Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40034 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій / О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 565-664. — Бібліогр.: 450 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40034 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-400342013-01-08T12:12:47Z Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій Ясь, О. Академічні й неакадемічні історики 2012 Article Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій / О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 565-664. — Бібліогр.: 450 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40034 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики |
| spellingShingle |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики Ясь, О. Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій Історіографічні дослідження в Україні |
| format |
Article |
| author |
Ясь, О. |
| author_facet |
Ясь, О. |
| author_sort |
Ясь, О. |
| title |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| title_short |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| title_full |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| title_fullStr |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| title_full_unstemmed |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| title_sort |
монументальний проект великого наративу м. грушевського у світлі його дослідницьких стратегій |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Академічні й неакадемічні історики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40034 |
| citation_txt |
Монументальний проект великого наративу М. Грушевського у світлі його дослідницьких стратегій / О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 565-664. — Бібліогр.: 450 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT âsʹo monumentalʹnijproektvelikogonarativumgruševsʹkogousvítlíjogodoslídnicʹkihstrategíj |
| first_indexed |
2025-07-03T22:04:14Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:04:14Z |
| _version_ |
1836665016997117952 |
| fulltext |
Олексій Ясь
монументальний проект великого
наративу м.грушевського у свІтлІ його
дослІдницькиХ стратегІй
З-поміж численних образів «довгого» ХІХ століття метафори
«вік історії» та «вік націй» посідають поважне і навіть почесне
місце, позаяк відображають знакові процеси на сцені минувшини.
Приміром, один із найвідоміших учнів М.Грушевського –
М.Кордуба охрестив кінець XVIII – ХIХ ст. «добою націоналізму»,
в яку домінує почування «свойого етнічного “я”»1. Та й сам М.Гру-
шевський ототожнював ХІХ в. з «національною ідеєю і націо-
нальними змаганнями, капіталізмом і соціяльною демократією, не-
чуваним зростом точних наук і винаходів, промисловим поступом,
перетворєннєм цілого світа в арену європейської культури й науки
(тут і далі курсив наш, якщо не зазначено інакше. – Авт.)»2.
Зрештою, на європейській мапі впродовж означеного терміну не
тільки усталилися політичні обриси націй і національних держав,
а й ініціювалася легітимізація їхнього буття в історичному часі
та просторі, себто актуалізувалися процеси «винайдення» чи кон-
струювання націй. Ба більше, ідея нації, за висловом британського
історика Е.Гобсбаума, стала «новою релігією» тодішніх держав3.
Недаремно харківський учений М.Петров перераховуючи ви-
моги до історичного письма, які склалися на початку 1860-х років,
зазначив, що «історик має бути національним»4, хоч і висловив
низку застережень щодо апології такого чи подібного патріотизму
у дослідницьких практиках.
З цієї перспективи легітимаційна програма, накинута історіо-
писанню, спричинила виникнення нового інтелектуального й
культурного продукту – великої оповіді або тексту у контексті
ессенціального, націоцентричного чи нормативного прочитання
минувшини на кшталт своєрідної «біографії нації», яке у другій
половині ХХ ст. ретроспективно нарекли національним гранд-на-
ративом. Відтак протягом ХІХ – першої половини ХХ ст. народи-
лася низка великих наративів – національних історій.
565
Згадаємо, приміром, багатотомні історії Німеччини Генріха
Лудена (12 томів, 1825-1845), Леопольда фон Ранке (6 томів, 1839-
1847), Карла Лампрехта (12 + 2 додаткові томи, 1891-1909);
Франції – Жана Сісмонді (31 том, 1821-1844), Жюля Мішле
(17 томів, 1833-1867) та Анрі Мартена (16 + 6 томів, 1833-1883);
Фландрії – барона Кервіна де Леттенхове (6 томів, 1846-1850);
Англії – Томаса Маколея (5 томів, 1848-1861), Джорджа Грина
(4 + 2 томи, 1877-1883); Сполучених Штатів – Джорджа Бан-
крофта (10 томів, 1834-1874); Чехії – Франтішека Палацького
(5 томів, 1836-1867); Росії – Сергія Соловйова (29 томів, 1851-
1879) і Василя Ключевського (5 томів, 1904-1922); Румунії –
Ніколає Йорга (10 томів, 1936-39); та низку ін.
Ці великі тексти привертали увагу багатьох українських інте-
лектуалів ХІХ – початку ХХ ст. Студії Т.Маколея перекладав ро-
сійською мовою П.Куліш5. Багатотомники Ж.Мішле й А.Мартена
вивчав М.Драгоманов, зокрема називав їх «великими зводами
історії Франції»6. Працями Ж.Мішле цікавився й М.Грушевсь-
кий, котрого розглядав як «рідкого на французькім ґрунті істо-
рика-народника, дуже популярного своєю прихильністю (дове-
деною до ідеалізації) до селянства»7.
На такій хвилі національних гранд-наративів постала й зна-
менита конструкція «Історії України-Руси» (10 томів, 1898-1936),
яку Д.Багалій розглядав поряд із «аналогічними історіями інших
народів»8. Первісний задум багатотомника М.Грушевського ви-
кристалізувався у процесі його університетських викладів у
Львові, аналогічно до низки інших великих оповідей (В.Клю-
чевського, С.Соловйова та ін.)9.
Мотиваційна канва таких великих історій не була однорідною,
хоч здебільшого містила той чи інший евристичний запит до ми-
нувшини у контексті творення певного народу / нації. Наприклад,
у версії Ж.Мішле це питання формулювалося у такому вигляді:
як «Франція утворила Францію»10.
Гранд-наративи з обсягу національних історій зазвичай спира-
лися на канони великих стилів ХІХ ст. – романтизму та позити-
візму. Втім, уже позитивістське історіописання виплекало нову ін-
телектуальну хвилю, пов’язану із соціологізацією минувшини,
котра, кінець-кінцем, висунула на авансцену історії «масову люди -
ну». Відтак стався своєрідний «зсув» проблематики від вивчення
566
буття окремих постатей і станів до студіювання масових явищ та
процесів високого рівня загальності, які потребували інших до-
слідницьких стратегій та епістемологічних взірців.
Первісні орієнтири соціологізації історії другої половини
ХІХ ст. пов’язували з візіями славнозвісних фундаторів позити-
візму Г.Спенсера та О.Конта, зокрема навіть саме поняття «со-
ціологія» вважали витвором останнього мислителя. На ниві істо-
ріописання ХІХ ст. позитивістська соціологізація, мабуть,
найкраще була втілена у відомому, але незавершеному двотом-
нику Г.Бокля «Історія цивілізації в Англії» (1857-1861), що розг-
лядався як взірцева праця протягом 1860–1870-х років.
Згодом поширилися марксистські ідеї, а наприкінці ХІХ – по-
чатку ХХ ст. помітну популярність здобула візія Е.Дюркгайма,
котрий уважав, що соціологія є своєрідним різновидом чи проек-
цією «просторової історії» і, заразом, об’єктивною наукою, по-
заяк вона спирається на студіювання «соціальних фактів», які не
можна звести до певних факторів. Натомість ці факти мають певні
самостійні прикмети, що справляють вплив на людину.
Така візія видавалася доволі привабливою дослідникам, зо-
рієн тованим на всеосяжне, фактографічне представлення минув-
ши ни. Зокрема, деякі концепти соціологічної теорії Е.Дюркгайма
прихиль но сприймав М.Грушевський. Тим паче, що ця візія, котру
відносили до «емпіричної соціології» і розглядали як реакцію на
«органічну» та «психологічну школи» у соціології11, передбачала
докладний фактографічний опис «горизонтального зрізу» ми-
нувшини.
Приміром, у міжвоєнну добу М.Грушевський із неприхова-
ною симпатією прокоментував спробу учнів Е.Дюркгайма відно-
вити його соціологічну школу, зокрема зауважив, що розробка
методу була «її найсильнішою стороною, бо ся Дюркгемова школа
була властиво єдиним огнищем соціологічної методології»12.
Водночас ідея каузального представлення історії, що побуту-
вала ще на теренах «першого» позитивізму, себто від його «бать-
ків-засновників», отримала нове підґрунтя на ниві Паризької со-
ціологічної школи (Е.Дюркгайм, Л.Леві-Брюль та ін.). Це – масова
чи колективна свідомість («колективні уявлення»), якої дошуку-
валися у поведінці окремих осіб та людських спільнот. Отож у ре-
цензійному огляді нової соціологічної та філософської літератури
567
1924 р. М.Грушевський досить точно зреферував означені інте-
лектуальні настрої, котрі, вочевидь, були йому близькими.
«Колєктивні представлення заховують рішаюче значіння на-
віть на найвищих ступенях розвитку, які досі осягнено. Вже через
присвоєння самої мови сучасна культурна людина попадає у
власть творчости колєктиву і залежність від соціяльного окру-
ження. – відзначає історик. – Приналежність до певної держави і
національности теж має великий і сильний вплив не тільки на
наше почуття і волю, але так само і на наше мишлення. Навіть в
науці при ближчім розгляді часто помітні впливи колєктиву, чи
тої соціяльної творчости (“колєктивних представлень”)»13.
Зрештою, настанова Е.Дюркгайма спричинилася до студію-
вання різноманітних спільнот, особливо соціальних й етнічних,
суспільних структур та їхніх функцій, зокрема на ниві етнології
первісних чи примітивних культур.
Нового імпульсу соціогуманітаристиці надав неокантіанський
поворот, який упровадив і актуалізував ідею апріорного пізнання,
позаяк його адепти вважали, що предмет та мова науки передують
тому чи іншому досвіду. Відтоді думка про те, що історики мають
конструювати об’єкти дослідження у своїй уяві стала одним із на -
ріжних каменів історіописання впродовж усього ХХ ст. Заразом не -
окантіанство не тільки суттєво розхитало, а й підважило еволюційні
побудови, сперті на позитивістські засади, які досі вважалися надій-
ним прихистком істориків від новітніх методологічних потрясінь.
Наразі досить гостро постало питання про «культурну вартість»
історичних фактів14, що кидало ще один виклик класичному ро-
зумінню історизму, виплеканому впродовж усього ХІХ ст. Відтак
дехто з дослідників убачав у неокантіанстві нові можливості для
філософського обґрунтування / оновлення старого історизму15.
Саме у полі таких знакових розломів «подієвої історії», спри-
чинених соціологізацією та неокантіанством, розпочався перехід
від традиційної / класичної до модерністської / некласичної істо-
ріографії, котрий суттєво трансформував стильові засади націо-
нальних гранд-наративів. Отож на зламі ХІХ-ХХ ст. великі опо-
віді вже не тільки сполучають різноманітні стильові основи, а й
постають як багатоманітні, складні, строкаті, почасти супереч-
ливі палітри відмінних дослідницьких стратегій та конкуруючих
епістемологічних взірців.
568
Скажімо, самобутня модернізація позитивізму з культурозна-
вчої та психологічної перспектив досить добре простежується у
багатотомній історії К.Лампрехта, яка постала на зламі ХІХ-ХХ ст.
Цей великий історичний наратив вибудуваний у вигляді конструкції
низки епох німецького народу, які відображають взаємодію «ду-
ховних і матеріальних сил» і, заразом, узгоджують домінування еко-
номічного поступу як рушія минувшини з відповідними соціально-
психологічними та культурними стадіями суспільства: симво лічною
(докласове суспільство), типологічною (раннє середньовіччя), кон-
венціональною (пізнє середньовіччя), індивідуалістичною (епохи
Ренесансу та Просвітництва), суб’єктивною (доба романтизму),
соціально-психологічною (епоха промислової революції у Німеч-
чині)16. Загалом великий текст К.Лампрехта (автор уважав себе істо-
риком-психологом!) підпорядкований звичному позитивістському
канону стадіальної концептуалізації, проте трансформований чис-
лен ними сюжетами про психологічні та культурні метаморфози «ні -
мецької свідомості», хоч і з відповідним економічним та соціаль-
ним рефреном, які «увінчалися» створенням національної держави17.
На початку ХХ ст. великий наратив, який раніше виношувався
істориками як романтичний, згодом позитивістський – критич-
ний, сцієнтистський та начебто об’єктивістський проект «націо-
нальної біографії» зазнає істотних інтелектуальних і культурних
трансформацій. Та, попри ці перетворення, ідея сакралізації на-
ціонального буття у часі та просторі, зокрема у ретроспективі,
або у контексті прихованого чи очевидного футуристичного пе-
редбачення / пророцтва, залишається засадною у конструкціях
гранд-наративів.
Показовим видається означення великого наративу М.Гру-
шевського в одному з ювілейних привітань 1926 р. «Велика буді-
вля історії України-Руси ще не закінчена, але її камінний фунда-
мент закладено й могутні мури виведено на височінь, з якої видно
долю народу в його минувшині і будучині. Історією минувшини
твориться історія будучини», – зазначається у вітанні Україн-
ського інституту громадознавства, котре підписали М.Шаповал,
О.Ейхельман, Н.Григоріїв та М.Мандрика18.
Вислід такого сприйняття багатотомника М.Грушевського
споглядаємо у численних висловах-асоціаціях сучасників, які
ототожнювали його «Історію України-Руси» з «найважнійшим,
569
найвеличавійшим твором-монументом» (В.Герасимчук)19, «ве-
ликим монументом» (М.Василенко)20, а також розглядали її як
«першу монументальну синтетичну працю» (Д.Багалій)21, відво-
дили цій роботі незаперечний статус «праці монументальної»
(Д.Дорошенко)22, характеризували як «монументальний твір»
(М.Кордуба)23, «монументальний твір», «монументальну працю
наскрізь національну» (С.Томашівський)24 чи називали «мону-
ментальною “Історією України-Руси”»25, монументальним деся-
титомником (Б.Крупницький)26, «вічним монументальним тво-
ром» (Ю.Лавріненко)27 і т.п.
Більше того, навіть сучасні дослідники тою чи іншою мірою
пов’язують і висвітлюють великий текст М.Грушевського у кон-
тексті монументалізму: «дав йому (українському народу. – Авт.)
історичну метрику своєю монументальною “Історією України-
Руси”» (Л.Винар)28, «монументальні дослідницькі досягнення»
(Я.Дашкевич)29 та ін. Цікаво, що метафоричні асоціації щодо мо-
нументалізму багатотомника М.Грушевського побутували і у за-
хідних дослідників (Дж.Армстронг)30.
Відзначимо, що і сам М.Грушевський у листуванні 1920-х
років неодноразово згадує «Історію України-Руси» як «велику
історію»31, проте, мабуть, уживає це означення для вирізнення її
з-поміж інших праць та проектів.
Наведені сентенції хоч-не-хоч нав’язують асоціації з епічними
та героїчними складовими української минулого, більше того спри-
чиняють пошуки ідеалістичних взірців, незважаючи на суворо
окреслені документальність і об’єктивність викладу М.Грушевсь-
кого, котрі постійно декларуються у його великому тексті. Та най-
важливішим видається те, що цей «монументальний» проект був
наскрізь телеологічним, оскільки апріорі постулював кінцеву мету
історичного руху – відродження українського народу / нації.
Отож від «Історії України-Руси», як і інших національних
гранд-наративів, сучасники М.Грушевського тою чи іншою мірою
очікували не стільки сцієнтистського й критичного прочитання
минувшини, скільки відповідних «рецептів» організації націо-
нального життя, скерованих у майбуття. Тим більше, що надча-
сове і, заразом, морально-виховне призначення великої оповіді
часто-густо залишалося визначальним у її рецепції на полі того-
часної соціогуманітаристики та суспільно-політичної думки.
570
Зауважимо, що й сам автор великого національного наративу
тою чи іншою мірою поділяв погляди про виховні та соціальні
функції історії, що почасти нав’язує до раціоналістично-про-
світницької традиції. «Історія в її примітивній, грубій формі,
являється кінець-кінцем цементом, яким держиться всяке
людське пожиття, всякий громадський зв’язок», – підкреслює
історик в одній із розвідок32.
Зрештою, «монументальність» представлення національної
минувшини як своєрідної цілісності вважається родовою рисою
великих історій ХІХ – початку ХХ ст. Недаремно вдумливий і
проникливий критик європейської культури кінця ХІХ ст. Ф.-
В.Ніцше вважав, що «монументальний тип історії», зорієнтова-
ний на творення чогось великого, котре потребує взірців минув-
шини33.
Такою програмою, скерованою у майбуття, був проект но-
вітнього українського відродження, який вимагав «монументаль-
ної» репрезентації національної минувшини, зокрема представ-
лення її як певної цілісності в історичному часі та просторі.
Зазначимо, що вищезгаданий М.Кордуба розглядав «Історію
України-Руси» з перспективи «українського рісорджіменту (італ.
Risorgimento. – Авт.)», себто національного відродження34. На
думку О.Оглоблина, «саме історія цього відродження становить
у концепції Грушевського основний зміст української історії
19-20 століття»35. Водночас він обстоював думку, що «Гру-
шевський великою мірою зв’язаний був з українською громадсь-
кою думкою другої половини ХІХ століття»36.
Власне, пов’язаність М.Грушевського з традиціями україн-
ської історичної та суспільно-політичної думки ХІХ ст. значною
мірою визначала конструкцію його великого тексту.
Зрештою, на виразний зв’язок своєї студії з проектом україн-
ського національного відродження однозначно вказав і сам автор
«Історії України-Руси» у передмові до першого видання першого
тому (1898). «Мені мило, – писав М.Грушевський, – що вихід сеї
книги припадає на столітє нашого відродження; нехай вона буде
йому привітом»37.
Таке декларування призначення багатотомника у контексті
столітнього ювілею публікації перших трьох частини поеми
І.Котляревського «Енеїда» (1798), з котрою пов’язують початок
571
нової української літератури і, водночас, уважають її прологом до
українського національного відродження ХІХ ст., видається по-
казовим і навіть ключовим моментом!
«У нас – розсипана етнографічна маса, слабкі, майже при-
забуті історичні спомини, і тільки на західнім галицькім закрай-
чику (окраїні. – Авт.) – початки нового національного життя.
В руках нашого покоління – національне відродженнє нашого
народу, або – новий період національної деморалізації, зневіри і
повної лєтаргії, з котрого нарід може й не прокинутися» – від значає
автор в одному зі своїх публіцистичних творів38.
У іншій замітці він зауважує: «Українське суспільство поча-
сти загубило своє минуле, почасти втратило ключі до нього. На-
віть доба, близькість і зв’язок із якою відчувався найбільш живо,
– козацтво, – не стільки підносила енергію видовищем високого
підйому народного життя, скільки пригнічувала її тим потракту-
ванням, яке давалося їй авторитетнішими представниками україн-
ських студій, самими українцями»39.
Варто відзначити і досить несприятливі соціокультурні пере-
думови й інтелектуальні обставини, за яких розпочалася та три-
вала реалізація проекту М.Грушевського: роздвоєння культурного
простору на підавстрійську та підросійську частини, зародковість
інституціональної мережі національної науки, зростаюча полі-
тизація українського руху, воєнні та революційні лихоліття, інер-
ційність і провінційність мислення багатьох місцевих інтелек-
туалів, які й досі дотримувалися подвійної малоросійської /
імперської лояльності тощо.
Тим більше, що пізнавальна ситуація на обширах монархічної
держави Романових у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
розгорталася у руслі специфікації чи виокремлення з імперсь-
кого історіописання, з одного боку, великоросійського національ-
ного дискурсу, а, з іншого боку, течії, скерованої на модернізацію
«всеросійської» історії, що претендувала на концептуалізацію
всієї східноєвропейської історії, зокрема української минувшини
(К.Бестужев-Рюмін, Д.Іловайський, М.Устрялов та ін.)40. Відтак
М.Грушевському як автору-творцю великого національного на-
ративу доводилося не тільки змагатися за демонтаж «звичайної»
(імперської) схеми російської історії, а й реагувати на новітні
дискурсивні практики, що вибудовувалися як навколо формації
572
модерної російської національної ідентичності (М.Любавський,
П.Мілюков, С.Платонов та ін.), так і у річищі старих і нових ре-
візій (М.Ростовцев та ін.) «всеросійського» минулого41.
Водночас праві та монархічні кола надзвичайно гостро реагу-
вали на спроби М.Грушевського представити українську історію
на теренах підросійської України. Приміром, намір М.Грушевсь-
кого посісти 1907 р. кафедру російської історії університету Св.
Володимира, яка звільнилася після смерті П.Голубовського, спри-
чинив напрочуд інтенсивну і жорстку компанію проурядової
преси. Український учений був змушений навіть звернутися до
суду, щоб спростувати очевидний наклеп, оскільки лідер київсь-
ких монархістів Б.Юзефович – син сумнозвісного М.Юзефовича
охрестив його «ученим брехуном», а на судовому процесі назвав
історичні студії М.Грушевського «науковими захопленнями полі-
тичного фанатика»42.
Втім, хоч Б.Юзефовичу спершу присудили 10 рублів штрафу
та 3 дні домашнього арешту, проте згодом виправдали повністю
за ухвалою Київської судової палати43. Відтак справа з обранням
М.Грушевського на кафедру російської історії зазнала цілкови-
того фіаско.
Зауважимо, що М.Грушевський майже одразу після публікації
кількох томів «Історії України-Руси» планував видати її однією зі
світових мов. Зокрема, у листі до Ф.Вовка від 8 вересня 1902 р.
він розмірковує про можливості німецького перекладу, позаяк
уважає, що такий захід «спричиниться до популяризації нашої
національної ідеї»44. Цей задум був реалізований лише почасти у
вигляді видання німецького перекладу першого тому «Історії
України-Руси»45.
Згадаємо і про спробу М.Грушевського підготувати й опублі-
кувати російськомовну версію великого тексту, принаймні у виг-
ляді серії витягів, які б мали представити українську історію,
спершу доби Київської Русі46, згодом – інших періодів. З обсягу
цього проекту, крім згаданого тому, котрий відповідав 4 розділам
першого тому другого українського видання, побачило світ ще 2
томи, присвячені козацькій минувшині47.
Проте велика оповідь М.Грушевського спричинилася напи-
сання кількох авторських курсів із національної історії, призна-
чених широкому загалу, зокрема «Очерк истории украинского на-
573
рода» (1904) , «Ілюстрована історія України» (1911), «История
украинского народа» (1914) та ін.
Врешті-решт, слід зупинитися й на особистості автора «Істо-
рії України-Руси», позаяк проект великого наративу апріорі
потребує від ученого надзвичайного, гідного безмірного подиву
дослідницького максималізму, величезного напруження та фан-
тастичної працездатності, себто стійкого балансу високих інте-
лектуальних, психологічних та етичних якостей. Тим більше, що
«тягар» великого тексту вимагав справді-таки жертовної, прак-
тично месіанської посвяти протягом усього свідомого життя!
Б.Крупницький уважав, що таким підмурком у творчому про-
філі М.Грушевського було своєрідне сполучення релігійності з
раціоналізмом, авторитарності з напрочуд сильним інтелектом48.
Сучасні вчені наголошують на етико-релігійному аскетизмі
М.Грушевського49. Значну роль у формації М.Грушевського як
особистості й інтелектуала відіграла сімейна традиція, сперта на
священицький пієтет до пам’яті предків та середовища їхнього
буття50, в якій, очевидно, варто шукати витоки такої самопосвяти.
Скажімо, М.Грушевський згадував свого батька як «тип україн-
ського робітника, у котрого в крові культ роботи – не для зба-
гачення, не для кар’єри, а для роботи самої»51. Безперечно ці риси
чи навіть своєрідний «культ» працівника сповна успадкував і тво-
рець «Історії України-Руси». «Написання суцільної історії Укра -
їни рано, ще в київських часах, стало моєю задушевною гадкою,
до певної міри питанням чести й свого покоління, супроти того,
що й найвидніші репрезентанти української історіографії стар-
шої генерації тоді ще вважали се річчю, для якої час іще не на-
спів…», – зазначив М.Грушевський у своїй автобіографії52.
Проте автор великого тексту мав ще одну важливу інтелекту-
альну й культурну прикмету – енциклопедичний спосіб засвоєння
й організації наукових знань, передусім, нестримний потяг до уні-
версалізму! Недаремно з-поміж кількох тисяч праць ученого від-
находимо не тільки славнозвісні «Історію України-Руси» та її су-
пут ницю – «Історію української літератури» (6 томів, 1923-1930)53,
а й систематичний курс із всесвітньої історії (у 6 частинах)54,
капітальну соціологічну студію – «Початки громадянства (гене-
тична соціологія)» (1921), численні культурознавчі праці, беле-
тристику й розлогу політичну публіцистику!
574
Власне, в особі М.Грушевського споглядаємо цікавий профіль
українського інтелектуала-енциклопедиста кінця ХІХ – початку
ХХ ст., що пов’язує його зі схожими (за дивовижною універ-
сальністю й розмахом дослідницьких, культурних, політичних та
інших практик) і, заразом, такими відмінними постатями М.Дра-
гоманова та І.Франка. Наведені роздуми примушують замисли-
тися щодо формації типу інтелектуала-енциклопедиста на куль-
турному полі тодішнього українства, котрі мимоволі асоціюються
з цими особистостями.
Зауважимо, що, попри різноманітні оцінки М.Грушевського як
політичного та громадсько-культурного діяча, особливо після
доби української революції 1917-1921 рр., його найбільша праця
розглядалася як «найповажніший духовий продукт останніх де-
сятиліть на просторі всеї Руси-України»55.
Це інтелектуальне становище М.Грушевського та його вели-
кого тексту визнавалося більшістю його політичних опонентів.
Приміром, Д.Дорошенко у листі до С.Шелухина від 17 квітня
1924 р. зазначав: «Грушевський, який би він не був несимпатич-
ний як людина і як діяч, безперечно – видатний учений; зробив
він дуже багато, і без його праць ніхто тепер, працюючи над
історією України, обійтися не може, та довгий час не зможе
обійтися й на далі»56.
Таким чином, у середовищі культурного українства «Історія
України-Руси» стала не тільки знаковою працею, а своєрідною
основою, ба навіть відліком модерного українського історіопи-
сання, котру сприймали, заперечували повністю чи частково, до-
повнювали, відкидали новітні автори практично будь-яких візій
або концепцій на ниві української історії. Та й сучасні дослід-
ники висловлюють думку, що спадщина М.Грушевського – «це
фундамент, на якому стоїть українська історична наука, але са-
мого лише фундаменту для входження повністю відсепарованої
української історії в історію світову, і навпаки, на жаль, замало»57.
«Органічна цілість», «колесо еволюції» та факторний
підхід у дослідницьких стратегіях М.Грушевського
Питання про методологічні та теоретичні засади конструкції
«Історії України-Руси» і до сьогодні залишається одним із найці-
кавіших та найсуперечливіших з обсягу всієї творчої спадщини
575
М.Грушевського. Зазвичай гадають, що М.Грушевський як істо-
рик первісно формувався у руслі позитивістської парадигми істо-
ричного пізнання.
Приміром, О.Гермайзе називав М.Грушевського «істориком су-
ворої позитивістичної школи»58. О.Пріцак розглядав молодого
М.Грушевського як «послідовника класичного позитивізму (Конт,
Спенсер), але з еволюціоністично-біологічною закраскою Гекеля
(Ernst Haeckel, 1834-1919) та з утилітаризмом, що нагадує
Дж.Мілля та Бентема (Jeremy Bentham, 1748-1832)»59. У схожому
дусі висловлювався й Я.Дашкевич, який уважав, що М.Гру-
шевський творив у руслі методології позитивізму60.
Згодом історичні погляди М.Грушевського зазнали суттєвих
трансформацій. Відтак сучасні дослідники тримаються думки,
про полістильну природу його світосприйняття та поглядів.
Скажімо, Л.Зашкільняк уважає, що М.Грушевський був «ав-
тором оригінальної раціоналістичної методології історії, яку у
загальних рисах можна назвати “етно-соціальною”», котра спо-
лучила різноманітні елементи «від романтизму і просвітництва,
через позитивізм до психології народів і неокантіанства»61. Ана-
логічні думки про розмаїття стильових компонентів у методоло-
гії М.Грушевського побутують і в студіях інших науковців (В.Го-
цуляк, В.Тельвак)62.
