Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Луцький, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40010
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації / О. Луцький // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 85-114. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40010
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-400102013-01-08T12:11:34Z Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації Луцький, О. Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії 2012 Article Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації / О. Луцький // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 85-114. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40010 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії
spellingShingle	Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії Луцький, О. Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації Історіографічні дослідження в Україні
format	Article
author	Луцький, О.
author_facet	Луцький, О.
author_sort	Луцький, О.
title	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації
title_short	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації
title_full	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації
title_fullStr	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації
title_full_unstemmed	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації
title_sort	львівський відділ інституту історії україни ан урср: від створення до ліквідації
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40010
citation_txt	Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації / О. Луцький // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 85-114. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT lucʹkijo lʹvívsʹkijvíddílínstitutuístorííukraínianursrvídstvorennâdolíkvídacíí
first_indexed	2025-07-03T22:02:40Z
last_indexed	2025-07-03T22:02:40Z
_version_	1836664918489694208
fulltext	Олександр Луцький львІвський вІддІл Інституту ІсторІї україни ан урср: вІд створення до лІквІдацІї Цілісне відтворення картини історичного розвитку Інституту історії України НАНУ є неможливим без вивчення діяльності його регіональних осередків, досвіду роботи їхніх наукових ко- лективів. Порівняно нетривале існування львівського відділу не применшує його історичного значення, а вивчення діяльності до- зволяє зрозуміти тенденції розвитку академічної науки в Західній Україні, конкретизувати обставини її функціонування, відтворити специфіку взаємин між головним інститутом і його регіональним осередком тощо. Попри чималий науковий доробок дослідників, що торкався окремих аспектів діяльності відділу, та істотне за останні роки прирощення емпіричного матеріалу, ця тема ще не стала предме- том системного комплексного розгляду, а відтак потребує спеці- ального дослідження. Основою для його здійснення стали доку- менти архіву Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, більшість яких нещодавно вміщено у збірнику «Інститут історії України Національної академії наук України. Документи і матеріали. 1936 – 1991: У 2 книгах. Кн. 1. 1936 – 1947» (упоряд- ники О. Рубльов і О. Юркова, Київ, 2011). Відразу зазначу, що в рамках однієї статті неможливо проана- лізувати всі аспекти теми, тому спробую виділити основні етапи створення і діяльності у Львові відділу Інституту історії України АН УРСР та розглянути особливості його функціонування. Рішення про створення на початку 1940 року у Львові шести структурних підрозділів київських науково-дослідних інститутів Відділу суспільних наук АН УРСР, у тому числі згаданого відділу Інституту історії України, було зумовлено не принциповими за- садами державної політики розвитку регіональних осередків академічної науки в республіці, намірами вдосконалити систему їх територіального розміщення, а насамперед вирішальним впли- 85 вом нової політичної кон’юнктури, пов’язаної з приєднанням до СРСР восени 1939 року Західної України, закономірним продо- вженням уніфікаційних заходів, ініційованих і проведених ста- лінським режимом в інших сферах суспільного життя краю, спря- мованих на форсовану його інтеграцію до складу СРСР. Тож створення у Львові академічних підрозділів київських інститутів мало не так наукову, як політичну мету. «Совєтизація» західних областей УРСР набула тоді особливої політичної актуальності, тому відповідне спрямування зусиль вчених-гуманітаріїв на вив- чення суспільно-політичних, економічних, духовних процесів в житті приєднаного краю відповідало нагальним потребам тота- літарного режиму, що потребував для положень більшовицької теорії опори в науці. Що більше: режим прагнув підпорядкувати науку поточним політичним інтересам, використати новостворені підрозділи для пропагандистського впливу на населення. Тому невипадково перед львівськими відділами поставили чітке зав- дання: навчити «робітників і селян розпізнавати ворога» і тим самим «допомогти радянській державі далі зміцнювати її як не- переможну фортецю соціалізму»1. Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР офі- ційно діяв від 1 лютого 1940 року, хоч його організаційне ста- новлення почалося ще в грудні 1939-го, коли стало відомо про рі- шення Президії наук АН УРСР від 9 грудня про недоцільність переходу НТШ в систему Академії наук УРСР і необхідність ство- рення на його базі шести філіалів київських науково-дослідних інститутів Відділу суспільних наук АН УРСР: історії України, української літератури ім. Т. Г. Шевченка, мовознавства, україн- ського фольклору, археології, економіки, беручи до уваги значну кількість визначних фахівців, які знаходилися на той час у Львові. Протягом грудня 1939–січня 1940 років було узгоджено й вирі- шено основні штатні, адміністративно-господарські і бюджетні питання роботи відділу. Вдалося визначитися і з приміщенням для установи, під яке відведено частину будівель Онуфріївського монастиря (вул. Жовківська, 36). Первісний склад відділу стано- вили: Іван Крип’якевич (завідувач), Омелян Терлецький, Василь Гарасимчук, Федір Голійчук – старші наукові співробітники; Іван Карпинець, Степан Білецький, Омелян Пріцак – молодші наукові співробітники. Посаду бібліотекаря відділу обійняв Роман 86 87 Лукань2. Львівські історики добре орієнту валися в тогочасній єв- ропейській історіографії, джерелах з історії України, володіли ши- рокою науковою ерудицією, іноземними мовами, що, безперечно, вигідно вирізняло їх на тлі навіть потенційно сильного колективу співробітників Інституту історії України, серед яких було чимало талановитих учених. Деякі львівські співробітники – І. Крип’яке- вич, Ф. Голійчук, О. Терлецький, В. Гарасимчук – пройшли добру науково-методичну школу на семінарах М. Грушевського, інші – І. Карпинець, С. Білецький, О. Пріцак – були учнями його учнів. Усіх цих представників старшої і молодшої генерації вчених об’єднувало однакове розуміння цілей і завдань історичної науки, методологічної бази дослідження, орієнтація на конкретно-істо- ричний підхід до аналізу соціально-політичних явищ, опора на факти, критичне ставлення до джерел. Тому створення львівсь- кого історичного відділу зміцнило кадровий потенціал історич- ної науки в республіці не лише кількісно, але і якісно. Згадані вище працівники згідно з наказом директора Інституту історії Украни С. Білоусова були спершу зараховані як виконуючі обов’язки. Ця обставина, як виявилося, дозволила згодом усувати деяких із них із займаних посад. Так, зокрема, рішенням Прези- дії АН УРСР від 20 вересня 1940 року на посаду заступника від- ділу переміщено І. Крип’якевича. Натомість його місце зайняв надісланий із Києва старший науковий співробітник сектора істо- рії України часів капіталізму та імперіалізму Інституту історії України Кирило Максимчук3. Він одночасно виконував обов’язки другого заступ ника голови бюро Відділу суспільних наук АН УРСР і здійснював загальне керівництво науковою і адміністра- тивною роботою всіх львівських установ Академії наук. Іван Пе- трович знову очолив сформований ним відділ4 лише після того, як у квітні 1941 р. без захисту дисертації на підставі друкованих праць рішенням Вищої атестаційної комісії при Всесоюзно му ко- мітеті вищої школи СРСР йому було присуджено ступінь доктора історичних наук і затверджено в званні професора. Для співробітників львівського відділу наукова діяльність відте - пер стала основним заняттям, за яке вони одержували регулярну платню. Якщо раніше свої наукові пошуки дослідники проводили у вільний від основної роботи час, керуючись внутрішніми спону- ками, то відтепер уся їхня наукова діяльність спиралася на дер- жавні асигнування. Окрім безперечних переваг, це мало і зворотній бік – фінансове узалежнення вченого від держави, яка прагнула відповідно скерувати його щодо тематики та змісту досліджень. Для переважної більшості співробітників відділу посадові оклади (450 карбованців для молодшого і 600 карбованців для старшого наукового співробітника) не забезпечували належного рівня життя, стимулюючи до пошуку додаткових заробітків, зокрема до суміс- ництва, поєднання наукової праці з педагогічною у вузах. Висококваліфіковані кадри львівського відділу негайно долу- чилися до розробки тем, пов’язаних з історією західноукраїн ських земель від початків української державності до періоду Другої світової війни, на що зоорієнтовувало їх керівництво інституту. 