Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації
У статті висвітлюються обставини створення повісті Бориса Грінченка «Під тихими вербами», історія публікації твору у журналі «Киевская старина» та окремою відбиткою. Проаналізовано художнє вираження суспільних та літературних поглядів письменника, характер авторських та редакторських змін тексту. Ро...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39742 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації / Д. Єсипенко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 146-160. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39742 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-397422013-02-13T03:50:02Z Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації Єсипенко, Д. Розвідки У статті висвітлюються обставини створення повісті Бориса Грінченка «Під тихими вербами», історія публікації твору у журналі «Киевская старина» та окремою відбиткою. Проаналізовано художнє вираження суспільних та літературних поглядів письменника, характер авторських та редакторських змін тексту. Розглянуто перші критичні відгуки про повість та історію її читацької рецепції. В статье освещаются обстоятельства создания повести Бориса Гринченко «Под тихими ивами», история публикации произведения в журнале «Киевская старина» и отдельным изданием. Проанализировано художественное выражение общественных и литературных взглядов писателя, а также характер авторских и редакторских изменений текста. Рассмотрены первые критические отзывы о повести и история ее читательской рецепции. The article highlights circumstances of creation of Borys Hrinchenko’s story «Under quiet willows» and its publishing history in the «Kijevskaja starina» («Antiquity of Kyiv») magazine and like an instalment edition. Artistic expression of writer’s public and literary views and also character of author and editorial changes of text, are analysed. The first critical reviews of the story and its reader reception are studied. 2012 Article Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації / Д. Єсипенко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 146-160. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39742 821.161.2 + 808.1 + 808.2 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Єсипенко, Д. Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті висвітлюються обставини створення повісті Бориса Грінченка «Під тихими вербами», історія публікації твору у журналі «Киевская старина» та окремою відбиткою. Проаналізовано художнє вираження суспільних та літературних поглядів письменника, характер авторських та редакторських змін тексту. Розглянуто перші критичні відгуки про повість та історію її читацької рецепції. |
| format |
Article |
| author |
Єсипенко, Д. |
| author_facet |
Єсипенко, Д. |
| author_sort |
Єсипенко, Д. |
| title |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| title_short |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| title_full |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| title_fullStr |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| title_full_unstemmed |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| title_sort |
повість бориса грінченка «під тихими вербами»: історія створення, перші публікації |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39742 |
| citation_txt |
Повість Бориса Грінченка «Під тихими вербами»: історія створення, перші публікації / Д. Єсипенко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 3-4. — С. 146-160. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT êsipenkod povístʹborisagrínčenkapídtihimiverbamiístoríâstvorennâperšípublíkacíí |
| first_indexed |
2025-07-03T21:45:09Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:45:09Z |
| _version_ |
1836663816887205888 |
| fulltext |
146 Сіверянський літопис
© Єсипенко Дмитро Олександрович – аспірант відділу видань літературно-на-
укової спадщини Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії
наук України.
УДК 821.161.2 + 808.1 + 808.2
Дмитро Єсипенко.
ПОВІСТЬ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
«ПІД ТИХИМИ ВЕРБАМИ»: ІСТОРІЯ
СТВОРЕННЯ, ПЕРШІ ПУБЛІКАЦІЇ
У статті висвітлюються обставини створення повісті Бориса Грінченка «Під
тихими вербами», історія публікації твору у журналі «Киевская старина» та окремою
відбиткою. Проаналізовано художнє вираження суспільних та літературних поглядів
письменника, характер авторських та редакторських змін тексту. Розглянуто перші
критичні відгуки про повість та історію її читацької рецепції.
Ключові слова: Борис Грінченко, «Киевская старина», творча історія, варіанти
тексту, видавнича історія.
Наприкінці 1899 р. Бориса Грінченка було звільнено з посади секретаря Чер-
нігівської губернської земської управи1. Ця подія стала визначальним моментом у
його чернігівському побуті (1894–1902 рр.). Фінансова незабезпеченість змушувала
шукати нових джерел заробітку, насамперед взятися за україномовну літературну
працю. Тож письменник звернувся до Володимира Гнатюка, одного з редакторів «Лі-
тературно-наукового вісника», з проханням: «Я тепер не маю ніякої посади. Чи скоро
я її матиму і чи матиму – не знаю. У всякому разі поки мушу жити з літературного
заробітку. Українські писання мені нічого не дають, – мушу писати по московському.
Чи не міг би Вісник2 давати мені хоч невеликий гонорар за те, що друкує?.. Також
– чи нема у Вас іншого якого видання, де літературною працею міг би я заробляти
хоч мало-небагато?». Грінченко прагнув мати хоч невеликий, але стабільний дохід3.
Художній літературі, яка раніше була працею у вільні від основної (посадової)
роботи моменти, відтепер він був готовий присвятити весь час і творчі сили: «Досі
був учителем чи канцеляристом, який вільного часу брався й до писання. Тепер хочу
бути тільки письменником»4. Грінченко вирішив стати одним з перших професійних
українських літераторів, не плекаючи особливих сподівань щодо рівня матеріального
винагородження такої діяльності. Тональність непевності відчутна у цитованому
вище листі до Михайла Комарова: «Коли, не вважаючи на всю мою уперту працю (а
думаю працювати дуже), я не зможу придбати собі і своїй сім’ї навіть «нужденного»
шматка хліба, то се або моя праця нездатна і не варта вваги, або ще занадто рано бути
в нас письменником»5.
Ще на початку 90-х років ХІХ ст. у «Листах з України Наддніпрянської» пись-
менник відзначив, що головними перешкодами для українського автора є відсутність
гонорарів за твори українською («за вкраїнські писання ніякий кат не платитеме»),
недостатнє знання мови («не сказати, щоб не знав, але так знає, що написати не
може»), а також всесилля цензури («однак цензура заборонить, так нащо ж і писа-
ти!»)6. Наполегливе самонавчання, студіювання художніх та фольклорних текстів,
досвід живомовного спілкування як підґрунтя для вироблення і вдосконалення своєї
української – такі мовні «рецепти» Грінченка. Його велика впертість, винахідливість
у подоланні цензурних заборон і, як наслідок, здобуття дозволів – приклад продук-
тивної діяльності у складних для українського книговидання умовах.
Сіверянський літопис 147
Щодо питання літературних заробітків, то певні сподівання Борис Дмитрович
покладав на журнал «Киевская старина». Клопотаннями головного редактора ви-
дання Володимира Науменка і за підтримки київського генерал-губернатора Ми-
хайла Драгомирова було здобуто дозвіл на друк україномовних матеріалів у цьому
виданні (з дозволу місцевої – київської – цензури)7. З ініціативи Євгена Чикаленка
(і його коштом) було визначено плату за художні твори українською (у розмірі 30-50
рублів за друкований аркуш). 1900 р. він виплатив майже 300, 1901 – майже 850, а
1902 – майже 1000 рублів8. Як свідчить листування Євгена Харлампійовича, він добре
знав про непросте становище Грінченка і зважав на нього, призначаючи гонорари9.
Така допомога дійсно була важливою для сім’ї письменника за відсутності регулярних
фінансових надходжень (до початку роботи над «Словником української мови»)10.
У творчій діяльності Грінченко визначив своїм принципом писати українською,
а російською лише «про українські справи» (він відгукнувся на отримане влітку
1901 р. запрошення Сергія Южакова стати автором статей про українську літерату-
ру, фольклор та історію до 20-томної «Большой Энциклопедии»11). Восени-взимку
1900 р. він написав повість «Серед темної ночі». У 1901 р. її було опубліковано в
«Киевской старине» і того ж року видано окремою відбиткою. Авторський гонорар
становив майже 400 рублів (40 рублів за друкований аркуш)12.
Твір отримав схвальні відгуки сучасників автора. Зокрема, Чикаленко засвід-
чив високу оцінку твору Науменком: «Чув я від Науменка, що Ви прислали до
«К[иевской] старини» таку гарну повість, якої ще ся редакція не мала; се слова На-
уменка, а він не дуже охочий до похвальби і часто гудить і такі речі, які другі хвалять»13.