Втім, питання про те, як саме різноманітні стильові складові,
провідні ідеї та концепти М.Грушевського сполучаються у кон-
струкції його великого тексту «Історії України-Руси» і досі зали-
шається актуальним та спричиняє гострі наукові дискусії. До того
ж, вивчення цієї найбільшої студії українського вченого усклад-
нюється стриманістю, точніше за висловом І.Витановича, «не-
звичайною обережністю перед схематизацією», котра була вла-
стива М.Грушевському63.
І дійсно останній виявляв надзвичайну стриманість, а часто-
густо недомовленість щодо низки методологічних проблем у
більшості своїх текстів. Натомість він наголошував на фактогра-
фічній зумовленості, точності та доказовості висновків і уза-
гальнень. «Всякий в праці науковій мусить виразно відріжняти
факт від догадки або відомости незафактованої; фактичний вивод
може повстати тільки на основі фактів», – згадує вчений у
одній із своїх рецензій64.
576
Отож славнозвісна теза про «неперестаний скептицизм»65
(М.Кордуба афористично нарік її «абсолютним критицизмом»66,
а один із перших радянських інтерпретаторів Ф.Ястребов – «гі-
пертрофованою пошаною до джерела»!)67 сформульована май-
бутнім автором «Історії України-Руси» ще на зорі академічної
кар’єри, яскраво простежується у його оповіді. Відтак майже
одразу великий наратив М.Грушевського здобув реноме «повної
критичної історії українського народу» (В.Доманицький)68, при-
наймні на теренах українського історіописання.
Зауважимо, що М.Покровський – знаний та ерудований дослід -
ник і, заразом, непримиренний опонент М.Грушевського, реко-
мендував своїм слухачам перший том «Історії України-Руси» як
гарний довідник. Причому він наголошував, що «Грушевський в
своїх перших томах, присвячених Київській Русі є найбільш сві-
жим і найбільш європейським дослідником»69.
Вищезгаданий М.Кордуба у великій рецензійній статті (понад
100 стор.), присвяченій «козацькому циклу» томів «Історії
України-Руси» характеризував М.Грушевського як чудового істо-
рика-аналітика, який звертав найбільшу увагу на опрацювання
джерел, аніж на конструктивну довершеність багатотомника70.
Один із відомих учнів М.Грушевського – В.Герасимчук озна-
чив творчу манеру свого великого вчителя як «мікроскопійну
докладність»71.
Та й сучасні історики вважають найбільшу працю М.Гру-
шевського «неперевершеною у використанні джерел і літератури»
(Ф.Сисин)72, розглядають «Історію України-Руси» як «історичну
синтезу аналітичного характеру» (О.Домбровський)73, а її автора
називають «великим фактографом» (Я.Ісаєвич)74 та «прекрасним
аналітиком-фактологом» (Я.Дашкевич)75. Вочевидь, ці враження
та рефлексії щодо критично-аналітичної спрямованості та сцієн-
тистської основи багатотомника М.Грушевського в українській
історіографічній рецепції є домінуючими і до сьогодні.
У цьому ж річищі варто розглядати і ставлення М.Грушевського
до такого поширеного інструменту на теренах позитивістського
історіописання як генералізація. Не випадково чимало автор ських
застережень щодо генералізації тих чи інших відомостей із різ-
них джерел, не кажучи вже про відповідні спроби тогочасних уче-
них, споглядаємо на сторінках «Історії України-Руси»76.
577
Більше того, у вступній статті до третього тому «Жерел до
історії України-Руси» М.Грушевський доволі гостро прореагував
на закиди В.Щербини – рецензента з «Киевской старины» і, за-
разом, учня В.Антоновича про відсутність загальних висновків
щодо фактографічного матеріалу, опублікованого у першому та
другому томі цього серійного видання77. Вочевидь, роздратування
автора й публікатора джерел викликали не тільки зауваги рецен-
зента про те, що М.Грушевський послідовно уникає більш-менш
широких узагальнень, а й своєрідне означення його творчої ма-
нери, котру В.Щербина назвав «лабораторним методом»77.
У відповідь М.Грушевський із неприхованим невдоволенням
щодо сентенцій настирного рецензента зауважив: «Я думаю, що мої
розвідки служать живим протестом против таких передчасних ге-
не ралізовань. Як робилися звичайно такі “загальні виводи”? Лови-
лося кілька припадкових виказів, їх a priori уважано за показчики
загаль них норм, і от на підставі кількох таких показчиків готові “се-
ред ні цифри”, а з порівняння таких середніх цифр ріжного часу і ріж-
них місць – готовий загальний образ розвою оподаткування в певнім
часі, або теорія прогресії його в певнім географічнім напрямі»79.
Втім, М.Грушевський не виключав і введення гіпотетичного
елементу до історичних студій, хоч і обмежував цю процедуру
певни ми межами та передумовами, котрі загалом спиралися на ви-
могу емпі ричної чи фактографічної достатності. «Я гадаю, що з
одним “математичним методом”, у сенсі підведення підсумків ка-
тегоричним ствердженням джерел, наука не піде далеко; вважаю,
що будь-яка гіпотеза має право на існування, оскільки для неї є
підстави, якщо вона в змозі пояснити що-небудь і не суперечить
незаперечним даним науки; гадаю, що жодна гіпотеза не зашко-
дить успіху дослід ження, якщо пропонується тільки, як гіпотеза»,
– відзначає автор80.
Зрештою, наявність попередніх гіпотез, які висувалися на
ґрунті відомого й опрацьованого фактографічного матеріалу, вва-
жають типовою складовою позитивістських дослідницьких стра-
тегій81. Однак, ставлення М.Грушевського до таких поширених і
традиційних дослідницьких інструментів як генералізація та ви-
сунення гіпотез, свідчить про потужний об’єктивістський сцієн-
тизм, який відіграв поважну, ба навіть вирішальну роль у його
формації як інтелектуала.
578
Цей скептицизм і критичні настанови М.Грушевського поши-
рювалися й на різноманітні теоретичні конструкції, хоч він відво-
див досить поважну роль висуненню оригінальних концептів,
оскільки вони спричиняли розмаїтті інтелектуальні реакції. На-
приклад, у великій рецензій статті, присвяченій теорії Яна Пей-
скера, український історик зауважує: «Сміло, талановито постав -
лену єретичну теорію, що будить гадки, заплоднює їх новими
іде ями, дає нове освітленнє нашому матеріалови, вважаю далеко
кориснішою для загального поступу нашого знання, ніж скромні і
обережні сіренькі праці, що збирають до купи всіми науковими ав-
торитетами прийняті і до дальшого розповсюдження апробо вані
ідеї й ідейки, і з сього погляду високо ціню визначні конструктивні
здібності, сміливість гадки і широку ерудицію автора»82.
У наведеній цитаті незаперечно вгадуються настрої україн-
ського інтелектуала, котрий продукував кардинальні новації, зо-
крема виступав з деконструкцією імперської схеми і, заразом, про-
понував нову конструкцію української історії, а відтак і усієї
східноєвропейської минувшини як низки самостійних національ-
них історій. Та теорію Я.Пейскера, як і всі інші, М.Грушевський
оцінює, передусім, зі сцієнтистських позицій, себто прагне з’ясу-
вати наскільки добре вона «працює» на емпіричному матеріалі.
Певне уявлення про фактографічний скептицизм М.Грушевсь-
кого, який добре виявляється у ставленні до різноманітних кон-
струкцій, можемо скласти з його реакції на концептуальні пропо-
зиції російського історика М.Рожкова – учня В.Ключевського і,
водночас, новоспеченого адепта соціологізації історії й прихиль-
ника марксизму. «З молодечим запалом, не зв’язаний тими чис-
ленними ограниченнями, які звичайно висуваються при довшім,
глибшім самостійнім студіованню матеріалу ділить він (М.Рожков.
– Авт.) житє на категорії, систематизує явища, пильнує аби одна
категорія вповні згідно з теорією розвивалася з другої… При всім
тім праця Рожкова має свою цінність. Оригінальна система, що
змушує автора зсувати ріжні факти з насиджених місць, повер-
тати їх иньшим боком, хоч би й догори ногами, користна сею, пев-
ного рода “переоцінкою” матеріалу», – підкреслює рецензент83.
Зрештою, місце студії М.Рожкова М.Грушевський визначає
спираючись, передусім, на фактологічну основу. Саме з факто-
графічної перспективи проступає і зацікавлення рецензента, і
579
його критична налаштованість. Власне, двозначність коментаря
українського історика є досить показовою, позаяк він не відкидає
соціологічне конструювання апріорі, проте значною мірою сприй-
має його у руслі фактологічного сцієнтизму.
З такої перспективи, мабуть, не варто дивуватися, що підходи
М.Грушевського щодо концептуалізації української минувшини,
з одного боку, досить складно проступають крізь величезну масу
фактографічного матеріалу, а з іншого боку, формуються поволі,
у постійній конфронтації з критично-аналітичними інтенціями.
Відтак авторська конструкція доволі часто виглядає невиразною,
розмитою, а почасти й суперечливою, розлогою і багатозначною.
Зазначимо, що історичне письмо М.Грушевського, зокрема
його великий текст, породжувало напрочуд різні асоціації.
І.Франко якось зауважив, що «психічній вдачі нашого автора від-
повідає також його стиль, який можна назвати “холодною про-
зою”»84. М.Василенко вважав, що «характер викладу» М.Гру-
шевського є оповідальним, оскільки його оцінки та зауваги щодо
підходів чи концепцій інших істориків перенесені до приміток85.
В.Пічета висловлював думку, що у великому тексті М.Грушевсь-
кого «дивовижне знання матеріалу і літератури сполучається з
майстерним викладом, виразним, яскравим, образним»86.
Натомість Б.Крупницький акцентував увагу на саркастичних
та іронічних нотках як у стилі поведінки, так і творчій манері ав-
тора «Історії України-Руси». «Саркастично-іронічний тон до пев-
ної міри помітний не тільки в обходженні М.Грушевського з
людьми, але і в його писаннях», – наголошує Б.Крупницький87.
Вочевидь, наведені зауваги демонструють не тільки розмаїті
рефлексії та суб’єктивні враження тодішніх інтелектуалів щодо
цієї великої оповіді, а й свідчать про наявність різних семантич-
них шарів у письмі М.Грушевського.
Насамперед, варто згадати про призначення великого тексту,
котре скеровувало автора «Історії України-Руси» до представ-
лення української історії як певної цілісності та її тяглості у часі
та просторі. Більше того, у «Вступних замітках» до третього ви-
дання першого тому (1913) М.Грушевський навіть пророкує, що
«не мине ще повних десяти літ, а конструкція української історії
як органічної цілости від початків історичного житя руських
племен до наших часів буде здаватися таким же нормальним
580
явищем, як десять літ тому здавалося (і тепер здається людям, які
не мали нагоди над сим задуматися) оте вклеюваннє українських
епізодів в традиціонну схему “государства Россійского”»88.
Прикметною рисою цієї цитати М.Грушевського є те, що йдеть -
ся про конструювання національної минувшини, себто автор ська
заувага сприймається майже в неокантіанському дусі! Схоже, що
ідея конструювання української історії визрівала в історика по-
ступово, принаймні її не простежуємо у вступі ані першого
(1898), ані другого (1904) видання першого тому.
Втім, у вступних заувагах до першого видання органічні інтен-
ції М.Грушевського, які нав’язують цілісне представлення образу
національної історії, проступають досить виразно. Приміром, він
наголошує, що «ми маємо перед собою живий народній організм;
лінгвістичні, етнографічні, антропологічні, культурно-історичні
прикмети і обставини відріжняють його виразно від усіх иньших
і між ними – від найбільше близьких до нього слов’ян ських наро-
дів – великоросійського, польського, словацького, і зв’язують його
складові частини в одне народне тіло в сучаснім і минулім»89.
Зрештою, у випадку з «Історією України-Руси» не варто гене-
ралізувати означені спостереження. Проте органіцизм постає як
один із наріжних каменів концептуалізації / схематизації М.Гру-
шевського, котрий обумовлює як вибір низки інструментів, так і
загалом усю його дослідницьку стратегію.
На цьому місці зауважимо, що ідея органіцизму90, себто упо-
дібнення людського суспільства до природного організму / тіла,
походить із давніх часів, принаймні, від доби античності. За га-
даної простоти органіцизм, у текстах М.Грушевського, відіграє
не тільки поважну роль, а й продукує низку цікавих смислів. Від-
так доцільно зупинитися на тих інтелектуальних перетвореннях,
який зазнав означений концепт на теренах історіописання.
Зазвичай органіцизм пов’язують з конструкціями т. зв. жит-
тєвих циклів та функцій організму у сенсі їхньої повторюваності
та неодмінною інваріантністю – конечністю природного і, зара-
зом, соціального буття, що, звісно, постулює телеологічність
історичного руху. Приміром, циклічну модель споглядаємо у
базовій тричленній формулі – народження, становлення, вми-
рання чи у вигляді її багатоманітних проекцій із різною кількістю
складових.
581
Зрештою, в античну добу зародилася думка, котру здебіль-
шого приписують Платону, за якою ціле є чимось більшим, аніж
звичайна сума його складових. Ця теза є наріжною ідеєю в кон-
струкціях органіцизму як висліду натуралістичної програми піз-
нання на обширах соціогуманітаристики, в межах якої суспіль-
ство розглядається як частина світу природи, а соціальне буття як
різновид природного життя. Звісно до циклічних / органічних мо-
тивів історичного руху апелювали і пізніше. Зокрема, у ранньо-
модерні часи цю ідею обстоював італійський філософ Джамбат-
тиста Віко.
Та справжній злам в європейській соціогуманітаристиці щодо
побутування уявлень, пов’язаних із органіцизмом, стався протя-
гом модерної доби, особливо впродовж ХІХ ст. Засадні тран-
сформації наукової картини тогочасного світу зумовили гостре
змагання між механіцизмом й органіцизмом.
Здавалося, що зазначений інтелектуальний конфлікт спирався,
майже виключно на розвій природничих та математичних наук, а
відтак транслювався в соціогуманітаристику опосередковано.
Проте нечуваний, до того часу, соціальний і політичний динамізм
ХІХ ст. творив власні терени конфронтації аксіоматичних і меха-
ністичних взірців світосприйняття з органічними конструкціями,
в яких прагнули відобразити мінливість, часто-густо не впо ряд ко -
ваність, стихійність, імпульсивність, ба навіть хаотичність людсь-
кого буття.
Не випадково провідниками своєрідного «натурфілософського
бунту» супроти канонів механістичного природознавства стали ні-
мецькі класики-ідеалісти Г.-В.Гегель та Ф.-В. фон Шеллінг.
Скажімо, Г.Гегель пов’язував різноманітні стани «природного
духу» як окремих індивідів, так і націй з віковою різницею їхн-
ього життя91. Звідси і походить його знаменита теза про чотири
вікові стани всесвітньої історії (дитячий, юнацький, зрілий та ста-
речий)92. Отож американський учений Гейден Вайт уважає, що,
за модусом аргументації, філософія історії Г.-В.Гегеля незапе-
речно є органіцистською93.
Схоже представлення соціального світу обстоював і Ф.-В. фон
Шеллінг, який наголошував на органічному розумінні самої при-
роди історичного часу94. Ба більше, у його працях йдеться про ме-
тафізичний чи органічний спосіб відчуття мислення та дії95.
582
Вважають, що органіцизм чи органологія96 постала у модерну
добу як спосіб осягнення своєрідного зв’язку між ідеальним і ре-
альним. Заразом вона стала інтелектуальною опозицією до ра-
ціональних, універсальних і нормативних конструкцій, з якими
ототожнювали ідеали Французької революції кінця XVIII ст.
Натомість ідея органічного розвитку, яка повсюдно панувала в
романтичному історіописаннні ХІХ ст., мала своїм вислідом
думку про унікальність історичного буття, зокрема неповторність
національного / народного духу та його різноманітних перевті-
лень. Адже плин історії можливо відчути тільки один-єдиний раз,
себто вловити певний його момент або стан. Чільним репрезен-
тантом цієї візії був М.Костомаров.
Такі романтичні уявлення, вочевидь, підважували і, кінець-кін-
цем, звели нанівець моралізаторські мотиви, які належали до
неодмінних атрибутів пізньопросвітницького історіописання.
Зрештою, органіцизм посів чільне місце не тільки в німецькій
класичній філософії та романтичних системах світобачення, а й у
позитивістському історіописанні. Проте у позитивістській орга-
нології практично не залишалося жодного місця для побутування
духу народу / нації. Натомість ширилися біологічні чи механі-
стичні аналогії, часом доведені до крайнощів, приміром, як у со-
ціал-органіцизмі Г.Спенсера.
Зазначимо, що О.Пріцак саме з впливами Г.Спенсера пов’язу-
вав ідею «органічного розвитку суспільного процесу», котра по-
бутувала в текстах М.Грушевського97. Вочевидь, позитивістський
органіцизм, щоправда, позбавлений надмірностей суцільного на-
туралістичного уподібнення суспільства був однією зі стрижне-
вих ідей у концептуалізації М.Грушевського.
Звісно український історик досить щедро послугувався натура -
лістичними, ба навіть фізіологічними метафорами. Приміром, він
означував Україну у добу революційних потрясінь 1905-1907 рр.
як «організм тяжко ослаблений довгою хоробою, довгою деструк -
ційною роботою сильних реактивів, обезвладнений, отроєний»98.
Відтак у його текстах повсякчас згадується про «лєтаргу ослабле-
ним організмом»99 і навіть про організм-реконвалесцент100.
У цьому ж дусі М.Грушевський досить часто описував й пе-
ребіг історичних подій. Наприклад, історик уважав, що після Бе-
рестецької поразки 1651 р. «національний організм давав собі
583
раду з заданими ранами»101. У відповідному ракурсі він розглядав
і погляди К.Саковича та М.Смотрицького – головних речників
компромісу між уніатською та православною церквою 1620-х
років, котрі означив як спроби запобігти «прогресивному паралі-
чеві руського тіла»102.
Часом натуралістичні / фізіологічні розумування М.Гру-
шевського набувають майже віталістичного забарвлення. Зо-
крема, згадуючи про двоїстість політики князів та «етнографічно-
культурний розлом» у Великому князівстві Литовському він
зауважує, що вони «мусили дуже сильно ослаблювати силу су-
противлення против польських окупаційних плянів, і взагалі під-
тинали сили організму в. князівства, саму життєвість його»103.
Однак, такі натуралістичні пасажі не генералізувалися М.Гру-
шевським до крайньої, точніше граничної межі. Зокрема, україн-
ський учений досить скептично ставився до спроб науковців дру-
гої половини ХІХ – початку ХХ ст. віднайти та формалізувати
соціальні й історичні закони на засадах органіцизму / органоло-
гії. Втім, саме означені соціогуманітарні уявлення й спричинили
виникнення низки біоорганічних теорій суспільства як своєрід-
ного надорганізму в інтелектуальному дусі еволюційної біоло-
гії. Наприклад, французький соціолог Р.Вормс пропонував розг-
лядати суспільство як «надорганізм» (фр. supra-organisme)104.
Будь-що-будь, але з присмерком позитивізму на початку ХХ ст.
ідея органіцизму все ж таки не зникла з соціогуманітаристики. На-
томість ця методологічна стратегія потрапила в «силові поля» нео-
кантіанства та соціологізації історії, які творили з «органічними»
концептами разючі й цікаві інтелектуальні мутації, спричиняли
їхнє перетікання в інші предметні області, продукували інстру-
ментальні трансформації тощо. Скажімо, на межі ХІХ-ХХ ст. у
соціогуманітаристиці поширилася соціально-психологічна та
структурна-функціональна версії органіцизму.
У таких візіях цілісність людського суспільства виводилася з
ідеї колективної свідомості чи загального розуму як самостійної
реальності, що є чимось іншим, аніж звичайна сума чи сполучена
свідомість усіх індивідів і т.п. Крім того, суспільство розгляда-
лося як надорганізм, головною метою якого є підтримання соці-
альних інститутів та їхніх функцій, себто органіцизм перетворю-
вався у функціоналізм чи структурно-функціональну парадигму
584
гуманітарного пізнання. Відтак видозмінені ідеї органології по-
бутували у численних концепціях гештальтпсихології, емерд-
жентної еволюції, органічного індетермінізму тощо.
Самостійне призначення у тодішній світовій соціогуманітари-
стиці здобула й циклічна органологія. Вона репрезентована в різ-
номанітних теоріях культурно-історичних типів чи цивілізацій
(М. Данилевський, А.Тойнбі та ін.), в яких антитеза органічного
та механічного, іноді представлена як конфлікт культури й циві-
лізації (О.Шпенглер).
Органіцизм справив помітний вплив і на нову версію віталізму
на межі ХІХ – початку ХХ ст. Приміром, один із найвідоміших
адептів неокантіанського повороту Г.Ріккерт уважав, що тодішня
філософія життя дедалі більше позбавлялася інтуїтивізму і набу-
вала вигляду «натуралістичного біологізму»105. Ця «натура ліс -
тична» метаморфоза тогочасного віталізму робила його досить
привабливим для багатьох науковців, які обстоювали сцієнтистське
й об’єктивне представлення багатоманітного історичного життя.
Деякі з цих інтелектуальних і культурних впливів споглядаємо
і у текстах М.Грушевського, зокрема у його публіцистичних пи-
саннях. Наприклад, в одній із розвідок, видрукуваних за часів ре-
волюції 1905-1907 рр., він зазначає: «очевидна річ, що як народ-
ність являється не простим механічним конгломератом, а певним
організмом, зв’язаним суспільними потребами, змаганнями й ці-
лями незалежно від державних границь, то вона так само несе
в цілости повну відвічальність за свою національну діяльність
незалежно від державних поділів і границь»106.
В іншій публіцистичній замітці М.Грушевський зауважує, що
«треба Духа божого над молєкулярним процесом хаосу – треба
ширшої провідної ідеї в сім атомізмі дрібних діл, взагалі ідеоло-
гічного елєменту, який би зібрав в органічну цілість сю розси-
пану храмину, надав ціль і значіннє сим атомам, а не позволив роз-
пастися й переродитися в просту егоїстичну роботу для
грубоособистих цілей і завдань»107.
Зазначимо, що у його знаменитому есе «Звичайна схема “русь-
кої” історії й справа раціонального укладу історії східного
слов’янства» ідея цілісного та «органічного» представлення на-
ціональної історії висувається як один із найважливіших інстру-
ментів демонтажу генеалогічної-централістичної конструкції ро-
585
сійської минувшини. Відтак він наголошує – «дуже сумніваюся,
щоб хтось, хто вчився “руської історії” по звичайній схемі, по-
трапив зв’язати її (козачину XVII в. – Авт.) в своїм представ-
ленню з ранійшими і пізнійшими стадиями історії української на-
родности, мислив би історію в її органічній цілости»108. Власне,
ідея представлення української історії як «осібної цілості» побу-
тує ще у ранніх рецензіях М.Грушевського109, себто постає як
предтеча майбутньої «монументальної конструкції» великого на-
ціонального наративу.
Таким чином, у наведених пасажах показовим є пов’язання
органіцизму з ідеєю національної цілісності. Загалом процито-
вані розумування М.Грушевського виказують уже не позити-
вістське, а, значною мірою, соціологічне потрактування органіч-
ної цілісності («цілості»), зокрема демонструють його спробу
сполучити ідеальні й матеріальні чинники світу минувшини.
На його думку, історія стає «органічною цілістю, коли в основу
досліду кладеться соціальний і культурний процес, де тяглість
не переривалася ніколи, де хоч би й найрізкіші зміни налягали на
стару, тривку основу, яка тільки поволі змінялася під їх впли-
вами»110. Водночас автор уже в першому видання першого тому
згадує про культурну боротьбу за часів національного відрод-
ження ХІХ ст. для «осягнення ідеалів, що в’яжуть в один орга-
нізм народі маси з тою новою інтелігенцією»111.
Втім, ідея цілісності у представленні М.Грушевського має ще
один украй важливий сенс – органічне сполучення й зв’язок усіх
історичних епох на українських обширах112. Однак, органічний
концепт пов’язує не лише час, а й простір як терен історичного
побутування народу. Приміром, західноукраїнські землі історик
розглядає як «суцільну область, органічно пов’язану в одне ціле»,
хоч вона й складається з трьох частин, що віддавна входили до
«складу різних політичних організмів, з їх самобутнім суспільним
і культурним життям»113.
Виглядає, що органічний лейтмотив великого тексту М.Грушев-
ського зорієнтований на відтворення, реконструкцію складного,
суперечливого українського історичного процесу, попри численні
флуктуації, розриви, трансформації, розмаїті впливи та чинники,
врешті-решт мінливу просторово-часову конфігурацію. За ви-
словом С.Плохія, «подати історію різних українських земель як
586
минувшину цілісного національного організму – один із найбіль-
ших викликів й одне з головних завдань наративу Грушевського»114.
Зауважимо, що історичні візії з обсягу органіцизму суттєво роз-
ши рювали інструментальні можливості вчених-гуманітаріїв, зо-
крема дозволяли досить вільно мігрувати з одного дослідницького
поля на інше. Більше того, органіцизм продукував конструкції,
розраховані на динамічність, мінливість світосприйняття, яке ад-
сорбувало численні зміни й трансформації світу історії на зламі
ХІХ – ХХ ст. Відтак органічне представлення фактографічного ма-
теріалу було зорієнтоване на те, щоб зловити та зафіксувати пев-
ний стан історичного руху у його незчисленних виявах.
Ці інструментальні властивості органіцизму як методологічної
стратегії видавалися вельми привабливими багатьом історикам,
особливо тим, які прагнули повніше відобразити складну просто-
рово-часову палітру національної історичної сцени, зокрема її
соціо- та етнокультурнє підсоння, а відтак шукали адекватні за-
соби для репрезентації означених складових у своїх текстах.
Але скерованістю на тотальну мінливість соціального / націо-
нального буття в жодному разі не вичерпується неабияка приваб-
ливість «органічних» візій історії. Органіцизм виступав як інте-
груюча аксіологічна настанова в практиках ученого-гуманітарія,
яка дозволяла йому зберегти цілісність та забезпечити виразні
межі освітлення відповідної дослідницької перспективи у нео-
сяжному морі фактографії, котре стрімко розширювалося у ХІХ,
а тим паче у ХХ ст.!
У такому сенсі різноманітні конструкції з обсягу органології
на зламі ХІХ – початку ХХ ст. були однією з інтелектуальною
предтеч холізму, себто ідеї конструювання суспільства як ціліс-
ної системи, хоч, звичайно у спрощеному, почасти навіть у вуль-
гаризованому, примітивному вигляді.
Зазначені інструментальні спокуси були аж надто звабливими,
щоб утриматися від багатоманітних впливів органіцизму, які цир-
кулювали в тому чи іншому полі національної історіографії. Не
залишалися вони й поза увагою відомих репрезентантів україн-
ського історіописання ХІХ – початку ХХ ст., зокрема М.Гру-
шевського. Тим більше, що аксіологічний вектор відігравав по-
важну роль саме у проектах написання та представлення
національних історій «скривджених» або «недержавних» націй.
587
Видається, що ці міркування, передусім скерованість на ці-
лісне представлення української історії, були засадними для
М.Грушевського у виборі органіцизму як одного з провідних кон-
цептів, навколо якого вибудовувалася конструкція національної
минувшини. Зрештою, на сторінках «Історії України-Руси» ідея
органіцизму («організму», «тіла») побутує у найрізноманітніших
контекстах.
Зазвичай М.Грушевський уживає цю дефініцію для позна-
чення етнополітичної чи державної зрілості певної спільноти чи
суспільства. Скажімо, історик називає «державним організмом»
або «політичним тілом» Київську державу115, Велике князівство
Литовське116, Річ Посполиту («польський державний орга-
нізм»)117, Кримське ханство («Кримську орду»)118 і навіть Україну
за доби Хмельниччини119 та ін.
У процесі такого маркування виявляються і певні вподобання
автора, зокрема його схильність застосовувати означення
«осібне» та «замкнене політичне тіло». Відтак у тексті «Історії
України-Руси» неодноразово споглядаємо ці визначення.