12 лютого 1940 р. на черговому другому засіданні відділу були схвалені теми і наукові проспекти майбутніх досліджень, які зго- дом І. П. Крип’якевич передав до Києва на розгляд і затвердження вченою радою Інституту історії України АН УРСР. О. Пріцак брався вивчати східні джерела до історії України та Східної Європи VIII-XII ст., тоді як В. Гарасимчук ставив за мету сфор- мувати новий погляд на давнє (до X ст.) населення Волині та Галицького Підкарпаття. С. Білецький до сліджував питання істо- ричної географії Галичини та Холмщини Х – першої половини XIV ст., а Ф.Голійчук – колонізацію Підкарпаття в XV-ХVІ ст., акцентуючи увагу на соціально-економічних відносинах регіону. В центрі уваги І. Крип’якевича були політичні, економічні та культурні зв’язки західно українських земель із Наддніпрянською Україною й Росією в XV-XVII ст. ст. О. Терлецький висвітлював суспільно-політичні відносини Галичини від часів її приєднання до Австрійської імперії в 1772 р. до половини XIX ст., а І. Кар- пинець опрацьовував тему «Польські проекти на знищення українського народу в рр. 1918-1939» . Пізніше, у травні 1940 р., після ознайомлення з індивідуальною тематикою наукових праць львівського відділу, вчена рада Інституту історії України запро- понувала львів’янам конкретизувати тематичний план і після вне- сення змін затвердила його. Безпосередня відповідальність за своєчасне та якісне викона- ння планових навантажень лежала на завідувачі відділу. Відповідно до службових обов'язків і в межах своєї компетенції І. Крип’я кевич розробив і узгодив з виконавцями плани науково-дослідних робіт, 88 здійснював безпосереднє керівництво темами, визначав поточні завдання, організовував інформаційну роботу, подавав звіти про результати наукової та науково-організаційної діяльності до Києва. Навесні 1940 р. для ознайомлення співробітників з теоре- тичними засадами радянської історичної науки, її дослідницьким інструментарієм у відділі було запроваджено регулярні (що де- кади) наради. На них обговорювалися праці радянської історіо- графії, класиків марксизму. Загалом, відділ у Львові працював за своїм окремим планом, що був частиною тематичного плану інституту й затверджувався вченою радою. Така система дозволяла київському керівництву по- стійно коригувати плани львівських учених, допасовуючи їхні праці до своїх науково-видавничих потреб. У березні 1940 р. ди- рекція Інституту історії України АН УРСР залучила співробітників свого відділу у Львові до написання колективної загальноінсти- тутської чотиритомної книги нарисів з історії України. І. Крип’яке- вич, В. Гарасимчук, О. Терлецький, І. Карпинець і А. Лютман зо- бов’язувалися терміново до 1 червня 1940 р. (пізніше цей термін продовжено до 1 липня 1940 р.) підготувати окремий розділ з істо- рії західноукраїнських земель від половини XIX ст. до 1917 р. за- гальним обсягом три друкованих аркуші, що згодом було виконано. До співробітників відділу почали звертатися за консультаціями та рецензіями на наукові праці вчені з інших міст України, а також із Москви. Додаткові навантаження не лише відволікали львівських істориків від виконання індивідуального тематичного плану, а часом і обтяжували їх зайвими, непередбачуваними проблемами, в т. ч. морально-етичними. Так, після ґрунтовної і принципової ре- цензії на рукопис старшого наукового співробітника Інституту істо- рії України АН УРСР Ф. Ястребова «Західноукраїнські землі в пер- шій половині 19 ст.», що становив розділ багатотомної історії СРСР, яку за дорученням директора Інституту історії АН СРСР ака- деміка Б. Грекова написали І.Крип’якевич, О.Терлецький і А.Лют- ман, робота киянина не одержала схвалення в Москві й була відхи- лена. Рецензенти вказали на численні фактичні помилки в роботі Ф. Ястребова й аргументовано критикували його оцінки подій 1848 р. у Східній Галичині, підкресливши, що “деяких ділянок економіч- ного, суспільного, політичного життя автор зовсім не знає, інші – дуже недокладно”. Натомість керівництво московського інституту 89 спершу висловило львів’янам подяку “за ґрунтовні і цінні рецен- зії”, а згодом зажадало, аби вони самі підготували роботу на цю тему. Розділ, який отримав схвалення в Інституті історії АН СРСР, позапланово написав О. Терлецький. Тим часом І. Крип’якевич змушений був виправдовуватися перед дирекцією інституту, за- певняючи С. Білоусова, що він і його співробітники аж ніяк не очі- кували саме такого результату від їхньої рецензії5. Координація науково-дослідної роботи з науковцями київсь- кого інституту, участь у реалізації спільних наукових проектів, вза- ємне рецензування сприяли налагодженню постійних наукових і особистих контактів між ученими, обміну досвідом, в якому було чимало повчального і цінного6. У практику ввійшли виїзні наукові сесії, організовані Президією АН УРСР, які дозволяли фахівцям не лише апробувати результати власних досліджень, але й акумулю- вати напрацьований потенціал, визначати перспективну тематику і напрями майбутніх пошуків. Зустрічі, обмін думками, службове і приватне листування тощо сприяли кращій поінформованості за- хідноукраїнських учених про реальний стан наукового і суспільно- політичного життя в радянській Україні. Безперечно, це був один із чинників адаптації галичан до радянської дійсності. Поглиблення співпраці, професійні й особисті контакти істо- риків Львова і Києва, під час яких закладалися засади взаємної поваги і довіри, поступово ламали психологічний мур між «га- личанами» і «східняками», який незримо ділив їх досі на «ми» і «вони». Однак львівяни і кияни все ж часом почувалися чужими одні одним і сподіватися на миттєве подолання взаємної недовіри й упереженості було марно. Львівські вчені викликали у своїх східноукраїнських колег змішані і навіть полярні почуття – від щирої поваги і пієтету до повного неприйняття7. Поза сумнівом, наукове дослідження тем, обраних львівськими істориками, збагатило б тогочасну українську історіографію. Однак політичні умови на західноукраїнських землях в 1940-1941 рр., си- туація в історичній науці УРСР апріорі позбавляли львівських істориків можливостей для повноцінної реалізації своїх творчих задумів. Гуманітарні інституції Львова існували в атмосфері репресій, ідеологічного тиску, поступової ізоляції від зовнішн- ього світу, пильного контролю партійних і адміністративних ор- ганів, цензури, страху і непевності. Під контроль НКВС-НКДБ 90 потрапила практично вся українська інтелігенція, в тому числі й науковці як реальні і потенційні вороги радянської влади8. У Львові продовжувалися безконечні арешти, люди зникали один за одним, і ніхто не міг бути певним у своєму майбутньому. Це деморалізувало науковців, виснажувало їх морально і фізично, не дозволяло зосередитися на роботі. Вже в 1940 р. почалися “чистки” у львівських академічних установах і з’явилися перші жертви. У жовтні 1940 р. Президія АН УРСР звільни ла з посади бібліотекаря Львівського відділу Ін- ституту історії України відомого вченого-бібліографа, архівозна- вця, дослідника історії Чину св. Василія Великого Романа Луканя, а причиною відрахування став його чер нечий сан9. Істотно підважувала стабільність посадового становища ба- гатьох науковців-докторів наук, польської, австрійської та іншої іноземної атестації, що були у львівських відді лах київських ін- ститутів тимчасово прирівняні до кандидатів наук і то му пере- важно займали посади старших наукових співробітників, немож- ливість вільно переатестувати свої дорадянські наукові ступені. На переш коді стояла не тільки відсутність міжурядових угод СРСР з іншими країнами про взаємне визнання і нострифікацію доку- ментів про наукові ступені. Дуже невеликі можливості присвоєння вчених ступенів без захисту ди сертацій на підставі наукових пуб- лікацій залишало й чинне радянське законодавство та інструкції Вищої атестаційної комісії при Всесоюзно му комітеті вищої школи СРСР. Численними бюрократичними проце дурами був пе- реобтяжений сам механізм переатестацій, який вимагав величез- ної кількості довідок, рецензій, погоджень, клопотань тощо. З цією проблемою львівські вчені зіткнулися у 1940-1941 pp., не менш складною вона виявилася і у 1944-1946-х та подальших роках10. Глибока спорідненість зі старою культурою, загострене по- чуття національної свідомості, сильний вплив релігії та європей- ської