До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40037 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова / О. Кондратенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 713-731. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40037 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-400372013-01-08T12:12:52Z До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова Кондратенко, О. Академічні й неакадемічні історики 2012 Article До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова / О. Кондратенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 713-731. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40037 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики |
| spellingShingle |
Академічні й неакадемічні історики Академічні й неакадемічні історики Кондратенко, О. До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова Історіографічні дослідження в Україні |
| format |
Article |
| author |
Кондратенко, О. |
| author_facet |
Кондратенко, О. |
| author_sort |
Кондратенко, О. |
| title |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова |
| title_short |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова |
| title_full |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова |
| title_fullStr |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова |
| title_full_unstemmed |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова |
| title_sort |
до біографії та наукової діяльності члена-кореспондента серафима юшкова |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Академічні й неакадемічні історики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40037 |
| citation_txt |
До біографії та наукової діяльності члена-кореспондента Серафима Юшкова / О. Кондратенко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 713-731. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT kondratenkoo dobíografíítanaukovoídíâlʹnostíčlenakorespondentaserafimaûškova |
| first_indexed |
2025-07-03T22:04:26Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:04:26Z |
| _version_ |
1836665029744656384 |
| fulltext |
Олег Кондратенко
до бІографІї та наукової дІяльностІ
члена-кореспондента
серафима юшкова
Дедалі важче уявляти вітчизняне історіописання без образу
його творця. Останнім часом з’являється значна кількість науко-
вих праць, присвячених історичній думці, утім їх автори не зав-
жди звертаються до постаті та творчої спадщини вченого-істо-
рика, зокрема його психологічних особливостей та повсякденної
атмосфери діяльності, що в свою чергу є вирішальним чинником
формування наукових поглядів. Нашим завданням є спроба бодай
часткової реконструкції умов формування творчих поглядів та ді-
яльності професійного історика на прикладі члена-кореспондента
АН УРСР та дійсного члена АН Казахської РСР Серафима Юш-
кова. Ім’я цього вченого тісно пов’язане з Інститутом історії
України де упродовж 1939–1950 рр. він працював на посаді стар-
шого наукового співробітника. Сьогодні годі знайти фахівця в га-
лузі історії Давньоруської держави чи то історії держави і права,
котрому б не була відомий ця постать. Так, у різний час вивчен-
ням біографії та наукового доробку С. Юшкова займалися радян-
ські дослідники: В. Чхиквадзе1, С. Штамм2, Б. Віленський3 (були
учнями С. Юшоква), а також такі метри історичної науки як
О. Зимін4 та Л. Черепнін5. Серед сучасників, які вивчають або ви-
користовували наукову спадщини вченого у своїх розвідках варто
назвати В. Ричку6, нині на жаль покійну Н. Юсову7, а також
плеяду молодих науковців С. Блащук8, О. Кондратенка9, П. Ко-
стрюкова10 та ін.
Утім не дивлячись на доволі значну кількість наукових розві-
док (хоча й у переважній своїй більшості ювілейних) біографія
вченого та його наукова діяльність висвітлена, на наш погляд,
вкрай недостатньо. Здебільшого поза увагою залишається низка
актуальних питань щодо його особистості, творчої діяльності та
наукової спадщини. Водночас становлення та роботу будь-якого
науковця неможливо зрозуміти без поєднання вивчення його
713
творчого доробку та біографії, зокрема його соціального поход-
ження, умов та середовища виховання, оточення, місця навчання,
роботи, приналежності до наукових шкіл, становлення як дослід-
ника тощо.
Загалом, з метою систематизації та полегшення сприйняття
матеріалу дослідником, весь творчий шлях вченого умовно нами
розподілений на дев’ять періодів: Петербурзький (1912–1918);
Саратовський (1918–1926); Ленінградський (1926–1930); Самар-
кандський (1930–1933); Дагестанський (1933–1935); Сверд-
ловський (1935–1937); Московський (1938–1941); Алма-Атин-
ський (1941–1943); другий Московський (1944–1952).
Спершу варто сказати про соціальну приналежність вченого,
оскільки С. Юшков є одним з небагатьох істориків такого мас-
штабу, котрому як нащадку священнослужителів не завадило до-
сягнути таких значних вершин в науці та побудувати досить вдалу
кар’єру. Гадаємо не варто нагадувати читачеві, які перепони ста-
вилися компартійними органами представникам інтелігенції,
члени сім’ї якої належали до так званих «служителів культу».
Встановлено, що батько С. Юшкова Серафим (в миру Володи-
мир) Іванович Юшков (1864–1951) походив з роду духовенства
та перебував у сані священика в Петербурзі, зрештою у 20-х–30-
х рр. ХХ ст. був першим Саранським та Кузнецьким єпископом,
неодноразово піддавався гонінню. У 1935 р. був заарештований
до 10 років таборів, утім в результаті клопотання сина (С. Юш-
кова) достроково звільнений за хворобою, помер у Малоярославці
під Москвою11.
В цілому необхідним у статті буде комплексне поєднання вив-
чення біографії С. Юшкова та його творчої діяльності, саме
останнє дасть можливість сформувати цілісний науковий порт-
рет вченого.
Народився Серафим Володимирович Юшков у с. Трофимів-
щина Пензенської губернії 4 квітня 1888 р. (нині Мордовія).
Стало відомо, що рід Юшкових має дворянські корені, які ведуть
свій початок від Зеуша (християнське ім’я Стефан), який поки-
нув Золоту Орду та прийшов на службу до князя Дмитра Івано-
вича. Від його старшого сина Юрія власне і пішли Юшкови12.