Приміром, М.Грушевський згадує про дреговичів та їх ба-
жання «відокремитися в осібне політичне тіло»120, Чернігівщину,
котра «замкнулася в осібне політичне тіло, під проводом дина-
стії Святослава»121, Велике князівство Литовське, яке «не тільки
за життя Витовта, але й по нім зістається осібним політичним
тілом»122 і т.п.
Водночас автор багатотомника вживає й інше означення. На-
приклад, він обстоює думку, що «Волинь не сформувалася в зам-
кнене політичне тіло, а не мала своєї династії й переходила з рук
до рук аж до другої половини ХІІ в.»123.
У схожому дусі М.Грушевський відзначає прагнення низки
місцевих громад, зокрема на Київщині «зробити з своєї землі зам-
кнене політичне тіло, з осібною династією, і тим забезпечитися
від політичних пертурбацій»124. Більше того, історик навіть об-
стоює думку про загальну тенденцію в історії Давньої Русі, котра
виявилася у формуванні «землі-волости, як замкненого політич-
ного організму»125.
У цьому ж контексті він трактує й петицію подану послами
Б.Хмельницького до Москви 14 (24) березня 1654 р., зокрема на-
голошує, що в ній «відчувається инший дух і напрям: зробити з
588
України замкнене державне тіло, васальну державу під протекто-
ратом московського царя, закриту для всяких вмішань московсько -
го уряду та його агентів до внутрішніх українських справ»126.
Зрештою, М.Грушевський досить часто оперує термінами
«державний» чи «політичний організм» для представлення етно-
та соціокультурних метаморфоз української історії. Наприклад,
він тримається думки, що «український нарід і його територія,
стративши свою державну одність, входив у склад кількох чужих
політичних організмів (Польщі, Литви, Угорщини, Московщини).
Політичні, церковні й інші відносини, розділюючи українську
землю на кілька окремих частей, спільними інтересами тягли їх
до тісніших зносин до інших чужородних країв і груп»127.
У іншій розвідці історик зауважує, що «перші століття істо-
ричного житя українського народу наповнені неустанною, завзя-
тою боротьбою політичних організмів українських і польських
(почасти і угорських) за західнє пограниче, вічними погранич-
ними війнами…»128.
Неодноразово ці дефініції споглядаємо і на сторінках «Історії
України-Руси». Зокрема, М.Грушевський згадує про ліквідацію
чи «смерть» Великого князівства Литовського як «політичного
організму» і «державного тіла»129. Проте у його великому тексті
віднаходимо й інші авторські означення, наприклад, боярського
землеволодіння та бюрократії як «громадських організмів»130.
М.Грушевський уживає органіцизм і в контексті опозиції до
меха нічного. Однак, він майже ніколи не генералізує такі озна-
чення, котрими маркує та характеризує певні явища, процеси,
факти, зокре ма щоб наголосити на їх штучності, поверховості,
умовності і т.п.
Приміром, розгортання державного будівництва давньої Русі
автор представляє у такому вигляді: «Процес, який в против-
ність сьому механічному процесу можна б назвати хемічним –
що все вводив в склад і житє київських провінцій вироблені ево-
люцією Київської держави норми…»131. Відтак у його багатотом-
нику йдеться про «механічну причину»132, «механічні зв’язки»133,
«механічний утвор (витвір. – Авт.)»134 і т.п.
У такому ж дусі М.Грушевський послугується подібними оз-
наченнями у «Всесвітній історії в короткім огляді». Приміром,
історик зауважує, що Польська держава другої половини XV cт.
589
«складалася з кількох частин, досить механічно зв’язаних з собою
– самою тільки особою короля і великого князя»135.
Втім, у конструкції великої національної оповіді органіцизм
постає не тільки як спосіб вирізнення чи маркування, а й як ін-
струментальний засіб для стадіального представлення світу ми-
нувшини. Недаремно в історичному письмі М.Грушевського ор-
ганіцизм («органічна тяглість») розглядається як спосіб
сполучення різних «фаз» або «стадій» історії, котрий дасть змогу
простежити безперервність «народного буття». Та й на сторін-
ках «Історії України-Руси» він пише про «перші проби зв’язати в
органічну цілість з сими загальнопризнаними “українськими ча-
сами” попередні віки історичного розвою українського народу»136.
У передмові до сьомого тому цієї знакової студії автор заува-
жує, що козацька фаза української історії «мусить бути докладно
вияснена в своїх зв’язках з попередніми стадиями, бо органічна
зв’язлість і тяглість народнього життя не переривається
вповні ні при яких змінах і переломах, поки живе даний нарід»137.
Загалом М.Грушевському властиве стадіальне представлення
світу історії, яке він поширює не тільки на процеси високого
рівня загальності, а й на досить локальні явища. Приміром, він
вирізняє різні фази розкладу Київської держави, зокрема пов’язує
закінчення першої стадії з князюванням Мстислава Володимиро-
вича138. На його думку, «границями посередніх стадій в сім про-
цесі політичного ослаблення й упадку Київа можна з певним при-
ближеннєм поставити перше (1169) і друге (1203) зруйнованнє
Київа, а фіналом саму середину ХІІІ віка»139.
Стадіальною локалізацією історик послуговується щодо цілих
періодів української минувшини, зокрема стосовно занепаду Ве-
ликого князівства Литовського140, розгортання Хмельниччини141
та ін. Водночас він уживає стадіальну репрезентацію і щодо окре-
мих культурних, церковних, соціально-економічних та інших про-
цесів. Приміром, він зауважує, що «найстарші стадії чорно-
морської торгівлі в наших краях вповні виходять за границі
історії»142.
М.Грушевський означує й різні стадії змагань навколо цер-
ковної унії кінця XVI ст.143, становлення й розвитку привілей-
ованого землеволодіння XVI – початку XVII cт.144, соціальних вза -
є мин між селянством і козацтвом145 тощо.
590
Проте вчений застосовує стадіальну локалізацію і щодо дрібних
подій та явищ як-от перебіг війн і навіть окремих козацьких похо-
дів і т.п. Він навіть пише про «перші стадії діяльності» засновника
Кримського ханства – Хаджі-Герая146, що демонструє наскільки гли-
боко укорінилося стадіальне маркування в авторському мисленні.
Зауважимо, що органічне та стадіальне представлення історії,
сперте на позитивістське підґрунтя, зазвичай сполучається з
ідеєю невпинного чи т.зв. «вічного» поступу. Цей концепт, точ-
ніше різноманітні згадки про поступ та поступовість, досить
рясно представлені в історичному письмі М.Грушевського.
«Віру в поступ, яку Грушевський ніколи не ставив під сумнів,
в те, що світ стає чим раз кращим, можна відчути безмала в кожнім
реченні, написаннім його рукою», – слушно зазначає Л.Білас147.
Більше того, в публіцистиці українського вченого споглядаємо
й цікаве означення поступу, в якому виразно проступають як на-
туралістичні складові, так і культурницькі мотиви. «Людський по-
ступ – се безконечне громадженнє міліардів атомів сих малих діл,
солідно і совістно сповнюваних. Як з незамітної творчої роботи
міліардів коральових поліпів виростають могутні громади ко-
ральових скал, так плідна муравельна праця поколінь, совісно
сповнюваний буденний обов’язок незамітно громадять куль-
турні капітали суспільности й людства», – стверджує історик148.
У іншому місці покликуючись на чеський приклад (розвій
чеського національного руху та його культурні досягнення)
М.Грушевський уважає неабияким досягненням «винахід серед -
ньої лінії для заховання національної тяглости при вічнім поступі
наперед, рівно з темпом загально-людського походу»149. Вочевидь,
можемо віднайти ще цілу низку схожих сентенцій у його публі-
цистичних писаннях.
Здавалося б, що стадіальне представлення світу минувшини,
притаманне М.Грушевському, неминуче нав’язує висхідне та лі-
неарне розуміння прогресу, що традиційно асоціюється зі слав-
нозвісним, класичним образом «драбини зі сходинками». Нато-
мість автор звертається до іншого, потрактування поступу на
обширах минувшини, котре нав’язує образ не «драбини», а «ко-
леса історичної еволюції»150.
Таке еволюційне розуміння поступу помітно корелює й ста -
діальне маркування М.Грушевського, котре у цьому контексті
591
набуває виразного релятивного сенсу, себто постає як та чи інша
орієнтаційна, прикладна схема у насиченому фактографічному ви-
кладі. Отож уживаючи стадіальний поділ історик практично ніколи
не формалізує ці конструкції. Натомість він залишає досить великий
простір для читача, котрий часто-густо мав самостійно осягнути ав-
торську локалізацію перетворень на підмостках минувшини.
Зазначимо, що М.Грушевський обстоював думку про конвен-
ціональний, тобто умовний характер переважної більшості «вся-
ких поділів і границь в безконечних перемінах історичної еволю-
ції»151. Приміром, навіть хронологічну демаркацію між античним
та ранньосередньовічним світом історик уважав, щонайменше,
відносною. На його думку, «476 рік як кінець західньої Римської ім-
перії се чисто конвенціональна (условна) хронольогична межа»152.
З такої перспективи стадіальна локалізація М.Грушевського
відразу позбувається жорсткої прив’язки, котра задає ті чи інші
межі каузальності на теренах минувшини.
Загалом авторське розуміння стадіальності хоч-не-хоч нав’язує
зіставлення з поглядами М.Драгоманова, який вельми гнучко
вживав цей поділ, зокрема щодо тривалості різних періодів,
їхнього змістовного наповнення і навіть співіснування окремих
стадій тощо. Втім, на відміну від М.Драгоманова автор «Історії
України-Руси» зазвичай уникав упровадження певних установ-
чих чи вихідних концептів у історичному письмі. Більше того,
споглядаємо якусь апріорну нехіть М.Грушевського стосовно
формалізації та генералізації фактографічного матеріалу.
Та повернемося до ідеї поступу на теренах історії у пред-
ставленні М.Грушевського. У вступі до публіцистичної збірки,
датованої лютим-березнем 1918 р., він мимоволі порівнює свої
тодішні відчування з настроями інтелектуала-просвітника Ж. де
Кондорсе за часів потрясінь і лихоліть французької революції
кінця XVIII ст. Зауважимо, що останній був автором раціоналі-
стичної та стадіальної теорії поступу як безупинного «уліпшення
людського життя»153, себто апології інтелектуального та мо-
рально-етичного розвою історичної людини. Низку ідей Ж. де
Кондорсе (часом його розглядають як попередника О.Конта!)
сприймав В.Антонович – наставник М.Грушевського.
Втім, можливі й інші паралелі щодо потрактування поступу твор-
цем «Історії України-Руси». Приміром, варто згадати Е.Дюркгайма,
592
погляди якого стосовно «еволюції моралі та суспільної організа-
ції» вподобав М.Грушевський154. Тим паче, що у візії Е.Дюркгайма
суспільний поступ постає як зростання можливостей для індиві-
дуальної свободи людини у межах «органічної солідарності». До
того ж, ідеї солідаризму тою чи іншою мірою сприймалися україн-
ським істориком.
У цьому контексті варто згадати цікавий коментар щодо на-
ціонального месіанізму, котрий М.Грушевський простежує у лі-
тературних героїв романів визначного польського письменника
Г.Сенкевича. «Ми знаємо, що нема нації, в якої-б сього (месіа-
нізму. – Авт.) не було; дужим націям воно шкодить, слабшим по-
магає в певній мірі і здається воно нам загальним почуттям
кожної нації, що вона має в собі життєві сили, сили оновлення.
І як спільне се чуття всім народам, так спільна і дорога до
життя, до оновлення – ясна і позбавлена всякого містицизму, ро-
зумного і економічного розвитку, розвою свободи і громадської
солідарности», – зазначає історик155.
Ця заувага досить добре репрезентує М.Грушевського як інтелек -
туала, котрий з одного боку, начебто виказує співчуття до месіанізму
як вияву «життєвої сили нації», що нагадує віталістичні розуму-
вання, а, з іншого боку, протиставляє йому позитивістську ідею не-
впинного розвитку, хоч і не доводить цю контраверсію до граничної
межі. У широкому сенсі він усіляко уникає інтелектуальних і сві-
тоглядних крайнощів, попри власні симпатії до певних поглядів.
Так чи інакше, незаперечним видається культурницька та со-
ціальна підоснова, котра простежується в апеляціях М.Гру-
шевського до ідеї поступу. Зазначимо, що понятійною зв’язкою
регрес / прогрес історик послугується здебільшого у ранніх тек-
стах, приміром, у відомій розвідці «Громадський рух на Вкраїні-
Руси в ХІІІ віці» (1892)156, котру навіть уважають своєрідною ілю-
страцією його позитивістських поглядів157. Натомість у пізніших
працях, зокрема на сторінках «Історії України-Руси» вчений до-
сить стримано й виважено оперує цими концептами, зокрема уни-
кає категорично протиставляти поступ і регрес.
Насамперед, М.Грушевський уживає термін «поступ» для по-
яснення масштабних процесів і явищ світу історії. Скажімо, він
обстоює думку, що «економічний і культурний поступ Німеччини,
зв’язаний з розвоєм міст і взагалі міського права»158.
593
У іншому випадку історик порівнює культурний розвій
Польщі та України на зламі пізнього середньовіччя та ранньомо-
дерних часів. «В сфері-ж культурній Польща зіставалася задвір-
ком, Hinterland-ом159 західньої Европи не тільки без всякої тіни
самостійности, але і без скільки-небудь живійшого культурного
руху в сій сфері. – відзначає М.Грушевський. – Вона правда все
таки поступала і в сій сфері більше ніж Україна, що переживала
часи застою; але й її поступ був так повільний і незначний, що не
було чути в тім великої ріжниці при повній відмінности самих
основ культури у неї і у Вкраїни»160.
Відзначимо, що історик уживав це поняття і до інших сфер істо-
ричного життя, котрі мали виразні якісні та кількісні показники –
«поступ колонізації»161, «поступ ремісничої техніки»162 і т.п.
Та найбільше М.Грушевський застосовує цей термін і похідні
дефініції («поступові ідеї») щодо наукової та суспільно-політич-
ної думки, приміром стосовно означення поточного стану вив-
чення певної проблеми чи української науки загалом163. Інколи у
його публіцистичних писаннях поступ уживається для позна-
чення розвою / занепаду національної справи чи українського
суспільства тощо.
Приміром, в одній із розвідок він зауважує, що «сила старих
поглядів і відносин в громадянстві не тільки гальмує темп його
поступу, але й викривляє його хід, і се особливо небезпечно в такі
відповідальні й критичні моменти, як нинішній»164.
Загалом поступ у візії М.Грушевського постає не стільки як
інструмент концептуалізації, скільки як своєрідний ідеалістичний
орієнтир, який узагальнює, резюмує загальнолюдські, цивіліза-
ційні досягнення. Зазначимо, що таке розуміння поступу коре-
люється з авторським уявленням про всесвітню минувшину як
«історію людства», а не «обраних» народів165. Відтак історик по-
слугується поступом здебільшого як універсальним мірилом вар-
тості на теренах загальної історії всього людства.
Скажімо, в «Історії української літератури» він розглядає ран-
ньосередньовічні часи східного слов’янства, як такі, що тісніше
зв’язані з «загальними поступами світової цивілізації»166. В одно -
му з публіцистичних текстів М.Грушевський наголошує, що «роз-
вій (національної. – Авт.) індивідуальности – се підстава людсь-
кого поступу – все сам собою висуває на перше місце інтереси
594
індивідууму, хоч і приганяє їх в певній мірі до інтересів і потреб
вселюдства»167.
Зрештою, український інтелектуал доволі часто уживає термін
«поступу» в оціночних, аксіологічних контекстах, зокрема у пуб-
ліцистичних писаннях, які нав’язують звернення, зіставлення на-
ціональної, української проблематики з всесвітніми, європей-
ськими, цивілізаційними масштабами чи пов’язаними з ними
мірилами вартості
Однак, на тлі вживання поняття «еволюція» у студіях М.Гру-
шевського ідея поступу проступає епізодично, ба навіть фраг-
ментарно. Натомість еволюційний рефрен на сторінках його ве-
ликого тексту є всеохоплюючим і наскрізним, принаймні, до
першої книги дев’ятого тому (1-е видання 1928 р.), в якому тер-
мін «еволюція» почасти заступається іншим поняттям – револю-
ція. Недаремно Б.Крупницький уважав, що «він (М.Грушевсь-
кий. – Авт.) був еволюціоністом, для якого історичний процес був
процесом, виповненим силою й динамікою, як це відповідало і його
власній, повній енергії натурі168.
У вступному слові до першого тому російськомовних витягів
із «Історії України-Руси» М.Грушевський наголошує, що його
завдання полягало в тому, щоб подати «образ культурно-суспіль-
ної еволюції, котра увінчалася створенням Київської держави»169.
У подібному сенсі сформульований і авторський лейтмотив у
вступі до німецького перекладу першого тому, в якому акценту-
ється пріоритетна увага саме на висвітленні «історичної еволюції
українського народу»170.
У вступі до першого видання першого тому (1898) ці розуму-
вання представлені у специфікованому вигляді, зокрема з вираз-
ним акцентуванням на культурницькій підоснові національного
історичного процесу. Відтак автор зауважує, що «головний зміст
історії кождого народа становить його культурний розвій і тісно
сполучений з ним – економічний, що становить ґрунт всякої куль-
турної еволюції й незвичайно на неї впливає»171.
З такої перспективи апеляції М.Грушевського до історичної
еволюції спостерігаємо у багатоманітних, іноді досить супереч-
ливих контекстах.
Наприклад, історик уживає зазначений термін щодо різних пе-
ріодів Київської держави: кульмінація «механічної еволюції» за
595
часів Володимира Святого172, «еволюція внутрішньої одности» за
«єдиновластва» Ярослава173, врешті-решт «процес розсівання,
розтікання добутку політичної й культурної еволюції» Русі174.
М.Грушевський прикладає еволюційні мірила вартості і щодо
різних площини української минувшини, особливо щодо куль-
турно-релігійної та суспільної.
Приміром, він зазначає, що історичне життя відкинуло надії,
пов’язані з Київською державою як можливою віссю «дальшої
суспільної й культурної еволюції»175.
Значну увагу вчений приділяє культурній еволюції176, зокрема
наголошує, що «під знаком релігії переходить – і доходить до нас,
в письменній традиції, культурно-національна еволюція сих
віків»177. Водночас він згадує про розрив староруської культурної
еволюції, що «заповідала в будучности такі інтересні овочі не
тільки свому народу, але й загально-людській культурі»178.
Чільне місце у великому наративі М.Грушевського відводиться
й соціальній еволюції. Скажімо, історик уважає вислідом такої
еволюції розчинення різних «переходових верств» у «одній клясі
“підданих”»179, перетворення й ототожнення «“пана”, дідича,
можного чоловіка з Ляхом»180, врешті-решт становище різних
«суспільних кляс»181.
У ракурсі еволюційних трансформацій розглядає автор «Істо-
рії України-Руси» й побутування окремих станів, зокрема шля-
хетської верстви182, козацтва183 тощо.
Втім, поза увагою М.Грушевського не залишається й еконо-
мічне життя. Наприклад, дослідник обстоює думку про «пере-
вагу економічних інтересів шляхетського фільварку над ку-
пецько-ремісничим містом» із перспективи суспільно-політичної
еволюції Речі Посполитої184, уважає, що найпершим елементом у
«економічній еволюції сього періоду українського житя, виступає
перед нами насамперед перехід центра тяжкости економічного
життя з міста на село, з міського промислу й торгівлі – торговлі
заграничної передовсім, на сільське господарство, спеціально
рільне»185.
У іншому місці він зауважує, що жодні «умови, привилеї, прак-
тики не могли охоронити селян від того, що несла з собою ся еко-
номічна еволюція – від ламання давниших норм і обтяжання ріж-
ними новинами»186.
596
Проте розгортання історичної еволюції у конструкції М.Гру-
шевського не є сталим і одноманітним, а, навпаки, мандрує з од-
нієї сфери до іншої, то набуває прискорення, то гальмується, ін-
коли майже завмирає у своєму плині. Скажімо, у першому томі
«Історії української літератури» він згадує про «прискорений
темп індоєвропейської еволюції»167 і, заразом, пише про повіль-
нішу еволюцію населення лісової смуги у пізньоантичні та ран-
ньосередньовічні часи188.
Загалом у його великому тексті циркулюють думки про кон-
трасти між західним, римським та східним, візантійським світом
як продукту «тисячолітньої відмінної культурної й суспільно-по-
літичної еволюції»189, сповільнений темп суспільно-політичної
еволюції Великого князівства Литовського190, який набуває при-
скорення й перетравлює «останки староруської спадщини» на по-
чатку XVI ст.191, панівне становище німецької та єврейської люд-
ності на українських землях як відображення «анормальности
економічної еволюції»192, зростаючу швидкість еволюції козацтва
наприкінці XVI ст., порівняно з іншими періодами193, різницю
в еволюції городового й запорозького козацтва194 і т.п.
Отож домінація еволюційної концептуалізації в світлі «Історії
України-Руси» є настільки тотальною, що М.Грушевський у пе-
редмові до п’ятого тому згадуючи про те, що він не розпоряджа-
ється повною мірою всім фактографічним матеріалом, підкрес-
лює: «треба вибирати тільки те, що безпосередньо служить до
зрозуміння еволюції народнього житя»195. У одній із публіци-
стичних розвідок учений навіть ототожнює історичну еволюцію
з «динамікою народного українського життя»196.
Зрештою, багатоманітне вживання автором поняття «еволю-
ція» щодо різних площин історичного буття, зокрема в контексті
окреслення інтенсивності, швидкості, мінливості чи, навпаки,
сталості суспільних, політичних, культурних, релігійних, еконо-
мічних, соціальних та інших відносин, форм, явищ, свідчить про
виняткову роль цього концепту у його дослідницьких практиках.
Ба більше, М.Грушевський уявляв і представляв саму історичну
Людину як вислід тривалого і вельми складного процесу еволюції.
«Археольогія і етнольогія дають образ довгого й тяжкого поступу
людини від звірського істнування до цивілізованого. – зауважує
історик у своєму курсі зі всесвітньої історії. – В результаті всіх
597
сих відкрить культурна людина кінця ХІХ – початків ХХ в. поба-
чить себе атомом безконечно довгого і широкого еволюційного
процесу історичного, так само як і фізичного…»197.
Таким чином, у великому тексті М.Грушевського еволюційна
репрезентація специфікувала й диференціювала світ історії, себто
відображала національні варіації її розгортання. Натомість по-
няття «поступ», переважно, продукувало універсальні смисли,
звернені до всесвітніх масштабів або мірил вартості, пов’язаних
з історичним буттям усього людства. Тим більше, що саме з ево-
люційної перспективи український історик сприймав низку інте-
лектуальних новацій на зламі ХІХ – початку ХХ ст.
Приміром, праці В.Вундта М.Грушевський уподобав за пред-
ставлену у них візію про роль «людської мислі і людського слова
як наймогутнішого знаряду людського усуспільнення» на теренах
історичної еволюції198. Втім, термін «психологія народів» (нім.
Völkerpsychologie), уведений до широкого наукового обігу 1859
р. у спільний розвідці німецьких інтелектуалів – філософа М.Ла-
царуса і мовознавця Х.Штейнталя, український історик уважав
невдалим, оскільки це поняття породжувало змістовну плута-
нину, зокрема змішувало різні предметні області та відповідні
дослідницькі перспективи199.
Зауважимо, що еволюційний рефрен в «Історії України-Руси»
не був чимось винятковим, а, навпаки, логічно вкладався у панівні
дослідницькі стратегії тодішнього європейського історіописання.
Скажімо, французький історик Л.Февр іронічно зауважив, що
історіографія кінця ХІХ ст. зіяла б суцільними дірами й тріщи-
нами, якщо б їх не приховувала «найширша та найм’якіша по-
душка еволюціонізму»200. Відтак ідеї еволюціонізму поділялися
багатьма вченими й діячами. Наприклад, палким прихильником
еволюційного представлення і потрактування минувшини був і
Михайло Драгоманов – один із визначних попередників М.Гру-
шевського на полі української соціогуманітаристики кінця ХІХ ст.
Що ж рухало «колесо еволюції» у великому тексті М.Грушевсь-
кого? Первісно відповідь на цей запит виглядає досить простою, ло-
гічною й очевидною – факторний аналіз або підхід, відомий більше
як позитивістська «теорія факторів». Тим паче, що сам автор «Істо-
рії України-Руси» безпосередньо нав’язує репрезентацію історичної
еволюції з виявленням та поясненням різноманітних факторів.
598
«Фактори житя виступають в незвичайній ріжнородности й
численности, й нелегко вибрати в відповідній повноті моменти,
потрібні для зрозуміння нам еволюції житя та представити їх в
відповідній пропорції їх впливів і значіння», – відзначає М.Гру-
шевський у вступній замітці до п’ятого тому201.
Зазвичай поліфакторний підхід розглядають у контексті дифе-
ренціації єдиного історичного процесу на низку площин / зрізів /
шарів, що відображає як фактографічну насиченість тогочасних
історичних студій, так і прагнення дослідників до досконалішої
та виразнішої організації емпіричного матеріалу. Водночас «тео-
рія факторів» була вислідом позитивістської каузальності, себто
вона репрезентувала ідею причинності, котра мала пояснити різ-
номанітні трансформації у світі минувшини та нав’язати гене-
тичний зв’язок між явищами й процесами. Проте зазначений під-
хід продукував уявлення про буття суспільства у дусі своєрідної
комбінації тих чи інших «важелів» (факторів), себто обстоював
механістичне пояснення історичного руху, що дивним, інколи хи-
мерним чином співіснувало з органіцизмом202.
Вочевидь, різноманітні сполучення органіцизму та механі-
цизму спричиняли взаємодію натуралістичної програми пізнання
на обширах соціогуманітаристики з механістичною картиною то-
гочасного світу. У дусі такого розуміння факторного підходу по-
стає й утверджується думка, що сполучення схожих / однакових
чинників спричиняє однорідні, принаймні подібні наслідки на різ-
них історичних підмостках.
Таке представлення плину минувшини суттєво ускладнює
осягнення поглядів тодішніх інтелектуалів, які сформувалися у
річищі позитивістської парадигми історіописання. Схоже, що
саме звідси походять численні вислови про еклектичність, супе-
речливість, розмитість «теорії факторів», яку кожен із великих
істориків тлумачив по-своєму, часто-густо у контексті відповід-
ного фактологічного шару, а не якихось апріорних постулатів чи
концептуальних схем.
Приміром, одні дослідники прагнули генералізувати багато-
факторний підхід «згори», спираючись на ті чи інші провідні ідеї
історичних перетворень. Натомість інші науковці намагалися вия-
вити відповідні чинники, котрі рухали історичне життя «знизу»,
себто від фактів та джерел.
599
Цікаві роздуми з цього приводу представлені у магістерській
дисертації М.Грушевського. На його думку, «поряд із вивченням
схожих явищ у різні часи та різних місцевостях, я признавав би
вельми корисним по можливості детальне студіювання різних
явищ внутрішньої історії в їх територіальному зв’язку: на певній
території можливо спостерігати ті конкретні відносини, в які
вступали між собою при зустрічі різні історичні фактори, їх
взаємодією і зв'язок, між тим як у інших випадках вони вив-
чаються більш чи менш in abstracto»203.
Це вирізнення конкретного й абстрактного боків факторного
підходу є досить важливим для розуміння дослідницьких пріо-
ритетів М.Грушевського, котрий прагнув відтворити всю по-
верхню історичного життя у її фактологічному розмаїтті. Відтак
авторські потрактування напрочуд складно звести чи генералізу-
вати до якоїсь певної комбінації чи набору провідних чинників.
Тим паче, що сам історик зауважував, що саме у «забутих шкіль-
ною історіографією кутах часто виношувались і назрівали чин-
ники (фактори) і течії, які потім мали величезне конструктивне
значіннє в історії людства»204.
Зрештою, питання про сполучення, точніше характер поєдна-
ння чи зв’язку історичних чинників у концептуалізації М.Гру-
шевського і до сьогодні залишається доволі дискусійним, оскільки
вельми складно віднайти сталі засади факторного підходу у його
текстах. Відтак думки дослідників щодо вживання «теорії факто-
рів» в історичному письмі М.Грушевського помітно різняться.
