Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики)
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) / В. Смолій, О. Удод, О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-42. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40006 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-400062013-01-08T12:11:13Z Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) Смолій, В. Удод, О. Ясь, О. 2012 Article Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) / В. Смолій, О. Удод, О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-42. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40006 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Смолій, В. Удод, О. Ясь, О. |
| spellingShingle |
Смолій, В. Удод, О. Ясь, О. Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) Історіографічні дослідження в Україні |
| author_facet |
Смолій, В. Удод, О. Ясь, О. |
| author_sort |
Смолій, В. |
| title |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| title_short |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| title_full |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| title_fullStr |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| title_full_unstemmed |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| title_sort |
історія інститутська, історія українська (ювілейні роздуми з академічної проблематики) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40006 |
| citation_txt |
Історія інститутська, історія українська (Ювілейні роздуми з академічної проблематики) / В. Смолій, О. Удод, О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-42. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT smolíjv ístoríâínstitutsʹkaístoríâukraínsʹkaûvílejnírozdumizakademíčnoíproblematiki AT udodo ístoríâínstitutsʹkaístoríâukraínsʹkaûvílejnírozdumizakademíčnoíproblematiki AT âsʹo ístoríâínstitutsʹkaístoríâukraínsʹkaûvílejnírozdumizakademíčnoíproblematiki |
| first_indexed |
2025-07-03T22:02:26Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:02:26Z |
| _version_ |
1836664903809630208 |
| fulltext |
5
Валерій Смолій, Олександр Удод, Олексій Ясь
ІсторІя Інститутська, ІсторІя українська
(ювІлейнІ роздуми
з академІчної проблематики)
Магія дат, особливо ювілейних, бентежить, приваблює і навіть
чарує сучасну людину. Можливо, це – реакція на наш аж надто
швидкоплинний світ із його разючими темпами розвитку, стрім-
кими та глобальними трансформаціями, котрі примушують шу-
кати затишний прихисток у вигляді сталих і очевидних мірил вар-
тості. Утім, ювілейні «порахунки», часом, виглядають і як
звичайна данина лінеарності й інерційності людського мислення,
пов’язаного з традиційними часовими параметрами складного,
багатоманітного та суперечливого суспільного буття. Так чи іна-
кше, ювілейні річниці спонукають до роздумів, нав’язують нові
образи, продукують рефлексії, урешті-решт спричиняються до
новітніх спроб осмислення й осягнення минувшини, особливо у
світлі сучасних комеморативних практик. Із цієї перспективи по-
точний момент, який пов’язаний із кількома «круглими» датами,
видається слушним часом для таких експериментів і спроб.
1936 р., з якого розпочинається буття інституту, зазвичай асо-
ціюється зі сталінськими часами, зокрема з нещадним молохом
політичних репресій. На той час установи та інституції ВУАН
було остаточно знищено, а вцілілі й настрахані науковці здебіль-
шого переймалися власним виживанням. Відтак ширилися зма-
гання «критики» і «самокритики», «викриття» прихованих «во-
рогів» і «шкідників», «спокутування» уявних та реальних «гріхів»
перед владою «країни Рад», що увінчалися постанням своєрід-
ного «жанру» наукових писань – «покаянних і викривальних тек-
стів» істориків та інших учених-гуманітаріїв.
Ба більше, у першій половині 1930-х рр. фах історика, тим
паче українського історика, перетворився на настільки небезпеч-
ний терен діяльності, що чимало видавництв узагалі уникали пуб-
лікації будь-яких історичних студій! «Цим неприпустимим фак-
том відсутності наукової продукції, свідомого чи несвідомого
затаювання своїх думок і концепцій, надмірного остраху перед
можливими помилками (тут і далі курсив наш – Авт.) – з одного
боку, цілком недозволеного ставлення до історичних видань з
боку видавництв, – можна пояснити й ті прориви в царині вищої
історичної освіти, що останнього часу були викриті парторгані-
зацією УСРР», – відзначав О.Оглоблин1. Це промовисте свідчення
учасника й очевидця тих подій яскраво ілюструє тодішній стан
української історичної науки, зокрема атмосферу суцільного жаху
та невпевненості, яка побутувала в академічному середовищі.
Після руйнації ВУАН науковий процес на теренах української
соціогуманітаристики першої половини 1930-х рр. був майже
повністю паралізований. Натомість розпочалася суперечлива доба
організаційних експериментів та перетворень. З одного боку, три-
вали чистки й репресії, які мали «звільнити» науково-дослідні
установи від неблагонадійних та старорежимних елементів, з ін-
шого – гостро постало питання про форми інституціональної
організації української науки, які б мали задовольняти вимоги пар-
тійного курсу та, заразом, забезпечувати необхідний «вал» науко-
вих видань, що відповідав би поточним ідеологічним догматам.
Власне, технократичний стиль керівництва партійного апарату,
що виявився навіть у термінологічному уподібненні й формаліза-
ції обрахунку наукових студій як «валової продукції» з відповід-
ними кількісними показниками, диктував і механістичні способи
конструювання інституціональної мережі. Прообразом нової-ста-
рої організаційної моделі стали Істпарти – осередки історико-пар-
тійної науки з вивчення Жовтневої революції 1917 р., історії кому-
ністичної партії та революційних рухів кінця ХІХ – початку ХХ ст.
У 1929 р. було засновано Інститут червоної професури. Згодом
народилася Всеукраїнська асоціація марксо-ленінських інститутів
(ВУАМЛІН), яку створили у червні 1931 р. за постановою ЦК
КП(б)У на противагу і в перспективі – на заміну ВУАН. ВУАМЛІН
наслідувала Російську асоціацію науково-дослідних інститутів
суспільних наук і являла собою спробу своєрідного симбіозу пар-
тійної й академічної версії наукової організації з виразною пере-
вагою ідеологічних компонентів. У структурі ВУАМЛІН існував
Інститут історії, який складався з п’яти секторів: історії України
(з секціями Жовтневої революції та громадянської війни на Укра -
їні), історії народів СРСР, історії народів Заходу, методологічного
(з секціями ленінізму та історіографії) та бібліографічного2.
6
Утім, модель такої організаційної трансформації виявилася де-
фектною, позаяк руйнувала та нівелювала й без того вкрай слабкі
паростки академізму, представлені в тій химерній, витвореній ме-
ханічним сполученням, асоціації інституцій. Відтак ВУАМЛІН
зникла в горнилі нової хвилі партійних чисток і організаційних
перетворень середини 1930-х рр. Аналогічна доля спіткала й Ін-
ститут червоної професури, який мав забезпечити підготовку
нових марксистських кадрів найвищої кваліфікації на теренах
суспільних та гуманітарних дисциплін3.
Певні спроби інституціональних реформ на засадах марк-
систсько-ленінського оновлення, точніше, на ґрунті тотальної ін-
доктринації, проводилися й на теренах академічної науки. При-
міром, був створений і протягом лютого – листопада 1934 р.
функціонував Історично-археографічний інститут ВУАН4. Однак
ця інституція так і не змогла вповні розгорнути наукові студії, на-
віть попри підкреслену лояльність до влади та «нищівну кри-
тику» своїх попередників – визначних українських істориків
В.Антоновича, М.Грушевського, М.Довнара-Запольського та ін.
Отож Інститут історії України АН УРСР постав у досить спе-
цифічній ситуації, коли безплідність партійно-академічного сим-
біозу виявилася очевидною навіть для партапарату, а систему
ВУАН було вщент зруйновано. Відтак ухвалили паліативне рі-
шення – створити все ж таки академічну інституцію, але під жорст-
ким партійним контролем та ще й на основі кадрів ВУАМЛІН. Кон-
ституювання інституту, як і інших гуманітарних інституцій, було
накинуте згори постановою ЦК КП(б)У від 23 липня 1936 р. «Про
організацію в Академії наук УСРР Відділу суспільних наук»5.
Зауважимо, що цікавий проект створення Українського істо-
ричного інституту як академічної установи у системі ВУАН ще
1928 р. розробив М.Грушевський, котрий планував перетворити
науково-дослідну кафедру історії України в м.Києві на потужний
інститут із розгалуженою мережею відділів і секцій. Власне, цей
задум був вислідом науково-організаційного досвіду діяльності
комісій та установ ВУАН, зорієнтований, передусім, на система-
тичне й порівняльне вивчення української історії, себто передба-
чав низку компаративних та методологічних акцентів. Про це ви-
разно свідчить запланована структура майбутньої інституції,
котра мала складатися з низки відділів і секцій: 1. Методології і
7
соціального обґрунтування історії. 2. Порівняльної історії госпо-
дарства у секціях: господарства міського та господарства сіль-
ського. 3. Історії культури з секцією Західної України. 4. Старшої
соціальної і політичної історії України у складі секцій старої, ли-
товсько-польської і козацької доби, з додатковими секціями: по-
рівняної історії західноєвропейської й азійської і двома секціями
допоміжних наук: а) історичної географії; б) джерелознавства і
дотичних наук. 5. Нової соціальної і політичної історії України з
секцією Західної України. Причому низка секцій у перспективі
мала перетворитися на окремі відділи з власними предметними
ділянками вивчення української минувшини6.
Загалом навіть простий перелік означених організаційних скла-
до вих незаперечно виказує впливи соціологізації історії, котрих за -
знав М.Грушевський на схилі свого життя, насамперед протягом
1920-х рр. Тим більше, що проектована структура Українського істо -
ричного інституту була скерована не тільки на вертикальне (епохи
та періоди), а й на горизонтальне (господарство, соціальна, полі-
тична і культурна історія) відтворення світу минулого. Видаєть ся,
що інституціональний проект М.Грушевського передбачав студію-
ван ня та представлення історії України як певної органічної ціліс-
ності, хоч і на перехресті багатовекторних впливів Середземномор’я,
Західної Європи та Євразії. Утім, плани соціологічного про читання
української минувшини, як і проект Українського історичного ін-
сти туту, остаточно поховали страшні й трагічні події 1930-х рр.
Натомість організаційні засади, на яких створювався Інститут
історії України АН УРСР 1936 р., як і інші академічні інституції,
призначалися для вповні утилітарних та прагматичних цілей: за-
безпечення «виробництва» таких науково-історичних знань, які б
задовольняли потреби партійно-радянського апарату, зокрема агі-
таційні, пропагандистські, освітні та культурні. Та, найголовніше,
інститут мав швидко й оперативно реагувати на політичну кон’юн-
ктуру та впроваджувати відповідні настанови до історичних сту-
дій, що, звісно, зводило нанівець навіть куці академічні стандарти.
Недаремно інститутські історики відразу потрапили під по-
тужний каток чергової хвилі репресій 1937–1938 рр., відомих як
єжовщина. Морок 1937 р. поглинув і першого директора інсти-
туту – А.Сараджева, його заступника Г.Слюсаренка та інших нау-
кових співробітників7. Відтак досить гостро постала кадрова про-
8
блема, адже багато колишніх співробітників ВУАМЛІН мали до-
сить обмежений досвід наукової роботи, а частина істориків уза-
галі належала до початківців. Зрештою, єжовщина, хоч і в опосе-
редкований та, безперечно, жахливий спосіб спричинилася до
певного кадрового оновлення установи. Протягом 1937–1938 рр.
коло науковців розширилося за рахунок як знаних і досвідчених
учених (О.Оглоблин, М.Петровський, Н.Полонська-Василенко,
Є.Сташевський та ін.), так і талановитої молоді (М.Марченко та
ін.), які відігравали важливу роль у житті інституції.