Відзначимо, що майбутній науковець втратив матір у трирічному
віці і в результаті продовженням його виховання, окрім батька-
714
священика, займалася рідна тітка, яка помітила у хлопця великий
потяг до знань і всіляким чином намагалася цьому сприяти. Саме
з її ініціативи у 1894 р. С. Юшкова віддали на навчання до цер-
ковної школи, повний курс якої він успішно закінчив. Згодом
після закінчення цього освітнього закладу С. Юшкову як сину
священика відкрився шлях до продовження освіти в духовній се-
мінарії, проте хлопець віддав перевагу іншому навчальному за-
кладу і у 1897 р. вступив до Першої Пензенської гімназії. Зреш-
тою С. Юшков не зупинився на досягнутому і поїхав до
Петербурга з метою вступу до Ларинської гімназії, яку успішно
закінчив у 1906 р. зі срібною медаллю13. Даний навчальний за-
клад мав духовне спрямування, утім тут на належному рівні ви-
кладалися гуманітарні дисципліни, зокрема історія, що в свою
чергу не могло не вплинути на подальшу долю науковця. Тому не
дивно, що окрім С. Юшкова випускником цієї гімназії був ще
один відомий фахівець середньовічної історії – М. Стасюлевич.
Як бачимо у становленні особистості вченого-історика не
останню роль зіграла атмосфера виховання в сім’ї священика. За-
галом духовенство як представники інтелігенції є, як правило, не-
поганими знавцями історії, яку вивчають поряд з іншими дис-
циплінами у контексті своєї професійної підготовки, а тому не
виключено, що цей чинник зумовив майбутній вибір С. Юшко-
вим саме фаху історика. Цьому також сприяло гімназичне на-
вчання духовного напряму з досить високим на той час рівнем гу-
манітарної підготовки.
Після закінчення зазначених гімназій перед С. Юшковим від-
кривалися перспективи вступу до вищого духовного закладу і
влитися до когорти священиків. Утім С. Юшков не пішов шляхом
свого батька і обрав світський шлях, вступивши у 1906 р. до Пе-
тербурзького університету спочатку на юридичний, а згодом,
через 2 роки, на історико-філологічний факультет. Останнє було
зумовлено тим, що Серафим в однаковій мірі цікавився як істо-
ричною так і правовою наукою. Ще будучи студентом С. Юшков
проявив дослідницький хист та зацікавленість історією на науко-
вому рівні, вивчаючи оригінали унікальних писемних пам’яток
часів Київської Русі в бібліотеках та архівосховищах Петербурга.
С. Юшков почав досліджувати правове становище сільської
церкви на Півночі Росії. Першим підсумком наукових пошуків
715
молодого історика став вихід наукової праці, опублікованої в од-
ному з тодішніх джерелознавчих часописів «Очерки из истории
приходской жизни на севере России в XV–XVII вв.» (СПб., 1913).
Дещо згодом зазначена праця викликала неабиякий науковий ін-
терес у вченої громадськості і була видана окремим тиражем вже
як монографія. Дана робота була досить цікавим та змістовним
дослідженням з історії російської православної церкви в якій нау-
ковець дав коротку характеристику тогочасного церковного
життя, зокрема виділив групи та стани населення церковних при-
ходів на півночі Росії, навів деякі статистичні дані щодо останніх
тощо. Тут варто говорити про відсутність будь-якого збігу обста-
вин, оскільки любов до церкви та її історії привита С. Юшкову в
сім’ї священика проявилася в його ранніх працях. Сприяв роботі
молодого дослідника доволі відомий на тоді фахівець у галузі цер-
ковного права – професор В. Бенешевич, котрий вже тоді розпіз-
нав у студентові Серафимові талант науковця. Під впливом остан-
нього формувалися погляди молодого С Юшкова, який згодом
визнав В. Бенешевича своїм головним вчителем і наставником14.
У 1912 р. після закінчення університету С. Юшкова залишили
для підготовки до професорського звання, так розпочався перший
етап його наукової діяльності, названий нами «Петербурзьким».
Система тодішньої імперської освіти для отримання наукового
звання передбачала складання магістерських іспитів, щось на
кшталт нинішніх кандидатських. А тому у 1916 р. С. Юшков
після стажування за кордоном та успішного складання магі-
стерських іспитів отримав допуск до читання лекцій як приват-
доцент Петербурзького університету. Це був досить вагомий здо-
буток С. Юшкова у його науковому житті, оскільки відкривав
шлях до отримання найвищих вчених звань і посад.
У 1918 р. розпочинається другий період у житті молодого нау-
ковця – «Саратовський», який пов’язаний з його активною ви-
кладацькою діяльністю. Саме цього року С. Юшкова запрошують
читати лекції до Саратовського університету, де вже в лютому
1919 р. вченою радою вузу він був обраний професором кафедри
історії російського права. Крім університету вчений паралельно
викладає ще у двох інших вузах цього міста. Невдовзі його оби-
рають на посаду професора кафедри російської історії Сара-
товського інституту народної освіти та Саратовського інституту
716
народного господарства. Незабаром, у 1921 р., С. Юшкова було
обрано ректором Саратовського інституту народної освіти, а після
злиття даного закладу з університетом, призначено деканом фа-
культету суспільних наук Саратовського університету15. Поряд з
викладацькою роботою вчений не полишав своїх наукових уподо-
бань. Саратовський період у житті С. Юшкова був відносно три-
валим та відзначився помітними науковими здобутками, які вче-
ний активно використовує у викладанні своїх навчальних курсів.
Головну увагу у своїх працях вчений приділяв аналізу суспільно-
політичного ладу Давньої Русі та характеристиці джерел руського
права. С. Юшков розпочинає археографічне й джерелознавче
опрацювання юридичних пам’яток Київської Русі та Російської
держави XIV-XVI ст. Масив праць вченого складали у переважній
більшості наукові статті, котрі часто виходили окремими брошу-
рами. Сюди слід віднести таку роботу як «О прикладниках»
(Саратов, 1922)16. Тут С. Юшков докладно охарактеризував еко-
номічне і правове положення різних феодально-залежних груп на-
селення. Категорію так званих прикладників він відносить до
стану залежних від церкви людей, які добровільно віддали себе
під патронат останньої. Таким чином С. Юшков намагався пока-
зати існування інституту патронату і комендації в Київській Русі
на зразок того, котрий був притаманний західним ранньосередн-
ьовічним суспільствам, зокрема Франції.
