Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття
Розглядаються історичні, релігійні, масово-психологічні, політичні та інституціональні реалії, що сформувалися в Західній Європі на першу третину ХV ст. і стали обставинами загибелі Жанни д’Арк....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39840 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття / М. Самардак // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 191-195. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39840 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-398402013-02-13T02:58:57Z Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття Самардак, М. Ювілеї Розглядаються історичні, релігійні, масово-психологічні, політичні та інституціональні реалії, що сформувалися в Західній Європі на першу третину ХV ст. і стали обставинами загибелі Жанни д’Арк. Рассматриваются исторические, религиозные, массово-психологические, политические и институциональные реалии, которые сформировались в Западной Европе на первую треть ХV ст. и стали обстоятельствами гибели Жанны д’Арк. 2012 Article Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття / М. Самардак // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 191-195. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39840 327:330.332 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Самардак, М. Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття Сiверянський лiтопис |
| description |
Розглядаються історичні, релігійні, масово-психологічні, політичні та інституціональні реалії, що сформувалися в Західній Європі на першу третину ХV ст. і стали обставинами загибелі Жанни д’Арк. |
| format |
Article |
| author |
Самардак, М. |
| author_facet |
Самардак, М. |
| author_sort |
Самардак, М. |
| title |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття |
| title_short |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття |
| title_full |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття |
| title_fullStr |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття |
| title_full_unstemmed |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття |
| title_sort |
жанна д’арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій хv століття |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39840 |
| citation_txt |
Жанна д’Арк на тлі християнсько-католицьких та масово-психологічних реалій ХV століття / М. Самардак // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 191-195. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT samardakm žannadarknatlíhristiânsʹkokatolicʹkihtamasovopsihologíčnihrealíjhvstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-03T21:50:55Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:50:55Z |
| _version_ |
1836664179991248896 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 191
ЮВІЛЕЇ
© Самардак Микола Миколайович – кандидат філософських наук, доцент
Чернігівського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом.
УДК 327:330.332
Микола Самардак.
ЖАННА Д’АРК НА ТЛІ ХРИСТИЯНСЬКО-
КАТОЛИЦЬКИХ ТА МАСОВО-
ПСИХОЛОГІЧНИХ РЕАЛІЙ ХV СТОЛІТТЯ
(до 600-річчя від народження)
Розглядаються історичні, релігійні, масово-психологічні, політичні та інституці-
ональні реалії, що сформувалися в Західній Європі на першу третину ХV ст. і стали
обставинами загибелі Жанни д’Арк.
Ключові слова: християнство, католицизм, інквізиція, суд інквізиції, Орлеанська
діва, єресь, відьма, чаклунство.
У 2012 році виповнюється 600 літ від народження найвидатнішої й найтрагічнішої
французької патріотки періоду, названого істориками столітньою франко-англійською
війною. Нині ім’я Жанни д’Арк (6.01. 1412 – 30.05.1431) відоме всьому цивілізовано-
му світу. Про загальний обсяг досліджень про неї та її час годі й говорити. Не менш
відоме її інше ім’я – Орлеанська діва. Рівно шість віків є віхою, яка дозволяє й навіть
спонукає розглянути бодай одну зі сторін діяльності цієї героїчної дівчини. При цьому
доцільно зосередитися на стороні, яка перед авторами праць про неї постає допоміж-
ною, а не основною. А саме: на тодішніх історичних, релігійних, масово-психологічних,
політичних, інституціональних чинниках, що стали обставинами її загибелі.
Столітня війна 1340–1453 років точилася з багатолітніми перервами. Вона роз-
горнулася між англійськими й французькими феодалами за території на континенті
Європи, причому ці території лежали навколо володінь французьких королів. До того
ж англійський король Едвард ІІІ «законно» зазіхав на французький престол. Отже, для
французів війна набула визвольного характеру. Проте понад три десятиліття французькі
війська зазнавали важких поразок.* І більша частина французького королівства була
окупована англійцями. Поразки у війні викликали внутрішньополітичні міжусобиці.
Вибухали народні повстання. Загострилось протистояння між Парижем і Бургундією.
