку здійснюється
за двома моделями. Перша – це покупка активів у Росії та за кордоном з метою забезпечення
своїх заводів власною сировиною і тим самим мінімізація витрат на виробництво кінцевої
продукції; друга – придбання вугледобувних підприємств, виділення їх в окрему дочірню
компанію та одержання максимальних доходів від вугільного бізнесу. Перша модель є
характерною для групи " Evraz ", "Северсталь", НЛМК та інших. Другу модель використовує
група "Мечел".
Багато експертів вважають, що процес консолідації продовжиться надалі, тільки він
матиме характер "марочного" типу, метою якого є придбання вугільних компаній, що
видобувають вугілля певних марок. У результаті консолідації у вугільній галузі більше 60%
обсягів видобутку вугілля контролюється п'ятьма компаніями: ВАТ "СУЭК", "Мечел", "ОУК
"Южкуз-
бассуголь", "Распадская" і "КК"Кузбассразрезуголь".
Таким чином, можна зробити висновок про те, що сформовані тенденції на російському
вугільному ринку, наприклад консолідація вугільних активів або переорієнтація експортних
поставок вугілля до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону, в умовах підвищення попиту на
металургійну продукцію у світі можуть негативно вплинути на розвиток українського ГМК.
Так, наприклад, у докризовий період обсяг споживання концентрату коксівного вугілля в
Україні становив близько 30 млн. т. Українські підприємства могли поставити на ринок у
найкращому разі 17-18 млн. т. Таким чином, у структурі внутрішнього споживання коксівного
вугілля частка Росії становить близько 30%, що є максимально припустимою величиною в
питанні безпеки економіки держави.
Одним із шляхів вирішення існуючих проблем є диверсифікація поставок. Найбільш
імовірними постачальниками на наш ринок можуть бути Австралія, США й Канада. Австралія
останніми роками активно нарощує видобуток якісного коксівного вугілля, має у своєму
розпорядженні великі морські порти з високою пропускною здатністю та потужними
вугільними терміналами. Імпортом коксівного вугілля із США й Канади активно займається
компанія ІСД. Близько половини загальної потреби (2 млн. т) компанія закуповує в цих
країнах.
Існує певний інтерес і до польських вугільних активів. Так, "Arcelor Mittal" планує взяти
участь у приватизації польської шахти Jastrzebska Spolka Weglowa, що видобуває коксівне
вугілля.
Іншим, не менш важливим напрямом підвищення забезпеченості металургійних
компаній коксівним вугіллям є їх участь у будівництві й розробці нових і вже функціонуючих
шахт. Так, група Метінвест активно інвестує будівництво двох нових черг на шахті
"Краснолиманська-Західна". Строк будівництва – 4 роки. За попередніми прогнозами,
видобуток вугілля зросте у два рази і складе близько 4 млн. т на рік.
Певний інтерес до деяких активів із видобутку коксівного вугілля виявляє ММК ім.
Ілліча.
У середньостроковій перспективі особливі надії покладають на будівництво нової шахти
"Любельська" у Львівській області. Обсягів промислових запасів при щорічному видобутку
близько 5 млн. т низькосірчаного коксівного вугілля вистачить на 35 років. На стартовому
етапі вже залучено близько 90 млн. дол. від чотирьох міжнародних фондів.
Висновки. Сучасні тенденції розвитку вуглевидобутку в Росії, зокрема, такі як
консолідація вугільних активів у потужних ФПГ вертикальної інтеграції та переорієнтація
експортних поставок вугілля до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону, можуть негативно
вплинути на результати діяльності українського ГМК. Унаслідок цього владним структурам
України доцільно було б сконцентрувати зусилля на створенні сприятливих умов для
інвестування у вітчизняну вугільну галузь та диверсифікації імпортних поставок коксівного
вугілля українським бізнес-структурам.
Література
1. Дымов К. Чёрная металлургия Украины – пациент скорее мёртв, чем жив? –
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: //http: //propagandajournal.net/374.html.
2. Украина в 2009 г.сократила производство готового проката. – [Электронный ресурс].
– Режим доступа: //http: //metal.rftoday.ru/tape/961.
3. Резник Г. Активированный уголь. – [Электронный ресурс]. – Формат доступа //
http://www.infogeo.ru/metalls/ review/?act=show&rev=64.
4. Краснянский Г. Роль угля в экономике России в посткризисный период. –
[Электронный ресурс]. – Формат доступа // http://www.wmc-org.ru/node/31.
5. Итоги работы угольной промышленности России в 2008 году. – [Электронный
ресурс]. – Формат доступа // http: //www.ugolinfo.ru/itogi08all.html.
6. Гаврилюк Е. Сырьевые гиганты объединят усилия по развитию небольшого порта в
Приморье. – [Электронный ресурс]. – Формат доступа // http://www.ma-journal.ru/monitor/648/.
7. Смирнов Д. Рост цен и дефицит привели к активной консолидации в угольной
отрасли. – [Электронный ресурс]. – Формат доступа //
http://www.mastergrupp.ru/publications/rost_tsen_
i_defitsit_privel_k_aktivnoj_konsolidatsii_v_ugolnoj_otrasli.html.
Надійшла до редакції 24.12.2009 р.
http://www.infogeo.ru/metalls/
http://www.wmc-org.ru/node/31
www.ugolinfo.ru/itogi08all.html
http://www.ma-journal.ru/monitor/648/
http://www.mastergrupp.ru/publications/rost_tsen_
|