У праці «К вопросу о смердах» (Саратов, 1923)17 С. Юшков
використовуючи унікальний на той час історико-правовий метод
намагається подати своє трактування цієї соціальної категорії і
виділяє смердів, як членів земельної общини, в окрему сільську
категорію феодально-залежного населення Давньої Русі. Остання
в свою чергу відрізнялася від інших категорій селян (сирот, зем-
ців, своєземців, закупів, ізорників та ін.) та вільних верств насе-
лення особливим (напіввільним) правовим статусом. Він одразу ж
відкидає думку С. Соловйова, М. Владимерського-Буданова,
В. Сергеєвича та ін. про те, що термін «смерд» вживався для оз-
начення всього населення руських земель окрім князя чи то
всього сільського населення. Також вчений не погоджувався з
В. Ключевським, котрий вважав смердів державними селянами
Давньої Русі. При цьому С. Юшков намагався довести, що смерди
знаходилися в особливих відносинах з князем, дружиною, церк-
717
вою та вотчинниками. Смерди, на думку автора, хоча і були об-
меженими в правах і залежними від князя (сплачували повинно-
сті, відробляли барщину, несли військову повинність) все ж мали
свої земельні наділи на відміну від тогочасних холопів та рабів,
«посаджених» князями на землю. Разом з тим автор зазначає, що
користування землею та право наслідування були для смердів об-
меженим у порівнянні з наближеними до князя категоріями на-
селення. На завершення автор порівнює смердів Давньої Русі з
близькою за правовим статусом групою населення («smord») се-
редньовічної Сілезії, Пруссії та Померанії18.
Свою наукову та науково-педагогічну діяльність в цей час вче-
ний активно поєднував з громадською. Так, упродовж 1921–1926
рр. С. Юшков був членом Саратовської ради робочих і червоно-
армійських депутатів. Водночас він приймав активну участь в ор-
ганізації та відкритті Вечірнього педагогічного інституту в Пе-
тербурзі, а з 1927 р. був обраний членом Центральної Ради секції
наукових працівників19.
У 1925 р. С. Юшков підготував чергову узагальнюючу роз-
відку, присвячену дослідженню проблем походження феодалізму
в Київській Русі20. У цій праці вчений пов’язував виникнення фео-
дальних відносин з соціально-економічним розвитком ранньосе-
редньовічної русі XI–XІІ ст. Тут у якійсь мірі можна простежити
вплив на С. Юшкова відомого тоді історика середньовіччя М. По-
кровського, який вперше побачив зародження феодалізму ще в
часи Київської держави. Становлення ж і розвиток великого зем-
леволодіння С. Юшков також відносив до більш раннього часу.
Поряд із формуванням в Київській Русі князівського, боярського
та церковного землеволодіння, вчений вказав на шляхи утворення
групи населення, котре потрапило у феодальну залежність від
вищих станів тогочасного суспільства. Така думка була постав-
лена всупереч панівному тоді судженню про те, що генезис фео-
далізму припадає на більш пізній період, так званий «удільний»
(XIV–XV ст.). Крім того, подібне трактування стану речей не спів-
падало з догмами ще молодої тоді марксистській історіографії.
Сам С. Юшков зазначав про те, що він виходив із традиційних,
тобто розроблених ще у дореволюційний історіографії трактувань
феодалізму, а тому логічно, що в цій розвідці є відсутніми поси-
лання на праці класиків марксизму. Відсутність марксистської до-
718
гматики у раннього С. Юшкова помітив і російський дослідник
О. Журавель. Останній у одній зі своїх публікацій доводить те,
що С. Юшков при дослідженні феодальних відносин Київської
Русі, проводив паралелі з аналогічними державними утвореннями
Західної Європи. Зокрема виникнення васалітету, утворення кня-
жого двору з княжою прислугою все це за словами автора нага-
дувало положення так званих міністеріалів при замках крупних
феодалів Європи21.
Згодом побачила світ така розвідка як «Судебник 1497 г.»
(к внешний истории памятника) (Саратов, 1926)22, в якій вчений
проаналізував цю унікальну пам’ятку, охарактеризувавши її по-
ходження, визначивши причини появи, давши короткі коментарі
до окремих положень та статей джерела. Зокрема С. Юшков до-
водив, що у «Судебнику» відобразилася реформаторська діяль-
ність Івана-ІІІ (централізація руських земель навколо Москви) і
водночас вказував на те, що до початку XIV ст. кодекс феодаль-
ного права «Руська Правда» почав поступово втрачати свою юри-
дичну силу. Під час цього періоду творчості С. Юшков активно
зацікавився уставами давньоруських князів. У 1925 р. виходить
друком така праця як «Устав князя Владимира» (Новоузенск,
1925)23 у якій він дає чітку характеристику цій унікальній
пам’ятці давньоруського церковного права, визначивши його ге-
неалогію, історію створення та умови написання. Характерним є
те, що працюючи над дослідженням С. Юшков дослідив біля 90-
та списків цього джерела, відкинувши при цьому класифікацію,
запропоновану попередниками. Застосовуючи археографічний і
текстологічний аналіз редакції цього документа С. Юшков відіб-
рав найбільш достовірні списики його текстів, що не дійшли до
більш пізніх часів і довів тим самим існування Устава князя Во-
лодимира у шести редакціях. Подібна методика була використана
С. Юшковим і під час дослідження подібної правової пам’ятки
«Устав князя Всеволода» (К., 1927)24. Тут він зокрема довів, що
часом появи пам’ятки слід вважати ХІІІ ст., той час коли відбу-
лося об’єднання грамоти князя Всеволода Мстиславича з Уста-
вом князя Володимира у його третій редакції25.
