Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону
Стаття присвячена теоретичним та практичним проблемам визначення сутності та діагностики потенціалу старопромислового регіону як комплексної оцінки можливостей і здатностей цілісного територіально-організаційного утворення, у межах якого історично склалася економіка індустріального типу....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Назва видання: | Управління економікою: теорія та практика |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39789 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону / Т.С. Лазарева // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 332-345. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39789 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-397892013-02-13T02:48:46Z Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону Лазарева, Т.С. Стаття присвячена теоретичним та практичним проблемам визначення сутності та діагностики потенціалу старопромислового регіону як комплексної оцінки можливостей і здатностей цілісного територіально-організаційного утворення, у межах якого історично склалася економіка індустріального типу. Статья посвящена теоретическим и практическим проблемам определения сущности и диагностики потенциала старопромышленного региона как комплексной оценки возможностей и способностей целостного территориально-организационного образования, в рамках которого исторически сложилась экономика индустриального типа. The article covers theoretical and practical problems concerning the determination of essence and diagnostics of an old industrial region’s potential as a complex estimation of possibilities and capabilities of an integrated territorial-organizational structure within which there was formed the economy of industrial type. 2010 Article Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону / Т.С. Лазарева // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 332-345. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2221-1187 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39789 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена теоретичним та практичним проблемам визначення сутності та діагностики потенціалу старопромислового регіону як комплексної оцінки можливостей і здатностей цілісного територіально-організаційного утворення, у межах якого історично склалася економіка індустріального типу. |
| format |
Article |
| author |
Лазарева, Т.С. |
| spellingShingle |
Лазарева, Т.С. Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону Управління економікою: теорія та практика |
| author_facet |
Лазарева, Т.С. |
| author_sort |
Лазарева, Т.С. |
| title |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| title_short |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| title_full |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| title_fullStr |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| title_full_unstemmed |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| title_sort |
питання оцінки потенціалу старопромислового регіону |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39789 |
| citation_txt |
Питання оцінки потенціалу старопромислового регіону / Т.С. Лазарева // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — Донецьк: ІЕП НАНУ, 2010. — С. 332-345. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Управління економікою: теорія та практика |
| work_keys_str_mv |
AT lazarevats pitannâocínkipotencíalustaropromislovogoregíonu |
| first_indexed |
2025-07-03T21:47:57Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:47:57Z |
| _version_ |
1836663992649515008 |
| fulltext |
Т.С. Лазарева
ПИТАННЯ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ СТАРОПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ
Стаття присвячена теоретичним та практичним проблемам визначення сутності
та діагностики потенціалу старопромислового регіону як комплексної оцінки можливостей і
здатностей цілісного територіально-організаційного утворення, у межах якого історично
склалася економіка індустріального типу.
Статья посвящена теоретическим и практическим проблемам определения сущности
и диагностики потенциала старопромышленного региона как комплексной оценки
возможностей и способностей целостного территориально-организационного образования, в
рамках которого исторически сложилась экономика индустриального типа.
The article covers theoretical and practical problems concerning the determination of
essence and diagnostics of an old industrial region’s potential as a complex estimation of possibilities
and capabilities of an integrated territorial-organizational structure within which there was formed
the economy of industrial type.
Динамічний розвиток ринкових процесів в Україні потребує переорієнтації зусиль
менеджменту на макро- і мікрорівні із забезпечення поточних результатів діяльності у
площину створення довгострокових конкурентних переваг, формування яких є певним
гарантом сталого ефективного функціонування економічної системи будь-якого масштабу
й залежить від якості реалізації її потенціалу. Разом із тим економічні пріоритети розвитку
України у XXІ ст., що складаються з необхідності зсуву акценту із сировинного сектору
економіки на наукомісткий і інтенсифікації трансформації промислових територіальних
систем у напрямі більш високих технологічних укладів, поставили на провідне місце завдання
прискорення
© Т.С. Лазарева, 2010
розвитку старопромислових регіонів, які характеризуються цілим комплексом особливостей
та проблем, спричинених довготривалим періодом їх активного господарського освоєння й
поліпшення ступеня добробуту таких територіальних утворень, і тим самим національного
багатства, що й зумовило актуальність досліджуваної теми.
