Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті
Предметом цього дослідження є діалектні слова, вживані у селі Роїще Чернігівського району. Діалектизми цього регіону відносяться до північної групи говорів.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39841 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті / А. Орешко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 210-213. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-39841 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-398412013-02-13T03:11:53Z Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті Орешко, А. Народознавчі студії Предметом цього дослідження є діалектні слова, вживані у селі Роїще Чернігівського району. Діалектизми цього регіону відносяться до північної групи говорів. 2012 Article Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті / А. Орешко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 210-213. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39841 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Народознавчі студії Народознавчі студії |
| spellingShingle |
Народознавчі студії Народознавчі студії Орешко, А. Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті Сiверянський лiтопис |
| description |
Предметом цього дослідження є діалектні слова, вживані у селі Роїще Чернігівського району. Діалектизми цього регіону відносяться до північної групи говорів. |
| format |
Article |
| author |
Орешко, А. |
| author_facet |
Орешко, А. |
| author_sort |
Орешко, А. |
| title |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| title_short |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| title_full |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| title_fullStr |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| title_full_unstemmed |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| title_sort |
особливості діалекту с. роїще чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Народознавчі студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39841 |
| citation_txt |
Особливості діалекту с. Роїще Чернігівського району в історико-лінгвістичному контексті / А. Орешко // Сiверянський лiтопис. — 2012. — № 5-6. — С. 210-213. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT oreškoa osoblivostídíalektusroíŝečernígívsʹkogorajonuvístorikolíngvístičnomukontekstí |
| first_indexed |
2025-07-03T21:50:59Z |
| last_indexed |
2025-07-03T21:50:59Z |
| _version_ |
1836664183575281664 |
| fulltext |
210 Сіверянський літопис
УДК 94 (477)
Алла Орешко.
ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТУ с. РОЇЩЕ
ЧЕРНІГІВСЬКОГО РАЙОНУ В ІСТОРИКО –
ЛІНГВІСТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ
Як відомо, слова, вживані в окремих говорах або наріччях і не поширені у мові
всього народу, належать до категорії діалектної лексики – так званих діалектизмів (1).
Діалектизми складають потужний пласт української народної культури, адже саме
у мові народу відображено як його матеріальне життя, так і його духовну сутність.
Діалектні слова складають частину народної лексики, яка, на відміну від лексики
літературної, має значно вужче поле використання.
Вони вживаються на певній території, в певному регіоні країни, інколи навіть в
одному населеному пункті. Предметом цього дослідження є діалектні слова, вживані
у селі Роїще Чернігівського району. Діалектизми цього регіону відносяться до пів-
нічної групи говорів.
Історично у нашому селі склався дуже цікавий діалект, в якому зустрічаємо велику
кількість слів російського та білоруського походження, що зумовлено географічним
розташуванням села майже біля кордонів з Росією та Білоруссю.
Розглянемо особливості діалекту нашого села з точки зору лінгвістики. Хоч велика
кількість діалектних слів села має синоніми у літературній мові (плиг|ать – стрибати,
пулєн|ята – курчата і т. п.), серед них є й такі слова, лексичне значення яких відоме
лише мешканцям села, – т. зв. етнографізми (запал|утнік – палісадник та інші).
Діалектизми можуть збагачувати склад літературної мови, ставати загально-
вживаними. Такими стали, наприклад, слова «хвища», «насупитися» (у роїщенській
вимові – «насупицца») тощо.
Діалектній лексиці притаманна образність, влучність, точність у визначенні
понять, що підтверджується відомим прислів’ям: «Народ скаже – як зав’яже». Ось
чому діалектизми часто використовуються у мові художніх творів з метою створення
місцевого колориту, передачі мови персонажа чи досягнення комічного ефекту. Так,
у творах В. Дрозда, уродженця сусіднього села Петрушин, знаходимо діалектизми
«соша» – шосе (2) та «лахманина» – ганчірка (3), які можна почути й від жителів
села Роїще.
Викликають інтерес і особливості вимови місцевих слів, які, перш за все, харак-
теризуються:
– вживанням дифтонгів уо, іє (куонь, двуор, пієч, хлієб тощо);
– «аканням» у вимові слів (ап|ука, ачін|і, атчеп|ись та інших).
Характерним для діалектів є вживання ідіоматичних виразів, зрозумілих лише
їх носіям. Не є винятком і роїщенський діалект, в якому чуємо такі фразеологізми,
як «ст |авить залат |иє в |ерби» (робити шкоду), «перебир |ать ку |оньмі» (прискіпливо
вибирати), «ку|онєй пуж|ать» (залишитися в старих дівках).
Прослідкуємо особливості використання діалекту села Роїще у суспільно-іс-
торичному контексті.
За останні 20 – 30 років значно скоротився відсоток діалектних слів у мові жите-
лів села. Це пов’язано перш за все з новими суспільно-політичними, економічними,
соціальними та культурними процесами, що відбулися за ці роки й продовжують
відбуватися в наші дні.