культури не дозволяли багатьом львівським ученим автома- тично змінити вироблений десятиліттями духовно-культурний код, підкоритися панівній ідеології, стати на шлях прямого спів- робітництва з більшовицьким режимом, бути слухняним викона- вцем його волі. Але, щоб зберегти можливість і далі працювати за фахом і покликанням, чимало з них так чи інакше засвідчили своє прихильне ставлення до влади і її заходів. Об’єднані загальними 91 моральними та емоційними установками, в тому числі турботою про життя дітей і рідних, бажанням жити в стабільному суспіль- стві, свою діяльність вони розглядали як певний компроміс. Зовнішні прояви лояльності до нового режиму у вигляді пуб- лічних виступів із ритуальним «славослів’ям» на адресу керівни- ків радянського уряду й більшовицької партії на різного роду про- пагандистських зборах, мітингах, голосування за запропоновані організаторами резолюції, діяльність у представницьких органах влади – радах депутатів трудящих різного рівня (І. Крип’якевич в грудні 1940 р. був обраний депутатом Львівської обласної ради ро- бітничих і селянських депутатів), здебільшого лише маскували їхні справжні погляди на радянську дійсність і аж ніяк не можуть слугувати беззаперечним доказом відданості тоталітарному ре- жимові або повного “розумового поневолення”. Усвідомивши силу тоталітарної системи, вчені швидко опановували тактику подвійного стандарту поведінки, “двоєдумання”: в офіційній об- становці говорити, що від них очікували, а часом і вимагали, а в близькому колі – те, що насправді турбувало й боліло. “Коли я був сам на сам з Ів. Крип’якевичем, він не раз у довіреній і притише- ній розмові та дружніх жартах зі мною, – згадував про ті часи О. Домбровський, який працював в 1940-1941 pp. асистентом на історичному факультеті Львівського державного університету, – вживав з почуттям шибеничного гумору такі вислови, як “Вільна Україна за двадцять копійок”, пов’язуючи нашу невідрадну дій- сність з назвою [львівського – О. Л.] часопису, або “старшоб- ратський великий російський народ”, “яснеє сонечко на Кремлі” тощо”11. У відділі з метою посилення контролю за науковою діяльні- стю, підвищення її віддачі за радянськими стандартами організо- вувалося соціалістичне змагання як між іншими львівськими від- ділами, так і окремими співробітниками, яке в основному спрямовувалося на забезпечення дострокового виконання тема- тичних планів. Проте використання цього апробованого мобілі- заційного засобу, що з часом перетворився на обов’язковий еле- мент звіту перед вищими ланками, не справляло будь-якого вирішального впливу на інтенсивність і якість наукових дослід- жень. Натомість на них від’ємно впливало надмірне сумісництво, яке набуло поширення серед старших наукових співробітників, а 92 також активне їх залучення до виконання громадсько-політичних завдань, що зривало терміни виконання планових навантажень. Істориків, як і їх колег з інших львівських відділів, залучали до навчання в системі політичної освіти, самостійного вивчення історії ВКП(б), біографій Леніна і Сталіна. Для них організову- вали політінформації, лекції, доповіді, ретельно фіксуючи відві- дуваність цих заходів і успіхи в політнавчанні. Найбільше на гуманітарних дослідженнях позначався ідеоло- гічний диктат. Матеріалістичне розуміння історії оголошувалося єдиним універсальним методом історичного дослідження, а не одним з численних напрямів тогочасної світової історіографії. Такий методологічний підхід апріорі вимагав втискувати реальне життя в наперед підготовлені схеми. Відтак уся історія України, принаймні від XIX ст., мала слугувати немов би “передмовою” до т.зв. “Великої Жовтневої соціалістичної револю ції”, а все вну- трішнє життя України зображувалося як перманентна класова боротьба. Львівських учених призвичаювали трактувати приєд - нання України до Росії 1654 р. як найменше зло порівняно з альтерна тивами бути поглинутою Польщею або Туреччиною, зводити все ми нуле українського народу до класової боротьби. “Короткий курс історії ВКП(б)” – цей своєрідний катехізис біль- шовизму, що вважався ви щим досягненням історіософської дум - ки, визначав завдання історичної науки як вивчення і розкриття законів економіки, розвитку продуктив них сил і виробничих від- носин. Виділення соціально-економічного чинника як визначаль - ного в суспільному розвитку спричинювало приниження ду- ховно-етичних сторін життя. Якщо раніше, щоб з’ясувати численні питання українознавчої тематики, львівські історики най більше орієнтувалися на європейський і загальнослов’янський контекст, то тепер їм нав’язували російськоцентричну побудову української історії. За таких обставин пріоритет отримали опис і викладення фактів, натомість концептуальне осмислення було відсунуто на другий план. Унаслідок цього збіднювався і спро- щувався весь спектр гуманітарних досліджень. Роботу відділу гальмував украй незадовільний стан з видан- ням праць за плановою тематикою, характерний для системи Академії наук УРСР загалом. Через відсутність власної полігра- фічної бази інститути не мали змоги друкувати свої наукові праці, 93 а все здане до друку місяцями, подекуди роками лежало без руху і врешті-решт знецінюва лося. Тривалий час ця болюча проблема не вирішувалася, послаб люючи мотивацію дослідницької діяль- ності як окремих вчених, так і цілих наукових колективів. За таких обставин львівські історики подавали свої публікації переважно до вузівських наукових збірників (головно «Записок історичного та філологічного факультетів» Львівського держуніверситету ім. І. Франка) і тогочасної періодики. В роки німецької окупації першими німецькими розпоряд- женнями всі вузи й академічні установи у Львові були закриті, а науковці пішли у вимушену, безстрокову й безоплатну відпустку, втративши можливості систематично займатися своїми студіями. Згідно з наказом І.Крип’якевича по львівському відділу Інституту історії України від 6 липня 1941 р. його наукові працівники по- винні були забрати додому зі службових кабінетів свої матеріали, книжки й особисті речі. Опіку над майном доручено щойно по- новленому на посаді бібліотекаря відділу Р. Луканеві12. Попри всю складність тогочасного життя, колишні співробіт- ники львівських академічних установ не припиняли творчої праці, брали активну участь у збереженні і збагаченні здобутків національної культури. У відповідь на намагання окупаційних чинників постійно звужувати можливості розвитку вищих форм культури, зводити її до найпростіших етнічних, українська інте- лектуальна еліта зробила все можливе, щоб розвивати науку, літературу, мистецтво, підвищити духовний рівень народу, зміц- нити український характер міста13. Колишні члени НТШ висту - пили з ініціативою відновлення діяльності товариства. 17 вересня 1941 р. на засіданні Виділу (управи) НТШ за участю Івана Крип'якевича було вирішено проробити для цього відповідні за- ходи. Вже 24 вересня 1941 р. президія товариства вручила лист щодо відновлення діяльності НТШ керівнику відділу науки і освіти правління дистрикту Галичина Гасселіху, який дав усний дозвіл, однак застеріг, що остаточне рішення стосовно НТШ на- дійде письмово. Подальші зустрічі відпоручників товариства з провідником УЦК В. Кубійовичем, референтом з українських справ уряду генерал-губернатора А. Бізанцем не внесли остаточ- ної ясності в питання про перспективи існування НТШ14. Тим часом активно відновлювалася діяльність його колишніх секцій, 94 зокрема історико-філософської, яку знову очолив І. Крип'якевич і філологічної, під керівництвом В.Сімовича. В їх роботі активну участь брали співробітники колишніх львівських установ АН УРСР: І. Карпинець, В. Огоновський, І. Грабар, І. Ольховий, І. Свєнціцький, Ф. Колесса, О. Роздольський, М. Возняк, М. Тер- шаковець, К. Кисілевський, Я. Ярема та ін. Для наукової роботи створено кабінети, які стали спеціалізованими науково-дослід- ними клітинами товариства, а на засіданнях секцій розглядалися лише організаційні питання. Проте розгорнути роботу кабінетів і секцій НТШ в повному обсязі не вдалося. Всі намагання відпоручників товариства одер- жати офіційний дозвіл на його існування (для цього у грудні 1941 р. було складено пристосований до нових потреб статут товариства) не дали результатів15. Марними були й сподівання створити державний інституту ім. Шевченка, відкриття якого за- декларовано у пресі16. Оскільки згідно з німецькими розпорядженнями в Генераль- ній губернії поза компетенцією Українського центрального комі- тету інші організації існувати не могли, на початку 1943 р. україн- ські вчені створили при ньому Об'єднання праці українських наукових робітників, покликане їх згуртувати. 25 березня 1943 р. Іван Крип’якевич у листі до Олександра Оглоблина писав: “...Об'єднання наукових робітників при УЦК розпочало свою роботу. Я веду “історичний гурток”, є в ньому до 20 людей: Кордуба, Терлецький, Карпинець, Білецький, Пріцак, Лукань, Б.