Дослідження потенціалу територіальних систем, механізмів його формування,
оцінювання й управління отримали розвиток у роботах В.І. Захарченко, Р.В. Маршукова,
В.Я. Любовного, Л.Г. Руденка, В.І. Щелкунова, О.С. Пчелинцева, А.Б. Воякіної та інших
науковців. Однак у даний час теоретичні та методичні аспекти оцінки потенціалу
територіально-економічних систем, на нашу думку, розроблені недостатньо. Аналіз наукових
публікацій із даної проблеми виявляє слабке її пророблення на регіональному рівні, у тому
числі відносно діагностики старопромислових регіонів, які виступають, з одного боку, як
території із застиглою економічною структурою, а з іншого – можуть розглядатися як опорні
пункти економічного розвитку. У деяких публікаціях [1, 14] лише констатується, що питання
оцінки сукупного потенціалу окремих територіальних систем залишилися осторонь від уваги
дослідників. Окремі вчені [2, 19] звужують коло дослідження, приділяючи увагу лише
якомусь зі структурних компонентів потенціалу, тим самим випускаючи із зору системні
зв’язки, що виникають у процесі функціонування регіону як економічно-територіальної
системи.
Метою даної статті є подальший розвиток теоретичних та практичних положень щодо
діагностики потенціалу старопромислового регіону як комплексної оцінки можливостей та
здатностей цілісного територіально-організаційного утворення, у межах якого історично
склалася економіка індустріального типу.
В етимологічному значенні термін «потенціал» латинського походження – від potentia,
що означає сила або міць. Відповідно до визначення Великого економічного словника
потенціал як економічна категорія становить наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що
можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого [3].
Спроби вирішення проблеми оцінки потенціалу на рівні регіону, галузі та підприємств
привели до появи різноманітних визначень. Так, потенціал характеризують як засоби, запаси,
джерела, що є в наявності й можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для
досягнення визначених цілей, здійснення плану, вирішення будь-якого завдання; можливості
окремої особи, суспільства, регіону, держави у визначеній сфері.
Тривалий час у вітчизняній літературі потенціал ототожнювався з масштабами
діяльності виробничого підприємства, галузі, територіального об’єднання, національної
економіки, а для його характеристики найчастіше використовували такі показники як
виробнича потужність, обсяг продукції з одиниці виробничої площі тощо. Такий підхід
підтримують також Є.В. Лапін та Р.В. Марушков [4, 34].
У більш пізніх роботах із проблематики потенціалу можна знайти спроби трактування
потенціалу не як простого набору ресурсів та джерел їх утворення, а як складної системи з
наявними зв’язками. У загальному значенні зміст терміна розкривається як ступінь
потужності в будь-якому відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь.
Аналіз публікацій виявив значні відмінності у визначенні потенціалу регіональної
системи, його елементів, взаємозв’язку з такими категоріями, як національне багатство, рівень
економічного розвитку. У цілому можна виділити декілька підходів до розуміння сутності
потенціалу регіону. Перший підхід визначає потенціал як сукупну потужність галузей
народного господарства. Представниками цього підходу є В.М. Мосін, Д.М. Крук.
Б.М. Мочалов, навпаки, вважає, що варто відрізняти показники економічної потужності
від потенціалу. Потенціал країни, регіону, галузі, підприємства, вважає він, характеризується
обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим обсягом матеріальних благ і послуг,
виробництва яких можна досягнути в перспективі при оптимальному використанні наявних
ресурсів. Економічна потужність натомість характеризує фактично досягнутий рівень
розвитку продуктивних сил на певну дату. Аналогічної точки зору додержується А.А. Задоя,
роблячи акцент на відмінності термінів «народне господарство» і «економічний потенціал» [5,
22].
Третій підхід трактує потенціал територіально-економічної системи як результат
економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарської діяльності. Л.І. Самоукін
вважає, що економічний потенціал необхідно розглядати у взаємозв’язку із властивими
кожній суспільно-економічній формації виробничими відносинами, що виникають між
окремими галузями народного господарства в цілому щодо повного використання їх
можливостей до створення матеріальних благ і послуг [6, 5].