Наприклад, О.Гермайзе вважав, що «М.Грушевський – вираз-
ний плюраліст в свойому розумінні історичного розвитку: він з
однаковою пильністю аналізує всі причини і всі фактори, що ви-
кликали ту чи иншу історичну подію, не роблячи належної кла-
сифікації, не зводячи ті різнорідні причини та фактори до одної
соціологічної основи»205.
Натомість Д.Багалій обстоює думку, що з «трьох чинників
історії – територія, населення, держава – постійними і важні-
шими він (М.Грушевський. – Авт.) визначає перший і другий»206.
Аналогічну гадку висловлює й О.Пріцак, який уважає, що до
основи «історіософічної концепції своєї ІУР (“Історії України-
Руси”. – Авт.) поклав М.Г. три чинники: населення, територію і
державу»207. Втім, у цьому випадку скоріше йдеться про установчі
600
чи базові складові конструкції великого тексту М.Грушевського,
котрі відображають побутування народу / нації на історичній
авансцені. Проте той же О.Пріцак відзначає, що автор так і не
встановив певного зв’язку між окремими факторами у п’ятому та
шостому томі зазначеної праці208.
За висловом Б.Крупницького, «Грушевський не був матеріалі-
стом і не любив взагалі крайніх поглядів. Саме у нього ми помі-
чаємо тенденцію до зрівноваження ріжних історичних факто-
рів»209. У подібному дусі висловлюється й Л.Зашкільняк, який
обстоює думку, що автор багатотомника уникав «жорсткого фак-
торного детермінізму»210.
Видається, що М.Грушевський не поділяв одного з вихідних
догматів позитивістського факторного підходу про «рівноправ’я»
окремих чинників на теренах світу історії211. Власне, його погляди
щодо факторного аналізу здебільшого визначалися специфікою
східноєвропейської й української минувшини, котра висувала /
відкидала певні чинники історичної еволюції.
«Політичне, державне жите, розуміється чинник важний,
але поруч нього існують иньші чинники – економічний, культур-
ний, що мають часом, менше, часом більше значіння від політич-
ного, але в каждім разі не повинні лишатися в тіни поза ним», –
зазначає історик212.
Більше того, М.Грушевський конкретизує та пояснює цю тезу
у контексті представлення української історії. «Українсько-руська
народність ряд століть живе без національної держави, під впли-
вами ріжних державних організацій – сі впливи на її національне
житє повинні бути визначені, але політичний фактор сходить в
її історії сих бездержавних століттях на підрядну ролю попри
факторах економічних, культурних, національних», – підкреслює
автор213. Про взаємодію різних чинників в українській історії вче-
ний згадує і у своєму багатотомнику214.
Схоже, що сполучення чи взаємодія багатоманітних факторів
у певний період національної минувшини сприймається М.Гру-
шевським у специфічному, ба навіть індивідуальному сенсі, який
властивий саме цій історичній добі. Отож не варто дивуватися тій
мінливій та розмаїтій репрезентації факторів, яку простежуємо
на сторінках «Історії України-Руси». Відтак різні чинники, котрі
вживає М.Грушевський щоб відтворити українську історію,
601
вперто «опираються» будь-яким спробам вкласти їх у межі фак-
торного підходу чи нав’язати виразний зв’язок поміж ними.
Приміром, відомий позитивістський поділ на зовнішні (гео-
графічне та природне середовище, геополітичне становище) та
внутрішні фактори (економічний, політичний, культурний, соці-
альний, етнопсихологічний та ін.)215 є практично непомітним у
наративі М.Грушевського. Історик лише зрідка вказує на взаємо-
дію таких «великих» чинників. Наприклад, він зауважує, що в
історичному житті українців «глибокі зміни зумовила зустріч цих
могутніх факторів – території й народу»216.
Таку чи подібну градацію інколи споглядаємо, переважно у
текстах пізнього М.Грушевського. Зокрема, в «Історії україн-
ської літератури» автор тримається думки про індоєвропейців
як «продукт фізичних і культурних факторів»217. Однак, і у
цьому випадку такий поділ відіграє роль прикладної схеми,
котра має виявити соціальні та культурні передумови «словесної
творчості».
Проте найзагальнішу характеристику «теорії чинників»
М.Гру шев ський подає у своїй відомій соціологічній студії, зо-
крема виокремлює кілька «рядів факторів соціяльної еволюції» –
біологічний, економічний та психологічний218. Втім, автор одразу
застерігає супроти генералізації цієї схеми, себто висловлює сум-
ніви щодо проектування «непохитних законів соціяльних».
«Скільки б не уставлялась ся таких “соціяльних законів” в аб-
стракції, в якійсь алгебраїчній формулі, все таке в реальних об-
ставинах житя, в неустанній прогресії складності і скомпліко-
ваности його факторів завсіди буде зіставатися сумнів: чи всі
дані, які беруть участь в данім соціяльнім моменті, дійсно взяті
на рахунок? чи якийсь фактор, зіставшися поза рахунком, не змі-
нить своїм впливом результату найбільш несподіваним спосо-
бом?», – запитує М.Грушевський219.
Такі застереження кінець-кінцем зводять нанівець спроби на-
дати цій класифікації факторів інструментального призначення в
історичному письмі М.Грушевського. Натомість автор «Початків
громадянства (генетична соціологія)» дедалі більше розмірковує
про потенційні можливості й вади факторного підходу (як аб-
стракції) на ниві історичного пізнання, аніж про ту чи іншу спе-
цифіку його вживання у певних дослідницьких практиках.
602
Зрештою, на сторінках «Історії України-Руси» домінує при-
кладне вживання факторного аналізу, а не його генералізаторське
призначення, котре мало б виявити й окреслити відповідні кау-
зальні ланцюги. Відтак М.Грушевський уводить ті чи інші чин-
ники здебільшого для позначення відповідного вектору історич-
ного руху, певного стану, що склався на українських обширах, а
не для змалювання чи відтворення минувшини у річищі детермі-
нізму, «соціальних законів» і т.п.
Скажімо він наголошує, що візантизм, який «свого розцвіту і
сили доходить в Юстініанову добу і служить головним культур-
ним фактором тутешнім аж до XI-XII в.»220. Іноді автор репре-
зентує появу певних держав та їхню роль на історичній авансцені
як політичний і культурний чинник. У цьому ж контексті він зга-
дує про виникнення Кримського ханства221, України за часів
Хмельниччини222 та ін.
Та й на сторінках свого курсу з всесвітньої минувшини історик
досить довільно виокремлює різноманітні фактори, котрі не дуже
прагне пов’язати у якусь викінчену систему. Саме у такому сенсі
М.Грушевський окреслює як політичні і соціальні, так і культурні
та релігійні чинники на авансцені всесвітньої історії. Наприклад, у
руслі факторного підходу він представляє одну зі світових релігій –
іслам. «Як елемент динамічний, фактор організації й політичного
руху, іслам проявляє себе ще й досі», – зауважує історик223.
Часто-густо М.Грушевський ототожнював провідні чинники з пев-
ними соціальними спільнотами – боярство, шляхта, козацтво та ін.
Наприклад, він обстоює думку, що саме в другому десятилітті
XVII cт. відбувається «перетвореннє української козачини з явища
чисто-побутового, з спеціальности східноукраїнського житя, в
новий соціальний і національний фактор»224.
Прикметною рисою цієї зауваги є те, що козацтво стає чин-
ником української минувшини саме тоді, коли відбувається до-
корінна зміна історичного життя, себто формується якісно інший
стан суспільства. Власне, козаччина здобуває значення нового
суспільно-політичного фактора тоді, коли «по своїм відродженню
і реабілітації по лубенськім погромі (1596 р. – Авт.) велетен-
ськими кроками поступаючи в своїм розвою рішучо виходила за
границі чисто клясових інтересів, щоб стати силою і репрезен-
тацією загально-національною»225.
603
У вступі до сьомого тому «Історії України-Руси» автор заува-
жує, що майбутні томи (сьомий – дев’ятий, або сьомий – десятий)
будуть присвячені «історії національного відродження за поміччю
нового соціально-національного чинника (фактора) – козачини»226.
У подібному сенсі М.Грушевський представляє й роль шля-
хетства як фактора суспільного буття середини XVI ст. На його
думку, «се зведеннє до одного знаменника, що далі – то більше
зближеного до практики польської, були, як бачимо, явищем роз-
мірно новим, що розвинулося саме в переддень люблінської унії.
Воно, як сказано, в значній мірі було результатом впливів нового
політичного чинника – шляхецтва, що прийшовши до голосу в
уставодавстві, з своїх клясових інтересів починає нагинати устрій
в. кн. Литовського до шляхетських порядків Корони»227.
Іноді історик звертає увагу на місцеві чинники окремих зе-
мель, зокрема уважає, що таким фактором в історії Галицько-Во-
линського князівства було боярство228. Крім того, М.Грушевський
розглядає й етнонаціональні спільноти як чинники політичного
та культурного життя, приміром, чорних клобуків на давньорусь-
ких обширах середини ХІІ ст.229
Така увага до різноманітних спільнот і верств виглядає вповні
закономірно, позаяк автор розглядає соціальний та культурний
процес як провідну нитку, що «веде нас незмінно через усі ва-
гання, через усі флюктуації політичного життя – через стадії його
піднесення і упадку, та в’яже в одну цілість історію українського
життя, не вважаючи на різні пертурбації, а навіть ката-
строфи, які приходилося йому переживати»230.
Зрештою, історик уживає факторний підхід і з більш локальної
перспективи, зокрема щоб продемонструвати суспільну природу
тих чи інших утворень, явищ, процесів. Наприклад, він пише про
важливу роль торгівельного чинника у формації Київської дер-
жави Х ст., хоч наголошує, що цей фактор «не впливав ізольовано
одиноко»231. Заразом М.Грушевський наголошує, що політичний
устрій давньої Русі постав як наслідок взаємодії суперечливих
чинників232.
Таким чином, в історичному письмі М.Грушевського домі-
нують не стільки «великі» чи загальні фактори, скільки локальні
чинники, котрі постають у певну історичну епоху, ба навіть за
конкретної історичної ситуації.
604
На цьому місці логічно постає питання: наскільки є відрефлек-
сованим, точніше усвідомленим, авторське представлення спів-
буття різноманітних чинників і передумов на сцені історичного
життя з перспективи діючих суб’єктів? Тим паче, що соціологіза-
ція та психологізація історіописання на зламі ХІХ–ХХ ст. нав’язу-
вали різноманітні концептуальні й інструментальні пропозиції
щодо потрактування буття соціальних спільнот, націй, держав і т.п.
Втім, на ниві факторного підходу М.Грушевський схоже три-
мався думки про стихійну, випадкову «гру» різних чинників, які
творять різноманітні, непередбачувані комбінації. Недаремно у
його текстах зустрічаємо згадки про «сліпу»233 чи «непереможну
силу»234 історичного процесу і т.п. Відтак автор «Історії України-
Руси» уважає, що навіть такі складні, полівимірні історичні утво-
рення як держави чи нації є вислідом складної і різноманітної
взаємодії багатьох чинників.
Наприклад, він зауважує, що «виникнення величезного ком-
плексу земель, які складають нинішню Російську імперію, було
результатом факторів географічних й етнографічних, еконо-
мічних і колонізаційних, династичних і політичних. Навіть там, де
ці чинники діяли осібно та розвивалися логічно, послідовно, –
їх комбінації та похідна дія їхнього перехрещування чи сполу-
чення мали часто характер випадковий, навіть і з точки зору
самого державного процесу московської держави,яка їх “зби-
рала”…»235.
У схожому дусі М.Грушевський потрактовує і виникнення укра-
їнського народу, зокрема наголошує, що процес його фор мування
«був так само справою не яких-небудь усвідомлених факторів, а
сліпих, стихійних сил впливу – географічних, колонізаційних, еко-
номічних і політичних умов у їх різнорідних комбінаціях і схрещу-
ваннях»236.
Ці авторські сентенції свідчать, що український інтелектуал
украй обережно ставився до формалізації й генералізації фактор-
ного підходу, хоч і визнавав співвіднесення чи комбінацію різних
чинників. Відтак він обстоював думку не тільки про випадкову і
часто-густо непередбачувану взаємодію багатьох чинників у про-
цесі творення різних суб’єктів історичного життя, а й наголошу-
вав на відмінних способах цього співбуття – сполучення чи пе-
рехрещування.
605
Інакше кажучи для М.Грушевського «гра» тих чи інших фак-
торів на історичній авансцені несла можливий, вірогідний ре-
зультат, який складно передбачити і зафіксувати, а тим більше
вкласти його у суворо окреслені межі позитивістської каузально-
сті. Мабуть, фактографічний сцієнтизм й критично-аналітичні
компоненти у стилі мислення українського вченого відігравали
все ж таки провідну роль, порівняно з його конструктивістсь-
кими інтенціями на ниві концептуалізації національної історії.
За великим рахунком, інструментарій М.Грушевського спи-
рався на позитивістські парадигматичні взірці, проте був тран-
сформований і адаптований ученим під потреби й вимоги бага-
томанітних дослідницьких практик, які значною мірою тяжіли до
фактографічного об’єктивізму та раціонально-логічної доказо-
вості. Саме у цьому річищі постають авторські перетворення тра-
диційних інструментів позитивістського історіописання (органі-
цизму, еволюціонізму, сцієнтизму, стадіальності, каузальності,
факторного аналізу, генералізації та ін.)
Та найважливішим видається те, що великий історичний на-
ратив М.Грушевського, первісно проектований за епістемологіч-
ними взірцями кінця ХІХ ст., творився у зовсім інші культурні
епохи, зокрема у часи світової війни, революційних змагань, емі-
грації та радянської дійсності, що висували новітні дослідницькі
стратегії та відмінні мірила вартості. Це спричиняло низку інте-
лектуальних конфліктів, зокрема змушувало автора тою чи іншою
мірою реагувати на нові виклики та пропозиції, які поставали на
ниві соціогуманітаристики першої третини ХХ ст.
«Народна маса» – старий / новий герой,
або модернізація наративу М.Грушевського
У великій оповіді М.Грушевського поняття «народ» («нарід»,
«народня маса», «демос») є фронтальним та, мабуть, одним із
найуживаніших термінів, який представлений у найрізноманітні-
ших контекстах. Ба більше, тривалий час саме з цієї дефініцією
здебільшого асоціювалися наукові візії М.Грушевського, котрі
спершу однозначно кваліфікувалися як «народницькі» і проти-
ставлялися «державницьким концепціям», а згодом тлумачилися
як «неонародницькі», хоч і вважалися спертими на культурно-
606
історичне чи соціологічне підґрунтя (Л.Винар, О.Оглоблин та
ін.)237. Інколи про «неонародництво» М.Грушевського, щоправда,
у відмінних контекстах, згадують і сучасні дослідники238.
Зрештою, навіть на зламі ХХ і ХХІ ст. поняття «народ» ува-
жають вихідним пунктом для студіювання й аналізу поглядів
М.Грушевського, проте висвітлюють його у річищі кількох ди-
скурсів. Приміром, С.Плохій розглядає цю постать як своєрідний
тип народника і, водночас, обстоює думку про романтичний наці -
оналізм М.Грушевського, котрий мав виразне народницьке забарв-
лення239, що зумовлює побутування двох найважливіших дискурсів
у його історичному письмі – народницького та національного240.
У стильовому плані терміни «народ» та «народна маса», з
якими ототожнюють колективного героя минувшини, зазвичай
відносять до канонів романтичного історіописання, хоч і з пев-
ними застереженнями. Скажімо, саме у такому сенсі розглядає
цей «фокальний» термін М.Грушевського О.Пріцак.
На його думку, «термін “нарід”, “маса народня” і т.д. не взяті
зі словника позитивістів. Вони метафізичні, не секуляризовані.
Вони вросли в серце і думку М.Грушевського ще на Кавказі разом
з ідеєю романтичної України, далекої його батьківщини»241.
На перший погляд, не тільки публіцистичне, а й історичне пись -
мо М.Грушевського містить чимало розумувань, які досить добре
й яскраво ілюструють романтичну підоснову поняття «народ» та
похідних дефініцій. Наприклад, відомі авторські пасажі зі вступ-
ної лекції 1894 р. про народ як «єдиний герой історії», який «по-
винний бути альфою і омегою історичної розвідки»242 і т.п. Тим
паче, що у публіцистичних писаннях автора проступають ще від-
вертіші романтичні розумування, котрі досить легко представити й
оцінити у річищі народницької апології української минувшини.
Приміром, М.Грушевський в одному з публіцистичних тек-
стів патетично зазначає: «Рушив тітан – великий, темний, зако-
ваний, загнаний в землю, – могутній і темний як та чорна земля,
яку мав він в оковах обробляти»243. У нарисі, присвяченому
українському національному руху, історик наголошує, що «вже у
XVII віці представником української народності став демос, й
інтереси та успіхи українського демосу стають зацікавленнями
й успіхами українства»244. Більше того, він уважає, що «селян-
ство, демос ліг до основи самого поняття українства»245.
607
Втім, справа з народництвом М.Грушевського, точніше з ав-
торським представленням народу на авансцені національної істо-
рії, виглядає складнішою і, заразом, більш суперечливою та ба-
гатовимірною, ніж первісні уявлення, котрі склалися у його
сучасників і опонентів, що у тому чи іншому, часто-густо моди-
фікованому, вигляді побутують і до сьогодні.
Передусім згадаємо, що історик неодноразово доволі кри-
тично висловлювався щодо колективного героя та тієї засадної
ролі, котру приписували останньому на підмостках минувшини
адепти романтичної історіографії246. Зокрема, в одній зі своїх пуб-
ліцистичних статей М.Грушевський досить категорично заува-
жує, що «під впливом ідей романтичного народництва, які по-
ширилися в українському суспільстві внаслідок вищезазначених
умов, це суспільство схильне було перебільшувати самодостат-
ність й імунітет народного життя…»247 Більше того, він під-
креслює, що «нам (українству. – Авт.) не потрібно жити мі-
стичною вірою у сокровенну силу народу…»248.
Таким чином, погляди М.Грушевського як щодо романтичних
суспільних ідеалів, так і відповідних взірців історіописання є до-
сить виразними та відрефлексованими, попри те, що вчений не
тільки відчував, а й повсякчас декларував свій зв’язок з тради-
ціями української історичної та політичної думки. Проте він не
забував означувати й оцінювати відповідні погляди як старі, ар-
хаїчні і навіть антикварні! М.Кордуба уважав, що «Грушевський
був суворим суддею історії свого народу»249.
Та найбільше підважують суто романтичне потрактування тер-
міна «народ» розмаїті дослідницькі устремління М.Грушевського
у його великому тексті.
«Сі психофізичні й культурні прикмети, що мають за собою
більше або менше поважну історичну давність – довгий процес
розвою, зовсім виразно зв’язують в національну цілість пооди-
нокі групи української людности супроти иньших таких цілостей
і роблять з неї живу національну індивідуальність, н а р і д (роз-
бив М.Грушевського. – Авт.), з довгою історією його розвою», –
наголошує історик у вступі до третього видання першого тому
(1913) «Історії України-Руси»250. Зауважимо, що це означення з не-
значними відмінностями споглядаємо у вступі до другого видання
(1904)251, а розмірковування про «культурно-історичні прикмети»,
608
котрі дозволяють вирізнити український народ з-поміж інших, від-
находимо ще в першому виданні першого тому (1898)252.
Отож у великому тексті М.Грушевського йдеться про україн-
ську «етніку», точніше етнонаціональну спільноту («ціле», «ці-
лість») та різноманітні виміри і площини її побутування у часі та
просторі! У іншому місці він означує народ як «етнографічно-
культурну одиницю», що виникла у результаті фізичних прикмет
території та відповідних культурних впливів253.
Український інтелектуал інколи вживав і досить специфічні
дефініції, щоб підкреслити й означити національну «цілість» з
огляду на відмінність соціокультурних умов буття підавстрій-
ських та підросійських українців, зокрема вважав їх «частинами
спільного “цілого”». Наприклад, М.Грушевський пише про
«інстинкт національного будівництва», який із «перехресних по-
літичних, релігійних і культурних течій створював невловимі ком-
бінації, котрі, у кінцевому рахунку, підтримували зв’язок україн-
ських територій, ендосмос і екзокосмос народного життя в їх
роз’єднаних частинах»254.
Зауважимо, що на початку ХХ ст. дефініції «ендосмос» та «ек-
зокосмос» часто-густо застосовувалися для позначення фізичного
явища просочування (дифузії) рідин (рідини з більшою густиною
до рідини з меншою густиною та зворотного процесу), котрі були
здатні змішатися крізь пористу роздільну оболонку255. Цікаво, що
поняттям «колективний ендосмос» послугувався французький
історик М.Блок, котрий уживав його для окреслення своєрідного
впливу кількості, а відтак неминучого наслідування певних
суспільних взірців і норм256. Схоже, що обидва науковці спира-
лися у своїх текстах на традицію Паризької соціологічної школи.
Зазначимо, що у публіцистичних писаннях М.Грушевський
іноді іменує «народну масу» у дусі біологічних аналогій – «етніч-
ною особиною (рос.“этнической особью”)», котра протягом
багатьох віків вела «стихійну боротьбу» за збереження257. До речі
вважають, що термін «особень» (рос. особь) у розумінні найпро-
стішого, неподільного, індивідуального, самобутнього, увів до ро-
сійського природознавства український учений М.Максимович258.
Таким чином, «народна маса» постає на сторінках «Історії
України-Руси» як «національна індивідуальність» («особина»),
«етнографічно-культурна одиниця», врешті-решт організм
609
(«органічне ціле»), який взаємодіє, співіснує, змагається на сцені
минувшини й сучасності з іншими «національними цілостями»,
що й складає сутність і, зрештою, розкриває багатоманітний
зміст історичного процесу.
«Історія боротьби всіх сих сусідів за українські землі і участи
в сій боротьбі самого українського народа становить зміст се-
реднього періода нашої історії – щодо політичного боку», – на-
голошує автор259.
Інколи у публіцистичних писаннях М.Грушевський уживає
терміни «народ» та «народна маса» у соціальних контекстах, при-
міром, коли йдеться про протиставлення «простонародної маси»
(«простої глини») до вищих чи аристократичних верств260.
Наприклад, він обстоює думку, що «український демос» є єди-
ною «національною силою» і «національним капіталом»261, зо-
крема порівнює його то з титаном, що перебуває у «безодні
пітьми», то навіть із біблійним Самсоном з «обстриженою полі-
тичною і національною свідомістю»262. Натомість «вищі верстви
населення почасти порвали свій зв’язок із народними масами, до-
лучилися до пануючої народності, почасти були нею розчинені»263.
Втім, демаркація між «народною масою» та різними соціаль-
ними спільнотами як у «Історії України-Руси», так і в інших пра-
цях М.Грушевського видається досить умовною, точніше ситуа-
тивною. За спостереженням С.Плохія, у добу Хмельниччини
«“народні маси” складалися передусім із селянства, але до них
часто належали і міщани, і навіть низові козаки. Еліту становила
козацька старшина, зокрема частина української шляхти, що до-
лучилася до повстання, а інтелігенцію утворювали представники
шляхти, козацької старшини і навіть міщан, яких в інших випад-
ках історик зараховував до народних мас»264. Відтак соціальна ди-
ференціація у великому тексті М.Грушевського зазвичай виконує
роль прикладної, орієнтаційної схеми у той чи інший період на-
ціонального історичного життя.
Зрештою, «народ» на сторінках багатотомника представлений
не стільки як метафізична даність, скільки як конкретно-історична
цілість («національна цілість») – вислід тривалої етнічної, соці-
альної та політичної еволюції з низкою її стадій, котра формува-
лася внаслідок взаємодії, перехрещування, змагання багатоманіт-
них факторів історичного життя. Тим більше, що в уяві історика і,
610
воднораз, політика-публіциста народ твориться з «етнографічної
маси» як «дивний соціальний організм, що своїм народженнєм
давав запоруку дальшого неустанного розвою і житя і віщував по-
біду над течіями розкладу і смерти серед українського житя»265.
Загалом М.Грушевський як прихильник органічного, еволю-
ційного та стадіального представлення історії уявляв побутування
української людності на авансцені минувшини у вигляді послі-
довних фаз розвитку: родоплемінні спільноти – народність –
народ – нація, хоч зазвичай не формалізував означені періоди і не
був послідовним у застосуванні цієї термінології.
Зазначимо, що у великому тексті М.Грушевський неоднора-
зово вживає означення «етнографічна маса», котрий слугує йому
для вирізнення украй обмеженої ролі українського народу у дер-
жавному та суспільному житті за доби Великого князівства Ли-
товського та Речі Посполитої. Скажімо, він зауважує: «Руське
пятно має тепер тільки селянство, маломіщанство, духовенство –
верстви, що ані в державнім житю, ані в місцевій самоуправі
землі не мали голосу. Руський нарід живе далі, але тільки як ет-
нографічна маса, а не нація. Руська справа сходить на саму релі-
гійну справу»266.
Ба більше, навіть напередодні Першої світової війни М.Гру-
шевський наголошував, що «етнографічна форма українства»
зберегла своє домінуюче становище до того часу267.
Зауважимо, що в авторському представленні та потрактуванні
понять «народ» і «народна маса» поважну роль відігравала куль-
турницька підоснова, котра спиралася на своєрідний ідеал на-
ціонального / народного життя, до якого тою чи іншою мірою апе-
лював М.Грушевський.
Схоже, що таким взірцем у світосприйнятті та поглядах уче-
ного було побутування «малих» європейських націй, зокрема
чеської. Відтак у його публіцистичних писаннях неодноразово
споглядаємо покликання на практики й досягнення чеського на-
ціонального руху. «Передовсім треба мати на увазі не тільки
квалітативну, змістовну вартість, а так сказати квантита-
тивну сторону чеського культурного житя – той факт, що чеська
або чехизована европейська, чи німецька, скажім, культура обхо -
пила всі сторони народнього житя, так що Чех почуває своє житє
своїм власним, національним, чеським», – відзначає історик268.
611
Отож М.Грушевський не тільки апелює до чеського прикладу,
а й уважає його можливим і досить перспективним шляхом для
розвою українського культурного життя. На його думку, «питаннє
нашої культури – се взагалі питаннє дрібних культур малих націй,
їх культурної і духовної самостійности і способів заховання сеї
самостійности»269.
Натомість культурне й соціальне життя «великих» націй часто-
густо було предметом скептичних і критичних оцінок М.Грушевсь-
кого. Наприклад, він зауважує, що «американське житє, вражаючи
уяву своїми зверхніми грандіозними розмірами, своїми контрастами,
своїми різкими формами, в сумі дає далеко менше інтересного, ніж
могло-б дати житє найбільшої, найбагатшої природними, еконо-
мічними й культурними засобами і наймолодшої-то значить най-
менш зв’язаної якими-небудь гальмами світової демократії»270.
Врешті-решт варто наголосити, що погляди пізнього М.Гру-
шевського щодо колективного героя української минувшини заз-
нали помітних інтелектуальних і культурних перетворень, як у
руслі соціологізації історії, так і у контексті низки етнологічних і
культурознавчих практик. Відтак на зламі 1920-1930-х років у ре-
цензії на німецькомовну студію ленінградського етнографа й фоль-
клориста К.Зеленіна М.Грушевський запропонував доволі цікаве
означення «української народності», в якому побутують як суто
позитивістські, так і, власне, модерністські складові. «Се продукт
життя останніх століть, що своєю інтензивністю викликало в
сій частині великі зміни, але заразом і повищену активність, сві-
домість і волю до національности», – зауважує історик271.
С.Плохій слушно відмітив ту поступову, але неухильну ево-
люцію засадного терміна «народ» в історичному наративі М.Гру-
шевського, котрий змінював своє значення із синоніму «народ-
них мас» до своєрідного відповідника нації272.
Загалом різноманітні настанови М.Грушевського виявляють
не лише натуралістично-позитивістські впливи, а почасти й ві-
талістичні віяння і навіть елементи соціологізації історії, котрі
співіснують з оцінками й заувагами у народницько-романтичному
дусі. Видається, що авторське представлення колективного героя
на авансцені минувшини, вочевидь, містить доволі різноманітні
інтелектуальні та культурні нашарування, котрі досить строкато
сполучені у його історичному письмі.