Бургундські герцоги не одне століття виступали основними суперниками паризьких
королів і у війні були союзниками англійців. Умови мирного договору 1420 р. перед-
бачали об’єднання Англії та Франції в одне королівство, очолюване англійським
королем. Франція як держава і як молода нація, таким чином, опинилася над прірвою.
* Біля узбережжя Фландрії був знищений французький флот, і англійці запанували на
морях. В битві при Кресі добірна й чисельно значно переважаюча феодально-рицарська армія
майже вся загинула під стрілами англійських лучників. Англійці захопили французький порт
Кале, який надовго став головним оплотом їхньої експансії на континенті. В битві при Пуать’є
в результаті поразки французів у полон потрапила значна частина її знаті та рицарства, в тому
числі король Іван Добрий (згодом він помер у полоні). У 1415 р. в битві при Азенкурі ополчен-
ня, зібране герцогом Орлеанським, братом короля Карла VІ, незважаючи на значну чисельну
перевагу, було розгромлене, причому в полон потрапив сам герцог.
192 Сіверянський літопис
Селянська дівчина католичка Жанна д’Арк дорослішала в ці роки на північному
сході Франції, тобто «на перехресті подій». Задумлива, часто піднесена й збуджена,
вона жадібно сприймала вістки війни. Тож з роками у неї сформувалося переконання,
що Бог доручає їй звільнити Францію від окупантів.* Відтак Жанна з групою військо-
во підготовлених селян-однодумців, у чоловічому костюмі з чоловічою стрижкою,
що у ХVст. було викликом, вирушила до короля й переконала 17-річного Карла VІІ
поставити її на чолі війська, яке вирушало на допомогу стратегічно дуже важливому,
але обложеному англійцями місту Орлеану. І вдягнена в рицарські обладунки, вона
повела військо до перемоги. 5 травня 1429 р. місто було звільнене від облоги. Слава
про Орлеанську діву поширилася Францією. З часом цю перемогу назвали «най-
величнішим дивом» столітньої війни.
Не минуло й року після орлеанських подій, як в одній із бойових сутичок Жанну
полонили бургундці. Вона була видана англійцям. Для останніх Жанна означала
інтерес, який сьогодні називають державним. Адже вона уособлювала нескорену
Францію. Водночас вбивство Орлеанської діви англійцями створило б із її пам’яті
ореол національної мучениці, який надихав би її народ на подальшу визвольну
боротьбу. Отже, віддали перевагу знищенню Жанни руками французів. Керувати
підготовкою її страти доручили «інквізитору в справах єресі» Жану де Метру та
єпископу французького міста Бове П’єру Кошону.
За існуючими в ті часи звичаями король Карл VІІ мав змогу врятувати полонянку,
викупивши її. Але він цього не зробив.
Слідство у справі Жанни тривало рік. Воно закономірно закінчилося тим, що
30 травня 1431р. в Руані вона була спалена живцем. Згодом шанувальники Жанни
стверджували, що вона самостійно й мужньо піднялася на завалений дровами та хми-
зом поміст; супротивники – що каялась і ридала. Розповідали, що серед обвуглених
останків Жанни побачили залите кров’ю серце, яке ще здригалось. Англійський солдат
розтоптав його. Все, що від неї залишилося, викинули в річку [2]. Отака мученицька
смерть випала на долю цієї 19-річної дівчини.
Зазначимо: слідство й суд над Жанною вершили повноважні представники інкві-
зиції; основна підозра, яка впала на дівчину, – її нібито чаклунство. Такий слідчо-су-
довий поворот для тих часів був вельми характерним. І подібні повороти ініціювалися
та санкціонувалися християнською католицькою церквою.
На початку ХVст. християнсько-католицька церква на чолі з римськими папами
вже є наймогутнішою ідеологічною силою Західної Європи. Папство «все більше
стає центром, звідки виходять нитки до всіх куточків католицького світу: ніщо не
вислизає з його уваги, на всьому відчувається його важка рука. Віднині чути гасло:
«Рим сказав» (Roma lokuta) – отже, справа має вважатися вирішеною» [4: 111].