Попри суперечності організаційного творення, трагічні та дра-
матичні події другої половини 1930-х рр. Інститут історії України
АН УРСР формувався як науково-дослідна установа, призначен-
ням котрої було вивчати та представляти українську минувшину,
хоч і у заідеологізованому радянському академічному середовищі.
Сумнозвісний досвід інституцій ВУАН, а надто тяжка морально-
психологічна атмосфера тодішнього буття звичайно не надихали
на масштабні та радикальні наукові проекти. Згадаємо, приміром,
що навіть перший том украй заполітизованого й ортодоксального
курсу з історії України, підготовлений та виданий в 1932 р. Ін-
ститутом історії ВУАМЛІН, був ущент розкритикований і підда-
ний суцільній обструкції партійним керівництвом8. Відтак інші
томи з цього проекту світу так і не побачили.
Утім, наукові плани новоствореного Інституту історії України
АН УРСР, незважаючи на потенційні ризики, містили досить ці-
каві й масштабні задуми з обсягу написання української історії.
Із-поміж них центральне місце посідав проект «Нариси з історії
України» (у 17-ти випусках), який розпочали ще 1937 р. Наступ-
ник А.Сарадже ва на посаді директора інституту – С.Бєлоусов –
навіть зауважив у своїй розвідці, що до кінця 1937 р. побачать
світ п’ять-шість випус ків «Нарисів…»9. Однак реалізувати цю
ідею пощастило тільки частково.
Тривалий час в українській радянській історіографії побуту-
вала думка, що світ побачили тільки шість випусків (1–4, 8, 11)10
«Нарисів з історії України»11. Проте було опубліковано ще один –
сьомий (6-й за порядком серії) випуск, написаний О.Оглобли-
ним12. Зазвичай про нього в повоєнний час практично не згаду-
вали, що, мабуть, мотивувалося особою автора, який уважався
«зрадником» та «фальсифікатором історії».
9
Збереглися певні відомості й про підготовку інших випусків
«Нарисів з історії України». Так, 5-й («Україна другої половини
XVIІ ст. (1654–1686)») опрацьовував М.Ткаченко13, 9-й («Україна
2-ї пол. ХІХ ст.») готував Ф.Шерстюк14, а 14-й випуск («Відбудо-
вчий період на Україні (після 1920 р.)») здав до видавництва 1940 р.
І.Премислер15. Ще один випуск «Нарисів…» – про будівництво
радянської влади в умовах громадянської війни – підготовляв
О.Слуцький16. Зауважимо, що у процесі написання й редагування
праці змінювалися не тільки назви окремих випусків та послі-
довність їх публікації, а й уточнювалася локалізація хронологіч-
них меж, проблемно-тематична спрямованість тощо.
Вочевидь реалізація цього задуму потребувала фахівців із різ-
них періодів та епох української історії, брак яких гостро відчу-
вався у новонародженій інституції після кількох нищівних хвиль
репресій 1930-х рр. Варто підкреслити, що цей проект предста-
влявся інститутом не як академічне видання, яким воно й було на-
справді, а як дидактичне – серія «посібників для викладачів се-
редніх і вищих шкіл»17. Так, у передмові до першого випуску
«Нарисів…» видання позиціонувалося як серія, розрахована на
«студентів університетів, педінститутів, викладачів шкіл і взагалі
на всякого радянського читача»18. Схоже, що таке формулювання
було прикриттям для просування академічного проекту з обсягу
українського історієписання, котре спиралося на наукові зацікав-
лення низки дослідників. Зрештою, навіть ті сім виданих випу-
сків загальним обсягом близько 100 друкованих аркушів охоп-
лювали різні періоди української історії! Власне, «Нариси з історії
України» й дотепер залишаються такою собі напівзабутою
пам’яткою української радянської історіографії кінця 1930-х – по-
чатку 1940-х рр.
У концептуальному сенсі ця серія видань відображала проміж-
ний, переходовий стан тодішнього радянського ґранд-наративу,
який набував рис централістичного, великоросійського канону з
телеологічним, точніше, жорстким формаційним і класовим пред-
ставленням у дусі «обрядового» марксизму-ленінізму, але ще за-
лишав певний, хоч і вельми обмежений, простір для національних
історій, зокрема української минувшини. Відтак ідеологічні до-
гмати на зламі 1930–1940-х рр. визначали сферу провідних тез та
ідей, навколо яких розгорталася концептуалізація фактографіч-
10
ного матеріалу, проте ще не набули тотального регламентуючого
спрямування, себто залишали якісь можливості для його нюан-
сування і потрактування.
Скажімо, О.Оглоблин у своєму випуску «Нарисів…» згадував
про перші обмеження українського друку Москвою 1720 р.19, фі-
скальні заходи та меркантилізм російської економічної політики
щодо Гетьманщини20, урешті-решт обстоював думку, що саме
вони призвели до створення Малоросійської колегії21 й т.п. Роз-
маїтий спектр інтерпретацій щодо юридичного статусу україн-
сько-російської угоди 1654 р. подав М.Петровський (особиста
унія, реальна унія, інкорпорація, протекторат, васальна залеж-
ність), однак, кінець-кінцем, стверджуючи, що приєднання
України до Росії відбулося «на умовах феодальної васальної за-
лежності»22. Зазначимо, що остання теза досить цікаво співвід-
носиться з думкою Ф.Ястребова про «колоніальну залежність
України від Росії» у першій половині ХІХ ст.23
Цей вибірковий спектр авторських оцінок, тлумачень та ін-
терпретацій вельми показовий як для розуміння характеру то-
дішнього українського історієписання, так і первісного канону ра-
дянського «великого тексту». Недаремно «Нариси з історії
України» несли ще досить виразне відображення індивідуального
стилю, особистих поглядів і навіть персональних уподобань істо-
риків, хоч уже й підпорядковувалися загальним концептуальним
та ідеологічним орієнтирам. Б.Крупницький слушно відзначав,
що це були «скорше монографії, а не вимагані владою шкільні пі-
дручники»24. Та й самі автори «Нарисів…» поділяли таку думку.
Наприклад, згаданий вище І.Премислер на засіданні вченої ради
Інституту історії України АН УРСР 9 вересня 1940 р. зазначав:
«Щодо моєї роботи, я гадаю, що вона буде не нарис, а моногра-
фія, яку я собі уявляю як докторську дисертацію»25.
Загалом українська історія підв’язувалася під відому історичну
схему «трьох братських східнослов’янських народів», вислідом
якої було приєднання України до царської Росії як «менше лихо»
порівняно з іншими гіпотетичними альтернативами. Цей концепт
був базовою, вихідною конструкцією у студіях з української істо-
рії доби т.зв. «феодалізму» в радянському історієписанні кінця
1930-х – початку 1940-х рр. Зокрема, його дотримувалися прак-
тично всі тогочасні історики з радянської України.
11
Приміром, ця ж теза є наскрізною у випуску «Нарисів…»
авторства М.Петровського, що відзначав О.Оглоблин у своїй ре-
цензії26, а у праці К.Гуслистого попередній період тлумачився як
«прелюдія» до «з’єднання братських народів»27. Натомість росій-
ські історики оперували цією схемою більш вільно та вибірково,
іноді навіть ігнорували її, що, звісно, не могли дозволити собі
вчені, котрі репрезентували «національні окраїни» СРСР28.
За лихоліття воєнної доби, евакуації академічних установ, роз-
порошення наукових кадрів, частина з яких залишилася на тери-
торії, окупованій німецькими військами, годі було сподіватися
про довжити цей досить амбітний проект. Щоправда, у поясню-
вальній записці та плані видань, поданих М.Петровським 23 квіт -
ня 1942 р. до відділу пропаганди й агітації ЦК КП(б)У, висловлю-
валася думка про потребу перевидання 1–4-го та 8-го випусків
«Нарисів…»29. Зазначимо, що подібні наміри побутували і в по-
воєнному академічному середовищі, про що свідчать документи
АН УРСР. Наприклад, у плані науково-дослідних робіт на 1946–
1950 рр. з серією «Нарисів…» (причому, уже у двадцяти випусках!),
розпочатих 1937 р., пов’язувалася розробка «синтетичної історії
УРСР». Більше того, до 1950 р. планувалося підготувати ще п’ять
випусків30. Утім, цей проект завмер після видання 11-го випус ку
«Нарисів…» (1944 р.) за авторством Ф.Лося. Вочевидь, черго вий
погром Інституту історії України АН УРСР, котрий стався 1947 р.,
назавжди поховав плани продовження цієї видавничої серії.
Звичайно, протягом передвоєнної та воєнної доби інститут
розробляв й інші проекти. Скажімо, варто відзначити підготовку
чотиритомного підручника з історії України, з обсягу якого вий-
шов один-єдиний том31. Видавалися й стислі науково-популярні
огляди української історії, як у довоєнний32, так і воєнний час33.
Водночас публікувалися документи та матеріали з історії України
у вигляді багатотомної серії34. Проте жоден із цих проектів не міг
зрівнятися за розмахом і самобутністю з незавершеною серією
«Нарисів з історії України»…
Повоєнний період, який досить часто називають добою пізн-
ього сталінізму, наклав досить специфічний відбиток як на ра-
дянську історичну науку загалом, так і на українську зокрема.
Один з еміграційних авторів метафорично порівнював «сталін-
ське історієписання» з «мертвотою Арктики», що паралізувала
12
практично всі сфери наукового життя35. Та радянська дійсність,
як це не парадоксально, була складнішою й, водночас, простішою,
ніж це видавалося спостерігачам із західного світу, хоч і з деяким
досвідом «соціалістичного» буття. Після 1945 р. постали нові со-
ціокультурні реалії та їх ідеологічне «освячення», котрі складно
означити універсальними чорними чи білими формулами, позаяк
вони відображали тенденції, що тільки-но вимальовувалися на
обширах радянської соціогуманітаристики.
Передусім слід згадати про партійні заходи та оргвисновки у
царині історичної науки, зокрема відому постанову ЦК КП(б)У
від 29 серпня 1947 р. «Про політичні помилки і незадовільну ро-
боту Інституту історії України Академії наук УРСР». Одне з най-
головніших звинувачень на адресу інститутських істориків поля-
гало в тому, що «вони замість того, щоб розглядати історію
України в тісному зв’язку з історією російського, білоруського та
інших народів Радянського Союзу, йдуть шляхом українських на-
ціоналістів, розглядаючи історію України ізольовано від історії
інших народів, підносячи і наслідуючи у цьому питанні курс Гру-
шевського “Історія України-Руси”»36.
Таке симптоматичне звинувачення, фактично інкримінація
«злочину» українським радянським історикам, яких прирівню-
вали до націоналістів, свідчило не стільки про черговий заворот
партійного курсу, скільки про інші правила гри на інтелектуаль-
ному й культурному полі, котрі мали легітимізувати існування
«великої» та «єдиної» спільноти – радянського народу – у часі та
просторі. Вислідом такої легітимаційної програми, нав’язаної
партійним керівництвом, стала тотальна денаціоналізація й радя-
нізація «національних історій», насамперед української, котру
прагнули представити на маргінесах великоросійської минув-
шини як низку побіжних епізодів чи окремих фрагментів. У дусі
цих настанов кардинально трансформувався канон «великого ра-
дянського тексту», в якому зажевріли перші ідеологічні передвіс-
ники горезвісної концепції «возз’єднання». Приміром, уже про-
тягом 1949–1950 рр. проводилася досить масштабна кампанія з
відзначення 10-річчя «возз’єднання» українських земель в «єди-
ній Українській Радянській державі»37.