612
Зауважимо, що творець «Історії України-Руси», як правило,
воліє оповідати не про блискучий та героїчний флер подій,
пов’язаний із епічними діяннями народу, а про різні, іноді до того
часу, непримітні, суперечливі площини його історичного буття.
Власне, М.Грушевського цікавлять різноманітні прояви творчо-
сті «народної маси» у соціальній, духовній, культурній, політич-
ній та господарсько-економічній царині.
Наприклад, доба Хмельниччини приваблює історика тим, як
«народ, який виштовхнули із старої, уторованої колії стихійною
силою великого соціального перевороту, нашвидкоруч, експро-
мтом творив форми державної та суспільної організації, комбі-
нував і пристосовував до потреб нового життя – приватного й
суспільного, елементи звичайного права, традиції старого права
та впливи чужих, новітніх правових систем»273.
Утім, різні зрізи чи шари народного життя він розглядає не
стільки як вияви його духовної екзистенції, на які традиційно орі-
єнтувалися адепти класичного чи старого романтизму, скільки як
вислід складного й розмаїтого процесу еволюції, комбінації різ-
номанітних умов і чинників, кінець-кінцем взаємодії відмінних
площин і передумов світу минулого.
Такими площинами чи навіть «першими підставами» («двома
великими творчими силами») розвою народу М.Грушевський ува-
жає народність та територію274. Останній він приділяє виключну
увагу, позаяк стверджує, що у «багатій святими, благородними,
навіть блискучими часом поривами, але сумній своїм реальним
змістом історичній спадщині, яку тисячолітє історичного житя
передало сучасним поколінням, – українська територія багато
завинила»275. Крім того, М.Грушевський наголошує на автохтон-
ності як слов’янського й українського населення щодо певної ча-
стини території, на якій розгорнулося його історичне життя, зо-
крема звертає увагу на порівняно невелику міграцію276.
В «Історії української літератури» вчений метафорично озна-
чує територію як «історичний верстат», який доля призначила
«східно-полудневій, українській галузі»277. Про те наскільки важ-
ливу роль М.Грушевський відводив географічному та природному
середовищу історичного життя народу / нації свідчать спогади
І.Раковського – одного з очевидців перших університетських ви-
кладів молодого вченого у Львові. Зокрема, І.Раковський згадує
613
про початкове враження галицьких слухачів, у яких навіть скла-
лася думка, що на лекціях М.Грушевського йдеться не про істо-
рію, а про «природу й етнологію України»278.
Зазначимо, що М.Грушевський надавав особливого значення
колонізаційним процесам, які докладно висвітлюються у «Історії
України-Руси». Більше того, колонізація не тільки задавала той
чи інший темп історичної еволюції народу, а й значною мірою
впливала на його етнічну формацію. «Отсі зміни, сі колонізаційні
хвилювання, флюктуації мали великий вплив на українську етніку,
полишили глубокі сліди в фізіономії української народності», –
зазначає історик279. На його думку, у «сих флюктуаціях згинула
страшенна маса народнього капіталу»280.
Загалом колонізація у рецепції М.Грушевського це не тільки
опанування і заселення того чи іншого простору, а соціальний,
культурний, політичний та господарський терен історичного по-
бутування українського народу, який виявляє його творчий по-
тенціал і життєву силу! Недаремно в авторських коментарях про
колонізаційні здобутки українських переселенців проступають
нотки гордості за своїх пращурів.
Такою, скажімо, виглядає його заувага про колонізацію по-
граничних земель Російської держави у XVII cт., коли «голий об-
рабований український демос упередив державну велико-руську
народність, в часи найбільших лихоліть своїх опанувавши про-
стори московської України – перехопив у великоруської народно-
сти сі території, географічними і політичними обставинами
властиво їй призначені до скольонізовання»281.
Варто наголосити, що у великому тексті М.Грушевського часто-
густо йдеться про інтенсивність / силу чи активність / пасивність
історичного буття народної маси у ту чи іншу історичну добу.
Наприклад, він згадує про потужне й інтенсивне політичне
життя українського народу у «перших віках свого історичного іст-
новання»282. Згодом історик відзначає його «другорядну роль» у
Великому князівстві Литовському283, пасивне побутування й
«атрофовану ініціативу» у XV-XVI ст.284, врешті-решт зупиня-
ється на незвичайному піднесенні, ба навіть вибуху, що стався за
часів Хмельниччини.
«Се велика трагедія народного житя, де вперше на пам’яти іс то -
рії український народ виступає активно, творцем своєї долі й
614
житя, зривається до боротьби на житє й смерь за здійсненнє своїх
мрій і бажань, але по вікових напруженнях облитий кров’ю, знеси-
лений в боротьбі з непереможними перешкодами, упадає на бой-
овищі, на розбитих надіях і мріях», – відзначає М.Грушевський285.
Отож на сторінках багатотомника «народна маса» представ-
лена з різних історичних перспектив і масштабів, хоч здебільшого
подається як певна етнічна, національна цілісність, що відіграє
ту чи іншу роль на сцені минувшини.
Втім, незважаючи на такий лейтмотив великого тексту М.Гру-
шевський виразно розрізняє різноманітні соціальні верстви та
прошарки. Більше того, у його історичному письмі, зокрема у ви-
щеназваному багатотомнику, постійно згадується про становище,
інтереси, устремління різних класів, станів, верств українського
суспільства. Він навіть якось наводить тогочасний афоризм, що
«історія була продуктом суспільної диференціації і класовості»286.
Схоже, що у вживанні поняття «клас» та його похідних дефі-
ніцій М.Грушевський (після М.Драгоманова!) був одним із най-
послідовніших українських істориків кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Можливо, це пов’язано з соціалістичними складовими у поглядах
та світосприйнятті М.Грушевського, котрі відігравали різну, але
досить помітну роль на різних етапах його політичної біографії.
Звісно, М.Грушевський не генералізує класовий поділ, зокрема
вживає його не як інструмент жорсткої формалізації, а скоріше,
навпаки, як маркер соціальної диференціації, що виказує дослід-
ницькі практики, зорієнтовані на студіювання напрочуд багато-
манітного фактографічного матеріалу, котрий відображає роз-
маїття перехідних форм, відносин, інститутів і т.п. Недаремно
один із підрозділів «Истории украинского народу», присвячений
соціальним спільнотам часів давньої Русі, має назву «Суспільні
класи» (рос. «Общественные классы»)287.
Однак, соціальний і навіть соціокультурний зріз минувшини
безперечно сприймається автором як вислід побутування, спів-
життя та змагання різних класових спільнот. На цьому місці,
варто акцентувати увагу на тих мірилах вартості, котрими М.Гру-
шевський послугується для оцінки й означення різних соціаль-
них станів, верств, груп.
Приміром, розглядаючи скарги й петиції міщанства, котре
прагнуло урівнятися у правах з католиками, історик відзначає, що
615
«в сих заходах і міщане напр.[иклад] не могли піднятися над
своїми льокальними кривдами і жалями, не могли самі дійти до
гадки оборони національних прав не тільки українського народу
взагалі, а хоч би навіть в границях цілого міського устрою: обо-
рони прав взагалі українського міщанства, а не свого тільки
міста»288. Водночас він наголошує на спільності «клясових ін-
тересів і бажаннє зрівнятися не тільки de jure, але і фактично з
привілейованим панством польським», що проступають у діях то-
дішньої української аристократії289.
У такому ж дусі М.Грушевський подає й оцінює потуги
українського магнатства на ниві культури та віри. «Острозька ака-
демія, меценатство кн. Острозького в справах православної віри
й української культури – се властиво й усе, що дало українське
магнацтво народній справі в таку тяжку для неї хвилю», – під-
креслює історик290.
Натомість козаччину М.Грушевський розглядає як форму, в якій
«кристалізувалися суспільно-економічні змагання українського де-
мосу і його протест против польсько-шляхетського режіму, стала
речником національних змагань української народности»291.
Досить часто з аналогічної перспективи висвітлюється й побу-
тування визначних діячів української історії. Наприклад, про Данила
Галицького М.Грушевський пише: «Вибранець народній, підписа-
ний громадою в боротьбі з боярством, він не сміє зближитися до
сих мас – вони зістаються йому чужими, з боярством чує він себе
далеко близше – по традиції»292. Натомість про батька князя Дани ла
вчений зауважує, що у «народних масах Роман був безперечно попу-
лярний, і його боротьба з боярством, як я зазначив уже, могла хиба
ще причинитися до сеї популярности»293. Відтак М.Грушев ський на-
голошує, що «взагалі Роман полишив по собі глибокий слід в народ-
ній памяти і сильно відбився в народній фантазії»294, хоч ав тор до-
сить критично налаштований до цієї історичної особистості.
У схожому контексті подається й постать Б.Хмельницького.
«Відомо, що він розпочинав справу для узьких клясових інтересів
козацької верстви, і коли навколо нього шуміло вже всенароднє
повстаннє, він – ще не оцінюючи його значіння, торгувався з ко-
ролем про марні козацькі привілєгії, за ціну їх готовий зложити
зброю і полишити ні з чим розбурхані ним народні маси», – під-
креслює М.Грушевський295.
616
Отож відповідний народницький ракурс витримується і щодо
постаті Великого гетьмана. «Незвичайно характерна риса в полі-
тиці Хмельницького, що він ніколи не відважась опертися на сам
лише нарід і все розпочинав війну, запевнивши собі якогось сто-
роннього союзника. – відзначає історик. – Се йшло в парі с неро-
зуміннєм домагань народніх мас – і з знеохоченнєм народу до
Хмельницького»296.
Зрештою, наведені пасажі єднає загальнонародний масштаб
(«народна справа», «національні права», «національні змагання»,
«домагання народних мас» і т.п.), точніше мірило вартості, з перс-
пективи якого розглядаються й оцінюється буття як окремих со-
ціальних спільнот, так і видатних особистостей у світі української
минувшини. Натомість зацікавлення й устремління визначних по-
статей, різних соціальних верств, прошарків, станів виглядають
вторинними, доповнюючими складовими в історичній палітрі
вченого. Мабуть, саме така позиція М.Грушевського як інтелек-
туала й створювала те враження метафізичності, сакральності,
вищості масового героя у його великому тексті.
На думку С.Плохія, «він (М.Грушевський. – Авт.) завжди ці-
нував маси надто високо, аби не робити таких діячів, як Костян-
тин Острозький і Богдан Хмельницький, одинокими та головними
героями своєї оповіді»297.
Втім, до таких оцінок автора «Історії України-Руси», вірогідно,
підштовхувала не стільки стара романтична апологія народу /
нації (відголос якої, вочевидь, відчувається у його історичному
письмі!), скільки прагнення посісти об’єктивістське і критичне
становище щодо світу минувшини, себто його фактографічний
сцієнтизм. Якщо згадати скептичні настанови ученого щодо де-
термінізму й генералізації, як інструментів конструювання
української історії, то репрезентація минувшини у контексті са-
моцінності побутування народної маси як «органічної цілості»,
що посідає місце «об’єктивної вищості» у суспільному житті (хоч
як це парадоксально!) стосовно подій, фактів, станів, форм і т.п.,
видається вповні логічною та раціональною у світлі трансформа-
цій натуралістичних пропозицій на ниві модифікованого чи «кри-
тичного» позитивізму кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Зрештою, засадні причини ставлення М.Грушевського до «на-
роду» («народних мас») як «об’єктивної вищості» на теренах істо-
617
ричного життя варто дошукуватися у телеологічній спрямовано-
сті його великого тексту. Адже «монументальна» історія України
мала, врешті-решт, увінчатися новим відродженням і розвоєм
народу / нації. Тим паче, що цей авторський задум був задекла-
рований ще у першому томі «Історії України-Руси».
Проте навіть такі аксіологічні настанови М.Грушевського не
залишалися незмінними, а суттєво еволюціонували протягом пер-
шої третини ХХ ст. за рахунок включення елементів соціологіза-
ції історії і нового віталізму, особливо у циклі томів «Історії
України-Руси», присвячених українському козацтву (Т.7-10). При-
чому навіть у відносно скупих внутрішніх рефлексіях історика
щодо своєї студії споглядаємо помітну зміну загального рефрену.
«Основним завднаннєм моїм і мусіло бути дослідженнє саме
ролі їх (народних мас. – Авт.) у сім великім зломі українського
життя, висвітленнє впливів сього моменту на дальшу їх долю і
переломлення в їх уяві і свідомости його значіння. – зауважує вче-
ний. – Одначе для першого – ролі мас – безпосередніх вказівок стрі-
чається мало: тільки де-не-де виринають загальні звістки про їх
позицію, їх активні впливи, їх активну чи пасивну опозицію»298.
Виглядає, що історія колективного героя як етнонаціональної
цілості у великому наративі М.Грушевського дедалі більше роз-
падається на низку самостійних сегментів – соціальних ролей і
сюжетів, які висуваються на перше місце, ба навіть заступають
собою загальне тло «народних рухів» і загалом «народної війни».
Натомість роль соціальних спільнот (класів, верств, прошарків)
набуває не тільки більшої ваги, а й стає багатозначною, кон-
трастною, суперечливою, котру складно представити й оцінити
у межах полярного підходу.
Передусім, ці спостереження стосуються історичного буття ко-
зацтва, устремління й мотиви якого дедалі більше розходяться і на-
віть конфронтують із «народною масою» за часів Хмельниччини,
на що звертає увагу М.Грушевський. «Віра – се нарід, се земля;
коли козаки підняли боротьбу за стару віру України, ясно, що вони
вели боротьбу в інтересах цілого народу й землі, й мали тим самим
право їх іменем говорити й їх долю рішати. – відзначає історик. –
Вони вирвали сю землю з-під власти невірних латин ників, вони
“відвоювали” сю землю від польських королевят – тим самим вони
стали його панами, правом завоювання. Як при кожнім завоюванні,
618
вони завоювали сю країну передусім для своєї верстви (кляси), і се
здавалось таким зрозумілим в тих часах, що сього не треба було ні
вияснити, ні аргументувати: річ була сама собою зрозуміла»299.
Власне, розмежування відмінних зацікавлень і мотивів різних
спільнот торувало шлях до глибшої соціальної диференціації
всієї «народної маси» у великій оповіді М.Грушевського. Відтак
становище «об’єктивної вищості», котре посідав колективний
герой історії щодо інших станів дедалі більше розмивалося, себто
вимагало від ученого внесення низки коректив до «козацького
циклу» томів «Історії України-Руси».
Насамперед, автор мусив більш докладно висвітлювати і, що
найголовніше, оцінювати соціальні процеси, котрі стають більш
інтенсивними й швидкоплинними, зокрема виявляють широкий
діапазон мотивацій та зацікавлень верст, прошарків і станів, які,
до того, змагаються між собою. «Клясові інтереси сеї нової вер-
стви (козацтва. – Авт.) стара історіографія звичайно ототожню-
вала з стихійною боротьбою мас і приймала за вираз того що на-
зивалося “народньою боротьбою”, “боротьбою за визволеннє
України”. Очевидно, тепер і факти, і соціяльно-історичний до-
свід вимагають від нас пильного розділювання сих двох моментів
процесу…», – наголошує М.Грушевський300.
Звісно такі пасажі почасти відображали загальні віяння у то-
дішній соціогуманітаристиці «пролетарсько-селянської держави»
(перша книга дев’ятого тому «Історії України-Руси» побачила світ
1928 р., а друга книга – 1931 р.), зорієнтованої на тотальне поши-
рення класового підходу, проте все ж таки демонстрували загаль-
ний поворот європейської гуманістики до історії «масової людини».
Тим більше, що М.Грушевський не цурався розглядати соціальні
спільноти у класовому контексті і у довоєнних текстах, але зазвичай
уникав генералізації й абсолютизації у таких означеннях. Скажімо,
в одному з довоєнних популярних викладів української історії він
називав козацтво «суспільним класом», хоч і підкреслював, що таке
означення правомірно вживати тільки від кінця XVI ст.301
Зауважимо, що авторські розумування про репрезентацію й
потрактування історичної ролі козацтва в українському історіо-
писанні ХІХ – початку ХХ ст. промовисто демонструють спря-
мування еволюції поглядів самого М.Грушевського, котра виявляє
їхню соціальну, точніше соціологічну підоснову.
619
«В сім напрямі мусіла піти й дальша історична праця, з тим як
соціально-історичний аналіз розвиваючися в сих десятиліттях,
на переломі ХІХ і ХХ ст. показував все ясніш, що козацтво було не
тільки узброєним українським народом, але також і соціальною
верствою, з усіми прикметами й тенденціями її – з боротьбою за
соціяльні привілєгії з іншими верствами, конкуренцією і змаган-
нями до провідної ролі. При тім ближче дослідженнє соціяльних
відносин XVIII в. ще й розколювало сю соціяльну верству на дві
клясові групи – на рядове козацтво і старшину, між якими теж
виявлялася завзята соціально-економічна боротьба, суперечність
клясових чи групових інтересів»302.
Зрештою, у великому наративі М.Грушевського досить гостро
постала проблема репрезентації відмінних інтересів та мотивацій
різних соціальних спільнот і, водночас, тих загальнонаціональ-
них і релігійних устремлінь, які єднали різні верстви, прошарки,
стани за часів нібито «всенародної війни». Більше того, сама ло-
гіка фактографічного викладу висувала й повсякчас актуалізувала
питання: як саме сполучалися ці різні соціальні спільноти у на-
чебто «єдину» і, заразом, таку строкату «народну масу»?
Відповіді, запропоновані істориком, не виглядають однозна-
чними. Передусім, на сторінках «Історії України-Руси» проступає
і шириться ідея солідарності, котра співіснує та змагається з соці-
альними, класовими зацікавленнями. Причому ця ідея, як і інші
концепти, представлена в історичному письмі М.Грушевського до-
сить невиразно, позаяк автор традиційно уникає точних і катего-
ричних термінологічних означень, які б вихолощували та спро-
щували багатоманітність фактографічного матеріалу. Проте таке
становище не заважає автору закликати до зв’язку й солідарності
з попередніми генераціями у процесі пізнання минувшини303.
Здебільшого ідею солідарності (від лат. solidus – цілісний, су-
цільний) пов’язують із позитивістською візією О.Конта, котра
має натуралістично-органічну підоснову, але продукує досить
широкі смисли – політичні, етичні, юридичні, позаяк вони по-
ширюються на буття суспільства, держави, корпорації і навіть
окремої родини. Відтак один із засновників позитивізму розгля-
дав солідарність як своєрідну відповідність і зв’язаність окремих
частин у загальному цілому, наприклад, у організмі, в якому дії
частин тіла узгоджуються між собою304.
620
Втім, солідарність розглядалася О.Контом і як своєрідна
етична настанова, котра мала гармонізувати суспільні відносини,
приміром, між робітниками та підприємцями, себто відігравала
специфічну роль регулятора у соціальному житті.
Новий вектор у переосмисленні й актуалізації цього поняття
задали студії французького соціолога Е.Дюркгайма, написані у
руслі позитивістських дослідницьких стратегій, передусім, од-
ного з їхніх фундаторів О.Конта. «Це можна вважати проявом
тісного зв’язку (преємство) його досліду з філософією Конта,
котре часто підчеркується дослідниками, хоч як Дюркгем відій-
шов від Конта в своїм методі», – наголошував М.Грушевський305.
На думку Е.Дюркгайма, суспільна організація, зокрема роз-
поділ праці, визначалася певним типом соціальної солідарності
– механічної (примітивні чи архаїчні суспільства) та органічної
(модерні суспільства). Таким чином, різні типи солідарності ре-
презентувалися як складові єдиного еволюційного ланцюгу з пев-
ною колективною свідомістю, яка відігравала важливу роль у на-
родів на примітивному ступені розвитку, але поступово втрачала
свою значимість у цивілізованих народів. Утім, залишки «меха-
нічної солідарності», за візією французького соціолога, залиша-
лися навіть у цивілізованих народів.
Зрештою, Е.Дюркгайм, порівняно з О.Контом, зробив неве-
ликий, але досить вагомий крок уперед на ниві соціологізації істо-
рії, оскільки пов’язав із колективними уявленнями не тільки від-
повідні соціальні дії, а й зацікавлення та мотиви! Мабуть, не
варто дивуватися, що зазначені ідеї побутують у великій оповіді
М.Грушевського в імпліцитному вигляді.
Загалом український історик розглядав солідарність як той чи
інший вияв людської соціальності306 відповідно до певних істо-
ричних передумов, що передбачала взаємні суспільні зо-
бов’язання. У широкому сенсі М.Грушевський уважав, що солі-
дарність є неодмінною властивістю будь-якого суспільства. «Те
що ми називаємо г р о м а д я н с т в о м (розбив М.Грушевського.
– Авт.), чи суспільністю, себто організоване людське множество,
об’єднане почутєм солідарности і організованими формами свого
співробітництва…», – зауважує вчений307.
Витоки солідарності він пов’язував із колективістськими
уявленнями родоплемінної спільноти, котра, власне, й виплекала
621
«егалітарну солідарність»308. Загалом М.Грушевський розрізняв
різні види солідарності: родоплемінну, класову та національну.
Наприклад, історик обстоював думку, що «поневоленнє кляси
клясою таким чином являється однаково результатом у п а д к у
с о л і д а р н о с т и і к о л є к т и в н о с т и (розбив М.Гру-
шевського. – Авт.), – чи він довершується оружним насильством
чи економічним індивідуалізмом, дорогою безкровною і мир-
ною»309. Вочевидь, цей коментар свідчить, що його автор відводив
солідарності важливу роль в осягненні історичного буття як со-
ціальних, так і етнічних спільнот.
Ба більше, національну солідарність М.Грушевський предста-
вляв як особливий і досить складний вид солідарності. «У нової
нації являються спільні традиції, спільні герої: не тільки хитра по-
літика владущих, але й саме житє творить їх часто, і зв’язує певними
моральними зв’язками розріжені верстви. – зазначає історик. – Але
при суперечностях клясових, ся нова національна солідарність да-
леко лишається позаду старої солідарности племінної, котрої
символами, формами мишлення, навіть термінами вона орудує»310.
Загалом у великому тексті М.Грушевського репрезентовані усі
перелічені види солідарності, хоч автор уникає їх виразного ран-
жування.
Скажімо, він згадує про солідарні акції чи заходи племен, що
не мали «одностайної політичної організації» за античної доби311,
себто нав’язує такі приклади до «родоплемінної солідарності».
Натомість висвітлюючи часи Київської держави чи Великого кня-
зівства Литовського автор оповідає про солідарність князів та пев-
ної династії. Приміром, історик пише про солідарність Ростисла-
вовичів312, Романовичів313, Ольгердовичів314 та ін.
Втім, М.Грушевський уживає цей концепт і в інших контек-
стах. Наприклад, він зазначає, що під час боротьби між князями-
претендентами «свідомість неподільности Київської землі впли-
вала на певну солідарність, бодай часом»315. У іншому місці
історик згадує, що у «менш визначних проявах ота солідарність
князя і землі, опір земель мусили в дуже сильній мірі невтралізо-
вати і невтралізовали дійсно змагання князів – спадкоємців
київської концентраційної політики, до єдиновладства»316.
Більше того, він приділяє помітну увагу ідеї «політичної од-
ности й солідарности сеї Руської землі, що бореться против окре-
622
мішности земель, против все більшого відокремлення галузей
східнього Слов’янства»317. Водночас М.Грушевський характери-
зує відносини поміж князем та його дружиною як солідарні318,
тобто означує соціальний статус таких зв’язків.
Зрештою, історик поширює концепт солідарності і на конфе-
сійну ниву. Зокрема, у своєму курсі зі всесвітньої історії він зга-
дує про солідарність та дисципліну християнської церкви у зно-
синах із давньоримською державою319.
Зазначимо, що вищеподані авторські пасажі нав’язують певні
аналогії з «колективними уявленнями», котрими щедро оперував
у своїх працях Е.Дюркгейм, хоч і не відповідають його конструк-
ціям уповні. Втім, у деяких текстах М.Грушевського навіть від-
находимо сув’язь «органічна солідарність»320.
Так чи інакше, у «козацькому циклі» томів «Історії України-
Руси» застосування цього концепту помітно розширюється, по-
заяк йдеться вже не про солідарність певних племен чи якоїсь ди-
настії, а про «солідарні заходи» конфесійних, соціальних і, кінець-
кінцем народних / національних спільнот.
Приміром, М.Грушевський згадує про думку князя К.-В.Ост -
розь кого, котрий уважав, що православні й протестанти мають
виступити з солідарною акцією у справі релігійної толерантно-
сті321. Проте провідне місце у великому тексті безперечно посідає
ідея солідарності різних верств і станів, передусім, козацтва у
різні епохи національної історії, зокрема напередодні та за часів
Хмельничччини.
Відзначимо, що історик характеризує козацтво як спільноту,
котра вирізняється «незвичайною солідарністю»322. «Запороже
було огнищем козацької сили, солідарности, організованости», –
підкреслює М.Грушевський323.
Та найбільшу увагу автор приділяє солідарності козацтва та
українського суспільства, котре постає як співробітництво різних
спільнот на православному і національному підґрунті. «Козацтво
проголошує свою солідарність з українською інтелігенцією на
пункті релігійних і національних змагань і з сього часу історія ко-
зачини стає центром українського житя більше як на столітє», –
відзначає історик324. Цю ж «формулу» М.Грушевський згадує й у
інших працях325, а у дещо модифікованому вигляді повторює у
тексті того ж таки – сьомого тому «Історії України-Руси», хоч уже
623
наголошує на солідарності козацтва з українським суспільством
загалом326.
Згодом він підкреслює, що «козацька делегація вже весною
1610 р. проголосила публічно свою повну солідарність з україн-
ською інтелігенцією – “народом шляхетським” і духовенством в
справі оборони “своєї релігії” і готовність накладати за неї своїми
головами»327. У іншій студії історик зауважує, що «перед усім
вела, очевидно, козаччина, а її підтримувала і заявляла свою со-
лідарність шляхта»328.
Цікаво, що М.Грушевський зупиняється й на проблемі ото-
тожнення козацьких устремлінь із вимогами всього українського
народу, себто порушує питання солідарності різних соціальних
спільнот, принаймні, у сприйнятті сучасників. «… ми ніде не ба-
чили, щоб московський уряд коли-небудь поставив питаннє, про
перевірку наскільки инші верстви України солідаризуються з по-
глядами Козацтва, або наскільки воно уповноважене говорити
іменем цілої Козацької України», – відзначає історик329.
Варто наголосити, що М.Грушевський намагається продемон-
струвати й витоки цієї солідарності. На його думку, «козачину не
тільки більше моральні, ідеольогічні мотиви, релігійний пієтизм,
почутє своєї солідарности з українською суспільностю, а навіть
і чисто тактичні мірковання вели до сього ж союзу»330.
Таким чином, досить розмаїтті мотиви спричинилися до «со-
лідарної», але вельми строкатої спілки козацтва з «останками
української шляхти – в східній Україні ще немалозначними тоді,
з могутньою духовною верствою й вищими верствами міщан-
ства»331.
Провідним чинником тодішньої народної чи національної со-
лідарності М.Грушевський, вочевидь, уважав «релігійну справу»,
котра на певний час цементувала цей досить суперечливий і різ-
нобарвний, у політичному, культурному та соціальному сенсі,
альянс початку XVII ст. Недаремно у відомій студії «Культурно-
національний рух на Україні в XVI-XVII віці» (1908-1912) автор
наголошує на особливому значенні православних братств, що
«зв’язували узлом солідарності українські елементи – не тільки
міські, а й замісцеві, з різного стану людей. Розвивали серед них
почуття громадської й національної дисципліни, піддавали їх ді-
яльність під контроль братської “опіки”, навіть у формі суду над
624
спорами й проступками в братстві, в формі цензури над мораль-
ністю й християнським пожиттям українських людей, заводили
свою, хоч слабеньку, національну власть»332.
М.Грушевський навіть уважав, що козацтво, особливо його
верхні прошарки, завдяки цьому «солідарному» союзу поступово
входило «все глубше й дальше в те культурно-релігійне й націо-
нальне житє, яке на протязі як раз того другого десятиліття все
яснійше розгорталося в найблизшім, східно-українськім центрі
Київі»333.