Така постановка подібних проблем була справжнім новатор-
ством для тогочасної історичної науки і на даний час мало хто
піддає сумніву першість С. Юшкова у вивченні питання генезису
719
феодалізму в Київській Русі. Ідеї С. Юшкова спричинили поміт-
ний вплив на подальший розвиток радянської історичної думки та
сприяли посиленню наукового інтересу як до історії Київської
Русі в цілому так і походження давньоруського феодалізму зо-
крема. Поряд з С. Юшковим подібними проблемами починають
займатися Б. Греков, В. Ключевський та ін.26 Перший, за словами
В. Рички, хоча й розходився у поглядах із С. Юшковим стосовно
принципових питань історії Київської Русі, утім вони були одно-
думцями з проблем визначення землеробства як основи госпо-
дарства східних слов’ян, формування земельного землеволодіння
і виникнення різних форм соціальної експлуатації27. У своїх ро-
ботах С. Юшков часто виступав з гострою критикою поглядів
В. Ключевського, яка була дійсно суттєвою, оскільки останній, за
словами учнів першого, «…знімав перед ним капелюха в прямому
і переносному значенні цього слова»28. Крім того, доволі солідна
археографічна підготовка вченого, володіння тогочасною історіо-
графією і давніми мовами (латинською і грецькою), дозволила
С. Юшкову піддавати науковій критиці історичні погляди А. Пре-
снякова, В. Сергеєвича, М. Владимерського-Буданова та інших
відомих тоді вчених-орієнталіств29.
Згодом у С. Юшкова з’являється ціла плеяда учнів та послідов-
ників, зокрема вже названі нами: В. Чхиквадзе, С. Штамм, Б. Ві-
ленський і такі як П. Аргунов, Х. Айдарова, Г. Дорохова, А. Тіллє,
котрі згодом стали докторами історичних та юридичних наук.
Таким чином, активна викладацька діяльність багато в чому
сприяла формуванню наукових інтересів вченого у контексті роз-
робки та викладання навчальних курсів з юридичних дисциплін.
Останнє пояснюється тим, що С. Юшков впродовж зазначеного
періоду та усіх наступних завжди ставив викладання вузівських
дисциплін на високий науковий рівень.
У 1926 р. вчений повернувся до тодішнього вже Ленінграду на
роботу в університет (свою Alma mater) де обійняв посаду про-
фесора історії права за відповідною кафедрою. Працюючи в цій
установі вчений по-новому підійшов до трактування важливого
джерела середньовічної дипломатії «Договор с греками X ст.» до-
вівши тим самим його давньоруське походження30, в якій він
подає власне бачення генезису, функцій та трансформації давн-
ьоруського правового інституту.
720
У 1928 р. при Археографічній комісії АН СРСР (згодом група
при Інституті історії АН СРСР) була створена спеціальна підко-
місія для вивчення та підготовки до друку академічного видання
кодексу законів давньоруського права «Руська Правда» до якої
було включено і С. Юшкова як одного з кращих фахівців з питань
юридичної науки. Паралельно під керівництвом С. Юшкова про-
водила свою роботу група вчених і в Україні при ВУАН. С. Юшков
постійно листувався з українськими колегами, в т. ч. й з відомим
істориком М. Грушевським, обстоював при цьому ідею видання
«Руської правди» саме в Києві, оскільки по праву вважав останню
українською пам’яткою.
С. Юшков поряд з істориками та філологами П. Аргуновим,
В. Любимовим, Б. Грековим, М. Тихомировим та іншими, зробив
один з найбільш помітних внесків у опублікування цієї важливої
правої пам’ятки, проаналізувавши, як вже зазначалося, упродовж
десяти років понад 90 списків «Руської Правди». Під час роботи
зі списками «Руської Правди» С. Юшков використовував уні-
кальний метод підведення варіантів під текст основних редакцій
і так званих ізводів. Водночас вчений активно використовував по-
рівняльний історико-правовий метод. Зокрема, для того щоб ро-
зібратися зі списками «Руської Правди» С. Юшков пропонував
спочатку своїм колегам заглибитися у вивчення виробничих від-
носин у Київській Русі. Очевидно саме тому підготовка цієї
пам’ятки розтягувалася в часі та супроводжувалася низкою труд-
нощів. Одним із результатів цієї копіткої роботи став вихід першої
публікації цього унікального джерела в АН УРСР (К., 1935)31.
В 1937 р. в Україні виходить підготовлений С. Юшковим збірник
текстів «Руської Правди» до якого було включено 94 списки. Саме
йому належить відома всім історикам «п’ятиредакційна» класи-
фікація унікальної пам’ятки давньоруського права. Як офіційне
визнання заслуг С. Юшкова, стало присудження йому Президією
АН СРСР наукового ступеню доктора історичних наук за сукуп-
ністю наукових праць (1935 р.)32.
Наприкінці 1920-х рр. активізувався наступ та цькування нау-
ковців старшого покоління, які отримали освіту та здобули вчені
ступені у дореволюційний період (так звана царська професура).
С. Юшков також не уникнув переслідувань, його почали звину-
вачувати в «антинауковості», намагалися прикріпити ярлик «бур-
721
жуазного вченого» тощо. Причиною цього, у відповідності до
спогадів дочки вченого – Євгенії Серафимівни Юшкової, була
безпартійність С. Юшкова та приналежність його батька до «слу-
жителів культу». У зв’язку з цим у вересні 1929 р. він вимуше-
ний був залишити викладацьку роботу в університеті і працювати
деякий час у Бібліотеці АН СРСР33.
У 1931 р. С. Юшков переїхав до Самарканду (Узбекистан) де
за всесоюзним конкурсом обійняв посаду професора кафедри
«Історії народів СРСР» в Узбецькій педагогічній академії, яку з
його ініціативи та клопотання деяких інших вчених перетворили
на університет. Так розпочинається черговий період його творчо-
сті, іменований нами як «Самаркандський». Все ж таки попра-
цювати якийсь тривалий час вченому не довелося, оскільки після
безпідставних звинувачень ректора університету у 1932
С. Юшков був звільнений з усіх посад і змушений переїхати до
Дагестану в Махачкалу. Проте С. Юшокву не вдалося уникнути
чергових переслідувань режиму і у 1935 р. після відповідної згоди
ЦК ВКП(б) він переїхав до Свердловська де працював на поса-
дах професора та завідуючого відповідною кафедрою в Сверд-
ловському педагогічному та правовому інститутах. «Дагестан-
ський» та «Свердловський» періоди творчості С. Юшкова були
не досить вдалими для нього, оскільки постійні переслідування та
тиск з боку партійно-радянських органів негативно позначилися
на його творчій активності. Останньому свідчить те, що за два
відносно чималі часові відрізки С. Юшковим не було опубліко-
вано якихось значних наукових праць за виключенням кількох не-
великих статей-заміток.
