«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки
The present article is dedicated to repressive measures of NKVD against Ukrainian and Polish population of Eastern Podilya during 1930th. These measures were justified by the necessity to secure western border of republic against possible armed attack of «imperialistic aggressors» as well as the nee...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2007
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40104 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки / Н. Тітова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 220-252. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40104 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-401042013-01-10T12:15:17Z «Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки Тітова, Н. «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років The present article is dedicated to repressive measures of NKVD against Ukrainian and Polish population of Eastern Podilya during 1930th. These measures were justified by the necessity to secure western border of republic against possible armed attack of «imperialistic aggressors» as well as the need to eliminate the spy network of «Polish-Ukrainian fascism» among the multi-ethnical population of the region. 2007 Article «Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки / Н. Тітова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 220-252. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40104 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років |
| spellingShingle |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років Тітова, Н. «Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
The present article is dedicated to repressive measures of NKVD against Ukrainian and Polish population of Eastern Podilya during 1930th. These measures were justified by the necessity to secure western border of republic against possible armed attack of «imperialistic aggressors» as well as the need to eliminate the spy network of «Polish-Ukrainian fascism» among the multi-ethnical population of the region. |
| format |
Article |
| author |
Тітова, Н. |
| author_facet |
Тітова, Н. |
| author_sort |
Тітова, Н. |
| title |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки |
| title_short |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки |
| title_full |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки |
| title_fullStr |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки |
| title_full_unstemmed |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки |
| title_sort |
«санація» прикордоння усрр: поборювання «польсько-українського фашизму» на поділлі 1930-ті роки |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40104 |
| citation_txt |
«Санація» прикордоння УСРР: поборювання «польсько-українського фашизму» на Поділлі 1930-ті роки / Н. Тітова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 220-252. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT títovan sanacíâprikordonnâusrrpoborûvannâpolʹsʹkoukraínsʹkogofašizmunapodíllí1930tíroki |
| first_indexed |
2025-07-03T22:08:21Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:08:21Z |
| _version_ |
1836665275970224128 |
| fulltext |
220
Наталія Тітова
(м. Хмельницький)
«Санація» прикордоння УСРР:
поборювання «польсько-українського фашизму»
на Поділлі, 1930-ті роки
Titova N. The «sanation» of Soviet Ukraine frontier: the struggle
against «Polish-Ukrainian fascism» in Podilya during 1930th.
The present article is dedicated to repressive measures of NKVD
against Ukrainian and Polish population of Eastern Podilya du-
ring 1930th. These measures were justified by the necessity to
secure western border of republic against possible armed attack
of «imperialistic aggressors» as well as the need to eliminate the
spy network of «Polish-Ukrainian fascism» among the multi-eth-
nical population of the region.
З огляду на етнічну строкатість підрадянського Поділля, серед
мешканців якого, поряд з титульною нацією — українцями, поваж-
ну частку становила й польська людність, особливий інтерес викли-
кають особливості перебігу репресивних акцій влади щодо україн-
ського й польського населення цього стратегічно важливого, при-
кордонного з тогочасною II Річчюпосполитою регіону УСРР. З’ясу-
ванню цих особливостей, спільного й відмінного у долі українського
й польського населення Поділля у контексті тоталітарних репре-
сій 1930-х років й присвячена наша стаття.
Започатковані 1929 р. масштабною фальсифікацією у «справі»
так званої «Спілки визволення України»1, масштабні й перманентні
політичні репресії російського комуністичного режиму проти ти-
тульної нації підрадянської України та її інтелектуальної еліти
тривали до кінця 1930-х років. Симптоматично, що владна відмова
від задекларованої 1923 р. політики «українізації» та загалом
«коренізації» синхронізується на початку 1930-х років з Голодомо-
ром в УСРР 1932–1933 р. й «виявленням» ГПУ, мовляв, багаторів-
невої й розгалуженої так званої «Української військової органі-
зації» (УВО)2.
1 Див., напр.: Справа «Спілки визволення України»: Невідомі документи
і факти / Публ. В. І. Пристайка і Ю. І. Шаповала. – К., 1995. – 448 с.
2 Докладніше див.: Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західно-
української інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). – К., 1994. – С. 104–130,
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 221
14 грудня 1932 р. з’явилася знакова постанова ЦК ВКП(б) і
РНК СРСР «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та
у Західній області», що у ній зокрема наголошувалося, що «замість
правильного більшовицького проведення національної політики,
у ряді районів України українізація проводилася механічно, без
урахування конкретних особливостей кожного району, без старан-
ного підбору більшовицьких українських кадрів, що полегшило
буржуазно-націоналістичним елементам […] створення свого ле-
гального прикриття, своїх контрреволюційних осередків і органі-
зацій». ЦК КП(б)У і РНК УСРР «пропонувалося» «звернути увагу
на правильне проведення українізації»3. Згадка в ухвалі про «ле-
гальне прикриття контрреволюційних осередків і організацій»
давала універсальне знаряддя сталінській таємній поліції, що ним
вона послуговувалася у найближчі роки при фабрикації численних
«справ» українських, польських, німецьких, чеських та інших
«контрреволюційних організацій», які в якості такого «прикриття»
використовували, мовляв, будь-що — від дитячих садочків до
апарату ЦК КП(б)У4.
15 грудня 1932 р. Й. Сталін і В. Молотов надіслали телеграму
до ЦК республіканських компартій, крайкомів і обкомів, голів
РНК, край- та облвиконкомів з вимогою терміново припинити
«українізацію» у районах РРФСР, Середньої Азії та Казахстану,
де компактно проживало українське населення. Синхронно зупи-
нилася «українізація» й в охопленій голодом УСРР. Самогубство
7 липня 1933 р. М. Скрипника — лідера «українізаційної» полі-
тики, який опікувався також національно-культурним будівниц-
288–298; Рубльов О. С. Репресивний режим в Україні, 1930-ті роки:
справа «Української військової організації» // Історія України: Малові-
домі імена, події, факти: Зб. ст. / Ін-т історії України НАН України;
Голов. редкол. наук.-докум. серії книг «Реабілітовані історією»; Редкол.:
П. Т. Тронько (відп. ред.) та ін. – К., 1999. – Вип. 9. – С. 169–184;
Рубльов О. С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних
політичних та культурних процесах (1914–1939). – К., 2004. – С. 355–
487; та ін.
3 Голод 1932–1933 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів /
Упоряд.: Р. Я. Пиріг (кер.) та ін. – К., 1990. – С. 292, 293.
4 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії», 1930-ті роки
// Історіографічні дослідження в Україні / Ін-т історії України НАН
України; Редкол.: В. А. Смолій (гол.) та ін. – К., 2003. – Вип. 13: У 2 ч.:
Україна–Польща: історія і сучасність: Зб. наук. праць і спогадів пам’яті
П. М. Калениченка (1923–1983). – Ч. 1. – С. 283.
222 Наталія Тітова
твом етнічних меншин України5, — рельєфно відокремлює «вел-
икий перелом» у національній політиці сталінського режиму. У
цьому ж 1933 р. відбуваються кардинальні зміни й у політиці
більшовицької адміністрації щодо польської людності України.
У меморандумі Культпропу ЦК КП(б)У «Про роботу серед
польських трудящих мас УСРР» (8 вересня 1933 р.) зазначалося:
«Занепад роботи серед польських трудящих, брак більшовицької
пильності за умов загостреної класової боротьби й зростання актив-
ності куркульських, клерикальних, націоналістичних елементів,
агентів польського фашизму, посилювали вплив буржуазно-націо-
налістичних елементів на польських трудящих».
За стандартними фразами про «класово-ворожі» й «шкідниць-
кі» елементи приховувалися реальні труднощі, з якими стикалася
влада у своїй національно-культурній політиці щодо польського
(та й не лише польського) населення УСРР. Так, наприклад, розгля-
нувши 13 жовтня 1933 р. стан справ з «роботою серед польських
трудящих мас», Оргбюро ЦК КП(б)У визнало його незадовільним,
ухваливши у місячний термін «розробити та подати на затверджен-
ня Політбюро ЦК конкретні заходи для забезпечення рішучого
перелому та посилення роботи серед польських трудящих Украї-
ни». Відділам ЦК КП(б)У доручалося «зміцнити склад польських
робітників, які працюють на ланках культурного фронту (клубних
робітників, вчителів та ін.)» та «на керівних посадах в колгоспах,
сільрадах, райвиконкомах»6. Отже, увімкнули «зелене світло» кад-
ровому перетрушуванню польських працівників. Назовні це подава-
лося, як піклування про «зміцнення проводу національно-культур-
ним будівництвом серед польських трудящих України», необ-
хідність викриття окремих «контрреволюційних» та «антирадянсь-
ких» елементів7.
Отже, відповідаючи на замовлення кремлівського керівництва
й на тлі драматичних подій Голодомору 1932–1933 рр., ГПУ–НКВД
сфабрикували справу так званої «Польської Організації Військо-
вої» («ПОВ»), запозичивши назву у реальної організації часів Пер-
5 Див., напр: Скрипник М. О. Перебудованими шляхами: Проблема куль-
турного будівництва національностей України: Доповідь на першій
Всеукр. конф. культ.-освіт. робітників нацменшостей 20 трав. 1931 р.
// Більшовик України. – 1931. – № 12. – С. 13–36; № 13/14. – С. 23–39.
6 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 301, арк. 3.
7 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії»... – С. 284.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 223
шої світової війни, що припинила свою діяльність у 1921–1922 рр.8
Мозаїчна картина «митців» з НКВД мала окремі реальні фрагмен-
ти. Решта ж — створення і діяльність «ПОВ» після польсько-біль-
шовицької війни 1920 р. на терені СРСР, насамперед в Україні,
мета й плани так званих «пеовяків»/«повяків» — було вигадкою.
Але для польського населення УСРР ця «віртуальна реальність»
обернулася цілком реальною жахливою дійсністю. Обвинувачення
у приналежності до «Польської Організації Військової» відтоді й
до кінця 1930-х років стають зручною матрицею, якою залюбки
послугувалася сталінська таємна поліція у репресіях проти поль-
ської людності СРСР/УСРР9.
На підставі виявлених сучасним українським дослідником
проф. О. С. Рубльовим матеріалів, він висловив обґрунтоване при-
пущення, що винайденню/відновленню саме такої форми обвину-
вачення у «контрреволюційних злочинах» як приналежність до
«ПОВ» несамохіть посприяла ветеранська громадськість й преса
ІІ Речіпосполитої з її акцентованою, хоча й зрозумілою, увагою
до ювілейних урочистостей 1932–1933 рр. з нагоди пам’ятних дат
в історії військових формацій (легіонів, «ПОВ») відроджуваної в
роки Першої світової війни Польської держави. Невеликі хроні-
кальні замітки й ширші статті, численні спогади та інтерв’ю на
цю тему (в тому числі й Ю. Пілсудського) займали почесне місце
на шпальтах тодішньої польської преси10.
Але на початку 1930-х років, за браком у підрадянській Україні
реальних членів «ПОВ», ГПУ УРСР використовувало вигадану
приналежність до неї як зручну формулу обвинувачення.