Власне, релігійна солідарність, зокрема її підкреслена демон-
страція334, відіграла помітну роль у російсько-українських взає-
минах, зокрема у дипломатичних перемовинах навколо Перея-
славської угоди 1654 р.335
Зазначимо, що ідея конфесійної чи народної солідарності у ре-
презентації М.Грушевського часто-густо, хоч і не завжди, проти-
ставляється мотиваціям й устремлінням соціальних спільнот –
класів. «Натиск православних розбивався, як ми бачили, на пун-
кті інтересів соціальних, клясових: солідарні між собою в релі-
гійно-національних справах союзники – шляхта і козачина – стрі-
чалися на сім соціальнім ґрунті як ворожі сторони», – наголошує
історик336. Окрім того, він згадує про економічні зацікавлення
східно-галицької шляхти, котрі впливали на її «солідарну участь»
у народних рухах за часів Хмельниччини337.
Втім, висвітлення Хмельниччини, котра у великому наративі
М.Грушевського представлена все ж таки як національна револю-
ція, на відміну від довоєнних текстів, у яких переважно йшлося
про «народну війну» («народний рух», «народне повстання» і т.п.),
дедалі більше загострює змагання поміж солідарністю народною
/ національною та солідарністю класовою / соціальною.
«Як бачимо питаннє розщіплюється і ускладнюється. Нарід і
владуща верхівка. Гетьман і його окруженнє. А далі – наскільки
було суцільне одно і друге – нарід і його старшинський осере-
док?», – риторично запитує М.Грушевський338.
Проте автор висуває й інші питання, зокрема про перетворення
війни за «свою шкоду і кривду» у справу за визволення правос-
лавної Русі, з якими «солідаризувалися» Б.Хмельницький та ко-
зацтво339. М.Грушевський згадує й про учасників цього по-
встання, що перетворилося у національну революцію, зокрема у
625
контексті солідарності чи ворожості з боку знаних діячів того часу
(А.Кисіль, М.Кривоніс, митрополит Сильвестр Косов та ін.)340.
Зрештою, історик змушений визнати, що солідарність різних
соціальних спільноти за доби Хмельниччини, котра на короткий
час сполучила «народні маси», добігає свого кінця. Натомість па-
нівне становище посідають егоїстичні зацікавлення окремих кла-
сів, верств та прошарків. «“Православна Русь” – так недавно со-
лідарна в боротьбі з лядською тиранією, виразно поляризувалась
на класових признаках, і ті що пускалися класовими стежками
польських панів і виявляли їх соціально-економічні претензії, му-
сили рахуватися з повторенням на їх адресу соціальної революції,
котру вони так недавно пережили», – відзначає М.Грушевський341.
Зауважимо, що вчений покладає відповідальність за поразку
Хмельниччини не тільки на вищі верстви українського суспіль-
ство, а й – на «нову інтелігенцію».
У одному з публіцистичних текстів, написаному наприкінці
ХІХ ст., він обстоює думку, що «нова українсько-руська інтелі-
генція, витворена з народніх мас новими фактами, не солідари-
зувала зовсім з сими змаганнями. …зазначився антагонізм між
народньою масою й новою українсько-руською інтелігенцією. На-
родні маси кидаються в обійми московського уряду, шукаючи в
нім опори проти своєї нової старшини. Старшина, не знаходячи
собі ні в чім опори, звертається туди-ж запобігаючи ласки коштом
уступок. В результаті вона за виреченнє з автономічних і націо-
нальних змагань, здобуває санкцію своїх суспільно-економічних
набутків, перетворюється на правно упривілейовану верству, але
заразом в почуттю свого відріжнення від народу якнайбільше
зближається до російських державних елементів»342.
Отож, саме брак солідарності різних станів українського сус-
пільства, вважає М.Грушевський, спричинився до поразки націо-
нальних устремлінь як за Хмельниччини, так і у пізніші часи і,
врешті-решт увінчався ліквідацією Гетьманщини у другій поло-
вині XVIII cт. Відтак класова солідарність перемогла «народну»
солідарність.
Іншою засадною дефініцією, якою М.Грушевський активно по-
слугується у представленні життя-буття «народної маси» на тере-
нах української історії, є досить своєрідне і специфічне поняття
«енергії». У широкому сенсі автор «Історії України-Руси» нав’язує
626
цей термін до різноманітних виявів, сплесків, флуктуацій істо-
ричного життя, що почасти нагадує віталістичні та неоромантичні
віяння на зламі ХІХ – початку ХХ ст.
Видається, що первісно вживання зазначеної дефініції було
наслідком еволюції «органічних» концептів М.Грушевського, які
доповнювалися / розширювалися / трансформувалися за рахунок
ідеалістичних включень. Приміром, у його великому тексті є й
такий пасаж: «Але сам державний організм (Київська держава. –
Авт.), очевидно, слабнув і упадав: слабла його внутрішня зв’яз-
кість, його життєва енергія й екстенсивна сила»343.
В іншому місці історик зазначає: «Житє, розбившися на ато -
ми, ішло в глубину провінцій, в спід суспільности, замикаючися
все в узшій, тіснішій просторони, але заразом дрібніло, блідло й
вироджувалося – тому, що серед сеї децентралізації й партикуля-
ризму не могли вже відтворитися відповідно сильні, могутні цен-
три, які могли б заплоднювати далі новими запасами енергії, но-
вими поступами ідей і сил сей процес розсівання, розтікання
добутку політичної й культурної еволюції Київської держави»344.
У цьому ж дусі висвітлюється й історичне буття Великого кня-
зівства Литовського, яке він називає «крухим (крихким. – Авт.)
організмом», оскільки збереження його «цілости» потребувало
«великої енергії»345.
Видається, що М.Грушевський досить часто використовував
метафоричні сполучення на кшталт «життєва енергія»346,
«життєві сили»347, «життєва сила народу»348, «дивна сила са-
мозбереження» (рос. «дивная сила самосохранения»)349, «енергія
народного життя»350 та ін. як у публіцистичних текстах, так і в
історичному письмі. Приміром, він досить своєрідно описує ста-
новище давньої Перської держави напередодні походів Алексан-
дра Македонського. «Від самої доби греко-перської войни Персія
видимо підупадала, і не вважаючи на свої великі розміри не вва-
жалась страшним ворогом. Хоч завдяки, концентрованій органі-
зації, наданій їм Дарієм, вона трималася купи. Але життєва сила
її очевидячки слабла», – підкреслює М.Грушевський351.
Більше того, він у великому наративі зазвичай асоціює істо-
ричний процес із відповідним плином «історичного життя». При-
чому останнє метафоричне сполучення, часто-густо заступає інші
означення світу минувшини. Не випадково шостий том «Історії
627
України-Руси» має досить промовисту назву: «Житє економічне.
Культурне. Національне XIV-XVII віків».
Витоки такого представлення світу історії, на перший погляд,
варто дошукуватися у натуралістичній програмі пізнання, привне-
сеною і поширеною на обширах гуманістичних і суспільних наук
позитивізмом. «В ХІХ в. переважають спостереження“біоло-
гічні”, які добачають в житю скрізь процес боротьби, вічну пе-
ревагу сильніших над слабшими…», – відзначає М.Грушевський352.
Зазначимо, що в історичному письмі пізнього П.Куліша, котре
сполучало романтичні й позитивістські складові, досить добре
репрезентована подібна ідея «життєвості» у матеріалістично-на-
туралістичному розумінні, себто як домінація природної «сили»353.
Втім, М.Грушевський зазвичай уникає точних означень кон-
цептів «життя», «енергія», як і багатьох інших термінів. Натомість
він уживає дефініцію «енергія» у найрізноманітніших контекстах,
що продукують як натуралістично-органічний, так і метафізич-
ний сенс.
Передусім зауважимо, що М.Грушевський досить часто по-
слугується концептом «енергія» на кшталт відомої зв’язки сила /
безсилля, себто протиставлення фізично-матеріального та духов-
ного-морального зрізів минувшини. Ця опозиція була досить по-
ширена в українському романтичному історіописанні ХІХ ст., зо-
крема у текстах М.Костомарова, П.Куліша та ін.
Однак, термінологічні уподобання М.Грушевського, хоч і
нав’язують певні романтичні асоціації, вочевидь, є більш склад-
ними й розмитими в інтелектуальному та культурному сенсі.
Скажімо, автор «Історії України-Руси» розмірковує «чи громада
мала відповідну енергію й сили, щоб відповідно реагувати на такі
поклики (занепад централізованої влади. – Авт.)»354.
У такому ж руслі він характеризує метаморфози братського
руху, зокрема підкреслює, що «вся енергія й сила брацьких орга-
нізацій була зведена до узьких меж релігійної полеміки, оборони
прав і традицій православної віри і в тяжкій боротьбі, яку прий-
шлося перебути за неї, вичерпалися сили й енергія брацьких орга-
нізацій»355.
В іншій студії історик зауважує, що «братчики хотіли звер-
нути всі сили й енергію в тім загальнім піднесенні ідеального змі-
сту життя»356.
628
Дивовижно співзвучно виглядає і його освітлення українського
козацтва. «Козаччина, що положила такі глибокі сліди на всім
житю Східньої України, тільки на одну хвилю зрушила всею
українською територією, а потім, тратячи силу і енергію, від-
ступала все далі на схід, поки нарешті Дніпро не став її західною
границею»357.
Зазначимо, що у подібному дусі М.Грушевський представляє й
оцінює і т.зв. різноманітні чинники історичного руху, приміром,
іноземні вторгнення, зокрема монголо-татарські завоювання. «Не-
зви чайна екстензивність, нечуваний розмах монгольських завой-
овань без кінця розширення перспективи їх політичних плянів, і
контакт з кождою новою територією вів за собою ідею завойовання
– аж поки не ослабла ся сила екстензивности. Пляно-Карпіні, що
побував в Орді ще в сім часі монгольської сили, чув сю енергію без-
граничної екстензивности і віддав се почутє в своїм опові-
данню…»358
Схожі пасажі споглядаємо і на сторінках авторського курсу
«Всесвітня історія в короткім огляді».
Наприклад, у відповідному контексті репрезентовано стано-
вище середньовічної Європи. «Хрестоносні походи, котрі ми огля-
нули тут в зв’язку з їх впливами на житє европейського Сходу, були
характеристичним показником нових течій і сил західної Европи.
– підкреслює М.Грушевський. – Не вважаючи на державне роз-
дробленнє і політичну безсильність серед усобиць і замішань, що
характеризують її з кінцем Х і потім в ХІ століттю, в ній наростали
культурні й економічні сили, а з ними й суспільна енергія»359.
Виглядає, що ці сентенції продукують зіставлення з традицій-
ною семантикою романтичного історіописання з його протистав-
ленням чи домінацією різних площин, сфер, або персональних і
колективних героїв на авансцені минувшини, котрі виказують ме-
тафізичний / ідеалістичний підтекст. Проте часто-густо концепт
«енергія» в історичному письмі М.Грушевського вживається
щодо найрізноманітніших явищ і процесів минувшини. Ба
більше, діапазон цього застосування є настільки багатоманітним,
що його годі звести до якогось однозначного потрактування.
Приміром, у текстах М.Грушевського йдеться про «психічну
енергію промислу»360, «торговельну енергію»361, «торгово-про-
мислову енергію»362, «техніку праці» та її «енергетику»363, «засоби
629
революційної енергії» й «акумульовану енергію»364, «воєнну енергію
козаччини»365, «войовничу енергію» арабів, якій іслам надав «релі-
гійну мету» та вивів на шлях творення державної організації366,
«імперіалістичну енергію» колоніальних імперій367, «колонізаційну
енергію українського племені»368, «розмах колонізаційної енергії»369
чи «масу енергії» колонізації370, «культурну енергію»371, «убуток
енергії, яка могла б бути приложена на безпосередній арені сві-
тової культури, серед котроїсь з великих світових суспільно-
стей»372 і т.п. Причому М.Грушевський доволі часто висвітлює й
оцінює різноманітні історичні події з перспективи тих чи інших
спалахів / спадів чи приливів / відливів «енергії», зокрема навіть
вирізняє «енергію інтенсивну» й «енергію екстенсивну».
Скажімо, він пише, що «після короткого піднесення своєї сили
й енергії за Болєслава Сміливого», Польща вступає у добу спаду373.
Водночас М.Грушевський зауважує, що «добі найвищої сили
Руської держави, якою являється правліннє Володимира, хроно-
логічно відповідає така ж доба найвищої екстенсивної сили инь-
шої великої слов’янської держави – Польської, що разом з тим як
держава Руська поширюється серед східньо-словянського розсе-
лення, старається зібрати під своєю властю розселеннє західньо-
слов’янське»374.
Морські набіги козаків 1624 р. історик розглядає у контексті
«того розмаху екстенсивної козацької енергії, який виявляється в
тодішніх походах»375. У цьому ж руслі автор представляє перебіг
подій 1648 р., себто у розпал Хмельниччини. «Народній рух не
дійшов до повної інтенсивности – бо еміграція відкрила инший
вихід, і народня енергія пішла в сторону меньшого супротив-
лення. – підкреслює М.Грушевський. – Енергія екстензивна ще
раз взяла перевагу над інтензивною. Справа самостійности
України була вбита – за ціну її територіального розширення»376.
Календарну реформу 1582 р. (заміну Юліанського календаря –
Григоріанським, себто введення нового стилю літочислення), за-
проваджену римським папою Григорієм ХІІІ, він подає у світлі
того, як вона «потрясла цілою суспільністю й викресала з неї нові
запаси енергії»377, «нові іскри відпорної енергії»378. Натомість
Брестську церковну унію 1596 р. історик потрактовує як таку, що
«внесла роздвоєннє серед православних і їх енергію обернула на
внутрішню боротьбу»379.
630
Більше того, М.Грушевський послугується зазначеним кон-
цептом не тільки з перспективи репрезентації масштабних про-
цесів і явищ, а й окремих соціальних станів, верств і прошарків.
Наприклад, він обстоює думку про «незвичайне завзятє й енергію»
селянства у другій половині XVI – першій половині XVII cт.380,
«суспільну енергію» львівського міщанства XVI ст.381 та ін. Та най-
більше до фокусу «енергетичного» представлення потрапляє
українське козацтво, котре М.Грушевський уважав одним із най-
важливіших факторів української історії кінця XVI–XVII ст.
У вступних нотатках до сьомого тому «Історії України-Руси»
історик згадує про козацтво та його «розмах енергії» та «розріст
козацької сили й екстенсивної енергії в перших двох десятиліт-
тях», яким присвячує навіть окремі розділи (глави)382. Більше
того, М.Грушевський стверджує, що «вона (козачина. – Авт.) зро-
стала й росла своєю власною стихійною силою. Тільки свої сили й
свою енергію вона обертала не на оборону границь, як хотіло собі
правительство, але на далеко интереснійшу й видатнійшу парти-
занську війну з “поганством” – походи на “улуси” татарські й ту-
рецькі “лупленнє чабанів татарських” та купецьких караванів»383.
Зауважимо, що історик навіть висловлює думку про «еволю-
ційну енергію», котру розглядає з перспективи внутрішніх засобів
та мотивів організації козацтва384. Наприклад, М.Грушевський зга-
дує про те, що «екстенсивна й організаційна енергія козаччини»
розгорталася у річищі польських урядових реформ, яка надала ко-
зацтву «першу легітимацію як правній організації»385. Водночас
він звертає увагу на своєрідну і досить суперечливу роль того-
часних панів, які «сильно причинялися розросту сил і енергії
козацької. Своєю участю чи підмогою козацьким походам вони
(магнати. – Авт.) розколисували динамічну енергію козачини і
приготовляли, приспішали його організаційний процес»386.
Та найголовніше є те, що, попри руйнівну «мілітарну енер-
гію» М.Грушевський убачав у козацтві потужну «творчу силу»!
«Стихія на перший погляд руїна, антикультурна, козачина під
сею руїнною покривкою крила в собі енергію творчу, далеко в біль-
шій мірі, ніж той польсько-шляхетський елемент…»387.
Відзначимо, що у такому ж дусі автор представляє і взаємини
козацтва з іншими станами й верствами українського суспільства.
«З того часу як козачина стала формою емансипації від панського
631
пра ва та живого протесту против нього, вона мала за собою сільсь -
кі і дрібноміщанські маси й могла у них черпати силу і поміч стіль -
ки, скільки лише могла проявити сама сили й енергії екстензії»388.
Загалом М.Грушевський досить часто означує становище різ-
них соціальних спільнот на теренах усесвітньої минувшини вжи-
ваючи концепти «сили» й «енергії». Наприклад, він згадує про
«енергію» японської військової верстви XVI в., котрій було «вка-
зано широкі перспективи в заграничних, завойовничих війнах»389
чи пише про «незмірну енергію» американських піонерів на Ди-
кому Заході390.
Втім, М.Грушевський розглядає у відповідному світлі не
тільки окремі події, соціальні верстви та стани, а й знакові явища
і процеси минувшини, з якими пов’язувалися, іноді навіть ото-
тожнювалися цілі історичні епохи.
Наприклад, історик обстоює думку, що Велику грецьку коло-
нізацію VII cт. до н.е. значною мірою спричинила «нова енергія»,
котра виділилася під час внутрішньої боротьби у тогочасних мі-
стах-державах391.
Подібним чином, М.Грушевський розглядає й добу Відрод-
ження, коли «проповідь прав індивідуальности як з одного боку
попихала до незвичайного напруження енергії, до блиску і слави,
так з другого боку вироджувалася в безпринципність, у погоню
за успіхами й приємностями житя без усякого морального
стриму»392. Водночас М.Грушевський уважає, що релігійні гасла,
кінець-кінцем перевели «суспільну енергію» у русло запеклих і
кривавих релігійних воєн другої половини XVI cт.393
У цьому ж річищі історик розглядає чеське національне ві-
дродження ХІХ ст., яке асоціювалося із загальним пробудженням
та успіхами слов’янства, котрі, у свою чергу, «незвичайно підно-
сили енергію чеського руху»394. Зазначимо, що другу половину
ХІХ ст. він пов’язував із «характеристичнім для сеї доби не-
змірним розширенню екстенсії395 політичної, соціальної й еконо-
мічної енергії, ся тенденція обхопити і використати в дусі своїх
тенденцій всю землю, весь наш земний світ, зробити його весь
своєю ареною являється одним з особливо цікавих моментів»396.
Врешті-решт, маркерами «енергії» й «сили» М.Грушевський
щедро оперує й на ниві представлення видатних історичних
постатей. Отож він наділяє «великою силою» чи «незвичайною
632
(«незрівняною») енергією» («розмахом енергії») цілу низку виз-
начних постатей української і східноєвропейської історії. Відтак
до цієї славетної когорти потрапили такі знакові історичні осо-
бистості як великий князь київський Володимир Великий397, га-
лицько-волинський князь Роман Мстиславич398, великий князь ли-
товський Свидригайло399, черкаський та канівський староста
Дмитро Вишневецький400, гетьман Богдан Хмельницький401та ін.
Вельми показовою у цьому сенсі видається авторська сентен-
ція про Б.Хмельницького. «Порівняннє Хмельницького з його
співробітниками й наступниками власне дає справжню міру сьому
чоловікови, і ми розуміємо, яка, при всій стихійности й несьвідо-
мости – страшенна сила була в сім чоловіку, чому підіймався він
так високого над хвилями сього великого народнього по-
встання…», – зауважує історик402. Недаремно сучасні дослідники
висловлюють думку, що «Грушевський без особливих труднощів
приймав Хмельницького як неоромантичного героя – талановитого
полководця й імпульсивного, харизматичного вождя, – але відмо-
влявся розглядати його як героя в позитивістському сенсі»403.
Власне, М.Грушевський доволі часто послуговується мірою
«сили» чи «енергії» щодо окреслення й оцінки різних історичних
діячів. Скажімо, у такому дусі він згадує великого князя київ ського
Ярослава404 польського короля Владислава І Локетека405, великого
князя литовського Вітовта406, князя та відомого письменника-по-
леміста Андрія Курбськогоc407, греко-католицького митрополита
Потія408, великого гетьмана коронного Станислава Жолкевсь-
кого409, великого канцлера коронного Єжи Оссолінського410, чер-
каського пол ковника Максима Кривоноса411, печерського архи-
мандрита, згодом митрополита київського та галицького Петра
Могилу412, швед ського короля Карла Х Густава413, гетьмана Якова
Острянина414 та ін.
Натомість князю К.-В.Острозькому він закидає «брак визначної
індивідуальности, енергії й витрівалости»415, а політичні плани Да-
ни ла Галицького характеризує як такі, що «не тримаються купи:
бра кує їм консеквенції й енергії в переведенню, і тому його заходи
ви ходять такими уривковими, а результати зовсім ілюзорич-
ними»416.
М.Грушевський неодноразово уживає зазначені мірила варто-
сті й стосовно визначних діячів європейської та всесвітньої історії.
633
Наприклад, він обстоює думку, що саме «напружена воєнна
енергія» дозволила королю франків Карлу Великому посісти ви-
няткове становище в Європі у 790-х роках, якого не мав «ніхто з
германських володарів»417. У такому ж дусі історик оцінює й ві-
домого французького реформатора та ініціатора політики мер-
кантилізму, генерального контролера фінансів Ж.-Б.Кольбера за
часів короля Людовіка XVI Бурбона, котрий «нову енергію вніс
до сих (торгівельних. – Авт.) операцій»418. Не становить винятку
і славнозвісна постать Першого консула Французької республіки
й майбутнього французького імператора Наполеона І Бонапарта,
про якого М.Грушевський зауважує, що він протягом 1802-1803 рр.
дійшов до «незвичайної сили»419.
Вочевидь, низку схожих авторських пасажів можемо віднайти
і щодо ряду інших дійових осіб на теренах української та світової
минувшини як у великій оповіді М.Грушевського, так і у його
інших студіях.
Зрештою, історик наділяє «силою» й «енергією» етнонаціо-
нальні спільноти, себто національні «одиниці», «індивідуально-
сті» й «особини», точніше народ чи «народу масу». Приміром, він
відмічає, що «слов’янському характеру не бракувало енергії»420.
Втім, М.Грушевський згадує й про національну «енергію»
інших народів у своїх публіцистичних писаннях, зокрема про
«енергію» відродженого національного життя «литвинів»421, про
«польську національну енергію»422 і т.п.
Зрештою, у великому тексті «енергія» виступає як одна з най-
важливіших прикмет історичного життя, котра часто-густо спря-
мовує його перебіг, задає інтенсивність та загальний темп істо-
ричних перетворень тощо. У рецензійному огляді, присвяченому
огляду теорії Яна Пейскера, історик відзначає, що «етнічна енер-
гія як і всяка иньша має також свої границі експанзії»423, себто
терени поширення.
Недаремно уже у вступних нотатках до першого тому М.Гру-
шевський стверджує, що «боротьба з степом протягом віків заби-
рає енергію народа, його вищих верств і правительств»424. Більше
того, у першому томі «Історії української літератури» він висло-
влюється ще категоричніше, зокрема пов’язує витрату «енергії»
саме з опануванням території, котра стає ареною колонізаційних
змагань східного слов’янства з кочівниками. «Се й стає історичним
634
завданням українського народу від сього моменту (V-VI ст. –
Авт.). – зазначає вчений. – Завдання незвичайно тяжке, в котре
він ложить всю свою силу, розтрачує всю свою енергію протягом
півтори тисячі літ – і досі ще не може осягнути сього резуль-
тату, передусім – через недостачу скільки-небудь твердих при-
родних границь сеї багато обдарованої природою, та не вимежо-
ваної, не відграниченої фізичними границями території»425.
Зауважимо, що М.Грушевський, як правило, апелює до «на-
родної (національної) енергії», коли представляє критичні, пере-
ломні періоди української минувшини. Приміром, він пише про
«розбудженнє відпорної енергії національної самоохорони перед
небезпекою видимої національної смерти, повної економічної
руїни та поневолення», що спричиняє культурно-національний та
релігійний рух наприкінці XVI ст.426
Схожі авторські розумування споглядаємо і щодо початку
XVII ст., ознаменованого низкою козацьких повстань і виступів.
«В новім століттю під покривкою “українського своєвільства”
наростала соціальна опозиція українських мас і національна енер-
гія українського елементу, що спасала від розкладу і загибели
українське житє»427.
У такому ж контексті сприймається й протрактуванням
М.Грушевським козацьких кампаній 1637 та 1638 рр. супроти по-
ляків, які, на його думку, «становлять властиво оден вибух дина-
мічної енергії, що нагромадилася в українській людности за
останні літа»428.
У іншому місці він зауважив, що «величезній більшости їх (су-
часників. – Авт.) кидалась в очі не та невичерпана, невгавуча, не-
переможна енергія народнього руху, котра вражає нас, – а тяж-
кість удару, заданого йому в кампанії 1637-8 року»429. Автор
навіть зазначає, що «ся невгасима енергія повстання (1638 р. –
Авт.), яка приганяла все нові й нові маси зревольтованого народу
в ряди повстання нагороджуючи всі страти»430.
Та найбільше концептом «енергія» історик послугується,
коли висвітлює й представляє добу Хмельниччини. Саме у цьому
річищі історик потрактовує різноманітні вияви творчості й орга-
нізації «народної маси», котра розгорталася незважаючи на таку
тривалу, тяжку та криваву війну. «Не вважаючи на те, що народня
енергія мусіла бути скуплена перед усім коло оборони, могутня
635
динаміка життя і будівництва відчувалось і в інших сферах
життя: в економіці і культурі», – зазначає М.Грушевський431.
Втім, він послугується означеним концептом і тоді, коли ви-
світлює драматичні військові події, приміром, страшну Бере-
стецьку катастрофу 1651 р. та становище, що склалося після цієї
поразки на українських землях. «Депресія, зневіра, ворожнеча,
що під впливом берестецької трагедії, під вражіннєм глибоких пе-
режитих страждань, прокинулися в українських масах против ко-
зацької верстви й її проводирів, коли не пройшли – то принаймні
стратили свою гострість. Під впливом енергії, виявленої керуючим
осередком, нарід почув свою суцільність, і не рахуючися більше з
дефектами внутрішніх відносин, замкнувся в собі, звернувши всі
сили на самооборону. Перелом стався так скоро – на протязі кіль-
кох тижнів – що польські політики і коменданти, які власне буду-
вали свої пляни повного приборкання України власне на сих мо-
ментах депресії, зневіри і знеохочення до козацького проводу,
майже нічого не встигли осягнути», – стверджує історик432.
Окрім того, М.Грушевський розмірковує й про джерела енер-
гії Хмельниччини – «великого народного зриву». Причому він
звертає увагу на роль міст у піднесенні й розвою цієї національ-
ної революції. «Міста дали величезні контінгенти козацтву і
старшині, без сумніву не тільки квантитовно, кількісно, але і
якісно – своє інтелігенцією, організаційною ініціятивою й енер-
гією вони відограли величезну ролю в формації нового ладу», – на-
голошує М.Грушевський433.
Сучасні науковці по-різному пояснюють ця своєрідну «аполо-
гію енергії» й «життєвої сили». Одні вважають, що вона пов’язана
із несподіваною присутністю «елементів модернізму в здавалось
би традиційній, народницько-позитивістській “Історії України-
Руси”»434, зокрема у «культурних і символічних структурах» (ха-
ризматична модель), хоч і відзначають нез’ясованість інтелекту-
альних витоків таких віталістичних / неоромантичних складових
у текстах М.Грушевського435.
С.Плохій навіть висловлює думку, що під впливом «неоро-
мантичної історіографії він (М.Грушевський. – Авт.) оздобив
свої популярні історії (і якоюсь мірою академічну “Історію
України-Руси”) героїчними образами предків, що їхні подвиги
мали надихати нові покоління українців»436.
636
Натомість інші дослідники розглядають «енергетичний» кон-
цепт із перспективи класичної моделі науковості, зокрема у кон-
тексті засвоєння мовного коду, який відповідав фізікалістській,
механістичній картині світу437. Ба більше, висловлюється думка
про концепцію «універсальної енергії» як трансцендентальної
категорії («метафізичного концепту»), яка «належала рівночасно
як простору неоромантизму, так і позитивізму»438.