Кримський віддав новій повісті Грінченка перевагу перед його попередньою прозою
та творами інших письменників, привітав автора з творчим зростанням: «В Вашім
«Серед т.[емної] ночі», знов, я добачаю вже дуже міцну руку і, щиро Вам кажу, бачу в
нім більше талану, ніж у нашім звіснім, на всі боки розхваленим «Хіба ревуть воли».
А це мене радує, бо показує, що ті Ваші повісті і повістки, «які здавна заслугують на
у́знання», то ще не є найкраща річ, якої ми можемо од Вас сподіватися, бо що най-
краще – то Ви ще напишете… Повість – то і єсть Ваш властивий «фах», в повісті Ви
робите суцільне вражіння…»14 .
Не лише схвальні відгуки, але й матеріальна винагорода додавала певності пись-
менникові, у листі до Гнатюка від 24 жовтня 1901 р. він відзначив непогані гонорарні
умови своєї літературної роботи: «А літературні заробітки для вкраїнського письмен-
ника в Россії – ну, се юмористика та й годі, хоч особисто я через деякі причини стою
в значно ліпшому становищу…»15. Заохочений досвідом колеги, Павло Грабовський
також мав намір написати «широке» оповідання для «Киевской старины»16.
У травні 1901 р. Грінченко почав працювати над своєрідним «продовженням» по-
вісті «Серед темної ночі», новим твором «з народного, сільського життя» (авторське
визначення). Цікаво на прикладі повісті «Під тихими вербами» розглянути особли-
вості творчого процесу Грінченка.
За спогадами сучасника, це була невпинна праця, формо-змістова обробка, ре-
тельне обміркування та ремісницьке відточування тексту: «…коли писав своє перше
оповідання, то разів з десять переробляв його, поки надав ту форму, в якій воно
пішло до друку.
Взагалі це була людина, котра знала, чого вона хоче, й добивалась того, чого
бажає, упертою й невідступною працею. Коли цю працю осіняло натхнення, вона
робилась любою й бажаною. Душа горіла над нею живим огнем і вона втілювалась в
художній твір»17. «Упертість, стойкість» Грінченка у письменницькій праці відзначав
Чикаленко18. При цьому написання художніх творів майже завжди поєднувалось із
науковою та публіцистичною творчістю: «Його кабінет – се була справжня робоча
лабораторія, з якої виходили продукти літературної творчості найріжноріднішого
характеру – художні твори, прозою й віршем, популярні брошури, публіцистичні
статті, наукові розвідки. Розповідав він мені про свої літературні плани, показував
готові матеріали…», – так пригадував свої відвідини Грінченка у Чернігові Олек-
сандр Лотоцький19.
148 Сіверянський літопис
За свідченням письменника, літературна праця задля заробітку (здебільшого
російською мовою) займала практично весь час. Однак щоденно дві години він
присвячував написанню «Під тихими вербами»20. З іншого твору (оповідання «Пан
Коцький», 1904 р.) дізнаємося, що робота над повістю відбувалося у ранковий час.
«Спільником» і першим «критиком» при цьому був його кіт, «прихильний до пові-
стярства»: «Я тоді писав «Під тихими вербами». Щодня вранці в десять годин я сідав
за роботу, а він стрибав на стіл… Уважно дивився своїми жовтими ясними очима,
як бігало моє перо. Мабуть, часом йому здавалося, що я не так пишу, як треба, і він
граціозно й злегенька спиняв перо своєю лапкою.
– Котусю, не перешкоджай! – казав я йому, і він знову сідав тихо.
Одноманітний рух пера врешті втомляв його…
В дванадцять годин, чуючи, як я встаю з-за столу, він прокидався… Тоді йшов зо
мною на прохідку в сад…»21.
Як бачимо, авторські вказівки на час конкретні. Складається враження про-
думаності і точності у дотриманні розпорядку дня: робота над повістю з десятої до
дванадцятої – прогулянка – нова запланована робота.
В Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського
зберігся автограф повісті «Під тихими вербами»22. У тексті зафіксовано численні
зміни, зроблені у перебігу написання твору. Йдеться як про невеликі за обсягом і суто
стилістичні правки, так і про заміну цілих текстових масивів, відмову від значних
фрагментів (у автографі перекреслені). Характер змін різноманітний: у репліках пер-
сонажів (арк. 45–46 автографа), епіграфі до розділу (арк. 81), авторській характерис-
тиці персонажа (арк. 120–121), пейзажному описі (арк. 231) та інших частинах тексту.
Максим Рильський відзначив як художній здобуток автора сцену братовбивства
у повісті: «…читача… не можуть не вразити сторінки повісті «Під тихими вербами», де
змальовано вбивство Панасом Момотом його брата – Грицька. Тут Грінченко досягає
виняткової сили художнього зображення»23. Цікаво, що цей фрагмент твору зазнав
значного авторського редагування. Виразно натуралістично виглядав попередній
варіант. Відповідно до нього, Панас вимагає у Грицька відмовитись від землі, з до-
помогою молодшого брата Івана катує його, поки той не гине:
«Панас припинився.
– Ну?
– Змилосердься!..
– Заприсягнешся?
– У мене діти малі…
– Заприсягнешся?
Він не міг одмовити, бо на губах у його зачорніла кров.
– Заприсягнеш?
– Ні.
– Іване! А піди в сіни та закинь віжки за трямок24. Бо йому цього ще мало, він ще
не розкуштував як треба.
Іван стояв, дивлячись на Грицька переляканимим очима, і не ворушився, мов не
чув того, що велів Панас.
– Ну, чого ж стоїш? Позакладало тобі, чи що? Мерщій!..
– Панасе, покинь його!..
– Що? Ти знову! Іди поки цілий, а то я так зроблю, що й тобі те буде, що йому! –
скрикнув Панас люто.
Іван похнюпившись вийшов у сіни і чуть було, як він підставляв драбину, як ліз
по їй…
А Грицько лежав серед хати боком, і темна течійка крови стікала з кутика уст
додолу.
– Готове?
– Уже.
Панас підійшов до Грицька.
– Ну, може надумався?
Сіверянський літопис 149
– Брате! єсть же Бог на світі! Він же все бачить… Він покарає… Брате, змило-
сердься!..
– А заприсягнешся?
– Ні…
– Дак на ж тобі! – і він заткнув йому хусткою рота, щоб не кричав, а тоді вхопив
за вірьовку і поволік по хаті в сіни. – Іване! Лямпу сюди!
Панас виволік Грицька в сіни, а Йван виніс туди лямпу і поставив на водянку. Серед
сіней висіли перекинуті через трямок віжки. Панас підтяг туди Грицька, прив’язав
один кінець вірьовки йому до рук. Тоді звів його на ноги:
– Стій! А ти, Йване, тягни той кінець!
Вірьовка напружилася і потягла за собою Грицькове тіло. Йому вивертало назад
із плечей руки, але він силкувався спершу держати їх униз. Але важке тіло тягло
вниз, а руки помалу виверталися вгору. Та Йван не міг удержати і зараз же пустив
його назад униз.
– Погано тягнеш, – промовив Панас та, взявшись сам за вірьовку, поміг Іванові.
Тіло піднеслось на аршин над землею.
– Як схочеш заприсягтись, то кивнеш головою, – я тоді тебе спустю.
І він смикнув вірьовку ще раз. Руки виверталися дужче, тіло звисало нижче. При-
глушений стогін почувся з Грицькових уст.
– Панасе! пусти його! Пусти, – казав, покинувши вірьовку, блідий, увесь труся-
чись, Іван.
– Геть, паршивий! – скрикнув Панас. Підтяг Грицька ще нижче, тоді враз пустив
униз. Але здержав саме над землею відразу, з розгону. Тіло рвонулося вниз, руки
цілком вивернулися вгору. Почувся тілки один згук, короткий, але страшний.
– Панасе! пусти! А то він умре!.. – скрикнув Іван, хапаючись за вірьовку.
– Геть к чортам! – кажу тобі. Не встрявай!