Локальний аспект регіонального потенціалу розглянуто у роботах В.М.
Архангельського, Л.І. Абалкіна, які визначають його як узагальнену збірну характеристику
ресурсів, прив’язану до місця й часу [7, 19].
Отже, проаналізувавши наведені визначення, можна зробити висновок, що зміст
потенціалу регіону як соціально-територіальної системи складають два компоненти: об’єк-
тивний – сукупність різноманітних ресурсів, задіяних і незадіяних із якихось причин у
створенні суспільних благ, таких, що мають можливість брати участь у ньому; суб’єктивний –
можливості соціуму до використання ресурсів і створення максимального обсягу
матеріальних благ та послуг, а також можливості управлінської ланки господарської системи
до оптимального використання наявних ресурсів.
З огляду на зміст вищесформульованого визначення потенціалу територіально-
економічної системи, його модель може мати графічний вигляд (рис. 1).
Графічна модель демонструє, що внутрішній потенціал територіально-економічного
утворення є системою можливостей та здатностей щодо ефективного перетворення ресурсів
регіону, а зовнішній потенціал – це можливості та здатності регіону щодо поступового
розвитку за певних, сприятливих для регіону умов у національному чи глобальному
середовищі.
Рис. 1. Модель потенціалу регіональної системи
….
….
Е
коном
ічні
ф
акт ори
Інституціональні фактори
С
оц
іо
ку
ль
ту
рн
і ф
ак
то
ри
Технологічні фактори
а
б
ЗДА
ТНО-
СТІ
МОЖЛ
И-ВОСТІ
потенціал
Зовнішній
РЕСУРСИ
Оптимальний рівень потенціалу
Внутрішній потенціал регіону
Середовище непрямого впливу (макросередовище)
а – ситуація, коли загальний потенціал регіону менший за його внутрішній
потенціалб – ситуація, коли загальний потенціал максимізується
Внутрішні можливості регіону визначаються ресурсами (наявними та резервними),
зумовлюються оцінкою об’єктивних складових потенціалу (фінансово-промисловою
потужністю, кадровою забезпеченістю, розвитком інфраструктури, інноваційною
спрямованістю, потенціалом відтворення тощо), а здатності – його інституціональною та
соціальною складовою (демографічним, соціокультурним, організаційним, управлінським,
інформаційним потенціалом тощо).
Макрооточення створює загальні інституціональні умови діяльності, обмежуючи або
розширюючи сфери регіонального впливу. У національній і глобальній економіці постійно
відбуваються процеси, які відкривають нові сприятливі умови для регіону, або, навпаки,
створюють додаткові труднощі. Досліджуючи зовнішній потенціал підприємства досить
важливим є визначення можливостей та загроз. Можливості трактуються як позитивні
чинники зовнішнього середовища, які регіон може використати для зміцнення своєї позиції.
Цим самим потенціал досліджуваної системи може значно збільшитися (ситуація а).
Загрози зовнішнього середовища можуть значно зменшувати потенціал регіону. При
досить несприятливих умовах макросередовища та при слабкій інституціональній реакції (або
ж її відсутності) може скластися така ситуація, коли загальний потенціал регіональної системи
буде меншим, ніж його внутрішній потенціал (ситуація б).
У зв'язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей
безпосередньо впливає на досягнення тактичних і стратегічних цілей регіонального розвитку,
виникає об'єктивна необхідність у його кількісному визначенні, виявленні його якісних
характеристик, тобто оцінці потенціалу економічно-територіального об’єднання. Слід сказати,
що процедура
підвищення потенціалу потребує, звичайно, його оцінки. А отже, саме діагностування
потенціалу регіонального суб’єкта є першим етапом на шляху до його підвищення.
Донецька область є одним із найбільш характерних представників старопромислових
регіонів України. Вибір Донецької області як об’єкта дослідження зумовлюється ще й тим, що
область за наявним природно-ресурсним та виробничим потенціалом господарства й іншими
чинниками посідає сьогодні одне з провідних місць серед інших регіонів країни (табл. 1).