Ця сила спирається на власну потужну економічну, політичну, освітню базу. Адже
церква виростає в крупного землевласника. Загальна частка земельних володінь
церков та монастирів наближається до третини; і земельні ділянки приносять знач-
ні прибутки. З ХІІІ ст. римська курія, на додаток до багатьох духовних турбот, стає
також своєрідною банківською конторою, виконуючи значні торговельно-фінансові
операції; вона організовує збирання податків, не гребує продажем індульгенцій. За
умов феодальної роздрібненості католицизм перебирає на себе функції найавто-
ритетнішого й найефективнішого західноєвропейського об’єднуючого чинника. Ка-
толицьке духовенство контролює всю систему навчальних закладів. Воно виступає
найосвіченішою, а нерідко єдино освіченою верствою. Тож християнські догми в їх
католицькому варіанті є засадами та критеріями будь-якої діяльності, будь-якого
світогляду, будь-якого мислення, будь-якої моралі.
З позицій християнсько-католицьких уявлень світ бачиться впорядкованим
Богом, і розум людини – «духовної подоби Бога» – покликаний цей порядок пізна-
вати. Пізнання впорядкованого світу вимагає не менш впорядкованого мислення.
* Автор цих рядків знайомий з висновками деяких біографів Жанни, що її поривання,
діяння, риси «вдачі» вказують на її високошляхетне походження. Висновки залишаються
версіями.
Сіверянський літопис 193
Ці впорядковуючі функції успішно виконує схоластика (scholastikos – шкільний). Її
формування завершується в Х – ХІ століттях. Однією з її засад стає вчення про «віру,
що шукає розуміння» («fides guaerens intelectum»). Схоластика поєднує католицькі
догмати з раціоналістичною методологією, в основі якої лежить логіка, започаткову-
ючи тим самим наукове мислення. Вона канонізує на той час «сім вільних мистецтв»
(«septem artes liberales») – граматику, діалектику, риторику, геометрію, арифметику,
астрономію, музику – бачить засобом (методологією) вивчення теології, пізнання
космосу, дослідження природи, осмислення людини [7: 169-177, 187-190].
Але в ті ж часи одвічні й загалом цілком зрозумілі нам прагнення людей за-
глибитися в таємниці світу і життя зумовлюють розквіт астрології, алхімії, магії.
Астрологічні висновки використовують навіть деякі папи й високопосадовці римської
курії. Алхіміки ж і маги церквою в основному переслідуються. Та якщо астрології
й надають ореол науковості, то, вочевидь, протилежними їй стають усілякі визнані
суспільством забобони. Останніми охоплюються всі без винятку соціальні верстви
[5: 116-117]. Вірять у привиди, «порчі», ворожать, заклинають, проклинають, ви-
кликають демонів і тому подібне.
У контексті теми цієї статті не можна оминути такого популярного на схилі Се-
редньовіччя суспільного явища, як авантюризм (avante – перед; авантюрист – той, хто
попереду). Ще від християнських походів на Схід задля «визволення труни Господ-
ньої» самовіддані ризиковані місії з невизначеними шансами на успіх оспівуються,
освячуються, наслідуються. Щоправда, маємо приклади переродження шляхетних,
за тодішніми мірками, авантюр у широкомасштабні безглуздя*. Втім, безглуздість і
навіть злочинність авантюр є оцінками далеких нащадків. Сучасники ж, як правило,
подібні ініціативи вітають.
Вельми важливим, почесним і ефективним стає християнське місіонерство (від
лат. missio – посилання, доручення). Це розроблена церквою форма ідеологічної та
політичної роботи, яка зводиться до нав’язування свого вчення іновірцям. При цьому
основні зусилля місіонери спрямовують на ідейну й організаційну обробку власних,
а особливо новоприєднаних до католицького світу і залежних від нього народів.
Охрищення супроводжується, з одного боку, суворою охороною «чистоти віри» з
широким арсеналом заходів – «відлучень», «анафем», репресій – щодо «заблудлих»
і «відступників»; з іншого – культивуванням нетерпимості та агресії щодо іновірців.