За оцінкою московських дослідників Ф. Фірсова, І. Яжборовсь-
кої й В. Хаустова (д-ра іст. наук, професора Академії ФСБ Росій-
8 Докладніше див.: Józewski H. Zamiast pamiętnika // Zeszyty historyczne
(Paryż). – 1982. – Z. 59. – S. 3–44 (Cz. II. – K. N. III [POW]); Nałęcz T.
Polska Organizacja Wojskowa 1914–1918. – Wrocław; Warszawa; Krakуw;
Gdańsk; Łуdż, 1984. – 257 s. З новітньої польської літератури див., напр.:
Pepłoński A. Wywiad Komendy Naczelnej POW-III na Ukrainie (1919–1920)
// Przegląd Wschodni. – T. V, z. 2 (18). – Warszawa, 1998. – S. 299–335;
Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red.
S. Stępnia i O. Rublowa. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Nauko-
wy w Przemyślu, 2004. – T. IV. – 231 s.: il. (у томі вміщено документально-
мемуарні матеріали, які стосуються, так би мовити, автентичної «ПОВ»).
9 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії»... – С. 285.
10 Там само.
224 Наталія Тітова
ської Федерації) та спостереженнями їхнього тернопільського ко-
леги проф. Г. Стронського, ґенеза енкаведистської провокації у
«справі» «ПОВ» сягає 1929 р., коли в атмосфері суперечок й розла-
мів при політбюро ЦК Компартії Польщі (КПП) була покликана
до життя Комісія у справах безпеки для захисту партії від «ін-
фільтрації ворожих елементів» з табору «пілсудчиків». Секретарем
комісії став Віктор Житловський (псевдонім Альберт), політеміг-
рант з СРСР, з 1926 р. співробітник ОГПУ. Саме остання обставина
й спричинила, на думку дослідників, проголошення В. Житловсь-
ким існування у керівництві КПП замаскованої мережі «ПОВ»11.
Приналежність до «ПОВ» спершу інкримінувалася окремим чле-
нам керівництва КПП дрібноміщанського походження. У липні–
вересні 1933 р. у Москві й в УСРР розпочалися перші арешти
високопоставлених польських комуністів, яких обвинувачували
в «агентурно-провокаторській роботі» на користь «ПОВ»12.
Очевидно, що з точки зору «зручності» використання в «опе-
ративно-чекістській роботі», лаконічна назва «ПОВ» мала значні
переваги й, крім того, лунала як постріл. Відтак стандартне обвину-
вачення у приналежності до «Польської Організації Військової»
стає ледь не єдиним річищем, по якому спрямовуються репресії
тоталітарного режиму проти польської людності УРСР13.
Отже, у 1933–1934 рр. за причетність до «ПОВ» на Правобе-
режній Україні лише Київським обласним управлінням ГПУ УСРР
було заарештовано 114 осіб, з яких 70 дістали різні терміни ув’яз-
нення або були страчені, а решта — 44 — звільнені за недоведеністю
11 Firsow F., Jażborowska I. Międzynarodówka Komunistyczna a Komunis-
tyczna Partia Polski // Tragedia Komunistycznej Partii Polski / Red.
J. Maciszewski. – Warszawa, 1989. – S. 47–49; Хаустов В. Н. Из пре-
дыстории массовых репрессий против поляков. Середина 1930-х гг. //
Репрессии против поляков и польских граждан / Сер. «Исторические
сборники «Мемориала». Вып. 1». – М., 1997. – С. 10–21; Stroński H.
Represje stalinizmu wobec ludności polskiej na Ukrainie w latach 1929–
1939. – Warszawa, 1998. – S. 210.
12 Firsow F., Jażborowska I. Międzynarodówka Komunistyczna a Komunis-
tyczna Partia Polski // Tragedia Komunistycznej Partii Polski. – S. 49.
13 Рубльов О. Викриття «агентури польського фашизму» в УССР: «Справа
«Польської військової організації» 1933–1934 рр. (Мета, механізм
фабрикації, наслідки) // Геноцид українського народу: історична па-
м’ять та політико-правова оцінка: Міжнар. наук.-теорет. конф., Київ,
25 листоп. 2000 р.: Матеріали / Редкол.: В. А. Смолій та ін. – К.; Нью-
Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2003. – С. 210.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 225
складу злочину (що, зрозуміло, не давало гарантій від репресій в
подальшому). За іншими даними, до травня 1937 р. органами Уп-
равління державної безпеки НКВД УРСР у «справі» «ПОВ» було
ув’язнено 225 осіб (не рахуючи одинаків), з яких двох стратили, а
211 дістали різні терміни таборів та заслання. Втім, на наш погляд,
ці дані істотно применшені й не відбивають, очевидно, повної
картини репресивних дій у «справі» «Польської Військової Органі-
зації». Так, лише по «справі» так званої Подільської філії «ПОВ»
1933–1934 рр. загалом «проходило» понад 500 осіб, які були запі-
дозрені у приналежності до організації чи заарештовані14.
8 липня 1933 р. керівник ГПУ УСРР В. Балицький надіслав
секретареві ЦК ВКП(б) Й. Сталіну та заступнику голови ОГПУ
Г. Ягоді меморандум про перші кроки його відомства щодо викрит-
тя в Україні «Польської Військової Організації»: «Нами раскрыта
и ликвидируется «Польская Военная Организация» […], проводив-
шая широкую шпионскую и контрреволюционную националисти-
ческую работу на Украине […]. Созданная в свое время ПИЛСУД-
СКИМ […] — «ПОВ» за последние годы развила большую актив-
ность в своей работе. Нами пока арестовано 22 участника органи-
зации […]. По их показаниям, работой «ПОВ» руководит центр,
который находился раньше в Киеве, затем в Минске, а сейчас в
Москве.
Центр имеет сектора: Сектор «А» — ведет националистичес-
кую и религиозную пропаганду, вредительскую и разложенчес-
кую работу в культурных учреждениях, связанных с польским
населением, а также широкую вербовку в организацию.
Сектор «В» — занимался организацией политического, эко-
номического и военного шпионажа, в особенности в пограничных
районах.
Сектор «С» — прямого действия, в задачу которого входит
организация диверсий, порча связи и транспорта и создание в
пограничной полосе массовых эмиграционных настроений, с целью
поддержания там напряженного состояния».
Далі повідомлялося, що при центрі «ПОВ», мовляв, діють «тех-
нічний відділ», що відповідає за зв’язок з польськими консульст-
вами та Генштабом II Речіпосполитої, переправи на кордоні, фінан-
сування тощо; «Бюро інформації», що забезпечує контроль і спо-
14 Рубльов О. Викриття «агентури польського фашизму» в УССР... –
С. 210–211.
226 Наталія Тітова
стереження за нелегальною «Українською Військовою Організа-
цією» та постачає за кордон відомості про ситуацію в УСРР та
настрої компартій Польщі й Західної України та ін.
Балицький інформував Москву, що вже «викрито» осередки
«ПОВ» у Бердичеві, Білій Церкві, Житомирі, Мархлевському
районі, Шепетівці, а також на Поділлі — Проскурові, Кам’янці-
Подільському та інших подільських містах і містечках…15.
Схема «підривної діяльності» «ПОВ», за «оперативно-чекістсь-
кою» версією, була приблизно такою. Для обґрунтування непоруш-
ності тогочасних кордонів Польщі, доведення історичних прав на
українські землі (йшлося про дорозборові кордони Речі Посполитої
1772 р.) та створення потужної людської бази, спроможної взяти
збройну участь під час майбутньої війни проти СРСР й діяти у
тилу РСЧА, — «ПОВ», мовляв, розгорнула через свої осередки
активну роботу щодо полонізації українського населення, штучного
завищення кількості поляків в УСРР, необґрунтованого створення
польських адміністративних і культосвітніх інституцій, керівниц-
тво якими захоплювали члени «ПОВ». Стверджувалося, що найвиз-
начніші «пеовяки» «пролазили з шкідницькою метою» до КП(б)У,
опановуючи вирішальними ділянками «польської партійної й ра-
дянської роботи».
Таким був стислий зміст «орієнтування» по «контрреволюцій-
ній польській роботі», що у середині 1930-х років спрямовувався
Управлінням держбезпеки НКВД УСРР усім керівникам обласних
управлінь, округових відділів НКВД, начальникам особливих
відділів військових корпусів Київського та Харківського військо-
вих округів, командирам прикордонних загонів НКВД. Відтак,
по отриманні цих матеріалів, кожний керівник відповідного підроз-
ділу націлювався («орієнтувався») на посилені пошуки «пеовяків»,
а знайшовши (за відсутності таких — вигадавши) їх, мав збагати-
ти й підкріпити надіслану згори схему місцевим матеріалом. Відтак
упродовж 1930-х років у республіці сфабриковано декілька «справ»
так званих «обласних центрів ПОВ», в тому числі й Вінницького
(Подільського) крайового осередку підпільної «ПОВ».
«Теоретична» частина згаданого «орієнтування» як інтродукція
включалася до обвинувальних висновків у «справах» абсолютної
більшості осіб, заарештованих за причетність до «ПОВ» у 1933–
1934 рр. (з незначними відмінностями).
15 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії»... – С. 288.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 227
Особливість акцій тоталітарного режиму проти польського
населення України 1933 р. полягала, зокрема, у тому, що справа
так званої «ПОВ» розгорталася паралельно й майже синхронно із
справою «УВО» — «Української Військової Організації» (також
сфабрикованою ГПУ УСРР). Умовні учасники останньої переважно
були етнічними українцями — уродженцями Східної Галичини.
Вони не лише володіли польською мовою (що само по собі вже
було підозрілим в очах більшовицької влади), а й листувалися зі
своїми родичами у «буржуазно-поміщицькій» Польщі. Отже, крім
«української націоналістичної роботи», їм закидалася й належність
до «агентури польської розвідки». У слідчих матеріалах виникло
й відповідне формулювання — «блок польської й української контр-
революції» в УСРР. «Ми знаємо, що українська націоналістична
контрреволюція провадила свою підривну роботу в тісному союзі
з польськими буржуазно-націоналістичними елементами, які вик-
риті в справі «Польської військової організації» (ПОВ)»16, — прого-
лошував на ХІІ з’їзді КП(б)У голова ГПУ УСРР В. Балицький.
Формулювання щодо «блоку польської й української контрре-
волюції» у республіці було ґрунтовно опрацьоване вже у компартій-
но-чекістських документах середини й другої половини 1933 р.,
насамперед у службовому листуванні республіканського ГПУ й
матеріалах листопадового об’єднаного пленуму ЦК–ЦКК КП(б)У
1933 р., який, як свідчать новітні дослідження вітчизняних істори-
ків, значною мірою ґрунтувався на інформаційних повідомленнях
(властиво — дезінформаціях) ГПУ, а відтак й притлумлено спрямо-
вувався енкаведистським відомством УСРР та його московськими
керівниками17.
Так, в адресованому голові ГПУ УСРР В. Балицькому у липні
1933 р. таємному меморандумі Секретно-політичного відділу ГПУ
УСРР за підписом його очільника М. К. Алєксандровського щодо
зовнішньополітичних орієнтацій «викритої» республіканськими
енкаведистами «Української військової організації», між іншим,
стверджувалося: «“ПОВ” на Україні широко використовувало для
своєї організаційної роботи “Українську військову організацію”.