Таблиця 1
Показники, що характеризують розвиток Донецької області (станом на 01.01.2010 р.) [8]
Показники Усього
Частка
Донецької
області
в Україні,
%
Рейтинг
(місце)
Донецької
області
серед інших
областей
Територія, тис. км2 26,5 4,4 11-12
Загальна чисельність населення,
тис. осіб 4466,7 9,7 1
Частка міського населення, % 90,5 х 3
Валовий регіональний продукт
у розрахунку на 1 особу1, грн. 26098 х 3
Реалізація промислової продукції,
млн. грн. 140895,4 17,5 1
Сільськогосподарське виробництво,
млн. грн. 4946,0 4,9 7
Інвестиції в основний капітал, тис. грн. 12985,2 8,5 3
Обсяг експорту товарів, млн. дол.
США 9777,0 23,5 1
Викиди шкідливих речовин в
атмосферу, тис. т 1513,3 23,5 1
Крім того, слід зазначити, що сумарна величина природно-ресурсного потенціалу
Донецької області більше, ніж у 3 рази перевищує середній за областями України показник і
складає 12,2% від сумарного природно-ресурсного потенціалу країни [2, 20]. При цьому
1 Дані наведено за 2008 р.
основне місце у структурі цього потенціалу належить мінеральним ресурсам (72,8%).
Аналогічний показник у середньому по країні становить лише 28,3%.
Першим етапом створення діагностичної системи потенціалу регіону є формування
комплексу індикаторних показників, який би, ураховуючи різнобічні чинники, дозволив
проводити цільове оцінювання територіально-економічної системи, зіставлення та
ранжування їх множини.
Об’єктивна, доцільна і конкурентна система оціночних показників потенціалу має
враховувати такі умови:
1) обмежена кількість індикативних показників, що безпосередньо впливають на
прийняття управлінських рішень;
2) використання при розрахунку показників даних публічної звітності;
3) можливість здійснення рейтингової оцінки діяльності суб’єкта діагностування як
стосовно інших аналогічних суб'єктів, так і в часі.
Відповідно до викладених вище принципів була сформована система факторів оцінки й
підвищення потенціалу регіону, у яку включені нижченаведені блоки й індикатори.
Показники ефективності виробничої сфери:
валовий регіональний продукт;
реалізація промислової продукції;
обсяг експорту товарів та послуг;
вартість основних засобів у промисловості, млн. грн.;
кількість найманих працівників у промисловості, тис. осіб;
обсяг інвестицій в основний капітал у промисловості, млн. грн.
Показники розвитку регіонального ринку праці:
рівень економічної активності (міське населення);
рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (міське населення);
рівень зайнятості (міське населення);
середня тривалість пошуку роботи (міське населення);
питома вага працюючих в умовах неповного робочого дня (тижня) у загальній
чисельності зайнятих;
питома вага працівників, які перебували в адміністративних відпустках, у загальній
чисельності зайнятих;
частка працюючих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, у
загальній чисельності зайнятих;
співвідношення рівнів зареєстрованого безробіття та визначеного за методологією
МОП;
плинність робочої сили.
Показники інноваційного розвитку:
обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт;
частка інноваційно активних підприємств у регіоні;
упровадження нових технологічних процесів;
обсяг реалізованої інноваційної продукції.
Оцінка екологічної ситуації в регіоні:
кількість промислових токсичних відходів у сховищах, т у розрахунку на 1 км2;
викиди сірки, кг сірчаного ангідриду в розрахунку на 1 км2;
викиди азоту, кг окислів азоту в перерахунку на NO2 на 1 км2;
викиди шкідливих речовин від пересувних джерел забруднення на 1 км2;
кількість важких металів у стічних водах на 1 км2;
питома вага скинутої неочищеної води в загальному її обсязі.
Оцінка рівня людського розвитку (за методикою, затвердженою Спільною постановою
Колегії Держкомстату України та Президії НАН України від 05.04.2001 р. та 14.03.2001 р.
№182/76) [9].