Панас одштовхнув його, але випустив вірьовку. Грицько торкнувся ногами до
землі, але не встояв, а якось зіхнувся і впав як мішок додолу ниць. Вивернуті руки
тихо опадали вниз.
Панас підійшов до його.
– Ну ти, повертайсь!...
Він копирснув його ногою і перекинув на спину.Тіло простяглось без життя, голова
закинулась назад. Панас висмикнув хустку з рота.
– Ну, вдовольнився? Кажи тепер – що надумав!
Грицько не озивався. Тіло не ворушилось.
– Він мертвий… – промовив тремтячим голосом Іван»25.
Цей варіант сцени Грінченко викреслив, замінивши значно коротшим. Фактично,
було збережено лише початок. Згідно з останнім зафіксованим автографом тексту,
Панас вбиває Грицька випадково, при цьому Іван йому майже не допомагає:
«Панас припинився.
– Ну?
– Змилосердься!..
– Заприсягнешся?
– У мене діти малі…
– Заприсягнешся?
– Брате! єсть же Бог на світі! Він же все бачить… Він покарає… Брате, змилосердь-
ся!... – на губах у його зачорніла кров.
– Заприсягнеш?
– Ні.
– Дак на ж тобі!
Панас изнову вхопив його за налигач26 і з усеї сили штовхнув ще раз. Грицько
впав головою просто на ріжок столу, вдарився об його і тоді зсунувся вниз, додолу,
лігши ниць27.
– Ну, ти, повертайсь!..
Панас копирснув його ногою і перекинув на спину. Тіло простяглось без життя,
голова закинулась назад.
150 Сіверянський літопис
– Ну, вдовольнився? Кажи тепер – що надумав!
Грицько не озивався. Тіло не ворушилось.
Іван увесь час стояв, немов скаменілий. Не міг ворухнутися, ступнути, озватися.
Мов хтось його скував, пригнітив. Тепер, ледве вимовляючи слова, озвався:
– Він мертвий…»28.
За допомогою значного скорочення оповіді, акцентуванні на раптовості та неза-
планованості смерті досягається художній ефект виразного контрасту: неспіввідне-
сення причини (бажання Панаса володіти клаптиком землі) та наслідку (тривала
ворожнеча, примус Грицька відмовитися від законної власності і, нарешті, його
вбивство). Окрім того, письменник уникнув надміру натуралістичних деталей у
зображенні екзекуції (таких, як «вивернуті руки тихо опадали вниз»), що могли би
вразити читача29. Варто зауважити, що попередній варіант розгортання подій, а саме
винахідливе знущання Панаса над братом, вмотивовувся ширшим тлом попередньої
передісторії. Так, аркуші 96–97 автографа зафіксували нереалізований у публікації
намір Грінченка попередити читача про трагічний епізод. Йдеться про погрози Панаса
Грицькові підпалом або вбивством30. Так само викреслено фрагмент, що безпосередньо
передував описові роздумів Панаса Момота про необхідність силою здобути землю.
У цій частині, за попереднім задумом Грінченка, йшлося про садистські нахили бра-
товбивці ще у дитинстві, епізод з його побиттям Грицьком та про приховане відтоді
бажання помститися31.
Слід додати, що публікований у журналі «Киевская старина» текст повісті «Під
тихими вербами» містить – порівняно з автографом – незначні розбіжності в описі
Грицькової смерті. Це стилістичного характеру заміна розділових знаків у двох міс-
цях, лексеми «озвався» – на «сказав». У друкованому варіанті повісті смерть Грицька
спричинена ударом після падіння головою на ріжок скрині32 (а не на ріжок столу, як
у автографі). Принаймні деякі з перелічених змін є підстави вважати авторськими33.
Порівняння варіантів тексту автографа повісті, а також зіставлення з текстом, опу-
блікованим у журналі «Киевская старина», свідчить про необхідність докладнішого
вивчення авторського опрацювання твору шляхом паралельного аналізу рукописних
та друкованих варіантів. Особливості творчої манери Грінченка відкриваються у
різноманітних деталях, зафіксованих у автографі твору 34.
Попри варіативність тексту, слід констатувати досить швидкий темп написання
повісті (первісну її версію було завершено менше ніж за два місяці після початку
роботи). Письменник довго був змушений відмовлятися від художнього втілення
своїх задумів через елементарний брак часу. Тож звільнення зі служби дало можли-
вість відпочити від канцелярської рутини та звернутись до літературної творчості:
«…затягають мене всякі інші роботи, переважно повістярські… опанувало мене лише
бажання багато всячини висловити в повісті чи в драмі»35.
Динамічність постання твору можна пояснити усталеністю світоглядних уявлень
автора, попередньо обміркованими психологічними характерами та типами персо-
нажів. Очевидними є перегуки соціальних та національних переконань Грінченка із
сюжетами та образами твору. Так, приміром, у «Листах з України Наддніпрянської»
(час написання – 1892–1893 рр.) висловлено роздуми про причини змоскалення
українського селянина, «мужика»: «Мужик пана не любить, глузує з нього, але ж і
заздрить йому. Він бачить, що пан має більші права і більший достаток і – як здається
мужикові – мало що робить… І мужик думає собі, що задля того, щоб такого життя
зазнати, треба так робити, як пани. Ось він скидає одежу і бере начебто панську; кидає
свою мову і балакає начебто по-панському…
Що з сього виходить? Те, що мужик переймає у пана (звісно, скільки може й
розуміє) позаверховність і, звісно, вкупі з нею і такі гарні речі, як розпуста і т. ін. А
проте, власне, і не в панів він се переймає: до пана все ж через лад високо задля нього.
Тим переймання йде від лакеїв та від куховарок.
З’являється цілий шар суспільний: перевертні»36.
Очевидним представником цієї суспільної верстви у повісті «Під тихими верба-
ми» є Микита Тонконоженко (а його ідейним «побратимом» у «Серед темної ночі»
Сіверянський літопис 151
можна вважати Романа Сивашенка). Повернувшись «з города», цей «образований»
парубок дивує всіх своїм чудернацьким (бо «панським») вбранням: «чоботи «бу-
тілками», штанці-галанці вузенькі, сорочка ситцева червона на випуск, ще й поясом
синім з китицями підперезана, а зверху ще й «паджак з іскрою», – так він сам його
звав». А так герой, вживаючи мовних покручів, оповідає про порядки міського життя:
«…пустяк униманія, нуль обращенія!... Це по вашому, сельському, дак нікак нільзя,
ще й нівозможно, а в городі – го-го! Там, брат, кажна бариня свого любовника ймііть
і даже не то што барині, а й горнишні й кухарки. Мені один лакей знакомий роска-
зувал. Діла – перший сорт!»37. «Начебто пана» Микиту викривають як перевертня,
«шарлатана». Як бачимо, подібність поведінкових моделей у публіцистичному та
художньому текстах є дуже виразною.
Опозиційний образові Тонконоженка – Зінько Сивашенко – також добре продума-
ний автором персонаж. Розвиток особистості насамперед через самоосвіту і читання,
осмислення ідеалів громадського життя вповні представлені у образі головного героя
повісті. Під цим оглядом варто зіставити деякі характеристики Зінька з Грінченко-
вими тезами, висловленими в «Листах з України Наддніпрянської». Зокрема, пока-
зовими в обох випадках є наголошення значення художньої літератури (особливо
Шевченкових творів) для естетичного та національного розвитку особистості, а також
формулювання прагнень українських «націонал-народолюбців» (вислів Грінченка) 38.
«Листи з України
Наддніпрянської» «Під тихими вербами»
«Історичних українських тради-
цій ніяких… Відкіля ж тут візьметь-
ся національне самопізнання? Як
дійде до нього людина? Звичайно
робить се Шевченко або яка інша
вкраїнська книжка. Прочитає лю-
дина, і як ще не зіпсована, світла,
щира, то спиниться. Вразить її кра-
са, правда. Почне думати…
Вчиться людина сама з книжок.