Така гегемоністська зовнішня і внутрішня практика католицької церкви викликає
в середовищі широких мас християн приховані, а то і явні спротиви. Найнебезпеч-
нішими для церкви стають єресі (від грецьк. hairesis – вибір, напрям). Єретичними
називають християнські вчення та рухи, спрямовані проти теологічних догматів і
організаційних форм офіційної церкви. Небезпека полягає в тому, що діяльність єре-
тиків відділяє від церкви частину віруючих. Найбільшого розвитку єресі набувають
з ХІІ ст. у Франції [4]. Свого найширшого розмаху вони досягають у ХІV –ХVст.
Назвемо найвідоміші єресі, сучасником яких (хоча, зрозуміло, і не учасником) є Жан-
на д’Арк: «спірітуали», «вальденси», «апостольські брати», «лолларди», «бегарди»,
«чашники», «таборити» [4: 7].
Католицька церква зустрічає єретичний рух усілякими переслідуваннями і жор-
стокими репресіями. Проти єретиків організовуються хрестові походи. Наприклад,
похід у Лангедок (південь Франції) проти «альбігойців» у ХІІІ ст., в Чехію проти
щойно згаданих «таборитів» у ХVст. [4; 7]. Вони супроводжуються масовими вбив-
ствами, руйнуваннями, стратами. Найстрашнішою ж зброєю проти єретиків стає інк-
візиція (від лат. inquiro, inquisitio – розшук, розслідування). Інквізитори наділяються
надзвичайними повноваженнями. Розшуки, розслідування, засудження, виконувані
ними, основуються на доносах і шпигунстві. Їхні суди є таємними, відбуваються без
участі сторони захисту, зводяться до витончено-жорстоких фізичних та морально-
психологічних тортур, вичавлення такими способами «зізнань» і найчастіше закінчу-
* У 1212 р. тисячі дітей старшого віку забираються з французьких та німецьких родин у Ди-
тячий хрестовий похід на Схід. Лише деякі з них через багато років повертаються додому [3:24].
194 Сіверянський літопис
ються смертю «підсудних» під катуваннями або на вогнищах.* Інквізиція як установа
існує від ХІІІ ст. з ІV Латеранського собору. Виключні інквізиторські повноваження
належать, за дорученням папи Григорія ІХ, чернечому ордену домініканців, засно-
ваному Домініком Гусманом. У ХVІ ст. ці повноваження переходять до заснованого
Ігнатієм Лойолою ордену єзуїтів (від jesus – Ісус); але це вже пізніша історія. Публічні
спалення набувають масовості. Сучасні дані про кількість жертв інквізиції дуже
різняться між собою, але йдеться про життя мільйонів людей.
Апогеєм у цьому плані стає терор церковників, і не тільки інквізиторів, проти
«відьом». Масово-психологічним підґрунтям суспільного страху перед «відьомством»
є вже згадувана віра у дієвість ворожінь, заклинань (в українській традиції – «шеп-
тань»), проклинань, «порч» і т.п. Позитивною стороною цих явищ виступають ама-
торські намагання вилікувати людей. І до таких намагань зазвичай вдаються жінки.
Але за загалом відомої нам атмосфери «похмурого» Середньовіччя ці гуманні самі по
собі спроби сприймаються як «злі» діяння тих, хто нібито має зносини з Дияволом,
тобто «відьом». Останнім закидаються шабаші та оргії, перевертництво, переміщен-
ня в повітрі (в українській традиції – польоти на мітлі), навіювання, «зурочення»,
«порчі», навернення природних стихій, пошестей, псування врожаю й худоби, інші
чаклунства. Тож поширюється переконаність, що «відьми» підлягають знищенню.
Наймаштабніші «викриття» та вбивства «відьом» розгортаються якраз у ХV, а також
ХVІ століттях. Європа, таким чином, отримує у свою історичну спадщину ще міль-
йони безвинних жертв. Причому ці вбивства здійснюються за масової їх підтримки
(не характерної щодо єретиків) тодішніми пересічними європейцями.
Повернімося до загибелі Жанни д’Арк.