У свою чергу, “УВО” свою військово-розвідувальну й повстанську
16 ХІІ з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України, 18–23 січня
1934 р.: Стеногр. звіт. – [Харків], 1934. – С. 120.
17 Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних
політичних та культурних процесах (1914–1939). – С. 401–426.
228 Наталія Тітова
роботу провадила у контакті з “ПОВ”. Контактування йшло назагал
по лініях: а) спільного перекидання й розміщення членів “УВО” і
“ПОВ” на Україні; б) підготовки військових кадрів на Україні,
українських й польських, для одночасного узгодженого виступу
у момент повстання; в) широко розгалуженої військово-розвіду-
вальної й шпигунської роботи; г) організації зв’язку з закордоном
та взаємодопомоги при зв’язку з закордоном» (виділення у тексті
документа. — Авт.).
Увага листопадового об’єднаного пленуму ЦК – ЦКК КП(б)У
1933 р. зосереджувалася на підсумках та найближчих завданнях
проведення національної політики в Україні.
Доповідь генерального секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора мала
нейтральну назву — «Підсумки і найближчі завдання проведення
національної політики на Україні», але насправді йшлося про
кардинальну ревізію цієї, й без того назагал декларативної і супе-
речливої політики. Та й почав свій виступ лідер українських ко-
муністів іноземною: «Товарищи, подведение итогов хозяйствен-
ного и культурного строительства на Украине, с точки зрения
проведения ленинской национальной политики, является сейчас
крайне своевременным и настоятельно необходимым»18. Виголо-
шення російською мовою промови про потребу усунення (ліквіда-
цію помилок) «петлюрівської українізації» й заміну її «україніза-
цією більшовицькою» було знаковою подією й маркувало рішучий
розрив сталінського керівництва ВКП(б) з попередньою політи-
кою «коренізації»19.
Один з розділів Косіорової промови мав гучну назву — «Україн-
ські націоналісти готують інтервенцію проти СССР» — й почи-
нався з «відкриття»: «З усіх контрреволюціонерів-націоналістів,
які зараз викриті, переважна більшість до нас приїхала з-за кордо-
ну — з Праги, Галичини та інших місць. Це рештки тих розгромле-
них білогвардійських, націоналістичних контрреволюційних заго-
нів і полків, що допомагали інтервентам — полякам, німцям, які
з ганьбою були вигнані робітниками й селянами України, а з іншого
боку — це галицькі націоналісти, які цілком продалися польським
поміщикам, по суті справи спольщилися й були послані сюди для
підготовки інтервенції зсередини».
18 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 422, арк. 40.
19 Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних
політичних та культурних процесах (1914–1939). – С. 404.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 229
Доповідач не уточнював власних закидів, чому, наприклад,
«галицьким націоналістам» вигідніше було запродатися саме
польським поміщикам, а не, скажімо, великій польській буржуа-
зії. Очевидно, вважалося, що аудиторія мовчки «проковтне» будь-
яку нісенітницю. У розвиток цієї ж тези С. Косіор стверджував:
«Надсилання провокаторів, контрреволюціонерів з-за кордону
практикувалося зчаста під виглядом еміграції в Україну членів
Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), які нібито там
переслідувалися»20. С. Косіор доводив, що «контрреволюціонери»,
які перекидалися в УСРР з-за кордону, мали спільників у під-
совєтській Україні — «досить значні групи націоналістів». Промо-
вець стверджував як очевидну істину, що інфільтровані у владні
структури УСРР націоналістичні елементи під виглядом більшо-
вицької українізації намагалися здійснити на практиці «петлюри-
зацію» державного апарату, розбудовувати «націоналістичну, бур-
жуазну культуру» й одночасно готувати — «за вказівкою відомих
польських і німецьких елементів повстання з метою полегшення
воєнного походу іноземців проти Совєтської України».
Джерелом подібних «відкриттів» генерального секретаря ЦК
КП(б)У були директивні настанови московського «більшовицького
штабу» на чолі з Й. Сталіним та його таємної поліції — енкаведи-
стсько-чекістського відомства, зокрема й «Обвинувальний висно-
вок у справі контрреволюційної “Української Військової Організа-
ції”» та інша аналогічна документація кримінально-фантазійної
міфотворчості21.
Перерахувавши низку «шкідницьких» об’єднань, «виявлених»
свого часу ГПУ, С. Косіор зауважив: «На початку цього року викри-
та була нова націоналістична контрреволюційна організація, на
чолі якої стояли Максимович, Шумський, Біленький, Солодуб та
інші, що діяла на гроші польських поміщиків і капіталістів й
німецьких фашистів. Цією організацією з-за кордону керував зна-
менитий Коновалець, який, будучи за Петлюри начальником гар-
нізону Києва, уславився розстрілами сотень київських робітників».
Зрозуміло, що малася на увазі «Українська військова організація»
та її міфічна нелегальна мережа в УРСР.
20 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 422, арк. 44 зв.
21 Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних
політичних та культурних процесах (1914–1939). – С. 405.
230 Наталія Тітова
У щільному зв’язку з «українською контрреволюцією» згадува-
лася у промові С. Косіора й «польська контрреволюція», яка діяла
на спілку з першою й координувала з нею власні дії. Так, наприк-
лад, генеральний секретар ЦК КП(б)У інформував однопартійців
про арешт у серпні 1933 р. так званого «керівника» «Польської
Військової Організації» в Україні й одночасно завідувача відділом
агітації та пропаганди Чернігівського обкому КП(б)У Б. Скарбека:
«Скарбек був не один. Його найближчими сподвижниками були
люди з партквитками в кишені, що займали не менш солідне
становище, на кшталт Політура та ін. У нас, на Україні, понад
півмільйона поляків, причому місцями вони зібрані у досить ком-
пактні маси, і ось роботу серед польського населення ми, виявля-
ється, довірили цим людям. Вони добирали й готували кадри вик-
ладачів для польських шкіл, вони добирали, розсаджували часто-
густо і районну і сільську владу. Нічого й говорити, що всі ці
антирадянські організації розгромлені тепер нами в основному»22.
Відтак, починаючи з 1933 р. хвилі репресій щодо польської
нацменшини УСРР наростають.
Наприкінці 1933 р. – на початку 1934 р. було сфабриковано
«справу» Вінницького (Подільського) обласного центру «ПОВ»,
до якої було притягнуто 52 особи, переважно місцевих культос-
вітніх працівників23.
В «Обвинувальному висновку у справі «Польської військової
організації» — «ПОВ» на Поділлі» (23 лютого 1934 р.), що його
сфабрикували вінницькі чекісти, стверджувалося: «Вінницьким
22 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 422, арк. 45 зв.
23 Див., напр.: Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні
у 1930-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. –
№ 1/2 (2/3). – С. 123–125; Stroński H. Represje stalinizmu wobec ludności
polskiej na Ukrainie w latach 1929–1939. – Warszawa: Wspólnota Polska,
1998. – S. 214–216; Stroński H. Wielka prowokacja NKWD: Sprawa
Polskiej Organizacji Wojskowej na Ukrainie w latach 1933–1938 // Europa
nieprowincjonalna: Przemiany na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypos-
politej (Białoruś, Litwa, Łotwa, Ukraina, wschodnie pogranicze III Rzeczy-
pospolitej Polskiej) w latach 1772–1999 / Praca zbiorowa pod red.
K. Jasiewicza; Instytut Studiów Politycznych. – Warszawa; Londyn,
1999. – S. 870–876; Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української
«Полонії», 1930-ті роки // Історіографічні дослідження в Україні. –
К., 2003. – Вип. 13: У 2 ч. – Ч. 1. – С. 294–299; Stroński H. O prowokacji
w sprawie Polskiej Organizacji Wojskowej na Ukrainie w latach 30-ch
XX w. // Pamiętnik Kijowski. – Kijów, 2004. – T. VII: Polacy na Podolu
/ Pod red. H. Strońskiego. – S. 431–433; та ін.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 231
облвідділом ГПУ УССР розкрита й ліквідована на території Поділля
контрреволюційна організація, що йменувала себе Польською
Військовою Організацією — «ПОВ», яка провадила активну пов-
станську, шпигунську й шкідницьку роботу у межах Вінницької
області задля послаблення й повалення диктатури пролетаріату
на Совєтській Україні й приєднання території нинішньої УССР до
Польщі.
У перебігу слідства з’ясовано, що зазначена контрреволюційна
організація являла собою філію ліквідованої органами ГПУ
Польської Військової Організації, що провадила контрреволюційну
діяльність на теренах СССР й зокрема на Совєтській Україні».
У тій же «історичній» преамбулі наголошувалося, що «ПОВ»
на Поділлі створили «активні контрреволюційні кадри польського
войовничого націоналізму», які, мовляв, пройшли вишкіл збройної
боротьби під час громадянської війни й «повстанської шпигунської
діяльності», спрямованої проти більшовицького режиму: «Ці на-
ціоналістичні, контрреволюційні сили створенням нелегальної
військової організації намагалися підготувати умови для повалення
Соввлади»24.
Слідчі-чекісти нібито виявили, що «ПОВ» на Поділлі охопила
власною діяльністю 24 адміністративних райони, проникла до
багатьох державних установ, зокрема й системи народної освіти,
на промислові підприємства, у сільське господарство, де здійснюва-
ла саботаж й шкідництво, а також інфільтрувалася до лав РСЧА
й насамперед її місцевих гарнізонів. У документі наголошувалося,
що Поділля й Волинь — терени загарбницьких апетитів II Речі-
посполитої — привертають до себе посилену увагу Генерального
штабу Польщі. Відтак сюди перманентно спрямовувалися офіцери
польської розвідки для створення й спрямування антибільшовиць-
кого підпілля й підготовки плацдарму для майбутньої збройної
інтервенції проти «Країни Совєтів»25.
Серед найбільш потужних осередків викритої енкаведистами
Подільської «ПОВ» згадувалися міста Вінниця — 52 особи, Проску-
рів — 55, Старокостянтинів — 104, Городок — 33, с. Антоніни —
36, м. Бердичів — 22, Теофіполь — 37, Шепетівка — 38, Полон-
не — 30 «пеовяків», Тиврівський район — 7, Славута — 7; тощо.
24 Галузевий державний архів Служби безпеки України, ф. 13, оп. 1,
спр. 78, арк. 2–3 (далі – ГДА СБ України).
25 Там само, арк. 3, 5.
232 Наталія Тітова
Скарга до «Головного прокурора СРСР із спецсправ тов. Кога-
на», одного з засуджених — А. Григоровича26 — дозволяє просте-
жити, як фабрикувалася неіснуюча місцева організація «ПОВ»,
зазирнути до «технологічного цеху» слідства.
Заарештований 4 листопада 1933 р., він спочатку вперто відки-
дав висунуті проти нього обвинувачення, аргументовано доводив
їх абсурдність. Тоді почався психологічний тиск на в’язня. Слідчий
запропонував А. Григоровичу схему-конспект, за якою той мав
розповідати про свою участь у Вінницькій «ПОВ». Підключили й
тих заарештованих, які вже співпрацювали зі слідством. Сусіди
по камері миттєво подали товаришеві по недолі перелік Вінницько-
го осередку організації й накреслили план, що, про кого і як слід
писати у зізнаннях. Психологічна обробка тривала під акомпане-
мент нагадувань, що Григорович член партії, отже людина полі-
тично свідома, якій слід розуміти, що йдеться про допомогу у
політичній акції, спрямованій проти Польщі, що це державна
необхідність тощо.