Зрештою, приєднані Кремлем після Другої світової війни за-
хідні території партійні ідеологи проголосили «визволеними від
13
іноземних загарбників» та «возз’єднаними» із землями співвіт-
чизників (українців, білорусів) у межах «спільної радянської
Батьківщини». Це спричинило «пошуки» історичного прецеденту
для нового «возз’єднання», який віднайшли в Переяславському
акті 1654 р. Потужна ідеологічна кампанія в повоєнні 1940-ві рр.
стала прологом до нової офіційної теорії в історичній та сус-
пільно-політичній думці, котрий увінчався появою відомих тез
ЦК КПРС (1954 р.), проголошених до 300-ліття договору.
На зорі хрущовської доби утвердилися й новітні ідеологічні
орієнтири, канонізовані цими ж тезами ЦК КПРС. Відтоді Пе-
реяславський акт розглядався як «закономірний результат усієї
попередньої історії двох великих братських слов’янських наро-
дів»x38. Ця теза перетворилася на генеральний і регулятивний до-
роговказ для українських сюжетів, котрі репрезентувалися в ра-
дянському ґранд-наративі. Власне, такі настанови визначили
можливі межі представлення минувшини України в українському
радянському історієписанні39.
Протягом другої половини 1940-х рр. з наукового вжитку доволі
швидко витісняються дефініції «історія України» чи «українська
історія», котрі, кінець-кінцем, заступає універсальне визначення –
«історія Української РСР», що стало панівним до кінця 1980-х рр.
Отож науково-історичний текст дедалі більше набував нормативних
і механістичних рис, оскільки мав фактографічно ілюструвати «за-
кономірний рух» до телеологічної цілі. Відтак у наукових писаннях
істотно звужується обсяг дескриптивних елементів, мінімізуються
пояснювальні компоненти, повсюдно вилучаються особисті комен-
тарі, оцінки, тлумачення й інтерпретації, котрі підміняються типо-
вими та, найголовніше, «правильними» узагальненнями у вигляді
канонічного покликання на «класиків». Західні рецензенти часто-
густо називали таку практику «обрядовим цитуванням» або «бла-
гословенням оракулів». Поширюються не тільки цензура, а й су-
цільна авторська самоцензура, що виступала як захисний механізм
інтелектуалів, які прагнули до самозбереження за нещадних умов і
обставин тоталітарного режиму.
Ситуація ускладнювалася ще й «змаганнями» між колегами за
«відповідність» історичних писань поточним ідеологічним до-
гматам, що провокувалися партійними функціонерами та орга-
нами держбезпеки і створювали вкрай напружену психологічну
14
атмосферу, котра вихолощувала будь-який політ творчої думки.
Ба більше, чимало наукових студій перетворювалися на деперсо-
ніфіковані, стереотипні тексти, які скидалися на «сіамських близ-
нюків». О.Оглоблин афористично нарік це явище «штампом
слова й штампом думки»40.
Зазначимо, що вплив радянського канону позначився не тільки
на творчості істориків, а й на формуванні організаційної струк-
тури інституту, до основи якої поклали сумнозвісну формаційну
теорію. Відтак доба середньовіччя та ранньомодерні часи опини-
лися на узбіччі науково-організаційного процесу. Натомість до-
мінували організаційні сегменти, пов’язані з вивченням робітни-
чих та селянських рухів кінця ХІХ – початку ХХ ст., а найбільше
– революції 1917 р. й громадянської війни, «соціалістичного та
комуністичного будівництва», країн «народної демократії» чи
«соціалістичної співдружності» тощо41. Урешті, уніфікація по-
ширилася навіть на назву академічної інституції, котру 1953 р.
перейменували на Інститут історії АН УРСР42 – подібно до назви
аналогічної загальносоюзної установи.
З окресленої перспективи, мабуть, не варто дивуватися, що
підготовка й опрацювання «нової» версії української історії в ра-
дянському висвітленні затягнулася аж до середини 1950-х рр.,
коли побачили світ два видання двотомника «Історія Української
РСР»43. На жаль, у концептуальному сенсі цей курс української
історії був настільки знівельований численними обговореннями,
редакторськими чистками й коригуваннями, доопрацюваннями
та переробками відповідно до директив партійних органів і «по-
бажань» рецензентів, що в ньому годі шукати якісь оригінальні
думки чи мотиви. Зокрема, у висновках комісії ЦК КП(б)У з розг-
ляду макету першого тому «Історії Української РСР» зазначалося,
що комісія вивчила понад 70 рецензій та стенограм установ і
окремих учених із Москви та України44.
Із цього видання в радянській Україні розпочалася сумнозвісна
традиція великих – т.зв. «колективних» (за саркастичним визна-
ченням одного з сучасників – «колективістських»!) праць із
жорстким структуруванням, суцільною формалізацією за загаль-
ною схемою, нівеляцією під єдину «сіру гребінку» будь-яких ав-
торських особливостей. Зауважимо, що «колективні» чи «великі»
форми утвердилися як масове явище в радянській історіографії
15
на зламі пізнього сталінізму та хрущовських реформ. Подібні ви-
дання домінували у соціогуманітаристиці практично всіх союз-
них республік. Дехто із сучасних учених таку дослідницьку прак-
тику, нав’язану гуманітаріям «країни Рад», охрестив «великим»
або «колективним стилем тоталітаризму» наукових писань, що
постав як вислід культивування штучної цілісності – «радян-
ського народу»45.
Однак у часи пізнього сталінізму та «хрущовської відлиги» на
обширах науки й культури розгорталися й інші, хоч і менш по-
мітні, процеси, котрі були пов’язані з появою в академічних уста-
новах, зокрема і в інституті, доволі строкатої та самобутньої по-
воєнної генерації науковців. Це покоління мало не тільки досвід
виживання за складних обставин і умов тоталітарного режиму, а й
специфічне світосприйняття, виплекане спогляданням трагічних і
драматичних подій. Зазначимо, що у 1950 р. до складу інституту
ввійшла Комісія АН УРСР з історії Великої Вітчизняної війни в
Україні, котру перетворили на окремий відділ. Окрім того, до ін-
сти туції вливалися науковці, які мали той чи інший досвід архівних
та музейних практик. Власне, багато представників повоєнної ге-
нерації вчених були здатні, принаймні потенційно, сприйняти
інші, відмінні від обрядового радянського офіціозу, погляди, хоч ці
світоглядні перетворення були вкрай складними, суперечливими й
болісними. Певну роль у таких зрушеннях відігравали й уцілілі
науковці старої школи, з-поміж яких слід назвати І.Крип’якевича,
котрий спершу очолював Львівське відділення Інституту історії
України (1944–1946 рр.), а у 1948 р. був переведений до Києва.
Утім, процеси радянської лібералізації другої половини 1950-
х рр. на теренах української соціогуманітаристики, особливо на
ниві історієписання, ширитимуться дещо пізніше, ніж у росій-
ській історичній науці. Думки деяких дослідників про те, що хру-
щовська десталінізація майже одразу відкрила простір для пере-
писування «національних історій» у радянській історіографії
видаються надто схематичними46, позаяк не враховують тодішніх
політичних обставин та соціокультурних передумов академічного
життя в радянській Україні.
Насамперед слід узяти до уваги, що інституціональна мережа
українського радянського історієписання у другій половині
1940-х–1950-х рр. потребувала нагальних перетворень. Скажімо,
16
в Інституті історії АН УРСР відчувався суттєвий брак навіть не-
періодичних видань загального профілю для публікування істо-
ричних студій співробітників. Спеціалізованих фахових періо-
дичних видань з української історії практично не існувало взагалі!
Приміром, неперіодичний збірник «Наукові записки Інституту
історії» (1943–1960 рр., 13 випусків) виходив навіть не кожен
рік47. Більше того, від часів ліквідації «України» (1932 р.) до зас-
нування «Українського історичного журналу» (1957 р.) україн-
ське радянське історієписання 25 років не мало республікан-
ського, себто загальнонаціонального, профільного часопису!
Причому навіть створенню «УІЖ», першим редактором якого
став Ф.Шевченко, передували неабиякі науково-організаційні по-
туги, складні й тривалі адміністративні колізії, пов’язані з чис-
ленними узгодженнями та партійним контролем48.
Урешті слід згадати, що радянський ґранд-наратив значною
мірою спирався й у багатьох площинах наслідував попередню –
централістичну – концептуалізацію російської історії, а відтак
його нормативні заборони й обмеження щодо представлення
української минувшини були особливо жорсткими та широкими,
порівняно з іншими національними історіями. Водночас радян-
ський канон зумовив не тільки табуювання багатьох тем, проблем,
імен, а й наукових праць, пам’яток історичної думки та цілих ком-
плексів джерел! Навіть часткова реабілітація деяких українських
учених наприкінці 1950-х – на початку 1960-х рр. у жодному разі
не означала повернення до наукового обігу їхньої спадщини. На-
приклад, так сталося з М.Яворським, якого реабілітували (по-
смертно) у 1963 р. Однак його студії, попри звернення рідних, так
і не повернулися до відкритого доступу49.
Властиво, давалася взнаки й та виняткова увага, котру тодішня
влада приділяла інституціональній мережі, особливо пов’язаній із
циркуляцією інформації. Не випадково у сучасних політологічних
візіях обстоюється думка, що саме централізація, селекція та рег-
ламентація споживання інформації є дієвими інструментами, що
застосовуються тоталітарними й авторитарними режимами для ко-
рекції/деформації/розмиття різних пластів історичної пам’яті.
Крім того, упродовж другої половини 1940-х–1950-х рр. в
українській радянській історіографії розгортався складний процес
ротації поколінь, який помітно затягнувся. Відзначимо, що мінли-
17
вість ідеологічної кон’юнктури та партійного курсу, розриви між
кількома генераціями вчених, знекровлена вища школа були вис-
лідом політичних реалій, які суттєво загальмували входження но-
вого покоління істориків до українського історієписання. Так чи
інакше, кожен український учений-гуманітарій, зокрема інсти-
тутський історик, який розпочинав академічну кар’єру у середині
ХХ ст., стикався з кількома векторами, що значною мірою впли-
вали або навіть визначали контури його наукової творчості. Це –
соціокультурна спадщина й рудименти сталінізму, паліативні мож-
ливості, які з’явилися за часів «відлиги» й, заразом, поступове,
складне та суперечливе усвідомлення чи самоусвідомлення україн-
ськими інтелектуалами того зв’язку, що єднав їх із попередниками.
Такі «стартові» умови були вкрай несприятливими навіть за до -
би хрущовської лібералізації. Утім, наприкінці 1950-х рр. в україн-
ській радянській історіографії все ж таки поступово визрівали об-
надійливі тенденції, які вповні виявилися протягом 1960-х рр.
Досить часто їх пов’язують із часами П.Шелеста (1963–1972 рр.),
зокрема його спробами культивувати «український радянський
патріотизм»50. Причому в епіцентрі цих перетворень були вчені,
доля яких тією чи іншою мірою пов’язувалася з тогочасним
Інститутом історії АН УРСР.
Наріжна проблема, навколо якої оберталися дослідницькі
практики всіх істориків у радянській Україні, полягала в реакції
на канон радянського «великого тексту» та його нормативні на-
станови. Чимало дослідників у різній мірі пристосовувалися до
його вимог, настанов та обмежень, частина намагалася занури-
тися в локальні фактографічні ніші, які б дозволили уникнути або,
принаймні, мінімізувати його диктат. Хтось прагнув прикрити
свої студії традиційними радянськими кліше на кшталт «віковічна
братерська дружба», «велика радянська родина», «боротьба»,
«критика» й т.п., заповнюючи при цьому предметне поле україн-
ським матеріалом. Однак поступово з’являлися й такі дослідники,
котрі намагалися розширити та поглибити українські теми і про-
блеми у межах самого радянського канону з огляду на тодішні лі-
беральні тенденції.