У 1938 р. С. Юшков переїхав зі Свердловська до Москви з чим
пов’язується черговий «Московський» період творчості вченого.
Одразу після приїзду С. Юшков заступає на роботу до Московсь-
кого юридичного інституту на посаду професора та водночас пра-
цює на науковій посаді завідуючого сектором держави і права у
Всесоюзному інституті юридичних наук (ВІЮН).
Завдяки своїй ерудованості, широті наукового кругозору та ба-
жанню донести фундаментальні знання студентству, С. Юшков
намагався ніколи не концентруватися виключно на науковій ро-
боті, окрім названих установ він паралельно викладав у Воєнно-
юридичній академії, Всесоюзному інституті прокуратури та заві-
722
дував кафедрою історії держави і права в МДУ. Про рівень нау-
ково-педагогічної підготовки вченого свідчать теплі спогади його
учнів. Наприклад, колишній випускник Ф. Гінзбург згадував:
«Лекції професора С. Юшкова відрізнялися, перш за все, ви-
ключної глибинністю, блискучою аргументацією на основі все-
бічного використання першоджерел. Він зачаровував слухачів
тим, що будь-який період історії Росії висвітлював так вільно, що
у слухачів складалося враження, що ніби він сам жив в ту епоху,
особисто причетний до подій того часу, спілкувався з князями,
царями і полководцями»34.
Наприкінці 1930-х рр. У С. Юшкова складаються тісні зв’яз ки
з українськими вченими з Інституту історії України АН УРСР, як
то: М. Петровський, К. Гуслистий, Ф. Ястребов та ін. Саме почи-
наючи з 1939 р. С. Юшков (хоча й з незначними перервами) до
кінця життя працював на посаді старшого наукового співробіт-
ника Інституту історії України АН УРСР. Науковець досить сер-
йозно цікавиться тематикою над якою працювали українські істо-
рики, часто приїздив до Києва де відвідував архіви та наукові
бібліотеки. Саме в 1939 р. в АН УРСР виходить фундаментальне
дослідження С. Юшкова: «Нариси з історії виникнення та почат-
кового розвитку феодалізму в Київській Русі», яка була видана
майже одночасно українською та російською мовами та була про-
довженням попередніх напрацювань автора. У книзі вперше, на
основі широкого масиву першоджерел, була здійснене поглиблене
висвітлення початкових процесів генезису феодалізму і суспіль-
них відносин у давніх слов’ян на базі розпаду родових зв’язків.
Дана робота справила неабияке враження на тогочасну наукову
громадськість і була свого роду революцією в історіографії, при-
свяченій давньоруському періоду, оскільки її висунув ряд ідей та
зробив чимало оригінальних висновків, що пізніше дало можли-
вість його сучасникам та послідовникам переглянути низку
загальновизначених положень, що панували на той час. Вказана
робота була черговим підсумком результатів багаторічних дослід-
жень з історії феодалізму, популярність якої підтверджується пе-
ревиданням у 1992 р. Академією наук України35. Все це слугувало
цілком заслуженому обранню С. Юшкова у 1939 р. членом-корес-
пондентом АН УРСР36. При цьому варто сказати про те, що
С. Юшков як і безліч інших істориків, які працювали в радянську
723
епоху у полоні жорстких настанов не зміг уникнути заздалегідь
визначених в історичній науці штампів. Зокрема В. Ричка, який від-
дає належне раннім працям С. Юшкова, зазначає те, що вчений «за-
хоплювався» накресленою схемою в історичній науці, котра знай-
шла підтвердження в публікації, помі щеній у Правді від 27 січня
1936 р. «Замечания по поводу конспекта по истории СССР». Дана
схема полягала в обґрунтуванні історії Київської держави двох ос-
новних етапів: першого – дофеодального, «коли селяни ще не були
закріпачені», і другого – «феодального, коли кріпацтво перетво-
рилося в основу суспільних відносин». С. Юшков притримується
цієї схеми у своїх більш пізніх роботах, послідовно доводячи за-
кономірність існування дофеодальних варварських держав. Зо-
крема у зазначеній праці автор дотримується схеми поділу давн-
ьоруського суспільства на дофеодальний і феодальний періоди,
вододілом яких став 1054 р., коли помер Ярослав Мудрий. Саме
епоха IX–X ст. є, за С. Юшковим, дофеодальним етапом Київсь-
кої держави. На думку вченого утворенню варварських дофео-
дальних держав у т. ч. числі й Київської Русі, передує розклад пер-
віснообщинного ладу, а останні в свою чергу були проміжною
ланкою на шляху до зрілої феодальної державності. Також вчений,
у зазначеній праці, остаточно сформував положення про перетво-
рення давньоруської данини у феодальну ренту. З цього випливає
висновок, що С. Юшков дотримувався (вірніше було б сказати
змушений дотримуватися – О.К.) у своїх пізніх працях класичної
марксистської (формаційної) схеми історії. Попри недоліки, які
притаманні праці, здебільшого не з волі вченого, остання не втра-
тила своєї актуальності і в наш час37.
З іменем С.В. Юшкова пов’язаний вихід у 1940 р. першого ра-
дянського підручника з історії держави і права: «История госу-
дарства и права СССР». Надзвичайна популярність даної книги
пояснюється її подальшим триразовим перевиданням у 1946, 1950
та 1961 рр. відповідно. На зазначеному підручнику автора було
виховане не одне покоління правників Радянського Союзу.