Які перші книжки потрапляють їй
до рук, ті зроблять, запевне, і най-
більше враження, бо вони ляжуть
підвалиною в тих студіях. Добре,
як книжки писані мовою гарною, а
якщо ні?»39.
«Тим можемо ми тепер тільки
дбати про те, щоб, розвиваючи се-
ред наших людей культуру й освіту,
робити їх здатними до кращого гро-
мадянського ладу – того, що колись
має бути…»40.
«Зріс трохи Зінько, парубком уже був,
заманулося йому вивчитися читати…
…книга була Зінькові така зрозуміла,
така зрозуміла, як ще ні одна в світі: кожне
тобі словечко в їй Зінько тямив, розумів
і почував, бо воно йому якось до душі, до
серця промовляло. Звалася та книга «Коб-
зарь Тараса Шевченка», і як Зінько читав
її, то так, мов батька рідного чув, або до
пісні, що кохана дівчина співає, прислу-
хався»41.
«Купував і читав багато і врешті поки-
нув. Здебільшого йому траплялися недо-
тепні, а часом і гидкі книжки»42.
«…все дужче опановувала Зінька одна
думка і не давала йому спокою: думка за-
вести в громаді такий лад, щоб по правді
все робилось, хотілось бачити свою грома-
ду в усіх справах розумною, правдивою та
дружною. Тоді б усім було добре, всі щас-
ливо та гарно жили б»43.
Образ Зінька не позбавлений національних устремлінь, хоча головними питан-
нями для нього є радше соціальні («правильний» суспільний лад, рівноправність
людей у громаді, справедливість) та загальнолюдські (таємниці світобудови, мета-
фізичні поняття).
Несправедливо було б стверджувати, що автор витворює у повісті уявні та уто-
пічні характери, спрощені поведінкові схеми та ідилічні сільські замальовки. Подібні
дорікання чи не найгостріше висловив Грабовський, різко не погоджуючись із мож-
ливістю виникнення на селі позитивних типів, подібних до Зінька, і вважаючи образ
152 Сіверянський літопис
останнього художньо непереконливим: «…се не жива людина з тіла та кісток, а якась
абстракція без типових виразних рисів»44. Відсутність показу соціальної боротьби, а
також брак оптимізму і надмір «мелодрами та сентименталізму» назвав недоліками
твору Коваленко-Коломацький. Рецензент не передбачав успіху повісті у читацької
аудиторії: «г. Гринченко… дал мелодраму, не могущую удовлетворить своим содержа-
нием ни народ, который к тому же может понять идею сочинения превратно, ни, тем
более, интеллигенцию, которая ищет и в художественных произведениях разрешения
более современных, более животрепещущих вопросов»45.
Такі закиди суперечать уявленням автора «Під тихими вербами» про літературний
твір та його призначення. Реалістичність, переконливість, корисність, повчальність
– такі орієнтири обрав для своєї творчості письменник46. Можна погодитися з дум-
кою Миколи Чернявського з цього приводу: «Грінченкові більше подобались твори
вільні від штучності, він любив писання реальне, правдиве й доступне широким
масам»47. Письменник бачив призначення літератури у досягненні суспільних цілей,
на службі громаді, а не у втіленні ідеї чистого мистецтва, «штуки для штуки»: «Не
люде для літератури, а література для людей…»48. Для Грінченка було важливим від-
чувати резонанс думок та ідей свого твору у свідомості читача: «Дуже і щиро дякую
Вам за Ваші прихильні слова про мою повість. Авторові завсігди дуже дорога така
прихильність од читачів: се найбільша йому надгорода за його працю. Бо чуючи такі
слова, як Ваші, автор бачить, що він не дурно працював, що його думки озиваються
в чесних душах, а задля сього ж кожен автор і пише…»49.
Історія читацької рецепції твору довела правдивість художньо відображених у
повісті реалій, зокрема й образу головного героя. Чикаленко в листі до Грінченка від
6 червня 1902 р. повідомив про свій намір познайомити селян своєї рідної Кононівки
з повістю, пояснивши це так: «Серед темної ночі» і інчі Ваші повісті вони читали, але
мене особливо цікавить, яке вражіння на їх зробить «Під тихими вербами». Я Вам,
здається, казав, що в Кононівці є у мене приятель, дуже схожий на Вашого Зінька,
навіть і зветься так само. Він і касу заснував, і читальню гуртом, гуртом і боряться з
«людоїдами», але він ще не дожив до сього кінця, а до такого, як дожив Ваш Зінько
напевне не доживе»50. Якщо звернутися до іншого образу повісті – Дороша Колодія
(Гаїнчиного діда), то Марія Грінченко відзначила його подібність до реальної особи
– такого собі діда Терешка, сусіда подружжя та добровільного шкільного сторожа у
с. Олексіївці на Катеринославщині, де Борис Дмитрович учителював у 1887–1893 рр.51.
На думку Тамари Гундорової, історичне значення творчості письменників народ-
ницько-просвітянського напрямку – зокрема і Грінченка – полягало в:
– охопленні найширших верств населення за допомогою доступної художньої
інтерпретації ідей;
– прагненні підвищити загальнокультурний рівень, не вивищуючи, але й не від-
кидаючи естетичний елемент;
– опікуванні моральним вдосконаленням людини-особистості як необхідної
передумови загальнолюдського прогресу.
«Тематика та проблематика в цій програмі відігравали основну роль»52.
Слушність зауваг літературознавця засвідчує вплив повісті «Під тихими верба-
ми» на читацьку аудиторію. У своїх спогадах Дмитро Дорошенко переказує історію,
що відбулася у с. Діївці на Катеринославщині. Прочитана молодими українцями-
«москалями» (солдатами) повість пробудила їхню національну свідомість на дале-
кому Забайкаллі: «У нас тепер тільки… розкрилися очі, хто ми такі, чиї сини; тепер
тільки зрозуміли ми, що рідну мову треба любити й шанувати, бо веде вона до світла,
до науки, навчає любити рідний край і братів своїх». Повернувшись зі служби, у 1913
році четверо свідомих уже українців зініціювали відкриття у селі філії «Просвіти»53.
Загальний час створення повісті «Під тихими вербами» (від початку написання до
остаточної версії) – майже 8 місяців. Наприкінці автографа твору – вказівка Грінчен-
ка: «Написано в Чернігові. Почато 1901, V, 9, але писано тільки два дні (перший розділ
написано), а тоді знову почато 1901, V, 28. Вперше дописано: 1901, VІІ, 30. Вдруге
дописано: 1901, Х, 6. Третю частину перероблено й переписано знову: 1902, І, 4» 54.
Сіверянський літопис 153
Дня, коли було вперше дописано текст, у листі до Кримського письменник окрес-
лив повість як «мабуть, трохи більшу за «Серед т.[емної] ночі» і… цікавішу». Обробку
«Під тихими вербами» він планував закінчити у 1901 р. та наступного року надіслати
до «Киевской старины»55. Пізніше уточнив самопоставлене завдання (завершити
до Різдва 1902 р.)56 і впорався з ним: «Перші дві частини відіслано до «Кіевс.[кой]
старины» ще р. 1901, останню – в січні 1902» (першу частину було надіслано восени,
а другу взимку)57.
«Під тихими вербами» було опубліковано у журналі у 1902 році: першу та другу
частину – відповідно, у лютневій та березневій книгах, третю частину – у квітневій
книзі. Збережене листування дозволяє відтворити деякі подробиці підготовки тексту
до публікації.
У листі від 28 вересня 1901 р. редактор журналу Науменко заохочував письменни-
ка надсилати «нове оповідання» (так визначено жанр твору), яке той саме «готував» (і,
вочевидь, повідомив про це листовно)58. Грінченко і не збирався шукати інше місце для
вміщення своєї повісті: «…бо раз, що там найлегше цензура пускає, а друге, що то мій
заробіток, бо «Киевская старина» дає нині невелику плату»59. До 5 грудня він надіслав
до журналу першу частину твору, і незабаром планував вислати другу60. Безумовне
схвалення твору редактором61 промовисто засвідчує та обставина, що вже 14 січня
нового року автор отримав коректуру першої частини свого твору – для лютневого
випуску журналу62. Науменко дозволив собі вилучити з тексту другого розділу одне
речення, мотивувавши таке рішення недоречністю персональних закидів у худож-
ньому творі: «Викидаю я дві стрічки на стор. 44-й Вашого рукопису: «здебільшого
єму траплялися недотепні, а часом і гидкі книжки» (з написами «издание Губанова»,
«издание Шарапова» чи ще когось такого). Оці слова, що «в скобках», я пропустив, бо
мені здається, що в белетристиці це не годиться: якесь вражіння робиться таке, ніби
тут рахунки зводимо. Все останнє в 1-ій главі дрюкується по Вашому рукопису»63.