Первісно йшлося про зміну акцентів у тлумаченні відомих сю-
жетів української історії, канонізованих ювілейними тезами ЦК
КПРС (1954 р.). Зауважимо, що маються на увазі не колективні
18
наукові писання, а здебільшого «малі» форми – індивідуальні мо-
нографії, студії та навіть окремі статті цілої низки істориків. При-
міром, відомі праці І.Крип’якевича51, Ф.Шевченка52, В.Голобуць-
кого53, котрі з-поміж решти вирізнялися добротною джерельною
базою, систематичним опрацюванням провідної проблематики та
певними новаціями, які перебували на межі, окресленій каноном
радянського ґранд-наративу.
Насамперед помітну роль відіграла студія І.Крип’якевича
«Богдан Хмельницький», котра посідала виїмкове місце серед
«ювілейної» літератури 1954 р. Звісно, учений, як і всі тогочасні
історики в радянській Україні, був змушений оминати низку про-
блем, які інтенсивно розробляв упродовж 1920–1930-х рр., за що
здобув реноме одного з найвидатніших дослідників доби Хмель-
ниччини, та висвітлювати Переяславський акт із канонічної по-
зиції «возз’єднання». Більше того, його монографія зазнала чис-
ленних цензурних вилучень та редакційних втручань54.
З огляду на це стає зрозумілим, чому у цій студії І.Крип’якевич
уникав розглядати питання, пов’язані з історико-правничим виз-
наченням Переяслава. Натомість він обмежився загальними зау-
вагами, наприклад: в якій саме «юридичній формі російський
уряд гадав здійснити возз’єднання, – про це є тільки загальні ві-
домості», «немає точних даних про те, як російський уряд ста-
вився до устрою України, в яких формах мало здійснюватися
управління Україною»55 й т.п. Утім, учений підкреслював, що
«гетьман і старшина проектували возз’єднання у вигляді двох-
стороннього договору»56. Зазначимо, що у своїй роботі
І.Крип’якевич неодноразово відзначав, що у процесі визвольної
війни складалися «основи української державності»57.
Власне з такої паліативної констатації розпочиналися спроби
українських радянських науковців відстояти, бодай частково, рів-
ноправний характер договірних взаємин між російською та
українською сторонами. Скажімо, І.Крип’якевич зауважував, що
присягу на вірність цареві склали всього 284 чол.58 Згадав він і
про наявність серед козацької старшини прибічників османської
орієнтації, що певною мірою свідчить про ймовірну політичну
альтернативність Переяславському акту 1654 р.59
Дослідницькі підходи І.Крип’якевича щодо українсько-росій-
ської угоди вплинули й на Ф.Шевченка. Тим паче, що обох істо-
19
риків пов’язувала тривала та конструктивна творча співпраця60.
Відтак Ф.Шевченко у своїй монографії «Політичні та економічні
зв’язки України з Росією в середині XVІІ ст.» (1959 р.), котру
Я.Пеленський назвав однією з найважливіших праць з історії
Хмельниччини із виданих в УРСР61, акцентував увагу на адміні-
стративній системі та дипломатичній службі Гетьманщини за
часів Б.Хмельницького, але також оминув питання історико-юри-
дичної оцінки договору62. Проте у його праці інколи використо-
вувався термін «приєднання», який, щоправда, пов’язувався з на-
мірами російського уряду63.
Фактичне становище України-Гетьманщини після Перея-
славського акту І.Крип’якевич, Ф.Шевченко, В.Голобуцький од-
ностайно оцінювали як автономію у складі Російської держави,
котра поступово обмежувалася централізаторською політикою
царського уряду64. Недаремно О.Оглоблин зазначав, що студії
І.Крип’якевича та Ф.Шевченка вийшли за межі «офіційної со-
вєтської схеми»65.
Та найрадикальнішою ревізією «Переяславських тез» слід ува-
жати розвідку М.Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?»,
яка планувалася для публікації в «Українському історичному жур-
налі». Вочевидь, вона постала не спонтанно, а була відображенням
тих думок, що циркулювали в академічному середовищі66. Сам
автор визнавав, що студію було написано за прямою пропозицією
дирекції Інституту історії (К.Дубини й І.Гуржія) у 1966 р.67, хоч,
імовірно, вона виявилася більш радикальною за авторською по-
становкою проблеми. Зрештою, ситуація з розвідкою М.Брай-
чевського відображала ті загальні метаморфози, котрі сталися з
офіційним каноном у 1950–1960-х рр., оскільки сам термін «при-
єднання» повсюдно вживався в українському радянському істо-
рієписанні ще наприкінці 1930-х – на початку 1940-х рр.68 За
політичних обставин другої половини 1960-х рр. студія М.Брай-
чевського ледве чи могла бути оприлюднена в УРСР. Натомість
вона протягом кількох років циркулювала у вигляді самвидаву та,
зрештою, була видрукувана за кордоном69.
Зауважимо, що в межах «переяславської проблематики» роз-
горнулися й студії у царині джерелознавства та інших спеціаль-
них історичних дисциплін. Приміром, упродовж 1950–1960-х рр.
науковці інституту відіграли провідну роль у підготовці й виданні
20
кількох збірників документів з історії Хмельниччини, котрі, хоч і
підбиралися тенденційно, але все ж таки помітно розширювали
джерельну базу української історії70.
Слід наголосити, що тритомник документів «Воссоединение
Украины с Россией» викликав розмаїття оцінок із боку еміграцій-
них істориків. Зокрема, Б.Крупницький висловлював думку, що ці
збірки «дають обмаль нового матеріялу для Переяслава, а коли й
дають, то цей матеріял другорядного характеру і для допоміжних
тем. Взагалі ризиковані твердження редакції (а таких чимало!)
не підтверджуються самим матеріялом, поданим у трьох томах
“Воссоединения”»71. Натомість О.Оглоблин уважав, що видруку-
вані збірники документів є «капітальними виданнями»72.
За іронією долі, українсько-російська угода 1654 р., котра була
найперше формалізована й виписана з позицій радянського ка-
нону, водночас стала й вихідним пунктом його ревізії та більш
широкого потрактування і прочитання. Завдяки спробам розши-
рити, інколи навіть обійти офіційну схему з’явилася й назва при-
хильників таких еволюційних змін – дослідники-ревізіоністи,
прибічники «реабілітаційного» (реставраційного) напрямку73 або
реформістські історики74. Сучасні фахівці пропонують й інші виз-
начення – «нонконформістська течія», «нонконформістська істо-
ріографія» і т.п.75
Зауважимо, що ревізіоністські/нонконформістські підходи по-
бутували не тільки в текстах названих вище учених, а й просте-
жуються в деяких інших істориків. Приміром, І.Бойко стверджу-
вав, що «входження України до складу Російської держави, згідно
рішення Переяславської ради 8 січня 1654 р., поклало новий етап
у розвитку української національної державності. Всі органи
влади, що створилися в ході Визвольної війни, залишилися і про-
довжували виконувати всі належні їм державні функції – вну-
трішні і зовнішні. Українська національна державність у роки
Визвольної війни є незаперечним фактом»76. Ця розвідка І.Бойка
привернула увагу й діаспорних колег77. Схожі пасажі стосовно
української державності споглядаємо у студіях В.Дядиченка78,
О.Компан79 та ін.
Утім, були й інші варіації розширення діапазону українських
сюжетів і проблем у межах радянського «великого тексту». До
таких спроб варто віднести історичні студії О.Апанович. Якщо
21
подивитися на ранні тексти історика, то в них незаперечно вия-
вляємо інтелектуальний вплив робіт її наукового керівника –
К.Гуслистого. Передусім, це його праці, котрі вийшли у серій-
ному виданні «Нариси з історії України».
За установчий концепт О.Апанович зазвичай слугувала пере-
лицьована народницько-романтична ідея про історичне призна-
чення чи місію козацтва оборонити український народ. Ця ідеа-
лістична підкладка була замінена на соціальну підоснову і
перетворилася в тезу про козацтво як «військову силу україн-
ського народу», що боронила його від соціального й національно-
релігійного пригноблення та простувала до «об’єднання двох
братських східнослов’янських народів». Таким чином, виводи-
лася й обґрунтовувалася думка про прогресивне значення/роль
козацтва. Приміром, спільна монографія О.Апанович та К.Гус-
листого навіть мала відповідну назву – «Запорозька Січ та її про-
гресивна роль в історії українського народу» (1954 р.).
У сюжетному плані в працях О.Апанович, підготовлених про-
тягом 1950-х рр., переважала військова та соціально-економічна
проблематика. Натомість політична історія перебувала на других
ролях. Почасти це диктувалося специфікою архівного матеріалу,
а найбільше тим, що заглиблення в політичні аспекти переважно
оминала більшість тогочасних українських радянських істориків.
Зокрема, такою була монографія О.Апанович, присвячена проти-
стоянню Запорозької Січі з турецько-татарським світом80. Це –
добротна, капітальна студія, вибудована майже винятково на ді-
ахронічних засадах. Зрештою, зазначена праця репрезентувала
т.зв. «процесуальну історію» – плин подій, хронологічний зріз з
обсягу військово-політичної минувшини з невеличкими вкрап-
леннями про організацію та господарський побут козацтва.
Суттєво, порівняно з названою вище, відрізнялася монографія,
присвячена збройним силам України першої половини XVIII ст.81,
яка посіла виняткове місце у творчій спадщині О.Апанович. Пе-
редусім, слід підкреслити, що це не була студія з «подієвої істо-
рії», а праця, в якій козацтво розглядалося як військово-соціальна
структура! Відтак архітектоніка цієї роботи вибудована в дусі су-
цільної синхронії, себто зіставлення в одному часовому проміжку
побутування козацтва в різних контекстах і зрізах. Такий спосіб
розгортання матеріалу докорінно відрізняв цю монографію від
22
інших праць О.Апанович, оскільки він потребував від історика
неабиякої майстерності, щоби не повторюватися, логічно вибу-
довувати аргументацію, жорстко контролювати каузальний
зв’язок, уміло переходити від однієї частини до іншої тощо. До
того ж таких вимог досить складно дотримуватися в межах од-
ного хронологічного сегменту та за генералізації провідної про-
блематики студії. Водночас будь-яка структура іманентно містить
найпростіший елемент/елементи, зв’язок між ним та ті функції і
властивості, які вона витворює. Отож вислідом монографії О.Апа-
нович є думка про те, що саме автономія козацтва була тією під-
валиною, на яку спиралася міць козацького війська. Відтак одним
із провідних сюжетів стає авторська теза про конфлікт між «ав-
тономністю окремої військової одиниці» й намаганням уряду пе-
ретворити козацтво на «складову частину російської армії»82. Тим
більше, що саме існування «козацького війська являло собою один
з елементів автономії»83.
Зазначимо, що спроби розсунути канонічні межі представ-
лення української історії проступали не тільки у царині пізнього
середньовіччя та ранньомодерної доби, а й на ниві інших періо-
дів та епох. Наприклад, у студіях з історії ХІХ – початку ХХ ст.
знову з’являється стара-нова теза про колоніальне становище
українських земель в імперії Романових84. Низка новацій з обсягу
української історії ХІХ – початку ХХ ст. ширяться у працях І.Гур-
жія, В.Сарбея, М.Супруненка та інших дослідників.
