Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40032 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 531-540. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40032 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-400322013-01-08T12:12:39Z Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина Суздаль, М. Академічні й неакадемічні історики 2012 Article Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 531-540. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40032 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики |
| spellingShingle |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики Суздаль, М. Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина Історіографічні дослідження в Україні |
| format |
Article |
| author |
Суздаль, М. |
| author_facet |
Суздаль, М. |
| author_sort |
Суздаль, М. |
| title |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина |
| title_short |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина |
| title_full |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина |
| title_fullStr |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина |
| title_full_unstemmed |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина |
| title_sort |
фрейм-сценарій власного життя миколи цертелєва. лист до сина |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Академічні й неакадемічні історики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40032 |
| citation_txt |
Фрейм-сценарій власного життя Миколи Цертелєва. Лист до сина / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 531-540. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT suzdalʹm frejmscenaríjvlasnogožittâmikolicertelêvalistdosina |
| first_indexed |
2025-07-03T22:04:05Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:04:05Z |
| _version_ |
1836665007900721152 |
| fulltext |
Марина Суздаль
фрейм-сценарІй власного Життя
миколи цертелєва.
лист до сина
Ім’я М. Цертелєва давно й тривко увійшло до історії україніс -
тики як видавця першої збірки українських дум «Опыт собрания
старинных малороссийских песен» і засновника наукових публі-
кацій українського народного епосу. Не потрапивши у фокус істо-
рії крупним планом, постать М. Цертелєва в гуманітаристиці поки
що має статус «приреченої» на згадування, проте збагачення істо-
ріографії подібними біографіями доповнює мозаїчне панно куль-
турно-громадського життя ХІХ ст.
Вивчаючи діячів «другого/третього планів», дослідник зазви-
чай має «під рукою» найбільш істотні й розповсюджені факти про
суб’єкта, що сприяє реконструкції канви його життя. Для ство-
рення ж загальної і повної біографії джерел, як правило, не до-
статньо1. І справа не стільки в кількісній характеристиці, як «в об-
меженості видового спектра доступного комплексу джерел, що
визначає наявність чи відсутність найважливішої інформації від-
носно емоційної та когнітивно-рефлексивної складових діяльності
індивіда, а також доступність чи недоступність для дослідження
необхідних свідчень про мотивацію рішень, які він приймає в си-
туаціях особистого та історичного вибору». За таких умов неоці-
ненного значення набувають «его-джерела», у «яких дослідник
стикається із власним "я", або інколи "він", пишучи та описуючи
предмет з тривалою присутністю в тексті». У таких документах
«еgo свідомо чи несвідомо розкриває або і приховує себе»2.
Частину «его-джерел» князя М.Цертелєва нам вдалося від-
найти у фонді П. Безсонова, що зберігається в Російському дер-
жавному архіві літератури та мистецтва. П. Безсонов і М. Церте-
лєв були членами «Московского общества любителей российской
словесности», там вони й познайомилися, дуже скоро між ними
зав’язалися щирі дружні стосунки. П. Безсонов мав намір видати
монографію про життя та діяльність князя, однак в силу обста-
вин цей план не вдалося реалізувати3.
531
Частину праці складала переписка М. Цертелєва, яку П. Без-
сонов отримав безпосередньо з рук князя. Серед великої кілько-
сті листів відомих діячів (М. Максимовича, Гр. Хвостова, А. Ріх-
тера, М. Польового, Б. Федорова, М. Каченовського й ін.)
особливу цікавість у нас викликав лист М. Цертелєва до сина
Петра4. Зазначений епістолярій вдало поєднує в собі елементи ду-
ховного заповіту Миколи Андрійовича з його творчими планами
та настановами нащадкам. Провідною ідеєю листа є створення
спогадів князя. З епістолярію пересвідчуємося, що ця ідея не була
спонтанною, М. Цертелєв уже тривалий час нею переймався.