На сторінці 44 тексту (за авторською нумерацією) дійсно наявний фрагмент, від-
сутній у журнальній публікації: «Здебільшого йому траплялися недотепні, а часом
і гидкі книжки з написами «Изданіе Губанова», «Изданіе Шарапова», чи ще когось
такого»64. Ймовірною причиною появи прізвища Губанова у такому контексті був
Грінченків досвід стосунків із ним. Варто зазначити, що письменник мав справу від-
разу з двома Губановими: Є.О. Губановим та Т.О. Губановим – відповідно московським
та київським видавцями-підприємцями65.
Ще 1892 р. у Москві за посередництва Кримського було укладено угоду про ви-
дання упорядкованої Борисом Дмитровичом збірки у Єгора Губанова66. А за десять
років письменник порушив питання про недотримання його авторських прав при ви-
данні відразу декількох книжок («Веселий оповідач», «Казки та оповідання», «Серед
крижаного моря»): «Сі Губанови (сей та його брат) давно вже мені дошкуляють: ви-
дають мої книжки так, що я й не знаю»67. У відкритому листі, вміщеному в «Киевской
газете» від 19 січня 1902 р., письменник висунув Тимофієві Губанову обвинувачення:
«Недавно мне случайно попалась в руки книжка «Веселый оповидач», на которой
значится, что она издана в Киеве, книгопродавцем Т.А. Губановым, в 1901 г. Сборник
народных анекдотов под заглавием «Веселый оповидач» принадлежит мне, равно и
другой – «Казки и оповидання», который в издании г. Губанова зачем-то присоединен
к первому (раньше оба издавались каждый отдельно).
Ни за соединение двух совершенно разных вещей, ни за грубейшия корректурные
ошибки и нелепый рисунок на обертке помянутой книжки я не принимаю на себя
ответственности, так как перепечатка эта сделана г. Губановым без моего ведома,
самовольно, за что издатель привлекается мною к ответственности»68.
На прохання Грінченка Кримський письмово засвідчив авторство упорядника та
факт одноразового права на видання69. Зрештою, конфлікт було урегульовано: Губа-
нов сплатив компенсацію70. Резонанс від діяльності плагіатора був значним у творчій
долі письменника. Навіть через роки це відобразили відгуки близьких до нього осіб71.
У цитованому вище листі Науменко, повідомляючи Грінченка про правки у тексті
повісті, згадав про своє погане самопочуття72. Невдовзі він виїхав на лікування до
154 Сіверянський літопис
Криму, і його обов’язки частково перебрав на себе С. Єфремов73. Листування остан-
нього з Грінченком дає підстави вважати, що Єфремов опікувався публікацією творів
письменника в антології «Вік», ймовірна його участь і у підготовці до друку повісті
«Під тихими вербами». Згадки про «коректу» зустрічаються у листах Єфремова
наприкінці січня – на початку лютого 1902 р.74 За його свідченням, завантаженість
редакційними справами, зокрема коректорською роботою, часом спричиняла за-
тримки відповідей на листи Грінченка. З цього приводу він навіть склав жартівливого
вибачального вірша:
«Господине мій ласкавий!
Вже давненько лист цікавий
Принесли до житла мого
Із Чернігова старого.
Одписать була не сила,
Бо ворожа рать обсіла:
Воювать приходесь пильно
Із коректов божевільнов.
Вибачайте ж за провину –
За невідпис господину
У саміську тоту днину:
Розломила руки й спину
Та коректа без упину…
Ой, рятуй ми, бо вже гину,
Преласкавий господине!..»75
Публікований твір сподобався вже першим читачам – співробітникам «Киевской
старины». «Спасибі, дуже велике спасибі од всіх Вам шлю за чудесну повість, що
друкується зараз у «Старині», – писав авторові «Під тихими вербами» Федір Мату-
шевський у листі від 1 березня 1902 р.76
У березні–квітні 1902 р. повість готувалася до друку окремою відбиткою. До
цього видання також безпосередньо причетний Єфремов. Саме у нього Грінченко
цікавився перебігом процесу підготовки книги, йому адресував свої побажання щодо
її оформлення: «Як стоїть справа з одбитками моєї повісті?», «чи не можна фірму
друкарні поставити на той бік, де цензурний дозвіл, а на першому боці лишити тільки
«У Києві, 1902»? Коли можна, дуже прошу се зробити… Та ще треба допильнувати,
щоб не дуже високо поставили заголовок, – у друкарів К.[иевской] ст.[арины] се
хвороба»77. Єфремов допильновував виконання Грінченкових прохань, передаючи
їх до друкарні журналу. А наприкінці квітня він повідомив про готовність відби-
ток, поцікавившись, як розпорядитися примірниками78. Грінченко виявив бажання
отримати лише незначну частину тиража, який становив 700 відбиток79: 75 надіслати
залізницею до Чернігова, 15 залишити до його приїзду у Києві, а решту передати
до книгарні «Киевской старины»80. Друк окремого видання повісті було здійснено
коштом частини авторського гонорару Грінченка81.
Слід відзначити ґандж відбитки: у ній відсутня одна сторінка, наявна в журналь-
ній публікації. В результаті пропущено фрагмент тексту у шостому розділі першої
частини повісті: від слів « – А ми ще клопочемось за їх, за громаду! – казав Карпо...»
до «Додумався тільки до того, що йому самому треба завсігди робити так, як він…»82.
У наступному – другому – виданні повісті (Київ, 1910 р.), цей фрагмент поновлено83.
Щодо другого видання, то, окрім іншої графічної системи, правописних та незначних
пунктуаційних і смислових відмінностей, воно не відзначається посутніми втручан-
нями в авторський текст. Чого не можна сказати про значну кількість наступних
републікацій тексту «Під тихими вербами». Враховуючи тяглість традиції неадекват-
ного відтворення авторського тексту (з правками, вилученнями значних фрагментів),
проблема вивчення історії републікацій повісті, обставин та причин редакторських
втручань набуває особливої актуальності. Дослідницька робота відповідного харак-
теру вкрай необхідна для якісної текстологічної підготовки нових видань повісті
«Під тихими вербами», які удоступнять сучасному читачеві справжнього Грінченка.
Сіверянський літопис 155
1. Про причини та обставини звільнення див.: Верзилів А., Грінченкова М. З
життя чернігівської Громади 1880–90 рр. // Чернигів і Північне Лівобережжя. – К.,
1928. – С. 472–473, Погрібний А. Борис Грінченко. Нарис життя і творчості. – К.,
1988. – С.71–72; Чернявський М. Кедр Ливана. Спогади про Б. Грінченка. – Херсон,
1920. – С. 4; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського
(далі – ІР НБУВ). – Ф. 1. – Спр. 31748; 31752, 31827, 32303, 32449, 32460–32461.
2. Тут і далі курсивом передано авторські підкреслення в неопублікованих листах
і курсиви в публікаціях.
3. Див. лист від 26 грудня 1899 р. (тут і далі дати подаються за старим стилем):
ІР НБУВ. – Ф. 3.– Спр. 40715. – Арк. 1–2). Частково цитату наведено у коментарі
В. Яременка у вид.: Грінченко Б. Твори: У 2 т. – К., 1963. – Т. 2. – С. 586. Ще до переїзду
в Чернігів письменник цікавився в Агатангела Кримського можливістю заробляти
дописами до якоїсь із московських газет (лист від 13 лютого 1893 р. Епістолярна спад-
щина Агатангела Кримського (1890–1941). – К., 2005. – Т. 1 (1890–1917). – С. 146).