Та найвиразнішим свідченням діяльності реформістських істо-
риків були спроби реабілітації визначних українських учених, пе-
редусім М.Грушевського, дві розвідки до 100-річчя від дня народ-
ження якого – Ф.Шевченка85 та І.Бойка й Є.Кирилюка86 –
спричинилися до помітного суспільного резонансу в радянській
Україні87, хоч і були досить стримано оцінені зарубіжними коле-
гами88.
Більше того, протягом 1960-х – початку 1970-х рр. частково
реабілітуються, принаймні з’являються в наукових студіях без од-
нозначно негативних ідеологічних ярликів, імена низки відомих
українських істориків ХІХ – початку ХХ ст., зокрема М.Драгома-
нова, М.Костомарова, А.Кримського, О.Лазаревського, М.Макси-
мовича, Д.Яворницького та ін. Від Інституту історії АН УРСР ви-
ходили пропозиції щодо видання вибраних історичних праць
23
М.Костомарова та Д.Яворницького89. Натомість менш помітною в
українському академічному житті 1960-х рр. була відома «реві-
зіоністська хвиля» під гаслом нового прочитання чи осягнення
К.Маркса, досить поважно репрезентована в російській історіо-
графії90. У широкому сенсі тодішні спроби «нового прочитання»
переважно ранньої спадщини німецького філософа скеровувалися
не стільки на розширення, скільки на модифікацію й перетво-
рення самого офіційного канону тодішнього історієписання, себто
на трансформацію провідних методологічних постулатів!
Із-поміж небагатьох представників української академічної
науки у цьому інтелектуальному річищі слід розглядати низку
студій О.Компан про теоретичні й методологічні проблеми фор-
маційної теорії91, застосування порівняльно-історичного методу92,
проблеми українського ренесансу93 й середньовіччя94, а також її
монографію, присвячену українським містам ранньомодерної
доби95. Загалом тексти О.Компан репрезентували устремління ав-
торки не на універсалістське прочитання марксизму, притаманне
багатьом російським гуманітаріям, а на переосмислення його в
національно-культурницькому дусі. Схоже, що саме звідси похо-
дять її спроби поновити вживання термінів «середні віки» та «ре-
несанс», оригінальні розробки проблеми міжформаційних стиків
на фактографічному матеріалі з історії українських міст, теза про
симбіоз середньовічного міста та села, думка про подібні функції
міста й козацтва в економічному процесі в Україні тощо.
Суттєве збагачення проблемно-тематичного й дисципліна-
рного діапазону історичних студій потребувало відповідної ін-
ституціональної мережі, передусім спеціалізованих історичних
видань, брак яких особливо гостро відчувався в Інституті історії
АН УРСР уже на початку 1960-х рр. Ці потреби, звичайно, не міг
повною мірою задовольнити «Український історичний журнал»,
хоч від 1965 р. цей часопис видавався вже як щомісячник. Окрім
того, помітно розширилася й джерельна база українських істо-
ричних студій. Диференціювався типо-видовий склад джерел, які
потребували спеціалізованих видань для їх опрацювання та вве-
дення до наукового обігу. Заразом зростала кількість студій з об-
сягу ряду дисциплін і галузей української історичної науки – дже-
релознавства, медієвістики, спеціальних історичних дисциплін,
історіографії тощо.
24
Протягом другої половини 1960-х – початку 1970-х рр. за іні-
ціативи чи активної участі науковців з Інституту історії АН УРСР
з’явилася низка спеціалізованих збірників, як-от «Історичні дже-
рела та їх використання» (1964–1972 рр., вип.1–7)96, «Історіогра-
фічні дослідження в Українській РСР» (1968–1973 рр., вип.1–6),
«Середні віки на Україні» (1971–1973 рр., вип.1–2), «Український
історико-географічний збірник» (1971–1972 рр., вип.1–2). Тоді ж
поновився й випуск «Київської старовини» (1971 р., №1), яка
мала виходити у форматі щорічника.
У 1968 р. розпочалася підготовка багатотомного видання з
української історії97, готувалася серія «Джерела з історії України»,
у межах якої було опубліковано тільки опрацьований Я.Дзирою
«Літопис Самовидця» (1971 р.). У другій половині 1960-х – на по-
чатку 1970-х рр. розроблялася й планувалася ціла низка інших
науково-дослідних проектів, монографій, колективних праць, збі-
рок джерел тощо. Слід згадати, наприклад, 2-томну «Історію
Української РСР» (1967 р., т.1–2), 26-томну «Історію міст і сіл
Української РСР» (1967–1974 рр.), 4-томну «Радянську енцикло-
педію історії України» (1969–1972 рр.) та ін.
Звичайно, автори статей та матеріалів, які публікувалися у цих
виданнях, складали обов’язкову данину канону радянського
ґранд-наративу. Проте фахова вартість розвідок та матеріалів
істотно зросла й неодноразово привертала увагу діаспорних істо-
риків. Приміром, О.Пріцак (у 1940 р. – молодший науковий спів-
робітник та в.о. наукового секретаря Львівського відділення Ін-
ституту історії України АН УРСР) не тільки присвятив
розгорнуту статтю збірнику «Історичні джерела та їх викори-
стання»98, а й скеровував своїх учнів на всебічне студіювання
українських радянських видань. «Цей великий збір науковців був
вислідом програми вишколу нової генерації спеціялістів, здібних
самостійно досліджувати історичні джерела, заініційованої Ін-
ститутом історії Академії наук УРСР. – зазначав О.Пріцак. –
Отже новий збірник міг появитися щойно після періоду основної
підготови, коли дещо більше ліберальна атмосфера дала знову
змогу відповідальним науковцям впровадити молодих істориків в
основи аналізи джерел і допоміжних історичних наук. Результа-
том цього вишколу була публікація сто сорока дев’яти наукових
праць, яких авторами були сто тринадцять істориків в сімох ви-
25
пусках журналу. Якість статтей в ІДжВ («Історичні джерела та їх
використання» – Авт.) нерівномірна. Все ж таки треба сказати,
що з огляду на занедбаність архівів України на протязі такого до-
вгого часу майже всі статті збірника мають інформативну вар-
тість, а в багатьох із них є цінні нові джерельні матеріяли. Крім
цього деякі праці підносяться вище загального фактологічного
рівня збірника і заслуговують на признання як важливі причин-
ники до історичної науки»99.
Утім, «доба П.Шелеста» добігала свого кінця. Критичним для
науковців Інституту історії АН УРСР, як і всієї української соціо-
гуманітаристики, став 1972 р., коли насунулася чергова хвиля го-
нінь на інакодумців. У руслі цих заходів розпочалася т.зв. кампа-
нія «боротьби супроти буржуазного націоналізму», котра
спричинилася до відповідних заходів та утисків щодо академіч-
них інституцій, а також низки українських видавництв і журналів.
Зокрема, з Інституту історії АН УРСР «скоротили» істориків
О.Апанович, Я.Дзиру, О.Компан, а з аспірантури відрахували
М.Мельника100. Ще раніше з Інституту археології АН УРСР звіль-
нили М.Брайчевського, а Ф.Шевченкові за «неправильне став-
лення до парторганізації» та «ідейно-теоретичні помилки» ого-
лосили догану з занесенням до облікової картки та зміщенням із
посади директора Інституту археології АН УРСР101.
У доповідній записці КДБ УРСР для ЦК КПУ від 12 грудня
1974 р. цих учених однозначно кваліфікували як осіб, що припу-
стилися «націоналістичних проявів». Більше того, наводився пе-
релік співробітників Інституту історії АН УРСР, на яких «органи»
мали компрометуючі матеріали – С.Заремба, О.Лугова, Г.Сергі-
єнко102. Щодо Ф.Шевченка, то, між іншим, у згаданому документі
зазначалося, що його батько до революції був жандармом, а сам
історик впливав на своїх колег у «націоналістичному дусі»103.
Із початком репресивної кампанії 1972–1973 рр. фахові збір-
ники та низка науково-дослідних проектів розділили долю звіль-
нених істориків. Скажімо, із п’ятого випуску «Історіографічних
досліджень» (1972 р.) спершу викинули статті Ф.Шевченка – про
історичні погляди Б.Хмельницького, О.Апанович – про П.Симо-
новського, Я.Дзири – про Межигірський козацький літопис104.
Однак навіть це не врятувало збірник. Наклад наступного – шо-
стого – випуску (1973 р.) був майже повністю вилучений і знище-
26
ний, як і другого випуску «Середніх віків на Україні» (1973 р.). За-
разом припинилося й видання інших спеціалізованих збірників.
За висловом О.Пріцака, «із закінченням видавання ІДжВ і
інших подібних публікацій зникли останні залишки окремої
української науки»105. О.Оглоблин, який на початку 1960-х рр. до
процесів на теренах українського радянського історієписання ста-
вився зі стриманим оптимізмом, констатував, що «дійсність пе-
ревершила найгірші наші побоювання»106. Відтак на зламі 1970–
1980-х рр. побутували лише ностальгійні згадки про ліквідовані
фахові видання107, а звільнені науковці були фактично позбавлені
навіть ілюзорної свободи творчості.
Доба, що розпочалася після 1972 р. й тривала до кінця 1980-х рр.,
була однією з найскладніших і найсуперечливіших в інститутській
історії. Установа та її співробітники перебували під пильним на-
глядом як партійних функціонерів, так і органів держбезпеки. Про
ступінь цього контролю промовисто свідчив курйозний, на сучас-
ний погляд, випадок із технічною помилкою при друкуванні кон-
верту «Українського історичного журналу», коли випадково було
взято в лапки слово «Український», себто на конверті надрукували
– «Український» історичний журнал. Цей поліграфічний огріх було
роздмухано до політичного масштабу, він спричинив як спеціальне
повідомлення КДБ УРСР, так і перевірку, ініційовану в 1973 р. від-
ділом пропаганди і агітації ЦК КПУ з відповідними висновками
щодо інститутських дирекції та парторганізації108.
Утім, попри негативні тенденції наукове життя в Інституті
історії АН УРСР тривало, зокрема домінуючими стали дослід-
ницькі практики, пов’язані з написанням колективних праць. Цей
«поворот» до «великих форм», звичайно, відбувався в дусі офіцій-
ного радянського канону, що суворо нормував українські сюжети,
проте супроводжувався й значним розширенням фактографічних
обсягів та загальної канви подій, висвітленням різних зрізів ми-
нувшини тощо. Такими були видані протягом 1977–1979 рр. вось-
митомник «Історія Української РСР» та його російськомовний від-
повідник у десяти томах (1981–1985 рр.), а також російськомовний
тритомник «История Киева» (1982–1986 рр.) і його українська вер-
сія (1986–1987 рр.).
Нові виклики та перспективи постали перед Інститутом істо-
рії АН УРСР (від листопада 1990 р. – Інститут історії України) за
27
доби ініційованої М.Горбачовим «перебудови», розпаду СРСР та
етнополітичного ренесансу країн Східної й Центральної Європи
на рубежі 1980–1990-х рр. Від 1986 р. у радянській соціогумані-
таристиці розпочалася лібералізація усталених ідеологічних ка-
нонів: розширення кола дозволених тем і проблем, зняття табу на
згадування й освітлення низки історичних особистостей під гас-
лом реабілітації та повернення імен, упровадження вибіркової й
поміркованої критики партійної політики за доби сталінізму, т.зв.
«викривлень», «спотворень», «перекручень» і т.п.