З початком Вітчизняної війни С. Юшков евакуювався зі своєю
сім’єю до Алма-Ати в Казахстан, де його призначили директором
щойно створеного Інституту історії АН Казахської РСР, а за бра-
ком науково-педагогічних кадрів вчений паралельно викладав ще
й у Першому державному юридичному інституті Нарком’юсту
724
СРСР. «Алма-атинський період» в житті вченого тривав майже
три роки. С. Юшков у цей час активно захоплювався вивченням
пам’яток права казахського народу, які доти не були в полі сер-
йозної уваги дослідників і використав ці напрацювання у по-
дальшому написанні своїх наукових розвідок та підручників.
Під час перебування в евакуації С. Юшков поновив свої нау-
кові зв’язки зі згаданими українськими вченими, які разом з Ака-
демією наук Української РСР теж знаходились на евакуаційному
положенні в Уфі. Разом з українськими вченими С. Юшков ак-
тивно почав працювати над створенням першого систематичного
підручника з історії України. Саме С. Юшкову належить напи-
сання розділу з історії Київської Русі до цього підручника,
оскільки кращого фахівця по даному періоду годі було віднайти.
Так, у 1943 р. виходить друком перший том «Історії України» в
Уфі, той самий, який у 1947 р. так нахабно був розгромлений ком-
партійними ідеологами – вірними слугами радянської влади. Заз-
начену роботу можна охарактеризувати як одну із перших спроб
побудови в українській історіографії систематичного курсу з істо-
рії України38. За вагомий внесок у створення даного курсу вче-
ного вкотре обирають на посаду старшого наукового співробіт-
ника Інституту історії і археології АН УРСР за сумісництвом.
Співпраця С. Юшкова з українськими колегами продовжувалася
також і у формі рецензування їхніх наукових робіт, зокрема ним
були прорецензовані роботи К. Куслистого, в т. ч. і його розділи,
підготовлені до першого тому згаданої «Історії України»39.
У 1944 р. С. Юшков повернувся до Москви де до останніх днів
працював у Московському університеті та Всесоюзному інсти-
туті юридичних наук. Цей період іменований нами як «Другий
Московський» був для вченого завершальним у його житті і вод-
ночас досить плідним. Вчений активно продовжував займатися
науковою роботою, працюючи одночасно в Інституті історії АН
Казахської РСР. Підтвердженням визнання наукових досягнень
С. Юшкова стало обрання його у 1946 р. дійсним членом АН Ка-
захської РСР у числі першого складу академіків. Водночас цього
року він обійняв посаду директора Інститут історії та археології
АН Казахської РСР. Вчений активно продовжував працювати над
своїми науковими розробками, віддаючи перевагу написанню на-
вчальних посібників та підручників. Так, упродовж 1945–1946 рр.
725
з під пера С. Юшкова вийшло три випуски «Учебного пособия
по истории государства и права СССР»40, а в 1947 нове видання
підручника – «История государства и права»41. Зазначені роботи
стали вагомим підсумком його тривалих і копітких досліджень
попередніх років і довгий час слугували надійним помічником не
одному поколінню студентів юридичних спеціальностей ко-
лишнього СРСР.
Після війни С. Юшков вкотре зазнав жорсткої і несправедли-
вої критики. Не дивлячись на те, що у 1948 р. вчений був удо-
стоєний чергової нагороди – звання заслуженого діяча науки
РРФСР, в його адресу лунали звинувачення в «космополітизмі»,
в т. ч. й за використання у своїх дослідженнях деяких положень
історичної концепції М. Грушевського42. Навіть незважаючи на
численні цькування авторитет цього історика був тоді беззапе-
речним. Доказом останнього є вихід того ж року чергової фунда-
ментальної праці з історії та проблематики генезису феодалізму
в Київській Русі43. Дана розвідка є свого роду доповнення та вдо-
сконаленням попередніх наукових напрацювань і концепцій за
цим напрямом. Свою подальшу роботу С. Юшков присвячує вив-
ченню історії Казахстану і незабаром виходять його статті:
«Основные задачи исторической науки в Казахстане» (1948)44 та
«Об основных моментах истории Казахского государства»
(1951)45. В зазначених роботах вчений вимагав створення чіткої
Казахської історіографії, видання найважливіших історичних
джерел цієї республіки та вирішення питання періодизації історії
Казахстану. З 1948 р. С. Юшков розпочав роботу над фундамен-
тальним дослідженням – «История Казахской ССР», утім остання
на жаль так і залишилась не виданою після його смерті.
У 1949 р. побачив світ перший том концептуальної шеститом-
ної фундаментальної праці, присвяченої історії держави і права та
суспільно-політичному устрою Київської держави46. Незапере-
чною заслугою вченого в даній роботі є виділення трьох основних
історичних етапів у розвитку Руської феодальної держави (ран-
нього, або дофеодального періоду, періоду розквіту феодалізму
та періоду феодальної роздробленості Київської Русі). С. Юшков
також проаналізував закономірності процесів утворення і роз-
витку Руської централізованої держави, останнє зокрема стосу-
ється статей: «К вопросу о политических формах русского фео-
726
дального государства до XIX в.»47 та «К вопросу о сословно-пред-
ставительской монархии в России» та ін.48
У 1950 р. С.В. Юшков багато уваги приділяв перевиданню та
удосконаленню свого попереднього наукового доробку. У пере-
важній більшості це стосується таких робіт як «История госу-
дарства и права» (впродовж 1950-1961 рр. було єдиним посібни -
ком у вузах СРСР з даного курсу) (М., 1950)49, які були в певній
мірі переосмислені та доповнені, а деякі розділи написані по-но-
вому у відповідності до вимог та віянь повоєнної історіографії.
Вихід у 1950 р. монографічного дослідження «Правда Русская»
(М., 1950)50 підводив підсумки більш ніж двадцятирічних науко-
вих пошуків автора у вивченні цієї правової пам’ятки Київської
Русі. При цьому відмітимо, що у своїй монографії С. Юшков від-
кидав будь-які концепції іноземного походження Давньоруської
держави дотримуючись позицій антинорманістів. Утім по-іншому
й бути не могло, оскільки як вже зазначалося С. Юшков як і без-
ліч тодішніх істориків опинився в полоні обставин, тим самим
змушений був доводити автохтонність Київської Русі та націо-
нальний характер «Руської правди».