По-перше, процеси міграції населення призвели до появи у мові сільчан нових
слів, запозичених з інших мов та діалектів.
Завдяки міграції з села до міста на роботу, навчання та проживання у мові молоді
© Орешко Алла Миколаївна – вчитель (с.Роїще Чернігівського району).
Сіверянський літопис 211
та людей працездатного віку з’явилося багато русизмів. Велика кількість селян почала
розмовляти так званим суржиком. А серед молоді став популярним новий молодіжний
сленг з безліччю технічних термінів та запозичень, що прийшли з англійської мови.
Крім того, за останні роки значно збільшилася кількість жителів села, які мігрува-
ли сюди з інших областей України, навіть – з інших країн, таких як Росія і Білорусь.
Ці люди також принесли до нашого села особливості своїх мов і діалектів.
Викликали зміни у мові населення і суспільно-політичні події останніх років,
наслідками яких стала українізація ЗМІ. Та односторонність цього процесу спричи-
нила лише те, що наші діти, фактично не чуючи російської мови й не користуючись у
повсякденному спілкуванні українською, все більше говорять так званою «украйон-
ською» мовою. На жаль, забувають вони й старовинні діалектизми. Автор провела
дослідження з цього приводу серед учнів 6 класу – членів краєзнавчого гуртка. З 12
учнів ніхто не зміг пояснити значення діалектних слів «запалутнік» і «прамоцар».
За віковим складом населення діалектні слова в своєму активному словнику по-
вною мірою використовують лише представники старшого покоління. Так, діалектиз-
ми, подані нижче, записані від мешканок села Олександри Карпівни Терехно, 1927 р.
н., Валентини Карпівни Терехно, 1935 р. н. та Агафії Петрівни Терехно, 1907 р. н. (4).
Отже, оригінальний місцевий діалект поступово відходить в історію, потребуючи
збереження як історико-лінгвістична пам’ятка. Це завдання і є метою, яку автор до-
слідження ставить перед собою як історик і лінгвіст.
Звернемось безпосередньо до найцікавіших зразків діалектних слів та виразів
села Роїще.
Дієслова
Калант|ир – шум, галас.
Калант|ир падим|ать (калант|ирить) – шуміти, галасувати.
«Чег|о ти калант|ириш?» – «Чого галасуєш?»
В|ичухацца – зголодніти.
Плиг|ать – стрибати, плигає – стрибає.
Сун|ять – зупинити, сунім|и – зупини.
«Сунім|и лє л|авкі!» – «Зупини біля магазину!»
Іскай|орчицца – перекрутитися.
Атбант|ижить – відтягти.
Перекул|іцца – впасти, нахилитися. «Знов забор перекулівся!»
Перешандь|орить – змарнувати, зіпсувати.
Хавпт|і – глитати, пожадливо їсти.
«Дів|ісь, як хавп|е!» – «Подивися, як жере!»
Ачін|і – відчини.
Ачін|іть дв|ері – відкрити двері. «Зараз ач|інять!» – «Зараз відчинять!»
Ст|авіть залат|иє в|ерби (фразеологізм) – робити шкоду.
Перебір|ать куоньмі (фразеологізм) – прискіпливо вибирати.
К|онєй пуж|ать (фразеологізм) – залишитися у старих дівках.
Як м|ай змаєв|ав! (фразеологізм) – кудись подівся, пропав.
Раздаб|арувать – багато говорити.
Прав|анькувать – патякати.
Рассасуолювать – надто багато теревенити.
Хап|ацца – поспішати.
Сапсієть, разапсієть – розбеститися.
«Йуон сапсієв!» – «Він розбестився!»
Ш|амнуть – втекти, швидко побігти.
«Йуон як ш|амнув, аж закурієло!» – «Він так побіг, що аж закуріло!»
Зашемет|ацца – розгубитися.
Умант|улить, намахн|уть – вдарити.
«Намахн|уть агл|облєю» – вдарити.
Атмастіть – відлупцювати.
Аддушить, атмакатусіть – побити.
Расшлех|оніцца – розв’язатися.
«Платок расшлехонівся» – хустка розв’язалася.
212 Сіверянський літопис
Абмам|урицца – задрімати.
Набус|ичицца – набундючитися, спохмурніти.
«Пєтух|і пє|ють, у телєв|ізарі пє|ють» – «Півні співають, в телевізорі співають».
Забавл|яцца – щось довго й старанно робити.
Забавн|о – довго.
Курн|явкать – 1) нявчати; 2) базікати.
Чекат|ать – 1) цокотіти; 2) швидко говорити.
Хав|ацца (хадіть) па затуніках – ховатися (ходити) по темних кутках.
Мієцца – обіцяти.
«Йуон мівся зар|ать гар|од» – «Він обіцяв виорати город».