Спершу кампанія гласності в радянській науці розраховува-
лася на дозоване й обмежене висвітлення минувшини. Натомість
послаблення, а зрештою повне зняття ідеологічних заборон до-
статньо швидко призвело до первісного усвідомлення величезних
провалів та лакун (що їх афористично охрестили «білими пля-
мами») у пануючій радянській репрезентації історій народів
СРСР, зокрема українського. Із суверенізацією радянських рес-
публік 1989–1991 рр. розпочалося висунення низки альтернатив-
них візій не тільки з обсягу окремих подій, явищ та постатей, а й
цілих періодів – т.зв. «білих полів» національної минувшини: пе-
реосмислення феномену Української козацької держави XVII–
XVIII ст., Української революції 1917–1921 рр., «розстріляного
відродження», голодомору 1932–1933 рр. та ін. Своєрідним екс-
периментальним форматом наукових видань тієї перехідної доби
стали «Історичні зошити», започатковані Інститутом історії АН
УРСР у 1988 р. У цій інститутській серії порушувалися та намі-
чалися різноманітні проблеми української історії, котрі спотво-
рювалися, замовчувалися чи ігнорувалися за радянських часів109.
Споглядання разючих і динамічних метаморфоз призвело до
поширення духу тотального скептицизму та цілковитої зневіри
щодо спроможності науковців-гуманітаріїв більш чи менш адек-
ватно висвітлювати минувшину в річищі навіть модифікованого
радянського «великого тексту». Власне, суперечливі тенденції, зо-
крема хитання поміж спробами обмежити появу небажаних пуб-
лікацій і скоординувати, очолити процес заповнення «білих плям»,
простежувалися у виробленні «Програми розвитку історичних до-
сліджень, поліпшення вивчення і пропаганди історії УРСР на
1991–2000 рр.»110. Урешті-решт на межі 1980–1990-х рр. швид-
коплинна криза радянського образу минувшини актуалізувала
28
запит на «капітальний ремонт» чи й повний демонтаж офіційної
історичної науки. Натомість гостро постали питання про форму-
вання та представлення національних образів історії України.
Після серпневого 1991 р. заколоту в Москві та подальшого роз-
паду СРСР в українській пострадянській історіографії склалася
пізнавальна ситуація т.зв. методологічного вакууму, точніше,
хаосу на тлі величезного розширення фактографічного матеріалу,
себто джерельної бази національних історій. Водночас творення
державних інститутів на пострадянському просторі спричинило
потужні соціо- та етнокультурні запити до наукової спільноти, які
швидко піднесли легітимаційну функцію історичної науки, тобто
освячення існування незалежних країн в інтелектуальному, куль-
турному, інформаційному та ідеологічному сенсі: витоки націо-
нально-державної атрибутики й символіки, походження на-
роду/нації, межі історичної території, героїчні епохи, знакові
події, провідники-засновники (батьки-фундатори) держави й т.п.
Один із провідних інтелектуальних векторів, який визначав ос-
новні тенденції українського історієписання протягом 1990-х рр.,
був пов’язаний із «новим відкриттям» забороненої спадщини чи
«репресованих праць» зі спецхранів, а також еміграційних і діас-
порних студій, які інтенсивно перевидавалися в Україні та вво-
дилися до широкого наукового обігу. Деякі з них мали феноме-
нальний успіх у вітчизняному інтелектуальному просторі,
зокрема на освітній ниві. Приміром, протягом першої половини
1990-х рр. найпопулярнішим посібником з української історії був
перекладний курс О.Субтельного111. Хвиля перевидань спричи-
нила самобутню романтизацію української минувшини, зокрема
«перевідкриття» та захоплення її просторово-часовим колоритом.
Головні напрями українського історієписання 1990-х рр. загалом
визначалися своєрідним «трикутником»: методологічна невизна-
ченість, всеохоплююча легітимаційна хвиля та блискавична ак-
туалізація «забороненої» й «репатрійованої» спадщини.
Утім, незважаючи на складні економічні та соціальні обста-
вини 1990-х рр., науковці академічного Інституту історії України
не тільки гідно відповіли на численні виклики, а й створили цілу
низку самобутніх історичних наративів112. Більше того, постали
рельєфні й масштабні конструкції низки епох, які перебували на
узбіччі радянського історієписання чи взагалі не розглядалися в
29
його межах – як доба Української національної революції 1648–
1676 рр.113, епоха українського Відродження ХІХ ст., голод 1921–
1923 та 1946–1947 рр., голодомор 1932–1933 рр. й низка інших.
Нові прочитання отримали періоди Київської Русі та Великого
князівства Литовського, Української революції 1917–1921 рр. та
радянської державності.
Протягом 1990-х рр. в Інституті історії України НАНУ карди-
нально розширилися студії з обсягу джерелознавства, спеціаль-
них історичних дисциплін, історичної регіоналістики, політич-
ної, культурної та соціальної історії. Зазначимо, що у цей час
інститут у співпраці з архівними установами спричинився до під-
готовки та видання багатьох збірників документів і матеріалів, які
суттєво збагатили джерельну базу української історії114. Нарешті,
слід згадати про 15-томний проект «Україна крізь віки», у ко-
трому поєдналися самобутні авторські візії і який донині зали-
шається найповнішим систематичним представленням україн-
ської минувшини115.
Таким чином, протягом 1990-х рр. відбувся кардинальний пе-
регляд радянської, а почасти й імперської історії, які заступили
національні візії. Слід наголосити, що вперше у ХХ ст. саме ці
візії постали як домінуючі конструкції на пострадянському про-
сторі, зокрема відіграли важливу роль у формуванні українського
культурного поля. Звичайно, етнодержавницька легітимація
породила й вироблення своєрідних, іноді вельми примітивних
елементів національного канону історієписання, які побутували
(та й побутують) у вигляді подібності провідних сюжетів, схожо-
сті задекларованої проблематики, однотипності мовних протоко-
лів, реадаптації класичних дослідницьких стратегій і т.п. Нині до
складників чи елементів цього канону, на думку його критиків,
відносять національно-державницьку актуалізацію, ритуальну
апеляцію до патріотичних настанов або історичної правди, чорно-
білу аксіологію чи полярні ціннісні настанови, переважання опи-
совості, насамперед процесу – подій та фактів, порівняно з про-
блемним акцентуванням або інтерпретацією, наслідування
культурних шаблонів романтичного, неоромантичного, позити-
вістського історієписання й т.п.
Видається, що суцільне розчарування, ба навіть тотальний
скептицизм стосовно ґранд-наративів, особливо на національ-
30
ному ґрунті, який у західному історієписанні поширюється що-
найменше від 1960-х рр., досяг і українських обширів. Недаремно
протягом 2000-х рр. розгортаються дискусії щодо студіювання та
представлення національних історій, зокрема їх методологічних
і теоретичних засад.
Саме означені проблеми й сформували ту палітру новітніх ви-
кликів і можливих перспектив, які постали перед Інститутом істо-
рії України НАНУ. Проте, зауважимо, що в нове століття інсти-
туція ввійшла з багатьма розмаїтими й самобутніми
науково-дослідними проектами116. Із-поміж них такі капітальні
студії, як «Історія українського селянства» (2006 р., т.1–2), «Істо-
рія українського козацтва» (2006 р., т.1–2), «История Украины»
(Москва, 2008 р.), «Історія державної служби в Україні» (2009 р.,
т.1–5), «Економічна історія України» (2011 р., т.1–2), «Нариси
історії Української революції 1917–1921 років» (2011 р., кн.1),
«Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні
нариси» (2011 р., кн.1–2) та ін. Завдяки цим працям постали різ-
номанітні зрізи й образи української історії, котрі істотно допо-
внюють, нюансують та коригують наші уявлення про минувшину.
Крім того, в Інституті історії України розробляється низка спе-
ціалізованих довідково-інформаційних проектів. Передусім слід
згадати такі видання, як «Енциклопедія історії України» (2003–
2011 рр., т.1–8), «Україна: хронологія розвитку» (2007–2011 рр.,
т.1–6), «Українські історики. Біобібліографічний довідник»
(1998–2010 рр., вип.1–3) та чимало інших покажчиків, словників,
довідників. Водночас різні дисципліни та галузі історичної науки
в інституті репрезентують понад два десятки серійних і періодич-
них видань, які відіграють важливу роль у науковому процесі.
Приміром, протягом 2000-х рр. було започатковано альманах со-
ціальної історії «Соціум» (від 2002 р.), альманах історії та архео-
логії Східної Європи «Ruthenica» (від 2002 р.), альманах теорії та
історії історичної науки «Ейдос» (від 2005 р.), збірник «Регіо-
нальна історія України» (від 2007 р.), збірник «Ukraina Lithuanica:
студії з історії Великого князівства Литовського» (від 2009 р.) та ін.
Масштабна і різнопланова робота провадиться у царині опра-
цювання web-ресурсів, зокрема інтенсивно й плідно наповнюється
доступний за посиланням http://www.history.org.ua сайт Інституту
історії України НАНУ, де не тільки подається всебічна інформація
31
про діяльність інституції, її структурних підрозділів та окремих
співробітників – нині це один із найбільших електронних ресур-
сів з історії України у всесвітній мережі, який станом на січень
2012 р. містив близько 13 тис. повнотекстових статей, розділів, мо-
нографій, збірників та майже 30 тис. бібліографічних позицій.
Зрештою, у пам’яті спливають десятки імен117, сотні праць,
пов’язаних з інститутською історією, котрі годі навіть перераху-
вати в межах журнальної публікації118. Утім, сучасна пізнавальна
ситуація на обширах соціогуманітаристики кидає інституції та її
співробітникам новітні і багатоманітні виклики, які тією чи
іншою мірою пов’язані з формулюванням кардинального пи-
тання: як вивчати й репрезентувати українську минувшину?
Національна історія у світлі сучасних епістемологічних на-
станов виглядає як «безнадійно хворий», вельми традиційний, за-
старілий, старомодний, сповнений безлічі «нездоланих» прога-
лин і родових «травм» інтелектуальний продукт. Та найбільшим
і, мабуть, «смертельним гріхом» такої версії історії є її поход-
ження, яке незаперечно пов’язують із добою націй і національ-
них держав, себто, її маркування як «націоналістичної» візії
апріорі. Недаремно «бої за історію» чи історичну пам’ять, хоч і з
перспективи підмочених останнім часом практик, таких, як-от
мультикультуралізм та постмодернізм, спрямовані саме супроти
національних історій як ессенціальних, націєцентричних, норма-
тивних чи спекулятивних образів минувшини.
Однак незавершеність інтелектуальних порахунків ХХ ст. на
ниві українського історієписання з обсягу модерністських візій,
зокрема соціологічних, культурознавчих, антропологічних про-
читань історії України в річищі, приміром, хвильових, модерні-
заційних, цивілізаційних концепцій суттєво ускладнює загальну
пізнавальну ситуацію. Тим більше, що евристичний потенціал мо-
дерністської концептуалізації, апробованої на обширах світової
історичної науки протягом ХХ ст., нині видається надзвичайно
привабливим з огляду на тривалу й штучну відокремленість
українського наукового процесу за радянської доби.
З іншого боку, національна історія на сьогодні, на відміну від
славнозвісної доби націй та національних держав, є одним із ба-
гатьох дискурсів, якими послуговуються історики в представленні
минувшини. Більше того, наявність різноманітних версій та ва-
32
ріацій прочитання минулого вже сама по собі позбавляє націо-
нальну історію того ореолу ексклюзивності й претензійності, які
їй однозначно приписують.