4. З листа Б. Грінченка до М. Комарова від 1 листопада 1900 р.: ІР НБУВ. – Ф. 3.
– Спр. 40910. – Арк. 1.
5. Там само. – Арк. 2.
6. Грінченко Б.– Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К.,
1994. – С. 42.
7. Докладніше про це див.: Данилів В. «Кіевская Старина» по цензурним докумен-
там // Бібліологічні вісті. – 1925. – № 1/2 (8/9). – С. 63–65; Замлинський В., Палієнко
М. Журнал «Киевская старина» під царською цензурою. // Український історичний
журнал. – 1993. – № 10 (391). – С. 64–66; Палієнко М. Повернення із забуття: портрет
вченого, журналіста, видавця Володимира Науменка. – К., 1998. – С. 14; Дорошенко
Д. Євген Чикаленко. Його життя і громадська діяльність. – Ужгород, 2008. – С. 67;
ІР НБУВ. – Ф. 2. – Спр. 4236, 4241.
8. «Основной счет «Киевской старины» (ІР НБУВ. – Ф. 2. – Спр. 4151).
9. З його листа до І. Липи від 12 січня 1900 р.: «…конкретно і зараз сей гонорар,
може підтримає Грінченка, котрого скинуть з секретарства і він зостанеться без
шматка хліба» (цит. за вид.: Старовойтенко І. Євген Чикаленко: людина на тлі
епохи. – К., 2009. – С. 324). Зміну характеру наповнення та гонорарної політики
«Киевской старины» на початку ХХ ст. відзначав Сергій Єфремов: «Белетристика
та статті з сфери життя і письменства все більш починають займати місця в журналі.
Особливо це починається з 900-х років, коли коштом знов же таки Є.Х. Чикаленка
ці праці стали оплачуватися хоч невеликим гонораром – 25 карб. за аркуш. Це були
перші заробітки українських письменників… Тепер український літератор міг – не
скажу жити з літератури… але таки дещо підробляти і таким чином менш оддавати
часу на сторонню роботу десь у канцелярії тощо…» (Єфремов С. Про дні минулі
// Молода нація. – 2004. – № 1 (30). – С. 191–192). Також про це див.: Дорошенко
Д. Євген Чикаленко. Його життя і громадська діяльність. – С. 75. Художні тексти
українських авторів почали займати близько половини обсягу видання (Палієнко
М. «Киевская старина» у громадському та науковому житті України (кінець ХІХ –
початок ХХ ст.). – К., 2005. – С. 76).
10. Чернявський М. Кедр Ливана. – С. 6.
11. Див. про це докладніше: Чернявський М. Кедр Ливана. – С. 19; Погрібний
А. Борис Грінченко. Нарис життя і творчості. – С. 240; Його ж. Поет з суцвіття
основ’ян: [Микола Вербицький]. // Його ж. Поклик дужого чину. – К., 2009. – С. 516;
Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941). – Т. 1 – С. 318 (лист
Б. Грінченка до А. Кримського від 30 липня 1901 р.); відділ рукописів Інституту
літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України (далі ВР ІЛ). –
Ф. 120. – Спр. 24. – Арк. 1 (лист Б. Грінченка до С. Єфремова від 29 січня 1901 р.).
Письменника згадано серед співробітників «Большой энциклопедии» (див.: Большая
энциклопедия. Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания. // Под
ред. С.Н. Южакова. – СПб., 1903. – Т. 12. – С. IV).
156 Сіверянський літопис
12. Див. лист Б. Грінченка до А. Кримського від 23 червня 1901 р. (Епістолярна
спадщина Агатангела Кримського (1890–1941). – Т. 1. – С. 313); листи В. Науменка
до Б. Грінченка від 11 квітня 1901 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 38823. – Арк. 1); та від
6 жовтня 1901 р. (Там само. – Спр. 38821. – Арк. 1).
13. З листа Є. Чикаленка до Б. Грінченка від 20 лютого 1901 р. (цит. за вид.: Ста-
ровойтенко І. Євген Чикаленко: людина на тлі епохи. – С. 267. Слова про особливу
прискіпливість редактора «Киевской старины» підтверджуються його критичним
ставленням до творів Володимира Винниченка та Архипа Тесленка (останній так і не
публікувався у журналі), які викликали захоплення інших співробітників (Єфремов
С. Про дні минулі. – С. 214–217).
14. З листа А. Кримського до Б. Грінченка від 24 липня 1901 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3.
– Спр. 37806. – Арк. 2; з неточностями лист подано у вид.: Епістолярна спадщина
Агатангела Кримського (1890–1941). – Т. 1. – С. 315–316.
15. ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 40697. – Арк. 2.
16. Див. лист П. Грабовського до Б. Грінченка від 16 березня 1902 р. (Грабовський
П. Твори: У 3 т. – К., 1960. – Т. 3. – С. 312).
17. Чернявський М. Кедр Ливана. – С. 33.
18. Див. його лист до І. Липи від 12 січня 1900 р. (цит. за вид.: Старовойтенко І.
Євген Чикаленко: людина на тлі епохи. – С. 325).
19. Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – Ч. 1 – С. 142.
20. Див. лист Б. Грінченка до В. Гнатюка від 19 вересня 1901 р. (Грінченко Б. Твори:
У 2 т. – К., 1963. – Т. 2. – С. 587; ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 40701. – Арк. 2).
21. Грінченко Б. Твори: У 2 т. – К., 1991. – Т. 2. – С. 318.
22. ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31389.
23. Рильський М. Дві повісті Бориса Грінченка. // Рильський М.Т. Статті про
літературу. – К., 1980. – С. 285.
24. Трям (трямок) – «в жилой комнате: перекладины под потолком…» (Словарь
української мови. // Упор. Б. Грінченко. – К., 1907–1909. – С. 2631. – Режим доступу:
http://r2u.org.ua/ 2631).
25. ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31389. – Арк. 126–128.
26. Налигач – «веревка, которою привязывают за рога рогатый скот» (Словарь
української мови. // Упор. Б. Грінченко. – С. 1415. – Режим доступу: http://r2u.org.
ua/ 1415). Налигачем брати зв’язали Грицькові руки.
27. ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31389. – Арк. 126.
28. Там само. – Арк. 128.
29. На думку Григорія Коваленка-Коломацького, Грінченко зобразив сцену все ж
надто натуралістично і важко для емоційного сприйняття: «…сцена эта производит
на читателя невозможно тяжелое впечатление и приходится удивляться, что за по-
требность была у автора повести бить так сильно по нервам читателя?» (Ков[аленко]-
Кол[омацький] Г. Из литературных обозрений. // Юг. – 1902. – № 1199.
30. Прихований натяк на братовбивчу розв’язку конфлікту у журнальному тексті
повісті все ж наявний – у Гаїнчиному запитанні в тексті розділу ІІІ першої частини:
« – Зіньку, чи правда що на місяці брат брата на вилах держить?» (Киевская старина.
– 1902. – Т. 76. – Февр. – С. 272).
31. ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31389. – Арк. 120–121.
32. Киевская старина. – 1902. – Т.76. – Март. – С. 469–470.
33. На арк. 75 автографа твору міститься важлива дописка Б. Грінченка, що свід-
чить про існування ще одного варіанту тексту, який надсилався до редакції журналу
«Киевская старина» і містив певні зміни: «NB. Як посилалося до редакції, то в тому
рукописові зроблено чимало виправок лексичних, а тут їх нема» (ІР НБУВ. – Ф. 1.
– Спр. 31389).
34. Наприклад, супровідний ілюстративний матеріал поруч із текстом повісті: два
малюнки-схеми. Вочевидь, вони були потрібні авторові для точнішого просторового
уявлення описуваного. В одному випадку замальовано розташування земельних ді-
лянок з прізвищами їхніх власників (коли йдеться про прагнення сільських багатіїв
Сіверянський літопис 157
замкнути громадську землю у кільці; див. ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31389. – Арк. 12).