Барвінський, Ольхівський, Витанович, Думка, Генсьорський, Левкович, Коваль, Скорик, Мацяк і ін. В.Герасимчук, на жаль, захворів – спаралізований частинно, ледве чи зможе ще працю- вати. ...Мали ми вже три засідання, два присвячені програмі, а на третьому проф. Терлецький дав дуже інтересну доповідь про Го- ловну руську раду з 1848 р....”17. Гурток виконував функцію ко- лишньої історико-філософської секції НТШ. Що два тижні його члени сходилися на засідання, обговорювали наукові доповіді, зо- крема Р. Луканя “Львівська преса XVIII ст.”, І. Карпинця “Герб Галичини”, Б. Коваля “Характеристика Київської Академії”, І. Крип'якевича “Церква Холмщини і Підляшшя” та ін.18 Окрім галицьких істориків в роботі гуртка брали участь їхні колеги з Наддніпрянщини – Наталя Полонська-Василенко, Олександр 95 Оглоблин – колишні старші наукові співробітники Інституту істо- рії України АН УРСР та ін. Після переїзду до Львова вони відразу включилися в наукове життя міста19. Уболіваючи за розвиток історичної науки в Україні, навесні 1942 р. І. Крип’якевич розробив план організації наукових до- сліджень з вітчизняної історії, який і сьогодні не втратив свого значення20. Надісланий до істориків Києва і Праги, план охоплю- вав такі ділянки; 1) методики досліджень; 2) бібліографію; 3) істо- ріографію; 4) джерелознавство; 5) видання джерел; 6) узагаль- нюючі праці. На переконання видатного історика на початках терміново треба було підготувати ряд підручників з методики історичних досліджень, бібліографії, історіографії і джерелозна- вства, а також скласти історичний атлас України. Іван Петрович сам зголошувався виконати значну частину цієї роботи. Учений вважав, що такі підручники, з одного боку, дали б дослідникам найнеобхідніші вказівки при пошуку джерел, а з іншого – збере- жуть їхню енергію для виконання самостійних наукових дослід- жень. Особливо великого значення І. Крип’якевич надавав дже- релам з історії України, застерігаючи при цьому, що жодна з епох вітчизняної історії не повинна залишитися поза увагою дослід- ників. Як прихильник державницької школи в українській істо- ріографії, він підкреслював першорядну вагу вивчення історії української держави XVII–XVIII століть і періоду XIX–XX сто- ліття, оскільки ці часи, на його думку, мають виняткове націо- нально-виховне значення. Передусім, на його думку, вимагали уваги джерела, що є свідченням державного життя України: до- говори, гетьманські універсали, акти української адміністрації, війська, суду тощо. Професор Крип’якевич брався самостійно підготувати повне видання універсалів і листів Богдана Хмель- ницького. І. Крип’якевич дійшов висновку, що для піднесення рівня укра - їнської історіографії необхідно братися за дослідження широких тем: “Наші історики повинні перейти від причинків до синтетич- них праць. Для цього треба виховати також молодше покоління істориків”. Іван Петрович пропонував українським історикам Праги і Києва провести дискусію щодо цього плану і висловити свої погляди на потреби і форми організації історичних дослід- жень в майбутньому. Він був переконаний, що “на місці дотепе- 96 рішньої анархії в історичних дослідах повинна прийти зооргані- зована праця”21. Проте через воєнне лихоліття цей план не вдалося реалізувати. Усе ж, попри труднощі й перешкоди, І. Крип’якевич з енергією ентузіаста писав нарис історії України, готував до друку листування Б. Хмельницького, планував скласти історичний атлас України, до якого здавна цілеспрямовано збирав матеріали22. З наближенням до Галичини радянсько-німецького фронту організоване наукове і культурне життя у Львові почало згасати. У березні 1944 р., велика група львівської творчої інтелігенції пе- ребралася частково до Турки і Самбора, решта до Криниці, що на Лемківщині, і Кракова, які для більшості з них виявилися пере- вальними пунктами для подальшого виїзду на Захід. Всього за останні місяці нацистської окупації Львів залишили приблизно 30-50 тис. осіб (українців, поляків та німців)23. Навчені гірким до- свідом 1939-1941 рр., який досить швидко позбавив ілюзій щодо більшовицької системи, велика група українських науковців, дія- чів літератури і мистецтва, свідомо обрала для себе шлях на емі- грацію. Утвердившись на західноукраїнських землях, радянська влада передусім прагнула остаточно перетворити цей регіон в інте- гральну частину СРСР та розправитися з національно-визволь- ним рухом, усіма непокірними, передусім інтелігенцією, в якій бачила основного носія ворожої тоталітарному режиму ідеології. Власне цьому завданню була підпорядкована політика в галузі культури і науки. Вже до середини серпня 1944 р. у Львові відновили діяльність усі відділи інститутів АН УРСР, а перше організаційне засідання відділу історії України відбулося в присутності директора Інсти- туту історії України АН УРСР М. Петровського 31 липня, тобто через три дні після вступу радянських військ до галицької столи - ці24. Така оперативність у вирішенні багатьох питань діяльності академічних установ, тісно корелювалася з іншими заходами но - вої влади щодо відновлення і розширення довоєнної (1939-1941 рр.) суспільно-політичної, культурно-освітньої і наукової інфраструк - тури. Останній намагалися надати не тільки радянського, але й зовні українського характеру, щоб легітимімізувати більшовиць- кий тоталітарний режим в очах населення на західно українських землях. 97 Очевидно, були й інші причини, які спонукали владу до швид- кого відновлення діяльності львівських установ УРСР. Серед них, зокрема, величезні кадрові втрати серед українських учених гуманітарного профілю. Частина їх загинули на фронті, інші – померли своєю смертю або виїхали за межі України. Відтак в усіх академічних інститутах, особливо Відділу суспільних наук, від- чутно бракувало наукових співробітників високої кваліфікації. Залучення до роботи львівських інтелектуалів дозволяло почасти зменшити гостроту кадрової проблеми в системі АН УРСР. “В основному склад наукових робітників установ Академії у Львові являє собою значну наукову силу”, – констатувала комісія АН УРСР на чолі з керівником Відділу суспільних наук академі- ком М. Птухою, що в грудні 1944 р. спеціально вивчала стан нау- ково-організаційної роботи у львівських ака демічних інститу- ціях25. Відомі київські вчені вважали, що ця інтелектуальна сила за умови ефективного керівництва “зміц нить відповідні ланки ро- боти інститутів Академії наук УРСР в плані наукового вивчення мови, літератури, історії економіки, археології, мистецтвозна- вства, фольклору, етнографії та природних багатств за хідних областей Радянської України, а також Радянської Буковини і Закарпатської України”26. Комісія запропонувала скасувати доте- перішню си стему науково-дослідних установ у Львові, як таку, що не забезпечує належного розгортання їхньої роботи, і органі- зувати натомість дві академічні структури: 1) Інститут суспіль- них наук з шістьма відділами, в т.ч.: української мови, української літератури, історії Ук раїни, економіки, мистецтвознавства, фоль- клору та етнографії, архео логії; 2) Інститут природничих наук, в якому головно будуть вивчати ся природничі багатства західних об- ластей УРСР27. Проте позитивного розв’язання запропонований проект тоді не одержав. Хоча загалом у 1944-1945 рр. політична кон'юнктура виявилась досить сприятливою для розбудови на за- ході України радянської академічної науки, покликаної сприяти по- вній і остаточній інтеграції регіону у всесоюзний простір. Відновлений відділ Інституту історії України АН УРСР, що розмістився в кількох кімнатах за новою адресою – вул. Радян- ська, 26, почав свою роботу у складі чотирьох осіб (І. Крип’яке- вич, М. Кордуба – колишній професор Варшавського універ - ситету, що в роки німецької окупації перебрався до Львова), 98 С. Білецький, І. Карпинець. Восени того ж року науковий штат відділу зріс до шести осіб (І. Крип’якевич (завідувач), І. Карпи- нець, М. Кордуба, Ф. Голійчук, О. Терлецький (старші наукові співробітники) та С. Білецький (молодший науковий співробіт- ник). У серпні 1945 р. до них приєдналися кандидат історичних наук Іван Бєлякевич – ректор (жовтень 1944–липень 1948 рр.) Львівського університету ім. І. Франка та декан історичного фа- культету і доцент кафедри України того ж вузу Володимир Гор- батюк, що, очевидно, повинні були забезпечити відповідну ідейно-політичну витриманість у роботі відділу. Протягом 1945- 1946 рр. підрозділ кількісно зріс удвоє. У 1946 р. у відділі, який поповнили Іван Околот, Андрій Брагінець (філософ), Юліан Заяць (бібліограф), Іван Сойко, Степан Кміцикевич28, налічува- лося 13 співробітників, а відтак було забезпечено належний нау- ковий потенціал для дослідження тих чи інших аспектів історії України. Майже 75 відсотків співробітників відділу мали радян- ські