Однак саме завдяки зусиллям сім’ї та знайомих (у першу чергу
Я. Грота та П. Безсонова), які буквально насичують «життєвий
простір» князя цією думкою, він робить перші кроки в реалізації
цього плану. Зокрема лист містить структуру спогадів. Показово,
що спочатку реконструкція життєвого шляху планувалась князем
у двох різних площинах: літературній і службовій. Утім певний
синкретизм творчо-інтелектуального життя з професійно-гро-
мадським вносить корективи в остаточний план спогадів:
«1. Малороссия или воспоминания о моем детстве, образова-
нии, родных и близких знакомых.
2. Служба в столице и провинциях, или воспоминания лите-
ратурные и служебные.
3. Швейцария и Москва – воспоминания о трехлетнемъ пре-
бывании за границей и возвращении в Россию».
Цей фрейм-сценарій є саморефлексією власного життєвого
шляху, особливо цікавим і цінним для дослідника є той факт, що
рефлексивність М. Цертелєва за «спрямованістю» є спробою не
лише сприйняти й осмислити свою психіку (інтрапсихічна реф-
лексія), але і зрозуміти поведінку інших людей (інтерпсихічна
рефлексія). Саморефлексія М. Цертелєва виступає компонентом
самопізнання, результатом якого є розуміння та пояснення своїх
думок і почуттів, мотивів поведінки, здатність відповідати на при-
чинні питання щодо свого характеру, світогляду, ставлення до
себе й інших людей тощо. У буттєвому контексті це називається
«дізнатися правду про самого себе»5. Механізм рефлексії в цьому
випадку маємо розуміти як переосмислення й перебудову суб’єк-
том змісту своєї свідомості, своєї діяльності, спілкування, тобто
своєї поведінки як цілісного відношення до оточуючого світу.
532
Структура спогадів М. Цертелєва демонструє нам багатовектор-
ний напрямок рефлексивності, зокрема можемо виокремити:
– комунікативну рефлексію, метою якої є усвідомлення інди-
відом того, як він сприймається іншими партнерами по спілку-
ванню;
– особистісну рефлексію, яка дає змогу зрозуміти свій вну-
трішній світ;
– інтелектуальну рефлексію, що дає змогу спів ставити власні
дії і предметні ситуації6.
Крім обґрунтування власної «концепції життя» для себе спо-
гади М. Цертелєва спрямовані й на «зовнішнього читача». Князь
планує розпочати мемуари з другого розділу, вважаючи «что со-
держание его интереснее других и то что он небольшими
статьями может быть помещаем в современных журналах». Мож-
ливо, саме так, уже на схилі віку, М. Цертелєв прагнув нагадати
про себе, звернути увагу на свою хоча і коротку, втім досить бурх-
ливу літературно-творчу діяльність. Хронологічно другий розділ
охоплює більшу частину природного життєвого циклу князя:
служба в столиці починається в 1814 р., а переїзд до Москви від-
бувся на початку 60-х рр. ХІХ ст. Зазначимо, що служба в столиці
(до 1823 р.) чергувалася з поїздками й тривалим перебуванням
князя в Малоросії7.
Особливо плідним у творчо-літературному житті М. Цертелєва
виявився «петербурзький період» (1818–1823 рр.). У цей час
він знайомиться та спілкується з багатьма відомими культурно-
громадськими діячами: О. Ізмайловим, Ф. Глинкою, М. Гречем,
О. Сомовим, В. Панаєвим, Б. Федоровим, О. Криловим, А. Дель-
вігом, П. Плетньовим, В. Каразіним, О. Ріхтером, В. Кюхельбеке-
ром, О. Бестужевим, К. Рилєєвим, М. Польовим, О. Шишковим,
І. Криловим, В. Жуковським, К. Батюшковим, С. Уваровим,
М. Каченовським, О. Востоковим, М. Остолоповим, О. Воєйко-
вим, П. В’яземським, О. Пушкіним та ін. Практично всі вказані
постаті входили до «Вольного общества любителей словесности,
наук и художеств» (ВОЛСНХ) та «Вольного общества любителей
российской словесности» (ВОЛРС). Протилежні погляди учасни-
ків приводять до утворення чисельних груп, партій у товариствах.