Зауважимо, що у текстах М.Грушевського споглядаємо по-
твердження різних сучасних прочитань, або потрактувань його
текстів, які досить добре «уживаються» поміж собою!
Приміром, у «Історії української літератури» можемо віднайти
довжелезне цитування (майже на цілу сторінку!) з відомого фраг-
мента Ф.-В.Ніцше «Про початок поезії», в якому, зокрема, йдеться
про «магічну» чи «стихійну силу» культової пісні та її ритму439.
Варто згадати й про тодішні інтелектуальні настрої і культурні
впливи, зокрема про захоплення ніцшеанством і його славнозвіс-
ним культом «життєвої сили», витоки якого сягають культурної
доби романтизму. Ці інтелектуальні віяння та реакції досить
добре простежуються і в австро-угорському, і російському куль-
турному просторі наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.
Втім, М.Грушевський апелював і до законів «фізичного світу»,
наприклад, відкриттів А.Ейнштейна, удостоєного 1921 р. Нобе-
лівської премії, котрі порівнював зі студіями на ниві соціології й
етнології. «Паралельно з тим як геніяльний фізик Айнштайн ви-
кликав глибокий переворот в оцінці наших понять про закони фі-
зичного світу, в світовій робітні йшли менш показні і ефектні, але
в кінцевих висновках не менш важні для оцінки наших теоре-
тичних осягнень досліди над історією основних підстав людсь-
кої мисли та їх залежности від соціяльних відносин», – відзначає
історик у рецензійному огляді 1924 р.440 Більше того, у своєму
курсі зі всесвітньої історії він зауважує, що «принцип “заховання
енергії” уставлений німецьким фізиком Гельмгольцом дав мож-
ливість поставити на твердий ґрунт монізм, одність матеріаль-
ного житя»441.
Зрештою, інтелектуальні й культурні впливи на історичне
письмо М.Грушевського, вочевидь, були багатошаровими та різ-
новекторними, котрі складно нав’язати до єдиної дослідницької
стратегії чи однобічно генералізувати.
637
Видається, що концепт «енергії» у великому тексті М.Гру-
шевського, зокрема у «козацькому циклі» томів «Історії України-
Руси», був своєрідним доповненням / корекцією / розширенням
того достатньо формалістичного й унітарного факторного під-
ходу, виплеканого у надрах первісного чи «першого» позитивізму.
До того ж, історик тлумачив «енергетичний» концепт послуго-
вуючись кількісно-якісною шкалою (екстенсивний / інтенсив-
ний). Такі означення почасти нагадують відомі позитивістські
опозиції, котрі дослідники вживали на ниві історії для того, щоб
осягнути культурну та соціальну площини минувшини: якість /
кількість, квалітативний / квантитативний і т.п.
Отож модернізація традиційного / класичного у великому тек-
сті М.Грушевського відбувалася у напрямку розширення натура-
лістичної («органічної») програми репрезентації соціального та
культурного світу, до якої вводилися концепти віталізму, енерге-
тизму, психологізму, соціологізму та ін. Варто наголосити, що
послідовний еволюціонізм автора «Історії України-Руси» суттєво
ускладнював представлення переломних, критичних подій, си-
туацій, періодів національної історії.
Якщо згадати ще й про його упереджене ставлення до тради-
ційних інструментів позитивістських дослідницьких стратегій –
генералізації та формалізації фактографічного матеріалу, котрий
зазвичай «вміщували» у стислі «формули» і узагальнення, то мо-
жемо справді-таки уявити масштаб, багатоманітність та склад-
ність проблем, з якими зіткнувся М.Грушевський конструюючи
велику національну оповідь. Скажімо, у вступі до першої книги
дев’ятого тому автор укотре формулює свої вимоги щодо опра-
цювання й представлення фактологічної канви, зокрема наголо-
шує, що він «старався не схематизувати, не спрощувати його
(фактичний зміст. – Авт.) штучно, щоб не нагинати під свої
суб’єктивні сприймання…»442.
Така будова української історії, котру історик у вступі до пер-
шого тому, хоч із застереженням, але все ж таки уподібнив до ге-
гелівської тріади – теза (княжа доба), антитеза (народна чи коза-
цька) й синтеза (століття українського відродження)443, виглядає
напрочуд складною.
За великим рахунком, багатотомна національна історія М.Гру-
шевського, потребувала введення низки спеціальних перехідних
638
періодів, які слід було «розмістити» та «вписати» поміж великими
фазами чи епохами. Відтак, за слушним спостереженням С.Пло-
хія, ця конструкція містила «два занепади» (середина XIV ст. та
друга половина XVIII cт.) і «два відродження» (кінця XVI – по-
чатку XVII ст. і ХIХ ст.) українського національного життя444.
Варто наголосити, що М.Грушевський навіть увів до свого істо-
ричного письма термін «перше відродження», щоб відрізнити його
від відродження ХІХ ст. Більше того, у «Історії української літера-
тури» друга книга п’ятого тому навіть має назву «Перше відроджен -
ня» (1580-1610 рр.)445. Натомість відродження ХІХ ст. історик ін ко -
ли називав «другим відродженням» чи «новим від родженням»446.
Вочевидь, така складна концептуалізація вимагала докладного
й рельєфного відтворення різноманітних шарів минувшини, пе-
редусім, соціального та культурної площини, в межах яких зде-
більшого розгорталося історичне життя «народної маси».
З цієї перспективи М.Грушевський потребував таких дослід-
ницьких інструментів, які дедалі більше виходили поза стильові
межі позитивізму, хоч і не поривали з його епістемологічними на-
становами повною мірою. Наразі йшлося про представлення не
тільки швидкоплинних подій і перетворень «народного життя», а
й про репрезентацію переходу суспільства від одного «якісного»
стану до іншого, себто від уповільненого, розміреного чи дещо
прискореного еволюційного плину історичного буття до його не-
сподіваного швидкого розвою, великого розмаху, ба навіть рап-
тового спалаху і, врешті-решт, вибуху!
Таке представлення завжди було Ахіллесовою п’ятою позити-
вістського історіописання, позаяк багатообіцяючі дослідницькі
стратегії зорієнтовані на об’єктивізм, детермінізм, жорстку кау-
зальність, закономірність, стадіальність і суцільну генералізацію
на полі політичної чи економічної історії, часто-густо виявлялися
недієвими та безпорадними, коли поставала нагальна потреба
осягнути духовні, культурні, соціальні виміри минувшини. Дава-
лася взнаки й досить складна просторово-регіональна конфігура-
ція українського історичного процесу, розділеного поміж різними
державними організаціями чи навіть цивілізаційними комплек-
сами, котра творила власні соціокультурні терени, на яких роз-
горталися різні конфлікти і змагання (унійні, політичні, госпо-
дарські, соціальні, етнічні, культурні і т.п.).
639
Таким чином, не тільки вимоги конструювання українського
минулого, а й інтелектуальні віяння та виклики початку ХХ ст.
настійно підштовхували М.Грушевського до модернізації свого
історичного письма, зокрема вищезгаданих концептів – енергії та
солідарності. Ці дефініції вживаються ученим як для окреслення
й означення колективних уявлень, так і для розкриття та освіт-
лення розмаїтого побутування самого суспільства.
Недаремно історик, часом застосував обидва терміни разом447,
оскільки як солідарність, так і енергія видавалися йому важли-
вими засобами, котрими організується «громадянство». «Успіхи
держави в організованості, розвитку суспільної енергії й солідар-
ності посилюють його шанси у зовнішній боротьбі і навпаки», –
підкреслює М.Грушевський в одній із публіцистичних заміток,
написаної у розпал Першої світової війни448.
Більше того, солідарність була одним із найважливіших дже-
рел нагромадження та передачі «суспільної енергії». На його
думку, «спеціальні, зібрані по певній соціальній симпатії, а не
біольогичному інстинкту групи (їх називають через те “симпа-
тичними групами”, хоч ся назва звучить дещо дивно), перехре-
щуючись або входячи в ріжні відносини між собою, проймають,
скріплюють і соціялізують своїми елементами солідарности і
кооперацію всю племінну, або й ширше – народню масу, дають їй
інтенсивнійшу, акумульовану соціяльну енергію»449.
Зрештою, історичне життя уявлялося М.Грушевському як своє-
рідне чергування епох піднесення й занепаду, котрі він репрезен-
тував як періоди нагромадження і втрати «енергії», або історичні
етапи, на яких домінували «солідарні» інтереси, що згуртовували
та сполучали «народні маси» (національна солідарність) і, навпаки,
проміжки історичного часу, коли гору брали егоїстичні устрем-
ління соціальних спільнот – класів, станів, верств, прошарків і на-
віть окремих груп (соціальна чи класова солідарність).
Приміром, у передмові до «Початків громадянства (генетична
соціологія)», котра підписана 1 травня 1921 р., автор зауважує:
«Добу, котру переживаємо, стоїть під знаком реакції против ін-
дивідуалізму і клясовости новійшого “цівілізованного ладу” та
повороту до колєктивизму і солідарности»450.
Така модернізація великої української оповіді та її провідного
героя – народу / нації, хоч і була споріднена з позитивістськими
640
канонами, проте суттєво трансформувала останні і навіть виходила
поза їхні межі, позаяк уводила до авторської конструкції націо-
нального минулого, спертої здебільшого на критично-аналітичні та
логіко-раціоналістичні складові, ірраціональні, інтуїтивні компо-
ненти. У широкому сенсі ці включення, з одного боку, признача-
лися для подолання тієї державно-політичної дискретності й етно-
культурної розмитості українського історичного життя (чергу вання
відроджень і занепадів у великому тексті М.Грушевського!), а, з ін-
шого, підпорядковувалися телеологічній репрезентації минувшини
України, що мала увінчатися новим потужним від родженням нації
і, врешті-решт, інтенсивним національним розвоєм!
1 Кордуба М. Академік Михайло Грушевський як історик (З нагоди
ювілею) // Літературно-науковий вістник. – 1926. – Т.91, № 12. – С.347.
2 Грушевський М. На порозі століття (присвячено перемишльській
українсько-руській громаді) // Літературно-науковий вістник. – 1901.
– Т.13, № 2. – С.77
3 Хобсбаум Э. Век Империи. 1875-1914 / Пер. с англ. Е.С.Юрченко,
В.П.Белоножко; научн. ред. А.А.Егоров. – Ростов н /Д., 1999. – С.219
4 Петров М. Новейшая национальная историография в Германии,
Англии и Франции: Сравнительный историко-библиографический
обзор. – Харьков, 1861. – С.62.
5 [Куліш П.О.] Жизнь Куліша // Куліш П. Твори: У 2 т. / Упоряд.,
прим. і вступ. ст. Є.Нахліка. – К., 1994. – Т.1. – С.262.
6 Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську національну
справу // Драгома нов М.П. Вибране / Упоряд. Р.С.Міщук; прим.
Р.С.Міщука, В.С.Шандри. – К., 1991. – С.524
7 Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. – К., 1917. –
Ч.4: [Європа в 1789-1848 рр.] – С.107.
8 Багалій Д.І. Нариси української історіографії за доби февдалізму
й доби капіталістичної // Багалій Д. Вибрані праці: У 6 т. / Упоряд.,
вступ. ст. і ком. В.В.Кравченка. – Харків, 2001. – Т.2: Джерелознавство
та історіографія історії України. – С.569.
9 Його ж. Акад. М.С.Грушевський і його місце в українській істо-
ріографії (історико-критичний нарис) // Червоний шлях. – 1927. –
№ 1. – С.171.
641
10 Мішле. Історія Франції. Як Мішле написав свою книгу (Уривки
з передмови 1869 р.) // Класики історичної науки / Ред., передм. та
прим. Г.Рохкина. – [Харків], 1929. – С.126.
11 Штепа К. Соціологічна теорія релігії Е.Дюркгема і школа М.Гру-
шевського // Записки Ніжинського ін-ту соціального виховання. –
Ніжин, 1932. – Вип.12. – С.46.
12 Грушевський М. Відродження французької соціологічної школи
// Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Примітивна
культура та її пережитки на Україні, соціальна преісторія, народня
творчість в соціологічному освітленню: Наук. щорічник 1926 / За ред.
К.Грушевської. – [К.], 1926. – Вип.1/2. – С.117.
13 Його ж. Рец. на кн.: Lévy-Brühl L. Das Denken der Naturvölker, in
deutscher Übersetzung herausgegeben und eingeleitet von Dr.Wilhelm Je-
rusalem. – Wien und Leipzig: W.Braumüller, 1921. – XII, 352 s.; La men-
talité primitive par L.Lévy-Bruhl (Bibliotéque de philosophie contempo-
raine – Traveaux de l’Année sociologique). – Paris: F.Alcan,1922. – III,
537 p.; Jerusalem W. Soziologie des Erkennens (Kölner Vierteljahrshefte
für Sozialwissenschaften. I Jhrg. – 1921. – Heft 3); Thurnwald R. Zum ge-
genwärtigen Stande der Völkerpsychologie (Köln, Vierteljahrshefte.
IV Jhrg. – 1924. – Heft 1-2) // Україна. – 1924. – № 4. – С.152-153.
14 Кордуба М. Огляд захiдно-європейської літератури по культур-
ній і політичній історії, історії літератури та штуки в 1899 р.: І. Істо-
ріософія, помічні науки історії, загальні публікації // ЗНТШ (Львів). –
1900. – Т.37. – С.1.
15 Франк С.Л. Очерк методологии общественных наук. – М., 1922. –
С.25.
16 Савельева И.М., Полетаев А.В. Знание о прошлом: теория и исто-
рия: В 2 т. – СПб., 2006. – Т.2: Образы прошлого. – С.294.
17 Лампрехт К. История германского народа / Пер. с нем. П.Нико-
лаева. – М., 1894. – Т.1, ч.1/2. – С.20.
18 Ювілей академіка М.С.Грушевського 1866-1926. І. Ювілейні за-
сідання. ІІ. Привітання. – К., 1927. – С.127.
19 Герасимчук В. Михайло Грушевський як історіограф України //
ЗНТШ (Львів). – 1922. – Т.133. – С.8.
20 Ювілей академіка М.С.Грушевського. – С.27.
21 Там само. – С.8.
642
22 Дорошенко Д. Рец. на кн. Грушевський М. Історія України-Руси.
– Київ–Львів, 1913. Т.8, ч.1. – 315 с. // Літературно-науковий вістник.
– 1913. – Т.64, № 11. – С.377; Його ж. Огляд української історіографії
/ Упорядк. та вступн. ст. Ю.Пінчука, Л.Гриневич. – 3–е вид., ре-
принт. – К., 1996. – С.193.
23 Кордуба М. Михайло Грушевський як учений [переклад статті з
«Przegląd Historyczny». – 1935. – № 12] // Укр.історик. –1984. – № 1/4.
– С.37.
24 Томашівський С. Нова книжка – нові часи. Рец. на кн.: Грушев-
ский М. Очерк истории украинского народа. – СПб., 1904 // Літера-
турно-науковий вістник. – 1905. – Т.29, № 1. – С.44, 45.
25 Франко І. Причинки до Історії України-Руси. – Львів, 1912. – С.153.
26 Крупницький Б. Українські історіографічні проблеми: 3. Силу -
ети українських істориків XX cт. (народники і державники): IІІ. Ми-
хай ло Грушевський // Крупницький Б. Історіознавчі проблеми істо-
рії України: Зб. статей / На правах рукопису. – Мюнхен, 1959. – С.96.
27 Лавріненко Ю. Михайло Грушевський (літературна сильвета) //
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Пое-
зія. – Проза. – Драма. – Есей / 3-є вид. – К., 2004. – С.918.
28 Винар Л. Грушевськознавство: ґенеза й історичний розви ток. –
Київ–Львів–Париж–Нью-Йорк–Торонто, 1998. – C.37.
29 Дашкевич Я.Р. Михайло Грушевський – історик народницького
чи державницького напряму? // Михайло Грушевський і українська
історична нау ка: Матеріали наук. конф., присвяч. М.Грушевському
(Львів, 24-25 жовтня 1994 р.; Харків, 25 серпня 1996 р.; Львів, 29 ве-
ресня 1996 р.) – Львів, 1999. – С.85.
30 Будурович Б. Михайло Грушевський в оцінці західно-європей-
ської і американської історіографії // Визвольний шлях. – 1967. –
№ 2. – С.179.
31 Сохань П.С., Ульяновський В.І., Кіржаєв С.М. М.Грушевський і
Academia. Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – С.219.
32 Грушевський М. Історія й її соціально-виховуюче значіннє // Гру-
шевський М. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1991. – С.56.
33 Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни // Ницше Ф. Со-
чи нения: В 2 т / Сост., ред., вступ. ст. и. прим. К.А.Свасьяна. – М., 1990.
– Т.1. – С.174.
34 Кордуба М. Академік Михайло Грушевський… – С.350.
643
35 Оглоблин О. Проблема схеми історії України 19-20 століття (до
1917 року). – Мюнхен–Нью-Йорк, 1973. – С.3.
36 Оглоблін О.П. «Історія України» (Конспект за лекціями профе-
сора Оглобліна). ІІ-й курс соц.-істор. відділу Ф.П.О. [факультету пар-
тійної освіти] 1929/30 академічного року. Т.2 [друк. Київським Окр-
літ. тираж 37 прим.] // ЦДАВО України, ф.3561, оп.1, спр.292, арк.43.
37 Грушевський М. [Передмова] // Грушевський М. Історія Украї ни-
Руси: У 10 т. – Львів, 1898. – Т.1 [1-е вид.]: До початку ХІ віка. – С.[1].
38 Його ж. По виборах // Його ж. Наша політика. – Львів, 1911. –
С.117.
39 Его же. Украина и украинство // Украинская жизнь. – 1912. –
№ 1. – С.12-13.
40 Velychenko S. National History as Cultural Process: A Survey of the
Interpretations of Ukraine's Past in Polish, Russian, and Ukrainian Histori-
cal Writing from the Earliest Times to 1914. –Edmonton, 1992. – P.106-
107, 134-135; Idem. Rival Grand Narratives of National History. Russian /
Soviet, Polish and Ukrainian Accounts of Ukraine’s past (1772-1991) //
Österreichische-Osthefte. Zeitschrift für Mittel-, Ost und Südosteuropa-
forschung. – Wien, 2000. – Jahrgang 42, h.3/4. – S.146-147; Плохій С. Ве-
ликий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського / Авторизо-
ваний пер. з англ. М.Климчука. – К., 2011. – С.116-117.
41 Плохій С. Вказ. праця. – С.119-122, 157-159.
42 Разбор дела в Киевском Окружном Суде (Киевлянин. 1907 года,
№ 280) // К вопросу о кандидатуре на кафедру русской истории в уни-
верситете св. Владимира профессора Львовского университета Ми-
хаила Грушевского. – К., 1908. – С.26.
43 Разбор дела в Киевской Судебной Палате (Киевлянин. 1908 года,
№ 17) // Там же. – С.35.
44 Листування Михайла Грушевського [з М.Біляшівським, Ф.Вов-
ком, В.Дорошенком та В.Липинським] / Ред. Л.Винар; упор. Р.Майбо-
рода, В.Наулко, Г.Бурлака, І.Гирич. – Київ-Нью-Йорк, 2001. – С.167.
45 Hruševśkyj M. Geschichte des ukrainischen (ruthenischen) Volkes /
autorisierte Übersetzung aus der zweiten ukrainischen Ausgabe. – Leipzig,
1906. – Bd.1: Urgeschichte des Landes und des Volkes. Anfänge des Kij-
ever Staates.– VIII, 754 s.
46 Грушевский М. Киевская Русь / Извлечение из 2-го укр. изд. –
СПб., 1911. – Т.1: Введение. Территория и население в эпоху образо-
вания государства. – С.ІІІ.
644
47 Его же. История Украинского козачества: До соединения с Мо-
сковским государством / Извлечение из 7 и 8 т. «Історії України-Руси».
– К., 1913. – Т.1: До начала XVII в. – 408 с.; То же. – К., 1914. – Т.2: Пер-
вые десятилетия XVII в. – 476 с.
48 Крупницький Б. Українські історіографічні проблеми… – С.97, 99.
49 Зашкільняк Л. Історіографічна творчість Михайла Грушевського
на тлі європейської історичної думки кінця ХІХ – початку ХХ століття
// Михайло Грушевський і українська історична нау ка… – С.32.
50 Кучеренко М.О., Панькова С.М., Шевчук Г.В. Я був їх старший син
(рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л.Винар. – К., 2006. – 662 с.
51 Грушевський М. Спомини / Публ. та прим. С.Білоконя; передмова
Ф.Шевченка // Київ. – 1988. – № 9. – С.125.
52 Винар Л. Автобіографія Михайла Грушевського з 1926 року. –
Нью-Йорк-Мюнхен-Торонто, 1981. – С.18.
53 Дописувачі по інший бік радянського кордону вважали, що іс-
нують рукописи принаймні ще кількох томів «Історії української літе-
ратури», доведених до революції 1848 р. Див., докладніше: М-ський
М. Надмогильний пам’ятник і літературна спадщина М.Грушевського
// Діло (Львів). – 1937, 7 лютого. – № 27. – С.5-6; Новий і останній том
Історії М.Грушевського // Тризуб (Париж). – 1937. – № 6. – С.29.
54 Ця студія готувалася у двох версіях – «вузькій» (популярній) та
«ширшій» (науковій) протягом 1915-1916 рр., коли М.Грушевський пе-
ребував на засланні у Симбірську та Казані, а також після переїзду до
Москви. Крім того, автор сподівався продати російськомовний пере-
клад «Всесвітньої історії» московському кооперативному товариству
видавничої та друкарської справи «Задруга», проте не реалізував цього
задуму. Див.: Винар Л. Автобіографія Михайла Грушевського з 1926
року. – С.28; Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 8. – С.110-
111. «Ширша» версія «Всесвітньої історії» мала вийти у вигляді низки
окремих студій, з яких були опубліковані тільки дві праці – «Середні
віки Европи» (К., 1917) та «Старинна історія. Греко-римський світ»
(К., 1918). Рукопис першої студії М.Грушевського, з якого мав розпо-
чатися цикл праць із всесвітньої історії, присвячений найстаршим
культурам Давнього Сходу, загинув у пожежі будинку Грушевських під
час артилерійського обстрілу Києва 8 січня 1918 р. більшовицькими
військами під приводом М.Муравйова. Див.: Грушевський М. Ста-
ринна історія. Греко-римський світ. – К., 1918. – С.2; Корчинський М.
Коли горів дім Михайла Грушевського (8 січня 1918 р.) // Діло (Львів).
– 1937, 27 берез. – № 67. – С.7; «Вужча» версія планувалася у семи ча-
645
стинах, але тільки шість частин було опубліковано упродовж 1917-
1918 рр. Див.: Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. –
К., 1917-1918. – Ч.1-6. Вважають, що сьома частина, присвячена по-
чатку ХХ ст. («Останні десятиліття») й анонсована друкарнею акціо-
нерного товариства «Петро Барський в Київі», світу так і не побачила.
Скорочений і адаптований до дидактичних потреб «вузький» варіант
цього огляду всесвітньої історії був опублікований 1920 р. Див.: Гру-
шевський М. Всесвітня історія. Прилажена до програми вищих почат-
кових шкіл і нижчих кляс шкіл середніх. – Київ-[Wien], 1920. – Ч.1–2.
55 Томашівський С. Нова книжка... – С.43.
56 Дорошенко Д.І. – Шелухин С.П. [автограф листа 17 квітня 1924].
У збірці «Листи від Демченко, Денисенко, Дорошенко, Деметренко,
Зеркаль, Ісаєвич та інших осіб на літери Д-З-І [до С.Шелухина]» //
ЦДАВО України, ф.3695, оп.1, спр.238, арк.64.
57 Потульницький В.А. Україна і всесвітня історія: Історіософія сві-
тової та української історії XVII–XX ст. – К., 2002. – С.62.
58 Гермайзе О. Ювілей української науки. Сорок років діяльности
акад. М.С.Грушевського // Життя й революція. – 1926. – № 10. – С.97.
59 Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевсько го /
Ред. І.Бречак. – Київ–Кембридж, 1991. – С.18.
60 Дашкевич Я.Р. Михайло Грушевський – історик… – С.75.
61 Зашкільняк Л. Історична теорія в науковій творчості Михайла
Грушевського // Укр.історик. – 1999. – Т.36, № 2/4. – С.54.
62 Гоцуляк В. Історіографічна думка про М.Грушевського і україн-
ську історичну науку його доби. – Черкаси, 1996. – С.140; Тельвак В.
Теоретико-методологічні підстави історичних поглядів Михайла Гру-
шевського (кінець ХІХ – початок ХХ століття) / Передмова Л.Тимо-
шенка. – Нью-Йорк – Дрогобич, 2002. – С.175.
63 Витанович І. Уваги до методології й історіософії Михайла Гру-
шевського // Укр. історик. – 1966. – № 1/2. – С.35.
64 Грушевський М. Рец. на публ.: Коцовский В. Исторично-литера-
турные заметки до «Слова» о полку Игоревым (передрук із справоз-
дання гімназії академічної за р.1893). – 42 с. // ЗНТШ (Львів). – 1895.
– Т.5. – С.10.
65 Його ж. Вступний виклад з давньої історії Руси, виголошений у
Львівському університеті 30 вересня 1894 р. – Львів, 1894. – С.11.
66 Кордуба М. Михайло Грушевський як учений. – С.40.
646
67 Ястребов Ф. «Тому девятого перша половина» Рец. на кн.: Гру-
шевський М. Історія України-Руси. – ДВУ, 1928. – Т.9, перша поло-
вина. – 601 с. // Прапор марксизму. – 1930. – № 1: (січ.-лют.). – С.147.
68 Доманицкий В. Рец. на кн.: Грушевський М. Історія України-Руси.
– Львів, 1903. – Т.4. – 532 с. // Киевская старина. – 1903. – № 12. –
С.163.
69 Покровский М.Н. Историческая наука и борьба классов: (Исто-
риографические очерки, критические статьи и заметки). – М.-Л., 1933.
– Вып.1. – С.77.
70 Korduba M. Der Ukraine Niedergang und Aufschwung [Hruševśkyj
M. Istorija Ukrajiny-Rusy. (Die Geschichte der Ukraine-Ruś) VIII. Band, 1.
Teil. 1626-1638. 2. Auflage. Kyjiv-L’viv 1922. 335 s.; Počatky
Chmel’nyččyny. Istorija Ukrajiny-Rusy. T. VIII. č 2. (Die Anfänge der
Chmel’nyččyna. Die Geschichte der Ukraine-Ruś. VIII. Bd. 2. Teil.) 1638-
1648. 2. Auflage. Kyjiv-Wien 1922. 224 s.; Chmel’nyččyna v Rozcviti. Isto-
rija Ukrajiny-Rusy. T. VIII. č 3. (Die Chmel’nyččyna in ihrer Blüte. Die
Geschichte der Ukraine-Ruś. VIII. Bd. 3. Teil.) 1648-1650. 2. Auflage.
Kyjiv-Wien 1922. 288 s.; Istorija Ukrajiny-Rusy. (Die Geschichte der
Ukraine-Ruś) IX Bd. 1. Teil. 1650-1653. [Kyjiv] 1928. 601 + [III] s. ); Isto-
rija Ukrajiny-Rusy. (Die Geschichte der Ukraine-Ruś) IX Bd. 2. Teil. 1654-
1657. [Kyjiv] 1931. 1026 + II s. (S. 605-1630.)] // Zeitschrift für Osteu-
ropäische Geschichte. – Berlin, 1932. – Bd. VI. – S.382-383.
71 Герасимчук В. Михайло Грушевський… – С.15.
72 Сисин Ф. «Історія України-Руси» Михайла Грушевського та тво-
рення національної історіографії // Михайло Грушевський і україн-
ська історична нау ка. – С.3
73 Домбровський О. Критичні завваги І.Франка до «Історії» М.Гру-
шевського // Укр.історик. – 1970. – № 1/3. – С.130.
74 Запис засідань конференції «Михайла Грушевський і сучасна істо-
рична думка» (29 вересня 1996 р.) // Михайло Грушевський і україн-
ська історична нау ка. – С.315.
75 Дашкевич Я.Р. Михайло Грушевський – історик… – С.73.