і зарубіжні наукові ступені і звання. Нові суспільно-політичні реалії поступово скоригували плани наукових розробок учених. Особливу увагу історики звертали на дослідження питань визначення західних кордонів України, вив- чення історичних прикладів боротьби українського народу з ні- мецькою експансією тощо. Наукова тематика розвивалося в умо- вах суперечливого плануванням “згори” і “знизу”. Спершу, в 1944-1945 рр., як і перед війною, переважало тематичне плану- вання “знизу”, що зводилося до підсумовування, коригування і затвердження пропозицій окремих учених, за якими зазвичай за- лишали напрями досліджень, де вони себе виявили фахівцями. Але згодом, з поступовою зміною ідеологічної ситуації в країні, домінуючою тенденцією в управлінні науковою діяльністю стало планування “згори”. Відповідно до політичної кон’юнктури і вка- зівок вищих партійно-державних органів вчена рада профільного інституту АН УРСР вносила в наукові плани львівського відділу суттєві зміни, насаджувала без попереднього погодження з вико- навцями нові теми, часом кардинально відмінні від творчих заці- кавлень і довголітніх напрацювань окремих співробітників. На 1946 р. вчена рада Інституту історії України усім науковим спів- робітникам львівському відділу (окрім І. Бєлякевича та В. Горба- тюка, які відповідно опрацьовували теми: "Західноукраїнське 99 питання на Версальській конференції 1919 р." і ""Ленінська "Искра" і боротьба за соціал-демократичну робітничу партію на Україні") запланувала й затвердила нові теми: “Зв’язки західноу- країнських земель з Росією в XIV-XIX ст.“, “Запровадження цер- ковної унії на західноукраїнських землях 17-18 ст.“, “Політика Австрії на західноукраїнських землях у 18 – початку 19 ст.”, «Істо- рія т. зв. нової ери в Східній Галичині», «Україна в планах ні- мецьких загарбників в 1870-1944 рр.», «Закарпатська Україна – науково-популярний нарис»29. Коли ж 21 грудня 1945 р. на засі- данні відділу І. Крип’якевич ознайомив присутніх зі змістом вольового рішення керівництва інституту, М. Кордуба заявив: “Ухвала вченої Ради викликає зачудування: Інститут знехтував те- матичний план, опрацьований львівським відділом, і накидає нову тематику, не рахуючись з тим, що справа іде не з студентами- початківцями, а з старшими науковими робітниками, які довгі роки працюють над своїми темами. Буває, що наукові установи самі пропонують нові теми, але роблять це шляхом конкурсів або добровільного співробітництва, а не накидають робіт спеціалі- стам. Успішна праця є можлива тільки тоді, коли погоджується з особистими зацікавленнями автора. Накидати, наприклад, медіє- вісту тему з XX ст., значить згори засуджувати роботу на не- вдачу…30. Учений рішуче відмовився виконувати тему “Закар- патська Україна – науково-популярний нарис“, аргументуючи, що поки немає наукової студії про Закарпаття, не можна написати по- пулярного нарису, який би не скомпрометував “фірми” Академії наук, а крім того, у Львові відсутні угорські дослідження про істо- рію комітатів Закарпатської України. М. Кордуба хотів продовжити роботу над “Історією Галицько-Волинської держави в XIV ст.”, яку він тимчасово перервав через відсутність у Львові необхідних за- кордонних видань, вважав для себе найголовнішим завданням за- вершення фундаментальної “Бібліографії історії України“ і напо- лягав, щоб йому залишили раніше обрану планову тему31. Свої застереження висловили також О. Терлецький, який від 1940 р. ґрунтовно досліджував різні аспекти діяльності Головної руської ради в 1848-1851 рр., натомість йому пропонували взяти тему «Запровадження церковної унії на західноукраїнських землях», І. Карпинець, що готував історіографічний огляд праць з історії Галичини австрійського періоду та аналізував політику Австрії в 100 цьому краї, а йому нав’язували тему «Україна в планах німецьких загарбників у 1870-1944 рр.». Не погоджувався виконувати тему «Політика Австрії в західноукранських землях 1772-1850 рр.» С. Білецький, прагнучи працювати над іншою, раніше ухваленою відділом – «Історичний атлас України», аргументуючи, що він є фахівцем виключно з середньовічної історії та історичної карто- графії. Не бажав переривати роботу над повним виданням ли- стування Б.Хмельницького, яке планував закінчити в 1946 р., І. Крип’я кевич. Запропоновану йому тему “Зв’язки західно - українських земель з Росією в XIV-XIX ст.“ погоджувався прий- няти лише як другу, хронологічно обмеживши її кінцем ХVІІІ ст., на тій підставі, що не вважає себе фахівцем історії ХІХ ст. В ре- зультаті відділ таки відстояв чотири раніше ухвалені теми, ще чотири нові теми співробітники взяли до виконання32. Головним напрямом досліджень відділу залишалась історія за- хідноукраїнських земель. За короткий час були завершені і підго- товлені до друку деякі дослідження І.Крипякевича, О. Терлець- кого, проте дуже мало що тоді побачило світ. Перевірка 1950 р. виявила, що не було опубліковано десять праць І.Крип’якевича33. Львівським вченим не дозволили реалізувати більшість нау- кових планів і починань. Партійні й адміністративні органи по- требували не об’єктивних наукових досліджень, а праць ідеоло- гічного характеру, покликаних швидше спотворити справжню суть історичного минулого українського народу, зокрема, націо- нально-визвольного руху, ніж об’єктивно дослідити його, що, зро- зуміло, викликало невдоволення вчених. Як свідчить донесення управління НКГБ Львівської області, старший науковий співро- бітник львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фоль- клору та етнографії АН УРСР М. Драґан заявляв у приватних роз- мовах (а їх, як видно, ретельно контролювала агентура НКДБ), “що середній рівень культури в Радянському Союзі низький”, і оскільки “централізм політичної системи призвів до централіза- ції розумової”, то за таких обставин “за середню масу думають верхи, а про нижчі уми й говорити нічого”. Вчений доходив до висновку, що більшовики є виняткові демагоги і доктринери, для яких принципи є аксіомою, політичною геометрією, яка сама в собі включає доказ. Він вказував, що в СРСР панує доктринер- ство, учнівське слідування положенням, висловленим у корот- 101 кому курсі “Історії ВКП(б)” або у книзі Сталіна “Питання лені- нізму”. Така ситуація, на переконання М. Драґана, є великим злом, бо будь-яка ідея, проникаючи у “вузькі і пусті голови“ і не зустрічаючи там ніяких знань, заповнює їх повністю. “І виходить, – констатував М. Драган, – що радянська людина в полоні аб- страктної ідеї переконати її немає ніякої змоги“.34 І. Крип’якевич, згідно з цими ж донесеннями, бачив багато спільного між гітлерівським і сталінським режимами, якщо йшлося про їхні ідейно-політичні засади та методи втілення в життя. Історик вказував: “…Ідея Гітлера – націоналізм, панування німців, і інтернаціоналізм – панування Росії, в головному порочні, не життєздатні, тому що занадто абстрактні. Звідси горе народам, вожді яких втілюють у життя абстрактні ідеї. Вожді тоді, на думку І. Крип’якевича, не рахуються з життям, справжніми інтересами керованих ними людей. Гітлер знищив Німеччину, а один з ке- рівників ВКП(б) (про кого конкретно йдеться, в документі про- мовчано – О.Л.), вводячи у свій час колективізацію на Україні, замордував шість мільйонів українців…”35 Не скуті ідеологічними догмами, львівські вчені зуміли (хоча, зрозуміло, не всі однаково глибоко) досить швидко наблизитися до розуміння природи сталінської моделі соціалізму, визначити характер і зміст більшовицької політичної системи, її типологію, руйнуючи в своєму середовищі міфи про її прогресивність. Поінформоване органами НКГБ партійне керівництво розу- міло, що формальна згода цих людей з радянською владою є ви- мушеним компромісом, засобом маскування своїх сдумок. Тому воно не збиралося довго толерувати такий стан речей. В 1946 р., коли в Україні безпрецедентного розмаху набула боротьба проти “українського буржуазного націоналізму“, головним ідеологом і натхненником якого оголосили М. Грушевського, а його послі- довниками – І. Крип'якевича, М. Кордубу, О. Терлецького та інших відомих діячів науки і культури, розгорнувся наступ проти українських соціогуманітарних академічних установ і в тому числі проти їхніх львівських осередків. Своєрідним сигналом до фронтального ідеологічного наступу на галицьку інтелігенцію і передусім учнів М. Грушевського стала поява в газеті “Культура и жизнь“, органі управління про- паганди і агітації ЦК ВКП(б), статті завідувача відділу цього 102 управління С. Ковальова “Виправити помилки у висвітленні дея- ких питань історії України”. Автор статті стверджував, що “окремі професори у Львівському університеті (Крип’якевич, Кордуба та інші) і зараз читають лекції з історії України в дусі Грушевського, дотримуються його концепції, відкрито висту- пають на захист його позицій“ й закликав “піддати грунтовній критиці в газетах і