Показово, що на чолі однієї з таких партій стояв М. Цертелєв. Він
був палким критиком так званої «нової школи словесності»
533
(О. Пушкін, А. Дельвіг, В. Кюхельбекер, Є. Батюшков та ін.).
У свою чергу представники останньої критикували опонентів, вва-
жаючи їх «літераторами задньої шеренги», «співаками 15-го
класу» (таке порівняння отримала «ізмайлівська група», до якої
входили О. Ізмайлов, М. Цертелєв, В. Панаєв, Б. Федоров та ін.).
М. Цертелєв фігурував у багатьох «літературних скандалах» по-
чатку 20-х рр. ХІХ ст., так би мовити, знав побутовий бік куль-
турно-літературного процесу зсередини. Недарма Я. Грот постійно
закликав М. Цертелєва до написання мемуарів, вважаючи, що
вони «вложили бы не маловажный вклад в историю русской ли-
тературы первых десятилетий нашего века»8. «Той, хто пише про
свою культуру, володіє тим, що не може бути дано спостерігачеві
зі сторони: пам’яттю тіла – тіла, сповненого німотою спогадів,
тіла-маркованого, навантаженого історією, яка вже здійснилась.
Саме завдяки пам’яті тіла виникає відчуття справжності оживле-
ного минулого, і ми відчуваємо радість, знаходячи дійсність»8. На-
писання мемуарів – це акт саморефлексії, логічна структура якого
«у різних суб’єктів виявляється ідентичною, різнитися може лише
зміст фону зовнішнього сприйняття, від якого відштовхується реф-
лексія і сліди якого вона неминуче зберігає, а також способи зоб-
раження цього процесу»10. Саме насичення фактів/подій такими
елементами «зовнішнього фону» і здатне відтворити історичну ре-
альність як цілісну, довершену картину.
Не меншу інтригу в цьому розділі викликає й інша сюжетна
лінія – спогади службові. Активна публічна творчо-інтелекту-
альна діяльність князя в середин 20-х рр. ХІХ ст. обривається так
само різко, як і розпочалась. Натомість він робить блискучу
кар’єру на освітянсько-педагогічній ниві, присвятивши цій справі
близько 40 років. М. Цертелєв практично стояв біля джерел ін-
ституціоналізації системи освіти. Показово, що до 1823 р. служ-
бові інтереси Миколи Андрійовича були пов’язані виключно з
Міністерством фінансів, утім він швидко пристосовується до но-
вого «амплуа», активно вирішуючи теоретичні й практичні пи-
тання освітньо-наукової сфери. Зазначений епістолярій є під-
твердженням того, що навіть після відставки князь не байдужий
до процесу освіти та виховання: «…пишу длинную статью о си-
стеме нашего народн[ого] образования и думаю поместить ее в
каком либо журнале».
534
Професійно-громадська діяльність М. Цертелєва сприяла
утворенню розгалуженої мережі службових зв’язків, до якої вхо-
дили чиновники різного статусу. Зокрема під час своєї діяльності
він співпрацював із такими міністрами народної освіти, як
О. Шишков, К. Лівен, С. Уваров, П. Ширінський-Шихматов,
А. Норов; попечителями Харківського учбового округу в цей пе-
ріод були О. Перовський, В. Філатьєв, Ю. Головкін, М. Долгору-
ков та ін. Сам князь планує описати своє знайомство із «шестью
министрами народн[ого] просвещения, шестью генерал-губерна-
торами, с восемью попечителями разных учебн[ых] округов, с
шестью архиереями и многими другими лицами, к которым я до-
лжен был соприкасаться по служебным моим обязанностям или
по принятым в свете приличиям». Важливо зауважити, що в силу
певних обставин М. Цертелєв упродовж майже 20 років фактично
виконував обов’язки попечителя Харківського учбового округу
(офіційно він займав посаду помічника попечителя), і відповідно,
певною мірою впливав на духовно-культурну ситуацію краю.