76 Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1992. –
Т.3 [репринт 2-го вид.]: До року 1340. – С.63, 169; Його ж. Історія
України-Руси. – К., 1994. – Т.5: Суспільно-політичний і церковний
устрій і відносини в українсько-руських землях XIV-XVII в. – С.366;
Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1995. – Т.6: Житє еко-
номічне. Культурне. Національне XIV-XVII віків. – С.248 (прим.5).
647
77 Щербина В. Рец. на вид.: Fontes historiae Ukraino-Russicae (Rut-
henicae) a collegio archaeographico Societatis Scientiarum Ševčenkianae
editi. Vol.II. Жерела до історії України-Руси. Видає археографічна ко-
місія НТШ. – Львів, 1897. – Т.2: Люстрації королівщини в землях Пе-
ремиській і Сяноцькій з р. 1565 // Киевская старина. – 1898. – № 1. –
С.26-27.
78 Його ж. Рец. на вид.: Fontes historiae Ukraino-Russicae (Ruthenicae)
a collegio archaeographico Societatis Scientiarum Ševčenkianae editi.
Vol.II. Жерела до історії України-Руси. Видає археографічна комісія
НТШ. – Львів, 1895. – Т.1: Люстрації королівщин в землях Галицькій,
Перемиській з р. 1565-66 // Киевская старина. – 1896. – № 7/8. – С.40-41.
79 Грушевський М. Економічний стан селян в Сяніцькім старостві в
середині XVI в. на основі описей королівщин // Жерела до історії
України-Руси. – Львів, 1900. – Т.3. – С.2 (прим.1).
80 Его же. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до
конца XIV столетия. – К., 1891. – С.VI.
81 Стельмах С.П. Історична думка в Україні ХІХ – початку ХХ сто-
ліття. – К., 1997. – С.109; Нечухрин А.Н. Теоретико-методологические
основы российской позитивистской историографии (80-е гг. XIX в.–
1917 г.): Монография. – Гродно, 2003. – С.140-141.
82 Грушевський М. Нові конструкції початків слов’янського і україн-
сько-руського життя. Критичні замітки // ЗНТШ (Львів). – 1911. –
Т.103. – С.13.
83 Грушевський М. Рец. на кн.: Ключевский В. Курс русской исто-
рии. – М., 1904. – Ч.1. – 456, 4 с.; Рожков Н. Обзор русской истории с
социологической точки зрения. – СПб., 1903. – Ч.1: Киевская Русь (с VI
до конца ХІІ века). – 173 с.; Книга для чтения по русской истории, со-
ставленная при участии профессоров и преподавателей под ред. проф.
М.В.Довнар-Запольского. – М., 1904. – Т.1. – VII, 639 c. // ЗНТШ
(Львів). – 1905. – Т.47. – С.6.
84 Франко І. Вказ.праця. – С.56.
85 Василенко М. Рец. на кн.: Грушевський М. Історія України-Руси.
– Київ-Львів, 1913. – Т.8, ч.1. – 315 с. // Україна. – 1914. – № 3. – С.83.
86 Пичета В. Рец. на кн. Грушевський М. Історія України-Руси. –
Київ–Львів, 1913. – Т.8, ч.1. // Украинская жизнь. – 1914. – № 3. – С.129.
87 Крупницький Б. М.Грушевський і його історична праця // Гру-
шевський М. Історія України-Руси. – Нью-Йорк, 1954. – Т.1. – С.ХIХ.
648
88 Грушевський М. Вступні замітки // Грушевський М. Історія
України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.4.
89 Його ж. Вступні уваги // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [1-е
вид.]. – С.2.
90 Органіцизм – термін, запропонований англійським фізіологом
Дж. Холдейном 1918 р., хоч органічні концепти побутували у соціо -
гуманітаристиці, зокрема в історіописанні, протягом усього ХІХ ст.
і навіть раніше.
91 Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. – М., 1977.
– Т.3: Философия духа. – С.80.
92 Его же. Философия истории / Пер. А.М.Водена. – СПб., 1993. –
С.147-152.
93 Уайт Х. Метаистория. Историческое воображение в Европе ХІХ
века / Пер. с англ. под ред. Е.Г.Трубиной и В.В.Харитонова. – Екате-
ринбург, 2002. – С.108.
94 Шеллинг Ф.В.И. Сочинения: В 2 т. / Сост. и ред. А.В.Гулыга. –
М., 1989. – Т.2. – С.359.
95 Шеллінг Ф. В. Й. фон. Із праці «Про суть німецької науки» // Мис-
лителі німецького Романтизму / Упоряд. Л.Рудницький, О.Фешовець.
– Ів.-Франківськ, 2003. – С.359.
96 Органологія – термін, який запропонував німецький філософ
Е.Трьольч. Див.: Трельч Э. Историзм и его проблемы. Логическая про-
блема философии истории / Отв. ред. и авт. послесловия Л.Т.Мильская.
– М., 1994. – С.238.
97 Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевсько го.
– С.13.
98 Грушевський М. Галичина і Україна // Грушевський М. З біжучої
хвилі. Статті й замітки на теми дня 1905-6 р. – К., 1906. – С.119.
99 Його ж. На порозі століття… – С.79.
100 Від пізньолатинськ. reconvalescentia – одужання, себто організм
на стадії одужання. Див.: Грушевський М. На порозі століття. – С.78.
101 Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1996.
– Т.9: Роки 1650-1654, кн.1: (Хмельниччини роки 1650-1653). – С.318.
102 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1995. – Т.8 [ре-
принт 2-го вид.], ч.1: Від Куруківщини до Кумейщини (1626-1638). –
С.10.
649
103 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1993. – Т.4 [ре-
принт 2-го вид.]: XIV-XVI віки – відносини політичні. – С.184.
104 Вормс Р. Общественный организм / Под ред. и с пер. А.С.Трачев-
ского. – СПб., 1897. – С.3, 45.
105 Риккерт Г. Философия жизни / Пер. с нем. – К., 1998. – С.338.
106 Грушевський М. Польсько-українські мотиви // Його ж. З біжу-
чої хвилі. – С.68.
107 Його ж. «Малі діла» // Його ж. Наша політика. – С.66.
108 Його ж. Звичайна схема «руської» історії й справа раціонального
укладу історії східного слов’янства / Отд. оттиск из сб. «Статьи по сла-
вяноведению». – СПб., 1904. – С.3.
109 Його ж. Рец. на кн. Белов Е.А. Русская история до реформы
Петра Великого. – СПб., 1895. – V, 479, 8 c. // ЗНТШ. – 1895. – Т.8. – С.6.
110 Його ж. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1
[репринт 3-го вид.]. – C.17.
111 Його ж. Вступні уваги // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [1-е
вид.]. – С.3-4.
112 Его же. Вопрос об украинских кафедрах и нужды украинской
науки // Его же. Освобождение России и украинский вопрос. Статьи и
заметки. – СПб., 1907. – С.161-162.
113 Его же. Украинцы [в Австро-Венгрии] // Формы национального
движения в современных государствах. Австро-Венгрия. Россия. Гер-
мания / Под ред. А.И.Кастелянского. – СПб., 1910. – С.153.
114 Плохій С. Вказ. праця. – С.183.
115 Грушевський М. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси.
– Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.16; Його ж. Історія України-Руси: У 11 т.,
12 кн. – К., 1992. – Т.2 [репринт 2-го вид.]: ХІ-ХІІІ вік. – С.1.
116 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.5.
117 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.1. –
С.142.
118 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.293.
119 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1997. – Т.9:
Роки 1654-1657, кн.2: (Хмельниччини роки 1654-1657). – С.1405.
120 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.308.
121 Там само. – С.339.
650
122 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.].
– С.151.
123 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.390.
124 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.213.
125 Там само. – С.209.
126 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.790.
127 Його ж. Українська історіографія і Микола Костомаров: (пам’яті
М.Костомарова в двадцять п’яті роковини його смерті, помер
7.IV.1885) // Літературно-науковий вістник. – 1910. – Т.50, № 5. –
С.210.
128 Його ж. «Малі діла» // Його ж. Наша політика. – С.59.
129 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.137,
475.
130 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.360.
131 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.1.
132 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.151.
133 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.49.
134 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.500.
135 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – К., 1917. – Ч.2:
[ХІІІ-XVI вв.]. – С.131.
136 Його ж. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1
[репринт 3-го вид.]. – C.4.
137 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1995. – Т.7: Ко-
зацькі часи – до р. 1625. – С.VIII.
138 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.126
139 Там само. – С.128.
140 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.184.
141 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1995. – Т.8 [ре-
принт 2-го вид.], ч.2: Початки Хмельниччини (1638-1648). – С.201;
Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.1495.
142 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.84.
143 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.562, 686.
144 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.263.
145 Там само. – С.401.
651
146 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.].
– С.306.
147 Білас Л. Криза нашого образу історії // Ісаєвич Я. Лев Білас і його
історіографічні праці / Білас Л. Криза нашого образу історії. – Львів,
2002. – С.33.
148 Грушевський М. «Малі діла» // Грушевський М. Наша політика.
– С.66.
149 Його ж. З нашого культурного життя // Його ж. Наша політика.
– С.97.
150 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.2.
151 Його ж. Українсько-руське літературне відродженнє в історич-
нім розвою українсько-руського народу (Відчит проф. М.Грушевсь-
кого на науковій академії, споряженій дня 1-ого падолиста 1898 р. на
пам’ятку столітніх роковин відродження українсько-руської літера-
тури) // Літературно-науковий вістник. – 1898. – Т.4, № 11. – С.75-76.
152 Його ж. Старинна історія… – С.156.
153 Його ж. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – С.3.
154 Витанович І. Уваги до методології й історіософії Михайла Гру-
шевського. – С.51.
155 Грушевський М. Останні романи Г.Сінкевича. Два відчити
М.Грушівського. Читані в львівськім «Клюбі Русинок» 14 (26) і 17 (29)
червня 1895 р. [відбитка із «Зорі». – Львів, 1895. – Ч.14-17]. – Львів,
1895. – С.50.
156 Його ж. Громадський рух на Вкраїні-Руси в ХІІІ віці // Його ж.
З політичного життя Старої України. Розвідки, статті, промови. – К.,
1917. – С.29-30.
157 Тельвак В. Теоретико-методологічні підстави... – С.77.
158 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.5. – С.224.
159 «Задня земля» (нім.), себто простір на околиці цивілізації чи при-
легла до неї територія.
160 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – С.412.
161 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.255.
162 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.118-119.
163 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.20,
613; Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.657.
652
164 Його ж. На переломі // Його ж. На порозі Нової України. – С.8.
165 Його ж. Історія й її соціально-виховуюче значіннє. – С.57
166 Його ж. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. – К., 1993. –
Т.1. – С.86.
167 Його ж. На українські теми. З новорічних думок // Літературно-
науковий вістник. – 1910. – Т.49, № 1. – С.46.
168 Крупницький Б. М.Грушевський і його історична праця. – С.XXVI.
169 Грушевский М. Киевская Русь. – C.ІІІ-IV.
170 Hruševśkyj M. Geschichte des ukrainischen (ruthenischen) Volkes. –
S.4
171 Грушевський М. Вступні уваги // Грушевський М. Історія
України-Руси. – Т.1 [1-е вид.]. – С.2.
172 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.1.
173 Там само. – С.38.
174 Там само. – С.130.
175 Грушевський М. Українсько-руське літературне відродженнє…
– С.76.
176 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.401,
501.
177 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.301.
178 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.503.
179 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.490-
491.
180 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.295.
181 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.26.
182 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.249.
183 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.102.
184 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.141.
185 Там само. – С.2.
186 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.5. – С.196.
187 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.80.
188 Там само. – С.88
189 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – С.564.
653
190 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.19.
191 Там само. – С.18.
192 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – С.168.
193 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.138.
194 Там само. – С.141.
195 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – С.VI.
196 Его же. Украина и украинство. – С.18.
197 Його ж. Всесвітня історія. Прилажена до програми вищих по-
чаткових шкіл і нижчих кляс шкіл середніх. – Ч.2. – С.206.
198 Його ж. Рец. на кн.: Wundt W. Völkerpsychologie. Eine Untersuc-
hung der Entwicklungsgesetze von Sprache, Mythus und Sitte. – 1917-
1920. – Bd. VII-X // Україна. – 1924. – № 1/2. – С.179.
199 Його ж. Рец. на кн.: Lévy-Brühl L. Das Denken der Naturvölker…
– С.148.
200 Февр Л. Суд совести истории и историка // Февр Л. Бои за исто-
рию / Отв. ред. А.Я.Гуревич. – М., 1991. – С.11.
201 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.5. – С.VI.
202 Нечухрин А.Н. Указ. соч. – С.26-27.
203 Грушевский М. Барское староство. Исторические очерки (XV-
XVIII в.). – К., 1894. – С.ІІІ.
204 Його ж. Історія й її соціально-виховуюче значіннє. – С.58.
205 Гермайзе О. Ювілей української науки. – С.98.
206 Багалій Д.І. Акад. М.С.Грушевський і його місце в українській
історіографії. – С.198.
207 Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевсько го.
– С.20.
208 Там само. – С.20.
209 Крупницький Б. М.Грушевський і його історична праця. –
С.XXVII.
210 Зашкільняк Л. Історіографічна творчість Михайла Грушевсь-
кого… – С.42.
211 Нечухрин А.Н. Указ. соч. – С.77.
212 Грушевський М. Звичайна схема «руської» історії… – С.5.
213 Там само. – С.5.
654
214 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – С.1.
215 Богдашина О.М. Позитивізм в історичній науці в Україні (60-ті
рр. ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.). – Харків, 2010. – С.348.
216 Грушевский М. История украинского народа // Украинский народ
в его прошлом и настоящем: В 2 т. – СПб., 1914. – Т.1. – С.38.
217 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.79.
218 Його ж. Початки громадянства (генетична соціологія). – [Wien],
1921. – С.38-39.
219 Там само. – С.39.
220 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.].
– C.87.
221 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.293.
222 Його ж. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. – К., 1995. – Т.8[ре-
принт 2-го вид.], ч.3: Хмельниччина в розцвіті (1648-1650). – С.103.
223 Його ж. Всесвітня історія в короткі огляді. – К., 1918. – Ч.5: По-
заєвропейські краї в останніх століттях. – С.79.
224 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.VIII.
225 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.599.
226 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.VII.
227 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.19.
228 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.18.
229 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.549.
230 Його ж. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1
[репринт 3-го вид.]. – C.17.
231 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.398.
232 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.536.
233 Його ж. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці
// Його ж. Духовна Україна. Збірка творів / Упоряд. та додатки І.Ги-
рича, О.Дзюби, В.Ульяновського. – К., 1994. – С.139.
234 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.1. –
С.276.
235 Его же. Единство или распадение? // Грушевский М. Освобож-
дение России… – С.55-56.
236 Его же. Вопрос об украинских кафедрах… – С.173.
655
237 Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевсь-
кий (1866-1934). – Б.м., 1985. – С.61; Оглоблин О. Думки про сучасну
українську совєтську історіог рафію. – Нью-Йорк, 1963. – С.11.
238 Масненко В. Історичні концепції М.С.Грушевського та В.К.Ли-
пинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української
історичної думки 1920-х років. – Київ-Черкаси, 2000. – С.109.
239 Плохій С. Вказ. праця. – С.43, 46.
240 Там само. – С.287.
241 Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевсько го.
– С.31.
242 Грушевський М. Вступний виклад з давньої історії Руси… – С.10.
243 Його ж. Богданові роковини // Літературно-науковий вістник. –
1907. – Т.39, № 8. – С.210.
244 Его же. Украинцы [в России] // Формы национального движе-
ния... – С.315.
245 Там же. – С.315.
246 Грушевский М. Движение политической и общественной
украинской мысли в ХIX столетии // Его же. Освобождение России...
– С.44-45; Його ж. Малороссийские песни» Максимовича і століття
української наукової праці // Україна. – 1927. – № 6. – С.2.
247 Его же. Украина и украинство. – С.13-14.
248 Там же. – С.14.
249 Кордуба М. Михайло Грушевський як учений. – С.41.
250 Грушевський М. Вступні замітки // Грушевський М. Історія
України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.6.
251 Його ж. Вступні уваги // Грушевський М. Історія України-Руси:
У 10 т. – Львів, 1904. – Т.1 [2-е вид., розширене]: До початку ХІ віка. – С.5.
252 Його ж. Вступні уваги // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [1-е
вид.]. – С.2.
253 Його ж. Вступні замітки // Грушевський М. Історія України-Руси.
– Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.7-8.
254 Его же. Украина и украинство. – С.27.
255 Энциклопедический словарь издателя Ф. Павленкова / 4-е изд. –
СПб, 1910. – Стб.3003-3004.
656
256 Блок М. Апология истории или ремесло историка / Пер. Е.М.Лы-
сенко; прим. А.Я.Гуревича. – М., 1973. – С.63.
257 Грушевский М. Украина и украинство. – С.28.
258 Данилов В.В. М.А.Максимович в работе «Словом о полку Иго-
реве» // Слово о полку Игореве: Сб. исследований и статей под ред.
чл.-кор. АН СССР В.П.Адриановой-Перетц. – М.-Л., 1950. – С.291.
259 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.].
– С.3.
260 Його ж. Останні романи Г.Сінкевича… – С.46.
261 Його ж. На українські теми. З новорічних думок. – С.56.
262 Його ж. Підстави Великої України. Село // Його ж. На порозі
Нової України. – С.36.
263 Его же. Украинцы [в Австро-Венгрии]. – С.156.
264 Плохій С. Вказ. праця. – С.316.
265 Грушевський М. На українські теми. З новорічних думок. – С.47.
266 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.25.
267 Его же. Украина и украинство. – С.12.
268 Його ж. З нашого культурного життя // Його ж. Наша політика.
– С.95.
269 Там само. – С.94.
270 Грушевський М. Всесвітня історія в короткі огляді. – Ч.5. – С.20.
271 Його ж. Східнєслов’янські народності та їх дослідження. З при-
воду книги: Russische (ostslavische) Volkskunde von Dmitrij Zelenin //
Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Примітивна
культура та її пережитки на Україні, соціальна преісторія, народня
творчість та її соціологічні підстави. Науковий щорічник. 1929 / За ред.
К.Грушевської. – [К.,] 1930. – Вип.3. – С.12.
272 Плохій С. Вказ. праця. – С.181.
273 Грушевський М. Вопрос об украинских кафедрах... – С.164.
274 Його ж. Вступні замітки // Грушевський М. Історія України-Руси.
– Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.8.
275 Там само. – С.16.
276 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.].
– C. 63.
657
277 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.86.
278 Раковський І. Перші виклади проф. М.Грушевського у Львові:
Спогади // Краківські вісті. – 1945, 11 лют. – № 31. – С.3.
279 Грушевський М. Вступні замітки // Грушевський М. Історія
України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.14.
280 Там само. – С.15.
281 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.],
ч.2. – С.58.
282 Його ж. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1
[репринт 3-го вид.]. – C.16.
283 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.8
(прим.4).
284 Там само. – С.60; Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.1.
285 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.VII-VIII.
286 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.75.
287 Его же. История украинского народа. – С.120.
288 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.260
289 Там само. – С.238.
290 Там само. – С.498.
291 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.7. – С.270.
292 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.91.
293 Там само. – С.14.
294 Там само. – С.16.
295 Грушевський М. Богданові роковини… – С.208-209.
296 Його ж. Хмельницький і Хмельнищина // Його ж. З політичного
життя Старої України. Розвідки, статті, промови. – К., 1917. – С.62.
297 Плохій С. Вказ. праця. – С.213.
298 Грушевський М. [Переднє слово] // Грушевський М. Історія
України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.6.
299 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.842.
300 Його ж. [Переднє слово] // Його ж. Історія України-Руси. – Т.9,
кн.1. – С.6.
301 Его же. История украинского народа. – С.216.
658
302 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.1483.
303 Його ж. Культурно-національний рух… – С.139.
304 Савальский В.А. Критика понятия солидарности в социологии
О.Конта // Журнал Министерства народного просвещения. – 1905. –
Ч.361, № 9. – С.96.
305 Грушевський М. Рец. на кн.: Lévy-Brühl L. Das Denken der Na-
turvölker… – С.148.
306 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.63.
307 Його ж. Початки громадянства (генетична соціологія). – С.29
308 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.67.
309 Його ж. Початки громадянства (генетична соціологія). – С.255.
310 Там само. – С.300.
311 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.].
– C.369, 371-372.
312 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.223, 240.
313 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.44.
314 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.48.
315 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.297.
316 Там само. – С.50.
317 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.].
– С.498.
318 Його ж. Громадський рух на Вкраїні-Руси в ХІІІ віці // Гру-
шевський М. З політичного життя Старої України. – С.7.
319 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. / 2-е вид. – К., 1917.
– Ч.1: [до ХІІІ в.]. – С.86.
320 Його ж. Початки громадянства (генетична соціологія). – С.212.
321 Його ж. Історія України-Руси. – Т.5. – С.594.
322 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.293.
323 Там само. – С.141
324 Там само. – С. VIII.
325 Грушевський М. Культурно-національний рух… – С.233.
326 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.388.
327 Там само. – С.395.
659
328 Грушевський М. Культурно-національний рух… – С.251; Його
ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.435.
329 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.842.
330 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.400.
331 Там само. – С.400.
332 Грушевський М. Культурно-національний рух… – С.189.
333 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.402.
334 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.732.
335 Там само. – С.115.
336 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.7. – С.508.
337 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.245.
338 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.1485.
339 Там само. – С.1493.
340 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.],
ч.2. – С.116; ч.3. С.52, 166.
341 Його ж. Історія України-Руси. – К., 1997. – Т.10, ч.1: (Роки 1657-
1658). – С.155.
342 Його ж. Українсько-руське літературне відродженнє… – С.77-78.
343 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.1.
344 Там само. – С.130.
345 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. –
С. 159.
346 Його ж. На українські теми. З новорічних думок. – С.44.
347 Його ж. Культурно-національний рух… – С.154.
348 Його ж. Ілюстрована історія України. – Київ–Відень, 1921. – С.487.
349 Его же. Украина и украинство. – С.13.
350 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.113.
351 Його ж. Старинна історія… – С.55.
352 Його ж. Всесвітня історія. Прилажена до програми вищих по-
чаткових шкіл і нижчих кляс шкіл середніх. – Ч.2. – С.197.
353 Кулиш П.А. История воссоединения Руси: В 3 т. – СПб., 1874. –
Т.2: От начала столетней козацко-шляхетской войны до восстановления
в Киеве православной иерархии, в 1620 году. – С.371-372.
660
354 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.].
– С.209.
355 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.538.
356 Його ж. Культурно-національний рух… – С.190.
357 Його ж. Українська історіографія і Микола Костомаров… –
С.212-213.
358 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.162.
359 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.1. – С.139.
360 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.119.
361 Там само. – С.75.
362 Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.2. – С.90.
363 Його ж. Східнєслов’янські народності та їх дослідження. – С.4.
364 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.1486.
365 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.87; Його ж. Історія
України-Руси. – Т.9, кн.1. – С.612.
366 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.1. – С.90.
367 Його ж. Всесвітня історія в короткі огляді. – Ч.5. – С.133.
368 Его же. Украина и украинство. – С.13.
369 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.23.
370 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.2. –
С.119.
371 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.977.
372 Його ж. З нашого культурного життя. – С.98.
373 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.2. – С.27.
374 Його ж. Середні віки Европи. – К., 1917. – С.99.
375 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.526.
376 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.2. – С.87.
377 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.466.
378 Там само. – С.462.
379 Там само. – С.488.
380 Там само. – С.269.
381 Там само. – С.499.
661
382 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.7. – С.IХ.
383 Там само. – С.105.
384 Там само. – С.130.
385 Там само. – С.141.
386 Там само. – С.99.
387 Там само. – С.271.
388 Там само. – С.400.
389 Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.2. – С.11.
390 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.5. – С.19
391 Його ж. Старинна історія… – С.20.
392 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.2. – С.73.
393 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – К., 1917. – Ч.3:
[XVII-XVIII вв.]. – С.3.
394 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.4. – С.129
395 Extentio (лат.) – розгинання, витягування кінцівок, або інших ча-
стин тіла.
396 Грушевський М. Всесвітня історія в короткі огляді. – Ч.5. – С.3.
397 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.481.
398 Його ж. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.]. – С.222.
399 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.187.
400 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.114.
401 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.2. –
С.162; Те саме. – Т.8[репринт 2-го вид.], ч.3. – С.185; Те саме. – Т.9,
кн.2. – С.1490.
402 Його ж. Богданові роковини… – С.209.
403 Плохій С. Вказ. праця. – С.314-315.
404 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.2 [репринт 2-го вид.].
– С.2.
405 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.128.
406 Його ж. Історія України-Руси. – Т.4 [репринт 2-го вид.]. – С.137;
Те саме. – Т.7. – С.10.
407 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.442.
408 Там само. – С.570.
662
409 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.7. – С.214.
410 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8[репринт 2-го вид.], ч.3. – С.6.
411 Там само. – С.47.
412 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.7. – С.418, 424.
413 Його ж. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.918.
414 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.1. –
С.294.
415 Його ж. Історія України-Руси. – Т.6. – С.481-482.
416 Його ж. Історія України-Руси. – Т.3 [репринт 2-го вид.]. – С.82.
417 Його ж. Середні віки Европи. – С.30.
418 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.3. – С.119.
419 Його ж. Всесвітня історія в короткім огляді. – Ч.4. – С.30.
420 Його ж. Історія України-Руси. – Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.314.
421 Його ж. На українські теми. Похорони унії [до польського свят-
кування 500-ліття Грюнвальдської перемоги] // Літературно-науковий
вістник. – 1910. – Т.51, № 8. – С.296.
422 Его же. Независимая Польша и автономная Галиция // Украин-
ская жизнь. – 1916. – № 12. – С.65.
423 Його ж. Нові конструкції початків слов’янського і українсько-
руського життя. – С.18.
424 Його ж. Вступні замітки // Грушевський М. Історія України-Руси.
– Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.15.
25 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.86-87.
426 Його ж. Вступні замітки // Грушевський М. Історія України-Руси.
– Т.1 [репринт 3-го вид.]. – C.19.
427 Його ж. Історія України-Руси. – Т.7. – С.271.
428 Його ж. Історія України-Руси. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.1. –
С.258.
429 Там само. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.2. – С.3.
430 Там само. – Т.8 [репринт 2-го вид.], ч.1. – С.303.
431 Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.9, кн.2. – С.976.
432 Там само. – Т.9, кн.1. – С.318.
433 Там само. – Т.9, кн.2. – С.1502.
663
434 Яковенко Н. Особа як діяч історичного процесу в історіографії
Михайла Грушевського // Михайло Грушевський і українська істо-
рична нау ка… – С.97.
435 Там само. – С.88-89.
436 Плохій С. Вказ. праця. – С.411.
437 Ващенко В.В. «Історія як фізика»: М.Грушевський у пошуках
універсальних законів історичної дії // УІЖ. – 2007. – № 4. – С.145.
438 Там само. – С.150.
439 Грушевський М. Історія української літератури. – Т.1. – С.69-70
440 Його ж. Рец. на кн.: Lévy-Brühl L. Das Denken der Naturvölker…
– С.146.
441 Його ж. Всесвітня історія. Прилажена до програми вищих по-
чаткових шкіл і нижчих кляс шкіл середніх. – Ч.2. – С.202.
442 Його ж. [Переднє слово] // Його ж. Історія України-Руси. – Т.9,
кн.1. – С.6.
443 Його ж. Вступні замітки // Його ж. Історія України-Руси. – Т.1
[репринт 3-го вид.]. – C.20.
444 Плохiй С. Вказ. праця. – С.186.
445 Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. – К,
1995. – Т.5, кн.2: Перше відродження (1580-1610 рр.). – 352 с.
446 Його ж. Ілюстрована історія України. – С.485.
447 Його ж. Історія української літератури. – Т.1. – С.63; Його ж. Все-
світня історія в короткім огляді. – Ч.2. – С.9.
448 Его же. Новый год // Украинская жизнь. – 1916. – № 1. – С.8.
449 Його ж. Початки громадянства (генетична соціологія). – С.111.
450 Його ж. Переднє слово // Його ж. Початки громадянства (гене-
тична соціологія). – С.4.
664
|