Апін|ать плат|ок – запинатись хусткою.
Абапн|ісь – запнися (хусткою) – у звертанні.
Шабунієть – шамотіти.
Адсаптісь – віддихатися.
Тельомкацца – звисати, похитуючись.
Задурить – відволікти когось від чогось.
Задурицца – відволіктися, захопитися якоюсь справою.
Присундучицца – неквапом прийти.
Дурить голаву – відволікати когось від важливих справ.
Сонце вискалілось – сонце вийшло з-за хмари.
Прикметники
Зату|ойліві – хитрий.
Парс|отний – поважний, інколи – набундючений, манірний.
Мар|исий, марис|єнний – брудний, бруднющий.
Мєнь|оний – блискучий, переливчастий.
Разбир|акуватий – той, хто добре знається на чомусь.
Канюш|енний – божевільний.
«Чаг|о крич|иш, як канюш|енний?»
Буйн|ий – великий (про розмір овочів, фруктів тощо).
Буйн|ая картошка.
Хіб|єтний – вдатний до чогось.
Хіб|єт – вдатність, здібність, талант.
Хібєт|уха – гарна господиня, умілиця.
Галам|озий – 1) лисий; 2) без головного убору.
Як чорт куоллям пабив – рідкий (про траву, зуби, волосся).
Чорт єму рад – поганий, негодящий.
Іменники
Зап|она – фартух.
Кавні|єр – комір.
Спадн|іца – жіночий одяг, призборена спідниця з нагрудником.
Пальтіср|ак (паліср|ак) – пальто.
Каст|юм – комплект жіночого одягу, що складався з кофти на ґудзиках та «спад-
ніци», пошитий з одного матеріалу.
Махри – бахрома.
В|алєнци – і валянці, й шиті бурки.
Кік|і – кукурудза.
К|аліва – картоплиння.
Д|учка – один кущ картоплі, місце, де він росте.
Л|унка – 3-4 рядки картоплі, обмежені буряками.
Кашуля – велика кругла плетена корзина з двома ручками.
Кашовка – висока прямокутна плетена корзина з двома ручками.
П|аюр – аїр.
Гєрг |іні – жоржини.
Ігр|уша (йгруша) – груша.
Клубніци – суниці.
Сіверянський літопис 213
Куот, каш|ак – кіт.
Пулєн|ята – курчата.
Ап|ука – м’яч, який виготовляли з коров’ячої шерсті. Пізніше так називали будь-
який м’яч.
Квасуовка – пшоняний куліш з кислим варенням (смородиновим, сливовим чи
порічковим) або з сухофруктами чи сушеними ягодами.
Рул|і – коливо, підсолоджена вода зі шматочками чорного хліба.
Ас |ущик – окраєць чорного хліба, натертий часником з сіллю.
Скварк |і – шкварки.
Рієзнікі – сушені яблука, порізані шматочками.
Картошка в кожушках – варена картопля в мундирах.
Набу|ожніки – вишиті рушники, які одягають на ікони.
Занав|іска, запін|ачка – завіса на вікно, піч тощо.
Падтір|ачка – ганчірка, якою підтирають коров’яче вим’я перед доїнням.
Кошла – людина чи тварина з кошлатим, скуйовдженим волоссям (шерстю).
З|аткало – нечупара.
Раму|оннє – лахміття.
Задвуоркі – задні двері, що вели з сінець хати на город.
Заканурак – закуток.
Запалутнік – палісадник.
Магі|єрка – невелика посудина.
Раскінд|аш – безлад.
Лі|єска – драбина.
Засланка – заслінка до печі.
Засланіть пієч – закрити піч заслінкою.
Причініть верх – прикрити пічний димохід.
Черуон – черінь на печі.
Гар|а – горище.
Прам |оцар (прамоцарша) – розумник (розумниця).
Пє нє т|ая (т|аєчка) – звертання до жінки замість імені (здебільшого у розмові
жінок): «Сл|ухай, пє нє т|ая!»
Валє, Танє, Олє – клична форма жіночих імен (замість «Валю, Таню, Олю»).
Басіла – розбійник, босяк.
Басячить – босякувати, розбійничати.
Дурбецало – дурень.
Дурни, як треба – зовсім дурний.
Прислівники
Х|апить (х|опить) – досить.
Бурдягом – бігом.
(За)дурно даром – задарма.
І це ще далеко не повний перелік діалектизмів, що складають, на мою думку, зо-
лотий мовний запас жителів села Роїще, який є історико-краєзнавчою та культурно-
лінгвістичною пам’яткою мого рідного краю.
1. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української мови. – Ч. 1. – К.:
Радянська школа, 1959. – С. 70.
2. Дрозд В. Маслини. – К.: Вид-во ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1969. – С. 27.
3. Там само. – С.115.
4. Записано Орешко А. М. зі слів жительок села Терехно А. П., Терехно О. К. та
Терехно В.К.
|