Припускаємо, що перший і третій розділи теж не були б позбав -
лені яскравих картин із життя відомих діячів. Однак, на нашу дум -
ку, ця частина мемуарів, на відміну від другого розділу, має менш
«публічний» характер, натомість сповнена «домашніми», особи-
сто-інтимними переживаннями. Якщо другий розділ має на меті
відображення «інших» для інших, то перший і третій – «себе» для
себе та сім’ї. Вважаємо, що ця частина мала б стати складовою сі-
мейної хроніки, зафіксувати постать князя саме для нащадків. Без-
сумнівно, для М. Цертелєва поняття «родова династія» було важ-
ливим, будучи метафізичною цілісністю, духовною єдністю, а не
просто «сумою поколінь». Таким чином, свої мемуари, окрім сус-
пільно-літературного призначення, він міг мислити і як складову в
історії духовної генеалогії, пов’язаної з передачею культурного до-
свіду родової самосвідомості, моральних якостей. «…У каждого
рода есть свои привычки, свои традиции, свои нравственные осо-
бенности, свои вкусы, своя нить культуры, связи с историей, ее по-
нимание, и все это властно, хотя и бессознательно, воспринимае-
мое штрихами определяет душу отдельного члена рода…»11.
Не маючи претензій на літературне визнання, свій творчий до-
робок М. Цертелєв планує зберегти для своїх дітей: «на память
тебе, братьям и сестрам твоим, я соберу что сохранилось в моих
535
бумагах, велю переписать и оставлю каждому из вас по рукопис-
ному экземпляру – а один, для мама, хочу переписать собствен-
норучно». Із вищесказаного бачимо, що літературна спадщина
для самого князя набуває статусу «родової памяті», а не профе-
сійно-суспільного значення. Особливо ніжним і турботливим ви-
дається бажання власноручно створити один екземпляр для
«мама» (йдеться про другу дружину князя Цертелєву (у дівоцтві
Чулкову) Варвару Семенівну).
Зауважимо, що зміст першого й третього розділів мав би ви-
ключну цінність для реконструкції біографії М. Цертелєва, адже у
фокусі дослідників зазвичай знаходився його «петербурзький пе-
ріод» життя (1818–1823 рр.). Спогади князя про своє дитинство,
побут, здобуття освіти, різні аспекти господарської та культурної
діяльності, сімейні духовно-моральні ідеали пролили б світло на
формування в нього стійкого інтересу до української народності,
усної творчості. Сам М. Цертелєв планує зобразити «малорос-
сийские типы», «которых теперь уже нет», «спосіб життя», яким
він був 70 років тому. Усе своє дитинство та юність князь перебу-
вав в атмосфері численних лояльностей, найяскравішими носіями
яких в оточенні М. Цертелєва були Д. Трощинський і В. Капніст.
Обоє вони відіграли свою роль у житті князя: Дмитро Прокопович
у якості патрона-мецената, а відомий письменник стає для моло-
дого Миколи поводирем у літературно-творчій царині. Українська
лояльність, прищеплена в юності, стає частиною всього життя
М. Цертелєва. Навіть така незначна на перший погляд деталь, як
звернення батька до сина – «Петрусь», свідчить про те, що україн-
ські лояльності були присутні навіть на побутовому рівні.
Окрім ідеї створення спогадів, лист М. Цертелєва до сина мі-
стить інформацію щодо пояснення самим князем місця й ролі твор-
чої діяльності у його житті: «я писал потому только, что мне хоте-
лось писать, потому что это доставляло мне приятное занятие, а
иногда какую-то потребность души, изложить на бумаге то, что я
думал или чувствовал». Для князя творчий процес – це важливий
компонент його існування, його тіла, розуму, емоцій і духу12. Твор-
чість потрібна Миколі Андрійовичу для реалізації власної індиві-
дуальності, задоволення духовно-естетичних потреб. Вона висту-
пає в якості сили, що «трансформує, сприяє позитивній самооцінці
і забезпечує самопросування індивіда в своєму розвитку»13. Твор-
536
чість для М. Цертелєва – це частина життя, внутрішньо мотивова-
ний процес активного пошуку потенційних можливостей гармо-
нійного вирішення об’єктивних і суб’єктивних протиріч.