Очолити військо для звільнення Орлеана їй довірили не відразу. Кілька тижнів її
прискіпливо допитували. Жанна стверджувала, що чує настанови святих і ангелів про
необхідність звільнення батьківщини, що вона послана ними. Натомість уповнова-
женим від духовенства належало з’ясувати: чи справді Жанна чує потойбічні голоси?
Хто її вустами говорить, Бог чи Диявол? Чи не чаклунка вона? Висновок зводився
до такого: «Оскільки дівчина Жанна говорить, що доказ свого послання покаже в
Орлеані, то не слід перешкоджати вирушенню її туди, бо без підстав сумніватися в
ній це означає грішити проти Святого Духа» [2: 244].
Висновки слідства, проведеного інквізицією на чолі з Ж. де Метром, в силу ви-
щевикладеної політичної ситуації виявилися зовсім іншими. Жанну звинуватили в
носінні чоловічого одягу й короткому волоссі, розцінивши це як «тяжкий гріх», як
порушення «Божественного закону, святості Писання канонічності права», що «супе-
речить природній пристойності». Її твердження, що вона може за допомогою голосів
упізнавати незнайомих людей, визналися «порожніми й пихатими вихваляннями»,
основаними на «чаклунстві». Її заяви про одержувані від святих та ангелів підба-
дьорення оцінилися як «безрозсудні». Слідство складалося переважно з умовлянь її
розкаятися й зректися своїх «злочинних чаклунських» помилок, принижень як жінки
(перевірки незайманості, постійній присутності у камері охоронців), залякувань
тортурами (демонструванням інструментів катувань) [2: 245-247].
Утім, за тодішніми правовими нормами «відьми»-чаклунки викривалися, роз-
слідувалися, але, на відміну від єретиків, не засуджувалися інквізицією. Їхні справи
інквізитори мали передавати іншим судам. Тому розправа над Жанною й була
здійснена поетапно: розслідував Ж. де Метр, а судив єпископ П.Кошон. Крім того,
«відьом» не можна було засуджувати без їхнього зізнання. Отже, задля здобуття зі-
знань застосовувалися нелюдські, з погляду людей ХХІ ст., тортури. Жанна уникла
тортур, тому що «зізналася». П. Кошон заявив «священному трибуналу», що Жанна
«спокушена князем тьми і – о горе! – впала, як пес» [2: 246], Жанні зачитали текст
зречення, під яким змусили її вивести знак хреста – підпис. Трибунал ухвалив від-
лучити її від церкви й «звільнити», передавши світським властям «на їхній розсуд».
* Історично найрезонанснішим виявилося прокляття Константським собором і затим
спаленням у 1415 р. старшого сучасника Жанни, ректора Празького університету, одного з
лідерів згадуваних «чашників» Яна Гуса.
Сіверянський літопис 195
Жанну повернули англійцям у супроводі висновків «священного трибуналу». І роз-
права не забарилася.
У 1456 р. оголосили відміну папою Калікстом ІІІ вироку Жанні д’Арк.
Донині для жителів Орлеана 5 травня залишається щорічним святом міста – Днем
Орлеанської діви.
1. Авадяева Е., Зданович Л. Сто великих казней. – М.: Вече, 2004. – 587с.
2. Авадяєва О., Зданович Л. Жертви інквізиції. // Антологія християнства: Хрес-
томатія… – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – С. 237 – 251.
3. Гопфнер В. Хронологія християнського завоювання Західної Європи. // Ан-
тологія християнства: Хрестоматія… – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – С. 22 – 26.
4. Лозинский С.Г. История папства. – М.: Политздат, 1986. – 590 с.
5. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М.: Мысль, 1982. – 623 с.
6. Семенов В.Ф. История средних веков. Учебник… – М.: Просвещение, 1975. –
590 с.
7. Соколов В.В. Средневековая философия: Учебн. пособие… – М.: Высшая школа,
1979. – 448 с.
Рассматриваются исторические, религиозные, массово-психологические, полити-
ческие и институциональные реалии, которые сформировались в Западной Европе на
первую треть ХV ст. и стали обстоятельствами гибели Жанны д’Арк.
Ключевые слова: христианство, католицизм, инквизиция, суд инквизиции, Орле-
анская дева, ересь, ведьма, колдовство.
|