В іншому місці Грінченко унаочнює для себе місцевість та розміщує персонажів (поле
і між деревами стежка, якою Зінько виходить на галявину, де біля груші і катраги
(давня назва хижки на пасіці) бачить Гаїнку та її діда (див.: Там само. – Арк. 26).
35. З листа Б. Грінченка до А. Кримського від 30 липня 1901 р. (ВР ІЛ. – Ф. 80.
– Спр. 67. – Арк. 2; з неточностями лист подано у вид.: Епістолярна спадщина Ага-
тангела Кримського (1890–1941). – Т. 1. – С. 318).
36. Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу.
– С. 38.
37. Грінченко Б. Під тихими вербами. Повість. – К., 1910. – С. 59–61.
38. Про визначальність ролі літератури та творчості українських письменників у
справі народної просвіти див. також: Грінченко Б. Земские книжные склады. – Чер-
нигов, 1895. – С. 71–72.
39. Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу.
– С. 48.
40. Там само. – С. 107.
41. Грінченко Б. Під тихими вербами. – С. 31–32.
42. Там само. – С. 35.
43. Грінченко Б. Під тихими вербами. – С. 102.
44. Грабовський П. Твори: У 3 т. – Т. 3. – С. 310. Необробленість позитивних типів
на відміну від художньої переконливості негативних було наголошено у публ.: До-
рошенко В. Борис Грінченко. // Літературно-науковий вісник. – 1910. – Т. 51. – Кн. 9.
–С. 452. Альтруїзм як єдину дійсну вартість життя Зінька, художнього типу «тихого
героя», визначив Микола Євшан у нарисі з прихильною оцінкою повісті (Євшан М.
Борис Грінченко і характер його творчості. // Діло. – 1910. – Ч. 99).
45. Натомість до здобутків автора Коваленко-Коломацький відніс досконале ви-
користання народної мови, переконливість образу Гаїнки та показу її взаємин із Зінь-
ком, а також окремих інших сцен (див. Коваленко-Коломацький Г. Из литературных
обозрений. – С. 215; ІР НБУВ. – Ф. 170. – Спр. 200. – Арк. 1 (лист Г. Коваленка-
Коломацького до Б. Грінченка від 10 травня 1902 р.).
46. Див. про це: Погрібний А. Борис Грінченко. // Історія української літературної
критики. Дожовтневий період. – К., 1988. – С. 278.
47. Чернявський М. Кедр Ливана. – С. 23.
48. Нотатка Б. Грінченка від 22 червня 1902 р. із зошита під титулом «Думки» (ІР
НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31476. – Арк. 2). Також про це див.: Євшан М. Борис Грінченко
і характер його творчості // Діло. – 1910. – Ч. 101).
49. З листа Б. Грінченка до Т. Романченка від 27 червня 1902 р. (ВР ІЛ. – Ф. 46.
– Спр. 629. – Арк. 1).
50. ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 39960. – Арк. 13–14.
51. Загірня М. Спогади. – Луганськ, 1999. – С. 53–54. У повісті з багатьма автобі-
ографічними деталями «Брат на брата» (написана у Києві 1907 р.) також з’являється
дід Терешко (Грінченко Б. Твори: У 2 т. – К., 1991. – Т. 2. – С. 313).
52. Гундорова Т. Початок ХХ ст.: загальні тенденції художнього розвитку. // Іс-
торія української літератури ХХ століття. – К., 1993. – Кн. 1. – С. 22.
53. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле. – К, 2007. – С. 173.
54. Цит. за вид.: Грінченко Б. Твори: У 2 т. – К., 1963. – Т. 2.– С. 587.
55. Див. лист Б. Грінченка до А. Кримського від 30 липня 1901 р. (Епістолярна
спадщина Агатангела Кримського (1890–1941). – Т.1. – С. 317–318).
56. Див. лист Б. Грінченка до С. Єфремова від 5 грудня 1901 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120.
– Спр. 39. – Арк. 1).
57. Цит. за вид.: Грінченко Б. Твори: У 2 т. – К., 1963. – Т. 2. – С. 586.
58. ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 38822. – Арк. 1.
59. З листа Б. Грінченка до В. Гнатюка від 8 жовтня 1901 р. (цит. за вид.: Грінченко
Б. Твори: У 2 т. – К., 1963. – Т. 2. – С. 587).
60. Див. лист Б. Грінченка до С. Єфремова від 5 грудня 1901 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120.
– Спр. 39. – Арк. 1).
158 Сіверянський літопис
61. Як і попередньої опублікованої в «Киевской старине» повісті, «Серед темної
ночі», про що вже йшлося. При розгляді рукописів і визначенні їхньої долі В. Наумен-
ко відігравав вирішальну роль (хоч за встановленим у виданні порядком матеріали
і переглядалися трьома особами. Про це див. листи В. Науменка до Є. Чикаленка
від 9 квітня 1900 р. (ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 35635. – Арк. 2) та до Б. Грінченка від
14 червня 1900 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 38828. – Арк. 1), спогади С. Єфремова
(Про дні минулі. – С. 193), статтю Є. Панкової «Володимир Науменко (1852–1919)»
(Український історичний журнал. – 1998. – № 6 (423). – С. 90–102).
62. Розгляд надісланих до журналу рукописів іноді тривав досить довго, тож ре-
дакторські відповіді автори часом діставали і за місяць-два (див. лист В. Науменка
до Є. Чикаленка від 9 квітня 1900 р.: ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 35635. – Арк. 2).
63. З листа В. Науменка до Б. Грінченка (Там само. – Ф. 3. –Спр. 39960. – Арк. 1).
Подібна оцінка з’являлася на сторінках інших періодичних видань: пор. вислів Грін-
ченка і фрагмент статті: «…якийсь Губанов чи Шарапов замовить малоросійському
письменникові Грицькові Булаві «сочинить» малоросійську книжку, видрукує її
безграмотною ярижкою, намалює на обгортці «танцующих хахлов» або «дєвчину
з вьодрами», напхає в «короб» коробейникові цілі сотні цієї друкованої погані й
посилає його «по весям» українським ширити цю «літературу»… хто купує тільки
добрі книжки, той, глянувши на зверхній вигляд видання отих Шарапових, одразу
впізнає, що то за «товар» (із відгуку на видання «Михайло Зіронька. Заблукавсь. –
К., 1910» у газеті «Рада» (1911. – №107. – С. 4); підписано «Провінціал». Довідкове
видання уточнює особу автора статті – це Спиридон Черкасенко (Дей О.І. Словник
українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ – ХХ ст.). – К., 1969. – С. 314).
64. Там само. – Ф. 1. – Спр. 31389. – Арк. 24. Шарапов Петро Миколайович –
московський купець, власник книжкової та хутряної крамниць. Микола Тєлєшов
свідчить про нього як про «…известного в то время (йдеться про Москву середини
60-х рр. ХІХ ст. – Д.Є.) издателя лубочных картин, всяких сонников и песенников,
«царей Соломонов» с их предстказаниями судьбы, «Битвы русских с кабардинцами»,
«Бовы-Королевича», «Солдата Яшки» и тому подобных листовок…» (Телешов Н.Д.
Записки писателя: Воспоминания и рассказы о прошлом. – М., 1980. – С. 160; також
див.: Коничев К.И. Русский самородок. Повесть о Сытине. – Л., 1966. – С. 14-51).