Для приведення показників до порівнянного виду доцільним є використання такої
формули, запропонованої ООН для визначення рівня розвитку людських громад:
irjirj
irjir
і YY
YY
minmax
min
,
(1)
де Yir – значення і-го коефіцієнта r-го блоку показників по j-му регіону;
mахj Yir – максимальне значення і-го показника за відповідним r-м блоком серед j-x
регіонів;
minj Y іr – мінімальне значення і-го показника r-го блоку серед j-x регіонів;
Принцип розрахунку кожної і-ї складової зведеного індексу по кожному r-му блоку
показників полягає в оцінці відносної позиції фактичного значення на шляху до
максимального, який є жаданою метою розвитку.
Розрахунок зведеного індексу по r-му блоку факторних показників підприємства j
можна здійснити за принципом розрахунку середньої арифметичної таким чином:
nn
I
n
i
i
n
rj
121 ...
,
(2)
де n ,...,1 – підіндекси показників r-го блоку;
n – кількість показників r-го блоку.
Для отримання можливості проведення якісного аналізу потенціал Донецької області
оцінювався протягом 2007-2009 рр. (табл. 2).
За результатами проведених розрахунків доцільно побудувати графічну модель
потенціалу Донецької області у 2007-2009 рр., яка наведена на рис. 2.
Слід відзначити, що потенціал Донецької області характеризується викривленою
формою, де домінуючою є виробнича складова, яка спирається на раніше нагромаджені
техніко-технологічні потужності, що є характерною рисою старопромислового регіону.
Інституціональна ж підтримка традиційних для регіону галузей на регіональному та
національному рівнях призводить до консервації наявних диспропорцій і не надає поштовху
до оптимізації інноваційної, фінансової, відтворювальної складової регіонального розвитку.
Достатньо високий рівень розвитку ринку праці також відбиває накопичений кількісний
і якісний склад трудових ресурсів. Разом із тим суттєвий рівень плинності кадрів та значна
частка працюючих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам негативно
відбиваються на трудовому потенціалі регіону.
Таблиця 2
Розрахунок коефіцієнтів-індикаторів потенціалу підприємства
Показники 2007 2008 2009
1. Показники ефективності виробничої сфери
1.1. Валовий регіональний
продукт1,2млн.грн. 72361 92093 117646
1.2. Реалізація промислової
продукції,
млн. грн.
137054,9182892,9140895,4
1.3. Обсяг експорту товарів та
послуг,
млн. дол. США
11054,2 14863,1 9777,0
1.4. Вартість основних засобів у
промисловості, млн. грн. 91675,1 117247,4220843,1
1.5. Кількість найманих працівників у
промисловості, тис. осіб 594,9 578,5 515,3
12Дані наведено за 2006-2008 рр.
1.6. Обсяг інвестицій в основний
капітал у промисловості, млн. грн. 9792,5 11584,4 7175,6
Зведений індекс І1 0,824 0,869 0,813
2. Показники розвитку регіонального ринку праці
Зведений індекс І2 0,656 0,618 0,686
3. Показники інноваційного розвитку
3.1. Обсяг фінансування наукових і
науково-технічних робіт, млн. грн. 365,9 447,8 372,0
3.2. Частка інноваційно активних
підприємств у регіоні, % 10,4 10,5 9,6
3.3. Впроваджено нових
технологічних процесів 52 114 74
3.4. Обсяг реалізованої інноваційної
продукції, млн. грн. 5601,4 7411,9 7399,1
Зведений індекс І3 0,365 0,389 0,354
4. Оцінка стану навколишнього природного середовища у
регіоні
Зведений індекс І4 0,143 0,213 0,345
5. Оцінка рівня людського розвитку
Зведений індекс І5 0,392 0,401 0,408
0
0,2
0,4
0,6
0,8
1
Вробнича сфера
Ринок праці
Інноваційний розвитокЕкологічна ситуація
Рівень людського розвику
2007 2008 2009
Рис. 2. Графоаналітична модель потенціалу Донецької області
Довготривалий період виробничого освоєння регіону, специфіка провідних галузей та
використання у промисловості застарілих технологій у сукупності обумовлюють суттєве
навантаження на навколишнє природне середовище. Як наслідок, індекс оцінки стану
екологічної ситуації коливається протягом 2007-2009 рр. у межах 0,143-0,345 (за
середньоукраїнського рівня у 2009 р. – 0,710). Безумовно, що сукупність означених проблем
негативним чином відбивається й на якості стану та охороні здоров’я, матеріальному
добробуті, умовах проживання населення тощо, зрештою зумовлюючи невисокий рівень
людського розвитку у Донецькій області.