Після того, як А. Григорович під тиском слідства врешті-решт
дійшов висновку, що фабрикація справи обласної «ПОВ» є «полі-
тичною демонстрацією великої державної ваги» й згодився давати
потрібні свідчення, його звели з іншими в’язнями для узгодження
показів. При цьому траплялися трагікомічні випадки. Так, супе-
речки виникли щодо часу утворення «осередку ПОВ» у Бердиче-
ві. Тамтешній «провідник» стверджував, що ініціював це створення
Григорович 1930 р. «Коли я почав заперечувати, — згадував остан-
ній, — що 1930 р. це ніяк не могло відбутися, почали торгуватися
26 Григорович Андрій Якович — нар. 1878 р. у с. Труси, Станіславівського
повіту (Східна Галичина). Колишній член РСДРП (меншовиків), член
РКП(б) з 1918 р. На момент арешту працював інспектором у польських
справах Вінницького обласного відділу народної освіти. 26 лютого
1934 р. Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР засуджений до п’яти
років таборів. За обвинувальним висновком, очолював Подільську орга-
нізацію ПОВ, організовував «повстанські і шпигунсько-розвідувальні
кадри на Поділлі», провадив шпигунську діяльність на користь Польщі,
яку постачав військово-розвідувальним матеріалом. Згадану заяву з
відмовою від своїх зізнань написав 20 квітня 1934 р. на етапі — під
час перебування у Лук’янівській в’язниці Києва. У слідчій справі від-
сутні матеріали додаткової перевірки скарги А. Григоровича, проте
відомо, що постановою Судової трійки при НКВД УСРР від 13 жовтня
1935 р. вирок щодо нього було переглянуто й зменшено термін позбав-
лення волі – з п’яти до трьох років таборів.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 233
й зупинилися на 32 році». Інший підсудний — Яків Гольд27—
«розвів таку теорію у своїх зізнаннях, що треба заарештувати
майже всіх поголовно». Як зазначав А. Григорович, «тоді нас поса-
дили до однієї камери, де ми писали два дні поспіль. Коли я прочи-
тав його свідчення, я сказав йому: “Слухай, Гольд, нащо ти бре-
шеш, адже ти член партії?” Він мені сказав: “Невже ти такий
дурень, не зрозумієш, у чому справа. Адже все це дипломатія,
політичний вексель (?!) Польщі”…»28.
У такій атмосфері, якщо не дружньої, то принаймні силувано-
творчої співпраці відбувалося слідство й фабрикувалася справа
Вінницького (Подільського) центру «ПОВ» наприкінці 1933 р. –
на початку 1934 р.
Історія зберегла прізвище особи, яка спрямовувала слідство у
справі цієї міфічної організації, «утворювала» її осередки по містах
і містечках Поділля, розсаджувала в’язнів по камерах так, щоб
ті, хто не зізнався, були у товаристві осіб, які співпрацювали зі
слідством. Та ж людина стежила за узгодженістю зізнань арешто-
ваних, турбувалася, щоб «пеовяки», які, за сценарієм, мали бути
знайомі не один рік й здійснити спільно чимало «контрреволюцій-
них акцій», врешті зустрілися й познайомилися (якщо не були до
того часу знайомі) хоча б у кабінетах слідчих чи камерах ГПУ.
27 Гольд Яків Абрамович (1894–1937 ?) — уродженець с. Вовчинець, перед-
містя Станіславова (Східна Галичина, нині — Івано-Франківськ), єврей.
До 1913 р. навчався у Станіславівській учительській семінарії. З 1914 р.
в австрійському війську — прапорщик 8-го ландверного (празького)
стрілецького полку. 21 жовтня 1915 р. потрапив до російського полону,
де перебував до кінця 1919 р. (Астрахань, Царево, Спаське, Хабаровка,
Красная Рєчка, Ново-Ніколаєвськ, Красноярськ). З січня 1920 р. —
доброволець німецького інтернаціонального полку, в охороні спецкор-
пусу ВЧК у Ярославлі. Восени 1920 р. на прохання Ф. Кона відкликаний
у розпорядження ЦК ВКП(б) й скерований до ЦК КП(б)У для викорис-
тання на «польській роботі». З січня 1924 р. — зав. Польбюро Вінниць-
кого губвідділу народної освіти; у серпні 1925 р. – липні 1926 р. — в
апараті НКО УСРР (Харків). Згодом упродовж шести років працював
у Проскурові (інспектор культурно-освітніх установ Польбюро Проску-
рівського окрвідділу народної освіти, директор польської 7-річки). З
липня 1932 р. — інспектор відділу праці Мархлевського райвиконко-
му Київської обл. Арештований у Мархлевську 18 листопада 1933 р.
26 лютого 1934 р. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР засудже-
ний до трьох років таборів. Реабілітований.
28 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 37955-ФП, т. 2, арк. 86–98.
234 Наталія Тітова
Цим «режисером» був виконуючий обов’язки начальника Сек-
ретно-політичного відділу (СПВ) Вінницького обласного ГПУ Со-
ломон Брук29.
Коли А. Григорович потрапив до кабінету керівника СПВ, то
першими словами господаря були: «Якщо Ви заарештовані органа-
ми ГПУ, слід бути маленьким». Це треба було розуміти так: Ви
не у себе на роботі, а в ГПУ, отже, слухайте і виконуйте, що
скажуть.
«Заявляю, що ніколи не перебував в організації ПОВ й осіб,
які належать до такої, не знаю. Я був найпідступнішим чином
спровокований, — наголошував А. Григорович. — Я підписував
неправду. Я давав свідчення прокурору невірно. Я визнаю себе
винним у тому, що я, як член партії, не мав мужності по-більшо-
вицьки вдарити по всій цій брехні перед прокурором. Я не вмів
себе відстояти й довести не лише ГПУ, але й партії, що я не контр-
революціонер, і що я вважаю найбільшою своєю помилкою, припу-
щеною мною на 56-у році мого життя».
Завершувалася апеляція словами: «Несамохіть питається, що
за правосуддя, невже органи ГПУ повірили всій цій неправді, й
зараз усі поголовно нарікають, що ця система — вигадка […].
Працівники ГПУ поставилися до цього по-бюрократичному, суто
формально, не розбираючи, хто винний, хто невинний […]. Партія
про це не знає, а треба, щоб партія знала. Такі методи роботи
слідства дискредитують партію та органи ГПУ.
Я прошу Вас розібрати мою справу, повернути мене до лав
робітничого класу, з якого я вийшов, надати мені можливість
продовжувати працювати разом з усіма трудящими СРСР й вести
остаточну класову боротьбу за побудову соціалізму. Я знемагаю у
неволі вже шість місяців. Сил більше немає […]»30 .
29 Брук Соломон Соломонович (1896–1938) — уродженець м. Рудні,
Смоленської обл., єврей. У 1933–1934 рр. — тво нач. СПВ Вінницько-
го облвідділу ДПУ УСРР, з лютого 1934 р. — нач. відділення СПВ
ДПУ УСРР. Згодом – помічник нач. 4-го відділу УДБ НКВС УРСР.
11 липня 1937 р. заарештований та обвинувачений в участі у «троць-
кістській змові в органах НКВС». Визнав себе винним, але згодом
відмовився від цих свідчень. 8 лютого 1938 р. рішенням Прокурора та
НКВС СРСР засуджений до розстрілу (Див. про нього також: Наше
минуле: Журн. незалежної істор. думки за ред. С. Білоконя. – К.,
1993. – № 1 (6). – С. 121–128).
30 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 37955-ФП, т. 2, арк. 97.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 235
Лук’янівська в’язниця, в якій 20 квітня 1934 р. склав вищез-
гадану заяву А. Григорович, стала місцем зустрічі засуджених
«пеовяків». Для багатьох із них саме тут настав момент істини,
коли з’ясування подробиць кожної індивідуальної «справи» й
мотивів подання неправдивих свідчень уможливило (принаймні
частково) реконструкцію механізму фабрикації «справи» «Поль-
ської Військової Організації» в УСРР.
Так, Чеслав Снадський (до арешту 7 липня 1933 р. — заступник
директора Польського педагогічного інституту у Києві) згадував
23 березня 1956 р.: «После окончания всего дела в 1934 г., когда
нас всех перевели из внутренней тюрьмы ГПУ в Лукьяновскую
тюрьму для отправки этапом, во время прогулки […] я встретился
с Политуром, а позже с Добжинским. Оба они до ареста были
крупными партийными работниками […], а после ареста по делу
так называемой “ПОВ” они были главными творцами всех показа-
ний по этому делу. Политура и Добжинского я спросил в упор,
правда то, что они писали, что существовала контрреволюционная
организация у нас среди коммунистов. Оба они твердо мне заявили,
что все это ложь, выдумка и что все сфабриковано по заданиям
следователей ГПУ.
Я их пристыдил, что как же они, старые коммунисты, не вы-
стояли, сдались и стали писать чушь, погубив себя и многих моло-
дых преданных коммунистов. Оба они мне ответили, что если бы
они не дали этих показаний, их бы расстреляли, но что хуже
всего, что искалечили бы на всю жизнь, а главное, что им тоже
внушили, что это нужно для партии.
В Лукьяновской тюрьме я оказался в одной камере с Модзе-
левским, Кржижевским, Ильницким и другими […]. Все они мне
то же самое сказали, что Политур и Добжинский, что написали
на себя и других лиц ложь»31.
У Лук’янівській в’язниці Ч. Снадський зустрів і групу приве-
зених з Вінниці засуджених у «справі» Подільської філії «ПОВ»,
своїх знайомих — колишнього завідувача польбюро Вінницького
окружкому КП(б)У — А. Григоровича (автора вищезгаданої зая-
ви), викладача математики й завідувача польської школи у м. Він-
ниці Ришарда Пакульського: «Но еще больше было мое удивление,
когда я узнал […], что под нажимом и угрозами следователей они
31 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 60830-ФП, т. 10а, арк. 470–471.
236 Наталія Тітова
также понаписывали на себя всякой лжи, аналогичной нашей, и
в том числе много всякой фальши понаписывали и на меня, сделав
из меня чуть ли не вождя Винницкой областной контрреволюцион-
ной организации»32.
У своїй заяві до голови Комісії партійного контролю при ЦК
ВКП(б) М. І. Єжова (sic!) з Карагандинського табору НКВД від 24
серпня 1935 р. та в свідченнях під час реабілітації 1956 р. Ч. Снад-
ський докладно з’ясував, яким чином «слідство» змусило особисто
його до неправдивих зізнань й, зокрема, якою була техніка їх
написання: «Аби визначити вигадані завдання контрреволюцій-
ної організації, Борисов (слідчий. — Авт.) дав мені доповідь Косіора
на пленумі ЦК КП(б)У (20 листопада 1933 р. — Авт.), де він викла-
дав сутність «УВО». Я використав у своїх свідченнях характеристи-
ку «УВО» зі змінами для «ПОВ», зокрема, відторгнення України
від СРСР та інші моменти. Крім цієї доповіді, я зі свідчень Козиндо
(аспірант Київського польського педінституту. — Авт.) переписав
питання викривлення національної політики партії і Радянської
влади. Про збирання відомостей для передавання за кордон, про
зв’язки з контрреволюційними організаціями інших міст і т. д.