65. Розгорнуту характеристику їхньої діяльності подав дослідник історії книжкової
справи Сергій Петров: «Значну роль у київському книговиданні того часу (йдеться
про кінець ХІХ –початок ХХст. – Д.Є.) грав Т.О. Губанов, колишній селянин-коновал
з Тульської губернії, типовий офеня свого часу, який під час мандрів брав на продаж
лубочні книги та картини. За кілька років він переїжджає до Москви, де діяла відома
фірма-виробник переважно лубочних видань його брата… і починає власну торгівлю
й видавничу діяльність, причому його лавки влаштовувалися не лише в Москві, але
й у Києві, Казані, Воронежі й Саратові... Незважаючи на особисту неосвіченість (він
ледве міг підписатися під кошторисами…), Т.О. Губанов стає найзначнішим видавцем
у місті саме літератури лубочного характеру… Маючи певний досвід, Т.О. Губанов
і в Києві наймає власних письменників, які «за копійки» поставляли тексти, що
видавалися із збереженням всіх традицій лубочних видань – яскраво і недоладно
оформлені, величезними тиражами, із значною кількістю друкарських помилок…»
(Петров С. Книжкова справа у Києві. – К., 2002. – С. 135-136). У довідковому ви-
данні «Адресная и справочная книга «Весь Киев» на 1904 г.» (К., 1903) Губанова
Тимофія Олександровича згадано серед купців другої гільдії, а також зафіксовано
дві його адреси – фактично, у сусідніх будинках: вул. Костянтинівська, 1 (тут була
книгарня, також продавалися картини) та Чорна грязь, 2 (інша назва – Флорівська)
(С. 91, 201, 556, 636, 640).
66. Див. листи А. Кримського до Б. Грінченка від 20 березня 1892 р., 26 грудня
1892 р., 19 січня 1893 р. (Епістолярна спадщина Агатангела Кримського (1890–1941).
– Т. 1. – С. 66, 133, 139). Упорядникові Є. Губанов виплатив 6 рублів (див. лист
А. Кримського до Б. Грінченка від 19 вересня 1892 р.: Там само. – С. 119, 121). Ре-
зультатом договору було видання: Веселий оповідач. / Упоряд. Б. Грінченко. – М.,
1893. – 65 с.
Сіверянський літопис 159
67. Див. листи Б. Грінченка до С. Єфремова від 26 січня 1901 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120.
– Спр. 44) та 1 лютого 1902 р. (Там само. – Спр. 45). Адресат мав подібне ставлення
до видавця: «З Губановим я пробував завести зносини, щоб через його ширити свої
видання в народі, але він, собачий син, страшенно важкі умови пропонує, так що
мусів порвати з ним усякі зносини» (з листа С. Єфремова до Б. Грінченка від 28 січня
1902 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37130. – Арк. 1).
68. Ежедневная литературно-политическая и общественная Киевская Газета. –
1902. – № 19. – С. 3. Текст листа у перекладі українською мовою наведено у моно-
графії С. Петрова (Книжкова справа у Києві. – С. 137).
69. У листі від 17 березня 1902 р. (Епістолярна спадщина Агатангела Кримського
(1890–1941). – Т. 1. – С. 332; ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37802. – Арк. 1).
70. Див. лист М. Грінченко до Т. Губанова (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 32432) та чер-
нетку розписки, виданої Б. Грінченком Т. Губанову (ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31887).
71. Приміром, таким видавця пригадала М. Грінченко у листі до Державного
видавництва України від 20 листопада 1923 р.: «… Губанов, людина темна; (він ледві
розбірав надруковане великими літерами, а писаного зовсім не розбірав). Довідав-
шися, що закон обороняє права авторські, здивувався і вирішив, що ліпше авторів
незнайомих не займати… коли Б. Грінченкові обридло таке визискування, то він
нарешті загрозив одному з визискувачів – Губанову судовим позовом на підставі
артикулу закона (майнові права авторів гарантувалися протягом життя. – Д.Є.), що
за такий вчинок карав великою пеньою і ув’язненням до двох років. Та Губанов був
хижак-визискувач і не було нічого дивного, що він дозволяв собі грабувати авторів…»
(ІР НБУВ. – Ф. 170. – Спр. 34. – Арк. 1–3). Негативно оцінив видавничу діяльність
Губанова з-поміж інших «лубочників» і С. Єфремов: «Поміж дрібкою добрих книжок
випускали вони далеко більше всякої макулатури…» (Єфремов С. В тісних рямцях.
Українська книга в 1798–1916 рр. – К., 1926. – С. 18).
72. Засвідчив це і С. Єфремов у листі до Б. Грінченка від 16 січня 1902 р. (ІР
НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37131. – Арк. 1).
73. З кінця 1901 р. до весни 1902 він також був секретарем «Киевской старины»
(див.: Єфремов С. Про дні минулі. – С. 190, ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37139. – Арк. 2
(лист С. Єфремова до Б. Грінченка від 6 листопада 1901 р.).
74. Див. листи від 28 січня 1902 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37130. – Арк. 2),
31 січня 1902 р. (Там само. – Спр. 37129 – Арк. 1), 6 лютого 1902 р. (Там само. –
Спр. 37128 – Арк. 1).
75. Там само. Такі віршовані «діалоги» властиві їхій кореспонденції: див. наприк-
лад, лист Б. Грінченка від 1 лютого 1902 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120. – Спр. 45) та лист С. Єф-
ремова від 2 лютого 1902 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37126).
76. ІР НБУВ. – Ф. 3.– Спр. 38703. – Арк. 19.
77. З листів від 20 березня 1902 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120. – Спр. 46. – Арк. 1) та 25
березня 1902 р. (Та само. – Спр. 47 – Арк. 1).
78. Див. лист від 27 квітня 1902 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37122. – Арк. 1).
Цензурний дозвіл на видання датовано 3 квітня (Грінченко Б. Під тихими вербами.
Повість. – К., 1902).
79. Така кількість примірників була більшою за звичайну для відбиток україн-
ською мовою з «Киевской старины», але меншою за середній тираж для київських
видань творів українських письменників початку ХХ ст. (Петров С. Книжкова
справа у Києві. – К., 2002. – С. 344). Для порівняння – 1901 р. було надруковано 460
відбиток із журнального тексту повісті Грінченка «Серед темної ночі» (ІР НБУВ. –
Ф. 3. – Спр. 38821. – Арк. 1 (лист В. Науменка до Б. Грінченка від 6 жовтня 1901 р.).
80. Див. лист від 1 травня 1902 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120. – Спр. 48. – Арк. 1). Відпо-
відь Єфремова, у якій той підтверджує надіслання примірників, датовано 7 травня
1902 р. (ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 37119. – Арк. 1). За підрахунками Грінченка, у
травні-грудні 1902 р. було продано 86 примірників. Із 608 книжок, що надійшли до
книгарні журналу, у 1903 – першій половині 1907 рр. придбали щонайменше 270
(див.: ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 32130–32141, 32146).
160 Сіверянський літопис
81. Друкарні було сплачено 139 руб. 64 коп. – див. «Видання Бориса Грінченка»
(ІР НБУВ. – Ф. 1. – Спр. 31849), листи Б. Грінченка до С. Єфремова від 1 травня
1902 р. (ВР ІЛ. – Ф. 120. – Спр. 48), В. Науменка до Б. Грінченка від 7 травня 1902 р.
(ІР НБУВ. – Ф. 3. – Спр. 38819. – Арк. 1).
82. Киевская старина. – Т.76. – Февр. – С. 296. Згаданий текст мав бути уміщений
між с. 68 та с. 69 окремого видання: Грінченко Б. Під тихими вербами. Повість. – К.,
1902.
83. Грінченко Б. Під тихими вербами. Повість. – К., 1910. – С. 101–103.
В статье освещаются обстоятельства создания повести Бориса Гринченко «Под
тихими ивами», история публикации произведения в журнале «Киевская старина» и
отдельным изданием. Проанализировано художественное выражение общественных
и литературных взглядов писателя, а также характер авторских и редакторских
изменений текста. Рассмотрены первые критические отзывы о повести и история
ее читательской рецепции.
Ключевые слова: Борис Гринченко, «Киевская старина», творческая история,
варианты текста, издательская история.
The article highlights circumstances of creation of Borys Hrinchenko’s story «Under quiet
willows» and its publishing history in the «Kijevskaja starina» («Antiquity of Kyiv») magazine
and like an instalment edition. Artistic expression of writer’s public and literary views and
also character of author and editorial changes of text, are analysed. The first critical reviews
of the story and its reader reception are studied.
Keywords: Borys Hrinchenko, «Kijevskaja starina» («Antiquity of Kyiv»), creation history,
variants of text, publishing history.
|