У 1952 р., фактично за кілька місяців до своєї смерті, вчений
започаткував багатотомне видання «Памятки русского права» і
був редактором перших двох томів.
Помер С. Юшков 14 серпня 1952 р. на 64 році життя, поховали
вченого за заповітом у м. Малоярославець під Москвою поряд з
його батьком митрополитом Серафимом. Загалом перу науковця
належить більше 80-ти фундаментальних наукових праць, під
його безпосереднім керівництвом підготовлено десятки кандида-
тів і докторів наук.
Таким чином, повноцінна реконструкція наукового портрету
С. Юшкова стала неможливою без використання біографічного
та інших споріднених методів. Останнє дало змогу виявити ком-
плекс чинників, які стали вирішальними у формуванні особисто-
сті вченого, зокрема його таланту, наукової лабораторії, поглядів,
умов праці тощо. В цілому завдяки або всупереч різноманітності
різних життєвих ситуацій, які вписалися в сторінки вкрай непро-
стої долі вченого, С. Юшков досяг значних успіхів. Він став
одним із перших у створенні концепції щодо проблем генезису й
розвитку феодалізму в Київській Русі та абсолютизму в Росій-
727
ській державі, систематичного підручника з історії держави і
права СРСР, у підготовці визначної правової пам’ятки – «Руської
Правди» тощо. Все ж головною заслугою С. Юшкова є те, що пе-
реважна більшість створених ним наукових праць не втратили
своєї актуальності й сьогодні до яких продовжують звертатися
нові покоління дослідників.
1 Чхиквадзе В.М. Серафим Владимирович Юшков: К 60-летию со
дня рождения и 35-летию научно-педагогической и общественной дея-
тельности / В.М. Чхиквадзе. – М., 1948. – 9 с.
2 Штамм С.И. Советские юристы — ученые и педагоги. С. В. Юшков
(1888–1952 гг.) / С.И. Штамм // Сов. госуд. и право. – 1979. – № 4. –
С. 114–121; Штамм С.И. Серафим Владимирович Юшков – основопо-
ложник науки государства и права СССР / С.И. Штамм // Юшков С.В.
Труды выдающихся юристов. – М.: Изд-во «Юридическая литература».
– 1989. – С. 7 – 27.
3 Виленский Б.В. Из истории Саратовского юридического инсти-
тута и научная деятельность С. В. Юшкова в Саратове / Виленский Б.В.
// Актуальные проблемы историко-правовой науки. История госу-
дарственных учреждений, правовых институтов и политических воз-
зрений: межвуз. науч. сб. Саратов, 1988. Вып. 3. – С. 3-19;
4 Зимин А.А. Из историографии советского источниковедения /
А.А. Зимин // Проблемы истории общественной мысли и историогра-
фии.: «Наука». – 1976. – С. 275 – 282.
5 Черепнин Л.В. К 60-летию со дня рождения СВ. Юшкова 1948 г.
// Черепнин Л.В. Отечественные историки XVIII—XX вв.: сб. ст., вы-
ступлений, воспоминаний. / Л.В. Черепнин. М., 1984. С. 293303;
6 Смолій В.А. Серафим Володимирович Юшков (До 100-річчя з дня
народження) / В.А. Смолій, В.М. Ричка, В.К. Стоян // Укр. іст. журнал.
– 1988. – № 4. – С. 148 – 153; В.М. Ричка С.В. Юшков // Укр. іст. журн.
– 1991. – № 7–С. 90–99.
7 Юсова Н.М. Розробка теоретичних проблем етногенезу Серафи-
мом Володимировичем Юшковим (1940-і рр.) / Н.М. Юсова // Спеці-
альні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірник нау-
кових праць. – 12. У 2-х ч. – Ч. І. – а.: Інститут історії України НАН
України., 2005. – С. 105–140.
8 Блащук С.М. Видання «Руської Правди» Є.Ф. Карським та кри-
тика цього видання С.В. Юшковим / С.М. Блащук // Український істо-
728
ричний збірник. – К.: Інститут історії України НАН України, 2005. –
Вип. 8. С. 411428.
9 Кондратенко О.Ю. Історія формування та склад документальної
спадщини члена-кореспондента АН УРСР С. Юшкова / О.Ю. Кондра-
тенко // Український історичний збірник. – К.: Інститут історії України
НАН України, 2005. №8. – С. 429436.
10 Кострюков, П.А. С. В. Юшков основоположник советской исто-
рико-правовой науки / П.А. Кострюков // Вестник Тамбовского уни-
верситета. − 2007. — № 2.- С. 92 97.
11 Из истории: Преосвященный Серафим (Юшков), епископ Кузне-
цкий // http://k-pravoslav.ru/smartsection+item.itemid+96.htm
12 Юшковы // http://ru.wikipedia.org/wiki
13 Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім.
В.І. Вернадського (далі ІА НБУВ). – Ф. 221, оп. 1, спр. 68, арк. 1; спр.
98, арк. 144; спр. 89, арк 1; спр. 91, арк. 17; спр. 69, арк. 13.
14 Інститут історії України НАН України. 1936–2006 / редкол.
В.А. Смолій (гол. ред.) [та ін.]. – К., 2006. – С. 472.
15 Кондратенко О.Ю. Серафим Володимирович Юшков: життєвий і
торчий шлях / О.Ю. Кондратенко // Шевченківська весна. Матеріали
міжнародної науково-практичної конференції студентів аспірантів та
молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги. Гуманітарні
науки – К., 2005 – Вип. 3. Частина 1. – С. 80–84.
16 Юшков С.В. О прикладниках (К истории феодальных институ-
тов в древней Руси) / С.В. Юшков // Культура. Научное приложение.
1922. № 2/3. С.616.
17 Юшков С.В. К вопросу о смердах / С.В. Юшков // Учёные запи-
ски Саратовского университета. Хозяйство и право. Саратов, 1923. Т.1.
