Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках

Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках

Рецензія на книгу: Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках: В 2 т. – 2-е вид., доопрац. і доп. – К.: “Сфера”, 2003.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2004
1. Verfasser: Юркова, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2004
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40045
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках / О. Юркова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2004. — № 1/2 (22/23). — С. 481-485. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40045
record_format dspace
spelling irk-123456789-400452013-01-09T12:14:51Z Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках Юркова, О. Рецензії Рецензія на книгу: Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках: В 2 т. – 2-е вид., доопрац. і доп. – К.: “Сфера”, 2003. 2004 Article Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках / О. Юркова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2004. — № 1/2 (22/23). — С. 481-485. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40045 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Юркова, О.
Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
description Рецензія на книгу: Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках: В 2 т. – 2-е вид., доопрац. і доп. – К.: “Сфера”, 2003.
format Article
author Юркова, О.
author_facet Юркова, О.
author_sort Юркова, О.
title Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
title_short Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
title_full Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
title_fullStr Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
title_full_unstemmed Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках
title_sort остання адреса: розстріли соловецьких в’язнів з україни у 1937-1938 роках
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2004
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40045
citation_txt Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937-1938 роках / О. Юркова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2004. — № 1/2 (22/23). — С. 481-485. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
work_keys_str_mv AT ûrkovao ostannâadresarozstrílisolovecʹkihvâznívzukraíniu19371938rokah
first_indexed 2025-07-03T22:04:49Z
last_indexed 2025-07-03T22:04:49Z
_version_ 1836665054799331328
fulltext Юркова О. Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів 481 РЕЦЕНЗІЇ Оксана Юркова (Київ) ОСТАННЯ АДРЕСА: РОЗСТРІЛИ СОЛОВЕЦЬКИХ В’ЯЗНІВ З УКРАЇНИ У 1937 – 1938 РОКАХ: В 2 Т. – 2- е вид., доопрац. і доп. – К.: “СФЕРА”, 2003. У 1997-1999 рр. в Україні незвичним для наукового видання альбомним форматом вийшов тритомник “Остання адреса: До 60-річчя соловецької трагедії”, що був присвячений пам’яті безвинно засудже- них до страти 1116-ти в’язнів сумнозвісного СТОНУ (“Соловецького табору особливого призначення”), значна частина із яких були україн- цями. Вже самим форматом видання упорядники підкреслювали спра- вжній розмір тих страшних документів, що були вміщені у першому томі – фотокопій так званих “розстрільних” протоколів, або ж офіцій- ною мовою – “протоколів засідання Особливої трійки УНКВС Ленін- градської області про повторне засудження осіб, обвинувачених за поданням Оперативної частини Соловецької тюрми” від 9-14 жовтня 1937 р. Тоді багатьох читачів, які брали у руки тритомник, шокувало оте 1116 разів повторюване слово “Р А СС Т Р Е Л Я Т Ь ”, надруковане великими літерами розрідженим шрифтом поруч із надрукованими також великими літерами ПРІЗВИЩАМИ в’язнів. А документи друго- го і третього томів – витяги із тюремних справ в’язнів – вихідців з України, що були надані для публікації з фондів Регіонального управ- ління ФСБ Росії по Архангельській області, агентурні повідомлення та довідки про ув’язнених, протоколи допитів, меморандуми, акти про виконання смертних вироків, заяви родичів ув’язнених, прокурорські протести, документи про реабілітацію, документи та матеріали з архів- но-слідчих справ, які зберігались у Державному архіві СБУ, спогади колишніх соловецьких політв’язнів, яким пощастило виїхати з остро- вів до зловісної осені 1937 року, – слугували додатком до тих жахли- вих за самою суттю “розстрільних протоколів”. Тритомник по суті став книгою-реквіємом. Нарешті родичі за- гиблих на Соловках і дослідники тоталітарної доби змогли точно вка- зувати дату, місце і причину смерті видатних українців – письменників РЕЦЕНЗІЇ 482 Василя Атаманюка, Марка Вороного, Миколи Зерова, Григорія Епіка, Мирослава