Власне у ХХ ст. споглядаємо справжнє буйство різноманітних
дослідницьких стратегій, технік, методик і т.п. Не випадково істо-
рики постійно дискутують щодо численних і різноманітних
над/під/суб/мульти/полі/гетеро/не/прото/до/національних спосо-
бів репрезентації минулого, сполучень макро- та мікро- підходів,
комбінацій локального, регіонального, соціокультурного чи циві-
лізаційного, глобального, усесвітнього, котрі надають національ-
ним історіям риси інклюзивності, множинності й альтернативно-
сті. За великим рахунком, ідеться про денаціоналізацію сучасних
національних історій, передусім у розумінні категоричного запе-
речення навіть самої можливості їх представлення як якихось
штучних конструктів-монолітів із телеологічним призначенням.
Зауважимо, що ці проблеми нині активно розробляються й гостро
дискутуються в рамках створеної в інституті робочої групи, котра
опрацьовує методологічні та теоретичні засади концепції багато-
томної синтетичної історії України.
Варто замислитися й щодо перспектив репрезентації україн-
ської минувшини на полі світової та європейської культури. До-
тепер цю функцію фактично виконує лише «Історія України-
Руси» М.Грушевського – визначна пам’ятка історичної думки
кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., англомовна версія якої вида-
ється для західного світу119. Тож на часі новітні проекти та про-
читання української історії.
Вочевидь ювілейні думки продукують більше запитань і при-
пущень, аніж можливих відповідей. Однак вони примушують не
тільки формулювати проблеми, а й торувати новітні шляхи для
наукового розвою сучасного українського історієписання.
1 Оглоблін О.П. Сучасний стан і основні завдання історичної науки
в УСРР [машинопис статті, 1 червня 1934 р.] // Центральний держав-
ний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО
України). – Ф.3561. – Оп.1. – Спр.35. – Арк.4.
2 Санцевич А.В., Комаренко Н.В. Развитие исторической науки в
Академии наук Украинской ССР. 1936–1986 гг. / Под ред. Ю.Ю.Кон-
дуфора. – К., 1986. – С.24.
33
3 Стрижак Є. Інститут червоної професури (1929–1937): У пошуках
більшовицької альтернативи «старій професурі» // Проблеми історії
України: факти, судження, пошуки. – К., 2007. – Вип.17. – С.307–319.
4 Юркова О. Історично-археографічний інститут ВУАН: десять мі-
сяців діяльності // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки.
– К., 2000. – Вип.4. – С.268–306; Її ж. Історично-археографічний ін-
ститут: плани та діяльність (лютий – листопад 1934 р.) // Спеціальні
історичні дисципліни: питання теорії та методики. – К., 2002. – Ч.8/9:
Зб. наук. пр. на пошану Я.І.Дзири, част.2. – С.358–370.
5 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії
України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і мат.: У 2 ч. / Упор.
Р.Я.Пиріг, Т.Т.Гриценко, В.В.Мазур, О.С.Рубльов; відп. ред. В.А.Смо-
лій. – К., 1996. – Ч.1: 1936–1944 рр. – С.47.
6 Проект організації «Українського історичного інституту», скла-
дений головою Історичної секції ВУАН акад. М.С.Грушевським // Ін-
ститут історії України Національної академії наук України: Док. і мат.
1936–1991: У 2 кн. / Відп. ред. В.А.Смолій; упор. О.С.Рубльов,
О.В.Юркова. – К., 2011. – Кн.1: 1936–1947. – С.19.
7 Юркова О.В., Рубльов О.С. Інститут історії України НАН України:
віхи історії (1936–2006) // Інститут історії України НАН України. 1936–
2006 / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2006. – С.9.
8 Історія України. – Б.м., 1932. – Т.1: Передкапіталістична доба. –
336 с.
9 Стаття директора Інституту історії України АН УРСР С.М.Бєлоу-
сова «На історичному фронті України» (22 серпня 1937 р.) // Інститут
історії України Національної академії наук України: Док. і мат. 1936–
1991. – С.48.
10 Нариси з історії України / Відп. ред. С.Бєлоусов. – К., 1937. –
Вип.1: Ястребов Ф., Гуслистий К. Київська Русь і феодальні князівства
ХІІ–ХІІІ ст. – 209 с.; К., 1939. – Вип.2: Гуслистий К. Україна під ли-
товським пануванням і захоплення її Польщею: з XIV ст. по 1569 р. –
197 с.; К., 1941. – Вип.3: Гуслистий К. Визвольна боротьба україн-
ського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в
першій половині XVII століття: 60-ті роки XVI – 30-ті роки XVII ст. –
188 с.; К., 1940. – Вип.4: Петровський М.Н. Визвольна війна україн-
ського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України
до Росії, 1648–1654. – 268 с.; К., 1939. – Вип.8: Ястребов Ф. Україна в
першій половині ХІХ століття. – 274 с.; К., 1944. – Вип.11: Лось Ф.Є.
Україна в роки столипінської реакції. – 141 с.
34
11 Видання Академії наук УРСР. 1919–1967: Суспільні науки: Біб-
ліограф. покажчик / Відп. ред. М.М.Онопрієнко. – К., 1969. – С.52; Сан-
цевич А.В., Комаренко Н.В. Развитие исторической науки в Академии
наук Украинской ССР. 1936–1986 гг. – С.36–37, 55.
12 Нариси з історії України / Відп. ред. С.Бєлоусов. – К., 1941. –
Вип.6: Оглоблін О.П. Україна в кінці XVII – в першій чверті XVIII ст. –
281 с.
13 Інститут історії України Національної академії наук України: Док.
і мат. 1936–1991. – С.452.
14 Там само. – С.354.
15 Там само. – С.307–308.
16 Там само. – С.283, 307.
17 Там само. – С.307.
18 Передмова // Нариси з історії України. – Вип.1. – С.4.
19 Нариси з історії України. – Вип.6. – С.259.
20 Там само. – С.213.
21 Там само. – С.253–254.
22 Нариси з історії України. – Вип.4. – С.210.
23 Там само. – Вип.8. – С.145.
24 Крупницький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920–
1950) / На правах рукопису; вступ. слово Н.Полонської-Василенко. –
Мюнхен, 1957. – С.36.
25 Інститут історії України Національної академії наук України: Док.
і мат. 1936–1991. – С.217.
26 Оглоблін О.П. Героїчна епопея з історії українського народу
(З приводу нової книги проф. М.Н.Петровського «Визвольна війна
українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання
України до Росії (1648–1654)». К.: Вид-во АН УРСР, 1939) [машинопис
25 листопада 1938 р.] // ЦДАВО України. – Ф.3561. – Оп.1. – Спр.197. –
Арк.132.
27 Нариси з історії України. – Вип.3. – С.158.
28 Оглоблін О. Цінна книга по історії СРСР. Рец. на кн.: «В помощь
изучающим историю СССР». Під редакцією члена-кореспондента
АН СРСР А.В.Шестакова. Видавництво політичної літератури при
ЦК КП(б)У, 1941. – стор.418 // Комуніст (Київ). – 1941. – 11 березня. –
№ 58. – С.3.
35
29 Інститут історії України Національної академії наук України: Док.
і мат. 1936–1991. – С.352–353.
30 Історія Національної академії наук України. 1946–1950 / Упор.
Л.М.Яременко, С.В.Старовойт, О.М.Березовський, В.А.Кучмаренко;
гол. ред. О.С.Онищенко. – К., 2008. – Ч.1: Документи і матеріали. – С.56.
31 Історія України / Ред. М.Петровський. – Уфа, 1943. – Т.1. – 330 с.
32 Історія України: Короткий курс / Під ред. С.М.Бєлоусова, К.Г.Гус-
листого, О.П.Оглобліна та ін. – К., 1940. – 412 с.
33 Нарис історії України / Ред. К.Гуслистий, Л.Славін, Ф.Ястребов.
– [Уфа], 1942. – 212 с.
34 Історія України в документах і матеріалах / Відп. ред. С.М.Бє-
лоусов. – К.., 1939. – Т.1: Київська Русь і феодальні князівства ХII–XIII
ст. / Уклад. М.Н.Петровський. – 293 с.; К., 1941. – Т.3: Визвольна бо-
ротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєд-
нання України до Росії (1569–1654 рр.) / Уклад. М.Н.Петровський,
В.К.Путілов. – 292 с.
35 Богданюк В. Совєтська історіографія на розпутті. Рец. на кн.:
Очерки по историографии советского общества. – М.: Изд-во «Мысль»,
1965. – 600 с. // Визвольний шлях. – 1966. – №4. – С.494.
36 Інститут історії України Національної академії наук України: Док.
і мат. 1936–1991. – С.560.
37 Історія Національної академії наук України. 1946–1950. – К., 2008.
– Ч.2: Додатки. – С.147, 153–154, 157, 183, 187 та ін.
38 Тезисы о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654–
1954 гг.). Одобрены ЦК КПСС. – Москва, 1954. – С.5.
39 Horak S. Ukrainian Historiography 1953–1963 // Slavic Review. –
1965. – Vol.24. – №2. – P.272.
40 Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіо-
графію. – Нью-Йорк, 1963. – С.78.
41 Докладніше про трансформації структури установи див.: Юркова
О.В., Рубльов О.С. Інститут історії України НАН України: віхи історії.
– С.18–22.
42 Постанова №482 Ради Міністрів УРСР «Про внесення зміни
в найменування Інституту історії України Академії наук УРСР»
(2 березня 1953 р.) // У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя
Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.). – Ч.2: 1944–
1956 рр. – С.162–163.
36
43 Історія Української РСР: У 2 т. [1-е вид.] / Гол. ред. О.Касименко.
– К., 1953. – Т.1. – 784 с.; К., 1956. – Т.2. – 704 с.; Історія Української
РСР: У 2 т. [2-е вид.]. – К., 1955. – Т.1 / Гол. ред. О.Касименко. – 906 с.;
К., 1957. – Т.2 / Гол. ред. М.Супруненко. – 779 с.
44 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії
України НАН України (1936–1956 рр.). – Ч.2. – С.155–156.
45 Устюгова Е.Н. Культура и стили // Метафизические исследования:
Альманах Лаборатории метафизических исследований при философ-
ском факультете Санкт-Петербургского государственного универси-
тета. – 1997. – Вып.5: Культура. – С.41.
46 Mackiw T. Ukrainian Historiography Past and Present // Ukrainian
Quarterly. – 1984. – Vol.40. – №3. – P.284.
47 Видання Академії наук УРСР. 1919–1967: Суспільні науки. –
С.53–58.
48 Ісаєвич Я. Федір Павлович: спогади й роздуми // «Істину встано-
влює суд історії»: Зб. на пошану Федора Павловича Шевченка: У 2 т. –
К., 2004. – Т.1: Джерела. – С.178–179.
49 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977): Док. і мат. / Упор. О.С.Рубльов; відп. ред. В.А.Смолій. –
К., 2007. – С.190–191.
50 Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР післяста-
лінської доби / Наук. ред. Л.Зашкільняк. – Острог, 2009. – С.90–97.
51 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф.П.Шев-
ченко. – К., 1954. – 534 с.
52 Шевченко Ф.П. Політичні та економічні зв’язки України з Росією
в середині XVІІ ст. / Відп. ред. І.П.Крип’якевич. – К., 1959. – 499 с.
53 Голобуцкий В.А. Дипломатическая история Освободительной
войны украинского народа 1648–1654 гг. – К., 1962. – 360 с.
54 Ісаєвич Я. Передмова // Крип’якевич І. Богдан Хмельницький /
Відп. ред. Ф.П.Шевченко, І.Л.Бутич, Я.Д.Ісаєвич. – 2-е вид., випр. і доп.
– Л., 1990. – С.7–9.