Епістолярій у цілому, а особливо план спогадів дають нам уяв-
лення про бачення М. Цертелєвим своєї біографії. Він окреслює
не хронологічний, а тематичний каркас життєвого шляху. Біогра-
фія в його уяві постає як об’ємна конструкція, що складається з
багатьох компонент, і тільки розуміння кожної з них здатне від-
творити індивідуальний мікросвіт М. Цертелєва. Вражає те, що
думки князя дивним чином корелюють із сучасним розумінням
інтелектуальної біографії, яка є всеохоплюючою, вона інтегрує
повний спектр життя героя та його робіт, висвітлює розвиток його
думки під впливом зовнішніх стимулів – соціальних, політичних,
культурних, наукових і дозволяє висвітлити інтелектуальний
шлях суб’єкта в контексті глобального інтелектуального про-
стору14. Інтелектуальна біографія є не просто звичайним відтво-
ренням етапів життєвого шляху, а квінтесенцією життєвої актив-
ності в усіх її проявах: як громадянина, науковця, просто людини,
яка здатна самостійно мислити, приймати усвідомлені рішення
та відстоювати свої позиції15.
Отже, М. Цертелєв ще в ІІ половині ХІХ ст. створив начерки
своєї біографії, що може послужити планом і для сучасного до-
слідника.
Лист М. А. Цертелєва до сина П. М. Цертелєва
8 березня 1867. Москва.
В последнем письме твоем, мой милой Петрусь, ты просишь
– прислать тебе список статей, которые, во время оно, в разных
журналах, были напечатаны мною, не исключая и тех, под кото-
рыми я не писал моего имени. Исполнить твою просьбу, вполне
удовлетворительно, никак не могу потому, что не только забыл,
где и когда что печатал, но даже не припомню названия некото-
рых статей. Если Г. Грот советовал тебе собрать и напечатать
мои литературные попытки, то это с его стороны не более как
любезность светского, умного человека; а тебе терять время на
пустое занятие по моему грех, можно употребить досуг на что
ни будь полезное.
537
Я никогда не имел претензии на литературную известность,
а потому не желал и не желаю печатать собрания моих стихов и
прозы; я писал потому только, что мне хотелось писать, потому
что это доставляло мне приятное занятие, а иногда какую-то по-
требность души, изложить на бумаге то, что я думал или чув-
ствовал. – На память тебе, братьям и сестрам твоим, я соберу что
сохранилось в моих бумагах, велю переписать и оставлю каж-
дому из вас по рукописному экземпляру – а один, для мама, хочу
переписать собственноручно.
Что касается до другого твоего предложения, то оно вполне
согласно с моим желанием. Я давно уже собираюсь заняться со-
ставлением моих воспоминаний и думал расположить их так:
1. Воспоминание о Малороссии – куда войдет мое детство и
учение.
2. Воспоминания литературные.
3. Воспоминания служебные.
Но при таком делении пришлось бы несколько раз говорить
об одних и тех же личностях, потому, что почти все мои литера-
турные знакомства в некоторой связи со служебными и в осо-
бенности в первое десятилетие моей службы; по этому я ре-
шился разделить так:
1. Малороссия или воспоминания о моем детстве, образова-
нии, родных и близких знакомых.
2. Служба в столице и провинциях, или воспоминания литера-
турные и служебные.
3. Швейцария и Москва – воспоминания о трехлетнем пребы-
вании за границей и возвращении в Россию.
Думаю начать писать со второго отдела, полагая, что содер-
жание его интереснее других и то что он небольшими статьями
может быть помещаем в современных журналах.