журналах усі і всілякі спроби ревізувати марк- систсько-ленінське вчення з національного питання, посилити ідейно-політичне виховання кадрів нашої інтелігенції“36. Статтю, що була одним з результатів роботи у Львові комісії ЦК ВКП(б) на чолі з С. Ковальовим37, оперативно передрукували київські і львівські газети. Їй в Україні було надано статусу норма- тивного документа, положень якого всі повинні були беззасте- режно дотримуватися. Місцеві партійні чиновники від ідеології та їхні адепти, не заглиблюючись у суть наукових концепцій львівсь- ких вчених, таврували їх як ворогів радянської влади, закликаючи всіх вести з ними непримиренну боротьбу. До прибічників “школи Грушевського” зараховували не лише істориків, але й усіх діячів науки і культури, які захищали національну історично-культурну ідентичність свого народу, чинили опір повзучій русифікації і то- тальній фальсифікації українського минулого. Особливо охочими кидати обвинувачення в «українському буржуазному націоналізмі» заслуженим перед народом вченим виявилися їхні колеги з відділу і Львівського університету – В. Горбатюк, В. Осечинський, В. Бє- лякевич, що сприймали лише ті дослідження і наукові висновки, які йшли виключно у руслі більшовицької ідеології, рішень партії і уряду. З кар’єрних міркувань, вислужуючись перед владою, вони ініціювали і намагалися теоретично обґрунтувати доцільність ка- ральних заходів проти національної інтелігенції. Навіть довільно повисмикувані і відповідно препаровані цитати з раніше опублікованих праць, покликані створити з авторів образ «ворога» та «буржуазного націоналіста», не могли приховати оче- видну безглуздість багатьох звинувачень. Але спростувати, зняти їх з себе науковими аргументами, виваженими, логічними пояснен- нями в умовах розгортання «справжньої більшовицької критики і самокритики в дусі нетерпимості до ворожих теорій і поглядів буржуазно-націоналістичного характеру» не було ніякої можли- вості. Тим більше, що в тих обставинах не лише друковане, але й 103 висловлене вголос слово легко можна було за потреби легко по- вернути проти тих, хто дозволив собі його вжити. Відомих уче- них змушували привселюдно каятися, зізнаватися в неіснуючих гріхах, відмовлятися від досягнутих важкою працею творчих ре- зультатів. І чим більш відомою була людина, тим більшого каяття від неї вимагали. Першими жертвами ідеологічного наступу стали відділи ін- ститутів літератури ім. Т. Г. Шевченка, економіки, історії України, ліквідовані в жовтні 1946 р. Офіційно цей крок пояснювали як вимушений, спричинений намірами Президії АН УРСР сконцен- трувати в Києві всіх провідних учених. Звичайно, стан організа- ційно-дослідницької роботи, малочисельність і, що головне, якість її кадрового забезпечення в київських установах Відділу суспільних наук АН УРСР і давніше викликали справедливі на- рікання в керівництві Академії наук. Належного значення не на- давали підбору, підготовці і підвищенню кваліфікації науковців. Дирекції не спрямовували і не контролювали підготовку докто- рів наук, що ставило під сумнів спроможність розгортання нау- кових досліджень, належного виконання тем, які часто змінюва- лася під впливом тогочасної політичної кон’юнктури. На початок березня 1946 р. у Києві серед 128 старших наукових співробітни- ків усіх установ Відділу суспільних наук налічувалося лише п’ять докторів і 60 кандидатів наук, а серед 43 молодших наукових спів- робітників взагалі не було жодного працівника з науковим ступе- нем і дуже мало науковців працювали над дисертаціями38. Усього протягом 1944-1946 рр. лише двоє з усіх працівників Відділу за- хистили докторську і 25 – кандидатську дисертації39. Тому як не- відкладний захід, спрямований на прискорення формування ви- сококваліфікованих колективів в інститутах Відділу суспільних наук АН УРСР, академік М. Птуха ще у березні 1946 р. пропону- вав додатково залучити до Києва докторів наук в ті установи, «де відсутня реальна надія очікувати своїх докторів протягом 1946 і не пізніше 1947 року»40. Водночас М. Птуха вважав за необхідне посилити відповідальність інститутських дирекцій за наукову ро- боту львівських відділів, тісніше прив’язавши їх до виконання за- гальної тематики41. Виглядає, що через півроку ставлення акаде- мічного керівництва в Україні до львівських відділів кардинально змінилося в гірший бік. 104 Отже, 11 вересня 1946 р. Президія АН УРСР викликала зі Львова до Києва групу провідних співробітників відділів інсти- тутів історії, економіки і літератури: І. Крип’якевича, М. Возняка, О. Терлецького, М. Кордубу і О. Степанів. На прийомі у віце-пре- зидента АН УРСР М. Лаврентьєва перед ними була поставлено категоричну вимогу переїхати до Києва нібито задля зосеред- ження кращих наукових сил у столиці України. Перша реакція львів’ян була негативною: вони відмовилися переїжджати, моти- вуючи хворобами, поважним віком, родинними обставинами, нау- ковими потребами – необхідністю працювати в місцевих архівах і бібліотеках тощо. М. Кордуба і О. Терлецький, судячи з інфор- мації відділу науки управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У, навіть оприлюднили свій намір звільнитися з роботи в АН УРСР у випадку примусу щодо зміни місця праці і проживання. Щоб переконати львівських учених добровільно перебратися до Києва, їх викликали на додаткову розмову в ЦК КП(б)У, де І. Крип’яке- вич від імені своїх колег заявив, що вони розцінюють переїзд до столиці як свого роду заслання та ізоляцію, хоча й урешті пого- дився переїхати до столиці разом із сім’єю. 13 вересня 1946 р. пи- тання про ліквідацію трьох відділів соціогуманітарних інститу- тів у Львові вирішувалося на засіданні Президії АН УРСР. І хоч І. Крип’якевич, що представляв львівську групу вчених, ще на- магався обстоювати думку про необхідність існування в респуб- ліці двох наукових центрів – Києва та Львова, висловивши сумнів щодо доцільності запланованого припинення діяльності львівсь- ких відділів, його ніхто з присутніх членів Президії не підтримав. Усі, хто взяв участь у обговоренні цього питання, виступили за ліквідацію львівських відділів42. 21 вересня 1946 р. Президія АН УРСР звернулася до Ради Міністрів республіки з письмовим про- ханням санкціонувати це рішення. 28 жовтня 1946 р. Рада Міні- стрів УРСР окремою постановою ліквідувала три львівські со- ціогуманітарні відділи і дозволила перевести їх провідних співробітників до Києва43. Одночасно на прохання Президії АН УРСР уряд без належних обгрунтувань дав згоду на передачу протягом 1946-1947 рр. до бібліотеки АН УРСР у Києві «потріб- них» контингентів книжок та архівних матеріалів з фондів львівської філії БАН, що вкотре наносило непоправної шкоди її документальним комплексам, збіднюючи їх, істотно підриваючи 105 джерельну базу розвитку науки у Західній Україні. У цьому ви- падку, очевидно, має рацію Л. Головата, вказуючи, що «...бібліо- тека, як і цілий західноукраїнський регіон виявилася цілком без- боронною перед шквальним розшарпуванням її скарбів за наказами республіканських посадовців, тогочасні дії яких у Львові інакше як мародерством назвати не можна»44. Організаційні заходи, спрямовані на ліквідацію львівських відділів та примусове переведення його наукових співробітників до Києва, фактично на знищення львівської соціогуманітарної науки, викликали неоднозначну оцінку у Львові – недоброзич- ливці потішалися, але було чимало й тих, що обурювалися, хоч і кулуарно, переважно серед знайомих і рідних. За донесеннями агентури органів державної безпеки, старший науковий співро- бітник львівського відділу мовознавства А. Ґенсьорський оціню- вав ліквідацію трьох відділів і переведення вчених-галичан до Києва як перший, проміжний етап просування українців західних земель "ближче до Сибіру», за якими будуть, мовляв, наступні, прогнозував їм долю депортованих кабардиців і кримських татар. Учений вважав, що розпочався наступ на українську культуру, тільки фронт став ширшим, переслідування зазнає увесь україн- ський рух. Старшого наукового співробітника Інституту україн- ської літератури Я. Ярему вражало те, що Львів, який мав великі літературно-наукові досягнення, українська влада за директивами з Москви звичайним розчерком пера хоче перетворити на про- вінційне містечко, в якому вимерли наукові традиції, а академік М. Возняк, розвиваючи цю думку, ствержував, що ліквідація львівських академічних інституцій сприймається тамтешньою ін- телігенцією не інакше як зведення Львова до рівня рядового об- ласного центру на кшалт Рівного чи Тернополя й особисто оці- нював її не інакше як останній удар по традиціях Наукового товариства ім. Шевченка. Був солідарний зі своми колегами в не- сприйнятті адміністративного свавілля академік В.