Найбільше ж занепокоєння викликає низька інтенсивність інноваційного процесу в
регіоні. Лише кожне десяте підприємство області займалося протягом 2007-2009 рр.
розробкою й упровадженням інноваційних продуктів та технологій. Недостатній рівень
фінансування даних проектів є, з одного боку, наслідком незваженої політики господарюючих
суб’єктів, які, прагнучи максимізувати прибутковість поточної діяльності, не
зважають на довгострокові конкурентні переваги, а з іншого – відбиттям недієздатності
регіональних і національних владних інститутів у питанні інтенсифікації інноваційної
діяльності. У той же час формування потенціалу регіону на засадах інтенсивного типу
розвитку в сучасному світі може відбуватися лише за умови переходу до якісно нового рівня
техніко-технологічного забезпечення промисловості. Натомість низька активність
господарюючих суб’єктів у впровадженні техніко-технологічних та продуктових новацій
нівелює шанси промислового регіону в конкурентній боротьбі на національному та
глобальному рівнях, тим самим зумовлюючи старіння провідного – індустріального –
потенціалу територіально-економічного утворення.
Висновки. Проведений аналіз потенціалу Донецької області наочно ілюструє тезу про
старопромисловий характер даного територіально-економічного об’єднання. Дійсно,
незважаючи на високорозвинену промислову базу (у якій переважає підприємства групи А), у
регіоні не працюють дієві механізми оновлення виробництва. Інноваційний потенціал регіону
не задовольняє потреби ринку у випереджувальному розвитку техніки і технології, не
забезпечує прогресивного поступового процесу відтворення.
У такій ситуації на тлі відносно сприятливих економічних показників спостерігається
достатньо низька якість розвитку соціального середовища – неможливість переходу до якісно
нового етапу розвитку в техніко-економічній сфері консервує і накопичує проблеми в
екологічній, демографічній, соціокультурній, психологічній сфері тощо.
Вказані обставини, безумовно, підвищують значення проведення ефективної
регіональної політики, визначення пріоритетів та прийняття обґрунтованих управлінських
рішень щодо формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів з
урахуванням їх особливостей. За таких умов політика розвитку старопромислових регіонів
має ґрунтуватися на залученні потенціалу конкурентоспроможних стрижневих напрямів
(виробничого та кадрового) до вирішення проблеми оновлення техніко-технологічної бази
регіону і, як результат, відтворення промислової матриці на інноваційному підґрунті.
Література
1. Захарченко В.І. Фактори трансформації промислових територіальних систем та їх
потенціал / В.І. Захарченко // Український географічний журнал. – 2002. – № 1. – С. 14-21.
2. Руденко Л.Г. Природно-ресурсний потенціал як чинник економічного зростання в
Україні / Л.Г. Руденко, С.А. Лісовський // Український географічний журнал. – 2001. – № 3. –
С. 18-27.
3. Пчелинцев О.С. Регулирование воспроизводственного потенциала территории как
основа региональной политики / О.С. Пчелинцев, В.Я. Любовный, А.Б. Воякина // Проблемы
прогнозирования. – 2006. – № 5. – С. 62-68.
4. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия: моногр. / Е.В. Лапин. –
Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. – 360 с.
5. Задоя А.А. Народно-хозяйственный потенциал и интенсивное производство / А.А.
Задоя. – К., 1986. – 265 с.
6. Самоукин А.И. Потенциал нематериального производства / А.И. Самоукин. – М.:
Знание, 1991. – 175 с.
7. Щелкунов В.И. Производственный потенциал Украины. Стратегии формирования и
использования / В.И. Щелкунов. – К.: КМУГА, 1999. – 248 с.
8. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Державний комітет статистики України;
під ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2005. – 625 с.
9. Регіональний людський розвиток // Статистичний бюлетень. – 2010. – 28 с.
Надійшла до редакції 28.10.2010 р.
|