диктував особисто Борисов. Таким чином під диктовку Борисова
була зістряпана політична програма, що її було покладено в основу
мого обвинувачення»33.
Аналогічні свідчення щодо обставин фабрикування «справи»
Подільської «ПОВ» 1933–1934 рр. подавав у своїй заяві до Голов-
ного військового прокурора СРСР від 31 травня 1956 р. й Ришард
Пакульський. Тоді вже «вільний» мешканець м. Караганди, він у
власному зверненні до органів прокурорського нагляду наголошу-
вав на інсценуванні вінницькими енкаведистами цієї «справи»,
стверджуючи, зокрема, що найочевидніші докази його невинності
слідством відверто ігнорувалися й відкидалися. Запеклий спротив
ув’язненого був подоланий тривалими безконечними допитами,
фізичним і психологічним тиском. Останньою краплею стало
інспіроване слідчим Погребинським побачення Р. Пакульського з
А. Григоровичем, старим партійцем, який тоді вже співпрацював
зі «слідством» й спромігся-таки переконати молодшого колегу у
потребі відмовитися від «політичної короткозорості» й підписати
необхідний «політичний документ», тобто взяти на себе фальшиву
32 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 60830-ФП, т. 103, арк. 203 зв.
33 Там само, т. 10а, арк. 462.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 237
провину за участь у «контрреволюційній діяльності» Подільської
«ПОВ»34 .
У сфабрикованій «справі» так званої Подільської «ПОВ»
1934 р., як вже зазначалося, «проходило» 52 особи. Попри моноет-
нічну назву організації, стовідсотково польською за своїм складом
вона аж ніяк не була: у даному випадку фантазії Подільського
облвідділу ГПУ відображали реальну етнонаціональну специфіку
регіону — у «справі», поряд з колегами-поляками, оскаржувалися
й інонаціональні «пеовякі» — один єврей (Я. А. Гольд) й семеро
українців: Михайло Антонович Шостак, 1892 р. народження,
уродженець Східної Галичини, колишній військовий австрійської
армії, викладач Польського педагогічного технікуму у м. Проскуро-
ві; Петро Іванович Дума, 1886 р. народження, також галичанин,
колишній військовий австрійської та Української Галицької армії,
завідувач навчальної частини Польпедтехнікуму у м. Проскурові;
Іван Абрамович Гринчишин, 1897 р. народження, уродженець
Старокостянтинівського району, бухгалтер лісництва у Старокос-
тянтинові (1933 р. він вже потрапляв за ґрати за підозрою у шпи-
гунстві); Захар Якович Потапчук, 1897 р. народження, колишній
куркуль і спецпереселенець хутора Березівки, Шепетівського райо-
ну; Петро Созонович Переденко, 1889 р. народження, селянин-
середняк с. Юзефівки, Барановського району; Діонісій Юрійович
Франчук, 1877 р. народження, технік Шепетівського райвикон-
кому; Борис Пилипович Ковальчук, 1895 р. народження, у мину-
лому орендар млина, працював машиністом нафтового двигуна на
млині у м. Старокостянтинові35.
Отже, статистика свідчить, що серед 48 засуджених у «справі»
Подільської «ПОВ» 1934 р. («справи» на 4-х оскаржуваних спряму-
вали на додаткове розслідування)36 українці (семеро) складали
14,6 % — поважну частку.
34 Podanie obywatela Ryszarda Pakulskiego do Generalnego Prokuratora Woj-
skowego ZSRR z prośbą o ponowne rozpatrzenie jego sprawy i o rehabilitację
w związku z bezpodstawnym osądzeniem go w 1934 r. [31 maja 1956 r.] /
Oprac. H. Stroński // Pamiętnik Kijowski. – Kijów, 2004. – T. VII: Polacy
na Podolu / Pod red. H. Strońskiego. – S. 473.
35 ГДА СБ України, ф. 13, оп. 1, спр. 78, арк. 77–78, 81, 84–86, 93.
36 Końcowy akt oskarżenia przeciwko 52 członkom «Polskiej Organizacji Wojs-
kwej» na Podolu, sporządzony przez pracowników Winnickiego Obwodowego
Oddziału GPU Ukraińskiej SRR [23 lutego 1934 r.] / Oprac. H. Stroński
// Pamiętnik Kijowski. – Kijów, 2004. – T. VII: Polacy na Podolu / Pod
red. H. Strońskiego. – S. 467.
238 Наталія Тітова
Але це йшлося винятково про осіб, що потрапили у, так би
мовити, епіцентр «справи» Подільської обласної організації «ПОВ».
За сумнозвісною чекістською традицією, коли кількість запідоз-
рених й тимчасово утримуваних «про всяк випадок» під вартою у
кілька разів перевищувала число засуджених у тих чи іншій
«справі» (складаючи її, так би мовити, «ядро»)37, й відтак коло
запідозрених у приналежності до «ПОВ» на підрадянському
Поділлі складало 1933–1934 рр. кілька сотень осіб — значною
мірою педагогів місцевих українських та польських шкіл, техніку-
мів, вищих навчальних закладів, працівників музеїв, інших культ-
освітніх установ, включно з частиною низової партноменклатури.
За приблизною оцінкою, кількість запідозрених та притягнутих
до відповідальності у сфабрикованій «справі» Подільської «ПОВ»
1933–1934 рр. становила 536 осіб.
Вищезгадане складне переплетення польського та українського
«антирадянських елементів» у чекістській документації базувалося
й на автентичній щільній польсько-українській етнічній взаємодії
у реальному житті регіону: польській школі Поділля вочевидь
бракувало педагогів — як наслідок викладачами у радянській
польській школи доволі часто були не лише місцеві подоляни-
українці (поряд з місцевими поляками, зрозуміло), а й українці-
галичани, які осіли у регіоні під час або після доби Українських
визвольних змагань 1917–1921 рр. чи приїхали в УСРР за доби
політики «українізації» й вочевидь (внаслідок специфіки теренів
їхнього походження) вільно володіли польською мовою. За оцінкою
О. О. Войналович, всього по «справі» так званої «Польської військо-
вої організації» на Поділлі упродовж 1933–1934 рр. було необґрун-
товано притягнуто до відповідальності 103 педагоги — учителі,
викладачі польських навчальних закладів38.
37 Див., напр.: Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.:
Історичні нариси / Ін-т історії України НАН України; Відп. ред.
В. А. Смолій. – К., 2002. – С. 400; Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелі-
генція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах
(1914–1939). – К., 2004. – С. 223, 354; та ін.
38 Войналович О.О. Організація шкільної освіти для національних мен-
шин в Україні: 20–30 рр. – К.; Полтава, 1992. – С. 88; Її ж. Фабрикація
справи «Польської організації військової» та втрати педагогічних кадрів
на Поділлі // Тези доповідей Республіканської наук. конф. «Дунаївці:
їх роль і місце в історії Поділля». – Дунаївці, 1993. – С. 87–88.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 239
На щільній співпраці польських та українських «контрреволю-
ційних елементів», насамперед членів міфічних «ПОВ» та «УВО»
у підрадянській Україні й особливо на Поділлі, неодноразово наго-
лошувалося у цілком таємних повідомленнях республіканських
енкаведистів. Так, у меморандумі голови ГПУ УСРР В. Балицького,
адресованому у липні 1933 р. Й. Сталіну до Москви, повідомлялося
про початок ліквідації республіканською спецслужбою нелегальної
«ПОВ»: «За даними внутрішньої й закордонної агентури, на нашій
території активно проводить контрреволюційну, шпигунську робо-
ту «Польська Військова Організація» (ПОВ). Ці дані перевірені й
підтверджені слідчим шляхом й на даний час ми розпочали ліквіда-
цію «ПОВ» […]». У тому ж повідомленні стверджувалося, що
«ПОВ» в УСРР «широко використовувало для своєї організаційної
роботи «Українську Військову Організацію» […]»39. В іншій таємній
інформації ГПУ УСРР щодо перебігу слідства у справі «ПОВ» ста-
ном на 15 вересня 1933 р. згадується, що керівні «пеовяки» прагну-
ли використовувати «УВО» як «масову організацію для надання
людського повстанського матеріалу»40.
Й, нарешті, у доповідній записці СПВ Вінницького облвідділу
ГПУ УСРР від 14 грудня 1933 р. про перебіг виявлення та ліквідації
осередків «ПОВ» на Поділлі йдеться: «Розвиваючи й поглиблюю-
чи слідство у справі «ПОВ» на Поділлі, ми принагідно уточнюємо
покази окремих заарештованих шляхом очних ставок. Таких очних
ставок за час з 25 листопада по 10 грудня ц. р. нами проведено 8;
з них заслуговують на увагу очна ставка поміж Бжозовським та
Григоровичем […]. В результаті проведення очної ставки між керів-
ником «УВО» на Поділлі Гринюком й членом керівництва «ПОВ»
Туржанським виявлено ще низку членів організації у самому місті
Вінниці, що Туржанський до цього часу приховував […]. Крім того,
по ліквідованій агентурно-слідчій розробці «Українські повстанці»
арештовано 22 особи […]»41.
Тоді ж вінницькі чекісти запропонували республіканському
ГПУ й іншу власну оригінальну розробку — «Схему контрреволю-
ційної польської організації на Поділлі — “ПОВ”». У центрі схеми,
яка оприлюднена в останньому за часом (2005 р.) томі серійного
видання Південно-Східного наукового інституту у Перемишлі
39 ГДА СБ України, ф. 13, оп. 1, спр. 180, т. 4, арк. 30, 32.
40 Там само, арк. 77.
41 Там само, т. 3, арк. 11.
240 Наталія Тітова
(Польща) — «Поляки на Україні: Збірник документів. Ч. 1: 1917–
1939 рр.» за редакцією О. Рубльова та С. Стемпеня42 — спільному
польсько-українському проекті, у колі зображено свастику, що у
неї вмонтовані прізвища керівників Подільської обласної «ПОВ»
Р. Пакульського, Г. Туржанського, К. Янковського, А. Григорови-
ча. Від регіонального керівництва «ПОВ» відгалужувалися осеред-
ки організації у Вінниці та її обласна периферія — осередки у
містах та містечках Поділля — Полонному, Городку, Бердичеві,
Проскурові, Старокостянтинові, Антонінах, Теофіполі, Шепетівці.
Викликають зацікавлення дослідника й директивно-спрямовуючі
лінії до керівництва Подільської «ПОВ» не лише від республі-
канського штабу «пеовяків» у Києві, а й від закордонного керівниц-
тва «ПОВ» у II Речіпосполитій та проводу «Української Військової
Організації»43. Останній факт мав «унаочнювати» щільну співпра-
цю польської та української «контрреволюції» в УСРР…
Одним з таких «польських контрреволюціонерів» й за суміс-
ництвом українським націоналістом та членом «УВО» Вінниць-
ким обласним ГПУ був «призначений» етнічний українець Михай-
ло Тимофійович Панчук, 1894 р. народження, виходець зі Східної
Галичини, колишній підстаршина австрійського війська, який
обіймав посади учителя у с. Антонінах (1923–1925), с. Трісках
(1925–1928), завідувача польської семирічки у м. Старокостянтино-
ві (1929–1931), завідувача польської семирічки у с. Трісках Анто-
нінського району (1932–1934). За «антирадянську діяльність» Ми-
хайло Тимофійович вже двічі перебував під слідством та у кількамі-
сячному ув’язненні — 1931 та 1933 рр. 22 січня 1934 р. педагога
заарештували втретє44.