Щурат, який вважав, що під виглядом концентрації українських вчених у Києві відбувається нищення Львова як українського культурного цен- тру, русифікація, знищення його українського обличчя, всього, за що боровся І. Франко та інші патріоти. У літературознавця М. Деркач та її оточення ліквідація львівських наукових осеред- ків викликала глибоке розчарування і пригнічення, через невпев- 106 неність у майбутньому в них зникло бажання працювати. Пере- биратися на роботу до Києва М. Деркач не бажала з огляду на хво- робу чоловіка. Натомість І. Крип’якевич під тиском таки пого- дився змінити місце праці і проживання, проте боявся, щоб Київ не став транзитним пунктом до Соловків. У столиці вчений мав намір готувати «дрібні» праці, публікувати історичні документи, очікуючи, що цей «балаґан» рано чи пізніше розпадеться. Як «почесне заслання» оцінювала запланований переїзд до Києва О. Степанів, припускаючи все ж, що це кращий варіант для про- відних львівських вчених, які стали об’єктом жорстокої критики і шантажу45. Без сумніву, у 1946 р. львівська наукова еліта загалом тверезо дивилася на ситуацію, намагаючись зберігати внутрішню силу морального опору і стійкості46. Переїзд провідних науковців до Києва не припинив критики на їхню адресу за “націоналістичні погляди і зраду інтересів українського народу”. Цькування І. Крип’якевича продовжува- лось47. Не підтримувала вченого й дирекція Інституту історії. На- впаки, у відповідь на постанову ЦК КП(б)У “Про роботу сесії Академії Наук УРСР” 12 квітня 1947 р., яка характеризувала І. Крип’якевича не тільки як послідовника Грушевського, але й як “автора злобной антисоветской фашистской книги “История Украины”, изданной им при немецкой оккупации во Львове”48, вчена рада Інституту історії України визнала “серйозною полі- тичною помилкою включення в план роботи професора Крип’яке- вича, введення в склад вченої ради і його офіційні виступи на збо- рах”49. У травні 1947 р. Президія АН УРСР, заслухавши листа директора Інституту історії України професора Миколи Пе- тровського, погодилася вилучити Івана Петровича зі складу вче- ної ради установи50. В травні 1948 р. після звільнення з роботи в інституті він повернувся до Львова й обійняв посаду старшого наукового співробітника Етнографічного музею АН УРСР51. Жодний з львівських науковців, скерованих на роботу в київські академічні установи, не залишився там надовго. 15 ве- ресня 1947 р. було звільнено з роботи в Інституті історії України І. Карпинця, після чого він вже не зміг повернутися на роботу за спеціальністю: з грудня 1948 р. працював у Львівському ветери- нарному інституті, а з серпня 1950 р. аж до передчасної смерті 1954 р. – у торгово-економічному інституті як викладач німецької 107 мови52. М. Кордубу, О. Терлецького і Ф. Гордійчука після ліквіда- ції львівського відділу згідно з попереднім клопотанням Інсти- туту історії України залишили у Львові, дозволивши працювати за індивідуальними планами на попередніх посадах53. Перебування їх у штаті Інституту теж виявилося недовговічним. М. Кордуба помер в травні 1947 р. від інсульту, не заплямувавши себе ні “покаянними“ заявами, ні відмовою від своїх праць і свого вчи- теля. У найскладніші для гуманітарної науки часи він виявив не- похитну твердість і безкомпромісність, захищаючи своє покли- кання, моральні й фахові цінності, тим самим кинувши виклик владі і колегам, які відступили від принципів наукової істини. Во- сени 1947 р. дирекція Інституту історії України звернулася до президента АН УРСР О. Палладіна з проханням відрахувати О. Терлецького і Ф. Голійчука зі складу установи, мотивуючи не- відповідністю своїм посадам. М. Петровський вважав, що обоє вчених ніяк не зможуть працювати в науці, оскільки, мовляв, не мають належної кваліфікації та інкримінував, зокрема, О. Тер- лецькому «винятково важке політичне минуле»54. В листопаді 1947 р. О. Терлецького і Ф. Голійчука позбавили місця праці в Інституті. Потрібно визнати, що сьогодні через недостатню опрацьова- ність джерельної бази важко вичерпно відтво рити всі умови того- часного розвитку історичної академічної науки в західних областях України. Однак навіть ті факти, які вдалося виявити і система тизу- вати, дають підстави констатувати, що рішення про створення ака- демічних відділів у Львові, зокрема історії України, мало в своїй основі очевидний політичний підтекст і було черговою спробою створити респектабельну репутацію політиці сталінського режиму в регіоні, надавши їй зовнішніх форм так званого цивілізованого колоніалізму. Відтак не стояло питання, щоб академічна наука у Львові наближалася за своїм рівнем до Москви, Ленінграда чи Києва. Водночас наука в західному регіоні Україні повинна була відповідати утилітарним потребам тоталітарного режиму. В 1939- 1945 pp. західноук раїнський регіон з приєднанням до СРСР одер- жав апробовані інституційні форми академічної наукової практики. З іншого боку, ефективність діяльності установи, повністю під- контрольної державі, виявилася порівняно невисокою. Насадження марксистсько-ленінської методології, принципу партійності, 108 класо вого підходу, що вимагав розгляду всіх процесів через призму вчення про особливу роль робітничого класу як могильника капі- талізму, формаційної теорії з її детермінізмом історичних проце- сів і жорсткою п'ятичленною схемою розвитку людства тощо, орі- єнтації на локальний розвиток наукових нап рямів були причиною втрати багатьох можливостей наукового пос тупу, знижували рівень досліджень. Влада і перед радянсько-німецькою війною, і після неї намагалася підкупити частину інтелігенції, завоювати її, прикри- тися нею заради втілення своєї політики, однак, зрозумівши, що львівські науковці, зберігаючи зовнішню лояльність, все ж карди- нально не змінять світоглядних засад, не відмовляться від власного бачення українського минулого на догоду новій політичній кон’юн- ктурі, змушена була ліквідувала наукові осередки, де вони працю- вали, під виглядом оптимізації організаційної структури соціогу- манітарної науки в Україні. 1 Рудницький В. На службу народу // Вільна Україна. – 1940. – 25 січня. (В.Рудницький – директор Інституту економіки АН УРСР, перший заступник голови бюро Відділу суспільних наук АН УРСР). 2 Науковий архів Президії НАН України. Львівські установи АН УРСР, накази за 1940 p. – Арк. 10. 3 Архів Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г-2. – Арк. 48. 4 Загалом протягом 1940-1941 pp. початкова чисельність й особовий склад співробітників новоствореного відділу зазнали змін. На початку квітня 1940 р. відповідно до рекомендації Львівського обкому КП(б)У в колектив прийшов Адам Лютман – учень відомого львівського істо- рика-економіста, професора університету Францішка Буяка. Натомість в жовтні того ж року був звільнений з посади О. Пріцак, що був зара- хований до аспірантури Інституту мовознавства АН УРСР (науковий керівник – академік А.Кримський) і якого згодом мобілізували до Чер- воної армії. У жовтні 1940 р. за рекомендацією С. Білоусова на посаду старшого наукового співробітника прийняли ще одного київського істо- рика – Василя Кравченка (навесні 1941 р. через невстановлені причини він залишив відділ), а ще майже через два місяці в грудні 1940 р. на таку ж посаду переведено І. Карпинця. (Архів Інституту українозна- вства ім. І.Крип’якевича НАН України. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г- 1. – Арк. 30, 36, 39, 41, 43; Оп. VI-ф. – Спр. №Г-2. – Арк. 50). 109 5 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г-1. – Арк. 149. 6 Див.: Шевельов (Шерех) Ю.В. Я – мене – мені... і довкруги. Т.1. В Україні. – Харків–Нью-Йорк. 2001. – С. 263-264. 7 Даниленко В. Ліквідація польської держави та встановлення ра- дянського режиму в Західній Україні // Український історичний жур- нал. – 2006. – №3. – С. 121. 8 Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського. Інститут архі воз- навства. – Ф. 244. – Оп. 1. –Спр. 18. – Арк. 18. 9 Тому за час від 1940 і до 1950 р. із загального числа співробітни- ків ака демічних установ Львова радянські наукові ступені без захисту дисертацій одер жали лише п’ятеро: один (І. Крип’якевич) - доктора наук, і четверо (відомі мовознавці А.Ґенсьорський і Л.Гумецька й ар- хеологи М.Смішко і Й. Пеленський) - кандидата наук. У травні 1941 р. ВАК присвоїв вчене звання доцента О.Терлецькому // Науковий архів Президії НАН України, Львівський філіал Академії наук УРСР. Звіт про роботу Львівських відділів і установ АН УРСР за 1950 р. – Арк. 7; Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940-2000): Ювілейна книга / Упор. О. Винниченко, О.Целуйко. – Львів. 2000. – С.161. 10 Домбровський 0. До історії української науки під час Другої сві- тової війни // Український історик. – 1975. – Ч. 1-2. – С. 107. 11 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра - їни. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. № Г-1. – Арк.13 12 Див.: Луцький О. Українське культурне життя Галичини під час німецької окупації 1941-1944 рр. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Зб. наук. праць. / Ред. колегія: Ю. Сливка (відп. ред.) та ін. – Львів. 1997. – Вип.3-4. - С.194 – 225. 13 ЦДІА України у Львові. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 73-74. 14 З архіву Івана Раковського і листування // Український історик. – 1985. – № 1-4. – С. 216. 15 Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали. Т.1:1939-1953 / Упор. Т. Галайчак, О. Луцький, Б. Микитів та ін.; Ред- кол.: Ю. Сливка (відп. ред.) та ін. – Київ, 1995. – Т. 1. – С. 161, 592. 16 Винар Л. Листи Івана Крип'якевича до Олександра Оглоблина з 1943 року // Український історик. – 2000. – №1-3. – С. 263. 17 Там само. – С. 266. 110 18 Винар Л. Олександр Петрович Оглоблин (1899-1992) // Олександр Мезько-Оглоблин. Дослідження та матеріали (До століття народження історика) / Редактор Любомир Винар. Нью-Йорк–Острог–Київ– Торонто. 2000. – С. 60. 19 Архів Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН Укра - їни. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г-2. – Арк. 135, 170. 20 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра - їни. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г-2. –Арк. 170. 21 Винар Л. Листи Івана Крип’якевича до Олександра Оглоблина у 1943 року // Український історик. – 2000. – №1-3. – С. 259, 262-263, 267. 22 Див.: Hryciuk G. Zmiany demograficzne ludnosci polskiej we Lwo- wie w latach 1931-1944 // Wshodnie losy Polaków. – Warszawa, 1997. – S. 7-76. 23 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укра - їни. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. - Спр. №Г-2. – Арк. 149. 24 Науковий архів Президії НАН України. – Ф. Р-251. – Оп.1. – Спр. 172. – Арк. 118. 25 Там само. – Арк. 119. 26 Там само. – Арк. 119-120. 27 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Ф. 1. – Оп. VI-ф. – Спр. №Г-2. – Арк. 150, 153, 160; Спр. №Г-5. – Арк. 39-43. 28 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Ф. 1 – Оп. VI-ф. – Спр.№ Г.- Арк. 103-105. 29 Там само. – Арк. 104. 30 Над «Бібліографію історії України“ М.Кордуба систематично пра- цював від 1931 р. і на той час вона складалася з майже 50 тис. карток, складених з автопсії книжок, брошур, статей і оглядів у журналах і га- зетах. «Ладжена мною бібліографія, – писав вчений у 1945-1946 рр., – охоплює щодо змісту історію України в найширшім значенні свого слова, тобто не лише політичну, але й культурну та господарчу істо- рію, суспільний та державний лад, праісторію, краєзнавство, побут, по- мічні науки історії (палеографію, дипломатику, хронологію, гераль- дику, сфрагістику), джерелознавство, методологію, історіософію і навчання історії». Крайньою верхньою хронологічною межею, до якої М.Кордуба планував довести свою бібліографію (як з точки зору фік- 111 сації подій в Україні, так і з часу публікації) він визначив 1941р.// Пі- сковий С. (Дашкевич Я.) М.М. Кордуба та його «Бібліографія історії України // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – 1963. – №6. – С.63. 31 Архів Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН Укра - їни. – Ф.1. – Оп. VІ-ф. – Спр. № Г-5. – Арк. 102-105. 32 Державний архів Львівської області. – Ф. П-4. – Оп. 1. – Спр. 462. – Арк. 46. 33 ДАЛО. – Ф. П-3. – Оп. 1. – Спр. 69. – Арк. 94-95. 34 Там само. 35 Культурне життя в Україні. Західні землі… Т. 1. – С. 22. 36 Комісія, що перевіряла стан ідеологічної роботи в Україні, дій- шла висновку, що львівський обком КП(б)У не виявляв належної на- полегливості у розвінчуванні І. Крип’якевича, М. Кордуби, О.Тер- лецького та інших вчених, яких у доповідній записці комісії було названо “запеклими націоналістами“ і обвинувачено в поширенні на- ціоналістичних теорій, пропаганді і захисті вчення М. Грушевського. Як доказ ідеологічної ненадійності, хисткості наводилися факти ви- користання їхніх книжок українським підпіллям в пропагандистській антирадянській роботі серед населення регіону. Комісія зробила пря- мий закид львівському обкому партії і управлінню пропаганди ЦК КП(б)У, що вони відгороджують цих науковців від критики /Витяг із звіту комісії Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП про перевірку стану ідеологічної роботи в Україні // Культурне життя в Україні. За- хідні землі… Т. 1. – С. 340. 37 Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут архівознавства. – Ф.22. – Оп.2. – Спр.71. – Арк. 14. 38 ЦДАГОУ. – Ф. 290. - Оп.1. – Спр. 38. – С.10. 39 Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Інститут архівознавства. – Ф.22. – Оп.2. – Спр.71. – Арк. 42. 40 Там само. – Арк. 41. 41 Культурне життя в Україні. Західні землі. – Т. 1. – С. 345-347. 42 Там само. – С. 357. 43 Головата Л. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. 1940-2005: історичний нарис // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. – Львів. 2005. – Вип.13. – С.158. 112 44 Див.: Культурне життя в Україні. Західні землі. – Т. 1. – С.348- 352; Іщук О., Ніколаєва Н. Реакція львівської інтелігенції на розгром історичної школи Михайла Грушевського у 1946 році (за документами Галузевого державного архіву СБ України). Київ. 2007. – 34 с. 45 Дашкевич Я. Боротьба з Грушевським та його школою за радян- ських часів // Український історик. 1996. – № 1-4. – С.113. 46 Ставлення до нього з боку київського начальства яскраво ілю- стрував наступний приклад. Якось, перебуваючи в коридорі Інституту історії України, І. Крип’якевич зустрівся з колишнім директором (1937–1941 рр.) цієї установи Сергієм Бєлоусовим, з яким він познай- омився і навіть вів регулярне особисте листування ще в 1939–1941 рр. При свідках, по-приятельськи невимушено, колеги обійнялися. Після цього Сергія Миколайовича негайно звинуватили в спілкуванні зі “зрадником Батьківщини”. На одній із республіканських нарад у зв’язку з цим його критикували за безпринципність. Присутній С. Бє- лоусов не витримав: “Ну, яка, зрештою, різниця: обійняв, не обійняв?” На що секретар ЦК КП(б)У К. Литвин зауважив: “Це має значення: ди- влячись кого обіймати – товариша чи обіймати Крип’якевича”. // У ле- щатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії НАН України (1936–1956 рр.). Збірник документів і матеріалів: у 2-х ч. / Упор. Р. Я. Пиріг, Т. Т. Гриценко, В. М. Мазур, О. С. Рубльов; Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. Київ. 1996. – Ч. І. – С. 29. 47 В цей час влада зовсім невипадково нагадала І. Крип’якевичу один з фактів його наукової біографії періоду німецької окупації. В липні 1941 р. Українським видавництвом у Львові був перевиданий його по- пулярний підручник для початкової школи “Історія України”, в тексті, якого, зокрема, був наступний абзац “І аж 1941 р. приніс Україні сві- танок нового життя. Большевицька тюрма народів, надточена револю- ційною пропагандою та боротьбою поневолених націй, в першу чергу української нації, валиться під ударами німецької зброї. У Східній Єв- ропі твориться новий світ. У кривавих змаганнях Україна добуде собі волю і самостійність” (Див.: Крипякевич І. Історія України. Львів. 1941. – С. 69). Ці слова, як і вся науково-видавнича діяльність І. Крип’якевича в окупованому нацистами Львові, співпраця з “Україн- ським видавництвом Краків–Львів”, стали зручним приводом для роз- гортання проти вченого шаленої пропагандистської кампанії у 1947 р. В ній ідеологічні інвективи на адресу вченого тісно перепліталися з кримінальними звинуваченнями у зраді СРСР і співробітництві з на- цистами, що звучали як вирок. Зрозуміло, що подібний шантаж не міг 113 не позначитися на морально-психологічному стані І. Крип’якевича, який змушений був виступити з прилюдним каяттям. (Див.: Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелі- генції, 20–50-ті роки ХХ ст. Київ. 1994. – С. 330). 48Архів Львівського національного університету ім І. Франка. Осо- бова справа І. П. Крип’якевича. Додаток. 49 Науковий архів Президії НАН України. Львівський філіал Акаде- мії наук УРСР. Протоколи засідань Президії Академії Наук УРСР (7 січня – 12 грудня 1947 р.). – Арк. 183. 50 Архів Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН Укра - їни. Особова справа І. П. Крип’якевича. 51 Стеблій Ф. Іван Карпинець (1898–1954). – Львів, 1999. – С. 15. 52 Історія Національної академії наук України. 1946-1950: Част. 1. Документи і матеріали / Упор.: Л. М. Яременко, С. В. Старовойт, О. М. Березовський, В. А. Кучмаренко. Редкол.: О.С. Онищенко (гол. ред.) та ін. Київ. 2008. – С. 113. 53 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії НАН України (1936–1956 рр.). Збірник документів і матеріалів: у 2-х ч. / Упор. Р. Я. Пиріг, Т. Т. Гриценко, В. М. Мазур, О. С. Рубльов. Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. Київ. 1996. – Ч. ІІ. – С. 120. 114

Львівський відділ Інституту історії України АН УРСР: від створення до ліквідації

Репозитарії

Схожі ресурси