Ірчана, Михайла Козоріза, Валеріана Поліщука, Антона, Богдана, Володимири, Івана, Остапа, Тараса Крушельницьких, режи- сера Леся Курбаса, істориків та політичних діячів Олександра Бадан- Яворенка, Йосипа Вайсберга, Сергія Грушевського, Михайла Лозинсь- кого, Бориса Пилипенка, Євгена Черняка, Матвія Яворського, філосо- фів Василя Гоца, Петра Демчука, географа Степана Рудницького, ко- лишнього українського наркома Михайла Полоза – і ще багатьох со- тень тих, кого без перебільшення називають “цвітом нації”. Завдяки координації зусиль працівників Соловецького музею, Санкт- Петербурзького науково-інформаційного центру "Меморіал" та його директора В. Іофе, співробітників Державного архіву СБУ, науковців Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональ- них досліджень НАН України в науковому ужитку та пресі з’явились географічні координати масових розстрілів соловецьких в’язнів – “урочище Сандормох” під Медвеж’єгорськом (Карелія), “командиров- ка Ісаково” на Соловках та “пустиш Койранкангас” під Токсовим біля Санкт-Петербургу. Це дало можливість далі продовжувати пошукову роботу та увічнити й освятити місця останнього спочинку наших вида- тних співвітчизників. Проте, незважаючи на надзвичайно високу наукову вартість тритомного видання, йому бракувало іменного покажчика й належного археографічного опрацювання поданих документів, що інколи утруд- нювало користування ним. Давався взнаки і незначний тираж цього знакового тритомника. Тож вихід у світ у 2003 р. другого видання – доопрацьованого і доповненого – можна назвати вкрай необхідним. Відзначимо, що редакційна колегія та упорядники “Останньої адреси” відмовились від банального передруку тритомника і доклали зусиль, щоб нове видання було оригінальним за формою та зручним у корис- туванні. І це, без сумніву, їм вдалося. Друге видання “Останньої адреси” – це двотомник із наскрізною пагінацією (це дуже полегшує користування виданням), що складаєть- ся із передмови, написаної заступником Голови СБУ, генерал- лейтенантом юстиції Володимиром Пристайком, радником Галуазево- го Державного архіву СБУ, полковником Олександром Пшенніковим та професором, доктором історичних наук, керівником Центру істори- чної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Юрієм Шаповалом “Соловецька трагедія 1937-1938 ро- ків: причини і наслідки”, 5 розділів, списку скорочень, іменного пока- жчика та короткої англомовної анотації й англомовного варіанту зміс- ту. І якщо перше видання вже своєю формою робило акцент на трагедії Юркова О. Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів 483 1937-1938 років, то друге видання передусім присвячено долям непе- ресічних українських діячів, що опинились на Соловках, розповідає про їх тернистий життєвий шлях ДО Соловків і НА Соловках. Перший розділ двотомника – це документальна розповідь про пошук, що був проведений Санкт-Петербурзьким науково- інформаційним центром “Меморіал” та Галуазевим Державним архі- вом СБУ у 1997-1998 рр. по встановленню жертв соловецьких розстрі- лів і увічненню їхньої пам’яті. Завершується розділ невеличким “Сло- вом” начальника Галуазевого Державного архіву СБУ Сергія Богунова. Це, по суті, некролог на смерть засновника і директора петербурзького “Меморіалу” Веніаміна Іофе (1938-2002), який зібрав і передав всю наявну у нього інформацію про Сандормох для публікації. Розділ другий – “Шлях на Соловки: Документи з архівно- слідчих справ майбутніх соловецьких в’язнів” – складається з 181 до- кумента: витягів з протоколів допитів, свідчень, життєписів, висновків у справі, вироків, листів родичів, довідок про реабілітацію більш ніж 40 українських політичних, громадських і релігійних та культурно- освітніх діячів. Прикметною ознакою розділу є згрупування докумен- тів відповідно до тих справ, за якими майбутні соловецькі в’язні були засуджені: про А. Барбара, В. Підгаєцького, В. Удовенка, Г. Холодного документи розповідають як про фігурантів справи “Спілки визволення України”, про Й. Міодушевського та Р. Шишка – як про фігурантів зі “справи ксьондзів”, М. Зайця, Й. Зозуляка, М. Ірчана, Л. Курбаса, А. Марцинюка та інших – як про фігурантів справи “Українська війсь- кова організація” тощо. Ці документи не лише розкривають життєписи в’язнів Соловків, але й відтворюють процес формування СРСР як то- талітарної держави, додають безліч свідчень до характеристики сталі- нізму. І, нарешті, ці документи відповідають на запитання: “За що, власне, ці українські діячі опинились на Соловках?”