55 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький [1-е вид.]. – С.451.
56 Там само. – С.452.
57 Там само. – С.335, 339.
58 Там само. – С.456.
59 Там само. – С.459.
37
60 Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевчен-
ком // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав -
ність / Відп. ред. Я.Ісаєвич; упор. Ф.Стеблій. – Л., 2001. – [Вип.8:] Іван
Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. – С.500–547.
61 Pelenski J. Soviet Ukrainian Historiography after World War II // Jahr -
bücher für Geschichte Osteuropas. – 1964. – Bd.12. – H.3. – P.398–399.
62 Шевченко Ф.П. Політичні та економічні зв’язки... – С.496.
63 Там само. – С.478.
64 Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький [1-е вид.] – С.485; Шев-
ченко Ф.П. Політичні та економічні зв’язки... – С.499; Голобуцкий В.А.
Дипломатическая история Освободительной войны... – С.350.
65 Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіо-
графію. – С.54.
66 Рубльов О.С. У пошуках правди історії: Інститут історії України
НАН України: друге двадцятиріччя (1957–1977 рр.) // Інститут історії
України НАН України: друге двадцятиріччя (1957–1977). – С.28–29.
67 Брайчевський М. Приєднання чи возз’єднання? Триптих // Пе-
реяславська рада 1654 року: Історіографія та дослідження. – К., 2003.
– С.408.
68 Див., напр.: Барабой А.З. К вопросу о присоединении Украины к
России в 1654 г. // Историк-марксист. – 1939. – №2. – С.87–111; Бойко
І.Д. До питання про приєднання України до Росії // Учені записки Хар-
ківського державного університету. – Х., 1939. – Кн.15: Труди історич-
ного факультету. – №1. – С.27–39; Петровський М.Н. Визвольна війна
українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання
України до Росії (1648–1654 рр.). – К., 1941. – 31 с.
69 Брайчевський М. Приєднання чи возз’єднання? Критичні зауваги
з приводу однієї концепції. – Торонто, 1972. – 66 с. Див. також: Ісаєвич
Я.Д. «Приєднання чи возз’єднання?» М.Брайчевського – переломна
подія в українській історіографії // Старожитності Русі-України: Зб.
наук. пр. – К., 1994. – С.242–249.
70 Воссоединение Украины с Россией: Док. и мат. (К 300-летию.
1654–1954). – Москва, 1953. – Т.1: 1620–1647. – 585 с.; Т.2: 1648–1651.
– 559 с.; Т.3: 1651–1654. – 546 с.; Документи Богдана Хмельницького
(1648–1657) / Упор. І.Крип’якевич, І.Бутич; відп. ред. Ф.П.Шевченко.
– К., 1961. – 739 с.; Документы об освободительной войне украинского
народа. 1648–1654 гг. / Сост. А.З.Барабой, И.Л.Бутич, А.Н.Катренко,
Е.С.Компан. – К., 1965. – 825 с. та ін.
38
71 Крупницький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920–
1950). – С.81–82.
72 Оглоблин О. Проблема державної влади на Україні за Хмельнич-
чини й Переяславська угода 1654 р. // Український історик. – 1965. –
№1/2. – С.5.
73 Винар Л. «Український історик» і сучасний стан української істо-
ричної науки. – Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. – С.6–9.
74 Величенко С. Суперечливі схеми національної історії: російські
та українські інтерпретації власної минувшини // Схід – Захід: Істо-
рико-культурологічний збірник. – Х., 2002. – Вип.5. – С.34.
75 Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР післяста-
лінської доби. – С.475.
76 Бойко І.Д. До питання про державність українського народу в пе-
ріод феодалізму // Український історичний журнал. – 1968. – №8. –
С.32.
77 Mackiw T. The Development of Ukrainian Historiography // The
Ukrainian Review. – 1986. – Vol.34. – №4. – P.55–56.
78 Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобе-
режної України кінця XVII – початку XVIII cт. / Відп. ред. І.О.Гуржій.
– К., 1959. – С.33–35.
79 Компан О.С. Міста України в другій половині ХVII ст. / Відп. ред.
М.І.Марченко. – К., 1963. – С.139–140.
80 Апанович О. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарсь-
кої агресії: 50–70-ті роки XVII ст. / Відп. ред. Ф.П.Шевченко. – К., 1961.
– 298 с.
81 Апанович О. Збройні сили України першої половини XVIII ст. –
К., 1969. – 221 с.
82 Там само. – С.5.
83 Там само. – С.10.
84 Лугова О.І. Про становище України в період капіталізму // Україн-
ський історичний журнал. – 1967. – №3. – С.15–25.
85 Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Ра-
дянську Україну // Там само. – 1966. – №11. – С.13–31.
86 Бойко І., Кирилюк Є. Михайло Грушевський (З нагоди 100-річчя
від дня народження) // Літературна Україна. – 1966. – 30 верес. – №77.
– С.3–4.
39
87 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.231–235.
88 Л.В. [Винар Л.] [Рец.] Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевсь-
кий повернувся на Радянську Україну (Укр. іст. журн. – 1966. – №11. –
С.13–31) // Український історик. – 1967. – №1/2. – С.124.
89 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.289–295.
90 Гуревич А. История историка. – Москва, 2004. – С.102.
91 Компан О.С. Єдність світового історичного процесу / Відп. ред.
Ф.П.Шевченко. – К., 1966. – 48 с.
92 Компан О.С. Порівняльно-історичний метод і всесвітньо-істо-
ричний аспект дослідження пізнього феодалізму // Український істо-
ричний журнал. – 1966. – №1. – С.36–46.
93 Компан О.С. Український Ренесанс. Роздуми історика над про-
блемами мистецтвознавства // Літературна Україна. – 1967. – 17 жовт -
ня. – №82. – С.4.
94 Компан О.С. Проблеми українського середньовіччя // Середні
віки на України / Відп. ред. Ф.П.Шевченко. – К., 1971. – Вип.1. – С.9–
20.
95 Компан О.С. Міста України в другій половині ХVII ст. – 387 с.
96 Див. докладніше: Майборода Р.В., Шандра В.С. Покажчики змі-
сту архівознавчих та археографічних видань // Український археогра-
фічний щорічник: Нова серія. – К., 1992. – Т.4. – Вип.1. – С.421–426.
97 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.253–257, 274–276.
98 Пріцак О. Некролог із постскриптумом (Історичні джерела та їх
використання. – К., 1964–72. – Т.1–7) // Свобода (Джерсі-Сіті). – 1977.
– 14, 17–21 травня. – №110. – С.2; №112. – С.2; №113. – С.2; №114. –
С.2; №115. – С.2; №116. – С.2, 4.
99 Там само. – №110. – С.2.
100 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.317–318.
101 Науковий архів Інституту історії України НАН України. – Оп.3.
– Особова справа Ф.П.Шевченка. – Арк.115 зв., 126.
102 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.335, 337.
40
103 Там само. – С.336.
104 Дзира Я. Десятиріччя творчого спілкування // «Істину встано-
влює суд історії». – Т.1. – С.160.
105 Пріцак О. Некролог із постскриптумом. – №112. – С.2.
106 Оглоблин О. Завдання української історіографії на еміграції: з
перспективи 15 років // Його ж. Студії з історії України: Статті і дже-
рельні матеріали / Ред. Л.Винар. – Нью-Йорк; К.; Торонто, 1995. –
С.290–291.
107 Комаренко Н.В. О ежегоднике «Историографические исследова-
ния в Украинской ССР» (1968–1973) // История и историки: Историо-
графический ежегодник. 1980. – Москва, 1984. – С.16–32.
108 Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.319–320.
109 Електронні версії «Історичних зошитів» за 1988–1992 рр.
доступні на сайті Інституту історії України НАНУ за адресою: http://
history.org.ua/new.php?litera&askAbout=Preprint
110 Кульчицький С. «Програма розвитку історичних досліджень,
поліпшення вивчення і пропаганди історії УРСР на 1991–2000 рр.»
як історіографічне явище // Історична наука на порозі XXI ст.: підсумки
та перспективи: Мат. Всеукр. наук. конф. (Харків, 15–17 листопада
1995 р.). – Х., 1995. – С.139.
111 Субтельний О. Україна: історія / Пер з англ. Ю.І.Шевчука; вступ.
ст. С.В.Кульчицького. – К., 1991. – 512 с. Працю було перевидано ан-
глійською (1994, 2000, 2009 рр.), українською (1992, 1993 рр.), росій-
ською (1994 р.), болгарською (1995 р.), вірменською (2010 р.) мовами.
112 Історія України: Нове бачення / Під ред. В.А.Смолія. – К., 1995.
– Т.1. – 350 с.; К., 1996. – Т.2. – 494 с.; Історія України / За ред. В.А.Смо-
лія. – К., 1997. – 422 с.
113 Див. докладніше: Матях В. Український цивілізаційний процес
раннього нового часу в наукових проектах Інституту історії України
НАН України / Відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2011. – С.86–129.
114 Юркова О.В., Рубльов О.С. Інститут історії України НАН
України: віхи історії. – С.30.
115 Україна крізь віки / Заг. ред. В.А.Смолія. – К., 1998–1999. – Т.1–15.
116 Про тематику й дослідження структурних підрозділів інституту
докладніше див.: Інститут історії України НАН України. 1936–2006. –
С.37–304.
117 Біобібліограф. довідки про співробітників інституту див.: Інсти-
тут історії України НАН України. 1936–2006. – С.307–693.
118 Про наукові видання інституту див.: Бібліографія основних ви-
дань Інституту історії України НАН України 1936–2001 / Уклад.
І.С.Азарх, Л.Я.Муха; відп. ред. С.В.Кульчицький. – К., 2002. – 160 с.;
Праці Інституту історії України НАН України (1988–2005 рр.): Бібліо-
граф. покажчик / Укл. Л.Я.Муха, І.Л.Островська, А.В.Невмержицька,
І.В.Рознюк; відп. ред. С.В.Кульчицький. – К., 2006. – 597 с.; Бібліогра-
фія основних видань 1936–2005 / Упор. І.С.Азарх, Л.Я.Муха,
І.Л.Островська // Інститут історії України НАН України. 1936–2006. –
С.700–782.
119 Hrushevsky M. History of Ukraine-Rus'. – Edmonton; Toronto, 1997.
– Vol.1: From Prehistory to the Eleventh Century / Transl. M.Skorupsky; ed.
A.Poppe, F.Sysyn (with the assist. U.Pasicznyk). – lxi, 602 p.; 1999. – Vol.7:
The Cossack Age to 1625 / Transl. B.Strumiński; ed. S.Plokhy, F.Sysyn
(with the assist. U.Pasicznyk). – lvi, 548 p.; 2002. – Vol.8: The Cossack
Age, 1625–1650 / Transl. M.D.Olynyk; ed. F.Sysyn (with the assist. M.Yur-
kevich). – lxxix, 808 p.; 2005. – Vol.9, bk.1: The Cossack Age, 1650–1653
/ Transl. B.Strumiński; ed. S.Plokhy, F.Sysyn (with the assist. U.Pasicznyk).
– lxxx, 761 p.; 2008. – Vol.9, bk.2, pt.1: The Cossack Age,1654–1657 /
Transl. M.D.Olynyk; ed. S.Plokhy, F.Sysyn (with the assist. M.Yurkevich).
– lix, 566 p.; 2010. – Vol.9, bk.2, pt.2: The Cossack Age, 1654–1657 /
Transl. M.D.Olynyk; ed. Ya.Fedoruk, F.Sysyn (with the assist. M.Yurke-
vich). – lxxxiii, 480 p.
42
|