Інкримінувалося М. Т. Панчуку приналежність до контррево-
люційної організації «ПОВ» з 1927 р., а відтак й зокрема прове-
дення серед учнів та польської молоді «націоналістичної роботи»
й виховання їх «у шовіністичному дусі»; «протидія господарсько-
політичним кампаніям на селі»; вербування до «ПОВ» нових
членів, зокрема педагогів польських шкіл Вілинського, Тумановсь-
кого, Сташевського, Липинського, Вержбицького й Метельсько-
го. Покарання за ці злочини передбачала ст. 54-11 Кримінального
42 Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 / Pod red.
S. Stępnia i O. Rublowa. – Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Nau-
kowy w Przemyślu, 2005. – T. V. – S. 37.
43 Ibid.
44 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 60830-ФП, т. 78, арк. 4–5, 13–14.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 241
кодексу УСРР. Одначе вінницькі чекісти, «враховуючи хворобли-
вий стан» в’язня, «просили» для нього пом’якшеного «заходу со-
ціального захисту» — заслання поза межі України терміном на
три роки45.
Одначе вже через тиждень після підготовки й підписання обви-
нувального висновку у «справі» М. Т. Панчука (14 березня 1934 р.),
той самий його автор — уповноважений Особливого відділу Він-
ницького ГПУ Шакалов (sic!) — 22 березня 1934 р. склав діамет-
рально протилежну за змістом постанову. У ній несподівано «з’ясо-
вувалося», що у перебігу слідства щодо «контрреволюційної діяль-
ності» М. Т. Панчука «не здобуто» достатньо даних, які б «викрива-
ли його у скоєнні злочинів, передбачених ст. 54-11 КК УССР».
Відтак слідча справа № 6675 щодо обвинувачення Михайла Тимо-
фійовича Панчука подальшим провадженням припинялася, слідча
справа передавалася до архіву, а ув’язнений того ж дня мав бути
звільнений з-під варти46. На наш погляд, вирішальним чинником
у такому «ліберальному» вирішенні питання була тяжка хвороба
ув’язненого педагога — туберкульоз у відкритій формі47.
Упродовж 1934–1935 рр. низка чинників зумовлювала посилен-
ня репресій щодо осіб польської національності, й насамперед проти
представників КПП та її автономних організацій — Комуністичної
партії Західної України (КПЗУ) й Компартії Західної Білорусі
(КПЗБ). На репресивну політику вплинула загальна корекція став-
лення СРСР до комуністичного руху: саме 1935 р. VII конгрес
Комінтерну зробив ставку на створення єдиного народного фронту,
визнавши тим самим, що сектантська політика опертя лише на
зарубіжні компартії, в тому числі й Польщі, зазнала фіаско. Став-
лення радянського керівництва до II Речіпосполитої й поляків стало
жорсткішим й внаслідок успішних дій польських спецслужб щодо
ліквідації підривної антидержавної діяльності на теренах Польщі
радянської розвідки та її «сіамського близнюка» — агентури Ко-
мінтерну48. Особливе роздратування Кремля викликала польсько-
німецька угода 1934 р. й візит до Варшави Г. Герінга49.
45 ГДА СБ України, ф. 6, оп. 1, спр. 60830-ФП, т. 78, арк. 38–40.
46 Там само, арк. 41.
47 Там само, арк. 12–12 зв.
48 Див., напр.: Pepłoński A. Kontrwywiad II Rzeczypospolitej. – Warszawa,
2002. – S. 217–235, 268–299.
49 Хаустов В.Н. Из предыстории массовых репрессий против поляков. Сере-
дина 1930-х гг. // Репрессии против поляков и польских граждан. – С. 12.
242 Наталія Тітова
У рішенні Політбюро ЦК ВКП(б), ухваленому опитом, від 31
травня 1934 р. йшлося: «Дозволити ОГПУ привести у виконання
вироки стосовно керівників виявленої «Польської військової орга-
нізації» («ПОВ») та провокаторів у компартії Польщі»50… Відтак
політична санкція привела у дію репресивно-чекістський механізм.
Так, наприклад, Судова трійка при Колегії ГПУ УССР 23 лютого
1934 р. ухвалила порушити клопотання перед Колегією ОГПУ про
застосування до умовного керівника республіканської мережі
«ПОВ» Б. Скарбека-Шацького «вищої міри соціального захисту» —
розстрілу. Таке рішення «українських» енкаведистів 9 березня
1934 р. підтримало судове засідання Колегії ОГПУ. Але виконання
вироку відтерміновувалося… Й лише 1 червня, тобто другого дня
після вищезгаданої ухвали Політбюро ЦК ВКП(б), голова ГПУ
В. Балицький отримав директиву ОГПУ щодо негайного виконання
вироку стосовно Б. Скарбека. 3 червня 1934 р. відбулася страта51…
Методи «слідчої роботи», внаслідок яких було сфабриковано
«справу» «ПОВ», викривалися у низці заяв до державних і партій-
них органів, які надходили з таборів від засуджених «пеовяків».
Варто відзначити окремі спроби правоохоронних органів СРСР
чинити спротив хвилі необґрунтованих політичних репресій, що
вже здіймалася. Так, у січні 1935 р. у доповідній записці на ім’я
Й. Сталіна Генеральний прокурор СРСР І. О. Акулов (1888–1937),
який, до речі, у 1932–1933 р. був членом Політбюро й секретарем
ЦК КП(б)У по Донбасу, повідомляв про отримання Прокурату-
рою СРСР скарг щодо неправильних методів слідства від 11 засуд-
жених у «справі» «ПОВ». До власного меморандуму І. О. Акулов
долучив копії заяв засуджених, які стверджували, що не провадили
жодної контрреволюційної роботи, а фальшиві покази подавали
«винятково виходячи з заяви заступника начальника обласного
ГПУ Галицького, що “партія вимагає самопожертв й жертв низки
людей”». Йшлося про заступника начальника Київського обласного
відділу ГПУ Зиновія Мойсейовича Галицького. Одначе жодного
рішення за цими фактами кричущого порушення «соціалістичної
законності» ухвалено не було, навпаки, кремлівське керівництво
ступило на шлях розправи зі своїми колишніми соратниками з
КПП, польськими комуністами в СРСР/УСРР та й загалом з
50 Хаустов В.Н. Из предыстории массовых репрессий против поляков. –
С. 12.
51 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії»... – С. 314.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 243
польською людністю західного прикордоння, що її Й. Сталін все
відвертіше розглядав як «підозрілий елемент»52.
Отже, як свідчить вищенаведений матеріал, більшість таких
звернень засуджених «пеовяків» так і залишалися без відповіді.
Але принаймні одній з таких заяв судилася інша доля.
3 лютого 1936 р. в’язень Біломорсько-Балтійського комбінату
НКВД СРСР Броніслав Берг в Управлінні ББК на станції Медвежа
Гора написав звернення до Генерального секретаря Виконкому
Комінтерну (ВККІ) Г. Димитрова, яке починалося так: «Я колиш-
ній член ВКП(б) і компартії Польщі […]. Понад 5 років я сидів у
в’язницях фашистської Польщі за приналежність до КПП. Від
1927 р., тобто після приїзду до СРСР, я працював переважно на
керівних роботах у редакціях польських газет у Києві, Проскуро-
ві, Москві й маю низку добрих відзивів про мою роботу ЦК КП(б)
України й Вінницького обкому партії. У теперішній час я перебу-
ваю у Медвежегорському поправно-трудовому таборі, куди мене
заслали на 5 років […] за нібито «контрреволюційну діяльність»,
що її я проводив».
Броніслав Адамович Берг (він же — Вітольд Адамович Зальц-
берг), єврей за національністю, народився 1903 р. у Варшаві. Був
членом КПП й ВКП(б) (з 1921 р.). До СРСР прибув як політемігрант
1927 р.; працював газетярем на Поділлі. Таємний огляд закордонної
польськомовної преси за 1934 р., підготовлений Міністерством
закордонних справ ІІ Речіпосполитої, так характеризував редагова-
ну ним районну газету: «“Kolektywista Pogranicza” — (Проскурів).
Виходить 15 разів на місяць […]. Наклад — близько 2700 прим.
Редактор: Броніслав Берг. Один з найкраще редагованих польських
районних часописів» (виділення наше. — Авт.)53. Був заарешто-
ваний 11 грудня 1934 р. у Новгородській обл.; 28 грудня 1935 р.
Особливою нарадою при НКВД СРСР засуджений до п’яти років
таборів як «активний учасник контрреволюційної “Польської
військової організації”». Винним себе не визнав, натомість неодно-
разово звертався зі скаргами до партійних і радянських органів
СРСР. Звільнений по відбуттю терміну покарання 11 грудня 1939 р.
Реабілітований 1956 р.
52 Хаустов В. Н. Из предыстории массовых репрессий против поляков.– С. 12.
53 Див.: Polacy na Ukrainie: Zbiór dokumentów. Cz. 1: Lata 1917–1939 /
Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu; Pod red. S. Stęp-
nia. – Przemyśl, 1998. – T. I. – S. 271.
244 Наталія Тітова
У вищезгаданому зверненні заявник звертався до Г. Димитрова
не в особистій справі, а з «надзвичайно важливого питання», яке
стосувалося КПП: «Як Вам відомо, упродовж останніх двох років
було заарештовано в Україні кількасот комуністів та безпартійних
поляків, в тому числі дуже багато політемігрантів з Польщі. Ареш-
тованих, в тому числі й мене, обвинувачують у приналежності до
польської контрреволюційної організації “ПОВ” (так звана група
Скарбека)»54. Далі скаржник змальовував специфічні методи
«слідства» у «справі» «ПОВ», знані йому з власного досвіду та від
колег-в’язнів: «Т.», туберкульозного, добу тримали у холодній
ванні, погрожуючи стратою; «Д.» допитували «конвеєрною» систе-
мою три доби поспіль, не виводячи з кабінету для прийому їжі,
відправлення фізіологічних потреб, без сну тощо; «П.» подав брех-
ливі свідчення, що належить до Вінницької обласної «ПОВ», й
разом з іншими такими ж «пеовяками» підтвердив ці вигадки
перед наркомом внутрішніх справ УСРР В. Балицьким. Заявник
із зрозумілих мотивів, аби не «підставляти» товаришів, не називав
їхніх прізвищ, вживаючи натомість криптоніми55.
«Тов. Дмитрієв (тобто Димитров. — Авт.), це далеко не все,
що мені відомо по цій справі, але ж я знаю тільки частину цієї
справи […], — наголошував в’язень. — Це правда! […] Група слідчих
НКВД УСРР, використавши геройський мундир чекістів, шляхом
використання неприпустимих методів допитів, штучно створила
цю справу.