В моих воспоминаниях, кроме малороссийских типов, кото-
рых теперь уже нет, кроме образа жизни, какой был за 70 лет
пред этим, я опишу знакомство мое боле чем с двадцатью лите-
раторами того времени и преимущественно с В. В. Капнистом,
с Державиным, с Шишковым, с И. И. Дмитриевым и с чудаком
538
Гр. Хвостовым, а из занимавших важные служебные должности,
знакомство мое с Трощинскимъ, граф. Милорадовичем, Олени-
ным, шестью министрами народн[ого] просвещения, шестью ге-
нерал-губернаторами, с восемью попечителями разных
учебн[ых] округов, с шестью архиереями и многими другими ли-
цами, к которым я должен был соприкасаться по служебным
моим обязанностям или по принятым в свете приличиям.
Недели чрез две я составлю список всем моим статьям, какие
припомню, а также и подробную программу моих воспомина-
ний, и пришлю их тебе; теперь же не успеваю: – пишу длинную
статью о системе нашего народн[ого] образования и думаю по-
местить ее в каком либо журнале.
Поклонись от меня Г. Гроту – мы были с ним знакомы и не
редко встречались у покойного П. А. Плетнева.
Господь да хранит тебя.
Любящий тебя отец К. Ц.
Напиши мне что ни будь о твоих служебных предположениях.
1 Мининков Н. А. Человек второго ряда как исследовательская про-
блема // Человек второго плана в истории. – Вып. 1. – Ростов-на-Дону,
2004. – С. 7.
2 Цит. за Острянко А. «Джерела особового походження»: семантика
поняття // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки / Головний
редактор В. Смолій; відповідальний редактор І. Колесник. – Вип. 5. –
К. : Інститут історії України НАН України, 2010/2011. – С. 233.
3 Бессонов П. А. Князь Николай Андреевич Цертелев (Эпизод из
исто рии русской литературы и педагогической деятельности на протя-
жении полувека) [монография] // РГАЛИ. – Ф. 2866. – Оп. 2. – Д. 7. –
270 лл.
4 Письмо Цертелева Н. А. Цертелеву П. Н. (сыну) // РГАЛИ. –
Ф. 2866. – Оп. 2. – Д. 32. – 2 лл. (В монографії міститься копія листа).
5 Леонтьев Д. А., Аверина А. Ж. Феномен рефлексии в контексте
проблемы саморегуляции [Электронный ресурс] // Психологические
исследования: электрон. науч. журн. – 2011. – № 2(16). URL: http://psy-
study.ru.
539
6 Там само.
7 Бессонов П. А. Князь Николай Андреевич Цертелев (Эпизод из
истории русской литературы и педагогической деятельности на протя -
жении полувека) [монография] // РГАЛИ. – Ф. 2866. – Оп. 2. – Д. 7. –
Л. 148 об.
8 Письмо Я. К. Грота Н. А. Цертелеву от 6 мая 1868 года / Бессонов
П. А. Князь Николай Андреевич Цертелев (Эпизод из истории русской
литературы и педагогической деятельности на протяжении полувека)
[монография] // РГАЛИ. – Ф. 2866. – Оп. 2. – Д. 7. – Л. 135.
9 Козлова Н. Н. Опыт социологического чтения «человеческих до-
кументов», или размышления о значимости методологической реф-
лексии // Социологические исследования. – 2000. – № 9. – С. 28.
10 Винник Д. В. Рефлексивные и интенциональные состояния соз-
нания. Специфика и соотношение /http://www.philosophy.ru/library/vin-
nik/intent_reflect_vinnik.html.
11 Цит. за Городнова Л. Е. Смысловой континуум понятия «усадьба»
/ http://analiculturolog.ru/ru/component/k2/item/195-article_7.html.
12i Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности:
Питер; Спб. – С. 10.
13 Там само.
14 Андрєєв В. «Інтелектуальна біографія» історика:експлікація по-
няття // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки / Головний
редактор В. Смолій; відповідальний редактор І. Колесник. – Вип. 5. –
К. : Інститут історії України НАН України, 2010/2011. – С. 337.
15 Там само. – С. 339.
540
|