. Розділ третій “Внутрішньотабірна “змова”: Документи з тюрем- них справ та матеріали оперативної розробки в’язнів” – найбільший з усіх і складається з 456 документів із 84 справ засуджених з оператив- ної частини Соловецької в’язниці ГУДБ НКВС СРСР. Це, без застере- жень, унікальні джерела – довідки, складені так званими “источника- ми”, меморандуми, повідомлення, страшні у своїй лаконічності та по- вторюваності акти про виконання вироків, протести у справах, заяви родичів, висновки про реабілітацію. Ці документи і матеріали дають уявлення про соловецьке табірне життя, яке було під тотальним конт- ролем – табірне начальство знало не лише про листи в’язнів та їхніх родичів, які перлюструвались і фіксувались, а бандеролі ретельно опи- сувались, але й хто й що кому казав, коли ходив (або не ходив) до кого РЕЦЕНЗІЇ 484 в гості, які газети читав тощо. Інформація “источников” цінна й тим, що показує, як соловецькі в’язні оцінювали міжнародне й внутрішньо- політичне становища СРСР і України зокрема, вплив тих або інших подій як на долю країни, так і на їх власну (приміром, після вбивства Кірова небезпідставно очікували великих репресій; за газетними по- відомленнями і розповідями новоприбулих “соловчан” відзначали змі- ни в настроях населення на західноукраїнських землях до СРСР на початку і в середині 1930-х років; усвідомлювали сутність радянської влади, а деякі навіть передбачали “великі чистки”, усвідомлювали роль Сталіна і т. ін.). В’язні Соловків намагались бути активними й у від- стоюванні своїх людських прав: у виданні знаходимо численні дані про проведення індивідуальних та колективних голодувань з тих або інших приводів (зокрема, для відновлення можливості листування з рідними, для покращення житлових умов тощо). Документи розділу вимагають прискіпливого вивчення не тільки в контексті того чи іншо- го “фігуранта”, але й як цілісний масив, дають багатющий фактологіч- ний матеріал для узагальнень. Вони переконливо доводять, що в біль- шості своїй представники української інтелігенції на Соловках “зали- шались ворогами радянської влади” і навіть у нелюдських умовах “ве- ли контрреволюційну пропаганду проти заходів партії і уряду”. Нарешті, четвертий розділ видання – це, власне, ті “розстрільні протоколи”, які і поклали початок цій книзі. У другому виданні вони подані вже не фототипічним способом, а звичною комп’ютерною верс- ткою. І навіть у такому поданні вони викликають лише жах – ті 9 спи- сків на 273 сторінках! До цих списків упорядники додали ще списки осіб, репресованих в Україні, а також українців, репресованих за її ме- жами, які відбували покарання на Соловках та були розстріляні 27 жо- втня – 4 листопада 1937 р. під Медвеж’єгорськом, 10 – 25 листопада 1937 року і 14 лютого 1938 р. у «пустоші Койранкангас» під Токсово та 17 лютого 1938 р. на Соловках у районі “командировки” Ісаково. В цих списках можна знайти біографічні відомості (за наявними архівно- слідчими справами) про розстріляних (рік і місце народження, націо- нальність, освіта, “компрометуючі дані” [тобто служба у частинах ро- сійської чи австрійської армії, перебування в інших, крім ВКП(б), пар- тіях], короткі дані про останнє місце роботи, дата засудження, яким органом, за якою статтею і до якого терміну, дані про реабілітацію. На жаль, ці дані досить лаконічні. До п’ятого розділу “Спогади” упорядники включили витяги із книги С. Підгайного “Українська інтелігенція на Соловках”, що нині є бібліографічною рідкістю, лист історика-архівіста М. Новикова та уривки із спогадів Ю. Чиркова, В. Мисика, І. Гришина-Грищука. Юркова О. Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів 485 Серед надзвичайно позитивних моментів цього двотомника не можемо не згадати про наявність докладної археографічної легенди, що супроводжує кожний документ чи спогад. Це, без сумніву, збіль- шило наукову цінність книги у порівнянні із першим виданням. Окре- мої подяки від читачів заслуговують також ретельно складені список скорочень та іменний покажчик, останній з яких займає 73 сторінки! В іменному покажчику прізвища, ім’я та по-батькові подані в російсько- му та українському варіантах, відзначені прізвища (якщо немає ініціа- лів) репресованих, позначені справи, у яких вони фігурували, а біля прізвищ працівників НКВС названі їх посади. Такий довідковий апарат надає виданню додаткової наукової ваги. Не можна не згадати й добір- ний фотоілюстративний матеріал, вміщений у виданні – світлини Со- ловків, фрагменти експозиції Соловецького музею, обкладинки архів- но-слідчих справ та фотокопії документів, фотографії в’язнів солове- цького табору. Таким чином, можемо констатувати, що ці дві книги стали не банальним і черговим збірником документів і матеріалів, а справді науковим виданням, яке має також неабияке громадсько-політичне значення.

Ähnliche Einträge