Які результати? Брутально порушена революційна законність,
брутально викривлена ленінська національна політика, дискреди-
товані сотні кращих активістів, комуністів-поляків, підло обма-
нуте керівництво КП(б) України, створено таку провокаційну спра-
ву, що дрейфусіада та азефщина залишилися далеко позаду».
Б. Берг просив Г. Димитрова довести зміст його листа до відо-
ма Політбюро ЦК ВКП(б), наголосивши насамкінець: «Дорогий
тов. Дмитрієв. Цю справу знають вже багато людей, й тому вона
потребує швидшого реагування, аби вона не набула форми серйозної
компрометації партійних і радянських органів»56.
Г. Димитров переадресував скаргу кандидатові у члени Викон-
кому Комінтерну, секретареві ЦК КП(б)У М. М. Попову, який, у
свою чергу, звернувся за поясненнями до відповідного відомства.
54 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 6828, арк. 2.
55 Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української «Полонії»... – С. 298.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 245
Відповідь не забарилася. Підготував її 20 лютого 1936 р. начальник
Особливого відділу УГБ НКВД УСРР і КВО старший майор держав-
ної безпеки М. Алєксандровський (до речі, особисто причетний до
фабрикування «справи» так званої «ПОВ» в УСРР у 1933–1934 рр.).
Її головним змістом була турбота про заплямовану честь (квазі)
«геройського мундира чекістів»: «1. Заява БЕРГА, неправдива й
наклепницька, розрахована на провокування партійних інстанцій.
Перебуваючи під слідством, БЕРГ писав аналогічні заяви. Ці заяви
розбиралися Спец[іальною] Прокуратурою. БЕРГ допитувався і
йому давалися очні ставки з іншими арештованими у присутності
Прокурора.
У даній заяві він бере на себе роль «захисника» усіх засуджених
у 1933 р. контрреволюціонерів у справі «ПОВ».
2. Методи слідства, зазначені БЕРГОМ, ніколи не застосовува-
лися й не могли застосовуватися (sic!) […].
4. Народний Комісар Внутрішніх Справ України тов. БАЛИЦЬ-
КИЙ ніколи арештованих по Вінницькій групі «ПОВ» не приймав
і їх не бачив».
Завершувалася відповідь-відписка категоричним резюме: «У
даному випадку ми безумовно маємо справу з непримиренним
ворогом, який намагається будь-якими методами “врятувати
становище”»57…
17 серпня 1935 р. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову
«Про Мархлевський і Пулинський райони». Польський Мархлевсь-
кий і німецький Пулинський райони Київської області розформову-
валися «в зв’язку з економічною слабкістю», «незручністю обслуго-
вування МТС колгоспів, а також адміністративною черезполоси-
цею»58. 3 жовтня 1935 р. це рішення легалізували «у радянському
порядкові» — постанову з аналогічною назвою та ідентичного
змісту ухвалила Президія ВУЦВК59.
Восени 1935 р. було ухвалено ще кілька принципово важливих
рішень Політбюро ЦК КП(б)У щодо поляків УСРР. Так, «у зв’язку
із масовою засміченістю польськими націоналістами керівного
складу національних польських сільрад» Київському й Вінницько-
56 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 6828, арк. 4.
57 Там само, арк. 5.
58 Там само, оп. 6, спр. 375, арк. 132.
59 Стронський Г. Злет і падіння: Польський національний район в Ук-
раїні у 20–30-і роки. – Тернопіль, 1992. – С. 55–56.
246 Наталія Тітова
му обкомам компартії було запропоновано спільно з НКВД здійсни-
ти «чистку» польських сільрад від інфільтрованих до них «націона-
лістів» та інших «антирадянських елементів». Під цим приводом
у Вінницькій області 40 польських сільрад реорганізували в україн-
ські60. Така ж доля спіткала того року й чимало польських шкіл.
Оскільки, мовляв, «польські націоналісти штучно створили ряд
польських шкіл у районах із переважаючим українським населен-
ням або населенням, яке розмовляє переважно українською мовою»
(йшлося про райони Київської та Вінницької областей), Політбюро
ЦК КП(б)У 20 вересня 1935 р. ухвалило реорганізувати «штучно
створені польські школи» й перевести їх на українську мову викла-
дання і навчання. 27 жовтня того ж року були затверджені пропо-
зиції Вінницького обкому щодо такої реорганізації 117 колишніх
польських шкіл області61.
Наприкінці жовтня 1935 р. виникла чергова ініціатива Він-
ницького обкому КП(б)У. У листі його секретаря В. І. Чернявського
до керівництва ЦК КП(б)У, зокрема, зазначалося: «На території
Вінницької області, особливо у прикордонних й форпостних райо-
нах, осіла значна кількість польського населення. Серед цієї кате-
горії населення є особи підозрілі по шпигунству, колишні контра-
бандисти, родини втікачів за кордон, релігійний актив та інший
к[онтр]р[еволюційний] елемент, що є базою для роботи противника
у нас». Відтак висловлювалося побажання отримати санкцію на
відселення 1500 польських родин. 4 листопада вінницьку ініціативу
схвалило Політбюро ЦК КП(б)У. Сама ж акція здійснювалася
наступного року62…
Відповідно до «цілком таємної» постанови РНК СРСР «Щодо
виселення з УССР й господарського облаштування у Карагандин-
ській області Казахської ССР» від 28 квітня 1936 р. № 776-120, з
800-метрової прикордонної радянсько-польської смуги було виселе-
но 15 тис. господарств — близько 45 тис. поляків і німців (35820 по-
ляків, бл. 10 тис. німців)63. За іншими даними — було виселено
69283 особи64. Депортаційна акція зачепила не лише сільське насе-
лення радянсько-польського прикордоння. Подібна ж доля спіткала
60 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 16, спр. 12, арк. 280, 325, 327.
61 Там само, арк. 278, 333.
62 Там само, арк. 342–343.
63 Бугай Н. Ф. Народы Украины в «Особой папке Сталина» / Ин-т рос.
истории РАН. – М., 2006. – С. 70.
64 Земсков В. Н. Спецпоселенцы в СССР. 1930–1960. – М., 2003. – С. 79.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 247
й поляків, які мешкали у прикордонних містах — Кам’янці-По-
дільському, Вінниці, Бердичеві, Жмеринці та ін. Розмах репресій
засвідчує той факт, що під час виселення жертвами стали не лише
«аутентичні» поляки, а й чимало українців, що їхні прізвища
нагадували енкаведистам польські65.
Станом на березень 1949 р. серед 21003 дорослих спецпоселен-
ців контингенту «поляки» (тих, що залишилися у живих й перебу-
вали на місцях спеціального заслання від виселених з прикордоння
УСРР 1936 р.) нараховувалося, крім 20523 власне поляків (97,7 %),
й 302 українці, тобто 1,4 % тих, що їхні прізвища були подібні до
польських (не враховуючи поодиноких представників інших націо-
нальностей)66. Вочевидь при аналізі цих цифр варто враховувати,
що відсоток українців серед спецпоселенців міг бути штучно зани-
женим — за умов репатріації поляків з УРСР до Польської Народ-
ної Республіки у другій половині 1940-х рр., без сумніву, спецпосе-
ленцям вигідно було декларувати себе поляками (навіть українцям,
росіянам, євреям), аби дістати бодай примарну можливість вирва-
тися на більшу свободу «соціалістичного табору» …
Після спалаху репресивної активності тоталітарного режиму
1933–1935 рр., здавалося б, репресії проти титульної нації й поль-
ського населення УСРР зокрема почали вщухати. 25 липня 1936 р.
Організаційне бюро ЦК КП(б)У, розглянувши стан партійної роботи
й культурного обслуговування у районах і селах з польським і ні-
мецьким населенням, визнало незадовільною роботу у цьому нап-
рямку Одеського, Дніпропетровського, Київського й Вінницького
обкомів партії, керівництву котрих закидалася «втрата пильності»
у викритті «ворожої агентури». Партійні органи цих областей зо-
бов’язувалися, «не послаблюючи пильності й рішучої боротьби
щодо викриття й ліквідації решток польсько-німецької фашист-
ської агентури, зосередити увагу на проведенні повсякденної масо-
во-політичної роботи й культурному обслуговуванні основної маси
національних меншин польської й німецької національності»67 .
Відтак, здавалося б, репресії й вишукування «пеовяків» чи
їхніх віртуальних «колег» по підпільній «антирадянській діяль-
65 Eberhardt P. Przemiany narodowościowe na Ukrainie XX wieku. – War-
szawa, 1994. – S. 145.
66 Земсков В. Н. Заключенные, спецпоселенцы, ссыльнопоселенцы, ссыль-
ные и высланные: Статистико-географический аспект // История
СССР. – 1991. – № 5. – С. 164.
67 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 424, арк. 108.
248 Наталія Тітова
ності» — «увістів» мали вщухнути. Проте так не сталося — за
1935–1936 рр. насувалася доба Великого терору — 1937–1938 рр.
31 липня 1937 р. Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило проект
оперативного наказу № 00447 НКВД СРСР «Про операції щодо
репресії колишніх куркулів, кримінальних елементів та інших
антирадянських елементів». У наказі, який одразу набув чинності,
зазначалося зокрема, що операція в Україні мала розпочатися 5
серпня й тривати чотири місяці. Усі потенційні жертви розбивали-
ся на дві категорії: перша — після арешту й нетривалого «слідства»
мала бути страчена; «ліберальніша» друга категорія передбачала
«лише» ув’язнення у тюрмах або таборах на термін від восьми до
десяти років68.
Ліміт, доведений репресивно-чекістському апарату Вінницької
області, за наказом № 00447, попервах передбачав ув’язнення й
покарання 4000 осіб, в тому числі за першою категорією — 1000,
за другою — 3000 осіб. Але вінницькі енкаведисти висунули «зуст-
річний план» й взяли на себе підвищені зобов’язання. Відтак
лімити збільшилися до 6300 осіб, зокрема у співвідношенні за
категоріями відповідно — 2200 та 4100 осіб. Станом на 7 листопада
1937 р. за ґрати потрапило 5502 особи, з них обласна «трійка»
засудила 4633 особи, з яких згідно з позасудовим рішенням розстрі-
ляли 1592 особи. За національністю заарештовані розподілялися
так: українці — 3965 осіб (72 %), поляки — 517 (9,4 %), росія-
ни — 51 особа (0,9 %). Ліченими одиницями серед ув’язнених у
порядку наказу № 00447 були представлені інші національні гру-
пи підрадянського Поділля — євреї, німці, чехи, китайці, угорці69.
Для розуміння механізму репресій проти польської людності
в Україні загалом, як і на Поділлі зокрема, принципове значення
68 Докладніше про виконання наказу № 00447 див.: Юнге М., Бордюгов Г.,
Биннер Р. Вертикаль большого террора: История операции по приказу
НКВД № 00447. – М.: Новый Хронограф; АИРО-ХХI, 2008. – 784 с.
2009 р. у Києві буде надрукована книга, присвячена висвітленню здій-
снення наказу № 00447 в УСРР: «Через трупы врага на благо народа»:
«Кулацкая» операция в Украине. 1937–1938 гг. / Сост.: М. Юнге, Р. Бин-
нер, С. А. Кокин, С. Н. Богунов, Г. В. Смирнов, Б. Бонвеч, О. А. Довбня,
И. Е. Смирнова.