Вып.4. — С.46-82.
18 Там само. – С. 17, 25, 37.
19 ІА НБУВ. – Ф. 221, оп. 1, спр. 142, арк. 5.
20 Юшков С.В. Феодальные отношения в Киевской Руси / С.В. Юшков
// Уч. зап. Саратовского ун-та. – 1925. –Т. 3. – Вип. 4. – С. 1-108.
21 Журавель А. С.В. Юшков – наш современник / А. Журавель //
http://www.hrono.ru/statii/2003/zhur_yushkov.php
22 Юшков С.В. Судебник 1497 года (к внешней истории памятника)
/ С.В. Юшков // Учёные записки Саратовского университета. Т. 5. Вып.
3: Факультет хозяйства и права. 1926. С. 1 46.
729
23 Юшков С.В. Исследования по истории русского права. Вып. 1.:
Устав. кн. Владимира (историко-юридическое исследование) /
С.В. Юш ков. Новоузенск, 1925. 151 с.
24 Юшков С.В. Устав кн. Всеволода: До зовнішньої історії пам’ятки
// Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія / С.В. Юшков.
K., 1927. 405424 с.
25 В.М. Ричка С.В. Юшков // Укр. іст. журн. – 1991. – № 7–С. 90–99.
26 Інститут історії України НАН України. 1936–2006 / редкол.
В.А. Смолій (гол. ред.) [та ін.]. – К., 2006. – С. 474.
27 Там само. – С. 474.
28 Штамм С.И. Серафим Владимирович Юшков – основоположник
науки государства и права СССР / С.И. Штамм // Юшков С.В. Труды
выдающихся юристов. – М.: Изд-во «Юридическая литература». –
1989. – С. 19.
29 Юшков С.В. История государства и права СССР / С.В. Юшков. –
М., 1961. – С. 643.
30 Юшков С.В. Исследование по истории русского права. Устав
князя Владимира.(Историко-юридическое исследование). Саратов,
19251926. – Вып. 1. – 151 с.
31 Солонська Н.Г. Документи з історії видання Археографічною ко-
місією ВУАН тексту «Руської Правди» (1928-1933) / Н.Г. Солонська
//Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2004. – Вип. 9. –
С. 71-87; Блащук С.М. Підготовка та видання «Руської Правди» ВУАН
20-30-х рр. ХХ ст. / С.М. Блащук // Український історичний збірник. –
К.: Інститут історії України НАН України, 2004. – Вип. 7. – С. 434-446;
Блащук С.М. «З історії підготовки академічного видання “Руської
правди”». замітки В.П. Любимова / С.М. Блащук // Український істо-
ричний збірник. – К.: Інститут історії України НАН України, 2005. –
Вип. 12. С.475487.
32 ІА НБУВ. – Ф. 221, оп. 1, спр. 86, арк. 14.
33 Юшкова Є.С. Спогади про батька / Є.С. Юшкова // Укр. іст. журн.
– 1991. №7. С.99102.
34 Штамм С.И. Серафим Владимирович Юшков – основоположник
науки государства и права СССР / С.И. Штамм // Юшков С.В. Труды
выдающихся юристов. – М.: Изд-во «Юридическая литература». –
1989. – С. 22.
35 Юшков С.В. Нариси з історії винекнення та початкового розвитку
феодалізму в Київськії Русі. – К.: Наукова думка, 1992 – 352 с.
730
36 ІА НБУВ. – Ф. 221, оп. 1, спр. 80, арк. 1; спр. 88, арк. 1.
37 Інститут історії України НАН України. 1936–2006 / редкол.
В.А. Смо лій (гол. ред.) [та ін.]. – К., 2006. – С. 475476; В.М. Ричка С.В.
Юшков // Укр. іст. журн. – 1991. – № 7–С. 90–99.; Юшков С.В. Нариси
з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській
Русі. – К., 1939. – 210 с.
38 Історія України / АН УРСР Інститут історії і археології країни;
Ред. М. Петровський. – Уфа, 1943. – Т. 1. – 330 с.
39 ІА НБУВ. – Ф. 221, оп. 1, спр. 93, арк. 143; спр. 94, арк. 123.
40 Юшков С.В. Учебное пособие по истории государства и права
СССР / С.В. Юшков. – Вып. IV. – М., 1944. – 53 с.; Юшков С.В. Учеб-
ное пособие по истории государства и права СССР / С.В. Юшков. –
Вып. V–VI. – М., 1945. – 85 с.
41 Юшков С.В. История государсва и права СССР / С.В. Юшков. –
М., 1947. – Ч. 1. 768 с.
42 ІА НБУВ. – Ф. 221, оп. 1, спр. 96, арк. 13.
43 Юшков С.В. К проблеме образования феодального государсва /
С.В. Юшков. – М., 1948 – 72 с.
44 Юшков С.В. Основные задачи исторической науки в Казахстане
/ С.В. Юшков // Известие АН Казахской ССР: Серия историческая. –
1948. – Вып. 4. С. 4–15.
45 Юшков С.В. Об основных моментах истории Казахского госу-
дарства / С.В. Юшков // Известия АН Казахской ССР: Серия юриди-
ческая. – 1951. –Вып. 3. С. 77–94.
46 Юшков С.В. Общественно-политический строй и право Киев-
ского государства С.В. Юшков. – М., 1944. – 543 с.
47 Юшков С.В. К вопросу о политических формах Русского фео-
дальноо государства до XIX в. / С.В. Юшков // Вопр. истории.– 1950.–
№ 1. – С.71–93.
48 Юшков С.В. К вопросу о сословно-представительской монархии
в России / С.В. Юшков // Советское госудаство и право. – 1950. – № 10.
– С. 39–51.
49 Юшков С.В. История государсва и права СССР / С.В. Юшокв. –
М., 1950. – Ч. 1. 672 с.
50 Юшков С.В. Русская Правда. Происхождение, источники её зна-
чение / С.В. Юшков. – М.,1950. – 380 с.
731
|