69 Васильєв В., Кравченко П., Подкур Р. Політичні репресії на Вінниччині,
1918–1980-ті роки // Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька обл. /
Упоряд.: В. П. Лациба (кер.), В. Ю. Васильєв, К. В. Завальнюк,
П. М. Кравченко, Р. Ю. Подкур, О. К. Струкевич та ін. – Вінниця: ДП
«ДКФ», 2006. – Кн. 1. – С. 46–47.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 249
має «Оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР
№ 00485» від 11 серпня 1937 р., підписаний Генеральним коміса-
ром держбезпеки М. І. Єжовим і розісланий на місця для виконан-
ня. Наказ, а також долучений до нього закритий лист «Про фа-
шистсько-повстанську, шпигунську, диверсійну, пораженську й
терористичну діяльність польської розвідки в СРСР» (№ 59098
від 11 серпня 1937 р.) ініціювали масові репресії проти польського
населення України70.
Наказ зобов’язував місцеві органи держбезпеки упродовж 20 серп-
ня – 20 листопада 1937 р. здійснити операцію щодо цілковитої лік-
відації місцевих організацій «ПОВ». Арешту підлягали: «А) вияв-
лені в процесі слідства й до цього часу не розшукані найактивні-
ші члени ПОВ […]; б) всі військовополонені польської армії, які
залишилися в СРСР; в) перебіжчики із Польщі, незалежно від
часу переходу їх в СРСР; г) політемігранти та політобміняні з
Польщі; д) колишні члени ППС та інших польських антирадянських
політичних партій; е) найактивніша частина місцевих анти-
радянських націоналістичних елементів польських районів»71.
Наказ НКВД СРСР № 00485 містив і такий пункт: «Припини-
ти звільнення із в’язниць і таборів засуджених за ознаками поль-
ського шпигунства, у яких закінчується термін ув’язнення. Про
кожного із них подати матеріал для розгляду на Особливу нараду
НКВД СРСР»72. Це означало новий термін позбавлення волі, а
часто й розстріл.
За браком виразних постатей для обвинувачення у контррево-
люційних злочинах як по «українській», так і «польській» лініях
(переважна більшість представників суспільно-інтелектуальної
еліти обох провідних національностей регіону була «вибита», тобто
фізично знищена, депортована чи опинилася у ГУЛАГу ще у попе-
редні роки) у «шкідництві» за доби Великого Терору 1937–1938 рр.
назагал обвинувачували звичайних колгоспників, які під морально-
фізичним тиском слідчих зізнавалися у неймовірно-фантастичних
злочинах. Для прикладу можна навести «виявлений» органами
НКВД у Погребищенському районі Вінницької області у листопа-
ді 1937 р. черговий осередок «Польської Військової Організації»,
що до його складу входило, мовляв, дев’ятеро мешканців сусідніх
70 Текст наказу та закритого листа див.: З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–
КГБ. – 1997. – № 1/2 (4/5). – С. 15–44.
71 З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1997. – № 1/2 (4/5). – С. 16.
72 Там само. – С. 17.
250 Наталія Тітова
сіл — назагал малописьменних українських селян. Одним з цих
«польських контрреволюціонерів» був Семен Андрійович Крупник,
українець, колгоспник з містечка Погребище, неписьменний, хлібо-
роб за професією. Потрапивши за ґрати 15 листопада 1937 р., він
вже через день — 17 листопада — «зізнався», що дійсно є членом
польської контрреволюційної організації, за завданнями якої «про-
водив злочинну діяльність, спрямовану проти радянської влади,
сприяв розкраданню колгоспного добра, сіяв пшеницю дуже рідко
з тим, щоб був поганий урожай…». Окрім «шкідництва» на «госпо-
дарському фронті», усім ув’язненим інкримінувалася участь у
«ПОВ», а також злочинний намір — «відрив України від СРСР і
приєднання її до фашистської Польщі». Усі вони були обвинувачені
на підставі оперативного наказу № 00485 й страчені через місяць
після арешту — 15 грудня 1937 р.73
Репресії тривали й наступного — 1938 р. Так, Трійкою Управ-
ління НКВД по Вінницькій області за період з 26 березня по 10
травня 1938 р. були розглянуті «справи» по «українському націо-
налістичному повстанському підпіллю» — щодо виявленого облас-
ного комітету, 26 міжрайонних повстанкомів, 16 районних пов-
станських комітетів, 97 повстанських загонів й 125 бойових груп.
За той же час вінницькі енкаведисти «знешкодили» чимало й
«польських контрреволюціонерів», а саме: 1 обласну комендатуру
«ПОВ», 5 міжрайонних комендатур, 11 райкомендатур, 103 «боїв-
ки» — арештувавши за цими «справами» станом на 11 травня
1938 р. 877 осіб74.
За браком достатньої кількості «польських контрреволюціо-
нерів» вінницькі чекісти з легкістю записували до їхніх лав автен-
тичних подільських українців. Так, заступник начальника відділу
Вінницького обласного Управління НКВД Лазар Наумович Ширін
заявив одному з таких ув’язнених — К. Г. Кобилянському, що
той поляк, й, відправляючи його до камери, вигукнув: «Йди по-
думай, ти, поляк!» На репліку у відповідь, що в’язень — украї-
нець, Ширін вигукнув: «Націоналіст, молися богу!»75…
73 Васильєв В., Кравченко П., Подкур Р. Політичні репресії на Вінничині,
1918–1980-ті роки // Реабілітовані історією: У 27 т. Вінницька обл. –
Вінниця, 2006. – Кн. 1. – С. 54.
74 Див.: «Лабораторія»: Нові документи і свідчення про масові репресії
1937–38 років на Вінничині / Публ. О. Лошицького // З архівів ВУЧК–
ГПУ–НКВД–КГБ. – 1998. – № 1/2 (6/7). – С. 194, 196.
75 Там само. – С. 201.
«Санація» прикордоння УСРР ... на Поділлі, 1930-ті роки 251
Траплялося, що до «пеовяків» зараховували й місцевих росіян.
Так, заарештований інженер депо станції Жмеринка Микола Олек-
сандрович Сиклицький, етнічний росіянин, внаслідок методів
«слідства» визнав власну приналежність до «ПОВ» й зізнався у
(сміховинному) намірі зіпсувати… музичний інструмент76.
Каральна операція НКВД у відповідності з наказом № 00485
за своїми трагічними наслідками для Поділля не мала собі рівних.
За свідченням В. Й. Жезицького, в архівах управлінь Служби без-
пеки України по Вінницькій та Хмельницькій областях ним було
виявлено й опрацьовано 485 групових «справ» (вочевидь аналогіч-
них вищенаведеній) у зв’язку із згаданим нормативним актом77.
Дослідники зазначають, що у 1934–1935 рр. вироки у «справах»
українських або польських «контрреволюціонерів» були порівняно
м’якими й кара смерті була радше винятком, ніж правилом. Одначе
це не означало, що вже засуджені й ті, хто вже відбув такий
«ліберальний» термін покарання, мали гарантію від подальших
репресій. Навпаки — вони постійно перебували у полі зору репре-
сивних структур. Так, наприклад, вищезгаданий Петро Дума,
засуджений у лютому 1934 р. до трьох років таборів у «справі»
Подільської організації «ПОВ», по відбуттю терміну покарання
повернувся до Вінниці, де вдруге був ув’язнений й на підставі
рішення трійки обласного НКВД розстріляний 28 вересня 1937 р.78
Загалом упродовж 1937–1938 рр. в Україні органами НКВД
по «польській лінії» було заарештовано 56516 осіб (з них 44467
поляків), з яких 39644 особи (70 %) засуджено до різних термінів
ув’язнення або ж розстріляно. Загальна ж кількість заарештованих
в Україні у цей час становить 267579 осіб79.
Отже, якщо проаналізувати наявну статистику політичних
репресій щодо польського етносу підрадянської України доби Ве-
76 «Лабораторія»: Нові документи і свідчення про масові репресії 1937–
38 років на Вінничині. – С. 211.
77 Жезицький В. Й. Політичні репресії на Поділлі в 20-х – 30-х роках: за-
гальні тенденції і регіональні особливості: Дис. … канд. іст. наук. 07.00.01 –
Історія України / Ін-т історії України НАН України. – К., 1997. – С. 143.
78 Stroński H. Represje stalinizmu wobec ludności polskiej na Ukrainie w
latach 1929–1939. – Warszawa: Wspólnota Polska, 1998. – S. 215–216.
79 Рубльов О., Репринцев В. Репресії проти поляків в Україні у 1930-ті
роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1995. – № 1/2 (2/3). –
С. 146; див. також: Pietrow N. Polska operacja NKWD // Karta: Niezależne
pismo historyczne (Warszawa). – 1993. – Nr. 11. – S. 24–43.
252 Наталія Тітова
80 Див.: Нікольський В. М. Репресивна діяльність органів державної без-
пеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.): Історико-статис-
тичне дослідження. – Донецьк, 2003. – С. 343, 346–347.
81 «Лабораторія»: Нові документи і свідчення про масові репресії 1937–
38 років на Вінниччині / Публ. О. Лошицького. – С. 213, 215.
ликого Терору, то можна зробити висновок, що етнічні поляки
(44467 осіб) становили 78,7 % усього загалу репресованих по «поль-
ській лінії» — переважно у рамках вищезгаданого наказу № 00485.
Решту репресованих по цій категорії (21,3 %) становили переважно
українці.
Аналогічним чином виглядала ситуація з етнічним складом
репресованих на Поділлі. 1937 р. репресій зазнали 5486 мешканців
Вінницької області польської національності й 3123 поляки у
Кам’янець-Подільській області. В той же час було піддано репре-
сіям по «польській лінії» й їхніх земляків — подолян-українців:
на Вінничині — 1075 осіб, у Кам’янець-Подільській області —
919 осіб80. У випадку з українським населенням Поділля йшлося,
насамперед, про тих, кого репресивний апарат вважав такими,
які власну «контрреволюційну діяльність» спрямовували або на
користь «буржуазно-поміщицької» Польщі, або інкримінував їм
чітко не окреслене «співробітництво» з поляками (дефензивою,
офензивою II Речіпосполитої тощо).
Велетенська кількість репресованих як по «українській», так
і «польській» лініях у добу Великого Терору 1937–1938 рр., зокре-
ма й особливо у прикордонному Східному Поділлі, пояснюється
репресивною ксенофобською ментальністю (у даному разі украї-
но- та полонофобською) тоталітарного керманича СРСР Й. Сталіна,
що, у свою чергу, змушувало очільників НКВД в УРСР (добровіль-
но/примусово) приймати ці репресивні настанови Кремля
(підкріплені й офіційними директивами). І якщо керівник НКВД
УРСР О. І. Успенський інструктував своїх підлеглих таким чином,
що «усі німці й поляки, які мешкають на території УРСР, є шпигу-
нами й диверсантами», а 75–80 % українців «є буржуазними націо-
налістами», то начальник УНКВД по Вінницькій області І. М. Ко-
рабльов, маючи таку санкцію згори, міг собі дозволити дати дирек-
тиву, наприклад, Жмеринському райвідділу НКВД арештувати
усіх поляків середнього віку й чоловічої статі по району попри
відсутність щодо них будь-яких компрометуючих матеріалів81…
|